Міліція України

Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину.

Порядок і умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Особи, яких прийнято на службу до міліції, у тому числі слухачі й курсанти навчальних закладів міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах МВС України.

Навчання в навчальних закладах МВС України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

Працівник міліції, який є народним депутатом, прикомандировується на час постійної роботи до Ради народних депутатів із залишенням на службі в органах внутрішніх справ. Після завершення постійної роботи в Раді або раніше цього строку народний депутат за його бажанням направляється в розпорядження МВС України з правом обіймати попередню або за його згодою іншу рівноцінну посаду.

При звільненні зі служби в міліції з ініціативи адміністрації в разі відхилення скарги з цього приводу вищестоящими в порядку підлеглості службовою особою чи органом звільнений працівник міліції має право оскаржити звільнення до народного суду.

Працівники міліції мають право створювати професійні спілки. Вони не можуть бути членами політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету, їм забороняється займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, а також організовувати страйки або брати в них участь.

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, і законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами. [6, с. 122]

При виконанні покладених на нього обов'язків працівник міліції керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не має права втручатися в законну діяльність працівника міліції і покладати на нього виконання обов'язків, не передбачених чинним законодавством. Втручання в діяльність міліції зумовлює відповідальність за законом.

Працівники міліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом. Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності, житла, майна працівника міліції, членів його родини та близьких родичів від злочинних посягань й інших протиправних дій.

Образа працівника міліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього завдань, спричиняють встановлену законом відповідальність. Правопорушення щодо пенсіонера міліції, членів його родини, вчинені у зв'язку з його попередньою службовою діяльністю, а також щодо особи, яка сприяє міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю, та членів її родини, зумовлюють відповідальність за законом.

Працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права, не пов'язані із службовою діяльністю.

Звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набрання звинувачувальним вироком законної сили.

Працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він обіймає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій.

У разі загибелі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю родині загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного грошового утримання загиблого за останньою посадою, яку він обіймав, і призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника в розмірі місячного посадового окладу загиблого.

У разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше як через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Працівникам міліції та членами їх сімей надається п'ятивідсоткова знижка з оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива. Працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими передбаченими законодавством пільгами. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на вказані пільги. [3, с. 124]

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції ради народних депутатів.

Ради народних депутатів, здійснюючи контроль за діяльністю міліції, не втручаються в її оперативно-розшуковий, кримінально-процесуальний та адміністративний напрямки діяльності.

Нагляд за додержанням законності щодо діяльності міліції здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

4. АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД МІЛІЦІЇ

Адміністративний нагляд міліції - це систематичне спостереження за точним і неухильним додержанням посадовими особами та громадянами правил та застосування норм, що охороняють життя, здоров'я, права та свободи громадян, регулюють громадський порядок і безпеку з метою попередження, припинення порушень цих правил, виявлення порушників та притягнення їх до адміністративної відповідальності, застосування до них заходів громадського впливу.

Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюється органами внутрішніх справ. [7, с. 78-79]

Поняття осіб, до яких застосовується адміннагляд. Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01.12.1994 р. визначив коло осіб, відносно яких застосовується такий адміністративний нагляд, тому що цей захід є суворо індивідуальним. До Закону внесені зміни, і перелік осіб, до яких він застосовується, тепер починається із літери "б". Він встановлюється щодо повнолітніх осіб:

б) засуджених до позбавлення волі за тяжкі або особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше рази до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства (підставою для встановлення адміністративного нагляду в цьому випадку є матеріали, що свідчать про вперте небажання стати на шлях виправлення та залучення до чесного трудового життя в період відбування покарання);

в) у пункті "в" Закону України "Про адміністративний нагляд..." значаться ті ж особи, що й у пункті "б", але підставою для встановлення нагляду є факти систематичного порушення особою громадського порядку після відбування покарання, незважаючи на попередження органу внутрішніх справ, систематичного порушення громадського порядку і прав інших громадян, вчинення інших правопорушень;

г) засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

За особами, що вказані в п.п. "б" і "г", адміністративний нагдяд встановлюється при звільненні їх з місць позбавлення волі. Категорія осіб, що зазначена в п. "в" Закону України "Про адміністративний нагляд...", береться під адміністративний нагляд за місцем проживання.

Обов'язковим правилом для взяття особи під адміністративний нагляд є те, що особа, відносно якої він застосовується, повинна досягти повноліття.

Термін адміністративного нагляду. Адміністративний нагляд встановлюється у визначеному статтею 5 Закону України "Про адміністративний нагляд..." порядку терміном від одного року до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законодавством для погашення або зняття судимості. У разі, коли є підстави вважати, що особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства, адміністративний нагляд за поданням відповідного органу внутрішніх справ може бути продовжено у визначеному цим Законом порядку кожного разу ще на шість місяців, але не більше терміну, передбаченого законодавством для погашення або зняття судимості. Термін адміністративного нагляду починається з дня оголошення особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду. [7, с. 80]

Порядок здійснення адміністративного нагляду. Адміністративний нагляд здійснюється міліцією. Осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, беруть на облік, фотографують, а у разі необхідності у них беруть відбитки пальців. Працівники міліції зобов'язані систематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та прав інших громадян і припиняти їх, проводити розшук осіб, які уникають адміністративного нагляду.

Порядок припинення адміністративного нагляду. Адміністративний нагляд припиняється постановою судді за поданням начальника органу внутрішніх справ:

- у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під наглядом;

- достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

У разі погашення або зняття судимості піднаглядний може сам подати клопотання про зняття нагляду. Автоматичне припинення нагляду. Адміністративний нагляд автоматично припиняється:

- після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо органом внутрішніх справ не подано клопотання про продовження нагляду або суддя відмовив у продовженні нагляду;

- у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі і направлення його до місця відбування покарання;

- у разі смерті піднаглядного.

Обов'язки піднаглядних. Особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законослухняний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і додержувати таких правил:

- прибути у визначений виправно-трудовою установою термін в обране ними місце проживання і зареєструватися в органі внутрішніх справ;

- з'являтися за викликом міліції у вказаний термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;

- повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах;

- в разі від'їзду в особистих справах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ. [7, с. 81]

Обмеження дій піднаглядних. До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження:

- заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

- заборона перебування у визначених місцях району (міста);

- заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);

- реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць.

Під час здійснення адміністративного нагляду суд за поданням начальника органу внутрішніх справ з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки може змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг вказаних обмежень.

ВИСНОВОК

Однією з найважливіших умов побудови правової держави є постійне удосконалення управління у всіх сферах її діяльності. У зв'язку з цим підвищується і роль науки адміністративного права, що приділяє підвищену увагу державному управлінню і поліпшенню його ефективності.

У представленій роботі зроблена спроба дослідити організаційно-правову основу адміністративного нагляду органів внутрішніх справ, а саме міліції, здійснюваного у сфері забезпечення громадського порядку і громадської безпеки, пов'язаного із забезпеченням законності в державному управлінні взагалі, та в управлінні органами внутрішніх справ, зокрема. Дослідження організаційно-правових питань адміністративного нагляду здійснено у двох напрямах: теоретичному і практичному. Теоретичний аспект полягає в обґрунтуванні теоретичних положень адміністративного нагляду органів внутрішніх справ у сфері забезпечення громадського порядку і громадської безпеки як одного із способів забезпечення законності в державному управлінні та визначенні місця адміністративного нагляду в структурі функцій міліції. Практичний аспект пов'язаний з безпосередньою реалізацією організаційно-правових питань адміністративного нагляду в рамках правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ. Тут досліджуються правове становище суб'єктів нагляду в системі міліції, наглядові повноваження всіх суб'єктів нагляду, які володіють такими повноваженнями, а також аналізуються форми і методи адміністративного нагляду міліції в сфері забезпечення громадського порядку і громадської безпеки.

Адміністративний нагляд ? це особливий вид державної управлінської діяльності, здійснюваної спеціальними органами виконавчої влади стосовно організаційно не підпорядкованих підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян у зв'язку з виконанням ними спеціальних міжгалузевих норм, правил, вимог, з використанням комплексу адміністративних засобів впливу для попередження, виявлення і припинення правопорушень, відновлення встановлених правовідносин і притягнення винних до відповідальності.

Адміністративний нагляд міліції ? це систематичне спостереження підрозділів міліції та окремих співробітників, які володіють наглядовими повноваженнями, за дотриманням громадянами і посадовими особами підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності), а також іноземцями та особами без громадянства законів та інших нормативних актів, що регулюють відносини у сфері охорони громадського порядку та різних форм власності, забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки, організації роботи паспортно-реєстраційної та міграційної служби, дозвільної системи з метою попередження і припинення вчинення порушень та притягнення винних до відповідальності.

Позитивного результату можна очікувати від уникнення великого обсягу відомчих та “місцевих” нормативних актів, які або встановлюють, або забороняють відповідні норми. Нормативні акти, що встановлюють правовий режим піднаглядних об'єктів мусять бути предметом передусім загальнодержавної уваги, тому такі поняття як “громадський порядок”, “громадська безпека”, “безпека дорожнього руху” вимагають законодавчого закріплення. Як об'єкти, безпека яких забезпечується за допомогою адміністративного нагляду органів внутрішніх справ (міліції), можна назвати суспільні відносини в галузях: охорони громадського порядку; охорони власності; безпеки дорожнього руху; пожежної безпеки; екологічної безпеки; видачі дозволів на вчинення певних дій та ліцензійної діяльності; забезпечення прав громадян на свободу пересування і вибору місця проживання тощо.

Форми адміністративно-наглядової діяльності можна викласти так: участь у розробці загальних правовстановлюючих актів управління; розробка нормативних актів галузевого управління; видання нормативних актів у порядку нагляду; видання індивідуальних актів адміністративного нагляду; проведення безпосередніх організаційних і організаційно-політичних заходів. Як і будь-яка інша діяльність, адміністративний нагляд у сфері охорони громадського порядку складається з кількох етапів: - підготовчий (організаційний), де сама служба є об'єктом управління, здійснюваний підрозділами органів внутрішніх справ (міліції); - систематичне спостереження за станом громадського порядку з метою припинення протиправних посягань на нього; - застосування до порушників санкцій та інших примусових заходів.

міліція дозвільний україна нагляд

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 року.

2. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 року.

3. Гель А.П., Семаков Г.С., Кондракова С.П. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закл. - К.: МАУП, 2004. - 272 с.

4. Ківалов С.В. Адміністративне право України: Підр. - Х.: «Одіссей», 2004. - 880 с.

5. Битяк Ю.П., Гаращук В.М., Дьяченко О.В. та ін.; За ред. Битяка Ю.П.. Адміністративне право України: Підруч. - К.: Юрінком Інтер, 2005. -- 544 с.

6. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. -К.: Юрінком Інтер, 2003. - 540 с.

7. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Золотарьова Н.І. Адміністративне право України: основні поняття. Навч. посібник - К.: ГАН, 2005. - 232 с.

Размещено на Allbest.ru