19

ВИЩА ШКОЛА ПРАВА

ПРИ ІНСТИТУТІ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В.М.КОРЕЦКОГО

НАН України.

Рівненське відділення

Кафедра правознавства.

Курсова робота

з фінансового права на тему:

“Банк і банківська система.”

Студента 2 курсу, групи П- ,

денної форми навчання

Богдановича Івана Яковича

Науковий керівник:

Масюк Е.І.

Рівне

• 1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ І ЗНАЧЕННЯ БАНКІВ ПРИ ЇХНЬОМУ РІШЕННІ. 2
• 2. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА. 3
• 3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ. 3
• 4. РОЛЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В КРЕДИТНІЙ СИСТЕМІ. 5
• 5. ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ. 6
• 6. РОЗРАХУНКОВІ ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ. 7
• 7. РАХУНКИ І ДЕПОЗИТИ. 8
• 8. КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ. 9
• 8.1. Вигляди і форми кредитних угод. 9
• 8.2. Етапи видачі кредиту. 11
• 8.2.1. Заявка і інтерв'ю з клієнтом. 11
• 8.2.2. Вивчення кредитоспроможності і оцінка ризику. 11
• 8.2.3. Підготовка до укладення договору. 11
• 8.2.4. Кредитний моніторінг. 11
• 9. ЛІЗИНГ І ФАКТОРИНГ. 11
• 10. РЕЗЕРВИ. 12
• 11. ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ. 12
• 12. ЗАБАЛАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ. 13
• 13. ТРАСТОВІ ОПЕРАЦІЇ. 14
• 14. НЕОБХІДНІСТЬ НАЛАЖУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ. 16

1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ І ЗНАЧЕННЯ БАНКІВ ПРИ ЇХНЬОМУ РІШЕННІ.

Розвиток так званого, внутрішнього бартеру, все більш активне проникнення в оборот іноземної валюти, широке розповсюдження всіляких платіжних суррогатів призвели до разбаллансуваня грошової системи.

Відбувається різке збільшення прибутків населення, не подкреплене відповідним підвищенням обсягів виробництва товарів і платних послуг. Тут відбивається вплив як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників - передусім реалізація соціальної програми. Серйозний вплив є і від становлення ринкових відношень, що для нашої економіки, основаної на тоталітарних принципах, виявилося, в відомому ступені неприйнятним. Не зпрацьовують економічні міри, що обмежують надмірне наполвненя каналів звернення наявними грошами.

З створенням сотень комерційних і кооперативних банків, більшість з яких стали здійснювати касове обслуговування клієнтури, стан загострився. В касах комерційних банків стали осідать випущені в обіг гроші. От як склалася дана ситуація в 1991 році. За I півріччя залишки грошей у населення у порівнянні з тим же періодом 1990 року збільшилися в 1.6 раз, тоді як розмір оборотної каси комерційних банків у порівнянні з початком року зріс в 14 раз. Подібне 'заморажування' банками грошових засобів, вилучення їх з господарського обороту свідчать про недосконалість діючого банківського механізму, що приводиться до скорочення прибуткової бази підприємств і самих банків.

Ось чому необхідні невідкладні міри, направлені на забезпечення стабилизациибанковского діла. Перші кроки вже зроблені. Створена дворівнева банківська система - Національний Банк України (НБУ) в єдиному комплексі з широкою мережею комерційних і кооперативних банків, а також спеціальних кредитних установ.

В період становлення ринкових інфраструктур пріоритетний розвиток отримали комерційні банки.

І це природно, оскільки такі формування ринкового типу, як акціонерні товариства, асоціації, концерни можуть нормально функціонувати, тільки спираючись на розвернуту мережу нових кредитних інститутів.

Комерційні Банки вже налагодили достатньо розвинені стабільні партнерські відношення з державними, кооперативними і суспільними організаціями. В той же час доки не склалися належні контакти з орендарями, фермерами, громадянами, зайнятими індивідуальною трудовою діяльністю.

Саме в цій сфері повинно належати пріоритетне право малим банкам, яких серед комерційних зараз більшість.

Які переваги банківського механізму? В області кредитування практично не існує обмежень в використанні позичкових засобів. Це - надання позичок на іноваційні заходи, створення виробничого потенціалу, тобто спорудження і реконструкція підприємств, цехів, впровадження передових техніки і технологій, організація випуску всіляких товарів і виробів. З допомогою банківського кредиту можуть бути успішно проведені приватизація і роздержавлення власності, операції з цінними паперами.

Комерційні Банки мають право фінансувати витрати, пов'язані з інвестуванням, купувати і продавати іноземну валюту, видавати гарантії, виявляти консультативні, експертні послуги, займатися лізинговими і факторинговыми операціями. Міжнародні валютні операції, конвертація валютних ресурсів, касове обслуговування і ощадне діло - також функція комерційних банків.

Акумуляція банками вільних грошових засобів і вкладення їхн в діло в самых різноманітних формах звичайно приносить високі прибутки не тільки самим банкам, але і їхнім клієнтам.

Фундаторами(засновниками) комерційних банків можуть бути як юридичні особи, так і громадяни. Не виключене притягнення в склад фундаторів і іноземних партнерів. Банкам надане право відкривати філії як всередині країни, так і за рубіжем. Всі це має надійну правову основу. В банківській сфері вперше знайшли конкретний прояв признаки демонополізації, ділової конкуренції. Безумовно, розвиток ринкових відношень буде стимулювати подальше вдосконалення банківської системи, зростання її ролі в зміцненні економічних зв'язків.

2. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА.

Банком є установа, створена для притягнення грошових засобів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності і терміновості.

Банки приймають і розміщують грошові вклади, привертають і надають кредити, здійснюють розрахунки по дорученню клієнтів і банків-кореспондентів і їхнє касове обслуговування, вчиняють інші, не суперечні законодавству і передбачені їхніми статутами операції, починаючи від ведення рахівниці і кінчаючи наданням консультаційних послуг. Ці операції можуть проводитися як в карбованцях, так і в іноземній валюті. В той же час необхідно мати на увазі, що закон забороняє банкам здійснювати діяльність в сфері матеріального виробництва, торговлиматериальными цінностями, всіх виглядів страхування.

Як і в інших країнах, банки на Україні не відповідають по зобов'язанням держави, а держава по зобов'язанням банків, окрім випадків, передбачених законодавством, або коли банки і держава приймають на себе таку відповідальність.

Банківська система складається з двох блоків. Перший - НБУ. Другий блок - комерційні банки.

3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ.

Національний Банк України є центральним банком країни.

Він підзвітному Верховній Раді і незалежний від виконавчих і розпорядчих органів державної влади.

Основні задачі НБУ:

Забезпечення тривалості грошової одиниці;

Проведення грошового звернення, розрахунків і валютних відношень;

Захист інтересів кредиторів і вкладників на основі визначення правив регулювання діяльності комерційних банків і контролю за їхнім дотриманням;

Сприяння розвитку економіки, створенню єдиного ринку України і його інтеграції в світову економіку.

В рамках резервної системи він виконує:

Емісійні;

Кредитні;

Розрахункові;

Управлінські функції.

На НБУ покладене регулювання діяльності комерційних банків за метою створення загальних умов для функціонування комерційних банків і впровадження принципів сумлінної банківської конкуренції. При Цьому в поточну діяльність комерційних банків НБУ не втручається. Його регулюючі і контрольні функції направлені на підтримання стабільності грошово-кредитної системи, захист інтересів банківських кредиторів і вкладників. Він видають в порядку, передбаченому Законом про банки, ліцензії на скоїння банківських операцій, в тому числі в іноземній валюті.

За метою забезпечення фінансової прочности банку і захисту інтересів його клієнтів, НБУ визначає порядок формування з прибутку комерційних банків страхових і резервних фондів, призначених для покриття можливих збитків, встановлює для цих банків наступні економічні нормативи:

Мінімальний розмір статутного капіталу;

Граничне співвідношення між розміром власних засобів банка і сумою його активів;

Показники ліквідності балансу;

Розмір обов'язкових резервів, що містяться в НБУ;

Максимальний ризик на одного позичальника;

Максимальні розміри валютного, процентного і курсового ризиків.

За метою забеспечення экономічної тривалості функціонування банківської системи НБУ встановив також наступні економічні нормативи діяльності комерційних банків:

Норматывы достатності капіталу комерційного банку;

Нормативи ліквідності балансу комерційного банку;

Мінімальний розмір обов'язкових резервів, що депонуються в НБУ;

Максимальний розмір ризику на одного позичальника.

При цьому Нацбанк застосовує нормативи як директивного характеру, обов'язкові для виконання всіма комерційними банками, так і оціночні, що використаються для аналізу їхньої діяльності і фінансового стану.

Достатність капіталу комерційного банку визначається мінімально допустимим розміром статутного капіталу банка і граничним співвідношенням всього його капіталу і суми активів з урахуванням оцінки ризику.

Банки забов'язані підтримувать постійну відповідність між обсягами притягнення і розміщення ресурсів з урахуванням термінів кредитних операцій.

При недодержанні комерційним банком встановлених економічних нормативів і вимог ліквідності балансу НБУ має право:

Збільшити розмір коштів банка, що депонуються в НБУ;

Ставити питання перед фундаторами банка про проведення заходів по оздоровленню фінансового стану банка і в необхідних випадках його реорганізації або ліквідації.

Встановлені НБУ привила регулювання діяльності комерційних і кооперативних банків включають порядок формування комерційними банками фонду регулювання кредитних ресурсів банківської системи України. В цілях подальшого розвитку економічних засобів управління кредитною системою, підвищення ефективності використання кредитних ресурсів, концентрації їх на рішенні пріоритетних загальнодержавних програм і задач НБУ утворить цей фонд за рахунок частини привернутих банками ресурсів і депозитів.

Депонування засобів може бути здійснене частково або повністю в формі вкладень в облігації Державної внутрішньої позики України.

Розмір засобів, що підлягають депонуванню, банк розраховує, виходячи з залишків використаних коштів на 1 число кожного місяця.

НБУ може надавати короткострокові кредити комерційним і кооперативним банкам за рахунок наявних в його распорядженні кредитних ресурсів в межах встановленого ліміту кредитування. Рішення питання про надання кредиту принимется на основі аналізу фінансового стану комерційного банку, перспектив погашення кредиту, з урахуванням фактичного формування власних ресурсів і притягнення банком засобів на розрахункові, поточні, депозитні і інші рахунки підприємств, організацій і кооперативів та розміщення ресурсів.

Кредитування здійснюється на основі договорів, в яких передбачаються взаємні зобов'язання і економічна відповідальність сторін, термін і розміри позички, зобов'язання НБУ по вчасному наданню кредиту, порядок його видачі і погашення, процентна ставка, умови її зміни, зобов'язання комерційного банку по заставі і вчасному поверненню кредиту, зміст інформації, що представляється НБУ для перевірки забезпечення кредиту. В такому договорі можуть міститися і інші умови по угоді сторін.

В якості забезпечення кредитів можуть прийматися гарантії одержувачів, що розташуються відповідними грошовими і матеріальними ресурсами, вільними від застави. Процентні ставки по кредитам, що надаються комерційним, кооперативним банкам Національним Банком України, встановлюються Правлінням НБУ.

4. РОЛЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В КРЕДИТНІЙ СИСТЕМІ.

Банківська система сьогодні - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків і товарного виробництва і звернення історичні шло паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва.

Комерційні Банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств, що отримали назва фінансових посередників. Вони привертають капітали, заощадження населення идругие грошові засоби, що вивільнюються в процесі господарської діяльності, і надають їхн в тимчасове користування іншим економічним агентам, що потребують додаткового капіталу. Банки створюють на нові вимоги і зобов'язання, що стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нове забов'язання - депозит, а видаючи позичку - нова вимога до позичальника. Цей процес створення нових зобов'язань складає суттєвість фінансового посередництва. Ця трансформація дозволяє подолати складнощі прямого контакту сберегателей і позичальників, возникающи із-за несовпадения необхідних сум ,що пропонуються і, їхніх термінів, прибутковості, і т.д.

Масштаби фінансового посередництва в сучасній економіці поистине величезні. Подання про це дасть статистика грошових потоків. В цій системі врахування господарство поділлене на ряд секторів: домашні господарства, ділові підприємства, державні учереждения, фінансові інститути, закордонний сектор.

Надлишок коштів	Пропозиція				Попит	Надлишок коштів
Фіз.лиця Ділові фірми Держ.установи Финансові інститути Закорд. сектор						Фіз.лиця Ділові фірми Держ.установи Финансові інститути Закорд. сектор
			Финансова система

В країнах з розвиненою економікою сектор домашніх господарств є, як правило постачальником капіталу для інших секторів. Сектор ділових фірм в умовах нормальної економічної конъюнктуры зазнає дефіциту грошових засобів. Державний сектор звичайно дефіцитний, тому держава виступає позичальником на ринку ссудных капіталів. Закордонний сектор може мати як дефіцит, так і избыток засобів в залежності від стану платіжного балансу країни по поточним операціям і сальдо межстранового рухи капіталу.

5. ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.

Термін «Комерційний Банк» возник на ранніх етапах розвитку банківського діла, коли банки обслуговували здебільшого торгівлю ( commerce), товарообмінні операції і платежі. Основною клієнтурою були торговці. Банки кредитовали транспортирвку, зберігання і інші операції, зв'язані з товарообменом. З розвитком промислового виробництва виникли операції по короткостроковому кредитуванню виробничого циклу: позички на поповнення оборотного капіталу, створення запасів сировини і готових виробів, виплату зарплати і т.д. Терміни кредитів поступово збільшувались, частина банківських ресурсів почала використовуватися для вкладень в основний капітал, цінні папери. Інакше Кажучи, термін 'комерційний' 'банк' втратив свій сенс. Він значити 'діловий' характер банка, його орієнтованість на обслуговування всіх виглядів господарських агентів незалежно від роду їхньої діяльності.

Сьогодні комерційний банк здатний запропонувати клієнту до 200 виглядів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарській конъюнктуре. Слідує враховувати, що далеко не всі банківські операції повсякденно присутсвуют і використовуються в практиці конкретного банківського учереждения ( наприклад, виконання міжнародних розрахунків або трастовые операції). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. До таких операцій ,що конструюють банка відносять:

Прийом депозитів;

Здійснення грошових платежів і розрахунків;

Видавання кредитів.

Систематичне виконання означених функцій і створює той фундамент, на якому зиждется робота банка. І хоча виконання кожного вигляду операцій зосереджене в спеціальних відділах банка і здійснюється особливою командою співробітників, вони переплітаються междусобой. Так, банки володіють унікальною спроможністю створювати засоби платіжа, що испльзуются в господарстві для організації товарного звернення і розрахунків. Йдеться про відкриття і ведення чекової і іншої рахівниці, що служить основою безготівкового обороту. Господарство не може існувати і розвиватися без добре відлагодженої системи грошових розрахунків. Звідси велике значення банків, як організаторів цих розрахунків.

Створення платіжних засобів тісно зв'язане з депозитною функцією кредитування банківських клієнтів. Депозит може виникнути двома шляхами: в результаті внесення клієнтом наявних грошей в банк або же в процесі банківського кредитування. Ці операції по-різному відіб'ються на величині грошової маси в країні. Якщо клієнт внес гроші до затребування, те вони перетворилися з наявних в безготівкові. Загальна сума грошей в господарстві не змінилася. Якщо же гроші зараховані на депозит, та загальна кількість грошей в господарстві збільшилася, бо банк своєї операциейсоздалновые платіжні засоби. Зворотна чинність - знищення відбувається при знятті клієнтом наявних зі лічби і при списании грошей з депозиту для погашення кредитів. Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу широко використовується центральним банком, що через систему обов'язкових резервів управляє динамікою кредиту.

Друга простора функціональна сфера діяльності банків - посередництво в кредиті. Комерційні Банки, як вже говорилося, виконують роль посередників між господарськими одиницями, що накопичують і потребувати грошових засобів. Вони надають володарям вільних капіталів зручну форму зберігання грошей в вигляді різноманітних депозитів, що забезпечує цілість грошових засобів і удовлятворяет потреба клієнта в ліквідності. Для багатьох клієнтів така форма зберігання грошей більш більш прийнятна, ніж вкладення в облігації або акції. Банківський Кредит - теж надто зручна і в багатьох випадках незамінна форма фінансових послуг, що дозволяє гнучко враховувати потреби конкретного позичальника і прспосабливать до них умови отримання позички (в відзнаку від ринку цінних паперів, де терміни і інші умови позики стандартизовані).

Окрім виконання базових функцій, банк пропонують клієнтам безліч інших фінансових послуг. Наприклад, банки здійснюють різного роду довірчі операції для корпорацій і приватних осіб, зв'язаних з передачею майна в управління банку на довірчій основі, покупкою для клієнтів цінних паперів, управлени нерухомістю, виконання гарантійних функцій по облігаційним випускам.

6. РОЗРАХУНКОВІ ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.

Платіжний механізм - структура економіки, що опосредует 'обмін речовин' в господарській системі. Засоби платіжа діляться на наявні і безготівкові. В великому обороті домінують безготівкові платежі і розрахунки а в сфері роздрібного товарообмена основна маса правочинів опосредуется наявними грошами, незважючи на те, що в останні десятиріччя активно впроваджуються форми безготівкового розрахунку. Існує велика різноманітність виглядів безготівкових розрахунків:

Переказний вексель - це безумовний письмовий наказ, що адресувався однією особою (векселедавцем) іншій особі (платнику) і підписаний особою, що видавали вексель, про виплату на вимогу або на певну дату суми грошей третьому учаснику (бенефициару), його наказу або подавцю. Головне застосування векселя сьогодні - зовнішня торгівля, де вексель має ряд важливих достоинств, виступаючи элемнетом кредитування і як засіб врегулювання боргів. Покупець, видавши вексель, одержує відстрочку платіжа і може мобілізувати необхідну суму, реалізувавши куплений товар. З Іншого Боку, продавець, одержавши вексель в оплату за отгруженный товар, має можливість або зберігати його до закінчення терміну, або сплатити цим векселем своїм контрагентам за постачання товару, або продати вексель банку і отримати по ньому суму достроково за винятком певного відсотка.

Банківська тратта - це переказний вексель, де векселедавцем і платникам виступає один і той же банк. Це дуже надійний документ розрахунків, що по ступеню ліквідності рівнозначному наявним наявним грошам. Часто такі тратти на прохання клієнта виписує відділення банка в провинции на його головну контору.

Простий вексель - безумовне письмове зобов'язання однієї особи перед іншим сплатити зумовлену суми грошей на вимогу або на фіксовану дату його подавцю.

Чек - це безумовний наказ клієнта банку, ведучому його поточний рахунок, сплатити певну суму подавцю чека, його наказу або іншому означеному в чекові особі. Володар лічби одержує чекову книжку і виписує чеки в межах залишку засобів на лічбі (або понад цей залишок, якщо є договір про овердрафте). Чекове звернення породжує взаємні претензії банків друг до друга. Тому створюються клиринговые, або розрахункові, палати, що виробляють взаємні розрахунки вимог банків друг до друга. Можливо декілька засобів кліринга:

Всередині одного банку;

Через місцеві розрахункові палати;

Через мережу банків-кореспондентів;

Через розрахункову мережу центрального банку.

При використанні місцевого кліринга банки обмінюються чеками через розрахункову палату і роблять один остаточний платіжа за підсумками балансу розрахунків за день, щоб покрити різницю між сумою чеків, поданими до оплати іншим банкам, і сумою чеків, полученнюх від інших банків і що підлягають оплаті клієнтами даного банку. Остаточний платіж виробляється також безготівковим шляхом - через центральний банк.

Комп'ютерна революція виявила глибокий вплив на характер і технологію грошових розрахунків. Розвиток отримали дві системи автоматизованих розрахунків: 'роздрібні' системи електронних розрахунків і міжбанківські системи перекладу засобів. В США в нинішній час є чотири системи роздрібних платежів:

Автоматичні розрахункові палати. АРП виконують функції розрахункових палат, але паперові носії замінені магнітними, на яких вони мають формат, зручний для скоростной обробки на ЕОМ. АРП особливо ефективні при здійсненні масових, регулярно платежів ,що повторюються.

Банківські автомати. Банківські автомати встановлюються в приміщеннях готелів, супермаркетов, университетских будинків, вокзалів і т.д. Автомати нинішньої єенерації дозволяють выполять наступні операції:

Зняття грошей з поточного або ощадного рахунки в банку;

Отримання позички в межах відкритого ліміту;

Депонування грошей на лічбі з одночасним отриманням депозитної квитанції;

Отримання в будь-який момент про стан лічби клієнта в банці;

Переклад засобів з однієї лічби на інший;

Обмін іноземних банкнот на місцеву валюту;

Банківські автомати представляють велику вигоду для клієнтів банка, бо знижують необхідність подорожей в банк для скоїння повсякденних операцій.

Термінали в торрговых крапках. Доки не отримали розвитку і знаходяться в эксперементальной стадії. Ідея полягає в тому, щоб здійснювати оплату повсякденних покупок в крамницях, кафі і рестораню, бензоколонках і т.д.

Банківське обслуговування вдома - ще один перспективний елемент розрахунків. Це комплекс послуг за наданням клієнтам банка фінансової інформації, а також здійсненню по їхній ініціативі банківських правочинів з передачею інформації по телефонним лініям. Ця форма припускає наявність у клієнта персонального комп'ютера.

7. РАХУНКИ І ДЕПОЗИТИ.

Понад 90% всієї потреби в грошових засобах для здійснення активних операцій банк покриває за рахунок привернутих засобів. Традиційно основну частину цих засобів складають депозити, т. Е. Гроші, внесені в банк клієнтами - приватними особами і компаніями, що зберігаються на їхній рахівниці і що використаються в відповідності з режимом лічби і банківським законодавством.

В більшості країн класифікація депозитної рахівниці заснована на врахуванні двох моментів: терміну депозиту до моменту вилучення і категорії вкладника.

Депозити до затребування - дадуть можливість володарям одержувати наявні гроші по першій вимозі і здійснювати платежі з допомогою виписки чека. Головною гідністю цієї рахівниці є їхня висока ліквідність, можливість ихнепосредственного использованиявкачестве засобу платіжа. Основний недолік - відсутність сплати відсотків по лічбі. Внесок і вилучення грошей здійснюється як частинами, так і повністю в будь-який час без обмежень. Володар лічби сплачує банку комісію за користування лічбою в вигляді твердої місячної ставки або за кожний виписаний чек.

Нау-рахунки - депозитні рахунки, на що можна виписувати розрахункові тратти, аналогічні траттам. Основний принцип полягає в поєднанні ліквідності з отриманням прибутку. Рахунки відкриваються тільки приватним особам і безприбутковим організаціям. Від володаря не вимагається зберігання мінімального залишку.

Термінові і ощадні рахунки.

На цій рахівниці зберігаються засоби, що приносять володарю процентний прибуток і не призначені для розрахунків з третіми особами. Особливістю сберегательнх рахівниці є те, що вони не мають фіксованого терміну і від володаря не вимагається попереднього повідомлення про зняття засобів. Терміновий вклад має чітко певний термін, по ньому виплачується фиксированый відсоток і, як правило, є обмеження по достроковому вилученню вкладу.

Депозитний сертифікат - документ про внесення до банку термінового вкладу з фіксованим терміном і ставкою відсотка. Це вигляд ліквідних інструментів грошового ринку. Купивши сертифікат, фірми і приватні особи можуть з вигодою інвестувати капітал, а в випадку необхідності - перетворити його в наличность.

Недепозитные джерела притягнення ресурсів.

Поряд з веденням депозитної рахівниці, банки всі частіше використають інші засоби мобілізації грошових капіталів, головним чином шляхом отримання позик на грошовому ринку. Основна мета цих операцій - поліпшення ліквідної позиції банка. До найбільш распостраненным форм притягнення засобів відносяться:

Отримання позик на міжбанківському ринку. На цьому ринку продаються і купуються депозити, що зберігаються на резервній лічбі в центральному банці. Многие банки, що є на резервній лічбі избыточные засобу (у порівнянні з обов'язковим мінімумом) надають їхн в позичку (часто на один діловий день).

Угода про покупку цінних паперів з зворотним викупом. Правочини такого роду являють собою короткострокові позики під обеспечениеценными паперами, де право розпорядження забезпеченням переходить до кредитора. Умовою операції служить зобов'язання позичальника викупати цінні папери на строго встановлену дату і по заздалегідь певній ціні.

Облік Векселів і отримання позичок у центрального банку. Як правило, ці позички короткострокові. Призначення їхн в заповненні нестачі ресурсів у комерційних банків, викликане сезонними чинниками і черезвычайными обставинами. Облік Векселів і тратт полягає в достроковій оплаті їхн за деякий комісійний збір.

Випуск комерційних паперів. Комерційні папери - це короткострокові зобов'язання без забезпечення, що випускаються великими компаніями з високої кредитоспособностью. Мета випуску отримання оборотних засобів для фінансування сезонних потреб в оборотному капіталі. Їхня прибутковість вище, ніж по державним.

8. КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ.

8.1. Вигляди і форми кредитних угод.

В практиці банків проводиться розмежування між комерційними позичками і персональними кредитами. Этимкатегориям відповідають різноманітні вигляди кредитних угод, визначальних умови надання позики, його погашення і т.д.

Кредити комерційним підприємствам можна поділити на дві групи:

Позички для фінансування оборотного капіталу;

Позички для фінансування основного капіталу.

Перша група зв'язана з нестачею у підприємства грошових засобів для покупки елементів оборотного капіталу, необхідних для повсякденних операцій. Це в основному короткострокові кредити терміном до одного року. Друга група уявлена середньо- і довгостроковими кредитами для покупки нерухомості, землі, обладнання і т.д.

До першої групи відносяться:

Кредитна лінія - угода між банком і позичальником про максимальну суму кредиту, яку остання зможить використати в течію зумовленого терміну і з певними умовами. Ця форма використовується для покриття сезонних влияний або приросту дебіторської заборгованості. Часто забезпеченням кредитної лінії служать кредитуемые банком запаси або неоплаченные рахунки.

Відновлювана кредитна лінія предоставляетя банком, якщо позичальник зазнає тривалої нестачі оборотних засобів для поддержанияопределенногообъем виробництва. Погасив частина кредиту позичальник може отримати нову позичку в межах встановленого ліміту і терміну дії договору.

Позички на черезвычайные потреби. Видаються банком для фінансування разового ектраординарного збільшення потреби клієнта в оборотних засобах, зв'язаного з отриманням великого замовлення, укладення вигідного правочину і іншими черезвычайными обставинами.

Перманентная позичка на поповнення оборотного капіталу. Кредити такого роду видаються на декілька років і мають метою покрити тривалий дефіцит фінансових ресурсів позичальника. Погашення ведеться в розстрочення. Ці позички часто видають під первоначальное розвиток діла.

До другої групи відносять:

Термінові позички видаються на термін більш одного року в формі одиничного кредиту або серії послідовних позик і використовуються для придбання машин, обладнання, ремонту будинків, рефинансирования боргів і т.д. Типовий термін - 5 років.

Позички під закладную застосовуються для фінансування покупки будинків, землі. Вони розраховані на тривалий термін (більш 15 років).

Будівельні позички видаються на період будівельного циклу (до 2-х років). Позичальник регулярно виплачує відсоток. Після Цього позичка переоформляется в закладную і починається виплата основного боргу.

Що стосується позичок індивідуальним позичальникам, те вони зв'язані з придбанням нерухомості.

Позички під закладную. Основна форма кредиту під нерухомість - повністю що амортизується закладная з фіксованим відсотком. Забезпеченням кредитаслужитпокупаемая нерухомість; сума боргу погашается рівними сумами протягом всього терміну дії позички.

Позички з погашенням в розстрочення застосовуються для покупки товарів тривалого користування. Часто позичка не є повністю що амортизується: вона припускає великий платіжа в кінці терміну і містить умову зворотного викупу. Т. е. Позичальник по свойому вибору може або погасить позичку повністю, або передати товар банку по остаточной вартості в оплату неоплаченного боргу.

Відновлювані позички. Позичальнику відкривається кредитна лінія з правом отримання кредиту в течію певного терміну. Умови погашення визначаються побажаннями позичальника. Відсоток начисляється на реально отриману суму.

Існує також така розповсюджена форма кредиту, як ломбардный кредит. Він подразумевает застава майна або прав. При наданні ломбардного кредиту застава оцінюється не по повній вартості, а враховується, в залежності від вигляду рухомого майна, тільки частина його вартості. Така оцінка зв'язана з ризиками, що виникають при реалізації застави. Ломбардный кредит надається під заставу:

Цінних паперів;

Товарів;

Дорогоцінних металов;

Фінансових вимог.

Вартість кредиту складається з відсотків і комісійних платежів.

8.2. Етапи видачі кредиту.

8.2.1. Заявка і інтерв'ю з клієнтом.

Клієнт, що звертається вбанкзаполучениемкредита, представляє заявку, де містяться вхідні дані про необхідну позичку: мета, розмір кредиту, вигляд і термін позички, передбачуване забезпечення. Банк вимагає, щоб до заявки були додані документи і фінансові звіти, що служать обгрунтуванням прохання про надання позички і причини ,що пояснять звернення в банк. В склад пакету супровідних документів входять: Баланс, лічба прибутків і збитків за останні 3 року, Звіт про рух касових надходжень, прогноз фінансування, нологовые декларації, бізнес-плани. Заявка надходить до кредитного робітника, що проводить бесіду з керівництвом підприємства. Він повинен точно визначити рівень керівництва і порядок ведення дів, обговорить тонкости виконання зобов'язань.

8.2.2. Вивчення кредитоспроможності і оцінка ризику.

Якщо після інтерв'ю вирішене продовжити роботу з клієнтом, те документи передаються в відділ по аналізу кредитоспособности. Там проводиться поглиблене і ретельне обстеження фінансового положення компанії- позичальника, при цьому експертам надаються дуже широкі повноваження.

8.2.3. Підготовка до укладення договору.

Цей етап називається структурированием позички, на якому визначаються основні характеристики позички:

Вигляд кредиту;

Сума;

Термін;

Засіб погашення;

Забезпечення;

Ціна кредиту;

інші умови.

8.2.4. Кредитний моніторінг.

Контроль За ходом погашення позички і виплатою пройентов по ній служить важливим етапом всього процесу кредитування. Він полягає в переодическом аналізі кредитного досьє позичальника, перегляді кредитного портфеля банка, оцінці стани позичок і проведенні аудиторських перевірок.

9. ЛІЗИНГ І ФАКТОРИНГ.

Ця форма применима до фінансування довгострокової оренди дорогого обладнання. Згідно договору про лізинг орендар одержує в довгострокове користування обладнання за умови внесення переодических платежів володарю обладнання. Арендодателями могит бути промышденны підприємства, що є свої лізингові компанії, а також спеціалізовані лізингові компанії. Є різноманітні вигляди лізингу:

Оперативний лізинг. Мощныефирмы-производителимогут бути зацікавлені не в продажі своєї продукції, а в здачі її в оренду. Договір полягає, як правило на 3-5 років.

Лізинг нерухомості. Певні фірми створюють в співробітництві з банком великі об'єкти типу заводського цеху, що можуть використовуватися по-різному. Після закінчення терміну оренди, що складає 15-20 років, об'єкт продається орендару.

Фінансовий лізинг. Цей вигляд подразумевает здачу в оренду таких товарів, як літаки, автомобілі, комп'ютери. Термін составлят 2-6 років. В фінансовому лізингу служби технічного обслуговування і ремонту раздельны.

Ставки по лизинги розраховуються исхлдя з издержек виробництва, відсотків, податків.

Факторинг.

Банк-чинник купує вимоги будь-якої компанії і після цього самий одержує платежі по них. При Цьому йдеться, як правило, про вимоги ,що звертаються короткострокові, що виникають з товарних постачань. В опреации факторинга є три учасника: чинник, первоначальный кредитор і боржник, отримуючий від клієнта товари з відстрочкою платіжа. Чинник веде всю бухгалтерію, бере на себе обов'язки по попередженню боржника про платежі, виконує інкасацію вимог, а також несе весь ризик, зв'язаний з повним исвоевременнымпоступлениемпла. Видатки клієнта складаються з комісійних і факторского збору, складатися з відсотків за наданий аванс і прибули авансової компанії.

10. РЕЗЕРВИ.

За Законом банки зобов'язані зберігати резерв в певній пропорции до своїх зобов'язань по депозитам. Суми на резервній лічбі і касова наличность служать першим рубіжем, що гарантуються платоспроможність банка. Це первинний резерв банка. Однак цей резерв не забезпечує загальної потреби банка в ліквідних засобах. В випадку непередбаченого відкликання депозитів банку знадобиться друга лінія резервів, щоб не відкликати позички або продавати цінні папери. До вторинних резервів відносять деякі вигляди короткострокових активів. Це казначейські векселі, цінні папери, банківські акцепти. Резервна норма одна з інструментів фіскальної політики держави.

11. ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ.

Інвестиційний портфель банка строго структурируется законом. Це Означає, що держава встановлює норму відсотка, згідно якій певна частина (до 90%) должа складатися з цінних паперів держави, інша - приватних підприємств. Первинне розміщення всіх виглядів цінних паперів уряду відбувається в порядку аукціонного продажу, де в першу чергу удовлетворяютя заявки, що пропонують наивысшую ціну ( ставку). Вторинне звернення відбувається на внебиржевом ринку. Ринок створює група дилерских фірм, ведучих активні операції по покупці і продажу державних зобов'язань. В умовах економічного спаду уряд через центральний банк намагається стимулювати господарську активність і купує у дилерів державні зобов'язання, збільшуючи їхні резервні рахунки. В умовах інфляційного бума держава продає дилерам свої зобов'язання і тим скорочує їхню ліквідність. Корпоративні облігації в значно більшому ступені, ніж державні подвержены рискунеплатежа. Банкипокупают тільки высококлассные папери в відповідності з оцінкою кредитними агенствами зв'язаного із ними ризику.

Розрізняють два вигляду інвестиційної політики банка: пасивна і агресивна.

Пасивна стратегія характеризується рівномірним розподілом інвестицій між випусками різної терміновості. Ця політика банк розподіляє вкладення в короткострокові і довгострокові зобов'язання рівномірно, щоб забезпечити гарну прибутковість і ліквідність.

Агресивна стратегія. Цієї політики дотримують великі банки, що є великий портфель інвестиційних паперів і прагнути до отримання максимального прибутку від цього портфеля. Цей засіб вимагає значних засобів, бо він зв'язаний з великою активністю на ринку цінних паперів, при якій необхідно використати експертні оцінки і прогнози стану ринку ринку цінних паперів і економіки в цілому. Так, якщо крива прибутковості знаходиться на відносно низькому рівні і буде по прогнозам підвищуватися, те це обіцяє зниження курсів твердопроцентных паперів. Тому банк буде купувати короткострокові облігації, що по мірі зростання процентних ставок будуть подаватися до викупу і реінвестуватися в більш прибуткові активи (наприклад позички).

12. ЗАБАЛАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ.

Ці операції не минають по рахівниці банка до певного моменту і не відбиваються в його балансі. В багатьох випадках банк тут виступає як агент, брокер, не витрачаючи власних засобів, а продавши свою репутацію, надаючи гарантію і страховку від ризику. Договірні зобов'язання банка можна поділити на дві великі групи: договірні і умовні зобов'язання і комісійні послуги.

Договірні і умовні зобов'язання - ця обіцянка банка виробити в майбутньому що-те чинності на прохання клієнта. Умовні зобов'язання зв'язані з наданням засобів в випадку настання непередбаченої події. Банк приймає на себе зобов'язання і забезпечує клієнту захист від ризику.

Зобов'язання по торговим правочинам. Типовий представник - комметческий акредитив. Банк, що відкриває аккредетив, гарантує клієнту виплату третій стороні встановленої суми при виконанні певних умов. Комерційний акредитив - це умовне зобов'язання, тат як по немму не може бути вироблений платіж без надання відповідних документів.

Фінансові гарантії. Гарантія - обіцянка банка подкрепить діюче зобов'язання третьої сторони і виконати його, якщо сторона не зможить виконати його сама. Наявність гарантії полегшує отримання кредиту і, якщо вона надана солідним учереждением, може істотно знизити вартість цього кредиту для позичальника. Розглянемо два вигляду фінансових гарантій: акредитиви стэнд-бай і зобов'язання по видаванню позичок.

По акредитиву стэнд-бай банк-емітент зобов'язується сплатити опреденнную суму контракту бенефициару тільки в тому випадку, якщо клієнт самий не зможить це зробити. Акредитиви можуть застосовуватися для гарантування постачання в термін товарів, виконання правочинів з опціоном. Однак основна сфера застосування акредитивів - гарантування випуску боргових зобов'язань, що є твердий термін погашення. Позика повинен бути погашен з засобів, отриманих від реалізації проекту. За відкриття акредитиву банк стягає одноразову комісію.

Зобов'язання по банківським позичкам. Йдеться про формальні (або неформальных), усні угоди банка і клієнта, в який банк висловлює намір ссудить клієнту певну суму грошей по погодженій ставці, звичайно прив'язаної до ставки грошового ринку. За домовленість сплачується комісія і клієнт може скористуватися кредитом в потрібний час в межах ліміту, зумовленого угодою. Окрім комісійної винагороди банк може зажадати від клієнта зберігання компенсаційного залишку на поточному рахунку. Основна негативна сторона подібних угод полягає в прийнятті банком ризику по кредиту, коли позика буде реально отримана.

Зазначені Вище форми зв'язані з істотним ризиком для банку. Особливо небезпечна ситуація може настати тоді, коли велике число позичальників водночас зажадають від банку видачі кредитів по укладеним договорам.

Секьюритизация активів. Йдеться про продаж на ринку частини активів банка (головним чином зобов'язань клієнтів по виданим позичкам) в формі цінних паперів, забезпечених цими активами і погашаемых з засобів, що надходять від позичальників. Інша форма такий продажу - передача частини позичок, первоначально виданих банком іншим кредитним учереждениям.

Сенс обох засобів полягає в тому, щоб покращити ліквідність, знявши частина рисковых активів зі свого балансу. Дрібні неликвидные позички, идентичные по характеру, термінам і прибутковості, об'єднуються в один пакет, і на їхній основі випускаються цінні папери, що продаються кінцевим інвесторам. Це дозволяє банку, по-перше, покращити ліквідність і знизити процентний і кредитныц ризик, зв'язаний з цими активами, і, по-друге, одержувати додатковий прибуток, продовжуючи обслуживати позики, інкасувати процены і платежі по основному боргу. Секьюритизация представляє надто складну процедуру, в якій задействованы різноманітні фінансові і нефинансовые учасники: банк- ініціатор кредитного правочину, трастовое учереждение, инестиционный банк, страхова компанія, нонечный інвестор. Цей процес складається з наступних етапів:

А) Банк-ініціатор видає клієнтам позички.

Б) Трастовый філія банка або незалежна траст-компанія купує у банку дебіторські рахунки по цим позичкам і випускає під них цінні папери.

В) Інвестиційний банк зобов'язується розмістити перехідні цінні папери. Он"пакетирует"однородные позички, створюючи забезпечення цінних паперів, і розміщує випуск серед кінцевих інвесторів.

Г) Страхова компанія забезпечує повне або часткове страхування випуску цінних паперів, одержуючи комісію.

Д) Інвестор купує цінні папери, вносячи гроші філії банка або трасту, і набуваємо права на отримання відсотків і відшкодування загальної вартості паперів по закінченні їхнього терміну.

Е) Позичальники банка вносять суми в погашення боргу і відсотків по позикам.

Ж) Гроші перераховуються в фонд викупу перехідних паперів.

И) По наступленнии терміну інвестори подають цінні папери до викупу.

В результаті банк-ініціатор знімає позички, надані клиенам, зі свого балансу, але, як правило, продовжує обслуговувати правочин, инкассируя платежі і відсотки по позичкам і вносячи їхн в фонд погашення перехідних цінних паперів.

Програми управління кассовымиактивами. Этагруппа послуг зв'язана з продажем банками різного роду послуг, зв'язаних з розрахунками за комісію без використання активів, находящихся на балансі банка, і без прийняття на себе договірних або умовних зобов'язань.

Суть цього вигляду послуг полягає в поєднанні засобів прогнозування і управління грошовими потоками, що виникають в ході виробничої і збутової діяльності компаній, з контролем за станом банківської лічби і інвестуванням сум, що вивільнюються з обороту. З допомогою програм по управлінню касовими залишками банки допомагають компанії прискорити інкасацію грошових сум, контролювати видатки, мати точну інформацію, де знаходиться вільна грошова наличность, яка її величина і як вигідно використати ці засоби. Програма направлена передусім на прискорення обробки грошових переказів, що надходять в користь компанії.

Для прискорення інкасо платіжних документів застосовується система поштових шухлядів. Банк відкриває на пошті абонементна шухляда для клієнта і течія дня через певні інтервал часу посилає отримання що прибуває кореспонденції, Після доставки платіжних документів ,що служать для в банк відправляють їхн самым коротким маршрутом в адресу платників, зараховують суми на лічбу клієнта і реєструють каждяй що надійшов депозит.

Прискорена обробка документів і швидке зосереджння надходжень на єдиній лічбі дозволяє скоротити частку неприбыльных касових резервів в активах корпорацій.

13. ТРАСТОВІ ОПЕРАЦІЇ.

Многие комерційні банки приймають на себе функції довіреного особи і виконують в цій ролі різноманітні операції для своїх індивідуальних і корпоративних клієнтів. Наприклад, бізнесмен хоче, щоб його син щорічно одержував частину від капіталу, находящегося у його батька в банці, а по досягненні совершеннолетия отримав весь капітал. Деякі комерційні банки не виконують жодних інших функцій, окрім трастовой. Є три основні категорії трастовых послуг для фізичних осіб:

1 - розпорядження майном після смерті володаря;

2 - управління майном на довірчій основі і піклування;

3 - агентські функції.

Розпорядження після смерті в користь спадкоємців - найбільш распространенныйвиддоверитель послуг. Повинна бути складений докладний опис майна, сплачені борги, а сума ,що залишалася розподілена між спадкоємцями згідно закону.

Управління майном в формі тресту може мати різноманітну правовуюоснову: заповіт, спеціальна угода, розпорядження суду. Вигляди трастів, находящихся в управлінні банків, надто різноманітні:

Довічний траст учереждается особою по домовленості з банком. Наприклад, клієнт перекладає гроші в довірче управління банку, доручаючи йому виплачувати прибуток в течію його життя, а після смерті передати капітал дружині і дітям.

Страховий траст виникає, якщо клієнт призначає банк довіреною особою по страховому полісу і доручає йому виплачувати прибуток своїй дружині після його смерті і передати суму полиса дітям після смерті дружини.

Корпоративний траст учереждается в формі майна, закладываемого в банці в забезпечення випуску облігацій компанії.

Траст в користь наемных що служать може мати форму пенсійного фонду або плану участі в прибутках. В першому випадку підприємець вносить гроші по затверджуваній схемі в фонд, находящийся в управлінні банком, для покупки аннуитетов або прямих виплат співробітникам по досягненні пенсионноговозраста. Якщо робітники вносять гроші в фонд, те він називається пенсійним трастом з участю, якщо немає - без участі. В другому случаепредпринимательпереводи траст-фонд, відкритий в банці для последущего розподілу внесків і наступних прибутків від фонду в користь робітників компанії по досягненні пенсійного віку або на іншу дату.

Агентські функції відрізняються від трасту тим, що в випадку трасту довірена особа одержує юридичне право на розпорядження власністю, а при агентських відношеннях право залишається у принципала. Агентські функції полягають в наступному:

Зберігання цінностей в сейфе. Банк одержує, зберігає і видає цінності по дорученню принципала без будь-яких ініціатив або активних функцій.

Зберігання майна з активними функціями. Банк не просто зберігає цінності в сейфе, а купує і продає їхн, одержує по них прибуток, діючи згідно інструкціям принципала.

Управління. Банк виконує всіх функції хранителя майна і активно управляє власністю, наприклад аналізує стан портфеля цінних паперів, дасть рекоммендации і пропонує засоби інвестування капіталу і т.д. Якщо в ведення банка здається реальна власність, банк може здавати її в найм, експлуатувати в відповідності з інструкціями принципала.

Банки виконують агентські функції для ділових фірм:

Агент по трансферту. Банк виконує для корпорації операції по передачі права власності на акції і іменні облігації від одного володаря до іншого.

Реєстратор акцій. Банк веде врахування випущених цінних паперів, щоб не припустити їхньої надмірної емісії, що карается законом.

Банк виконує роль депозитарію різноманітних цінностей під час фінансових реорганизаций.

Банк бере на себе функції агента по виплаті диведендов по акціям і відсотків (а також погашенню основного боргу) - по облігаціям компанії.

Траст-відділ банка надає численні послуги і фінансові консультації індивідуальним розпорядникам, опікунам і адміністраторам, керуючим чужим майном на довірчій основі.

14. НЕОБХІДНІСТЬ НАЛАЖУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ.

Таким Чином, ми бачимо, що банки грають дуже важливу роль в економіці. Тому саме з налаживания нормально системи ,що функціонує банківської потрібне починати вихід з кризового положення, що склалось у нас в країні. В нинішній час, в зв'язки з нестачею квалифициорванных кадрів і навальним зростанням кількості комерційних банків в цю сферу ідуть мало підготовані робітники, що не мають спеціального утворення. Це призводить до незадовільної роботи банковим прагненню їхн просто швидше заробити гроші.

Зачастую банки видають кредити підприємствам, навіть не перевіривши їхн состоятельность. Всі це призводить до погіршення економічної ситуації в країні.

Тому я вважаю, що необхідно упорядкувати роботу банків, збільшити контроль за їхньою діяльністю, і, тільки після цього, можна переходити до оздоровлення всієї економіки.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Усоскин В.М."Современный коммерческий банк. Управление и операции.", М:ИПЦ "Вазар-Ферро", 1994.

2. Рид Э., Коттер Р., Гилл Э., Смит Р. "Коммерческие банки", М: Прогресс, 1983.

3. Э.Роде "Банковские операции".

4. Спицын И.О., Спицын Я.О. "Маркетинг в банке", "Тарнекс", 1993

5. "Коммерческие банки: создание и организация деятельности"

6. Жyрнал "Финансы" N 9 за 1992 год

7. Жyрнал "Нормативные акты по финансам, налогам и страхованию" приложение к жyрналy "Финансы", N 8,9,10 за 1992 год

8. Газета "Экономика и жизнь", N 37,38 за 1992 год