Економічний розвиток чеських земель в останній третині ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

РЕФЕРАТ

На тему:

«Економічний розвиток чеських земель в останній третині ХІХ ст»

Виконала

Студентка 4 курсу, 4 групи

Миргородська Ольга

Київ 2011

План

1. Вступ

2. Розвиток промисловості

3. Поява монополій

4. Розвиток банківської справи

5. Становище сільського господарства

6. Висновок

Використана література

1. Вступ

В кінці 60-х - на початку 70-х років ХІХ століття в основних галузях чеської промисловості завершився промисловий переворот. Як наслідок, відбувається концентрація і централізація виробництва, що призводить до появи монополістичного етапу у розвитку капіталізму. Бурхливий промисловий підйом, який відбувався в цей період, був перерваний у 1873 році економічною кризою і глибокою депресією, що продовжувалася до 1879 року. Криза 1873 р. була найбільшою у другій половині ХІХ століття. Це була криза перевиробництва, яка охопила всю світову капіталістичну систему. Серед земель Австро-Угорщини найбільше постраждали промислово розвинені чеські землі, а особливо - важка промисловість (машинобудування та металургія в меншій мірі видобуток вугілля). Не менших втрат зазнала легка промисловість, репрезентована цукроварінням, пивоварінням і т.д. Криза у цій промисловості супроводжувалася занепадом сільського господарства, яке була постачальником сировини: цукрового буряку, хмілю, ячменю, картоплі. Особливо тяжко відобразилися наслідки кризи на положенні чеських банків. Напередодні, в 1873 році, у Чехії було 35 банків, більшість з яких виникло в період промислового підйому кінця 60-х - початку 70-х років. Під час кризи більшість банків зазнали краху. У Чехії залишилося тільки п'ять банків, з яких лише один Жівностенскій був чеським.

Економічна криза 1873 р. значно підірвала позиції чешської буржуазії: велика частина створених нею в період промислового підйому підприємств зазнала краху або потрапила під контроль більш потужних підприємств, що належали австро-німецькій буржуазії. Ця обставина сильно вплинула на політичні позиції чеської буржуазії і її взаємини з австрійським урядом.

Економічна криза і затяжна депресія тривали до кінця 70-х років. Лише в 1879 р. в економічному житті Австро-Угорщини з'явилися перші ознаки поліпшення промислової кон'юнктури, що призвела на початку 80-х років до тимчасового підйому.

У чеських землях швидше за все оговталася від кризи цукроварна промисловість. Цьому сприяла в першу чергу та обставина, що чеський цукор ставав одним з основних продуктів експорту Австро-Угорщини. Якщо протягом перших двох років кризи виробництво цукру в чеських землях впало на 26%, то вже в 1877-1878 р. його виробництво становило 217 тис. ц, тобто на 14% перевершило передкризові роки. Розвиток цукроварної промисловості на початку 80-х років супроводжувався застосуванням більш удосконалених машин і обладнання. Значне пожвавлення на початку 80-х років спостерігалося і в гірничорудній промисловості. Видобуток кам'яного та бурого вугілля в чеських землях з 1875 по 1880 р. збільшився з 89 256 тис. до 118 100 тис. цн.

На початку 80-х років в чеських землях була зосереджена основна частина промислового виробництва австрійської імперії. У чеських землях було 60,7% всіх промислових підприємств гірничорудної, 35,5% підприємств машинобудівної промисловості, 48,7% хімічної, 59,1% текстильної, 57,3% харчової і т. д. З кожним роком частка чеських земель у промисловому виробництві Австро-Угорщини все більш і більш зростала, вони ставали основним постачальником маши, промислових товарів в аграрні області Австро-Угорщини. І тим більший вплив справила на них нова економічна криза перевиробництва, що захопила у середині 80-х років промисловість Австро-Угорщини.

Криза 80-х років носила частковий характер, вона була значно меншою, ніж криза 1873 р., але у поєднанні з тривалою (з середини 70-х років) кризою сільського господарства, однією з причин якої був приток дешевого американського зерна на європейські ринки, і світовою кризою цукрового виробництва, вона мала сильний вплив на розвиток ряду галузей промисловості.

У чеських землях економічна криза 80-х років найсильніше охопила ті галузі промисловості, які так чи інакше були пов'язані з переробкою продуктів сільського господарства (цукроваріння, хімічна, пивоварна, винокурна промисловість і т. д.). Виробництво цукру в Австро-Угорщині скоротилося на 43%, тоді як в європейському масштабі воно впало тільки на 20%, а в світовому - на 10%. Унаслідок кризи кількість цукру, що вироблялася в Чехії, скоротилась за 1884-1887 рр. з 4,1 до 2,5 млн. ц. Криза цукрового виробництва завдала відчутного удару чеській буржуазії, якій належала значна частина цукрових заводів, і чеським банкам, що кредитували цукрові заводи і в багатьох випадках здійснювали комісійну торгівлю цукром.

Криза тривала кілька років. Лише наприкінці 80-х років чеська промисловість вступила в смугу свого нового підйому.

2. Розвиток промисловості

Незважаючи на те, що чеські землі в останній третині XIX ст. пережили дві економічні кризи, розвиток промисловості йшов у цілому по висхідній лінії. Це знайшло відображення у загальному зростанні обсягу промислового виробництва у основних галузях промисловості. З 1883 по 1896 р. видобуток кам'яного вугілля в чешських землях зріс з 68 765 тис. до 90 753 тис. центнерів, або на 32%., а видобуток бурого вугілля тільки в Чехії - з 72 047 тис. до 153 867 тис. центнерів, або більш ніж у два рази. Видобуток залізної руди в Чехії з 1883 по 1896 р. збільшився в три з половиною рази (з 1473 тис. до 5064 тис. ц), а виробництво чавуну - у два рази (з 2148 тис. до 4718 тис. цн) Зростання обсягу промислового виробництва супроводжувалось загальним технічним прогресом - використанням нових удосконалених машин і методів виробництва, а також застосуванням електричної енергії.

Однією з провідних галузей промисловості в чеських землях стало машинобудування. Тільки з 1880 по 1890 р. число машинобудівних заводів зросло з 114 до 147, а зайнятих на них робітників - з 11 078 до 18 558. Значне місце в машинобудуванні продовжувало займати виробництво сільськогосподарських машин, що в значній мірі йшли на експорт, а також обладнання для цукроварної, пивоварної та винокурної промисловості. Сільськогосподарські машини йшли з Чехії до Угорщини, Росії, Польщі. Такі найбільші підприємства, як заводи «Шкода», акціонерні товариства «Брейтфельд, Данек і К °», «Перший чесько-моравський машинобудівний завод у Празі», поставляли устаткування для цукрових заводів в усі області Австро-Угорщини та експортували його до Росії, Італії , Румунію і навіть до Південної Америки та в Індію.

Швидко розвивалася і хімічна промисловість. Її зростання в останній третині XIX ст. в значній мірі було пов'язане з розвитком сільського господарства та його орієнтацією на виробництво технічних культур, що вимагають застосування штучних добрив. Окрім штучних добрив, хімічна промисловість чеських земель виробляла кислоти, соду, купорос, нашатирний спирт, лаки, фарби, а також вибухові речовини. Центрами хімічної промисловості були міста Прага, Плзень, Устя-над-Лабою та ін.

На початку 90-х років відбувся новий підйом у розвитку чеського цукроваріння. Вже в 1889-1890 рр. 136 цукрових заводів Чехії (з 216 в Австро-Угорщині) виробили цукру значно більше, ніж у 1883-1884 р. (4,56 млн. ц замість 3,42 млн. цн).

В останній третині XIX ст. в чеських землях почали розвиватися нові галузі промисловості - електротехнічна і автомобільна. У середині 80-х років завод Кржижика в Карліні (промислове передмістя Праги) освоїв виробництво електромоторів і електрообладнання. У 1887 р. в Жіжкове була пущена перша теплова електростанція, а в 1890 р. на Влтаві була побудована перша гідроелектростанція потужністю в 10 тис. кВт. У 1894 р. почала діяти перша електрична залізниця, а в 1897 р. був пущений електричний трамвай у Празі. У 1895 р. в м. Млада Болеслав було освоєно виробництво автомобілів.

Промисловий розвиток чеських земель в останній третині XIX ст. знайшло відображення і у відносно швидких темпах залізничного будівництва. З 1881 по 1895 р. довжина залізничної мережі тільки в Чехії виросла з 3838 до 4895 км. У 1890 р. на всі чеські землі припадало 6838 км, або 44,7% всієї залізничної мережі австрійської частини імперії.

Найважливішим результатом промислового розвитку чеських земель в останній третині XIX ст. було значне зростання міст і виникнення нових промислових центрів. З 1880 по 1900 р. Населення Праги збільшилася з 156 тис. до 194 тис. чоловік, а промислові передмістя Праги - Жижков, Сміхов, Виногради, Лібни, Карлин - у кінці XIX століття були вже великими містами.

Значну частину населення міст становив промисловий пролетаріат. Так, у Празі в 1898 р. з 182 530 чоловік населення 67 552 людини були робітниками ; в Пльзені, що налічував 50 221 чоловік, робітників було 40 302 і т. д. Тільки за 1880-1890 рр.. кількість робітників, зайнятих у промисловому виробництві чеських земель, зросла з 407 446 до 632 715.

Важка промисловість чеських земель зосередилася головним чином у таких великих промислових центрах, якими, поряд з Прагою, були Кладно, Острава, Брно, Пльзень.

Характерною особливістю економічного розвитку чеських земель в останній третині XIX столітті було те, що більша частина великих підприємств знаходилася в руках австрійської і німецької буржуазії. Частка чеської буржуазії в основних галузях промисловості все ще була незначною. Проте в результаті швидкого зростання чеського національного капіталу чеська буржуазія стала проникати в ряд галузей промисловості і завойовувати міцні позиції не тільки в харчовій, але і в машинобудівній і текстильній промисловості, особливо у бавовняному виробництві. Продукція фабрик, що знаходилися в руках чеської буржуазії, складала 30% всього бавовняного виробництва австрійської частини імперії.

Що ж стосується таких галузей промисловості, як гірничорудна справа і металургія, то в них аж до початку XX ст. панував австрійський та німецький капітал.

Швидкі темпи промислового розвитку чеських земель в значній мірі були обумовлені наявністю забезпеченого внутрішнього ринку в сільськогосподарських областях Австро-Угорської імперії. Найважливішими споживачами промислових товарів, вироблених в чеських землях, були Угорщина, Галіція та інші сільськогосподарські області імперії.

Зацікавленість чеської промислової буржуазії в огородженому високими охоронними митами імперському ринку відобразилась на її політичних позиціях: чеська буржуазія рішуче виступала за збереження єдиної Габсбурзької імперії.

У роки, що наступили за кризою, значно посилився процес концентрації та централізації виробництва і капіталу. В умовах жорсткої конкурентної боротьби перемогу здобували власники найбільш великих і технічно оснащених підприємств.

Про темпи концентрації промисловості чеських земель свідчать такі дані. З 1880 по 1890 р. число промислових підприємств в чеських землях скоротилася з 9375 до 6776, а кількість зайнятих на них робітників збільшилася з 407 446 до 632 715. Технічна оснащеність цих підприємств за ті ж роки зросла з 173 393 до 351 362 кінських сил. Таким чином, у розрахунку на одне підприємство число робітників зросло з 43 до 93, а потужність підприємств в кінських силах - з 16 до 51.

Особливо швидкими темпами йшла концентрація виробництва у важкій промисловості. З 1880 по 1890 р. в чеських землях кількість підприємств, що виробляють засоби виробництва, зменшилася з 3301 до 2108, кількість зайнятих на них робітників збільшилася з 116 362 до 208 628, а виробнича потужність цих підприємств зросла з 76 456 до 136 606 к. с. Число підприємств, зайнятих видобутком кам'яного вугілля, з 1876 до 1899 р. зменшилося з 176 до 121, а кількість видобутого ними кам'яного вугілля зросла з 4,5 млн. до 10,5 млн. р. Те ж саме спостерігалося і у видобутку бурого вугілля: число підприємств за ці роки зменшилася тут з 307 до 153, а кількість видобутого вугілля зросла з 5 млн. до 18,1 млн. т. Виробнича потужність доменних печей з 1863 по 1890 р. збільшилася з 1935 до 10713 т на рік.

Процес концентрації охопив і легку промисловість. Так, в цукровій промисловості Чехії з 1882 по 1890 р. число цукрових заводів зменшилася з 154 до 136, а кількість виробленого цукру збільшилося з 3,73 млн. до 4,56 млн. ц.

Наочним прикладом процесу концентрації промисловості останньої третини XIX ст. може бути розвиток Остравсько-Карвінського промислового району, де було зосереджено видобуток кам'яного вугілля і значна частина виробництва чавуну чеських земель. У 90-ті роки XIX ст. видобуток вугілля в цьому районі був зосереджений у руках 10 товариств, з яких шість займали панівне становище. У руках цих товариств, особливо Ротшильда, власника вітковіцьких заводів, і ерцгерцога Фрідріха в Карліні, були зосереджені, крім видобутку вугілля, також найважливіші металургійні та металообробні підприємства Остравського краю. Вирішальні позиції належали тут віденському фінансовому капіталу (групам Ротшильда і Гутмана) і австрійській земельній аристократії. Значна частина підприємств гірничорудної та металургійної промисловості Остравського краю знаходилась в руках найбільших австрійських поміщиків - ерцгерцога Фрідріха, графа Ларіша, князя Сальмана, графа Вільчека та ін.

Процес концентрації промислового виробництва в чеських землях розвивався двома шляхами - шляхом насильницького поглинання слабких підприємств більш великими і сильними і шляхом створення акціонерних товариств. Найбільша роль тут належала банкам. У 90-х роках величезні капітали і промислові потужності були зосереджені в руках відносно невеликої групи акціонерних товариств. Про концентрацію капіталу свідчать такі дані. З 1890 по 1894 р. число акціонерних товариств в чеських землях збільшилися лише на 7% - з 176 до 190, а їхній акціонерний капітал зріс з 194 816 тис. до 571 104 тис. крон, тобто майже в три рази.

В 90-і роки в чеських землях виник ряд акціонерних компаній, які до початку XX ст. зайняли панівне становище в найважливіших галузях промисловості. Так, в 1890 р. в металургійній промисловості було створено акціонерне товариство по виробництву сталі - Польдіна Гуть. Його акціонерний капітал з 1891 по 1900 р. збільшився з 6 млн. до 9 млн. крон, а кількість виплавленої їм стали зросло в дев'ять разів (з 15678 до 143357 ц на рік).

У 1898 р. в Празі (Височанах) було створено за сприяння Живностенського банку електротехнічне акціонерне товариство «Кольбен і К» з капіталом в 4 млн. крон. У 1899 р. за участю австрійськийського торгово-промислового банку Ротшильда і чеського Ескомптного банку в Празі заводи Е. Шкода в Пльзені були перетворені в акціонерне товариство з капіталом в 25 млн. крон.

Процес концентрації промислового виробництва в останній третині XIX ст. призвів до того, що вирішальну роль у промисловості стали грати великі підприємства. До початку XX ст. в чеських землях на великих підприємствах з кількістю робітників понад 100 було зайнято вже 33% всіх промислових робочих. У цей час в чеських землях було 67 промислових підприємств з числом робітників понад 1000 (з 113 в австрійській частині монархії), на яких було зайнято більше 96 тис. робітників.

Однак поряд з вирішальною роллю великого промислового виробництва особливістю розвитку промисловості в чеських землях є ще і наявність надзвичайно великої кількості дрібних, ремісничого типу, підприємств з одним - п'ятьма робочими. Таких підприємств до початку XX ст. в чеських землях налічувалося 387 683 з 692 161 робітниками. Особливо багато такого роду підприємств було в текстильній промисловості, швейному, взуттєвому і рукавичному виробництвах. Велика частина цих підприємств знаходилася в руках дрібної буржуазії і ремісників чеської національності.

3. Поява монополій

У результаті порівняно високого ступеню концентрації промислового виробництва в останній третині XIX ст. з'явилися перші монополістичні об'єднання, які є характерною рисою нової стадії розвитку капіталізму. В Австро-Угорщині переважною формою монополістичних об'єднань стали картелі. Перші картелі виникли в металургійній промисловості, де концентрація виробництва досягла найбільш високого ступеню. Першим австрійським картелем був рейковий картель, який об'єднав в 1878 р. дев'ять рейкопрокатних заводів в австрійській частині імперії з щорічною виробничою потужністю в 120 тис. т. Картель з'явився в період депресії, що почалася кризою 1873 р.

Причиною його виникнення послужило значне перевиробництво рейок в умовах майже повного припинення збуту і різкого зниження цін на них. Картель був створений для суворого поділу виробничих контингентів і встановлення єдиних цін на рейки.

Певне уявлення про розвиток монополістичних об'єднань в Австро-Угорщині в останній третині XIX ст. дають дані про кількість угод про картелювання виробництва: у 1880 р. їх було 4, у 1886 р. - 7, в 1890 р. - 18 і в 1897 р. - 40. Картелі створювалися зазвичай на певний, часто дуже короткий термін, після закінчення якого картель або припиняв своє існування або відновлював угоди, що залежало від положення всередині і поза самого картелю.

Картелі в Австро-Угорщині мали різні форми, залежно від цілей угоди та особливостей розвитку тієї галузі промисловості, де вони створювалися. Їх завданням було врегулювання умов збуту, встановлення єдиних цін, поділ ринків збуту, розподіл виробничих квот і т. д.

У 1886 р. був створений австрійський залізний картель, що став одним з найважливіших монополістичних об'єднань Австро-Угорщини. До його складу увійшли всі великі металургійні підприємства в чеських землях: Празьке-металургійне товариство, Чеське гірничозаводське товариство, Вітковицькі заводи та ін. Протягом 90-х років XIX ст. цей картель захопив у свої руки виробництво всіх видів металургійної промисловості: чавуну, жерсті, залізничних рейок і т. д. Монопольне положення залізного картелю посилювалося ще й внаслідок того, що видобуток основної сировини - залізної руди - було зосереджено в руках кількох акціонерних товариств - Пражського металургійного товариства в Чехії (Нучіцьке родовище) та Австрійського альпійського гірничозаводського товариства. Це забезпечувало залізному картелю абсолютну монополізацію внутрішнього ринку і надзвичайно високі прибутки. Так, наприклад, сума дивідендів Празького металургійного товариства зросла з 1885 р. по 1895 р. з 360 тис. до 2640 тис. крон (більше ніж у сім разів).

Розподіливши все виробництво між учасниками на квоти, картель утримував монопольно високі ціни на продукцію металургійної промисловості всередині Австро-Угорщини, які значно перевищували ціни на світовому ринку. Цьому значною мірою сприяла протекціоністська політика австрійського уряду, який установив на догоду залізному картелю високі митні тарифи на ввезення металургійної продукції в Австро-Угорщину. За допомогою високих цін на металургійні товари залізний картель штучно гальмував промисловий розвиток країни.

В кінці 80-х - початку 90-х років в чеських землях був створений ряд невеликих картелів у цегляній, текстильної і скляної промисловості, що мали перш за все місцеве значення. Так, в 1888 р. в Брно виник картель цегляних заводів, метою якого було утримання високих цін на цеглу. Подібний картель був створений в м. Моравський Шенберг. У 1896 р. в Сілезії 16 скляних заводів уклали угоду про утворення картелю. У текстильному виробництві у 1895 р. був утворений картель прядильних фабрик.

Одним з найбільших монополістичних об'єднань австрійської частини імперії в 90-х роках став цукровий картель, до якого увійшло більшість цукроварних підприємств, розташованих в чеських землях. У 1891 р. було укладено першу угоду про утворення картелю рафінадних заводів. У результаті цього ціни на рафінад за 1891 - 1893 рр.. підвищилися з 34,5 до 42,56 крони за центнер (або на 23% ).Крім того, утворення картелю дозволило значно збільшити різницю між цінами на рафінад і неочищений цукор (з 2,06 у 1891 р. до 13,90 крони в 1893 р.) і значно підвищити прибуток картелю. Це обставина прискорила процес концентрації виробництва та капіталовкладень заводів неочищеного цукру, які в 1896 р. створили своє власне монополістичне об'єднання - «Товариство австро-угорських цукрових заводів».

Конкурентна боротьба між заводами неочищеного цукру і рафінадними заводами носила певне національне забарвлення, так як рафінадні заводи в більшості випадків знаходилися в руках австрійської та німецької буржуазії, а цукрові заводи - в руках чеської буржуазії.

У 1897 р. був утворений єдиний картель цукрових і рафінадних заводів, що монополізував все виробництво і збут цукру в Австро-Угорщині. Утворенню картелів і роздування ними цін на свою продукцію в значній мірі допомагала протекціоністська політика уряду. Сутністю протекціоністської політики було встановлення надзвичайно високих мит на ті товари, які в надлишку вироблялися всередині країни і могли служити предметом вивозу на зовнішні ринки. У цих умовах австрійські монополії мали можливість за рахунок чеських земель в 1867-1897 рр.. збільшувати ціни на внутрішньому ринку і конкурувати з іншими країнами на зовнішніх ринках, збуваючи товари за кордон за більш низькими цінами. Так, наприклад, чеський цукор на внутрішньому ринку продавався в два з половиною рази дорожче, ніж за кордоном.

Іншою стороною протекціоністської політики уряду було сприяння монополіям шляхом надання їм державних субсидій та встановлення високих премій. Засоби для субсидій і премій австрійський уряд отримували шляхом збільшення податків, що всією своєю вагою лягали на плечі трудящих мас. Таким чином, протекціоністська політика австрійського уряду в останній третині XIX ст. була політикою заступництва монополій.

4. Розвиток банківської справи в Чехії

Одночасно з концентрацією виробництва і появою перших монополістичних об'єднань у 80-90-х роках XIX ст. в чеських землях йшов процес концентрації капіталу в руках кількох великих банків. Найбільшим фінансовим центром Австро-Угорщини був Відень. Він зберігав своє провідне положення як центру банків та фінансового капіталу аж до ліквідації монархії.

Вирішальні економічні позиції в країні були поділені між кількома великими віденськими банками, які в 90-і роки посилено почали вкладати капітали в промисловість, а до початку XX ст. підпорядкували своєму контролю основну частину промислового виробництва.

Про роль австрійського фінансового капіталу в країні свідчать такі дані: в 1892 р. 17 віденських банків мали капіталом у 538 млн. крон, а всі інші банки - у 67 млн. крон. У руках віденських банків на початку 90-х років XIX ст. було зосереджено 90% усього акціонерного капіталу банків. 13 банків в Чехії і Моравії мали всього 44 млн. крон (або близько 7% акціонерного капіталу).

Густа мережа філій австрійських банків охопила всю країну. Особливо багато їх було на території промислово розвинених чеських земель. У 1894 р. в чеських землях було 16 філій Австро-Угорського банку та 33 філії інших віденських банків. Через них в чеські землі проникав німецький, англійський і французький фінансовий капітал. Більша частина банків, розташованих в чеських землях, не була чеською (великі банки «Уніон» з акціонерним капіталом в 16 млн. крон, «Чеський ескомптний банк») . Вони представляли капітали німецької буржуазії в чеських землях і служили цілям експлуатації чеських земель австрійськими фінансовими магнатами.

Панівне становище австрійського фінансового капіталу, під контролем якого наприкінці XIX ст. виявилася основна частина промисловості чеських земель, було економічною основою національного гноблення чеського народу.

Процес концентрації в банківській справі австрійської частини імперії після кризи 1873-1879 рр.. проходив перш за все шляхом укрупнення і зміцнення вже існуючих банків і рішучої протидії виникненню нових банків, особливо якщо це стосувалося неавстрійських областей.

Національний чеський банківський капітал був в останній третині XIX ст. в основному зосереджений в єдиному великому чеському банку - Живностенському, акціонерний капітал якого з 1888 по 1896 р. збільшився з 6 до 16 млн. крон. Філії Живностенського банку були створені в таких містах, як Брно, Пльзень, Бенешов, Їглава, Будейовіце, Пардубіце, Табор, Моравська Острава. У 1898 р. була створена філія Живностенського банку також і у Відні. Крім нього, існувало ще два невеликих чеських банки - Карлінський Кредитний банк та Кредитний банк у м. Градці Кралове, що мали провінційне значення.

Чеський банківський капітал опирався на широку мережу позичкових і ощадних кас і на широко розвинену мережу ремісничих і сільськогосподарських кредитних товариств.

Будучи основним кредитним центром чеського національного капіталу, Живностенський банк до кінця XIX ст. був найтіснішим чином пов'язаний з рядом галузей промисловості. Перш за все це були ті галузі промисловості, в яких чеська буржуазія посідала відносно міцне становище: цукроваріння, пивоваріння, сільськогосподарське машинобудування. За безпосередньої участі цього банку були засновані дві найбільші акціонерні компанії в цукроварній промисловості: «Перше чеське цукрове акціонерне товариство» і «Перше чеське акціонерне товариство рафінадних заводів». Під його контролем знаходилося 16 цукроварних заводів в Чехії і 4 в Моравії.

В кінці XIX ст. капітали цього банку почали проникати і у вугільну промисловість. Через членів свого правління Живностенський банк контролював такі найбільші акціонерні товариства, як «Перший чесько-моравський машинобудівний завод» у Празі та машинобудівні заводи «Брейтфельд, Данек і К».

До кінця XIX ст. австрійські та чеські банки починали перетворюватися із скромних посередників у платежах на всесильних монополістів. Вони ставали співвласниками промислових підприємств і контролювали найбільші промислові об'єднання. На основі зрощування банківського капіталу з промисловим виникає фінансовий капітал і фінансова олігархія.

Фінансова олігархія в чеських землях в кінці XIX ст. в основному складалася з австрійських фінансових магнатів. Проте в її склад проникла і група представників чеського монополістичного капіталу. Ця група була пов'язана з Живностенським банком, діяльність якого в 90-х роках XIX ст. може бути характерним прикладом тісного співробітництва чеського фінансового капіталу з австрійським. До кінця XIX ст. чеський капітал в особі цього банку починав приймати значну участь в економічній експансії австрійського фінансового капіталу і монополії на Балканах.

5. Становище сільського господарства

прогрес промисловість банківська справа чехія

Поряд з провідною роллю промислового виробництва в економіці чеських земель в останній третині XIX століття чільне місце належало сільському господарству, в якому було зайнято 43% населення.

Значення сільського господарства в економічному розвитку чеських земель сильно зросло у зв'язку з широким розвитком харчової промисловості, для якої воно було основним постачальником сировини. По інтенсивності і широкому використанні техніки сільське господарство чеських земель виділялося з сільського господарства всіх інших областей монархії. Значна частина його продукції йшла на експорт. Розширення виробництва технічних культур в чеських землях підсилювало ринкові відносини між сільським господарством і галузями харчової промисловості. Але на розвиток сільського господарства в чеських землях останньої третини XIX ст. продовжував чинити негативний вплив той факт, що демократична революція в Австро-Угорщині не була завершена і розвиток капіталізму в сільському господарстві йшов по «прусському шляху». Це виражалося насамперед у збереженні великого поміщицького землеволодіння, в значній мірі представленого австрійською земельною аристократією. Перетворюючи свої маєтки у великі господарства, поміщики широко використовували напівфеодальні форми експлуатації селян (натуральна форма оренди, переважання дрібної оренди, натуральна оплата сільськогосподарських робітників і т. п.), що безсумнівно стало гальмом для розвитку внутрішнього ринку. Цілком очевидно, що в цих умовах дрібні і середні селянські господарства розорялися. За рахунок розореної бідноти збагачувалися не тільки поміщики, а й заможне селянство.

Поміщицьким господарствам, з площею землі понад 100 га, що становили близько 0,2% всіх господарств, належало 37,2% всієї землі. 236 поміщицьких латифундій, кожна площею понад 2 тис. га, займали біля 28% всієї земельної площі. Значну частину землі поміщики віддавали в оренду селянам на кабальних умовах.

Найбільшими землевласниками в чеських землях в кінці XIX ст. були австрійські магнати: князь Шварценберг, який володів 178 тис. га землі, князь Ліхтенштейн, який володів 180 900 га землі. Близько 50 тис. га землі в Чехії і Моравії належало австрійському імператору. Великим землевласником в чеських землях була католицька церква: у 90-ті роки XIX ст. їй належало в Чехії і Моравії 181 944 га землі.

Аграрна статистика чеських земель свідчить також про те, що процес обезземелення селянства до кінця XIX ст. зайшов дуже далеко і велика частина селян або була власниками карликових клаптиків землі, або перетворилася на сільськогосподарських робітників. Близько половини всіх земельних власників (45,1%) володіло карликовими ділянками до 0,5 га. Це були фактично безземельні селяни, з яких складалася основна маса наймитів і найманих сільськогосподарських робітників. Число бідняцьких господарств, що мали до 5 га землі, складали 81,1 % всіх земельних володінь, які займали лише 13,7% всієї площі землі.

Середні селянські господарства з розміром володіння від 5 до 10 га складали в чеських землях до кінця XIX ст. лише 7,1% господарств, їм належало лише 9,6% землі. В останній третині XIX ст. йшов безперервний процес диференціації середнього селянства. Одиниці, збагачуючись, вливалися до групи заможних господарств, а більшість середніх селян, що розорялися, опускалися до рівня бідноти.

У зв'язку з нестачею землі у селян і неможливістю прогодуватися з власного наділу, отримала широке поширення оренда землі. До початку XX ст.близько половини всіх господарств (48,3%), що були в чеських землях, орендувало землю, причому з них 20,3% зовсім не мали власної землі, а у 34% площа орендованої землі перевищувала власну.

Дрібне і середнє селянство розорялося під впливом ряду факторів. Розвиток товарно-грошових відносин у селі і зростаюча залежність селянського господарства від ринку призводили до того, що значному числу дрібних і середніх селянських господарств було не під силу витримати конкуренцію з великими капіталістичними господарствами поміщиків та заможними селянами. Особливо багато селян розорилося у зв'язку з кризами 70-х і 80-х років. У середньому з 1868 по 1902 р. тільки в Чехії щороку продавалося з молотка 2729 селянських господарств, причому 64% проданих господарств складали господарства площею від 2 до 4 га.

Розорилися в результаті кризи селяни йшли до міст, в промисловість і емігрували за кордон. Про розорення чеського селянства свідчить також зростання іпотечної заборгованості селянських господарств. Тільки в Чехії борги, записані в поземельні книги, зросли з 1867 по 1887 р. з 693 649 млн. до 1 142 342 млн. золотих. До початку XIX ст. іпотечна заборгованість селянських господарств у порівнянні з 1868 р. зросла в Чехії на 145%, в Моравіі - на 120%, в Сілезії - на 171%.

Таким чином, до кінця XIX ст. заможному селянству шляхом купівлі та оренди поміщицької землі і скуповування за безцінь збанкрутілих селянських господарств вдалося зосередити у своїх руках значну частину земельної площі.

До кінця XIX ст. господарства заможників в чеських землях являли собою великі капіталістичні підприємства з широким використовуванням найманої праці, сільськогосподарських машин, штучних добрив. Вони були міцно пов'язані з харчовою промисловістю і володіли значною частиною цукрових, пивоварних і винокурних заводів. Сільські багатії були найважливішою складовою частиною чешської національної буржуазії.

Диференціація чеського селянства особливо посилилася до кінця XIX ст. у зв'язку з проникненням в село фінансового капіталу у вигляді сільськогосподарської кооперації, розвиток якої був пов'язаний із процесом інтенсифікації господарства, застосування штучних добрив і використання сільськогосподарських машин при обробці технічних культур.

Особливо були поширені в чеських землях збутові кооперативи, а також кооперативні об'єднання по закупівлі сільськогосподарських машин, будівництва та експлуатації підприємств по переробці сільськогосподарської продукції.

До початку XX ст. в чеських землях було 1498 кредитних кооперативів, які налічували 125 тис. членів. Кооперативні об'єднання створювалися за національною ознакою, і зважаючи на це чеська і німецька буржуазія широко використовувала їх у своїй конкурентній боротьбі.

Сільськогосподарська кооперація в основному об'єднувала багаті і середняцькі господарства. До 90-х років відноситься перша спроба об'єднання сільськогосподарських кооперативів і спілок навколо єдиного центру - «Центрального союзу сільськогосподарських товариств». До початку XX ст. цей союз став великою економічною силою, все більше набуваючи характеру сільськогосподарської монополії. Його діяльність сприяла розоренню багатьох тисяч бідняцьких і середняцьких господарств.

6. Висновок

На кінець 1880-х років намітився подальший підйом економіки Австро-Угорщини, а однією з провідних галузей у чеських землях остаточно стає машинобудування. У 80-90-х роках тут виникають зовсім нові галузі промисловості , такі, як електротехнічна і автомобільна. У ці роки почався інтенсивний процес електрифікації чеських земель. Одночасно посилилися зв'язки промисловості з аграрним сектором, у якому було зайнято 43% населення і який відігравав помітну роль у виробництві не тільки сільськогосподарських культур, але також цукру, вина і пива. Розвиток великих капіталістичних маєтків створював у другій половині XIX століття додаткові можливості для впровадження механізації, що, у свою чергу, стимулювало розвиток сільськогосподарського машинобудування, особливо в кінці XIX ст. Незважаючи на це, економіка чеських земель,яка пережила в останню третину століття кілька криз, розвивалася вкрай нерівномірно.

На кінець століття все більш відчутно дають знати про себе симптоми поступового переростання капіталізму в чеських землях у монополістичну стадію. Посилюється процес концентрації і централізації виробництва і капіталу. В останній чверті XIX ст. в Австро-Угорщині з'являються перші монополистичні об'єднання, переважаючою формою яких були картелі. Першим був створений в 1878 р. рейковий картель. У 1897 р. було укладено вже 40 картельних угод. Істотну роль у процесі картелізації грав австро-німецький банківський капітал. У 1894 р. в чеських землях діяло 49 філій різних віденських банків.

Розвиток економіки чеських земель супроводжувався зростанням народонаселення. У 1870 р. тут нараховувалося 7698830 чоловік, через десятиліття, в 1880 р., - вже 8242040, а в кінці століття, в 1899 р., - 9330143 людини. Частка чеської національності становила в цей період у власне Чехії кілька більш 62,5%, в Моравії-70-71 %, в Сілезії - 22-23%. Велика кількість чехів проживала також у Відні, який тоді жартома називали «найбільшим чеським містом». Втім, і в самих чеських землях відбувалося неухильне збільшення частки міського населення чеського походження, особливо в Празі, Брно та інших великих центрах. Великі промислові підприємства і провідні банки в чеських землях були здебільшого австро-німецькими, єврейської та іноземній буржуазії, а найбільші латифундії - австро-німецької знаті. Тим не менш в останню третину ХІХ століття тривало зміцнення позицій чеської національної буржуазії, яка проникала не тільки в харчову, але також у машинобудівну і текстильну промисловість. З одного боку, великі австро-німецькі підприємці за допомогою включення окремих галузей промислового і сільськогосподарського виробництва чеських земель у загальноімперські картелі та інші об'єднання деформували розвиток загально чеських економічних зв'язків і прив'язували тим самим чеські землі до загальноавстрійського ринку, огородженому високими охоронними митами . Але з іншого боку, ця ж обставина виявлялося сприятливим для зростаючої чеської буржуазії, яка ще в австрославістскіх програмах 1840-х років недвозначно заявляла про зацікавленість у внутрішньоімперському економічному ринку. У розглянутий період не тільки Цислейтанія, а й аграрне Угорське королівство відкривало великі можливості для збуту продукції чеської промисловості та отримання необхідної сировини зі східних областей монархії.

Важливим важелем економічного та політичного впливу чеської буржуазії стає Живностенський банк, який контролював багато підприємств і акціонерні об'єднання в Чехії і Моравії. У 1896 р. він мав свої філії в Брно, Пльзені, Бенешове, Чеське-Будейовіце і деяких інших містах, а з 1898 р. і у Відні. Загальний капітал Живностенського банку перевалив до того часу за 16 млн крон.

У селі зростала чеська сільська буржуазія і пов'язані з нею категорії заможного сільського населення.

Однак процес консолідації чеської буржуазії, в свою чергу, був вкрай суперечливим. Різниця безпосередніх економічних інтересів буржуазних верств чеського походження, незважаючи на всі націоналістичні гасла типу «свій до свого», породжувало між ними тертя і внутрішнє суперництво (наприклад, між чеською промисловою буржуазією і дрібними чеськими підприємцями, між промисловцями та аграріями ). Разом з тим їх загальна конкурентна боротьба з австро-німецькими супротивниками, ускладнена національними відмінностями й апеляцією тих і інших до «родпим» мас ¬ сам, не просто підігрівала, але і розпалювала національні конфлікти.

Маса селян, по яких боляче вдарили затяжні аграрні кризи, або зовсім позбавлялася землі, або мала карликові наділи. Це змушувало їх вдаватися до оренди, йти з рідних місць у пошуках роботи, найматися в якості наймитів в господарства заможних селян, емігрувати до США, Канади, в Росію. Тільки в Чехії чисельність найманих сільськогосподарських працівників становила до 1900 р. понад 500 тис. чоловік.

Використана література

1. Гуса В. История Чехословакии. - Прага, 1963.

2. История Чехословакии. - М., 1959. - Т.2.

3. Краткая история Чехословакии. - М., 1988.

4. Яровий В.І. Історія західних і південних слов'ян (з давніх часів до ХХ ст.): Курс лекцій. - Київ, 2001.

5. История южных и западных славян: В 2 т./ Отв. ред. З.С.Ненашева, 1998. - Т.1.

Размещено на Allbest.ru