Міжнародний тероризм як найнебезпечна загроза сучасній світобудові

Реферат на тему:

Міжнародний тероризм як найнебезпечна загроза сучасній світобудові

Вступ

Однієї з найбільш актуальних і обговорюваних проблем світового порядку в останні роки стала проблема міжнародного тероризму, а також діяльності держав і міжнародного співтовариства по боротьбі з ним. Міжнародний тероризм - це не нове явище. Багато країн, у тому числі сусідня Росія, зіштовхнулися із цим злом набагато раніше трагічних подій у США 11 вересня 2001 р. Однак саме терористичні акти в американських містах стали своєрідним вододілом у новітній історії людства.

З розпадом СРСР завершилася ера небезпечного протистояння блоків держав з різним суспільно-політичним укладом. Закінчення «холодної війни», як здавалося, привело до виникнення нової якості в системі міжнародних відносин, коли мінімізована можливість військового зіткнення наддержав, яка довгий час була основною загрозою безпеки людства, зникла. Говорячи про це, ми не даємо оцінку системі, що сформувався, - системі однополюсного миру і її можливим негативним наслідкам, а констатуємо об'єктивну реальність, що була.

Не виключено, що нова однополюсна система стала однією з основних причин того, що виниклий нетривалий «затишок» на поверхні системи міжнародних відносин був висаджений у повітря руйнівними й терористичними актами, що мали всесвітній резонанс.

Міжнародний тероризм як найнебезпечна загроза сучасній світобудові

Сьогодні світ і міжнародні відносини сильно змінилися. Виникла нова погроза, у боротьбі з якою не підходять звичайні наявні «на озброєнні» держав методи. Джерело цієї погрози досить часто невідоме. Цілями терористичних актів є не тільки військові об'єкти та військові, але й найбільш уразливі цивільні об'єкти і цивільні особи. Акти терору спрямовані на розповсюдження масової паніки, лякання, підрив довіри до влади та її шантаж. Виклик кидається не тільки урядам країн , але й самому сучасному суспільному устрою. Для терористів не існує обов'язкових міжнародних договорів: вони можуть удатися до використання заборонених видів озброєнь і вражаючих речовин. Багато досягнення сучасної цивілізації грають на руку організаторам терористичної діяльності: свобода листування, свобода поширення інформації . Підтвердженням нового характеру міжнародних відносин є також і те, що вчорашні геополітичні суперники об'єднують свої зусилля в боротьбі з новою погрозою. Зникають або, принаймні, втрачають свою актуальність протиріччя, які здавалися досить істотними. Проглядається формування нових силових союзів держав - деякі говорять про можливий «альянс» Росії й США, у випадку виникнення якого інші центри сили багато втратять у ступені свого впливу на світові процеси. Поряд із цим розбіжності, які навряд чи хто міг пророчити, виникли між традиційними союзниками - західними державами.

Безумовно, відносини, що змінилися між державами обумовлені не стільки розповсюдженням тероризму, скільки різними поглядами на те, як боротися з терористичною погрозою. З однієї сторони, навколо справді універсальної міжнародної організації - ООН сформувалася неформальна глобальна антитерористична коаліція, яка включає в себе більшість держав . Ця коаліція вбачає своє завданням у боротьбу з тероризмом на основі міжнародного права, тобто використовуючи і удосконалюючи міжнародні органи, міжнародні договори, міжнародні механізми контролю та примусу, а також поглиблюючи і інтенсифікуючи відповідне двостороннє співробітництво.

З іншого боку, група держав, що лідирує, роль у якій грають США й Великобританія, виявляється коаліцією, що обрала для себе шлях силового рішення проблеми тероризму. Члени цього союзу невдовзі після терористичних актів у США здійснили воєнну операцію в Афганістані. У березні 2003 р. союзники почали військове вторгнення в Ірак. Саме операція в Іраку викликала найбільшу напругу у світовому співтоваристві, більшість членів якого виступали проти однобічних дій військ союзників, тобто. дій, які здійснені без рішення Ради Безпеки ООН - єдиного міжнародного органу, що має повноваження приймати рішення, обов'язкові до безумовного виконання всіма державами незалежно від їхньої згоди. Широко відомими стали сумніви суспільства і держав в обґрунтованості військової операції в Іраку, починаючи з фактичного порушення міжнародного права і закінчуючи правдивістю інформації про наявність в Іраку зброї масової поразки, що стало формальною підставою для вторгнення .

Досить небезпечним є прецедент однобічного застосування військової сили Сполученими Штатами. Втрата нанесена не тільки авторитету, але й, на жаль, дієздатності ООН. Навряд чи можна погодитися з окремими твердженнями про те, що ООН більше не є гравцем у рішенні серйозних світових проблем. Ці заяви спростовуються хоча б тим, що США, які усвідомили, що «загрузли» в Іраку, звернулися по допомогу в урегулюванні ситуації в цій країні саме до ООН. Однак варто визнати присутність логіки у твердженнях тих, хто говорить, що країни більше не можуть бути впевнені у тому, що ООН зможе надати їм діючий захист у випадку виникнення в США претензій до них. Це може привести до зневаги міжнародними домовленостями і до спроб створити, наприклад, власні ядерні програми або інші засоби стримання і захисту. Украй небезпечним було б виникнення у держав «терористичного» мислення, спрямованого на розробку стратегій нанесення непропорційного збитку.

Міжнародне співтовариство, дослідники та аналітики задаються питанням про першопричини терористичної діяльності. Називаються такі фактори, як релігійний фанатизм, убогість, безграмотність, несправедливий устрій миру, національне приниження, застарілі регіональні проблеми. При цьому, чим більше досліджуються різні можливі причини тероризму, тим складніше виявляється завдання їхнього визначення .

Перше, що пролунало після терактів 11 вересня, було замасковане в політкоректні формули твердження про ісламський фундаменталізм як основне джерело ненависті до західної цивілізації і, відповідно, тероризму у відношенні західний країн. Відомо, що в багатьох західних країнах проживаючі там мусульмани стали відчувати негативне відношення до себе, чули погрози. Таким чином, провина у здійсненні терактів була покладена на віруючих ісламу або на осіб арабського походження. Дослідники ісламу, проте, стверджують, що ця релігія не містить закликів до терористичної діяльності і не проповідує ненависть до представників інших релігій. При цьому зазначається, що у вихолощеному або, скоріше, перекрученому виді ісламський фундаменталізм може підгодовувати релігійних фанатиків.

Прийнято було говорити також про те, що однієї з основних причин, що штовхають людей на заняття терористичною діяльністю, є вбогість і безграмотність. Дослідження показують , що прямого взаємозв'язків між цими явищами і тероризмом немає. Проте, убогість, безграмотність і відсутність перспектив гідного життя в сполученні з іншими факторами, безумовно, підштовхують людей до маргінальних дій і створюють ґрунт, на який добре лягають «революційні» багатообіцяючі заклики лідерів терористичного руху.

Не можна однаково ставитися до терористичних організацій розвинених і бідних країн. У розвинених країнах немає широкого і глибокого соціального коріння, що дозволяє досить легко припиняти діяльність терористів - необхідно лише встановити і затримати керівництво відповідних терористичних організацій. Прикладом тому є успішне припинення діяльності японської організації «Аум Синріке», коли після арешту лідерів цього руху терористичні акти припинилися .

Останнім часом можна чути думки, що важливою причиною тероризму є так звані «недоліки демократії». Дослідники ж стверджують, що терористична діяльність не знаходить своєї соціальної бази ні в диктаторських режимах, ні в розвинених демократіях. Згідно деяким дослідженням готовність брати участь у виконанні терактів скоріше властива жителям держав, що перебувають на шляху від диктатури до демократії, коли міняється соціально-економічна система і частина населення опиняється викинутою зі своєї соціальної ніші.

Питання визначення першопричин тероризму вимагає свого глибокого вивчення. Це в першу чергу потрібно для викорінювання цих першопричин. Треба спеціально відзначити, що ніякі фактори і мотиви не можуть бути виправданням тим особам, які стають терористами. Причини, що штовхнули ту або іншу людину на злочин, пов'язаний із скоєнням теракту, не повинні навіть непрямим чином легітимізувати це діяння .

Визначення першопричин не тільки приведе до можливості почати зусилля по їхньому викорінюванню, але і полегшить завдання по знаходженню ефективних засобів боротьби з тероризмом.

З одного боку, тверда силова відповідь на акти тероризму і, можливо, деякі превентивні силові акції є необхідними. З інший боку, організатори терактів, підмінюючи цінності, використовують приклади воєнних антитерористичних операцій як доказ агресивної сутності західних держав як аргумент на користь необхідності продовження терористичної діяльності. Нових виконавців терактів легше завербувати в родинах, які постраждали від антитерористичних воєнних операцій. Серед дослідників зустрічається навіть думка про те, що події 11 вересня 2001 р. у США стали провокацією мусульманських фундаменталістів з метою забезпечити напад США на Афганістан і в такий спосіб викликати ненависть до США в кожного мусульманина, створивши образ США, що нападають на мусульманський світ, що вбивають мусульманських дітей і жінок.

Коло насильства завжди важко розірвати. Більше того, взаємне насильство має стійку тенденцію до зростання. При всій обов'язковості твердої відповіді терористам і небезпеки пасивної покірності необхідно активно шукати і використовувати також методи, які не пов'язані із прямим застосуванням військової сили. Такий підхід, на нашу думку, повинен стати заставою того, що держави у своїй діяльності по викорінюванню тероризму самі не перетворяться в терористів .

У зв'язку із цим украй важливим є питання, яке останнім часом усе активніше ставиться на міжнародній арені: права людини в контексті тероризму і боротьби з ним. Тут виділяються два важливих моменти. По-перше, тероризм порушує фундаментальне право людини - право на життя. Тому боротьба з тероризмом насамперед забезпечує дотримання цього основного права. По-друге, у процесі боротьби з тероризмом не повинні порушуватися права людини. Найбільш яскравим прикладом такого порушення є положення осіб, які підозрюються у причетності до терористичного діяльності і утримуються на американській базі в Гуантанамо . ЗМІ широко інформували громадськість про те, що ці особи позбавлені загальноприйнятих засобів правового захисту і не забезпечені гарантіями справедливого судового розгляду. У відношенні до США у зв'язку із цим звучить серйозна міжнародна критика.

Викорінювання тероризму - найважливіша мета. Однак у досягненні її не повинні виявитися потоптані основні завоювання сучасної цивілізації. Це ж відноситься до згаданого вище свободи пересування та свободи поширення інформації.

Всім відомо, що американський уряд посилив правила в'їзду до США. Це відбувається і в європейських країнах. Вільне поширення інформації по усьому світі, як це ні парадоксально, є одним з важливих факторів, що сприяє терористам. Про скоєний у тій або іншій країні світу теракт миттєво стає відомо у більшості країн - люди бачать на телеекрані кадри з жертвами і руйнаціями, відчувають жах того, що відбулося за тисячі километрів від їхнього будинку, перестають почувати себе в безпеці. Деякі телеканали передають звернення Усами Бен Ладена .

Ще кілька десятиліть назад терористичні акти не мали б такого велетенського впливу на почуття та думки людей усього світу у зв'язку з меншим поширенням телебачення, через відсутність Інтернету. Однак надзвичайно неправильно було б зачинити національні кордони, увести цензуру, увести обмеження на права людини. Якби це трапилося, то не тільки людство було б відкинуте назад в своєму розвитку, але і виявилися б досягнутими цілі терористів. Необхідні інші рішення, включаючи рішення з використанням наявних у розпорядженні людства досягнень. Так, для здійснення більш ефективного контролю на кордонах у багатьох країнах буде введена вимога про наявність у тих, хто в'їжджає до країни біометричного паспорту, тобто документа високого ступеня захисту, що містить особливі індивідуальні дані про його власника. Свобода поширення інформації і сучасні електронні ЗМІ можуть широко використовуватися з метою освіти й пробудження в людях інтересу до способу життя, у якому немає місця злочинної терористичної діяльності.

Ці завдання дуже складні, особливо якщо врахувати, що заклики лідерів терористичного руху все-таки находять відгук у багатьох. Однак рішення цих завдань необхідно для того, щоб уникнути довгострокової кровопролитної боротьби між терористами і державами світу.

Міжнародним співтовариством робиться багато чого для боротьби з тероризмом. Універсальні та регіональні міжнародні організації вирішують цю проблему, уряди держав співпрацюють в цій області, включаючи дуже актуальну співпрацю з правоохоронними органами .

Щодо антитерористичної діяльності в рамках ООН, то слід зазначити наступні найбільш важливі напрямки. По-перше, укладено 12 багатобічних міжнародних договорів, які мають сприяти боротьбі з тероризмом. Найбільш важливими цілями цих договорів є криміналізація в національних законодавствах діянь, пов'язаних з терористичною діяльністю, і забезпечення ефективної співпраці держав в області надання правової допомоги відносно таких злочинів. Фактично мова йде про створення системи універсальної юрисдикції, коли терорист не міг би вкритися і уникнути покарання в жодній державі світу. Процес ратифікації державами згаданих міжнародних договорів значно інтенсифікувався після подій 11 вересня 2001 р. у США . Необхідність оформлення участі в цих конвенціях всіх держав підкреслюється в документах ООН. Однак багато держав ще далекі від виконання цієї вимоги, маючи у своєму «активі» по половині від усього числа антитерористичних конвенцій.

По-друге, прийнятий ряд обов'язкових до виконання всіма державами - членами ООН резолюцій Ради Безпеки ООН. Відповідно до цих документів держави повинні здійснювати дії щодо попередження актів тероризму і призупинення спроб надання допомоги терористам, забезпечити неминучість покарання осіб, винних в організації і здійсненні терористичних актів, зробити більш жорстким прикордонний і митний контроль з метою боротьби з міжнародним тероризмом і т.д.

У якості досить важливих необхідно відзначити резолюції Ради Безпеки, спрямовані на боротьбу з фінансуванням тероризму . Очевидно, що без фінансової підтримки багато терористичних організацій виявляться нездатними продовжувати свою діяльність. Відповідні резолюції зобов'язують держави заморозити рахунки і фінансові активи осіб і організацій, які визнані спеціальним Комітетом Ради Безпеки причетними до терористичної діяльності, а також не допускати проведення банківських операцій, пов'язаних з рахунками цих осіб і організацій. Існує обновлюваний зведений перелік, у який згаданий Комітет Ради Безпеки вносить інформацію про терористів. Спираючись на цей перелік, держави приймають на своїй території заходи щодо припинення фінансування тероризму.

По-третє, був створений Контртерористичний комітет Ради Безпеки ООН (КТК). У мандат КТК входить вивчення законодавства держав на предмет їх відповідності антитерористичним резолюціям Ради Безпеки ООН і універсальним антитерористичним конвенціям ООН на підставі національних доповідей держав. Цей орган Ради Безпеки ООН також займається сприянням у надані технічної допомоги для нарощування антитерористичного потенціалу держав.

Резолюцією Ради Безпеки ООН 1535 (2004), прийнятої 26 березня 2004 р., призначений Виконавчий директорат КТК для того, щоб підсилити здатність Контртерористического комітету контролювати здійснення резолюції 1373 (2001) і ефективно продовжувати роботу з нарощування антитерористичного потенціалу.

У відношенні до СНД слід зазначити, що правоохоронні органи держав - учасників цієї організації здійснюють досить активну взаємодію. Створено Антитерористичний центр, що є постійно діючим спеціалізованим галузевим органом СНД і призначений для забезпечення координації взаємодії компетентних органів держав - учасників СНД в області боротьби з міжнародним тероризмом і іншими проявами екстремізму.

Здійснюється і дипломатична взаємодія. 26 червня 2003 р. у Москві відбулися консультація на тему «Питання координації політики держав-учасників СНД у контексті нових викликів і погроз, протидії поширенню тероризму, організованої злочинності і наркобізнесу» на рівні керівників відповідних підрозділів міністерств іноземних справ країн СНД.

У ході цих консультацій були розглянуті практичні питання, які стосуються подальшої взаємодії та подальшого розвитку співробітництва між державами СНД у протидії новим викликам і погрозам, проаналізований хід міжнародних договорів, які підписувалися в цих областях у рамках СНД. Учасники консультацій також обговорили питання анти терористичної взаємодії в рамках ООН, ОБСЄ і Ради Європи .

Відносно ОБСЄ слід зазначити, що у діяльності цієї організації питанням протидії тероризму особлива увага стала приділятися саме після подій 11 вересня 2001 р. у США. Раніше ця тема в ОБСЄ активно не піднімалася. Після терактів у США виникла гостра необхідність визначення ролі і місця ОБСЄ в загальних міжнародних зусиллях в боротьбі з тероризмом. У рамках ОБСЄ був прийнятий ряд документів, спрямований на боротьбу з тероризмом. Найбільше відомим є План дій по боротьбі з тероризмом, прийнятий у ході засідання Ради Міністрів іноземних справ у Бухаресті в грудні 2001 р. У рамках Форуму щодо співробітництва в області безпеки був розроблений документ «Маршрутна карта по імплементації Бухарестського плану дій по боротьбі з тероризмом» від 12 лютого 2002 р. На Бішкекської міжнародної «Зміцнення безпеки і стабільності в Центральній Азії: нарощування всебічних зусиль щодо протидії тероризму» були прийняті Декларація і Програма дій.

У грудні 2002 р. на СМИД у Порту були прийняті Хартія ОБСЄ про запобігання тероризму і боротьбі з ним і рішення про «Виконання прийнятих в ОБСЄ зобов'язань і існування її діяльності щодо боротьбі з тероризмом». На СМИД ОБСЄ, що відбувся в грудні 2003 р. у Маастрихту, було ухвалене рішення про створення Контртерористичної мережі ОБСЄ, яка покликана сприяти більшої ефективності зв'язків між держави і ОБСЄ з питань протидії тероризму .

Всі держави-учасниці вважають важливим внесок ОБСЄ в міжнародне співробітництво щодо боротьбі з тероризмом і виступають за те, щоб в ОБСЄ була своя, конкретно визначена роль у міжнародній боротьбі з тероризмом. При цьому діяльність ОБСЄ повинна не дублювати зусилля ООН, а доповнювати їх. ОБСЄ, наприклад, могла б зайнятися вивченням і поширенням передового досвіду боротьби з тероризмом. ОБСЄ також, могла б вивчати причини, що штовхають людей до терористичної діяльності. Це складне і багато в чому делікатне завдання потребує особливих спільних міжнародних зусиль .

Важливість можливої ролі ОБСЄ в справі протидії тероризму обумовлена і тим, що Європа є досить «сприятливою» для терористів метою, якщо врахувати високу щільність населення і велику кількість промислових об'єктів, включаючи атомні електростанції. Необхідно також особливо відзначити антитерористичне співробітництво у рамках держав-сусідей, що передбачало б проведення погоджених міжвідомчих оперативно-профілактичних цільових заходів і спеціальних операцій щодо виявлення, попередження і припиненню незаконного обороту зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв.

Тема протидії міжнародному тероризму і координації відповідних зусиль на міжнародній арені постійно розглядається міністерствами іноземних справ.

У рамках курсової роботи можливо лише в загальних рисах проінформувати про бачення міжнародним співтовариством проблеми тероризму, шляхів боротьби з цим явищем і про антитерористичну співпрацю, яка здійснюється державами і міжнародними організаціями.

Проблема боротьби з міжнародним тероризмом є багатогранною і не має простих рішень. По-перше, очевидно, що терористами створена потужна і розгалужена мережа злочинних організацій по усьому світі. У зв'язку із цим для боротьби з тероризмом необхідні загальні і скоординовані зусилля всіх членів міжнародного співтовариства. По-друге, терористичні мережі виникають не на порожньому місці. Найчастіше використовуються канали зв'язку, переправляння через кордони людей, матеріальних засобів і озброєнь, наявні в розпорядженні організованих злочинних угруповань, які не займаються терористичною діяльністю. Зі сторони терористичних організацій відзначається використання у своїй діяльності прийомів організацій, що займаються торгівлею наркотиками. Це свідчить про те, що проблема міжнародного тероризму не може бути вирішена у відриві від рішення проблем наркоторгівлі, торгівлі людьми, організовану злочинністю в цілому. У цьому контексті досить важливими є дії українських, російських, білоруських правоохоронних органів щодо припинення незаконної міграції через ці країну на Захід. Ця діяльність влади є значимим внеском у боротьбу з міжнародним тероризмом.

Висновки

Отже, як відзначалося вище, необхідне визначення першопричин тероризму і їхня мінімізація. Саме усунення причин, що штовхають людей на співпрацю з терористичними організаціями, є найскладнішим завданням, рішення якого потребує колосальних солідарних зусиль всіх членів світового товариства. Потрібне максимальне звуження соціального ґрунту тероризму: безробіття, убогості, неграмотності, різних форм дискримінації. При цьому необхідні міжнародні програми, спрямовані на зміну уявлень людей про насильство як засіб вирішення проблем і засобі зміни несправедливої, на їхню думку, світобудови.

Наша країна виступає за формування у світі атмосфери активного неприйняття тероризму як кримінального діяння. Основою відповіді цьому явищу мають бути безкомпромісність, невідворотність відповідальності за тероризм і надання допомоги його жертвам. Україна виступає за розробку світовим товариством концепції безпеки нового типу, яка була б заснована на взаємній довірі, взаємній вигоді, яка б сприяла вирішенню питань розвитку і проблем регіональних конфліктів, радикальному ослабленню факторів, що підривають безпеку.

Найважливішою умовою успішної боротьби з тероризмом Україна вважає строге дотримання всіма державами міжнародного права. Центральна

роль у координації міжнародної протидії тероризму повинна залишатися за ООН і її Радою Безпеки.

Міжнародний тероризм є однієї з найбільш небезпечних погроз для сучасної цивілізації. Шляхи викорінювання цього явища ще визначаються міжнародним співтовариством, хоча вже зараз робиться дуже багато. Масштаби поширення тероризму прийняли такий характер, що жодна країна світу не має повних гарантії від здійснення на її території терористичних актів. У зв'язку з цим, поряд із самими ефективними внутрішніми заходами, які спрямовані на запобігання терористичної діяльності, необхідно розглядати цю проблему і як глобальну та відповідно будувати стратегію боротьби з нею. Без самого тісного міжнародного співробітництва, спрямованого на комплексну солідарну протидію всіх суб'єктів міжнародного життя новим погрозам і викликам, майбутнє людства навряд чи зможе відповідати нашим очікуванням.

Список літератури:

1. Гуцало М. Программа антитеррористических действий - диалог культур Інформаційно-аналітичний бюлетень «ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ: особистості, суспільства, держави» 4/05

2. Ковтіха В. Формула антитерору. Як боротися з екстремізмом Газета «День», №92, 26 мая 2005 г.

3. Корчинский А. Террористы тянут время, подогревая недовольство людей властью. «Сегодня», 26 октября 2002

4. Никипелова И. Сегодня терроризм - это серьезный и мощный бизнес Независимое Аналитическое Агентство «Главред», 6 сентября 2004 (http://antiterunity.org/ru/massmedia/glavred060904.php)

5. Тютин Б. Громадянське суспільство повинне вміти протидіяти тероризму Фінансово-економічний тижневик «Україна BUSINESS», жовтень 2002