Відлуння епох України червоного відтінку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИКОНАВЧИЙ ОРГАН КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

( КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ )

Департамент освіти і науки, молоді та спорту

Київський університет імені Бориса Грінченка

Інститут післядипломної педагогічної освіти

Конкурс учнівських робіт, присвячений боротьбі українського народу за державний суверенітет та територіальну цілісність України

Номінація «Історія»

ВІДЛУННЯ ЕПОХ УКРАЇНИ ЧЕРВОНОГО ВІДТІНКУ

Роботу виконала: Сорохтіна Марія Олександрівна

учениця 11-А класу спеціалізованої школи № 71

Солом'янського району

Науковий керівник: Козятник Тамара Гнатівна

учитель історії вищої категорії спеціалізованої школи № 71,

вчитель - методист

Київ - 2014

Вступ

Велична наша історія, що складалася, творилася віками. Навічно закарбувались у пам'яті часу доблесні битви, завзяті повстання, героїчні подвиги синів своєї землі. З попелу давно промайнулих сторіч, покритих темною пеленою часу, знову і знову постають перед нами монументальні події сивої історичної давнини. Лунає здушений голос правди митців доби репресій, епохи “ Розстріляного відродження ”, гучним відгомоном котяться імперіями сміливі заклики повстанців, чутно пригнічений стогін кріпаків у ярмі, тихо летить над широкими степами зажурлива і виринає з-поміж ярів вже весела та іронічна козацька пісня… Розмірено шелестять золоті сторінки, ковзає несміливий погляд по дивним витіюватим літерам, і все ширше розгортається перед новим читачем неповторна книга - історія українського народу. І сьогодні ще долинає до нас відгомін сивої давнини, відбиваючись у сучасних душах криком скаліченої долі, і чогось так щемить коло серця, наче воно відчуває у тому відлунні щось до болю знайоме, не відоме нікому іншому у світі, окрім українця… Дійсно, це важко відчути людині іншої національності, адже ми, мабуть, найбільше тим і вирізняємось з-поміж інших націй , що маємо “ вічно ” боротися за свою цілковиту свободу в той час, коли інші країни вже давно крокують шляхом незалежного розвитку. Тема постійного виборювання права на самовизначення за тяжких умов відсутності власної держави червоною ниткою проходить крізь усю українську історію. За словами відомого історика Ореста Субтельного, “невдачі українців у спробах здобути самостійність складають один із основних аспектів національного досвіду ”. І сьогодні продовжується історичний процес становлення української нації, не припинилася й та багатовікова боротьба України за самобутність, адже, як стверджують відомі історики,“ історія розвивається по спіралі ”, тому події повторюються, минуле стає реальністю сьогодення. Це доводить, що лише повернувшись до джерел ми зможемо віднайти у минулому відповіді на ті питання, які турбують найбільше у сьогоденні. Не дарма ж кажуть, що між минулим та майбутнім існує тісний зв'язок. І тому наразі ми спробуємо здійснити коротку подорож сторінками величної книги-історії, провівши паралелі між основними епохами, що мали найбільший вплив на розвиток історії України, прослідкуємо прогресію національно руху проти поневолення крізь століття та намагатимемося зрозуміти причини такого відношення деяких народів до українського етносу.

Основна частина

Козаччина

І першу подорож ми здійснимо сторінками одного з найславетніших періодів та чи не найвизначнішої доби в історії України - Козацькою ерою.

Приспів нашого гімну завершується словами: “Покажем, що ми, браття, козацького роду”. Автор головної пісні держави підкреслює саме походження нашої нації, прославляючи героїчне минуле українського народу. І не дарма, адже саме з козаччини періоду раннього “ Нового часу ” розпочиналися національно - визвольний рух під гаслами захисту православ'я, прав і свобод Війська Запорозького й народу України, боротьба за національне визволення, що мали форму масового соціального протесту і збройної форми громадянського протистояння. Тюркське за походженням слово "козак" вже первісно означало вільних, незалежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця в суспільстві. Саме козацтво в XVI--XVII ст. узяло на себе місію боротьби за релігійні, національні й державницькі ідеали України. Наслідком стали кардинальні зміни в усіх сферах і рівнях життєдіяльності суспільства.

Різке загострення соціально-економічних суперечностей України наприкінці 17 століття призвело до повстання 1648 року, яке переросло у Національно - визвольну війну проти Речі Посполитої 1648-1676 р. р. Вона стала початком руху українців. Українська національна революція XVII ст. займала важливе місце в ряді Європейських революцій XVI - XVII ст. Перебуваючи в складі Речі Посполитої, Україна не мала жодних шансів на повноцінний політичний та національно-культурний розвиток. Постанова 1638 року “ Ординації Війська Запорізького ще більше загострила відносини між Польщею та козаками. Правлячі кола Польщі не визнавали за потрібне надання українським землям хоча б часткової самостійності. Українці цілеспрямовано не допускались до участі в процесі керівництва і розпорядження власними землями, а також до занять наукою, ремеслами. Зростала експлуатація українського селянства внаслідок стрімкого поширення фільварково-панщинної системи господарства, особливо в південних та східних районах України. Особливо гостре протистояння окреслилось в релігійно-національній сфері. Політика Речі Посполитої відносно православної Церкви була вкінець несприйнятливою для етнічного населення України. Прикладались всі можливі зусилля щодо її ліквідації і впровадження уніатства. У 1648 р. Б. Хмельницький укладає договір з кримським ханом Іслам-Гіреєм. Хмельницький пішов на переговори і висунув найнеобхідніші вимоги, щоб вирішити питання без військового конфлікту: виведення польського війська з українських земель, ліквідація "управління Речі Посполитої", надання права самостійно укладати міжнародні договори. Вимоги прийняті не були і відбулась відома битва на Жовтих Водах 16 травня 1648 р. Польське військо було розбите. Поляки не очікували такого повороту обставин і тому були вражені й налякані. Грандіозні перемоги Хмельницького знітили й приголомшили поляків і, в той же час надихнули, й підняли бойовий дух українців. Козаки, міщани й селяни об'єднуються у самостворені полки, і, під проводом місцевих ватажків піднімають власні повстання, або ж пристають до гетьманських. За кілька місяців з України було зметено майже всю польську шляхту, ксьондзів, урядників.Тим часом старшина обирає на гетьманство Юрія Хмельницького. Москва, з допомогою війська, примусила гетьмана скликати козацьку раду, на якій було переглянуто статті Переяславської угоди, що означало утвердження на Україні російської влади із більш жорсткими умовами і обмеженням суверенітету держави. При цьому лівобережні полки під командуванням Я. Сомка залишаються вірними російському цареві, виступають проти Хмельницького. Так Україна розділяється на дві частини - Правобережну й Лівобережну. Тож територіальний розкол призводить до виникнення двох гетьманств, початку довгої, спустошливої війни - періоду Руїни. Україна зникає як суб'єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об'єктом їхньої колонізації. Правда, на Лівобережжі в складі Російської держави ще зберігалась обмежена внутрішня автономія. Кожен новий обраний гетьман укладав окремий договір (статті) з московським урядом. Москва, таємно, без відома України, підписує з Польщею Андрусівський договір у 1667 року про перемир'я на 13 років, за яким сторони відверто поділили між собою українські землі (Лівобережна Україна - Росії, Правобережжя - Польщі). Так українська національна революція зазнала поразки. Активно в цей час розвивався і гайдамацький рух, спрямований проти гніту України. Але вже в 1689 році Московія і Річ Посполита остаточно розділили Гетьманщину. Коли 10 листопада 1764 року було ліквідовано Гетьманщину, а ще через рік --полково-сотенний устрій на Слобожанщині, останнім оплотом української свободи залишалася Запорізька Січ, яку в панівних колах Росії бачили як «кубло бунтівників та бандитів». Московська влада лише чекала слушної нагоди для ліквідації козацької вольниці 3 серпня 1775 року імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі козацька-лицарська Січ зображувалася як «кубло пияк та розбишак», які жили в неуцтві та заважали царизму вести торгові та культурні зв'язки з сусідами. Про пролиту козацьку кров за царську Росію в ньому не було ні слова. Так закінчилася найвизначніша доба в українській історії. Січ Запорізька залишилась в пам'яті українців на віки.

Україна під імперською владою

Наступна віртуальна подорож пройде сторінками періоду перебування України під імперською владою. Настала нова доба поневолення української нації протягом наступних майже 150 років від кінця XVIII до початку XX століття. Після останнього поділу Речі Посполитої 1795 року українські землі були розчленовані між Австро-Угорщиною і Росією. Перша отримала Галичину, Буковину і Закарпаття, а друга -- решту України(85% етнічних українських земель - “Малоросія”). Так на світанку новітньої доби українці опинилися у складі політичної системи, що радикально відрізнялася від устрою, до якого вони звикли. В Україні кріпацтво остаточно було юридично оформлене пунктом 8 указу Катерини ІІ від 3 (14) травня 1783.Нова система управління мала згубні наслідки й для найстаріших міст України, більшість із яких користувалися самоврядуванням згідно з давнім Магдебурзьким правом. Відстала й кріпосницька Російська імперія гальмувала розвиток України, яка стала вотчиною поміщиків, а більшість козаків зубожіли, потрапили у кріпацтво. Російський уряд став розглядати Україну як законний російський край. Катерина II казала: «Я повернула те, що було відірване». Відтак політика уряду, спрямована на прискорення «природного» процесу русифікації - перетворення «малоросів» на «справжніх росіян», проводилася аж до самого розпаду імперії. Вершиною русифікації стало видання Валуєвського циркуляру 1863 року й Емського указу 1873 року. Щодо Австрійської імперії, більшість західних українців складали селяни-кріпаки, для яких визиск був фактом щоденного життя. Щоб знайти полегшення своєму злиденному існуванню, селяни часто завертали до шинку. Тому українці занепадали не лише з матеріального, а й з духовного боку. Але попри всі труднощі вони не припиняли своєї боротьби. З кінця XVIII ст. зароджується український національний рух, спершу культурний, а з 1840-х (Кирило-Мефодіївське братство) і політичний. Почалося формування модерної української нації. Важливе значення для національного пробудження мала творчість Тараса Шевченка; в Галичинівиникло в 1868 році товариство «Просвіта» як противага антиукраїнським течіям у культурному житті . 19 лютого1861 імператор Росії Олександр ІІ підписав Маніфест і серію законів про скасування кріпацтва(однак, ще довгі роки відміна кріпацтва залишалася формальною). Революція 1848 змусила австрійський уряд ліквідувати панщину та інші феодальні повинності по всій Австрії, зокрема у Галичині, на Закарпатті й Буковині. З кінця XIX століття виникають українські політичні партії, частина з яких висуває вимогу самостійної соборної української держави. Це дало новий поштовх для подальшого розвитку боротьби нашої нації за свою самостійність.

Україна у XX столітті (Новітній час)

У наступному етапі нашої подорожі ми зануримося в історію боротьби української нації за своє самовизначення вже у XX століття та осмислимо її через призму історичного досвіду. Це лихе століття стало “загубленим” майже для усього світу, і для України, як для його частинки також. За цю добу відбулися наймасштабніші військові події людства - дві світові війни. Україна брала активну участь у кожній, адже знаходилася на “перехресті” військово-стратегічних планів наймогутніших ворогуючих держав і становила для кожної свою цінність. Українці через залежність від різних країн та воювання по різні боки фронту були вимушено втягнуті у жорстоку та криваву братовбивчу війну. Протягом усієї війни Галичина слугувала ареною найбільших і найкровопролитніших побоїщ на Східному фронті, її населення зазнавало страшних збитків від руйнувань та спустошень, причинених воєнними діями, а також брутальністю як російського, так і австрійського командування. Але поряд із фізичними втратами війна ще більше погіршила долю українців, котрі не мали власної держави, що захищала б їхні конкретні інтереси. Величезна кількість українців (у російській армії налічувалося 3,5 млн. українських солдатів і 250 тис. служили в австрійському війську) боролися і вмирали за імперії, що не лише ігнорували їхні національні інтереси, але й активно намагалися, як, зокрема, Росія, знищити їхній національний рух. Перша світова війна зумовила його глибокий розкол. Але боротьба, що тривала для українців вже не одне століття, продовжувалася й надалі. У серпні 1914 року було створено Український легіон (Українські січові стрільці). У 1917-1921 роках відбуваласяУкраїнська революція.Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. У період 1917-1921 років Україна пережила різні форми національної державності(УНР, Українська держава, ЗУНР). У відповідь на ультиматум Ради народних комісарів РРФСРЦентральна Рада 25 січня 1918 року своїм IV Універсалом оголосила про вихід зі складу Росії і про державну незалежність України. 29 січня 1918 року проти Центральної Ради почалося повстання червоних військ у Києві. У лютому Радянська влада утвердилася по всій Україні. Однак наприкінці лютого -- у квітні 1918 Україна була окупована німецькими військами і Радянська влада припинила існування в Україні до листопада -- грудня 1918.10 березня 1919 року, в розпал громадянської війни, більшовиками була проголошена самостійна Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР; у подальшому -- УРСР) зі столицею в Харкові, що знаходилася у військовому союзі з РРФСР. Тому державну незалежність втримати не змогла. Отже, Українська національно-демократична революція зазнала поразки. Ця поразка була наслідком несконсолідованості політичної еліти, незавершеності процесу формування нації, розбіжностей між національними та соціальними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними й насамперед військовими факторами.30 грудня 1922 року Українська РСР спільно з РРФСРпідписала Союзний договір. Весь періодперебування України у складі Радянського союзу супроводжувався пригноблюючою політикою радянського уряду стосовно української нації в цілому. Найбільшого вираження така політика набула у вигляді прискореної індустріалізації, примусової колективізації селян, “жданівщини” та “лисенківщини”, що вартувало багатьох тисяч життів. Свого апогею “доброзичлива” політика партії досягла у вигляді масових репресій, знищення багатьох представників інтелігенції (митців доби “розстріляного відродження”), голодомору 32-33 років. Тим часом на землях Західної України, що увійшли до складу Польщі, здійснювалася політика полонізації, посилювався національний гніт. Відповіддю на нього став підйом націоналістичного руху. З приходом до влади в Польщі в результаті державного перевороту 1926 року Юзефа Пілсудського тут установився авторитарний режим, відомий як «санація». Політична опозиція переслідувалася правовими засобами й силовими методами. По відношенню до національних меншин проводилася політика «культурного придушення», яка восени 1930 переросла в масові репресії проти українського населення Галичини і Волині («Пацифікація»). У 1938-1939 автономна Карпатська Україна в складі Чехо - Словаччини була в результаті Мюнхенської змови і розділу Чехословаччини окупована Угорщиною.Український визвольний рух -- національно-визвольний рух на етнічних українських землях у 1920-1950 роках, що об'єднав у різні проміжки радянської доби спільну боротьбу українців заради спільної мети. Найяскравіше він був представлений Українською революцією, яка не досягши своєї мети, започаткувала процес формування модерної політичної нації, відродила традицію державності. Важливу роль відіграв махновський рух збройної боротьби українських повстанських селянсько-анархістських формувань у 1918-1921 роках під час Громадянської війни проти австро-угорської та німецької окупаційних армій, Гетьманату,Директорії, білогвардійців, окупаційних військ Радянської Росії. В умовах часткової лібералізації радянського режиму з кінця 50-х розпочався дисидентський рух, який було жорстоко придушено у 60-70-х роках. Найвизначнішими його представниками виступали поети-шістдесятники. Нові демократичні ідеї захопили молодь. Були створені комісії з дослідження голоду 1932-1933 р .р. Американська комісія оприлюднила вражаючі правдиві факти, відкривши очі людству на проблему української нації. Вже не можна було у 80-х роках зупинити процес виявлення “білих плям” недавнього минулого. У вересні 1989 року відбувся установчий з`їзд Народного руху України. Отже, після довгих років заборони та замовчувань почав розгортатися самостійницький рух України, головною метою якого було утвердження незалежності України та демократичних засад суспільства.

Сучасність, наші часи (після здобуття незалежності)

козацький україна імперський незалежність

Завершальним етапом нашої мандрівки історичним минулим стане огляд подій нашого часу, сучасності. Хронологічні межі цього часу охоплюють період з 90-х років та дотепер. Розпочинається доба “ революцією на граніті ”- масовим голодуванням та страйками 1990 року, що тривала з 2 - 17 жовтня. Це був масовий рух за ідеї незалежності України. «Революція на граніті», що була повністю організована силами студентства, не мала на той час аналогів у всій Європі. Наступною визначальною віхою в українській історії стало здобуття Україною незалежності, проголошеної Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 року та підтвердженої всенародним референдумом 1 грудня 1991 року. Однак, ухвалення незалежності стало лише першим кроком до найбажанішої для української нації мети - створення власної незалежної та суверенної держави. 21 грудня в Алма-Аті лідери України, Білорусі та Росії підтвердили розвал СРСР і утворили Співдружність незалежних держав (СНД). У 1996 році була ухвалена Конституція України, що закріплювала демократичну політичну систему та сприяла стабілізації політичної системи і в той же час зосереджувало більшість владних повноважень в руках тодішнього президента Леоніда Кучми.

Наступною визначною подією в сучасній історії стала Помаранчева революція 22 листопада - 8 грудня. Це була кампанія громадянської непокори, яка почалася як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів. Була влаштована багатьма тисячами прихильників Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді -- грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник -- Віктор Янукович. Основною базою об'єднаної опозиції стали західні і центральні області країни, у той час як Віктора Януковича підтримав Схід і Південь України. Такий розподіл голосів за конкретними територіями вже тоді довів, що роки перебування Сходу України під владою Росії не одну добу не минули безслідно, і політика Кремлівського уряду, спрямована на русифікацію та національне роз'єднання українців, мала вагомий вплив і на перебіг сучасних подій. Проте Леонід Кучма не наважився силоміць покінчити з демократією, і тому його поразка стала перемогою українського суспільства. За результатами голосування у повторному другому турі виборів перемогу одержав Віктор Ющенко.

Рівно через 10 років після Помаранчевої революції усю країну сколихнули нові події. Невдоволення правлінням обраного у 2010 році президента Януковича вилилося протягом 2010-2013 років у численні акції протесту, зокрема «Податковий майдан», «Україна проти Януковича», протести у Врадіївці, які передували головним закономірним подіям боротьби вже сучасних українців за свої свободи та право розвиватися вільним шляхом до європейського майбутнього, який суспільство, особливо молодь, обрали собі самостійно. Ці події вже ввійшли в історію під назвою “ революція Гідності ” або “ Євромайдан ”. Усе розпочалося 21 листопада 2013 відмовою Кабінету міністрів від підписання угоди про асоціацію України з ЄС, запланованої попередньо на час саміту Східного партнерства. Вже перший силовий розгін протестувальників на головній площі столиці в ніч з 30 листопада на 1 грудня спричинив вихід на вулиці вже ранком наступного дня сотень тисяч протестувальників з вимогами відставки уряду Азарова і самого жорстокого президента. Події в Україні вже з перших днів набули всесвітнього розголосу, ще довго українське питання залишалося одним з найбільш обговорюваних по всьому світу. На підтримку земляків та Євромайдану Києва у багатьох країнах: Італії, Франції, Великобританії,Німеччини, Польщі, Чехії, Канади та США- відбулися патріотичні мітинги української діаспори. З того часу кожної неділі стало традицією збиратися на головному Майдані країни сотням тисяч громадян на “ Народне Віче ”. 1 грудня був створений Штаб національного спротиву. 22 грудня створили Всеукраїнське об'єднання «Майдан». Під час Майдану активувалися усі мистецькі сили - було складено безліч чудових віршів, музики, робіт, присвячених українській революції. Цей визначальний період яскраво характеризується підйомом національного духу, усвідомленням права на самобутність та вільне вираження своїх думок і прагнень. Проте відстоювання цього права далося нам занадто дорогою ціною. 16 січня з порушенням процедури голосування були ухвалені так звані ”диктаторські закони”, які максимально обмежували конституційні права та свободи українських громадян. Де - факто вони були спрямовані на придушення громадських протестів, створюючи конституційні підстави для масових репресій. Свого апогею злочинні та антигуманні дії тогочасної влади проти мирних протестувальників досягли під час сумнозвісних силових зіткнень на Грушевського біля стадіону імені Лобановського, які почалися 19 січня, та жахливих розстрілів найманими снайперами беззбройних мітингувальників на вулиці Інститутській у “кривавий четвер” 20 лютого. Загалом загинуло близько ста чоловік, яких з глибокою пошаною назвали “героями Небесної сотні”. Вшанувати пам'ять полеглих бійців за нашу свободу після подій на Інститутську прийшли тисячі людей, і вся вулиця була вщент заповнена покладеними квітами та запаленими скорботними свічками... Після цього нарешті почалися суттєві зрушення, яких так давно вимагав майдан : 21 лютого Верховна Рада України повернула в дію Конституцію 2004 року; підтримала законопроект, який дозволяє звільнення Юлії Тимошенко; відправила у відставку в. о. міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. 23 лютого протестувальниками були захоплені ОДА в Львові, Івано-Франківську, Рівному, штурмували ОДА в Черкасах. Невдовзі вся злочинна верхівка провладної “банди” ганебно втекла з України. Не встиг ще закінчитися Майдан, як вже 20 лютого розпочинається перша частина збройного конфлікту між Росією та Україною зі вступом збройних сил Російської Федерації на територію Автономної республіки Крим як збройний етап реалізації плану керівництва Російської Федерації по встановленню контролю над Україною. Офіційно була підтримана 1березня рішенням Ради Федерації російського парламенту на запит президента Володимира Путіна. Де-факто закінчилася перемогою РФ, над Кримом встановлено російську владу. Розпочато масові репресії українського та кримськотатарського населення та утиски їхніх мовних та релігійних прав. Наступним етапом стала війна на сході України, офіційно відома як АТО, коли українські військові активно залучились до протистояння з російськими маріонетковими терористичними групами ЛНР та ДНР та іншими російськими диверсантами. І зараз війна ще триває. Найжахливіше у цьому всьому те, що загинули та продовжують гинути мирні жителі, молоді наші солдати, які просто стали заручниками страшних обставин жорстокої війни. Отже, як бачимо, Україна, ставши незалежною, не змогла припинити національно - визвольної боротьби за умов пригнічення національних свобод та викривлення історичної правди. Ще й досі відчутний посилений гніт “ всемогутньої ” Росії, яка будь - якими засобами прагне довести, що Україна не має власної державності. І чому має лідер зовсім іншої країни визначати за нас самих історичне минуле та ще й вирішувати на свій лад подальшу долю нашого народу? Це так чомусь нагадує те, що вже було, але давно, кілька сторіч тому… Тому українські революції стали визначальними силами, що пробудили в нас приспану самосвідомість та повернули в русло визвольної боротьби, саме від якої й залежить наше майбутнє.

Висновки

Ось і завершилася наша подорож золотими сторінками великої книги національного буття. Ми на деякий час змогли перенестися у часи найвизначніших періодів української історії, які представлені добою Козаччини (Гетьманщини), України під імперською владою, України у 20 столітті або новітнім часом та, нарешті, сучасністю після здобуття незалежності. Звернувшись до джерел нашого історичного існування, проаналізувавши минуле України, тепер беззаперечно можна стверджувати, що події минулого протягом багатьох століть були ототожненням справжньої витривалої боротьби українців за свої права та державний суверенітет. Минуло п'ять найвизначніших епох в історії непримиренної та нездоланної боротьби нашого народу за право свого вільного існування на теренах єдиної території. Дійсно, Україна ніколи не була повністю самостійною, весь час перебуваючи під гнітом могутніх імперій. Однак, це лише доводить, що Україна як країна була значимою для цих великих держав, хоча й не мала великої матеріальної сили, а українців як націю боялися вороги, через що багато років посилено намагалися її знищити. На жаль, перегортуючи сторінки сивої історичної давнини, все більше усвідомлюєш, що сумні події дійсно розвиваються по спіралі. І повторюються вони не випадково. Прикро визнавати, що така сутність людини - вона в більшій мірі деградує з плином часом, змінюючись лише частково та роблячи ті ж глобальні помилки, яких допускалися і її далекі пращури. Причина, насамперед, криється в людській натурі, яка породжує найгірші вади - пиху та егоїзм, що спотворюють душі та призводять до трагедій всесвітнього масштабу. Досягши небувалих вершин у науці та технічному прогресі, деякі народи, на превеликий жаль, скерували їх не в тому напрямку і втратили головні духовні цінності, які є основою будь - якої нації. На противагу їм, українці, перебуваючи у жахливому матеріальному становищі під постійним гнітом, змогли зберегти свою унікальну самобутність. І найголовніша причина цього прихована у народній, національній та духовній єдності, що є найбільшим скарбом для етносу, найбільш сильною рушійною силою боротьби народу у подоланні своєї залежності від ворога. Саме тому наша нація для усього світу є найкращим прикладом того, на якій національній основі має будуватися справжня міцна та неподільна держава. Важливо лише у процесі самовизначення шляхом вивчення історії, за словами Ореста Субтельного, “ не використовувати її як зброю для силового розв'язання проблем національного буття”, адже гуманізм та поміркованість - перші ознаки компетентного суспільства.

Сьогодні Україна - справжня європейська держава, багата на природні та культурні ресурси, що створюють усі передумови як для матеріального, так і для подальшого духовного розвитку та процвітання. Єдиними завадами цьому є пригнічуюча розвиток система в країні та втручання у внутрішнє життя ззовні. Тому історія продовжує творитися і сьогодні, саме зараз, на наших очах відбуваються важливі історичні події, які вже через десяток років теж стануть минулим. І через сьогодні як ніколи потрібно не тільки знати свою історію, а й вміти аналізувати події давнини, достовірно фіксувати те, що відбувається у сьогоденні та, що найголовніше, намагатися робити висновки, аби ті страшні помилки, що призвели до довгих страждань народу, не повторилися знову. Ще довго не відкриється велична книга історії до кінця, ще довго писатимуться нові сторінки невидимим сторожем часу, але лише в тому разі, якщо нам все ж вистачить виваженості та мудрості спрямувати усі свої сили на створення гуманістичних засад для подальшого ефективного розвитку. Досвід історії доводить, що лише завдяки спільним зусиллям та витривалій боротьбі ми зможемо стати на шлях самостійного розвитку, долаючи поневолюючі пута ворогів. Лише це запорука нашого такого бажаного успішного майбуття, адже “ без знання минулого ніколи не побудуєш світле майбутнє ”.

Так ще двісті років тому закликав до цього наш геній-поет Тарас Григорович Шевченко

“ Борітеся - поборете, вам бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая! ”

Кобзар у своєму посланні ”І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…” закликає:

“ Розкуйтеся, братайтеся,

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.(…)

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє...

Обніміться ж, брати мої.

Молю вас, благаю!”

В якості підтвердження своїх думок хочу представити власного вірша:

НАРОДУ З НАДІЄЮ

Знесилений, проте нескорений народе,

як довго ще з тобою буду сльози лити?

Як довго ще від Заходу до Сходу

брат брата буде так нещадно бити?

Невже задарма стільки крові пролилося,

поклали свої голови бійці?

Ікони вже пускають полум'яні сльози,

коли вмирають вічні молодці.

Невже даремний голос генія-поета,

що долина до нас крізь смутний плин віків?

І голос покоління теж даремний,

що гордо пронесе свій стяг через роки?

Невже повік хотіли ви служити пану,

з країни вільної знов Малоросію зробить

і бути вічно лиш покірними рабами,

б'ючи поклони царю кожну мить?

Ох, скільки має ще століть пройти,

щоб вороги нарешті залишили нас в спокої,

щоб самостійно ми могли своїм шляхом іти,

вдихнувши сповна й впевнено повітря волі?

Прокиньтеся, брати мої, довкола озирніться,

дух правди святої навіки відродіть.

Від тяжких кайданів назавжди всі звільніться -

це нам в Україні в майбутньому жить!

А хто не здатен зараз цього зрозуміть-

заплутався у темних путах влади,

того премудрая історія навчить -

вона підкаже, де шлях істини шукати.

Я вірю,що настане мить,

коли ми заживемо всі в одній родині,

і воля Україну з усіх пут звільнить,

бо разом ми є сила, ми єдині!

«Список використаних джерел»

1. Кульчицький С.В., Мицик Ю.А., Власов В.С. Історія України : Довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів. - К.:Літера ЛТД 2010. -528 с.

2. Орест Субтельний. Україна: Історія. Перекладено за виданням: University of Toronto Press, 1988

3. http://exlibris.org.ua/greathistory

4. http:// http://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_України#

5. http://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_України

6. http://uk.wikipedia.org/wiki/Український_визвольний_рух_1920--1950_років

7. http://ridna-ukraina.com.ua/kozachinastate/

8. http://uk.wikipedia.org/wiki/Російська_інтервенція_до_Криму_2014#

9. http://uk.wikipedia.org/wiki/Євромайдан#

10. http://uk.wikipedia.org/wiki/Революція_гідності

Размещено на Allbest.ru