Специфіка семантико-трансформаційних процесів в історії українських дієслів на позначення станів спокою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПЕЦИФІКА СЕМАНТИКО-ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ДІЄСЛІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ СТАНІВ СПОКОЮ

Довбня Л.Е.

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

Главацька Л.І.

Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова

У статті аналізуються процеси розвитку семантики чотирьох праслов'янських за походженням лексем на позначення станів спокою (спати, лежати, сидіти, стояти) в українській мові. За висновками американського мовознавця М. Сводеша лексеми на позначення вказаних станів є в будь-якій мові незалежно від культурної історії нації - її носія, тобто входять до основного словникового фонду. У зв'язку з доволі тривалим періодом функціонування в мові та з особливостями асоціативного мислення людини вказані лексеми зазнали семантичних змін, що врешті-решт призвело до творення в них розгалужених семантичних структур. Здійснений у дослідженні історико-лінгвістичний аналіз семантики лексем на позначення станів спокою засвідчує особливу продуктивність і регулярність метафоричних транспозицій у межах кожної зазначеної лексеми. Доволі активною є й метонімізація, однак вона є локальною і фіксується в окремих лексичних одиницях.

Ключові слова: стани спокою, дієслова, семантичні зміни, семантична історія, трансформаційні процеси, метафоризація, метонімізація.

Постановка проблеми. У сучасному мовознавстві вченими приділяється значна увага питанням розвитку та функціонування української лексики загалом та окремих її груп. Комплексно досліджується власне українська й запозичена лексика, розглядаються семантико-словотвірні аспекти поповнення словникового складу, актуалізованого політичними змінами в житті українського суспільства. Розвідки в зазначеній сфері спрямовані на виявлення особливостей, які засвідчують ідею про системність лексики й семантики. Задля об'єктивності дослідження системних відношень доцільно розглянути лексику основного словникового фонду, одиниці якого активно функціонують упродовж багатьох епох, унаслідок чого фіксують у своїх семантичних структурах розгалужену систему значень, що розвинулася внаслідок асоціативного мислення людей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання дослідження аспектів лексичної семантики перебувало й залишається в полі зору українських і зарубіжних лінгвістів. До скарбниці української і світової семасіології ввійшли потужні праці О.О. Тараненка, М.П. Кочергана, Ж.П. Со- коловської, В.М. Русанівського, Д.М. Шмельова, В.Г. Гака, О.М. Шрамма, Н.Д. Арутюнової та інших мовознавців, у яких висвітлюються загальні й окремі питання теорії семантики слова, особливості трансформаційних змін їхніх лексичних значень у порівняльно-історичному й типологічному аспектах. Так, у них аналізуються найзагальніші тенденції та конкретні семантичні процеси, які спричиняють розвиток похідних значень слів [6; 10; 11], розглядаються шляхи розвитку міжмовних омонімів унаслідок семантико-трансформаційних змін [5], описуються шляхи розвитку вторинних семем праслов'янських за походженням слів основного лексичного фонду, що належать до різних частин мови [2; 3] тощо. Зокрема «...дієслово як містка лінгвістична одиниця зазнає значних семантичних змін, а тому досить важливо визначити закономірності розвитку його похідних семем. Дієслова, подані у групі понять М. Сводеша, -- дуже давня частина лексики української мови, яка є досить активною у функціональному аспекті» [2, с. 34].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на значну кількість напрацювань у зазначеній сфері слід констатувати, що залишається частина матеріалу, недостатньо охопленого увагою дослідників. До нього належить і праслов'янська за походженням лексика української мови, яка входить до основного словникового складу, зокрема історія її семантичного розвитку, що передбачає аналіз як ядра, так і периферії семантичної структури її складників, а також шляхів її розгалуження.

«Відомо, що американський лінгвіст М. Сводеш . запропонував так званий інструмент, що являє собою стандартизований перелік базових лексем певної мови. Згідно з висновками цього вченого в будь-якій мові є слова для позначення незалежних від культурної історії нації реалій» [3, с. 44]. Власне до таких лексем і належать досліджувані нами дієслова.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є аналіз історії семантичного розвитку чотирьох праслов'янських за походженням дієслівних лексем на позначення станів спокою в українській мові, з'ясування специфіки трансформаційних процесів у їх межах.

Виклад основного матеріалу. Тематична група «Назви станів спокою» складається з дієслів спати, лежати, сидіти, стояти. Домінантним процесом у їхній семантичній історії є метафоризація. Закономірно, що для слів, основним значенням яких є стан спокою, найактивнішими при творенні метафоричних семем стають семи 'спокій' та 'статичність'. Саме під їхнім впливом отримують розвиток метафоричні семеми дієслова спати «перебувати у стані сну», яке походить від сон (< прасл. *вьриь «фізіологічний стан спокою, який настає періодично»). Ці похідні семеми формуються в епоху становлення української національної мови. Так, сема 'спокій' спричиняє появу лексико-семантичного варіанта «бути безлюдним; стихнути», «перебувати у стані повного спокою, нерухомості», «бути пасивним, в'ялим, бездіяльним» [8, т. ІХ, с. 493-494]; у формуванні значення «покоїтися (про померлого)» [Там само] вона супроводжується семантичним елементом 'горизонтальне положення'. У семантичній історії слова спати домінує метафора. Метонімія спричиняє розвиток лише одного лексико-семантичного варіанта -- «бути у статевому зв'язку; здійснювати статевий акт» [Там само]. У цьому випадку в основі метонімічного перенесення лежить суміжність процесів у просторі та часі. Семантична трансформація лексеми спати полягає в розвиткові похідних значень (у більшості випадків -- метафоричних) при збереженні праслов'янського як основного.

Подібних семантичних змін зазнає і дієслово лежати (< прасл. *lezati < *legeti «перебувати в горизонтальному положенні (про людину, тварину)» [4, т. ІІІ, с. 212-213]. У процесі історичного розвитку воно набуло системи похідних лексико-семантичних варіантів, частина яких із плином часу вийшла з ужитку. Його вихідне (первинне) значення протягом багатьох століть уживалося як основне; у цій же функції воно успадковане сучасною українською мовою.

Дані лексикографічних видань засвідчують наявність розгалуженої семантичної структури дієслова лежати в Х--ХІУ ст. Так, у цей час від його основного значення відокремлюються похідні (вторинні): «бути похованим, покоїтися» (спеціалізація праслов'янського), «здійснювати статевий акт» (метонімія, зумовлена часовою і просторовою суміжністю процесів), «зберігатися де-небудь без використання» (метафора, зумовлена інтегральною семою 'статичність'), «зберігатися; покривати землю (про сніг)» (метафора, викликана інтегральним семантичним елементом 'горизонтальне положення') та семантично аналогічне до останнього «стояти, розташовуватися військом де-небудь» (якщо уявити військо як суцільну масу, то виникають асоціації з чимось таким, що займає горизонтальне положення, тому що довжина й ширина більші, ніж висота; створюється враження, що ця спільна маса лежить). Не всі зазначені лексико-семантичні варіанти є однаково стійкими; зокрема, семеми «здійснювати статевий акт» та «стояти, розташовуватися військом де-небудь» у процесі історичного розвитку слова втрачаються. Решта значень успадковується пізнішими мовними епохами. Згодом аналізоване дієслово починає вживатися в лексико-семантичному варіанті «хворіти», в основі творення якого -- метонімічна транспозиція (суміжність процесів). Він теж успадкований сучасною українською мовою.

Отже, досліджуване дієслово набуває системи похідних лексико-семантичних варіантів (частіше -- метафоричних) при успадкуванні праслов'янського значення як основного.

Стан спокою може виражатися і дієсловом стояти «перебувати у стоячому положенні» (< *stojiti < *stбti «ставати») [12, т. ІІІ, с. 769]. Уже в давньоукраїнську (давньоруську) епоху до складу семантичної структури слова входило основне (праслов'янське) значення «перебувати у стоячому положенні» та похідні від нього (метафоричні), які розвинулися на основі спільних сем 'статичність' і 'тривалість'. Це лексико-семантичні варіанти «не рухатися, затримуватися» і «залишатися» [9, т. III, с. 527--529]. У цей же час у межах лексеми стояти спостерігаються й інші метафоричні відношення: такі, що базуються на спільності семантичного елемента 'наявність опори'. Разом із семою 'впевненість' він дає поштовх до розвитку значення «керувати» [Там само]. У період XIV--XVII ст. у дієслова стояти розвиваються нові метафоричні лексико-семантичні варіанти: «розміщуватися» та «займати бойову позицію для ведення військових дій» [5, т. II, с. 391]. У Словнику староукраїнської мови XI--XVII ст. наводиться омонім стоять2 «мати ціну; коштувати» [Там само] до слова стоять1 «перебувати у стоячому положенні». Можна припустити наявність етимологічного зв'язку між ними. У такому випадку є два реальні шляхи виникнення дієслова стоять2: метонімія (суміжність процесів) і метафора (наявність спільних сем 'статичність' і 'тривалість'). !з плином часу остання семема втрачається.

Паралельна дія сем 'статичність' і 'тривалість' сприяє відокремленню від основного значення семем «перебувати», «триматися на певному рівні», «бути на світі, існувати» [1, т. IV, с. 212]. На основі спільності семантичного елемента 'вертикальне положення' оформляється лексико-семантичний варіант «перебувати десь, у чомусь у вертикальному положенні (про предмети)» [8, т. IX, с. 742]. Потенційні семи 'опора', 'впевненість' і 'твердість' здатні актуалізуватися як у ранні мовні епохи, так і в сучасній українській мові, даючи початок метафоричним семемам «заступатися», «захищатися» і «дотримуватися певного погляду, наполягати на якомусь твердженні» [Там само]. Усі названі семеми досить активно функціонують у сучасній українській мові.

У деяких випадках спостерігається перехрещення похідних лексико-семантичних варіантів слів стояти й сидіти (< прасл. *sлdлti «перебувати в сидячому положенні»). Останнє зазнає семантичної еволюції, результатом якої є формування значної кількості похідних семем.

Частина їх розвинулася в давньоукраїнську епоху. Це, зокрема, метафоричні лексико-семантичні варіанти: «стояти» (при його виникненні актуалізується семантичний елемент 'відсутність руху; стан спокою'): «Ньіні судить на коліноу и холопомъ назьіваєть» [9, т. Ш, с. 890], «залишатися» (спільний семантичний інваріант 'відсутність переміщення; статичність') та аналогічний до нього «перебувати під наглядом, в ув'язненні»: «И сдоумаша, ако згонити кназа своєго Всіволода, и въсадиша въ... дворъ..., и стражь є стрежахоу дьнь и ношь съ ороужикмь, л моужь на дьнь, и сЬде в місаца» [Там само, с. 391], а також «перебувати де-небудь» (спільні семи 'локальність', 'статичність'). Значення «перебувати на престолі, володіти» [Там само] формується під дією комбінованого семантичного процесу, у якому паралельно діють метонімія (суміжність процесів), метафора (спільні семи 'статичність' і 'локальність') та конденсація в межах синтагми сидіти на престолі. У цей же час метонімічні контексти сприяють формуванню лексико-семантичного варіанта «чинити облогу» [Там само], в основі якого, можливо, модель «результат дії ^ сама дія» або суміжність процесів.

Не всі вказані семеми успадкувалися наступними мовними епохами. Деякі з них у процесі історичного розвитку мови втратилися. Це, зокрема, семеми «чинити облогу» і «володіти»; решта ж увійшла до складу сучасної семантичної структури дієслова сидіти. Пізнішим утворенням є метонімічний лексико-семантичний варіант «проходити курс навчання, набувати певних знань (повторно)» [8, т. ІХ, с. 159], який формується в результаті суміжності процесів у часі, та метафоричний «перебувати у стані бездіяльності або спокою» (спільна сема 'спокій'). За аналогією до давньоукраїнського значення «перебувати на престолі, володіти» в сучасній українській мові розвивається лексико-семантичний варіант «займати певну посаду, виконувати певні обов'язки» [Там само].

У семантичній історії дієслова сидіти домінує метафорична транспозиція, яка призводить до формування системи похідних лексико-семантичних варіантів за умови збереження праслов'янського значення як основного. Утворена полісемія має радіальний характер.

лексема семантика дієслівний трансформаційний

Висновки

Отже, слова, які входять до тематичної групи «Назви станів спокою», у своїх семантичних структурах мають подібні утворення, що призводить до перехрещення семем різних слів (синонімії) та наявності аналогічних лексико-семантичних варіантів.

Проведене дослідження засвідчує, що в межах дієслівної семантики здійснюється транспозиція зі сфери фізичної до сфери психічної і духовної; саме вона формує радіальний тип полісемії. Окрім того, слід констатувати, що всі проаналізовані лексеми зберігають первинне (праслов'янське) значення як основне.

Перспективи подальших розвідок в обраному напрямі лінгвістичних досліджень полягають в аналізі та описі розвитку семантики українських дієслів інших тематичних груп, що входять до основного словникового фонду, з метою виведення загальних закономірностей історії їх формування від праслов'янського періоду до наших днів.

Список літератури:

1. Грінченко Б.Д. Словарь української мови в 4-х томах / Б.Д. Грінченко. - К.: АН УРСР, 1958-1959.

2. Довбня Л.Е. Семантичні зміни праслов'янських дієслів на позначення основних дій і процесів в українській та російській мовах / Л.Е. Довбня, Т.І. Товкайло // Studia slawistyczne: etnolingwistyka i komunikacja mi^dzykulturowa. - 2. - Lublin: Wydawnictwo KUL, 2015. - С. 33-44.

3. Довбня Л.Э. Семантические изменения в структурах общеславянских имен существительных, сохранивших первичное значение в русском и украинском языках (на материале тематической группы «Названия частей тела человека и животных») / Л.Э. Довбня // Филологические науки. Научные доклады высшей школы: Международный научный журнал. - 2014. - № 1. - С. 43-56.

4. Етимологічний словник української мови в 7-ми томах / за ред. О.О. Мельничука. - Т. 1-6. - К.: Наук. думка, 1983-2012.

5. Кочерган М.П. Словник російсько-українських міжмовних ононімів / М.П. Кочерган. - К.: Академія, 1997. - 399 с.

6. Русанівський В.М. Структура лексичної і граматичної семантики / В.М. Русанівський. - К.: Наук. думка,1988, - 240 с.

7. Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. в 2-х томах / Ред. Л.Л. Гумецька. - К.: Наук. думка, 1977. - 1978.

8. Словник української мови в 11-ти томах. - К.: Наук. думка, 1970-1980.

9. Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка в 3-х томах / И.И. Срезневский. - М.: ГИС, 1958.

10. Тараненко А.А. Языковая семантика в ее динамических аспектах / А.А. Тараненко. - К.: Наук. думка, 1988, - 256 с.

11. Шмелев Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики / Д.Н. Шмелев. - М.: Наука, 1973. - 280 с.

12. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка в 4-х томах / М. Фасмер. - М.: Прогресс, 1986-1987.

Размещено на Allbest.ru