Правове регулювання договорів підряду в цивільному праві зарубіжних країн.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Правове регулювання договорів підряду в цивільному праві зарубіжних країн.



План

Вступ

1. Цивільно-правова характеристика договору підряду

1.1 Поняття і ознаки договору підряду

1.2 Істотні умови договору підряду

1.3 Права і обов'язки сторін в договорі підряду

1.4 Відповідальність сторін за договором. Припинення дії договору.

2. Особливості правового регулювання договорів підряду в законодавстві різних країн

2.1 Правова база регулювання укладення договорів підряду

2.2 Порівняння нормативних джерел регулювання порядку укладення і положень договорів підряду

2.3 Особливості укладення договорів міжнародного підряду

Висновки

Список використаних джерел

договір підряду міжнародний



Вступ

В умовах становлення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки, договір підряду стає одним з основних засобів організації відносин між суб'єктами господарчої діяльності, формою і засобом організації господарських зв'язків. Крім того, вихід українських підприємств на міжнародний ринок вимагає укладення договорів міжнародного підряду - одного з найбільш складних видів зовнішньоекономічних операцій. Практично повна відсутність у вітчизняній літературі робіт, присвячених договору міжнародного підряду, не відповідає тому місцю, яке займає даний вид договору у вітчизняній і зарубіжній договірній практиці.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження і порівняння правового регулювання договорів підряду в цивільному законодавстві зарубіжних країн.

Об'єктом дослідження є цивільне законодавство України та інших країн світу.

Предметом дослідження виступає договір підряду.

Мета курсової роботи - дослідження і порівняння основних положень і характеристика договору підряду в законодавстві України та інших країн. Це зумовлює виконання таких завдань:

ь дослідження правової бази укладення договорів підряду; понять та основних елементів договору підряду, таких як: характерні ознаки договору підряду та його розмежування з іншими видами договорів, зміст договору підряду, права та обов'язки сторін;

ь охарактеризування юридичного змісту договорних відносин підряду;

ь розгляд осорбливостей укладення договорів міжнародного підряду.



1. Цивільно-правова характеристика договору підряду

1.1 Поняття і ознаки договору підряду

Поняття договору в зарубіжному праві за своєю суттю незмінно. В більшості випадків під договором розуміється угода. Відповідно до ст.1101 Цивільного кодексу Франції (ФЦК) [2] договір - це угода по якому одна або декілька осіб зобов'язуються перед одним або декількома особами, передати, зробити або не робити чого-небудь. В ст.1-201 Одноманітного торгового кодексу США говориться про те, що договір - це правове зобов'язання в цілому, яке витікає з угоди сторін [3, c.32].

Сучасне виробництво включає в якості одного з найважливіших елементів проведення різноманітних за своїм змістом господарських робіт - виготовлення або зміна матеріальних об'єктів і надання різного роду послуг. Ці цілі реалізуються в рамках договору підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник в свою чергу зобов'язується прийняти виконану роботу і сплатити за неї обумовлену ціну (ст. 837 ЦКУ, ст. 1787 ФЦК, §631 НЦУ, ст. 357-363 ШЗЗ, ст. 702 ЦК РФ та ін.) [6, c. 347].

Договір підряду є консенсусним, відшкодувальним і взаємним.

Договором підряду опосередковуєтся широке коло господарських робіт. Одними з найбільш старих, «класичних» сфер підряду є будівельні роботи по спорудженню різного роду будівель і споруд. В сучасній практиці будівництва виробничих об'єктів, значне місце займають договори про будівництво «під ключ» (а turn-key contract), які передбачають зведення повністю готового до експлуатації об'єкту.

Договір застосовується також до відносин по створенню виробів відповідно до замовлення: машин, обладнання, вузлів, деталей та ін., комплектних об'єктів, транспортних засобів і т. д.

Сферою застосування підряду є надання різного роду технічних послуг у зв'язку з постачанням машин і обладнання для промислових та інших об'єктів, які будуються за допомогою постачальника, - виконання монтажних і шефмонтажних робіт, здійснення технічного обслуговування.

В сучасний період науково-технічної революції все більшого значення набуває підряд на виконання науково-технічних робіт - науково-дослідних і проектно-конструкторських, які отримали найменування «інжиніринг» (engineering). Доречно підкреслити, що договір на виконання цих робіт має певні особливості, пов'язані з необхідністю обумовлення питань надання прав на використання результатів робіт, авторськими правами виконавців, подальшим наданням ліцензій, а також з можливою конфіденційністю результатів тощо.

Нарешті, сферою застосування договору стають іменовані «консалтингом» (consulting) консультаційні і інформаційні послуги у сфері наукової організації і управління виробництвом і торгівлею, зокрема здійснення інженерного контролю за проведенням робіт, маркетингові дослідження ринку і т. д.

Характерною ознакою договору підряду є те, що роботи підрядником виконуються на його власний ризик, це означає, що він не має права вимагати винагороди в разі випадкової загибелі предмета підряду або неможливості завершення робіт без вини сторін (ст. 855 ЦКУ) [1]. Підрядник несе ризик у разі можливих раптових призупинень робіт, їх випадкових погіршень або подорожчанні тощо. Так, якщо предмет договору підряду до здачі його замовнику випадково загинув або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу. Однак у тому разі, коли загибель предмета підряду чи неможливість завершення роботи сталися внаслідок недоліків матеріалу, наданого замовником, або через його розпорядження про спосіб виконання робіт, або сталися після настання прострочки в прийнятті замовником виконаної роботи, причому підрядником були додержані вимоги закону щодо попередження замовника про недоліки матеріалів та інші суттєві обставини, що загрожують міцності або придатності виконуваних робіт, і замовник не вжив відповідних заходів, підрядник зберігає право на одержання винагороди за роботу [1].

Договір підряду необхідно відмежовувати від близьких за змістом договорів особистого найму і купівлі-продажу майбутніх речей.

Від договору особистого найму договір підряду відрізняють по трьом ознакам. Предметом договору підряду є виконання підрядником роботи по виконанню замовлення, результат якої може бути виражений або не виражений в будь-якій матеріальній формі. Предметом договору особистого найму є праця, здійснення особою, що наймається певної роботи на підприємстві наймача.

За договором підряду підрядник юридично зберігає положення самостійно господарюючого суб'єкта. Господарська самостійність підрядника полягає в тому, що він в основному сам організовує свою роботу і визначає способи її виконання. Наймана ж особа включається за договором особистого найму до складу персоналу підприємства наймача, юридично підкоряється встановленому режиму праці і працює під прямим контролем і керівництвом наймача.

Нарешті, оскільки договір підряду направлений на надання замовникові готового результату роботи, підрядник працює на свій ризик і в основному за свій рахунок. Особа, що працює за договором особистого найму, не несе ризику, пов'язаного із здійсненням свого труда.

Практичне значення має також відмежування підряду від договору купівлі-продажу майбутньої речі, бо з урахуванням відповідної кваліфікації відносин застосовуються норми того або іншого договору. Відмежування проводиться перш за все залежно від того, яка із сторін є власником матеріалу, використовуваного для виготовлення речі.

В усіх країнах суди визнають договором підряду виконання замовлення на виготовлення речі з матеріалу замовника, оскільки постачальник здійснює тоді лише роботу відносно чужого об'єкту власності і передає контрагенту результат свого труда.

Якщо ж постачальник виготовляє річ з власного матеріалу за замовленням контрагента, то в більшості країн світу визнається договір купівлі-продажу майбутньої речі. Вирішальне значення надається тому факту, що, застосовуючи у виробництві свій матеріал, постачальник стає власником виготовленого об'єкту і повинен перенести на замовника право власності на річ, яка належить йому, що характерне саме для відносин при купівлі-продажу [6, c.349] .

На цій позиції стоїть, зокрема, практика Франції, Англії, США і, з деякими обмовками, Німеччини. З цієї ж концепції виходить і Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980р. Згідно п. 1 ст. 3 цієї конвенції, використання при виготовленні або виробництві об'єкту «істотної частини» власних матеріалів надає відносинам сторін характер купівлі-продажу.

Разом з тим суди низки країн, зокрема Франції та Великої Британії, визнають, що у випадку, якщо виробник використовує свій матеріал, але вартість його в порівнянні з роботою все ж таки незначна, тобто головна частина вартості товару припадає саме на роботу по його виготовленню, то в наявності підрядні відносини.

В праві Німеччини проводиться розмежування між виготовленням речі, визначеної родовими ознаками й індивідуально-визначеною річчю. В першому випадку визнають наявність відносин купівлі-продажу, до них повністю застосовуються відповідні норми. При виготовленні ж індивідуально-визначеної речі, закон Німеччини виходить з того, що тут є «перехідний стан» між договором підряду і договором купівлі-продажу. Це отримало своє закріплення у визнанні спеціальної проміжної форми - договору підряду на постачання (Werklieferungsvertrag). В принципі, права і обов'язки сторін в цьому випадку визначають по нормах, регулюючих договір купівлі-продажу, але застосовують також і норми договору підряду при визначенні відповідальності за недоліки речі, при встановленні моменту переходу ризику і обов'язків прийняття предмету підряду. Проте, якщо одна з сторін є комерсантом, то замовлення на індивідуально-визначену річ, що підлягає виготовленню, розглядається як договір купівлі-продажу (абз. 2 § 381 НЦУ) [5].

Договір про виконання будівельних робіт в усіх країнах вважається підрядним, незалежно від того, чий матеріал використовує будівельник. Це обґрунтовується тим, що будівля чи споруда є аксесуаром або приналежністю земельної ділянки, яка, як правило, не належить підряднику на правах власності.

Важлива відмінність між купівлею-продажем і підрядом на виготовлення речі в організаційно-правовому плані полягає в тому, що правовідношення, яке засноване на договорі купівлі-продажу, охоплює тільки обіг виготовлених товарів, їх збут (передачу речі у власність однією особою іншій), а засноване на договорі підряду - також безпосередньо процес виробництва (який здійснюється за участю замовника, який сприяє і дає вказівки підряднику).

1.2 Істотні умови договору підряду

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання інших робіт з переданням їх результату замовникові. В тому разі, коли договором передбачено виготовлення речі, підрядник після завершення робіт має передати права на неї замовнику.

Зміст підрядного договору визначається його істотними умовами, якими є предмет договору, його ціна та строки виконання робіт.

Предметом договору підряду є індивідуально визначені речі. Договором мають бути чітко визначені їх характеристики, такі як кількість, якість, розміри, інші необхідні характеристики, які, як правило, визначаються на розсуд замовника.

Підрядник повинен виконати підряд так, щоб предмет договору володів всіма передбаченими за договором якостями і не мав недоліків (дефектів), які б повністю або частково позбавляли його цінності і придатності до звичайного або прямо передбаченого в договорі використання. Ця вимога сформульована в § 633 НЦУ і є, по суті, загальним в праві більшості країн [5].

Ціна роботи за договором підряду, як одна з істотних умов, визначається в українському цивільному законодавстві відповідно до ст. 843 ЦКУ [1], якою встановлено, що в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Договором може бути визначена сплата ціни у вигляді твердої фіксованої суми за всю роботу в цілому або з відсиланням до кошторису, який містить докладне перерахування робіт з вказівкою ціни кожної з них (а prix fait, lump sum). За умовами договору ціна може встановлюватися також після закінчення певного об'єму робіт, що часто практикується в будівельному підряді.

Закон не передбачає для підрядника права вимагати зміни ціни підряду зважаючи на збільшення вартості матеріалів або робочої сили і відповідно відшкодування додаткових витрат. Але тривалі терміни проведення підрядних робіт, особливо в будівництві, різкі коливання цін породили практику включення в контракти обмовки про перегляд умов контракту зважаючи на різку зміну первинних економічних умов дії договору (hardship clause). Сторони зобов'язуються переглядати фінансові умови контракту, тобто його ціну, а у разі недосягнення угоди - вирішувати суперечку в арбітражному порядку.

Строки початку і завершення виконання підрядних робіт та терміни передачі результатів робіт замовнику є істотними умовами договору підряду. Строки виконання роботи або її окремих етапів мають бути встановлені у договорі підряду (ст. 846 ЦКУ [1]). На практиці при виконанні довгострокових робіт сторонами часто затверджуються графіки проведення робіт, яких має дотримуватися підрядник під загрозою штрафних санкцій або навіть припинення договору.

Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання робіт, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру, обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

1.3 Права і обов'язки сторін в договорі підряду

Основні обов'язки підрядника полягають у виконанні роботи та передачі результатів роботи замовнику.

Здійснення підрядником роботи характеризується законом трьома особливостями:

ь виконанням роботи в точній відповідності до завдання замовника;

ь проведенням роботи на свій ризик;

ь здійсненням роботи під спостереженням і контролем замовника.

Робота повинна бути виконана в точній відповідності до завдання замовника, в якому визначається, який результат підлягає досягненню. В сучасних умовах виробництва і науково-технічного прогресу, коли підряди характеризуються великими об'ємами робіт і складністю їх виконання, завдання формулюються замовником вельми детально. Вони прописуються в загальних формах в самому тексті договору і деталізовано - в додатках, які складають невід'ємну частину договору.

Підрядне завдання визначає предмет підряду і ті якісні показники, якими він повинен володіти, тобто техніко-економічні вимоги до об'єкту розробки.

При виконання роботи підрядник не може значно відхилитись від підрядного завдання без згоди замовника. Якщо ж він допустив істотні відхилення, то замовник має право відмовитися прийняти роботу і не виплатити винагороди.

Замовник має право в період виконання підряду змінити своє завдання. Підрядник, за загальним правилом, зв'язаний додатковими вказівками замовника, але необхідні при цьому додаткові витрати по виконанню підряду несе замовник.

Підрядник бере на себе відповідальність за кінцевий результат роботи, виконуючи її на свій «страх і ризик». Це означає, що до моменту прийняття роботи замовником він несе всі ризики виконання підряду: на нього лягають всі майнові наслідки загибелі або пошкодження (псування) предмету підряду, виготовленого чи готового до здачі, або неможливості виконання підряду. Ризик підрядника полягає в тому, що він не має права вимагати від замовника винагороди за ту роботу, яка була виконана до моменту загибелі предмету підряду або його пошкодження або яку стало неможливо завершити.

Підрядник несе майнові наслідки загибелі або пошкодження об'єкту підряду або неможливості виконання підряду, які наступили за його власної вини або в результаті випадкових обставин (випадку). Якщо ж зазначені наслідки були викликані замовником і не можуть бути поставлені в провину підряднику, останній зберігає право вимагати винагороди за виконану роботу, а також відшкодування заподіяного йому збитку, наприклад при загибелі або пошкодженні об'єкту в результаті використання поставлених замовником дефектних матеріалів або виконання неправильних вказівок замовника.

Одноманітно вирішується питання про ризик випадкової загибелі або пошкодження матеріалів, призначених для виготовлення речі. Згідно загальному правилу про несення власником ризику випадкової загибелі або пошкодження майна, цей ризик покладається в даному випадку на ту сторону - підрядника або замовника, - якій належить матеріал. Виняток становить загибель або пошкодження матеріалів підрядчика при будівельному підряді, коли ризики покладаються на замовника, бо, будучи завезеними на його ділянку, матеріали розглядаються як приналежність даної ділянки.

Тим не менш, в усіх випадках підрядник звільняється від відповідальності за ризики, які випадково наступили в період прострочення прийняття замовником предмету підряду, виконаного в строк.

Підрядник здійснює роботу в господарському відношенні самостійно, але під наглядом і оперативним контролем замовника. Виконуючи завдання, підрядник юридично зберігає оперативно-господарську самостійність. Він сам організовує роботу, визначає конкретні шляхи досягнення кінцевого результату, черговість виконання окремих частин роботи, розстановку персоналу та ін. Підрядник обмежений в цьому відношенні перш за все змістом замовлення, що визначає техніко-економічні і інші показники, якими повинен володіти результат роботи, а також засобами його досягнення, зокрема матеріалами і механізмами, що підлягають використанню.

Господарська самостійність підрядчика проступає і в організації роботи по виконанню підряду. Найчастіше підрядчик виконує роботу власними силами і за свій кошт. Можливість передачі ним виконання робіт третій особі за субпідрядним договором не регламентується законом. Типовими контрактами часто передбачається заборона підряднику покладати виконання своїх обов'язків на іншу особу без згоди замовника. За погодженням, підрядник має право передати виконання замовлення повністю або частково одному або декільком субпідрядникам. Проте в цьому випадку він залишається повністю юридично відповідальним за виконання договору перед замовником, який не вступає у будь-які правові відносини із субпідрядниками. Разом з тим, умовами контрактів нерідко допускається безпосередня виплата замовником винагороди цим виконавцям робіт по мірі їх виконання. Зважаючи на складність контролю за діяльністю підрядника по виконанню підряду, ці функції часто покладаються замовником на спеціалізовані фірми інженерів-консультантів, яким за договором надаються спеціальні права.

Умовами підрядного договору часто обговорюється право замовника на випробовування і перевірку вживаних матеріалів, давати вказівки про ліквідацію відмічених недоліків, вимагати усунення від роботи окремих осіб персоналу або навіть припинення робіт.

Якщо підрядник не згоден з вказівками замовника як необґрунтованими і такими, що загрожують міцності, безпеці або іншим сторонам якості робіт, то він зобов'язаний негайно повідомити про це замовника. При виникненні розбіжностей між сторонами, вони можуть звернутися за вирішенням суперечки в арбітражний суд, якщо це обумовлено в контракті.

Другий основний обов'язок підрядника полягає в здачі замовнику результату виконаних робіт - здачі підряду. Вона повинна бути здійснена в належному місці і в належний термін.

За договором на підрядника можуть бути покладені і деякі додаткові обов'язки. До них відносяться наприклад прийняття підрядником на себе всіх витрат, необхідних для виконання договору (видача замовником авансу повинна бути спеціально обумовлена в договорі), інформування замовника про наявні в переданих йому матеріалах недоліків, які ускладнюють або виключають виконання робіт на належному рівні.

Основні обов'язки замовника полягають в прийнятті робіт від підрядника і сплаті винагороди за їх виконання.

Прийняття підряду полягає у фактичному прийманні результату виконаних робіт і оцінці якості. Неприйняття виконаного замовлення в узгоджений термін тягне наслідки, передбачені на випадок прострочення, допущеного кредитором. Зокрема, ризик випадкової загибелі або пошкодження предмету замовлення переходить на замовника. В разі винного порушення обов'язку по прийманню замовлення, замовник повинен відшкодувати підряднику збитки, якщо такі наступлять.

Згідно із ст. 1791 ФЦК, § 641 НЦУ, робота може прийматися в цілому або по частинах. По умовах крупних контрактів, допускається попереднє і остаточне приймання. Часткове приймання робіт встановлюється або по періодах виконання договору - календарних термінах, наприклад в підряді на науково-дослідні роботи, або по елементах здійснення робіт, наприклад в будівельному підряді [2; 5].

Інтересам замовника найбільш відповідає оплата роботи після її виконання в цілому. Проте це правило, передбачене також п. 1 ст. 711 ЦК РФ, є диспозитивним. Замовник може сплатити роботу повністю при укладенні договору або виплатити аванс, провівши остаточний розрахунок після здачі всієї роботи в цілому. Підрядчик же має право вимагати виплати винагороди при укладенні договору або авансу тільки у тих випадках і у розмірі, які передбачені законом або договором підряду.

Винагорода підлягає оплаті на підставі прийняття виконаних робіт або її частки. Оплата проводиться, як правило, на підставі перевірки замовником виконання робіт.

В забезпечення вимоги про сплату ціни, законами визнається за підрядником заставне право на виготовлені об'єкти.

За умовами договору, на замовника можуть бути покладені додаткові обов'язки. Так, замовник може прийняти на себе обов'язок по сприянню підряднику у виконанні підрядних робіт, передати матеріали для виготовлення або будівництва об'єктів, а також надати технічну документацію, креслення, інструкції для виконання робіт, провести підготовчі роботи, наприклад по прокладці комунікацій, споруді будівельного майданчика та ін.

В разі невиконання замовником цього обов'язку, підрядник має право призначити термін і оголосити, що він зажадає припинення договору, якщо обов'язок не буде виконаний в цей термін. В разі неприйняття замовником відповідних заходів, дія договору може бути припинена. Якщо робота не доведена до кінця із-за порушення замовником вказаних обов'язків, підрядник може зажадати винагороди за виконану роботу, а при винному порушенні - відшкодування збитків.

В контрактах, складених на базі типових, часто зустрічається умова про те, що або підрядник бере на себе обов'язок страхування персоналу, або замовник здійснює таке страхування за рахунок підрядника.

1.4 Відповідальність сторін за договором. Припинення дії договору

Сторони несуть відповідальність за точне виконання всіх зобов'язань за договором відповідно до загальних норм зобов'язального права і спеціальними нормами, регулюючими підряд. Останніми приділяється особлива увага питанню відповідальності підрядника за якість і терміни виконання робіт.

Вимога замовника про розірвання договору допускається, як правило, лише при виявленні істотних недоліків, тобто таких, які перешкоджають використанню результату підряду за призначенням або значно знижують цінність або якість робіт. Так, по ст. 358 ШЗЗ [4] замовник має право відмовитися від приймання замовлення, «якщо робота настільки дефектна або настільки не відповідає умовам договору, що замовник не може її використовувати або принаймні бути справедливо примушеним до її приймання». В разі провини підрядчика замовник може вимагати відшкодування збитків, як за невиконання договору.

Підрядчик несе відповідальність за завершення роботи до встановленого договором терміну. В разі порушення цього обов'язку, замовник має право стягнути з підрядника збитки, заподіяні йому простроченням виконання, або вимагати розірвання договору. Здійснення права на розірвання договору пов'язується з попереднім повідомленням підрядника і наданням йому додаткового терміну. Суди, проте, визнають за можливе негайне розірвання договору за наявності особливої зацікавленості замовника.

В типових проформах контрактів і угодах, що укладаються на їх основі, важливе місце відводиться умовам, що гарантують фінансові інтереси кожній із сторін у разі порушення контрагентом своїх договірних зобов'язань.

В регулюванні підрядних відносин крім підстав припинення договору, що передбачаються загальними нормами зобов'язального права, діє і ряд спеціальних правил. Враховуючи тривалий характер виконання багатьох робіт і нестійкість господарського положення учасників обороту, допускається розірвання підрядного договору за ініціативою замовника або підрядчика на будь-якій стадії виконання робіт до їх завершення.

Замовник може відступитися від договору у будь-який час до закінчення його виконання, не посилаючись на наявність будь-яких особливих мотивів. Це правило встановлене ст. 1794 ФЦК, § 649 НЦУ або вироблено судовою практикою [2; 5].

Судовою практикою і договорами за підрядником також визнається право відступитися від договору із збереженням інших правових засобів захисту своїх інтересів. Для цього зазвичай необхідне попереднє сповіщення ним замовника і наявність достатньо серйозних підстав. Такими вважаються, зокрема:

ь невиплата замовником винагороди за виконану частину роботи протягом передбаченого договором терміну;

ь припинення виконання робіт на тривалий період часу (іноді прямо визначений в договорі) зважаючи на випадкові або форс-мажорні обставини, вказівки інженера-консультанта, контролюючого виконання роботи;

ь ненадання замовником необхідної документації;

ь оголошення замовника неспроможним і деякі інші.

Закінчуючи перший розділ курсової роботи, можна зробити наступні висновки:

1. За договором підряду відповідно до ст. 837 ЦКУ [1] підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду є консенсуальним, двостороннім, оплатним.

2. Договір підряду регулюється в країнах романо-германської системи права нормами цивільних кодексів. В англо-американській системі права норми відносно підряду розроблені в основному судовою практикою, але в США є і спеціальні закони в окремих штатах.

3. Договір підряду, враховуючи його характерні ознаки (підрядник виконує обумовлену сторонами роботу для замовника), має певні схожі риси з іншими договорами, зокрема трудовим договором та договором купівлі-продажу (поставки), особливо при виконанні робіт з матеріалів підрядника та передачі їх у власність замовника.

4. Зміст підрядного договору визначається його істотними умовами, якими є предмет договору, його ціна та строки виконання робіт. Крім того, договором визначаються права і обов'язки та відповідальність сторін, а також умови припинення дії договору.



2. Особливості правового регулювання договорів підряду в законодавстві різних країн

2.1 Правова база регулювання укладення договорів підряду

В більшості випадків, загальні положення про договори і зобов'язання, які виникають з договору, містяться в цивільних кодексах різних країн. Французький Цивільний кодекс (ФЦК) містить розділи «Загальні положення про договори і зобов'язання з договору», «Про купівлю-продаж», «Про міну», «Про договір найму», «Про договір доручення на організацію будівництва», «Про позику», «Про зберігання і секвестр», «Про угоди, пов'язані із здійсненням неподільних прав», «Про ризикові договори», «Про доручення», «Про поручительство», «Про мирові угоди», «Про заставу» та ін. Німецьке Цивільне укладення (НЦУ) включає розділ третій «Договір» третього розділу першої книги, книгу другу, де в основному містяться правила про окремі договори (купівля-продаж, міна, дарування, наймання, оренда, заїм, договір підряду та ін.). У книзі четвертої Цивільного кодексу Іспанії «Про зобов'язання і договори» окрім загальних положень про зобов'язання, містяться правила про окремі види договорів. Книга четверта Цивільного кодексу Італії містить розділи «Загальні положення про договори» і «Окремі види договорів». У книзі шостої Цивільного кодексу Нідерландів є розділ «Загальні положення про договори», а в книзі сьомої - положення про окремі договори (купівля-продаж, міна, дарування, оренда, позика, підряд та ін.) [13].

В окремих державах загальні положення про договори, що містяться в цивільних кодексах схильні до сильного впливу з боку підзаконних актів. Так, Цивільний кодекс Бразилії закріплює можливість активного втручання держави в договірні відносини.

Найчастіше зарубіжне законодавство не робить чіткого розмежування договорів на договори, що реалізовуються в комерційній сфері і договори, що реалізовуються в інших сферах, закріплюючи єдині цивільно-правові форми.

Як сказано вище, договір підряду регулюється в країнах романо-германської системи права нормами цивільних кодексів (у Франції - ст. 1789-1799 ФЦК; в Німеччині - § 631-651 НЦУ і т. д.). В англо-американській системі права переважну роль відносно підряду грають норми прецедентного права, але в США є і спеціальні закони в окремих штатах.

Найбільший вираз правовій суті договору підряду і ефективність його закріплення як цивільно-правової форми досягнуті в країнах романо-германської правової сім'ї. В цілому, зобов'язальне право практично всіх європейських країн в період свого формування опинилося під впливом французького і німецького права. Так, Німецьке Цивільне укладення відразу ж після його ухвалення сприйняли в скандинавських країнах як зразок юридичної техніки і по майнових питаннях, перш за все у відносинах між двома сторонами. За зразком і подобою Німецького Цивільного укладення були створені цивільні кодекси Японії, Китаю, Греції, деяких латиноамериканських країн.

Вплив Цивільного кодексу Франції випробували на собі такі держави, як Іспанія, Італія, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Чилі, Швейцарія та інші країни. В Бельгії Цивільний кодекс не дивлячись на реформи 1958 та 1976рр. в своїй основі зберіг положення зобов'язального права Франції, що містяться в ФЦК [2].

Важливу роль в договірній практиці грають типові договори, особливо в будівельному підряді, розроблені національними і міжнародними промисловими організаціями та об'єднаннями підприємців (наприклад FindLaw [15]). Що стосується договорів міжнародного підряду, то відсутність нормативного (юридично обов'язкового) регулювання договору на міжнародному рівні певною мірою компенсується безліччю проформ договорів, які розроблені різними міжнародними організаціями і служать зразком для замовників і підрядників, які належать до різних країн. Серед таких проформ можна виділити Правовий посібник ЮНІCТРАЛ по складанню міжнародних контрактів на будівництво промислових об'єктів (A/cn.9/ser.b/2) 1987р. [16], розробка якого була обумовлена прагненням полегшити замовникам, особливо з країн, що розвиваються, підготовку відповідних контрактів. Як і всі подібні документи, Правовий посібник не має будь-якої юридичної сили і є лише рекомендацією сторонам контракту. Необхідно відзначити і розроблені Європейською економічною комісією ООН «Загальні умови експортних поставок і монтажу машинного устаткування» (N 574 A, 1957р.), «Загальні умови монтажу машинного устаткування за кордоном» (N 574 D, 1963р.), які також застосовуються за наявності посилання на вказані Загальні умови в договорі підряду[12].

Крім цивільних кодексів договірні підрядні відносини можуть регулюватися спеціальними законами, що встановлюють порядок укладення договорів, визначають його окремі умови, відповідальність сторін, а також регулюють інші області договірних відносин.

2.2 Порівняння нормативних джерел регулювання порядку укладення і положень договорів підряду

В цивільному і торговому праві зарубіжних країн відношення за договором підряду регулюються в основному диспозитивними нормами [8, с.372]. Звідси особливого значення набувають положення самого контракту, які, проте, формулюються фактично в односторонньому порядку замовником. Велику роль в області регулювання підрядних відносин в зарубіжних країнах грає також формулярне право.

В країнах романо-германської правової системи підряд розглядається як самостійний вид договору (contrat d'entreprise, Werkvertrag), який визначається встановленими в законі ознаками. А в англо-американській системі права підрядні відносини традиційно вважаються одним з видів договору особистого найму (contract of work and labour), але при цьому істотною особливістю контракту признається певна самостійність виконавця роботи, який в зв'язку з цим іменується незалежним контрагентом (independent contractor) [7, с. 347].

Із здачею-прийманням підрядних робіт в законодавстві різних країн зв'язується звільнення підрядчика від відповідальності за недоліки, виявлені у виконаній роботі, проте питання відносно явних і прихованих недоліків вирішується по-різному.

Спеціальні правила про приймання підряду містяться, наприклад, в ст. 357 ШЗЗ, в якій указується, що після приймання предмету підряду замовник повинен перевірити його стан «в звичайний термін» і заявити підрядчикові про виявлені недоліки, причому кожна із сторін має право вимагати проведення спеціальної експертизи із складанням висновку.

У Франції суди виходять з того, що прийняття замовником виконаних робіт звільняє підрядника від відповідальності за всі явні і приховані недоліки. Цей принцип застосовується до всіх видів підрядних робіт, за винятком робіт будівельного підряду. Проте якщо при виготовленні речі підрядчик використовував свій матеріал, то суди, вбачаючи тут договір продажу майбутньої речі, покладають на виготовлювача, як продавця відповідальність за приховані недоліки згідно ст. 1463 ФЦК. При будівельному підряді на підрядника покладається, згідно закону, гарантія за якість робіт терміном в десять років, починаючи з дати прийняття об'єкту. Гарантійний термін діє відносно вимог, пов'язаних з прихованими недоліками. Якщо ж збиток був викликаний наміром підрядника, то останній відповідає на загальних підставах в межах 30 років.

В Німеччині прийняття роботи знімає з підрядника відповідальність за явні недоліки. Якщо замовник приймає роботу без обмовок про недоліки, то він втрачає право вимагати надалі їх виправлення (§ 640 НЦУ). Відносно прихованих недоліків суди застосовують правила § 638 НЦУ таким чином. Вимоги замовника погашаються за закінченням терміну давності, який становить шість місяців по роботах, не пов'язаних з виготовленням матеріальних об'єктів, один рік - по роботах, не направлених на створення нового об'єкту (обробка сировини, виправлення недоліків і ін.), і п'ять років - при повному або частковому зведенні об'єктів. Термін обчислюється з моменту прийняття або завершення робіт (якщо приймання не передбачене). Підрядник, який умисно приховав істотні недоліки при прийманні, відповідає в межах загального терміну позовної давності в течії 30 років.

В Англії і США прийняття роботи звільняє підрядника від відповідальності за явні недоліки. Підрядник відповідає за приховані недоліки в межах загального шестирічного терміну позовної давності по договорах, якщо вони з'явилися результатом його недбалості у виконанні своїх обов'язків.

Діють різні форми відповідальності підрядника за якість виконаних робіт. Характерні в цьому відношенні санкції, передбачені законодавством Німеччини і Швейцарії (§ 633-635 НЦУ, ст. 358 ШЗЗ).

За наявності в предметі замовлення неістотних недоліків, тобто таких, які трохи зменшують його цінність або придатність, замовник може вимагати зменшення розміру винагороди (зниження ціни) або усунення підрядником за свій рахунок виявлених недоліків або ж він має право усунути їх своїми силами за рахунок підрядника. Вимога про усунення недоліків повинна супроводжуватися призначенням додаткового терміну, причому вона може бути висунута і до закінчення всієї роботи. Підрядник може відхилити цю вимогу, якщо усунення недоліків пов'язане з надмірними витратами. В разі провини підрядника, замовник має право вимагати також відшкодування зазнаних збитків.

2.3 Особливості укладення договорів міжнародного підряду

Договір підряду може кваліфікуватися як міжнародний за наявності однієї з двох умов: комерційні підприємства сторін такого договору - підрядника і замовника - повинні знаходитись на території різних країн або підрядні роботи повинні здійснюватись на території іншої країни, навіть якщо сторони мають свої комерційні підприємства на території однієї країни. Факт здійснення підрядних робіт на території іншої країни кваліфікує договір як «міжнародний», хоча він може і не підпадати під значення зовнішньоекономічної операції.

Договорам міжнародного підряду властиві наступні риси:

- комплексний характер, який виявляється в тому, що сторони договору - замовник і підрядник - намагаються врегулювати в договорі всі аспекти своїх взаємин (технічної документації, фінансування проекту, наймання персоналу та ін.);

- тендерна процедура укладення договорів;

- складна система фінансування, яка здійснюється, як правило, шляхом залучення банківських кредитів і гарантій.

Багато міжнародних підрядних проектів фінансуються крупними міжнародними фінансовими організаціями, такими, як Всесвітній банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, Азіатський банк розвитку та ін. [17].

Зазвичай договори міжнародного підряду, особливо в будівництві, укладаються в процесі торгів. Організатором торгів і замовником в багатьох випадках виступають країни в особі своїх міністерств і державних компаній, які одержують бюджетне фінансування під конкретний об'єкт. Відносно таких державних утворень проведення тендеру часто вимагається законом.

Тендерна документація включає заявку на участь в тендері, вимоги до банківських гарантій виконання зобов'язань підрядником, форми договору підряду, професійні і технічні кваліфікаційні критерії підрядника та ін. Одним з документів при подачі заявки є бонд (застава, завдаток) в розмірі, визначеному організатором тендеру, що видається одним з першокласних банків або банком, схваленим замовником, у вигляді безвідзивної банківської гарантії (irrevocable banker's guarantee bond).

В складі тендерної документації разом із стандартними документами (технічне завдання, ціни та ін.) часто потрібно надати гарантійний сертифікат (warranty certificate) про те, що устаткування, запчастини, матеріали є новими і недефектними. Такий сертифікат зазвичай повинен бути підписаний якою-небудь незалежною міжнародною експертною організацією по якості (наприклад SGS, Inspectorate, Alex Stewart, та ін.).

Міжнародною торговою палатою (МТП) були розроблені Уніфіковані правила МТП по договірних гарантіях 1978 р. (N 325), які містять спеціальні положення про тендерну гарантію, тобто зобов'язанні, яке видано гарантом на прохання принципала (учасника торгів) на користь бенефіціара (сторони, що оголосила торги) [12].

Основними структурними елементами договору є предмет, ціна (включаючи гарантії оплати), гарантії виконання підрядником договору, відповідальність замовника і підрядника, гарантійні терміни. Договори можуть також включати розділи про інтелектуальну власність (право на креслення, документи і інші матеріали), про розподіл ризику випадкової загибелі об'єкту будівництва, відповідальність за нещасні випадки на виробництві і виплату компенсацій, страхування відповідальності.

Як правило, в міжнародних підрядних договорах є розділ про постачання необхідних для здійснення робіт будівельних матеріалів, машин і устаткування з посиланнями на конкретні базиси ІНКОТЕРМС.

Фінансування робіт за договором міжнародного підряду здійснюється шляхом залучення банківських кредитів і гарантій. Тендерна документація, як правило, передбачає необхідність надання перспективним підрядчиком банківської гарантії виконання (як правило, першокласного банку) і страхування своєї відповідальності надійним страховиком. Відносини з банками і страховиками не охоплюються конструкцією договору підряду, тому, як правило, регулюються правом банку і страховика відповідно.

Під час виконання контракту, як правило, передбачається необхідність отримання підрядчиком двох гарантій:

1) гарантії виконання (performance bond) (наприклад, на суму 5% від вартості контракту), яку необхідно отримати для підписання контракту (гарантія виплачується тільки на вимогу замовника за «невиконання контракту»);

2) гарантії якості товару і належного постачання (banker's guarantee bond) (наприклад, 10% від вартості устаткування, що поставляється), надання якої - необхідна умова для отримання коштів з акредитиву. Така гарантія стягається замовником в разі непостачання, прострочення в постачанні або постачанні дефектного устаткування або матеріалів.

Договори міжнародного підряду, а також передуюча їх укладенню тендерна документація в більшості випадків передбачають розгляд спорів в створюваних сторонами третейських судах або (що рідше) в державних судах по місцю здійснення будівництва, яке, як правило, співпадає з місцем знаходження замовника, із застосуванням права держави-замовника.

Часто в тендерах використовується наступне формулювання: «Контракт регулюється правом держави X (країна замовника). Спори розглядаються в арбітражі в країні X. Кожна сторона призначає по одному арбітрові, які обирають третього - суперарбітра або він призначається міністром юстиції країни X» [12].

Тендерна документація може вимагати від учасників створення консорціумів (спільних підприємств) (joint ventures) для здійснення проекту за договором міжнародного підряду

Класична схема створення консорціуму - це об'єднання будівельного і фінансового досвіду двох компаній, з яких одна займається безпосередньо будівництвом і підрядними роботами, має відповідні ліцензії і персонал, а інша інвестує грошові кошти.

Закінчуючи розділ другий курсової роботи, ми можемо зробити наступні висновки:

1. Зарубіжне законодавство не робить чіткого розмежування договорів на договори, що реалізовуються в комерційній сфері і договори, що реалізовуються в інших сферах, закріплюючи єдині цивільно-правові форми.

2. Договір підряду регулюється в країнах романо-германської системи права переважно нормами цивільних кодексів, а в англо-американській системі права - нормами прецедентного права.

3. В країнах романо-германської правової системи підряд розглядається як самостійний вид договору, а в англо-американській системі права підрядні відносини традиційно вважаються одним з видів договору особистого найму.

4. Укладення договорів міжнародного підряду має свої особливості, такі як тендерна процедура укладення, банківські гарантії, порядок розгляду спорів.



Висновки

Законодавство зарубіжних країн трактує договір підряду як договір, коли одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати за завданням іншої сторони (замовника) певну роботу і здати її результат замовнику, а замовник зобов'язується прийняти результат роботи і оплатити його.

В договорі підряду боржник передає річ у власність кредитора. Проте договір підряду, який передбачає передачу речі як результату виконаної роботи у власність замовника, направлений на виготовлення речі, яка визначається в момент укладення договору родовими ознаками. Крім того, підрядчик зобов'язаний передати не будь-яку річ, а саме ту, яка з'явилася результатом його роботи. Таким чином, підряд охоплює відносини не тільки товарного обігу, але й виробництва матеріальних благ.

В момент укладення договору підряду речі, яка повинна бути передана кредитору, як правило, ще немає в наявності, її тільки належить виготовити.

Підрядні відносини направлені на задоволення індивідуальних потреб і вимог замовника. Підряд в першу чергу зобов'язує боржника виготовити річ (виконати роботу), а вже потім її передати.

Договір підряду охоплює правовим регулюванням процес труда. За договором підряду задоволення інтересу замовника забезпечується результатом роботи підрядника, тобто основний акцент в регулюванні відносин підряду робиться на регламентацію досягнення і передачі результату труда замовнику.

Нарешті, речі ж, створені за договором підряду, до моменту їх передачі замовникові належать на праві власності підрядчикові.

Відзначимо конститутивні ознаки зобов'язання, які встановлюються договором підряду:

-підрядник виконує роботу за завданням замовника з метою задоволення тих або інших індивідуальних потреб і вимог замовника;

-підрядник зобов'язується виконати певну роботу, результатом якої є створення нової речі або відновлення, поліпшення, зміна вже існуючій речі;

-річ, створена за договором підряду, належить на праві власності підряднику до моменту прийняття виконаної роботи замовником;

-підрядник самостійний у виборі засобів і способів досягнення обумовленого договором результату;

-підрядник зобов'язується виконувати роботу за свій ризик, тобто він виконує роботу своїм утриманням і може отримати винагороду тільки в тому випадку, якщо в ході виконання роботи він досягне обумовленого договором результату;

-підрядник виконує роботу за винагороду, право на отримання якої у нього виникає по виконанню і здачі, як правило, всієї роботи замовнику, окрім випадків, встановлених законом або договором.



Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України - К.: Школа, 2003.

2. Code civil. - Edition Dallos, 1995, P. 731.

3. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада. - М.: «Дело», 1992, 1992, с.72.

4. Аннерс Э. История европейского права (пер. со швед.) / Ин-т Европы. - М.: Наука, 1994, с.380.

5. Германское право. Часть 1. Гражданское уложение / М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996, с.11.

6. Порівняльне правознавство: Курс лекцій / Л. В. Голяк, А. С. Мацко, О. В. Тюріна. -- К.: МАУП, 2004. -- 200 с

7. Гражданское и торговое право капиталистических государств/ Отв.ред. Е.А. Васильев. - М.: «Международные отношения» , 1993 - 302 с.

8. Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник / Отв. ред. Е.А. Васильев, А.С. Комаров. 4-е изд. Т. II. М., 2006. С. 294.

9. Бірюков І.А. Цивільне право України. Загальна частина: Навч. посібник для вузів / В.А.Бірюкова, Ю.О. Заїка, В.М.Співак. - К.: Наукова думка, 2000. - 304 с.

10. Брагинский М.И. Витрянский В.В. Договорное право. - Кн. 1. Общие положения. - М.: Статут, 2000. - 848 с.

11. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 2. Особлива частина. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - 408 с.

12. Канашевский В.А. Понятие внешнеэкономической сделки в российском праве, доктрине и судебно-арбитражной практике // Журнал российского права. 2008. N 8.

13. Учебно-методический комплекс по дисциплине «Основные институты гражданского права зарубежных стран» для студентов специальности «Правоведение»: Новополоцк 2004.

14. Інтернет: www.ebooktime.net/book_227_glava_79_7.1._Німецьке_циві.html

15. Інтернет: http://forms.findlaw.com/llc_forms.html

16. Інтернет: www.uncitral.org/ pdf/ russian/ texts/ procurem/ construction/ lgconstr-r.pdf

17. Оландер Т.В. Тендерные гарантии в международной практике // Международные банковские операции. 2009. N 5.

Размещено на Allbest.ru