Українська мова за професійним спрямуванням

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська мова за професійним спрямуванням

український літературний мова фразеологізм



1. Дайте відповідь на теоретичне питання

Іван Франко в історії української літературної мови

Відповідь:

В історії формування єдиної української літературної мови визначне місце належить Іванові Франкові. У спеціальних мовознавчих студіях, численних літературно-критичних статтях, замітках, рецензіях, листах він висвітлив методологічні й теоретичні питання формування й розвитку української літературної мови, реалізацію яких знаходимо в мовній практиці Франка - письменника.

В питанні єдності літературної мови Іван Франко виходив з того, що вона є важливим об'єднувальним, консолідувальним чинником будь-якої нації. Для тогочасної України, яка впродовж кількох століть була поділена і входила до складу різних держав, проблема літературної мови, спільної для всіх українців, була особливо актуальною і значущою. Та обставина, що Наддніпрянщина, Галичина, Закарпаття тривалий час, власне від занепаду Галицько-Волинського князівства, не становили собою державної, політичної цілості, позначилося на культурі і мові українців. Іван Франко, висвітлюючи причини й історію втрати українцями державності та її згубного впливу на єдність культурного поступу українського народу, відзначив виняткову роль мови, яка, незважаючи на різні несприятливі умови, зберігає єдність нації в просторі і часі [1, с. 41].

Літературну мову Іван Франко вважав «репрезентанткою національної єдності». Над тим, що таке українська літературна мова, якою їй бути, на основі чого вона повинна сформуватись у другій половині XIX ст. задумуються й інші письменники і науковці. Річ у тім, що на час активної творчої і наукової діяльності Івана Франка окреслились два варіанти розвитку української літературної мови - наддніпрянський і галицький, які попри спільність, несли в собі чимало й відмінного у фонетиці, лексиці й граматиці. Проблема поглибилась ще й тим, що після сумнозвісних Валуєвського циркуляру й Ємського указу майже вся літературно-видавнича діяльність переноситься до Львова, ширше - в Галичину. Не до кінця врегульованими залишаються також правописні проблеми.

Іван Франко в № 18 «Зорі» за 1891 р. друкує свою полемічну відповідь під назвою «Говоримо на вовка - скажімо і за вовка», в якій, здебільшого несправедливі, знаходимо й засадничі положення концепції розвитку єдиної української літературної мови. «Мені бажалось би своїми увагами, - пише він, - докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями і галичанами на полі язиковім і таким способом прилучитися до полагодження одного дуже важного питання - будущої єдності і одноцільності нашої літературної мови, будущої, повторяю, бо тепер ми ще її не маємо і задля звісних, дуже важливих причин, мати не можемо».

Взаємодії літературної мови і місцевих діалектів І. Франко присвятив окрему статтю «Літературна мова і діалекти». У ній він торкається джерел формування літературної мови. «Кожна літературна мова доти жива і здібна до життя, - пише він, - доки має можливість, з одного боку, всисати в себе всі культурні елементи сучасності, значить збагачуватися новими термінами та висловами, відповідними до прогресу сучасної цивілізації, не тратячи при тім свого основного типу і не переходячи в жаргон якоїсь спеціальної верстви чи купи людей, а з другого боку, доки має тенденцію збагачуватися чим раз новими елементами з питомого народного життя і з відмін та діалектів народного говору». Отже, діалекти розглядаються як одне з найважливіших джерел поповнення й збагачення словникового складу літературної мови. Проте ні тут, ні у всіх інших працях, в яких так чи інакше заторкується питання взаємодії літературної мови і місцевих говорів, мова не йде про утвердження діалектної багатоваріантності в розвитку української літературної мови. Якраз навпаки: послідовно обґрунтовується думка про доконечну потребу якнайшвидшого вироблення єдиної української літературної мови. [11, с.156].

Загалом же питання про використання діалектів у художній літературі, як відзначив І.Франко, піднімається до того часу, поки не сформується і утвердиться літературна мова.

Відстоюючи право галицьких діалектів бути використаними в художній літературі, вважаючи, що влучні мовні компоненти південно-західного походження є одним із найбагатших і найбільш надійних джерел розвитку, збагачення української літературної мови, І.Франко чітко усвідомлював, що основою єдиної української літературної мови має стати народно - розмовна мова Наддніпрянщини, оброблена й відшліфована в художніх творах І.Котляревського Г.Квітки - Основ'яненка, Т.Шевченка, Марка Вовчка, І.Нечуя-Левицького.

Концепція єдиної літературної мови І.Франка визначає і шляхи її розвитку, розбудови, збагачення.

Важливим джерелом розвитку літературної мови, як уже вказувалось, були діалектні одиниці, ширше - народно-розмовна стихія, слова й мовні звороти з «питомого народного життя» [12, с. 223].

Ще одним джерелом розвитку літературної мови, на думку І.Франка, були запозичання з інших мов. Будучи поліглотом, вільно володіючи основними європейськими мовами, прекрасно знаючи латину й греку, письменник сам вдавався до запозичення слів у випадках, коли не було адекватних українських відповідників, вважаючи цілком природнім такий процес.

Франкова концепція формування єдиної української літературної мови знайшла послідовну реалізацію в його ж художній, літературно-критичній і науковій творчості, його мовній практиці. Реалізуючи засадничі положення своєї концепції розвитку літературної мови - широке використання можливостей внутрішніх мовотворчих процесів, зокрема словотворення за українськими словотвірними моделями, переосмислення значення наявних лексем і вживання їх у вторинній номінативній функції, калькування слів і мовних зворотів, яких бракувало тодішній українській мові, безпосередні запозичання з інших мов, добір необхідних мовних одиниць із розмовного мовлення, включаючи діалектне, постійне збагачення власної літературно-мовної практики - І.Франко відіграв надзвичайно важливу роль у розбудові єдиної літературної мови, поступовому зближенню галицького варіанта літературної мови з наддніпрянським. Вражає, передовсім, діяльність письменника щодо збагачення лексикону літературної мови кінця XIX - початку XX ст. Так, опублікований покажчик слів, ужитих тільки в поетичних творах І.Франка, фіксує понад 35 тис. слів [5, с. 16-18].

Отже, чітка позиція, теоретичні настанови Каменяра в питанні вироблення єдиної української літературної мови та його письменницька мовна практика були єдино правильними, торжество яких і показав подальший розвиток української літературної мови.

2. Виконайте завдання теоретичного характеру

Схарактеризуйте мовні особливості полемічних творів ХVІ - першої половини ХVІІ ст.

Відповідь:

Українська церковно-полемічна література XVI-XVII століть виникла й розвивалась як один із засобів захисту православ'я від католицизму, який прагнув підкорити українську церкву владі Папи Римського, від примусової полонізації українського народу.

Під полемічною літературою розуміють сукупність художньо-публіцистичних творів, які були написані у формі церковно-історичних трактатів, відкритих листів, послань, промов. Така форма літератури закликала до дискусії, суперечки протилежних сторін, тобто до полеміки. Звідси, на мою думку, і виник термін "полемічна література".

Полемічні твори досліджуваного періоду нерідко виходять за межі церковних суперечок, богословських дискусій. У них виразно проступають риси викривальні, відчувається голос полеміста на захист пригноблених верств населення, бідного і нещасного селянина [10, с. 216].

Зіставлення української полемічної літератури з літературою європейського Ренесансу виразніше виявляє в українських полемічних творах діалектичне поєднання гуманістичних принципів з широкими і вузькими релігійними питаннями. В естетичному плані полемічність сприяє виявам ширшого, реалістичнішого підходу до дійсності, конкретизації й індивідуалізації художніх образів, перетворенню художньої правдивості на засіб виміру й вираження ідейного змісту. Ідейно-естетичні особливості української полемічної літератури, виступають особливостями даної літератури, а також виявляють певну типологію на зональному, слов'янському і регіональному, європейському рівнях. До них треба віднести:

- принципово значиме використання фольклору;

- усвідомлення причетності до вселюдської культури, національних особливостей, гармонійної цілісності культури власного народу;

- розрахованість як на читача, так і на слухача, в тому числі й масового;

- загально виражена ритмічна побудова твору;

- енергійні короткі сюжети, які швидко розвиваються;

- драматургічна діалогічність;

- стисла символічна образність [6, с. 380 ].

Полеміка в європейській літературі виникла між католицтвом і католицькою церквою та всіма західно- і середньоєвропейськими протестантськими опозиційними рухами, по суті рухами національного утвердження європейських народів -- кальвінізмом, лютеранством та ін. Полеміка ж між православ'ям та католицтвом була полемікою між двома офіційними церквами. Але православ'я теж було пов'язане з грандіозним національно-визвольним рухом. Тому полеміка між православ'ям та католицтвом і унією як однією з форм католицької експансії доповнювала органічно усю загальноєвропейську полемічну картину, будучи її невід'ємною складовою частиною. Вона замикала кільце опозиційного оточення католицизму у загальноєвропейських масштабах. Об'єктивно в ході цієї полеміки проти католицизму захищались принципи ренесансного гуманізму.

Особливо притаманні роздуми стосовно впливу навчальної книги на людину, психолого-педагогічних можливостей книги українській полемічній літературі XVI-XVII ст. Від самого початку полемічні твори були призначені для якомога ширшого розповсюдження, бо лише так можна було реалізувати завдання оборони православної віри. Крім того, полемічна література обов'язково має спонукальні, силові функції, які реалізуються через текст та матеріально-художню форму книги [3, с. 77].

Отже, на основі аналізу художнього рівня польськомовної літератури різних етапів поберестейської доби у вітчизняному письменстві можна зробити висновок, що була це принципово нова сторінка формування художньо-естетичного уявлення про літературу загалом. Особливу роль відіграли створені польською мовою полемічні праці Мартина Броневського, Іпатія Потія, Мелетія Смотрицького, Андрія Мужиловського, Касіяна Саковича, Петра Могили, Лазаря Барановича. Окрім семантичного рівня, у творенні літератури як окремого мистецького явища задіяно рівень структурний, графічний, фонетичний, жанровий тощо.

Хоча на прикінцевому етапі полемічних диспутів щодо питання Берестейської унії символ поступово став утрачати первинне метафоричне значення, набуваючи формального та фігуративного змісту, це не перешкодило літературі викристалізуватися в окрему дисципліну, яка відтоді володіла своїм семантичним і структурним арсеналом та не лише доповнювала історію, документалістику чи теологію, а стала їх рівноцінною посестрою.

Відтак перед літературознавцями постає завдання подальших досліджень у цій царині. Terra incognita надалі залишаються як польськомовна творчість окремих письменників-полемістів, яківвели українську культуру XVII ст. в еру світового бароко, так і полемічний дискурс загалом.

3. Доберіть власне українські синоніми до іншомовних слів. Які з наведених слів є загальнонауковими термінами? Поясніть їх значення

Аналогічний, ліцензування, презентація, консенсус, сервіс, симпозіум, монополізувати, компенсація, констатація, мігрувати, декан, радикальний.

Виконання:

Аналогічний - схожий, подібний, викапаний;

ліцензування- дозвілля, переоформлення;

презентація- представлення, показ;

консенсус- згода, одностайність;

сервіс- обслуговування;

симпозіум- нарада, бенкет;

монополізувати- встановлювати право;

компенсація- відшкодування, покриття утрат;

констатація- незаперечність, свідоцтво;

мігрувати- переселятися;

декан- керівник факультету, посадова особа;

радикальний- докорінний, основний, рішучий.

Загальнонауковими термінами є:

Компенсація (економіка, біологія, техніка, медицина, психологія), мігрувати (економіка, геохімія, геологія, зоологія).

Компенсація - відшкодування, зрівноважування, винагорода за що-небудь, а також сума, яку сплачують як відшкодування, винагороду; покриття витрат, утрат; захисний механізм психіки; здатність до стабілізації обмінних процесів при зміні температури тканин; сукупність операцій, які виробляються при складанні машин.

Мігрувати - просторове переміщення, переселення; механічний рух. [8, с.143-149].

4. Визначте, до якої групи термінологічної лексики належать слова

Інтуїція, клепання, шкіра, конвертор, інерція, каркас, гіпоксія, мегаполіс, бар'єр, файл, арт-студія, термінал, борг, самооцінка.

Виконання:

Інтуїція - психологічна група;

клепання - метало будівна група;

шкіра - біологічна група;

конвертор - інформативна, комп'ютерна група;

інерція - фізична група;

каркас - будівельна група;

гіпоксія - медична група;

мегаполіс - географічна, містобудівна;

бар'єр - економічна, географічна, фізична;

файл - інформативна, комп'ютерна;

арт-студія - художня;

термінал - транспортна, комп'ютерна;

борг - економічна;

самооцінка - психологічна.

5. Поясніть значення фразеологізмів, взятих з різних галузей виробництва, культури, мистецтва. Доберіть до кожного з них синонімічний та анатомічний фразеологізм

Гріш ціна в базарний день, бабуся ще надвоє ворожила, багато вітру в голові, вішати носа, знайти вічний спочинок, підкрутити гайки, куди ворон і кісток не заносить.

Виконання:

Гріш ціна в базарний день - не задовольняє певних вимог; нічого не вартий; нікуди не годиться.

Синонімічний фразеологізм: Старий костюм - копійка йому ціна.

Анатомічний фразеологізм: На вагу золота.

Бабуся ще надвоє ворожила- якби та якби; може так, а може ні; сказано надвоє.

Синонімічний фразеологізм: Або буде, або немає.

Анатомічний фразеологізм: Не буде кіна - буде баня.

Багато вітру в голові - легковажний, несерйозний.

Синонімічний фразеологізм: В голові вітер віє!

Анатомічний фразеологізм: Мати розум в голові.

Вішати носа - не втрачати надії, сподіватися на ліпше; не сумувати; не зневірюватися.

Синонімічний фразеологізм: Хнюпити носа.

Анатомічний фразеологізм: Дерти носа.

Знайти вічний спочинок - загинути, померти.

Синонімічний фразеологізм: Знайти кінець.

Анатомічний фразеологізм: Знайти себе.

Підкрутити гайки - посилювати вимоги до кого-небудь; підтягувати в роботі когось, вдаючись до суворих заходів.

Синонімічний фразеологізм: Підносити до небес легше немовля, ніж дорослу людину.

Анатомічний фразеологізм: Обручі розсихаються.

Куди ворон і кісток не заносить - далеко.

Синонімічний фразеологізм: Де Сидір козам роги править.

Анатомічний фразеологізм: Кинути палицею.



6. Поясніть значення поданих слів-паронімів, складіть речення з кожним із них

Корінний - докорінний, освідчуватися - посвідчувати, одноосібний - одноособовий, парламентарій - парламентер.

Виконання:

Корінний - споконвічний, постійний (про населення певної місцевості, представників певного середовища тощо).

У Криму, як і по всій Україні, споконвіку був і по сьогодні є автохтонний найдавніший і корінний народ - абориген.

Докорінний - який стосується основ, коренів чого-небудь.

Настав докорінний перелом у роботі.

Освідчуватися - признаватися (в коханні), просити у жінки згоди стати дружиною.

Дівчатам краще не виявляти першими свої почуття, освідчитися у коханні, особливо вперше, нелегко.

Посвідчувати - будучи свідком чого-небудь або добре обізнаною у якійсь справі людиною, підтверджувати істинність, правильність чого-небудь; свідчити. Підтверджувати що-небудь поглядом, стверджувальним рухом голови тощо. Підписом або печаткою завіряти який-небудь документ, надаючи йому чинності.

Посадові особи органів місцевого самоврядування можуть посвідчуватидовіреності.

Одноосібний - належний одній особі; індивідуальний.

Лідер збірної України Василь Іванчук зі Львова після 5-го туру ставодноосібним лідером шахового меморіалу.

Одноособовий - який приймається або здійснюється однією особою.

Справи в судах розглядаються суддею одноособово.

Парламентарій - член парламенту, парламентський діяч.

Британський парламентарій Елен Гудман піддалала критиці ситуацію в Азербайджані з правами людини.

Парламентер - особа, уповноважена однією з воюючих сторін вступити в переговори з іншою.

Василь Горбаль сучасний політик і прекрасний парламентер.

7. Запишіть іменники в родовому відмінку однини, коротко поясніть їх значення в дужках

Енгельс (прізвище), елегант, інтроверт, імідж, інсайт, катарсис, тип (зразок), тип (про людину), ефект, інтерес, образ (ікона), образ (постать), Донбас, Дон, відмінок, період, Байкал, Амур, Сіверський Донець, критерій, менталітет.

Виконання:

Енгельса (прізвище німецького філософа), елеганта (виноград), інтроверта (замкнений, відлюдькуватий), іміджу (представницький образ), інсайту (інтуїтивне відчуття), катарсису (естетичне переживання), типу (зразок, модель, форма), типа (індивід), ефект (сильне враження), інтересу (увага), образа (ікона), образу (постать, зовнішній вигляд), Донбасу (місто), Дона (річка), відмінка (граматична категорія), періоду (проміжок часу), Байкалу (озеро), Амура (бог кохання), Сіверського Дінця (права притока річки Дону), критерію (визначення, класифікація), менталітету (особливості мислення народу).



8. Узгодьте кількісні числівники з іменниками, провідміняйте утворені словосполучення в усіх відмінках

Таблиця. Виконання:

Відмінок	Множина
називний	дві тисячі дев'ятсот сімнадцяті цехи
родовий	двох тисяч дев'ятисот сімнадцятьох цехів
давальний	двом тисячам дев'ятистам сімнадцятьом цехам
знахідний	дві тисячі дев'ятсот сімнадцяті цехи
орудний	двома тисячами дев'ятьмастами сімнадцятьома цехами
місцевий	у двох тисячах дев'ятистах сімнадцятьох цехах
Відмінок	Однина
називний	шість сьомих піску
родовий	шести сьомих піску
давальний	шести сьомій піску
знахідний	шість сьомих піску
орудний	шістьма сьомими піску
місцевий	у шести сьомих піску

9. Перекладіть українською мовою подані конструкції з дієслівними формами

Легковоспламеняющееся топливо; лицо, пользующееся льготами; так называемый иммунитет; разъяснение председательствующего; непосредственно пострадавшие; отодвигающаяся дверь.

Виконання:

Легкозаймисте паливо; особа, яка користується пільгами; так званий імунітет; роз'яснення головуючого; безпосередньо постраждалі; двері, що відсуваються.



10. Впорядкуйте синтаксичну будову речень, розставте розділові знаки у запропонованих реченнях

1. У вищих навчальних закладах негуманітарного спрямування усіх студентів навчають історії математиці різним предметам. 2. Для ліквідації виробничого травматизму важливе значення має зміцнення робочої дисципліни необхідно проводити інструктаж по техніці безпеки. 3. Нарешті прийшли період сесії а потім довгоочікувані канікули. 4. Жадібність сестра жорстокості. 5. Зростання потреб головним чином матеріальних є найпотужнішим стимулом для цивілізації таке вже було не раз наприклад у Римській імперії. 6. Циклічність історії це не закон а хвороба людства.

Виконання:

1. У вищих навчальних закладах, негуманітарного спрямування, усіх студентів навчають: історії, математиці, різним предметам.

Речення просте, односкладне (дієслівне), безособове, непоширене, неповне, розповідне, стверджувальне, емоційно нейтральне, ускладнене однорідними членами (однорідні члени поєднанні безсполучниковим зв'язком). Головні члени речення: навчають - присудок (складений). Другорядні члени речення: означення (узгоджене) - вищих, навчальних, усіх, негуманітарного, різним; обставина (місця) - закладах; обставина (мети) - студентів; додаток (непрямий) - історії, математиці, предметам, спрямування.

2. Для ліквідації виробничого травматизму важливе значення має - зміцнення робочої дисципліни; необхідно проводити інструктаж по техніці безпеки.

Речення складне, безсполучникове, з неоднорідними частинами, залежність між частинами причинно-наслідкова .

3. Нарешті прийшли: період сесії,а потім довгоочікувані канікули!

Речення просте, односкладне дієслівне (неозначено - особове), поширене, неповне, спонукальне, емоційно забарвлене, ускладнене з вставними і вставленими компонентами, вставні слова виражають емоційну оцінку. Головні члени речення : прийшли - присудок (складений), період, канікули - підмет (складений). Другорядні члени речення: довгоочікувані - означення (узгоджене), сесії - додаток (непрямий).

4. Жадібність - сестра жорстокості.

Речення просте, односкладне іменне (називне), непоширене, неповне, розповідне, стверджувальне, емоційно нейтральне, ускладнене однорідними членами, однорідні члени поєднанні безсполучниковим зв'язком. Головні члени речення: жадібність - підмет (складений). Другорядні члени речення: сестра - додаток (прямий), жорстокості - додаток (непрямий).

5. Зростання потреб, головним чином матеріальних, є найпотужнішим стимулом для цивілізації; таке вже було не раз, наприклад, у Римській імперії.

Речення складне, сполучникове, складнопідрядне з кількома підрядними, з послідовною підрядністю. Речення: Зростання потреб, головним чином матеріальних, є найпотужнішим стимулом для цивілізації - складнопідрядне, підряднообставинне (порівняльне). Речення: Таке вже було не раз, наприклад, у Римській імперії - складнопідрядне, підряднообставинне (часу).

6. Циклічність історії - це не закон, а хвороба людства.

Речення просте, односкладне іменне (називне), непоширене, неповне, розповідне, стверджувальне, емоційно нейтральне, ускладнене з однорідними членами, однорідні члени поєднанні сполучниковим зв'язком. Головні члени речення: циклічність - підмет (складений). Другорядні члени речення: закон, хвороба - додаток (прямий), історії, людства - додаток (непрямий).

11. Виправте помилки у перекладі прийменникових конструкцій

По інерції; знати по вигляду; по обидва боки; по течії; по напрямку до мосту; по святах.

Виконання:

За інерцією; знати на вигляд; по дві сторони; за течією; за напрямом до мосту; на свята.

12. Запишіть власне прізвище, ім'я, ім'я по батькові в усіх можливих відмінкових формах

Таблиця. Виконання:

Відмінок	Однина
називний	Оксененко Катерина Василівна.
родовий	Оксененко Катерини Василівни.
давальний	Оксененко Катерині Василівні.
знахідний	Оксененко Катерину Василівну.
орудний	Оксененко Катериною Василівною.
місцевий	На Оксененко Катерині Василівні.
кличний	Оксененко Катерино Василівно!



Список використаної літератури

1. Білодід І.К. Каменяр українського слова. - К.: Наукова думка, 1966. - 66с.

2. Білоножко В. М. Словник фразеологізмів української мови. - К.: Наукова думка, 2003. - 1104с.

3. Вагилевич І. Д. Польські письменники русини. - Перемишль: півд..-сх. наук., 1996. - 318с.

4. Вербицька О. А. Термінологічна лексика і метафоризація // Мовознавство. 1983. №6. - 50с.

5. Грищук В. Роль Івана Франка у формуванні єдиної української літературної мови / Василь Грищук // Вісник наукового товариства ім.. Т. Шевченка. Час. 2. - Івано-Франківськ: 2007. - 37с.

6. Грушевський М. Історія української літератури: В 7 т. - К., 1993. - 450с.

7. Загнітко А. П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс). Ч. 1. Навч. посіб. - К.: ІЗМН, 1996. - 202с.

8. Мацюк Зоряна, Станкевич Ніна. Українська мова професійного спілкування: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2006. - 352с.

9. Новий тлумачний словник української мови: у 4-х томах. - К.: Аконіт, 1998.

10. Огієнко І. Історія українського друкарства. - Львів., 1994. - 448с.

11. Франко І. Я. Літературна мова і діалектика // Літературно-науковий вісник. - 1907. - Т., 226с.

12. Шевченко Л. Концепція розвитку української літературної мови у дослідженнях І. Франка // Літературознавчі студії. - К.: Видав. - поліграф. Центр «Київський університет», 2002. - 390с.

13. Размещено на Allbest.ru