Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з порівняльної лексикології іспанської та української мов

на тему:

Ситуативно-мовленнєві функції артикля в сучасній іспанській мові та засоби їх відтворення при перекладі на українську

Київ - 2016

Зміст

• Вступ
• Розділ I. Загальні відомості про артикль та його основні функції
• 1.1 Види і форми артикля
• 1.2 Вживання неозначеного артикля
• 1.3 Вживання означеного артикля
• 1.4 Вживання так званого артикля середнього роду
• Висновок до розділу I
• Розділ II. Контекстуально-ситуативний прояв значень артиклів
• 2.1 Способи передачі функції артикля
• 2.2 Актуалізація тема-рематичних відношень за допомогою артикля
• 2.3 Актуалізація в реченні
• 2.4 Опущення артиклів
• Висновок до розділу II
• Висновки
• Resumen
• Список використаної літератури

Вступ

На перший погляд, проблема відтворення іспанських артиклів в українській мові вже не є настільки істотною, порівняно з проблемами глобальнішими, які викликають значно більші труднощі для перекладачів. Проте, зосереджуючись лише на основних питаннях лінгвістики або мовознавства, і мови не може іти про досконале вивчення іспанської.

Мова, будучи живим організмом, постійно розвивається, зазнає суттєвих змін в період свого існування. Як і будь-яка інша частина мови, артикль змінюється відповідно до часового періоду, в якому мова знаходиться в даний момент, набуваючи нових значень, форм і функцій, та поступово втрачаючи старі. Тому важливою задачею для того, хто вивчає мову, стає своєчасне виявлення та вивчення нових мовних форм і тенденцій мовних елементів. А правильне та вміле застосування артикля є необхідною умовлю при оволодінні мовою. Особливо це стосується носіїв "безартиклевих" мов, однією з яких є українська.

Як правило, під час здійснення перекладу, артиклями нехтують: їм не приділяється багато уваги, адже за відсутності в мові перекладу артикля як такого, ця частина оригінального тексту просто ігнорується чи взагалі не помічається тими, хто здійснює чи то письмовий, чи то усний переклад. Але просто опускати або оминати артиклі неправильно.

Не дивлячись на те, що артикль, як службову частину мови, перекласти не можна, він несе в собі важливе смислове навантаження, а іноді навіть здатен змінити сенс усього висловлення. Саме тому перекладачі, які надають перевагу передачі лише основних компонентів речення, роблять велику помилку.

Отже, при дослідженні цього питання, увага, насамперед, звертається на вивчення випадків розходження граматичної побудови мов в аспекті вживання артиклів та варіанти таких альтернативних способів перекладу, щоб запобігти великих розбіжностей у мові оригіналу та мові перекладу. До цього ж питання відносяться специфічні явища та конкретні випадки при перекладі з іспанської на українську.

Мета роботи: визначення та характеристика функціональних властивостей артикля в сучасній іспанській мові та визначення засобів відтворення артиклів в українській мові, а також дослідження закономірностей застосування артиклів в різних ситуаціях і контекстах.

Завдання роботи:

· визначити та дослідити предмет і задачі функціональної граматики, уточнити поняття "артикль" і роздивитися його граматичні категорії;

· проаналізувати вже дослідженні функціональні властивості артиклів та виявити нові на матеріалі попередніх робіт, статей і публіцистичних текстів, виявити засоби відтворення артиклів в українській мові;

· дослідити теоретичні проблеми, пов'язані з відтворенням артиклів у мові перекладу, проаналізувати ситуативно-мовленнєву залежність артиклів.

Об'єкт дослідження: означений артикль, неозначений артикль, артикль середнього роду, нульовий артикль.

Предмет дослідження: вживання означеного та неозначеного артиклів в залежності від контексту, опущення артиклів в іспанській мові, способи передачі ситуативного застосування артиклів на українську.

Методи дослідження: описовий, порівняльний, аналітичний.

артикль іспанська українська

Розділ I. Загальні відомості про артикль та його основні функції

В іспанській мові з іменниками тісно пов'язане особливе службове слово, яке передує йому - артикль [22].

Варто відмітити, що в мовленні граматичні та семантичні функції артикля тісно переплітаються одна з одною і тому їх виділення досить умовне та здебільшого необхідне для зручності вивчення особливостей застосування артикля [3].

1.1 Види і форми артикля

Артимкль (лат. articulos - "визначник", "вказівник", "член") - визначник, службова частина мови, яка визначає деякі особливості іменника, з яким пов'язана в реченні: відмінок, множину або однину, визначеність або невизначеність [20].

Артикль буває двох видів: означений та неозначений. Артиклі мають форму числа а роду [2, с.4].

	Означений артикль	Неозначений артикль
Рід Число	Чоловічий	Жіночий	Середній	Чоловічий	Жіночий
Однина	el libro	la mesa	lo bueno	un libro	una mesa
Множина	los libros	las mesas	__	__	__

Слід зазначити, що багато хто з граматистів притримуються традиційної точки зору, яка зазначена в граматиці Іспанської Академії, і вважають, що в іспанській мові існує неозначений артикль множини: unos, unas. Проте чимало іспаністів мають іншу точку зору и доводять, що форми unos, unas - це неозначені займенники. Які відповідають українським займенникам деякі, якісь, які-небудь і т.д. Нарешті, є вчені, які вважають, що в іспанській мові взагалі існують форми лише означеного артикля.

1.2 Вживання неозначеного артикля

1. Неозначений артикль зазвичай вказує на те, що мова йдеться про предмет (особу, явище), що не згадувалися раніше в даному контексті або невідомі співбесіднику.

2. Неозначений артикль може вказувати на те, що із багатьох названих іменником об'єктів виділяється один із низки їм подібних.

3. Неозначений артикль вказує на будь-який названий іменником об'єкт, не конкретизуючи його. В такому випадку неозначений артикль має узагальнююче значення, що наближається до одного із значень означеного артикля.

4. Неозначений артикль також вживається в стилістичних цілях для підсилення емоційної виразності. [2, с.6]

El es un filуsofo. (AZORНN)

Він (справжній) філософ.

5. Фіксоване (закріплене традицією) вживання властиве неозначеному артиклю в ідіоматичних зворотах, прислів'ях, приказках, реченнях і т.д. ponerse hecho una furia - розізлитися, dar una sentada - присісти, echar un trepe - дати кучму, como guitarra en un entierro - про щось недоречне; una tormenta en un vaso de agua - буря в склянці води і т.д.

1.3 Вживання означеного артикля

1. Визначений артикль найчастіше має індивідуалізуюче значення. Він підкреслює, що особа, предмет, явище і т.п., названі іменником, поставлені в однині, конкретизовані. Це відбувається в наступних випадках:

а) якщо називаються єдині в своєму роді об'єкти: el sol, la luna, la tierra, el cielo і т.д.;

б) якщо про особу, предмет і т.п. вже говорилося, і читачеві або слухачеві ясно, про кого або про що йде мова.

в) якщо згадка про осіб і предмети конкретизується ситуацією (зазвичай це трапляється в розмовній мові).

г) якщо іменники, які називають особи, предмети і т.п. досить повно конкретизовані і визначені контекстом.

д) якщо називаються дні тижня і при вказівці часу.

е) якщо називаються наукові ступені, звання, посади і т.п., які стосуються конкретних осіб.

2. Визначений артикль може мати типізуюче значення і вказувати на те, що іменник називає клас, вид або сукупність істот, предметів і т.п. Це відбувається зазвичай в таких випадках:

а) коли іменники позначають "необчислювані" речовини, матеріали і т.п. (Іншими словами все те, що не можна порахувати "поштучно"), типу el agua, el petrуleo, la came, el oro.

б) коли іменник має збірне значення.

в) коли в контексті іменнику надається узагальнене значення.

г) коли іменники виражають абстрактні поняття, так як такі поняття. зазвичай мисляться як щось цілісне, неподільне. Йдеться про іменники типу: la valentнa, el temor, la libertad, la dicha, la alegrнa.

д) коли іменники позначають назви галузей науки і мистецтва (наприклад: lа pintura, el arte, la quнmica) і вживаються у функції підмета.

3. Означений артикль може виконувати замісні функції, коли в стилістичних цілях, пов'язаних з прагненням уникнути повторів, він замінює вжитий в попередньому контексті іменник. У цих випадках артиклі практично уподібнюються вказівним займенникам.

4. Крім того, означений артикль фіксоване вживається в багатьох стійких поєднаннях типу:

al frente de - на чолі

saltar a la vista - кидатися в очі

jugarse la vida - ризикувати життям

tenga la bondad - будьте ласкаві (люб'язні)

1.4 Вживання так званого артикля середнього роду

За усталеною традицією lо вважається артиклем середнього роду. Однак у lо немає основних категоріальних ознак артикля. По-перше, lо не співвідноситься ні з одним з іспанських іменників, бо серед них немає іменників середнього роду. По-друге, lо не виражає значення визначеності - невизначеності, цієї головної семантичної категорії артикля. По-третє, у lо немає власної родової і нумеральної характеристики. Lo може співвідноситися з прикметниками і дієприкметниками будь-якого роду і числа. У lо в мові є одна основна функція: субстантивувати в мові різні слова, найчастіше, прикметники, дієприкметники, займенники і прислівники. "Опредмечені" слова і словосполучення не стають іменниками, а лише набувають в даному контексті деяких семантичних та синтаксичних властивостей іменників. Тому lо - це, швидше за все, особлива словотворча частка, що служить для оказіональної субстантивації різних лексичних одиниць, слів і словосполучень в момент письмового або усного спілкування [21].

Висновок до розділу I

Артикль - це службова частина мови, яка тісно пов'язана з іменником і визначає його рід, число та відмінок. Артикль може бути означеним та неозначений. В залежності від цього іменник набуває іншого сенсу в контексті. Проте, окрім іменників, артикль може вживатися і з іншими частинами мови.

Досі конкретно не встановлено, яку роль в іспанській граматиці відіграють форми неозначеного артикля unos, unas. Деякі дослідники вважають, що це форми неозначеного артикля множини, інші - що це неозначені займенники, а дехто вважає, що в іспанській мові взагалі існують форми лише означеного артикля.

В іспанській мові, окрім стилістичної, артикль має також морфологічну, синтаксичну та інші функції [13]. Семантична (смислова) функція є для артикля основною, вона виражає означеність чи неозначеність іменника. Граматичною його функцією є вираження роду та числа іменника. Також артикль може субстантивувати інші частини мови.

Також так званий артикль середнього роду lo, не має основних категоріальних ознак артикля, але може співвідноситися з прикметниками і дієприкметниками будь-якого роду і числа. Основна його функція - субстантивація різних слів, тож, все-таки, його прийнято вважати особливою словотворчою часткою.

Розділ II. Контекстуально-ситуативний прояв значень артиклів

Зовсім інших значень артикль може набувати в контексті, об'єднуючись з іншими частинами мови та виконуючи інші функції. При передачі подібних поєднань, не може бути певного стандарту, проходження за якимось одним незмінним принципом для належного перекладу, також не виключається вибір між кількома, хоча б і близькими один до одного можливостями. Вибір варіанту може залежати від співвідношення з сусідніми реченнями, від жанру і типу тексту, що перекладається, від його стилю і т.п.

2.1 Способи передачі функції артикля

Розглянемо передачу двох типів артиклів: означеного то неозначеного. Як нам відомо, відмінність між означеним і неозначеним артиклем полягає в тому, що перший вказує на вже відомий нам об'єкт, а другий - на новий, який згадується в контексті вперше. В даному випадку артикль виконує функцію як засобу, що бере участь в актуальному членуванні реченні. Схожа функція в українській мові передається флективними засобами (закінченням).

Два способи передачі функції артикля:

а) лексичний:

Візьмемо за приклад назву роману Сервантеса "El ingenioso hidalgo Don Quijote de la Mancha" як "Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський". Дійсно, означений артикль в іспанській мові вказує на те, що мова йде про одного конкретного чоловіка, саме про ідальго на ім'я Дон Кіхот із Ламанчі.

б) синтаксичний:

Смислова роль артикля може бути відображена в українській синтаксичним способом. Так як неозначений артикль вказує на невідоме, то при постановці іменника з ним в кінець пропозиції буде досягнуто саме ефект невизначеності дійової особи, його новизни. Навпаки, в реченні, де на першому місці стоїть іменник, відтворення порядку слів оригіналу є передачею значення визначеності, популярності, вираженого артиклем.

Порівняємо кілька аналогічних за складом речень іспанської мови, де смислова роль артикля в основному однакова:

Un joven saliу del hotel - з готелю вийшов молодий чоловік.

В цьому випадку іменник супроводжується неозначеним артиклем. Аналогічна фраза, що відрізняється тільки тим, що в ній застосований означений артикль:

El joven saliу del hotel - Молодий чоловік вийшов з готелю.

Аналіз перекладів класичних і сучасних творів на українську мову також підтверджує, що той порядок українських слів, при якому підмет займає перше місце, а потім слідує присудок, може бути визнаний типовим, максимально поширеним при передачі іспанських речень, що мають на початку підмет-іменник з означеним артиклем.

Наявність визначальних словосполучень робить можливим винесення групи підмета на початок речення, так як вказівка на конкретизуючі ознаки вже міститься в ній.

При перекладі важливо враховувати, що деякі функції артикля не збігаються в різних мовах. Наприклад, в іспанській мові розвинена демонстративно-видільна функція означеного артикля при власних назвах, зокрема іменах (наприклад: lа America Latina, los Estados Unidos, el Pacнfico, los Pirineos, el Mediterrбneo; los Angeles, el Brasil, el Cairo, el Canadб; еl Piamonte, la Provenza; Pedro el Grande, Alfonso el Sabio, el Greco, el Perudgino, el Juan Pйrez).

При перекладі на українську ця функція артикля втрачається, незалежно від ступеня її застосування в мові оригіналу і єдине, що в деяких випадках хоч частково може бути відтворено додатковими лексичними засобами - це стилістичні відтінки, пов'язані з нею.

2.2 Актуалізація тема-рематичних відношень за допомогою артикля

Неозначений артикль відіграє важливу роль в актуалізації реми в іспанському висловлюванні. Практична граматика визначає неозначений артикль як засіб презентації об'єкта, про який заздалегідь не було відомо співрозмовнику [2, с 6]:". hubo un glacial silencio" (. в залі стояло крижане мовчання).

Іменна тема в іспанській мові нерідко може оформлятися означеним артиклем el / la: "La situaciуn de los Balcanes, la defensa antimisil, el suministro de energнa y el control de las armas son temas ineludibles" (Неминучими темами будуть ситуація на Балканах, протиракетна оборона, поставки енергії і контроль над озброєнням).

Аналіз тема-рематичної організації речення ускладнюється його контекстною залежністю. Одне і те ж просте двочленне речення може по-різному інтерпретуватися в тема-рематичному плані. Наприклад в реченні "Importantes acontecimientos estбn teniendo lugar en Europa" необхідно визначити співвіднесеність компонентів, що виражають тему і рему, з активованою і неактивованою інформацією в тексті статті. Для виконання даного завдання слід розглянути безпосереднє оточення прикладу в тексті оригіналу:

Текст оригіналу	Текст перекладу
En la refl exiуn titulada "Bush en el cielo”, … afi rmй que Bush harнa de las suyas durante la reuniуn de la Alianza Atlбntica en Bucarest, capital de Rumania, los dнas 1є, 2 y 3 de abril	У "Роздумах", озаглавлених "Буш на небі ",., я стверджував, що Буш буде виступати в своєму репертуарі на зустрічі країн Атлантичного альянсу в столиці Румунії Бухаресті 1, 2 і 3 квітня
Importantes acontecimientos estбn teniendo lugar en Europa	В Європі відбуваються важливі події
Ignorarlos es como ser analfabetos sobre el drama actual	Ігнорувати їх - все одно, що бути неосвіченим щодо нинішньої драми

Якщо проаналізувати друге речення без урахування його контекстуального оточення, то можна виконати тема-рематичне членування відповідно до прямого порядку членів речення.

Проте, нам вже зрозуміли, про які події йде мова і де вони відбуваються в попередньому реченні. Як же тоді виділити рему? Препозиція словоформи прикметника importante, в даному випадку є суб'єктивною, тому що за правилами іспанського синтаксису прикметник слідує за іменником. Ознака є невід'ємною для обумовленого [32, с.21].

В даному контексті новим і комунікативно неактивованим є те, що події важливі. Вибір перекладачем інверсії головних членів речення в українському варіанті цілком виправданий, тому що підмет в постпозиції виконує комунікативну функцію реми. Активування даного підмета підтверджується означеним артиклем los в третьому реченні.

Іншими словами, на відокремлення теми і реми при аналізі речень істотно впливає характер співвіднесеності компонентів актуального членування з компонентами інформаційної структури дискурсу.

Особливу увагу слід приділити таким засобам вираження актуального членування речення, як граматичні засоби емфатизації:

"Lo dramбtico es el sistema que allн se ha desarrollado e impuesto a todos" (Драматична система, що склалася там і нав'язана всім). Наявність артикля lo підсилює іменну частину присудка і підкреслює її рематичність в іспанському реченні. Для збереження експресивності мови в даному випадку перекладач залишає комунікативну інверсію: рема передує темі.

Тобто, вибір препозитивного, постпозитивного або центрального положення артикля в іменний групі пов'язаний з тема-рематичною або рема-тематичною організацією іменної групи і всього речення [14, с.213-214].

2.3 Актуалізація в реченні

Серед службових слів артиклі дуже істотні. Вони не виражають відносин між членами речення, не утворюють синтаксичних форм мови, але є найбільш типовими "граматичними супровідник" знаменних слів.

А.А. Реформатський у "Вступі до мовознавства" виділяє наступні функції артиклів:

1. Граматичне позначення свого супроводжуваного, тобто ознака імені. Завдяки цьому, в іспанській мові приєднання артикля до неіменних слів і форм перетворює їх на іменник. Так виникає конверсія, коли дане слово переходить в іншу категорію і потрапляє в іншу парадигму без зміни свого морфологічного складу. (Cantar - співати, el cantar - пісня.)

2. Розрізнення граматичної категорії означеності і неозначеності, коли існують парні артиклі: el - un, la - una. Категорія, що супроводжується означеним артиклем, як правило, виражає граматично те, що вже відомо співрозмовнику, або те, що у співрозмовника під час розмови перед очима, або щось, що особливо індивідуально виділяється.

3. Розрізнення роду в чистому вигляді, тобто при тому ж слові в тій же формі, що зустрічається рідко, частіше при назвах яких-небудь народів, мова яких не знає розрізнень роду. (el rabe - араб, la rabe - арабка.)

4. Розрізнення числа. (el, la - los, las; un, una - unos, unas) [17].

Також в цьому ключі можна згадати неозначений артикль середнього роду uno. При його вживанні в реченні зменшується роль "я", яке приховується для уникнення відповідальності за сказане, за допомогою різних ресурсів чи вербальних тактик, як наприклад: Uno no sabe nunca quй hacer en estos casos [19].

2.4 Опущення артиклів

Часто іменник вживається в мові без артикля. Опущення артикля (деякі граматисти називають це явище нульовим артиклем) має певний сенс. Однак випадки відсутності артиклів практично не піддаються класифікації. Можна перерахувати лише найбільш типові з них. Артикль опускається:

1. Коли перед іменником стоять присвійні, вказівні, заперечні, а також деякі невизначені займенники-прикметники:

Aguella muchacha estudia bien - Та дівчина добре вчиться.

2. Перед власними назвами, що відносяться до людини:

Cervantes es un gran escritor de fama mundial - Сервантес - великий письменник, що користується світовою славою.

3. Перед переважною більшістю назв континентів, країн і міст: Moscъ, Espaсa, Europa, Madrid, Toledo і т.д.

4. Коли іменник є в мові зверненням або додатком:

Su marido, persona entendida, explica fнsica en la universidad - Її чоловік, людина обізнана, викладає фізику в університеті.

5. Перед іменником, який є іменною частиною присудка і називає професію, заняття, національність, звання і т.п.:

Soy filуlogo - Я - філолог.

6. Перед іменниками (зазвичай з прийменником de), службовими доповненнями до інших іменників, які є складеними або ж позначають кількість, обсяг, розмір, вагу, а також посуд, тару, ємність і т.п.:

Tomo un puсado de tierra hъmeda - Я беру жменю сирої землі.

7. Перед іменниками зазвичай з прийменником de, що слугують визначеннями до інших іменників. Такі визначення, як правило, за змістом рівнозначні відносним прикметникам:

Un farol de petrуleo cuelga de un clavo - Гасова лампа висить на цвяху.

8. Перед іменниками з прийменником con, які виступають у функції прислівників способу дії:

La dueсa comнa con avidez - Господиня їла жадібно.

9. Перед іменниками при перерахуванні, які в таких випадках часто вживаються у множині. Причому можливі наступні варіанти:

а) артикль опускається перед усіма іменниками:

Ni бrboles, ni colinas, ni montaсas islimitaban la desmedida extensiуn del horizonte - Ні дерева, ні пагорби, ні гори не обмежували безкрайній простір горизонту.

б) артикль зберігається перед першим іменником, а перед іншими опускається:

La firmeza y sinceridad con que pronunciу estas palabras la conmovieron - Твердість і щирість, з якими він вимовив ці слова, вразили її.

10. Якщо є вказівка на те, що іменник у множині називає не конкретні об'єкти думки, а невизначену їх сукупність, один з багатьох можливих об'єктів даного роду:

Noches despuйs. le mаndу versos у flores - Кілька вечорів потому він послав їй вірші та квіти.

11. Перед необчислюваними іменниками, коли вказується на те, що використовується частина названої речовини, продукту, матеріалу і т.п.: Comprй pan. (Я купив хліба); Тото leche. (Я п'ю молоко); Juan come carne. (Хуан їсть м'ясо).

12. Перед іменниками, які вживаються після безособової форми hay (habнa, hubo і т.п.) або її синонімів:

No hay mйdico - Немає лікаря.

13. Перед назвами вузівських спеціалізацій, коли вони вживаються в якості додатків: estudio filosofнa у letras - я вивчаю філософію і філологію; los dos hacemos medicina - ми обидва вивчаємо медицину тощо.

14. Іноді перед іменниками, що входять до порівняльних зворотів з соmо:

La mayorнia lo consideraba соmо un genio polнtico у соmо gran historiador у escritor - Більшість вважала його політичним генієм, великим істориком і письменником.

15. Часто перед іменниками в заголовках, вивісках, назвах установ і т.п.:

"Habana Libre" - назва готелю в Гавані; "Conjunto", "Сasа de las Amйricas" - назви кубинських журналів; "Festival gimnбstico anual" - "Щорічний гімнастичний фестиваль " (назва статті в газеті).

16. Перед іменниками, що входять до багатьох прислівникових оборотів та інших фразеологічних одиниць: poner en libertad - випускати на волю; dar a luz - народити; hase frнo - холодно; dar permiso - дозволяти тощо [2].

Висновок до розділу II

Різниця граматичної будови часто викликає потребу при передачі значення, вираженого морфологічним засобом мови оригіналу, вдаватися в перекладі до засобу синтаксичного або лексичного порядку. В даному випадку зв'язок між різними рівнями мови проявляється з особливою силою. Так неозначений артикль може перекладатися за допомогою таких лексичних додавань, як "один", "який-небудь", "якийсь" і т.д.

Залежно від семантики іменника артикль несе в собі різну функцію: при обчислюваних та речових - синтаксичну (актуалізація іменника в реченні) і семантичну (вираження визначеності / невизначеності), при абстрактних та одиничних - тільки синтаксичну.

При власних назвах, котрі мають потреби в актуалізації, артикль відсутній або виступає в асемантичній функції. Якщо група артиклів приєднується до іменника іншої семантичної групи, то це свідчить про перехід імені в іншу групу: дискретний іменник замінюється речовим, а речовий або абстрактне вказує на дискретні об'єкти.

При незначній зміні значення виникають стилістичні відтінки, при більш значному - семантичні зрушення або з'являється омонім. Іменники в залежності від того, який артикль їх супроводжує, набувають нового змісту.

Висновки

Отже, в цій роботі було порушено актуальну проблему, адже українською мовою щодня перекладаються сотні текстів з іспанської мови, де артикль є невід'ємною частиною граматичної системи.

Всі наведені приклади говорять про те, що засоби однієї мови (в даному випадку - української) відкривають можливості для передачі змісту, виражених в інших мовах за допомогою артикля (елемента, якому немає формального відповідника в українській мові). При цьому істотно те, що для передачі специфічного елемента мови оригіналу (артикля) застосовується специфічний же засіб української мови як мови перекладу (більш вільний порядок слів).

Розглянуті способи компенсації артикля виявляються застосовними для перекладу з іспанської мови, де функції артикля однотипні та стійкі протягом величезного хронологічного періоду. Узагальнюючі зауваження про можливість перекладу перерахованих прикладів засновані на спільності особливостей, які представлені категорією артикля в іспанській мові.

Однак ця можливість перекладу не є універсальною, тобто ні в якій мірі, при всій закономірності в її застосуванні, вона не є практичним "правилом без винятків". Для перекладу конкретного випадку потрібно враховувати конкретний контекст, сполучуваність і значення лексичних одиниць та інші фактори.

Основні функції артикля - актуалізація, детермінація та референція, що знаходяться в тісному зв'язку один з одним. Основна функція артикля як детермінативу синтаксично пов'язана з вираженням референції. Дві інші функції детермінативу - морфологічна (рід, число) і семантична, тобто відображення граматичної категорії детермінації. Основні граматичні функції артикля - індивідуалізація і генералізація. Індивідуалізація є первинною семантичною функцією означеного артикля, генералізація - вторинної. При певних умовах, встановлюючи семантичний зв'язок з іменником, артикль може впливати на значення знаменного слова, виявляючи цим стилістичну функцію.

Відсутність артиклів в українській мові компенсується багатою системою засобів вираження значень артикля. До неї відносяться лексичні засоби: займенники (вказівні, означальні, присвійні і т.д., прикметники, числівники); морфологічні (відмінок іменника); синтаксичні (порядок слів). Саме порядок слів грає у вираженні категорії визначеності / невизначеності більшу роль, ніж в іспанській мові.

Артикль - складна і досі повна функціонально-семантичних таємниць граматична категорія, - категорія, яка багато в чому відіграє важливу роль при організації комунікативних функцій мови, категорія, що займає ключове місце в механізмах саморегуляції і самоналаштування систем мови та мовлення.

Система іспанських артиклів є вже протягом довгого часу предметом пильної уваги дослідників. Тож і дане дослідження намічає перспективи подальшого вивчення функціонування іспанських артиклів, зважаючи на безперервну еволюцію мови і літератури як одного з його "носіїв".

Resumen

Este trabajo estб dedicada al problema de transmisiуn de los artнculos espaсoles al ucraniano. Cada dнa los traductores profesionales tropezan con dificultades traduciendo unos textos diferentes que contienen gran nъmero de los artнculos. Los pueden ser de literatura, artнculos oficiales o trabajos cientнficos. No lo tiene importancia porque podemos encontrar los artнculos en todos tipos de textos y para ser los traductores profesionales debemos saber cуmo traducir los correctamente.

El problema es que de no saber la importancia de los artнculos en algunas oraciones, uno puede traducir lo completamente incorrecto. Es que alguna oraciуn puede contener el significado determinado pero de omitir y no traducir artнculos de esa oraciуn uno puede cometer un error y transmitir el sentido falso.

Asн para realizar la traducciуn objetiva, de manera cierta, un traductor debe saber el papel de los artнculos espaсoles en oracion y tambiйn las reglas segъn cuбles debemos traducir los artнculos en casos variables. Porque principalmente la funciуn del artнculo depende del contexto.

Debemos tener en cuenta que la lengua ucraniana no tiene artнculos y por eso tenemos que buscar mйtodos de traducciуn, o pues equivalentes, quй pueden sustituir el artнculo en la lengua de traducciуn.

Pero їsignifica esto que la categorнa del artнculo siempre debe encontrar algunos anбlogos, no necesariamente gramaticaesl, en traducciуn del espaсol al ucraniano? Claro que es sensatamente hacer sуlo si el valor de la categorнa gramatical es comunicativamente significativo. Consiguientemente, traduciendo unos textos espaсoles al ucraniano un traductor debe prestar atenciуn a la divergencia de estructura gramatical de las lenguas en aspecto de aplicaciуn de los artнculos y tambiйn los mйtodos y las variantes alternativas de su traducciуn al ucraniano.

Список використаної літератури

1. Васильева-Шведе О.К., Степанов Г.В. Теоретическая грамматика испанского языка. Синтаксис предложения. - М., "Высшая школа", 1981.

2. Виноградов В.С. Грамматика испанского языка: Практический курс: Учебник для институтов и факультетов иностранных языков. - 4-е изд. - М.: Книжный дом "Университет", 2000. - 432 с.

3. Виноградов В.С. Грамматика испанского языка. Практический курс. - М., Высшая школа", 1990.

4. Гак В.Г. Введение во французскую филологию: Учеб. пособие для студентов I курса пед. ин-тов по спец. № 2103 "Иностр. яз. ” - М.: Просвещение, 1986. - 184 с.

5. Горохова М.Г., Н.И. Царева Учебник испанского языка (для II курса гуманитарных факультетов). - М.: Высшая школа, 2001.

6. Канонич С.И. Справочник по грамматике испанского языка. - М., Высш. шк., 1991.

7. Карповская Н.В. Методические указания по курсу обучения устной речи (испанский язык как II-ой иностранный) - Ростов: Изд-во РГУ, 1999.

8. Комарова Ж.Т. Испанский для всех: Учебник. - М.: Менеджер, 2002.

9. Мардыко, М.Н., Душевский А.А. Испанский язык: [учеб. пособие] Белорус. гос. экон. ун-т. - Мн.: ТетраСистемс. - 2006.

10. Новикова В.И., Окорокова А.В., Чураков Б.Н. Учебник испанского языка (для II курса институтов и факультетов иностр. языков). - М.: Высш. шк., 1983.

11. Нуждин Г., Лора-Тамайо П.М., Гарсия И.С., Эстремера К.М. Испанский язык в диалогах. (Nivel Avanzado). - М.: Айрис Пресс, 2003.

12. Передерий Е.Б. Por los paнses de habla espaсola. - М., "Просвещение", 1998.

13. Пиотровский Р.Г. Как родился определенный артикль в романских языках // Res philologica. Филологические исследования. Памяти акад. Г.В. Степанова (1919-1986).М. - Л.: Наука, 1990.

14. Пиотровский Р.Г. Формирование артикля в романских языках. Выбор формы.М. - Л.: Изд-во АН СССР, 1960.

15. Попова Н.И. Практическая грамматика испанского языка. - М., "Просвещение", 1986.

16. Попова Т.Г. Испанский для тебя = El espanol para ti, - М.: Изд-во РУДН - 2003.

17. Реформатский А.А. Введение в языковедение: Учебник для вузов/Под ред.В.А. Виноградова.5-е изд. - Москва: Аспект Пресс, 2001. - 536 с.

18. Тверда І.М. Особливості форм звертання у піренейському, еквадорському, аргентинському та кубинському варіантах іспанської мови // Вісник ЛНУ. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. - Вип.17. - С.118-127.

19. Тверда І.М. Пом'якшення як стратегія ввічливості в іспанській мові // Наукові записки. - Острог, 2011. - Вип. 19. - С.156-161.

20. Українська радянська енциклопедія: у 12 томах / за ред.М. Бажана. - 2-ге вид. - К.: Головна редакція УРЕ, 1974-1985.

21. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы): Для институтов и факультетов иностр. языков. Учеб. пособие. - 5-е изд. - СПб.: Филологический факультет СПбГУ; М.: ООО "Издательский Дом "ФИЛОЛОГИЯ ТРИ", 2002. - 416 с.

22. Фирсова Н.М. Испанская разговорная речь: [учебное пособие]; под. ред. Сантьяго де Акоста. - 3-е изд. - М.: АСТ: Восток-Запад, 2007.

23. Патрушев А.И. Учебник испанского языка. Практический курс. Продвинутый этап.М., "Высшая школа", 1994.

24. Castro, F., Uso de la gramбtica espaсola: Intermedio. Madrid, Edelsa, 1998.

25. Fernбndez de la Torriente. Cуmo escribir correctamente. La comunicaciуn escrita. Madrid: Editorial Playor, 1989.

26. M. Rodrнguez-Iriondo "Algo sobre Espaсa". - Moscъ, 1984, p.5-198.

27. Martнn, J. A. Matilla y A. Sбnchez. Gramбtica prбctica de espaсol para extranjeros. Madrid: S. G. E. L., 1996.

28. N. Garcмa Fernаndez, J. Sаnchez Lobato Espaсol 2000. (Nivel Medio). - Madrid, 2000.

29. Real Academia Espaсola y Asociaciуn de Academias de la Lengua Espaсola, Nueva gramбtica de la lengua espaсola. Manual. Madrid: Espasa, 2010.

30. Selena Millares. Mйtodo de Espaтol para extranjeros (nivel superior). Madrid, 1996.

31. Viudez F. C. Espanol en marcha 1. Curso de espanol como lengua extranjera: libro del alumno Madrid: SGEL, 2006.

32. Gelnarova, J. Posicion del adjetivo atributo en el espaсol actual [Електронний ресурс]. URL: http://is. muni. cz/th/74427/ff_b/Bakalarska_prace. Pdf

Размещено на Allbest.ru