Размещено на http://www.allbest.ru/

«Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародна економіка»

на тему: «Міжнародне науково-технічне співробітництво між суб'єктами міжнародних економічних відносин»

Студентки

Адаменко Еліни Андріївни

м. Суми - 2014 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади міжнародного наукого-технічного співробітництва між суб'єктами МЕВ

1.1 Сутність і структура міжнародного науково-технічного співробітництва

1.2 Організаційні форми міжнародного науково-технічного співробітництва

Розділ 2. Закономірності розвитку та функціонування світового технологічного ринку

2.1 Сучасні тенденції розвитку міжнародного ринку науково-технічної продукції

2.2 Основні міжнародні організації, що регулюють науково-технічне співробітництво між суб'єктами МЕВ

Розділ 3. Сучасні тенденціі та перспективи розвитку міжнародних науково-технічних відносин України

3.1 Роль організацій, що регулюють науково-технічне співробітництво між суб'єктами МЕВ в Україні та на світовому ринку технологій

3.2 Стан, форми та напрями розвитку міжнародних науково-технічних відносин Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сучасний етап розвитку міжнародних економічних відносин в світі характеризується не тільки політичними,соціальними та економічними зв'язками, але й науково-технічними зв'язками між державами. Однією із важливих форм міжнародних економічних відносин є науково-технічне співробітництво, тому правильний вибір напрямку науково-технічного розвитку та інноваційної діяльності впливає на темпи економічного розвитку країни.

Питання міжнародного науково-технічного співробітництва досить актуальне саме сьогодні, тому що, активно відбувається процес інтернаціоналізації та глобалізації досліджень, наукових розробок та виробництва. Треба наголосити, що здійснення великих науково-дослідницьких проектів неможливо в межах однієї країни, із за складності проектів, тривалості або великої вартості проектів. Такими прикладами є Міжнародна космічна станція, пошуки ліків від захворювань та ін.

Процеси інноваційного розвитку, науково-технічного розвитку та інтеграційні процеси доволі активно вивчаються різними зарубіжними науковцями науковцями таких як С.І. Дорогунцова, К.А. Задумкіним, Р.Гао, Ш. Тацуно, Є. Федіной, а також вітчизняними Л. Антонюком, В. Геєцем, А. Поручником, В.І. Чижовим, О.М. Бойко, Г.С. Бережною, И.И. Тюрменко та ін.

На шляху розвитку міжнародних науково-технічних відносин стоять ряд факторів. Серед основних можна виокремити такі: недостатня зацікавленість виробництв у впровадженні нових технологій; висока залежність науковців від бюрократичних структур; низькі темпи оновлення основних фондів. Виділяючи проблеми, слід наголосити на соціальні наслідки співробітництва - завдяки науковому прогресу людина зустрічається з проблемою формування особистості та соціалізації в умовах глобалізації. Постійно Світ, що постійно змінюється обриває багато коріння, традиції, змушуючи людину постійно пристосовуватись до різних обставин, що постійно змірюються. Тобто з одного боку новітні технології об'єднують, а з іншого ізолюють людину.

Мета роботи - Визначити суттєвих особливостей, характеру та тенденцій розвитку міжнародних науково-технічних відносин суб'єктів міжнародних економічних відносин.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлено такі завдання:

· Визначити теоретичні основи здійснення міжнародного науково-технічного співробітництва між суб'єктами МЕВ;

· Визначити закономірності розвитку та функціонування світового технологічного ринку;

· Визначити тенденції та перспективи розвитку міжнародних науково-технічних відносин Україні.

Об'єктом дослідження є міжнародні економічні відносини.

Предметом дослідження - є Міжнародні науково-технічне співробітництво суб'єктів МЕВ.

У ході дослідження міжнародних науково-технічних відносин використано теоретичні та емпіричні методи пізнання, а саме: системний аналіз та синтез, дедукція, графічний методи.

Розділ 1. Теоретичні засади міжнародного науково-технічного співробітництва між суб'єктами МЕВ

1.1 Сутність і структура міжнародного науково-технічного співробітництва

Співробітництво - спільне виконання роботи, спільне вирішення проблеми тобто взаємодопомога. Воно є основним з основних чинників еволюції людства. Міжнародне науково-технічне співробітництво між державами, суб'єктами різних держав та об'єднаннями держав є необхідністю, тому що в результаті нерівномірного розміщення природних ресурсів, міжнародного поділу праці, наукової революції та прогресу створюються нові форми науково-технічного співробітництва.

Необхідність розвитку промислового співробітництва а також науково-технічного співробітництва була проголошена на Нараді з безпеки і співробітництва в Європі, що відбувся в 1973 р. в Гельсінкі с участю 33 -х держав [1].

Сьогодні словосполучення «міжнародне науково-технічне співробітництво» в наукових і практичних публікаціях, нормативних актах зустрічається досить часто. Однак через різноманіття форм МНТР в законодавстві України та іноземних держав не дано його загальне поняття.

Але в загальному вигляді міжнародні науково-технічні відносини - це відносини між суб'єктами світового господарства, пов'язані з розвитком і використанням світових досягнень науки та техніки.

Міжнародне науково-технічне співробітництво один з найбільш динамічно розвинутих напрямків зовнішньоекономічної діяльності, який включає спільну розробку науково-технічних проблем, обмін науковими результатами і виробничим досвідом, спільну підготовку кваліфікованих кадрів.

У широкому сенсі міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС ) являє собою обмін науковим і виробничим досвідом, поділ праці і кооперацію, взаємодія в галузі науково-технічної інформації та підготовки кадрів. МНТС складається з двох елементів:

Перша складова - це міждержавне науково-технічне співробітництво: наукова і науково-технічна діяльність, переважно некомерційного характеру, в рамках міждержавних і міжвідомчих угод про науково-технічне співробітництво, що здійснюється у формі спільних фундаментальних досліджень і прикладних розробок, інформаційного обміну, а також надання технічної допомоги.

Другий напрямок МНТС - міжнародне інноваційно-технологічне співробітництво, яке являє собою міжнародну науково-технічну інноваційну, виробничу і збутову діяльність, засновану на дво- і багатосторонній основі і спрямовану на випуск і комерціалізацію товару, послуги, інтелектуальної власності або отримання іншого корисного ефекту. МІНТС є формою міжнародних економічних відносин, якої позначають процеси співпраці і кооперації в наукомістких галузях світової економіки. Саме МІНТС є найважливішою і найбільш масштабної складової МНТР, тією формою міжнародної взаємодії, яка кардинальним чином змінила вигляд сучасного світу.

Виділити сферу міжнародного науково-технічного співробітництва досить важко, тому що дуже непросто визначити межу, де закінчується виробниче співробітництво і починається науково-технічне.

Сфера міжнародне науково-технічне співробітництво розглядає доволі широкий спектр проблем, починаючи з фундаментальних досліджень і закінчуючи вирішенням прикладних завдань освоєння надр Землі, Світового океану та космосу.

Система МНТР охоплює

· міжнародні наукові зв'язки, спрямовані на вирішення теоретичних та практичних завдань фундаментальної та прикладної науки;

· міжнародні технічні та технологічні зв'язки;

· підготовку наукових та інженерно-технічних кадрів;

· міжнародне сприяння виконання окремих робіт і створення технологічних процесів;

· забезпечення безпечного використання досягнень науково-технічного прогресу;

· запобігання шкоди навколишньому середовищу

· Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями;

· Міжнародний інжиніринг, співробітництво з приводу проведення і складання проектів, консультації при їх виконанні;

· Співробітництво в підготовці кадрів; тісні міжнародні стосунки між вищими повчальними закладами;

· Проведення міжнародних наукових конференцій, симпозіумів;

· Розробка науково-технічних прогнозів та ін.

· Розробка науково-технічних прогнозів.

· Обмін науково-технічними досягненнями. Це дуже важливий і широко застосовуваний вид науково-технічного співробітництва. Такий обмін різноманітний і охоплює багато видів наукової діяльності, у тому числі: обмін науково-технічними досягненнями і дослідженнями; обмін патентами на винаходи і обмін ноу-хау;

Говорячи про пріоритетні напрямки розвитку МНТС, можна виділити такі:

· інформатизація, автоматизація, роботизація виробничих процесів;

· створення нових видів конструкційних матеріалів;

· розширення практичного використання біотехнології та генної інженерії;

· космічні дослідження.

Також існують багато факторів які впливають на розвиток МНТС, які включають:

· Політичні - різні фактори законодавчого та державного характеру, які можуть впливати на МНТР

· Економічні чинники. Існує багата кількість економічних факторів, які мають вплив на МНТР такі як загальний економічний розвиток країни, зайнятість населення, темпи інфляції та ін.

· Фактори,що зумовлені розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Найважливішим є розвиток комунікацій,а саме обміну інформацією за допомогою Інтернету.

· Мовні і культурні фактори. С.Б. Шапошник [3] відзначив історичний вплив, а саме зв'язки які формувалися на протязі довгого часу та які існують і зараз.

· Географічні чинники. Дуже часто країни, що розташовані поруч створюють об'єднання щодо спільно науково-технічного розвитку.

· Соціально-психологічні чинники. Дана група чинників охоплює особистісні та соціально-психологічні аспекти діяльності конкретних учених. Одним з таких факторів, наприклад, є різний рівень оплати праці в країнах світу, що викликає «відплив мізків» з одніхстран і їх «притік» в інші. Важливу роль в організації МНТР грають і особисті зв'язки дослідників

· Фактори, пов'язані з вирішенням глобальних проблем, з якими стикається людство, вимагають акумулювання матеріальних і фінансових ресурсів не тільки окремих країн, але і їх спільнот. [4].

1.2 Організаційні форми міжнародного науково-технічного співробітництва

Міжнародні науково-технічні зв'язки є формою міжнародних економічних відносин, їх роль у сучасному світі та сучасних умовах неухильно росте. З ростом НТР жодна країна, навіть з високим науко-технічним потенціалом, не може повністю задовольнити свої потреби у новій техніці і технології, створювати усі види наукової продукції. Тому, саме міжнародні науково-технічні зв'язки являється тією формою, через яку здійснюється обмін науково-технічними розробками між різними країнами. Обсяги такого обміну неухильно збільшується.

Аналіз різноманітних форм співпраці дозволяє зробити висновок про те, що цьому важливому питанню відсутня будь загальноприйнята методологія, а також класифікація зазначених форм. Базовим для всіх іі форм є поняття "міжнародне економічне співробітництво". Часто така співпраця оформляється міжнародними міжурядовими договорами або угодами.

Таблиця 1.1. - Форми міжнародного науково-технічного співробітництва

Форма МНТС	Сутність	Форма реалізації
Координація	Засіб вироблення країнами загальної політики в галузі науки і техніки	Міжнародні програми у сфері спільної науково-технічної діяльності
Кооперація	Міжнародно-правова форма організації наукових досліджень, при якій держави здійснюють науково-дослідні розробки, пов'язані спільною темою або програмою досліджень	Міжнародний договір або спільна програма
Асоціація	Об'єднання з широкими зовнішніми зв'язками в науково-технічній галузі	Наукові об'єднання, групи, рухи
Гармонізація	Це більш глибоке узгодження науково-технічної діяльності держав	Міжнародно-правовий акт, договір
Регіональна інтергація	Забезпечує більш тісне співробітництво на всіх рівнях, у тому числі безпосередньо між колективами вчених	Об'єднання країн, встановлення у галузі науки і вищої освіти в даних країнах однакових вимог до навчальних програм

Першою, найбільш простою, формою є координація. Вона в галузі науки та техніки являє собою засіб вироблення державами загальної політики. Вона будується на основі робочих планів, в яких визначаються терміни та етапи у проведенні спільної наукової роботи, ступінь участі в ній співпрацюють наукових установ та очікувані результати. Така форма дозволяє значною мірою уникнути дублювання при проведенні наукових розробок, але матеріальній або юридичної відповідальності між учасниками співпраці не виникає.

Кооперація - це міжнародно-правова форма організації наукових досліджень, при якій держави здійснюють науково-дослідні розробки, пов'язані спільною темою або програмою досліджень, на основі міжнародного договору або спільної програми. Кооперація при проведенні наукових розробок передбачає договірне розподіл взаємної відповідальності між партнерами по співпраці. У договорах також відображаються такі питання, як фінансування, розподіл прибутку, яка може бути отримана в результаті використання науково-технічних розробок, передбачається матеріальна відповідальність сторін за невиконання своїх зобов'язань [5].

Також провідною формою МНТС є асоціація,тобто об'єднання наукових організацій різних кран для підтримки та розвитку науки та технології. Наприклад «Європейська асоціація просування науки та технології» - панєвропейська масова організація з підтримки та просування науки та технологій у Європі,яка була заснована в 1997 році, а також об'єднання в рамках Британської Співдружності націй, Руху неприєднання і Контадорской групи [6].

Щоб повною мірою зрозуміти сутність гармонізації МНТС, визначимо сутність гармонізації. Гармонізація - це приведення стандарту, щодо певно продукції(послуги), способу іі створення та впровадження, однієї країни у відповідність з іншим стандартом для забезпечення взаємозамінності продукції (послуг), взаємного розуміння результатів випробувань та інформації, що міститься в стандартах. У такій же мірі гармонізація може бути віднесена і до технічних регламентів. Гармонізація являє собою більш глибоке узгодження науково-технічної діяльності держав. Гармонізація виступає у вигляді Міжнародно-правового акту, договору. Тому в залежності від нормативного документа до якого гармонізують стандарт, розрізняються рівні гармонізації. Стандарти, гармонізовані на міжнародному рівні-гармонізовані з міжнародним стандартом. Стандарти, гармонізовані на регіональному рівні - гармонізовані з регіональним стандартом. Гармонізація нерідко проводиться в рамках двосторонніх або багатосторонніх угод. Стандарти, гармонізовані на багатосторонній основі - гармонізовані трьома або більше органами стандартизації. Прикладом можуть служити договори, що діють в рамках Ради Європи, Організації економічного співробітництва і розвитку, Технологічна програма ЄЕС "Еврика" та ін. [7].

Регіональна інтеграція дозволяє забезпечити більш тісну співпрацю на всіх рівнях, у тому числі безпосередньо між колективами вчених. Такий ступень інтеграції досягли Скандинавські країни: Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія і Швеція. В області науки і вищої освіти в цих країнах встановлені однакові вимоги до навчальних програм; стипендії, гранти та допомоги, що призначаються студенту в одній країні, можуть бути використані у вищих навчальних закладах іншої. У сфері наукових досліджень виник цілий ряд загально-скандінавських інститутів.

Програми науково-технічного співробітництва являють собою міжнародні договори особливого роду. Це відносно нова форма взаємодії та партнерства в галузі науки і техніки. Норми, сформульовані в цих програмах, звернені в майбутнє і встановлюють параметри поведінки в галузі використання досягнень науки і техніки, виконуючи тим самим роль міжнародно-узгодженого планування відносин в галузі науки і техніки. Правові норми науково-технічного співробітництва формуються відповідно до загальних принципів міжнародного права на базі спеціальних принципів, що складаються стосовно до галузі науки і техніки. До таких принципів належать: принцип свободи наукових досліджень; принцип співробітництва у застосуванні досягнень науково-технічного прогресу; принцип науково - технічного сприяння; принцип поділу сфер наукових досліджень між окремими державами з урахуванням географічних, соціальних, економічних та історичних факторів; принцип рівноправності в галузі науково - технічних досягнень, включаючи міжнародний книгообмін ; принцип взаємності і др.. [8]

Отже міжнародне науково-технічне співробітництво - це особлива форма міжнародних економічних відносин,а також є системою економічних зв'язків у галузях науки, техніки, та торгівлі які існують на основі спільних напрямів та цілях розвитку та співробітництва. Існує багато форм МНТС тому важко виділити чітко усі форми та види. Основні форми МНТС - це міжнародна кооперація,координація,асоціація та регіональна інтеграція.

Розділ 2. Закономірності розвитку та функціонування світового технологічного ринку

2.1 Сучасні тенденції розвитку міжнародного ринку науково-технічної продукції

Для досягнення національних та глобальних науково-технологічних цілей провідні країни світу поєднують зусилля та ресурси, так як економічне зростання світового господарства та темпи науково-технічного розвитку залежать від ефективного використання науково-технічного потенціалу та його розвитку. І саме в науковій та технологічних сферах проявляється інтернаціоналізація та глобалізація. Науково-технічний прогрес супроводжується зростанням масштабів господарства, подальшим розвитком суспільного і міжнародного поділу праці, процесів спеціалізації та кооперування.

Глобальна міжнародна інтеграція в науково-технічній галузі, яка являє собою комплекс різноманітних відносин, що виникають на різних рівнях від маленьких наукових організацій, підприємств так і на рівні держав і міждержавних організацій. Це об'єднання відбувається з метою росту науково-технічного потенціалу в різних кранах. Це сприяло появі міжнародного ринку технологій.

Розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт потребує величезних затрат, як фінансових так і на висококваліфікованих кадрів та устаткування Це також сприяє до того, що фірми брати участь у міжнародному науково-технічному поділі праці.

Світовий ринок технологій формувався у 50-і-60-і роки ХХ століття, коли обсяг міжнародних комерційних операцій за технологіями перевищив масштаби національного обміну. Саме цей факт дозволив виділити міжнародний обмін технологіями в окрему форму МЕВ.

Світовий ринок технологій в 2011 р. оцінювався в 13 213 млрд. дол.. США. Найбільший його сегмент, ринок обладнання, склав майже 11 739 млрд. дол.. США, ринок ліцензій та патентів і ринок науково-технічних послуг склали, відповідно, майже 267 і 1207 млрд. дол. США. Розглянемо більш детально кожен з сегментів світового ринку технологій.

Найбільшим сегментом світового ринку технологій виступає ринок устаткування в розмірі світового ринку продукції машинобудування. Сукупний обсяг експорту та імпорту продукції машинобудування склав в 2012 р. 32,1% всієї світової торгівлі товарами. На рис. 2.1 розглянемо динаміку світової торгівлі продукцією машинобудівної галузі в 2004-2012 рр.

Рисунок 2.1. - Динаміка світової торгівлі продукцією машинобудування в 2004-2012рр. (млрд. дол. США) [9].

Головними статтями світової торгівлі машинобудівної продукцією були: дорожні транспортні засоби, спеціалізоване машинобудування, металообробне машинобудування, офісне обладнання, телекомунікаційне обладнання, генератори, електроніка (рис. 2.2). Об'єктами світового ринку технологій є результати інтелектуальної діяльності матеріальній (різні агрегати, устаткування, інструменти, технологічні лінії тощо) і нематеріальній формах. [8].



Рисунок. 2.2. - Структура світового ринку обладнання в 2012р. (%)

Під технологією розуміють сукупність систематизованих наукових знань, а також вироблених на цій основі технічних, організаційних та інших рішень, що стосуються процесу виробництва, споживчих властивостей продукції чи наданих послуг у різних сферах діяльності людини. Поняття технології охоплює три групи: технологію продуктів, технологію процесів і технологію управління. [10].

Найбільшими сегментами світового ринку обладнання виступають ринки дорожньо-транспортних засобів та електроніки, обсяги світової торгівлі які склали в 2012 р. 2478 і 2823 млн. дол. США відповідно. На третьому місці за обсягами світової торгівлі знаходиться ринок телекомунікаційного обладнання (1411 млн. дол. США), що свідчить про стрімкий розвиток у світовому господарстві інформаційних технологій.

Експорт високотехнологічної та інноваційної продукції в світі в порівнянні з 2003р. в 2012р. збільшився практично в 2 рази. При цьому найбільш активний його зростання спостерігалося в 2003 -2006рр. і в 2009 - 2012рр.



Рисунок 2.3. - Динаміка експорту високотехнологічних та інноваційних товарів у світі в 2002 - 2012рр. (млрд. дол. США)

науковий технічний інноваційний експорт

Провідними суб'єктами на ринку обладнання за досліджуваний період були розвинені країни. Найбільша частка цього ринку технологій належить Німеччині, показники якої мали стійку тенденцію до зростання протягом усього досліджуваного періоду. Крім того, значну частку ринку займають США, Японія

На сучасному етапі процесу інтернаціоналізації сфери науки і технологій першочергове значення мають масштаби використання саме високих технологій.

Високі технології - це технології, створюються на принципово нових знаннях сучасного етапу науково-технічного прогресу[10].

Сферою міжнародного науково-технічного обміну є діючий світовий ринок технологій, який умовно можна розділити на 4 сегменти: ринок патентів і ліцензій; ринок науко- і технологічноємної продукції; ринок високотехнологічного капіталу; ринок науково-технічних фахівців.

Необхідно розмежувати ринок науково-технічної продукції і ринок інноваційної продукції а ринок та ці ринки безперервно взаємодіють між собою. Перехід науково-технічно продукці в інваційну потребує роходження всх стадій іноваційного процесу.

Також існують внутрішні та зовнішні ринки іноваційно продукці. Застарілі в певній крані техногіі можуть буди передані до краін-рецепієнта, для яких вони остаються достатньо новими, тобто іноваціями [11].

Найпоширенішими формами передачі технології в системі МНТС є патентні угоди, ліцензійні угоди, «ноу-хау», франчайзинг та інжиніринг (рисунок 2.4).

Рисунок 2.4 - Основні форми передачі технологій в системі міжнародного науково-технічного обміну

За даними Світового банку можна зробити висновок, що технологічну складову країн характеризують такі показники як кількість та якість наукових досліджень, кількість наукових публікацій, рівень високотехнологічного експорту, а також його частка в загальній структурі експорту промислової продукції, кількість патентних заяв, обсяги сплачених і отриманих роялті та ліцензійних плат тощо [12].

Найбільш динамічним сегментом ринку технологій є ринок ліцензій та патентів. Розглянемо динаміку кількості патентних заявок по всьому світу (рисунок 2.5). Кількість поданих патентних заявок в світі також щорічно збільшується: якщо в 2003р. було подано 1351,5 тис. заявок, то в 2011р. - 1946,1 тис. заявок.



Рисунок 2.5 - Кількість поданих патентних заявок резидентами і нерезидентами в світі в 2003 -2011рр. ( тис. од.) [13].

В даний час на світовому ринку ліцензій і патентів провідними є промислово розвинені країни, безумовним лідером серед яких виступають США.

Ліцензування -- це процес видачі дозволу на здійснення певної діяльності. Розрізняють два основні види ліцензуван­ня, що стосуються конкурентної політики уряду.

Значні сегменти ринку ліцензій і патентів утримують Великобританія, Франція, Нідерланди, Італія, Швеція (рисунок 2.6).

Географічна структура імпорту науково-технічних послуг за цей же період мала такий вигляд: США - 81,9 млрд. дол.., Німеччина - 84,9 млрд. дол.., Японія - 48,6 млрд. дол.., Швеція - 21,5 млрд. дол.., Франція - 32,1 млрд. дол.., Великобританія - 43,3 млрд. дол.., КНР - 34,9 млрд. дол. [13].



Рисунок 2.6. Провідні держави на ринку ліцензій і патентів в 2011р. (млрд. дол. США) [13].

Рисунок 2.7. - Провідні держави на ринку науково-технічних послуг в 2011 р., (млрд. дол. США)

У двадцять першому столітті лідерство здобувають завдяки інноваціям. Високотехнологічні галузі перетворили маленькі азійські держави на надсучасні розвинені економіки. Класичним прикладом стрімкого успіху, який став популярним в Україні, є Сінгапур. Дохід на душу населення цієї острівної країни, яка лише 1965 року відділилася від Малайзії, вищий, ніж у Німеччині, Великобританії чи Франції.

В середньому розвинені країни вкладають у науку до 2% ВВП щорічно. Витрати на дослідження і розробки є одним з головних критеріїв інноваційності економік країн світу.

Рисунок 2.8 - Витрати на наукові дослідження та розробки (% від ВВП) за 2011 р.

Як ми бачимо найбільші витрати здійснюють Країни Зони Євро та Євросоюзу (2,12% від ВВП та 2,05% від ВВП відповідно), наприклад Німеччина (2,84% від ВВП),Нідерланди (2,04% від ВВП), Словенія (2,51% від ВВП). [14]. Від витрат на наукові дослідження та розробки в країні залежить кількість інноваційних продуктів. За статистичними даними ЮНЕСКО на рис показаний відсоток фірм-виробників, що реалізують продукт інновацій та інноваційний процес.

Як ми бачимо, Філіппіни мають найвищий відсоток фірм-виробників, які реалізують продукт інновацій (38,0%), далі йдуть Ізраїль(34,2%) і Малайзія (29,5%). Філіппіни також мають найвищу частку фірм, що реалізують процес інновацій (44,0%), далі йдуть Малайзія(33,3%) та Бразилія (32,0%). Темпи розвитку інноваційного продукту та процесу в Колумбії досить різні (4,6% і 20,0% відповідно).



Рисунок 2.9. - Виробничі фірми, що виробляють продукт інновацій та інноваційний процес, у відсотках до загальної кількості фірм у 2011р.

У Китаї та Єгипет приблизно однаковий розвиток фірм-виробників, що реалізують продукт (25,1% та 6,0%) і процесів (25,3% та 8,3% відповідно). В Ізраїлі, Росії та Південної Африці, більш висока частка фірм-виробників реалізації інноваційної продукції (34,2%, 8,0% і 16,8% відповідно), ніж інновації процесу (30,9%, 5,9% і 13,1% відповідно). [15].

Таким чином, за останні десятиліття в сучасній економіці відбулися серйозні структурні зміни, при яких матеріаломісткі і енергоємні галузі поступилися місцем наукомістким, знизилася роль природоексплуатуючих галузей на тлі різкого підвищення значення сфери послуг, розвитку високих технологій, створення і використання інтелектуальних продуктів.

Перспективним напрямком є міжнародний обмін ліцензіями. Зростання міжнародної торгівлі ліцензіями на торговельні марки буде зумовлений низкою факторів, що стимулюють фірми продавати і купувати ліцензії на світовому ринку.

2.2 Основні міжнародні організації, що регулюють науково-технічне співробітництво між суб'єктами МЕВ

Світовий ринок технологій має специфічну нормативно-правову базу свого функціонування - Міжнародний кодекс поведінки в області передачі технологій; а також такі міжнародні органи регулювання, як Угода Світової організації торгівлі щодо аспектів прав на інтелектуальну власність (ТРІПС), Комітет з передачі технології Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Координаційний комітет з контролю за експортом (КОКОМ), Нарада фахівців з безпеки і технології (СТЕМ).

Важливу роль у розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва відіграла резолюція Генеральної Асамблеї ООН у 1996 році «Досягнення науки і техніки та їх вплив на міжнародну безпеку». У ній рекомендується державам -- членам ООН вивчити шляхи вдосконалення міжнародних правових норм, що стосуються передання високих технологій і мають військове застосування.

Взагалі ООН сприяє розв'язанню міжнародних економічних, соціальних, культурних та гуманітарних проблем через певні міжурядові організації.

Відповідно до рекомендацій другої Конференції ООН з науки і техніки, яка відбулася у Відні в 1979 році (Віденська конференція), Генеральна Асамблея ООН заснувала Міжурядовий комітет з науки і техніки та створила в межах Секретаріату ООН Центр з науки і техніки. У 1981 році ООН вжила заходів щодо створення Системи фінансування науки і техніки з метою розвитку. У 1984 році Центром з науки і техніки ООН засновано Систему інформування про нові технологічні досягнення (АТАС)

У системі організацій ООН у сфері передачі технологій виконуються такі функції:

· здійснення програм наукових досліджень (фінансуються ПРООН і реалізується ЮНЕСКО, ЮНІДО);

· використання результатів наукових досліджень і розробок на практиці (фінансується ПРООН, Фондом ООН з народонаселення - ЮНФЛА і реалізується ЮНІДО, ФАО);

· оцінка та придбання технологій (фінансується ПРООН, ЮНІСЕФ і реалізуються ЮНІСЕФ, ВОІВ);

· надання технічних послуг (фінансується ПРООН, ЮНІСЕФ і реалізується ЮНІДО, ЮНЕСКО, ФАО);

· охорона інтелектуальної власності (фінансується ПРООН і реалізується ВОІВ і ЮНКТАД);

· інформаційна діяльність (фінансується ЮНЕСКО і реалізується ЮНЕСКО і ВОІВ). [17].

Серед європейських програм прикладом являє міжнародна європейська інноваційна науково-технічна програма, EUREKA- яка була створена з ініціативи президента Франції Франсуа Міттерана 17 липня 1985р. в Парижі на конференції Міністрів держав-членів EUREKA для здійснення досліджень та розробок конкурентоспроможних на світовому ринку.

Базуючись на засадах рівноправного партнерства, програма EUREKA сповідує такі принципи:«знизу догори», міжнародне співробітництво, децентралізація, гнучкість, орієнтація на ринок, заходи підтримки, приєднання до інших існуючих програм співробітництва, гроші не перетинають кордонів.

Програма EUREKA не має аналогів серед інших Європейських програм міжнародного співробітництва завдяки своїй ринковій направленості. Програма EUREKA має навчальні функції: як готувати ринково направлений проект, як шукати партнерів, як контактувати, як планувати роботу та кошти, як розподіляти дівіденти від реалізації готового продукту. Вона не має міждержавних бар'єрів і сприяє пошуку партнерів, нових ринків, нових можливостей і завдяки цьому сприяє прискоренню інноваційного розвитку [17].

Іншими прикладами вдалого міжнародного науково-технічного співробітництва виступають такі регіональні утворення, як: об'єднання Нор-Па де Кале (Франція) і провінція Валлонський Брабант (Бельгія), діяльність якого була направлена на зростання інноваційного технологічного потенціалу малого бізнесу за рахунок технологічних змін і реалізацію міждержавних проектів економічного розвитку, а також мережа САR (міста та регіони автомобільної індустрії), що була створена за ініціативи Єврокомісії, до її складу входять Антверпен (Бельгія), Ковентрі (Великобританія), Штутгарт (ФРН), П'ємонт (Італія) і Вальядолід (Іспанія), мета створення -- вирішення проблеми реструктуризації автомобільної галузі, обмін організаційно-виробничим досвідом, сприяння технологічному оновленню малих підприємств і розвитку малого та середнього бізнесу.

Розділ 3. Сучасні тенденції та перспективи розвитку міжнародних науково-технічних відносин України

3.1 Роль організацій, що регулюють науково-технічне співробітництво між суб'єктами МЕВ в Україні та на світовому ринку технологій

У 1960-і рр. в країні була створена система регіональних, галузевих, територіальних органів науково-технічної інформації. Саме цим центрам запропонована функція аналізу і синтезу інформації. До теперішнього часу ці центри забезпечують професійне формування потоку оглядово-аналітичної продукції. Їх досвід у підготовці аналітичних оглядів, звітів та щорічних доповідей важливий для сучасних підприємств.

У період з 1991 р. по теперішній час УкрІНТЕІ направляв свою діяльність на проведення маркетингових досліджень, розвиток рекламних та посередницьких послуг для впровадження науково-технічних досягнень у виробництво, формування державної політики у сфері інформаційних ресурсів, створення інформаційних ресурсів та систем, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків в сфері маркетингових технологій.[20].

Одним з перших кроків на шляху до міжнародної співпраці стало створення в структурі УкрІНТЕІ Технічного комітету стандартизації «Інфopмaція і дoкумeнтaція»

Сьогодні УкpІНТЕІ - головна організація республіканської системи НТІ - Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України. Інститут виконує різноманітні функції, пов'язані з управлінням системою НТІ. Зокрема, веде підготовку і узгодження різноманітних за видами і функцій організаційно-методичних документів, здійснює аналіз науково-інформаційної та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій [18].

Забезпечення сталого економічного розвитку завжди було, є і буде основою стратегії будь-якої країни, бо це забезпечує гідне місце країни у світовому економічному співтоваристві та високі життєві стандарти для її власних громадян.

Відносини України з ЄС офіційно та цілком обґрунтовано проголошуються як один із зовнішньоекономічних пріоритетів України. Європейський Союз у ряді своїх офіційних документів, а також в двосторонніх угодах з Україною визнає нашу державу важливим суб'єктом міжнародних економічних відносин і своїм стратегічним партнером.

Україна залучилась до програми EUREKA як НІП-країна (країна з Національним інформаційним пунктом) із статусом асоційованого члена у 1993 році. Основними завданнями розвитку програми в Україні були залучення всіх регіонів України до виконання інноваційних проектів та участь України у проектах різних напрямків.

Якщо підсумувати основні напрями роботи та розвитку програми EUREKA, то можна ясно сформулювати завдання, які постають перед України щодо переходу на інноваційний шлях розвитку:

· суспільні надбання мають використовуватися значно інтенсивніше для зменшення невизначеності попиту на інноваційні науково-технічні розробки та для сприяння інноваційним експериментам;

· регуляторні документи та стандарти мають структурувати ринки для інноваційних товарів;

· необхідність координації зусиль науковців та розробників із засобами підтримки.

Україна приділяє велику увагу питанням розширення співробітництва у галузі науки й охорони довкілля з країнами-членами та партнерами НАТО, яке розпочалося ще у 1991 р. З 2004 р. Наукова програма НАТО була замінена програмою «Наука заради миру і безпеки».

З часу початку співпраці між Україною і НАТО в науковій сфері в ній взяли участь понад 700 українських учених. Крім того, українські вчені беруть участь у семінарах та навчальних курсах.

Слід відзначити проект науково-освітньої мережі УРАН (Ukraіnіan Research and Academіc Network), який було започатковано Міністерством освіти і науки України завдяки грантам НАТО. Через підключення до УРАНу 56 українських ВНЗ та дослідницьких інститутів отримують високошвидкісний доступ до мережі Інтернет та мають доступ до міжнародних наукових ресурсів, а також науково-освітньої мережі Європейського Союзу GEANT.

Один із останніх наукових проектів НАТО, в якому беруть участь українські науковці разом із колегами з Чехії, Словаччини та Росії, спрямований на створення легкого та прозорого особистого захисного обладнання, що має прийти на заміну існуючим громіздким та важким бронежилетам. Таке обладнання планується розробити на основі монокристального сапфіру, який виготовлятиме Інститут монокристалів НАН України (м. Харків).

3.2 Стан, форми та напрями розвитку міжнародних науково-технічних відносин Україні.

В Україні, не дивлячись на певні зусилля, інноваційний прорив таки не відбувається, країна продовжує знаходитися на периферії світової економіки. Частка вітчизняних інноваційно-активних підприємств у загальній кількості промислових підприємств останніми роками помірно зростає і на кінець 2012 року становила 17,4% [19]., проте цей показник є в рази нижчим від рівня розвинених країн. Питома вага інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової становить лише 3,3% [20]., що ж до частки України у світовому високотехнологічному експорті, то даний показник взагалі є вкрай низьким -- близько 0,18%, що відповідає в середньому 4,1 млрд. дол. США на рік. При цьому потенціал вітчизняного експорту високотехнологічної продукції є більшим і оцінюється близько 10--15 млрд. дол. США або 0,3--0,5% світового експорту[21].

Без зайвих міркувань про необхідність розвитку фундаментальної науки треба відзначити, що сьогодні в Україні ще залишаються діючі вчені та розробники,, які можуть забезпечити точки росту науки. І не тільки для задоволення національних амбіцій, хоча й це треба. Науку треба розвивати хоча б для того, щоб забезпечити необхідний рівень освіти, а отже, освіченості нації. І це треба хоч би й для того, щоб успішно використати в житті - у промисловості, у господарстві, у побуті, у тій же освіті - сучасні технології.

З метою створення конкурентоспроможного сектору досліджень та розробок необхідно забезпечити:

· створення науково-освітньо-інноваційних комплексів з розвинутою мережею високотехнологічних інноваційних структур;

· надання університетам особливих прав на об'єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок державного фінансування, та права на створення малих підприємств;

· збільшення фондоозброєності учених, створення центрів колективного доступу до дорогого високотехнологічного обладнання;

· ефективна організація національних ресурсів науково-технічної інформації на електронних носіях, забезпечення вільного доступу до цієї інформації широкому колу науковців, освітян та бізнесменів;

· стимулювання випускників інженерних спеціальностей для роботи за фахом шляхом створення і державного фінансування відповідних цільових програм.

Захист та комерціалізація інтелектуальної власності виступає головним каталізатором інноваційної активності та трансферу технологій, а також капіталізації всієї економіки. У цьому напрямі передбачається:

· прийняття Закону України «Про особливості введення у суспільний обіг об'єктів права інтелектуальної власності, створених з використанням коштів державного та/або місцевих бюджетів, спеціальних та державних фондів цільового призначення»;

· надання університетам особливих прав на об'єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок державного фінансування, для використання їх у якості внесків в уставні фонди малих підприємств, створених співробітниками;

· розроблення методичного забезпечення для відображення у бухгалтерському обліку об'єктів права інтелектуальної власності;

Для України важливе значення в плані міжнародного науково-технічного співробітництва регіонів має саме центральноєвропейський вектор.

Україна не займає останні позиції на ринку наукоємної та високотехнологічної продукції, вона займає на цьому ринку положення, як багато країн світу, нажаль поступається лідерам світової економіки і в найближчий час це положення навряд чи зміниться. На сьогодні перед Україною постає завдання утримати свої позиції на ринку наукоємної та високотехнологічної продукції і при цьому створити умови для технологічного та наукового прориву на даному ринку.

Висновки

Міжнародне науково-технічне співробітництво це є важливою складовою МЕВ і має вплив на як розвиток окремої країни, так і на розвиток інтернаціоналізації та поширення глобалізації. Він є необхідною складовою розвитку економіки та виробництва.

Було розглянемо основні напрямки розвитку науково-технічного співробітництва в світі. Проаналізувавши стан та тенденції світового ринку технології, буду виявленні країни де наукова галузь найбільш розвинута, це такі країни як США, Великобританія, Японія, Нідерланди.

Виявлені основні тенденції розвитку України в науково-технічній сфері а саме налагодження міжнародних науково-технічних зв'язків з розвинутими країнами, обмін науковими розробками та створення спільних досліджень та проектів; надання більшого фінансування дослідницьким інститутам, направлення співробітництво на західноєвропейські країни.

Стабільне соціально-економічне зростання в Україні може бути досягнуто виключно на інноваційній основі при активному використанні сучасних науково-інноваційних розробок. Лише в цьому випадку реалізуються плани на високу якість економічного зростання, ресурсозбереження; ефективність виробництва, виробництво конкурентоспроможної на внутрішньому і світовому ринках продукції.

Список використаних джерел

1. «Совещание по безопасности и сотрудничеству в Европе, заключительный акт» Хельсинский Заключительный акт [Електронний ресурс] / Офіційний сайт «Organization for Security and Cooperation in Europe».

2. Міжнародна кооперація та науково-технічне співробітництво. [Електронний ресурс] / Сайт Буковинської бібліотеки/ Комарницький І.Ф., Чернівці, 2006. - 334 с.

3. Шапошник С.Б. Международное научное сотрудничество России: библиометрическое исследование // Науковедение. - 1999. - №1. - С. 169.

4. К.А. Задумкин. «Междунароное научно-техническое сотрудничество: сущность, содержание и формы. - К.А. Задумкин, С.В. Теребова.

Е.Г. Непомнящий - Основные формы научно-технического сотрудничества [Електронний ресурс]. - Е.Г. Непомнящий / Курс лекций. - Таганрог: изд-во ТИУиЭ, 2007. -176 с.

5. The EuroScience Foundation [Електронний ресурс] - EuroScience/.- Режим доступу: http://www.euroscience.org/about-us.html

6. Ю.М. Колосов Гармонизация стандартов [Електронний ресурс] - Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов Международное право Учебник, 2005.

7. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. - М.: Междунар. отношения, 1999. - С. 444.

8. Світовий ринок технологій [Електронний ресурс] Климко Г.Н. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект (1997).

9. Самсонова М.В. «Особливості формування ринку науково-технічно продукції в сучасних умовах господарювання. - Вестник ОГУ №11/листопад 2008. с.114-120.

10. Science & Technology. World Bank. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://data.worldbank.org/topic/science-and-technology

11. High-technology exports (% of manufactured exports) [Електронний ресурс]. The World bank

12. Science,Technology and Innovation [Електронний ресурс] UNESCO institute for statistics

13. Діяльність ООН з питань передачі технологій [Електронний ресурс]- Міжнародні організації - Мокій А.І.

Принципи та інших Європейських програм як чинники інноваційного розвитку України - [Електронний ресурс] - Київ ФО-П Т.А. Кінько 2009-Інноваційне підприємство: Львів Україна.

14. И.И. Тюрменко Основные направления сотрудничества Украинского института научно-технической и экономической информации с международными организациями в научно-информационной сфере Показана история развития Украинского научно-исследовательского института научно

15. Інноваційна активність // Наукова та інноваційна діяльність (1990-2012). Державна служба статистики України

16. Впровадження інновацій на промислових підприємствах // Наукова та інноваційна діяльність (1990--2012). Державна служба статистики України

17. Міжнародно-правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва.

Размещено на Allbest.ru