Вираження ймовірності в сучасній німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

36

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

гуманітарний факультет

кафедра германської філології

КУРСОВА РОБОТА

з філології (спеціальність 6.020303)

Вираження ймовірності в сучасній німецькій мові

Науковий керівник: Єрмоленко С.В.

Виконала: Пікулицька Е.А.

Суми, 2008

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Ймовірність як один з видів модальності

Розділ 2. Способи вираження ймовірності в німецькій мові

2.1 Модальні дієслова, як спосіб вираження ймовірності

2.2 Модальні частки, як спосіб вираження ймовірності

2.3 Модальні слова, як спосіб вираження ймовірності

2.4 Фразеологізми і фразеологічні структури, як спосіб вираження ймовірності

2.5 Питальні речення і інтонація сумніву, як спосіб вираження ймовірності

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

ВСТУП

Питання про визначення поняття модальності у лінгвістичній літературі є складним і спірним. По-перше, існують різні точки зору про категоріальну належність цього поняття. По-друге, складність поняття модальності пояснюється його багатоаспектністью. Ймовірність представляє собою цілком особливий вид модального значення. Це цілком об'єктивна оцінка висловлюваного з боку мовця, яка базується на тому, наскільки він поінформований про дане положення речей. Якщо мовець недостатньо поінформований про даний факт, або ж просто не хоче нічого категорично стверджувати, він повідомляє про це, як про більш-менш ймовірне. Насправді ж те що він припускає або відповідає дійсності або ж ні. Питання про вираження саме ймовірності розглядається в даній роботі з двох причин. По-перше, це одне з найпоширеніших модальних відносин, бо люди дуже часто недостатньо поінформовані про той чи інший факт, щоб його катигорично стверджувати чи заперечувати. По-друге, підставою для виділення ймовірності як особливого виду модального значення є ті обставини, що ймовірність, як правило виражається різними лексичними, або вірніше сказати лексико-граматичними засобами.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є вираження ймовірності, сумніву, припущення в німецькій мові.

Предметом розгляду є мовні засоби вираження цієї категорії. Сумнів найбільш часто досліджується людиною у його повсякденному житті й звичайно, воно повинне виражатися за допомогою мовних засобів.

Здатністю виражати значення сумніву володіють лексичні, граматичні і фонетичні одиниці, і в розрізненому вигляді можна знайти вказівки на них в різних практичних посібниках або теоретичних дослідженнях. Але системному аналізу модальність ймовірності до цих пір не піддавалася. Особливої уваги заслуговують роботи таких авторів, як Виноградов В.В., Грепл М., В.Г.Адмоні, Єрмолаева Л.С., Золотова Г.О., Колшанський Г.В., Натанзон Е.А., Панфілов В.З., Шабаліна В.Ф., Aijmer К., Hermeren L., Palmer F.R.

Актуальність роботи: невелике число лінгвістичних досліджень на цю тему свідчить про актуальність вибору теми, а новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше систематизуються всі мовні засоби, що служать для вираження ймовірності, виявляються основні характеристики феномену ймовірності як одного з видів суб'єктивної модальності і особливості її вербалізації в певних ситуаціях спілкування і типах мови. Актуальність дослідження визначається важливістю і недостатнім вивченням, як значення ймовірності у лінгвістиці, так і засобів його вираження в німецькій мові. Дані засоби характеризуються широким вживанням у розмовній мові і великим спектром відтінків.

Метою роботи стало вивчення способів вираження ймовірності і особливостей її реалізації. Мета роботи зумовила і її конкретні завдання:

- ознайомлення з теоретичною літературою, присвяченої проблемі модальності;

- визначення сутності ймовірності як одного з видів категорії модальності;

- виявлення всіх можливих способів об'єктивації ймовірності в мові;

- з'ясування умов реалізації виявлених способів вираження ймовірності в німецькій мові.

Теоретичною базою дослідження стали доступні нам праці вітчизняних і закордонних лінгвістів, присвячених темі модальності. У якості основних методів були використані метод компонентного аналізу, метод суцільної вибірки.

Ціль і конкретні завдання дослідження обумовили його структуру: робота складається із вступу, двох розділів, висновку й списку використаних джерел.

Практична цінність роботи може полягати в тому, що методику дослідження можливо застосовувати по відношенню до опису інших видів суб'єктивної модальності.

Розділ 1. Ймовірність як один з видів модальності

«Модальність (від порівн. лат. modalis - модальний; лат. modus - спосіб) - функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відносини висловлення до дійсності, а також різні види суб'єктивної кваліфікації того, що повідомляється. Модальність є мовною універсалією, вона належить до основних категорій мови, у різних формах різних систем, що виявляються в мовах» [4,303]. модальність ймовірність німецький мова

Термін "модальність" досить широкий за обсягом, оскільки він використовується для позначення різних явищ неоднорідних за смисловим обсягом, граматичними властивостям і по мірі оформленої на різних рівнях мовної структури. Питання про межі цієї категорії вирішується різними дослідниками по-різному.

На думку акад. В.В.Виноградова, будь-яке речення, відображаюче дійсність «у його практичному суспільному усвідомленні», виражає віднесеність змісту мови до дійсності і тому з різноманітністю типів речення тісно пов'язана категорія модальності.

«Кожне речення містить у собі, як істотну конструктивну ознаку, модальне значення, тобто містить у собі зазначення на відношення до дійсності.

Будь-яке цілісне вираження думки, почуття, спонукання, відображаючи дійсність у тій або іншій формі висловлення, утілюється в одну з існуючих у даній системі мови інтонаційних схем речення й виражає одне з тих синтаксичних значень, які у своїй сукупності утворюють категорію модальності»[7, 41].

У «Вступі в граматику сучасної німецької мови» Куммера M. дається наступне визначення модальності: «Модальність - це функціонально-семантична категорія, що виражається за допомогою ієрархічно організованої системи морфологічних, синтаксично-конструктивних, інтонаційних і лексичних засобів, незалежно від того, чи узгоджується з дійсністю виражений у вислові зміст свідомості мовця чи ні»[23, 88].

І.Р. Гальперін також вважає, що «відношення мовця до дійсності, постульоване як основна ознака модальності, в тій чи іншій мірі характерне для будь-якого вислову». При цьому автор називає модальність "самою сутністю комунікативного процесу", оскільки відношення мовця до дійсності, що виражається різними засобами - формально граматичними, лексичними, фразеологічними, синтаксичними, інтонаційними, композиційними, стилістичними, виявляється категорією, властивою мові в дії, тобто мовленню [8, 113].

Більшість вчених, наприклад, В.В.Виноградов, Ш.Баллі, В.Г.Адмоні, Л.С.Єрмолаєва, В.З.Панфілов, Н.Б.Шведова й ін., у самій категорії модальності виділяють її підкатегорії, які мають різні назви, але в принципі - одну суть: об'єктивну й суб'єктивну, зовнішню й внутрішню модальності і т.д. Під об'єктивною модальністю або зовнішньою, яку більшість вчених визначають як обов'язкову ознаку речення, розуміється вираження відносин змісту висловлення до дійсності, що не залежить від мовця[14, 15].

Тобто до об'єктивного модального значення відносять значення реальності (нереальності/ірреальності). Головним засобом оформлення модальності в цій функції є категорія дієслівного способу. На синтаксичному рівні об'єктивна модальність представлена протиставленням форм дійсного способу формам ірреальних способів, тобто спонукальному й умовному. Категорія дійсного способу індикатива, містить в собі об'єктивно-модальні значення реальності, тобто тимчасової визначеності: співвідношення форм індикатива зміст повідомлення віднесений до одного з трьох тимчасових пластів - теперішнього, минулого або майбутнього. Ірреальні способи спонукальне і умовне, характеризуються недостатньою часовою визначеністю і відносять повідомлення до бажаного або необхідного, можливого або нездійсненного і т. п [14,164].

Об'єктивна модальність органічно пов'язана з категорією часу й диференційована за ознакою часової визначеності / невизначеності [14,151].

Друга ж підкатегорія - суб'єктивної модальності або внутрішньої - виражає "відношення мовця до того, про що говоритися, тобто до змісту висловлення. Найчастіше ця підкатегорія розглядається як необов'язкова, факультативна ознака речення»[14,154].

«Семантичний обсяг суб'єктивної модальності ширший за семантичний обсяг об'єктивної модальності; значення, що становлять зміст категорії суб'єктивної модальності, неоднорідні, вимагають упорядкування; більшість з них не мають прямого відношення до граматики. Змістову основу суб'єктивної модальності утворюють поняття оцінки в широкому значенні слова, включаючи не тільки логічну, інтелектуальну, раціональну кваліфікацію повідомлюваного, але й різні види емоційної або ірраціональної реакції»[14,157].

Як пояснює Лінгвістичний енциклопедичний словник, дана модальна підкатегорія реалізується в реченні за допомогою[25, 198]:

1. спеціального лексико-граматичного класу слів, а також функціонально близьких до них словосполучень і речень, що функціонують у складі висловлення як вступних одиниць;

2. модальних часток, наприклад, для вираження невпевненості "начебто", припущення "хіба що", невірогідності "нібито", подиву "ну й" та ін.;

3. вигуків «ах!», «ой-ой-ой!», «на жаль» та ін.;

4. спеціальних інтонаційних засобів для наголошення подиву, сумніву, упевненості, недовіри, протесту, іронії й інших емоційно-експресивних відтінків суб'єктивного відношення до повідомлюваного;

5. порядку слів, наприклад, винесенням головного члена речення на початок, для вираження негативного відношення, іронічного заперечення "Стане він тебе слухати!", "Гарний друг!»;

6. спеціальних конструкцій - спеціалізованою структурною схемою речень або схемою побудови його компонентів, наприклад побудовами типу: «Ні-т би почекати!» для висловлення жалю з приводу чого-небудь, що не здійснилося, «Вона візьми і скажи» для вираження непідготованості, раптовості дії і т.п.

При цьому засоби суб'єктивної модальності здатні перекривати об'єктивно-модальні характеристики [5,181].

Л.С.Єрмолаєва розмежовує три різні типи модальних відносин: внутрішню, об'єктивну зовнішню й суб'єктивну зовнішню модальності. Під внутрішньою модальністю вона розуміє "відношення суб'єкта рідше об'єкта дії до дії, яку він здійснює, для об'єкта - відношення до дії, яка виконується по відношенню до нього: Er will essen. Die Krankheit will kuriert werden (14,68).

Основним засобом вираження внутрішньої модальності в сучасних германських мовах, на думку Єрмолаєвої, є модальні дієслова. Під зовнішньою модальністю речення розуміється "відношення його змісту до дійсності в значенні реальності / нереальності, тобто об'єктивна зовнішня модальність і ступінь впевненості мовця в повідомлюваних ним фактах - суб'єктивна зовнішня модальність.» [14, 73].

При цьому основними засобами вираження об'єктивної зовнішньої модальності в сучасних германських мовах дослідниця вважає способи дії, а основним засобом вираження суб'єктивної зовнішньої модальності - модальні слова, наприклад, vielleicht, wahrscheinlich, gewiЯ.

Деякі лінгвісти, як, наприклад, В.Г.Адмоні, інтерпретують модальність як суб'єктивно-об'єктивну категорію на тій підставі, що в будь-якому реченні, частково засобами організації всієї будови речення, частково спеціальними показниками, додатково дається певна оцінка самого змісту висловлення з погляду його реальності, і „ця оцінка завжди активна, вона завжди затверджується…“[2,56].

Ще одним до кінця не вирішеним питанням у лінгвістиці є питання про те, розглядати категорію модальності на рівні речення-моделі, чи на рівні тексту. Ц.Ю.Чхаідзе у своїй статті „Співвідношення суб'єктивного й об'єктивного в категорії модальності" висловлюється з цього приводу таким чином: „Окремі речення, взяті поза контекстом, являють собою не моделі подій, що мають місце в реальному світі, а лише мовний матеріал. Це всього-на-всього мовні одиниці певного рівня мовної ієрархії, які не відображають ніякої позамовної ситуації, будучи лише мовними моделями для такого відображення. Відповідно, ці речення ні до чого не відносяться мовцем, тому що самого мовця нема, і будуть моделювати якусь подію тільки в тому випадку, якщо мовець вживатиме їх, тобто вставить у мовний контекст, виражаючи при цьому своє особисте відношення до відображуваного факту. Відомо, що речення, не включене в контекст, має лише значення, а не зміст. Відповідно можна сказати, що модальність у реченнях- моделях - це лише певні мовні одиниці, що виражають певні мовні значення реальність/нереальність, впевненість/невпевненість та ін., але вони не виражають особистої оцінки мовця. Модальність же у висловленнях, тобто в реченнях, включених у контекст - це вже модальність зовсім іншого роду, це вже саме відношення мовця до того, що повідомляється. Це вже не мовна, але текстова категорія, і вивчати її можливо лише в контексті зв'язного тексту, де дослідник має справу вже не з мовними моделями, якими є ізольовані речення, але з реальними повідомленнями, що містять особистісну оцінку мовця того, що відображається в тексті“[20, 258].

У лінгвістиці тексту модальність розглядається як одна з основних текстових категорій. У зарубіжній лінгвістиці одним з перших, хто запропонував відносити модальність не до рівня речення, а до рівня тексту, був В.Дресслер, який розглядав модальність як одну зі складових рис тексту - комунікативної одиниці спілкування [11, 45].

Питання про вираження саме припущення, а не інших значень широкого модального плану особливо розглядається в даній роботі з двох причин. По-перше, це одне з найпоширеніших модальних відносин. По-друге, підставою для виділення припущення як особливого виду модального значення служить та обставина, що припущення виражається, як правило, різноманітними лексичними, вірніше лексико-граматичними засобами.

Предметом дослідження служить модальне поле припущення, яке відрізняється багатством засобів вираження, що представляє для нас особливий дослідницький інтерес, а саме:

1. Модальні дієслова;

2. Модальні слова, модальні частки;

3. Граматичні часові форми Futur I и II;

4. Непряма мова;

5. Інфінітивні конструкції scheinen, glauben + zu + Infinitiv;

6. Модальність речення (синтаксичні конструкції для вираження припущення) -dass і -ob речення, допустові складнопідрядні речення.

Модальні дієслова німецької мови є розвиненою і оптимально діючою традиційною системою. В разі модалізації вони передають відтінки міри припущення. Так, при модалізациі дієслово dьrfen наприклад, може вживатися лише в претеріті кон'юнктива, наприклад, Das dьrfte einfach gewesen sein., а дієслово mцgen вживається лише у теперішньому часі Da mцgen Sie wieder recht haben або у минулому часі дійсного способу, наприклад, Sie gebrauchte die Anredeform, die noch in ihrer Jugend ьblich gewesen sein mochte.

Таким чином, суб'ектівно-модальниє значення дієслова виявляються в структурно зв'язаному комплексі, який включає не лише предикативний комплекс, але і весь контекст. Виражаючи різні модальні значення припущення, модальні дієслова німецької мови мають у якості основного члена предикативного ядра форму інфінітива ІІ.

Вживання інфінітива ІІ підсилює можливу модальність тексту, наприклад, In ihrer Jugend mochte sie reizvoller gewesen sein, als die Tochter es heute noch war.

У дослідженні наголошується функціонування дієслова в різних мікротекстах, а також ті різні відтінки припущення, які він проявляє. При порівнянні з дієсловами dьrfen, kцnnen, mьssen припущення з дієсловом mцgen характеризується менш впевненим характером, ніж з mьssen і dьrfen, але впевненішим, ніж припущення з дієсловом kцnnen. Речення з дієсловом dьrfen виражають припущення з вищою мірою впевненості, ніж дієслова kцnnen і mцgen, але з меншою впевненістю ніж з mьssen.

Німецька мова насичена значною кількістю модальних слів, які характеризуються поліфункціональністю: вони є словами-реченнями, можуть бути у складі речення, указуючи модальність усього висловлення або якогось челена речення.

Контекст в більшій мірі сприяє реалізації якого-небудь з великого числа значень одиниці, наприклад, слово wohl що дуже часто вживається в сучасній німецькій публіцистиці вказує на декілька модальностей: сумніви, невпевненість, впевнене припущення, що реалізовується лише в певних смислових умовах.

Отже можемо зробити висновок, що категорія модальності є універсальною категорією, властивої всім мовам, оскільки кожне висловлювання містить у собі, в найменшій мірі, зазначення на відношення до дійсності. У лінгвістичній літературі прийнято розглядати категорію модальності як двоаспектну категорію, оскільки будь-яке речення не тільки відображає об'єктивно існуючу позамовну реальність, але при цьому містить і суб'єктивну оцінку мовцем. Тому прийнято розділяти модальність на об'єктивну і суб'єктивну, де перше - це вираження відношення змісту висловлювання до дійсності з точки зору реальності/ірреальності, а друге - це відношення мовця до змісту висловлювання. Отже можна вважати, що ймовірність є одним з видів суб'єктивної модальності. Усі мовні засоби, які здатні виступати в даній моделі, складають семантико-функціональне поле ймовірності.

Розділ 2 Способи вираження ймовірності в німецькій мові

2.1 Модальні дієслова, як спосіб вираження ймовірності

Одним з основних засобів вираження модальності припущення є модальні дієслова. Під категорією модальності мається на увазі сума значень, властивих способам дії, що виражаються не лише способами дії, а й іншими засобами мови.

Так, наприклад, припущення в німецькій мові виражаються кон'юнктивом, модальними дієсловами, модальними словами, інтонацією гіпотези, модальною часткою etwa і т.п. Таким чином, категорія модальності - це система граматичних значень, що вказують на відношення змісту мови в дійсності, а інколи, і на волевиявлення мовця.

Необхідно відмітити, що всі модальні дієслова, які вживаються у функції вираження припущення, відступають від свого основного лексичного значення. Розглянемо всі можливі випадки:

Модальне дієслово kцnnen

Модальне дієслово kцnnen є одним з непрямих способів вираження сумніву. Поряд з можливістю й побажанням дієслово kцnnen у сучасній німецькій мові вживається в значенні припущення.

Це значення дієслова kцnnen з'явилося в ранньоново-верхньонімецький період. Воно свідчить не тільки про збагачення значень дієслова kцnnen, але й про його граматизацію. Якщо в значенні можливості, прохання й побажання дієслово kцnnen ставиться до присудка, то в значенні припущення воно відноситься до змісту всього речення й тим самим набуває нову граматичну функцію. В українській мові аналогічну функцію виконують граматизовані вставні слова: "можливо", "імовірно", модальне словосполучення "може бути" і т.д. У значенні припущення дієслово kцnnen вживається як з інфінітивом I, так і з інфінітивом II, а також у сталому виразі kann sеіn - можливо.

Між дієсловом kцnnen з інфінітивом I і з інфінітивом II існує не модальна, а часова відмінність. Дієслово kцnnen з інфінітивом I виражає припущення в теперішньому часі:

Er kann auch Schriftsteller sein.--Можливо, він письменник (а, може бути, що й ні).

Er kann hier sein. -- Можливо, він тут (а, може бути, що й ні).

Речення з інфінітивом I збігається за формою з основним вживанням дієслова kцnnen у значенні можливості. У цих випадках контекст і наголос виступають смисловими розпізновачами. Контекст вказує, як слід перекласти дієслово kцnnen у цій формі в різних випадках.

Er kann hier sein-- 1) Він може бути тут (ймовірність). 2) Він, можливо, тут (припущення).

Er kann ein ausgezeichneter Geiger gewesen sein.-- Можливо, він був, чудовим скрипалем.

Er kann hier gewesen sein.--Можливо, що він був, тут (але, можливо, що його й не було).

Jede Sekunde konnte entscheidend sein. - Кожна секунда могла все верішувати (29, 45)

„Komisch“, Juan lachte auf, „ich kann dir nicht einmal bцse sein“ - «Дивно», розсміявся Джуан, «здається я не можу навіть на тебе злитись» (30,96).

Модальне дієслово kцnnen у значенні припущення перекладається на українську мову модальними словами і словосполученнями: «ймовірно», «мабуть», «напевно», «певно», «дуже ймовірно», «може бути», а також, хоч значно рідше, дієсловом «могти» у різних формах [16, 28,29,30].

Таким чином, дієслово kцnnen виражає припущення за допомогою інфінітива І и ІІ. Це припущення характеризується тим, що мовець цілком допускає ймовірність, але, це припущення може в однаковій мірі відповідати чи не відповідати дійсності. Окремо хотілось би розглянути вживання сталого виразу kann sein, яке також вживається, хоча й не дуже часто:

Сталий вираз kann sein, у відомій мірі, семантично близький до модальних прислівників vielleicht, mцglicherweise і у багатьох випадках витісняєтсья ними. Оскільки нас цікавить новий період розвитку німецької мови, ми можемо відмітити, що особливо широко вживається модальне слово vielleicht, і тому необхідність у звороті kann sein у відомій мірі зникає.

Модальне дієслово mцgen

Модальне дієслово mцgen також може виразити значення сумніву і є одним з непрямих способів вираження ймовірності в німецькій мові.

Припущення або нерішуче висловлення можуть також виражатися за допомогою дієслова mцgen з інфінітивом іншого дієслова. Наприклад:

Er mag krank sein.--Можливо, він хворий.

Da mцgen Sie wieder recht haben. - Мабуть, ви знову маєте рацію.

Дієслово mцgen у формі індикатива, як правило, супроводжується стверджувальною інтонацією, що підкреслює значення ймовірності:

„Mag ja auch sein“ - Ну, що ж, може так воно и треба. (31,33).

У сполученні з інфінітивом іншого дієслова дієслово mцgen іноді виражає припущення з відтінком допущення:

Ihr Talent mochte nicht groЯ genug sein -- Можливо, що її талант був не таким вже й великим...

Герман Пауль називає значення, що виражаються в аналогічних випадках дієсловом mцgen, терміном "ungefдhre Schдtzungen". Він показує, що дієслово mцgen у цій функції може доповнюватися ще й частками etwa і gegen. Герман Пауль наводить приклади:

„Er mag etwa 40 Jahre alt sein; es mochten etwa 100 Leute zugegen sein; es mochte gegen 3 Uhr sein.“ - Йому могло бути приблизно 40 років; було присутньо близько 100 осіб; було близько 3-ї години. «Припущення носить в таких випадках часто характер допущення» [24,144,145].

«Іноді, - пише далі Г. Пауль, - нерішучі (приблизні) висловлення можуть бути виражені у формі Konjunktiv Prдterit»: «das mochte noch angehen» і тоді вони майже вже не відрізняються від виразу «das, ginge noch an» - Це, мабуть, зійде.

Вживаючись із інфінітивом II, дієслово mцgen виражає припущення, що відноситься до минулого:

Er mag hier gewesen sеіn - Можливо, він був тут.

«Wie alt mag sie sein?» fragt Kropp. - «Цікаво, скільки років їй могло б бути?» - запитав Кропп. (31,107)

Es mag gute Дrzte geben, und viele sind es. - Мабуть, бувають и гарні лікарі, ми самі бачили багатьох. (31,207)

У сполученні з інфінітивом ІІ дієслово mцgen передає припущення, що містить більшу долю впевненості, чим дієслово kцnnen у такій же формі. В "Німецькому Словнику" Весселі-Шмідта вказується, що в цьому випадку дієслово mцgen передає припущення й імовірність (Vermutung, Wahrscheinlichkeit). Речення "еs mag viel getrunken sein", автори словника трактують як рівнозначний вираз "es wдre mцglich, es dьrfte sein".

З даним трактуванням ніяк не можна погодитися, воно дуже приблизне, тому що припущення, що виражається дієсловом mцgen з інфінітивом ІІ, завжди відноситься до минулого і має інші семантичні відтінки, на відміну від форми dьrfte з дієсловом sein. Якщо дієслово mцgen + інфінітив ІІ передає впевнене й обґрунтоване припущення в минулому, то дієслово dьrfen + інфінітив ІІ містить ввічливе, зовні нерішуче, але по суті впевнене припущення.

Стосуючись вживання даного дієслова в сучасній німецькій мові, необхідно відзначити, що нерідко дієслово mцgen виступає й у застиглій формі mag sein, яка передає припущення з додатковим відтінком "і нехай собі", "ну й нехай":

Diese Sonate ist hervorragend, mag sein. Aber mir gefдllt sie jedoch nicht.

Або: Sie haben nur den Wert von Schilderungen, mag sein.

Mag sein, bei euch, Weibern.

Словосполучення mag sein і в якості головного речення:

Mag sein, dass er davon Wind bekommen hat.

«Mag sein, dass ich erst noch viel, viel zu lernen habe, und das es mir am allerwenigsten ansteht, heute schon Kritik zu ьben und Ratschlдge zu erteilen».

Mag sein, aber es hat sicher auch etwas mit Intelligenz zu tuneinen gemalten Sternenhimmel nicht mit dem echten zu verwechseln.

Дієслово mцgen має багату палітру модальних значень у сучасній німецькій мові, зокрема для вираження численних відтінків припущення.

Модальне дієслово sollen

Модальне дієслово sollen є одним з найбільше вживаних непрямих способів вираження ймовірності.

У системі значень дієслова sollen велике місце займає припущення з відтінком сумніву або здивування. У цьому значенні дієслово sollen виступає в питальних реченнях із запереченням. Тут дієслово sollen має значну ступінь граматизації. На українську мову ці вирази перекладаються за допомогою питальних часток "чи", "невже", "хіба". Наприклад:

„..der Soldat sool eben stдndig unter Aufsicht sein“ - Адже солдать завжди повенен бути під наглядом. (31,6)

Soll das ein Verhцr sein? - Чи повинно це бути допитом? (30,65)

Отже це вживання дієслова sollen близьке до вживання дієслів dьrfen і kцnnen у притериті кон'юнктива в значенні припущення. У системі значень дієслова sollen значне місце займає припущення з відтінком сумніву та здивування. В цьому значенні sollen виступає в питальних речення з запереченням. Тут дієслово sollen має значну ступінь драматизації й перекладається на українську за допомогою питальних часток «чи», «невже», «хіба».

Модальне дієслово wollen

Модальне дієслово wollen також є одним з найвживаніших непрямих способів вираження ймовірності в німецькій мові.

Від основного значення дієслова wollen «хотіти», «бажати» у сучасній німецькій мові відбрунькувалося значення сумніву або посилання на чуже помилкове твердження. Цей сумнів мовця виражається дієсловом wollen + інфінітив.

Спочатку дієслово wollen + інфінітив вказував лише на те, що мовець ніби знімає з себе відповідальність за правдивість переданих слів. Таким чином, дієслово wollen + інфінітив заміняв певною мірою лапки.

Наприклад:

Die Frau will das nicht gеwuЯt haben. - Жінка стверджує, що нібито вона цього не знала.

Er will dieses Haus nie gesehen haben. - Він стверджує, що він нібито ніколи не бачив цього будинку.

Sie will es ihrem Sohn geraten haben. - Вона стверджує, що нібито порадила це своєму сину.

Spдter wollte Frдulein, die zum Zahlen gerufen war, doch ein Papier gesehen haben, das von allen drei unterschrieben war. - Але потім пані, яку покликалидля розрахунку, стверджувала, нібито бачила якийсь папір, підписаний усіма трьома. (31, 95)

Найчастіше дієслово wollen у цьому значенні виступає з інфінітивом II.

Irgendwo mьssen die anderen ja noch sein. (29,49)

Дієслово wollen з інфінітивом II виражає викликаюче сумнів ствердження, що відноситься до минулого. Сумнів, пов'язаний з теперішнім часом, виражає дієслово wollen з інфінітивом I.

За допомогою дієслова wollen виражається наш сумнів у тому, у чому нас хотіли б переконати. У цьому значенні дуже граматизується, втрачає своє основне значення. При цьому, однак, дієслово wollen не припиняє виражати модальність. На відміну від інших випадків вживання, дієслово wollen у значенні сумніву відноситься не до присудка, а до всього речення в цілому.

Особливий характер має вживання форми wollen в 1- й особі + інфінітив II. Тут дієслово wollen виконує певну стилістичну функцію:

Ich will nichts gesehen haben. - Будемо вважати, що я нічого не бачив. (Я все бачив, але я не хочу, щоб хто-небудь про це знав.)

Macht, was ihr wollt, ich will nichts gеhцrt haben. - Робіть, що хочете, я нічого не чула. ( будемо вважати, що я нічого не чула).

Модальне дієслово dьrfen

Дієслово dьrfen у значенні припущення стоїть у формі претеріта кон'юнктива. В результаті з'єднання семантики дієслова dьrfen і претеріта кон'юнктива з'являється нове значення, не рівне сумі значень модального дієслова dьrfen і претеріта кон'юнктива, хоча і пов'язане з ним. Припущення, виражене дієсловом dьrfen, відрізняється від припущення з дієсловом kцnnen більш скромнішим, ввічливішим, але упевненішим характером. Це значення - особиста думка, здогадка. Наприклад:

Es dьrfte nicht schwer sein das zu beweisen. - Це мабуть не важко було довести.

Es dьrfte Sie als Anwalt interessieren, mein Freund. - Це мабуть вас цікавить як адвоката, мій друже.

У значенні прпущення дієслово dьrfen вживається з інфінітивом І и ІІ. Різниця між цими вживаннями не модальна, а часова, наприклад:

Das dьrfte einfach sein.

- це, мабуть, просто.

- це, мабуть, було просто.

Дієслово dьrfen виражає припущення з більшим ступенем впевненості, ніж дієслово kцnnen в претериті кон'юнктива, наприклад:

Er kцnnte hier gewesen sein. - можливо, він був тут (але, може бути, що й ні).

Er dьrfte hier gewesen sein. - мені здається, що він, можливо, був тут.

Es dьrfte schwer sein, das zu erklдren. - Мабуть це було важко пояснити.

Дієслво dьrfen у цьому значенні часто вживається у сполученні з прислівником wohl:

Die Sache dьrfte sich wohl anders verhalten. - Справи могли б скластися по- іншому.

Коли дієслово dьrfen виступає у значенні припущень, то воно, хоч і граматизується, у той же час залишається у сфері модальності. Проте, на відміну від основного значення дієслова dьrfen, яке уточнює і доповнює семантику присудка, припущення відноситься до всього речення в цілому.

Модальне дієслово mьssen.

Дієслово mьssen у сучасній німецькій мові служить для вираження припущення з більшим ступенем впевненості. У цьому значенні дієслово mьssen помітно граматизується, воно відноситься вже не до присудка, а до всього речення в цілому. На відміну від дієслова sollen, яке у відповідному вживанні виражає посилання на чужі слова, дієслово mьssen виражає припущення на основі знань якихось об'єктивних ознак:

Der Zug soll bald kommen - припущення виражається на основі чиїхось слів.

Der Zug muss bald kommen - у мовця є всі підстави так думати: наявність розкладу і т.п.

Зі значенням припущення дієслово mьssen вживається як з інфінітивом І, так і з інфінітивом ІІ. Слід зазначити, що між цими формами існує не модальна, а часова відмінність:

Er muss hier sein - Він повинен би бути тут;

Er muss hier gewesen sein - Він повинен був вути тут.

Дієслово mьssen + інфінітив І виражає впевнене припущення в теперішньому часі: das muss wahr sein; er muss es noch nicht wissen, sonst hдtte er mir es gesagt.

Wie glьcklich sie sein muss! - Яка щаслива вона мабуть!

Дієслово mьssen + інфінітив ІІ виражають впевнене припущення в минулому:

Sie mьssen damals sehr mьde gewesen sein - Мабуть вони тоді дуже втомилися.

Der Angriff muss missglьckt sein - Напад певно не вдався.

Heute frьh muss was passiert sein - Сьогодні вранці мабуть повинно щось трапитись.

Модальне дієслово mьssen виражає також своєрідний відтінок припущення з найбільшим ступенем впевненості. Інакше кажучи, дієслово mьssen може вказувати на безперечність того або іншого факту. Це вживання дієслова mьssen у сучасній німецькій мові зустрічається часто:

Es war gegen halb-zwцlf Uhr; die Badegдste mussten sich noch am Strande befinden.

Модальні дієслова передають різні види припущення. Вони виражають припущення більш конкретно й диференційовано, ніж кон'юнктив. За допомогою модальних дієслів виражаються найтонші відтінки ймовірності і сумніву. Всі модальні дієслова, що вживаються в цій функції можна систематизувати в такий спосіб:

Er muss hier gewesen sein - Я думаю, що він тут був. Або: важко собі уявити, що його тут не було. У мовця є докази: ряд об'єктивних признаків.

Er mag hier gewesen sein. - Припустимо, він був тут. Припущення базується лише на особистих переконаннях мовця.

Er dьrfte hier gewesen sein. - Я гадаю, що він був тут. Мовець, впевнений у правдивості свого припущення, але свою думку не нав'язує.

Er kann (kцnnte) hier gewesen sein. - Ймовірно, він був тут. Можна припустити, що він був тут, але можливо, його і не було.

Er will hier gewesen sein. - Він каже, що він був тут, але припущення мовця не викликає довіри.

Er soll hier gewesen sein. - Кажуть, що він був тут. Припущення виражається сторонньою людиною.

Всі перелічені відтінки припущень виражаються за допомогою модальних дієслів з інфінітивом І і ІІ (виняток являє собою дієслово wollen, який звичайно вживається тільки з інфінітивом ІІ: "Еr will Schlosser sein" у значенні: "Він говорить, нібито він слюсар", зустрічається в сучасній німецькій мові дуже рідко). Різниця між вживанням модальних дієслів з інфінітивом І і ІІ не модального, а часового характеру, що було неодноразово підтверджено прикладами вище.

Отже можемо зробити висновок, що наведений вище аналіз семантики й функцій модальних дієслів при вираженні припущення має істотне значення для встановлення місця модальних дієслів у сучасній німецькій мові. Модальні дієслова сучасної німецької мови властиві усній розмовній мові німецького народу. Їх вживання широке відбите в художній літературі і, як правило, пов'язане з діалогами і з прямою мовою героїв. Широке вживання, в цікавленій нас функції модальним дієсловам знаходять і в сучасній публіцистиці.

2.2 Модальні частки, як спосіб вираження ймовірності

Спосіб вираження сумніву за допомогою модальних часток є найбільше вживаним у розмовній мові. Вираженням емоцій і суб'єктивного відношення до змісту висловлення й до співрозмовника слугують і лексичні засоби, зокрема, особливий клас слів - модальні частки.

Інтерес сучасної лінгвістики до модальних часток німецької мови не випадковий: жодна мова (крім російської) не має таку багату, розгалужену систему модальних часток, як німецька. Їх вживання в діалозі обов'язкове. Вони передають найтонші відтінки змісту, повідомляють про емоційне забарвлення, жвавість, гнучкість і неповторний колорит природнього спілкування між співрозмовниками.

Модальні частки називають словами-приправами (Wьrzwцrtеr) і характеризують їх функцію в розмовній мові в такий спосіб: "Це, так сказати, міміка мовця, передана засобами мови".

Німецька побутово-розмовна мова немислима без модальних часток. Щоб переконатися в цьому, достатньо взяти будь-який твір художньої літератури, де автор передає діалогічну мову, наприклад, романи А. Зегерс, Д. Нолля, Є.М. Ремарка, Б. Келлермана, Г. Фал лади[19,9].

Майже в кожній репліці їх персонажі вживають модальні частки, що з абсолютною точністю відбиває дійсну картину німецької діалогічної мови. Іноземці, що не вживають модальних часток у своїй мові, відразу ж видають себе цією особливістю, якщо навіть у всьому іншому їх німецька мова бездоганна. Розмовна мова без модальних часток сприймається носіями німецької мови як суха, нелюб'язна, зайво категорична.

Модальні частки можна зустріти й у мові газети, і в наукових працях, і в авторській мові художнього твору, але їх відсоток тут невеликий. Вони досить рідкі в монологічній мові, наприклад, у доповіді, де мовець хоча й звертається до публіки, але звертається як до слухачів, а не як до співрозмовників. Неввічливими й вживаними модальні частки є у всіх тих випадках, коли мовець бачить перед собою конкретного співрозмовника й зацікавлений у живому і безпосередньому спілкуванні з ним[19, 10].

Володіння німецькою розмовною мовою обов'язково передбачає правильне вживання модальних часток. Однак методичні посібники, граматики й підручники німецької мови приділяють мало уваги цьому важливому аспекту лексики. Справа в тому, що модальні частки порівняно недавно стали об'єктом дослідження - лише в другій половині нашого сторіччя. А доти німецькі стилісти навіть застерігали від вживання в мові часток, вважаючи, що вони тільки засмічують мову. Це знайшло своє відображення в тодішній термінології: частки іменувалися Flickwцrter - "слова-латки", Fьllwцrter - "слова-заповнювачі".

І хоча зараз ставлення до модальних часток різко змінилося, не всі ще проблеми можна вважати вирішеними [19, 3,4].

Вживання часток дозволяє заощаджувати мовні засоби. Аналізуючи фактичний матеріал, Н. А. Торопова дійшла висновку, що "кожна частка має своє значення, яке змістовно відображає відносини між однорідними поняттями, що співвідносяться, " [19,33].

За класифікацією В. В. Виноградової модальні частки залежно від значення й ролі в реченні можна підрозділити на наступні групи:

1) Модально-підсилювальні(doch,denn,schon,nun,(ein)mal).

2) Модально-обмежувальні(ja,bloss,nur)

3) Модальні у власному розумінні слова(etwa) [7,29]

Найпоширеніші, які посилюють модальність речення, зберігаючи при цьому деякі відтінки своїх лексичних значень - модально- підсилювальні.

За класифікацією В.М. Пророковой модальні частки складають одну із трьох груп часток з лексичними функціями. Вони відносяться не до окремого слова або словосполучення, а до всієї речення в цілому[18,7].

Модальні частки допомагають зрозуміти цілі й наміри мовця, його емоційну оцінку змісту висловлення.

Його очікування, які він зв'язує зі своїм партнером по комунікації. Модальні частки виявляють прагматичну спрямованість висловлення. Модальна частка wohl в оповідальному, як правило, окличному, реченні може вказувати на те, що висловлення слід розуміти як вимогу, спонукання [19, 8,9].

Wirst du auch dafьr Zeit haben?

«Das kann man wohl sagen» - Гадаю ще можна казати. (29,54)

„Wдre wohl besser“ stimmte Daniel zu.

Er wolle doch wohl nicht schon gehen.

Частка auch вказує, що у мовеця виникають сумніви й, побоювання й чекає, що його співрозмовник їх розсіє. Звичайною відповіддю на подібні питання є запевнення в тому, що все в порядку, що турбуватися немає про що. [19, c.8-9].

До модальних часток, що виражають чистий сумнів, відносяться частки eigentlich, denn, doch.

Eigentlich mussten sie schon fertig sein. - Власне вони мали бути вже готові. (31, 108)

Was schrieb er hier eigentlich. - Власне те, що він писав тут (31,146).

Was haben Sie eigentlich studiert? - Що ви власне вивчили? (31,161).

Nun, eigentlich hatten sie an die Sanierung aller Fassaden gedacht. -Зараз, власне, вони подумали про оздоровлення всіх фасадів. (31,226).

Der Arzt hat mir gesagt, sie hцrt vielleicht doch etwas. - Врач казав мені, вони все ж таки щось чули(32,166).

Ich habe mich schon oft gefragt, was die Leute eigentlich meinen, wenn sie von Erlebniss reden. - Я часто запитував себе, що ж власне мають на увазі люди коли говорять про пережиті події (33,24).

Warum es mit Joachim nicht gegangen war, sagte sie eigentlich nicht. - Вона власне не казала, чому справи не ладились з Йохімом (33,139).

Отже у реченні модальні частки відіграють велику комунікативну роль, повідомляючи висловленню, різні відтінки суб'єктивної модальності: мовець не тільки інформує свого співрозмовника про щось, але й одночасно виражає своє відношення до сказаного й до співрозмовника. На прикладах ми можемо бачити, що модальні части вживаються дуже часто. Модальні частки підсилюють значення ймовірності у реченні.

2.3 Модальні слова як спосіб вираження ймовірності

Спосіб вираження сумніву за допомогою модальних слів не менш частий і вживаний в німецькій мові.

Завдяки своєму яскраво вираженому лексичному значенню модальні слова тонше, ніж модальні дієслова, передають усю гаму відтінків припущення.

Крім того, вони можуть відносити припущення в план майбутнього, у той час як модальний дієслова цієї здатності не мають. У макроконтексті часто присутні речення, що містять модальні слова, що показують наростання або ослаблення ступеню ймовірності.

Модальная шкала по ступеню зменшення ймовірності (засоби вираження припущення):

mьssen+Inf. I, П. sicherlich, offenbar ...

anscheinend, allem Anschein nach ...

Futurum I, II: hцchst wahrscheinlich, wohl...

dьrfen (dьrfte) + Inf. I, II, wahrscheinlich ...

wohl mцglich, vermutlich ...

kцnnen, mцgen + Inf. I, II; mцglich ...

vielleicht...

ungewiЯ, unsicher

zweifelhaft, frаglich ...[9,105, 106].

Модальні слова, модальні синтаксичні групи й вставні модальні речення доповнюють загальну модальну характеристику речення. Вони вводяться в речення, як правило, предикативним дієсловом, але відносяться не тільки до дієслова, а до всього речення в цілому, безпосередньо зв'язані ж вони з дієсловом остільки, оскільки дієслово є в німецькій мові головним структурним засобом речення.

Модальне вставне речення, тобто речення, що дає ту або іншу оцінку реальності процесу, вираженого в іншому реченні, може виступати навіть у формі головного речення, від якого граматично залежить семантично основне речення. Такі, наприклад речення типу:

Es ist zweifellos, daЯ ...

Таке модальне речення граматично пануюче над семантично основним реченням, може одержувати й еліптичну форму, що стикається з номінативним оцінним реченням, наприклад:

Vielleicht, daЯ wir der Schwester dort begegnen. - Ймовірно, що ми зустрічаємо сестру там.

Даючи оцінку реальності процесу, вираженого в реченні, модальні слова володіють, підкреслено динамічним, певною мірою предикативним характером. Вони легко виступають у якості заступників цілих речень, особливо в діалозі, коли мовний зміст речення вже даний у контексті й основним завданням даного речення є вираження певної оцінки реальності цього змісту... наприклад:

Ist er verreist? - Mцglicherweise.

Він їде? - Можливо.

Модальні слова, а також звороти з модальним значенням можна розділити на кілька груп за семантичною ознакою. У класифікації модальних слів [10,152]. Згідно із класифікацією В. А. Гуревича модальні слова можна розділити на наступні групи:

1)Модальні слова, що виражають впевненість шляхом підтвердження.

а) модальні слова, що виражають власне підтвердження - bestimmt, durchhaus.

б) модальні слова, що виражають підтвердження з одночасним вираженням поступлення - allerdings, freilich.

в) модальні слова, що виражають підтвердження зі значним відтінком речення, заснованого на зовнішніх, видимих даних - offenbar, offenkundig.

2)Модальні слова, що виражають припущення, невпевненість, сумнів - scheinbar, angeblich, vorgeblich, hoffentlich, vermutlich, wahrscheinlich, mutmasslich, etwa, mцglich, womцglich, mцglicherweise, mцglichenfalls, vielleicht, wohl, kaum, schwerlich.

3)Модальні слова, що виражають впевненість шляхом заперечення - keinesfalls, keineswegs, mitnichten.

Wahrscheinlich hat er sich verhцrt. - Ймовірно, що йому почулося (32,347).

Ich habe sie wahrscheinlich mehr geliebt als je einen Menschen. - Я кохав її, можливо більше ніж будь-кого іншого (32,291).

Wahrscheinlich mehr; antwortete Bernstorf ruhig. (32,125).

Vielleicht hat er darum immerzu gelacht. - Ймовірно, він через це постійно сміявся (33,104).

Vielleicht war er wirklich ihr Freund. - Можливо він і справді був її другом (33,81).

Vielleicht haben Sie es sogar veranlasst. - Ймовірно, ви дали привід (32,417).

Vielleicht war es ja nur schlichter Sexualneid. - Ймовірно, це була лише звичайна сексуальна залежність (32,413).

Vielleicht konnten auch Sie mir ja weiterhelfen. - Можливо, ви також могли допомогти й мені (32,411).

Sollen wir uns morgen wieder hier treffen, vielleicht etwas spдter. - Завтра ми мусимо тут зустрітися знову, але можливо дещо пізніше (32,267).

Отже, речення з модальнім дієсловом vielleicht завжди має оцінювальний характер і є як правило окличним реченням. В таких окликах мовець виражає своє здивування, захоплення, подив. Не важко помітити, що емоційний окрас наведених прикладів досить різний. Модальна частка vielleicht експресивно підкреслює емоційний окрас речення. Якщо висловлювання позбавити цієї модальної частки, то емоційний окрас буде передаватися через інтонацію, й у письмові мові емоційний окрас може залишитися непоміченим.

2.4 Фразеологізми і фразеологічні структури, як спосіб відображення ймовірності

Лексичні засоби також можуть виразити значення припущення/ймовірності. Далі йде перелік різних фразеологізмів та фразеологічних структур, які надають можливість мовцю виразити своє відношення по відношенню до висловлювання з точки зору ймовірності, одночасно вони слугують відмінними рисами змісту різних відтінків модальної категорії припущення/ймовірності.

Es durchaus fьr mцglich ... - це абсолютно можливо…

Ich halte es nicht fьr ausgeschlossen ... - я вважаю, що це не виключено…

Es ist denkbar... - це можливо

Ich glaube... - Думаю…/Здається…

Es spricht vieles dafьr ... - Це багато про, що говорить…

Ich nehme stark an ... - я допускаю…

Es sieht so aus, als ob ... - схоже на те, що…

Alles spricht dafьr... - все говорить проте, що…

Ich habe den Eindruck ... - у мене таке враження…

Ich bin gar nicht sicher ... - я не зовсім впевнений…

Nach meiner Ansicht (Meinung)... - на мою думку…

Dem Anschein nach... - на вигляд…

Ich zweifle daran... - я сумніваюсь…

Ich mцchte bezweifeln, daЯ ... - я мало не почав сумніватися, що…

Ich bin (nicht) davon ьberzeugt, daЯ... - я (не) впевнений, що…

Ich bin nicht ganz davon ьberzeugt... - я не зовсім впевнений…

Es ist zu bezweifeln ... - підлягає сумніву…

Es ist die Frage, ob ... - питання в тому, чи…

Es scheint mir (fraglich), daЯ (ob)... - мені здається, що…

Ich mцchte doch bezweifeln, ob ... - проте я невпевнений, чи…

Ich mцchte offenlassen, ob ... - я невпевнений, чи…

Meines Erachtens mьЯte noch geklдrt werden, ob ... - я невпевнений у своїх припущеннях, щодо…

Ich habe (doch) gewisse Zweifel daran, daЯ ... - проте, звичайно ж у мене є сумніви, щодо…

Ich bin ganz und gar nicht (davon) ьberzeugt... - я зовсім невпевнений…

Ich habe die stдrkste Zweifel (daran), daЯ... - у мене великий сумнів щодо…

Ich zweifle ganz entschieden daran, daЯ... - я зовсім невпевнений, що…

Ich bezweifle sehr (ganz entschieden), daЯ ... - я безперечно сумніваюсь, що…

Ich bezweifle durchaus, daЯ... - я абсолютно невпевнений, що…

Ich bezweifle auf jeden Fall, daЯ ... - у всякому випадку, я сумніваюсь, що… [34, 69]

zweifelhaft, in Zweifel stellen (ziehen), im Zweifel ьber etw. sein,

Zweifel hegen, Bedenken tragen, zweifelerregend sein.

Отже ми бачимо, що у німецькій мові дуже велике число фразеологічних виразів, які також виражають ймовірність у сучасній німецькій мові. Тому можна бачити, що ймовірність може виражати не тільки окремі слова, а навіть фрази.

2.5 Питальні речення і інтонація ймовірності, як спосіб вираження ймовірності

Питальні речення, що супроводжуються інтонацією ймовірності, також можуть виразити значення сумніву/припущення/ невпевненості у висловленні.

Існують питальні речення, які не мають потреби в додатковій інтонації, семантично вони вже несуть у собі відтінок сумніву, наприклад: "Stimmt das?", „Іst es wahr?" Але в інших випадках інтонація несе в собі вирішальну роль.

Модальні відтінки питань можна розділити за ступенем впевненості запитувача в можливій відповіді, від малоймовірного до сильного припущення протилежного. Ступінь впевненості мовця в протилежній відповіді співвіднесена з емоційною насиченістю висловлення: сумнів, подив і ін. Чим сильніше впевненість у протилежній відповіді, тим більше емоційним є питальне висловлення.

Nun, nach Dorf fдhrst du?

Nach Dorf.

Hast du denn ein Dorf? - можливе питання з відтінком сумніву.

Питальні речення діляться на дві групи: питальні речення, що вимагають лише оцінки реальності вираженого в них змісту, оцінні питальні речення - Entscheidungsfragen і питальні речення, що вимагають у відповіді додаткове визначення свого семантичного змісту, означальні питальні речення - Bestimmungsfragen [2,191].

Характерною рисою розмовної мови є її емоційність. Обмінюючись репліками, співрозмовники виражають своє відношення до того, що говорять вони самі й що чують від інших учасників розмови. Під час розмови мовці звичайно не обмежуються вимогою інформації й повідомленням її. Кожний прагне, крім того, якось вплинути на співрозмовника, передати йому свої почуття й настрій, спонукати його до якихось дій, викликати в нього бажану реакцію.

Засобом досягнення цих цілей є в першу чергу інтонація. Залежно від змісту висловлення, від намірів мовців їхня інтонація виражає радість, подив, сумнів, роздратування й інші емоції. Не останню роль відіграють у розмові вираження обличчя, міміка й жести: співрозмовники посміхаються один одному, кивають або качають головою, опускають очі й т.п.[13, 3].

Інтонація (від лат. intono - голосно вимовляю) - 1) сукупність таких елементів мови, як мелодика, ритм, темп, інтенсивність, акцентний лад, тембр і ін. Інтонація фонетично організує мову, є засобом вираження різних синтаксичних значень і категорій, а також експресивного й емоційного забарвлення [6,c.454]. Звідси випливає, що за допомогою інтонації будь-яка фраза, що не містить конкретних засобів вираження ймовірності, але вимовлена з відтінком сумніву, припущення або можливості, буде сприйматися як ймовірність. Наприклад: "Siehst du den Vater?" Це питання в мові може бути виражене з різними інтонаціями:

як запит інформації - Чи бачиш ти батька?

з логічним наголосом на слові „vater" - Ти бачиш батька або когось іншого?

з логічним наголосом на дієслові „siehst" - Ти бачиш батька чи, припустимо, чуєш його?

В останньому випадку питання може бути виражене з відтінком сумніву, коли мовець дуже сумнівається, чи бачить його співрозмовник батька, і скоріше невпевнений, що той його бачить.

Ушаков визначає інтонацію таким чином: "Інтонація (латин.intonatio) - ритміко-мелодійна побудова мовлення, що залежить від підвищення й зниження тону при вимовленні (лингв.). Питальна, оклична, оповідальна інтонація, тон, манера вимови, що виражають почуття, ставлення мовця до предмета мови (книжн.) Важливим виявляється друге значення цього визначення, яке наштовхує на порівняння визначення інтонації з визначенням модальності.

Модальність - категорія, що виражає різні види відносин висловлення до дійсності, а інтонація - позамовний засіб, що слугує для вираження різних відтінків відносин до дійсності (у тому числі й сумніву). Слід сказати, що інтонація є важливим екстралінгвістичним компонентом модальних (і не тільки) висловлень.

Німецький лінгвіст М. Куммер також виділяє значення інтонації в процесі комунікації на матеріалі модальних часток. Він говорить про те, що вирази з модальними частками часто вимовляються з сильнодінамічною інтонацією. Інтонація, акцентування і модальні частки посилюють дію вислову. Аби уникнути недорозуміння в процесі комунікації, інтонація і її контури для позначення мовного акту мають бути підпорядкована і розмірені[23, 11].

Інтонація є також важливим фактором при визначенні відносини мовця до співрозмовника або до третіх осіб, хоча оцінка цього відношення може бути однозначної тільки виходячи з контексту [23, 12]. Отже, інтонацію можна вважати допоміжним засобом, завдяки якому досягається максимальний ефект впливу способів вираження ймовірності в німецькій мові.