Сутність і класифікація інформаційної агресії на території України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність роботи. Демонстрація агресії в ЗМК, глобалізація процесів міжнародних стосунків, яка відображується у зовнішній сфері діяльності окремої держави та поглиблення соціальних проблем у її внутрішньополітичному житті спричинюють зростання активності процесів протистояння різних соціальних верств, національних меншин, окремих народностей. Події державного рівня в Україні протягом останніх трьох років особливо актуалізували означену тему. Інформаційна агресія стає одним з основних важелів впливу на керівництво держав та формування суспільної думки. Виявлення та аналіз у сучасному інформаційному просторі України ознак агресії та пошук шляхів протидії обумовлюють актуальність цієї роботи.

Предмет дослідження. Публікації матеріалів, що стосуються вказаної проблематики, у ЗМІ та спеціальній літературіМета дослідження. Щоб знати, з якими видами загроз може зустрітися держава в інформаційному просторі та як їм протидіяти, має бути сформована чітка теоретична база, конкретно визначені та класифіковані поняття.

Вплив на економіку держави демонстрації агресії в ЗМК, усвідомлення місця і ролі інформаційної агресії щодо інших інформаційних операцій, класифікація засобів та об'єктів впливу, визначення слабких місць і пошук ефективних шляхів протидії і є метою цього дослідження.

1.Визначення понять і аналіз інформаційних впливів агресивного характеру в інфопросторі України

Найчастіше інформаційну агресію визначають так:

- тривалий інформаційно-психологічний вплив країни-агресора на масову свідомість народу країни-жертви за допомогою ЗМК в інформаційному просторі цієї ж країни-жертви;

- здійснення ворожої інформаційної політики однією країною щодо іншої з метою певного зиску;

- разові інформаційні демарші однієї країни стосовно іншої.

Недоліком подібних визначень є їхня неконкретність (адже сюди підпадає практично будь-який інформаційний вплив) та неповнота (бо акцентується лише на інформаційно-психологічній складовій). У жодних відкритих офіційних документах України (включно з Концепцією інформаційної безпеки України) визначення інформаційної агресії немає.

На підставі порівняльного аналізу існуючого катогеріального апарату у цій сфері (на жаль, у звязку з обмеженим обсягом роботи навести його немає можливості) та моніторингу загальних тенденцій інформаційних взаємовідносин України з іншими країнами, автор пропонує своє визначення:

Інформаційно-психологічна агресія (ІПсА) - тривалий цілеспрямований асиметричний інформаційний вплив деструктивного характеру зініційований одним суб'єктом (чи групою суб'єктів) інформаційних відносин на іншого (інших) з метою завдання конкретних матеріальних і нематеріальних збитків у певних сферах діяльності останнього і встановлення власної інформаційної переваги.

На відміну від інших інформаційних впливів (напр., інформаційної війни чи атаки), інформаційна агресія характеризується наступним притаманним їй комплексом характеристик:

- цілеспрямований - наділений смисловим вектором впливу (цільовою установкоюз з визначеним середовищем і напрямком реалізації);

- асиметричний - суб'єкт-жертва з певних причин неспроможний надати адекватну протидію впливу (відсутність необхідних засобів протидії чи системи її організації або період хаосу внаслідок раптовості й неочікуваності агресивних дій та перебудови поведінки системи відповідно до посталих викликів);

- деструктивний - спрямований на завдання збитків суб'єкту-жертві, порушення гармонійного балансу інформаційного обміну, встановлення власної гегемонії у інформаційному просторі суб'єкта-жертви;

- зініційований - поняття агресії містить у собі як обов'язкову ознаку першості чи ініціативи застосування сили.

Задля повноти визначення, варто також означити поняття інформаційно-психологічної експансії, оскільки ці два види впливу тісно пов'язані між собою.

Інформаційно-психологічна експансія -- діяльність з досягнення національних інтересів методом безконфліктного проникнення в сферу соціальних і духовних відносин суспільства з метою поступового, плавного, непомітного для суспільства зміни системи соціальних відносин за зразком системи джерела експансії, витиснення положень національної ідеології і національної системи цінностей і заміщення їхніми власними цінностями й ідеологічними установками, збільшення ступеня свого впливу і присутності, установлення контролю над стратегічними ресурсами, інформаційно-телекомунікаційною структурою і національними засобами масової інформації (ЗМІ), нарощування присутності власних ЗМІ в інформаційній сфері об'єкта проникнення.

На мою думку, поняття експансії слід застосовувати до досягнення нею своєї критичної точки - моменту, коли вона починає усвідомлюватись цільовою групою впливу (об'єктом впливу) як цілеспрямований зовнішній (стосовно об'єкту) інформаційний вплив і починає породжувати протидію. З цього моменту вплив уже не є латентним та безконфліктним, а стає наступальним, що зініційований об'єктом впливу, тобто стає інформаційною агресією.

Критична точка визначається багатьма критеріями, основними з яких є:

- рівень професіоналізму державних та недержавних органів інформаційної безпеки;

- якість спланованої інформаційно-психологічної операції;

- обсяг та якість матеріально-технічних та фінансових ресурсів задля здійснення операції;

- рівень розвитку масової та індивідуальної свідомості та духовності;

- політична, економічна, соціальна та етнонаціональна ситуація у країні-жертві та відповідно у країні агресорі;

- взаємопов'язаність інформаційних мереж;

- нормативно-правова база;

- рівень розвитку наукових досліджень у цій сфері та практичних напрацювань;

- особистісні характеристики осіб, що мають вплив у країні (компанії, соціальній групі) - суб'єктів, що приймають рішення, лідерів громадської думки, відповідальних за критично важливі об'єкти функціонування системи (державної, соціальної та ін.)

2. Об'єкти інформаційно-психологічної агресії проти України

- Суспільна свідомість українського народу в цілому та окремих груп.

- Свідомість та підсвідомість еліти нації (провідних діячів державотворення, політики, культури та ін.)

- Свідомість та підсвідомість дітей, підлітків та молоді - „майбутнього нації”.

З якою метою здійснюється агресія - це необхідно визначати відповідно до кожного із суб'єктів агресивного інформаційно-психологічного впливу.

3. Основні суб'єкти інформаційно-писхологічної агресії

Можна виділити трьох основних суб'єктів: США, ЄС та РФ. Сюди не відносяться країни Сходу і Африки, бо процес інформаційних відносин України з ними не має проявів саме інформаційної агресії. Також не виділяються окремі країни Європи, бо у начебто розрізнених впливах при детальному аналізі можна виявити спільний вектор спрямованості впливу.

Більше того, я розумію, що багато в чому я можу робити лише припущення, адже не володію вичерпною інформацією та не маю спеціальних можливостей (якими, наприклад, володіють спеціальні державні служби, що переймаються цими питаннями) для проведення повноцінного вивчення ІА проти України.

4. Інформаційно-психологічна агресія країн Європейського Союзу

ЄС досить ефективно використовує метод опосередкованих „покарань та заохочень” у відповідності до політичного курсу України, а також власних потреб.

ІПсА має наступну мету і спрямування:

1. Відбувається диференціація та відчудження поняття „європейський простір”, внаслідок чого Україна - держава Європи не лише географічно, а й історично, раптом має „йти у Європу” політично та економічно.

2. Підміна цінностей: нам постійно стверджують, що Україна має прагнути до спільних європейських цінностей. Тобто, виходить, що є власне українські цінності і вони є, умовно кажучи, „неправильними” (як приклад „неправильних” українських цінностей можуть траплятися твердження щодо притаманної українцям заздрості, принципу „моя хата скраю - нічого не знаю”, зиску та хитрості; але якщо проаналізувати історичний розвиток, міфологію, пісенну спадщину давніх українців, то побачимо, що у них закладені зовсім інші цінності - добро, взаємопідтримка, неприйняття підлості і зради, любов і повага до праці, а ще - до краси духовної. Тож куди все це зникло? ). Створення майже міфічного образу Євросоюзу як єдиного шляху для вирішення майже всіх, наболілих вже за 15 років незалежності, проблем, зокрема фінансового достатку та матеріального добробуту, хоча це виключно українська проблема і навряд чи яка інша держава буде зацікавлена у становленні і розквіті ще однієї держави та ще й такої потужної як Україна. Наразі багатьом шлях до добробуту здається через можливість легально працювати у країнах Євросоюзу у випадку вступу України до ЄС. ЄС це також вигідно: дешева робоча сила і новий ринок збуту продукції.

Вплив здійснюється в основному за допомогою Інтернету та поширенням необхідних думок через усі види ЗМІ. Також потужнім засобом є чутки та міжособистісна комунікація. Найяскравішими прикладами можуть слугувати низка статей щодо „помаранчевої корупції” у вересні 2005 року (чого варті лише заголовки: «Корупція кидає тінь на Помаранчеву революцію» (Le Figaro, Франція), «Помаранчеве сяйво потемніло» (The International Tribune, США), «Український помаранч гниє» (Gazeta wyborcza, Польща) , „„Помаранчева революція” рік потому. Україна не в змозі обрати між Москвою та Брюселем” ("Le Figaro", Франція).

5. Інформаційно-психологічна агресія США

США здійснюють дуже потужню ІПсА в українському інформаційному просторі, спрямовану на ураження всіх верств населення, але що найзгубніше виявляється у впливі на молодь. Вплив цей можна охарактеризувати як “повзучу вестернізацію”.

Напрямки ураження (цілі) та засоби здійснення ІПсА США:

1. Система цінностей і світосприйняття, намагання замінити існуючу картину світу на бажану (перш за все, за допомогою засобів телебачення: репортажів та новин, кіно та мультфільмів, розважальних телепередач та ін.).

2. Спрощення та стандартизація шаблонів мислення та поведінки, максимальне наближення складних психічних процесів до рефлективних реакцій, виведення базових інстинктів на найвищий щабель ієрархії цінностей (кіно, мультиплікація, музика (особливо кліпи) та розважальні телепередачі)

3. Цілеспрямований негативний вплив на ще несформовану психіку дитини, зміна функціонування її когнітивних процесів, вбудова асоціальних моделей поведінки, прищеплення не лише елементів чужого менталітету, а часом і взагалі деструктивних елементів (дитячі фільми та мультиплікація).

4. Формування з молоді, особливо перспективної, «avida dollars» - «жадаючих долларів». Цілеспрямований вплив на наукову та творчу інтелегенцію з метою «купівлі мізків» не лише за рахунок грошей, але й перспектив професійної реалізації (ЗМІ, особливо Інтернет, реклама, спеціальні акції, науково-дослідні програми, конкурси).

5. Створення стереотипу, що США - наддержава, без котрої неможливий порядок і розвиток у світі, не допускаються будь-які альтернативи іншого розвитку (всі засоби впливу).

6. Поширення англомовності (через підтримку престижу цієї мови спільно з англомовними країнами Європи) та вживляння іншомовної термінології для позначення багатьох явищ сучасності, особливо у науковій сфері.

Засоби та методологія здійснення ІПсА

Провідними засобами здійснення ІПсА США є телебачення. Вплив здійснюється у наступних формах:

1) Кіно. В українському телепросторі просто-таки засилля амереканської кінопродукції, особливо художніх кінофільмів. Вони є надзвичайно ефективним засобом впливу, оскільки активізують емоційно-чуттєву сферу, завдяки чому знижується критичність сприйняття інформації і особистісь стає більш схильною до навіювання. Окрім того, кінофільми мають “ефект подвійного впливу”: перший - відкритий та усвідомлюваний, - пов'язаний з сюжетом фільму та його головною ідеєю, а другий - більш прихований, діє здебільш на підсвідомому рівні або ситуативно сприймається некритично, позитивно для даної ситуації (як висловлюється молодь - “це круто виглядає”), - на рівні поведінки героїв, їхніх висловлювань і вчинків, що на фоні основної ідеї фільму трохи “стираються” для критичного і осмисленого сприйняття на свідомому рівні.

Використовуючи властивість людської психіки до наслідування, фахівці з інформаційно-психологічних операцій, створюючи позитивний образ героя, разом з тим вкладають у нього необхідні думки і уявлення, що цілісно запозичуються разом з іншими характеристиками героя. Схема “класичного” американського фільму досить проста: (герой втрапляє у неприємності через гроші/партнера/виконуючи державне завдання), він один долає всі неприємності, майже не ушкоджений, його подолати неможливо. На шляху до мети життя людини не має жодного значення (вбиваються десятки людей, але трагізму обірваного життя немає, це сприймається як щось цілком нормальне) і у 80% фільмів - обов'язкова сексуальна сцена.

Ось вам шаблон поведінки “успішної людини”, справжнього чоловіка, що активно вживляється у масову свідомість. Адже це традиційна схема побудови понад 90% фільмів, що транслюються в Україні. І це вже важко назвати природньо нормальним культурним обміном, оскільки частка українського кіно співвідносно до американського просто мізерна та й належної фінансово-рекламної підтримки не має. Якщо вдуматись - м'яке зомбування. І на диво, однотипність сюжетної лінії не викликає супротиву і не знижує популярність кіно. Адже не треба напружуватись і вдумуватись - “що хотів сказати автор?”. Просто сиди і сприймай, відпочиваючи.

Як стверджують фахівці з інформаційно-психологічних операцій, фільми з агресивною та сексуальною спрямованістю, що супроводжуються вираженими емоційними реакціями глядачів, суттєво впливають не лише на біохімічні показники та показники гормональної регуляції функцій організму, але й на функції вищої нервової діяльності та соціальний статус людини у суспільстві, колективі та родині. Метаболічні, регуляторні та функціональні зрушення створюють при цьому певний фон психічних процесів, що роблять людину особливо вразливою до сугестії у будь-якому вигляді. [2]

2. Мультфільми. Мультфільми є особливо небезпечним засобом впливу, бо основна цільова аудиторія - діти. Психологічна структура дитини, її ціннісна орієнтація та ієрархія, її когнітивні процеси перебувають у стадії формування і є надзвичайно чутливими до зовнішніх впливів. Мультики завдяки своїй спрощеності, розважально-веселому характеру, чіткості характерних рис героїв (що найчастіше виражають якусь із акцентуацій характеру) є потужним світоглядотворчим засобом впливу. Саме через мультфільми, нарівні з вихованням, дитиною засвоюються базові шаблони поведінки у соціальних відносинах, основні поняття про добро і зло, що потім мають вирішальний вплив на все подальше життя дорослої особистості.

Якщо пригадати радянські мультфільми або діснеївські повнометражні мультфільми початку і середини 90-х років ХХ століття ( напр., “Король Лев”, “Бембі”, “Красуня і Чудовисько”, “Мулан” та інші мультфільми “ери докомп'ютерної мультиплікації”) - то вони несли потужній заряд добра, людяності, співчуття, любові, взаємодопомоги та взаємоповаги, мужності та честі - все те, що дійсно є загальнолюдськими цінностями. Мультсеріали типу “Мікі-Маус”, “Том і Джеррі”, “Качині історії”, “Черепашки-ніндзя” стали вже початком розважальних мультиків, без виховного навантаження (хоча насправді з негативним виховним - біль та бійку перетворили на основний елемент комедії, прибравши при цьому кров, надавши кумедність травмі та ліквідувавши можливість смерті - тобто, знищивши реалістичність наслідків показуваних дій). Це позначилось свого часу і на поведінці дітей: зросла кількість порушень поведінки, відбулася зміна норм міжособистісного спілкування у малих групах однолітків у бік підвищенної агресивності та зменшення поваги до особи , збільшення випадків травматизму під час ігор на перервах та у групах подовженого дня (зважте, ігор у школі!).

З появою ж ком'ютерної анімації, а також мультиплікації у стилі “Гей, Арнольд!”, “Невгамовні”, “Монстри” відбувається повне руйнування цінностей, викривлення уявлення про взаємовідносини між людьми і навіть - втрата образу людини. Як може формувати здорову психіку образ монстра? Спотворюються ідеали краси і гармонії в людині ще з дитячого віку.

Тому не дивно, що в останні роки, як зазначають психологи та працівники МВС, збільшилася кількість невмотивованих і жорстоких злочинів, що скоєні дітьми, при тому, у загальному процесі гри, а не спланованого злочину, коли граючись, діти на смерть забиваюсть бомжа чи скалічують п'яничок. І, зважте, така тенденція спостерігається не серед “дітей вулиці”, а серед дітей із забезпечених і повноцінних родин.

3. Спеціальні засоби. Інформація про використання США спеціальних засобів впливу, зокрема психотронної зброї, практично відсутня. Проте виключати таку можливість не слід, враховуючи те, що на Алясці США розташували чи не найбільший психотронний радіокомплекс HAARP, який начебто використовується для досліджень атмосфери Землі, хоча в дійсності має значно переважаючі можливості. Проте подібні впливи - це царина досліджень відповідних експертів, що мають для цього необхідні можливості та знання. Тому автор обмежується лише припущенням про можливість застосування подібного типу агресії, виходячи з відомих можливостей США у цій сфері та геостратегічного значення України (принаймі у певні моменти) для інтересів керівництва Сполучених Штатів. [3]

6. Інформаційно-психологічна агресія Російської Федерації

Інформаційно-психологічна агресія РФ в Україні є найбільш вираженою, масштабною та - найнебезпечнішою, оскільки тут експлуатуються спільні соціокультурні складові, а головна зброя, що є у РФ - це російська мова, яку розуміють понад 90% населення України. Це відкриває практично необмежені можливості для впливу, що РФ з успіхом і здійснює.

Вплив здійснюється як на свідомому, так і підсвідомому рівні.

Напрямки ураження (цілі) та засоби здійснення ІПсА РФ:

1. Удари по іміджу України на міжнародній арені з метою послаблення геополітичного значення нашої держави у регіоні.

2. Маніпуляція інформацією у ЗМІ з метою дестабілізації ситуації в Україні та впровадження власного „керованого хаосу”.

3. Спотворення історичних подій, формування стереотипу меншовартості та вторинності, поширення російської мови з метою утвердження себе у свідомості українців; руйнація почуття нації та народу.

4. Витіснення мови, культури, а відповідно - і традицій, як основних джерел самоідентифікації нації.

5. Перманентне втручання у внутрішні справи країни, особливо посилаючись на захист прав своїх громадян.

Засоби здійснення ІПсА Російської Федерації:

Періодичні видання. Після розпаду СРСР російським видавцям вдалося успішно скористатися недоліками законодавства і залишитись на ринку періодичної преси України, додавши до назви часопису слова „Україна” чи „в Україні”, (“Известия - Украина”, “Комсомольская правда в Украине”, “Комерсант” в Украине” , “Аргументы и факты - Украина”, “Труд -Украина” і навіть “Московский комсомолец в Украине”), реєстрували їх ніби українські підприємства, але це ніяк не накладало обмежень на характер публікацій у цих виданнях. До того ж, ці „українські видання” навіть видаються лише російською мовою, без відповідника українською. Українські видавництва часто твердять про те, що видавнича справа в Україні досить-таки у кризовому стані. Середній наклад таких всеукраїнських видань як “Молодь України”, “Літературна Україна”, “Демократична Україна”, “Вечірній Київ” коливається у межах 20-40 тисяч примірників. І в той же час газета “Аргументы и факты-Украина” друкується тиражем 170 тис. примірників, “Труд-Украина” - 185 тис., “Комсомольская правда” в Украине” - 195 тис., “Известия-Украина” - 528 тис. примірників. [4]

Книговидання. В Україні просто засилля російськомовної літератури. До того ж, на всіх рівнях: наукова та спеціалізована література, дитяча, енциклопедії та художня література, історична - і що важливо, найчастіше у інтерпретації, вигідній РФ. Особливо багато „карманних” детективів та романів, невисокої якості, а також злочинної тематики (типу „Вор в законе”, „Возвращение бешеного”, “Обожженые зоной” і т.п.), що аж ніяк не слугують зразками духовності та формують хибні цінності (гроші, секс, грубість, романтизація злочинного образу і ствердження через силу). Тож не дивно, що для молоді все більш стають характерними „дух наживи” та стереотипи злочинної поведінки. Чисельні історії-фентезі виховують звичку до втечі від реальності, і хоча такий шлях кращий від алкоголю і наркотиків, проте ще невідомо, чи не є це першим кроком до них. У будь-якому випадку, формується пасивність у реальному житті на рівні суспільної та політичної діяльності. За статистикою , із 70 млн. примірників книг, які споживаються в Україні щороку, тільки 20 млн. видається на її території, 10 млн. потрапляє до нас із-за рубежу легально, а 40 млн. книжок - це контрабанда, внаслідок якої вітчизняні фінансові втрати сягають 700 млн. грн..

Телебачення. Нині в Україні зареєстровано 791 телерадіомовну організацію (513 приватних, 29 державних). Сотні приватних телекомпаній в реґіонах України, створених не без сприяння російського капіталу, ведуть передачі, як правило, російською мовою. Ні реґіональні, ні центральні телекомпанії, які отримали ліцензії на роботу в українському телеефірі, не дотримуються вимоги закону, яка передбачає, що не менше половини телепродукції має виготовлятись в Україні. Деякі компанії (наприклад, київська “ЮТАР”) взагалі спеціалізуються на ретрансляції передач російського телебачення. Держкомінформполітики визнав, що “типовою ознакою телерадіопростору України є засилля іноземної продукції, легковажні, сумнівної якості ведучі програм”. Вже стало характерним, що російські ЗМІ висвітлюють події в Україні тенденційно, не особливо приховуючи свої „імперські” настрої. Найяскравішими прикладами можуть бути Президентські вибори 2004 року та „газовий”, „м'ясо-молочний” та „лікеро-горілчаний” скандали. Телепрограми застосовували методи дотування інформації (дозованої „точечної” подачі), викривлення ходу подій, дезінформацію, інформаційний суррогат (суміш фактів та особистих думок і припущень, що не виділялися як такі з ряду подачі фактичної інформації), вибіркову подачу матеріалу, інформаційний рефреймінг (підбираючи відповідний контекст до і після трансляції повідомлення, а також під час повідомлення - у вигляді коментарів; особливо ефективним є метод подачі інформації „без коментарів” після налаштування необхідних фільтрів сприйняття у слухача попередніми повідомленнями), перебільшення і замовчування інформації.

Радіозасоби. Основним джерелом такого впливу є переважно музичні FM-радіостанції, що у своїй більшості є російськомовними або транслюють російськомовну продукцію у значно більшому співвідношенні до україномовної (виключення становлять „Радіо ЕРА”, „Наше Радіо”, „Радіо Промінь”, „Радіо Свобода”). Радіо є особливо ефективним засобом психологічного впливу, оскільки лише йому властивий „ефект співучасті” завдяки імітації прямого спілкування з людьми. У поєднані з музичним впливом підвищується сугестивність та некритичність сприйняття радіоінформації. Окрім того, музичні радіостанції, на відміну від телеканалів, більшістю населення не вважаються політично заідеологізованими.

Спеціальні засоби. Щодо спеціальних засобів впливу, то з доступних джерел відомо, що РФ дуже активно працює у сфері розробок психотронної зброї, зокрема володіє торсіонними технологіями і має свою наукову школу психотроніки (розробки як щодо управління психофізіологічним станом людини дистанційними методами ). Є офіційні публікації, щодо функціонування торсіонних генераторів у мирних цілях (виплавка металів з новими якостями, бездротовий миттєвий зв'язок на необмежені відстані) і у „сфері подвійного призначення” (роботи В.Гаряєва щодо впливу торсіонних полів на клітину та тонкі енерго-інформаційні структури біологічних організмів). Але ідентифікація подібного впливу потребує спеціальних засобів та фахівців. А от щодо комп'ютерної гри „Операція „Галиччина”” навіть не немає сумнівів у існуванні цільових програм. Технологія „подвійного” впливу досить-таки вишукана: допоки свідомість гравця зосереджена навколо пошуків ворога, то підсвідомість запам'ятовує всі атрибути „ворога”: зовнішній вигляд (вишиванка, вуса), походження і наміри (хай і віртуальні, в процесі гри), а також вживляється модель поведінки - національний конфлікт довкола кандидатури Президента та підтримка введення російський військ-„визволителей”. А ще ж ніхто не досліджував ще й кольоровий та звуковий ряд гри, що може мати неймовірні сугестивні здатності.

Висновки

Отже, як свідчать результати проведеного аналізу, Україна знаходиться під сильним інформаційним впливом та агресією одразу декількох найпотужніших світових суб'єктів інформаційних відносин. Все це зумовлює гостру необхідність створення і організації єдиної державної системи інформаційно-психологічного протиборства, куди б, окрім відповідних підрозділів силових структур, активно залучалися для боротьби із посталими загрозами і цивільні аналітичні центри, PR-компанії та ЗМІ. І першочерговою умовою успішної протидії є саме скоординованість і взаємоузгодженість діяльності цих структур.

Враховуючи все вищеозначене, пропоную наступні стратегії протидії агресивним інформаційно-психологічним впливам:

1. Не менше 50% державного сектору у ЗМК. Це забезпечить здійснення дійсно національної інформаційної політики. Щоб ЗМК не стали «рупором влади» має існувати контрольний комітет при РНБО, де б 50% були люди, що професійно опікуються інформаційною безпекою, а 50% - представники провідних неурядових громадських організацій.

2. Створення громадського телебачення (тільки закон про це має містити реальні для виконання вимоги).

3. Прийняття закону про моніторинг ЗМІ (двічі на розгляд Верховної Ради подавалися відповідні законопроекти, але усі були відхилені)

4. Створення власної «інформаційної агентури» (іміджевих центрів) закордоном: від офіційних представництв закордоном (при посольствах, а також т.зв. «Українських домів», що стали б центрами поширення та популяризації України закордоном - на зразок Французького культурного центру в Україні) до окремих журналістів та аналітиків.

5. Створення політичних лобі у парламентах інших країн (напр., така практика існує у Конгресі США, де американський конгресмен може лобіювати інтереси певної країни).

6. Створення власного дієвого супутникового інформаційного каналу.

7. Оприлюднення джерел фінансування ЗМІ, що дає змогу виявити, чиї інтереси і з якою метою представляють ці ЗМІ.

8. Перегляд інформаційної політики держави. Навіть якщо ми будемо успішно протистояти всім загрозам інформаційно-психологічної безпеки населення, ми все одно будемо сприйматися як постійна держава-жертва інформаційних атак. Тож варто застосовувати політику (в розумних межах) демонстрації сили, хоча б на стратегічно важливих напрямках для України.

Список джерел інформації

інформаційний агресія україна

1. В.Б. Вепринцев, А.В. Манойло, А.И. Петренко, Д.Б. Фролов Операции информационно-психологической войны: краткий энциклопедический словарь-справочник. М.:

2. Прокофьев В.Ф. Тайное оружие информационной войны. М.: СИНТЕГ, (Сер. «Информ. России на пороге ХХІ в.»)

3. Почепцов Г.Г. Информационные войны. К.: Валкер, 2000.

4. Карпенко А. «Антиукраїнські тенденції в українській державі», www.inshi.info/infowar/antyukrajinski_tendencii_karpenko

5. Дзюба М.Т., Жарков Я.М., Ольховой І.О., Онищук М.І. Нарис теорії і практики інформаційно-психологічних операцій. Навчальний посібник. - К., 2006.

Размещено на Allbest.ru