Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження Міжнародного валютного фонду
• 1.1 Історія виникнення та організаційна структура Міжнародного валютного фонду
• 1.2 Загальні принципи та основні напрямки діяльності МВФ
• Розділ 2. Діяльність Міжнародного валютного фонду в Україні
• 2.1 Аналіз діяльності Міжнародного валютного фонду в Україні
• 2.2 Вплив фінансової кризи на відносини України з міжнародними фінансовими організаціями
• Розділ 3. Проблеми Міжнародного валютного фонду в Україні та шляхи їх вирішення
• 3.1 Основні проблемні моменти у стосунках України з Міжнародним валютним фондом
• 3.2 Можливі шляхи покращення взаємозв'язків України з МВФ
• Висновки і пропозиції
• Список використаних джерел
• Додатки
• Вступ
• Сучасною тенденцією розвитку світової економіки є її глобалізація, котра зводиться до відкритості країн, лібералізації національних режимів торгівлі та руху капіталів, формування глобального фінансового ринку та всесвітньої інформаційної мережі. Одночасно з позитивним впливом глобалізації на світогосподарський розвиток посилюється нерівномірність економічних відносин, багатократно зростає руйнівний потенціал фінансових криз. Це безпосередньо пов'язано з появою за умови тісної взаємозалежності між країнами можливості перенесення інфляції, циклічних криз та потрясінь у грошово-кредитній, валютно-фінансовій та інших сферах, що виникли в одних країнах, до інших.
• З метою запобігти можливим негативним наслідкам постійно зростаючого взаємозв'язку країн у процесі еволюції системи міжнародних економічних відносин виникла потреба у формуванні наднаціональних управлінських структур, у тому числі міжнародних та регіональних валютно-кредитних установ на базі багатосторонніх угод між державами, де особливе місце серед таких інститутів займає Міжнародний валютний фонд (МВФ). Тому вивчення його сутності, методів роботи та ролі у світовій економіці є важливими факторами для створення цілісної картини функціонування міжнародних економічних відносин.
• У світі на початку XXI ст. діяло більше 100 міжнародних структур, що тією чи іншою мірою були залучені до обговорення та регулювання проблем економіки. Вони розрізняються за складом, розміром, функціями і впливом на світогосподарські відносини. Найважливішу роль у здійсненні та регламентації міжнародно-кредитних стосунків виконують багатосторонні валютно-фінансові формування. Серед них особливе місце займає Міжнародний Валютний фонд [5, с. 171].
• МВФ є провідною світовою організацією з міжнародної співпраці у валютній сфері. Організація включає 187 держав-членів (на червень 2010 року), в якій майже всі країни світу працюють спільно на благо всіх. Її головна мета полягає у збереженні стабільності міжнародної валютної системи - системи обмінних курсів і міжнародних платежів, що дозволяє країнам (і їх громадянам) купувати один у одного товари і послуги. Це необхідно для забезпечення сталого економічного зростання та підвищення рівня життя.
• Актуальністю теми є те, що на сьогоднішній день Міжнародний Валютний Фонд виступає найбільшим кредитором для багатьох розвинених країн та країн, що розвиваються. Не виключенням є й Україна.
• Об'єктом дослідження є безпосередньо діяльність Міжнародного Валютного Фонду, як одна з міжнародних фінансових організацій.
• Предметом дослідження є валютно - фінансові відносини України з МВФ, розвиток їх співпраці.
• Відповідно до основної цільової орієнтації сформульовано наступний комплекс завдань:
• · визначити головні цілі та напрями праці МВФ;
• · визначити значення МВФ для розвинутих країн та країн, що розвиваються;
• · дослідити розвиток співпраці України з МВФ;
• · визначити проблеми діяльності МВФ в Україні та шляхи їх вирішення.
• Інформаційну базу в даній роботі буде включати як аналіз різних показників діяльності Міжнародного валютного фонду, так і загальної інформації про його діяльність, що включає форми і методи його роботи з відповідними структурами країн-членів і кандидатів. Результати такого аналізу будуть синтезовані в певні висновки, що стосуються діяльності МВФ. При проведенні даного дослідження буде використаний так же історичний підхід до становлення даної організації, а так само до значення її діяльності в сьогоднішніх умовах.

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження Міжнародного валютного фонду

1.1 Історія виникнення та організаційна структура МВФ

На сьогодні Міжнародний Валютний фонд є однією з крупніших міжнародних фінансових організацій, що відіграють велике значення для країн, що розвиваються. Не виключення й Україна, яка останні п'ятнадцять років перебуває на перехідному етапі розвитку, необхідність фінансової підтримки є надзвичайно гострою і актуальною проблемою.

Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) (англ. International Monetary Fund, IMF) - міжнародна національна валютно-кредитна організація, що має статут, спеціалізованої представницької установи Організації Об'єднаних Націй.

Вона призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами членами і надання їм фінансової допомоги при валютних ускладненнях, що викликані дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко і середньо термінових кредитів у іноземній валюті [9, с. 505].

МВФ був заснований у липні 1944 року на міжнародній конференції, що проводилася в Бреттон-Вудсі, штат Нью-Хемпшир, США, на якій делегати від 44 держав домовилися про основах економічного співробітництва, покликаних не допустити повторення згубної економічної політики, що стала однією з причин Великої депресії 1930-х років. Протягом того десятиліття в основних промислово розкручених країнах знизився рівень економічної активності, країни намагалися захистити свою економіку шляхом запровадження більш жорстких обмежень на імпорт, але це лише посилило стрімкий спад світової торгівлі, виробництва та зайнятості. З метою збереження виснажуються золотовалютних резервів деякі країни обмежили для своїх громадян можливість купувати за кордоном, інші девальвували свою валюту, треті встановили складні обмеження на право громадян володіти іноземною валютою. Однак ці рішення виявилися непродуктивними, і жодна країна не змогла за їх рахунок надовго вирватися вперед. Така «політика розорення сусіда» підірвала міжнародну економіку; обсяг світової торгівлі різко скоротився, і в багатьох країнах знизилась зайнятість і рівень життя.

З наближенням кінця Другої світової війни провідні держави-союзники почали розглядати різні плани відновлення порядку в міжнародних валютно-фінансових відносинах; в результаті на Бреттонвудської конференції було прийнято рішення про створення МВФ. Представники країн розробили статут (або Статті угоди) міжнародної організації для нагляду за міжнародною валютно-фінансовою системою, а також для сприяння усуненню валютних обмежень, пов'язаних з торгівлею товарами та послугами, і зміцненню стабільності обмінних курсів [4, 305 с.].

МВФ почав своє існування у грудні 1945 року, коли перші 29 країн підписали його Статті угоди [3]. Статутні цілі МВФ сьогодні остаються тими ж, що були сформульовані в 1944 році (див. рис. 1).

Рис. 1.1 Основні цілі Міжнародного Валютного фонду

З тих пір в світі сталося безпрецедентне зростання реальних доходів. І хоча вигоди економічного зростання не розподіляються рівномірно (як всередині країн, так і між ними), в більшості країн рівень добробуту різко зріс у порівнянні, зокрема, з періодом між двома світовими війнами. Це частково пояснюється вдосконаленням проведеної економічної політики, в тому числі політики, яка стимулювала зростання міжнародної торгівлі і допомогла згладити економічний цикл підйомів і спадів, що чергуються.

Протягом десятиліть, що минули з часу Другої світової війни, у світовій економіці та валютно-фінансової системі, крім зростання добробуту, відбулися інші значні зміни, які посилили важливість і актуальність завдань, що виконуються МВФ, але в той же час зажадали від нього адаптації і реформ. Швидкий прогрес у галузі технології та засобів зв'язку сприяв зростанню міжнародної інтеграції ринків і формуванню більш тісних зв'язків між економіками країн. У результаті цього виникають фінансові кризи тепер зазвичай швидше розповсюджуються між країнами.

В умовах такої зростаючої інтеграції і взаємозалежності у світі економічного благополуччя будь-якої країни як ніколи залежить від показників економіки інших країн і від наявності відкритого і стабільного глобального економічного середовища. Від економічної і фінансової політики, що проводиться окремими країнами, в рівній мірі залежить, наскільки добре чи погано функціонують світова торгова і платіжна система.

Таким чином, глобалізація вимагає розвитку більш активного міжнародного співробітництва, яке, в свою чергу, покладає додаткову відповідальність на міжнародні установи, що організують таке співпрацю, в тому числі на МВФ.

Цілі МВФ також придбали більш важливе значення у зв'язку зі зростанням числа його членів. Кількість держав-членів МВФ зросла більш ніж вчетверо у порівнянні з 44 державами, що брали участь у його створенні, що, зокрема, було пов'язано з набуттям політичної незалежності багатьма країнами, що розвиваються і пізніше з розпадом радянського блоку.

Зростання числа держав-членів, а також зміни в мирової економіки вимагають від МВФ прийняття різних заходів адаптації, для того щоб продовжувати ефективно виконувати свої функції.

Країни, які вступили до МВФ в період з 1945 року по 1971 рік, зобов'язалися підтримувати прив'язку своїх валютних курсів (тобто фактично вартість своїх валют в доларах США, а у випадку США - вартість долара США у золотому еквіваленті) на певних рівнях, які могли коригуватися, але тільки для усунення «фундаментальної не рівноваги» платіжного балансу і за згодою МВФ. Ця так звана Бреттонвудская система обмінних курсів діяла до 1971 року, коли уряд США тимчасово скасував конвертованість долара США (і доларів резервів урядів інших держав) у золото.

З тих пір члени МВФ має право обирати будь-які форми курсових режимів на свій розсуд (крім прив'язки своєї валюти до золота): одні тепер допускають вільне плавання своєї валюти, інші прив'язують свою валюту до іншої валюті або групі валют, треті прийняли як власної валюти валюту іншої країни, а деякі беруть участь у валютних блоках [11, с. 8-10].

Структура Фонду побудована таким чином, щоб забезпечити його ефективне функціонування (див. рис.1.1 у додатку А до розділу 1) органом є Рада керуючих, куди входять представники всіх країн-членів. Вона збирається один раз на рік, обмежується, як правило, загальною дискусією, прийняттям лише таких рішень, які за Статутом не можуть бути передані іншому органу. Керуючими, як правило, є міністри фінансів або керівники центральних банків. Як вищий орган Рада визначає політику Фонду, вирішує головні, принципові питання.

Виконавчим органом Фонду, який керує всіма поточними справами, є Виконавча рада (директорат), до якої входять 24 виконавчих директори. Вибори проводяться 1 раз на два роки. Система виборів досить складна, вона враховує вагу тих чи інших країн у формуванні ресурсів Фонду.

Ключова роль у структурі Фонду належить директору розпоряднику. Він призначається Виконавчою радою і не може бути ні керуючим, ні виконавчим директором. Директор розпорядник є головою директорату (Виконавчої ради) без права голосу за винятком таких випадків, коли голоси розподіляються порівну. Він є також головною адміністративною особою секретаріату МВФ. У його функції входить ведення поточних справ, призначення посадових осіб МВФ -- його заступника, секретаря, скарбника, завідуючих відділами, генерального радника юридичного відділу, завідуючого адміністративною службою, завідуючого Європейською штаб-квартирою Фонду (в Парижі), співробітників апарату. Від діяльності адміністративного апарату й експертів Фонду багато в чому залежить не тільки функціонування Фонду, а й доля багатьох людей, цілих країн і регіонів. Тому добір кандидатур на зайняття посад у Фонді здійснюється дуже ретельно. Дві тисячі співробітників МВФ -- це головним чином економісти, статистики, фінансисти, спеціалісти з оподаткування, лінгвісти, редактори [11, 10-12].

МВФ застосовує різні форми діяльності. Серед них:

- інспектування (було пов'язано з переходом від паритетної до відкритої системи обміну валют. При цьому члени МВФ вирішили, що фонд повинен розширити свою діяльність за межі мінової вартості, вивчати всі сфери економіки країн, які визначають розмір цієї вартості і, і неупереджено давати оцінку економічної діяльності країн для всієї спільноти членів);

- консультації (використовує три типи консультацій: щорічні, додаткові (може організувати директор-розпорядник фонду у випадках, якщо країна несподівано опиняється в складній економічній ситуації, або є підозра, що її дії суперечать "кодексу поведінки" і можуть завдати шкоди іншим країнам) та спеціальні (проводить з тими країнами, економічна політика яких значною мірою визначає стан світової економіки);

- надання послуг, фінансування. Безпосереднє фінансування здійснюється за допомогою таких механізмів:

1) резервний транш (перевищення квоти країни в МВФ над "скоригованою" сумою її валютних коштів, що знаходяться у фонді на рахунку загальних ресурсів);

2) кредитні транші (МВФ надає кредити у вигляді чотирьох траншів, кожний з яких дорівнює 25 відсоткам квоти).

Основними механізмами фінансування МВФ є:

- резервні кредити "стенд-бай",

- розширене кредитування

- компенсаційне та надзвичайне фінансування

- фінансування системних перетворень

- фінансування буферних запасів

- фінансування структурної перебудови

Кредитування за програмами МВФ є умовним (тобто під виконання певних умов), його максимальний розмір - 125% квоти країни у фонді. Такою є офіційна сторона кредитної політики МВФ. У той же час досить тривала його діяльність призвела до таких результатів та тенденцій:

* Економічна нестабільність у більш ніж 62 країнах, що отримували кредити МВФ, лише посилилась;

* Залежність між країнами МВФ та приростом валових інвестицій є зворотно пропорційною;

* Направлення коштів до країн, де розміщені кошти американських інвесторів;

* Надання переваги країнам, що наслідують модель розвитку США;

* Падіння ділової активності у країні-реципієнті (в очікуванні траншу);

* Підпорядкування економік країн-боржників економіці США та економікам інших розвинутих країн через відкриття ринків цих країн для поставок товарів з країн-лідерів світу.

Відносини МВФ з Україною, будуються відповідно до трьох типів програм. Програму першого типу створено спеціально для цих країн та країн Східної Європи. Вона є своєрідною підготовчою програмою, відносно простою у своїх вимогах. Виконання такої програми не потребує складного інвестиційного апарату в країні. Це первісна програма - програма системної трансформації економіки (Systemic Transformation Fasility - STF), реалізація якої дає змогу країні і Фонду співпрацювати. Наступний крок - це досить стандартна програма, яка має назву "стенд-бай" (Stand-by). Це програма короткострокового фінансування; як правило, вона триває від 12 до 13 місяців і спрямована на здійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації.

Після реалізації цієї програми країна може укласти з МВФ угоду про програму розширеного фінансування (Extanded Fund Facility - EFF). Вона розрахована на три роки і спрямована на закріплення досягнень початкової стабілізації за програмою "стенд-бай". Одночасно значно більше уваги приділяється структурним змінам в економіці, тим елементам, які становлять базу (основу) подальшого економічного зростання.

1.2 Загальні принципи та основні напрямки діяльності МВФ

Станом на липень 2010 членами МВФ були 187 країн , в т.ч. з 3 вересня 1992 р. Україна. Внесок України становить 997,3 млн. СПЗ. Внесок кожної країни є її квотою. Квота фіксує суму передплати кожної з країни на акції МВФ, де термінується місцем, яке вона займає у світовій економіці та визначає її можливості використання ресурсів МВФ, а також позиції у керуванні їм [5, с. 172]. Так квота США є найбільшою і складає 37149,3 млн. СПЗ (див. таблицю 1.2 у додатку Б до розділу 1).

Чверть внеску проводиться у вільноконвертованій валюті, решта в національній. Кількість голосів у Фонді визначається таким чином: 250 голоси незалежно від розмірів квот плюс один голос на кожні 100 тисяч SDR квоти. При цьому статут МВФ передбачає періодичний (не менше одного разу на п'ять років) загальний перегляд квот (див. таблицю 1.3 у додатку В до розділу 1). Це пов'язане з тим, що змінюється як рівень розвитку окремих країн, так і їх місце у світовій торгівлі.

При необхідності, крім власного капіталу МВФ може використовувати позикові кошти. За статутом він може отримувати кошти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному ринку позикових капіталів. Досі позики отримували від казначейств та центральних банків країн-членів Фонду, а також від Швейцарії та Банку міжнародних розрахунків. На приватному ринку кошти не залучались.

Діяльність МВФ охоплює три основні напрями:

· кредитування, з метою надання фінансової допомоги країнам, у яких утворилось від'ємне сальдо платіжного балансу;

· регулювання міжнародних валютних відносин;

· постійний нагляд за світовою економікою.

Кредитування здійснюється з різними цілями у різних формах та на різних умовах. Воно включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Фінансові операції, які є основним напрямом діяльності, МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн -- членів Фонду.

Виділення кредитів залежить від трьох основних чинників: потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу, квоти країни та виконання вимог Фонду. Механізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну валюту. Кошти надходять до центрального банку країни-позичальника і використовуються на формування валютних резервів.

Загалом система кредитування, що використовується МВФ, включає чотири форми:

· безпосереднє;

· поетапне;

· пільгове;

· спеціальне фінансування;

Безпосереднє фінансування прямо пов'язане з квотою кожної країни і здійснюється в межах її резервної і кредитної часток [15, с. 465].

Система поетапного фінансування використовується при більш суттєвих і триваліших проблемах з платіжним балансом у країни-позичальника і є наступним етапом її взаємовідносин з МВФ після безпосереднього фінансування.

Механізм пільгового фінансування пов'язаний з наданням на пільгових умовах кредитів країнам, що розвиваються, та найбіднішим країнам за умов хронічної кризи платіжного балансу. Вони включають фонд структурної перебудови та розширений фонд структурної перебудови. Позики з цих фондів надаються на дуже вигідних умовах -- під 0,5 % річних на термін до 10 років.

Система спеціального фінансування використовується в особливих умовах і включає компенсаційне фінансування і фінансування у разі непередбачуваних обставин, фінансування буферних (резервних) запасів, фінансування зі скорочення й обслуговування зовнішнього боргу та фінансування системних трансформацій.

Новим механізмом у системі спеціального фінансування є фонд підтримки структурних перетворень, створений для країн, що здійснюють перехід від планової до ринкової економіки. Надання системних трансформаційних позик обумовлюється різким падінням надходжень від експорту та значним і стійким збільшенням вартості імпорту у зв'язку з переходом до світових цін, насамперед на енергоносії.

Другим основним напрямом діяльності МВФ є регулювання валютних взаємовідносин. При цьому МВФ установлює певні валютні обмеження. Так, країни -- члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеження за платежами і переказами з поточних міжнародних операцій, використовувати дискримінаційні валютні засоби, застосовувати систему кількох видів валютних курсів [14, с. 387]

Кредитування за програмами МВФ є умовним (тобто під виконання певних умов), його максимальний розмір - 125% квоти країни у фонді. Такою є офіційна сторона кредитної політики МВФ. У той же час досить тривала його діяльність призвела до таких результатів та тенденцій:

· економічна нестабільність у більш ніж 62 країнах, що отримували кредити МВФ, лише посилилась;

· залежність між країнами МВФ та приростом валових інвестицій є зворотно пропорційною;

· направлення коштів до країн, де розміщені кошти американських інвесторів;

· надання переваги країнам, що наслідують модель розвитку США;

· падіння ділової активності у країні-реципієнті (в очікуванні траншу);

· підпорядкування економік країн-боржників економіці США та економікам інших розвинутих країн через відкриття ринків цих країн для поставок товарів з країн-лідерів світу [6, с.60].

Будучи провідною міжнародною фінансовою інституцією, МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовою економікою. Він формує значний масив інформації як у цілому по світовій економіці, так і в розрізі окремих країн.

міжнародний валютний фінансовий

Розділ 2. Діяльність Міжнародного валютного фонду в Україні

2.1 Аналіз діяльності Міжнародного валютного фонду в Україні

Відповідно до Закону України “Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій”, який було прийнято 03 червня 1992 року, Україна стала членом МВФ, її квота в МВФ становила 997,3 млн СПЗ (Спеціальні права запозичень - Special Drawing Rights), приблизно 1523 млн дол. США, або 0,69 %. У даний час квота України у Фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ.

У грудні 2004 року відповідно до статутних умов діяльності МВФ та Світового банку Керуючим від України в МВФ було призначено Голову Національного банку України В.Стельмаха. Постійним представником МВФ в Україні є Макс Альєр. Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного фінансування” (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США.

Необхідно зауважити, що частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів (в тому числі закупок по імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.).

Фінансова допомога Україні з боку МВФ надається у трьох основних формах (див. таблицю 2.1 у додатку А до розділу 2):

· за програмою системної трансформаційної позики (STF) для підтримки платіжного балансу;

· за програмою «Stend by» для підтримки курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу;

· за Програмою розширеного фінансування (EFF) для сприяння економічній стабілізації [4, с. 344].

Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Формування цих резервів за допомогою МВФ дозволило Україні підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу, ввести конвертованість гривні за поточними операціями. Крім того, збільшення валютних резервів та їх високий рівень є підтвердженням стабільності фінансової системи країни та підвищує рівень довіри до неї [22].

Взаємовідносини України з МВФ є вкрай важливими не тільки для поточного стану розвитку держави, але й можливостей побудови довгострокової моделі стійкого економічного розвитку. Україна також має визначити подальші форми співпраці з МВФ. Тут є три шляхи:

· пошук нових можливостей залучення коштів МВФ за одним з механізмів;

· відмова від кредитів з боку МВФ і запровадження програм консультаційної підтримки експертами МВФ і супроводження ними програм уряду України;

· використання права в будь-який час припинити своє членство у Фонді [7, с. 6].

Політика Фонду, яка проводиться в Україні пов'язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в Україні. Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання у країні.

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів [6, с. 546].

I. Етап (1994-1995 рр.) - у цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

II. Етап (1995-1998 рр.) - Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай” (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

III. Етап (1998-2002 рр.) - програма розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

IV. Етап (2004-2005 рр.) - після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на без кредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.

29 березня 2004 року Рада директорів МВФ затвердила програму «попереджувальний стенд-бай» для України, за якою передбачалася можливість України отримати кредит на суму 411,6 млн. СПЗ, що є еквівалентом приблизно 600 млн. дол. США. Згідно із досягнутими домовленостями, Україна мала право на отримання кредиту у випадку, якщо в країні погіршиться платіжний баланс або стан валютних резервів. Програма «попереджувальний стенд-бай» також мала спрямовуватися на забезпечення поступової трансформації відносин між Україною та МВФ до без кредитних. Угода була підписана терміном на 12 місяців, строк дії цієї угоди закінчився відповідно до її умов.

Наступним етапом у відносинах з МВФ стали безкредитні стосунки між Україною та МВФ. Співробітництво України з МВФ було зосереджено на наданні технічної допомоги, спрямованої на усунення загроз стабільності та вирішення проблем, пов'язаних з макроекономічною, грошовою, валютною, податковою та бюджетною політикою. У середньостроковій перспективі таке співробітництво також може включати надання технічної допомоги з питань, пов'язаних з боргом, тіньовою економікою та прогнозуванням.

Протягом 2005-2006 років технічні місії МВФ кілька разів відвідували Україну з метою надання Урядові допомоги у різноманітних сферах, у тому числі щодо управління державним боргом, фінансово-бюджетної політики та управління митними справами. У 2006-2007 роках експерт МВФ на постійній основі був залучений до діяльності Міністерства фінансів України щодо фінансового аналізу й прогнозування, стратегії планування бюджету й контролю над фінансовою стабільністю [12, с.23].

У 2008 році в умовах несприятливої ситуації на світових фінансових ринках Україна звернулася до МВФ за фінансовою підтримкою. Результатом стало затвердження МВФ 5 листопада 2008 року програми для України за дворічною угодою «стенд-бай» з обсягом фінансування 16,43 млрд. дол. США (800% квоти України). В рамках програми «стенд-бай» Україні надавалася підтримка з метою сприяння стабільному та справедливому довготерміновому зростанню, яке повинно було б досягатися шляхом втілення в життя визначених заходів економічної політики. Протягом дії програми «стенд-бай» було отримано три транші загальним обсягом 10,6 млрд. дол. США, з яких 4,5 млрд. дол. США було спрямовано безпосередньо до Державного бюджету на фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов'язань Уряду України. Продовження співпраці з МВФ є визначальним для збереження можливостей фінансування дефіциту бюджету за рахунок порівняно дешевих позик від міжнародних фінансових організацій, зокрема, Світового банку та ЄС, умови надання позичок яких є найкращими за вартістю та термінами. Також, Європейська Комісія пов'язує співпрацю між Україною та МВФ з реалізацією своїх програм.

В березні та квітні 2010 року в Україні працювали технічні місії МВФ, які ставили перед собою мету переглянути макроекономічну ситуацію в країні та з`ясувати можливості для відновлення надання підтримки. Наприкінці квітня відбувся візит делегації України до США. За результатами візиту Мінфіну було передано доопрацьовану версію проектів Листа про наміри та Меморандуму про економічну та фінансову політику. 21 червня 2010 року в Україну прибула чергова місія МВФ, яка спільно з Представництвом МВФ в Україні провела переговори з відповідними державними установами України, під час яких сторони обговорили технічні параметри майбутньої угоди. На кінець 2013 року обсяг валового зовнішнього боргу України сягнув 135065 млн. дол. США.

Таблиця 2.1 Зовнішній борг України, млн. дол. США (за методологією МФВ)

Показники	на 2009 р.	на 2010 р.	на 2011 р.	на 2012р.	на 2013 р.
Сектор державного управління	11959	17806	24982	25874	27333
Органи грошово-кредитного регулювання	4725	6210	7509	7487	4853
Банки	39471	30861	28119	25198	21553
Інші сектори	41255	43441	50843	60557	72417
Прямі інвестиції: міжфіровий борг	4249	5078	5893	7120	8893
Валовий зовнішній борг	101659	103396	117346	126236	135049

Зміна заборгованості сформувалась під дією таких факторів:

· за рахунок операцій платіжного балансу борг збільшився на 9300 млн. дол. США;

· курсова різниця, що виникла внаслідок посилення долара США по відношенню до інших валют, зменшила обсяг боргу на 500 млн. дол. США;

· інші зміни (переоцінка, списання боргу) сприяли зниженню боргу на 600 млн. дол. США [17, с. 67].

Динаміка зовнішнього боргу України у 2010 році визначалася (див. рис.2.1):

· значними обсягами чистих зовнішніх залучень Уряду (7100 млн. дол. США) та довгострокових залучень реального сектору економіки (3500 млн. дол. США);

· суттєвим накопиченням короткострокового боргу інших секторів за торговими кредитами і простроченою заборгованістю (4500 млн. дол. США);

· скороченням довгострокових зобов'язань українських банків перед нерезидентами (2500 млн. дол. США) [18, с. 79].

·

Рис. 2.1 Динаміка зовнішнього боргу України, млн.. дол.. США

За звітний період відбулося зростання заборгованості у:

· секторі державного управління - на 5847 млн. дол. США;

· секторів органів грошово-кредитного регулювання - на 1485 млн. дол. США;

· інших секторах - на 2186 млн. дол. США;

· у секторі прямих інвестицій - на 829 млн. дол. США ;

Та скорочення у банківському секторі на 8610 млн. дол. США.

З метою забезпечення своєчасного погашення наданих позик МВФ було розроблено програму погашення кредиту, за якою Україна зобов'язана повернути кредит протягом 2010-2014 років (рис. 1).

Рис. 1. Графік погашення Україною кредиту «стенд-бай» від МВФ

Кредит стенд-бай (англ. Stand-by credit) - кредит, який з 1952 р. надається країнам-членам МВФ для певних, узгоджених з МВФ цілей на основі угод «стенд-бай». Банк резервує до встановленого терміну обумовлену суму, а клієнт використовує її частково або повністю залежно від потреб у кредиті.

Кредит від МВФ є порівняно дешевим, оскільки передбачає виплату відсотків у розмірі близько 2% річних від загальної суми боргу. Погашення основної суми боргу буде здійснюватися з 2012 по 2014 роки

Якщо економіка України у цей період буде зростати, погашення позики не складе особливих труднощів. В іншому випадку, тягар боргу, навіть з врахуванням знецінення грошей, виявиться занадто важким для ослабленої національної економіки . Зараз заборгованість перед МВФ у розрахунку на одного жителя України складає близько 225 доларів.

Найбільшу увагу привернули до себе вимоги МВФ щодо заходів, які повинна здійснити Україна для одержання чергового траншу кредиту. Найбільшого резонансу визвали соціальні вимоги: підвищення пенсійного віку для громадян, підвищення ціни на газ для населення, упорядкування пільг тощо. Для того, щоб більш детально розібратися в даній ситуації необхідно відмітити, що, як і будь-який кредитор, МВФ має право вимагати від країни-позичальника усунення тих чи інших фінансових проблем в економіці держави, приведення у відповідність до міжнародних вимог збалансованості бюджету та інше.

При виборі форм подальшої співпраці України та МВФ слід враховувати, що після отримання від МВФ першого траншу нового кредиту stand by SDR 1,25 млрд. Україна наростила свої зобов'язання перед Фондом SDR 8,25 млрд. (12,66 млрд. дол. за поточним курсом), що вивело її на друге місце в світі за цим показником. Перше місце посідає Румунія - SDR 9,03 млрд., а третє займає Угорщина - SDR 7,64 млрд. За даними МВФ, на частку України в середині 2011 року припадає кожний п'ятий долар заборгованості всіх країн перед Фондом по стандартним кредитним програмам. В разі своєчасного і повного надання грошей по програмі stand by заборгованість України перед Фондом досягне пікового значення в SDR 14,77 млрд. (22,67 млрд. дол.) до кінця 2012 року, що складе 53 % всього зовнішнього державного боргу і 18 % загального зовнішнього боргу країни.

Заборгованість України перед МВФ сягнула 8 мільярдів доларів

Як повідомила прес-служба фонду МВФ, сума боргу України сягала 8 мільярдів станом на 30 червня 2013 року, і складала 383,3% квоти країни.

Але розмір непогашеного кредиту перевищує поріг 200% квоти, то Україну підключать до пост-моніторингу. Перший моніторинг буде проведено вже цієї осені, під час якого буде консультативне роз'яснення за статтею IV (відносини і обов'язки на час валютного режиму).

На даний момент Україна намагається відновити відносини з МВФ і сподівається на надання їй кредиту на суму 15 млрд доларів. У відповідь МВФ висунув вимогу, щоб дефіцит бюджету (без врахування дефіциту НАК "Нафтогаз") не перевищував 2% ВВП в 2013 році та 1,9% у 2014 році. Згідно з законом України про державний бюджет на 2013 рік, дефіцит держбюджету заплановано на рівні 3,2% ВВП.

Ще однією умовою отримання кредиту є обов'язкове підвищення тарифів на газ для населення. На думку МВФ, це найкращий спосіб оздоровлення державного бюджету.

Додамо, влітку 2010 року Україна отримала від МВФ перший транш розміром 1,89 млрд доларів. В грудні був виділений другий транш сумою близько 1,5 млрд доларів. Після цього, через недотримання Україною даних зобов'язань, зокрема в підвищенні тарифів на газ для населення, виділення коштів було заморожено.

Україна в 2014 р. повинна виплатити Міжнародному валютному фонду (МВФ) $ 3,66 млрд., в 2015 р. - $ 1,48 млрд. Про це повідомив глава Національного банку України (НБУ)

Таким чином, за 8 місяців поточного року Україна сплатила майже 72% боргу перед МВФ на 2013 рік.

Заборгованість перед МВФ станом на 1 вересня 2013 становить 4,39 млрд

2.2 Вплив фінансової кризи на відносини України з міжнародними фінансовими організаціями

Світова фінансова криза набула масштабного характеру і стала серйозним викликом для багатьох країн світу, в тому числі й для України. Незважаючи на те, що протягом останніх років в економіці України відбувалося накопичення низки ризиків, зумовлених передусім макроекономічними чинниками, вітчизняні суб'єкти господарювання виявилися не готовими до такого розгортання подій. Світова фінансова криза 2008 р. приголомшує своєю глибиною, масштабами розгортання, формами прояву, безпрецедентною динамікою. Вона охоплює і фінансову, й економічну сферу.

Вона одночасно різко скоротила доходи від експорту, збільшивши зовнішньоторговельний дефіцит та практично перекрила для приватного та державного сектору можливості залучення коштів на світових ринках. Почався обвал гривні та банківська паніка. Всім потрібна була валюта: імпортерам, підприємствам-боржникам, населенню.

Тоді особливо актуальним стало співробітництво органів державного управління з Міжнародним валютним фондом, яке в час кризи різко активізувалося, так як головна функція МВФ полягає в наданні кредитів країнам, які мають проблеми з дефіцитом платіжного балансу, саме така проблема постала перед Україною під час і після кризи [22].

Вже восени 2008 Україна отримала 1-й транш на суму 4,5 млрд. дол. США, що дозволив НБУ збільшити пропозицію валюти. Фонд надав кошти у першу чергу заради нерозповсюдження кризи з України на інші держави. Справа у тому, що у 2006-2008 роках українські компанії, особливо банки, активно позичали на зовнішньому ринку. Брали вони кредити на 1-3 роки, бо вважалося, що коли прийде час платити, можна буде узяти новий кредит, до того ж, можливо, з нижчою ставкою. Але під час кризи грошей ніхто не позичить, а віддавати треба. Якби Україна не розплатилася по цих боргах, ті інвестори, що дали у борг, теж можливо змушені б були оголосити дефолт по своїх зобов'язаннях [Р, с.6].

Наступні транші надходили протягом 2009-2010 років (з 15.02.2009 до 15.10.2010) у сумі від 560 млн. до 3,75 млрд. дол. США відповідно). При цьому слід зазначити, що кредити такого обсягу МВФ надає досить рідко, тільки у виняткових випадках. Отож завдання органів державного регулювання й управління полягає в тому, аби виділені кошти були використані максимально ефективно[13, с.66].

Слід зазначити, що наша країна відповідно до «Меморандуму про економічну і фінансову політику», підписаного між Україною та МВФ 31 жовтня 2008 року, в рамках використання кредиту «стенд-бай» узяла на себе зобов'язання дотримуватись визначених положень у сфері економічної, бюджетної та грошово-кредитної політики такі як [23]:

· запровадження режиму гнучкого обмінного курсу;

· визначення основною метою грошово-кредитної політики утримання інфляції на кінець 2010 року на рівні до 17%;

· переорієнтація монетарної політики в середньостроковій перспективі на режим інфляційного таргетування.

· відновлення довіри та стабільності;

· розробка комплексної стратегії розв'язання проблем з банками, визначення критеріїв ефективності діяльності банків.

· виконання бюджетів 2008-2010 років із нульовим дефіцитом з рахуванням дії коректора, що стосуватиметься потенційних операцій і рекапіталізації банків;

· виконання цільових фіскальних показників;

· внесення змін у податково-бюджетну політику щодо доходів населення;

· забезпечення більшої прозорості та фінансової стабільності НАК «Нафтогаз України»;

· запровадження ефективної системи соціального захисту, спроможної допомогти вразливим групам населення, які можуть зазнати негативного впливу віз корегування економічної ситуації.

· розв'язання проблеми заборгованості корпоративного сектору;

· запровадження структурних реформ.

В після кризовий період Фонд надає Україні стабілізаційний кредит в розмірі 16,5 млрд. дол., що в кілька разів перевищує суми наданих кредитів за попередні роки.

Проаналізувавши вплив кризи на співробітництв України з МВФ можно виділити як позитивні так і негативні наслідки. Можна стверджувати, що довіра МВФ до України зросла, адже кредити, надані Україні від МВФ у період 2008-2010 років, на багато більше раз перевищує всі запозичення, що надійшли від МВФ за період з 1992 по 2008 роки. Отримані кредити від фінансових організацій необхідні нашій державі для подолання кризи. Але з іншого боку залучення грошових ресурсів штовхає нашу країну на економічну залежність від валютно-кредитних організацій, зокрема МВФ. Адже, з отриманням кредиту, вона бере на себе зобов'язання виконувати певні рекомендації Фонду, спрямовані на виведення економіки України з кризи. Оскільки виконання цих зобов'язань не завжди мають позитивні наслідки для української економіки, то постає питання про доцільність отримання кредитів через загрозу фінансової безпеки

Розділ 3. Проблеми Міжнародного валютного фонду в Україні та шляхи їх вирішення

3.1 Основні проблемні моменти у стосунках України з МВФ

Співпраця з Міжнародним валютним фондом є важливою з огляду на необхідність збереження належного іміджу країни, що сприятиме підвищенню її кредитного рейтингу на світових фінансових ринках, зменшенню відсоткових ставок по кредитах, дозволить зберігати привабливість для іноземних інвесторів [1].

Усі проекти, що впроваджувалися в Україні з 1991 року, можна віднести до однієї з таких груп:

· проекти макроекономічної стабілізації економіки та структурних перетворень в окремих секторах (системні проекти);

· інвестиційні проекти;

· проекти міжнародної технічної допомоги.

Розглянувши співробітництво України саме з МВФ, слід зазначити, що перший свій кредит вона отримала на суму 763,1 млн. дол. США в рамках Механізму системних перетворень (МСП). Мета даної позики - надання фінансової підтримки економіці країн, що переходили від централізованого планування до ринкової економіки [20, с.529]. 29 березня 2004 року Радою Директорів МВФ було прийнято позитивне рішення щодо започаткування програми „попереджувальний стенд-бай” [19, с.255]. На даному етапі серед усіх форм подальшого співробітництва України з МВФ, Україна обрала співробітництво в сфері технічної допомоги. Також, відомо, що станом на липень 2008 року Україна отримала кредитних ресурсів від МВФ на загальну суму 4,41 млрд. доларів США. На сучасному етапі Україна проходить четверту програму розширеного фінансування. Проте, для отримання даних коштів, Україна повинна виконати ряд важливих вимог.

На даному етапі досвід взаємодії України з МВФ підтверджує необхідність істотного удосконалення її форм та механізмів. Головним у цьому контексті має стати мінімізація державного боргу, що передбачає збільшення власних фінансових ресурсів та поліпшення інвестиційного клімату. В основу фінансової стратегії необхідно покласти досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування потреб економічного та соціального розвитку [6, с.278].

Дедалі настійнішою є потреба у створенні спеціалізованої фінансової структури - Українського банку реконструкції і розвитку, через який здійснювалося б фінансування інвестиційних проектів. Це також сприятиме більш вимогливому, жорсткому відбору інвестиційних проектів, надійнішому контролю за використанням отриманих коштів [15, с.472].

Відомо, що правова природа міжнародних фінансових організацій передбачає певні особливості членства у таких організаціях. Як правило, при вступі до міжнародної організації держава повинна відповідати певним умовам, що висуваються для кандидата в члени організації.

Зокрема, до цих умов відносять такі:

· поглиблення структурних реформ, дерегуляцію підприємницької діяльності;

· продовження курсу реформ у напрямку прозорості економіки і процесів приватизації;

· поліпшення якості бюджетного процесу, забезпечення збалансованості державних фінансів з урахуванням податкової реформи та реформи між бюджетних відносин;

· зменшення обсягів не грошових видів розрахунків;

· подолання корупції;

· активізацію реформи фінансового і банківського секторів та дальший їх розвиток на якісно новому рівні;

· досягнення прогресу в розвитку енергетики та вугільної промисловості, у розрахунках із зовнішніми постачальниками за природний газ;

Досить важливою проблемою співпраці України з МВФ є нераціональне використання залучених коштів. Без проведення програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар.

Отже, найважливішою проблемою для України є обґрунтування важливості даної позики: чи варто її брати і на які цілі спрямовувати. Проте одного бажання України тут замало, адже в держбюджеті України закладено значно занижений бюджет - на думку експертів Фонду реальний дефіцит бюджету по підсумкам року буде не 5,3% ВВП, а біля 14%. Проте, українська влада затверджує, що виконала всі вимоги МВФ стосовно їхньої співпраці. Отже, головним завданням України є вибір найпріорітетніших сфер та галузей фінансування. До таких сфер варто віднести сферу послуг України, легку промисловість, адже для реформації даних галузей необхідно значно менше коштів та ресурсів для їх вдосконалення. Варто зазначити, що Україна буде погашати кредит Уряду МВФ за рахунок коштів, що надійдуть до України під час проведення Євро 2012. То, можливо, варто було б спрямувати дані кошти в розширення інфраструктури (будівництво доріг, покращення інформованості про Україну тощо), яка б сприяла значному розвитку туризму. Адже саме в цій сфері, сфері послуг, Україна має реальні шанси на вдалий розвиток.

Щодо перспектив розвитку даної співпраці Україна має реальні шанси на подальше співробітництво із МВФ.

Отже, дане співробітництво, за виконання всіх вимог МВФ, буде сприяти досягненню макрофінансової стабілізації, формуванню основ конкурентного ринкового середовища, стабільності грошової одиниці, активізації інвестиційного процесу, розвитку приватного підприємництва. Воно має бути продовжено на основі урахування обопільних інтересів сторін.

3.2 Можливі шляхи покращення взаємозв'язків України з МВФ

На даному етапі досвід взаємодії України з МВФ підтверджує необхідність істотного удосконалення її форм та механізмів. Головним у цьому контексті має стати мінімізація державного боргу, що передбачає збільшення власних фінансових ресурсів та поліпшення інвестиційного клімату. В основу фінансової стратегії необхідно покласти досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування потреб економічного та соціального розвитку.

Досить важливою проблемою співпраці України з МВФ є нераціональне використання залучених коштів. Без проведення програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар.

З огляду на окреслені проблеми, для покращення відносин України з МВФ необхідно:

· також необхідно оптимізувати держбюджет і бюджет Пенсійного фонду, через реформування грошово-кредитної сфери провести ефективну пенсійну реформу, яка повинна здійснюватися поступово;

· утримувати курс національної валюти ринковими методами;

· стабілізувати фінансові потоки НАК «Нафтогаз».

Отже, головним завданням України є вибір найпріорітетніших сфер та галузей фінансування. До таких сфер варто віднести сферу послуг України, легку промисловість, адже для реформації даних галузей необхідно значно менше коштів та ресурсів для їх вдосконалення. Варто зазначити, що Україна буде погашати кредит Уряду МВФ за рахунок коштів, що надійдуть до України під час проведення Євро 2012. То, можливо, варто було б спрямувати дані кошти в розширення інфраструктури (будівництво доріг, покращення інформованості про Україну тощо), яка б сприяла значному розвитку туризму. Адже саме в цій сфері, сфері послуг, Україна має реальні шанси на вдалий розвиток. Надалі у цих відносинах з Україні потрібно переносити центр уваги у площину без кредитних стосунків, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової економічної кон'юнктури та напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків.

Відповідно до статутних положень співпраця з МВФ буде продовжена у сфері валютної політики.

Конструктивна співпраця України з МВФ вимагає від національного уряду більшої відкритості й готовності до дискусій щодо базових фінансово-економічних і політичних заходів. Як свідчить світовий досвід, взаємовідносини з керівництвом Фонду спонукає українських політиків і вітчизняних економістів-аналітиків набагато інтенсивніше використовувати сучасну методику та інструментарій фінансово-економічного аналізу.

Уряд України повинен пам'ятати, що Міжнародний валютний фонд - це не благодійна організація і проблемою є те , що він становить вимоги не тільки економічного, але й часто політичного характеру. І якщо країна має високу заборгованість перед МВФ, то вона вже не цілком самостійна в своїй економічній політиці; вона перебуває під постійним контролем Фонду й повинна виконувати його рекомендації. Неефективне користування коштами МВФ може поставити під загрозу економічну незалежність країни

Висновки і пропозиції

На основі курсової роботи, я можу зробити такі висновки:

1. Головне призначення МВФ регулювання валютно-кредитних відносин між державами членами і надання їм фінансової допомоги при валютних ускладненнях, що викликані дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко і середньо термінових кредитів у іноземній валюті

2. Завдяки членству в МВФ України може отримувати досить вагомі кредити для структурної перебудови економіки, стабілізації валюти і залучати іноземні інвестиції

3. Будучи провідною міжнародною фінансовою інституцією, МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовою економікою. Він формує значний масив інформації як у цілому по світовій економіці, так і в розрізі окремих країн

4. Взаємовідносини України з МВФ є вкрай важливими не тільки для поточного стану розвитку держави, але й можливостей побудови довгострокової моделі стійкого економічного розвитку

5. Можна стверджувати, що довіра МВФ до України зросла, адже кредити, надані Україні від МВФ у період 2008-2010 років, на багато більше раз перевищує всі запозичення, що надійшли від МВФ за період з 1992 по 2008 роки. Отримані кредити від фінансових організацій необхідні нашій державі для подолання кризи.

6. Для покращення відносин України з МВФ необхідно: виконувати вимоги МВФ, необхідні для надання позики; контролювати ефективність використанням коштів МВФ; провести ефективну низку реформ; прийняти законодавчі акти які підвищили б ефективність використання коштів кредиту; необхідно здійснювати контроль, щоб кошти, які виділяються МВФ, прямували на рішення соціально-економічних проблем і пом'якшення наслідків кризисних явищ.

Розглянувши відносини України з МВФ можна зробити як позитивні так і негативні висновки. З однієї сторони інтенсивне залучення іноземних кредитів закономірно призводить до зростання зовнішнього державного боргу, проте відмова від цих кредитів призведе до ускладнення економічної ситуації в Україні.