Переваги та недоліки використання офшорних зон та фінансових центрів у фінансовому плануванні суб’єктів підприємницької діяльності

- інвестиційні компанії, які використовуються, зокрема, для портфельних інвестицій і консолідації пакетів акцій;

- компанії по управлінню інтелектуальною власністю;

- фінансові компанії, які забезпечують внутрішньофірмове кредитування;

- компанії по наданню різних професійних послуг.

Відання переваги організації дочірньої холдингової компанії на о.Мен зумовлено наступними причинами:

наявністю низьких податків на прибуток, деякі типи компаній і довірчих фондів від податків взагалі звільнені;

відсутністю податку на прибуток від розпорядження капіталом, на майно, дарування;

гарантованістю конфиденціальності для власників компанії, яка забезпечується використанням паїв на пред'явника і послугами довірених осіб;

необмеженістю мінімального розміру вносимого пайового капіталу і наявністю єдиної форми звітності - річного фінансового звіту.

Велику роль також відіграють такі фактори, як членство острова в ЄС (правда з обмеженими правами), наявність кодифікованого трастового права і кваліфікація місцевого персоналу.

Компанії зареєстровані на о.Мен, можуть мати статус, пільгових, резидентних і нерезидентних. В залежності від типу компанії, встановлюються різні умови оподаткування. Нерезидентні та пільгові компанії на острові користуються типовими для “податкових гаваней” пільгами. Їх можна віднести до особливого типу юридичних осіб - “оффшорні компанії”. Оффшорні компанії всі свої операції - виробництво, збут, закупки та інше - проводять за межами юрисдикції, в якій вони зареєстровані.

Нерезидентні компанії (non-resident companies), зареєстровані у відповідності з Законом 1986 р. “Про збір з нерезидентної компанії” звільнені від прибуткового податку. Всі акціонери нерезидентної компанії повинні проживати за кордоном.

Нерезидентами острову може бути більшість директорів, і за межами острову повинні проводитись засідання Ради директорів і загальні збори пайщиків. Нерезидентна компанія виплачує щорічне мито в 450 фт.ст. в момент подачі декларації про нерезидентність. Далі виплати проводяться при подачі річної фінансової звітності.

Пільгові компанії (exempted companies) представляють собою особливий інтерес з точки зору конституювання холдінгу. Податковий статус пільгової компанії визначається відповідним законом про прибутковий податок на пільгові компанії, відповідно до якого пільгові компанії на о.Мен звільняються від податків на прибуток. Для реєстрації пільгової компанії закон вимагає виконання ряду умов:

пільгова компанія не може займатись торговельною чи іншою комерційною діяльністю на о.Мен. Не дозволяється прийом депозитів, участь в банківському бізнесі і страхуванні. Резиденти о.Мен не можуть бути утримувачами акцій компаній цього типу. Секретар компанії зобов'язаний мати відповідну кваліфікацію. Статус пільгових надається тільки приватним (private) компаніям. Такі компанії на відміну від публічних (public) компаній не мають права проводити відкриту підписку на акції;

компанії, які мають намір, отримати статус пільгових, повинні щорічно до 30 липня подавати заяви протягом 30 днів від початку ділових операцій . Заява повинна супроводжуватись щорічними виплатами в 250 фт.ст.

Основною особливістю пільгових компаній є те, що навідміну від нерезидентних компаній, а також компаній в більшості інших безподаткових юрисдикціях - керівництво пільговими компаніями може здійснюватись на самому острові. Це дозволяє долати деякі обмеження, які містяться в законодавстві ряду країн, в тому числі Великобританії, у відношенні прибутків дочірніх фірм в “податкових гаванях" . В цих країнах пільги з оподаткування іноземних доходів надаються, коли дочірні фірми існують реально, а не “на бумазі”.

Як і нерезидентні, пільгові компанії повинні належати нерезидентам острову. Пільгові холдінгові компанії на о.Мен здійснюють наступні види комерційної діяльності:

інвестування і операції з цінними паперами;

інвестиції і операції з землею;

торгові операції;

розпорядження інтелектуальною власністю;

володіння позиками поза межами о.Мен.

Резидентні компанії (resident companies), тобто компанії які не зареєстровані як пільгові чи нерезидентні, виплачують податки звичайним шляхом. Їх прибутковий податок складає 20% від чистого прибутку. Більшість компаній о.Мен зареєстровані, як пільгові чи нерезидентні, хоча в деяких випадках є сенс заснувати якраз резідентну компанію - це стосується підприємств, орієнтованих не стільки на отримання, розприділяємого від інвестицій за кордоном, прибутку, скільки на виконання певних функцій. Резидентна компанія має право вести торгівлю на о.Мен, виключається і дискримінація таких фірм зі сторони Великобританії, США та інших країн при вивозі доходів в ці країни. Резидентна компанія не платить податку на приріст капіталу, який відсутній на острові. Прибуток від інвестицій розглядується як звичайний торгівельний прибуток. А от, прибутки резидентної холдінгової компанії обклададаються за загальною ставкою в 20%, що значно менше, чим в інших країнах.

Статус пільгових і нерезидентних компаній особливо є зручним для проведення комерційних операцій в різних країнах Європи. В деяких випадках влади країни, по відношенню до якої, компанія о.Мен є нерезидентом, можуть пред'являти до неї податкові претензії.

Гібралтар . Це одна з “молодих” холдінгових юрисдикцій, яка вже завоювала одне з перших місць для діяльності цієї форми оффшорного бізнесу. Так з 1992 р. на Гібралтарі почалась реєстрація пільгових холдінгових компаній, що дозволяє використовувати переваги директиви ЄС 90/435. Ця директива звільняє дивіденди материнської компанії від сплати податку “коло джерела”, коли материнська компанія обкладається податком на прибуток.

Гібралтарська холдінгова компанія не має звільнення від податку на прибуток (який складає в Гібралтарі 35%), проте надходячі дивіденди виключаються з оподатковуємої бази. При вивозі дивіденду з Гібралтару податок “коло джерела” складає всього 1%.

По рівню “пільговості” гібралтарська холдінгова юрисдикція тепер досить співставляєма з Нідерландами. Гібралтарський холдінг в найбільшій мірі підходить для інвестицій в країни-учасниці ЄС. Досить важливим в цьому аспекті є те, що директиви 90/436 та 90/437 дозволяють реорганізувати вже існуючі корпоративні структури на основі використання переваг холдінгової юрисдикції Гібралтару.

Фінансова компанія. З точки зору існуючого міжнародного валютного права фінансове обслуговування дочірніх підприємств та інших типів іноземних інвестицій, зараз може здійснюватись через спеціалізовані іноземні фінансові компанії, які створюються в зонах податкових пільг. Ця форма ведення оффшорного бізнесу ввібрала в себе багато рис чисто банківської діяльності: так фінансові компанії мають право отримувати і видавати кредити, що дозволяє використовувати їх для внутрішньофірмових кредитно-фінансових операцій.

В загальному вигляді операції фінансових фірм заключаються в наступному. Фінансова фірма отримує позикові кошти від материнської компанії і видає кредит невідомим особам, чи іншій дочірній фірмі. При цьому кредитування може проводитись на внутрішньофірмових умовах. Звернення до посередницьких фінансових компаній дозволяє значно понижувати податкові втрати, пов'язаних з переводом кредитних ресурсів з однієї країни в іншу.

В основному фінансові компанії створюються в районах, які надають їм специфічні податкові пільги - низький податок на прибуток і на розподіл банківського проценту. Особливий інтерес представляють собою ті юрисдикції, де відповідно до їх законодавства, фінансові компанії мають право приймати депозити, що дозволяє їм здійснювати банківські функції.

В цьому аспекті слід розглянути деякі типові схеми проведення фінансових операцій з допомогою дочірніх фінансових компаній, доречі ці схеми спрацьовують як в континентальних, так і “острівних” юрисдикціях, тому що протягом останніх десятиліть експертами спостерігається процес уніфікації норм і законодавчих актів, в цілому, у відношенні фінансового права (в міжнародному плані) як такого.

І так, в тих випадках коли слід розмістити значні кошти за кордоном і скоротити до мінімуму втрати від податків, використовується комбінація з двох дочірніх фірм, одна з яких знаходиться в “податковій гавані”, інша - в країні яка має сприятливі угоди про запобігання подвійного оподаткування при розподілі доходу (в цьому випадку - банківського проценту). Функція дочірньої компанії, яка знаходиться в “податковій гавані”, заключається в акумуляції доходів в умовах відсутності податку на прибуток.

Фінансова компанія, яка розташована в районі з сприятливими податковими умовами ввозу і вивозу процента за кредити, отримала в діловій практиці назву “провідної” (conduit), оскільки вона забезпечує перевід фінансових ресурсів.

Сама операція побудована наступним чином: материнська компанія вкладає фінансові ресурси до акціонерного капіталу фінансової фірми, яка розташована в “податковій гавані”. Далі капітал переводиться і вигляді кредиту у розпорядження іншої дочірньої фірми, що має можливість скористатись пільгами при переводі проценту. Як правило, вона знаходиться в одній із країн з помірною системою оподаткування, яка має сприятливі податкові угоди. Ця фірма дає комерційний кредит третій стороні. В результаті відбувається значне скорочення податкових втрат по всьому ланцюгу, оскільки банківський процент із країни позичальника через “провідну” фінансову компанію повертається до “податкової гавані”, де відсутній податок на прибуток. Далі доход може бути розміщено в першокласний банк, інвестовано в любій іншій формі чи повернено на батьківщину.

Однією з визнаних юрисдикцій, яка має сприятливі податкові умови для розміщення “провідної” фінансової компанії є Нідерланди. Законодавство Нідерландів надає фінансовим компаніям наступні податкові пільги:

низький податок і в більшості випадків відсутність податку на проценти, які переводяться до країни, по позикам, що регулюється двосторонніми податковими угодами;

виключення з обкладаємого податком доходу, затрат на фінансування кредиту при проведенні взаємопов'язаних кредитно-позикових операцій (тобто коли кредит фінансується за рахунок позики);

можливе значне пониження “мінімального обкладаємого доходу”, який визначає гарантований податок, що стягується державою при проведенні взаємопов'язаних кредитно-позикових операцій;

відсутність додаткового податку на платежі проценту по позикам, отриманих з інших країн.

В законодавстві країни не вказано співвідношення позикових коштів і капіталу фірми, але як правило воно не повинно перевищувати 6:1.

Тут слід розглянути механізм надання різних податкових пільг. Доход фінансової компанії обумовлено різницею проценту по отриманим та наданим кредитам. Затрати по обслуговуванню займу, який є джерелом коштів для кредитування клієнта, виключається із обкладаємого прибутку. Податком обкладається доход у виді різниці між надійшовшим і виплаченим процентом за кредит. Ця різниця може бути зменшена до нуля, у випадку кредитування на внутрішньофірмових умовах. Тому законодавство Нідерландів вимагає сплати податку з “мінімального обкладаємого доходу”. З його допомогою податкові інстанції намагаються обмежити свій “податковий ризик”. Цей податок представляє собою єдиний вид затрат при переводі кредитних ресурсів через Нідерланди.

На кінець слід додати, що фінансові компанії з схожим статусом і функціями можуть засновуватись у наступних юрисдикціях: Швейцарії, Данії, на о.Мен і більшості оффшорних територій.

Ліцензійна компанія. Основна сфера діяльності ліцензійних компаній - забезпечення комерційного використання і розпорядження патентами, праграмами для ЕВМ, інша творча продукція, яка належить материнській фірмі. Ліцензійні компанії для ефективного управління інтелектуальною власністю утворюються, наприклад, в Іраландії і Люксембурзі. Ірландські компанії звільнені від включення в оподатковуємий дохід платежів роялті за використання винаходів, створених (навіть формально) в Ірландії. Холдінгові компанії в Люксамбурзі звільнені від будь-яких податків на надходження типа платежів роялті за використання інтелектуальної продукції. Разом з тим в міжнародній практиці даний інструмент був застосован для проведення різноманітних трансфертних (внутріфірмових) операцій, зокрема з метою податкового планування. Для цього дочірня фірма купує ліцензію материнської компанії на використання її інтелектуальної власності і “ноу-хау”. Доходи в адресу матиринської фірми у вигляді роялті - платежів за використання технологій та іншої інтелектуальної продукції.

Під час формування фінансового каналу з участю ліцензійної компанії податкові втрати при вивозу роялті повинні бути сопоставлені з податками на перевод капітала в альтернативних формах - у вигляді дівідента і банківського відсотка. Зрозуміло, що вивозити доходи у вигляді роялті доцільно тількі у випадку, якщо це забезпечує економію витрат за рахунок зниження податків. Побудова холдінгової структури за участю ліцензійної компанії зазвичай включає два етапи. Спочатку матиринська кампанія передає інтелектуальні цінності в розпорядження ліцензійної дочірньої фірми шляхом їх вкладення в установчий капітал або на основі ліцензійної угоди. Потім дочірня компанія надає субліцензію на інтелектуальну продукцію третій особі або іншій дочірній фірмі. Прибуток песередницької ліцензійної компанії створюється за рахунок різниці між платежами, отриманими за використання технологій третіми особами, і виплатами в адресу матиринського підприємтсва.

З метою зменшення податків дочірні ліцензійні компанії утворюються в країнах, які відносяться до зон з податковими пільгами. Загальна схема утворення ліцензійних фірм аналогічна тій, яка використовується підприємцями при утворенні фінансових і холдінгових компаній: платежі роялті за використання об'єктів інтелектуальної власності проходять через проміжну інстанцію - ліцензійні фірми в Нідерландах, Швейцаріі, Ірландії, Люксамбурзі. Іноді вводять ще один проміжний ланцюг: ліцензійна компанія в “податковій гавані”, де скопичуються отримані доходи.

§ 3. Офшорні зони - складова системи міжнародного правопорядку

Як ми вже зазначали, міжнародний правопорядок включає в себе всі міжнародні відносини, які впорядковані (чи впорядковуються) міжнародним законодавством, національними правопорядками, які мають безпосередній вплив на міжнародний правопорядок, на його функціонування, а також особливості діяльності міжнародних організацій та інших міжнародних установ на міжнародний правопорядок. Саме неоднородність міжнародного правопорядку призводить до винекнення різноманітних відносин між елементами та складовими міжнародного правопорядку. Міжнародні організації, як і держави, мають безпосередній вплив на функціонування і існування офшорних зон, бо саме міжнародні організації - організації представлені багатьма державами, мають суттєвий вплив на міжнародне суспільство і міжнародну свідомість.

§ 3.1 Вплив міжнародних організацій на функціонування і існування офшорних зон

Слід зауважити, що в наш час, погляди більшості сучасних юристів і економістів сходяться в тому, що лібералізація міжнародної торгівлі є необхідним напрямком розвитку світової економіки. Провідні міжнародні організації, Всесвітня Торговельна Організація (WTO), ставлять досягнення лібералізації в якості своєї першочергової задачі. І це не дивно, оскільки позитивні наслідки звільнення міжнародних торгівельних зв'язків від існуючих пут торкнуться всіх прошарків суспільства: споживачів -так як вибір пропонуємих їм товарів і послуг розшириться, в той час як виникла конкуренція призведе до пониження цін; виробників - так як лібералізація збільшить число їх потенціальних клієнтів, скорочуючи цим самим загрозу безробіття, і так далі. Безпосередні учасники економічної діяльності - підприємства і фірми також зацікавлені в процесі лібералізації торгівельних зв'язків. Їх ціль - законним шляхом звільнитись від черезмірно високих митних тарифів, валютного контролю, імпортних і експортних квот та інших фіскальних чи бюрократичних проблем. Для цього існує багато методів, один з яких - використання компаній, заснованих в юрисдикціях з низьким оподаткуванням при відсутності валютного контролю.

Але так вважає не все співтовариство. В умовах світової фінансової кризи багато державних міжнародних фінансових організацій, у тому числі Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Велика Вісімка, Європейській Союз, ООН, Організація Фінансових Дій (FATF), направили свої зусилля на усунення недоліків світової фінансової системи. На думку цих провідних державних міжнародних організацій офшорні зони є “недоліком світової фінансової системи”. Найближчі чотири-п'ять років стануть періодом серйозних іспитів для всіх учасників операцій в офшорних фінансових центрах.

Незважаючи на розбіжності, усі країни - члени ОЕСР вирішили затвердити єдиний список юрисдикції, що є "податковим раєм", і надалі погоджувати будь-які політичні й економічні контакти з цими країнами для того, щоб вони не сприяли нечесної конкуренції. У першу чергу міри ОЕСР будуть спрямовані проти офшорних зон.

Серйозні розбіжності викликали вже найперші пропозиції про зміну податкових режимів, висунуті в доповіді ОЕСР про нечесну податкову конкуренцію. Так, Швейцарія і Люксембург узагалі відмовилися приймати цю доповідь до уваги, а тим більше проводити в життя викладені в ньому рекомендації. У доповіді ОЕСР містяться 19 основних рекомендацій і ряд пропозицій по зміні режимів нечесних податкових пільг. Ці рекомендації і пропозиції, зокрема, стосуються створення Форуму ОЕСР по нечесних режимах оподатковування, основні задачі якого - відстеження застосування нечесних податкових пільг, оцінка вже існуючих і планованих податкових режимів, визначення контрзаходів проти нечесної податкової конкуренції і збільшення їхньої ефективності.

Швейцарія відмовилася приймати цю доповідь, заявивши, що, хоча податкова конкуренція дійсно може бути нечесної, дана доповідь занадто поверхнева, у ньому зігноровані специфічні особливості податкової системи кожної країни і, крім того, деякі рекомендації доповіді суперечать швейцарському законодавству. Люксембург же мотивував своє відмовлення приймати доповідь незгодою з застосуванням положень доповіді до права таємниці банківських вкладів.

Проте, незважаючи на розбіжності, усі країни - члени ОЕСР вирішили затвердити єдиний список юрисдикції, що є "податковим раєм", і надалі погоджувати будь-які політичні й економічні контакти з цими країнами для того, щоб вони не сприяли нечесної конкуренції. Правда, країни ОЕСР так і не дали чіткого визначення, яку саме країну можна вважати цим самим "податковим раєм". Було лише відзначене, що така країна характеризується нульовим чи низьким рівнем податкових ставок, широкими податковими пільгами для офшорного капіталу, непрозорістю фінансових операцій, а також небажанням обмінюватися податковою інформацією з іншими країнами. Виходячи з такого визначення "податкового раю", цілком імовірно, що міри ОЕСР будуть спрямовані в першу чергу проти офшорних зон.

Офшорним зонам загрожують і активні дії з боку іншої міжнародної організації, FATF, спрямовані на боротьбу з відмиванням "брудних" грошей. Останнім часом FATF усе рішучіше призиває країни до створення міжнародного союзу для боротьби з відмиванням коштів, отриманих у результаті злочинної діяльності. За заявою керівників цієї організації, незважаючи на значні успіхи в боротьбі з міжнародними потоками незаконно нажитих коштів з моменту створення FATF у 1989 році, ця проблема усе ще актуальна і вимагає мобілізації сил усього світового співтовариства. У своїй доповіді FATF представила план боротьби з відмиванням грошей на 1999-2004 роки. Основна ідея доповіді полягає в тому, що боротьба з відмиванням незаконно нажитих засобів повинна поширюватися на всі регіони світу, у тому числі і на офшорні зони.

Міжнародне співтовариство борися з нечесною податковою конкуренцією, „Методи і способи відмивання грошей змінюються відповідно дорозвитку контрзаходів. Останніми роками Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) виявляла дедалі складніші комбінації способів, зокрема такі, як активізація використання юридичних осіб для приховання справжньої власності і контролю за доходами, одержаними злочинним шляхом, та активізація використання професіоналів для надання консультацій і сприяння у відмиванні кримінальних доходів. Ці фактори, що поєднуються з досвідом, набутим у країнах і на територіях, які не співпрацюють у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також ряд національних та міжнародних ініціатив зумовили перегляд і перевірку Сорок Рекомендацій FATF з метою посилення протидії відмиванню грошей фінансуванню тероризму в нових умовах. Нині FATF закликає всі країни вжити необхідних заходів для приведення їх національних систем стосовно боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму у відповідність з новими рекомендаціями FATF та ефективного їх здійснення” [ 5 ].

Положення доповіді FATF були цілком схвалені Великою Вісімкою, і мандат цієї організації був продовжений ще на п'ять років. Велика Вісімка на самміті в Бирмингемі також обнародувала десять основних принципів розширення співробітництва між національними фінансовими органами, що контролюють діяльність компаній, що ведуть активні міжнародні операції. Ці принципи дозволяють органам фінансового контролю поділятися зі своїми іноземними колегами найрізноманітнішою інформацією, у тому числі інформацією щодо окремих акціонерів, чи менеджерів співробітників даних компаній. Країни Великої Вісімки повідомили і про відповідні зміни свого законодавства, покликані полегшити співробітництво органів фінансового контролю.

Європейський Союз, також як і ОЕСР, активно включився в боротьбу з нечесною податковою конкуренцією. Так, група ЄС по виробленню єдиної податкової політики виділило близько 80 податкових мір, що можуть бути кваліфіковані як міри нечесної податкової конкуренції. До 2003 року органи ЄС планують у законодавчому порядку ліквідувати всі режими нечесної податкової конкуренції, у рамках союзу. Керівництво ЄС також планує усунути всі лазівки в законодавствах країн союзу, які дозволяють урядам захищати національні компанії за допомогою дискримінаційної податкової політики чи, навпаки, залучати іноземні компанії системою надмірних податкових пільг.

Проблемами офшорних зон зайнялися й в ООН. Організація ООН по контролю наркотиків і запобіганню злочинів, що знаходиться у Відні, опублікувала доповідь, яка стосується проблеми "податкового раю", банківської таємниці і відмивання грошей. У цій доповіді визнається, що прагнення зберігати комерційну конфіденційність, законним шляхом уникати високого оподатковування і максимально спрощувати процес перекладу засобів - цілком зрозумілі причини збереження таємниці банківських вкладів і приховання щирих власників офшорних компаній. У той же час у доповіді відзначається дуже слабкий контроль фінансових систем деяких офшорних зон, що значно спрощує використання компаній у цих юрисдикціях в незаконних цілях.

У доповіді також підкреслюється, що в багатьох офшорних зонах уже створені добре налагоджені системи відмивання грошей і інших фінансових злочинів. У їхньому числі були названі 18 фінансових центрів у Карибському і Центрально-Американському регіонах, 16 - у Європі, 11 - в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, 3 - у Перській затоці і Східному Середземномор'ї і 3 - в Африці. У доповіді відзначається, що в цих центрах був створений і активно розвивається цілий набір фінансових інструментів - фонди, трасти, трастові компанії, банки, банківські рахунки, що в сполученні з небажанням місцевої влади співробітничати з органами фінансового нагляду інших держав приводить до виникнення цілих територій, недоступних для юридичного і фінансового контролю.

Доповідь ООН завершується висновком про те, що найближчим часом міжнародному співтовариству прийдеться створювати законодавчу базу, що дозволяє контролювати фінансові операції, які набувають глобальні масштаби, а також запобігати можливість використання офшорних зон нерезидентами для відхилення від виконання законів своїх країн.

Таким чином всі кроки цих міжнародних організацій спрямовані на обмеження вільної економічної діяльності, лібералізації міжнародної торгівлі, що може привести до тотального контролю зі сторони окремих структур над тим, що не може бути поставлено в рамки і бути повністю підконтрольним, тобто міжнародна економічна діяльність. Необхідно також зазначити, що намагання закрити офшорні зони чи принаймі обежити їх діяльність є намагання встановити контроль над світовою “міграцією” капіталів, зовнішньоекономічними операціями окремими групами світової спільноти для здійснення безпосереднього впливу на світові економіко-правові відносини. Від чого втрачається економічна свобода суб'єктів підприємницької діяльності. Але виникає парадокс, тому що саме ті хто намагаються закрити (обмежити) чи контролювати діяльність офшорного бізнесу були одними з тих, хто сприяв їх заснуванню і існуванню протягом років, і є тими хто використовує ці зони в теперішній час.

Тим часом, британські влади збираються застосувати всі ці рекомендації на практиці посилюючи тиск на владу Нормандських островів (Гернсі і Джерсі) і острова Мен, вимагаючи від них жорсткості контролю місцевих компаній і розширення співробітництва з закордонними органами правопорядка і фінансового контролю. Основні рекомендації з цього приводу містяться в доповіді колишнього чиновника міністерства фінансів Великобританії Ендрю Эдвардса, опублікованому 19 листопада 1998 року.

Поки що ці рекомендації не втілені в життя. Якщо хоча б частина з них буде реалізована, це приведе до серйозних змін навіть у найбільш простих офшорних структурах і поставить під сумнів доцільність їхнього використання в нинішньому виді. Це, у свою чергу, може привести до виникнення нових форм офшорних структур "офшор плюс".

§ 3.2 Негативні та позитивні чинники існування офшорних зон

Щодо позитивник і негативних чинників існування офшорних зон, то слід розрізняти, по-перше, для кого взагалі існування офшорних зон є небажаним елементом, а для кого гарна можливість заробити гроші або забезпечити надійний захист своїм капіталам, чи залучити поток капіталів для розвитку економіки країни. Виходячи з цього, можна зазначити, що поняття позитивні і негативні досить абстрактні. Наприклад, для когось певні фактори будуть носити негативне значення, а для інших позитивне. Офшорні фактори набувають негативного характеру в переважній більшості для держав, які мають стандартну систему оподаткування або жорстку. Я хотів би наголосити, що саме для держав, тому що для переважної більшості фізичних осіб офшорнів зони відігрють позитивну роль, навіть для тих фізичних осіб, які є службовцями зазначених держав, що виступають проти нечесної податкової конкуренції офшорних зон, і мають свої приватні компанії або виступають акціонерами в інших компаніях. Також офшорні зони є джерелом доходів держав, які або виступають як офшорні юрисдикції (повністю вся держава), або наділяють таким статусом певні зони на території своєї держави.

Отже виходячи з точки зору держав, які мають стандартну або жорстку систему оподаткування негативними чинника офшорних зон є те що:

досить велика частина капіталу з цих країн “перекочовує” до офшорних зон, що знижує рентабільність економіки країни;

влади офшорних країн зберегають конфеденційність інформації, що не дозволяє податковим органам або іншим державним органам отримати необхідну інформацію з приводу фізичною або юридичної особи, яка підозрюється у скоєнні фінансових злочинів чи фінансових махінацій, що приносить значні збитки країні, бюджету країни;

неможливість зі сторони світового співтовариства контролювати крупні фінансові операці і пересування капіталів.

Щодо позитивних чинників існування офшорних зон, то можна сказати, що ті фактори, які є негативними для держав, які мають стандарту або жорстку систему оподаткування, будуть мати позитивний характер для сторін, якім бажене існування офшорних зон. Всі ті чинники які були негативними тепер стають позитивними, змінюється їх змістовне наповнення. Наприклад, конфеденційність, яку гарантують офшорні зони вкладчикам служить гарантом недоторканності їх капіталів, що в свою чергу не гарантується іншими країнами. До вказаних трьох чинників можна ще додати можливість уникнення надмірних витрат (низьки податкові ставки, можливість уникнення від оподаткування в своїй країні з використанням офшорних зон (схеми були неведені вище), м'ягкі вимоги щодо утворення та реєстрації компаній), отримання високих прибутків за рахунок вкладів, дипозитів (схема 2), можливість використання анонімності, а також використання послуг номінальних деректорів компаній чи фірм.

Отже при визначенні позитивності і негативності існування офшорних зон слід брати до уваги фактор суб'єктивності, тобто для кого вони будуть носити позитивний характер, а для кого негативний.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи цю роботу слід особливо відмітити той факт, що фінансове планування СПД з використанням офшорних зон та фінансових центрів є досить ефективним і різноманітним. Зменшити податкові розходи є здорове бажання кожного і саме використання офшорних зон дозволяє, не ухилятись від оподаткування, а мінімізувати оподаткування. Різниця між цими двома поняттями є дуже суттєвою, оскільки ухилятись це не платити або не повністю сплачувати всі податки, порушаючи таким чином законодавство країни, в якій ти є платником податків, а мінімізувати оподаткування означає зменшувати податкові платежі застосовуючи всі можливості не порушуючи (а навіть використовуючи) законодавство, що є законним правом кожного. Саме зменшення витрат є позитивним результатом чи явищем для будь-якого СПД, отже офшорні зони сприяють розвитку економічної потужності кожного суб'єкта господарювання, який за рахунок використання офшорних зон або структурних елементів офшорних зон досяг зменшення витрат, бо заощаджені гроші, це зароблені гроші. Але не всі однаково ставляться до існування офшорних зон, як такої можливості для СПД. Нам відомо, що податки (які мінімізуються СПД) є статтею доходу будь-якої держави, отже знижуючи податкові витрати СПД зменшує дохідну частину державного бюджету, що не дуже до вподоби державі. Ось і виникає з боку держав бажання на будь-які можливі обмеження для СПД у співпраці зі структурами офшорних зон. Такі обмеження можуть бути виражені по різному, від моніторингу чи жорсткого контролю СПД, які співпрацюють із „офшорами”, до прийняття міжнародними організаціями (учасниками яких є такі держави) різного роду документів та рекомендації. Таким чином виникає протистояння між державами та еконміко-правових відноси з використанням офшорних зон у системі міжнародних правовідносин. Отже, офшорні зони, їх діяльність та майбутнє існування повністю залежать від того на скільки вони є важливі для системи, на скільки їх цінності є необхідні для світового співтовариства - з одного боку, а також від того наскільки змінеться відношення до офшорних зон світової спільноти вираженою міжнародними організаціями, від визнання офшорних зон як особливої ліберальної форми здійснення міжнародних економіко-правових відносин, а не як засіб відмивання “брудних грошей” і не як країни з нечесною податковою конкуренцією. Також, важливо сказати, що сфері правового регулювання офшорних зон (бізнесу), найбільш важливу роль відіграє не саме право, як інструмент регулювання, а перш за все економічне (податкове) планування та адміністративне управління, оскільки чисто “правові” елементи присутні, в основному: при моменті інкорпорації (заснування) відповідних підприємтсв в офшорних юрисдикціях; при правовому аналізі в питанні підбору та дії договорів про запобігання подвійного оподаткування (для фінансових трансакцій); й правовому регулюванні “податкових” відносин з офіційними установами відповідних офшорних юрисдикцій.

Але ж в чому причинна необхідність існування офшорного бізнесу й відповідно офшорних юрисдикцій? Тепер, узагальнюючи все, що було розглянуто впродовж цієї роботи, можна відповісти на це питання.

Сама проблема офшорного бізнесу й функціонування дочірніх компаній за кордоном охоплює потреби, як правило зовнішньої торгівлі, податкового і валютно-фінансового планування компаній будь-якої держави. В наш час росте розуміння того, що офшорний бізнес (тобто перетік капіталів), нерозривно пов'язаний з розвитком світової торгівлі й міжнародних інвестицій.

Можна сказати, в цьому аспекті, що для української промисловості актуальною є проблема зміни структури експорту, пониження долі сировинних товарів й збільшення питомої ваги машин і обладнання. Ці зміни нерозривно пов'язані з експортом капіталу, заснуванням за кордоном збутових, торгових, посередницьких фірм, дочірніх підприємств. Наприклад, потреби російських підприємств (як і українських) не зводяться лише до реалізації готової продукції.

Отже оффшорні компанії - це сама перспективна форма для наступного руху своїх товарів, послуг і так далі. Оффшорні компанії дозволяють більш кваліфіковано вкладувати кошти, виконувати торгово-посередницькі операції, здійснювати фінансові, агентські послуги. Коли дії оффшорної компанії відповідають політиці й інтересам материнської компанії, то її діяльність приносить суттєвий економічний ефект.

Вибір країни розташування цієї компанії, її оффшорної юрисдикції, в першу чергу визначається рівнем оподаткування доходів.

Необхідно також зазначити, що намагання закрити офшорні зони чи принаймі обежити їх діяльність є намагання встановити контроль над світовою “міграцією” капіталів, зовнішньоекономічними операціями окремими групами світової спільноти для здійснення безпосереднього впливу на світові економіко-правові відносини. Від чого втрачається економічна свобода суб'єктів підприємницької діяльності. Але виникає парадокс, тому що саме ті хто намагаються закрити (обмежити) чи контролювати діяльність офшорного бізнесу були одними з тих, хто сприяв їх заснуванню і існуванню протягом років, і є тими хто використовує ці зони в теперішній час. Але якщо всеж таки будуть втілені в життя їх намагання, то виникає ймовірність, як вже я зазначав, утворення альтернативнних офшорних структур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні акти чинного законодавства України

Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про перелік офшорних зон” № 77-р від 24 лютого 2003р.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про комплекс заходів, спрямованих на збільшення дохідної частини бюджетів та недопущення ухилень від оподаткування” № 2003 від 18 грудня 1998р.

Перелік офшорних зон наданих посольствами України станом на 30 листопада 2003 року.

Міжнародний договір вiд 24.09.2003 Сорок Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)

Директива, Заява, Міжнародний договір вiд 04.12.2001 № 20001/97/ЄС Директива 2001/97/ЄС Європейського Парламенту і Ради Європейського Союзу, яка вносить зміни в Директиву Ради 91/308/ЄЕС щодо запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей - Декларація Комісії.

Кабінет Міністрів України, Національний банк; Постанова, Програма вiд 16.01.2004 №45 Про затвердження Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2004 рік

Періодичні видання

Бізнес № 6 (317), 1999.

Бізнес № 45 (304), 1998.

Бізнес № 44 (251), 1997.

Offshore (уникальный журнал о международном бизнесе) #1-11-2003.

Offshore (уникальный журнал о международном бизнесе) # 1-12-2003.

Offshore (уникальный журнал о международном бизнесе) # 1-1-2004.

Offshore (уникальный журнал о международном бизнесе) # 1-2-2004.

Роботи українських та російських вчених

Офшорні фірми в міжнародному бізнесі: принципи, схеми, методи. М., 1997.

Курс международного права. том 2. Основные принцыпы международного права. Москва «Наука»., 1989.

Гроценко А. и Карманова Е. Оффшорные компании: обзоры, комментарии, рекомендации. НПК-ВЕСТА. М. 1995

Кумок С.И. Оффшорные компании. Обзоры, комментарии, рекомендации. Общая редакция/Составление АОЗТ. “Московское Финансовое Объединение”. М. 1995

Горбунов А.Р. Оффшорный бизнес и создание компаний за рубежом./Под редакцией канд.эконом.наук Юлдамева Р.Т. “ИНФРА-М”. М. 1995

Оффшор. Неичпользованные возможности. Материал подготовлен группой экспертов РО ТДОС. К. 1996

І.І. Лукашук. Міжнародне право (Загальна частина). М., 1997.

Бранд М., Шаповалов С.Г. Бізнес в Україні і за її межами. К., 1997.

Корнеева Елена. Оффшорный мир. Взгляд изнутри. Справочник. М., 2001.

Внешнеэкономический бизнес в России /Под ред. И.П. Фаминского. М.,1997.

Краткий внешнеэкономический словарь-справочник /Под ред. В.Е. Рыбалкина. 2-е изд., перераб и доп. М. Международные отношения, 1991.

Основы внешнеэкономических знаний / С.И. Долгов, В.В. Васильев и др. М. Высшая школа, 1990.

Роботи закордонних авторів

Річард Стенлі, Едуард Абубекеров. Енциклопедія офшорного бізнесу. М. 1996.

Річард Гордон “Податкові сховища та їх використання платниками податків США” Нью-Йорк, 1991.

Жан Тускоз. Международне право. Київ.1998

How and Why Americansc Go Offshore : Profit, Privacy, Protection Larry Turpen / Paperback / Published 1998

Offshore Finance Yearbook 1995-96 Hardcover / Published 1996

Kissinger H. American Foreign Policy. N.Y., 1974. P. 57.

Розенберг Дж. М. Международная торговля. М., 1997.

Джерела Inetrnet

http://www.criminalbarristers.com/bbs4/messages/13.html.

http://www.offshoreservice.com.ua

http://www.internetnorth.com.au

http://www.flemings-offshore-bank.com

http://www.corpservices.com

http://www.offshore-now.com

http://www.bbp-net.com

http://www.bcs-offshore.com

Анотація

Ізотов В.А. Переваги та недоліки використання офшорних зон та фінансових центрів у фінансовому плануванні суб'єктів підприємницької діяльності. Правознавство. Національна академія управління, Київ, 2004.

В роботі викладені, як теоретичні, так і практичні питання використання офшорних зон та фінансових центрів у фінансовому плануванні суб'єктів підприємницької діяльності. Робота починається зі вступу де зазначено актуальність цієї теми, а саме те, що основним стимулом для виникнення, існування та майбутнього модифікування офшорних зон є саме законне, вірне бажання кожного мінімізувати свої витрати (в тому числі і за рахунок зменшення виплат на податки), тому актуальність офшорних зон (на даному етапі) та інших можливостей мінімізувати свої витрати (в даному випадку за рахунок зменшення податкових виплат) є безперечною і тепер і в майбутньому, а також була в минулому. В першому розділі зазначено поняття та основні принципи офшорних зон та фінансових центрів, а також характеристика структур, які створюють в цих зонах. Другій розділ дає можливість дослідити напрямки використання структур зареєстрованих в офшорних зонах при їх взаємодії з суб'єктами підприємницької діяльності. В третьому розділі визначене місце офшорних зон та фінансових центрів у системі міжнародних правовідносин, дана характеристика цьому явищу, як елементу системи, а також показано яким чином впливає системи на нього. У висновку підтверджується необхідність у використанні офшорних структур при фінансовому плануванні суб'єктів підприємницької діяльності.

Ключові слова: офшорні зони, фінансові центри, суб'єкти підприємницької діяльності, банки, трасти, страхові компанії, холдінг, міжнародні організації, фінансові компанії, та ін.

Annotation

V.A. Izotov. Positive and negative in financial planning of the subjects of enterprise activity. Lawyer. National academy of management, Kiev, 2004.

In work are stated both theoretical, and practical questions of use offshore zones and financial centres in financial planning of the subjects of enterprise activity. The work begins by the introduction where the urgency of this subject is determined, namely that by the basic stimulus for occurrence, existence and further updating оффшорных of zones is lawful, correct desire everyone to minimize the expenses (including at the expense of reduction of payments by the taxes), therefore urgency of offshore zones and other opportunities to minimize the expenses is unconditional, and now, and in the future, and as was in the past. In the first section is spoken about concept and basic principles of offshore zones and financial centres, and as the characteristic of structures is given which create in these zones. The second section enables to investigate directions of use of structures, which are registered in offshore zones, at interaction them with the subjects of enterprise activity. In the third section the place of offshore zones and financial centres in system international relations is determined, the characteristic to this phenomenon is given, as to an element of system, and as is shown how the system influences him. In the conclusion the necessity at use of offshore structures in financial planning of the subjects of enterprise activity proves to be true.

Key words: offshore zones, financial centre, subjects of enterprise, Bank, Trust, Insurance Company, Holding, International organizations, Financial Company, etc.

Размещено на Allbest.ru