Атлантида: міф чи реальність?

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА

ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра журналістики

АТЛАНТИДА: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

КУРСОВА РОБОТА

студентки першого курсу

спеціальності «журналістика»

денної форми навчання

Охрей Анастасія

Одеса - 2011

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МІФ ПРО АТАЛНТИДУ

1.1 Історія міфу

1.2 Платон

1.3 Що ж повідав Платон?

1.4 Життя на острові

РОЗДІЛ 2. ГІПОТЕЗИ ІСНУВАННЯ ТА ЗНИКНЕННЯ

2.1 Теорії існування Атлантиди

2.2 Основні варіанти місцезнаходження Атлантиди

2.3 Роки існування. Різні версії

РОЗДІЛ 3. ІНШІ ДЖЕРЕЛА

3.1 Атлантида - світ до потопу

3.2 Свідчення щодо гибелі Атлантиди

3.3 Атлантологія, як наука

ВИСНОВКИ

БІБЛІОГРАФАЯ

Додатки

ВСТУП

Чи не кожна людина чула про гіпотезу щодо існування Атлантиди. Багато вчених запевняє, що Атлантида існувала і була наймогутнішою державою. Проте часові рамки у кожного із науковців різні. Тому тяжко однозначно сказати, що ця країна існувала якийсь певний період. Не можна стверджувати, що Атлантида - лише міф, вигадка. Адже багато вчених кожного року роблять нові відкриття. Що саме цікаве, здогадки та припущення щодо існування Атлантиди існують давно, а з місцем положення цієї загадкової країни до сих пір не визначились.

Загадка існування Атлантиди не дає покою любителям пошуку зниклої цивілізації ще з часів древніх греків. Але як знати, чи не була Атлантида витвором однієї з грецьких легенд?

Одною із перших згадок про Атлантиду була розповідь старогрецького філософа Платона. Саме він у своїх діалогах «Критій» розповідав про загадкову країну, яка була велика за масштабами та дуже могутньою. Платон так розповідав про Атлантиду, що вона дійсно здавалася вигадкою.

Атлантиду знаходили в усіх кінцях Землі. її знаходили в Центральній Америці, в Тихому океані, в Данії, в Персії, на Бермудських, Багамських, Канарських островах, в Палестині і ще у багатьох місцях.

Актуальність цієї теми щодо існування Атлантиди завжди цікавила не тільки вчених, але й перехожих громадян. Багато фільмів знято про Атлантиду, що підтверджує актуальність дослідження в області цього питання.

Метою нашої роботи було вивчення та дослідження матеріалів, які давали хоч якісь натяки на існування загадкової країни.

Об'єктом дослідження моєї роботи стала сама Атлантида.

Предмет: чи справді Атлантида існувала чи це все вигадки Платона, який, сам не розуміючи того, дав нащадкам цікаву ідею, яка протягом довгого часу турбує вчених та дослідників.

Метод дослідження: При дослідженні ми використовували порівняльний-історичний метод та аналіз, що дозволив нам досягти певних висновків.

Завдання дослідження :

1. дослідити розповідь Платона та перевірити вірогідність інформації;

2. розглянути різні версії щодо існування загадкової цивілізації;

3. виявити свідчення щодо гибелі Атлантиди.

Структура роботи : робота складається з трьох розділів, які в свою чергу мають підрозділи.

Розділи:

1. Міф про Атлантиду;

У цьому розділі йдеться мова про розповіді Платона та про опис життя та побут атлантів.

2. Гіпотези існування та зникнення;

Цей розділ присвячений дослідженню різних версій щодо існування. А їх виявилось немало.

3. Інші джерела.

РОЗДІЛ 1. МІФ ПРО АТЛАНТИДУ

1.1 ІСТОРІЯ МІФУ

Висловлюються найрізноманітніші припущення щодо існування і загибелі Атлантиди, які іноді дуже суперечливі. Перші відомості про неї ми отримали від старогрецького філософа Платона, що жив на переломі V - IV віків до нашої ери. Предком Платона по материнській лінії був знаменитий політичний діяч і соціальний реформатор Афін - Солон (роки життя : між 640-559 роками до нашої ери). Саме його грецька традиція входить в число "семи мудреців", вважається, що він був посвячений у багато таємних знань. Подорожую по Єгипту, навчаючись у Фівах, Геліополі, Саїсі, Солон почув від одного з жерців історію Атлантиди. І вже від Солона, ця історія, що дбайливо зберігається, по родових східцях дійшла до Платона. [5:64]

Описуючи цивілізацію атлантів в діалозі "Критій", Платон говорить про те, що в перші віки боги розділили між собою землю пропорційно своєму положенню. Кожен став богом певного куточка. Посейдонові дісталося море і острівний континент Атлантида, цю територію згодом він розділив між десятьма своїми дітьми. Назву свою і острів, і океан, що його оточував, Атлантичний, отримали нібито на честь старшого сина Посейдона - Атласу. Сам Атлас і його нащадки правили Атлантидою так мудро, що вознесли країну на надзвичайну висоту. До того ж природні ресурси Атлантиди були безмежні. Цивілізація розвивалася надзвичайно швидко: одомашнювалися тварини, двічі в рік збиралися щедрі урожаї, добувалися дорогоцінні метали, будувалися палаци, храми, доки. Від центру острова, де стояв храм Посейдона, до океану тягнувся канал, що перевершує розмірами усі споруди. Острів був пронизаний каналами, над якими були побудовані мости. Для його зміцнення і захисту зводилися греблі і стіни. Причому стіни покривалися міддю, оловом і жовтим металом - орихалком. Храм Посейдона оточувала золота стіна. Він був оброблений сріблом, а його верх - золотом. Усередині знаходилася казкової краси велетенська статуя Посейдона, правлячого колісницею, запряженою шістьма крилатими кіньми, а поруч - сотня нереїд на дельфінах. Крім того, в храмі височіла стела з "Кодексом" - кожен з царів Атлантиди мав контроль над своїм царством, а їх взаємовідносини визначалися кодексом, вибитим на камені. Кожен цар присягав вірності на священному камені. Головними законами царів Атлантиди були: не піднімати руку один на одного, приходити на допомогу один одному у разі небезпеки для кого-небудь з них. Тут же приймалися найважливіші рішення, жоден цар не міг розпорядитися життям своїх підданих без урахування думки більшості з десятки прямих нащадків Атласу. Усе йшло прекрасно, здавалося, щастю не буде кінця. У гавані заходили кораблі усіх морських держав, розвивалася культура, наука. Але мудрість і доброчесність надокучили славним правителям Атлантиди. Лиха доля підштовхнула їх спершу до підкорення еллінських міст. Але і цього ним здалося мало - жадоба до слави не давала спокою, вони вирішили підкорити весь світ. І тут втрутився Зевс. [дод.1]

Він зібрав усіх богів у своїй обителі і прийняв рішення… [1:26]

На цьому записи Платона в "Критій" обриваються. Про подальшу долю Атлантиди ми дізнаємося з іншого твору Платона - "Тімей": "Незабаром сталося страшне землетруси, і услід за ним - повінь. І за один день і одну ніч після безперервного дощу усі воїни потонули, і острів Атлантида зник, занурившись на дно моря. А море в цій частині зробилося непрохідною через величезну кількість бруду, що залишився після занурення острова. [7:123]

1.2 ПЛАТОН

Платон Афінський народився в 427 році до н. э. Місце його Народження-Афіни або Эгина. Батько Платона, Аристон, походив з роду останнього аттічного царя Кодра, мати його, Периктиона, веде родовід від законодавця Солона, одного з семи мудреців Еллади. У числі предків старогрецького філософа слід згадати і Критія, з яким пов'язана розповідь про Атлантиду. [2:23]

У 404 році до н. э. зовсім молодою людиною Платон виявився свідком узяття Афін військами Спарти. Так завершилася Пелопонеська війна. Демократичний лад в Афінах був знищений. Влада перейшла до тридцяти тиранів, серед яких виділявся родич і друг Платона Критий. Проте рік потому у бою з демократами Критий був убитий. Демократія в Афінах перемогла. Платон надовго покинув Афіни. Під час цього добровільного вигнання Платон відвідав Сиракузи, середземноморські міста, Єгипет, де колись вчився Солон. Саме Солону, по розповіді Платона, єгипетські жерці відкрили таємницю Атлантиди і повідали про далеке минуле Єгипту і Греції.

Існує версія, що Платон нібито купив твори Тімея. Майже п'ятдесят років після поїздки в Єгипет Платон розповів про Атлантиду у своїх діалогах, але ні словом не обмовився про те, чи довелося йому самому побачити документи, які мали в розпорядженні єгипетські жерці, чи ні. З обох діалогів витікає, що з Атлантидою і таємній її загибелі Платон познайомився ще до своєї поїздки в Єгипет.[13:185]

1.3 ЩО Ж ПОВІДАВ ПЛАТОН?

"Дев'ять тисяч років назад була війна між тими народами, які мешкали по ту сторону Гераклових стовпів, і усіма тими, хто жив по сю сторону. На чолі останніх стояла наша держава (тобто Афіни), а на чолі перших - царі острова Атлантиди; як ми вже згадували, це колись був острів, що перевищує величиной Лівію і Азію, нині ж він провалився внаслідок землетрусів і перетворився на непрохідним мул, що загороджує шлях мореплавцям" [1:6]

З розповіді Критія, яка повідала йому дід, з'ясовується, що перед великою повінню та держава, що відомо стало пізніше під ім'ям Афін, була спрадавна першою в справах військової доблесті і славилося своїми законами. Богиня Афіна (по-єгипетски Нейт) заснувала цю державу і головне його місто, назване її ім'ям. Вік єгипетського міста Саїса, заснованого нібито на тисячу років пізніше, жрець визначив в 8 тисяч років. Таким чином, Афінам на той час було дев'ять тисячоліть. За свідченням саїських записів, саме жителі Афін на чолі еллінів розбили атлантів, що намірилися завоювати усю Європу і Азію.

Афіни поклали межу зухвалості військової сили-силенної, що вирушала на завоювання усієї Європи і Азії, а шлях тих, що тримали від Атлантичного моря. Тоді ще існував острів Атлантида, що лежав перед протокою, яка називається Геракловими стовпами. [6:98]

«Цей острів перевищував своїми розмірами Лівію і Азію, разом узяті, повідомляє жрець, і з нього тодішнім мандрівникам легко було перебратися на інші острови, а з островів - увесь материк, що протилежить, який охоплював те море, що і дійсно заслуговує таку назву» [1:18]

Влада союзу царів тягнулася на увесь острів, на багато інших островів і на частину материка. А по цей бік протоки атланти опанували Лівію до Єгипту і Європу аж до Тірренії (Этрурії). Атланти намірилися одним ударом увергнути в рабство усі країни і землі по цей бік протоки. Афіни очолили союз еллінів, але через зраду місто виявилося наданим самому собі. Та все ж завойовники були відкинуті. Але пізніше із-за небачених землетрусів і повеней в один день уся військова сила Афін була поглинена землею, що розверзала; Атлантида ж зникла, занурившись в пучину. Після цього море стало несудохідним і недоступним унаслідок обміління, викликаного величезною кількістю мулу, який залишив після себе острів, що осів.

Про велику кількість мулу по той бік Гібралтара разом з Платоном - повідомляли Арістотель і Теофраст. [12:68]

1.4 ЖИТТЯ НА ОСТРОВІ

На рівній відстані від берегів в середині острова атлантів була розташована рівнина. Якщо вірити переказу, вона була красивіша за інші рівнини і дуже родюча.

Острів, оточений водними кільцями, був п'яти стадіїв в діаметрі. По суті він був перетворений на фортецю-палац. Царі обвели цей острів, а також земляні кільця і міст шириною в метр круговими кам'яними стінами і на мостах поставили вежі і ворота. [7:122]

У самому центрі розташовувався храм Клейто і Посейдона, обнесений золотою стіною. Щорічно кожна з десяти доль доставляла сюди дари. Був і храм, присвячений одному Посейдонові. Він мав стадій (близько 193 метрів 1 стадій) в довжину, три плетра (близько 32 метрів) завширшки і висоту, що відповідає цьому. У вигляді ж будови, повідомляє Платон, було щось варварське (не грецьке). Поверхню храму атланти виклали сріблом, акротерії ж - золотом. Стеля була із слонової кістки. Золоті статуї бога на колісниці, що правив шістьма крилатими кіньми, і сто нереїд на дельфінах прикрашали святилище. На острові, били два джерела - холодний і гарячий. Вода була напрочуд смачною і мала цілющу силу. Джерела обвели стінами, насадили поряд дерева і направили води в купальні просто неба; були і зимові купальні, причому окремо для царів, для простих людей і навіть для коней і інших тварин. Кожна купальня була відповідним чином прикрашена і оброблена. Надлишки води відвели у священний гай Посейдона, де завдяки родючому ґрунту росли високі дерева незвичайної краси. На зовнішніх кільцях атланти побудували святилище богів і розбили безліч садів для вправ. Посередині найбільшого кільця був влаштований іподром, що мав завширшки стадій. Недалеко розташовувалися приміщення для царських списоносців; найвірніші списоносці розміщувалися усередині меншого кільця, ближче до акрополю, найвірнішим же і надійнішим з усіх були віддані приміщення в акрополі. Від моря починалася стіна, яка на усьому своєму протязі знаходилася від найбільшого водного кільця і від гавані на 50 стадіїв(близько 965 метрів). Простір біля неї був забудований, а протока і найбільша гавань були переповнені кораблями, на яких звідусіль прибували купці. Вдень і вночі тут чулися говір і шум. [12:68]

Військо атлантів було грізною силою. До складу морських сил входили 1200 кораблів, екіпажі їх налічували 240 тисяч чоловік. Кожна ділянка рівнини повинна була виділяти одного воїна-проводиря (величина кожної ділянки була десять на десять стадіїв, а усього ділянок налічувалося 60 тисяч. Численне число простих ратників, яке набиралося з гір і з іншої країни, згідно числу учасників розподілялося між проводирями. Під час війни кожен проводир зобов'язаний був поставити шосту частину бойової колісниці, так щоб усього колісниць було десять тисяч, і, крім того, двох верхових коней з двома вершниками, двокінну упряжку без колісниці, воїна з щитом, здатного битися і в кінному і в пішому ладі, візника, який правив би кіньми, двох гоплітів, по двох лучників і пращника, по три камнеметателя і копейщика. [7:130]

"І ось Зевс, бог богів, що дотримує закони, добре уміючи убачати те, про що ми говорили, помислив про славний рід, що впав в таку жалюгідну розбещеність і вирішив накласти на нього кару, щоб він, протверезів від біди, навчився благовидості. Тому він скликав усіх богів в славнішу зі своїх обителей, затверджену в осередді світу, з якої можна споглядати усе причетне народженню, і звернувся до присутніх з такими словами."[2:208]

З того, що розказано про Атлантиду в "Тімеї" і "Критії", можна зробити висновок, що останні слова бога Зевса вирішили наперед долю цієї легендарної країни. Зевс направив на неї свої караючі блискавки, і обпалена земля сховалася навіки в морських безоднях. До такого висновку можна прийти, простежуючи історію легендарних атлантів від самого Посейдона і Атласу, одного з його синів. По імені Атласу і названий Атлантичний океан. Пізніше з'явився грецький титан Атлас, але оскільки його рід не сходить до Посейдона і красуні Клейто, то він ніяк не може претендувати на те, що його ім'я було увічнене в назві країни і океану.[9:98]

РОЗДІЛ 2. ГІПОТЕЗИ ІСНУВАННЯ ТА ЗНИКНЕННЯ

Багато вчених вважають, що легенда про Атлантиду - всього-на-всього лише легенда. «Знаючи одержимість Платона пошуками ідеальної держави і уряду, можна з певною часткою упевненості стверджувати, що Атлантида - це ідеалізований образ стародавніх Афін. Інші нечисленні літописні згадки Атлантиди є всього лише коментарями праці Платона. Ми люди і нам по суті наший приємна думка, що десь була, є або буде якась мила утопія. Атлантида - це теж утопія, красива казка». [12:122]

2.1 ВЕРСІЇ ТА ТЕОРІЇ ІСНУВАННЯ АТЛАНТИДИ

Багамські острови

Багами - незалежна держава, розташована на низці надзвичайно гарних островів. Теорія про те, що Атлантида знаходиться десь тут отримала значний наплив послідовників після історії в 1932 р. зі знаменитим «сплячим пророком», Едгаром Кейсом. У своїх пророкуваннях Кейс заявив, що Атлантиду слід шукати «на сході, там де Піренєї і Марокко і на заході, там де півострів Юкатан». Отже, Багами якраз потрапляли в цей «позначений квадрат».Одним з найголовніших доказів теорії став камінь загадкової форми, знайдений в 1969 р. в океані в районі Біміні. Не зважаючи на ствердження скептиків, що камінь правильної геометричної форми абсолютно природного походження і рука людини його не торкалася, багато хто все ж таки вірить, що цей камінь колись прикрашав стіни храму в Атлантиді.

На дні океану на глибині 6 метрів вони виявили мегалітичні плити, викладені у формі прямолінійної дороги. Ширина прямокутних блоків цих мегалітичних руїн мала різний розмір і різнилася від 1,5 до 5 метрів. На деяких ділянках була видна товщина блоків, вільних від піску океанського дна. Вона складала близько 0,5 метра. Загальна довжина видимих кам'яних плит складає близько 500 метрів, а за формою нагадує розкриту шпильку або клин. [дод.3]

Неймовірну історію розповів водолаз Джон Марч, що пірнав до "дороги Бимини" в 2000 році. У ясну погоду на заході при хорошій видимості він помітив темну людську фігуру, яка крокувала по древніх плитах (саме крокувала, а не пливла). Марча особливо уразило, що людина була без скафандра. Дуже високий, близько трьох метрів ростом, незнайомець рухався у напрямку до водолаза. Марчу показалося, що на нім був облягаючий комбінезон. Втім, ні одяг, ні осіб розгледіти у блакитнуватому тумані було неможливо; фігура, що наближається, представлялася суцільним темним силуетом. Марч потім говорив, що в той момент у нього і в думках не було підпливти до дивної фігури, навпаки, уся його істота жадала тільки одного: бігти звідси якнайскоріше. Несподівано з'явилася сильна головна біль. Не чекаючи, поки незнайомець наблизиться, Марч сплив до яхти, що очікувала його. Він почував себе настільки розбитим, що йому ледве вдалося вчепитися в трап, що звисав з борту. Біль відпустив через десять хвилин. І тут з'ясувалося, що голови розболілися у усього екіпажа яхти, причому біль почався у усіх одночасно, співпавши за часом з появою її у Марча. [4:203]

Бермудський трикутник

У західній частині Атлантичного океану, біля південно - східних берегів США, існує район, що по формі нагадує трикутник. Це - одне з найбільш загадкових місць на Землі, яке ми зазвичай називаємо Бермудським трикутником. Тут з 1945 року зникло без сліду більш ніж 100 літаків та човнів (в тому числі, і підводних) і більше 1000 чоловік.

Ця теорія народилася завдяки дивовижній знахідці доктора Рея Брауна. Він розповідає, що в 1970 р. під час занурення з аквалангом поряд з островами Барі (знову Багами), він виявив щось, що за формою нагадує піраміду з полірованого каменя з дзеркальними властивостями. Коли він заплив всередину піраміди, то побачив, що її поверхня не заросла коралами і поліпами. В центрі піраміди знаходилася скульптурне зображення людської руки, що тримає чотиридюймову сферу, над цією сферою на латунному прутику був підвішений коштовний камінь червоного кольору. Власне теорія Брауна вимагає доказів, хоча він і показує всім сферу, принесену з морського дна, нікому окрім нього так і не вдалося знайти ту піраміду. [4: 235]

Острів Тера

Багато хто вважає, що Атлантида була островом, який згодом занурився в глибини Атлантичного океану, хтось упевнений, що стародавня Атлантида знаходилася десь недалеко від грецьких островів Кріта і Тери. 9 липня 1956г в результаті страшного землетрусу на острові Тера оголіли руїни, що належать якійсь стародавній цивілізації. Людські кістки, зуби, вугілля, керамічні осколки - все свідчило про те, що колись на цьому місці існував стародавній народ, знайдені останки в черговий раз були зараховані до слідів Атлантиди. [4:245]

Антарктида

Не так давно з'явилася теорія, згідно якої найпівденніший материк, Антарктида і є замерзла Атлантида. Прихильники стверджують, що Антарктида не завжди знаходилася на «дні світу» і не завжди була покрита льодами, тобто Антарктида колись була материком з тропічним кліматом і розташовувалася десь поряд з екватором землі, але згодом вона змістилася до південного полюса унаслідок тектонічних процесів, що відбуваються в земній корі. Дана теорія розписана в найдрібніших подробицях, інформація поповнена фотографіями і картами, що ілюструють те, як Атлантида-Антарктида поволі дрейфувала на південь, покоряючись рухам плит літосфери. Як головний аргумент послідовники цієї теорії висувають стародавню єгипетську карту Атлантиди, яка була представлена в книзі німецьким священиком-єзуїтом в 1665. На цій карті Атлантида знаходиться десь між Американськими континентами і Африкою (до речі, якщо дивитися на глобус знизу, то Антарктида і справді знаходиться між Південною Америкою і Африкою). Ще цікавішим моментом є форма Атлантиди: вона достатньо точно повторює форми земель Антарктиди, покриті льодом, і це зважаючи на те, що точні фотографії Антарктиди людство отримало тільки в XX столітті з появою супутників. [6:198]

Ключ до загадки походження людини і його цивілізації може бути захований під льодами на території Антарктиди. Гіпотеза антарктичної Атлантиди уперше була опублікована в італійському журналі "Еуропео" майже півстоліття назад. У статті повідомлялося, що американськими дослідниками знайдені безперечні сліди доісторичної високорозвиненої цивілізації. Ця гіпотеза отримала свій подальший розвиток в книзі італійця Барбієро Флавіо "Цивілізація під льодом". У ній доводилося, що легендарна Атлантида знаходилася на місці нинішньої Антарктиди. Клімат в ті часи був досить теплим, поки 10-12 тис. років назад Земля не зіткнулася з небесним тілом величезної маси і розмірів. Удар змістив земну вісь, в результаті чого виникли повені, почалися велетенські землетруси і зливи, що згубили Атлантиду.

Зупинимося детальніше на гіпотезі Флавіо. Антарктична Атлантида повністю вписується в древні легенди, оскільки розташована одночасно в Тихому, Індійському і Атлантичному океанах. У повній відповідності з розповіддю Платона, її жителі могли контролювати береги відразу трьох континентів. Наприклад, південь Африки розташований порівняно недалеко. З Південною Америкою, згідно з результатами останніх геологічних досліджень, Антарктиду міг сполучати сухопутний міст у вигляді вузької смужки землі або ланцюжка островів (зображених, до речі, на карті Фінея). Досягти берегів Індостану можна було по африканському узбережжю або по островах Океанії, яких тоді було набагато більше.

Включення Антарктиди в еволюцію людської цивілізації пояснює, чому великий філософ античності Арістотель, знаменитий астроном Гіппарх і географ Птолемей вважали, що Атлантику з усіх боків оточує єдиний континент, і чому Геродот називав Атлантичний океан морем, а Середземне море - затокою. Дійсно, Антарктида є тією бракуючою ланкою, яка об'єднує Європу, Азію, Африку і Америку в єдиний континент. [дод. 4]

Мексика

Джин Метлок є одним з дослідників, котрі вважають, що сліди Атлантиди слід шукати в районі Юкатана, Мексика. Головним аргументом Метлока є топоніми: Атлан, Аутлан, Мацатлан, Чихуатлан, Какатлан, Текальтітлан, Тепатітлан, Тіхуатлан і так далі. Всі ці топоніми мають загальний корінь Тлан, який на думку Метлока прийшов з власного імені «Атлантида».Дослідник також згадує стародавню гавань спіралевидної форми з високими прямовисними берегами; саме тут, поряд із сучасним Сан-Лоренцо розташовувався Теночтітлан. Все вищеописане дуже схоже на те, як Платон описував міський порт Атлантиди. [6:239]

Узбережжя Куби

У травні 2001 р. біля берегів Куби було зроблено приголомшливе відкриття. Судновий інженер Пауліна Зєлітскі в процесі дослідження океану гідролокатором виявила те, у що сама довгий час не могла повірити. Згодом Пауліна розповідала журналістам агентства «Рейтерс»: «Ми були першими, хто спустився в кубинські води більш ніж на 50 метрів. Це було надзвичайно. Ми виявили затонуле місто, імовірно побудоване в докласичний період, колись населене розвиненою цивілізацією, чия культура схожа з культурою Теотіхуакан, процвітаючою на півострові Юкатан.Неймовірно, але затонуле місто лежить на дні океану на глибині більше 2200 футів. Це повинна бути справді стародавня цивілізація. Пані Зєлітскі розповіла, що гідролокатор виявив величезне плато з чіткими слідами міських споруд, частково прихованих піском, зверху залишки міських споруд нагадували своїми контурами піраміди, можна було розрізнити межі доріг та інших будівель.

Ця знахідка була зроблена не пірнальщиком-одинаком або групою шукачів пригод, а ученими. Сьогодні у вивчення знахідки залучено National Geographic. Поки не відомо, як довго триватиме дослідження. Якщо дані гідролокатора вірні, то ми зіткнулися із загубленою і невідомою цивілізацією, хто знає, а може це і є Атлантида. [6:67]

2.2 ОСНОВНІ ВАРІАНТИ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ

Атлантичний океан

Якщо вірити текстам Платона, то усім стане абсолютно ясно, що Атлантида знаходиться в Атлантичному океані. Військо атлантів "тримало шлях від Атлантичного моря". Жрець говорить, що навпроти Геракловых стовпів лежав великий острів, більше Лівії і Азії, разом узятих, з якого по інших островах можна було легко переправитися "на увесь материк", що лежить навпроти , в якому легко вгадується Америка.

Тому багато з атлантологій, особливо ті, хто вірять даті 9500 років до н. е., вважають, що колись Атлантида знаходилася в Атлантичному океані, і сліди її слід шукати або на дні океану, або поряд з існуючими островами, які 11500 років тому були високими гірськими вершинами. [4: 287]

Середземне море

Близько двох з половиною тисяч років назад в Середземному морі сталася найсильніша катастрофа за всю історію людства. Вибух вулкану Стронгилі був в три рази сильніше, ніж виверження вулкану Кракатау. Цей вибух породив хвилю цунамі заввишки декілька десятків, а то і сто метрів, яка обрушилася на береги Середземного моря. Учені вважають, що ця катастрофа стала причиною загибелі крито-микенскої культури, що існувала 3000 років тому. Не дивно, що такий грандіозний природний катаклізм притягнув безліч дослідників, деякі з яких прийшли до дивної на перший погляд думки, що, описуючи Атлантиду, Платон описував Тиру або Крит.[5:101]

Піренейський півострів

Ім'я одного з десяти перших царів Атлантиди - Гадир. Гадир - фінікійське селище, нинішній Кадикс. Ця назва дала основу окремим атлантологіям вважати, що уся Атлантида знаходилася на Піренейському півострові біля гирла річки Квадалквивир.

Зблизька Гадира лежало інше відоме місто, Тартес. Його жителі були етрусками і стверджували, що їх державі 5000 років. Німець Х. Шультен (1922) вважав, що Тартес і є Атлантида. У 1973 році недалеко від Кадикса на глибині 30 метрів виявили залишки древнього міста.

На півночі Іспанії живе зараз близько мільйона басків. Їх мова не схожа ні на одну з відомих мов світу. Певна схожість є між ним і мовами американських індійців. Це дає основу припускати, що баски - прямі нащадки атлантів. [12:189]

Африка

Геродот, Помпоній Крейди, Пліній Старший і деякі інші античні історики пишуть про плем'я атлантів, що живе в Північній Африці у гір Атлас. Атланти за їх словами, не бачать снів, не використовують імен, не їдять нічого живого і проклинають сонце, що заходить.

На підставі цих повідомлень П. Борхардт стверджує, що Атлантида знаходилася на території сучасного Тунісу, в глибині пустелі Сахара. У його південній частині знаходяться два озера, які, згідно з сучасними даними, є залишками древнього моря. У цьому морі повинен був знаходитися острів Атлантис.

У кінці XIX століття французький географ Етьен Берлю помістив Атлантиду в Марокко, в район Атлаських гір.

В 1930 році А. Герман заявив, що Атлантида знаходилася в низовині Шат-ель-Джерид, між містом Нефта і затокою Габес. Правда ця територія не опускається, а піднімається...

Німецький етнограф Лео Фробениус знайшов Атлантиду на території королівства Бенин.[4:204]

2.3 РОКИ ІСНУВАННЯ. РІЗНІ ВЕРСІЇ

Перша думка - Атлантида існувала в 9500 р. до н.э... Частина дослідників, що спираються на численні невідповідності в діалогах Платона, ніяк не дозволяють собі погоджуватися з такою концепцією. Проте багато атлантологій погоджуються.

Друга думка - Атлантида існувала в період з 1550 р. до н.е. по 1226 р. до н.е.

Третя думка - загибель сталася, за розрахунками астронома О. Мук, 5 червня 8499 р. до н.е.

Четверта думка - по Платону, смерть Атлантиди доводилася на якийсь час приблизно 12 тисяч років назад (між 9750 і 8570 г.г. до н.е.). Вона занурилася в пучину океану "в один день і тяжку ніч" в результаті грандіозної природної катастрофи.

П'ята думка, в порівнянні з вищепереліченими, є нестандартною, але досить таки цікавим, - по В. А. Полякову, Атлантида зародилася 12 мільйонів років назад і загинула близько 1 мільйона років назад.[8:48]

атлантида платон цивілізація

РОЗДІЛ 3. ІНШІ ДЖЕРЕЛА

3.1 АТЛАНТИДА - СВІТ ДО ПОТОПУ

Ігнатіус Лойола Доннеллі- (3 листопада 1831 - 1 січня 1901) - американський політик-популіст, також письменник, окультист, атлантологія, автор двох знаменитих книг "Атлантида: світ до потопу" [14:163]

Доннелі вважав, що :

1.Колись існував в Атлантичному океані, навпроти входу в Середземне море, великий острів, який був залишком Атлантичного континенту, відомого стародавньому світу як Атлантида.

2. Опис цього острова у Платона правдивий і не являється, як тривалий час передбачалося, вигадкою.

3. Атлантида була районом, де уперше виникла цивілізація.

4. З часом вона стала багатолюдною; вихідці з Атлантиди заселили також береги Мексиканської затоки, річок Міссісіпі, Амазонки, тихоокеанський берег Південної Америки, Середземномор'я, західні береги Європи і Африки, узбережжя Балтійського, Чорного і Каспійського морів.

5. Це був допотопний Світ-едем на мові міфології. Сад Гесперид, Єлісейські поля, сади Алкиноя, гора Олімп, Асгард у вікінгів - не що інше, як спогад про велику країну, про Атлантиду, де колись людство мешкало віками у світі і щастя.

6. Боги і богині Древньої Греції, Фінікії, Індії і Скандинавії були просто королями, королевами і героями Атлантиди, і приписувані їм дії є спотвореним спогадом про історичні події. Наприклад, бог Зевс був одним з царів Атлантиди.

7. Міфологія Єгипту і Перу є первинною релігією Атлантиди, що полягає в поклонінні Сонцю.

8. Найдревнішою колонією Атлантиди був, ймовірно, Єгипет, цивілізація якого була відображенням цивілізації острова Атлантида.

9. Бронзове століття в Європу прийшло з Атлантиди. Атланти першими почали застосовувати залізо

10. Фінікійський алфавіт, предок усіх європейських алфавітів, отриманий з атлантичного алфавіту, який явився, можливо, і основою алфавіту майя в Центральній Америці.

11. Атлантида була початковим місцем поселення арійської індоєвропейської сім'ї, а також семітських і деяких інших народів.

12. Атлантида загинула в результаті жахливої катастрофи. Острів і майже усе його населення були затоплені водами океану.

13. Ті небагато, хто дивом уцілів, розповіли народам, що живуть на заході і сході, про жахливу катастрофу - згадаємо легенди про потоп у народів Старого і Нового Світу.

14. Доказ висловленої гіпотези дозволить вирішити багато проблем, що займають людство, підтвердити правоту древніх книг, розширити область історії людства, пояснити помітну схожість між древніми цивілізаціями на протилежних берегах Атлантичного океану. З'явиться можливість знайти "прабатьків" нашої цивілізації, наших фундаментальних знань; стануть відомі ті, хто жив, любив і працював задовго до того, як арійці з'явилися в Індії або фінікійці оселилися в Сирії.

15. Той факт, що історія Атлантиди упродовж тисяч років бралася за казку, ще нічого не доводить. Тут в наявності невіра, народжена незнанням, а також скептицизмом, властивим інтелекту. Наші далекі предки не завжди краще нас інформовані про минуле [7: 351]

3.2 СВІДЧЕННЯ ЩОДО ГИБЕЛІ АТЛАНТИДИ

Землетрус і повінь

При описі загибелі Атлантиди Платон ставить поруч ці стихійні лиха. Сучасна геологія говорить, що вони відбуваються разом під час цунамі. Приблизно в XV столітті до н.е. стався вибух вулкану на острові Тиру, розташованому в Егейському морі. Велика хвиля цунамі досягла тоді материкової Греції, Кріта, Єгипту і інших частин Східного Середземномор'я. На думку деяких дослідників, спогади про цю катастрофу послужили Платону джерелом для опису загибелі Атлантиди.

Також багато атлантологій вважають, що землетрус міг бути тим стихійним лихом, яке опустило Атлантиду на дно океану. Відповідно до нової концепції про блокову будову земної кори і про рух літосферних плит найсильніші землетруси відбуваються на межах цих плит.

Головний струс триває всього декілька секунд, а увесь землетрус може тривати до декількох десятків хвилин. Означає відведеної Платоном доби вистачає для землетрусу. При землетрусах зафіксовані випадки різкого осідання землі на декілька метрів. У Японії зафіксовано десятиметрове осідання. У 1692 році місто піратів Порт-Ройал на Ямайці занурилося в море на 15 метрів. 15 метрів цілком достатні, щоб велика частина плоского острова сховалася під водою. При цьому не виключено, що під час загибелі Атлантиди стався у багато разів сильніший землетрус. Азорські острови і Ісландія в Атлантиці і Егейське море в Греції є областями підвищеної сейсмічності. [8:230]

Цунамі

Цунамі дослівно означає "довгі хвилі в порту" (япон.). Учені користуються цим терміном для позначення велетенських руйнівних хвиль. Найчастіше цунамі виникає із-за землетрусу, але його може викликати і підводне виверження вулкану, і обвалення берегів.

Спочатку море відступає, рівень його знижується. Потім набігає хвиля заввишки в декілька метрів. Через 5 - 10 хвилин набігає друга хвиля, трохи нижче. І через 10 - 20 хвилин приходить третя, найвища хвиля. Вона може бути до декількох сотень метрів.

Таким чином, цунамі може за дві години знищити прибережну зону материка або навіть цілий острів.

Як не дивно, щось подібне сталося приблизно в 1500 році до н.е. в Середземному морі, недалеко від одного з місць можливого знаходження Атлантиди, острова Кріт.

Ще в 1969 році у бібліотеці Леэвардена, адміністративного центру провінції Фрисландия на півночі Нідерландів, з'явився старовинний рукопис. Навколо неї незабаром розгорілися запеклі суперечки. Адже в рукописі повідомлялося, що записи відносяться до часів атлантов, а виконані вони були безвісним автором в 3449 році після жахливої катастрофи і затоплення "країни Атлан". Древній книзі близько восьми тисяч років і вона на тисячоліття старше за усі відомі науці письмові пам'ятники минулого. Чи існувала тоді писемність? Ще нещодавно на це питання відповідали негативно. Поки професор Міланського університету, югослав за походженням, не виявив на крутих берегах Дунаю знаки письма, схожі на етруські. Досліджую знахідки археологів в цьому районі, він склав прадавню у світі азбуку з 48 знаків. Ще більший подив викликає повідомлення книги про океанські плавання на кораблях, про торгівлю між континентами, про відважних капітанів, що ходили в Атлантиду і назад. Усе це - на тисячоліття раніше створення найпримітивнішого човна. [8:234]

Ось що повідомляє книга про катастрофу:

"Впродовж усього літа Сонце ховалося за хмарами, неначе воно не хотіло більше дивитися на Землю. На Землі панувала тиша, вологий туман, немов мокре вітрило, нависав над житлами і нивами. Повітря було важким і гнітючим, і люди не знали радості і веселощів. Тоді і почався землетрус, неначе віщуючи кінець світу. Гори вивергнули полум'я - вони іноді провалювалися в надра, а іноді зростали ще вище. Країна, яку мореплавці називають Атлан, зникла, а хвилі, що розлютилися, так високо піднялися над горами, що тих, хто врятувався від вогню, поглинула морська безодня. Земля горіла не лише в країні Фінда, але і в Твіскланді. Ліси палали, а, коли вітер дув звідти, уся країна покривалася попелом. Річки змінили своє русло, в їх гирлі утворилися нові острови з піски і наносів. Це тривало три роки…" "Багато країн зникли під водою, у ряді місць з'явилися нові материки, в Твіскланді загинула половина лісів; народ Фінда оселився на безлюдних землях, а місцеві жителі були або винищені, або обернені в рабство".

Можливо, книга повідомляла про глобальні переселення народів після лиха. Але від рукопису залишилися лише фрагменти. [2:408,411]

3.3 АТЛАНТОЛОГІЯ ЯК НАУКА

З часом народився новий науковий напрям, пов'язаний з вивченням Атлантиди, - атлантологія. Основне завдання цієї науки - знайти докази існування Атлантиди або визнати, що її не існувало.

Уперше про атлантологію як про науку заговорив відомий радянський учений і атлантолог Микола Феодосєвич Жирів (1903-1970). У 1964 році вийшла у світ його знаменита книга "Атлантида. Основні проблеми атлантології", де учений сформулював її принципи і методи. За його словами атлантологію як науку можна вважати одним з розділів біогеографії сучасного, четвертинного періоду (антропогена) геологічної історії Землі.

Наука атлантологія широко залучає велику кількість наук: геологію, археологію, океанологію, історію, астрономію, астрофізику, антропологію, етнографію, математику, геофізику, вулканологію і безліч інших. Таким чином, атлантологія - наука синтетична, комплексна.[3:198]

Завдання наукової атлантології - перш за все, виявити те достеменне, що є в різних історичних джерелах і міфах, у тому числі, і у відданні Платона, і знайти підтверджуючі факти і міркування у відомостях, отриманих від різних наукових дисциплін. Завдання атлантології можна розуміти ще ширше, не обмежуючи її мети лише вивченням однієї проблеми Атлантиди. Атлантида - це лише початкова, правда, найважливіша крапка. Ширше атлантологія ставить перед собою завдання встановлення взаємозв'язку між можливістю існування і загибелі в різних океанах крупних ділянок суші і навіть материків і проблемою розселення і розвитку людства. У цьому сенсі атлантологію можна рахувати одним з розділів антропології.

Атлантологія також найтіснішим чином пов'язана з животрепетними проблемами океанології і неотектоніки: з проблемою походження океанів, часу їх освіти і вірогідністю минулого існування суші на частини їх площі; зі встановленням причин виникнення і припинення льодовикових періодів; з вірогідністю сучасного катастрофізму.

Встановлення реальності Атлантиди як минулого значного масиву суші в корені підірвало б гіпотезу про перманентність океанів. Якщо Атлантида дійсно загинула в геологічно настільки недалекому від нас часі і катастрофа була такою обширною, то слід задуматися над питанням про причини її і можливості повторення подібних катастроф.[3:289]

ВИСНОВКИ

Сказати однозначно, чи існувала Атлантида насправді чи ні - не можна. На сьогоднішній день про Атлантиду, таємничий материк, що похований десь на дні океану, написано понад 20000 наукових праць і пригодницьких творів. Висунуто понад 1700 гіпотез про її місцеперебування й причини безслідного зникнення. Та чи справді безслідного?

У нашій роботі ми продемонстрували основні концепції про існування і загибель Атлантиди, вказали основні джерела зі згадками про неї, співвіднесли концепції і теорії з останніми результатами науки - таким чином, виконали поставлені перед нами завдання.

Зараз більша кількість людей, що займаються вивченням міфічного архіпелагу, схильна вважати, що Атлантида все ж існувала. Але атлантологи, дослідники й учені, що дотримуються концепції існування Атлантиди, дуже розходяться в датуванні її існування і загибелі, причин її зникнення і місце розташування.

Антлантида до цього часу не знайдена. Нема доказів того, що в Атлантичному океані чи в Середземному морі багато років назад існувала, а потім була знищена цивілізація, описана Платоном. Не знайдено слідів її ні на островах в Океанії, ні на морському дні. Її не вдалось знайти тому, що вона ніколи не існувала, або тому, що була знищена. Майже в усіх книжках про Атлантиду причини її загибелі аналізуються більш детально, ніж можливість існування.

Отже, всі гіпотези мають раціональне зернятко. Кожна ж з них може виявитись вірною. Тож питання про Атлантиду все ще залишається відкритим.

Вчені щодо вірогідності розповіді Платона не склали єдиної думки. Саме слово «Атлантида» давно вже стало символом незбагненної загадки.

Отже, якщо пристати до думки, що Атлантида існувала, постає ще одне важливе питання: де саме її шукати?

Зараз вже досліджена велика частина океанів та морів. Проте учені до цих пір не можуть знайти ніякої Атлантиди. Може бути вона руйнувалася протягом дуже довгого часу оскільки вода і сонячне світло є дуже сильними руйнівниками. У своїх діалогах Платон, напевно, хотів показати ідеальну дуже розвинену державу. Можна припустити, що Платон придумав Атлантиду для того, щоб показати мужність своїх предків - праафінян. Але через те, що не знайдено слідів Атлантиди, не стала менш цікавою археологія, геологія та географія. Будуть вестись пошуки, і, без сумніву, знайдуться інші цивілізації і культури, ніж ті, з якими ми знайомі сьогодні, будуть знайдені затонулі острови, міста і порти. Але це буде не Атлантида.

БІБЛІОГРАФІЯ

Джерела

1. Платон. Избранные диалоги / Ред.С.Ошеров - М.,1963 - 442 с.

2. Платон. Филей. Государство. Тимей. Критий / Пер. С. Аверинцева и др. - М., 1999 - 528 с.

Наукова та науково-популярна література

3. Жиров Н.Ф. Атлантида. Основные проблемы атлантологии. - М., 1964. - 436 с.

4. Щербаков В.И. Где искать Атлантиду? - М., 1990. - 356 с.

5. Кондратов А.М. Атлантиды пяти океанов. - Л., 1987. - 160 с.

6. Кусто Ж. В поисках Атлантиды. Щербаков В. Золотой чертог Посейдона. - М., 1986. - 319 с.

7. Доннели И. Атлантида: мир до потопа. -- Самара, 1998. -- 448 с.

8. Зайдлер Л. Атлантида. Великая катастрофа. -- М., 2005. -- 368 с.

9. Агранцев И. Князь Посейдон -- царь Атлантиды? -- М., 2006. -- 448 с.

10. Атлантида: проблемы, поиски, гипотезы. (Альманах, специально посвященный основным проблемам атлантологии). Вып. 1--3. -- М., 1999, 2001, 2002;

11. Воронин А.А. Морские колонии Атлантиды. -- М., 2004. -- 480 с.

12. Дроздова Т.Н., Юркина Э.Т. В поисках образа Атлантиды. -- М., 1992. -- 311 с.

13. Григорьева Н.И. Парадоксы платоновского «Тимея»: диалог и гимн // Поэтика древнегреческой литературы. -- М., 1981. -- 245 с.

Довідкова література

14. Грушевицкая Т.Г., Гузик М.А., Садохин А.П. Словарь по мировой художественной культуре - М., 2001. - 408 с.

Размещено на Allbest.ru