РЕФЕРАТ

Магістерська робота: 104 с. (основний текст - 76 с.), 80 джерел, 2 додатки (27 c.)

Об'єкт дослідження - інфінітивні конструкції в сучасній англійській мові.

Предмет дослідження - структурні особливості інфінітивних конструкцій та засоби їх перекладу з англійської на українську мову.

Мета роботи - дати всебічний аналіз інфінітивним конструкціям та засобам їх перекладу. Дослідити на матеріалі художнього твору і його перекладів вживаність рекомендованих засобів перекладу та можливості використання інших трансформацій для передачі інфінітивних конструкцій.

Завдання, що випливають із мети:

1. Схарактеризувати явище інфінітиву;

2. Описати інфінітивні конструкції;

3. Розглянути шляхи розвитку інфінітивних конструкцій в англійській мові у різні періоди;

4. Дослідити засоби перекладу інфінітивних конструкцій;

5. Проаналізувати речення, що містять інфінітивні конструкції у оригінальному тексті та їх переклади та надати аналіз перекладу, послуговуючись відомостями про загальноприйняті норми.

Методи дослідження - структурно-семантичний, порівняльно-зіставний, зіставний, структурно-лінгвістичний, описовий.

Інфінітивні конструкції в англійській мові являють собою утворення із вторинною предикацією, типу об'єктний інфінітивний зворот, суб'єктний інфінітивний зворот, інфінітивні звороти із прийменником for, самостійний та сполучникові інфінітивні звороти [2, c.23].

ІФІНІТИВ, ІНФІНІТИВНИЙ ЗВОРОТ З ПРИЙМЕННИКОМ FOR, ОБ'ЄКТНИЙ, СУБ'ЄКТНИЙ, СПОЛУЧНИКОВИЙ, САМОСТІЙНИЙ ІНФІНІТИВНИЙ ЗВОРОТ

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Загальні відомості про інфінітив та інфінітивні конструкції

1.1 Інфінітив та інфінітивні конструкції

1.2 Інфінітив та інфінітивні конструкції в історичному контексті

Розділ 2. Інфінітивні конструкції: структурні особливості та переклад

2.1 Інфінітивні звороти із прийменником for

2.1.1 Переклад інфінітивного звороту з прийменником for

2.2 Об'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Objective Infinitive Construction

2.2.1 Вживання об'єктного інфінітивного звороту

2.2.2 Переклад об'єктного предикативного інфінітивного звороту

2.3 Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Subjective Infinitive Construction)

2.3.1 Випадки вживання суб'єктного інфінітивного звороту

2.3.2 Переклад речень, що містять суб'єктний предикативний інфінітивний зворот

2.3.3 Особливості перекладу звороту “називний відмінок з інфінітивом

2.4 Самостійний інфінітивний зворот (The Absolute Infinitive Construction)

2.4.1 Переклад самостійного інфінітивного звороту

2.5. Сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases)

Розділ 3. Особливості функціонування та перекладу інфінітивних конструкцій

3.1 Функціонування інфінітива в стилі художньої літератури

3.2 Стилістичні особливості вживання словосполучень із інфінітивом

3.3 Особливості перекладу інфінітивних конструкцій на матеріалі роману Сомерсета Моема “The Moon and Sixpence”

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А

Додаток Б

ВСТУП

Актуальність теми. Інфінітив є многофункціональним як в українській, так і в англійській мові. Але кількість форм інфінітиву і можливості їх використання в обох мовах відрізняються, що призводить до певних труднощів під час перекладу. Так, в українській мові немає форм, що відповідають тривалому (Continuous) та перфектному (Perfect) інфінітиву. Немає прямих відповідників таким специфічним інфінітивним утворенням, як конструкції із вторинною предикацією, типу об'єктний інфінітивний зворот, суб'єктний інфінітивний зворот та ін. Також можливості використання інфінітиву у тій чи іншій функції для кожної мови специфічні [36, c. 12]. Існують певні правила перекладу таких утворень, але вони не завжди є діючими, особливо, коли йдеться про художній текст.

Об'єкт дослідження - інфінітивні конструкції в сучасній англійській мові.

Предмет дослідження - структурні особливості інфінітивних конструкцій в англійській мові та засоби їх перекладу з англійської на українську мову.

Основна мета даної роботи полягає в тому, щоб відповідно до сучасних наукових принципів дати всебічний аналіз структурі англійських інфінітивних зворотів та засобів їх перекладу, дослідити на практичному матеріалі можливості застосування не тільки встановлених правил перекладу, а й інших трансформацій та проаналізувати вибір перекладача.

Завдання, що випливають із мети:

1. Схарактеризувати явище інфінітиву як одну з форм дієслова.

2. Описати інфінітивні конструкції.

3. Розглянути шляхи розвитку інфінітивних конструкцій в англійській мові у різні періоди.

4. Дослідити засоби перекладу інфінітивних конструкцій.

5. Проаналізувати речення, що містять інфінітивні конструкції у оригінальному тексті та їх переклади та надати аналіз перекладу, послуговуючись відомостями про загальноприйняті норми.

Теоретична значимість - результати роботи можуть бути використані для вирішення проблем, пов'язаних з аналізом та перекладом інфінітивних конструкцій.

Практична значимість - результати практичного дослідження можуть бути використані під час обору засобів перекладу інфінітивних конструкцій, для аналізу перекладів конструкцій і як дидактичний матеріал з дисципліни “Практика перекладу” для студентів ВНЗ 4 курсу.

Методи дослідження - описовий та зіставний. Описовий метод використовується для визначення специфіки структури інфінітивних конструкцій в обох мовах, надає можливість схарактеризувати функціональні і стилістичні особливості конструкцій. За допомогою зіставного методу вдалось встановити наявні сходження/розбіжності у побудові речень з використанням словосполучень із інфінітивом та проаналізувати переклади.

Фактичним матеріалом дослідження послужили науково-теоретичні роботи українських і закордонних лінгвістів, а також художні твори англійської й американської літератури XX століття.

Матеріалом для аналізу прикладів послужив твір В. С. Моема “The Moon and Sixpence” [74] та його переклади українською мовою О. Жомніра (“Місяць і мідяки”) [35] і російською - Н. Ман (“Луна и грош”) [37]. Також у роботі використані твори Т. Драйзера “Sister Carry” [57], “American Tragedy” [56] та Д. Голсуорсі “The man of property” [59].

Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків і двох додатків.

У вступі магістерської роботи надаються відомості про актуальність обраної теми, об'єкт та предмет дослідження, мету і завдання для реалізації цієї мети, практичну та теоретичну значимість роботи, методи і матеріал дослідження, а також про структуру магістерської роботи.

У першому розділі даної роботи “Загальні відомості про інфінітив та інфінітивні конструкції” описано структуру, види, та особливості інфінітивних комплементів у порівняльному аспекті та в історичному контексті.

У другому розділі “Інфінітивні конструкції: структурні особливості та переклад” детально розглядаються інфінітивні конструкції в англійській мові: види, структурні особливості та засоби перекладу українською мовою.

У третьому розділі “Особливості функціонування та перекладу інфінітивних конструкцій” досліджено стилістичні особливості вживання англійських інфінітивних утворень із вторинною предикацією та визначено особливості їх перекладу українською і російською мовою на основі роману В. С. Моема і його перекладів.

У загальних висновках підсумовуються результати проведеного дослідження, окреслюються перспективи подальших студій з обраної проблематики.

У додатку А надається переклад дієслів, які вживаються у суб'єктному інфінітивному звороті. Додаток Б містить всі приклади інфінітивних зворотів з твору “The Moon and Sixpence” та їх переклади українською і російською мовою. Всі приклади розподілено за групами залежно від типу конструкції. Також наведені статистичні дані - частотність вживання певного виду конструкції та кількість перекладів, зроблена з використанням рекомендованих засобів, у процентному співвідношенні.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІНФІНІТИВ ТА ІНФІНІТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ

1.1. Інфінітив та інфінітивні конструкції

Сучасна синтаксична наука вирізняється лінгвістичними дослідженнями не лише речення як цілісного утворення [13, c.34], але й окремих синтаксичних одиниць, притаманних тій чи іншій мові [5, c.61] та ін., які відображають своєрідність поверхневої репрезентації глибинних пропозиційних структур. Завдання таких досліджень полягає в комплексному вивченні синтаксичних одиниць з позицій аналізу їхньої форми, змісту та функціонування [67, c. 9].

Для англістики особливий інтерес становлять синтаксичні структури вторинної предикації (далі СВП), які не мають безпосереднього аналогу в українській мові [25, c.3]. До них належать структури, що традиційно іменуються складний додаток/ об'єктний предикативний інфінітивний зворот або об'єктний відмінок з інфінітивом (Соmplex Object), складний підмет/ суб'єктний предикативний інфінітивний зворот або називний відмінок з інфінітивом (Complex Subject), інфінітивна конструкція з прийменником for (For-to-Infinitive Construction), абсолютна конструкція (Absolute Construction), сполучникова інфінітивна конструкція (Conjunctive Infinitive Phrases) і герундіальна предикативна конструкція (Gerundial Predicative Construction). Усі названі одиниці мають різне граматичне оформлення, проте характеризуються такою спільною рисою, як неузгодженість суб'єктно-предикатних відношень у їхній поверхневій структурі [24, c.43].

Основним змістом комунікації як специфічної форми взаємодії людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності є передача інформації за допомогою мови й інших знакових систем [66, c.134], внаслідок чого неминуче виникає питання про співвідношення одиниць інформації й одиниць мови [14, c.23]. Відповідаючи на дане запитання, автори “Комунікативної граматики російської мови” приймають у якості допущення положення про те, що одиниця інформації знаходить вираження у предикативній одиниці, і далі, аналізуючи різні явища “ускладнення” інформативної й граматичної структур речення, дійшли таких висновків, що іноді термінологічно протиставляють поліпредикативності складного речення поліпропозитивність простого ускладненого. Але оскільки під пропозицією розуміється одиниця, що за змістом відповідає повідомленню, вона не може не бути предикативною [16, c. 215].

Предикація у словнику О. С. Лохманової визначається як віднесення даного змісту, даного предмета думки до дійсності, здійснюване в реченні (на відміну від словосполучення) [32, c. 268].

В “Лінгвістичному енциклопедичному словнику” предикація визначається як акт з'єднання двох незалежних предметів думки, виражених самостійними словами, для того щоб відбити “стан речей”, подію або ситуацію дійсності, і тим самим предикація представляється як акт створення пропозиції [4, c. 342].

У “Логічному словнику: ДЕФОРТ” відзначається, що відповідно до сучасних семантичних уявлень будь-який предикат не тільки вказує на ту або іншу властивість або відношення, але й на особливе бінарне логічне відношення, і, відповідно, будь-який предикат розділяється на властиво логічний предикат, що позначає конкретну властивість або відношення, і логічний оператор “<=”, що позначає відношення предикації. Відношення ж предикації, за словником, є відношенням між індивідним концептом і предикатним концептом деякого судження. Іншими словами, предикація - є логічна операція приписування встановленої і відібраної мислячим суб'єктом конкретної властивості або відношення абстрактному предмету [19, c. 279].

За своєю природою кожне предикативне утворення має декілька центрів. Вони складаються з більш ніж одного граматичного елемента (морфем або слів), кожен з яких несе частину змісту, що співвідноситься з центром [47, c.575]. Цікавим феноменом складних предикатів є їх дуалістична лексико - фразова природа, присутня у всіх мовах [73, c.397].

В англістиці проведено ряд досліджень, в яких комплексно розглядалися граматична сутність і функціонування структур вторинної предикації [21, c.5]. СВП вивчали у межах простого речення [22, c.32], як предикативні словосполучення [27, с. 47], предикативні комплекси [30, c. 211] тощо. Актуальним є визначення як структурних, так і функціональних характеристик цих синтаксичних одиниць та побудова їхніх формальних моделей, оскільки потреба сучасного мовознавства у дослідженні складних синтаксичних структур у ракурсі їхнього формально-граматичного моделювання з метою застосування таких напрацювань в автоматичних/автоматизованих системах, що опрацьовують текстові дані, зростає разом з необхідністю в обміні мовною інформацією [26, с. 2].

Зауважимо, що будь-яка структура вторинної предикації (СВП) функціонує лише в межах речення, тобто за наявності структури первинної предикації [44, c. 75]. Найзагальніша структурна (схематична) модель речення із СВП матиме такий вигляд: S¹ + Р¹ + S² + Р² (+ complements), де:

S¹ - підмет (первинний підмет) речення, або суб'єкт;

Р¹ - присудок (первинний присудок) речення, або предикат;

S² - вторинний підмет, який може виражатися займенником (найчастіше особовим займенником в об'єктному відмінку), іменником, іменниковою групою чи, значно рідше, іменником, що є власною назвою;

Р² - вторинний присудок, який найчастіше виражається неособовими формами дієслова, тобто інфінітивом (з маркером “to” та без нього), дієприкметником І (інфінітив + ing), герундієм (інфінітив + ing), дієприкметником II (інфінітив + ed для правильних дієслів, для неправильних - власна форма) або недієслівною частиною мови (наприклад іменником, прикметником);

Complements - додаток до вторинного присудка, якого вимагає семантика цього дієслова, що допомагає розкрити його значення [23, c.69].

СВП з інфінітивом у ролі вторинного присудка є найчастотнішими поміж СВП [31, c. 44]. СВП можуть бути компонентами чотирьох основних синтаксичних структур, а саме:

1) предикації - модель: <pronoun> <be> <-ed form> (<special РІI>) <to> <infinitive (<complement>), наприклад:

After all, how can you be expected to stay at home just now? [25, c.5];

2) комплементації - модель: <key verb> <pronoun> <to> <infinitive> (<complement>), наприклад:

Many people here believe you to be not only the world's finest living pianist, but perhaps the very greatest of the century [25, c.6];

3) модифікації координації - модель: <,> <with> <pronoun> (<noun>) <to> < Infinitive> (<complements>) <,> <position 1> (<position 2>, <position 3>), наприклад:

... when Penelope emerged from the kitchen, after clearing the meal away and washing up the dishes she found him waiting for her, already dressed for outdoor activity, with a worn corduroy jacket to protect his old bones from the nippy breeze, and a scarlet muffler wound round his neck [25, c.7].

Система неособових форм дієслова в англійській мові представлена трьома категоріальними формами - інфінітивом (the Іnfіnіtіve), інговою формою (the Іng) і дієприкметником ІІ (Partіcіple ІІ). Система інфінітива в англійській мові традиційно характеризується граматичними категоріями стану, виду й часової віднесеності [54, c. 74].

Функціонування інфінітиву, як не особової форми дієслова в різних частина мови, являє собою “більш жваве” утворення, ніж герундій або дієприкметник, володіє більшим різноманіттям форм, що робить його більш гнучким та пластичним [1, с.3].

У реченні інфінітив може бути: підметом, іменною частиною присудка, частиною складеного дієслівного присудка, додатком, означенням, обставиною [33, c. 63].

Інфінітив - не центр дієслівної системи, а її окраїна [31, c. 115]. Не випадково питання про інфінітив особливо хвилювало граматистів. Частина їх рішуче відокремлювала інфінітив від дієслова, посилаючись на те, що за своїм походженням інфінітив є ім'ям з дієслівною основою, що інфінітив не належить до числа ні предикативних, ні атрибутивних форм дієслова. Інфінітив був оголошений особливою частиною мови й розглядався як слово, не причетне до дієвідміни [9, c.43].

Автори теоретичного курсу граматики “Сучасної англійської мови” вважають, що в сучасній англійській мові форми інфінітива, як і форми дієприкметника й герундія, належать до неособових форм дієслова [43, c. 72]. Аналіз цих форм становить інтерес із погляду загальної характеристики будови англійської мови, однієї зі специфічних рис якої є розвинена система неособових форм і особливості їхнього вживання [70, c. 366]. Відмінність неособових форм дієслова від особових полягає в тому, що інфінітив, дієприкметник й герундій не мають граматичних категорій особи, числа й способу,а тому не можуть виконувати властивої особовим формам синтаксичної функції присудка [12, c. 86].

Класифікація дієслівних словосполучень, запропонована Л.С. Бархударовим, виглядає таким чином:

1) словосполучення, ядром яких може бути як перехідне, так і неперехідне дієслово, наприклад:

What is it exactly you want me to do? [74, с.36];

2) словосполучення, ядром яких може бути дієслово тільки певного підкласу: або тільки перехідне, або тільки неперехідне, наприклад:

Yet now few will be found to deny his greatness [74, c.4].

Звідси у функції поширення у дієслівних словосполученнях можуть вживатися в числі інших частин мови (прислівників, прикметників і ін.) дієслова у формі інфінітива [6, c. 18].

Інфінітив -- найбільш абстрагована форма дієслова, що в основному розряді дійсного стану тільки називає дію. Тому саме ця називна форма дієслова використовується для введення дієслівної словникової статті [36, c. 8].

Інфінітив, як і інші вербаліі, може реалізуватися у формах виду й стану. Для дійсного стану існують всі чотири форми, для пасиву - тільки основний розряд і перфект (рис.1) [14, c.94].

Inf. voice	Active	Passive
Indefinite	To write - писати, написати	To be written - бути написаним
Continuous	To be writing - знаходитись у процесі написання	Форма відсутня
Perfect	To have written - написати до певного моменту	To have been written - бути написаним до певного моменту
Perfect Continuous	To have been writing - писати протягом певного часу, що передував вказаному моменту	Форма відсутня

Рис.1. Форми виду і стану інфінітиву.

При вивченні інфінітивних конструкцій у позиції різних членів речення застосовуються різні методи дослідження. Структурно-семантичний дозволяє визначити значення одиниць мови, насамперед слів у словосполученнях; порівняльно-зіставний - встановити наявні сходження/розбіжності в побудові речень з використанням словосполучень із інфінітивом; зіставний метод дослідження становить особливий інтерес, оскільки в кожній мові є свої правила, закономірності, що регулюють як умови побудови речення , так і умови його членування, а також визначають специфіку структури кожної мови; структурно-лінгвістичний дозволяє виділити чіткі структурні елементи мови як знакової системи і як мережі відносин між елементами мовної системи, характеризувати чіткий опис мови - загальне правило, закономірності, властиві англійській мові, різним мовам або мові взагалі; стилістичний допомагає виявити мовні норми й способи вживання англійської літературної мови в різних видах писемності, у різних умовах мовного спілкування [3, с.31-32].

Таким чином, синтаксичні структури вторинної предикації становлять особливий інтерес для англістики з огляду на те, що всі вони мають неузгодженість суб'єктно-предикатних відношень у їхній поверхневій структурі. У ході дослідження було визначено і описано схематичну модель речення, що містить СВП.

1.2. Інфінітив та інфінітивні конструкції в історичному контексті

У розвитку англійськіх інфінітивних конструкцій (АІК) виокремлено три періоди: середньоанглійський (XII - XV ст.), ранньоновоанглійський (XVI - XVII ст.) та новоанглійський (XVIII - XIX ст.). У ХІІ ст. в англійській мові відбувалися інтенсивні зміни, що торкнулися не тільки словникового складу, але й граматичної будови мови, прискоривши процес розвитку та поширення досліджуваних конструкцій, поява яких припадає на кінець ХІІ ст. АІК є питомим давньоанглійським утворенням, якому історично передує особово-дієслівне речення. Суб'єкт дії АІК представлений імпліцитно на рівні поверхневої структури [38, c.132].

У XV ст. сталися як кількісні, так і якісні зміни в системі АІК, які пов'язуємо з розбудовою риторичного мистецтва й розвитком аргументативного мовлення, посиленого впливом перекладів античних авторів. Протягом XIV - XV ст. виникають нові структурні типи АІК: непоширені (об'єктні, адвербіальні та ад'єктивні), поширені (об'єктні, адвербіальні та ад'єктивні (ХVII ст.) й комбіновані, а саме, об'єктно-адвербіальні й об'єктно-ад'єктивні) синтаксичні утворення, породжувані відповідно до певних правил. У зазначений період уніфікується й лексичний склад конструкції, вживаються більш складні та синтаксично різноманітніші типи АІК, які виконують функцію вставних одиниць у наступні періоди історії розвитку мови [75, c. 92].

Матеріал свідчить про те, що для непоширених типів протягом досліджуваних періодів характерними є два варіанти порядку слів, при якому інфінітив перебуває: (а) у початковій позиції або (б) у кінцевій позиції, яку розглядаємо як марковану. Непоширені АІК регулярно вживаються протягом досліджуваних періодів. Для поширених типів властивою є більша позиційна мобільність інфінітива, який може знаходитися у трьох позиціях, а саме: (а) у початковій, (б) у серединній (тільки спорадичні випадки протягом ХVІІ-ХІХ ст.) та (г) у кінцевій (окрім новоанглійського). Процес стабілізації порядку слів у АІК відобразив загальний напрям розвитку мови - перехід до SVO-типу [19, c.134].

АІК у ХІХ ст. продовжує розвиватися. Поширені типи АІК з інфінітивом у серединній та кінцевій позиціях виходять з ужитку, а домінантними стають конструкції з інфінітивом у початковій позиції. Даному періоду також властива більша лексична варіативність, а мовам середньо- та ранньоновоанглійського періоду - більша структурна різноманітність. Упорядковується структура АІК, кристалізується її семантика [45, c.28].

Зафіксовані АІК у текстах середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів поділяємо на такі чотири семантичні групи та підгрупи: (а) оцінні, (б) приєднувальні, (в) уточнювальні та (г) кваліфікативні. Вилучення АІК призводить до порушення основного змісту речення, внаслідок чого неможливою стає його повнозначна інтерпретація.

Таким чином, аналіз функціонування АІК у творах середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів і зіставлення результатів на трьох зрізах виявив істотні зміни як у структурі, так і у вживаності досліджуваної конструкції. Усі ці факти свідчать про тенденцію безперервності у розвитку АІК протягом XII - XIX ст.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ1

У першому розділі ми розглянули загальні відомості про дієслово та інфінітив, а також дослідили інфінітивні структури вторинної предикації у формальному, функціональному, семантичному і історичному аспектах. Ми дійшли висновків, що синтаксичні структури вторинної предикації становлять особливий інтерес для англістики з огляду на те, що всі вони мають неузгодженість суб'єктно-предикатних відношень у їхній поверхневій структурі. У ході дослідження було визначено і описано схематичну модель речення, що містить СВП. Аналіз функціонування АІК у творах середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів і зіставлення результатів на трьох зрізах виявив істотні зміни як у структурі, так і у вживаності досліджуваних конструкцій. Усі ці факти свідчать про тенденцію безперервності у розвитку АІК протягом XII - XIX ст.

РОЗДІЛ 2

ІНФІНІТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ: СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРЕКЛАД

2.1 Інфінітивні звороти із прийменником for (For-to-Infinitive Construction)

Інфінітивні звороти із прийменником for являють собою сполучення, до складу якого входить: прийменник for плюс іменник у загальному відмінку (або займенник в об'єктному відмінку) плюс інфінітив [10, c.97].

Інфінітив, що стоїть після іменника або після займенника в об'єктному відмінку з передуючим прийменником for, виражає дію, яку виконує предмет або особа, позначена даним іменником або займенником.

Зворот “for + іменник + інфінітив” виконує функції різних членів речення (у науковій літературі найчастіше функції обставини мети або наслідку):

I sometimes think it is a shame for people to spend so much money this way. - Іноді я думаю, що людям має бути соромно витрачати так багато грошей у такий спосіб [50, c.58].

That was for him to find out. - Це мав з'ясувати він [50, c.59].

2.1.1 Переклад інфінітивного звороту з прийменником for

Переклад звороту залежить від виконуваної їм функції, при цьому прийменник for опускається, а весь зворот - інфінітив з іменником (займенником) з for - перекладається повним підрядним реченням відповідно до виконуваним даним зворотом функції, що зазвичай вводиться за допомогою сполучника що, щоб, до того ж іменник (або займенник) цього звороту разом із передуючим прийменником for перекладається іменником (або займенником) у функції підмета підрядного речення, а інфінітив - дієсловом-зв'язкою в особовій формі:

Не waited for her to speak, but she did not. - Він чекав, щоб вона заговорила, але вона мовчала [29, c.342].

The period T is the time required for a particle to make one complete vibration. - Період Т - це час, необхідний для того,щоб частка зробила одне коливання [29, c.343].

I hope you will not think it is very odd for a perfect stranger to talk to you like this [74, c.73]. - Сподіваюсь, Ви не вважатимете дуже дивним те, що незнайомець розмовляє з вами таким чином [35, c. 81].

Підрядним реченням перекладається конструкція for + інфінітив, де зустрічається інфінітив у ролі означення, інфінітив результату або наслідку (після слів so, to, only) [29, c.343]. Іноді, залежно від моделі, цей інфінітивний комплекс може перекладатися інфінітивом або іменником чи займенником у давальному відмінку з інфінітивом. Розглянемо детальніше засоби реалізації деяких моделей в українській мові:

1. “Мені (йому тощо) немає чого...”, “Мені (йому тощо) достатньо (корисно, важливо, призначено тощо)...”:

It's enough for him to poll 10,000 votes. - Йому достатньо набрати 10000 голосів [23, c.159].

Perhaps it was preordained for me to become a musician. - Можливо, долею мені було призначено стати музикантом [23, c.160].

2. “Немає сенсу (тощо) + інфінітив”:

There is no sense in waiting for the Third World to realize that they will have to restrict themselves to local effects in environmental protection. - Немає сенсу чекати, аби країни Третього Світу зрозуміли, що у захисті довкілля їм доведеться обмежуватися місцевими діями [23, c.162].

3. Іменник, що в ролі означення має підрядне означальне речення:

However there is still a chance for the corporation to survive. - Однак є ще шанс, що корпорація виживе [23, c.164].

4. Підрядні речення мети, а також іменники у сполученні з такими реченнями в якості означення:

In order for them to do so, there must be a precedent. - Для того, щоб вони вчинили так, потрібний прецедент [23, c.165].

5. Речення моделі “Не мені (вам тощо) + інфінітив”:

It's not for us to decide. - Не нам це вирішувати [23, c.166].

6. Речення моделі “мені (їм тощо) + іменник (займенник) + для + іменник”:

After publication they brought the tape for me to listen to. - Після опублікування вони принесли мені запис для прослуховування [23, c.167].

7. Речення конструкції “дієслово-присудок + прийменниково-іменникове словосполучення”:

I wasn't yet in Lugansk, but the entire prison population was waiting for me to arrive. - Я ще не приїхав до Луганська, а всі ув'язнені вже чекали на моє прибуття [23, c.168].

8. При перекладі підрядним реченням часто важливим є вибір сполучника: що, як, щоб; те, як, які виражають фізичне сприйняття відчуттів (to watch, to notice, to see) [68, c.245]. Так, наприклад, дієслово помітити звичайно потребує після себе сполучника що, а не як (Він помітив, що) [50, c. 115].

The first thing for us to do ... Перше, що ми повинні зробити... [50, c. 116].

The major Powers are waiting for that country to make a decision. - Великі держави чекають, щоб ця країна прийняла рішення [50, c. 116].

He heard her deny it. - Він чув, як вона це заперечувала [50, c. 116].

Таким чином, інфінітивні звороти із прийменником for являють собою сполучення, до складу якого входить: прийменник for плюс іменник у загальному відмінку (або займенник в об'єктному відмінку) плюс інфінітив. Ці сполучення мають низку варіантів перекладу залежно від ситуації і від виконуваної ними функції. Але головним прийомом залишається переклад підрядним реченням, яке вводиться сполучниками що, щоб, як.

2.2. Об'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Objective Infinitive Construction)

Об'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або особистого займенника в об'єктному відмінку) з інфінітивом. В об'єктному інфінітивному звороті іменник у загальному відмінку (або особовий займенник в об'єктному відмінку) позначає особу (або предмет), що виконує дію або піддається дії, позначеній інфінітивом [7, c.74].

Об'єктний предикативний інфінітивний зворот відіграє в реченні роль одного члена речення, а саме складного додатку. Цей зворот дорівнює за значенням додатковому підрядному реченню, хоча він рідко може бути замінений таким реченням [17, c.84].

We know gravity to pull on every particle of a body. - Ми знаємо, що земне тяжіння діє на кожну частину тіла [36, c.8].

У цьому реченні додатком до присудка know є зворот gravity to pull (що тяжіння діє), а не одне слово gravity, тому що на питання What do you know? (Що ви знаєте?) відповідь буде не gravity, а - gravity to pull, тобто, інакше кажучи, все сполучення gravity to pull є нерозривним і відноситься до присудка як єдине ціле - складний додаток [36, c.9].

She did not want him to be laughed at. - Вона не хотіла, щоб з нього сміялися [10, c.101].

Зіставлення звороту “об'єктний відмінок з інфінітивом” з рівнозначним йому підрядним реченням вказує на те, що займенник в об'єктному відмінку hіm відповідає підмету підрядного речення he, а інфінітив to be laughed at - присудку was laughed at.

Інфінітив у звороті “об'єктний відмінок з інфінітивом” може вживатися й у пасивному стані, відповідаючи присудку підрядного речення, вираженому дієсловом у пасивному стані:

We know a vector quantity to be represented by means of a straight line. - Ми знаємо, що векторна величина зображується прямою лінією [50, c.121].

У звороті “об'єктний відмінок з інфінітивом” можуть бути два або кілька інфінітивів, що відповідають двом або декілька присудкам підрядного речення [18, c.54].

2.2.1 Вживання об'єктного інфінітивного звороту

Об'єктний інфінітивний зворот вживається:

1. Після дієслів to hear з, to see бачити, to feel почувати, to watch, to observe спостерігати. Після цих дієслів частка to перед інфінітивом не вживається:

Erіc watched hіm go from group to group. - Эрік спостерігав, як він ходив від групи до групи [50, c.218].

Johnny saw the crowd break the lіne of polіcemen barrіng theіr way. - Джонні бачив, як юрба прорвала стрій поліцейських, що загородили їй дорогу [50, c.218].

Слід зазначити, що після дієслів to hear у значенні довідатися й to see у значенні розуміти об'єктний інфінітивний оборот не вживається:

І hear that your son entered the Unіversіty. - Я чув (довідався), що ваш син, вступив до університету [28, c.211].

І see that you understand the rule. - Я бачу (розумію, знаю), що ви розумієте правило [28, c.211].

2. Після дієслів, що виражають волевиявлення: to want хотіти, to wіsh, to desіre бажати й ін., а також після обороту I should lіke я хотів би:

І should lіke her to look through my report. - Я б хотів, щоб вона переглянула мою доповідь [29, c.117].

І have some notes І want уоu to read over. - В мене є деякі записи, я хочу, щоб ви їх переглянули [29, c.118].

3. Після дієслів, що виражають думку, судження, припущення й т.п.: to belіeve гадати, вважати; to consіder уважати; to thіnk думати, вважати; to suppose думати; to know знати; to prove виявлятися, доводити; to understand розуміти; to expect очікувати; to assume припускати, допускати й ін.:

Experіments proved heat and other forms of energy to be mutually convertіble. - Досліди показали, що тепло й інші форми енергії взаємно оборотні [24, c.34].

We belіeve hіm to be a good engіneer. - Ми вважаємо, що він гарний інженер [24, c.35].

4. Після дієслів, що виражають наказ, вимогу, примус, прохання, дозвіл: to order, to command наказувати; to cause, to make змушувати, примушувати; to request просити; to allow, to permіt дозволяти, допускати й ін. У цьому випадку інфінітив має пасивну форму:

Raіsіng the pіston allows water to be forced through the valve by the atmospherіc pressure. - Рух поршня нагору дає можливість атмосферному тиску проштовхувати воду через клапан (букв.: дозволяє, щоб вода проходила через клапан під напором атмосферного тиску) [50, c.230].

Не ordered the wounded to be carrіed away from the fіeld of battle. - Він наказав, щоб поранених винесли з поля бою [50, c.231].

Слід зазначити, якщо після дієслів, що виражають дозвіл або наказ, йде іменник (або займенник), що позначає особу, і за ним інфінітив в активній формі, то інфінітив, як правило, не є частиною складного додатку, а виконує функцію другого додатку, безпосередньо підпорядкованого дієслову. Отже, у цьому випадку немає складного додатку, немає й об'єктного інфінітивного звороту:

Не ordered the prіsoners to go. - Він наказав полоненим піти [24, c.23].

Об'єктний інфінітивний зворот також вживається після дієслів у неособовій формі:

І want to see the last leaf fall. - Я хочу бачити, як впаде останній лист [24, c.23].

The young man... stood іn the doorway watchіng hіm work. - Парубок стояв у дверях, спостерігаючи, як він працював [24, c.24].

2.2.2 Переклад об'єктного предикативного інфінітивного звороту

В українській мові немає звороту, що відповідає звороту “об'єктний відмінок з інфінітивом”, і він перекладається українською мовою додатковим підрядним реченням, що вводиться сполучниками що, щоб, як, підмет якого відповідає іменнику у загальному відмінку (або займеннику у об'єктному відмінку) англійського звороту, а присудок відповідає інфінітиву цього звороту:

We know electrons to travel from the cathode to the anode. - Ми знаємо, що електрони переходять від катода до анода [28, c.53].

Uncle Podger wanted us to help him. - Дядя Поджер хотів, щоб ми допомогли йому [28, c.54].

She felt her heart beat with joy. - Вона відчула, як радісно забилося її серце [28, c.56].

The Government expected the workers to take the increase easy. - Уряд розраховував, що робітники спокійно поставляться до підвищення витрат [28, c.57].

I have a particular service I want you to do to me...- Я маю певне завдання, яке я хочу, щоб ти виконав для мене [28, c.57].

Дієслово to get з Complex Object має значення примушувати.

This story was told to get him go to the station. - Цю історію розповіли, щоб змусити його піти на станцію [40, c.249].

При перекладі комплексу “складний додаток” нерідко буває необхідно залучення сполучної ланки між дієсловом-присудком і інфінітивним комплексом:

I, for, my part, have known a five-pound note to interpose and knock up a half century's attachment between two brethren. - Що стосується мене, то я знав випадок, коли п'ятифунтовый квиток став між братами й зруйнував піввікову прихильність [22, c.34].

Можливий варіант: Мені довелось бути свідком того, як...

Like other things, it (the football) is sometimes said to have been introduced by the Romans. - Іноді говорять, що футбол, як і багато чого іншого, був привезений в Англію римлянами [40, c. 255].

Або інший варіант:

Футбол, як іноді стверджують, подібно багатьом іншим нововведенням, був привезений в Англію римлянами [40, c. 256].

При перекладі українською мовою заперечення часто переноситься в підрядне речення, якщо в англійському реченні присудок головного речення має заперечну форму:

The preliminary talks are not expected to last more than two weeks. - Вважають, що попередні переговори будуть тривати не більше двох тижнів [50, c. 110].

Якщо цю конструкцію вжито в підрядному реченні (зазвичай в підрядному означальному), тоді неозначено-особове речення при перекладі виступає як вставне речення:

A step which he is expected to make is an attempt to come to a mutually-beneficial agreement. - Заходів, яких, як вважають, він збирався вжити, є спробою дійти взаємовигідної згоди [50, c. 112].

В окремих випадках конструкція називний відмінок з інфінітивом може перекладатися простим реченням:

Much greater economic tasks were seen to lie ahead. - Передбачалися значно важливіші економічні завдання [50, c. 110].

Коли ж цей комплекс має приєднувальну функцію, в українській мові буде сурядне речення:

Не was a very nice fellow. You had only to say you wanted some thing for him to give it to you [74, c.34]. - Він був дуже славний малий: слід було тільки попросити його, і він ладен був віддати вам усе, що завгодно [40, c.34].

Отже, об'єктний інфінітивний зворот це сполучення іменника в загальному відмінку (або особистого займенника в об'єктному відмінку) з інфінітивом. Зворот вживається після дієслів to hear, to see, to feel, to watch, to observe, to want, to wіsh, to belіeve, to consіder, to thіnk, to order, to command, to cause, to make. Конструкція перекладається українською мовою додатковим підрядним реченням, що вводиться сполучниками що, щоб, як, підмет якого відповідає іменнику у загальному відмінку (або займеннику у об'єктному відмінку) англійського звороту, а присудок відповідає інфінітиву цього звороту.

2.3 Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Subjective Infinitive Construction)

Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або займенника в називному відмінку) у функції підмета з інфінітивом як другої частини складеного дієслівного присудка. Службову частину цього присудка становлять в основному дієслова у формі пасивного стану, що примикають до інфінітива, такі, як to see бачити, to say сказати, to think думати, to suppose припускати, to believe вважати, думати, to find знаходити, вважати, to know знати, to make змушувати й т.д.:

All bodies are known to possess weight [61, c.74].

В суб'єктному інфінітивному звороті інфінітив позначає дію або стан особи (або предмета), позначеного іменником (або займенником) у складі цього звороту [61, c.75].

Aвтори “Сучасної англійської мови” розглядають в таких випадках особливий різновид складеного дієслівного присудка, у якому перша його частина - службова - зв'язує підмет з інфінітивом, що виражає очікувану, припустиму, відому якійсь особі, не зазначеній в реченні, дію. Дана побудова синтаксично подільна й утворює не зворот, а двоскладне речення, у якому інфінітив пов'язаний з підметом як значеннєва частина складеного дієслівного присудка [12, с.169].

Інфінітив у суб'єктному інфінітивному звороті може вживатися в різних формах:

1. Інфінітив у формі Іndefіnіte виражає дію, одночасну із дією дієслова в особовій формі.

2. Інфінітив у формі Contіnuous виражає тривалу дію, одночасну із дією дієслова в особовій формі.

3. Інфінітив у формі Perfect виражає дію, що передує дії дієслова в особовій формі.

4. Інфінітив у формі Perfect Contіnuous виражає тривалу дію, що відбувалася протягом відрізка часу, що передував дії дієслова в особовій формі [29, c.19].

2.3.1 Випадки вживання суб'єктного інфінітивного звороту

1. Вживається, коли присудок виражений наступними дієсловами у пасивному стані: to say говорити, to state заявляти, стверджувати, to report повідомляти, to announce повідомляти,оголошувати, to belіeve вважати, to expect очікувати, to know знати, to understand розуміти, to consіder вважати, думати, to see бачити, розуміти, to hear чути.

He was thought to be honest and kіndly. - Його вважали чесною і доброю людиною [50, c.112].

2. Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот вживається, коли присудок виражений дієсловами to seem, to appear здаватися, to prove виявитися, to happen, to chance траплятися.

Hіs manner changed when І happened to mentіon her. - Його поведінка змінилась, коли я випадково згадав її [57, c.137].

Everyone seemed to be talkіng and І sіttіng іn sіlence, felt awkward [49, c.31]. - Здавалося, що всі розмовляли, а я сидів мовчки, відчуваючи себе досить незручно.

Gettіng the butler on the wіre, he іnquіred whether Mr. Clyde Grіffіths chanced to be there [56, c.47]. - З'єднавшись із дворецьким по телефону, він спитав, чи може він переговорити з містером Клайдом Гріффітсом, якщо той вдома.

3. Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот вживається, коли присудок виражений прикметниками: lіkely імовірний, unlіkely малоімовірний, certaіn, sure безсумнівний, що слідують за дієсловом-зв'язкою. Іndefіnіte Іnfіnіtіve після цих прикметників звичайно виражає дію, що відноситься до майбутнього.

A large proportion of radium is likely to be lost from sea water. - Більша частина радію, ймовірно, буде загублена при одержанні його з морської води [23, c.41].

4. Дієслова, після яких може стояти інфінітив, поділяються на такі, що вживаються в цьому обороті а) у пасивному стані й б) у дійсному стані. Дієслова у пасивному стані позначають розумову діяльність або чуттєве сприйняття: know - знати, consіder - вважати, belіeve - гадати, thіnk - думати, see - бачити, hear - чути та ін. У дійсному стані вживається тільки декілька дієслів: seem, appear - здаватися; prove, turn out - виявитися; happen, chance - траплятися, випадково виявлятися. Інфінітив у цьому звороті може стояти також після словосполучень: be lіkely - імовірно, можливо; be sure, be certaіn - безсумнівно, звичайно [48, c.120].

2.3.2 Переклад речень, що містять суб'єктний предикативний інфінітивний зворот

Речення з суб'єктним предикативним інфінітивним зворотом перекладається складнопідрядним реченням. Дієслово у пасивному стані перекладається неозначено-особовим зворотом (кажуть, повідомляють...), що грає роль головного речення, за яким йде підрядне речення зі сполучником що.

The delegation is reported to have left. - Повідомляють, що делегація виїхала [48, c.121].

This question will be discussed at the conference shortly to open in London. - Це питання буде оговорено на конференції, що скоро відкривається у Лондоні [48, c.122].

Після слів likely (unlikely), sure, certain, дії виражені інфінітивом відносяться до майбутнього часу:

The economic problems facing our country are certain to have strong repercussions. - Економічні проблеми, з якими зіткнулась наша країна, напевно матимуть серйозні наслідки [10, c.208].

Якщо після дієслів to seem і to appear дієслово-зв'язка to be перед іменником або прикметником опускається, то ці дієслова мають значення здаватися, справляти враження:

He seems astonished. - Він здається (виглядає) здивованим [41, c. 110].

Речення зі зворотом “називний відмінок з інфінітивом” можна перекласти й простим реченням з неозначено-особовим зворотом у якості вставного речення.

Розглянемо приклад:

All bodies are known to possess weight [29, c.77].

Переклад речення, що містить суб'єктний інфінітивний зворот, варто починати зі службової частини складеного дієслівного присудка. Значення службової частини передається українською мовою з допомогою неозначено-особовим зворотом, який є головним реченням в українському складнопідрядному реченні (Відомо, що…). Іменник (або займенник), що виконує роль підмета в англійському реченні, стає підметом в українському підрядному реченні (…всі тіла…), а інфінітив перекладається дієсловом-присудком українського підрядного речення (…мають…). Підрядне речення приєднується до головного за допомогою сполучника що: Відомо, що всі тіла мають вагу [29, c.78].

Речення з суб'єктним інфінітивним зворотом можна перекласти простим реченням, у якому неозначено-особовий зворот використовується як вставне речення: Всі тіла, як відомо, мають вагу [7, c.14].

2.3.3 Особливості перекладу звороту “називний відмінок з інфінітивом”

А. Випадки, коли із двох зазначених засобів перекладу жоден неможливо використати.

1. Переклад звороту “називний відмінок з інфінітивом” неможливий, якщо зворот знаходиться в означальному або додатковому підрядному реченні, де відносний займенник (that, what, whіch) є підметом [46, c.268].

2. Другий засіб перекладу звороту “називний відмінок з інфінітивом” неможливий, якщо інфінітив виражає дію або стан, що суперечить нашим уявленням.

Б. Зворот “називний відмінок з інфінітивом” з дієсловами, що стоять у заперечній формі. Якщо перший член складеного присудка виражений заперечною формою дієслова в дійсному стані, то це заперечення при перекладі відноситься до другого члена. Якщо перший член складеного присудка виражений заперечною формою дієслова в пасивному стані, то заперечення, як правило, при перекладі зберігається за ним [46, c.269].

В. Зворот “називний відмінок з інфінітивом” з модальним дієсловом. Модальне дієслово при перекладі належить, як правило, до дієслова в пасивному або дійсному стані, що стоїть перед інфінітивом.

Г. Переклад групи іменника з прийменником, що стоїть між дієсловом в пасивному стані й інфінітивом. Група іменника з прийменником, що стоїть після дієслова в пасивному стані, належить до останнього.

Ґ. Переклад речень із двома присудками, з яких один є простим, а другий є частиною звороту “називний відмінок з інфінітивом”. Якщо в реченні два присудки й при цьому другий є частиною звороту “називний відмінок з інфінітивом”, то під час перекладу перед другим присудком повторюється підмет.

Д. Зворот “називний відмінок з інфінітивом” у реченнях, що вводяться прислівником there. Речення типу there seems to be, there are belіeved to exіst та ін. Різниця полягає в тім, що в них виражене ставлення автора до змісту висловлення [46, c.270].

Таким чином, суб'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або займенника в називному відмінку), який вживається, коли присудок виражений наступними дієсловами у пасивному стані: to say, to state, to report, to announce, to belіeve, to know, to hear, to appear, sure, seem; коли присудок виражений прикметниками: lіkely, unlіkely. Речення з суб'єктним предикативним інфінітивним зворотом перекладається складнопідрядним реченням. Дієслово у пасивному стані перекладається неозначено-особовим зворотом (кажуть, повідомляють...), що грає роль головного речення, за яким йде підрядне речення зі сполучником що.

2.4. Самостійний Інфінітивний зворот (The Absolute Infinitive Construction)

В англійській мові існує самостійний інфінітивний зворот, що складається з іменника в загальному відмінку й інфінітива. Іменник у такому звороті позначає особу або предмет, що виконує або піддається дії, вираженій інфінітивом. Такий зворот стоїть наприкінці речення й відокремлюється комою. Перекладається реченням із сполучником причому, у якому дієслово виражає повинність. Самостійний інфінітивний зворот зустрічається в юридичних текстах і в комерційних документах.

Самостійний інфінітивний зворот вводить додаткову інформацію у формі паралельної структури, але не має синтаксичного зв'язку з головним реченням; відокремлюється від нього комою, часто вводиться прийменником wіth і у своєму складі має компоненти, схожі на звичайні члени речення:

Every business document must be compiled in full compliance with the respective standard, all its components to be made in the requisite format and reasonable proportions [20, c.41].

The Company ensures monthly increments to the wages, with the increase to take place irrespective of skill ratings of workers [20, c.42].

International Business Center will rent an office, with all working laces to be provided with modem facilities and equipment [20, c.42].

The members of the experts' body are waiting for you below,
with a car to take you all to the construction site [20, c.43].

2.4.1 Переклад самостійного інфінітивного звороту

Незалежна номінативна конструкція, що зазвичай стоїть в кінці речення, перекладається реченням, що вводиться за допомогою сполучника причому.

They offered the buyers oil, delivery to be made in October. - Вони запропонували нафту, причому доставка має бути виконана у жовтні [20, c.46].

Отже, самостійний інфінітивний зворот складається з іменника в загальному відмінку й інфінітива. Такий зворот стоїть наприкінці речення й відокремлюється комою. Незалежна номінативна конструкція перекладається реченням, що вводиться за допомогою сполучника причому.

2.5 Сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases)