Особливості медіатекстів на сторінках корпоративної преси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маріупольський державний університет

Кафедра соціальних комунікацій

Курсова робота

з Журналістського фаху

на тему: «Особливості медіатекстів на сторінках корпоративної преси»

м. Маріуполь - 2013 рік



Зміст

Вступ

1. Основні риси корпоративної преси

1.1 Поняття та види корпоративної преси

1.2 Цілі і завдання корпоративної преси

1.3 Структура номера і подання матеріалу в корпоративній пресі

2. Основні риси корпоративної преси на сторінках газет «Азовський машинобудівник» і «Іллічівець»

2.1 Види корпоративної преси до яких належать перелічені вище газети

2.2 Цілі і завдання цих газет

2.3 Структура номера і подання матеріалу в цих газетах

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

На сьогоднішній день ЗМІ відіграють у нашому житті дуже важливу роль. Сучасна людина стоїть у центрі безперервного руху інформаційного потоку і безпосередньо взаємодіє з ним. Будь-яка інформація чи інакше новина не може існувати самостійно, саме люди є її першоосновою, вони ж згодом наділяють новина і в особливу форму, а на кінцевому етапі самі споживають готову інформацію з різноманітних друкованих, радіомовних чи телевізійних джерел - засобів масової інформації.

Термін і саме явище корпоративні засоби масової інформації існують вже більше ста років. Вони зародилися на заході і за цей час розвивалися, перетворювалися, виробляли свою специфіку, функції, цілі і завдання. До кінця 20 століття корпоративні ЗМІ стали повноправними учасниками ринку. Вони визначили, згодом і освоїли, свою нішу, причому вдало. Але все це відбувалося в Західних країнах, де «буйствував» капіталізм, розвивалися ринкові відносини. У нашій країні, як усім відомо, існували зовсім інші правила, і не тільки ринку, а й життя суспільства в цілому.

Без корпоративної преси на сьогоднішній день не обходиться жодне успішне підприємство, будь мудрий керівник прагне до створення власної газети чи журналу, які б не лише працювали на позитивний імідж, а й формували особливу корпоративну культуру.

У світовій практиці корпоративні видання виконують соціальну функцію. Подібна преса - це інструмент управління компанією. Її роль у процесі бізнес-комунікацій недооцінювати можна.Випуск корпоративної газети необхідно розглядати як проект з усіма його атрибутами: концепцією, цілями і завданнями, матеріальними і кадровими ресурсами. Ми розберемо вид всередині корпоративної газети, призначеної тільки для співробітників компанії.До розуміння ролі корпоративних видань як посланника доброго і вічного ми тільки приходимо. І в цьому немає нічого абсурдного. Дійсно, що отримує людина зі звичайних засобів масової інформації? Катастрофи, небезпечні ситуації, новини, які його безпосередньо не стосуються. Що він бачить, відкривши корпоративне видання своєї компанії? Цілі, яких вдалося досягти; завдання, які вдалося виконати; подолані перешкоди; взяті висоти і, в кінцевому підсумку - віру в майбутнє, і все це зроблено за допомогою колег і його самого. Людина починає розуміти, що не все так безнадійно, що є люди, яким вдається йти вперед і робити життя кращим. Причому, люди ці не просто посміхаються зі сторінок газет, вони зустрічаються йому в їдальні, в сусідньому кабінеті, за сусіднім столом. Людина відчуває себе причетним до спільної справи, знаходить своє місце в цьому великому і лякаючому світі - а це вже социалізуюча роль корпоративних видань і навіть в деякому роді психолого-терапевтична.

У нинішніх умовах ринкової економіки з'являється все більше найрізноманітніших фірм, в слідстві чого збільшується конкуренція. Це призводить до необхідності пошуку будь-яких нових і більш цікавих способів залучення клієнтів. До таких засобів безумовно відноситься корпоративна преса. Зараз в України її розвиток йде швидкими темпами. Все більше журналістів задіяно в її створенні. Це говорить про актуальність теми дослідження.

Новизна наукової роботи. Тема дослідження цієї роботи вже досить вивчена і висвітлена. Однак досить вивчена тільки сама корпоративна преса, її види і структура номерів, а самому поданню журналістського матеріалу на сторінках корпоративної преси присвячено не так багато робіт.

Для написання цієї роботи буде використана різноманітна література. Це навчальні посібники, газети, журнали, економічні словники, а також інтернет - джерела. Наприклад, такі навчальні посібники як Букін М. С. «Як правильно організувати випуск корпоративного видання», Гудкова А. В. «Сучасний стан корпоративної преси».

Метою дослідження є отримання знань про подачу журналістського матеріалу на сторінках корпоративної преси. Для досягнення поставленої мети будуть виконані наступні завдання:

- дати визначення поняттю "корпоративна преса";

- вивчити її види, цілі і завдання її видання;

- розглянути структуру номеру корпоративної газети;

- визначити особливості подання журналістського тексту;

- розглянути всі вишчеперелічені пункти в корпоративних газетах взятих для вивчення в практичній частині роботи.

Об'єктом дослідження є корпоративні газети "Азовський машинобудівник" та "Іллічівець". Предметом дослідження є структура номера та медіа тексти в цих газетах.



1. Основні риси корпоративної преси

1.1 Поняття та види корпоративної преси

Корпоративна преса - фірмові газета або журнал, що фінансуються або видаються безпосередньо будь-якою компанією, фірмою, виробничим об'єднанням або організацією, для якої видавнича діяльність не є основним видом діяльності.

«Історія таких видань почалася майже два століття тому, проте широке поширення вони отримало в останні десятиліття. Обсяг цього сегмента ринку, наприклад, в Європі виріс в 1995-2004 роках приблизно на 250%, і на сьогодні витрати європейських компаній на випуск власних корпоративних видань становлять, за даними комітету британської Асоціації видавців корпоративних ЗМІ, $ 4,3-4,6 млрд. Стрімке зростання можна пояснити усвідомленням маркетингової ефективності корпоративних ЗМІ. Розвиток ідеї корпоративної культури, пошук нових шляхів залучення клієнтів, створення образу компанії - корпоративні ЗМІ знаходяться на перетині цих тенденцій. »[1]. «Видання має бути важливим засобом для пояснення менеджментом філософії і політики компанії» .[2]

Тому випуск корпоративних журналу і газети вимагає підтримки топ-менеджменту та його співпраці з редакційною командою. Топ-менеджмент повинен представляти редакції частину матеріалів (давати інтерв'ю, робити офіційні повідомлення, відповідати на питання читачів). Топ-менеджмент повинен брати участь у формуванні місії і певної мети видання, його завдань і редакційної політики, санкціонувати бюджет. Важливо, щоб видання забезпечувало двосторонню комунікацію, виражаючи не тільки позиції менеджменту, але й думки інших співробітників. Тому корпоративні видання орієнтовані на кілька груп громадськості.

Існує три види корпоративної преси:

«В2В (business-to-business) - корпоративні видання орієнтовані на партнерів компанії. Такі видання завжди максимально інформативні і зручні у використанні. Якість в даному випадку має бути на найвищому рівні. Якісним повинно бути не тільки зміст, але і його подача. Таким чином, конкурентними перевагами стають поліграфія, дизайн, верстка. Багато підприємців відзначають, що процес ділової комунікації в умовах сучасного медіаринку досить непростий. Замовні матеріали в публічних ЗМІ до певної міри себе дискредитували. І власний корпоративний журнал або корпоративна газета виявляється найбільш прогресивним інструментом налагодження бізнес-зв'язків і формування образу компанії в діловому середовищі.»[3]

Таке видання дуже функціонально так як партнери по бізнесу дуже рідко бувають ласі на звичайну рекламу. Але і це самий складний тип корпоративної преси. Через те що такі газети читають партнери фірми, тобто фахівці в цій області, редактор повинен дуже добре розбиратися в тому що пише. Саме тому ці видання в Україні не отримали велике поширення. У більшості випадків компанії вважають за краще випускати будь-які єдинаразові тиражі рекламних проспектів для фірм партнерів.

«В2С (business-to-client) - корпоративні журнали і газети, спрямовані на клієнтів компанії. На В2С-видання припадає значна частка ринку корпоративних ЗМІ. Клієнтський журнал чи газета - це щось середнє між рекламним та інформаційним продуктом. Основне завдання подібного видання - підвищення лояльності клієнтів до компанії. На тлі неабияк набридливої багатьом прямої реклами, корпоративна преса є одним з найбільш ефективних інструментів непрямої реклами. »[4]

У більшості випадків реклама працює за принципом неминучості. Наприклад, складно не помічати білборди або вимикати телевізор і радіо на рекламних блоках. Але у випадку реклами через корпоративну пресу, треба справді зацікавити клієнта.

«Показовими є, приміром, видання двох московських мереж супермаркетів. Журнал, що поширюється в універсамах «Сьомий континент» (видається з 1998 року), спочатку був безкоштовним. Як матеріали читачам пропонувалися інтерв'ю з «зірками», розважально-пізнавальні статті, афіша міських подій. Під новини про саму торгової мережі була відведена лише остання сторінка. Видавцям вдалося зробити журнал настільки цікавим, що у 2001 році було прийнято рішення перевести його в розряд платних (ціна склала 25 руб.). Популярність журналу привернула до нього рекламодавців (в основному представників різних продуктових брендів), що дозволило йому стати прибутковим. З лишком окупають себе і видання мережі «Перехрестя». Причому їхні видавці діють за моделлю, розвиненої на Заході: клієнтська база дробиться на цільові групи, в результаті газета «Ваше Перехрестя» видається тиражем до 1,5 млн. примірників і пропонується бажаючим безкоштовно, а глянцевий журнал «Перехрестя Magazine» можуть отримати лише VIP -клієнти, які зробили покупку на суму більше 3 тис. руб.»[4]

Часто буває що компанія починає випускати одну корпоративну газету і для партнерів і для клієнтів. Не варто переймати такий досвід, він часто невдалий, газета втрачає свою ефективність.

«В2Р (business-to-personnel) - корпоративна преса для своїх співробітників. Зазвичай, якщо всередині корпорації виникає необхідність у виданні власної газети, це справа покладається на підрозділ, що відповідає за зв'язки з громадськістю. Редакція або створюється всередині цього підрозділу, або виноситься за межі корпорації (наприклад, замовляється у рекламного агентства або медійної структури), а PR-підрозділ курирує видання. Внутрішньокорпоративна преса покликана працювати з колективом, тому при вибудовуванні редакційних планів не можна обійтися без прив'язки до кадрової службі:

- для персоналу (інструмент консолідації та мобілізації);

- для лінійних менеджерів (інструмент реалізації стратегій);

- для топ-менеджерів (інструмент вироблення рішень).»[6]

Вважається, що в України пріоритетом для людини при зміні місця роботи плата є заробітна. Однак насправді більшість йдуть з причин суто психологічним. Ми ж не машини і в командній роботі для нас дуже важливий емоційний компонент. Створити комфортні психологічні умови для співробітника - значить, зробити його лояльним по відношенню до компанії. Він із задоволенням буде працювати більше і краще, якщо на роботі задовольняються деякі його потреби, як то: безпека (впевненість у завтрашньому дні), любов, і, зрозуміло, гідна оплата праці. Фірмі потрібно впливати на дві перші категорії, кілька неконкретні, і тут немає кращого помічника, ніж корпоративна преса. Особливо якщо кількість співробітників перевищує 100 чоловік або підрозділи розкидані по всій країні. Під прапором корпоративного духу видання об'єднує колектив, створює «велику сім'ю", одночасно даючи змогу кожній штатної одиниці відчути себе потрібною людиною. Фірмова преса допомагає зміцнити довіру до керівництва, викликає у службовців жвавий інтерес і почуття причетності до справ компанії.

Корпоративна преса для співробітників це дійсно прерогатива великих підприємств.

«Михайло Умаров, директор зі зв'язків з громадськістю компанії« Вимпелком »: У нашій компанії працюють більше 11 тисяч чоловік, тому раз на місяць ми випускаємо власне видання« Бі Лайф ». Його основна мета - зробити так, щоб співробітники всіх відділень, перш за все регіональних, могли відчути себе членами єдиного колективу. Пишемо про особисті ініціативах та маркетингових дослідженнях, життя компанії зсередини, нові призначення. Раніше ми ще випускали газету для абонентів «Світ Білайн», але після ребрендінга вирішили від неї відмовитися, так як основні цілі порахували виконаними і знайшли нові шляхи комунікації з абонентами через онлайн-режим. Раз на тиждень у нас виходить для них «Стрічка новин».[7]

Ідея внутрішньокорпоративного ЗМІ випливає з ідеї підвищення ефективності компанії шляхом консолідації її працівників. «Зайняті - пріоритетна аудиторія організаційних публікацій. Перевагою організаційних публікацій є їх здатність довести специфічну і деталізовану інформацію до вузько певних цільових аудиторій.»[8]

«Андрій Клімов, директор зі зв'язків з громадськістю компанії« Мегафон »: Свою корпоративну газету« Твій Мегафон »ми запустили в жовтні минулого року. Вона позиціонована не тільки як видання для співробітників. Це видання для всіх, кому цікава наша компанія і життя всередині неї, у тому числі і для абонентів. Хочеться, щоб співробітники наших офісів і у Владивостоці, і в Калінінграді могли відчути причетність до спільної справи. А абоненти, читаючи газету, розуміють, що наша компанія - великий живий організм і в ній працюють люди, які люблять свою роботу.»[9]

1.2 Цілі і завдання корпоративної преси

В даний час в Україні спостерігається значне зростання та поліпшення якісних показників корпоративної преси. Окремі компанії знаходять доцільним випуск двох-трьох і навіть п'яти проектів спеціальних видань. І якщо, наприклад, для банківської сфери - це більше питання репутації та іміджу, то для торгівельних підприємств власні медіа, крім інформаційного ресурсу стають товарним каталогом, який впливає на обсяги продажів. Крім того, багато вітчизняних підприємств у процесах росту і зміни власника сьогодні звертаються до цих ефективних засобів маркетингових комунікацій як до інструменту управління.

За даними Асоціації Корпоративних Медіа України збільшення числа корпоративної преси в 2009 році склав близько 30%, і ця цифра продовжує зростати. Власними корпоративними комунікаціями сьогодні володіють близько 300 українських компаній, що працюють в самих різних галузях економіки. На думку маркетологів сучасна корпоративна преса все частіше стають важливим механізмом для просування продукції та освоєння нових ринків. Згідно з дослідженнями саме Асоціації Корпоративних Медіа України завдяки «клієнтоорієнтованої» преси споживачі найчастіше дізнаються про існування тієї чи іншої компанії. Більш того, 74% опитаних споживачів стверджують, що приймають рішення про покупку певного товару після перегляду корпоративного видання. Таким чином, вони значно підвищують упізнаваність брендів і якісно впливають на ступінь лояльності до того чи іншого ринкового агенту.

Оскільки вартість смуги реклами в популярному глянці обходиться недешево, то корпоративне видання, мають часом не меншу читацьку аудиторію, стають вельми вигідним рішенням для рекламодавців. Причому якість друку, дизайн та добірка матеріалів сучасних корпоративних інформаційно-рекламних ресурсів нічим не відрізняється від якості публічних популярних ЗМІ.

Корпоративна преса здатна вирішувати широкий спектр бізнес-завдань - підвищення продажів, розвиток корпоративної культури, командоутворення, створення образу дружній і сучасної компанії, супровід бонусних програм, і т.д.

«В ідеалі ключове завдання корпоративної преси - зведення воєдино маркетингових інтересів компанії з інформаційними потребами її цільової аудиторії. Провідні світові компанії давно оцінили високий потенціал і ефективність корпоративних ЗМІ та активно використовують їх не лише як рупор основних ідей керівництва, але і як інструмент підвищення лояльності співробітників і клієнтів.

Корпоративну пресу також можна розглядати в контексті реклами. В останні роки рекламний ринок в Україні щороку показує 30-35% темпи зростання. При цьому все виразніше відчувається відторгнення, яке викликає у населення пряма реклама. Тільки самі ледачі не перемикають канали при вигляді телевізійних роликів.

На цьому тлі значно привабливіші стає істотно менш нав'язлива непряма реклама. Вона не закликає прямо «Приходь і купи!», Але формує в клієнта позитивний імідж компанії. Саме підвищення лояльності цільової аудиторії є однією з головних завдань корпоративної преси. В Англії підрахували, що за читанням корпоративної газети чи журналу людина в середньому проводить 25 хвилин. Дуже відчутно, особливо якщо порівняти з 30-секундним ТБ-роликом. При цьому не варто забувати ще про один поки ще не до кінця осмисленому перевазі корпоративної преси - чітко визначена цільова аудиторія (персонал, клієнти, партнери).

В Україні ж, на відміну від багатьох інших країн, до друкованих ЗМІ виробилося особливе ставлення. Ще з часів СРСР до написаного у пресі ставилися не інакше, як до істини в останній інстанції.»[10]

Останнім часом популярність корпоративних видань в Україні постійно зростає. Справа в тому, що можливості традиційних рекламних інструментів далеко небезмежні, а корпоративні видання, будучи симбіозом рекламного та медійного продукту, досить ефективно вирішують багато задач в області комунікацій. Особливо ті, які зачіпають питання підвищення лояльності партнерів, клієнтів або співробітників власної компанії.

Випуск друкованих засобів організаційних комунікацій має наступні цілі:

1. Підтримка інформованості працівників про основні напрямки бізнесу, орієнтири та цілі організації.

2. Загальне обговорення існуючих у фірмі проблем та їх вирішення.

3. Надання працівникам інформації, необхідної їм для професійного виконання своїх функцій.

4. Заохочення працівників підтримувати і покращувати організаційні стандарти якості, ефективності та соціальної відповідальності.

5. Визнання досягнень і успіхів працівників.»[11]

6. Формування іміджу компанії.

Функції корпоративної газети:

1. Інформаційна функція. Донесення до співробітників місії, мети і завдань підприємства. Публікації про події, що відбулися в компанії за певний період. Підведення підсумків перевірок, фінансових результатів, зростання відсотка продукції на ринку, думки споживачів, конкурентний аналіз продуктів інших підприємств.

2. Ідеологічна функція. Проведення навчання персоналу, зміцнення внутрішньокорпоративних зв'язків між співробітниками, підвищення рівня корпоративної культури та відповідальності, інвестиції в професійний ріст і розвиток співробітників.

3. Організаційна функція. Налагодження зв'язків між віддаленими регіональними відділеннями, філіями, дочірніми компаніями. Позиціонування для всіх співробітників корпорації єдиної мети, місії та завдань.

4. Іміджева функція. Робота над створенням позитивного іміджу компанії за допомогою корпоративної преси. Рівень корпоративної газети чи журналу, як правило, свідчить про рівень розвитку самої компанії.»[12]

Корпоративне видання - крок вперед у розвитку будь-якої організації. У довгостроковому періоді це принесе чималі дивіденди, зміцнить позиції фірми серед цільової аудиторії. Між іншим, перший випуск власної газети завжди є хорошим приводом для презентації.

1.3 Структура номера і подання матеріалу в корпоративній пресі

«У залежності від завдань періодичного видання, особливостей його цільової аудиторії, змістовно-тематичної моделі та його іміджу визначається структура - склад і будова його номера.

Цілі і завдання видання обумовлюють основні його характеристики, головні тематичні напрямки виступів, формування найважливіших розділів і співвідношення між ними, жанрову систему публікацій, систему рубрик і т.д.

Чимале значення мають особливості аудиторії видання, її склад, інтереси, інформаційні запити. Вони впливають не тільки на тематику матеріалів номера, але і на його дизайн, специфіку форм подачі інформації на друкованих сторінках.

Важливий чинник, що визначає структуру номери, - змістовно-тематична модель видання. Його загальна довгострокова модель, яка фіксує сталі характеристики, конкретизується в моделях окремих номерів, пов'язаних з певним періодом - днем тижня, порою року, сезоном, кампанією.

Формуючи структуру номери, відповідають на чотири головні питання. Що включити в номер? У якому співвідношенні повинні знаходитися різні частини його змісту? Як їх розташувати? Як подати матеріал, які форми для цього використовувати?

У пошуках відповіді на перше питання ми приходимо до висновку, що, по-перше, кожен номер газети повинен складатися з матеріалів, присвячених найважливіших питань сучасності - «злобі дня», піднімати найактуальніші проблеми, що хвилюють широку громадськість. І, по-друге, - у кожному номері для цього повинні бути присутнім самі різноманітні і різнорідні матеріали. Вони утворюють систему публікацій номера. Під публікацією ми розуміємо опублікований - надрукований в газеті для сприйняття її читачами текст чи ілюстрацію.»[13]

«Публікації номера періодичного видання утворюють систему, всі елементи якої взаємопов'язані і доповнюють один одного. Вони розрізняються за їх основними ознаками - підставах. Одне з таких підстав - джерело інформації, місце, де вона підготовлена. У залежності від цього вся інформація, що включається в номер, ділиться на дві частини. Більша її частина створюється в самій редакції, її журналістами. Це редакційна журналістська інформація. Інша частина - внередакціонна інформація - створюється державними і громадськими органами і організаціями, інформаційними агентствами, а також внередакційними авторами: позаштатними журналістами, авторами листів до редакції та інше. Вона також піддається в редакції обробці, перетворюючись на журналістську інформацію.

Публікації, що входять у номері, розрізняються і з іншого підставі - засобу відображення дійсності. У газеті - це надруковане слово - вербальна інформація і ілюстрації - візуальна інформація. У залежності від цього всі публікації тут поділяються на текстові і ілюстраційні.

Третя підстава поділу публікацій номера - метод відображення дійсності. Залежно від призначення його твори журналіст користується різними методами. Найчастіше - публіцистичним методом, створюючи замітку, репортаж, статтю або тексти в інших жанрах газетної публіцистики. Але якщо йому потрібно написати фейлетон або сатиричну замітку, він звертається до сатиричного методом відображення дійсності. При необхідності він може звернутися і до художнього методу, написавши, якщо у нього є відповідний талант, вірш в номер або розповідь.

Але, мабуть, найважливіше - четверту підставу поділу публікацій у номері - їхнє призначення, функція. Це, перш за все, визначає місце і роль публікації в номері періодичного видання.

Можна ввести і інші ознаки публікацій, що визначають основу структури номери, наприклад «географію» матеріалів чи склад авторів та інше. Але вирішальну роль відіграють вищевказані чотири ознаки.»[14]

За їх призначенням текстові публікації в номері друкованого періодичного видання чітко поділяються на вісім груп або типів. Це публіцистичні матеріали, документальні та офіційні публікації, статистичні дані, наукові та технічні матеріали, літературно-художні публікації, довідкові, розважальні і, нарешті, реклама та приватні оголошення. Вибір публікації того чи іншого типу для конкретного номеру і займане нею місце обумовлені завданнями, які ставить перед собою редакція.

Офіційні матеріали часто доповнюються статистичними даними. Майже завжди їх готують поза редакцій - у статистичних органах та інших державних і недержавних структурах - у формі окремих текстів: цифрових таблиць, супроводжуваних мінімальним коментарем. У редакціях їх обробляють і готують до публікації: перевіряють, чи не закралася чи є в них помилка, іноді таблицю перебудовують, допомагаючи читачеві зрозуміти значення наведених у ній цифр.

Такі матеріали найчастіше друкуються в ділових виданнях, призначеним для бізнесменів, підприємців, менеджерів державних і комерційних підприємств і фірм. Це дуже поширене в корпоративних газетах для фірм - партнерів, а також для працівників фірми яка випускає це корпоративне видання. Часто у вигляді статистичних даних наводиться зростання виробництва в компанії або ж збільшенні кількості клієнтів. Читачі таких газет уважно вивчають публікуються тут таблиці та зведення.

Проте вся ця інформація може принести користь лише при дотриманні кількох умов. «По-перше, її не повинно бути занадто багато: сприйняття цифрових даних читачем має певні межі. Переступити їх - значить знизити здатність людини до осмислення прочитаних цифр. І, по-друге, статистичні, цифрові дані, що подаються на газетні сторінки, повинні бути попередньо оброблені журналістом - не тільки перевірені ще раз, але і сконцентровані на тих напрямках, які становлять інтерес для читачів. Найбільший ефект публікація статистичних даних дасть при їх об'єднанні з публіцистичним коментарем журналіста.»[15]

Обов'язковим елементом системи публікацій різних типів у переважній більшості газет є довідкові матеріали. Зазвичай вони друкуються в кінці останньої сторінки номера, але нерідко їх поміщають і на інших сторінках. А найважливіші для читача, наприклад, повідомлення про співвідношенні курсів рубля, долара і євро, можуть винести і на першу сторінку.

Іноді в корпоративних газетах друкуються розважальні матеріали. Кросворди і сканворди, шахові та шашкові етюди, «загадкові картинки», збірки історичних анекдотів і дотепних висловів і тому подібні матеріали користуються популярністю у читачів.

Окремий і дуже важливий тип публікацій у газеті складають рекламні матеріали. Їх значення для редакції обумовлено не тільки тим, що вони надають читачам рекламну інформацію, а й тим, що публікація рекламних оголошень є для переважної більшості газетних редакцій найважливішим джерелом доходів і забезпечення їх економічної, фінансової бази.

Текстові публікації в газеті розрізняються змістом і формою. Один з найважливіших елементів форми публікації - її жанр. «Під жанром журналістського твору розуміють стійкі особливості його змістовно-тематичних характеристик, типу відображуваної дійсності, композиції, стилістики. Ці особливості жанру не залежать від волі журналіста, навпаки, вибравши який-небудь жанр для своєї публікації, він змушений рахуватися з його особливостями і можливостями».

Вибір тієї чи іншої жанрової форми диктується не тільки вимогами редакційного плану і творчими інтересами журналіста, а й її особливостями, ознаками. До них відносяться: призначення жанру, об'єкт, предмет і методи відображення, виражальні засоби, стилістика тексту і роль автора.

Без урахування найважливіших особливостей стилістики різних жанрів публіцистики важко створити журналістський текст. Звичайно, і в статті можна використовувати іронічне порівняння або гіперболу і навіть у замітці згадати про відомого літературному образі, але для цих жанрів подібна стилістика нехарактерна. А ось без опори на деталі і подробиці того, про що розповідає репортер, йому не вдасться забезпечити ефект присутності читача на місці події і створити справжній репортаж.

Жанри різняться особливостями своєї стилістики. Замітка пишеться гранично стисло і просто, в ній немає нічого зайвого. Інший стиль у репортажу - його автор використовує яскраві епітети, барвисті порівняння, деталі і подробиці, його розповідь динамічний і емоційний. Для стилю статті характерні діловитість, насиченість роздумами, опора на факти. Розкриваючи свою думку, автор прагне переконати читача у своїй правоті, наводячи аргументи, які підтверджують його висновки. Приступаючи до написання нарису, журналіст звертає увагу на образність своєї мови і стилю, його текст багато в чому зближується з художнім твором, відрізняючись від нього, проте, в головному - він строго документальний, в ньому немає місця вимислу. А для фейлетону характерно активне використання сатиричних засобів - іронії і глузування, гіперболи, сарказму і гротеску.

На сторінках корпоративних газет можуть використовуватися все різноманіття жанрів. Однак, найчастіше це інформаційні жанри. Основними статтями є нотатки і репортажі, також часто зустрічаються інтерв'ю. Рідко використовуються сатиричні жанри.

«У сучасній газетній публіцистиці використовують близько двох десятків жанрів. Вони утворюють своєрідну ланцюжок, ланки якої дають можливість переходу від найпростіших жанрів до більш складним.»[17]

Особливе значення в газеті мають її рубрики. Саме вони дозволяють сформувати основу змістовно-тематичної моделі видання, визначити найважливіші тематичні напрямки його публікацій. Рубрики полегшують і розробку композиційної моделі газети, визначення її структури та побудова кожного номера. Тому для забезпечення процесу планомірної підготовки випуску газети необхідно сформувати систему рубрик газети.

У цю систему входять рубрики двох видів. Найважливіший з них - тематичні рубрики, що визначають тематику публікацій. До них примикають службові рубрики, які полегшують систематизацію публікацій у газеті за іншими їхніми характеристиками.

Тематична рубрика позначає і об'єднує як однотемну добірку публікацій на газетній шпальті, так і цілу тематичну смугу. Для організації структури номери часто використовують такі постійні смугові тематичні рубрики, як «Політика», «Економіка», «Культура», «Спорт» та інші, які стоять над відповідною смугою.

Так само активно в газетах використовують і службові рубрики. Вони також допомагають організації матеріалів номера, а читачам - в пошуку цікавих для них публікацій. Застосовують кілька видів службових рубрик. Жанрові рубрики - «Наше інтерв'ю», «Репортаж», «Обозрение», «Факт і коментар» та інші - визначають жанр публікацій. Тимчасові рубрики - «Пульс тижня», «Сьогодні і вчора» та інші - позначають час подій, про які повідомляють публікації. Регіональна рубрика - «Вчора в нашому місті», «У Росії», «Закордон» та інші - обмежує регіон, про який повідомляє газета.

У кожній редакції визначають склад системи рубрик періодичного видання та їх кількість відповідно до типу та рівнем газети. У невеликій місцевій газеті досить використовувати два-три десятки рубрик, у великому щоденному виданні їх кількість зростає. Значення цієї системи підвищується в процесі випуску газети на основі мережевого графіка, що визначає місце і роль кожної рубрики на різних смугах номери.

Заголовки публікацій в газеті - невід'ємний елемент її дизайну. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить «обличчя» періодичного видання. Найважливіша їхня функція - залучення уваги читача. Заголовки допомагають йому швидко ознайомитися зі змістом номера, зрозуміти, про що повідомляють його публікації, що важливо в інформації, яку йому пропонують, що представляє для нього особливий інтерес.

Таким чином, заголовок зараз представляє собою органічний перший елемент текстової публікації, нерозривно з нею пов'язаний, більше того - що випливає з її змісту.

Однак, вибираючи занадто образні, ускладнені заголовки, газетні оформлювачі нерідко роблять помилку: змагаючись в оригінальності заголовків, вони досягають зворотного ефекту. Переглядаючи свіжий номер газети, читач може відмовитися розгадувати незрозумілі йому заголовки і пройти повз важливих публікацій. Газетний заголовок повинен бути зрозумілий кожному читачеві - про цю вимогу не можна забувати ні журналісту, зайнятого пошуком назви для свого твору, ні співробітнику редакційного секретаріату, що готує цей текст до публікації.

Інша помилка в оформленні заголовків пов'язана з використанням у газеті додаткового кольору. Кольоровий заголовок - червоний, зелений і т.п. - Різко виділяє публікацію на газетній шпальті. Проте цим прийомом при оформленні газети слід користуватися обережно. Якщо на смузі всі заголовки або їх більшість будуть виділені додатковим кольором, це призведе лише до строкатості оформлення. Виділити все - значить не виділити нічого. Досвідчені оформлювачі застосовують додатковий колір для виділення лише однієї-двох найважливіших публікацій на смузі, концентруючи, таким чином, на них увагу читачів.

Стиль заголовків у газеті - одне з її відмінностей від інших періодичних видань. Цей стиль не слід змінювати протягом досить тривалого часу. За стилем заголовків публікацій, як і по іншим особливостям дизайну видання, постійний читач може пізнавати свою газету, навіть не дивлячись на її назву.

Величезне значення для забезпечення привабливого дизайну газети має визначення системи заголовків її публікацій і, звичайно, основ ілюстрування її номерів. У пошуках нових можливостей оптимізації дизайну друкованих періодичних видань фахівці, вивчивши зарубіжний досвід, звернулися до регулювання кольоровості газети. Необхідність публікації реклами, в якій все більшу роль відіграє використання різних кольорів, а також оновлення поліграфічної бази, що дозволяє випускати багатобарвні видання - і не тільки журнали, але й газети, дали можливість редакціям перейти до багатобарвному оформлення.

У переважній більшості газет найважливіше значення мають тексти, представлені в різних жанрах публікацій різного типу. Вони займають більшу частину площі кожного номера періодичного видання. Однак без ілюстрацій газетний номер буде неповноцінним, - суцільний сірий текст важко сприймається читачами. До того ж керівники такої газети позбавляють себе додаткового сильного засоби впливу на читачів. Тому в кожній газеті необхідно встановити співвідношення текстових і ілюстраційні публікацій, у відповідності з яким визначається займана ними площа і роль в номері. Лише в деяких спеціальних номерах газети, що випускаються у зв'язку з особливим приводом - святом, ювілеєм тощо, ілюстрації можуть стати основним видом публікацій.

Поряд з текстовими публікаціями газети друкують ілюстрації. Вони містять візуальну інформацію, сприймаються читачами швидше і впливають на них часом сильніше текстів. Ілюстрації - один з елементів дизайну видання, вони формують її образ, зовнішнє «обличчя». Їх готують фахівці - фотокореспонденти і художники, які працюють у відділі ілюстрування газетної редакції або безпосередньо під керівництвом відповідального секретаря.

Відзначимо, однак, поява останнім часом нових газетних видань, в яких візуальна інформація стає рівнозначною вербальної інформації. На шпальтах цієї газети великі яскраві фотоілюстрації займають не менше, а часом і більше місце, ніж тексти.

«Всі газетні ілюстрації поділяються на дві групи. Перша з них - фотоілюстрації, оригінали яких отримують за допомогою фотоапарата. Це репортажні знімки і фотопортрети, фотонатюрморти, фотопейзажі, фотообвинувачення, фотоплакати і фоторепродукції. Фотографії учасників події служать підтвердженням того, що сталося і є невід'ємною частиною матеріалів журналіста.

Друга група газетних візуальних публікацій об'єднує нефотографічні ілюстрації, оригінали яких є малюнками або креслення. У цю групу входять різні замальовки (портретні, виробничі, пейзажні та ін), карикатури, шаржі, плакати, діаграми, карти, схеми, креслення, технічні малюнки і т.д. Роль ілюстрації в якійсь мірі виконують і мальовані заголовки.»[18]

Також можуть бути використані графіки, діаграми, картосхеми, креслення, технічні рисунки та інше.

Конкуренція періодичних ЗМІ та Інтернету - явище глобального характеру, яке зачіпає всі світові ЗМІ. В Україні за кілька останніх років така конкуренція теж розвинулася.

Активний розвиток інтернету навіть потягнув за собою втрату передплати у друкованих засобів масової інформації. Але не дивлячись на це багато електронні версії друкованих видань не дуже якісні. Щоб бути дійсно правильною інтернет-версією сайту необхідно відповідати деяким критеріям.

Сайт повинен мати інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, єдину систему навігації і пошуку, бажано - з дублюючими елементами, розташованими саме там, де користувач очікує їх знайти. Погане враження справляють недбала верстка, використання різних стильових і компонувальних рішень. Саме дизайн на корпоративних веб-сайтах помічають в першу чергу. Він повинен бути індивідуальний і вивірений. У залежності від того, чим займається компанія дизайн може бути класичним, у стилі мінімалізму або навпаки складним і яскравим. Але у всіх випадках це має бути продуманий креативний образ компанії.

Друга складова ефективного сайту - актуальне наповнення. За цим теж потрібно уважно стежити. Корпоративний сайт, який для компанії стає тягарем - не тільки не приносить очікуваний дохід, але з часом стає непрямою причиною збитковості, так як відштовхує клієнтів, які шукають компанію через Інтернет. Крім того, не треба забувати, що сайт - це не рекламний буклет, не стаття і не електронна версія річного звіту компанії. Підготовка якісних текстів тут потребує дещо інших навичок, ніж просто вміння грамотно писати.

Дуже важливий і третій пункт розвитку корпоративного сайту - просування в Інтернет, тобто, як швидко користувач може вийти на посилання сайту компанії.



2. Основні риси корпоративної преси на сторінках газет «Азовський машинобудівник» та «Ільічивець»

корпоративний преса заголовок номер

Корпоративна преса з'явилася в Маріуполі на початку ХХ століття. Першим її представником стала газета "І". Вона була створена для натхнення працівників комбінату імені Ілліча на трудові подвиги. Вона відносилася до виду корпоративної преси орієнтованої на співробітників. Трохи пізніше з'явилася і інша газета "Азовський машинобудівник". Вона ставилися до такого ж виду корпоративної преси як і "І" і були спрямована на натхнення працівників до трудових досягнень і більш плідної роботи. Це пояснюється тим, що в той час ще існував Радянський Союз, конкуренції не було і необхідність в інших видах корпоративної преси просто відпадала.

Перший номер газети "Іллічівець" вийшов у Міжнародний день солідарності трудящих - 1 травня. Що було дуже символічно і за ідеєю творців газета мала об'єднати всіх трудящих на комбінаті. До того ж газета почала виходити в 1929 році в перший рік першої радянської п'ятирічки. Так що основною ідеєю першого випуску, та й всіх наступних стали трудові досягнення людей працюють на комбінаті. Це було досить таки ефективний засіб у піднятті трудового духу всіх працівників, багато людей прочитавши про чиїсь трудові подвиги теж хотіли зробити такий же подвиг і прославиться не тільки на весь завод, а й на все місто. До того ж газета ця допомагала спілкуванню працівників з керівниками комбінату.

Останньою, з трьох аналізованих газет, виходить газета "Азовський машинобудівник". Вона була заснована в 1958 році як корпоративна газета Жданівського заводу важкого машинобудування. Спочатку видання називалося "Жданівський машинобудівник". У 1989 році перейменована в нинішню назву. Також як і перші дві газети її метою було об'єднання і натхнення працівників підприємства.



2.1 Види корпоративної преси до яких належать перелічені вище газети

Газета "Іллічівець" відноситься до виду В2Р (business-to-personnel) - корпоративна преса для своїх співробітників. Зазвичай, якщо всередині корпорації виникає необхідність у виданні власної газети, це справа покладається на підрозділ, що відповідає за зв'язки з громадськістю. Редакція або створюється всередині цього підрозділу, або виноситься за межі корпорації (наприклад, замовляється у рекламного агентства або медійної структури), а PR-підрозділ курирує видання. Внутрішньокорпоративна преса покликана працювати з колективом, тому при вибудовуванні редакційних планів не можна обійтися без прив'язки до кадрової служби:

- для персоналу (інструмент консолідації та мобілізації);

- для лінійних менеджерів (інструмент реалізації стратегій);

- для топ-менеджерів (інструмент вироблення рішень).»[6]

Вважається, що в України пріоритетом для людини при зміні місця роботи плата є заробітна. Однак насправді більшість йдуть з причин суто психологічним. Ми ж не машини і в командній роботі для нас дуже важливий емоційний компонент. Створити комфортні психологічні умови для співробітника - значить, зробити його лояльним по відношенню до компанії. Він із задоволенням буде працювати більше і краще, якщо на роботі задовольняються деякі його потреби, як то: безпека (впевненість у завтрашньому дні), любов, і, зрозуміло, гідна оплата праці. Фірмі потрібно впливати на дві перші категорії, кілька неконкретні, і тут немає кращого помічника, ніж корпоративна преса. Особливо якщо кількість співробітників перевищує 100 чоловік або підрозділи розкидані по всій країні. Під прапором корпоративного духу видання об'єднує колектив, створює «велику сім'ю", одночасно даючи змогу кожній штатної одиниці відчути себе потрібною людиною. Фірмова преса допомагає зміцнити довіру до керівництва, викликає у службовців жвавий інтерес і почуття причетності до справ компанії.

Газета "Азовський машинобудівник" ставиться до такого ж виду корпоративної преси як і газета "Іллічівець".

Обидві газети орієнтовані не тільки на співробітників. У них друкуються матеріали, які можуть бути цікаві не тільки співробітникам і всім жителям міста. Багато статей на загальноміські теми, які взагалі не стосуються роботи комбінату. Так що можна сказати, що це не просто корпоративна преса з внутрішньої орієнтацією на своїх співробітників, а й газети орієнтовані на всіх жителів міста.

2.2 Цілі і завдання цих газет

Корпоративна преса здатна вирішувати широкий спектр бізнес-завдань - підвищення продажів, розвиток корпоративної культури, командоутворення, створення образу дружній і сучасної компанії, супровід бонусних програм, і т.д.

Ось основні цілі і завдання, які виконує газета "Іллічівець":

1. Підтримка інформованості працівників про основні напрямки бізнесу, орієнтири та цілі організації.

2. Загальне обговорення існуючих у фірмі проблем та їх вирішення.

3. Надання працівникам інформації, необхідної їм для професійного виконання своїх функцій.

4. Заохочення працівників підтримувати і покращувати організаційні стандарти якості, ефективності та соціальної відповідальності.

5. Визнання досягнень і успіхів працівників.

6. Формування іміджу компанії.

Газета "Азовський машинобудівник" переслідує такі ж цілі і вирішує такі ж завдання як і газета "Іллічівець". Крім основних завдань корпоративної преси, ці газети інформують населення міста, про важливі міські події і події в країні.

Виконувані функції обох газет також збігаються. Це функції:

- Інформаційна функція. Донесення до співробітників місії, мети і завдань підприємства. Публікації про події, що відбулися в компанії за певний період. Підведення підсумків перевірок, фінансових результатів, зростання відсотка продукції на ринку, думки споживачів, конкурентний аналіз продуктів інших підприємств.

- Організаційна функція. Налагодження зв'язків між віддаленими регіональними відділеннями, філіями, дочірніми компаніями. Позиціонування для всіх співробітників корпорації єдиної мети, місії та завдань.

2.3 Структура номера і подання матеріалу в цих газетах

Цілі і завдання видання обумовлюють основні його характеристики, головні тематичні напрямки виступів, формування найважливіших розділів і співвідношення між ними, жанрову систему публікацій, систему рубрик і т.д.

Чимале значення мають особливості аудиторії видання, її склад, інтереси, інформаційні запити. Вони впливають не тільки на тематику матеріалів номера, але і на його дизайн, специфіку форм подачі інформації на друкованих сторінках.

У пошуках відповіді на перше питання ми приходимо до висновку, що, по-перше, кожен номер газети повинен складатися з матеріалів, присвячених найважливіших питань сучасності - «злобі дня», піднімати найактуальніші проблеми, що хвилюють широку громадськість. І, по-друге, - у кожному номері для цього повинні бути присутнім самі різноманітні і різнорідні матеріали. Вони утворюють систему публікацій номера.

У газеті «Іллічівець» на першому плані стоїть обговорення загальноміських питань, а також новин культури і спорту в Маріуполі. Обов'язково присутні новини з комбінату. Газетою проводяться різноманітні конкурси.

На першому місці в газеті "Азовський машинобудівник" стоять матеріали стосуються роботи заводу. Чимало місця займають матеріали загальноміського значення, новини міста Маріуполя та важливі події. Особлива увага приділяється культурі та спорту, в газеті багато матеріалів на ці теми.

Найбільше в номері газети «Іллічівець» займають публіцистичні матеріали. У новинах комбінату зустрічаються також офіційні публікації в яких присутні статистичні дані. Також присутні літературно-художні публікації, реклама та приватні оголошення.

Окремий і дуже важливий тип публікацій у газеті складають рекламні матеріали. Їх значення для редакції обумовлено не тільки тим, що вони надають читачам рекламну інформацію, а й тим, що публікація рекламних оголошень є для переважної більшості газетних редакцій найважливішим джерелом доходів і забезпечення їх економічної, фінансової бази.

Більшість матеріалів у газеті "Азовський машинобудівник" публіцистичні. Також є офіційні публікації з включенням статистичних даних.

На сторінках корпоративних газет можуть використовуватися все різноманіття жанрів. Однак, найчастіше це інформаційні жанри. Основними статтями є нотатки і репортажі, також часто зустрічаються інтерв'ю.

У газеті «Іллічівець» присутні матеріали в основному інформаційного жанру. Найчастіше це репортажі. Також зустрічаються замітки. Інтерв'ю буває не в кожному номері.

В "Азовському Машинобудівник" присутні матеріали як інформаційного так і аналітичного жанру, але більшість, звичайно, відноситься до інформаційного. Найчастіше це репортажі з меса подій, є і невеликі замітки, а також інтерв'ю. У деяких номерах зустрічаються рецензії на книги.

Особливе значення в газеті мають її рубрики. Саме вони дозволяють сформувати основу змістовно-тематичної моделі видання, визначити найважливіші тематичні напрямки його публікацій. Рубрики полегшують і розробку композиційної моделі газети, визначення її структури та побудова кожного номера. Тому для забезпечення процесу планомірної підготовки випуску газети необхідно сформувати систему рубрик газети.

В обох газетах є як постійні рубрики, так і рубрики, які додаються при необхідності. У газеті "Іллічівець" до постійних відносяться рубрики: "Маріуполь", "Новини України", "Читач-газета-читач", "До уваги громадян", "Виконком". Непостійними є рубрики: "Новини науки", "освіта", "Дата", "Новинки автопрому". При необхідності з'являються рубрики, які використовуються раз або два, наприклад, рубрика "Євробачення 2013".

У газеті "Азовський машинобудівник" до постійних відносяться рубрики: "Виробництво", "Святкування", "Ювілей", "Освіта", «Спорт». Практично в кожному номері зустрічається рубрика, в якій повідомляє яку-небудь інформацією пресс- центр заводу, "Прес-центр ПАТ Азовмаш повідомляє". До непостійним рубриками відносяться: "Прес-конференція", "Нагородження", "Традиції", "Візити".

У газетах присутні тематичні та жанрові рубрики. Також є хоч одна регіональна рубрика. Загалом кількість рубрик як в одній, так і в іншій газеті не перевищує двох десятків.

Заголовки публікацій в газеті - невід'ємний елемент її дизайну. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить «обличчя» періодичного видання. Найважливіша їхня функція - залучення уваги читача. Заголовки допомагають йому швидко ознайомитися зі змістом номера, зрозуміти, про що повідомляють його публікації, що важливо в інформації, яку йому пропонують, що представляє для нього особливий інтерес.

Таким чином, заголовок зараз представляє собою органічний перший елемент текстової публікації, нерозривно з нею пов'язаний, більше того - що випливає з її змісту.

Заголовки в «Іллічівці» використовуються точні, прямо випливають з теми озаглавлювати матеріалу. Заголовки не образний, а конкретно дають зрозуміти про що буде розказано в нижче викладеному матеріалі. Часто наспіл довгі заголовки. Наприклад, "Як одружитися на багатій - розповіли маріупольським глядачам режисер та актори комедії за класичним твором великого російського драматурга»[19]

Заголовки в газеті «Азовський машинобудівник» використовуються точні, прямо випливають з теми озаглавлювати матеріалу. Заголовки не образний, а конкретно дають зрозуміти про що буде розказано в нижче викладеному матеріалі.

Без ілюстрацій газетний номер буде неповноцінним, - суцільний сірий текст важко сприймається читачами. До того ж керівники такої газети позбавляють себе додаткового сильного засоби впливу на читачів. Тому в кожній газеті необхідно встановити співвідношення текстових і ілюстраційніх публікацій, у відповідності з яким визначається займана ними площа і роль в номері. Лише в деяких спеціальних номерах газети, що випускаються у зв'язку з особливим приводом - святом, ювілеєм тощо, ілюстрації можуть стати основним видом публікацій.

Газета «Іллічівець» досить забезпечена ілюстраціями. Співвідношення друкованого тексту та ілюстрацій хороше. В рубриці фоторепортаж ілюстрації займають головне місце, їх набагато більше, ніж тексту.

Перша з них - фотоілюстрації, оригінали яких отримують за допомогою фотоапарата. Це репортажні знімки і фотопортрети, фотонатюрморти, фотопейзажі, фотообвіненія, фотоплакати і фоторепродукції. Фотографії учасників події служать підтвердженням того, що сталося і є невід'ємною частиною матеріалів журналіста.

У газеті «Азовський машинобудівник» достатня кількість ілюстрації. Співвідношення їх з текстом витримано добре. Ілюстрації в основному відносяться до першого типу, тобто є фотоілюстраціями.

Конкуренція періодичних ЗМІ та Інтернету - явище глобального характеру, яке зачіпає всі світові ЗМІ. В Україні за кілька останніх років така конкуренція теж розвинулася.

Електронна версія газети «Іллічівець» дуже якісна і відповідає необхідним критеріям. Сайт газети має інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, приємне для ока оформлення, котре не напружує при прочитанні матеріалів. Використано хороші стильові рішення. Єдиним мінусом є відсутність пошуку на сайті. За те сайт регулярно оновлюється після кожного нового випуску газети. також присутнє архів номерів газети.

Газета "Азовський машинобудівник" теж має свій електронний варіант. Оформлення сайту газеті дуже хороше. Інтерфейс зрозумілий і зручний у використанні. Але сайті є пошук матеріалів, але шукати можна тільки за рубриками. Сайт постійно оновлюється. Після випуску свіжого номера газети, на сайті з'являються нові матеріали. В наявности архів номерів видавництва.



Висновки

Ускладнення виробництва вимагало розвитку механізмів поширення передового досвіду і виробничих знань. Наростаючі протиріччя між працею і капіталом актуалізували проблему пошуку соціального світу на виробництві. Ці функції брали на себе заводські і фабричні видання - внутрішньокорпоративні видання в сучасних термінах. Істотним фактором розвитку внутрішньокорпоративних видань став процес демократизації виробництва, який втягує в механізми прийняття відповідальних рішень все більше число співробітників компанії. Проблема інформування персоналу про що відбуваються на виробництві процесах придбала в цих умовах особливого значення. Ускладнення товарів, що випускаються сформувало потребу в механізмах комунікації з споживачами, що призвело до створення видань, орієнтованих на покупця, на клієнта - клієнтських видань. Наповнення товарних ринків, ускладнилася збут, породило рекламу в пресі і особливий тип клієнтських видань - рекламні каталоги фірм і компаній.