Главная
База знаний "Allbest"
История и исторические личности
Історія походження первісного суспільства
Історія походження первісного суспільства
Хронологія, археологічна та антропологічна періодизація історії первісного суспільства. Періоди кам'яного віку. Епоха переходу до бронзової доби. Початок залізної доби. Влада і соціальні норми у первісному суспільстві. Релігійні погляди та культура.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.11.2011 |
| Размер файла | 71,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки Україна
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра професійної педагогіки і трудової підготовки
Реферат на тему:
Історія походження первісного суспільства
Виконала студентка 1 курсу
ФТФ (заочної форми навчання)
гр. ТНОП - 11
Яскульська Катерина Василівна
Рівне 2011
Содержание
- Вступ
- 1. Загальна характеристика
- 2. Хронологія та періодизація історії первісного суспільства
- 2.1Археологічна періодизація історії первісного суспільства
- 2.2 Антропологічна періодизація історії первісного суспільства
- 2.3 Кам'яна доба
- 2.4 Мідний вік
- 2.5 Бронзова доба
- 2.6 Залізний вік
- 3. Основні етапи
- 3.1 За Морганом Люїсом
- 3.2 Сучасна історіографія
- 3.3 Первісне стадо
- 3.4 Матріархат
- 3.5 Патріархат
- 4. Влада і соціальні норми у первісному суспільстві
- 5. Релігійні погляди
- 6. Культура первісного суспільства
- Список використаних джерел
Вступ
Пемрвісне суспімльство - тривалий період в історії людства: від виникнення людини розумної (близько 2,5-2,8 млн. років тому) і до виникнення цивілізації і державності.
Період в історії людства до винаходу писемності, після чого з'являється можливість історичних досліджень. У різних народів цей процес відбувався в різні історичні терміни, а деякі народи живуть в умовах первісності до сьогоднішнього дня. У сучасній науці прийнято розрізнювати власне первісну культуру, яка існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV-початок III тис. до н. е.) і традиційну первісну культуру.
Синонімом "доісторичного періоду" є термін "праісторії", який в вітчизняній літературі вживається рідше, ніж аналогічні терміни в зарубіжній літературі (англ. prehistory, нім. Urgeschichte).
Для позначення фінальної стадії доісторичної епохи будь-якої культури, коли сама вона ще не створила своєї писемності, але вже згадується в письмових пам'ятках інших народів, у зарубіжній літературі нерідко використовується термін "протоісторія" (англ. protohistory, нім. Vorgeschichte).
У марксизмі використовувався термін первіснообщинний лад, який означав найпершу суспільно-економічну формацію. На думку марксистів, всі члени суспільства в цей час знаходилися в однаковому відношенні до засобів виробництва, та спосіба отримання частки суспільного продукту, який вони називали "первісного комунізму", був єдиним для всіх. Від наступних за ним етапів суспільного розвитку первіснообщинний лад відрізнявся відсутністю приватної власності, класів і держави. Марксистська теорія розвитку первісного суспільства викладена в роботі Ф. Енгельса "Походження сім'ї, приватної власності і держави".
1. Загальна характеристика
Епосі первісності властиві такі особливості:
· відбувався антропогенез - біологічна еволюція людини, що завершилася, на думку різних вчених від 40 до 100 тисяч років тому, виникненням виду "людина розумна" (Homo sapiens), а також основних людських рас - надалі глибоких еволюційних змін в біологічній природі людини вже не відбувалося;
· йшло формування мислення (або інтелекту) людини, її мови - в подальші періоди вони лише розвивалися;
· людство розповсюдилося по всіх континентах;
· люди переходять до відтворювального господарства (від полювання і збирання до землеробства і скотарства)
· поряд з антропогенезом розвертається соціогенез - формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплеменної організації;
· складаються перші світоглядні уявлення, ранні форми релігійних уявлень, міфологічних систем.
Серед цих найважливіших процесів, що заклали фундамент історії людства, стоїть і складання культури як специфічної сфери людського суспільства. Причому для ранніх етапів історії характерна єдність закономірностей, спільність виявів становлення культури у різних народів.
Специфічною рисою первісної культури був її синкретизм (нерозчлененість), коли ні форми свідомості, ні види діяльності, ні форми культури не відділялися і не протиставлялися один одному. Будь-який вид діяльності передбачав і містив в собі всі інші.
У первісному суспільстві в головному занятті людей - полюванні - були поєднані:
· технологічні прийоми виготовлення знарядь праці
· стихійні знання про звички тварин,
первісне суспільство періодизація історія
· соціальні зв'язки, що виражаються в формі полювання (індивідуальна, колективна),
· релігійні уявлення - магічні дії по забезпеченню успіху, які в свою чергу включали елементи художньої культури: пісні, танці, живопис.
Саме внаслідок такого синкретизму характеристика культури первісного суспільства передбачає цілісний розгляд явищ його матеріальної і духовної культури, чітке усвідомлення умовності такого розподілу.
2. Хронологія та періодизація історії первісного суспільства
Одним із головних завдань історичної науки є вивчення закономірностей розвитку людського суспільства та поділ процесів еволюції матеріальної, соціальної і духовної культури на основні, якісно відмінні один від одного періоди, іншими словами, створення історичної періодизації. Перш ніж створити періодизацію первісного суспільства, досліднику, насамперед, необхідно простежити послідовність історичних подій у часі, тобто встановити хронологічне співвідношення матеріальних об'єктів і явищ, зафіксованих джерелами (археологічними, антропологічними, етнологічними, лінгвістичними тощо) та, по можливості, визначити час їх існування.
Відповідно до цього, історичну хронологію поділяють на відносну (релятивну) й абсолютну. За допомогою відносної хронології історик визначає лише послідовність або одночасність історичних подій, матеріальних об'єктів та явищ у часі, тоді як завдяки абсолютній хронології він установлює конкретні дати їхнього існування щодо сучасного літочислення. Відносна хронологія історії первісного суспільства розроблена більш-менш досконало і спирається на науково обгрунтовані докази. "Абсолютним" датуванням об'єктів і подій первісності історики користуються здебільшого лише умовно, тому що встановити конкретно, коли саме відбулися ті чи інші події у первісності, навіть за допомогою найдосконаліших сучасних методів, у переважній більшості випадків практично неможливо. Як правило "абсолютними" визнаються дати, отримані переважно природничими методами, які мають значні відхилення від сучасного календаря.
Періодизація історії первісного суспільства традиційно узгоджується зі спеціальними геологічною, археологічною та антропологічною періодизаціями.
Геологічна періодизація. Історія людства укладається лише в останній, четвертинний період кайнозойської ери в геологічній періодизації історії Землі. Іноді четвертинний період називають антропогеном, підкреслюючи цим, що він є періодом виникнення і розселення людини на земній кулі. Усталена схема періодизації антропогену розроблена на основі вивчення змін природного середовища внаслідок періодичного наступу льодовика в північній півкулі.
Геологічною наукою антропоген поділяється на дві епохи:
1) передльодовикова і льодовикова (еоплейстоцен і плейстоцен);
2) післяльодовикова, або сучасна (голоцен). В еоплейстоцені і плейстоцені за сучасним поділом простеже-но п'ять льодовикових періодів (гляціалів): дунай, гюнц, міндель, рисе і вюрм (за назвами альпійських річок, де були вперше простежені виразні льодовикові відкладення відповідного часу) - й чотири міжльодовиків'я (інтергляціалів):
Дунай-гюнц, гюнц-міндель, міндель-рисс і рисс-вюрм - теплих періодів між холодними гляціалами, коли повністю визволялися від льодового покрову помірні широти і в них розселювалися представники теплолюбної фауни і флори. Наступ і відхід льодовиків мали нестабільний, пульсуючий характер, тобто декілька стадій свого розвитку й згасання, коли похолодання на якийсь час поступалося короткочасним потеплінням і навпаки. Теплі проміжки між стадіями льодовика дістали назву міжстадіалів (інтерстадіалів). У цілому схема розподілу антропогена складається з п'яти гля-ціалів із їхніми інтерстадіалами і чотирьох інтергляціалів, які відображають послідовність змін природного середовища в еоплейстоцені і плейстоцені. Голоцен поділяється на такі палеокліматичні періоди: пребореаль, бореаль, атлантикум, суббореаль і субатлантикум. Всі згадані періоди антропогену мають "абсолютну" хронологію (див. схему 1).
Складена за матеріалами переважно Центральної та Західної Європи, ця схема не має універсального значення, проте, як найбільш обгрунтована, частіше використовується в узагальнюючих працях, а також в археологічних, антропологічних та історичних дослідженнях. Крім наведеної схеми, розроблена ще низка варіантів регіонального поділу антропогену, які здебільшого узгоджені з альпійською схемою. Для території України схема періодизації антропогену розроблена М.Ф. Векличем. У межах еоплейстоцену і плейстоцену ним визначений 21 палеоетап, які синхронізовані по можливості з гляціалами, інтерстадіалами та інтергляціалами центральноєвропейської схеми.
Незважаючи на всебічне наукове обгрунтування, геологічна періодизація має також певні недоліки. Так, постійно уточнюються межі гляціалів, інтерстадіалів й інтергляціалів, їхнє хронологічне співвідношення й "абсолютне" датування, з'ясовуються характер і обсяг природних катаклізмів, фауністичного і флористичного наповнення окремих геологічних періодів тощо.
Останнім часом дискутується нова схема глобального па-леокліматичного розчленування антропогену та її хронологічне обгрунтування. Не виключено, що в недалекому майбутньому деякі "абсолютні" дати, наведені в нашому підручнику, будуть уточнені й переглянуті. Проте на сьогодні геологічна періодизація, розглянута вище, є надійною основою для створення відносної періодизації історії людства. Вона дає змогу простежити послідовність розвитку матеріальної культури, що зберігається у відповідних геологічних нашаруваннях, а також забезпечити надійне хронологічне обгрунтування етапів розвитку й удосконалення техніки і технології первісного виробництва.
2.1Археологічна періодизація історії первісного суспільства
На відміну від геологічної, археологічна періодизація грунтується на соціальних чинниках, а саме: змінах у характері матеріалу, з якого виготовлені основні знаряддя праці і предмети побуту, а також у техніці й технології їхньої обробки. Ще давньокитайські і давньоримські філософи помітили послідовність у використанні каменю, бронзи (міді) і заліза для виготовлення знарядь праці та зброї на певних етапах історичного розвитку. Проте наукове обгрунтування цього спостереження було дане лише наприкінці XIX ст., коли був запропонований поділ історії суспільства на кам'яний, бронзовий та залізний віки, що послідовно змінювали один одного.
Дальший поділ історичного процесу грунтується на змінах у техніці й технології виготовлення предметів матеріальної і духовної культури. Суб'єктивна оцінка цих факторів призвела до того, що схеми внутрішнього розподілу кожного із зазначених віків у різних дослідників суттєво відрізняються одна від одної. Немає єдності й у визначенні перехідних періодів. У зв'язку з цим наведемо лише узагальнюючу археологічну періодизацію історії первісного суспільства.
Перші схеми поділу кам'яного віку були розроблені ще у другій половині XIX ст. Протягом XX ст. у ці схеми були внесені деякі уточнення. Сучасна періодизація кам'яного віку має такий загальний вигляд: стародавній кам'яний вік - палеоліт, середньокам'яний вік - мезоліт, новий кам'яний вік - неоліт.
Ураховуючи важливе значення для з'ясування проблем періодизації первісної історії схеми внутрішнього поділу палеоліту, розглянемо її докладніше. На першому рівні палеоліт поділяється на ранній (нижній) і пізній (верхній). Іноді дослідники виділяють між ними ще середній палеоліт. Подальше членування передбачає поділ раннього палеоліту на такі епохи: олдувай, ашель, мустьє. За іншими схемами мустьє відокремлюється в середній палеоліт. Пізній палеоліт поділяється на три періоди: ранній, середній і пізній.
Непроста ситуація склалася з самого початку з виділенням епохи мезоліту. Одні дослідники взагалі приєднують мезоліт до пізнього палеоліту і розглядають його як фінальний етап останнього, інші називають цю перехідну епоху "післяпалеолітом" (епіпалеолітом), треті, навпаки, вважають мезоліт, принаймні його останній період, протонеолітом, або безкерамічним неолітом. Деякі вчені розцінюють епіпалеоліт, протонеоліт, безкерамічний неоліт як регіональний прояв розвитку матеріальної культури і суспільства в межах палеоліту або неоліту. Проте більшість сучасних дослідників розглядає мезоліт як окрему археологічну епоху.
Існують різні підходи серед дослідників і щодо остаточного розмежування неоліту і бронзового віку. Час, коли вперше виникають і поширюються вироби з металу (міді), одні дослідники виокремлюють у мідно-кам'яний вік (енеоліт, халколіт), інші розглядають його в межах неоліту, як його заключний етап, треті приєднують мідний період до бронзового віку і розглядають їх разом як епоху міді-бронзи.
Перші цивілізації (політичні структури) виникають на Близькому і Середньому Сході, в Китаї і Індії наприкінці бронзового - початку ранньозалізного віку. На інших територіях Старого Світу становлення цивілізацій пов'язане з раннім залізним віком.
Наведена періодизація не є єдиною в археології. Існує ще ціла низка регіональних періодизацій, якими археологи намагаються компенсувати недоліки основної періодизації, з'ясувати проблеми синхронізації історичних явищ і розбіжності в рівнях розвитку матеріальної культури, пов'язані з нерівномірністю проходження історичного процесу в різних регіонах земної кулі. В цілому археологічна періодизація, будучи тісно пов'язаною з геологічною, дає можливість історикові прослідкувати характер і напрям поступового удосконалення знарядь праці, а також пов'язати розвиток матеріальної культури суспільства зі змінами природного середовища. Загалом, на археологічній періодизації будується в основному періодизація первісної історії.
Щоправда, останнім часом самою археологією було доведено, що близькі за типом і рівнем розвитку суспільства використовували різні матеріали і запроваджували різні технології для виготовлення знарядь праці. Так, давні цивілізації американського континенту користувалися металом у виробництві, проте досить високий рівень розвитку суспільства забезпечувався переважно кам'яними, кістяними і дерев'яними знаряддями праці. Водночас деякі народи Африки спочатку запровадили у виробництво залізо, а бронзу - значно пізніше, або й зовсім її не використовували. А окремі народи Південно-Східної Азії з самого початку своєї історії дуже мало користувалися знаряддями з каменю, або тривалий час зберігали їх архаїчні форми, забезпечуючи високий рівень виробництва переважно бамбуковими і дерев'яними виробами. Відкриття цих історичних феноменів призвело свого часу до "кризи" археологічної періодизації. Деякі дослідники взагалі її відкинули й почали "конструювати" складні схеми історичного розвитку суспільства і природи. Однак, позбавившись своєї універсальності, археологічна періодизація продовжує зберігати свою пріоритетність.
2.2 Антропологічна періодизація історії первісного суспільства
Дана періодизація знайшла своє відображення в систематиці людини та її предків. Розроблена на суто природничих засадах антропологічна систематика дає можливість історику простежити етапи еволюції людини та її предків, встановити принципову межу, яка відокремлює людину від тварини, розглянути суттєві питання послідовного становлення прямоходіння, формування руки, розвитку мозку, виникнення мислення і мови. Антропологи поділяють епохи за змінами фізичного (морфологічного) типу людини в такому порядку: найдавніша людина (Homo erectus, архантроп), стародавня людина (Homo sapiens neanderthalensis, палеоантроп), сучасна людина (Homo sapiens sapiens, неоантроп). Будучи синхронізовані з геологічними і археологічними періодами, стадії антропологічного розвитку людини створюють антропологічну періодизацію первісного суспільства.
Однією з найскладніших в антропології є проблема грані між людиною і твариною. В антропологічній систематиці й досі не з'ясовані остаточно критерії морфологічного розмежування між людиною і її предками. Останнім часом для вирішення цього складного питання дослідники стали залучати археологічні матеріали, зокрема знахідки найдавніших знарядь праці. Проте навіть у такій "змішаній систематиці" залишається місце сумнівам. Так, остаточно не визначено місце хабілісів (Homo habilis - людини вмілої). Одні дослідники вважають її людиною, інші - передлюдиною. Не до кінця вирішеною залишається й "неандертальська проблема" - проблема морфологічного і хронологічного співвідношення архантропів і палеоантропів, яка виникла ще на початку XX ст.
Підсумовуючи все вищесказане з приводу спеціальних періодизацій антропогену та історії первісного суспільства, наведемо схему синхронізації етапів розвитку природного середовища, фізичного типу людини і матеріальної культури первісності за сучасними даними геології, археології і палеоантропології. В основу хронологічної шкали покладені "абсолютні" дати, визначені завдяки природничо-науковим методам. Ці дати з часом можуть уточнюватися. Проте послідовність основних етапів розвитку природного середовища, людини і суспільства та їхнє співвідношення залишаються незмінними, що й дозволяє розглядати їх як основу для історичної періодизації.
Наведена синхроністична схема періодизації історії становлення і розвитку фізичного типу людини та матеріальної культури людства часто використовується і в суто історичних дослідженнях первісної епохи. Розробка загальної історичної періодизації історії первісного суспільства, незважаючи на її понад сторічну "історію", на сьогодні ще остаточно не завершена.
В наш час немає потреби докладно розглядати етнологічні періодизації XIX - початку XX ст., у тому числі й поширену серед радянських дослідників так звану періодизацію Моргана-Енгельса, які за браком використаних для їх складання джерел практично втратили своє наукове значення. Щоправда, не так давно деякі дослідники ще намагалися пристосувати періодизацію Моргана-Енгельса до сучасних наукових розробок, проте ці намагання вже мають історіографічний характер (В.Ф. Генінг, Л.Л. Залізняк, С.В. Смирнов та ін.). Зауважимо лише, що періодизація Моргана грунтувалася, передовсім, на критерії розвитку засобів виробництва і недостатньо враховувала складну картину розвитку соціальних стосунків первісності. До того ж протягом XX ст. помітно змінилася джерельна база, яка свого часу була покладена в основу цієї періодизації. Все це зумовило те, що вона втратила своє наукове значення ще в першій половині XX ст. В цей час були запропоновані декілька періодизацій первісної історії, але помітний слід залишила лише періодизація С.П. Толстова.
С.П. Толстов поділив первісну історію на три етапи її розвитку:
1) первісне стадо (епоха становлення первісного суспільства);
2) первісна община (епоха розквіту первісного суспільства);
3) воєнна демократія (епоха занепаду первісного суспільства та виникнення передумов становлення політичного суспільства). В основу такого поділу він поклав визначені ним етапи розвитку продуктивних сил. Можна лише здогадуватися, чого більше в цій періодизації: наукової інтуїції чи наукового досвіду, але вона в основному не втратила свого значення до нашого часу, навіть більше, справила значний вплив на всі подальші розробки цієї проблеми як серед етнологів, так і археологів. Незалежно від принципових змін критеріїв, покладених в основу багатьох сучасних схем періодизації історії первісного суспільства, поділ первісної історії на епохи первісного стада, первісної общини та занепаду первісного суспільства залишається практично незмінним, змінилися лише назви цих етапів та їх внутрішній розподіл.
Запропоновані, починаючи з 50-х років, радянськими етнологами схеми періодизації історії первісного суспільства будувалися вже на "єдино правильному критерії поділу історії первісності", на визначенні етапів змін форм виробничих відносин, тобто на принципі формаційного членування історичного процесу. Для дослідників цього напряму характерні декілька підходів щодо розробки основного критерію складання періодизації. Одні дослідники намагаються врахувати еволюцію засобів виробництва в цілому, простежуючи якомога більше різноманітних змін у розвитку продуктивних сил та в формах соціальних відносин. Інші за основу беруть лише еволюцію суспільних відносин, перш за все зміни у формах власності та розподілу суспільного продукту. Проте жодному з дослідників цих двох напрямів поки що не вдалося скласти більш-менш обгрунтовану схему періодизації первісної історії. Їхні пропозиції зводяться здебільшого до принципових уточнень внутрішнього поділу основних етапів періодизації С.П. Толстова та уточнення їхніх хронологічних рамок.
Поряд із радянськими дослідниками проблемам періодизації первісної історії приділяли багато уваги й зарубіжні археологи та етнологи (антропологи). Найбільш обгрунтована схема поділу первісного суспільства на три корінні повороти в його розвитку (знаряддєва, аграрна (неолітична) та міська революції) була запропонована видатним англійським археологом Гордоном Чайлдом. Розроблена ще в середині 30-х років нашого століття, вона до сьогодні не втратила популярності серед дослідників, і не тільки археологів. Критеріями Гордона Чайлда часто користуються й наші вітчизняні археологи і етнологи.
Останнім часом антропологами, (етнологами) і археологами, переважно англомовними широко застосовується схема поділу первісних суспільств на егалітарні, ранжовані і стратифіковані. Ця схема грунтується на вивченні етапів ускладнення соціальної організації первісних суспільств. Поряд із цим основним критерієм, прихильниками цього напряму широко застосовуються критерії розподілу виробленого продукту, так звані реципрокація та редистрибуція, розроблені основоположником субстантивістського напряму в економічній антропології Карпом Поланьї. Реципрокація - розподіл продуктів по горизонталі - мала місце лише в егалітарних суспільствах, де ще була відсутня будь-яка диференціація. Редистрибуція - розподіл продуктів по вертикалі - мала місце в ранжованих суспільствах, де вперше починає складатися рангова (престижна) диференціація суспільства (бігменство та вождівство). Однак у ранжованому суспільстві ще відсутній нерівнозначний розподіл житгсзабезпечуючих ресурсів. І лише у стратифікованих суспільствах редистрибутивні відносини досягають свого завершення, коли весь вироблений суспільством продукт концентрується в руках політичної влади, яка вважає його своєю власністю, і лише за своїми диференційованими нормами політична влада розподіляє його (продукт) уже згори донизу.
Дискусії з приводу проблем періодизації історії первісного суспільства тривають і в наш час. Єдиної загальновизнаної схеми періодизації первісної історії поки що не вироблено. Нижче ми пропонуємо узагальнену робочу схему, за якою побудовано наш підручник.
Лукрецій Кар "Про природу речей" запропонував як критерій періодизації використовувати зміну знарядь праці, тобто зміну кам'яних знарядь мідними, а мідних залізними. Ж. Кондоросе (ХVIII ст.) ввів поділ історії первісного суспільства по типам господарювання: мисливство та рибальство, скотарство, землеробство. А. Фергюссон (ХVIII ст.) як критерій періодизації висунув ступінь освоєння культури: дикість, варварство, цивілізація.
Теорії, що так чи інакше пояснюють історію первісного суспільства, з'явилися ХIХ ст. Поясненням цьому факту може служити відкриття та цілеспрямоване й планомірне дослідження реліктових суспільств. Й. Бахофен розвинув ідею про матріархат. У своїй праці "Материнське право" (1861) він науково обгрунтував існування в історії людства універсальної епохи високого становища жінки в суспільному житті, властивої всім без винятку народам у минулому. Причину розвитку первісного суспільства він бачив у зміні релігійних уявлень. У тому ж XIX ст. розпочалася класифікація первісних пам'яток матеріальної культури, що призвело до створення науково-обгрунтованої археологічної періодизації, що підтвердила гіпотезу Лукреція Кара. Данський учений Х. Томсен ввів поняття трьох періодів: кам'яного, мідного і залізного. Французький вчений Г. Мортілье створив періодизацію палеоліту (давній кам'яний вік), а шведський вчений-археолог О. Монтеліус: неоліту (новий кам'яний вік), бронзового та раннього залізного віку.
Усі системи періодизації по-своєму недосконалі. Існує чимало прикладів, коли кам'яні знаряддя палеолітичної або мезолітичної форми використовувалися у народів Далекого Сходу в XVI-XVII ст., при цьому в них існували родове суспільство і розвинені форми релігії, сім'ї. У даний час вважається, що загальнолюдська періодизацію первісного ладу закінчується на мезоліті, коли культурний розвиток різко прискорився і протікав у різних народів різними темпами. При цьому культури, що існували одночасно, можуть перебувати на різних ступенях розвитку, у зв'язку з чим, наприклад, неолітичні культури можуть сусідити з культурами бронзового віку.
Найбільш розробленою є археологічна періодизація, в основі якої лежить зіставлення виготовлених людиною знарядь праці, їх матеріалів, форм жител, поховань і т.д. За цим принципом історія людства в основному поділяється на кам'яний вік, бронзовий вік і залізний вік. Найбільша заслуга у створенні сучасної археологічної класифікації належить французькому вченому Г. Мортільє і його співвітчизникові А. Брейлю. Нижче наводиться загальноприйнята в даний час археологічна періодизація основних етапів розвитку людства.
|
Епоха |
Період у Європі |
Періодизація |
Характеристика |
Види людини |
|
|
Стародавня кам'яна доба або палеоліт - найдавніший та найдовший період в історії людства. Назва походить від грецьких слів palaios - стародавній та lithos - камінь. |
2,4 млн. - 10000 до н. е. |
Ранній палеоліт 2,4 млн. - 600000 до н. е. Середній палеоліт 600.000 - 35.000 до н. е. Пізній палеоліт 35000 - 10000 до н. е. |
Час мисливців і збирачів. Поява кремнієвих знарядь праці, які поступово ускладнюються. |
Гоміниди, види: Homo habilis, Homo erectus, Homo sapiens prдsapiens, Homo heidelbergensis, в середньому палеоліте Homo neanderthalensis и Homo sapiens sapiens. |
|
|
Середньокам'яний вік або мезоліт |
10000 - 5000 до н. е. |
Бере початок в кінці плейстоцена в Європі. Мисливці та збирачі виготовляють знаряддя праці з камня й кісток, а також винайшли стріли та лук. |
Homo sapiens sapiens |
||
|
Новокам'яна доба или неоліт |
10000 - 2000 до н. е. |
Раній неоліт Середній неоліт Піздній неоліт |
Виникнення неоліта звязують з неолітичною революцієею. З'являється кераміка (близько 12000 лет), нові способи ведення господарства, землеробство, скотарство. Пізній неоліт нерідко переходить у наступний етап, мідний вік або енеоліт, без розриву в культурної спадкоємності. Останній характеризується другої виробничої революцією, найважливішою ознакою якої є поява металевих знарядь праці. Homo sapiens sapiens |
||
|
Бронзова доба |
3500 - 800 до н. е. |
Рання історія |
Розповсюдження металургії дозволяє отримувати та обробляти метали: золото, мідь, бронза. Перші письмові джерела в передній Азії і Егеїді. |
Homo sapiens sapiens |
|
|
Залізний вік |
починаючи з 800 до н. е. |
Рання історія бл.800-500 до н. е. Античність 500 до н. е. - 500 н. е. Середньовіччя бл.500 - до сер. 17 ст. Нова історія з сер. 17 ст. |
Homo sapiens sapiens |
Археологічна класифікація, розкриваючи послідовні етапи еволюції знарядь праці, встановлює і основні стадії в розвитку продуктивних сил суспільства, що є необхідною умовою для створення періодизації історії первісно-общинного ладу. Однак, вона не може бути визначальною при періодизації історії первісного суспільства, так як не можна судити за знаряддями праці про характер суспільних відносин людей.
2.3 Кам'яна доба
Кам'яний вік - період в історії людства, під час якого знаряддя праці та зброя виготовлялася з каміння, дерева та кісток. Він поділяється на три періоди:
· палеоліт - давній кам'яний вік, який характеризується використанням кременевих знаряддь праці, основні заняття - полювання та збиральництво.
· мезоліт - середній кам'яний вік, котрий тривав від 10 тис. до 7 тис. років до н. е.
· неоліт - новий кам'яний вік, характеризується появою людини сучасного типу, використанням виключно кременевих, кам'яних, кістяних знарядь праці, виготовлених з використанням техніки свердління, пиляння та шліфування; розповсюдженням кераміки, ткацтва. (так звана неолітична революція). Тривав від 6 до 4 тис. років до н. е., період переходу від риболовства до полювання, землеробства та скотарства.
2.4 Мідний вік
Мідний вік, або Енеоліт - мідно-кам'яний вік, епоха переходу від кам'яного до бронзового віку.
2.5 Бронзова доба
Прийшов на заміну енеоліту (мідній добі) - перехідному періоду після кам'яної доби. Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, полівного землеробства, писемності. Змінився залізною добою у I тисячолітті до н. е.
2.6 Залізний вік
Залізний вік - історичний період, який характеризується початком обробки заліза та виготовленням з нього зброї і знарядь праці. Починається з початку 1-го тис. до н. е. і продовжується до сьогодення.
3. Основні етапи
3.1 За Морганом Льюїсом
Заслуга створення першої розгорнутої періодизації первісної історії належить Моргану Льюїсу. 1877 року Морган Льюїс запропонував періодизацію, критерієм якої слугує рівень розвитку продуктивних сил. Він розділив всю історію людства на три періоди: дикість; варварство; цивілізація (або класове суспільство). Перші два періоди - дикість і варварство відносяться, по Моргану, до первісно-общинного ладу. Кожен період поділяється на нижчу, середню і вищу ступені відповідно до рівня матеріального виробництва. Період дикості відноситься до часу, коли люди жили виключно полюванням і збиранням. Період варварства характеризується появою скотарства і землеробства.
Фрідріх Енгельс відтворив її в своїй праці "Походження сім'ї, приватної власності і держави", узагальнив періодизацію Моргана і ввів поділ на період привласнюючого господарства і такого, що сам створює, виготовляє. Енгельс разом з тим підкреслював, що вона залишається в силі лише "до тих пір, поки значне розширення матеріалу не змусить внести зміни". [2]
У 40-ті роки XX століття радянські вчені приступили до створення нової періодизації історії первісного суспільства у зв'язку з тим, що схема Моргана застаріла. А.І. Першіц за основу періодизації бере еволюцію форм власності, Н.А. Бутінов - ступінь поділу праці у первісному суспільстві. Більшість вчених в основу періодизації кладуть розвиток форм суспільної організації первісних людей. С.П. Толстов в 1946 запропонував розділити первісне суспільство на такі періоди: первісне стадо, первісна община (материнський рід), військова демократія. П.П. Єфименко розрізняв періоди: первісне стадо, первісна громада неандертальців, первісна родова община. За М.О. Косвеном:
1) первісне стадо;
2) родовий лад, що підрозділяється на епохи матріархат і патріархат;
3) період військової демократії.
3.2 Сучасна історіографія
В сучасній історіографії прийнято таку періодизацію:
1. первісне стадо;
2. материнський рід (матріархат), розквіт якого є вищою точкою розвитку докласового формації;
3. патріархат, який може складатися з двох етапів:
1. батьківський рід,
2. сусідська община (епоха розкладання первісно-общинного ладу).
Особливість періоду патріархату полягає в тому, що батьківський рід не є універсально-історичною суспільною формою. Не всі первісні народи, що досягли класового суспільства, пережили цей етап. У тих випадках, коли сусідська община безпосередньо виростає з материнського роду, поняття "патріархат" і "сусідська община" збігаються. [3]
3.3 Первісне стадо
Первісне стадо - умовна назва людських суспільств, в яких жили первісні люди з моменту виділення людини із світу тварин й до формування родових общин (пізній палеоліт). Первісне стадо - непостійна спільнота, яка виникає й розпадається в залежності від зовнішніх обставин. Перших людських істот учені назвали Homo habilis - людина вміла, тому що люди тієї доби навчилися обробляти каміння й робити з нього знаряддя праці (кам'яні рубила, скребачки, різці та ін.). У результаті цього розвинулася рука, людина почала пересуватися на двох кінцівках. Звідси й друга назва - Homo erectus - людина прямостояча.
Вижити поодинці в суворих умовах дикої природи було неможливо. Полювати, збирати їжу та відбиватися від хижих звірів значно легше колективом. Так виникає первісне людське стадо, що стало першою суспільною формою об'єднання людей. Від тваринного стада його відрізняло те, що члени стада допомагали один одному, споруджували сховища-житла, де переховувалися від холодів і негоди, виховували дітей та передавали їм життєвий досвід. Людина жила тепер у колективі, у якому для елементарного порозуміння необхідне спілкування. Археологічні знахідки свідчать про те, що провідним заняттям первісних людей було полювання на великих тварин. Вона більшою мірою, ніж збиральництво спонукала найдавніших людей удосконалювати знаряддя праці, сприяла згуртуванню первісного стада, в кінцевому рахунку перетворення в Homo sapiens. [4]
Отже, у первісної людини розвивається мозок, і виникає мова як засіб спілкування. Таку людину вчені називають неандертальцем (термін походить від назви долини Неандер біля Дюссельдорфа в Німеччині, де вперше знайдено залишки людей подібної будови). На території сучасної України знайдено кістки десятьох неандертальців, що жили 50-100 тис. років тому. Кіїк-Коба - печера за 25 км від Сімферополя. У 1924-1926 pp. тут знайдено залишки палеолітичної стоянки мустьєрської епохи. Це перша знахідка решток первісної людини (неандертальця) на території України.
Близько 100 тис. років тому в житті первісних людей відбулися значні зміни. На Європу насунувся великий льодовик. Навколишній світ, до якого люди звикли й пристосувалися, змінився. Замість слонів, гіпопотамів і тигрів з'явилися величезні мамонти, печерні ведмеді, північні олені та інші пристосовані до холодів тварини. У цей час первісним людям довелося вчитися виготовляти одяг, розпалювати вогнище, будувати житло. Помітно вдосконалилися кам'яні знаряддя праці: з'явилися ножеподібні пластини, списи-дротики зі спеціальними загостреними кінцями, вироби з кісток і рогу тварин. Найбільшим досягненням дородового суспільства стало освоєння вогню.
Первісне стадо було першим етапом у розвитку людської цивілізації. Його найважливіші риси:
· рівність усіх членів суспільства;
· колективний характер праці;
· спільна власність на знаряддя та результати праці;
· низька продуктивність праці.
Перехід від середнього палеоліту до пізнього супроводжувався корінною перебудовою структури найдавніших людських общин: первісне стадо трансформувалося в родоплемінну організацію. Рід (спочатку материнський рід, а пізніше і батьківський рід) був общиною - колективом кровних родичів, між якими категорично заборонялися шлюбні відносини. Рід жив і трудився спільно, мав спільне майно. Склалися різноманітні соціальні зв'язки.
3.4 Матріархат
Матріархат - термін, уживаний для позначення материнського роду, першої універсальної стадії в історії людства, яка настає безпосередньо за епохою первісного стада. Охоплює період від верхнього палеоліту до розвинутого неоліту. Характеризується домінуючим становищем жінки в суспільстві, матрілінійностью (по материнській лінії) спадкування майна. Основний господарський колектив - материнська родова общіна. Суспільство носить характер дуально-родової організації, яка об'єднує шлюбними відносинами два екзогамних матрілінійних роду. Шлюб носить форму групового, який з часом переходить в парний шлюб з роздільним (діслокальним) проживанням подружжя. На більш пізніх етапах розвитку матріархату переходить в парний шлюб з матрілокальним шлюбним поселенням (поширена в давнину при матріархаті форма шлюбного поселення, за якою чоловік переходить на проживання в родову общину дружини). Матрілокальність' - перша форма спільного проживання шлюбної пари.
3.5 Патріархат
Патріархат (від грец. рбфЮс - батько і ?счЮ - початок, влада) - останній період первіснообщинного ладу, наступний за матріархатом; форма родової організації первіснообщинного ладу, що характеризується провідною роллю чоловіка в суспільному виробництві (полювання, рибальство, скотарство та інші важливі для існування колективу роботи) і соціального життя родової общини (управління її справами, регулювання відносин її членів, відправлення релігійних обрядів). Патріархату властиві патрілокальность (прихід жінок у сім'ї родових общин) і патрилінійність (батьківський рахунок спорідненісті). Сучасна наука розрізняє ранній патріархат, заснований на парній сім'ї, і пізній патріархат, в яеому здійснився перехід від парної сім'ї до моногамії.
У період патріархату первісне суспільство вступило у період розкладу: зміцнювалась патріархальна сім'я, поглиблювалася майнова нерівність общинніків, з'являлись багаті і бідні, виникала приватна власність, а з нею почали зароджуватися класи. У деяких країнах вже в період енеоліту виникають найдавніші рабовласницькі держави, але на більшості території зберігався ще первіснообщинний лад.
4. Влада і соціальні норми у первісному суспільстві
Для цього періоду існування людства характерна відсутність політичної влади та державних інститутів. Соціальні норми в цей період носять характер звичаїв, традицій, обрядів і табу. Члени первісного суспільства були рівні, вони не ділилися на керуючих та керованих, тому політична влада була відсутня. Однак владні інститути все-таки існували: члени первісного суспільства підпорядковувалися старійшинам, вождям, проте це підпорядкування було засновано на авторитеті цих людей, підкріпленим можливістю силового впливу на тих, хто відмовився підкорятися. Життя в первісному суспільстві (видобуток їжі, шлюбно-сімейні та інші відносини між людьми) не було хаотичним, воно підпорядковувалося певним звичаям і традиціям, в яких закріплювалися ритуали, обряди, табу (заборони вчиняти певні дії) та інші правила поведінки людей в певних життєвих ситуаціях. Ці норми, як правило, виконувалися добровільно: за звичкою, в рамках наслідування іншим членам товариства або в силу їхньої корисності. Тим не менше, порушення цих норм могло спричинити покарання, аж до вигнання з общини (яке практично неминуче призводило до смерті вигнаного). У науці питання про те, чи можна вважати ці соціальні норми правом або протоправом, є дискусійним.
5. Релігійні погляди
Релігійні погляди людства почали виникати на відносно зрілому етапі його розвитку, коли набула розвитку здатність до абстрактного мислення. Людина була безсилою в боротьбі з невідомими і незрозумілими для неї силами навколишньої природи. Зароджуються релігійні вірування. Творчі здібності людини знайшли вихід у таких ранніх формах релігії, як тотемізм, фетишизм і магія. У первісну добу вони ще не складали єдиної системи. Залежно від умов проживання, кліматичних, ландшафтних особливостей ареалу, де існувала первісна спільнота, тваринного і людського оточення, що час від часу зазнавали змін, змінювалися й притаманні людині релігійні уявлення. Значною мірою ці зміни були зумовлені й розвитком людського мислення.
6. Культура первісного суспільства
Походження культури безпосередньо пов'язане з походженням людства. Протягом тисячоліть відбувався вкрай повільний, але надзвичайно важливий для подальшої культурної еволюції процес обмеження біологічних інстинктів первісної людини, що був пов'язаний із формуванням норм поведінки, обов'язкових для кожного члена первісного стада. Поєднання матеріального й духовного факторів у житті первісного суспільства й стало початком зародження культури, як синкретичного явища, що невід'ємно пов'язує людські почуття, волю, інтелект з оточуючим природним середовищем. Поступово матеріальна культура первісного суспільства розвивалася й вдосконалювалася (знаряддя праці: різці, голки, сокира, лук, стріли), але найбільшого успіху людство досягло у сфері облаштування соціальних відносин, насамперед, приборканні тваринного начала в первісному стаді в цілому і в кожному з його членів зокрема.
Список використаних джерел
1. К. Маркс, Ф. Энгельс. Избранные произведения в 3-х т. Т.3 // Ф. Энгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. - М., "Политиздат", 1986 (рос.)
2. Советская историческая энциклопедия. - М., изд-во " Советская энциклопедия", 1966, с.182 (рос.)
3. В.П. Алексеев. Становление человека. - М., Политиздат, 1984. (рос.)
4. В.П. Алексеев, А.И. Першищ. История первобытного общества. - М., 2001 (рос.)
5. Ю.В. Бромлей, А.И. Першиц. Ф. Энгельс и проблемы первобытной истории. // Сб. "Проблемы этнографии и антропологии в свете научного наследия Ф. Энгельса". - М., 1972 (рос.)
6. А.И. Першищ, А.Л. Монгайт, В.П. Алексеев. История первобытного общества. - М., Высшая школа, 1974 (рос.)
7. М. Иди. Недостающее звено. - М., изв-во "Мир", 1977 (рос.)
8. Григорьев Г.П. Начало верхнего палеолита и происхождение Homo sapiens. - Л., 1968 (рос.)
9. Тит Лукреций Кар "О природе вещей", 925 - 1270 (рос.)
10. Тайлор Е. . Первобытная культура. - М., 1989
11. Фрагмент з книги: Станко В.Н., Гладких М.І., Сегеда С.П. Історія первісного суспільства. - К.: Либідь, 1999 (українською мовою).
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поділ історії первісного суспільства на періоди залежно від матеріалу та технології виготовлення знарядь праці. Палеоліт (стародавній кам'яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік), неоліт (новий кам'яний вік), енеоліт (мідно-кам'яний вік), бронзовий вік.
реферат [37,0 K], добавлен 21.06.2013Антропологія як шлях в історію первісного суспільства: ретроспективна реконструкція динамічного ряду археологічних і етнографічних явищ культури; інформативність і достовірність матеріальних і письмових джерел, їх значення в дослідженні первісності.
реферат [71,2 K], добавлен 01.02.2012Дослідження періодизації всесвітньої історії. Еволюція первісного суспільства, основні віхи історії стародавнього світу, середніх віків. Історія країн Африки, Америки в новітні часи. Розвиток Росії і Європи в кінці ХVІІ ст. Міжнародні відносини в ХХ ст.
книга [553,8 K], добавлен 18.04.2010Зародження людського суспільства. Теорії розвитку людства та періодизація. Основні заняття людей у первісний період, розвиток знарядь праці. Неолітична революція. Еволюція общинно-родової організації людей. Поділи праці і первісні археологічні культури.
реферат [19,7 K], добавлен 22.07.2008Основні етапи появи людини й первісних форм співжиття. Етапи активного переходу до ранньокомплексного суспільства. Характеристика трипільського поселення епохи неоліту. Огляд доби розкладу первіснообщинного і зародження ранньокомплексного суспільства.
контрольная работа [23,0 K], добавлен 10.03.2010Проблеми походження українського народу. Витоки українського народу сягають первісного суспільства. Трипільська культура. Праслов’яни - кіммерійці. Скіфи - іраномовні кочівники. Зарубинецька культура. Анти і склавини. Лука-Райковецька культура.
реферат [22,3 K], добавлен 29.07.2008Виникнення людського суспільства. Зживання тваринного егоїзму і становлення первісного колективізму. Ранньородова община мисливців, збирачів і рибалок. Суспільні відносини у пізньородовій общині. Виникнення приватної власності, становлення держави.
реферат [59,6 K], добавлен 19.02.2011Характеристика первісного суспільства і перші державні утворення на території України. Сутність українських земель у складі Литви і Польщі. Особливості розвитку Української національно-демократичнлої революції. Національно-державне відродження України.
книга [992,2 K], добавлен 13.12.2011Історія дослідження Ольвії у XIX-XX ст. Заснування заповідника Ольвія. Хронологія та періодизація етапів розвитку міста-поліса: архаїчний час; класична доба; елліністична епоха. Стан розвитку економіки, архітектури, будівництва та торгівлі в ці часи.
курсовая работа [49,0 K], добавлен 19.09.2010Культура Італії, як історично обумовлений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя й діяльності людей, у взаєминах, у створюванні матеріальних і духовних цінностей. Епоха Рісорджименто.
дипломная работа [65,9 K], добавлен 27.01.2009
