Типи зв’язку у складному англійському реченні

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Вступ

За останні півстоліття питання синтаксису складного речення в англійській мові привертають особливу увагу багатьох дослідників. Серед цих питань є велика кількість тих, що й досі вимагають подальшої наукової розглядання. Важливе місце займає питання про складне речення, як особливої одиниці синтаксису та існуючого зв'язку між його компонентами. На на сучасному етапі розвитку мовознавства, можна сказати, що основні поняття є визначеними й уточненими , досліджено структуру складного англійського речення, але все ще в центрі уваги лінгвістів досі залишаються типи зв'язку у сучасному англійському реченні.

Саме той факт, що в основі поділу зв'язків між частинами складного речення є змістові, а не формально-граматичні аспекти, призводить на практиці до того, що, як і весь синтаксис, сурядно-підрядна схема у всіх індоєвропейських мовах схожа: з огляду на те, що людське мислення розвивається загалом однаковими шляхами в усіх країнах, мови, безпосередньо реалізують думку, відрізняються один від одного насамперед лексикою і мало різняться структурою граматичних категорій.

Подібність мов в даному випадку дає можливість лінгвістам, працюючим над вивченням однієї мови, враховувати досягнення лінгвістів, які вивчають мову іншого народу. При визначенні зв'язку між частинами складного речення не можна виходити тільки з формальних ознак, тому що число цих ознак у всіх мовах є надзвичайно обмеженим і жодним чином не відповідає числу змістових відносин, що можуть знайти відображення у реченні.

Питання про складне речення, підрядний та сурядний зв'язок між його частинами та сполучники, що поєднують ці частини, розглядали такі видатні вчені, як: В.І. Жельвис «Существуют ли в языке сочинительные и подчинительные сполучникы? (на материале английского языка)» (1962), Б.А. Ильиш «Структура сложноподчиненного предложения в современном английском языке» (1962), Я.Г. Биренбаум «Сопоставление сложноподчиненных предложений русского и английского языков» (1977), І.П. Конькова «Сложносочиненное сполучникное предложение в современном английском языке» (1969), І.П. Верховська «К вопросу о классификации сложноподчиненных предложений в современном английском языке»(1981).

Деякі з вищеназваних робіт відомих вчених використані в курсовій роботі. В роботі також використані роботи, що стосуються синтаксису російської мови, порівняння її з англійською та українською мовами.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що складне речення є важливим аспектом синтаксису англійської мови. Складне речення - інтенсивно використовується в якості засобу комунікації в усній та письмових формах. Дуже важливо враховувати особливості перекладу складних речень, включаючи усі їх різновиди та типи зв'язку.

Метою даної роботи є виявлення особливостей складного речення, розгляд сурядного та підрядного зв'язку між частинами складного речення, а також практичне дослідження особливостей перекладу даних речень.

Розділ 1. Складне речення. Поняття про складне речення, його ознаки

1.1 Поняття складного речення. Типи синтаксичного зв'язку в складному реченні

Людська потреба в мисленні та комунікації створила особливі синтаксичні утворення в мові, які складаються з поєднання декількох речень. Ці утворення отримали назву складні речення. Для того, щоб пояснити поняття складного речення необхідно зазначити, що складне речення складається з двох або більше граматичних одиниць.

Синтаксис є розділом граматики, галуззю мовознавства, яка вивчає закономірності сполучення слів і предикативних одиниць у реченні, будову, ознаки й типи речень і висловлень. Вивчення синтаксису сягає часів античності, коли було здійснено першу класифікацію речень за комунікативною метою (Протагор, Аристотель) і поділ речення на дві частини - ім'я і дієслово (Платон). Термін «синтаксис» уперше використаний стоїками (ІІІ ст. до н. е. ), учення яких покладено в основу європейської синтаксичної традиції й застосовується при аналізі логічного змісту речень [1, 453]

«Складне речення являє собою об'єднання декількох речень за допомогою тих чи інших синтаксичних засобів в граматичне ціле, що виражає закінчену думку. Як і будь-яке речення, складне речення в цілому характеризується інтонацією кінця. Речення, що входять до складу складного речення, не є самостійними та не мають закінченої думки, а являють собою взаємопов'язані елементи цілого складного речення, що доповнюють один одного» [7,172].

Складне речення характеризується сукупністю ознак, серед яких найістотнішими є такі, 1) поліпредикативнісгь; 2) особлива структурна схема; 3) семантична й інто наційна цілісність, завершеність та єдність його частин за комунікативною метою. Поліпредикативність складного речення полягає в тому, що воно складається із двох чи кількох предикативних одиниць, центрів, які співвідносяться з моделями простих речень, поєднаних в одне ціле. Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається двокомпонентним.

Окремі речення, що утворюють складне речення з одного боку схожі з простими реченнями, а з іншого боку відрізняються від них. Схожість окремих речень, які є елементами складного речення, з простими реченнями полягає в їх граматичній структурі, як ті, так і інші мають головні члени, які виражають предикативність - підмет та присудок у двоскладовому реченні чи головній член в односкладовому реченні, та можуть мати другорядні члени, що утворюють довгу, необмежену низку підрядних словосполук, які залежать від головних членів.

Традиційно складові частини складного речення розглядаються як речення, але існують суперечки з приводу цього.

Переважна більшість дослідників, які працюють на пострадянському просторі, визначають складне речення за принципом наявності N-кількості предикативних ліній (М.Н. Вєзєрова, О.С. Диденко, О.О. Крилова, Ю.А. Левицький, Г.Г. Почепцов). Традиційно складне речення інтерпретують як структурну та семантичну єдність двох або більше синтаксичних конструкцій, кожної зі своїм предикативним центром, котра виникає на основі синтаксичного зв'язку та використовується у мовленнєвій комунікації як одиниця одного порядку з простим реченням. Інший підхід, якого дотримуються мовознавці при визначенні складного речення, - це тлумачення його через поняття простого речення (Л.І. Астахова, В.А. Бєлошапкова, С.Я. Єрмоленко, Д.Е. Розенталь, Н.Ю. Шведова). В англістиці за конвенціональну основу розрізнення простих і складних речень приймають клаузу, тобто предикативну конструкцію, яка входить до складу речення, але не дорівнює йому (L. Alexander, D. Biber, D. Crystal, S. Greenbaum, R. Quirk). Оскільки термін “клауза” диференціює предикативні конструкції з погляду їхнього функціонування, ми, на противагу думці деяких лінгвістів, наприклад, Л.С. Бархударова, уважаємо його використання не тільки правомірним, а й доречним.

«Підрядне - не є реченням хоча б тому, що воно позбавлено самостійної комунікативної значущості . Воно використовується в процесі та з метою мовної комунікації тільки як складова частина більшої синтаксичної одиниці - складного речення. Навіть частини складносурядного речення не можуть бути сприйнятими як одиниці комунікації. Частіше всього їх стосунки пов'язані з семантичними стосунками причини-наслідку, часу та ін., та розірвати їх, виділяючи при цьому кожну з частин складносурядного речення в окреме речення, означає послабити чи розірвати існуючу між ними семантичний або синтаксичний зв'язок , до того ж вони пов'язані інтонаційно.» ….[2, 232]

Складне речення - це поліпредикативне речення. Поліпредикативність означає не тільки представлення в реченні декількох предикативних відношень.

В реченні, Не waved his hand in the direction of the house and was silent (A. Huxley) предикативні відношення виникають двічі, у зв'язку з waved his hand і т.д. та у зв'язку з was silent. Кожна з названих груп має зв'язок з he, але не є складним реченням. Важливим є зазначити те, що в складному реченні обов'язково повинно бути декілька предикативних центрів, які складаються з підмета та присудка.

Частини складного речення утворюють речення на основі синтаксичного зв'язку.

«Тож, складне речення - це структурна та семантична єдність двох або більше синтаксичних конструкцій, кожна має свій предикативний центр та складається на основі синтаксичного зв'язку, яка використовується в мовній комунікації так само як і просте речення.

Складне речення може бути безкінечно довгим, так само як і просте.

Then he put the paper in the bottle, and he corked the bottle up as tightly as he could, and he leant out of his window as far as he could lean without falling in, and he threw the bottle as far as he could throw -- splash' -- and in a little while it bobbed up again on the water; and he watched it floating slowly away in the distance, until his eyes ached with looking, and sometimes he thought it was the bottle, and sometimes he thought it was just a ripple on the water which he was following, and then suddenly he knew that he would never see it again and that he had done all that he could do to save himself. («Winnie-the-Pooh» A.A. Milne) - ілюстрація довгого, але не найдовшого складного речення.. Прикладом речення з багатократним зв'язком підрядності є останнє речення відомого вірша «The House That Jack Built». .» [2, 232]

Традиційно виділяють три типи зв'язків між компонентами складного речення , безсполучниковий, сурядний і підрядний зв'язок. Три типи зв'язків утворюють три типи складних речень. Насамперед протиставляються безсполучникові і сполучникові речення. У безсполучниковому складному реченні компоненти зв'язані шляхом розташування поруч, без будь-яких додаткових засобів. Усередині сполучникового зв'язку протиставляються сурядність і підрядність і виділяються два типи складних речень с складносурядні і складнопідрядні, що розрізняються як по характеру відношень, так і по засобах їхнього вираження, сурядним і підрядним сполучникам.

За останні 70-80 років багато дослідників висловлювали свою думку стосовно зберігання в науці традиційного терміна поділу зв'язків у складному реченні на сурядний та підрядний. «Наш погляд на сутність сурядності і підрядності, - писав В.І. Жельвіс, - наведений в статті «К вопросу о видах синтаксической связи между частями сложного сполучникного предложения». Мі вважаємо, що сурядність та підрядність об'єктивно існують у мові і являють собою смислові категорії, які знаходять певне формальне вираження у мові. Смислове розрізнення сурядності та підрядності полягає в тому, що якщо зв'язок сурядний, то частини речення поєднані сполучником, рівноправні, коли підрядний зв'язок означає залежність однієї частини від іншої. В обох випадках частини дуже пов'язані одна з одною.» [11,254].

Що собою являє сурядний та підрядний зв'язок у складному реченні? Як зазначив Жельвіс, під сурядним зв'язком у реченні «слід мати на увазі такий зв'язок, при якому частини однаково залежать одна від одної у смисловому, граматичному та ритмомелодичному відношенні. При підрядному зв'язку одна з частин складного речення(головна) більш незалежна у смисловому, граматичному, ритмомелодичному відношенні ніж друга( підрядна частина)» [10,344].

В цілому, якщо розглядати підрядний зв'язок, то можна виділити те, що частини складного речення більш пов'язані між собою ніж при сурядному зв'язку.

У складносурядному реченні предикативні конструкції вищого рангу (Ранг - це місце, яке займає предикативна конструкція в ієрархії складових певного речення) пов'язані сурядним зв'язком (A little boy with oblique dark eyes was shepherding a pig, and by the house door stood a woman, who came towards them. (J. Galsworthy), у складнопідрядному реченні - підрядним (Не was the only boy on the island whose hair never seemed to grow. (W. Golding).

Поєднання речень всередині складного та встановлення між ними різноманітних стосунків відбувається за допомогою низки синтаксичних засобів. До них можна віднести, інтонація, сполучники, сполучні слова, порядок речень, вживання часу та способу, лексичні та фразеологічні елементи. [7,175]

Найбільш розповсюдженим з'єднувальним засобом між частинами складного речення можна назвати сполучник.

Сполумчник -- це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль. [6]

Сполучники зв'язують слова (father and mother), словосполуки (long streets and high buildings ), сурядні речення (The teacher is reading and the students are listening) та складники складнопідрядних речень (If the teacher allows, student can come out). Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні та підрядні.

«Сполучники - це слова, що служать для з'єднання між собою членів речення та цілих речень. Зв'язки між членами речення та між реченнями можуть бути різного характеру. Відповідно сполучники теж бувають різного характеру» [12,245].

Сполучники за їх роллю у реченні можна розділити на два розряди, одні сполучники висловлюють смислові відносини між окремими словами в реченні, інші сполучники виражають смислові відносини між частинами складного речення. Між тими і іншими сполучниками є подібність і відмінність. Існує багато сполучників, що вживаються тільки для вираження смислових відносин між частинами складного речення. І ці сполучники, писав професор Петерсон, «... пізнішого походження. Разом із зростанням вживаності складних речень, що обумовлює потребу вираження все більш складних відносин між явищами, кількість сполучників все збільшується, а їх значення стає різноманітнішим »[20,29].

Таким чином, сполучники виконують найважливішу комунікативно-мовленнєву функцію. «З їх допомогою мовець (або пише) і той, що слухає (взагалі сприймає мову) встановлюють різні смислові та емоційні зв'язки між компонентами мови, здійснюють логічне членування мовних уривків, передають і сприймають значення цілого і відношення до нього його частин. У цьому виявляються виключно важливі для сполучникування логічні і виразні функції сполучників. Тому про сполучник не можна говорити лише як про формальний показник синтаксичних (граматичних) зв'язків між компонентами зв'язного мовлення »[18,36-37]. Отже, і зв'язки між членами речення і між реченнями можуть бути різного характеру. Сполучники, що з'єднують члени речення, пов'язують їх як рівноправні елементи. У цій функції вони завжди будуть сурядними. Сполучники, що з'єднують між собою цілі речення, можуть пов'язувати їх і рівноправно - в такому випадку це будуть сурядні сполучники - і з виникненням залежності одного речення від іншого - в такому випадку це будуть підрядні сполучники. Таким чином, у підрядних сполучників є щось спільне з прийменниками, з якими деякі з них пов'язані і за походженням, наприклад, before, after, till і т.п.

Межі класів сполучників не є всюди цілком виразними. Нові сполучники підрядного характеру виникають з інших частин мови. Наприклад, дієприслівник seeing набуває характеру сполучника в тих випадках, коли в реченні немає такого іменника, який можна було б сприймати як підмет до цього дієприслівника.Зіставимо два речення, seeing that he was tired, I stopped talking і seeing thal little time is left, it is necessary to hurry up. У першому випадку ми маємо справу з дієприслівниковим зворотом звичайного типу, відповідником є український дієприслівниковий зворот, Побачивши, що він втомився, я перестав говорити. У другому випадку справа йде інакше, слово seeing як би висить в повітрі, оскільки в реченні немає слова, яке могло б бути осмислено як його підмет. Цей зворот не можна передати українським дієприслівниковими зворотом. У такій ситуації дієслівні властивості слова seeing дуже послаблюються. Воно відривається від дієслова to see та перетворюється в сполучник, що означає 'з огляду на те що'.

Також існують інші джерела утворення сполучників. Наприклад, слово directly, спочатку розглянемо як прислівник (наприклад, I went there directly after breakfast), перетворюється в сполучник в реченні такого типу, directly he arrived, he was ushered into the room. Тут слово directly означає 'одразу як',' як тільки '. Подібним чином трактується слово once (спочатку теж прислівник) в такому реченні, once you are here, let us start 'якщо ви тут, давайте почнемо) '.

Нарешті, арсенал англійських сполучників поповнюється і за рахунок поєднань. Наприклад, у реченні in case he comes tell him to wait поєднання in case фактично рівнозначно сполучнику if 'якщо'. Походження цього обороту цілком ясно, case первісно є іменником, а he comes - визначальне речення. Однак до сучасного стану мови цей аналіз вже непридатний. Поєднання in case стало чимось на зразок сполучника, що вводить умовне речення.

Інший новий умовний сполучник виник з дієприслівника provided, наприклад, в такому реченні, he will come, provided you warn him in time.

«Так на наших очах, - пише Б.А. Ільіш, - продовжується створення нових сполучників з різноманітних джерел »[12,247].

Число сполучників, що з'єднують між собою члени речення, дуже незначне. Так, сполучник and має чисто сполучникове значення, both - and теж значення, але більш підкреслено, і повний сполучник neither - nor має негативно-сполучникове значення.

Кількість сурядних сполучників,що поєднують частини складного речення не є великою, and, as well as, both ... and, not only ... but also, but, or, either ... or. Грунтуючись на визначенні сполучників, яке дає В.В.Віноградов, у сучасній англійській мові можна виділити наступні групи суряднихсполучників, з'єднувальні, роз'єднувальні , протиставні, слідчо-результативні, причинні. Всі перераховані групи сполучників входять в межі складносурядного речення, висловлюючи певні відносини між частинами складного речення. «Але незважаючи на те, що ми виділяємо тільки п'ять груп сурядних сполучників, не слід думати, - писала

І.П. Конькова, - що коло смислових відносин обмежується тільки перерахованими відносинами, з'єднання, протиставлення, роз'єднання й т.д. Смислові відтінки, що виражаються як за допомогою сполучників, так і за допомогою семантико-синтаксичних засобів, представляють велику різноманітність для кожного виду зв'язку »[17,43-44].

Підрядні сполучники на відміну від сполучників сурядності поділяються на багато видів. Підрядні сполучники служать для приєднання підрядного речення до головного і поділяються на сполучники, що вводять підрядні речення підмет і присудок і додаткові, that, if, whether; обставинні підрядні речення, часом (after, as, as long as, as soon as, before, singeuntil (till), while, підрядні причини (as, because, singe, for, seeing (that), підрядні умови (if, on condition (that), provided (That), providing (that), supposing (that), unless, мети (lest, so that, in order that, that, способу дії (as, as if (as though), so ... that, such ... that), порівняння (as. .. as, (not) so ... as, than), наслідки (so that), підрядні речення допусту (in spite of the fact that, though (although).

1.2 Характеристика складносурядних та складнопідрядних речень

Складні речення традиційно поділяють на дві широкі групи - складносурядні та складнопідрядні. В основу цього полягла відмінність у смислових відносинах речень, які поєднані в складне речення. Складносурядне речення поєднує в собі рівноправні, однорідні речення;складнопідрядне речення поєднує в собі нерівноправні речення, одне з яких виконує функцію пояснення, доповнення, розкриття змісту другого та підрядності.

Як стверджує А.Н. Гвоздьов, вчення про сурядність та підрядність існує вже давно, та вже в ХІХ сторіччі проводився поділ складних речень на складносурядні та складнопідрядні, але детально не досліджували особливості його розрядів.

Та час від часу такий поділ ставився під сумнів. Професор М.Н. Петерсон цілком заперечував існування в мові такого поняття як сурядність і підрядність, доводячи, що «немає об'єктивної відмінності між ними та немає потреби зберігати цю спадщину теорії речення» [7,179]. Особливо він підкреслював відсутність самостійності головного речення, що є достатньо обумовленим.

Важливо зазначити те, що як правило послідовність частин складного речення з сурядним зв'язком відповідає послідовності явищ, а при підрядному зв'язку - послідовність думок.

У складних реченнях, що поєднані одним й тим же сполучником, інтонація змінюється в залежності від ступеня смислової самостійності частин складного речення. Це положення доведено на матеріалі складних речень з сполучником and в роботі О.В. Камінської «Интонация сложносочиненных предложений с сполучником and в современном английском языке в сопоставлении с интонацией аналогичных предложений в русском языке» (1956)та в роботі І.П. Григор'євої «Интонация сложноподчиненных предложений с придаточными определительными в современном английском языке» (1956).

Логічний характер зв'язку краще видно коли речення з'єднані безсполучниковим способом, тобто коли відносини між реченнями можна виявити безпосередньо за їх змістом. Між реченнями у складному реченні існує тісний зв'язок , у складнопідрядному реченні можна виявити головне речення, ставити питання до частин складного речення. Інколи зв'язок у складносурядному реченні може нагадувати зв'язок у складнопідрядному реченні. На прикладі розглянемо відносини причина-наслідок у складносурядному реченні, The March afternoon was cloudy; I turned the gas-fire full on (C.P. Snow) часові відносини, Next day some new officers arrived, and one of them took the place of the silent civil engineer in my room. (S. Sassoon). Існує можливість перетворення на, When next day some new officers arrived, one of them ... також можна взагалі уникнути вживання сполучників та поєднувати речення безсполучниковим зв'язком.

Як виходить з поняття сурядності та підрядності, кожне складне речення являє собою єдність змісту, синтаксису, мелодики, части якої нагадують прості речення.

Складносурядне речення -- складне речення, в якому прості (сурядні) речення рівноправні за смислом і пов'язані сурядними сполучниками.

Смислова та граматична самостійність частин складносурядного речення має відносний характер, оскільки часто лише перша частина будується вільно, а друга певною мірою залежить від її змісту та структури. [6]

"It was a bright cold day in April, and the clocks were striking thirteen." (George Orwell, Nineteen Eighty-Four, 1949)

"Always go to other people's funerals; otherwise, they won't go to yours." (Yogi Berra)

"Arguments are to be avoided, they are always vulgar and often convincing." (Oscar Wilde)

"The drought had lasted now for ten million years, and the reign of the terrible lizards had long since ended." (Arthur C. Clarke, 2001, A Space Odyssey, 1968)

"Feasts must be solemn and rare, or else they cease to be feasts." (Aldous Huxley)

Складнопідрямдне ремчення -- складне речення, в якому одне просте речення є головним, а інше (підрядне) граматично залежить від головного і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова. Підрядне речення може розташовуватись до, всередині або після головного речення [6]

"Although volume upon volume is written to prove slavery a very good thing, we never hear of the man who wishes to take the good of it by being a slave himself." (Abraham Lincoln)

"When we remember we are all mad, the mysteries disappear and life stands explained." (Mark Twain)

"Courage is rightly esteemed the first of human qualities because it is the quality which guarantees all others." (Winston Churchill)

Різницю між сурядним та підрядним зв'язком можна аргументувати такими критеріями , можливість постановки питання до частин складного речення. Залежна частина розширює, доповнює, пояснює головну частину, тому вона обов'язково відповідає на якесь питання. Питання залежить від типу інформації, яка подана у залежному реченні, та від того якого змісту не вистачає у головному реченні. Тому до підрядного речення завжди можно поставити питання. В англійській мові це

why? when? in spite what? during what time? Та ін.

Наприклад,

Charlotte treated him ill ( WHY? ) because Noah did; and Mrs. Sowerbeery was his decided enemy (WHY? ) because Mr. Sowerberry was disposed to be his friend. It was in fact quarter past nine (WHEN?) when Andrew finished his last consultation. There was a silence ( DURING WHAT TIME? ) while the black-and-tan mongrel squatted on its muddy haunches. He was kissed her in the porch ( IN SPITE OF WHAT FACT?) though she was going to the station with him.

Наявність сполучника визначає тип зв'язку між частинами складного речення.

Небагато сполучників виражають підрядний чи сурядний зв'язок . Але в се ж такі сполучники існують. До суто сурядних сполучників можна віднести so, or, nor та ін. (наприклад, And as each and all of them were warmed without by the sun, SO each had a private little sun for her soul to bask in; You ought to make him OR he won`t came back; He did not speak NOR did the image.), до суто підрядних - сполучники that, after, until та ін.( наприклад, He had found THAT it would have to live a preliminary life; AFTER he got back it was time for evening surgery; He kept on singing UNTIL he came downstairs.)

Крім того, можна виділити сполучники, що частіше всього поєднують частини складносурядного речення, чи які частіше вживаються у складнопідрядному реченні.

Такими сполучниками можна вважати, наприклад, when, if, though та ін. (наприклад, Dai Jenkens was already in the wooden shantry WHEN Andrew reached it; IF Soames thought this or that, one had better save oneself the bother of thinking too; THOUGH Christine now occupied his mind more than ever, the whole complexion of his thoughts was altered.)

Є можливість замінити один сполучник на інший, при цьому зв'язок між частинами складного речення буде той самий. Наприклад сполучник though не завжди виступає як підрядний, хоча зв'язок який виникає при цьому у реченні можна назвати підрядним, якщо буде замінити though на сполучник although, який завжди виражає підрядний зв'язок. Though ( = although ) he made the attempt, he could not so easily dismiss Christine Barlow from his mind.

Місце підрядного речення в складі складного буває різним, це залежить від типу речення та думок, які він висловлює. Якщо речення складносурядне, то порядок розташування його частин є наступний, частина без сполучника + частина, яка приєднується за допомогою сполучника. Якщо речення складнопідрядне то частина, яка вводиться сполучником відображає послідовність не подій, а думок, вислів, якому надається велике значення, навіть якщо воно виражено в додаткові частини, може починати речення (наприклад, If you laugh at me I `ve done with you forever.); за бажанням мовця, згідно його прагненню виділити певні частини висловлювання, підрядна частина може ставитися і в кінець усього складного речення (наприклад,

I turned to go indoors when I saw a girl waiting in the next doorway.) і навіть уклинюватися в головну частину (наприклад, For his benefit, though he suspected that she also got something out of it, she assembled the Age.).

Можливість формального поділу частин складного речення.

В англійській мові існують прості речення, що починаються зі сполучника, і пов'язані за змістом з попереднім реченням. При всій їх самостійності за змістом вони ближче всього до складносурядного речення. Наприклад, It fell short, but the action dib her good. Навпаки, якщо такий поділ неможливий, зв'язок має підрядні властивості. Наприклад, He waited until he was called from the outside, - не можна було розділити на два прості речення. Порівняйте, He waited. Until he was called from the outside.

Можливість віднесення однієї з частин складного речення до групи присудка другої частини. Неодмінною умовою сурядності є рівноправне взаємне співвіднесення частин складного речення. При підпорядкуванні найчастіше підрядна частина пояснює не всю головну частину, а, наприклад, групу присудка або частину цієї групи - обставину, доповнення і т.д. Наприклад, Erasmus lived at a time when a knowledge of the classics was an essential weapon of the creative artist in his fight for the truth of life. Тут підрядна частина пояснює обставину часу у головній частині («at a time»).

Такі основні формальні критерії розрізнення сурядності та підрядності. Підкреслимо, що всі вони виходять з об'єктивно існуючої смислової відмінності цих зв'язків. Однак саме це смислове розходження зв'язків дає підставу мати сумніви щодо повноти сурядно-підрядної схеми. «За свідченням цілого ряду авторів - наприклад, Дж. О. Керма і Б.А. Ільіша у відношенні англійської мови, авторів Граматики російської мови Н.С. Поспелова, І.А. Попової та інших щодо російської мови, пише В.И.Жельвис, - сурядністью та підрядністью аж ніяк не вичерпується різноманіття зв'язків між частинами складного речення. Часто зв'язок носить двоїстий характер, виявляючи ознаки як сурядності, так і підрядності. З одного боку, це спостереження доводить, що сурядний та підрядний зв'язки перебувають в діалектичному зв'язку і взаємодії, а з іншого, - неминуче приводить до висновку, що в мові повинен існувати цілий ряд типів зв'язку, що займає проміжне положення між сурядністю та підрядністю. Подібне явище аж ніяк не є особливістю тільки англійської мови. Воно має місце і в багатьох інших мовах і свідчить про паралелізм розвитку складного речення в індоєвропейських мовах »[10,349].

Відмінності між складносурядними і складнопідрядними реченнями в їх структурі і використовуваних в них граматичних засобах відносяться, на думку А.Н. Гвоздьова, до наступних пунктів, до складу сполучників, до функцій і положенню сполучників, до вживання сполучних слів, до вживання вказівних (співвідносних) слів, до вживання часів дієслів, до розташування речень, до кількості речень, що поєднуються; до вживання неповних речень, до типів інтонацій.

«Розмежування сурядності та підрядності підтверджується історичним розвитком синтаксису. Підрядність сформувалася набагато пізніше, ніж сурядність; з цим пов'язано те, що підрядні сполучники та сполучні слова, на відміну від сполучників сурядності, здебільшого зберігають сліди свого походження із знаменних слів. Звісно, що і сурядний зв'язок отримував своє оформлення, розвивався так само як і підрядний.»[7,184].

Розділ 2. Складнопідрядні та складнопідрядні речення

2.1 Складносурядне речення

Найбільш виразно усі суперечності лінгвістів щодо сурядності проступають крізь призму визначень складносурядного речення. Передусім слід відзначити, що деякі лінгвісти взагалі не визнають такого явища, як складносурядне речення. На це, зокрема, вказує М.Я. Блох, хоча сам не поділяє цієї точки зору. Аргументом проти наявності у мові складносурядного речення є, як вказує вчений, «штучність» самого поняття «складносурядне речення», «розробленого під шкільним впливом письмового мовлення» [5, 334].

Сурядність (паратаксис) -- це синтаксичний зв'язок між синтаксично рівнофункціональними предикативними частинами складного речення, який реалізується інтонацією, сурядними сполучниками, а також деякими іншими граматичними і лексичними засобами. Сурядний зв'язок у складному реченні формує структурну схему речення. Сурядний і підрядний зв'язки у складному реченні відрізняються Насамперед за напрямом синтаксичної залежності. Важливою диференційною ознакою сурядності є відсутність граматичної залежності між предикативними частинами. Поєднані сурядним зв'язком частини є рівнофункціональними. Основними показниками синтаксичної рівноправності предикативних одиниць у складносурядному реченні є сполучники сурядності, які вживаються біля кожної з частин або між частинами.

Хоча більшість лінгвістів визнають правомірність існування складносурядного речення, одностайності у розумінні сутності цього явища серед них не спостерігається. Розбіжності починаються вже зі спроб дати назву самому явищу. Більшість авторів, як ми переконалися в результаті вивчення теоретичних джерел, все ж схиляється до назви «складносурядне речення» (Т.А. Барабаш, О.А. Солопова, В.Н. Жигадло, О.І. Федоренко та ін.), хоча у поодиноких випадках можна зустріти також і такі назви, як «паралельні клаузи» («parallel clauses») або «подвійне речення» («double sentence») (Дж. Колерсон , Дж. Ленган, відповідно). Наступним дискусійним аспектом, який стосується розбіжностей у термінології, є назва складових частин складносурядного речення. Найпоширенішою назвою є термін «клауза» (Л.В. Каушанська [13, 279], Н.М. Раєвська [19, 253], Л.А. Козлова, В.Н. Жигадло , Дж. Ленган та ін.). Зустрічаються в цьому значенні також такі терміни, як «речення» (Л.С.Бархударов )«просте речення» («simple sentence») (В.Ю. Паращук, Дж. Ленган), «базове речення» («base sentence») (М.Я. Блох), «компоненти» (В.Н. Ярцева, Л.Ю. Левицький), «безпосередньо-складові» («immediate constituents») (Н.М. Раєвська), «предикативні одиниці» (Н.А. Кобріна) «предикативні синтагми» (Т.А. Барабаш) тощо. Однак, найбільш суттєві відмінності у поглядах лінгвістів на складносурядне речення виявляються у визначеннях останнього, які умовно можна згрупувати наступним чином: формальні, семантичні, та «змішані».

Група формальних визначень речення є найчастотнішою. До цієї групи належать, зокрема, визначення Дж. Делаганті, Л.С. Бархударова, А.С. Саакян та ін. Проте, незважаючи на перевагу у кількості, значна частина визначень цієї групи містять «порочне коло», а отже взагалі виникає питання стосовно доцільності їх наведення. Прикладом такого визначення може слугувати визначення О.В. Александрової, згідно з яким «складносурядне речення» це речення, «що містить дві чи більше клаузи, поєднані сурядним зв'язком» [3, 186]. Аналогічні визначення зустрілися у таких авторів, як Дж. Делаганті , В.Л. Каушанська, О.В. Ємельянова. При цьому, що саме слід розуміти під «сурядним зв'язком», ці автори не роз'ясняють, що теж не сприяє розумінню цих визначень. На цьому тлі вигідно виділяється визначення Л.С. Бархударова, який не просто вказує на наявність між «двома чи більше реченнями» «сурядного зв'язку», а й конкретизує поняття «сурядність». «Складносурядним реченням, - вказує цей лінгвіст, - є складне речення, яке складається з двох чи більше речень, які знаходяться між собою у сурядному зв'язку, тобто граматично рівноправних» [4, 387-388]. Ще більшою конкретністю вирізняються й визначення А.С. Саакян та Н.М. Раєвської, які роблять наголос на таких формальних ознаках складносурядного речення, як «еквівалентність безпосередніх конституентів», «синтаксична незалежність» та, як наслідок, --- «рівність за рангом», хоча що означає «рівність за рангом» вони не пояснують [8, 188; 19, 252 відповідно]. Невелика група граматистів вважають визначальною рисою сурядного речення наявність сполучника. Це такі лінгвісти як Дж. Делаганті та Дж. Іствуд . Усі визначення так званого змішаного типу вказують як на синтаксичні, так і на семантичні ознаки складносурядного речення.

При цьому деякі науковці не розкривають сутності семантичного аспекту, обмежуючись констатацією останнього. Для цих визначень характерні фрази на кшталт: «структурно-семантична єдність» (Т.А. Барабаш, В.Н. Жигадло), «тісний смисловий зв'язок складових одиниць складносурядного речення» (В.Н. Ярцева ). Що стосується формального аспекту т.зв. «змішаних визначень», то тут точки зору лінгвістів не відзначаються особливою оригінальністю: усі, без винятку, дослідники роблять наголос на ідеї синтаксичної єдності складносурядного речення, водночас тлумачачи її по-різному. Досить розповсюдженим є погляд, згідно з яким чільна та наступні клаузи є нерівними за синтаксичним статусом.

Провідником цієї точки зору є, зокрема, О.А. Солопова, на думку якої складносурядне речення має дві основні синтаксичні ознаки: по-перше, чільна клауза відіграє лідируючу роль, кожна ж наступна клауза приєднується до попередньої; по-друге, клаузи послідовно зафіксовані [8, 185]. На відміну від О.А. Солопової, М.Я. Блох під формальним аспектом складносурядного речення розуміє, передусім, те, що воно утворює «поліпредикативну єдність». Однак це не виключає, на думку дослідника, лідируючої ролі у складносурядному реченні чільної клаузи. Більше того, підкреслює М.Я. Блох, «поділ на «чільну» та «наступні» клаузи є сутнісним не лише з точки зору поверхневої структури речення (порядку клауз), але з точки зору семантико-синтаксичного змісту: саме наступна клауза містить у своєму складі сполучникові слова, що, певною мірою, робить її певною мірою залежною, хоча й в іншому сенсі, ніж підрядна залежність» [5, 335]. Аналогічної точки зору дотримується й Л.М. Волкова, яка, підкреслюючи «більшу структурну незалежність чільної клаузи» по відношенню до «наступних», на відміну від інших лінгвістів, аргументує це таким структурним чинником, як наявність у складі останніх «анафоричних займенників, які вказують на попередню клаузу чи її складові». Окрім цього, залежність наступних клаузможе виявлятися в тому, що вони «можуть бути еліптованими», а також «можуть також містити у собі слова-замісники» [15, 174]. Деякі лінгвісти, однак, не визнають лідируючої ролі першої клаузи. О.С. Ахаманова та Т.А. Барабаш основною формальною ознакою складносурядного речення вважають синтаксичну «рівноправність» , синтаксичну «незалежність» [16, 229, відповідно].

До цієї групи лінгвістів умовно можна віднести В.Н. Жигадло, який, говорячи про «незалежність» складових частин складносурядного речення, все ж застерігає проти того, щоб називати їх «абсолютно рівноправними». На думку цього вченого, клаузи складносурядного речення відзначаються саме граматичною незалежністю (попри наявність сполучників та сполучникових слів у другій та наступних клаузах). Що ж стосується «абсолютної рівноправності», то клаузи не можуть бути такими, оскільки «зміст і структура другої частини, приєднаної сполучниковим чи безсполучниковим зв'язком до першої частини, зумовлені змістом останньої» [14, 305]. Як бачимо, проаналізовані вище визначення не лише суперечать одне одному, але й містять внутрішні протиріччя, зокрема, порушення такого закону формальної логіки, як закон тотожності та закон несуперечливості. У світлі вищезгаданого стає очевидним, що проблема визначення складносурядного речення не є вирішеною та потребує подальшого поглибленого дослідження.

2.2 Сполучники сурядності

Питання про диференціацію сурядних і підрядних сполучників на синтаксичній основі Ширяєв пояснює наступним чином. «Опозиція сурядні / підрядні сполучники тісно пов'язана з опозицією сурядний / підрядний зв'язок в складному реченні, де сполучники та сполучні слова - найважливіший формальний виразник зв'язку. Добре відома полеміка про сурядність / підрядність в складному реченні між М.Н. Петерсоном і А.М. Пешковським. М.Н. Петерсон показав, що нікому ще не вдалося знайти чіткі підстави протиставлення сурядності / підрядності, і прийшов до висновку, що таких підстав об'єктивно взагалі не існує.

А.М. Пешковський, зазначивши, що протиставлення сурядності / підрядності настільки очевидно, що приймалося «мовчазно і майже без доказів», поставив перед собою мету знайти ці докази. Сурядними у нього названі такі сполучники, які, залишаючись на місці, дозволяють міняти місцями предикативні конструкції в складному реченні, і при цьому сенс складного речення в цілому не змінюється: Було пізно, і йшов дощ - Ішов дощ, і було пізно. На цій підставі вважається, що сурядний сполучник не входить ні в одну з предикативних конструкцій, а стоїть між ними.

Підрядними названі такі сполучники і сполучникні слова, при яких міняти місцями предикативні конструкції, залишаючи сполучник на місці, не можна, не змінивши при цьому сенс складного речення в цілому або взагалі не зруйнувавши його: Я побачив, що пішов дощ. На цій підставі вважається, що сполучник входить в одну з предикативних конструкцій, маркуючи її як підрядну по відношенню до головної.

Відомо, що об'єднані сполучником одиниці перебувають між собою в різних відносинах. Саме в характері відносин між об'єднаними мовними одиницями до цілого, яке вони становлять, і полягає, на їх думку, основна особливість сурядних і підрядних сполучників.

Кількість сурядних сполучників не залишається незмінною, вона збільшується, а значення сполучників стає різноманітнішим. Розширення складу сурядних сполучників відбувається за рахунок залучення в їх середовище «Змішаних, гібридних слів, що поєднують, які суміщають, як вказує академік В.В. Віноградов, форми і функції сполучників зі значенням інших граматичних категорій [18, 96].

Вивченню відносин, здійснених за участю ряду найбільш поширених з так званих сурядних сполучників, присвячене «Кілька вельми цікавих робіт, - як вважає В.И. Жельвіс [11, 268], - З'явилися в нашій країні і за кордоном ». До їх числа він відніс наступні роботи: «Интонация сложносочиненных предложений сполучником and в современном английском языке в сопоставлении с интонацией аналогичных предложений в русском языке» О.В. Каминской (1956), «Функции и значение английского сполучника and (1962), «The Classification of the Conjunction For, American Speech» V.S. Peeling (1950).

Коли в граматиках перераховуються сурядні сполучники, and зазвичай ставиться на перше місце як найбільш типовий. У більшості випадків and дійсно поєднує частини складного речення, наприклад:

His ambition, he confined to me, was to become «a dead shot», and the marvel of it is that he did not succed. The setting sun was flaming upon it, a summer shower was falling, and it was spanned by two magnificent rainbows. [11, 268].

«В даний час один з найдавніших у всіх мовах сполучник, сполучник «І» бере участь у вираженні настільки великої кількості відносин, що підводити їх під одну планку на підставі тільки наявності цього воістину універсального сполучника означало б недозволено спрощувати справу» [11, 269].

Спираючись на матеріали ретельно проведеного дослідження інтонації, автор дисертації О.В. Камінська знаходить можливим розділити складні речення з and в англійській мові на дві основні групи:

а) речення, що складаються з частин з однорідними висловлюваннями,

б) речення, що складаються з частин з неоднорідними висловлюваннями.

Ці дві групи О.В. Камінска розуміє так: під однорідними розуміються такі, які з точки зору семантико-синтаксичних відносин однаково відносяться до цілого, що вони виражають. Зміст одного висловлювання не залежить від змісту іншого, але вони разом залежать від цілого, рівноправними частинами якого вони є.

Наприклад: Your English language is quite elusive, and the grammar is too cunning.

Неоднорідні висловлювання характеризуються тим, що вони залежать не тільки від того цілого, яке вони становлять, а й один від одного. При цьому зміст одного висловлювання виявляється по відношенню до цілого більш важливим, ніж зміст іншого висловлювання.

Як видно вже з цих визначень. однорідні висловлювання є, без сумніву, складносурядними реченнями, в той час як неоднорідні висловлювання надзвичайно близько стоять до складнопідрядних. О.В.Камінска, наприклад, відносить складні речення, між частинами яких присутні відносини причини- наслідку, наприклад: The men were on the trial now, and they urged their orses.

Умови і наслідку, наприклад: Tell them to do this, and they will do that.

Крім перерахованих, О.В.Камінска називає відносини пояснення: Scrooge signed the paper, and Scrooge's name was good upon «Change» - і приєднання: You've got such nice clothes now, and you're getting taller [11, 270].

Різниця між ними не настільки велика і тому два останні типи речення близькі за змістом вставним реченням. Включення цього типу в групу неоднорідних висловлювань анітрохи не міняє суті справи: залишається в силі той факт, що інтонація в складному реченні змінюється залежно від ступеня рівноправності складових частин цього речення.

Складні речення зі сполучником for

Приклади випадків зв'язку частин складного речення сполучником for є чи не найпереконливішим доказом марності всіх спроб розділити сполучники тільки на сурядні і підрядні. Так, за підрахунками В.С.Пілінг, з 46 підручників для коледжів, виданих за період між 1892 і 1949 рр.., 33 підручника називають сполучник for сурядним, 6 - підрядним, а 7 взагалі уникають згадувати про нього [11, 270]. Сама В.С.Пілінг після довгих сумнівів зупиняється на думці, що сполучник for - сурядний, що не є випадком because, оскільки він може бути вжитий тільки на початку другої частини складного речення. У найбільш поширених випадках так воно і є: там, де друга частина складного речення виражає причину, сполучник for можна замінити сполучником because і тільки потім перенести другу частину на місце першої. Наприклад: I paused, for was thinking of something else now.

Можна змінити на I paused because I was thinking of something else now, а потім, мабуть, і в Because I was thinking of something else now, I paused.

Такі речення в мові зустрічаються. Порівняйте: Because Mrs. Howdershell wished to talk about New York and my work there, I was squeezed in between her and Rella. Однак не можна було б сказати For I was thinking of somenthing else now; I paused. Таким чином, частина речення з for дійсно виявляє одну ознаку сурядності: вона не може відкривати все речення.

До цієї ознаки можна було б додати й іншу: у мові можна зустріти прості речення, що починаються з for та пов'язані причинними відносинами з попереднім реченням. Якщо не враховувати інтонацію, такі речення сильно нагадують частини складного речення з for. Вони являють собою як би розірване складне речення з for. Сама ж можливість такого розриву говорить про порівняльну рівноправність і більшу, ніж у випадку з because, самостійність частин з for. Адже прості розповідні речення з because практично не зустрічаються у мові, у всякому разі - в неемоційній мові. Порівняйте: Even then I might not have been heard. For something happened, I know not what that must have gripped the attention of everyone. Сказати: Even then I might not have been heard. Because something happened ... etc. було б, мабуть, не можна, в усякому разі, в авторській, найбільш нормалізованій мові таких випадків не буває. [11,271].

Частина складного речення з for явно обслуговує іншу, першу частину. Це видно хоча б з того, що друга частина, висловлюючи причину, завжди відповідає на питання why? Тож, частини складного речення тут нерівноправні і не можуть вважатися сурядними.

Набагато доречніше було б говорити про сурядний характер сполучника for в іншій його функції - участі у приєднанні частини, що виражає обгрунтування якогось положення. Крім того, і в цьому випадку частина складно речення, приєднана за допомогою for, має ті ж сурядні властивості, що й проаналізована вище причинна частина. Можна сказати: She would certainly pass by, for that way led home.

(... Because that way led home, ... as that way led home). Але не можна: For that way led home, she would certainly pass by.Можно зустріти і такі прості речення, друге з яких за змістом нагадує частину, яка виражає наслідок: But all the same, some of his nonsence must have stuck in my head. For, all the way down to Andorida, I kept noticing little things.

«За нашою термінологією, - пише Жельвіс, - частини складного речення з for з'єднані за способом двоїстого зв'язку» [11, 272].

«Принаймні, в даний час, - писав Жельвіс в 1962 р., - немає достатніх доказів, що, наприклад, сполучник although може здійснювати інший зв'язок, крім підрядного, так само як і сполучники after, before або until. Точно так, мабуть, чисто сурядними є сполучники so, (N) either - (n) or та інші сполучники з дуже вузьким значенням, а чисто двоїстими - сполучники hardly (scarcely) ... when. Однак таких сполучників надзвичайно мало, і вживаються вони в мові досить рідко. Переважна більшість найбільш уживаних сполучників може брати участь у здійсненні різних відносин. Інша справа, що той чи інший сполучник може вживатися переважно для вираження тільки сурядних або тільки підрядних зв'язків; але в такому випадку набагато справедливіше було б називати такі сполучники переважно сурядними або переважно підрядними. Суть тут аж ніяк не тільки в термінології. Називаючи сполучники таким чином, ми менше будемо схильні вважати їх мало не єдиним критерієм розрізнення зв'язків між частинами складного речення, коли вони не є навіть одним з головних засобів цього розрізнення »(11, 273).

І дійсно, як пишуть Л.С. Бархударов, Д.А. Штелінг: «Залежно від характеру зв'язку між частинами складносурядного речення різняться два основні різновиди складносурядних речень: власне сурядне і співвідносне складне речення. Між складовими частинами власне складного речення можуть бути наступні смислові відносини - узгодженість, протиставлення, вибір, альтернатива, причина та наслідок - і з'єднуються частини такого речення типовими сполучниками відповідно смисловим відносинам речень: and, nor, neither; but, yet; or, else; for і so, hence [25, 388].

При співвідносному зв'язку складне речення складається з двох взаємозалежних, співвіднесених один з одним речень, що вводяться співвідносними сполучниками або сполучникними фразеологічним поєднаннями, при цьому друге речення часто виділяється, акцентується як семантичне головне. У першій частині співвідносного складного речення з наступними сполучниками має місце часткова інверсія: not only ... but, not merely ...but; scarcely ... when, hardly ... when; no sooner ... than. Інверсії немає в співвідносних складних реченнях з наступними сполучниками: either ... or; the ... the [25, 390-391].

Професор В.В. Виноградов вважає, що в сучасній англійській мові можна виділити наступні групи сурядних сполучників: Єднальні. 2. Розділові. 3. Протиставні. 4. Слідчо-результативні. 5. Причинні. Всі перераховані групи сполучників вживаються в межах Складносурядного речення, висловлюючи певні відносини між сурядними реченнями [17, 43].

Єднальні сполучники:

Це найбільш численна група сполучників, до розряду яких в англійській мові належать такі: and; not only ... but; not only ...but also; as well ... as; neither ... nor; both ... and; nor; сполучник neither, із запереченням, що відноситься до нього; сполучник nor із запереченням, що відноситься до нього; поєднання сполучника and і сполучника so; поєднання сполучника and і сполучника yet. Наприклад:

They spoke little, AND much of what they said was in the Welsh tonger.

There was NEITHER fire NOR candle was lit; she diedin the dark. That same evening, the gentlemen in the white waistcoat most positively and decidedly affirmed, NOT ONLY that Oliver would be hung, BUT that he would be drawn and quatered into the bargain.

She rushed excitedly into the field they were about to cross, and flinging herself flat on her back upon to grass, began to wipe her gown AS WELL AS she could by spinning horizontally on the herbage and dragging herself over it upon her elbows.To leave her alone with them was strange AND YET, as no doubt his mother had foreseen at least of evils at the moment, he run up into the house.