Розглянемо етапи та особливості становлення лізингу по країнам детальніше.

Ринок лізингу США характеризується істотною консолідацією, яка має форму поглинань, придбань, спільних підприємств або альянсів та інвестиційних фондів і відповідає шостій стадії розвитку лізингу - зрілості ринку. Передумовою, що сприяла такому швидкому та високому рівню розвитку лізингу, було введення податкових пільг на стадії зародження та їх чітке законодавче регулювання Управлінням внутрішніх доходів міністерства фінансів США з появою зловживань у значних розмірах та можливістю приховувати від інвесторів реальний обсяг заборгованості, Управління стандартизації фінансового обліку внесло зміни для пільгового режиму (1977 р.), зменшивши розмір пільг. У період стабілізації економіки (80-ті роки), податкові пільги більше не розглядалися як інструмент стимулювання капіталовкладень і, реформуючи податкову систему США, уряд обмежив використання податкових пільг, скасувавши інвестиційні пільги та змінивши профіль амортизації. Зі зниженням прибутковості лізингової діяльності, розвиток лізингової послуги не зупинився, оскільки ринок характеризувався стійким та зрілим станом. Поле конкуренції лізингових організацій перемістилося із величини процентних ставок на якість додаткової вартості лізингу, а саме: гнучкість лізингової угоди, знання ринків устаткування, сервісне обслуговування, широкі можливості реалізації устаткування на вторинному ринку тощо.

За останнє десятиліття ринок лізингу США виріс до найвищої стадії розвитку - зрілості лізингового ринку. Цій стадії притаманні нижчі норми прибутку, що змушують лізингові організації збільшувати власну операційну ефективність замість збільшення обсягів продажу.

Лізингові організації зосереджуються більше на оцінюванні ризиків активів, зменшуючи свою увагу до проблем кредитування, запроваджують мало інноваційних продуктів та стають експертами у конкретних видах обладнання. Як свідчать дані Wоrld Lеаsіng Yеаrbооk, сьогодні спостерігається тенденція загального затихання ринку лізингу, скорочуються обсяги лізингових операцій, і їх зростання можливе лише за умов загального зростання економіки. Хоча ринок і досяг зрілості, проте багато лізингових організації продовжують пропонувати тільки фінансовий лізинг, а інші надають послуги лише операційного або комплексного лізингу [26].

Ринок лізингу Німеччини перебуває сьогодні на стадії пакетування послуг або операційного лізингу [28]. Причинами, що сприяли переходу до четвертої стадії, були інтенсивна конкуренція, передавання лізингових технологій з однієї країни в іншу, попит мультинаціональних лізингоодержувачів та розвиток вторинного ринку основних фондів. Ключовою характеристикою цього продукту є здатність лізингоодержувача повернути обладнання наприкінці терміну лізингу та повний спектр послуг, притаманний багатьом операційним лізингам. Німецькі лізингові організації пропонують надзвичайно зручний для лізингоодержувача набір послуг, який максимально враховує його потреби та передбачає: надання обладнання, транспортування, встановлення, технічне обслуговування, навчання персоналу з експлуатації тощо. Роботі фахівців німецьких лізингових організацій притаманна творчість, винахідливість та гнучкість до потреб клієнтів. Над розробленням договору лізингу часто працюють не лише лізингові організації, але і підприємства-позичальники, які, як правило, пропонують власні договори, що повніше захищають їхні інтереси.

Німецькі лізингові організації останніми роками виходять на міжнародний ринок, розвиваючи співпрацю насамперед із своїми сусідами по ЄС, країнами арабського світу та віднедавна і з Україною, пропонуючи конкурентні лізингові послуги із широким спектром можливих предметів лізингу. Хоча за якісними характеристиками німецькі лізингові послуги ще поступаються американським та японським послугам, які надають інтерлізингові організації, проте за темпами нарощення лізингових операцій навіть перевищують їх [35]. Лізинг у Японії виник значно пізніше, ніж в інших розвинутих державах, проте значні та регулярні інвестиції у розвиток науки та техніки вплинули на стрімкий розвиток новітніх технологій, позначилися на темпах поступу ринку лізингу та вивели останнім часом японський ринок лізингу на п'яту стадію еволюції світового ринку лізингу - стадію нових лізингових продуктів. Спонукальними чинниками еволюції лізингу були жорстка конкуренція, творчість лізингових організацій та постійне розроблення новітніх високовартісних видів техніки та технологій. Операційний лізинг як фінансовий продукт стає дуже розвиненим, зі складними опціонами завершення терміну лізингу, опціонами раннього завершення, оновлення та подовження кредитів, оновлення технологій та інші інновації. Все це створює нові можливості для гнучкості, пристосовування терміну лізингу до фінансових, економічних та технологічних змін у лізингоотримувача. Японські лізингові організації надають такі послуги, як сек'юритизація, венчурний лізинг та комплексний лізинг [35]. Будучи одним з найголовніших факторів економічного розвитку, світовий ринок лізингових послуг постійно розширює сферу власного впливу на господарське життя різних країн. Лізинг широко використовується в в багатьох державах світу як з перехідною, так і розвинутою ринковою економікою. Він значно випереджає темпи росту капіталовкладень підприємств в традиційній формі й становить близько 30% всіх капіталовкладень в розвинених країнах світу [29].

Переваги лізингу багато в чому залежать від національного законодавства.

2.3 Секторальні аспекти формування системи міжнародних лізингових відносин

Частка лізингу в загальній сумі капітальних вкладень у машини та обладнання за 2010 р. [12, с.269]

Найбільш привабливим видом майна, що використовується в лізингових операціях, є машинобудівне й технологічне устаткування, комп'ютери та офісне обладнання, повітряні, річкові, морські судна, залізничний рухомий склад, легкові та вантажні автомобілі тощо.

Рис.2.1 Розподіл лізингових послуг в статистиці організацій-членів Lеаsеurоре за галузями в 2010 р. [33].

Іншими словами, економічна сутність лізингу робить його застосування найбільш ефективним в галузях, які націлені на випуск продукції високого ступеня готовності з високою конкурентоспроможністю: будівельній, енергетичній, важкій та легкій промисловості, сільському господарстві, транспорті, машинобудуванні, інформаційному секторі тощо [12, с.283].

Розглянемо розподіл лізингових операцій за секторами європейських економік за даними LеаsЕurоре [33].

Лізинг обладнання та транспортних засобів

Частка автомобільні активів, тобто легкових автомобілів і комерційних транспортних засобів, склала близько 55% (€ 124 100 000 000) від загального числа нових обсягів на ринку лізингу, наданих в 2010 році. Ці активи залишаються найбільшим сегментом європейського ринку лізингу. У секторі легкових автомобілів динаміка особливо позитивна: вона збільшившись на 10,1% і склала, згідно з оцінками Lеаsеurоре, європейських лізингових компаній 5800000 легкових автомобілів в 2010 році. Нові обсяги лізингу комерційних автомобілів також збільшилися, хоча і дещо повільніше, ніж для легкових автомобілів, отримавши 2,8% в 2010 році, вийшовши на нові обсяги лізингу в розмірі € 34900000000.

Тим не менше, динаміка лізингу комп'ютерів та офісного обладнання залишалася плоскою відносно техніки та промислового сегмента обладнання (19% від обсягів нового обладнання з нових контрактів на суму €36300000000) і знизилася на 5,7%. Нові обсяги сегментів бізнесу морських, повітряних суден, залізничного та рухомого складу впали майже на 20%.

Трохи більше трьох чвертей нових обсягів лізингу обладнання (в тому числі транспортних засобів) були внесені в приватному секторі, 18% надано споживачам і 4% органам державної влади. Як і в попередні роки, переважна більшість нового обладнання і транспортних засобів договорів (72,8%) були зроблені на початковий термін контракту від 2 до 5 років, а середній розмір контракту склала € 33 161, що на 2,6% більше порівняно з 2009 роком.

Лізинг нерухомості

Незважаючи на зниження приблизно на 7% кількості нових контрактів, наданих протягом року, лізинг нерухомості відображає значне зростання вартості нового. Нові обсяги збільшилися на 15,3% після зниження на 31% в 2009 році. Майже у всіх типах будівництва вкладання в оренду збільшилися, за винятком готелів і розважальних закладів, де нові обсяги знизилися на 28,1%. Найбільший сегмент оренди був у промислових споруд, що складали майже 29% від загального числа нових обсягів лізингу нерухомості і нового бізнесу в цьому сегменті, збільшившись на 1,5% в 2010 році.

Офісні будівлі, на частку яких припадає 20% нових реальних обсягів нерухомості, зросли в рейтингу на 7,3%. Сегмент комунальних послуг був найефективнішим і цей сегмент виріс на 164,2% і склав € 3,9 мільярда чоловік, в основному через вплив установок поновлюваної енергетики в деяких країнах, таких як Італія.

Було значно більше нерухомості, контракти на яку надаються на тривалий термін (від 16 до 20 років), тут зростання на 26,3%, що склало майже 50% нових реальних обсягів нерухомості в 2010 році. Контракти, що надаються на термін від 8 до 16 років представляли 43% нових реальних обсягів нерухомості в 2010 році.

Короткострокова оренда автомобілів

За щорічним звітом Lеаsеurоре, з короткостроковим прокатом автомобілів придбано було близько 724 000 автомобілів в рік, а на кінець року близько 517 500 автомобілів. В цілому, фірмам. представленим через цю організацію, надано близько 18700000 договорів оренди протягом 2010 року [33].

У деяких країнах держава використовує лізинг для підтримки малого бізнесу, забезпечуючи надання лізингових послуг малим підприємствам.

До пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні вже традиційно можна віднести: високотехнологічні наукоємні галузі (літако- і машинобудування, порошкова металургія, кераміка, електрозварювальне виробництво, енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс); видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат; виробництво товару народного споживання; незавершене виробництво; дрібний бізнес тощо [8, с.160].

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку міжнародного лізингу в Україні

3.1 Стан та специфіка становлення національного ринку лізингових послуг

· основними джерелами фінансування лізингових операцій в 2010 році були банківські кредити (47,1%), власні кошти (21,75%) лізингових компаній, причому слід зауважити стрімке зростання їх питомої ваги в порівнянні з минулим періодом. Значно скоротилося фінансування за рахунок позикових коштів юридичних осіб (-41,93 п. п.). Такі процеси в деякій мірі пов'язані з кризою ліквідності, практичною відсутністю внутрішнього та зовнішнього фінансування в кінці поточного періоду.

· кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2010 р. виросла у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року і склала 10 066 договорів. У вартісному вираженні обсяг договорів склав 9,98 млрд. грн. (-6,9 млрд. грн. в більшій мірі в зв'язку з фінансовою кризою, значним скороченням обсягів внутрішнього та зовнішнього фінансування);

· вартість діючих договорів фінансового лізингу на кінець 2010 р. становила 28,5 млрд. грн., що на 8,3 млрд. грн. більше у порівнянні з 2009 р.; в кількісному вираженні їх обсяг становив 17 586 угод. Такі тенденції пов'язані зі зростанням обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців, швидким розвитком фінансових ринків України, а також кращим доступом до кредитних ресурсів за останні періоди. Причому слід зазначити, що по результатам 3 кварталів 2010 р. вартість діючих лізингових угод складала 29,5 млрд. грн., за рахунок стрімкого скорочення обсягів фінансування в 4 кварталі він зменшився приблизно на 1 млрд. грн.

· в структурі лізингових платежів переважали погашення вартості предмету лізингу - 68,78%, а також комісія лізингодавця - 24,32%.

Станом на 31.12.10 до Переліку юридичних осіб, які мали право надавати фінансові послуги та перебували на обліку в Держфінпослуг, внесено інформацію про 199 юридичних осіб - лізингодавців та до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 51 фінансову компанію, що надає послуги з фінансового лізингу. Близько 99,8% усіх послуг фінансового лізингу надається юридичними особами - суб'єктами господарювання, які не є фінансовими установами [23].

Таблиця 3.1

Рейтинг лізингових компаній і Україні станом на 01.01.2011 р. [16]

Проте, незважаючи на позитивні тенденції, у 2009 - 2011 рр. спостерігалось скорочення темпів росту лізингового ринку у зв'язку з кризовими явищами на фінансових ринках та в економіці, погіршенням доступу до кредитних ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падінням платоспроможності підприємств, призупиненням інвестиційних проектів, недосконалістю законодавства про лізинг, а також механізмів оподаткування, кредитування, амортизації та страхування, монопольним становищем лізингодавців на ринку лізингових послуг [17].

Фахівці прогнозують в 2012 р. зростання обсягу лізингових угод до 37 млрд. грн., збільшення рівня проникнення лізингу в інвестиції в основні засоби до 4-5%, збільшення частки на ринку компаній з іноземним капіталом, входження на український ринок російських лізингових компаній, а також поліпшення інфраструктури ринку лізингу та вдосконалення механізмів виконання судових рішень [17].

Попри несприятливий законодавчий клімат для проникнення банківського капіталу у сферу лізингового бізнесу вітчизняні банки розширюють тут свої можливості традиційно стаючи не лише засновниками лізингових компаній, а і кредиторами, гарантами, посередниками та лізингоотримувачами. При цьому вони збільшують доходи та зменшують ризики банку, пов'язані зі здійсненням лізингових операцій. І як наслідок, зростають можливості банків при завойовуванні лізингового ринку в Україні через створення мережі лізингових компаній у різних регіонах країни.

Зважаючи на те, що лізингова діяльність неможлива без залучення значних фінансових ресурсів на тривалі строки, основними суб'єктами лізингового бізнесу здебільшого стають фінансово-кредитні установи. Банки, крім цього, мають отримати право здійснювати видачу суб'єктам лізингової діяльності пільгових кредитів, безвідсоткових позичок, коротко - та довгострокових позичок.

Для того, щоб стимулювати участь банків у процесі організації лізингу, слід надавати податкові пільги (за податком на прибуток) банківським закладам при здійсненні ними довгострокових лізингових операцій, і тим самим стимулювати інтереси банківських структур як повноправних суб'єктів лізингового ринку.

Іншим шляхом мобілізації фінансових коштів може стати використання товарних кредитів та іноземних інвестицій, які виступають альтернативою "коротких" та "дорогих" кредитів, що їх пропонують українські банки для кредитування лізингових угод. Проведення лізингових операцій з використанням товарних кредитів іноземних виробників або із залученням закордонних інвестицій виявляється набагато дешевшим і більш прийнятним для українських споживачів ще й тому, що використання вітчизняними лізинговими компаніями залучених коштів стикається з низкою проблем, пов'язаних із загальним напрямком банківської політики в Україні, коливанням позичкового відсотка, непопулярністю довгострокового кредитування [10, с.78].

Структура ринку за галузями та об'єктами лізингу у 2010 року майже не змінилася у порівнянні з попереднім роком, що демонструє стабільність попиту у певних галузях економіки на вищезазначені об'єкти [16].

На жаль, не всі галузі економіки одночасно почали відновлюватись - після кризи зростання носило здебільш фрагментарний характер. Це позначається на структурі майна, яке передається в лізинг, що безпосередньо пов'язано із найбільш швидко одужуючими сегментами ринку, в яких відбуваються інвестиції: сільське господарство, роздрібна торгівля, логістика і транспорт. Набагато активніше лізингові компанії поводили себе і з фізичними особами, пропонуючи населенню різноманітні програми лізингу легкових автомобілів [24].

Строк фінансування лізингу має тенденцію до скорочення, і становить 1-3 роки. В той же час з'явилися угоди терміном понад 10 років, що не є ринковою тенденцією, а представлено окремими транзакціями, зміст яких державна статистика не розкриває. Що стосується ринку лізингових послуг загалом, то можна говорити про його розділення на два рівнозначних за обсягами сегменти. До першого відносяться лізингові компанії, які власне і формують ринок в традиційному його розумінні, тобто конкурують за клієнтуру і обсяги бізнесу. До другого відносяться лізингові компанії, які обслуговують суто державні програми з лізингу обладнання вибраним секторам економіки та кептивні компанії, що обслуговують промислові групи, до яких вони належать. Також досить чітко простежується приналежність компаній першої групи до різноманітних міжнародних фінансових груп, в той час як компанії другої групи належать українським та російським власникам [19].

З усього наведеного можна зросити висновок про високий потенціал лізингових відносин як фактору відбудови української економіки, навіть не зважаючи на недосконалість його використання сьогодні.

3.2 Стратегічні орієнтири розвитку міжнародного лізингу в Україні