Співробітництво України з міжнародними валютно-кредитними організаціями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

«Співробітництво України з міжнародними валютно-кредитними організаціями»

На початку 90-х років Україна перебувала у стані глибокої економічної кризи, що призвело до значного погіршення рівня життя народу. Вихід з кризи був неможливий без значної реструктуризації економіки, що вимагало нових інвестиційних вливань у всі галузі народного господарства.

За умов недостатності власних коштів держави, обмеженості кредитних ресурсів національних банків і значного скорочення капітальних вкладень українських підприємств постала необхідність іноземних інвестицій. Співпраця з міжнародними фінансово-кредитними організаціями підтримала започаткування реформування економіки країни і стала передумовою приходу іноземних інвесторів на український ринок.

Полеміка стосовно потреби в кредитуванні міжнародними фінансовими установами економіки України ведеться багатьма українськими економістами та політиками. Крім того, на сьогоднішній день гостро стоїть проблема ефективного використання позик міжнародних банків в Україні.

Багато українських учених-економістів у своїх працях приділяють увагу діяльності міжнародних кредитних організацій. Тему кредитування міжнародними банками українських позичальників висвітлено у роботах Василика О.Д., Завгороднього А.Г., Жаліла Я.А., Кириченка А.А., Климка Г.Н., Краснової І.В., Лазепка І.М., Льовочкіна С.В., Лютого І.О., Мороза А.М., Опаріна В.М., Опришка В.Ф., Пересади А.А., Пуховкіної М.Ф., Савлука М.І., Степаненка А.С., Федосова В.М., Шамової І.В. і багатьох інших.

Міжнародні фінансові організації відіграють усе більшу роль у міжнародних економічних відносинах. Це пояснюється тим, що саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. Особливо важливою є діяльність цих організацій для країн із перехідною економікою, які здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як управлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальні можливості.

Міжнародні організації є дієвим регулятором міжнародних відносин, зокрема, в економічній сфері. Їх значення як інституційних одиниць міжнародної економіки дедалі зростає. Сьогодні практично всі держави світу - від найпотужніших до невеликих і таких, економічний рівень яких ще невисокий, - сполучаються у світовій мережі міжнародних організацій. Україна сьогодні є членом багатьох міждержавних організацій. Свої взаємовідносини з міжнародними фінансовими організаціями наша країна прагне будувати, в першу чергу, на принципах дотримання національних інтересів. Співробітництво з такими фінансовими організаціями, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий Банк (СБ), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) та ін. має для нашої країни першочергове значення, оскільки від їх позицій багато в чому залежать сучасний стан і перспективи розвитку української економіки.

Сучасні економісти-міжнародники в своїй діловій практиці повинні обов'язково враховувати вплив міжнародних організацій на розвиток національної економіки і прагнути до якомога ефективнішого використання позитивних наслідків співпраці з ними. Їм необхідно вміти відстоювати інтереси як України в цілому, так і своїх фірм і закладів в стосунках з міжнародними інституціями зокрема. Для цього важливо знати принципи і цілі діяльності міжнародних організацій, механізми їх функціонування, організаційну структуру, політику. Особливо це стосується валютно-кредитних організацій.

Наведене обумовлює актуальність теми реферату.

Міжнародні валютно-кредитні організації - це організації, які створені державами-членами і отримують кошти безпосередньо від країн-членів. У них є спільна мета - розвиток співробітництва та забезпечення цілісності, а також стабілізація складної світової економічної ситуації. Міжнародні фінансові організації безпосередньо займаються регулюванням світових фінансових і валютних ринків.

Міжнародні фінансові інституції постали внаслідок дії цілої низки загальних та специфічних чинників. До чинників виникнення слід віднести:

· поглиблення інтернаціоналізації господарського життя;

· вихід відтворювального процесу за національні кордони;

· швидкий розвиток та посилення ролі транснаціональних корпорацій та банків у світовій економіці;

· активізацією міждержавного та наднаціонального регулювання всіх форм сучасних міжнародних економічних відносин;

· необхідність створення організаційних основ міждержавного механізму спільного вирішення країнами валютно-фінансових проблем світогосподарського розвитку.

Метою діяльності МФО є:

· стабілізація і розвиток системи міжнародних фінансів та світової економіки в цілому;

· міждержавне валютне та кредитно-фінансове регулювання

· розробка та координування стратегій й тактики розвитку світової валютно-фінансової та кредитної системи

· акумуляція фінансових ресурсів та їх використання з метою забезпечення стабільності національного, регіонального та світового економічного розвитку

Основними функціями МФО є регулювання міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин, реалізація фінансових проектів, обговорення та розробка спільної позиції та рекомендацій у цій сфері, збір інформації, видання науково-практичної літератури.

Залежно від критерію класифікації організації поділяються на міждержавні (міжурядові) та неурядові (характер діяльності); загальної компетенції та спеціальної компетенції; міждержавні, міждержавні з окремими наднаціональними повноваженнями і наддержавні; відкриті та закриті (умови прийому в члени); глобальні, регіональні та двосторонні (сфера діяльності); універсальні та спеціалізовані (функції).

Міжнародні фінансові організації надають допомогу за умовами виконання країнами-реципієнтами певних економічних вимог, основними з яких є лібералізація цін та ринків, макроекономічна стабілізація (інфляція не повинна перевищувати 40% на рік), обмеження державних витрат (особливо державного кредитування економіки та субсидування експорту), приватизація, відкритість економіки (передусім конвертованість валюти та зниження торговельних бар'єрів на імпорт на імпорт товарів та експорт сировини), зниження дефіцитів держбюджету, торговельного та платіжного балансу. Ці вимоги відзеркалюють ідею лібералізації економіки країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн.

Для того, щоби співпраця України з міжнародними організаціями була якомога ефективнішою і сприяла економічному зростанню, державна економічна політика зобов'язана:

? підтримувати конструктивні відносини з приватними кредиторами і не бути уразливою до зовнішніх обставин завдяки обережному, завбачливому управлінню своїм зовнішнім боргом і резервами;

? прийняти економічно й фінансово обґрунтовану програму, яка б конкретизувала кількісні показники і передбачала заходи, спрямовані на її реалізацію для досягнення позитивних результатів;

? спрямувати свою економічну і фінансову політику на стимулювання економічного зростання, стабілізування цін, поліпшення добробуту та забезпечення здорового довкілля;

? не маніпулювати обмінними курсами та не нехтувати міжнародною валютною системою. Валютний курс впливає на конкурентоспроможність компаній та співвідношення експортно-імпортних цін.

? сприяти становленню та розвитку міжнародних ринків товарів і послуг, модернізації та підвищенню ефективності діяльності підприємств державного і приватного секторів країни створивши відкриту, конкурентну та справедливу систему управління закупівельними операціями МФО.

Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями розпочалося у червні 1992 року, з прийняттям Закону України №2402-ХІІ «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій».

Згідно з Указом Президента України від 14 липня 1992 року №379/92 «Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку» Україна стала членом і цієї міжнародної фінансової організації.

Міжнародний Валютний Фонд - міжурядова організація, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами членами і надання їм фінансової допомоги при валютних ускладненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко і середньострокових кредитів у іноземній валюті. Створений на міжнародній конференції в м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р., а розпочав працювати з 1947 р. Має статус спеціалізованого закладу ООН.

МВФ - це організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі в світовій економіці й міжнародній торгівлі.

Залежно від розмірів квот розподіляються голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ її квоти. Величина квоти визначає можливості країни впливати на політику МВФ.

Позики підтримки Stаnd-by є найстарішою та найчастіше уживаною формою кредитування всіх без винятку країн. Позики Stаnd-by надавалися за річною ставкою 6,29% на строк 5 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 3,25 роки. Наданню кредиту підтримки обов'язково передує підписання керівництвом країни угоди з фондом, в якій визначається календарний план заходів по реалізації узгодженої програми і графік надання траншів. Кредит, максимально допустима величина якого відповідає 100% квоти, як правило видається щоквартально, чотирма кредитними частками. Проте, якщо країна постійно порушує узгоджених зобов'язань, моніторинг програми відбувається щомісяця, і кредитні частки також надходять щомісяця. Такий графік діє і для України.

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів:

Перший етап (1994-1995 роки). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами «Стенд-бай» (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998-2002 роки). Програма розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США.

Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які Були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

Четвертий етап. (2004-2008 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму «Стенд-бай».

У 2010 році основним напрямом співпраці України з МВФ була реалізація нової програми Stand-by. У липні 2010 року між Україною та МВФ започаткована 29 - місячна програма на суму 10 млрд. СПЗ (близько 15 млрд. Дол. США в еквіваленті). Відповідно до неї 30.07.2010 р. Україна отримала перший транш у розмірі 1.25 млрд. СПЗ (близько 1.9 млрд. Дол. США), з яких 675 млн. СПЗ (близько 1 млрд. Дол. США) отримав Уряд України, а 575 млн. СПЗ (близько 879 млн. Дол. США) - Національний банк України. У межах компетенції Національним банком України було дотримано всі зобовязання в рамках зазначеної програми, запроваджувалися заходи, спрямовані на забезпечення стабільного та довготермінового економічного зростання, зниження інфляції, повернення довіри інвесторів до банківської системи та її стабілізація тощо.

Зараз заборгованість перед МВФ у розрахунку на одного жителя України складає близько 225 доларів.

міжнародний співробітництво кредитний валютний

Графік погашення Україною кредиту stand-by від МВФ

Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів

Офіційні цілі членів Групи Світового банку зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Зазначимо, що основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо - та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в Україні, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова йде про структурні і галузеві реформи, то тут на перший план серед міжнародних фінансових організацій постає Світовий банк, який концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства, соціального сектора тощо.

7 лютого 2003 року відбулася офіційна церемонія відкриття Регіонального офісу Світового банку по Україні, Білорусі та Молдові. Директором Банку по Україні, Білорусі та Молдові регіону Європи та Середньої Азії з жовтня 2004 року є Пол Бермінгем.

В 1996 році була затверджена перша Стратегія допомоги Світового банку Україні, яка передбачала надання протягом 1996-1998 років кредитних коштів на загальну суму до 3,1 млрд. дол. США.

У вересні 2000 року була схвалена друга Стратегія допомоги Світового банку Україні на 2001-2003 роки (обсяг кредитування за базовим сценарієм міг скласти 1,4 млрд. дол. США). [15]

Перша і друга Стратегії не були повністю реалізовані і фактичні обсяги отриманих кредитів за період з 1993 року по лютий 2005 року складають 2471,98 млн. дол. США та 7,67 млн. євро. Із 3721 млн. дол. США, виділених МБРР, було анульовано 374,38 млн. дол. США. Стратегія допомоги Банку Україні на 2004-2007 роки була схвалено Радою Директорів Світового банку 23 жовтня 2003 року. Базовий сценарій реалізації зазначеної Стратегії передбачав виділення для України фінансових ресурсів в обсязі біля 2,4 млрд. дол. США.

У 2010 році тривала співпраця України з Групою Світового банку у рамках реалізації Стратегії партнерства Світового банку з Україною на 2008-2011 роки.

Упродовж 2010 року здійснювалися заходи з метою підготовки та отримання до державного бюджету коштів у рамках «Другої програмної позики на реабілітацію фінансового сектору» (передбачається отримати 350 млн. дол. США). Метою проекту є консолідація спільних зусиль Кабінету Міністрів України та Національного банку України, спрямованих на запровадження комплексної системи капіталізації системних проблемних банків за участі держави, консолідацію банківської системи, зміцнення системи гарантування вкладів, підвищення довіри суспільства до банківської системи.

Також тривала співреалізація проекту «Розвиток системи державної статистики для моніторингу соціально-економічних перетворень».

Національний банк України продовжував агентське обслуговування кредитних ліній, наданих Світовим банком Міністерству фінансів України на підтримку мікро-, малих та середніх підприємств (ММСП) у регіонах закриття шахт вугільної промисловості (за цією кредитною лінією затверджено 35 проектів на суму 33.7 млн. дол. США) та на підтримку органів місцевої виконавчої влади, які взяли на свій баланс об'єкти соціальної інфраструктури в регіонах закриття шахт (за цією кредитною лінією було затверджено 26 проектів на суму 7.2 млн. дол. США). За станом на 01.01.2011 р. залишок заборгованості за кредитними лініями становив 3.7 та 1.2 млн. дол. США відповідно.

Супроводжувався Проект технічної допомоги Світового банку (з коштів гранту Нідерландів ТБ 055212) програмою реформування фінансового сектору України.

Обсяги фінансування Банку на поточний момент розподілені наступним чином по секторах економіки:

- на проекти в соціально-гуманітарному секторі припадає 33% від загальної суми запозичених Україною коштів,

- на підтримку фінансового сектору - 32%,

- на сферу енергетики і муніципальної інфраструктури -14%

- на агропромисловий комплекс - 12%,

- на розвиток державного сектору - 8% від загальної суми позик.

Важливий міжнародний фінансовий центр, з яким співпрацює Україна, - це Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Цей банк засновано в 1991 р. Сьогодні до ЄБРР входить 60 членів (58 країн, а також Європейський союз і Європейський інвестиційний банк). Штаб-квартира банку і сам банк розташовані в Лондоні. Усі його активи і фінансова звітність розраховуються в євро.

Європейський банк реконструкції і розвитку, на відміну від інших міжнародних валютно-кредитних установ, ставить перед тими, хто з ним співпрацює політичні умови. Вони зводяться до трьох основних моментів. Країна повинна бути прихильником багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки. Саме з урахуванням цього і для посилення ринкових засад організації суспільного виробництва ЄБРР видає кредити тільки за умови, що не менше 60% цих коштів піде на недержавний сектор і переважно на підтримку малого й середнього бізнесу. Розміри кредитів відносно невеликі - у межах 15-150 млн дол.

Співробітництво України з Європейським банком реконструкції та розвитку (далі - ЄБРР) у рамках сприяння розвитку приватної підприємницької ініціативи.

У звітному році завершено впровадження проекту «Друга кредитна лінія для розвитку малих та середніх підприємств» (МСП-2). У листопаді 2010 року Національний банк України погасив залишок заборгованості за МСП-2. У грудні було підготовлено завершальний аудиторський звіт проекту незалежним аудитором РгісеwаterhuseСоорегs.

Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями дозволить прискорити процес економічних реформ завдяки отриманим ним позикам, а фінансування інвестиційних проектів сприятиме розвитку окремих галузей, секторів економіки, виробництв, які вимагають додаткового залучення капіталу на шляху до становлення ринкових відносин і досягнення соціально-економічної стабілізації.

Взаємовідносини України з міжнародними організаціями відкривають шлях до інтеграції економіки країни до світового господарства. Однак ефективність такого співробітництва насамперед залежить від узгодженості національної економіки та українських інтересів з міжнародними фінансовими організаціями. Необхідно враховувати, що використання міжнародних фінансових ресурсів призводить до зростання зовнішнього боргу країни, збільшення її політичної та економічної залежності та зменшення можливості розвитку за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Разом із зовнішньою заборгованістю з інших джерел заборгованість міжнародним структурам є чинником, що негативно характеризує можливість держави розвиватися за рахунок внутрішніх джерел і обслуговування зовнішнього боргу.

Можливим напрямком подальшої побудови відносин України з міжнародними фінансовими організаціями є перехід від безпосереднього одержання фінансових ресурсів до одержання консультативної і політичної підтримки від цих установ. Такий хід подій можливий за умови економічного росту й успішного здійснення ринкових реформ в країні. У свою чергу, консультативна і політична підтримка України з боку міжнародних фінансових організацій (без надання кредитів) не тільки знизить гостроту проблеми зовнішньої заборгованості, але й стане засобом залучення в Україну іноземного капіталу. Використання досвіду фахівців міжнародних фінансових організацій може здійснюватися на дорадчому рівні.

Шляхами покращення відносин України та МВФ та Світовим Банком є такі: виконання вимог МВФ, необхідних для надання позики; контроль за ефективним використанням коштів МВФ та Світового банку; проведення ефективної пенсійної реформи; прийняття відповідних законодавчих актів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівня, що підвищило б ефективність використання коштів кредиту; необхідно здійснювати контроль, щоб кошти, які виділяються МФО, прямували на рішення соціально-економічних проблем і пом'якшення наслідків кризисних явищ; необхідно досягти стабільності в політичних колах, об'єднати політичні сили, що значно підвищить співпрацю і допоможе країні вийти з кризи.

Запропоновані заходи допоможуть покращити відносини України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації мають свої цілі, вирішують різні завдання та діють на глобальному та регіональному рівнях, їх діяльність є важливою складовою світового та регіонального співробітництва й інтеграції. Україна, розвиваючи співробітництво з багатьма з них, намагається інтегруватися у світову економічну систему.

Найважливішу роль відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який є головною установою Групи Світового банку.

Усі проекти, що впроваджувалися в Україні з 1991 року, можна віднести до однієї з таких груп: проекти макроекономічної стабілізації економіки та структурних перетворень в окремих секторах (системні проекти); інвестиційні проекти; проекти міжнародної технічної допомоги.

Міжнародні фінансові організації мають велике значення для покращення економічного становища України. Співпраця України з МФО сприяє поліпшенню макрофінансових показників стабілізації, формуванню конкурентного ринкового середовища, стабілізації національної грошової одиниці, активізації інвестиційного процесу, розвитку приватного підприємництва.

Список літератури

міжнародний співробітництво кредитний валютний

1. Закон України від 03.06.92 №2402-ХІІ «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій».

2. Поповська А.Я. «ОСОБЛИВОСТІ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМ ВАЛЮТНИМ ФОНДОМ», 2009.

3.Річний звіт Національного банку України за 2010 рік.

4. Н.Б. Бідник «СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ ФІНАНСОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ЯК ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ», 2009.

5. Голубка С.М. «НАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО ФІНАНСОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ», 2011

6. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. 5-е вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 359 с.

7. Гроші та кредит / за ред. М. І. Савлука.

8. Дані сайту «Економічна правда».

9. Кабанов В.Г. Діяльність міжнародних фінансових організацій на вітчизняному ринку капіталів // Фінанси України - 2009.

Размещено на Allbest.ru