Синтаксичні зв’язки в німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

синтаксис німецький речення підрядний

Вступ

Розділ 1. Поняття синтаксичного рівня

1.1 Синтаксис як рівень мови

1.2 Типи синтаксичного зв'язку у словосполученні

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Синтаксичні зв'язки в німецькій мові

2.1 Синтаксичні зв'язки слів

2.2 Синтаксичні зв'язки в підрядних реченнях

2.2.1 Види німецьких речень

2.2.2 Порядок слів у німецьких реченнях

2.2.3 Зв'язок слів в сурядних і підрядних реченнях в німецькій мові

2.2.4 Детальна характеристика підрядних речень (таблиця)

Висновки до розділу 2

Загальні висновки

Список використаних джерел

Вступ

Мовознавство досліджує людську мову загалом і всі існуючі конкретні мови як її різноманітні вияви, індивідуальні втілення. Нині мовознавство є не просто єдиною наукою, а сукупністю споріднених наук, які мають спільний предмет вивчення -- мову, але розглядають цей предмет з різних точок зору або вивчають різні його компоненти [10, с.5]

В досліджені ми розглянули синтаксис в німецькій мові та типи синтаксичного зв'язку. Синтаксис - це невід'ємна частина кожної мови, німецька не є виключенням. Над питанням синтаксису працювали такі вчені як Березін К.С., Головін А.К. [2, с.30], Поворожити В. А. [4, с.13], Зуєва А. Н., Молчанова І. Д. [6, с.125] та інші, однак незважаючи на дослідження вчених, саме типи синтаксичного зв'язку в сучасній німецькій мові і визначає актуальність нашого дослідження.

Мета дослідження полягає в комплексному вивченні основних типів синтаксичного зв'язку слів в реченнях в сучасній німецькій мові.

Завдання дослідження:

ь Визначити поняття синтаксису та синтаксичного рівня;

ь Проаналізувати типи синтаксичного зв'язку;

ь Детально проаналізувати типи синтаксичного зв'язку в реченнях.

Об'єкт дослідження синтаксис сучасної німецької мови.

Предмет дослідження типи синтаксичного зв'язку у сучасній німецькій мові.

Метод дослідження - критичний аналіз синтаксису та типів синтаксичного зв'язку та конструктивний метод.

Розділ 1. Поняття синтаксичного рівня

У Розділі 1 розглянуто значення синтаксичного рівня, пояснення ключових термінів: синтаксис, речення, предикація, словосполучення, слово. Також розглянуто типи и види синтаксичного зв'язку в словосполученнях.

1.1 Синтаксис як рівень мови

Синтаксис (також синтакса, складня, грец. уэнфбойт -- "розкладання по полицях") -- розділ граматики, що вивчає словосполучення та речення, їх будову, типи й об'єднання в надфразні одиниці, роль і значення частин мови та граматичних форм у реченні в синхронному й діахронному (історичному) перекрої.

Синтаксис - граматична будова речень та словосполучень у мові та закономірності їхнього функціонування в мовленні;

- галузь мовознавства, розділ граматики, що вивчає закономірності сполучення слів і предикативних одиниць у реченні, будову, ознаки й типи речень і висловлень.

Розмежовують: синтаксис словосполучень, який установлює синтаксичні властивості окремих слів як частин мови, тобто правила їхньої сполучуваності з іншими словами; синтаксис речень, спрямований на дослідження типів, ознак речень, зв'язків слів і сполук у складі речення і висловлення [11, с.15]

Синтаксис мови є таким рівнем, який оперує зі складнішими, ніж слово одиницями. Він, як і будь-який інший рівень мови, володіє своїм власним складом одиниць, а саме словосполученням і реченням.

Синтаксис - це розділ мовознавства, що вивчає словосполучення і речення як одиниці мовлення.

Речення - це висловлення, що містить предикативну синтагму, передає відносно завершену інформацію і характеризується відповідною інтонацією.

Предикація:

1) позначення певних властивостей і дій предмета, віднесення даного мовного змісту до певного часу і способу, напр.: Студент читає книжку (позначення дії, яку виконує студент, є предикацією);

2) в теорії мовленнєвих актів предикація - це частина пропозиціонального Акту [11, с.23]

Словосполучення - це синтаксична конструкція, що утворюється поєднанням двох чи більше повнозначних слів основі певного синтаксичного зв'язку, які виконують номінативну функцію, напр.: старанний школяр - der fleissige Schueler, писати лист - einen Brief schreiben, вчитися в університеті - an der Universitдt studieren, і т.д.

Слово - це основна одиниця лексичного рівня мови, що характеризується цільнооформленістю, довільністю та ідіоматичністю.

І слово, і словосполучення виконують одну і ту ж функцію: вони називають предмет, явище, дію, процес. Але, на відміну від слова, яке є цільнооформленою одиницею лексичного рівня мови, словосполучення складається щонайменше з двох, а нерідко й більше повнозначних слів, причому кожне з них може отримати розширення за існуючими у даній мові законами, напр., ein interessanter Roman - ein sehr interessanter neuer Kriminalroman.

На відміну від слова і словосполучення, які виконують номінативну функцію, речення виражає судження, спонукання або запитання. Граматичну основу речення складає, на відміну від словосполучення, вираження за допомогою мовних засобів відношення змісту висловлення до дійсності. Речення може складатися як з одного, так і з декількох повнозначних слів, напр., Кажи! Що це? Вже третій день іде сніг і т. д. [11, с.25]

1.2 Типи синтаксичного зв'язку у словосполученні

Словосполучення у кожній мові будуються за певними, характерними для даної мови моделями, які є узагальненими величинами, що наповнюються у мовленні різноманітним лексичним матеріалом, який надає певному словосполученню конкретного характеру.

Завданням типологічного вивчення словосполучень в українській та німецькій мовах є дослідження і встановлення аломорфних та ізоморфних рис на рівні словосполучень і, тим самим, виявлення їх основних типів.

Як випливає зі сказаного вище визначення словосполучення одним із його основних ознак є синтаксичний зв'язок, який з'єднує компоненти словосполучення. Якщо компоненти словосполучення перебувають у рівних відносинах один щодо одного, що може бути перевірено їх простою перестановкою без зміни чи якої-небудь шкоди для його змісту, то мова йде про сурядний синтаксичний зв'язок: die Eltern und die Kinder; du oder ich і т.д.[6, c.3].

Якщо ж компоненти словосполучення перебувають у рівних відносинах один щодо одного, тобто якщо один компонент підлеглий або залежний від іншого, то мова йде про підрядний синтаксичний зв'язок. У таких словосполученнях перестановка складових частин може призвести до суттєвої зміни форми, а часом і змісту в цілому, напр., цікава книга - книга цікава. У першому випадку ми маємо словосполучення, а в другому, фактично, речення. Особливим видом зв'язку є предикативний, який взагалі характеризує собою відношення між підметом і присудком, а, отже, безпосередньо пов'язаний з реченням. [6, c. 4]

Однак в обох мовах існують також і словосполучення, у яких підлеглий компонент несе особливу функцію: він надає предмету певну ознаку, яка розглядається не як постійна, а лише як тимчасова, така, що виникає підчас здійснення дії, яку позначає присудок речення. Такий синтаксичний зв'язок називають предикативним, напр., Er lief aufgeregt hin und her. Sie liest aufmerksam ein Buch. Wir singen freudig ein Lied. Синтаксичний зв'язок, який з'єднує компоненти словосполучення lief aufgeregt, liest aufmerksam, singen freudig ілюструє предикативний зв'язок у словосполученні.

Коли ми говоримо про тип того чи іншого мовного явища, то ми в першу чергу маємо на увазі певну досить конкретну суму постійних і стійких ознак, які характеризують це явище і, певною мірою, обумовлюють одна одну. Для того щоб дати правильне визначення поняття "тип словосполучення як одиниця зіставлення", потрібно ґрунтуватися, передусім, на ознаках і властивостях, притаманних словосполученню як особливій синтаксичній одиниці, яка існує в різних мовах. Тільки тоді дефініція потрібного нам поняття, його обсяг і межі будуть адекватними і достатньо універсальними.

Висновки до розділу 1

В першому розділі ми розкрили широке поняття синтаксису, повністю його проаналізували, розглянули синтаксис слів в словосполученнях та реченнях німецької мови. Також детально розібралися з типами та видами синтаксичного зв'язку в словосполученні. На прикладах ми проаналізували синтаксичний зв'язок у словосполученнях, детально розібрали його роль та функції.

Розділ 2. Синтаксичні зв'язки в німецькій мові

У Розділі 2 розглянуто синтаксичні зв'язки в реченнях в німецькій мові. На окремих прикладах детально розібрано типи и види синтаксичних зв'язків. Присутня характеристика підрядних речень в німецькій мові..

2.1 Синтаксичні зв'язки слів

Як було вже зазначено, словосполучення ґрунтується на синтаксичних зв'язках між словами, що входять до нього. У мовах світу існують, крім сурядного, такі основні типи синтаксичних зв'язків: узгодження, керування, координація, прилягання, тяжіння, інкорпорація, замикання та ізафет. [10, с.10]

Узгодження - тип синтаксичного зв'язку, за якого граматичні значення стрижневого слова повторюються в залежному слові. Якщо в обох словах є рід, число і відмінок, то вони повинні бути однаковими.

Наприклад: нім. Eine neue Feder (нове перо).

Керування - тип синтаксичного зв'язку в словосполученні, коли одні граматичні значення стрижневого слова викликають у залежному слові інші, але конкретно визначені (певні) граматичні значення, тобто форма залежного слова повністю зумовлюється стрижневим словом. Наприклад: нім. Schreiben an (seinen) Bruder (писати (його) брату), in Bewegung geraten (приводити в рух).

Координація - це взаємна супідрядність підмета і присудка (особливий тип зв'язку, який не є ні сурядним, ні підрядним), їх взаємна узгодженість. Підмет і присудок формально уподібнюються один одному.

Вони можуть координуватися у відмінку, роді та числі, в роді та числі "Er sang" ( він співав), у числі "Die Mдdchen tanzen" (дівчата танцюють), у числі та особі "Er arbeitet" (він працює). [10, с.13]

На відміну від узгодження, координація -- це двобічний зв'язок, який поєднує узгодження й керування. Наприклад, в реченні Ich lese (я читаю) присудок керує названим відмінком підмета, а підмет узгоджується с присудком в першій особі однини.

Прилягання - зв'язок між словами в словосполученні, який виражається позиційно (порядком слів) або інтонаційно. Прилягають до стрижневого слова незмінні слова(прислівники, дієприслівники, неозначена форма дієслова). Наприклад: нім. arbeiten hier (працювати тут), sehr eifrig (дуже старанно).

Тяжіння - це узгодження предикативного означення з підметом.

Наприклад: нім. Der Vater ging der Nachdenkliche (батько ходив замислений). Зі смислового боку цей зв'язок означає, яким є предмет, виражений підметом, у момент здійснення позначуваної присудком дії.

Інкорпорація - поєднання слів-коренів, сукупність яких оформляється службовими елементами. Так німецьке слово die Dreizimmerwohnung (трьохкімнатна квартира) складається з коренів (слів) Drei "три", zimmer "кімната", wohnung "квартира". Ще одне слово der Theaterkartenvorverkauf (попередній продаж квитків в театр) складається з таких коренів (слів) Theater (театр), karten (квитки), vor (перед), verkauf (продаж).

Маємо єдину синтаксичну побудову в одному злитому вигляді, яка зовнішньо подібна до слова з одним закінченим змістом. Цей зв'язок нагадує словоскладання (творення складного слова).

Замикання - синтаксична побудова, яка вимагає дистантного розташування найтісніше пов'язаних слів. Так, зокрема, в німецькій мові перфектна форма минулого часу, що утворюється аналітично поєднанням допоміжного дієслова (haben/sein) та другої форми дієприкметника(Partizip II), у реченні утворює рамкову конструкцію (між допоміжним дієсловом і дієприкметником ставляться всі інші члени речення). Наприклад: Haben Sie dieses Buch in Berlin gekauft? (Ви купили цю книжку в Берліні?), де Haben gekauft (купили) - перфектна форма дієслова, kaufen (купувати). Див. ще: Da war unsere Mutter aus der Stadt gekommen (це наша мама прийшла з міста), де war gekommen (прийшла) - перфектна форма дієслова, kommen (приходити). Як бачимо на цих прикладах,тут залежні слова знаходяться між частинами аналітич-ної форми слова. [10, c. 33]

Дехто до замикання відносить і випадки типу eine breite StraЯe ( одна велика вулиця), де між артиклем або присвійнимзайменником та іменником вставляються одиночні чи по-ширені означення. Крайні члени словосполучення ніби роз-суваються, утворюючи для означення рамку.

Ізафет - атрибутивне словосполучення, яке скла-дається з двох іменників, перший з яких є означенням, де показник зв'язку знаходиться в другому (головному,трижневому) слові. Ізафет характерний для тюркських мов.

Дещо інший різновид ізафету спостерігається в іранських та арабській мовах.

В німецькій мові такий вид зв'язку як ізафет не спостерігається. [11, c.35]

2.2 Синтаксичні зв'язки в підрядних реченнях

2.2.1 Види німецьких речень

Німецькі речення бувають простими та складними. Просте речення зазвичай складається з двох слів -- Підмета і присудка (непоширене речення), проте може включати і другорядні члени речення (поширене речення). Складні речення складаються з двох або кількох простих речень. Відповідно, вони бувають складносурядними (безсполучникові та сполучникові), які складаються з двох незалежних речень, і складнопідрядними, які складаються з головного і одного або декількох підрядних).

2.2.2 Порядок слів у німецьких реченнях

Порядок слів у німецькому реченні безпосередньо залежить від його характеру. У простому розповідному реченні розрізняють прямий і зворотний порядок слів.

В першому випадку мається на увазі, що всі члени речення займають лише свої чітко встановлені позиції: спершу підмет, потім присудок і другорядні члени речення. Наприклад, Der Lehrer kommt bald.

При зворотному порядку слів відбувається інверсія: Bald kommt der Lehrer. При складеному або складному присудку змінна частина стає на своє місце, а незмінна переходить в кінець речення: Ich stimme zu.

У питальних речень без питального слова присудок стає на перше місце в реченні: Hat er das gemacht?.

У питальних речень з питальним словом ( wer?, Was?, Wann?, Wo?, Wohin?, Woher?, Wie?, Warum?, Wozu? Та ін) на першому місці стоїть саме питальне слово, а присудок йде за ним: Was hat er gemacht?

У заперечних реченнях найчастіше зустрічається заперечна частка nicht, яка зазвичай використовується перед заперечуваним словом: Nicht alle verstehen das. Однак якщо заперечується присудок, то частка опиняється в кінці речення перед незмінною частиною: Das weiЯ ich nicht. Якщо заперечується іменник, то перед ним ставиться заперечний займенник kein, який заміщає невизначений артикль і узгоджується з іменником в роді, числі і відмінку: Ich habe keine Zeit. Подвійного заперечення в німецькій мові немає, тобто конструкції "нічого / ніколи не …" передається тільки одним запереченням (у цьому випадку словами nichts (ніщо) або niemand (ніхто)). [4, c.25]

2.2.3 Зв'язок слів в сурядних і підрядних реченнях в німецькій мові

Зв'язок в складносурядному реченні здійснюється за допомогою сурядних сполучників und, aber, oder, denn, deshalb, darum, doch, dann, so, also, а також за допомогою парних сполучників bald … bald, nicht nur … sondern auch, sowohl … als auch, entweder … oder.

Підрядне речення в складі складнопідрядного вводиться за допомогою підрядних сполучників ( dass, wenn, als, weil), відносних займенників ( der, die, das, die), питальних займенників ( wer, was, welcher ), прислівників ( wo, wann), питальних займенникових прислівників ( woran, wovon, worьber) тощо. Їхній вибір залежить від виду підрядного речення.

Ці речення бувають: додатковими, означальними, обставинними (місця, часу, способу дії, порівняння, ступеня, наслідку, причини, цілі, умови та поступки) і приєднувальними.

2.2.4 Детальна характеристика підрядних речень (таблиця)

Висновки до розділу 2

В другому розділі ми розглянули синтаксичний зв'язок в німецькій мові. Проаналізували всі типи синтаксичного зв'язку в словах на окремих прикладах. Детально розглянули види підрядних речень та синтаксичний зв'язок в них. В наведеній таблиці ми проаналізували саме ці види при наявності чітких прикладів.

Загальні висновки

Синтаксис (від гр. syntaxis- побудова, порядок)- частина мовознавства, що вивчає форми речень і словосполучень.

Ми розглянули поняття синтаксис в цілому. З нього випливає таке поняття як синтаксис як рівень мови. До цього твердження входять такі поняття, як речення, слова, словосполучення, предикація. Цим поняттям ми дали чітке визначення и сутність. Далі ми проаналізували типи синтаксичного зв'язку в словосполученнях та місце їх в загальних реченнях. На приведених прикладах ми можемо побачити які саме типи синтаксичного зв'язку існують в словосполученнях. Після аналізу синтаксичного зв'язку в словосполученнях ми перейшли до опрацювання синтаксису в словах та реченнях, зокрема в підрядних реченнях. В словах ми розглянули такі типи зв'язку як: узгодження, керування, координація, прилягання, тяжіння, інкорпорація, замикання та ізафет. Всі ці типи ми докладно вивчили і проаналізували їх значення, безумовно на конкретних прикладах. Далі ми розглянули підрядні речення. Існує декілька різних видів підрядних речень в сучасній німецькій мові, та типи синтаксичного зв'язку в них. Інформацію цього блоку ми представили у вигляді таблиці, на конкретних прикладах ми показали типи синтаксичного зв'язку в сучасній німецькій мові.

Список використаних джерел

1. Жирмунський В.М. Історія німецької мови / Жирмунський Віктор Максимович. - М.: Видавництво літератури на іноземних мовах, 1948. - 300 с.

2. Березін К.С., Головін А.К. "Общее языкознание" / Березін Константин Семенович, Головін Олексій Константинович. - М., 2000р.

3. Михаленко А.О. Deutsche Sprache / Михаленко Анатолій Олексійович / Морфологія. - Железногорськ, 2010.

4. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства / Карпенко Юрій Олександрович. - М.: Академія, 2009. - 336 с.

5. Смирнова Т.М. Deutsch Intensiv. Початковий етап / Смирнова Татьяна Михайлівна. - М., 2005. - 352 с.

6. Зуєва А.Н., Молчанова І.Д. та ін. Словник словотворчих елементів німецької мови / Зуєва Анна Назарівна, Молчанова Ірина Дмитрівна. - М., 1979. - 536 с.

7. Krech E.-M., Stock E., Hirschfeld U. Deutsches Aussprachewrterbuch. - Berlin, 2009.

8. Niebaum H., Macha J. Einfhrung in die Dialektologie des Deutschen. - Tbingen, 2006.

9. Siebs Th. Deutsche Aussprache - Reine und gemigte Hochlautung mit Aussprachewrterbuch. - Berlin, 2007.

10. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: підручник. / М.П. Кочерган. - К.: ВЦ "Академія", 2008. - С. 307 - 319.

11. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: підручник / Ю.О. Карпенко. - К.: ВЦ "Академія", 2006. - С. 301 - 319.

Размещено на Allbest.ru