Стилістичні функції артикля та займенника в англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра романо-германської філології

«СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ АРТИКЛЯ ТА ЗАЙМЕННИКА

В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ»

Курсова робота

студентки 3 курсу

Інституту філології

та соціальних комунікацій36 групи

Дубової Альони Вікторівни

Науковий керівник

Кандидат філологічних наук

доцент

Богдан Валерій Володимирович

Бердянськ-2011р.



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТИПОЛОГІЯ ВЖИВАННЯ АРТИКЛІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

1.1 Загальні відомості про артикль

1.2 Випадки вживання неозначеного артиклю

1.3 Випадки вживання означеного артиклю

1.4 Випадки вживання нульового артиклю

1.5 Функції артиклів

РОЗДІЛ II. ТИПОЛОГІЯ ВЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1 Загальні відомості про займенник

2.2 Граматичні категорії займенників

2.3 Функції займенників

2.4 Вживання займенників в англійській мові

2.4.1 Особисті займенники

2.4.2 Присвійні займенники

2.4.3 Вказівні займенники

2.4.4 Питальні займенники

РОЗДІЛ III. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ АРТИКЛІВ І ЗАЙМЕННИКІВ У ТВОРІ В. С. МОЕМА «A CASUAL AFFAIR»

3.1 Особливості вживання артиклів у творі В. С. Моема «A casual affair»

3.2. Особливості вживання займенників у творі В. С. Моема «A casual affair»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Стилістика -- це галузь лінгвістики, що вивчає принципи та результати відбору та використання лексичних, граматичних, фонетичних мовних засобів для передачі інформації та вираження думок, волевиявлення та емоцій у різних умовах спілкування. Стилістика мови досліджує, з одного боку, специфіку мовних підсистем, яким притаманна своєрідність словника, фразеології та синтаксису, та, з іншого боку, експресивний, емоційний та оцінний потенціал різноманітних мовних засобів. Стилістика мовлення вивчає окремі реальні тексти, розглядаючи, яким чином вони передають зміст, не тільки відповідно до норм граматики та стилістики мови, але і всупереч цим нормам [1, с.7].

Дана робота присвячена дослідженню змісту англійських артиклів і принципів їх вживання в мові, аналізу смислової структури англійських висловів з артиклями на матеріалі твору В. С. Моема «A casual affair». У роботі вивчаються мовні аспекти англійських висловів з артиклями, виділяються основні типи вживання артиклів, описується їх зміст і основні функції у вислові, розглядається залежність синтаксичної і смислової структури англійського вислову із вживанням артиклів; а також ми розглянемо класифікацію, вживання та функції займенників у англійській мові, вживання займенників з іншими частинами мови, зв'язок артиклів та займенників у англійській мові.

Актуальність дослідження обумовлена розглядом функцій та умовами вживання певних артиклів та займенників у сучасній англійській мові. Важливість дослідження пов'язана і з наявністю окремих помилок у студентів та вчителів-початківців при здійсненні усного та писемного мовлення.

Об'єктом дослідження є стилістичні функції займенників та артиклів в англійській мові.

Предметом дослідження є функції, умови використання, характеристики, різновиди артиклів та займенників у новелі В. С. Моема «A casual affair».

Метою роботи є комплексне дослідження стилістичних функцій артикля та займенника в англійській мові.

Досягнення нашої мети потребує вирішення наступних завдань:

· вивчення стилістичних функцій артиклів і займенників у новелі В. С. Моема «A casual affair»;

· сформулювати критерії класифікації артиклів та займенників у сучасній англійській мові;

· виявити неграматичні вживання артиклів і займенників у новелі В. С. Моема «A casual affair»;

Методи дослідження. Функціональні особливості артиклів та займенників, які підлягають дослідженню, відповідно до мети і завдань курсової роботи, виявляються за допомогою описового методу із використанням прийомів аналізу, порівняння.

Матеріалом для дослідження ми обрали новелу В. С. Моема «A casual affair».



РОЗДІЛ I. ТИПОЛОГІЯ ВЖИВАННЯ АРТИКЛІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Сучасне мовознавство неодноразово досліджувало питання вживання та функціонування означеного та неозначеного артиклів у мові та мовленні.

1.1 Загальні відомості про артикль

Вивчення функціонування мовних одиниць в мові є домінуючим підходом в лінгвістичних дослідженнях останніх десятиліть. При цьому основним контекстом розгляду мовної одиниці залишається окремий одиничний вислів. Вивчення певних мовних елементів у висловленнях різних типів комунікації вимагає крім іншого обліку контексту тієї комунікативної ситуації, в якій дані засоби уживаються. Йдеться, перш за все, про ті елементи мови, використовування і семантична інтерпретація яких залежить від комунікативних умов їх вживання, які містять відсилання до мовної ситуації і можуть позначатися як комунікативно-залежні мовні одиниці. Кажучи про стилістичну різноплановість іменників, що передається в мові англійськими артиклями, ми надалі відповідно користуватимемося термінами:

1) конкретно-називне значення (при вживанні означеного артикля);

2) загальноназивне значення з вказівкою на окрему (при вживанні неозначеного артикля).

Виділення мовних одиниць за допомогою артиклів необхідно для формування всього комплексу синтаксичних відносин у вислові, саме тому англійські артиклі повинні розглядатися як найважливіший синтаксичний засіб разом з іншими розрядами службових слів. Артикль (від лат. articulus - „елемент з'єднання”) - умовна назва показника детермінації, одна із найбільш складних і своєрідних граматичних категорій іменника. Артиклі в англійській мові і є одиницями мови, але для цього важлива їх відтвореність в структурі вислову, що визначається необхідністю виразу певної граматичної інформації. Артиклі характеризують слова і словосполучення з погляду їх мовного змісту, указуючи на спосіб інтерпретації таких слів або словосполучень, і кількісні значення артиклів носять суто інтерпретаційний характер. Означений артикль, що входить до складу словосполучення з тією або іншою лексико-синтаксичною структурою, обов'язково указує на його однозначність в мові, на наявність тільки одного варіанту його розуміння. Відсутність артикля не може розглядатися як еліпсис або як випадки синтаксичної неповноти. У зв'язку з контекстами, де артикль при іншому іменнику не повторюється, не можна говорити про те, що на підставі загального контексту вислову в змісті словосполучень, до складу яких входить артикль, відновлюється семантична складова, відповідна опущеному артиклю. Смислова організація словосполучень з повтором і без повтору артиклів різна. У разі, коли артикль відноситься до словосполучення в цілому (не повторюється), означене словосполучення неподільно. З точки зору мовного змісту словосполучення, перед яким стоїть артикль, є єдиною смисловою структурою. Повтор артикля указує на те, що словосполучення відповідає декільком смисловим єдностям. У вітчизняній лінгвістиці розповсюдженою є теорія, згідно з якою артикль є самостійним службовим словом, що не утворює аналітичної форми, оскільки довелося б зараховувати до аналітичного сполучення іменника з будь-яким детермінативом (some, any, every, this), здатними замінювати артикль. Не можна розглядати артикль і як синтаксичне сполучення, що дорівнює сполученню „Займенник + Іменник”, оскільки артикль не має самостійного лексичного значення, і, відповідно, самостійної синтаксичної позиції, бо артикль не може вживатися автономно від іменника. Учені-лінгвісти вважають, що артикль слід розглядати як перехідне явище, яке не може бути віднесене ні до морфології, ні до синтаксису. З одного боку, це маркер іменника, показник його частиномовної приналежності, що зближує артикль з морфемою. З іншого боку, це самостійне слово, яке в силу свого службового статусу не має самостійної синтаксичної позиції.

Артиклі в англійській мові - слова, що вживаються лише з іменниками або зі словами, які перейшли до розряду іменників - субстантивованими частинами мови; це - частина мови, що використовується для вираження категорії визначеності / невизначеності. Серед спірних питань, пов'язаних із артиклем, існує проблема кількості артиклів. Існують два артиклі, але в останні часи привертає до себе увагу теорія трьох артиклів, що включає й нульовий артикль. Розглядати артикль як нульовий можливо, якщо визнати артикль не як окреме слово, а як морфему, тобто артикль виступає компонентом іменника. В англійській мові категорія визначеності / невизначеності є відкритою й виражається за допомогою вибору означеного або неозначеного артикля. Можна розглядати наявність артикля і, відповідно, наявність відкритої категорії визначеності в мові як свідчення того, що уявлення про означеність є важливим елементом картини світу для носіїв даної мови. Категорія означеності та неозначеності в англійській мові являє собою централізоване поле з цілісним морфологічним ядром, вираженим артиклевою формою імені.

1.2 Випадки вживання неозначеного артиклю

В англійській мові розрізняють такі типи артиклів:

Неозначений артикль - a, an - вказує на те, що слово позначає певний предмет, явище, не виділяючи його з числа інших подібних. Неозначений артикль (the Indefinite Article) в англійській мові походить від числівника one: one > a, an. Однак, його не завжди можна замінити на числівник one, оскільки така заміна може призвести до непорозумінь. Порівняймо:

You look like an idiot. - You look like one idiot.

It's a nice day. - It's one nice day.

· One вживається, коли хочуть точно висловити свою думку або ж підкреслити одиничність предмету або особи:

One look at his face told me all.

· Неозначений артикль звичайно використовується відразу після слів quite, rather: to be quite a success - мати великий успіх, for quite a distance на пристойну відстань, rather a grim business - дещо неприємна справа, rather a surprising result - досить неочикуванний результат.

Але переміщення цих слів і артикля має право на існування:

a quite exceptional case - не аби який випадок, to a quite good approximation - в досить гарному наближенні, a rather big farmhold - досить велика фірма.

· Положення неозначеного артикля в англійській мові по відношенню до слів such і what таке - артикль стоїть після:

It's such an interesting novel!

He has such a fine haul of prizes.

What a bally nuisance!

What a frost!

· А якщо попереду прикметника ми бачимо слова so, as, too, how, however , неозначений артикль ставимо після прикметника:

It's not so simple a problem as it seems.

Too high a price .

· Після висловів kind of, sort of, type of неозначений артикль звичайно не використовується (вийнятки зустрічаються дуже рідко):

He is a different kind of man.

A positive sort of man .

Тype of car.

· Слова - all, both, half, double, twice, many, quite, rather, such, what можуть використовуватися як перед артиклем,так і після нього. В даному випадку положення артикля суцільно не впливає на зміст речення, навіть не змінюючи його. Half + a (an) або half + the позначає половину якоїсь кількості або числа:

half a month - півмісяця, half a minute - півхвилини, half a mile - півмилі, half the battle - половина справи, half the distance - половина відстані, half the population - половина населення.

· Поєднання A+half (The + half) визначає якість:

a half-brother - однокровний брат, a half truth - неповна правда, a half-culture community - напівкультурна спільнота, the half bottle we drank - маленька пляшка,яку ми випили, a half-wild - напівдикий.

· Double (twice) + the має значення «вдвічі більше»:

double the number , double the work , twice the price , twice the amount of .

· Слово twice у поєднанні з неозначеним артиклем в англійській мові висловлює частотність якоїсь дії:

twice a day, twice a year .

· Якщо ж положення артикля змінити, і сам артикль поставити перед словом double - A (the) + double, можемо указати:

Якість:

a double-breasted , a double cream, a double-face .

Подвійну міру чого-небудь:

a double yolked egg, a double shift, a double whisky.

· Неозначений артикль має такі значення: класифікації предмету, особи, явища:

It's a bus (not a car).

It's a teenager novel (not for grown-up).

He is an actor (not an artist).

· Неозначений артикль вживається у значенні неозначеності, узагальненості. Це особливо характерно для прислів'їв та приказок:

A hungry man is an angry man.

· Неозначений артикль зазвичай вживається з іменниками, що позначають предмети, які можна полічити, в однині в синтаксичній функції:

а) підмета в реченнях із конструкцією there is, there was, there will be:

There is a stamp on the envelope.

There will be a good concert next month.

б) предикатива (іменної частини складеного іменного присудка):

I am a teacher, and she is a writer.

Але: Are you pessimists or optimists?

в) прямого додатка:

He has a big family. Mary wants a husband and some kids.

1.3 Випадки вживання означеного артиклю

Означений артикль - the - вказує на те, що дане слово позначає конкретний предмет (відомий із контексту, єдиний у своєму роді предмет або предмет, який раніше вже згадувався), явище. Означений артикль (the Definite Article) походить в англійській мові від вказівного займенника that і завжди вказує на предмет, особу, явище як означене. Еквівалентами означеного артикля в англійській мові виступають присвійні (my, your, his, her, its, our, their) та вказівні займенники (this,that, these, those). Означений артикль вживається в тих випадках, коли:

· Ситуація (те, що ви подумки можете уявити) або контекст (частина зв'язного тексту) вказує на те, що мова йдеться про визначений предмет або особу:

The film was great, the actors were wonderful.

· Предмет згадувався раніше в контексті і може бути названий вдруге за допомогою того ж або іншого іменника:

Three little kittens lost their mittens… The three little kittens, they found their mittens. There was a cat on the step. The animal was enjoying the sunshine. Nigel gave me a calendar, but I didn't like the present at all.

· Іменник має уточнююче визначення, що може виражатися:

а) підрядним реченням:

This is the chance I've been waiting for.

б) прийменниковою фразою:

The house at the end of the street is for sale.

в) словами very, right, left, wrong, only, main, last, next, same, previous:

He is the only person for the position;

г) порядковими числівниками:

Take the first turning to the right. I am reading the second chapter now.

· Обставина місця, як правило виражається із означеним артиклем:

Jane spends most of her time either in the kitchen or on the phone.

· Означений артикль вживаються із фразами, що позначають тип географічного ландшафту: in the city, in the country, in the mountains, in the countryside, in the plains, in the desert, at the seaside, in the forest, in the taiga, in the jungle:

The rain was hammering the land and the forest. I like the English countryside.

· Слова all, both завжди стоять перед означеним артиклем (можливий варіант із нульовим артиклем):

All the way.

All (the) students of our group attended the meeting.

Both the wolves have eaten much and the sheep have not been touched!

· Сполучення означеного артикля з власним іменем має свою специфіку: актуалізується фон, який містить у собі позитивну або негативну оцінку:

Despite my natural vigor, I am no pugilist, while the short but broad-shouldered Maximovich seemed made of pig iron (Nabokov V. The Annotated Lolita).

В цілому, означений артикль указує на стійкі ситуативні характеристики людини. В англійській мові означені та неозначені артиклі також можуть уживатися з власними іменниками. Група дослідників вважає, що артиклі свідчать про перехід власного імені в загальне, інші дослідники говорять про те, що вживання артиклів пов'язане з наявністю описових і лімітивних визначень, необхідністю виділити фразу, аспект, стан об'єкта.



1.4 Випадки вживання нульового артиклю

Нульовий артикль має таке ж значення, що й неозначений артикль (наприклад, в англійській мові при вживанні іменника у множині).

· Іменники, що позначають предмети та явища, які не підлягають рахуванню (збірні, абстрактні), в усіх вище згаданих синтаксичних функціях іменники не мають артикля, оскільки вживаються узагальнено, зі значенням неозначеності:

It's fine weather today!

There is hot tea in the tea-pot.

There was joy in the children's eyes.

· Часто артиклі використовуються як з необчислюваними, так і з обчислюваними іменниками в конкретному значенні. Подібними прикладами рясніють статті з науково-популярних журналів:

«For the first time».

«Оil is reported on the shores of Seward».

«Аt the head of Resurrection Bay».

Рейман Е.А., автор книги "Нове в англійській граматиці" [4], приводить деякі випадки використовування нульового артикля, але всі вони досить відомі і можуть мати логічне пояснення. Це особливості використовування артиклів із словами television, headache, day, morning, government, management, work, sea, а також із словами, що називають учбові заклади і в британському, і в американському варіантах: boarding school, university, college. Слід відзначити, що раніше ці слова використовувалися з нульовим артиклем в прийменникових словосполученнях. Але зараз ми спостерігаємо нульовий артикль, якщо вони виступають і в ролі підмета. До числа найбільш вживаних термінів, що використовуються при описі англійських артиклів, відносяться «відклик», «індивідуалізація», «класифікація», вони пов'язані із специфікою трактування значення в логіці і логічній семантиці, де значення розуміється як об'єкт речової сфери або відклик до неї.

1.5 Функції артикля

Хоча артикль є морфологічним показником імені (це його основне формальне призначення в мові), усе ж він не складає разом із іменем такої нероздільної одиниці, як наприклад, аналітична форма дієслова. Перш за все, артикль визначає ім'я, між артиклем та іменником існує синтаксичний зв'язок, якого немає між компонентами аналітичної форми. Артикль можна замінити займенником the - this, that; a / an - some, а допоміжне дієслово в аналітичній формі нічим замінити не можна. Не маючи лексичного значення, артикль має граматичне значення визначеності / невизначеності. Таким чином, можна зробити висновок, що артикль є компонентом сполучення й службовою частиною мови. Артикль як частина мови визначається на основі трьох ознак: форма, функція, значення. Що до значення, то артикль виступає показником категорії означеності / неозначеності.

· Синтаксична функція

Артикль визначає ліву межу атрибутивного сполучення:

the leaves -those leaves.

· Анафорична функція

Артикль може виконувати й анафоричну функцію (виступати своєрідною відсилкою назад) і катафоричну функцію (відсилка вперед).

This is a pen. The pen is white (анафора).

· Морфологічна функція

Як морфологічний показник артикль є показником іменника, або детермінативом.

· Семантична функція

Основна семантична функція артикля - актуалізація поняття, здатність передавати значення ідентифікації предмета, позначеного іменником або значення віднесеності до класу однорідних предметів.

артикль займенник англійський



РОЗДІЛ II. ТИПОЛОГІЯ ВЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1 Загальні відомості про займенник

Займенником називається та частина мови, яка вживається замість іменника і прикметника. Займенники включать в себе різні групи слів, які в реченні функціонують як заміни іменника або прикметника. Дати точне визначення займеннику важко, тому що на відміну від іменника і прикметника, займенник не називає будь-якої предмет чи якість, а всього лише вказує на нього. Займенники володіють узагальненим значенням, яке пояснюється тільки в певному контексті або ситуації. В англійській мові деякі займенники можуть виступати в реченні тільки у функції іменного члену речення (тобто підмета, іменного члена складеного присудка та додатка), інші займенники виконують в реченні тільки функцію означення. Деякі займенники можуть виконувати у реченні як функцію іменного члена речення, так і означення.

Виділяють такі розряди займенників в англійській мові:

· особисті (I, you, he, she, it, they, we);

· присвійні (me, your, his, her, its, our, their);

· вказівні (this, that, these, those, such, same);

· питальні (who, whom, what, which);

· зворотні, відносні (that, what);

· неозначені (some, any, no, something, anything, nothing; somebody, anybody, nobody; someone, anyone).

2.2 Граматичні категорії займенників

Різні займенники володіють різними граматичними категоріями.

Число: одні займенники мають окремі форми для однини і множини (наприклад: this це - these ці; that той - those ті). Інші ж мають одну і ту ж форму для однини і множини (all - весь, все; which - який, які). Треті займенники мають значення тільки одного числа: єдиного - each (кожен); somebody (хто-то), або множинного - both (обидва), many (багато).

Відмінок: одні займенники, як і іменники, мають форми загального відмінка і присвійного відмінка (somebody - somebody's, each other - each other's). Інші займенники мають форму називного відмінка і так званого об'єктного відмінка (I - me, who - whom). Однак більшість займенників не має жодних відмінкових форм (each, every - кожен, both -обидва, all - всі).

Рід: особисті та присвійні займенники мають окремі форми для чоловічого, жіночого та середнього роду в третій особі. Так, займенники he і his замінюють іменники, що позначають істоти чоловічої статі; займенники she і her - іменники, що позначають істоти жіночого роду. Займенник it - він, вона, воно й присвійний займенник its - його, її замінюють іменники, що позначають неживі предмети. Так, як в англійській мові іменники не мають особливих родових закінчень, займенники he, she, it, his, her, its є єдиними зовнішніми показниками роду іменників, які вони замінюють. Часто в діалогах для того, щоб визначити рід людини або тварини, про який розмовляють, можна почути питання "Is it a he or a she ?".

Інші англійські займенники не мають окремих форм, що позначають рід, і одна та ж форма займенника може заміняти іменники, позначати істоти як чоловічого, так і жіночого роду. Наприклад: both - обидві/ обидва; this -ця/цей.

2.3 Функції займенників

Займенники в англійській мові можуть виконувати наступні функції:

1. Підмета

He is a doctor.

2. Іменної частини присудка

The red pencil is mine.

3. Доповнення (прямого, безпримейнниково - непрямого, прийменниково - непрямого)

I have not seen him.

Show me the letter.

I didn't speak to them.

4. Означення

I can't find my pencil.

Займенники, що вживаються у функції підмета, іменної частини присудка і доповнення, є займенниками - іменниками, тому що виконують синтаксичні функції іменника. А ті займенники, що вживаються у функції визначення, є займенниками -прикметниками, тому що виконують синтаксичні функції прикметника.

· Багато займенників в одних випадках виступають як займенники - іменники, а в інших як займенники - прикметники:

This is the wrong person.

I haven't seen this person before.

2.4 Вживання займенників англійській мові

Варто відзначити, що хоча займенники і функціонують в пропозиціях як іменник і прикметник, вони не можуть охопити всіх функції цих частин мови, а лише виконують деякі з їх функцій.

2.4.1 Особисті займенники

В англійській мові особисті займенники мають дві форми відмінка - називного і об'єктного.



Особисті займенники в називному відмінку:

особа	однина	множина
1.	I	We
2.	You	You
3.	He/she/it	They

Особисті займенники в називному відмінку виконують функцію підмета та іменної частини складеного присудка. Займенники 1 особи використовуються, коли мовець говорить про себе. Займенники 2 особи використовуються при зверненні до когось, тобто до слухача. Займенники 3 особи позначають людей, тварин, речі, про які говорить мовець (але не про себе і не про тих, до кого звертається). Особисті займенники, як в називному, так і в об'єктному відмінку, мають категорію числа та особи. Категорією роду володіють лише займенники 3 особи однини. She, her - займенники жіночого роду; he, his - чоловічого роду. Займенники it, its вважаються займенниками середнього роду. Проте категорія роду в англійській мові не так розвинена і виражається в основному за допомогою займенників she/her і he/his. Всі неживі предмети позначаються займенником it, тобто займенником середнього роду. І лише інколи в якихось конкретних випадках неживі предмети позначаються займенником she. Але she використовується в основному по відношенню до певних предметів, іноді до особистих предметів, про які говорять з особливим трепетом, рівним на живу істоту.

I bought a new car. She is beautiful!

· Вийнятки існують не тільки для займенники she, але так само і для деяких інших займенників. Наприклад, у газетному стилі написання статті використовувати займенник I не можна. Ні один редактор не пропустить до друку статтю, де журналіст, висловлюючи свою думку, використовує цей займенник. Бажано взагалі не використовувати займенники 1 особи, так як це вважається непрофесійним, але якщо це дуже необхідно, то краще використовувати займенник we замість I. Вважається, що we звучить більш скромно, ніж I. Якщо журналіст використовує займенник we, має на увазі себе одного.

We are convinced that the Government has made a grave mistake in imposing this tax.

· Займенник they позначає людей в загальному сенсі, при цьому не позначаючи якихось конкретних осіб. Особливо часто they використовується у фразі they say.

They say she is going to resign.

· Займенник you використовується як в однині, так і в множині. Займенник 2 особи однини thou (thee), відповідне російській ти, вже давно вийшло з широкого вжитку і зараз зустрічається лише в поезії і в прозі, написаній в піднесеному стилі. У сучасній літературній прозі, як і в побутовій мові, цей займенник не використовується. Але було б неправильним сказати, що воно вийшло зі вживання зовсім, тому що в деяких діалектах англійської мови даний займенник використовується не тільки в підвищеній поезії і прозі, але так само і в розмовній мові.

Особисті займенники об'єктного відмінку:

особа	однина	множина
1.	Me	Us
2.	You	You
3.	Him/her/it	Them

Ці займенники в реченні виконують функцію прямого доповнення або функцію безприйменникового непрямого доповнення.

He saw me in the street.

I met them at the station.

He showed her the picture.

· Поєднання займенника в об'єктному відмінку з прийменником to.

He showed the picture to her and not to me.

· Поєднання займенника об'єктного відмінку із by і with.

The article was translated by her and not by the.

This pen is bad. I can't write with it.

Однак, незважаючи на таке чітке розмежування між особистими займенниками в називному відмінку і займенниками в об'єктному відмінку, сьогодні все частіше помічаються випадки, коли займенники в цих двох відмінках можуть бути взаємозамінні. Особливо часто це можна зустріти в різних діалектах англійської мови. Продовжується процес витіснення називного відмінка особистих займенників об'єктним. У сучасній мові It is I виказує книжково-стилістичний відтінок, а It is me - стилістично нейтрально. Розмовний стилістичний відтінок, що вноситься вживанням об'єктного відмінка особистих займенників замість називного, посилюється при використанні відносного займенника that замість who: розмовний стиль: «It was me that told the police» і книжково-письмовий: «It was I who told the police». Коли хочуть уникнути цих крайнощів в стилістичному забарвленні, вживають стилістично нейтральну пропозицію з іншим порядком слів: I was the one/the person who told the police. З іншого боку, називний відмінок все частіше вживається в розмовному стилі там, де раніше вживався об'єктовий: It is a wonderful moment for my husband and I. Коливання норми в таких випадках свідчить про можливість паралельного вживання обох відмінків.

Some people ought to be below she and Claud - The gumchewing woman got up and passed in front of her and Claud.

· У деяких діалектах англійської мови, в різних графствах Великобританії зустрічається так само вживання займенника us замість me.

Send us some of them.

2.4.2 Присвійні займенники

Присвійні займенники виражають приналежність і відповідають на питання whose? Присвійні займенники мають дві форми: одну, займенника і прикметника, і другу, так звану абсолютну форму, що служить займенником і іменником.



Присвійні займенники - прикметники:

особа	однина	множина
1.	Mу	Our
2.	Your	Your
3.	His/her/it	Their

· Займенник у цій формі завжди стоїть перед іменником, до якого воно відноситься. Будучи визначником іменника, воно виключає вживання артикля перед цим іменником:

My pencil is on the table.

He gave me his address.

· Якщо іменнику передують інші визначення, то присвійний займенник ставиться перед ними:

Where is my red pencil?

His elder brother lives in Leningrad.

· Присвійний займенник, як і артикль, ставиться після all і both:

All my pencils are in that box.

Both his brothers live her.

· Дуже часто присвійні займенники замінюють артикль перед іменниками, що позначають спорідненість, частини тіла, одяг і інші речі людини:

Bob nodded at his wife as if he wanted to say "you see?"

He bit his lips, but said nothing.

· Існують деякі ідіоматичні фрази, в яких замість займенників використовується означений артикль:

I have a cold in the head.

He was shot through the heart.

He got red in the face.

He took me by the hand.

· У багатьох діалектах присвійні займенники утворюються шляхом додавання закінчення -s до особистих займенників як у називному, так і в об'єктному відмінках: we's, us's (our), thoo's, you's (your), him's, she's, them's (his, her, their).

Присвійні займенники - іменники:

особа	однина	множина
1.	Mine	Ours
2.	Yours	Yours
3.	His/hers/its	Theirs

· Присвійні займенники функціонують як іменники в абсолютній формі. Зазвичай абсолютна форма присвійних займенників вживається для уникнення повторення іменника:

His car was broken, so he took my car можна просто сказати his car was broken, so he took mine.

· Часто перед абсолютною формою присвійних займенників ставиться прийменник of:

He is a friend of mine .

She didn't know it was that neighbor of his.

· Після присвійних займенників ніколи не ставиться іменник, так як вони самі виконують функцію іменника. У реченні вони виконують функцію підмета, доповнення та іменної частини присудка:

This is not my pencil, mine is blue (підмет).

My car is not working. Can I use yours? (доповнення).

That house is mine (іменна частина присудка).

· Абсолютна форма присвійного займенника (найчастіше займенник mine) використовується в поезії, в жартівливих та іронічних висловлюваннях, в позитивних визначеннях, перед голосною і перед h:

O mistress mine!

With mine own hand.

У багатьох діалектах англійської мови та в графствах Великобританії абсолютна форма присвійних займенників утворюється шляхом додавання закінчення -n: mine, thine, hisn, hern, ourn, yourn, theirn. Використовуються так само і подвійні форми абсолютних присвійних займенників: mine's, hersen, she'sn, we'sn. В інших же графствах абсолютна форма присвійного відмінка цілком замінювана простою формою:

That's my.

2.4.3 Вказівні займенники

Вказівні займенники this та that володіють категорією числа:

This - цей, це, ця; these - ці.

That - той, то, та; those - ті.

Вказівні займенники this та that як прикметники.

· Вказівний займенник-прикметник, будучи визначником іменника, виключає вживання артикля перед іменником, до якого воно відноситься. Коли іменнику, до якого належить вказівний займенник, передують інші визначення, то вказівний займенник, як кожен визначник, ставиться перед ними:

He lives in that house.

He lives in that white house.

· Займенники this та these вказують на предмети, що знаходяться в безпосередній близькості до співрозмовника, у той час як that та those вказують на більш віддалені предмети.

This pencil is mine.

That pencil is yours.

· Займенник this зі словом country вживається по відношенню до країни, в якій перебуває мовець або автор. Тому, коли це поєднання зустрічається в англійській газеті, його слід перевести як Англія, якщо в американській газеті, як Америка:

The exports of coal from this country decreased this year.

· This у виразах часу належить до моменту розмови або до поточного періоду часу, а that до моменту або періоду в минулому або майбутньому.

I'm too busy these days.

He used to smoke a lot those days.

· Але так само займенник this може вживатися для позначення найближчого майбутнього або минулого:

Let's get together some time, say this Sunday.

Father had to go to Chicago this morning.

· Іноді займенники this (these), that (those) вживається для емоційного забарвлення в пропозиції:

Will this dog ever stop barking?

Do you really believe those ideas?

· Займенник that вживається як обставина ступеня:

I didn't know he was that upset.

He never gave me that much information.

Вказівні займенники this та that як іменники

· Займенники-іменники вживаються так само, як і займенники-прикметники, а саме, this (these) вживається по відношенню до предметів які були найближче, that (those) до предметів більш віддалених.

· Часто займенник that вживається замість особового займенника it:

"Tell her that I miss her" "I'll do that".

You said she was the one who stole the money. Well, that's.

Займенники such і same

· Займенник such і same відрізняються один від одного тим, що such або визначає клас предмета, або вказує на якусь ступінь, у той час як same позначає спільність, схожість двох предметів/понять.

I think Jack broke these cups. He does such things when angry

I think Jack broke these cups. He did the same thing last time he got angry

· Якщо such стоїть перед іменником в однині, то після займенника ставиться неозначений артикль:

I've never seen such a house before.

· Часто значення such доповнюється фразою, що починається зі слова that або as:

I was in such a hurry that didn't even have time to go for lunch.

I've never seen such a handsome man as Jim's father.

· Після займенника such можна поставити as + інфінітив:

His carelessness is such as to make it unlikely that he will pass the exam.

· Слід зазначити, що such може поєднуватися з неозначеними займенниками:

I'll do no such thing.

He didn't say any such thing.

Any such request is sure to be turned down.

· Іноді займенник such є частиною сталих фраз:

They export a lot of fruit, such as oranges, lemons.

The accused, such as he is, has kind nature and could never kill a person just for robbery.

· Перед займенником same завжди стоїть означений артикль:

We don't have to go in the same car.

2.4.4 Питальні займенники

До питальних займенників належать who (whom), whose, what ,which, how, how much (how many). Саме їх назва вже говорить про те, що ці займенники використовуються в питальних пропозиціях. Кожен з цих займенників виконує різні функції.

· Займенники who і whom вживаються по відношенню до осіб. Who вживається як заміна іменника і виконує в реченні функцію підмета або іменної частини присудка:

Who deleted the file from the computer?

Who is that man?

· Коли who є іменною частиною присудка, то дієслово узгоджується з числом іменника або займенника, яким виражено підмет:

What are these things?

· Привід, що відноситься до займенника whom зазвичай ставиться після дієслова, а за наявності доповнення - після нього. У цих випадках whom замінюється займенником who.

Who (whom) did you show the letter to?

Who (whom) are you speaking of?

· Відрізнити who - підмет від who - доповнення можна по порядку слів:

Who did you meet there?

Who met you there?

Займенник whose

· Займенник whose позначає приналежність конкретного предмета комусь чи чомусь. У пропозиції whose зазвичай виконує функцію визначення. Займенник whose завжди стоїть безпосередньо перед іменником, до якого він відноситься.

Whose book is it?



РОЗДІЛ III. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ АРТИКЛІВ І ЗАЙМЕННИКІВ У ТВОРІ В. С. МОЕМА «A CASUAL AFFAIR»

3.1 Особливості вживання артиклів у новеліі В. С. Моема «A casual affair»

В результаті проведеного нами дослідження було встановлено вживання письменником неозначеного артиклю у таких випадках:

· Використання артиклів a, an використав після слів quite, rather:

1. Considering the destitution in which they`d lived it seemed rather an absurd question.

2. «I had to be quite a firm with Arthur», she said.

3. «It was rather a bad business really».

4. It was rather а picturesque bazaar, tall houses on each side.

5. It seemed rather an absurd question, but she went to a shabby suit-case that lay in a corner.

6. But Walton said rather a curious thing about him.

7. Its rather a grim story.

· В. С. Моем вживає one щоб точно висловити свою думку або ж підкреслити одиничність предмету або особи:

1. No one can know this.

2. The island had been at one time a place of some consequence.

3. One they came and told me that a white man was dead in a small town.

4. He was one of the best.

· Перед підметом із конструкцією there is:

1. There is a crowd to see him off.

· В іменнії частині складеного присудка:

1. Mr. Low was an optimist, his wife was a pessimist.

· Вживання означеного артикля у значенні, яке відоме нам із тексту, предмет, який згадувався раніше:

1. I remember the party quite well.

2. I sent for the Chinese woman to ask her the name of the dead man.

3. He had the secret.

4. The prospect of washing dirty.

· Неграматичне вживання неозначеного артиклю нами було не зафіксовано.

3.2 Особливості вживання займенників у творі В. С. Моема «A casual affair»

В результаті проведеного нами дослідження було встановлено вживання письменником займенників у таких випадках:

· Присвійних з метою вказати на приналежність якогось предмета до певної особи:

1. I found my way to bathing-place.

2. Eastbourne was her idea of a holiday.

3. He puffed at his pipe and relit it.

4. There no letters for her.

5. Their furniture consisted of a couple of grass mats.

· Вказівних з метою вказівки на предмети, що знаходяться у безпосередній близькості до співрозмовника або вказують на більш віддалені предмети:

1. That was my last night, that was.

2. That is real love.

3. This isn't quite the place to choose for a scrap.

· Особових для розуміння особи мовця:

1. When I think of these two I feel a pang.

2. She was 23 and he was 36.

3. One morning they set out.

4. We know how hope talk.

5. It was unsafe to buy a car.

· Автор поєднує займенник в об'єктному відмінку з прийменником to:

1. «The Chinese woman read to him and not to me», Said Mr. Low.

· Використання присвійного займенника, який стоїть після all i both:

1. All my things are in her house.

2. Both his touches make her crazy.

· В. С. Моем використовує фразу they say, не позначаючи у творі якихось конкретних осіб:

1. «They say dopes too», said Kennng.

2. They say that happy people have no history.

· Використання автором діалектичних форм присвійного займенника:

Dear mine!

The Chinese woman is a wife of mine.



ВИСНОВКИ

1. В нашій роботі ми докладно розглянули особливості використання артиклів та займенників для передавання інформації та вираження думок, волевиявлення та емоцій у різних умовах спілкування. З одного боку ми дослідили специфіку використання, мовні аспекти артиклів та займенників в англійських висловах, а з іншого боку експресивний, емоційний та оцінний потенціал цих мовних засобів; визначили основні типи артиклів та займенників, описали їх зміст і основні функції у висловах, розглянули залежність синтаксичної і смислової структури англійського вислову від вживання певного типу артикля, дослідили яким чином вони передають зміст, не тільки відповідно до норм граматики та стилістики мови, але і всупереч цим нормам; вживання займенників з іншими частинами мови, а також зв'язок артиклів та займенників у англійській мові.

2. Ми зафіксували вживання артиклів у новелі В. С. Моема «A casual affair» у таких випадках:

· Після слів quite, rather;

· Для підкреслення одиничності предмету чи особистості;

· Перед підметом із конструкцією there is;

· З іменною частиною складеного присудка;

· Неграматичних вживань неозначеного артиклю зафіксовано не було.

3. Протягом зробленої роботи ми зареєстрували типи вживаних займенників:

· Присвійних, вказівних та особових;

· Використання автором стійкого словосполучення they say;

· Абсолютної форми присвійного займенника прийменника of;

· Присвійного займенника після слів all i both;

· Діалектичних форм присвійного займенника.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Єфімов Л. П. Стилістика англійської мови і дискурсивний аналіз Л. П. Єфімов, О. А. Ясінецька, Вінниця: Нова книга, 2004. - 204с.

2. Штелинг Д.А. Английский артикль и его роль в грамматике текста- 2-е изд. - М.: Просвещение, 1978. - 340с.

3. Рейман Е.А. Нове в англійській граматиці, Л.: 1988.

4. Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского языка. - М., 1973.

5. Воронцова Г.Н. Об артикле в английском языке Иностранные языки в высшей школе / Тематический сборник. Выпуск ІІІ. - М.,1964.

6. Кашкин Б.В. Текстовые функции неопределенного артикля Вестник СпбГУ, серия 2. - 1997. - №1.

7. Кашкин Б.В. Функциональная типология (Неопределенный артикль). - Воронеж, 2001.

8. Ахметова С.Г. Синтактика и прагматика английского артикля АКД. - М.,1989. -238с.

9. Слюсарева Н.А. Проблемы функциональной морфологии современного английского языка. - М., 1986

10. Ветошкина А.Н. Употребление артикля с неисчисляемыми абстрактными существительными в современном английском языке// Ветошкина А.Н. Избранные труды по филологии. - М., 1987. - С. 37-43.

11. Берман И.М. «Грамматика английского языка», М: «Высшая школа», 1994.

12.Антрушина Г. Б. Пособие для чтения на английском языке, М., «международные отношения»,1975. -208 с.

13. Арнольд И. В. Стилистика современного английского язика: (Стилистика декодирования) : Учебное пособие для студентов пед. институтов по спец. «Иностранный язык» - 3-е изд. -М.: Просвещение,1990.

Размещено на Allbest.ru