Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Курсова робота

Британські засоби масової інформації - виразники думки сучасників

Загородна Людмила Тарасівна

студентка 202 гр. Навчально-наукового гуманітарного інституту

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент кафедри англійської філології і перекладу Линтвар О.М.

Київ - 2018

Зміст

• Вступ
• 1. Друковані засоби масової інформації
• 1.1 Газетні видання
• 1.2 Провідні журнали Великобританії
• 2. Радіо і телебачення Сполученого Королівства
• 2.1 Розвиток радіомовлення Великобританії
• 2.2 Телебачення та його роль у житті британців
• 3. Британська телерадіомовна корпорація
• 3.1 Історія ВВС
• 3.2 Радіомовлення і телебачення BBC
• 3.3 Суспільна значущість ВВС для громадян Великобританії
• Висновки
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

Засоби масової інформації відіграють дуже важливу роль у функціонуванні суспільства. Вони забезпечують масову комунікацію і включають в себе виробництво і передачу інформації засобами преси, радіо, телебачення. В свій час, масова комунікація має істотний вплив на всі соціальні процеси в суспільстві, в тому числі на вирішення проблем соціального захисту, допомоги та підтримки населення, його різних груп, шарів і спільнот.

У Великобританії багато уваги приділяється засобами масової інформації. Адже ЗМІ привертають увагу громадськості до найбільш нагальних проблем таких як проблеми охорони здоров'я, освіти, транспорту чи навіть корупції в уряді. А також засоби масової інформації допомагають сформувати думки людей відносно різних подій, забезпечують інформацією про те, що відбувається в суспільстві, а також є засобом розваги.

Актуальність обраної теми зумовлена широкою популярністю засобів масової інформації у Великобританії, їхнім стрімким розвитком, а також великим інтересом дослідників щодо впливу ЗМІ на життя британців.

Мета роботи проаналізувати медіа системи Великобританії, вивити основні тенденції розвитку ЗМІ та визначити їх роль у житті британців.

Об'єктом дослідження є британські засоби масової інформації, а саме газети, журнали, радіо і телебачення.

Предмет дослідження є роль і місце засобів масової інформації у формуванні думки британців відносно різних подій.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1. Дослідити розвиток друкованих засобів масової інформації Сполученого Королівства.

2. Проаналізувати провідні журнали Великобританії і визначити основну тематику їх написання.

3. Прослідкувати розвиток радіомовлення Великобританії.

4. Охарактеризувати систему телебачення у Сполученому Королівстві та визначити його роль в житті британців.

5. Прослідкувати історію створення та розвиток Британської телерадіомовної корпорації.

6. Дослідити систему телебачення і радіомовлення BBC.

7. Визначити суспільну значущість BBC для громадян Великобританії.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можна використати під час проведення аудиторних занять з дисципліни «Лінгвокраїнознавство». Зібраний та опрацьований матеріал може бути корисними при написанні наукових робіт.

Обсяг і структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 3 додатків. Загальний обсяг роботи становить 27 сторінок + додатки, з них 20 сторінок - основного тексту. Список використаних джерел налічує 21 позицій, з них 12 - наукові праці, 9 - джерела ілюстративного матеріалу. Додаток А вміщує сторінку першої британської газети“Daily Courant”, у Додатку Б показано зовнішній вигляд газети “Financial Times”, у Додатку В представлені усі логотипи BBC.

1. Друковані засоби масової інформації

1.1 Газетні видання

Ні для кого не секрет, що у ХХІ столітті газети втратили ту важливість у житті людей, яку вони мали у минулому. Однак це зовсім не означає, що людям вже не цікавий стиль, що використовується у газеті, та аналіз, який можна знайти на сторінках журналів.

Британія - країна класичної вертикальної моделі преси. Не дивлячись на велику кількість регіональних газет, жителі цієї країни звикли мати до сніданку свіжу лондонську газету. У жодній країні Європи не припадає на мешканця стільки газет, як в Британії, яка в цьому відношенні залишила далеко позаду навіть такі високорозвинені держави світу, як Німеччина і Франція. Газетно-журнальна промисловість Британії нині стала однією з провідних галузей національної економіки з високою концентрацією капіталу. За своїми активами газетно-журнальна індустрія країни випередила навіть такі традиційні галузі національної економіки, як транспорт і суднобудування. Щодня в Англії видається й розповсюджується серед найширших верств населення до 30 млн примірників газет.[16]

Сьогодні у Великобританії виходить близько 130 щоденних і недільних, 1400 тижневих і понад 6500 інших періодичних видань. Майже 90% британців читають регіональну або місцеву пресу. Загальний наклад національних газет у будні в середньому становить 13 млн. примірників, а в неділю -- 14,5 млн. примірників, хоча загальна кількість читачів є значно більшою. Читання газет більше до вподоби чоловікам, аніж жінкам.[3]

У багатьох британських газетах є публікації, де надаються різні поради, анотації книг, комікси, кросворди й так далі. У більшості з них є різні малюнки, фотографії, ілюстрації. газети для професіоналів, для бізнесменів, для дітей і підлітків, для чоловіків і жінок, для любителів спорту, для тих, хто цікавиться садівництвом і для тих, хто тримає домашніх тварин.

Деякі газети публікують серйозні статті про політику, економіку та фінансів, інші мають на меті розважити своїх читачів. Багато газет висловлюють певні політичні переконання, і люди вибирають їх в залежності від власних політичних переконань.

У Великобританії поява першої щоденної газети пов'язане з подіями Славної революції 1688 року, коли англійської буржуазії були надані конституційні права, зафіксовані у Білль про права 1689 р, а 1695 р скасована цензура, хоча певні обмеження ще залишалися. Лише в 1702 р в Англії стала видаватися щоденна газета “Daily Courant” (див. Додаток А). Вона була вперше опублікована 11 березня 1702 Елізабет Маллет. Газета складалася з однієї сторінки з двома стовпцями тексту. Газета виходила до 1735 року, коли її було об'єднано з “The Daily Gazetteer”. [17]

Британська преса поділяється на дві категорії: якісна і популярна. Якісна преса більш серйозна й охоплює внутрішні і зовнішні новини. Найвідоміші якісні газети:

1. “The Times” - впливова щоденна британська газета, одна з найстаріших у світі. Заснована у 1785 році Джоном Волтером. Газета містить національні та міжнародні новини. Спортивна рубрика є важливою складовою газети. “The Times Crossword” традиційно розташовується наприкінці головної секції “The Times”. Газета друкує головоломки з 20-х років XX століття. Кросворди складні, проте, як вважають співробітники редакції, не потрібно бути генієм, щоб їх розгадувати. Читачам дуже полюбилася ця головоломка, тому вони дуже обурюються, коли її переносять зі звичного місця в газеті на інше.[1, с. 240]

2. “The Guardian” - британська газета, що належить Медійній групі “Guardian”. Виходить у Лондоні і Манчестері. Вважається однією з найкращих газет Великої Британії. Газета займає незалежну ліберальну позицію в своїх передових статтях, але надає велику увагу широті та глибині охоплення новин.[2, с. 221]

3. “Financial Times” - впливова щоденна британська газета міжнародних фінансових кіл, яка виходить в Лондоні. Видається кількома мовами світу. На відміну від інших газет, вона друкується на спеціальному рожевому газетному папері (див. Додаток Б). Газета спеціалізується на загальних новинах, міжнародній комерційній діяльності, фінансових новинах, підтримуючи при цьому незалежну редакційну політику.[2, с. 222]

4.“The Daily Telegraph” - щоденна британська газета, заснована 1855 року. У самій газеті обговорюються питання, пов'язані зі шлюбами та розлученнями, стосунками дітей та батьків, проблемами пияцтва та дорожнечі лікарських послуг, писалися статті для службовців та швачок, вчителів та слюсарів. Завдяки такому підходу газета розширює коло читачів за рахунок середніх та дрібних буржуа (клерків, власників магазинчиків, заможних селян, що мешкають у передмістях Лондону), іноді жінок, які досі не вважалися суттєвою аудиторної складовою столичних денних газет .[1, с. 224]

Популярні газети, або таблоїди, звані так через свій маленький формат. Таблоїд, жовта преса, бульварна преса -- вид газети, як правило, щоденної, зі спеціальним видавничим форматом (37-40 см х 27-30 см). Спочатку термін означав газету невеликого формату, порівняно з традиційними, яку було зручно читати в переповненому трамваї, в приймальні у лікаря і в інших людних місцях. В Європі таблоїди вперше з'явилися у Великій Британії й одразу ж здобули велику популярність. Такі газети люблять шокуючі й особисті історії. Вони зосереджуються на більш емоційній подачі матеріалу, описуючи насильство, життя королівської родини, зірок кіно й естради і спорт. Вони більше розважають читача, ніж інформують. Таблоїдна преса у Британії є більш поширеною, ніж якісна. Найпопулярнішими таблоїдами є “The Sun” і “Daily Mirror”.[7]

Таблоїд “The Sun” заснований в 1963 році. В середньому в день газету читають близько 7,7 млн людей, із них 56 % складають чоловіки і 44 % - жінки. Належить медіа холдингу News Corporation. На третій сторінці газети регулярно друкується фотографія дівчини-моделі у віці від 18 до 27 років топлес. Такий формат третьої сторінки став традиційною рисою газети з 1970 року. “Daily Mirror” - щоденний таблоїд, що виходить у Великій Британії, був заснований 1903 року. Власником газети з 1999 року є видавець Trinity Mirror.[9]

Газети “The Sun” і “Daily Mirror” широко відомі завдяки історіям про життя зірок, в тому числі скандальним і провокаційним, а також про індустрію розваг (історії і чутки в поп-музиці, телевізійних серіалах тощо).

Варто зазначити, що у Великобританії всі основні друковані видання мають інтернет-версії. Першою у цьому відношенні стала газета “The Daily Telegraph”, що з'явилася в мережі ще 1994 р. Наступною була газета “The Guardian”, веб-сайт якої зробив її найпопулярнішою англомовною газетою в світі. Найпопулярнішим досі залишається веб-сайт газети “The Guardian”, чия місячна аудиторія становить 30 млн. користувачів. Інтернет-видання. Архів видань “The Guardian” та “The Observer” доступний безкоштовно починаючи з вересня 1998 р. Надзвичайно популярним інформаційним ресурсом у Великобританії є також сайт інформаційної служби ВВС, який пропонує новини із усіх куточків світу. Архів матеріалів “ВВС” доступний з 2001 року.[6, с. 84]

У деяких країнах газетами володіє уряд або політичні партії. Але в Британії в більшості випадків газетами володіють приватні особи або видавничі компанії, і видавцям часто дається значна свобода слова. Це не значить, що газети не мають політичної упередженості. Наприклад, такі газети, як “The Daily Telegraph”, “The Daily Express” і “The Sun”, зазвичай у своїх коментарях відображають консервативні думки, у той час як “Daily Mirror” і “The Guardian” мають більш лівосторонній ухил. [2, с. 172] Крім лондонських газет, є багато місцевих. Більшість із них вечірні. Майже в кожнім районі Британії є одна або кілька місцевих газет.

Отже, незважаючи на те, що поява першої газети у Великобританії датується кінцем XVII ст., газетні видання і зараз користуються великою популярністю серед жителів Сполученого Королівства, адже завжди приваблюють читача цікавими, корисними, скандальними, інколи провокаційними історіями.

1.2 Провідні журнали Великобританії

У Великобританії налічується понад 7 тисяч різних періодичних видань і журналів, які публікуються щотижня, щомісяця або щокварталу. Вони охоплюють переважну більшість ділових інтересів, професій, видів спорту, і призначені для різних ринків і рівнів освіти. Дуже важко пробитися на цей усталений ринок з чимось новим. Деякі спроби, звичайно, можуть увінчатися успіхом, але переважна більшість не досягає цього успіху. Наприклад, у Великобританії не існує кольорових ілюстрованих журналів з новинами, тому що вони не змогли конкурувати з телебаченням та існуючими журналами. Періодика, як національна, так і регіональна, сконцентрована у власності великих компаній, і лише порівняно малий відсоток видань перебуває у власності невеликих і незалежних компаній.

Серед головних серйозних щотижневих журналів можна виділити:

1. “New Statesman and Society” - політичний журнал лівих партій, який також коментує події в суспільстві.

2.“Economist” - економічний журнал. Основні теми, що освітлюються журналом, -- політичні події, міжнародні відносини, фінансові, економічні і ділові новини, а також наука і культура. Редакція журналу дотримується позицій класичного лібералізму.

3. “Spectator” - британський щоденний консервативний журнал.

4. “New Scientist” - щотижневий науково-популярний журнал.“New Scientist” публікує статті, які не пройшли рецензування. Зміст журналу варіюється від поточних досліджень і новин науки до спекуляцій на технічні та філософські теми.

5. “Aeroplane” (формально “Aeroplane Monthly”) - британський журнал присвячений авіації, сфокусований на історії авіації та актуальному її стані.

6. “The Banker” -- британський професійний журнал, присвячений фінансам і банківській справі.

7. “Times Higher Education” (THE) - щотижневий журнал, що спеціалізується на новинах та інших питаннях вищої освіти.

8. “Restaurant” (або “Restaurant Magazine”) - британський професійний журнал, присвячений ресторанній справі. Містить бізнес поради і консультації, а також інформацію про відкриття нових ресторанів та кар'єрні досягнення професіоналів

9. “Boxing News” - британський щотижневий журнал про бокс. Заснований у 1909 році. Видається компанією Newsquest Specialist Media.

10. “OK!” - британський щотижневий журнал, що містить новини про знаменитостей.

“The Times” публікує кілька впливових тижневиків, таких, як “Educational Supplement”, “Higher Education Supplement” і “Literary Supplement”. Менш серйозна частина ринку заповнена такими виданнями, як “Private Eye”, який висміює і атакує те, що він вважає вадами британського суспільства. Сатиричний

журнал “Private Eye” зокрема розслідував і розкрив чимало політичних та ділових скандалів за порівняно невеликий проміжок свого існування. Саме політичні розслідування тут було покладено в основу діяльності видання. [15]

Конкуренція на ринку журналів для жінок і підлітків дуже жорстока. Жіночі журнали, такі, як “Woman” та “Woman's Own” розходяться дуже великими тиражами. “Look” - найпопулярніший жіночий щотижневий глянцевий журнал про високу моду та знаменитостей. Журнал містить новини про моду, шопінг-поради, зірковий стиль та реальні життєві історії. Не менш популярним є британське видання “Vogue” - журнал мод, уперше опублікований восени 1916 року. Як філія оригінального американського журналу “Vogue”, британський “Vogue” - це журнал, успіх якого заснований на рекламі, а не прибутках від продажів. Британський “Vogue” є найприбутковішим британським журналом, а також найприбутковішим виданням “Vogue”, крім американської версії. І ще один журнал, який читає більшість британок - “Cosmopolitan”. Він містить інформацію про стосунки, секс, здоров'я, кар'єру, самовдосконалення, знаменитостей, моду та красу. [11, с. 45]

Рекордні тиражі набирають щотижневі “Radio Times” і “TV Times”, який містять статті та розклад програм ВBС і незалежного телебачення. Інші журнали охоплюють різноманітні інтереси, такі, як комп'ютери, подорожі, садівництво, залізні дороги, архітектуру і багато іншого. [14]

У країні видається багато спеціалізованої періодики. Прикладом можуть бути “Exchange and Mart” та “What Car”, у цих виданнях практична інформація подається для клієнтів та працівників торгівлі, сфери послуг; журнали “House and Garden” та “Good Housekeeping” висвітлюють новації для ведення домашнього господарства; “Face” та “i-D” розповідають про моду в музиці, культурі, одязі і “Management Today”, які інформують професійних менеджерів.[19]

Отже, журнали користуються великою популярністю серед британців, запит аудиторії на них постійно зростає. Критеріями популярності таких видань є тематичне наповнення, ілюстративне оформлення, дизайн та верстка видання, бажання людей не відставати від останніх модних новинок, наявність різного роду психологічних текстів та розважальних рубрик, можливість роздивитися те, про що читаєш.

2. Радіо і телебачення Сполученого Королівства

2.1 Розвиток радіомовлення Великобританії

Радіо у Великобританії служить важливим засобом розповсюдження інформації. Воно бере на себе важливу функцію, не просто мовити, а мовити з користю. В сучасному житті британського слухача радіо виконує інформаційну, просвітницьку, виховну, розважальну, організаційну функції. Радіо пропагує певний стиль життя, підтримує функціонування суспільства, його входження в інформаційний простір, спонукає людей до дії, до прийняття рішень.

Експериментальні радіопередачі були проведені в кінці XIX століття, а на початку XX століття системи були вдосконалені. Після періоду обмеженого доступу публіки державна радіомовна компанія була створена в 1922 році, коли була створена Британська Мовна Компанія (British Broadcasting Company) під керівництвом Джона Рейта.

У 1927 році Рейт став першим генеральним директором Британської Мовної Корпорації (нинішньою ВВС) і повинен був встановити тон і стиль для подальшого розвитку ВВС. ВBС володіла монополією у мовленні і тяжіла до патерналізму, який до цих пір існує в певній мірі. Рейт був стурбований тим, що ВВС повинна була бути незалежною від уряду і комерційних структур, що вона повинна боротися за якість і що вона повинна бути громадською організацією мовлення, метою якої буде інформувати, утворювати і розважати. З тих пір ВВС придбав репутацію неупередженої подачі новин і якісних програм, як для британців так і для всього світу через мережу радіо і супутникового телебачення.[5, с. 221]

ВBС продовжувало монопольно володіти ринком мовлення (як радіо, так і телемовлення) до 50-х років. Поступово наростало тиск політичних і комерційних структур, спрямоване на розширення спектру мовлення. У 1972 році парламент прийняв закон, за яким була скасована монополія ВBС на радіомовлення і було дозволено створювати незалежні радіостанції по всій країні, фінансуються місцевими рекламодавцями. Таким чином, історично ВВС було серйозно зачеплено створенням незалежного радіо і телебачення. [10, с.98]

У 1988 році уряд оголосив про низку заходів щодо поліпшення британського мовлення, більшість з яких були введені в дію на початку 90-х років. Наслідком цього стало стрімке збільшення кількість телевізійних і радіоканалів. Ці заходи були розраховані на забезпечення більшої дерегуляції і конкуренції між мовними компаніями і більшого вибору споживачеві. [21]

BBC Radio - служба концерну BBC, що діє на території Сполученого Королівства з 1927 року. Забезпечує мовлення національних музичних та місцевих новинних, ділових і розважальних радіостанцій.

Управління радіо контролює близько 150 місцевих і регіональних незалежних радіостанцій по всій країні, які працюють завдяки рекламодавцям і передають в основному поп-музику, випуски новин і програми місцевого значення. Це комерційні організації, і цифри доходу в області радіомовлення доводять, що радіо - саме швидкоростучий засіб масової інформації у Великобританії. [21]

Уряд створює кілька нових загальнонаціональних комерційних радіостанцій, щоб розширити радіомовлення. Ліцензія першої станції була видана Classic FM в 1991 році, яка передає популярну класичну музику і випуски новин. Друга ліцензія була видана Virgin в 1992 році. Ця станція спеціалізується на рок-музиці. Розширення радіомовлення проводиться і на рівні міста та району, тому що ця галузь ЗМІ була дерегулюванна урядом у спробі підвищити різноманітність пропонованих програм і охопити більше смаків та інтересів.[10; с.124]

До національних станцій відносяться:

Radio 1 - орієнтована на молодіжну аудиторію, передає сучасну поп і рок музику (включаючи топ 40 найбільш популярних синглів), новини, живі виступи в студії і концерти, музичну документалістику.

Radio 2 - орієнтована на дорослу аудиторію, передає широкий спектр популярної музики, інтерв'ю, гумор, новини, живі виступи в студії і концерти, музичну документалістику.

Radio 3 - мистецтво та культура, музика за інтересами (класична, джазова), новини, живі виступи в студії і концерти, музична документалістика.

Radio 4 - новини, ділова інформація, мистецтво, історія, театральні постановки, комедії, наука, релігія, огляди книг.

Radio 5 Live - новини, спорт, інтерв'ю.[21]

Отже, поява і розвиток радіомовлення у Великобританії позначилися на формуванні громадської думки. Та попри це, радіо відіграє важливу роль у житті британців, адже не лише задовольняє потребу слухача в інформації, але допомагає відволіктися від щоденних справ і просто відпочити.

2.2 Телебачення та його роль у житті британців

Серед європейців найбільші любителі “голубого екрану” - саме британці. Вони проводять перед телевізором у середньому 216 хвилин на день. Телебачення і асоційовані з ним технологічні розробки стали дуже привабливими і прибутковими у Великобританії. В певний період часу вважалося, що кабельне телебачення на основі підписки значно розширять ці можливості. Але кабельне телебачення в Великобританії, хоча і росте поступово і має потенціал подальшого розширення і розмаїтості послуг, змушене змагатися з двома серйозними конкурентами - сектором продажу відеоапаратури та супутниковим телебаченням. [7]

Супутникове телебачення в Великобританії було доступно з 1989 року. Найбільша компанія, що надає послуги супутникового телебачення - BSkyB (British Sky Broadcasting), яка пропонує 15 каналів, включаючи новинні, спортивні та розважальні канали з приватного супутника Астра, зображення з якої передається на приватні супутникові тарілки. Вибір супутникових каналів у Великобританії постійно зростає. Але компанії не дуже досягають успіху в залученні передплатників: якість програм часто залишає бажати кращого.

Порівняно з аналоговою системою телебачення, що існує зараз у Великобританії, цифрова система дає можливість збільшити принаймні в 10 разів кількість каналів, які проходять через кожну точку ефірного простору.[4; с. 45]

Це призводить до різкого підвищення кількості телеглядачів і радіослухачів, оскільки дає змогу вибирати улюблені канали та передачі.

У Великобританії це розглядається як революція у ЗМІ. Англійці не без гордості кажуть, що колись їхня країна “пасла задніх” порівняно з розвитком телебачення та радіо США, а тепер стала першою в світі країною, що офіційно оголосила про прийом заявок від комерційних компаній на ліцензії цифрового телебачення.[5; с. 23]

Процес переходу до цифрового телебачення контролюється та розробляється у Великобританії парламентом. У 1996 році парламент прийняв акт про перехід до цифрової системи мовлення, за якої з'явилася б можливість програмувати 6 мультиплексів (пучків каналів) по 9 каналів у кожному.

ВВС сподівається мати найближчим часом не менше 12 цифрових ефірних каналів, з яких 6 будуть відкритими для всіх абонентів, а решта, створені за участю комерційних компаній, будуть передплатними. Корпорація планує виділити на перехід до цифрового телебачення до 1 млрд фунтів стерлінгів. Щоправда, зроблено це буде за рахунок скорочення видатків на програми до 30%.[18]

До початку двадцять першого століття ВВС планує мати близько 200 каналів цифрового телебачення.

Цікаво що, крім звичайних телеканалів тут будуть канали двостороннього зв'язку: так звані телемагазини, довідкові служби та канали, за допомогою яких можна буде здійснювати банківські операції.

Окремі канали спеціалізуватимуться на сучасній продукції. Приміром, канал “Catch up” планує пропонувати передплатникам нову продукцію телебачення ВВС, інші ж, навпаки, показуватимуть архівні матеріали та кінофільми з фондів ВВС. Для довідки: ВВС володіє одним з найбільших у світі набором ексклюзивних прав на показ популярних кінофільмів та спортивних змагань. А визнаний хіт ВВС - комедія “Тільки дурні та коні” - збирає рекордну аудиторію: в 24,35 млн. телеглядачів.[18]

Успіхом ВВС у 1997 році була трансляція похорону принцеси Діани, що зібрала значно більшу порівняно з іншими каналами Великобританії аудиторію, - 19,5 млн глядачів. ВВС вела репортажі про похорон принцеси в більш ніж 180 країнах. Оскільки 45 світових телевізійних компаній купили в неї право на показ цього репортажу.

Щодо комерційного телебачення Великобританії, то державна контролююча комісія ITC видала в 1997 році перші три ліцензії на цифрове мовлення терміном на 24 роки.[16]

Сьогодні вже створено нову споживацьку систему “pay per view” (плата за перегляд), за якої телеглядачі мають можливість замовляти телефільми чи спортивні програми із наданих списків для показу в зручний для них час.

Компанія BBC володіє ексклюзивними правами на велику кількість популярних фільмів та спортивних телепрограм, а тому має доволі сильні позиції при переході до цифрового мовлення. В подальшому вона твердо наміряється довести кількість цифрових супутникових телеканалів до 200.[20]

У 1997 році акції компаній, що готувались до переходу на цифрове телерадіомовлення впали. Проте цифрове телебачення вже сьогодні приносить значні прибутки компаніям, які не тільки випускають власну продукцію для ефіру, а й продають декодери за допомогою яких можна переглядати програми цифрового телебачення із звичайних телевізорів.

Від самого початку цифрове телерадіомовлення стало предметом конкурентної боротьби серед монстрів технологічної індустрії за майбутні прибутки. [18] журнал великобританія радіомовлення

До найпопулярніших телеканалів Великобританії належать:

1. BBC World News - міжнародний цілодобовий новинний телеканал BBC. Цей телеканал транслює міжнародні і національні новини, інформаційні програми, ділові новини з інформованим аналізом від світових фінансових центрів, останні спортивні новини і результати з усього світу, документальні фільми створенні BBC, які виставляють і оцінюють глобальні теми.[20]

2. BBC One -- головний телеканал британської телерадіокомпанії BBC, який почав своє мовлення 2 листопада 1936 під назвою BBC Television Service. Як і в інших теле- і радіоканалах BBC, фінансування проходить за рахунок абонентської плати, тому цілодобова трансляція не переривається на рекламні блоки. BBC One є найпопулярнішим телеканалом, який дивляться понад 20% всіх телеглядачів Великої Британії.[20]

3. Channel 4 -- британська телекомпанія, третій за об'ємом акцій оператор на телевізійному ринку Великої Британії (після BBC і ITV plc). У список суспільних завдань Channel 4 входить надання широкого спектру високоякісних і різноманітних програм які, в тому числі демонструють інновації, досвід і творчий потенціал у формі та змісті програм; апелюють до смаків та інтересів культурно різноманітного суспільства; вносять значний внесок у задоволення потреби відповідати ліцензованим каналах громадського обслуговування, включаючи програми виховного характеру та інших програм моральної цінності.[7]

4. Channel 5 - британський телевізійний канал, що мовить з 1997 року. Займає п`яте місце за об'ємом аудиторії з моменту заснування. Channel 5 є головним розважальним телеканалом Великої Британії, який транслює програми «Крутіше не придумаєш», «Інспектор готелів» і «Гібралтар: Велика Британія на Сонці», а також телесеріали: «CSI: Місце злочину», «Могутні рейнджери», «Менталіст», «Слідство по тілу», «Якось у казці» і «Під куполом».[7]

5. BabyTV - перший британський і єдиний цілодобовий телевізійний канал для дітей до трьох років та їх батьків. Канал пропонує унікальні програми, які створені при співпраці з експертами з дитячого розвитку з метою підтримки навчання, активного способу життя і спілкування між дітьми і батьками.

6. Sky Sports - бренд спортивних телеканалів у Великій Британії та Ірландії, що входять до складу компанії супутникового телебачення British Sky Broadcasting. Найпопулярніший платний спортивний телеканал у Великій Британії та Ірландії. Зіграв велику роль у комерціалізації британського спорту в 1990-ті і 2000-ні роки. Має повноваження щодо перенесення дат спортивних подій для прямих телетрансляцій, в тому числі матчів футбольної Прем'єр-ліги.[7]

7. UTV (раніше Ольстерське телебачення) - комерційне телебачення в Північній Ірландії, належить і управляється UTV Media plc в рамках мережі ITV. Сформована в листопаді 1958 року, UTV була першою телекомпанією в Північній Ірландії.[11]

За дослідженнями, проведеними в 1997 році кабельно-телефонною компанією “Cable and Wireless”, більшість британців хотіли б мати не стільки велику кількість каналів, скільки поліпшення якості програм. Дослідження аудиторії, проведені в тому ж році, виявили й інші не менш цікаві факти:

1. Насиченість країни телебаченням досить висока: приблизно 60% британських сімей мають по два телевізори, а 40% сімей - по три й більше.

2. Водночас загальна кількість годин перегляду телепрограм падає. Ще десять років тому показники часу перегляду телевізора були помітно вищі від сьогоднішніх - 28,6 годин на тиждень. 24 години на тиждень - показник 1997 року і 22,3 години - 1999. Дослідники пояснюють такі зміни надмірною бюрократизацією на ВВС та реформами Джона Бірта зі скороченням асигнувань на всі програми, окрім програм новин, а з іншого боку надмірною ставкою Асоціації комерційного телебачення на розваги за рахунок якості в гонитві за прибутками.[18]

Отож, дослідники вважають цифрове мовлення лише блискучою технічною можливістю при сумнівній соціальній потребі в ній. Проте пересічний глядач надає перевагу “старому доброму ефірному телебаченню”. Такий глядач ще не придбав ні супутникової антени, ні обладнання для кабельного телебачення.

Телебачення - впливове і домінуючий засіб масової інформації в сучасній Великобританії, а також дуже популярна розвага. Більше 99% населення мають телевізори, з яких близько 95% - кольорові, а більше половини всіх сімей мають по два і більше телевізора. Деякі люди воліють орендувати, а не купувати телевізори, тому що в цьому випадку вони безкоштовно ремонтуються і підтримуються в робочому стані. [3]

Велика кількість програм, які показуються на телебаченні, зроблені у Великобританії, хоча присутня значна кількість американських серіалів. Жменька програм - австралійського, новозеландського і канадського виробництва. Програми в основному англомовні, якщо ж фільм іноземною мовою - його дублюють або додають титри.[6]

Вибір програм є доступним кожному пересічному британському телеглядачеві. Кожен глядач може вибрати найкращий варіант для себе, адже усі програми також відрізняються і за якістю. Незважаючи на те, що за кордоном британське телебачення цінується дуже високо, жителі Великобританії постійно критикують якість показу програм та їх високу повторюваність. Новини, документарні фільми та огляди поточних подій звичайно дуже високої якості, як і спортивні, освітні, драматичні та культурні програми. Однак, поряд з ними показують серіали, фільми, ігри та різні шоу вельми сумнівної якості.[20]

Отже, телебачення - це дуже потужний інструмент завдяки якому можна позитивно вплинути на суспільство, якщо просто направити його дію у правильне русло. Телебачення у Великобританії є впливовим і домінуючим засобом масової інформації в сучасній Великобританії, а також дуже популярна розвага. Воно безпосередньо відіграє важливу роль у житті британців і має здебільшого позитивний вплив на громадян Сполученого Королівства, а все тому, що британці зазвичай свідомо обирають тільки корисне та пізнавальне для перегляду.

3. Британська телерадіомовна корпорація

3.1 Історія ВВС

Британська Телерадіомовна Корпорація заснована 1922-го року групою підприємств як приватна компанія. Перша радіопрограма вийшла 14 листопада 1922 року. Усього через п'ять років, у 1927, компанії був наданий королівський привілей, вона була націоналізована урядом, хоча й залишилася незалежною у редакційній політиці і має широке самоврядування. З 1929 року використовувався передавач в Лондоні, до 1930 вже регулярні телепрограми транслювалися з використанням антени в Brookmans Park. Baird's company, зараз відома як BBC One, запустила телевізійне виробництво 2 серпня 1932. До перерви у мовленні, викликаного Другою світовою війною, аудиторія каналу налічувала 25-40 тис. будинків. Перерва була викликана тим, що ультракороткі хвилі передачі служили б відмінним пеленгом для німецьких бомбардувальників, та й інженери і техніки були необхідні для військових цілей. [12]

Всесвітня служба BBC почала мовлення 1932 року. 2011-го бюджет служби становив 272 млн фунтів (близько 430 млн доларів), а загальна аудиторія теле- і радіопрограм, а також Інтернет-сайтів, досягала 241 млн людей по всьому світу.

1946 року телемовлення відновилося з Alexandra Palace. The BBC Television Service виробляв трансляцію різноманітних програм, що охоплюють широку аудиторію. [3] А у 1958 році, BBC обрала свій перший логотип. За всю свою діяльність, BBC змінила п'ять логотипів (див. Додаток В).

BBC TV було перейменовано в BBC1 у 1964 після запуску BBC2, третього за рейтингом каналу у Великій Британії (другим був ITV). Пожежа на електростанції “Battersea” викликала велике відключення електроенергії по Лондону, що відклало запуск каналу, запланований на 20 квітня 1964. Відкриття каналу проходило при свічках. BBC2 - перший з британських каналів став мовити в діапазоні ультрависоких частот.[13]

1967 року BBC Two став першим каналом у Європі, що транслює телепередачі в кольорі за схемою PAL (BBC One і ITV почали трансляцію в кольорі тільки в листопаді 1969). BBC Two не показував «мильні опери» і звичайні новини. Ведучий Девід Аттенборо пішов з BBC Two для роботи в BBC «Природна історія», що існувала до 1950-х. Всьому світу відомі створені цим об'єднанням програми Девіда Аттенборо: «Життя на Землі», «Невидиме життя рослин», «Блакитна планета» і «Планета Земля». 1974 року BBC представило першу систему телетексту Ceefax. [11; с. 172]

У липні 2003 BBC почала транслювати програми за допомогою супутника Astra 2D, що обійшлося BBC у 85 мільйонів фунтів. У липні 2004 BBC відсвяткувала п'ятдесятиріччя. Запис цієї події вийшов на DVD. Наприкінці 2006 року управління BBC Television, очолюване Джано Беннет, влилося в ширше об'єднання: BBC Vision.[14]

Отже, за роки компанія розширила своє мовлення майже на всі регіони світу і додала до радіомовлення телебачення й інтернет. BBC стала відомою завдяки якісним інформаційним та розважальним програмам, які вона продає іншим компаніям і які безпосередньо приваблюють британського глядача.

3.2 Радіомовлення і телебачення BBC

Панівною силою в британській радіожурналістиці залишається, безумовно, BBC. Телерадіомовна компанія передає близько 4000 годин на рік національних новин, поточних справ і програми різної тематики, що становить близько 30 % від загальної радіо продукції. Такі регіональні станції, як Radio Scotland і Radio Ulster передають у достатній кількості власні новини та інформацію про поточні справи.

Регулярне радіомовлення в Британії ведеться з 1922 під управлінням Британської радіомовної корпорації, що отримала королівську хартію у 1927. Радіоприймачі є практично в кожному будинку, майже дві третини британців слухають радіо щодня. У складі BBC працюють станції, що передають сучасну музику («Радіо 1»), музику для дорослих («Радіо 2»), програми про культуру і мистецтво («Радіо 3»), передачі розмовного жанру («Радіо 4» ), а також новини і спортивні програми (“Five lives”).[15]

Компанія підзвітна міністру пошти і телекомунікацій, який в свою чергу підпорядковується прем'єр-міністру та парламенту. Юридичні рамки програм компанії обмежені тим, що BBC позбавлена права на редакційні огляди по загальнополітичних проблем, а політичні передачі повинні завжди носити серійний характер: всім великим політичним партіям повинно надаватися рівний ефірний час. Міністр, відповідальний за мовлення, має право регулювати тривалість мовлення. [13]

BBC фінансується головним чином за рахунок ліцензійного збору з кожної родини, що має телевізор, а також журналів з програмами і рекламою. Крім того, парламент щорічно надає кошти на оплату Всесвітньої служби BBC. Всесвітня служба BBC віщає на коротких хвилях, а також в ретрансляції на ультракоротких хвилях, на 45 мовах. BBC повідомляє новини, проводить уроки англійської мови, забезпечує слухача інформацією про життя в Британії і висвітлює різні події в галузі культури.

Регулярні телевізійні передачі BBC транслюються з 1936. До 1939 було зареєстровано 20000 телеприймачів. У 1954 уряд дозволив створення комерційного телевізійного мовлення, альтернативного BBC, надавши право на відкриття Незалежної телевізійного агентства (НТА). У 1955 був зареєстрований незалежний канал ITV. У 1972 НТА було перейменовано в Незалежну радіомовну організацію, а в 1991 перетворено в Незалежну телевізійну комісію (НТК). [12]

Телевізійне мовлення ведеться BBC та приватними телекомпаніями. Вони охоплюють мовленням 99% населення Великобританії, при цьому середній британець проводить за переглядом телепередач більше трьох з половиною годин на день. Телевізійна служба BBC веде передачі по двох каналах (BBC 1 і BBC 2), а також має міжнародний телеканал новин “BBC World”, фінансований з комерційних джерел. У 2000 корпорація BBC запустила новий телевізійний канал “BBC Parliament”, що висвітлює роботу парламенту, в першу чергу палати громад. НТК видає ліцензії і регулює роботу незалежних телевізійних компаній. Основні канали незалежного телебачення - ITV, 4-й канал і П'ятий канал. [14]

Останнім часом широкого поширення набули супутникове і кабельне телебачення, що пропонує телеглядачам десятки нових каналів. Основним власником платформи цифрового супутникового телебачення, а також каналу цілодобових новин “Sky news” є “British Sky Broadcasting”. Поряд із супутниковим розвивається наземне цифрове радіомовлення. В даний час BBC має шість цифрових каналів, у тому числі BBC News 24. Ряд комерційних станцій також мають власні програми в цифровому форматі. [15]

Телебачення в Британії перебуває під суворим контролем держави, існує законодавчий захист якості програм, стандарти «смаку і пристойності» і різноманітності. Закон про телебачення від 1954 наказує дотримання належного балансу між розважальними, інформаційними та культурними програмами. Близько чверті ефірного часу віддається документальним програмам, дискусіям, лекціям, новини, огляди і концертних програм. В ефірі BBC відсутня будь-яка комерційна реклама. На телебаченні та радіо не дозволяється розміщати оплачену політичну рекламу, але під час і між загальними виборами телеканали зобов'язані показувати певну кількість передач, створених і представлених партіями. Будь-які політичні події, відповідно до закону, державні та комерційні станції зобов'язані висвітлювати неупереджено.[12]

Отже, BBC, незважаючи на свою важку структуру, успішно порається із своїми завданнями щодо розповсюдження інформації. Телебачення і радіомовлення є наглядними прикладами успішного розвитку Британської Телерадіомовної Корпорації. В той же час, за свою добросовісну роботу, заслужила довіру британців.

3.3 Суспільна значущість ВВС для громадян Великобританії

Британці довіряють ВВС більше, ніж будь-якій політичній партії. Громадське телебачення має найбільшу аудиторію, на нього рівняються комерційні мовники. Велика кількість досліджень із 1980-х і до теперішнього часу свідчить про те, що BBC виробляє більше оригінального новинного контенту та пропонує більшу різноманітність програмування, ніж усі комерційні мовники країни. Більш того, порівняння з провідними мовниками Західної Європи та США показує, що BBC й тут виграє у різноманітності програмування. Зокрема, всі три комерційні телемережі США дають новини в подібних форматах у ті ж самі проміжки часу. «Мовники, які найбільш залежать від рекламодавців, мають найвужчий асортимент програм», - зазначають науковці.

Порівняльні дослідження також виявили, що 75% малоосвічених мешканців Британії дивляться новини громадського телебачення, у той час як серед малоосвічених американців ця цифра становить лише 34%. 69% малозабезпечених британців дивляться новини BBC, новини ж американського PBS дивляться лише 30% малозабезпечених громадян країни. Вечірній випуск новин у Британії по каналах громадського телебачення дивляться 73% громадян, що належать до нацменшин, у США відповідний показник - 35%. За даними вчених, громадяни, які дізнаються новини з випусків новин громадського телебачення, більш поінформовані, ніж ті, хто дивиться їх по комерційних каналах. [13]

ВВС також встановлює планку для інших британських каналів, популяризуючи нові формати та вкладаючи гроші у високоякісний продукт - наприклад, жанр історичної костюмованої драми. Успіх шоу BBC стимулює інші канали рівнятися на громадську телекорпорацію, прагнучи створювати контент такого ж рівня. В основу своєї праці компанія покладає засади якості, поваги до слухача та взаємодії з ним. BBC сповідує принципи точності, неупередженості, безсторонності, недоторканості приватного життя та пристойності.

Отже, BBC відіграє важливу роль у житті британців. Корпорація допомагає своїм слухачам зрозуміти світ навколо нас. Завдяки розмаїттю доступних BBC ресурсів, корпорація пропонує слухачам найкращу якість програм. BBC виробляє більше оригінального, цікавого, важливого новинного контенту, який завжди приваблює британського слухача.

Висновки

У роботі подано характеристика британських засобі масової інформації та дослідження їхньої ролі у формуванні громадської думки британців.

Дослідження дало змогу дійти таких висновків:

1. Газетні видання є найстаршими засобами масової інформації, проте все ж користуються великим попитом серед британців. Друковані ЗМІ у Великобританії характеризуються своїм стрімким розвитком.

2. Журнали користуються великою популярністю серед британців. Провідні журнали Великобританії зазвичай приваблюють читачів своїм багатим тематичне наповнення, ілюстративне оформлення, дизайном видання та цікавим матеріалом, яке допомагає відволіктися від щоденних клопіт.

3. З початком ХХ століття спостерігається стрімкий розвиток радіомовлення у Великобританії. Стабільно зростає аудиторія слухачів радіо, створюючи нові станції радіопередач. Радіо стає одним із провідних засобів масової інформації.

4. Телебачення є впливовим і домінуючим засобом масової інформації в сучасній Великобританії. Воно безпосередньо відіграє важливу роль у житті британці, які черпають лише корисне і пізнавальне з перегляду телепрограм.

5. Від зародження до піку свого розвитку BBC розділяє лише одне століття. Корпорація стрімко розвивалася і досягла того, що за кількістю слухачів найбільша телерадіомовна компанія не тільки у Британії, а і у цілому світі.

6. Система радіомовлення і телебачення BBC є досить складною. Та цим, корпорація намагається усіма способами донести важливу і цікаву інформацію до кожного громадянина Великобританії. Радіомовлення і телебачення BBC відіграє провідну роль у забезпеченні слухача правдивою інформацією

7. BBC користується великою популярність серед громадян Великобританії. Корпорація заслужила велику довіру британців, а все тому, що BBC виробляє більше оригінального новинного контенту та пропонує більшу різноманітність програмування, ніж усі комерційні мовники країни.

Список використаної літератури

І. Наукові праці

1. Блавацький С.Р. Загальнонаціональна якісна преса Великобританії як концептуальна модель журналістики: сучасний стан та тенденції розвитку / С. Р. Блавацький // Вісник УН-ТУ - Львів, 2009. - Вип. 32. - С. 237-243

2. Блавацький С. Р. Трансформаційні тенденції якісної преси Великобританії (на прикладі “The Guardian”, “The Times”, “The Independent”): дис. [на правах рукопису] / С. Р. Блавацький. - Львів, 2009. - 233 с.

3. Житарюк М. Г. Національно-світоглядна журналістика як перспективний напрям в умовах глобалізації / М. Г. Житарюк // Вісник Ужгородського університету. Серія Філологія. - 2007. - Вип. 17.

4. Мелещенко О. К. Історія журналістики Великобританії: Конспект лекцій / О. К. Мелещенко // Київський університет ім. Тараса Шевченка; Ін-т журналістики. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. -238 с.

5. Хлистун Г. Ю. Розвиток британських та французьких ЗМІ наприкінці 20-го - на початку 21-го століть / Г. Ю. Хлистун // Вісник Київського Національного Університету ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2016. - С. 330

6. Беглов С. И. Империя меняет адрес: Британская печать на рубеже тысячелетий / С. И. Беглов // - М.: Изд-во Московского государственного университета, 1997. - 136 с.

7. Любимов Б. И. Средства массовой информации Великобритании // Вестник МГУ. Сер. 10. Журналистика. - 2005. - №5.

8. Никол Э., Бауман К. Законы о прессе в Великобритании // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. - М.: Права человека, 1995. - С. 34-35

9. Пустовалов А. В. Пресса Великобритании: между «бумажным» прошлым и цифровым будущим // Вестн. Пермского ун-та, 2013. - С. 191-205

10. Современная зарубежная журналистика: глокализация в практике западноевропейских СМИ: учеб. пособие для вузов / под ред. А. С. Пую; СПб. гос. ун-т, фак. журналистики, 2010. - 423 с.

11. Brian McNeir. News and Jornalism in the UK. Sekond Edition. Routledge, 2003. - C. 249-284

12. Negrine R. Politics and mass media in Britain. - London and New York: Routledge, 1997.- C. 268

ІІ. Джерела ілюстративного матеріалу

13. Британська телерадіомовна корпорація [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.maria-online.com/finance/article.php?lg=uk&q=BBC

14. Великобританія ЗМІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://ua-referat.com/Великобританія_ЗМІ

15. Велика Британія: ЗМІ Британії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reff.net.ua/31648-Velikobritaniya_SMI.html

16. Журналістика Великобританії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://studfiles.net/preview/5456845/

17. Перші щоденні газети та їх особливості. Становлення системи друку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://stud.com.ua/zhurnalistika/pershi_schodenni_gazeti

18. Розвиток цифрового телебачення у Великобританії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1874

19. Чотири століття британської журналістики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1043

20. Як улаштоване громадське телебачення у Великій Британії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://stv.detector.media/dosvid/movnyky_svitu/yak_ulashtovane_gromadske_telebachennya_u_velikiy_britanii/

21. ВВС Radio [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://wordsimilarity.com/uk/radio

Додатки

Додаток А

Перша газета Великобританії “Daily Courant”

Додаток Б

Газета “Financial Time”

Додаток В

Логотипи ВВС

1958-1963

1963-1971

1971-1988

1988-1997

1997 - до теперішнього часу

Размещено на Allbest.ru