УНП:

- Відновлення Української народної республіки (УНР), проголошеної Центральною Радою в січні 1918 р.

- Утвердження демократичних засад у суспільстві.

- Ринкові реформи.

- Створення національних збройних сил.

УХДП:

- Вільна, християнська, демократична Україна.

- Парламентська демократія.

- Ліберальні ринкові реформи.

- Суд над КПРС.

УНДП:

- Незалежність України.

- Скликання Установчих зборів України.

- Створення громадських комітетів по відродженню Української незалежної держави.

- Ринкові реформи.

Основні програмні цілі соціал-демократичних партій

СДПУ:

- Незалежність України.

- Відмова від ідей оновленого, демократичного соціалізму, які пропагували КПРС і КПУ,

- Ринкові реформи, що мають соціальне спрямування.

ОСДПУ:

- Федеративний устрій України.

- Конфедеративний устрій СРСР.

- Визнання ідеї демократичного соціалізму.

- Багатоукладна економіка

Основні програмні цілі національно-центристських партій

УРП:

- Створення Української незалежної соборної держави.

- Беззастережне засудження комуністичної ідеології і практики.

- Ринкові реформи.

ДемПУ:

- Створення суверенної України.

- Перехід доринкових відносин.

- Створення власної валютної системи.

УСДП:

- Створення незалежної Української держави.

- Ринкові реформи.

-Захист інтересів селянства (перш за все, фермерства).

В березні 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради і місцевих рад народних депутатів.

Рух, УГС, «Меморіал», «Товариство української мови їм. Т.Г. Шевченка», асоціація «Зелений світ» та багато інших створили для координації дій на виборах Демократичний блок; Демблок виступив за суверенітет України, багатопартійну систему.

Демблок отримав майже третину місць у Верховній Раді, сформував опозиційну Народну Раду

на чолі з академіком І. Юхновським - Партія демократичного відродження України (ПДВУ) в

новій Верховній Раді отримала 40 місць (депутати-члени партії і співчуваючі), Демократична

партія --25, Республіканська--12.

В травні 1990 р. Верховна Рада УРСР розпочала роботу. 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла історичний документ--Декларацію про державний суверенітет України.

3. Проголошення незалежності України

Спроба державного перевороту в СРСР і Україна

19 серпня 1991 р. в СРСР було оголошено надзвичайний стан.

Президента М. Горбачова, що знаходився на відпочинку в Форосі (Крим), було фактично усунуто від влади.

Надзвичайним органом влади було оголошено Державний Комітет з надзвичайного стану (ГКЧП) з 8 осіб. Очолив його Г. Янаєв -- віце-президент СРСР. Мета ГКЧП, оголошена в спеціальній заяві, полягала у збереженні цілісності СРСР, наведенні порядку в країні. ГКЧП був підтриманий КДБ, армією, центральними державними і господарчими органами.

Керівництво КПУ, численні ради різних рівнів заявили про підтримку ГКЧП. Верховна Рада України відкрито не заявляла про свою позицію до 21 серпня 1991 р.

Рух і інші демократичні партії України розцінили події, що відбувалися в країні, як заколот і закликали до боротьби із ним.

Президент Росії Б. Єльцин засудив створення ГКЧП як заколот, спробу покінчити з демократією і суверенітетом республік СРСР.

Після невдалої спроби заколотників захопити «Білий дім» (Будинок Рад) у Москві (де знаходився уряд і Президент Б. Єльцин) в ніч з 20 на 21 серпня Президія Верховної Ради УРСР прийняла рішення про скликання 24 серпня позачергової сесії Верховної Ради.

Позачергова сесія Верховної Ради 24 серпня 1991 р. прийняла

«Акт проголошення незалежності України».

1 грудня 1991 р. на Всеукраїнському референдумі Акт проголошення незалежності України було підтверджено: 90,32 % учасників референдуму схвалили цей документ.

7-8 грудня у Біловезькій Пущі поблизу Мінська Президент України Л. Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С. Шушкевич, Президент Росії Б. Єльцин констатували факт утворення СНД -- Співдружності Незалежних Держав.

4. Україна в умовах незалежності

Формування органів державної влади незалежної України (1991-1994 рр.)

У відповідності з Декларацією про державний суверенітет, Україна --демократична держава, влада в якій здійснюється за принципом її розподілу на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову.

Законодавча влада України -- Верховна Рада. До 1994 р. продовжувала роботу Верховна Рада, обрана ще в 1990 р. В 1994 р. було обрано нову Верховну Раду. В Верховній Раді більшість депутатів складали члени КПУ (В 1991 р. КПУ було заборонено на підставі звинувачення у причетності до заколоту, але в 1993 р. була створена нова КПУ, яку очолив П.Симоненко).

Виконавча влада України -- Кабінет Міністрів на чолі з Прем'єр-міністром. Виконавчу владу призначає Президент за згодою Верховної Ради. Виконавча влада за період з 1991 по 1994 рр. кілька разів змінювалась, а в 1993 р. вся повнота виконавчої влади за рішенням Верховної Ради була надана Президенту України Л. Кравчуку. Л. Кравчука було обрано Президентом України загальнонародним голосуванням 1 грудня 1991 р.

В 1992-1994 рр. у всіх областях, містах Києві, Севастополі було введено посаду представників Президента -- вищих посадових осіб виконавчої влади.

Судова влада України -- система судів, що контролюється Генеральною прокуратурою, потребувала реформування, але здійснити реформу судової системи не вдалося.

В 1991-1992 рр. було законодавчо оформлено процес створення національної армії, а також Служби безпеки, органів і військ внутрішньої служби, Національної гвардії, прикордонної варти.

В 1994 р. Президентом України було обрано Л. Кучму. В 1992-1993 рр. Л. Кучма був Прем'єр-міністром. Після відставки з поста Прем'єр-міністра він очолював Раду промисловців і підприємців України.

Важливим напрямком процесу становлення будь-якої незалежної держави є створення власної конкурентоспроможної, здатної забезпечити потреби країни і гідний рівень життя громадян економіки.

Труднощі у створенні національної економіки (1991-1994 рр.)

Згідно з Декларацією про державний суверенітет, економічна політика України набула самостійності. Загальносоюзні багатства підлягали розподілу між республіками колишнього СРСР. Розподіл відбувся несправедливо. Наприклад, золотий, алмазний фонди, Держбанк СРСР стали власністю Росії.

Головним принципом створення національної економіки України стали соціальнo орієнтовані ринкові реформи.

Головні перешкоди на шляху таких реформ: стара партійна та державна номенклатура, криміналізація економіки, некомпетентність керівництва, а також певна неготовність до нових економічних умов всього суспільства, яке звикло до соціалістичних стереотипів.

В 1992 р. Кабінет Міністрів Російської Федерації на чолі з Є. Гайдаром зняв контроль за ціноутворенням. Ціни значно зросли спочатку в Росії, а потім і в економічно пов'язаній з нею Україні, Розпочалась невпинна інфляція, банкрутство підприємств, вивіз дешевих товарів за межі України.

Відсутність належного митного контролю сприяла розкраданню країни: з України в величезних масштабах вивозилась цінна сировина.

Держава, яка розпочала ринкові реформи, послабила (або навіть втратила) контроль за державними підприємствами, колгоспами, радгоспами, що створювало ідеальні умови для розкрадання державної власності.

Швидко створити капіталістичний сектор у промисловості і сільському господарстві не вдалося.

Не принесла бажаних наслідків і приватизація, бо вона торкнулася дрібних промислових об'єктів, частка яких в промисловості України була незначною.

Розпочалася руйнація економічних зв'язків з республіками колишнього СРСР, не виконувались угоди про постачання сировини, устаткування. Внаслідок цього зупинялися підприємства.

Виникли труднощі з розрахуванням за отримані з Росії газ і нафту. Розпочалась енергетична криза.

Стихійно, без контролю держави, розширилась мережа комерційних банків (230). В банківській сфері розпочались зловживання.

Національний банк не зміг здолати інфляцію. Фінансова сфера країни опинилася в глибокій кризі.

Внаслідок катастрофічного стану в економіці набагато впав життєвий рівень значної частини населення: збільшилось безробіття; хронічними стали невиплати заробітної платні, її рівень абсолютно не відповідав цінам і прожитковому мінімуму; погано фінансувалася система охорони здоров'я, освіта, вся соціальна сфера.

Але об'єктивне висвітлення становища, що склалося в економіці України, засвідчує, що в цей надзвичайно важкий період мали місце і певні досягнення.

Почали створюватися фермерські (індивідуальні) господарства на селі. Досвід засвідчив, що саме в таких господарствах була вище продуктивність праці, краще, аніж в колгоспах і радгоспах, якість продукції.

Було введено національну валюту -- гривню (1996 р.); вдалося підтримувати її відносно твердий курс.

Багато підприємств, що подолали кризу, вийшли на новий рівень виробництва, почали освоювати світовий ринок: «Мотор-Січ» (Запоріжжя); Сумське науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе; об'єднання «Азовсталь» (Маріуполь); Київські науково-виробничі об'єднання ім. Артема та ім. Антонова; завод «Комунар» (Запоріжжя); Львівський автобусний завод; Південтяжмаш (Дніпропетровськ); Донецьке об'єднання «Норд»; Миколаївський суднобудівний завод; завод ім. Малишева (Харків) та ін.

Велике значення для України мало становлення її на міжнародній арені як незалежної держави. Тут також були як прорахунку так і досягнення.

Становлення суверенної України на міжнародній арені (1991-1995 рр.)

Пріоритетами зовнішньої політики України стали: участь в загальноєвропейському процесі, співпраця в рамках СНД, Європейського співтовариства, НАТО. Було активізовано роботу в ООН і інших міжнародних організаціях.

В 1992 році Україна стала членом Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, в 1995 р. -- Ради Європи.

Складними і суперечливими (до 1997 р.) залишалися відносини з Росією через невиріше-ність проблем розподілу Чорноморського флоту, статусу міста Севастополя.

Недостатньо розвивалась економічна співпраця з країнами світу. Україна не змогла залучити необхідних для підйому економіки інвестицій з розвинутих країн в достатньому обсязі.

Не була встановлена широка співпраця з Європейським союзом внаслідок слабкого розвитку ринкових структур в нашій країні. В 1992 р. Президент України Л. Кравчук і голова Комісії Європейських Співтовариств Жак Делор сформулювали умови співпраці в галузі енергетики, науки, техніки, сільського господарства.

Україна заявила про своє прагнення до набуття без'ядерного статусу.

Без'ядерний статус, на думку уряду України, передбачає тверді міжнародні гарантії безпеки, територіальної цілісності нашої держави. Тільки на таких умовах Україна обіцяла приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. В 1994 р. Україна, США, Великобританія, Росія підписали Меморандум про гарантії безпеки України, а Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

28 червня 1996 р. Верховна Рада прийняла нову Конституцію України. Ухваленню Конституції передувала запекла політична боротьба у Верховній Раді між демократичними і консервативними силами.

В 1997 р. вдалося нормалізувати відносини України і Росії. Президенти Л. Кучма та Б.Єльцин підписали Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Укладанню цього договору передувала низка угод, зокрема щодо Чорноморського флоту.

Наприкінці 80-х -- на початку 90-х років культура вперше за більш аніж 70 років позбулася ідеологічного підпорядкування комуністичній партії. Це створювало умови для національного відродження у сфері культури.

Національне відродження культури

- Ліквідація «білих плям» української історії, культури.

- Розширення сфери вжитку української мови.

- Відновлення та розвиток державницькоі ідеологіі(Ю.Бачинський, М.Міхновський, Д.Донцов, Є.Коновалець, С.Бандера та ін).

Зміни в системі шкільної освіти

В 1988 р. розпочався і продовжується донині процес реформування системи освіти на принципах демократизації усього навчально-виховного процесу.Створювалися навчальні заклади нових видів: ліцеї, гімназії, школи з поглибленим вивченням певних дисциплін, приватні школи. В навчальному процесі почали використовуватись різноманітні підручники і програми.

Зміни в діяльності вузів.

Були відкриті нові вузи (найбільш авторитетний серед них -- Києво-Могилянська академія); комерційні вузи; введено платний (контрактний) прийом на навчання. Вводиться система державного ліцензування вузів (надання права на освітянську діяльність) і акредитація (визначення рівня освітньої діяльності вузу). Проводиться гуманізація освіти (зміни у викладанні суспільних наук за обсягом, формою, змістом з метою прилучення студентів до загальнолюдських цінностей).

Досягнення в літературі і мистецтві:

- Високого рівня досягла творчість багатьох діячів літератури і мистецтва (В.Голобородько, І.Світличний -- поети; І.Чендей, О. Лупій -- письменники; А.Антонюк, Ю.Герц -- художники та багато інших).

- Відроджуються раніше заборонені види народного мистецтва, наприклад, писанкарство (виготовлення писанок).

- Набув розвитку новаторський стиль в літературі і мистецтві (група молодих письменників, що оприлюднила свої твори у нових українських часописах «Хортиця», «Степ», «Холодний Яр»; художник Г.Синиця; композитори М.Гозенпуд, Г.Таранов та багато інших).

Література

1. Аркас М. Історія України - Русі. - Одеса, 1994.

Власов В., Коляда І. Історія України. 7 кл.-К., 1999.

Власов В. Історія України, 8 клас - Київ, 1999.

Грушевський М.С.Історія України - Руси: у 10 т. - Львів (будь яке видання).

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. Нариси політичної історії. - К. 1993 р.

Дорошенко Д. Нарис Історії України. - Львів, 1991.

Єнсен А.Мазепа: Історичні картини. - К., 1992.

Коляда І. Історія України. 6-7 кл. - К., 1995.

Коляда І. Історія України (поч.ХІХ-поч.ХХ) 9 клас - К., 1996.

Коляда І. Історія України (1917-1922 рр.) Плани-конспекти.

Коляда І., Жаріков В. Історія України з середини XIV до кінцяXVIII століття,

8 кл. - Київ, 1996.

Коляда І, Малій О. Історія України (до XIVст.) - К., 1994.

Коляда І., Малій О. Історія України (1945-1991 рр.) -К., 1994.

Коляда І., Сушко О. Історія України (1920-ті - 1944 роки) - К., 1994.

Костомарів М. Історія України в житєписях визначнійших єї діячів. - Львів, 1918 р.

Крип'якевич І. Історія України - Львів, 1990.

Крушинський В., Левенець Ю. Історія України. Події. Факти. Дати. - К., 1992.

Кульчицький С. Історія України т.1 - К., 1995.

Мицик Ю.А., Плохій С.М., Стороженко І.С. Як козаки воювали. - Дніпропетровськ; К., 1991.

Сарбей В.Г. Історія України XIX - поч.ХХ ст. - К., 1999.

Сергієнко Г, Смолій В. Історія України. 7-8 кл. - К., 1993.

Собчак А. Хождение во власть. - М, 1993.

Субтельний О. Україна: Історія - К., 1993.

Турченко Ф. Новітня історія України ч.1 - К. 1994 р.

Турченко Ф. Новітня історія України, ч.II (1945-1995 рр.) - К., 1995.

Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новейшая история Украины,

ч.ІІ (1939-2001 г.) - К., 2001.

Швидько Г. Історія України XVI-XVIII століття 8 клас. - Київ, 1997.

Щедрина І. Історія України у схемах і таблицях 10-11 кл. Харків 2000 р.

Ярославин С. Визвольна боротьба на Західно-Українських Землях у 1918-1923 роках.

Філадельфія, 1956.

Размещено на Allbest.ru