Лексичні норми професійного мовлення інженерів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І ЛЕКСИКА СУЛМ

1.1 Лексика і лексикологія

1.2 Термінологія як наука про слова фахової лексики

Висновок до розділу I

РОЗДІЛ ІІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ

2.1 Особливості перекладу термінів у професійному мовленні

2.2 Дослідження знань термінів напрямку «Машинобудування»

Висновок до розділу II

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ВСТУП

Актуальність дослідження обумовлена підвищенням значущості перекладу наукової літератури як способу обміну і розповсюдження інформації в світовій науковій спільноті. Серед великої кількості проблем, якими займаються сучасні лінгвісти, чи не найменш проблемною є проблема перекладу термінів.

Отже, не тільки з лінгвістичних, але й із суспільно-історичних позицій обрана тема для дослідження є актуальною і своєчасною.

Вивчення питань перекладу термінів технічної літератури зумовлено різким збільшенням інформації під впливом науково-технічної революції, поширення нових технологій у житті людини, а також входження до мови нових термінів, які описують нові досягнення людини.

Зміст основних термінів:

Лексикологія - це розділ мовознавства, що вивчає лексику мови [4, с.150].

Лексика - це словниковий склад з фразеологією включно.

Термін - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини [4, c.215].

Термінологія - це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися і функціонують у кожній галузі стихійно [1, c.63].

Термінознавство - розділ мовознавства, що вивчає термінологію [3, c 514]

Ступінь вивчення теми: Ця тема стала об`єктом дослідження таких вчених: І. Верхратський, В . Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй, В. Вюстер та інші.

Об`єктом дослідження виступає переклад термінів напрямку «Машинобудування», який породжує проблему і прагне її вивченню.

Предмет дослідження: встановлення подібності й розходження в лексичній, семантичній і граматичній структурі терміносистем, що зіставляють, і їхніх термінів, що представляють в машинобудуванні те саме наукове поняття, а також ступінь типологічної близькості досліджуваних термінологічних підсистем.

Мета курсової роботи полягає у виявленні та комплексному аналізі способів перекладу технічних термінів.

Завдання:

1. Охарактеризувати лексику СУЛМ.

2. Розглянути особливості перекладу термінів.

3. Дослідити актуальні проблеми перекладу технічних термінів.

4. Проаналізувати труднощі перекладу термінів у галузі «Машинобудування».

5. Визначити роль термінів у системі професійного мовлення інженерів.

Методи дослідження: У ході дослідження при доборі мовного матеріалу використовувались такі методи, як: опитування, опис, аналіз, синтез, пояснення.

Теоретичне значення курсової роботи полягає у тому, що у цьому дослідженні виявлено специфіку аналізу способів перекладу термінів технічної терміносистеми.

Практичне значення: Основні питання, розглянуті в роботі, можуть бути включені до розробки лекцій з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням», написання курсових та дипломних робіт за цією тематикою.

Джерельна база. У роботі використано наукові праці таких авторів: Шевчук С.В., Клименко І.В, Юрчук Л.А., Зубков М.Г., інтернет-джерела.

Обсяг і структура роботи. Курсова робота складається з двох розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг - 15 сторінок.

РОЗДІЛ I. ЛЕКСИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

1.1 Лексика і лексикологія

Лексика (від грец. Lexikos - словесний, словниковий) - це сукупність слів будь-якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання (професійної, офіційно-ділової, наукової, виробничо-технічної тощо). Розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (лексику) називається лексикологією.

Усі слова мови становлять її лексику (словниковий склад). Лексикою називають також певну частину словникового складу мови: лексика абстрактна, лексика термінологічна, лексика побутова. Найбільше багатство кожного суспільства -- його мова, а в мові -- її словниковий склад. Лексичне багатство мови свідчить про рівень розвитку суспільства. В українській мові лише загальних назв (разом із термінами) кількасот тисяч. А якщо врахувати й те, шо багато слів мають не одне, а кілька значень, то стане зрозумілим, наскільки неосяжна лексика високорозвиненої мови. («А мова -- як море», -- сказав письменник С. Плачинда, маючи на увазі лексику.) [7, c.1].

З розвитком знань про світ мова невпинно зростає. До речі, більшість слів у мові становлять спеціальні слова, пов'язані з різними галузями знань, культури, виробництва тощо, і приблизно десята частина -- це загальновживані слова.

Словниковий склад мови являє собою не просто набір слів. Слова в мові існують у певній системі та взаємовідношенні. Вони розрізняються за сферою й частотою вживання. Слова якнайтісніше пов'язані з позамовною дійсністю, складові частини якої вони позначають і на зміни в якій оперативно реагують, відбиваючи широкий соціально-історичний досвід носіїв мови. І тому лексична система є найрухливішою, наймобільнішою складовою частиною мови: у ній постійно виникають нові слова, нові значення в існуючих словах, а окремі слова стають застарілими, рідковживаними, а то й зовсім забуваються, залишаючись тільки в писемних пам'ятках. Коли ми говоримо про те, шо мова пов'язує минулі покоління із сучасними, зберігає й передає минулий досвід, то маємо на увазі насамперед слова, лексику.

Розділ мовознавства, який вивчає лексику мови, називається лексикологією. Лексика може вивчатися: з погляду словникового складу мови в цілому, його кількісного обсягу, походження, системи (власне лексикологія); з погляду значення слів, природи і типів цих значень (семасіологія); з погляду походження слів, змін у їхньому значенні й звуковому оформленні, їх зв'язків з іншими словами цієї мови та інших, споріднених з нею (етимологія).

Окремо розглядаються власні назви людей та місцевостей, їхнє походження й первісне значення (ономастика), стійкі сполучення слів, їхній склад і значення (фразеологія). Не менш важливе значення для функціонування мови має теорія й практика укладання словників (лексикографія).

До словникового складу сучасної української мови входять різноманітні шари лексики, які різняться між собою за сферами свого вживання. Помітне місце в ньому займає термінологічна лексика, яка належить до лексичної підсистеми обмеженого функціонування і «має залежний характер відносно загальнонародного словника»

1.2 Термінологія як наука про слова фахової лексики

лексика переклад технічний машинобудування

Наукові поняття визначаються спеціальними словами - термінами, які складають основу наукової мови.

Термін - це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.(Мостовимй кран (кран - балка) -- підіймальний кран, що пересувається рейками на нерухомих опорах. Кран мостовий має широку сферу застосування -- він призначений для підйому і переміщення вантажу в приміщенні або під навісом.)

Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, щоб розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініцій - лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі. Термін - спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання, науки, техніки, політики, мистецтва.

На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань. (різьбове з'єднання - з'єднання деталей, що мають різьбу; нормалізація - нагрівання сталі, підтримка і подальше охолодження на повітрі).

Терміни конкретної галузі знання або діяльності складають окрему терміносистему (термінологію). У межах цієї системи термін не повинен мати синонімів, він також не може бути багатозначним. Кожне поняття має співвідноситись тільки з одним терміном, а кожен термін - тільки з одним поняттям. Якщо одне й теж слово вживається у різних термінологічних системах, то ці слова виступають як омоніми.

Терміни позбавлені будь-якої образності, емоційно-експресивного забарвлення. Наприклад, у технічних термінах: палець, головка, плече, ручка - образність втрачено.

Без експресивності термінів сприяє і те, що велика кількість їх є словами іншомовними: ультрафіолет, рентгеноскопія, цитоплазма, дифузія.

Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.[3, c 513].

Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей, називають терміносистемами, або термінологічними системами.

Термінологія - це атрибут науки, а наукова сфера, як відомо, має міжнародний характер, - констатує І. Козловець [2, c 92].

Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру: логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки, а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними); мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родові тощо).

Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В. Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та інші. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок, прагнули до того, щоб термінологія була "всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного".

Незважаючи на відмінності й багатогранність сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять, існує низка спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці.

Основні ознаки терміна:

1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення. (допуск - алгебраїчна різниця між найбільшими та найменшими граничними розмірами; cтаріння - результат впливу на матеріали навколишнього середовища протягом тривалого інтервалу часу)

2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.(прес-вал - машина, яка використовується для прикладання сили до валів або шпинделям при свердлінні або бурінні; контур - замкнений шлях, в якому один із вузлів є початковим і кінцевим вузлом шляху)

3. Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) не вдається. (Евтектика - (1) сплав, що має склад, що відповідає евтектичній точці на фазовій діаграмі, (2) структура сплаву, що представляє суміш твердих складових, що утворилися в результаті евтектичній реакції у вигляді регулярної матриці тонких пластинок або стрижнів.)

4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. (Сортамент прокату -сукупність профілів прокату, одержуваного на прокатному стані; крихкість - властивість вантажу руйнуватися при натиску і штовханні.) [3, c 514]

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

- нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

- відсутність синонімів (справді, розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування);

- інтернаціональний характер (знаючи терміни - інтернаціоналізми, легко спілкуватися з іноземними фахівцями, читати іншомовну літературу, проте їхні значення непрозорі і це ускладнює, зокрема, навчальний процес);

- стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним);

- здатність утворювати похідні слова, наприклад: зношення- зношування - зношеність - зношуваний; зрошення - зрошування - зрошувальний - зрошувач.

За статистикою, понад 70% термінів у різних терміносистемах - це словосполучення. Вони становлять певну семантико-синтаксичну єдність, відтворюються в готовому вигляді [2, с.91].

Проте усе це - вимоги до ідеального терміна, на практиці ж далеко не завжди вдається утворити термін, який би відповідав усім вищеназваним вимогам.

Термінологія виконує такі основні функції: позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках.

Для термінологічної системи характерні такі способи творення:

1) морфологічний спосіб (за відповідними словотвірними моделями); 2) семантичний, що реалізується за допомоги розвитку спеціальних значень у словах природної мови; 3) різні типи запозичень (словотвірне та семантичне калькування).

Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:

1. Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмічна структура книги, сатиновий друк, чиста конкуренція, відчуження, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення. (гілка - складається з одного чи декількох послідовно з'єднаних елементів, кожний з яких має два виводи).

2. Словотвірний - утворення термінів за допомоги префіксів (надвиробництво, пересупозиція), суфіксів (маркування, зварювання, крихкість), складанням слів і основ (адрес-календар, гальванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченням слів (ОМТ - обробка металу тиском). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший.

3. Синтаксичний - використання словосполук для називання наукових понять: вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний множник, зустрічний позов, державне замовлення, капіталодефіцитні країни.

4. Запозичення - називання наукового поняття іншомовним словом (контролінг, ліверидж, бюргшафт, дисиміляція) [3, c 518].

Причини запозичення термінів різноманітні:

- запозичання терміна разом з новим поняттям: бонус - “додаткова винагорода”, “додаткова цінова знижка”, “комісійна винагорода”;

- паралельне використання власного і запозиченого терміна в різних сферах (наприклад, науковій і навчальній): іригація - зрошення; рамбурсувати - повертати борг; процент - відсоток; суфозія - вимивання; імпорт - ввіз;

- пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно існують запозичені і власні терміни: пролонгація - продовження терміну чинності угоди;

- відсутність досконалого власного терміна, який би відповідав вимогам до терміна: ліквідат - юридична особа-боржник, до якої висунуто фінансові вимоги у зв'язку з її ліквідацією.

Висновки до розділу I

Отже, термін - це слово в особливій функції якого не тільки назвати предмет чи поняття, а дати йому точне визначення.

Терміни потрібно вживати лише зі значенням зазначеним у словнику (можуть мати кілька значень).

Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології.

Основними ознаками терміна є системність, точність, прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми, наявність дефініції, нейтральність, відсутність синонімів, інтернаціональний характер, стислість, здатність утворювати похідні слова.

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ

2.1 Особливості перекладу термінів у професійному мовленні

Під час перекладу українською мовою наукових текстів неправильно добирають українські еквіваленти загальновживаних лексем російської мови, перекладають дослівно усталені словосполуки, а постійне тиражування одних і тих помилок у наукових текстах зумовлює до розхитування мовної норми.

У працях українських мовознавців та термінологів О. Курило, О. Кочерги, С. Караванецького, Т. Кияка, Б. Кінаша, О. Пономарева, С. Яреми та ін. запропоновано методи передавання термінів засобами української мови, створено чітку систему словотворчих правил, виведених із традицій української народної мови.

Для перекладу термінів варто послуговуватися словниками останніх років видання. Коли є кілька словників приблизно одного часу видання, то вибирати варто за такими пріоритетами: стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.

Переозначаючи терміни слід обов'язково зазначити, що нове значення буде вживатися або як "локальне", тобто лише в межах цього повідомлення, або як основне, що пропонується для всієї галузі.

Щодо нових термінів норми інші. Запропонований автором новий термін повинен задовольняти такі обов'язкові вимоги: мати означення; відтворювати суттєві ознаки поняття; бути однозначним (його вживання з іншим значенням допустиме лише в інших галузях); не мати синонімів; мати семантичні зв'язки з іншими термінами (в означення терміна повинні входити інші терміни цієї ж галузі); бути лінгвістично нормативним, тобто відповідати правилам орфографії; мати найвищу частоту вживання (порівняно з іншими словами, що можуть бути запропоновані як варіанти для утворення терміна).

В технічній науковій літературі, читаємо: «Більшість продуктів металургійного виробництва, а це передусім залізовуглецеві сплави, є одним з основних товарів України, що дозволяє не тільки поповнювати бюджет країни, але і робити продукцію українських металургійних підприємств відомою в усьому світі.»

Як бачимо, в одному реченні маємо: продукти і продукцію. А мова йде лише про залізовуглецеві сплави. То чим є залізовуглецеві сплави: продуктами чи продукцію?

Оскільки всі ці слова-терміни походять з латинської мови, то звернімося до відповідних словників. Так, у «Словнику іншомовних слів» значиться, що продукт (від лат. productus -- вироблений) -- це: 1) споживна вартість, матеріальний результат праці людини; 2) речовина, що її здобуто хімічним способом з інших речовин. Продукція (від лат. productio, від produco -- виробляю) -- означає: сукупність матеріальних благ, добутих чи створених унаслідок виробничої діяльності.

Візьмімо новіший словник іншомовних слів, у ньому читаємо: «Продукт [<лат. productus -- вироблений] -- результат людської праці (товар, наукове відкриття, ідея). Продукція [<лат. productio <produco -- виробляю] -- сукупність продуктів, вироблених за певний період часу (у світі, країні, галузі виробництва тощо).

В «Українсько-російському словнику» значиться: «продукт, -ту продукт; -ти, -тів (съестные припасы) продукты; -ція - продукция».

2.2 Дослідження знань термінів напрямку «Машинобудування»

Метою є дослідження рівня знань студентів технічного ВНЗ спеціальності «Машинобудування» щодо знань термінів у технічній сфері. Для проведення процедури дослідження були використанні такі методи:

· Соціолінгвістичні: збір інформації, аналіз, синтез, спостереження за мовцями, опитування, пояснення;

· Лінгвістичні: описовий метод.

Респондентами виступили студенти групи Маш13-1, які вже вивчили «Курс української мови за професійним спрямуванням»

Було запропоновано підібрати до запропонованих термінів визначення та визначення рівня знань правопису термінів (ДОДАТОК А)

Висновки до розділу II

Будь-яка професія, будь-який вид трудової діяльності породжує свою термінологію. Термінологія належить до лексики професійної і наукової мови, яка є самостійним функціонуючим різновидом загальнонаукової мови.

Особливо пильної уваги потребує переклад термінів.

Отже, для того щоб уникнути неправильного вибору варіанта перекладу терміна, необхідно добре знати ту галузь науки, якої стосується переклад, розуміти зміст терміну.

Для перекладу термінів варто послуговуватися словниками останніх років видання. Коли є кілька словників приблизно одного часу видання, то вибирати варто за такими пріоритетами: стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.

ВИСНОВОК

У цій курсовій роботі ми розглянули особливості перекладу термінів, дослідили актуальні проблеми перекладу технічних термінів, проаналізували труднощі перекладу термінів у галузі «Машинобудування».

Ми виявили основні помилки перекладу технічних термінів: неправильно добирають українські еквіваленти загальновживаних лексем російської мови, перекладають дослівно усталені словосполуки.

Термін - це слово в особливій функції якого не тільки назвати предмет чи поняття, а дати йому точне визначення, вони складають основу наукової мови.

Терміни, які служать для точного визначення понять з області науки і техніки являються найвищим розрядом найменувань. Більшість дослідників признає, що термінологічність - одна з основних стильових рис наукового стилю, інформативне ядро лексики мов науки.

Характеризуються терміни величиною точністю значення, емоційністю та експресивністю нейтральності. Основні ознаки терміна: системність, точність, тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми, наявність дефініції.

Термін повинен задовольняти такі обов'язкові вимоги:

- мати означення;

- відтворювати суттєві ознаки поняття;

- не мати синонімів;

- мати семантичні зв'язки з іншими термінами (в означення терміна повинні входити інші терміни цієї ж галузі);

- бути лінгвістично нормативним, тобто відповідати правилам орфографії;

Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.

Переклад термінів налічує низку проблем. Перекладачеві потрібно знати і вміти користуватися (окрім словників) різними енциклопедичними довідниками, а також поширеною у всьому світі мережею Інтернет.

ЛІТЕРАТУРА

1. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. 3-те вид., доповнене / М.Г. Зубков. - Х.: Торсінг, 2003. - 448с.

2. Мацюк З. О. Українська мова професійного спілкування: навчальний посібник / З. О. Мацюк, Н. І. Станкевич. - К. : Каравела, 2012. - 352 с.

3. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням. / С.В. Шевчук., І.В. Клименко. - К.: Алерта, 2011. - 696 с. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1584072040598/dokumentoznavstvo/ukrayinska_mova_za_profesiynim_spryamuvannyam_-_shevchuk_sv

4. Ющук. І.П. Українська мова. Підручник,- 3-тє вид. / І.П. Ющук. - К: Либідь 2006.-640с.

5. Збожна О. М. Словник іншомовних слів. / О.М. Збожна. -- К., 1975. -- С. 549.

6. Збожна О.М. Українсько-російський словник. / О.М. Збожна. -- К., 1976. -- С. 654.

7. http://ukrainskamova.at.ua/publ/leksika/leksika_i_leksikologija/5-1-0-44

ДОДАТОК А

Дослідження знань термінів напрямку «Машинобудування»

У ході над курсовим проектом нами було проведене дослідження, метою якого було виявлення рівня знань термінів у галузі «Машинобудування». Об'єктом дослідження стало використання точного визначення термінів студентів, спеціалістів у мовленні інженерів-конструкторів. Методом дослідження виступило соціологічне опитування-тестування.

У тестуванні брало участь 15 респондентів, що є студенти групи Маш 13-1. Тести включають в себе 4 питання, які потребують правильної відповіді і 1 питання для загальної статистики:

1) Що таке ковкість:

А) здатність металу оброблюватись тиском у холодному чи гарячому стані;

Б) процес пластичної деформації металу;

В) зміна форми та розмірів твердого тіла під впливом зовнішніх сил;

2) Оберіть рядок з усіма правильно написаними словами:

А) карозія, діфузія, прочність;

Б) деталь, фреза, редуктор;

В) механізм, кристалізація, крівошип;

3) Чим являється редуктор:

А) ланка механізму, що зменшує швидкість руху машини;

Б) механізм, що виконує рух ланки між робочими органами машини швидкохідним двигуном;

В) ланка механізму, що виконує роботу по збільшенню моменту;

4) Оберіть рядок з усіма правильно написаними словами:

А) автокаливання, гидравліка, відказ;

Б) гідроудар, точіння, бесшумність;

В) опір, нормалізація, механіка.

5) Чи вважаєте ви важливим, знання точного визначення термінів:

А) Так;

Б) Ні;

В) Не вважаю, треба добре орієнтуватися, знати сенс;

Результати опитування приведені на діаграмах 1,2,3 показали, що більшість студентів технічної спеціальності пройшли тест на знання та правопис термінів своєї спеціальності, але потребують допоміжний словник, який знаходиться у додатку Б. Можна побачити, що 4-те питання з правопису визвало ускладнення у відповіді студентів.

Питання №4, яке стосується необхідності знання точного визначення термінів, результати якого приведені на діаграмі 4, показало що 60% респондентів не вважають це обов'язковим, 33% вважають що це обов'язково, а лише 7% не потребують цього.

Діаграма 1. Питання: що до визначення термінів «редуктор» та «ковкість».

Діаграма 2. Правопис термінів.

Діаграма 4. Важливість знання точного визначення термінів.

ДОДАТОК Б

СЛОВНИК ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ

А

Автоколебания - Автоколивання. Це такі вільні коливання системи, які збуджуються і підтримуються в нелінійній системі у процесі взаємодії постійних зовнішніх сил і сил опору.

Азотирование - Азотування. Процес хіміко-термічної обробки, при якому відбувається насичення поверхні деталей азотом.

Анодирование - Анодування. Електролітичне нанесення оксидної плівки на поверхню металевих виробів.

Б

Баббит - Бабит. Що не містить заліза підшипниковий сплав, винайдений Ісааком Баббітом в 1839 р В даний час під бабитом розуміють ряд сплавів на основі олова, що містять крім того різні кількості міді, сурми і свинцю. Також використовуються бабіти на свинцевій основі.

Балка - Балка. Це конструктивний елемент у вигляді стрижня (бруса), що зазнає здебільшого згину.

Бесшумность - Безшумність. Здатність конструкції працювати з шумами, які не перевищують межі гучності.

В

Волочение - Волочіння. Спосіб обробки металів тиском, що полягає у протягуванні вальцьованих або пресованих заготовок крізь отвір, поперечний переріз якого менший за поперечний переріз заготовки, а конфігурація отвору формує заданий профіль виробу.

Г

Гидравлика - Гідравліка. Прикладна наука, що вивчає закони рівноваги та руху рідини.

Гидроудар - Гідроудар. Різке підвищення тиску в трубопроводі в наслідок зміни швидкості руху рідини.

Д

Деформация - Деформація. Зміна розмірів та формитвердого тіла під впливом зовнішніх сил.

Долговечность - Довговічність. Властивість матеріалу чинити опір поступовому руйнуванню.

Ж

Железо - Залізо. Хімічний елемент з атомним номером 26, що позначається в хімічних формулах символом Fe.

Жесткость - Жорсткість. Здатність конструкції та її елементів протистояти деформуванню під дією зовнішніх навантажень.

З

Закалка - Гартування. Термообробка, яка полягає у нагріванні сталі до температури, вище критичної, витримці при цій температурі з наступним охолодженням.

Зацепление - Зачеплення. Тип зв'язку.

И

Индентор - Індентор. Це виготовлений з алмаза, твердого сплаву або загартованої сталі наконечник приладу, використовуваного для вимірювання твердості.

Инженер - Інженер. Особа, що професійно займається інженерією, тобто на основі поєднання прикладних наукових знань, математики та винахідництва знаходить нові рішення технічних проблем.

К

Ковкость - Ковкість. Технологічна властивість матеріалів, що характеризує їх здатність до обробки деформуванням: куванням, вальцюванням, штампуванням без руйнування.

Корозия - Корозія. Руйнування металу під дією зовнішньогосередовища.

Л

Латунь - Латунь. Сплав міді та цинку.

Литье - Лиття. Технологічний процес виготовлення виливка, суть якого в заповненні ливарної форми розплавленим матеріалом (ливарним сплавом, пластмасою, деякими гірськими породами) з подальшим затвердінням.

М

Манипулятор - Маніпулятор. Технічний пристрій для відтворення робочих функцій руки людини.

Механика - Механіка. В загальному розумінні наука про механічний рух та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами.

Н

Нагрузка - Навантаження. 1) Кількість (маса, об'єм, обсяг) оброблювального матеріалу, який надходить на апарат або транспортний пристрій за одиницю часу. 2) Дія або сукупність дій, операцій до значення “навантажити”, “навантажувати”.

Нормализация - Нормалізація. Вид термічної обробки сталі, що застосовується для підвищення міцності, ударної в'язкості, однорідності структури та покращення оброблюваності низьковуглецевої сталі, а також, для виправлення структури зварного з'єднання та зменшення внутрішніх напружень.

О

Отказ - Віказ. Втрата працездатності.

Отпуск - Відпуск. операція термічної обробки, яка полягає в нагріванні загартованих сталей до температур, що не перевищують температури утворення аустеніту (Ас1), витримуванні при цих температурах для перетворення мартенситу гартування у рівноважніші структури та наступного охолодження.

Обработка - Обробка. Це дія спрямованана зміну властивостей об'єкта під час виконання технологічного процесу.

П

Ползучесть - Повзучість. Здатність металу повільно і безперервно подовжуватися під постійною дією на нього сил, менших за ті, що спричиняють пластичну деформацію.

Полировка - Полірування. Це процес чистової обробки дрібнозернистим амбразивом, нанесеним на поверхню круга або стрічки з м'якого еластичного матеріалу.

Р

Редуктор - Редуктор. Самостійний вузол, що встановлюється між електродвигуном і машиною (механізмом).

Резьба - Різьба. Один або декілька рівномірно розташованих ґвинтових виступів постійного перерізу, які утворені на бічній поверхні прямого циліндра або прямого конуса.

С

Сопротивление - Опір. Властивість провідника протидіяти напряму руху заряджених часток.

Стойкость - Стійкість. Здатність довго зберігати і виявляти свої властивості, не піддаватися руйнуванню, псуванню, витримувати зовнішній вплив, протидіяти чомусь.

Т

Теплостойкость - Теплостійкість. Здатність матеріалу зберігати експлуатаційні властивості (твердість, механічну жорсткість тощо) при підвищених температурах, а також, здатність матеріалу зберігати структурний і фазовий стан в діапазоні робочих температур.

Точение - Точіння. Спосіб отримання деталей циліндричної форми різанням.

У

Ультразвуковая сварка - Ультразвукове зварювання. Зварювання тисненням із прикладенням ультразвукових коливань, технологічний процес отримання нерознімного з'єднання двох матеріалів, часто розглядається як подальший розвиток технології холодного зварювання.

Упругость - Пружність. Властивість тіл відновлювати свої форму й об'єм (тверді тіла) або лише об'єм (рідини й гази) після припинення дії зовнішніх сил (або причин, наприклад нагрівання), що спричинили їхню деформацію.

Х

Храповый механизм - Храповий механізм. Зубчастий механізм переривчастого руху, створений для перетворення зворотно-обертового руху у переривчастий обертовий рух в одному напрямі.

Хромирование - Хромування. Дифузійне насичення поверхні сталевих виробів хромом, або процес осадження на поверхню деталі шару хрому з електроліта під дією електричного струму.

Ц

Цементация - Цементація. Вид хіміко-термічної обробки, що полягає у поверхневому дифузійному насиченні маловуглецевої сталі вуглецем з метою підвищення твердості та зносостійкості.

Центрифуга - Центрифуга. Машина до розділення гідросумішей (пульп, суспензій) на тверду та рідку фази під дією відцентрової сили. Призначена для отримання зневодненого продукту (осаду) та рідкої фази (фугату).

Ш

Шероховатость (поверхности) - Шорсткість. Характеристика нерівностей, виражена у числових величинах, що визначають ступінь їхнього відхилення на базовій довжині від теоретично гладких поверхонь заданої геометричної форми.

Шестерня - Шестірня. Зубчасте колесо, яке передає обертальний рух від одного вала механізму до іншого.

Шпонка - Шпонка. Це металева або дерев'яна деталь, яку встановлюють у пазах двох дотичних деталей для запобігання відносного обертання чи зміщення цих деталей.

Размещено на Allbest.ru