Чесько-українська міжмовна омонімія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Існування, використання і розвиток мов призводять до нових цікавих внутрішньомовних явищ. Одним з них є міжмовна омонімія, якій у сучасній лінгвістиці присвячується багато праць. Увага лінгвістів до питань омонімії пояснюється тим, що це явище характерне для усіх мов і є однією з проблем перекладознавства: дослідники зупиняються на різноманітних об'єктах перекладу, котрі часто стають причинами суперечливих думок. Саме тому явище міжмовної омонімії ніколи не втрачало своєї актуальності, а отже і інтересу мовознавців.

У сучасному, передусім слов'янському, мовознавстві омонімія становить окрему лексичну категорію, яка має самостійний лінгвістичний статус (не зважаючи на розбіжності у поглядах на міжмовні омоніми і неоднозначність термінології), хоча і розглядається у зв'язку з суміжними та подібними поняттями - паронімією та полісемією.

Опрацювання цієї частини словникового складу споріднених мов є актуальним і необхідним, особливо для лексикології та лексикографії, але чи не найбільшу потребу в цьому відчувають теоретики і практики перекладу, як, зрештою, і викладачі іноземних мов (у даному конкретному випадку - чеської в Україні та української - в Чехії). У Чеській Республіці суттєво зріс інтерес до української мови; діють кафедри україністики, а отже, питання чесько-української омонімії як складової частини лексичної системи обох мов вимагає теоретичного і практичного опрацювання.

Актуальність даної роботи зумовлена тим, що явища міжмовної омонімії досить поширені, а кількість помилок, які допускають не тільки звичайні люди, а й перекладачі, доволі велика. Незважаючи на те, що «фальшивим друзям перекладача» присвячено низку праць, зокрема розроблялись і можливі принципи класифікації та систематизації таких слів, і теоретичні основи явища міжмовної омонімії у споріднених та близькоспоріднених мовах, однак проблема вивчена недостатньо, тому потребує новітнього, «свіжого» погляду й дослідження. Саме тому наше дослідження передбачає суцільну вибірку та опис чесько-українських міжмовних омонімів.

Об'єкт дослідження - явище чесько-української міжмовної омонімії як таке в чеській та українській мовах.

Предмет дослідження - власне чесько-українські міжмовні омоніми з погляду їх форми та змісту у кількості 80 (у алфавітному порядку), обрані шляхом суцільної вибірки.

Метою даної роботи є аналіз явища чесько-української міжмовної омонімії на прикладі відібраних омонімів з точки зору походження та семантики.

Окреслена мета передбачає такі завдання:

1) здійснити теоретичний огляд існуючих праць та визначити поняття «омонім» у слов'янському мовознавстві;

2) встановити причини виникнення міжмовних омонімів з точки зору походження та семантики;

3) здійснити аналіз вибраних методом суцільної вибірки із словника чесько-українських омонімів з точки зору етимології та семантики.

Для розв'язання поставлених завдань використовуються такі методи дослідження: для збору матеріалу була задіяна методика суцільної вибірки з двомовного словника; ознайомлення з науковою літературою з обраної теми, аналіз і узагальнення отриманої інформації відповідно до вищезазначених компонентів роботи; описовий, зіставний метод та метод компонентного аналізу.



Розділ 1. Явище міжмовної омонімії та його вивчення у слов'янському мовознавстві

1.1 Поняття омонімії та зокрема міжмовної омонімії. Причини появи міжмовних омонімів

Взаємодія двох близькоспоріднених мов з одного боку сприяє взаємозбагаченню мов, а з іншого - породжує явище небажаної інтерференції (взаємопроникнення), найбільш простим виявом якої є відхилення від норм однієї мови під впливом іншої. Відомо, що немає «чистих» від явищ інтерференції мов. У випадку контактування чеської мови з українською явище взаємопроникнення існує, але не простежується настільки яскраво, як, наприклад, у російській з українською. До причин, які викликають таку інтерференцію на лексичному рівні, належить явище міжмовної омонімії.

Омоніми - слова чи їхні окремі граматичні форми, а також стійкі словосполучення, морфеми, синтаксичні конструкції, що за умови однакового звучання (чи написання) мають абсолютно різні значення (на відміну від полісемії) [2, с. 25]. Омоніми поділяють на омографи, омофони, омоформи та прості (неповні) омоніми.

Між однозвучними словами з різним значенням, уживаними в різних мовах, теж спостерігають омонімічні відношення. Такі слова називають міжмовними омонімами, однак найбільш конкретного, нерозмитого і повного визначення цього поняття досі немає. Нами приймається таке визначення міжмовних омонімів (за Л.П. Лобковською, [14, с. 83]): це слова двох (або більше) контактуючих мов, що співпадають звуковою чи графічною формою і різняться (у різній мірі) за значенням. Приклади міжмовних омонімів, характерних для чеської та української мов: veselka (в чеськ. м. - свято одруження, «весілля», в укр. м. - дугоподібна різнобарвна смуга, яка з'являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів к краплинах дощу, «райдуга»), kveten (в чеськ. м. - п'ятий місяць календарного року, «травень», в укр. м. - четвертий місяць календарного року, «квітень»).

Дослідженням омонімії займалися відомі вчені-мовознавці В.В.Виноградов («Об омонимии и смежных явлениях»), Л.В.Малаховський («Теория лексической и грамматической омонимии»), О.С.Ахманова («Очерки по общей и русской лексикологии», «Словарь омонимов русского языка»), Ю.С.Маслов («Омонимы в словарях и омонимия в языке»), А.А.Реформатський («Введение в языкознание»), Л.А.Булаховський («З життя омонімів» та «Омонімія в слов'янських мовах»), М.П.Кочерган («Слово і контекст») та інші.

У практиці лексикографічної і перекладацької роботи, а також викладання мов, найбільші труднощі викликає саме вищезазначена категорія слів, які ще називають «фальшивими друзями перекладача».

Причини появи «фальшивих друзів перекладача» обумовлені національною своєрідністю лексичного складу кожної мови. Вони можуть виникати в результаті випадкових збігів (у обмежених випадках), а у споріднених, особливо близькоспоріднених мовах - базуються на споріднених словах, котрі сходять до спільних прототипів у мові-основі (у випадку досліджуваних нами чесько-українських мовних відносин - до праслов'янської мови). Їх загальна кількість і роль кожного з можливих джерел походження виявляються різними для кожної конкретної пари мов, визначаючись генетичними і історичними зв'язками мов.

Іншомовні слова, що викликають у людини невірні асоціації, напевно, існують стільки ж часу, скільки і самі мови. Збереглися, наприклад, свідчення про різноманітні випадки, коли міжмовні омоніми призводили до комічних ситуацій.

Протягом ХХ-ХI ст., як підкреслює А.А.Мосягін [16, с. 38], у зв'язку з розвитком засобів комунікації і збільшенням обміну між країнами зростає і кількість «фальшивих друзів перекладача» (не лише міжмовних омонімів, але і синонімів та паронімів). У сучасному світі людина кожного дня стикається з різноманітними іноземними мовами: і в особистих контактах, і в побуті (найпростіший приклад - етикетки на товарах загального вжитку), і у професіональних сферах (наприклад, багато запозичень у офісній лексиці). Це призводить до виникнення нових, до цього часу невідомих взаємовідносин між мовами, що знаходить відображення у міжмовній омонімії.

1.2 Питання про доцільність терміну «міжмовна омонімія» та поняття «фальшиві друзі перекладача»

У наукових роботах для позначення назв повної чи часткової формальної подібності слів різних мов при їх семантичній відмінності використовують різні терміни: «фальшиві друзі перекладача», оманливі міжмовні подібності, міжмовні омоніми, міжмовні пароніми, міжмовні синоніми, міжмовні полісеми, фальшиві еквіваленти, псевдоінтернаціоналізми та ін.

Безумовно, важко знайти термін, який би охопив усі вияви вищезазначеного поняття. Це свідчить про складність даного явища і необхідність використання таких лінгвістичних методів, котрі б допомогли уникнути неоднозначності в інтерпретації цієї категорії слів, наприклад:

- К.Г.М.Готліб об'єднав усі спірні випадки міжмовних відносин у терміні «міжмовні/мовні аналогізми» [34, с. 437];

- В.В.Дубичинський заради уникнення неточностей пропонує нову концептуальну систему: об'єднати відомі вищезазначені терміни у єдину термінологічну систему, а самі вияви називати «лексичними паралелями» [10, с. 4]. Однак цей термін вже використовувався в інших працях у більш вузькому значені, тому не є доцільним у даному випадку;

- Р.А.Будагов підкреслює недостатню адекватність словосполучення «фальшиві друзі перекладача» у відношенні до мовного явища, з яким зіставляється, однак не вважає необхідним відмовлятися від нього: «Во-первых, это словосочетание, по-видимому, не имеет равного и более краткого эквивалента; во-вторых, сама его "открытость" привлекательна: она как бы напоминает, какие ловушки ожидают всех, кто имеет дело с разными языками» [3, с. 362];

- Й.Влчек притримується солідарної думки: хоча «фальшиві друзі перекладача» - не термін, спроби замінити його натикаються на супротив, зумовлений багаторічним використанням даного словосполучення. Термін ж «міжмовна омонімія» чеський мовознавець вважає неточним по відношенню до чесько-російської омонімії, адже він не відображає звукову тотожність при відмінності значень слів цих двох мов (навіть при фонетичній подібності слів існує різниця у наголошуванні, вимові і тривалості звуків, яка в чеській мові часто виконує функцію творення нових значень) [7, с. 469].

Ми підійшли до питання відповідності цих двох понять - «міжмовна омонімія» і «фальшиві друзі перекладача». Й.Влчек вважає, що друге не є відповідником першому, а лише «образним вираженням для називання міжмовних омонімів» [26, с. 33].

Однак деякі лінгвісти вживають обидва терміни, не розрізняючи їх семантично. Знову ж таки, Р.А.Будагов, назвавши свою статтю «Фальшиві друзі перекладача» відповідно до назв словників, матеріал яких він аналізує, в той же час вказує, що «фальшивими друзями перекладача зазвичай називають міжмовні омоніми - слова, які при однаковому звучанні мають різні значення» [4, с. 141].

Подібний погляд висловлює й А.Шидловський: «Фальшивими друзями перекладача в лінгвістиці називають міжмовні омоніми - слова, які при однаковій чи подібній вимові мають різні значення» [22, с. 47].

Однак вважається, що поняття «фальшиві друзі перекладача» значно ширше, ніж «міжмовні омоніми» і «міжмовні пароніми». Воно включає у себе усі лексичні одиниці, які можуть викликати неправильні асоціації [33, с. 13]. Інші вважають таке звуження кола «фальшивих друзів перекладача» штучним, оскільки воно не знімає задачу вияву усіх видів лексичних одиниць, котрі можуть визвати невірні асоціації при вивченні іноземної мови [35, с. 104].

До того ж поширеною є думка про те, що називати міжмовні омоніми терміном «фальшиві друзі перекладача» було б неправильно: така дефініція не відображає симетрично-асиметричного боку явища, оскільки омонімія - це прояв симетрії форми при асиметрії змісту. Назву «фальшиві друзі перекладача» часто використовують у теорії перекладу, але вона не відображає лінгвістичного аспекту проблеми.

Отже, попри усю умовність терміну «міжмовна омонімія» таке поняття вважається найбільш виправданим. Приймаючи для визначення міжмовних омонімів широке тлумачення поняття омонімії як звукового співпадіння різних мовних одиниць, котрі не пов'язані одна з одною семантично, зрозуміло, що таке визначення є всього-лише «робочим» і передбачає надалі ряд уточнень.

1.3 Історія вивчення проблеми міжмовної омонімії у слов'янському мовознавстві

Окремі питання, що мають відношення до слов'янської міжмовної омонімії і полісемії, в останні роки розглядаються з великою увагою, і у навчальному процесі їм також відводиться багато місця.

Нині функціонують більш ніж десять слов'янських літературних мов зі своєю історією, літературою, культурою і традицією. Вони мають чимало спільних рис, але мають і значні відмінності. Тим не менш зрозуміти основний зміст висловлення іншою слов'янською мовою можливо. Загальнослов'янський лексичний фонд, з невеликими, головним чином фонетичними, розбіжностями, присутній у всіх слов'янських мовах.

Однак природно, що ці розбіжності зацікавили мовознавців. Наприклад, одним з перших звернув увагу конкретно на відповідності омонімічного характеру у слов'янських мовах український письменник і перекладач М. Ф. Рильський. Підкреслюючи умовність терміну, міжмовними омонімами він називає слова, «котрі однаково або подібно звучать у двох або кількох мовах, але мають неоднакове, іноді протилежне значення», наприклад: рос. рожа «морда» - укр. рожа «троянда» або «мальва», словац. malomocny «прокажений» - рос. маломощный - «невеликої сили» та ін. [19, 163-164].

Також варто згадати початки вивчення міжмовної омонімії взагалі. Це явище давно привертає увагу лінгвістів. У 1788 році вийшов лексикографічний нарис А.Портітора про міжмовні лексичні відповідності омонімічного характеру у французькій та німецькій мовах. Пізніше цю категорію вивчали Ш.Біго, Л.Граньже та інші. Поняття «фальшиві друзі перекладача» (калька з франц. fauxamis du traducteur) було введене М.Кесслером та Ж.Дероккіньї 1928 року [24, с. 15]. Саме з цього моменту почалося системне і широке вивчення міжмовної омонімії. Перші фахові словники омонімів французької мови з'явилися ще на початку XIXстоліття, потім - і інших мов. Дослідженням омонімів займалися такі вчені, як Р.Лібіх, Ж.Жильєрон, А.Мейєр-Любке, Ш.Баллі, Л.Булаховський, О.Потебня, Р.Будагов, О.Ахманова, О.Реформатський, В.Виноградов та ін.

У кінці 60-х-початку 70-х років у цій сфері були проведені фундаментальні дослідження, зокрема варто відзначити роботи В.В.Акуленко, К.Г.М.Готліба, В.Л.Муравйова. Ними розроблені основні теоретичні положення щодо цієї категорії слів і складені словники та посібники «фальшивих друзів перекладача».

У вивченні близькоспоріднених слов'янських мов велика заслуга належить українським мовознавцям, котрі створили цілу серію зіставно-типологічних досліджень російської і української мови, виданих інститутом мовознавства імені А.А.Потебні: «Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія» (1973), «Сопоставительное исследование русского и украинского языков» (1975), та ін. Значний інтерес для вивчення лексики російської і української мови становлять також праці А.А.Реформатського, Н.М.Шанського, Д.Н.Шмелева та інших.

Л.Булаховський у своїх працях «З життя омонімів» та «Омонімія в слов'янських мовах» зробив загальний огляд омонімії і дав контрастивний опис омонімів у слов'янських мовах [5, 6]. Вчений вважав, що омоніми практично не створюють жодних незручностей для мови, тому омонімію не варто розглядати як явище негативне. У цьому його підтримував Р.Будагов. Такої ж думки дотримувався Ф.Маулер, який стверджував, що омонімія є засобом економії мовних ресурсів і що вона сприяє компактності мовної системи [15, с. 9].

Різні погляди на омонімію мали українські мовознавці М.Демський, В.Кононенко, Л.Лисиченко, М.Муравицька, А.Є.Супрун, М.Кочерган, І.Олійник. Проблемою омонімії займалися також учені-славісти, розглядаючи її у контексті як однієї мови, так і порівняно з іншими спорідненими слов'янськими мовами. Наприклад, теорію міжмовної омонімії у слов'янських мовах, причини та джерела виникнення цього явища, принципи класифікації у плані як форми, так і змісту розвивали Р.О.Будагов [3, 4], К.М.Готліб [9], В.Л.Муравйов [17], Ю.П.Гольцекер [8], О.Л.Паламарчук [20], проте лінгвістичний статус міжмовної омонімії залишається не чітким, не визначено зміст термінологічних понять та критерії розмежування суміжних категорій, немає єдності в підходах до самого поняття міжмовної омонімії. Саме тому типологічний аналіз міжмовних омонімів у споріднених слов'янських мовах як на рівні системи, так і на рівні функціонування, з погляду плану вираження та плану змісту, глибоке дослідження їх генетичної, словотвірної та семантичної структури вкрай необхідний та актуальний для розвитку контрастивної лінгвістики.

Менш знайомі для загалу розвідки чеських та словацьких лінгвістів, присвячені цим питанням. З них найбільший інтерес становлять праці Й.Влчека, Б.Трнки, О.Духачека, М.Формана, М.Тєшітелової, В.Скалічки.



1.4 Дослідження міжмовної омонімії у чеському мовознавстві

Як ми зазначили у попередньому підрозділі, чеські мовознавці також приділяли увагу питанням міжмовної омонімії. Для впорядкування інформації ми спробуємо виокремити кожного з дослідників і коротко охарактеризувати їх.

Чеський лінгвіст Й.Влчек ґрунтовно вивчав російсько-чеську омонімію, результатом чого став укладений ним словник російсько-чеської омонімії та паронімії. Автор констатує факт недостатнього теоретичного дослідження тієї частини словникового запасу споріднених мов, для котрих умовно застосовується термін «міжмовна омонімія». Доводить безперечність спільного походження, а часто і спільного значення в минулому великої кількості омонімів у близькоспоріднених мовах. Дослідження значного пласту чеської та російської лексики поставили перед науковцем проблему дефініції явища, яке, на його думку, є найвищим ступенем лексичної інтерференції. Чеський мовознавець ставить перед собою запитання, яке досі залишається спірним: чи можна вважати правомірним термін «міжмовна омонімія»? Як ми вже зазначили вище, Й.Влчек зауважує, що в такому контексті цей термін є неточним.

Отже, на думку чеського мовознавця, у контексті двох чи більше мов міжмовні омоніми слід характеризувати як слова, що подібно звучать, мають подібне написання, але різне значення. Автор також перелічує ознаки міжмовної омонімії:

1) звукова схожість;

2) графічна схожість або еквівалентність;

3) відмінності в значенні;

4) можливість впливати як на цілі слова, так і на окремі їхні форми [26, с. 470].

У слов'янському, зокрема чеському, мовознавстві омонімія трактується здебільшого як явище нейтральне. Б.Трнка, наприклад, вважав омонімію «суттєвим фактором у розвитку фонологічної системи мови» [18, с. 275].

Зокрема О.Духачек характеризує явище міжмовної омонімії так: «У мовах можемо спостерігати прагнення розрізняти слова різні за значенням але подібні за формою (омоніми), або дуже схожі (пароніми)» [27,с. 11]. Чеський лінгвіст вказує на те, що омонімія не являє собою небезпечне явище для мов, оскільки поширена у всіх мовах. Більше того, деякі письменники використовують слова-омоніми для створення каламбурів. Займаючись проблемою зникнення слів, О.Духачек висловлює думку, що її слід розглядати комплексно, тобто вивчаючи одночасно омонімію, паронімію, бісемантизм та полісемантизм. Чеський мовознавець констатує, що більшість інших мовознавців займалася тільки проблемою зникнення слів, не беручи до уваги зміни їх форми. О.Духачек вважає, що проблема омонімії як негативного фактора (йдеться про її вплив на зміну форми або зникнення слова) залежить від того, чи призводить вона до непорозумінь або хибних асоціацій. На його думку, умовою для створення таких ситуацій є вживання омонімів в одному часовому проміжку, на одній території та в одному суспільному середовищі. Далі має значення належність слів до різних сфер вживання - тобто, це технічні вирази, слова літературної або розмовної мови; закріплені вони в стійких словосполученнях чи ні; їх належність до різних частин мови і навіть інтонація та мелодика речення.

О.Духачек пояснює існування меншої кількості омонімів у слов'янських мовах порівняно незначними змінами у фонетичній та морфологічній системах цих мов, що призводило до злиття слів.

На відміну від О.Духачека, чеський мовознавець М.Форман розглядає омоніми, опираючись на класифікації, запропоновані Р.Будаговим, А.Смирницьким та О.Реформатським, та визнає найбільш вдалою останню, згідно з якою усі омоніми діляться на:

1) достеменні омоніми;

2) омоформи;

3) омофони.

Визначаючи шляхи виникнення омонімів, М.Форман ставить на перше місце багатозначність слова - полісемію, яка виникає внаслідок розширення смислового об'єму і цитує відомого чеського лексикографа Л.Копецького, який стверджує, що «єднальною ланкою між значенням є основне поняття, а там, де ця ланка втрачена, слово потрапляє на інше семантичне поле, назва (найменування) розщеплюється і виникає омонім» [28, с. 344]. Зробивши аналіз тлумачення одних і тих самих слів різними словниками (Великий російсько-чеський словник, 1953; та Шкільний російсько-чеський словник, 1955) автор робить висновок про відсутність єдиного підходу до проблеми омонімічності та полісемії, а також про недоліки в лексикографічній теорії. М.Форман також виявляє інші способи виникнення омонімів, наприклад, словотвір, пристосування запозичених слів до російської фонетичної та правописної системи, конверсія. Він вважає, що омоніми здебільшого не стоять на перешкоді порозумінню, оскільки в мові завжди є можливість уникнути непорозумінь. На думку чеського дослідника, варто звернути увагу лексикографів на те, щоб цю категорію слів виділяти хоча б зірочкою, як це зробили упорядники «Настільного російсько-чеського словника» (1958). Ще один спосіб - диференціація за допомогою різних суфіксів або заміна омоніма синонімом.

Інша дослідниця М.Тєшітелова присвятила свою працю морфологічній омонімії в чеській мові. Вказує на те, що в мові помітна тенденція до обмеження кількості мовних засобів і використання їх з найбільшою доцільністю. Така економія в мові передбачає, на думку М.Тєшітелової, вживання одного слова в різних ситуаціях [29, с. 5].

Але такого роду економію слід розглядати принаймні з двох точок зору - з позиції мовця або автора тексту, з одного боку, та з погляду слухача (читача) - з другого. Останній теж бажає стислості (лаконічності), але за умови, що інформація, передана за допомогою мовних засобів, буде однозначною і не вимагатиме додаткових зусиль для її засвоєння. Тут і постає проблема омонімії, яку М.Тєшітелова дефінує як «тотожність форми при функціональному розрізненні». Виявляється вона як у лексиці, так і в граматиці, властива всім планам мови, тому можна виділити два основні типи омонімії - лексичну та граматичну. Що стосується чеської мови, то, на думку автора, лексична омонімія у ній має специфічний, скоріше негативний характер і трактується як явище дефектне, другорядне, якого варто позбуватися, або, в кращому випадку, використовувати в каламбурах та анекдотах. При цьому дослідниця посилається на працю Б.Трнки «Про омонімію, її терапію та профілактику», хоча й констатує, що в англійському, французькому, німецькому мовознавстві омонімія посідає особливе місце і постійно перебуває під пильною увагою лінгвістів, зокрема при розгляді можливостей машинного перекладу. Незважаючи на певний інтерес до питань граматичної омонімії, якій в чеському мовознавстві присвятили увагу К.Рохер, В.Скалічка, П.Сгалл та М.Докуліл, а проблемою синтаксичної омонімії займався Ф.Данеш, М.Тєшітелова вважає, що славісти приділяють мало уваги граматичній омонімії, про що свідчать обмежені відомості про неї в загальних граматиках.

У результаті дослідження авторка дійшла висновку, що існують два типи морфологічної омонімії, або два типи омонімічних форм:

1) омоніми справжні, в яких проявляється тотожність форми в межах системи одного слова (лексеми);

2) омоніми несправжні - тотожність форми в межах двох і більше систем.

На думку М.Тєшітелової, зазначені типи по-різному модифікуються і застосовуються залежно від характеру окремих видів слів.

Отже, проаналізувавши наукову літературу з обраної теми і ознайомившись з думками вітчизняних та зарубіжних мовознавців, ми обираємо визначення міжмовних омонімів за Л.П. Лобковською [14, с. 83]: це слова двох (або більше) контактуючих мов, що співпадають звуковою чи графічною формою і різняться (у різній мірі) за значенням.

Щодо співвідношень терміну «міжмовна омонімія» та поняття «фальшиві друзі перекладача», найбільш доцільним нам видається бачення цього питання чеським лінгвістом Й. Влчеком: друге не є відповідником першому, а лише «образним вираженням для називання міжмовних омонімів» [26, с. 33].

За основу свого практичного дослідження ми теж вирішили брати погляди Й.Влчека і спробували певним чином продовжити їх: оскільки науковець вважав виникнення явища міжмовної омонімії наслідком динамічного розвитку слів, які колись мали спільне значення і в яких відбулися певні семантичні зміни, доцільно зробити з цього висновок, що етимологічно споріднених омонімів має бути найбільша кількість, якщо припускати, що є й інші джерела утворення міжмовних омонімів - запозичення декількох видів (з різних мов; різних слів з однієї мови; з однієї мови, але зі зміною значення). Саме це ми і дослідимо у практичній частині даної роботи.



Розділ 2. Характеристика чесько-української міжмовної омонімії

2.1 Етимологічно зумовлені омоніми

Багато чесько-українських омонімів виникають закономірно, тому в них легко можна виявити сліди колишнього семантичного зв'язку.

Природно, що у споріднених мовах, а тим паче у близькоспоріднених, омонімів набагато більше, ніж у мовах зі спорідненістю більш віддаленою. Наприклад, за деякими даними, між російською і чеською мовами «фальшиві друзі перекладача» складають до 6% лексичного складу, а між російською і литовською - 1% [21]. Крім того, між словами споріднених мов можуть виникати цілі ряди міжмовних омонімів чи міжмовних паронімів як наслідок неоднакового розвитку значень загальних за походженням слів.

Розвиваючись, мова швидко реагує на найменші зміни, що відбуваються в процесі пізнання людиною духовного і матеріального світу, і одразу фіксує їх у лексичному складі. У зв'язку з тим, що ці зміни тісно пов'язані з процесом людського мислення, де важливу роль грають аналіз і синтез, а також різноманітні асоціації, і з тим, що мова відображає життєві реалії, виходить так, що етимологічно споріднені слова у різних мовах починають набувати нових значень і стають міжмовними синонімами, паронімами і омонімами.

У процесі аналізу мовного матеріалу були виявлені наступні пари чесько-українських омонімів, обумовлених етимологічно:

Булка (укр.) «хліб з пшеничного борошна» - bulka (чеськ.) «пухирець, гулька». Укр. слово - пов'язане з булава, булька, які зводяться до праслов'янського *bul-a «куля, ґуля, набалдашник», *bul-j- «пузир, пухир», «ґуля, жовно», «куля,брила, грудка». Чеське слово - демінутив (зменш.-пестл.) від boule «груда, пучок», близьке до словенськ. bula «пухлина». Отже, бачимо, що слова мають спільне походження.

Бидло (укр.) «свійська рогата худоба; перен. невихована людина» - bydlo (чеськ.) «життя, буденність». Це етимологічно обумовлені слова: укр. слово - запозичення з польської мови bydlo «худоба», яке походить з праслов. *byti. Чеське слово - походить зі старочеської мови, «життя, прибуток, проживання», яке є зміненим праслов. *byti.

Вигода (укр.) «те, що має добрі наслідки, несе прибуток; користь» - vyhoda (чеськ.) «перевага». Укр. слово - від праслов. *godъ, споріднене з середньонижн. нім. gaden «бути відповідним, пасувати». Чеське слово від hod «головне церковне свято» та vhodna doba (для святкування) - з праслов. *godъ. Таким чином, слова мають спільне походження.

Гостинець (укр.) «якась річ або ласощі, яку привозять чи передають як подарунок» - hostinec (чеськ.) «корчма, трактир, паб». Укр. слово - від праслов. *gostъ < індоєвроп. *ghostis, споріднене з гот. gasts «чужинець, чужоземець». Чеське слово - від праслов. *gostъ, що відповідає герм. gastizі лат. hostis «чужинець». Отже, ці омоніми етимологічно обумовлені.

Гуска (укр.) «свійський і дикий птах» - houska (чеськ.) «булочка, білий хліб». Омоніми етимологічно обумовлені: укр. слово - від праслов. *gosь, однак точна етимологія не встановлена. Чеське слово - від husa, яке, в свою чергу, від праслов. *gosь, бо печиво нагадувало своїм виглядом сидячого гуся.

Дитинство (укр.) «період життя у дитячому віці» - detinstvi (чеськ.) «хлоп'яцтво». Укр. слово - з праслов *dete «дитина», яке походить з *detent (<*dhojtent-) «годоване груддю», пов'язаного з праслов. *dojiti «доїти». Чеське слово - основою є праслов. *detь «діти, потомство»; споріднене з *dojiti. Отже, омоніми є етимологічно обумовленими.

Діловий (укр.) «який стосується суті справи» - dilovy (чеськ.) «складений». Слова мають спільне походження: укр. слово - з праслов. *delo «робота, результат роботи», утворене від *deti суфіксом -lo. Чеське слово - від праслов. *delo, утворене від *deti суфіксом -lo.

Домовина (укр.) «труна» - domovina (чеськ.) «батьківщина». Укр. слово утворене від дім; докладна етимологія не визначена. Чеське слово - від праслов. *domovъ «дім, домашній». Оскільки точна етимологія українського слова невідома, не можемо сказати точно, але скоріш за все омоніми етимологічно обумовлені.

Живіт (укр.) «частина тіла людини» - zivot (чеськ.) «життя». Укр. слово - з праслов. *ziti, zivъ-; споріднене з лит. gyti «загоювати, видужувати» та іншими подібними; чеське слово - від прас лов. *zivъ. Отже, омоніми мають спільне походження.

Зацілувати (укр.) «торкатися губами кого-небудь/чого-небудь (надміру)» - zacelovat (чеськ.) «лагодити, ремонтувати; лікувати, загоювати». Укр. слово - від старослов. cзlovati «вітати, здоровити», похідного від cзlъ «здоровий». Чеське слово - від старослов. cзlovati «здоровити». Таким чином, омонімія етимологічно обумовлена (слова мають спільне походження).

Заклад (укр.) «установа, організація» - zaklad (чеськ.) фундамент, підґрунтя, основа». Омоніми етимологічно обумовлені: укр. слово - від праслов. *klasti (<*kladti) «класти», споріднене з лит. kloti «слати, розстилати». Чеське слово - від праслов. *klasti (<*kladti) «класти», споріднене з лит. kloti «слати, розстилати».

Закусити (укр.) «затиснути, стиснути зубами» - zakusit (чеськ.) «звідати, пережити». Укр. слово - від праслов. *kosati, пов'язане з *kosъ (<*kond-so-s) «кусок», споріднене з лит. kasti (kandu) «кусати; їсти». Чеське слово - з праслов. *kusiti, *kusati «кусати». Отже, слова етимологічно споріднені.

Запах (укр.) «властивість діяти на органи нюху» - zapach (чеськ.) «неприємний запах». Укр. слово - результат семантичної видозміни пахнyти «повіяти» через проміжне значення «повіяти (ударити) в ніс». Чеське слово - з праслов. *pachnoti «виділяти аромати», пов'язаного з *pahati «дути, дмухати». Отже,омоніми етимологічно обумовлені.

Здатний (укр.) «який може, уміє робити що-небудь» - zdatny (чеськ.) «сильний, дужий; здібний». Укр. слово - з праслов. *dati,*davati, споріднене з лит. duoti «давати». Чеське слово - точна етимологія не обґрунтована, відомо, що суміжне зі словом dat, а точне значення - «той, хто з себе щось представляє». Не вдалося виявити точний зв'язок слів, але скоріше за все вони мають спільне походження.

Зцілити (укр.) «вилікувати, позбавити хвороби» - scelit (чеськ.) «об'єднати, залатати». Укр. слово - з праслов. *cзlъ, споріднене з прус. kailыstiskan «здоров'я». Чеське слово - від праслов. *cзlъ «непорушний, здоровий», споріднене з прус. kailыstiskan «здоров'я». Отже, омоніми етимологічно обумовлені (є спорідненими словами).

Клопіт (укр.) ім. «неспокій, хвилювання; тривога» - klopit (чеськ). дієсл. «перевертати, опускати». Укр. слово - з праслов. *klopotъ, звуконаслідувальне утворення, що означало, насамперед, «стукіт, тупіт, галас». Значення «турбота, неспокій» розвинулося пізніше на підставі значення «неспокій»; рос. хлопоты «клопіт». Чеське слово - звуконаслідувального походження (як і klapat, klepat). Омоніми етимологічно обумовлені, однак розійшлися у значенні настільки, що мають приналежність до різних частин мови (іменник і дієслово).

Модрина (укр.) «рослина родини соснових» - modrina (чеськ.) «синець, кровопідтік». Омонімія етимологічно обумовлена: укр. слово - запозичення з польської мови modrzen, що виводиться від праслов. *modrъ «блакитний, синій». Чеське слово - від праслов. *modrъ «синь».

Нагляд (укр.) «дія за значенням «наглядати» - nahled (чеськ.) «думка, погляд». Укр. слово - від праслов. *gledeti <glendзtei- споріднене з лтс. glendi «шукай», *glenst «дивитися, шукати», індоєвр *ghlend «блищати, дивитися» (значення «дивитися» розвинулося з первісного «блищати». Чеське слово - з праслов. *gledeti, суміжне з нім. glanz «блиск» (так само пізніше значення розвинулося з цього). Отже, омонімія зумовлена етимологічною спорідненістю слів.

Напад (укр.) «дії з метою загарбати щось, агресія» - napad (чеськ.) «раптова думка, ідея». Укр. слово - від праслов. *pasti (< * padti), споріднене з дінд. padyate «падає, іде». Чеське слово - від праслов. *pasti (<* padti), споріднене з дінд. padyate«падає, іде». Таким чином, слова є спорідненими.

Опікати (укр.) «піклуватися, доглядати» - opekat (чеськ.) «підсмажувати, обсмажувати». Укр. слово - генетично пов'язане з давньоруським пекуся «турбуюся», з праслов. peko (*pekti) «печу, пекти». В укр. мову можливо запозичене з польської або російської. У чеській мові - з праслов. *pekti, пов'язане з лит. kepti. Отже, омонімі етимологічно обумовлені.

Осуд (укр.) «вияв несхвального, негативного ставлення» - osud (чеськ.) «доля, фатум». Слова мають спільне походження: укр. слово - від праслов. *sodъ; загальноприйнятої етимології не має, здебільшого виводиться від індоєвроп. *somdhos «спільний розгляд, спільне судження, примирення». Чеське слово - від старочеського osuditi «присудити» тобто «те, що присуджено людині».

Овочі (укр.) «соковиті плоди трав'янистих рослин, що вживаються у їжу» - ovoce (чеськ.) «фрукти». Укр. слово - загальноприйнятої етимології не має, найбільш вірогідно - з праслов. *ovoktъ «плід, фрукт». Чеське слово - з праслов. *(o)vot'e «плоди», споріднене з лит. augti «ріст». Отже, омоніми етимологічно зумовлені (мають спільне походження).

Плітка (укр.) «чутка, поговір» - pletka (чеськ.) «женихання, інтрига». Укр. слово - від праслов. *plesti< *pletti< *plekti «плести, вити, в'язати», споріднене з лат. plecto «плету, завиваю, сплетаю». Чеське слово - від праслов. *plesti «плести». Отже, омоніми етимологічно обумовлені.

Поганка (укр.) «отруйний гриб» - pohanka (чеськ.) «гречана крупа, каша». Укр. слово - похідне утворення від поганий «недобрий, некорисний, шкідливий», яке, в свою чергу, від *pohan «язичник»; характеризує будь-який поганий, неїстівний гриб. Чеське слово - від pohan «язичник», тому що крупа була завезена язичниками-татарами. Бачимо, що омоніми мають спільне походження. міжмовний омонімія чеський український

Послання (укр.) «твір у формі листа, звернення» - poslani (чеськ.) «місія». Омонімія є етимологічно зумовленою: укр. слово - від праслов. *sъlati «посилати, відправляти», загальноприйнятої етимології не має, зіставляється з гот. salijan «підносити, жертвувати» та ін. Чеське слово - від праслов. *sъlati «посилати, відправляти», загальноприйнятої етимології не має, зіставляється з гот. salijan «підносити, жертвувати».

Послуга (укр.) «дія, вчинок, що дає допомогу іншому» - posluha (чеськ.) «працівник, служник». Укр. слово - від праслов.*sluga, sluziti; споріднене з лит. slauga «служба, служіння». Чеське слово - від праслов.*sluga, sluziti; споріднене з лит. slauga «служба, служіння». Отже, омоніми етимологічно обумовлені.

Родичі (укр.) «ті, хто перебуває у родовій спорідненості» - rodice (чеськ.) «батьки». Укр. слово - від праслов. *rodъ (<* ordъ), можливо, пов'язане з rosti, rasti «рости», споріднене з лит. rasmл «урожай». Чеське слово - від праслов. *rodъ, споріднене з лит. rasmл «урожай». Отже, омонімія пояснюється етимологічною спорідненістю слів.

Розпуста (укр.) «аморальний спосіб життя, блудство» - rozpusta (чеськ.) «пустун, шибеник». Укр. слово - похідне утворення від дієслова розпустити, що складається з префікса роз- і дієслова пустити; сучасне значення розвинулось, очевидно, на основі давнього значення «розлучення», яке могло мати негативний відтінок. Чеське слово - з праслов. *pustiti (від *pustъ), очевидно «опустити», «покинути», «звільнити». Омонімія етимологічно обумовлена.

Рихлий (укр.) «крихкий, розсипчастий» - rychly (чеськ.) «швидкий, скорий». Укр. слово - праслов. *ryхlъ, пов'язане з rusiti «порушувати», споріднене з лтс. rusenis «дуже рихлий». Чеське слово - від праслов. *rychlъ, пов'язане з ruch,rusitі лит. rырйti «бути рухомим». Отже, омоніми мають спільне походження.

Селянка (укр.) «жителька села» - selanka (чеськ.) «ідилія». Укр. слово - від праслов. Омонімія етимологічно обумовлена: *sedlo, пов'язане з *sedeti «сидіти»; лексична основа змішалася з основою праслов. selo «рілля», спорідненою з лит. sala «острів». Чеське слово - від польськ. siolo «село».

Складний (укр.) «важкий для розуміння, здійснення» - skladny (чеськ.) «місткий, ємний». Укр. слово - від праслов. *klasti (<*kladti) «класти»; споріднене з лит. kloti «слати, розстилати». Чеське слово - *klasti (<*kladti) «класти»; споріднене з лит. kloti «слати, розстилати». Таким чином, омонімія етимологічно обумовлена.

Спокійний (укр.) «тихий, лагідний, врівноважений» - spokojeny (чеськ.) «задоволений». Укр. слово - від праслов. *pokojъ, пов'язане чергуванням голосних з pociti «спочити». Чеське слово - від праслов. *pokojъ, пов'язане чергуванням голосних з pociti «спочити». Отже, омонімія обумовлена етимологією.

Стан (укр.) «обставини, умови, ситуація» - stan (чеськ.) «намет, шатро». Омонімія пояснюється етимологічною спорідненістю: укр. слово - від праслов, *stanъ «становище», пов'язане з дієсловом stati «стати». Чеське - від праслов. *stanъ «становище, той, що стоїть», пов'язане з дієсловом stati «стати».

Труп (укр.) «мертве тіло» - trup (чеськ.) «тулуб; фюзеляж, корпус». Укр. слово - від праслов. *trupъ, споріднене з лит. traupus «ламкий, крихкий». Чеське слово - сучасне значення перейнято з південнословенської мови; від праслов. *trupъ, споріднене з лит. traupus «ламкий, крихкий». Отже, омонімія етимологічно обумовлена.

Тушити (укр.) «гасити, припиняти горіння» - tusit (чеськ.) «передчувати, припускати». Укр. слово - від праслов. *tuхnoti «гаснути», *tusiti «гасити, робити тихим, заспокоювати»; споріднене з лит. tausytis (про вітер) «стихати, заспокоюватися». Чеське слово - з праслов. *tuхnoti «гаснути», *tusiti «гасити, робити тихим, заспокоювати»; сучасне значення з'явилося пізніше. Отже, омоніми мають спільне походження.

Худий (укр.) «який має виснажене, сухорляве тіло» - chudy (чеськ.) «бідний». Омонімія етимологічно обумовлена: укр. слово - від праслов. *хudъ; найвірогідніше споріднене з дінд. ksodati «товкти, дрібнити». Чеське слово - від праслов. *chudъ (немає точної етимології). Також споріднене з дінд. ksodati «товкти, дрібнити».

Худоба (укр.) «свійські тварини» - chudoba (чеськ.) «бідність, убогість». Укр. слово - семантична видозміна слова худоба «убозтво» з таким розвитком значення: худе (вбоге майно) - майно - худоба «тварини як частина майна» - «усе майно». Чеське слово - від праслов. *хudъ; найвірогідніше споріднене з дінд. ksodati «товкти, дрібнити». Омонімія пояснюється спільністю походження слів.

Хитрий (укр.) «підступний, лукавий» - chytry (чеськ.) «розумний, дотепний». Укр. слово - від праслов. *хytrъ; утворене від *хytati, xytiti за допомогою суфікса -rь. Чеське слово - від праслов. *chytrъ, утворене від *хytati, xytiti. Таким чином, омонімія етимологічно обумовлена.

Червень (укр.) «шостий місяць календарного року» - cerven (чеськ.) «червоний колір, багрянець». Омонімія пояснюється етимологічною спорідненістю слів: укр. слово - від праслов. *cъrviti, утвореного від *cъrvь; назва пов'язана з черв, оскільки в червні розвиваються лялечки (черв'ячки), з яких видобували червону фарбу (червець). Чеське слово - від праслов. *cъrv(j)enъ (від *cьrviti) «фарбувати червом» - бо червона фарба видобувалася зі спеціального виду черв'яків.

Черствий (укр.) «засохлий, несвіжий (про хліб)» - cerstvy (чеськ.) «свіжий». Укр. слово - з праслов. *cьrstvъ «твердий, міцний» (значення «свіжий», «бадьорий» - вторинне»), розглядається як утворення, похідне від дієслова *cersti з первісним значенням «рубати, завдавати удари»; пізніше значення змінилося; зіставляється з лит. kertu «рубати, бити». Чеське слово - з праслов. *cъrstvъ «свіжий» (немає точної етимології). Таким чином, слова мають спільне походження.

Ягода (укр.) «соковитий плід трав'янистих та кущових рослин» - jahoda (чеськ.) «суниця, полуниця». Укр. слово - від праслов.*(j)agoda; утворене за допомогою суфікса -od-a від первісного *(j)aga «ягода». Чеське слово - від праслов. *agoda «ягоди, лісні плоди в цілому»; пізніше значення звузилось. Отже, омонімія етимологічно обумовлена.

Таким чином, можна зробити висновок, що поява «фальшивих друзів перекладача» у близькоспоріднених мовах обумовлена своєрідністю зовні схожої лексики, оскільки історично міжмовна омонімія, як вважає, наприклад, В.Акуленко, у споріднених і особливо у близькоспоріднених мовах базується на споріднених словах, що тяжіють до спільних прототипів у мові-основі [1]. Погляд дослідниці цілком співпадає із поглядом Й.Влчека, науковими баченнями якого ми керуємося у даній роботі.

2.2 Омоніми, зумовлені розходженням у значеннях слів при запозиченні

Одним з найважливіших факторів розвитку мов є запозичення. Запозичення збільшує лексичне багатство мови, слугує джерелом нових коренів, словотворчих елементів і точних термінів. Воно є наслідком умов соціального життя людства. Процес запозичення лежить вже у самій основі мовної діяльності.

Причини появи у мовах світу лексичних запозичень пов'язані з появою нових речей чи понять, з дублюванням уже наявних у мові слів для використання міжнародної термінології, з прагненням виділити той чи інший відтінок значення, з впливом моди. В усному мовленні запозичення засвоюються легше, але при цьому часто піддаються спотворенням і впливу народної етимології.

У результаті запозичення у слов'янських мовах, зокрема у чеській і українській мові, що розглядаються нами, виникає багато омонімів. Певні поняття запозичуються обома мовами, але вони набувають різних семантичних відтінків, а згодом зовсім розходяться у значенні, стаючи міжмовними омонімами. Наприклад:

Антикваріат (укр.) «цінні предмети мистецтва минулого» - antikvariat (ческ.) «букіністичний магазин». Міжмовна омонімія обумовлена розходженням у значенні при запозиченні з латинської мови - antiquarius -- «любитель, знавець старовини».

Балон (укр.) «посудина, в якій зберігають газ чи рідину» - balon (чеськ.) «повітряна куля». Розходження у значенні при запозиченні з французької мови через німецьку (фр. ballonвід іт. ballone, утвореного від palla«куля»).

Балетка (укр.) - «легкі туфлі без підборів» - baletka (чеськ.) «балерина». Укр. слово - запозичення з французької мови (фр. ballet- від іт. balletto, демінутива до ballo«бал, танець»). Чеське слово - через нім. ballett з іт. balletto, що також є демінутивом до ballo «танець».Тобто омоніми утворені в результаті розходження у значенні при запозиченні.

Доза (укр.) «певна к-сть будь-чого» - doza (чеськ.) «скринька». Укр. слово - через посередництво західноєвропейських мов (нім. dose, фр. і англ.. dose) запозичене з середньолатинської (dosis «давання, доза» від гр. дьузт «давання, дар, доля, частка»). Чеське слово - з нім. dose, яке з гол. doos «коробочка». Отже, омоніми обумовлені розходженням значення при запозиченні з однієї мови.

Жупан (укр.) «старовинний верхній чоловічий одяг» - zupan (чеськ.) «халат». Укр. слово - запозичене з італ. мови, можливо, за посередництвом польської; іт. giubbone «селянський каптан» є аугментативом (значення збільшення) від giubba «куртка», що походить від арабського gubbah «верхній одяг із широкими рукавами». Чеське слово - з іт. giuppone «грубий чоловічий плащ, кафтан», що походить від giuppa, giubba з ар. gubba «верхній одяг з довгими рукавами». Отже, омоніми обумовлені розходженням значення при запозиченні слова з однієї мови, а саме - з італійської.

Порада (укр.) «пропозиція, вказівка» - porada (чеськ.) «нарада». Укр. слово - запозичене через посередництво давньопольської або давньочеської мови із середньоверхн. нім. Чеське слово - із середньоверхньонім. rat, можливо «викладати». Отже, омонімія зумовлена розходженням значення при запозичені з середньоверхньонімецької мови.

Халупа (укр.) «злиденна, бідна хата» - chalupa (чеськ.) «дача, хатина». Міжмовна омонімія зумовлена розходженням у значенні при запозиченні через посередництво германських мов: укр. слово - розглядається як давнє запозичення з іллірійської мови через посередництво германських і припускається зв'язок з [колиба] як з давнішим запозиченням безпосередньо з того самого джерела. Чеське слово - те саме: від праслов. *chalupa з форми колиба при посередництві германських мов.

Ціпеніти (укр.) «ставати нерухомим» - cepenet (чеськ.) «дохнути, здихати». Укр. слово - від праслов. *cepenлti, cepъ «ціп, палиця», утворене від форми дієприкметника cepenъjъ від дієслова cepti, cepati; зіставляється з лит. kaipti «хворіти». Чеське слово - пов'язане з chcipat, scipat; зіставляється з лит. kaipti «хворіти». Таким чином, омонімія зумовлена розбіжністю у значенні при запозиченні з литовської мови.