Ведення державного земельного кадастру на локальному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ВСТУП

Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях.

Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держземагентство та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держземагентство.

Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держземагентством за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держземагентства.

До складу Держземагентства та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінагрополітики.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

До повноважень Державного кадастрового реєстратора Держземагентства належать:

внесення до Державного земельного кадастру;

здійснення реєстрації;

проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;

узагальнення відомостей про землі в межах державного кордону, територій Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні;

виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держземагентства;

надання та отримання інформації про об'єкти Державного земельного кадастру в порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами.

До повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належать:

1) внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення;

2) здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;

3) формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення зберігання поземельних книг;

4) присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам;

5) здійснення реєстрації;

6) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;

7) узагальнення відомостей про землі в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

8) надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону;

9) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

10) оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держземагентства.

Відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення.

Відомості Державного земельного кадастру поділяються на відомості про:

1) геодезичну та картографічну основу Державного земельного кадастру;

2) кадастрове зонування земель у межах території України;

3) об'єкти Державного земельного кадастру.

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Відомості Державного земельного кадастру підлягають відображенню у документах Державного земельного кадастру.

Відомості про об'єкти Державного земельного кадастру вносяться до нього відповідно до пунктів 66-137 Постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру».

Документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей у паперовій формі та у формі електронного документа.

До Державного земельного кадастру вносяться геодезична та картографічна основа Державного земельного кадастру та відомості про неї.

Геодезичною основою Державного земельного кадастру є координати пунктів державної геодезичної мережі в єдиній державній системі координат.

Для трансформації (перетворення) до єдиної державної системи координат архівних відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, створених в інших системах координат, до Державного земельного кадастру можуть бути внесені додаткові відомості про координати пунктів державної геодезичної мережі у відповідних системах координат.

Картографічною основою Державного земельного кадастру є карти (плани), що складаються у формі і масштабі відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів, виготовлені на замовлення Держземагентства або отримані ним від суб'єктів інформаційної взаємодії та придатні для ведення Державного земельного кадастру.

Відомості про геодезичну та картографічну основу підлягають обов'язковій передачі Держземагентству за його письмовим зверненням центральними органами виконавчої влади, до повноважень яких належить реалізація державної політики з питань топографо-геодезичної і картографічної діяльності, державним підприємством "Державний картографо-геодезичний фонд України" та іншими суб'єктами інформаційної взаємодії.

Відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають:

1) номери кадастрових зон і кварталів;

2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат);

3) площу кадастрових зон і кварталів;

4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держземагентства та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).



РОЗДІЛ 1. ОПИС ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ, ВКЛЮЧАЮЧИ ДОКУМЕНТИ, ЩО ПОСВІДЧУЮТЬ ПРАВО ВЛАСНОСТИ (КОРИСТУВАННЯ) ЗЕМЛЕЮ

1.1 Порядок оформлення прав на земельні ділянки до 1 січня 2013 р.

За чинним законодавством України оформлення прав на земельну ділянку, включаючи оформлення права власності на неї, передбачає вчинення сукупності юридично значимих послідовно здійснюваних дій, які завершуються реєстрацією відповідного права тавидачею особі документа, що його посвідчує. Зазначена сукупність дій включає:

а) формування земельної ділянки як об`єкта права власності чи права користування, яка, згідно з ст. 79 Земельного кодексу України, являє собою частину земної поверхні з певним місцем розташування, установленими межами та визначеними щодо неї правами. Отже, формування земельної ділянки передбачає вчинення дій щодо юридичного відокремлення від земної поверхні її певної частини межовими знаками, позначення її місця розташування та визначення змісту прав на таку частину земної поверхні (по суті, визначення правового режиму ділянки).

Відокремлення частини земної поверхні та формування на її основі окремої земельної ділянки здійснюється шляхом проведення землеустрою - сукупності дій, спрямованих на відмежування земельної ділянки від решти земної поверхні, визначення ліній проходження меж ділянки, прив`язки поворотних точок (кутів тощо) земельної ділянки до геодезичних пунктів національної геодезичної мережі, відображення просторових параметрів земельної ділянки у землевпорядній документації та перенесення її у електронну форму.

Правовою основою для здійснення землеустрою є Земельний кодекс України (ст.ст. 181-1861 та інші), Закон України «Про землеустрій», Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1420 «Деякі питання реалізації статті 1861 Земельного кодексу України».

Формування земельної ділянки розпочинається з отримання зацікавленою особою - громадянином чи юридичною особою, яка має намір набути у власність чи користування земельну ділянку, що ще не сформована, - дозволу на її формування від того органу влади, який має право надавати земельні ділянки у власність чи користування для певного цільового використання, - дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після отримання такого дозволу зацікавлена особа має укласти з землевпорядною організацією, тобто, організацією яка має ліцензію на проведення топографо-геодезичних робіт та ліцензію на виконання землевпорядних і земле оціночних робіт), договір на підготовку відповідного проекту землеустрою.

Наступним етапом формування земельної ділянки є погодження проекту землеустрою державою в особі відповідних органів виконавчоївлади районного рівня. До недавнього часу розробники проектів землеустрою мали відвідувати п`ять таких органів районного рівня та отримати від них погодження проекту землеустрою, зокрема: районні (міські) органи земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронний та санітарно-епідеміологічний орган та орган охорони культурної спадщини. В кінці 2009 р. процедура такого погодження була вдосконалена. Змінами, внесеними до Земельного кодексу України Законом України від 5 листопада 2009 р. № 1702- VI, Кодекс був доповнений статтею 1861, якою передбачене створення у кожному районі та місті (крім міст районного підпорядкування) постійно діючої Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. У своїй роботі Комісія керується нормами Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів, а також Типовим положенням про комісію з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1420 «Деякі питання реалізації статті 1861 Земельного кодексу України».

До повноважень такої Комісії віднесено забезпечення погодження документації із землеустрою відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за принципом «єдиного вікна». З цією метою до складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини. У разі погодження проектів землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов'язаних із розробкою корисних копалин, до складу Комісії залучається відповідно представник територіальних органів лісового господарства, водного господарства, державного гірничого нагляду.

Комісія здійснює свою діяльність у формі засідань, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Результати роботи Комісії оформлюються висновком, який підписується всіма її членами та скріплюється печатками органів, представники яких входять до її складу. Підставою відмови у погодженні документації із землеустрою може бути невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Погодження документації із землеустрою та підготовка висновків із викладом зауважень до неї здійснюються безоплатно. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.

Однак, у ряді випадків порушується визначений законодавством порядок роботи Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженнямдокументації із землеустрою призвело не до поліпшення, що призводить до погіршення ситуації з розгляду та погодження проектів землеустрою. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 1861 Земельного кодексу України», висновок Комісії являє собою один документ, на якому ставлять підписи представники вищезазначених органів влади районного (міського) рівня. Однак, у деяких районах представники цих органів влади не збираються раз на тиждень у одному місці, а продовжують працювати на своїх робочих місцях у відповідних органах влади. Тому замовник чи розробник землевпорядної документації змушені «відвідувати» таких посадовців не в одному місці - місці роботи вищезазначеної Комісії - а в п'яти різних місцях. Однак, оскільки висновок готується як один документ, то замовник чи розробник землевпорядної документації звертаються до посадовців відповідних органів влади по черзі: спочатку до одного, а потім до іншого. В таких випадках не тільки не забезпечується відповідність роботи Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою принципу «єдиного вікна», а фактично у п'ять разів збільшується час на погодження землевпорядної документації цієї Комісією. Адже до її створення замовник чи розробник землевпорядної документації міг подавати таку документацію на погодження до кожного з п'ятірки органів влади одночасно, а не по черзі.

Такі випадки свідчать про грубе порушення посадовими особами органів влади чинного законодавства. Тому при їх виявленні зацікавлені особи повинні звернутися до голови відповідної райдержадміністрації для їх усунення.

1.2 Особливості оформлення прав на земельні ділянки після 1 січня 2013 р

1 січня 2013 року є датою, з якою пов'язується кардинальне реформування в Україні практики оформлення прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно. Саме в цей день набувають чинності два законодавчі акти, якими запроваджують істотні нововведення у правове регулювання відносин щодо земельної та неземельної нерухомості. Мова йде про Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закон України «Про держаний земельний кадастр». Суть нововведень полягає у тому, що якщо до 1 січня 2013 р. в Україні формування земельних ділянок та оформлення прав на них здійснюється шляхом ведення одного реєстру - Державного реєстру земель, - який веде Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи, то після 1 січня 2013 р. формування земельних ділянок фіксуватиметься в Державному земельному кадастрі, а оформлення прав на земельні ділянки - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ст. 1 Закону «Про державний земельний кадастр», він являє собою єдину державну геоінформаційну систему відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Відповідно державна реєстрація земельної ділянки являтиме собою внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Слід відмітити, що одночасно з введенням в дію Закону «Про державний земельний кадастр» Земельний кодекс України буде доповнений новою статтею 791 (Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав), якою вперше на законодавчому рівні буде визначене поняття формування земельної ділянки.

Згідно з цією статтею, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 791 Земельного кодексу України також визначаються випадки, коли має відбуватися формування земельних ділянок. Так, формування земельних ділянок здійснюється:

1) у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

2) шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

3) шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності, яке здійснюється у процесі розмежування земель державної та комунальної власності.

За загальним правилом, формування земельних ділянок здійснюватиметься за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Однак, при поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення їх формування за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. А якщо земельна ділянка була сформована до її державної реєстрації, то винесення в натуру (на місцевість) її меж здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Згідно з ст. 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Крім того, всі сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Слід також відмітити, що законодавець, враховуючи факт передачі до 2004 р. громадянам та юридичним особам України земельних ділянок у власність без проведення належної прив`язки земельних ділянок до пунктів національної геодезичної мережі, включив у зазначену статтю положення, які дозволяють змінювати конфігурацію таких земельних ділянок без проведення їх формування. Так, згідно з п. 12 ст. 791 Земельного кодексу України, межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь. А в пункті 8 цієї статті встановлено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. По суті наведені положення дають право власникам суміжних земельних ділянок, отриманим у власність до 2004 р., ініціювати уточнення ліній проходження меж таких ділянок без проведення їх нового формування, у спрощеному порядку - на підставі проектів землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь відповідно до ст. 51 Закону України «Про землеустрій».

Однак, проведення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не надає ділянці юридичної властивості обігоздатності, тобто, властивості бути об`єктом цивільних прав (права власності, оренди тощо). Як встановлено у ст. 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Тобто, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних правочинів лише після внесення відомостей про неї до двох інформаційних баз даних - Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Причому, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки може здійснюватися після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Важливою особливості оформлення прав на земельні ділянки після 1 січня 2013 р. є також встановлення нового порядку оформлення земельних прав. Якщо згідно з чинною редакцією ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою, або свідоцтвом про право на спадщину ( у випадку спадкування ділянки), то з 1 січня 2013 р. стаття 126 Кодексу діятиме у такій редакції: Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Слід відмітити, що цим Законом істотно змінюється зміст підтвердження виникнення у особи земельних прав. Так, згідно з ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно являє собою офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, існування у особи права на земельну ділянку підтверджуватиметься з 1 січня 2013 р. фактом проведення державної реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, при вчиненні правочинів та інших дій щодо земельних ділянок їх власники та користувачі мають подати документ, який підтверджує наявність у них відповідного права. Таким документом, як передбачено у ст. 28 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є витяг з Державного реєстру прав, який надається власникам земельних ділянок на підставі поданої заяви.

Законом також встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Більше того, права земельні ділянки та інше нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають саме з моменту такої реєстрації.

Водночас, права на земельні ділянки та інше нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, тобто, до 1 січня 2013 р., визнаються дійсними навіть у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Таким чином, Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнає всі права на земельні ділянки, які були зареєстровані до 1 січня 2013 р. Це, зокрема, означає, що видані до 1 січня 2013 р. державні акти на право власності на земельні ділянки зберігатимуть свою чинність і після 1 січня 2013 р. - до тих пір, поки існуватиме відповідна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав.

До 1 січня 2013 внесення даних про земельні ділянки, реєстрація їх в Автоматизованої системи земельного кадастру та видача документів, що підтверджують права власності фізичної або юридичної особи на дану ділянку здійснювали територіальні органи земельних ресурсів.

З 1 січня до Закону України «Про державний земельний кадастр» було внесено зміни. Згідно з цими змінами видача державних актів на права власності на земельні ділянки скасовані. Функції реєстрації даних про земельні ділянки з прив'язкою до місцевості та внесенням до кадастру виконують органи Земельних ресурсів на місцях.

А ось реєстрацію майнових прав на земельну ділянку відтепер здійснює спеціальний уповноважений орган Мін'юсту України - Український державний реєстр, реєстраційні органи якого також вже створені при територіальних відділеннях Мін'юсту України. І тепер саме ці державні реєстратори видають Свідоцтво про право на нерухоме майно. У даному випадку - на конкретну земельну ділянку.

Оформивши покладену землевпорядну документацію на земельну ділянку, і внісши його до Земельного кадастру в територіальному органі Земельних ресурсів, фізична або юридична особа звертається із заявою про видачу Свідоцтва до територіального органу Держреєстру.



РОЗДІЛ 2. КІЛЬКІСНИЙ ОБЛІК ЗЕМЕЛЬ

На сьогоднішній день, коли відбуваються значні зміни в угіддях та землекористуваннях, слід пам'ятати, що облік земель - це державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всіх відомостей про кількість, розміщення та господарське використання земельних ресурсів. Облік продовжує вивчення господарського стану земель і починає їх вивчення в природному відношенні.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею, складом угідь та правовим статусом.

Облік земель виключно і тільки виникає тоді - коли прийняті в законодавчому полі повноважні рішення. Іншому обліку, тобто запис даних до облікових документів не підтверджених рішеннями в сесійному режимі - місця не може бути, бо це вже з області корупційних діянь.

Державному обліку підлягають усі землі, в межах адміністративно-територіальних одиниць. Для ведення обліку використовуються дані земельно-кадастрових книг та інших земельно-кадастрових документів первинних землеволодінь і землекористувань.

При ведені обліку на місцях під постійним контролем територіальних органів земельних ресурсів знаходиться стан заповнення та оформлення земельно - кадастрової документації. Тому, при поданні річного земельного звіту в першу чергу зверталась увага на оформлення та відповідність відомостей документації, яка представлялась сільськими, селищними, міськими радами.

Основним земельно-кадастровим обліковим документом ради є Земельно-кадастрова книга (ЗКК), за матеріалами якої складають звіт, тому їй необхідно приділяти особливу увагу.

Першочергові вимоги при заповненні та веденні земельно-кадастрових книг:

- Заповнення та внесення подальших змін у земельно-кадастрову книгу проводять на основі відповідних рішень та документів. Документами, що підтверджують записи, вважаються Державний акт, план землеволодіння і землекористування, експлікація земель, матеріали крупномасштабної зйомки населених пунктів, акти обмірів площ, основні чи додаткові рішення органів місцевого самоврядування та виконавчої влади.

-Всі записи ведуться чорнилом, при цьому ніякі підчистки і виправлення цифр не допускаються. У випадку помилки неправильний запис акуратно закреслюють одною лінією, а нові записують зверху, про що роблять відмітку в кінці книги.

- Облік ведеться у міських і селищних радах з точністю до чотирьох знаків після коми (15 кв.м - 0,0015 га), а у сільських - до трьох (100 кв.м - 0,010 га).

- Всі сторінки цієї книги повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

- Книги зберігаються в сейфі або спеціальній вогнетривкій шафі.

- Земельно-кадастрова книга розрахована на сім років, після чого заповнюється новий екземпляр.

Представник органу виконавчої влади із земельних ресурсів в обов'язковому порядку перевіряє правильність ведення земельно-кадастрової книги один раз на рік. Результати перевірки заносяться на спеціально відведених аркушах записом у кінці земельно-кадастрової книги. Особа, яка відповідає за ведення книги, знайомиться з результатами перевірки під розписку і усуває виявлені у веденні записів недоліки.

Слід наголосити, що в окремих районах значна кількість сільських рад веде облік земель по громадянах в земельно - кадастрових книгах старого зразка, що інколи ставить під сумнів достовірність окремих даних (площі земельних ділянок, форма власності, вид угідь). Серед представлених ЗКК найбільш поширеними є недоліки з їх ведення - неакуратність заповнення, відсутність записів про підставу надання чи вилучення земельних ділянок, відсутність посторінкового контролю, або записи простим олівцем та інші - що є неприпустимим.

Щодо складання річних звітів адмінтериторіальних утворень, то найпоширенішими на загал зауваженнями є:

пояснюючі записки неповні, в них не відображені усі зміни, які відбулися протягом року у складі і якості угідь, землекористувачів і землевласників;

порівняльні відомості звіту станом на 01.01.2008 до звіту станом на 01.01.2007, складені зі значними помилками (для прикладу);

відомості додатків (2,3,4) про надання чи вилучення земельних ділянок, як правило, не відповідають зведеним даним в річному звіті.

Ситуація щодо надання достовірних відомостей з приводу використання земельних ділянок на територіях рад потребує систематичного вивчення та контролю з боку територіальних органів земресурсів. Адже, як показали розпочаті роботи з оновлення планового-картографічних матеріалів існують цілі масиви, які втой чи інший спосіб достовірного обліку не знайшли. При цьому хочеться звернути увагу керівників управлінь, що при правильній організації ведення кількісного обліку такі факти не допустимі. Це виражені непрофесійні навики.

Ми повинні пам'ятати, що одне з основних завдань державного земельного кадастру є забезпечення повноти та достовірності відомостей і допущення недоліків при обліку тягне за собою ланцюжок перекручення даних на усіх рівнях.

Одним із основних і відповідальних рівнів при веденні кількісного обліку земель є місцевий, ведення, заповнення даних якого повністю залежить від райуправлінь. Згідно п.12 Перехідних положень ЗКУ землями за межами населених пунктів розпоряджаються райдержадміністрації, а це 1,1 млн.га, або 76% від загальної площі області. Значні площі і інтенсивний рух у використанні земельних ресурсів потребує чіткого, достовірного і оперативного обліку.

Як показали результати аналізу наданих річних районних земельних звітів станом на 01.01.2008 р., в них було допущено ряд, а місцями суттєвих недоліків:

в пояснювальних записках не розкрито причин змін з посиланням на нормативно - правові та нормативні акти (постанови, рішення, розпорядження та ін.);

довідки про зміну сільськогосподарських угідь виконані з суттєвими помилками в частині невідповідності відомостей, приведених у додатку із річним земельним звітом;

допущені неточності у відомостях про населені пункти;

додатки 2, 3, 4 про надання чи вилучення земельних ділянок сформовані з помилками, або відсутні розробні відомості;

ідентифікаційні коди та назви юридичних осіб (землевласників (землекористувачів)), не відповідають даним Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), який ведуть органи державної статистики в Тернопільській області.

Крім того, нижче приведені для аналізу і осмислення упущення, які були виявлені членами робочої групи Головного управління в процесі приймання звітів від райуправлінь земельних ресурсів:

при купівлі - продажу земельних ділянок, в облік були внесені зміни у форми власності (приватна), хоча державні акти на право власності ще не були видані, а рішення конкретні з цього приводу не прийняті;

без відповідних правовстановлюючих документів і згоди землекористувача, вилучено земельну ділянку та безпідставно змінено категорію земель при внесені змін в облікові відомості;

мають місце факти облікування юридичних осіб - землевласників чи землекористувачів в базі даних державної статистичної звітності за формами 6 - зем, 2 - зем, які в свій час припинили діяльність і зняті з державної реєстрації.

Разом з цим, при бажанні, намітилася позитивна тенденція щодо якісного виправлення минулорічних зауважень, як у річних звітах, так і у земельно-кадастровій документації. Зокрема, фактично до усіх змін що відбулися протягом року на території районів були представлені підтверджуючі документи, у пояснювальних записках поліпшився аналіз руху земель - він став глибшим і детальнішим, також стали зрозумілішими по суті наслідки співпраці з органами статистики - назви землевласників і землекористувачів по юридичних особах відображено (в основному) відповідно до даних державного реєстру підприємств.

Але тут, слід привернути вашу увагу до наступного моменту, невідображення в державній статистичній звітності земельних ділянок за видами земельних угідь та видами економічної діяльності. Це саме стосується і земельних ділянок наданих для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

При підготовці облікових відомостей органами місцевого самоврядування ще існує ряд проблематичних місць.

Фактично відсутнє подання звітності власниками землі та землекористувачами виконкомам (радам), про зміни, що відбулися в складі їх землекористування, і як наслідок - невідповідність звітних даних фактичному використанню земель за минулий рік та подальше надання неповних відомостей на державному рівні. Крім того, у ряді районів продовжує існувати проблема при формуванні та наданні державної статистичної та іншої звітності радами базового рівня Управлінням земельних ресурсів у районах.

Про те, що облік земель на території області стає всеохоплюючим, досконалішим і достовірнішим до “натури”, свідчить аналіз змін, які відбулись протягом року і відображені у даних по власниках і користувачах землі та угіддях згідно форм держстатзвітності (№№ 6-зем, 2-зем). Так, наприклад, відбулись значні зміни у обліку по громадянах, де у зв'язку з аналізом земельно-кадастрової документації виявилось, що деякі площі помилково або безпідставно обліковувались. Хоча такі уточнення і необхідно проводити, але при цьому посталаще одна проблема - не у всіх випадках проводиться повне (в рамках законодавства) обґрунтування цих дій. Як з'ясовано, значна частина актів обстеження, інвентаризації, які покладені в основу для прийняття рішень про внесення змін у земельно-кадастрову документацію, складені поверхово, без відповідного землевпорядного вивчення та аналізу документації за попередні роки, без врахування потреб громади та правочинного підтвердження. Така, проводима вибіркова інвентаризація - під конкретно визначеного землевласника чи землекористувача, не може “вписатися” у вимоги ст. 35 Закону України «Про землеустрій». Тому, тут в першу чергу для райуправлінь постає завдання: допомогти та проконтролювати вчинення адекватних дій, особливо з боку органів місцевого самоврядування.

Ми усі, хто належний до ведення державного земельного кадастру, чітко усвідомлюємо, що без спеціального закону України певний період забезпечення його на належному державному рівні і надалі залишатиметься на відповідальності конкретних визначених особах - спеціалістах територіальних органів земельних ресурсів.

Мною було практично складено каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування, за якими можливо вирахувати загальну площу ділянки й периметр (Таблиця 2.1).

Каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування

Таблиця 2.1

№ точки	Назва точки	Внутрішні кути	Дирекціоні кути	Відстань в метрах	Координати
					Х	Y
	А	046°08'55"	128°51'48"	1009,77	4 988 409,20	5 227 907,69
		175°30'26"	133°21'22"	24,03	4 987 775,60	5 228 693,94
		183°54'32"	129°26'49"	669,62	4 987 759,10	5 228 711,41
		179°16'14"	130°10'35"	21,66	4 987 333,65	5 229 228,51
		179°48'45"	130°21'50"	184,09	4 987 319,67	5 229 245,06
		090°00'01"	220°21'49"	55,32	4 987 200,45	5 229 385,32
		272°06'02"	128°15'47"	608,71	4 987 158,30	5 229 349,50
		263°38'02"	044°37'45"	54,08	4 986 781,34	5 229 827,44
		095°18'37"	129°19'08"	204,77	4 986 819,83	5 229 865,43
		089°59'58"	219°19'10"	51,79	4 986 690,08	5 230 023,85
		268°16'16"	131°02'54"	149,07	4 986 650,01	5 229 991,03
		180°39'09"	130°23'45"	69,78	4 986 552,12	5 230 103,46
		180°44'09"	129°39'35"	391,32	4 986 506,89	5 230 156,60
		270°00'02"	039°39'34"	45,72	4 986 257,14	5 230 457,86
		091°26'07"	128°13'27"	215,28	4 986 292,34	5 230 487,04
		179°10'29"	129°02'57"	180,63	4 986 159,13	5 230 656,17
		178°37'24"	130°25'33"	204,65	4 986 045,34	5 230 796,44
		089°59'58"	220°25'35"	37,14	4 985 912,63	5 230 952,23
		271°19'18"	129°06'17"	1553,59	4 985 884,36	5 230 928,15
		263°15'29"	045°50'48"	55,32	4 984 904,45	5 232 133,72
		092°29'23"	133°21'24"	194,65	4 984 942,99	5 232 173,42
		183°52'42"	129°28'42"	142,11	4 984 809,35	5 232 314,95
		082°18'27"	227°10'15"	596,09	4 984 719,00	5 232 424,64
		172°55'43"	234°14'32"	190,88	4 984 313,77	5 231 987,47
		169°55'28"	244°19'04"	258,63	4 984 202,23	5 231 832,57
		174°51'32"	249°27'32"	64,48	4 984 090,15	5 231 599,50
		270°00'02"	159°27'29"	126,28	4 984 067,52	5 231 539,12
		204°18'44"	135°08'46"	21,92	4 983 949,27	5 231 583,43
		210°23'55"	104°44'51"	30,11	4 983 933,73	5 231 598,88
		158°35'48"	126°09'03"	105,37	4 983 926,07	5 231 628,00
		188°09'22"	117°59'42"	113,39	4 983 863,91	5 231 713,08
		193°33'51"	104°25'50"	104,33	4 983 810,69	5 231 813,21
		147°06'34"	137°19'17"	121,65	4 983 784,68	5 231 914,25
		044°58'25"	272°20'52"	146,49	4 983 695,25	5 231 996,71
		157°56'14"	294°24'38"	85,12	4 983 701,25	5 231 850,35
		200°30'55"	273°53'44"	281,69	4 983 736,43	5 231 772,84
		185°32'19"	268°21'25"	645,72	4 983 755,57	5 231 491,80
		200°30'30"	247°50'55"	237,66	4 983 737,05	5 230 846,34
		190°12'16"	237°38'38"	199,62	4 983 647,44	5 230 626,22
		187°00'43"	230°37'55"	113,86	4 983 540,60	5 230 457,59
		168°29'11"	242°08'44"	246,22	4 983 468,38	5 230 369,56
		166°35'36"	255°33'08"	76,67	4 983 353,34	5 230 151,87
		208°01'44"	227°31'24"	181,92	4 983 334,21	5 230 077,62
		231°14'11"	176°17'13"	282,26	4 983 211,36	5 229 943,45
		196°21'57"	159°55'16"	32,24	4 982 929,69	5 229 961,73
		203°50'16"	136°05'00"	50,52	4 982 899,41	5 229 972,80
		132°00'55"	184°04'05"	34,15	4 982 863,02	5 230 007,84
		157°34'25"	206°29'40"	526,07	4 982 828,95	5 230 005,42
		264°15'23"	122°14'17"	293,86	4 982 358,13	5 229 770,73
		093°31'51"	208°42'26"	12	4 982 201,37	5 230 019,29
		179°59'45"	208°42'41"	12	4 982 190,85	5 230 013,52
		180°00'15"	208°42'26"	12	4 982 180,32	5 230 007,76
		119°46'43"	268°55'43"	1201,71	4 982 169,80	5 230 001,99
		112°10'25"	336°45'18"	12	4 982 147,33	5 228 800,49
		180°00'00"	336°45'18"	12	4 982 158,35	5 228 795,75
		180°00'00"	336°45'18"	12	4 982 169,38	5 228 791,02
		258°26'26"	258°18'52"	68,86	4 982 180,40	5 228 786,28
		169°37'00"	268°41'52"	570,96	4 982 166,46	5 228 718,85
		091°45'07"	356°56'45"	1035,16	4 982 153,48	5 228 148,04
		179°00'15"	357°56'30"	938,02	4 983 187,17	5 228 092,89
		180°42'57"	357°13'33"	258,34	4 984 124,58	5 228 059,20
		179°28'24"	357°45'09"	1772,43	4 984 382,62	5 228 046,69
		090°20'06"	087°25'03"	103,67	4 986 153,68	5 227 977,19
		274°46'20"	352°38'43"	17,08	4 986 158,35	5 228 080,75
		174°52'51"	357°45'52"	575,23	4 986 175,29	5 228 078,57
		266°30'58"	271°14'54"	84,22	4 986 750,08	5 228 056,13
		093°05'40"	358°09'15"	720,49	4 986 751,91	5 227 971,93
		090°00'00"	088°09'14"	13,6	4 987 472,03	5 227 948,72
		176°07'11"	092°02'03"	27,24	4 987 472,47	5 227 962,31
		277°01'22"	355°00'41"	941,26	4 987 471,50	5 227 989,53
		12240°00'00"		19 690,57

Дані вирахування площ контурів заносимо до поконтурної відомості основних земельних угідь (Таблиця 2.2)

Поконтурна відомості основних земельних угідь території Муравлівської сільської ради

Таблиця 2.2

Рілля	Пасовища	Виноградники	Сад	Ліс	Під лісосмугами	Під дорогами польовими	Під дорогами магістральними
№	S,га	№	S,га	№	S,га	№	S,га	№	S,га	№	S,га	№	S,га	№	S,га
1	94,6744	4	116,3196	3	153,3438	8	123,7815	6	30,9136	1а	4,0270	1б	0,5078	1в	5,8034
2	299,8192	8	123,3425					9	23,7173	2а	2,3488	2б	0,3737	11б	1,6029
5	360,7664							10	9,0793	5а	1,9465	5б	0,8089
7	101,8649									7а	1,5549	7б	0,6481
11	19,0138									11а	3,2058
	876,1387		239,6621		153,3438		123,7815		63,7102		13,083		2,3385		7,4063

За підведеними результатами складаємо загальну експлікацію земель та отримані данні заносимо до таблиці 2.3

Експлікація земель

Таблиця 2.3

№ з/п	Назва земель, угідь	Площа угідь, га
Сільськогосподарські землі - всього	1392,9261
з них:
сільськогосподарські угіддя
	Рілля	876,1387
	Пасовища	239,6621
	Виноградники	153,3438
	Сад	123,7815
Не сільськогосподарські землі - всього	86,5380
з них:
	Ліс	63,7102
	Під лісосмугами	13,0830
	Під дорогами польовими	2,3385
	Під дорогами магістральними	7,4063
Разом	1479,4641

Враховуючи данні занесені до таблиць 2.2 та 2.3складаємо процентне співвідношення й результат заносимо до таблиці 2.4

Експлікація земель у процентному співвідношенні

Таблиця 2.4

№ з/п	Назва земель, угідь	Площа угідь, га	%
Сільськогосподарські землі - всього	1392,9261	94
з них:
сільськогосподарські угіддя
	Рілля	876,1387	59
	Пасовища	239,6621	17
	Виноградники	153,3438	10
	Сад	123,7815	8
Не сільськогосподарські землі - всього	86,5380	6
з них:
	Ліс	63,7102	4
	Під лісосмугами	13,0830	1,2
	Під дорогами польовими	2,3385	0,2
	Під дорогами магістральними	7,4063	0,6
Разом	1479,4641	100



РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ЗЕМЛЕВОЛОДІНЬ, ЗЕМЛЕКОРИСТУВАНЬ РІЗНИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ

Реформування земельних відносин й існуючої системи землеволодіння та землекористування, перерозподіл земель за формами власності, в тому числі виділення земельних часток (паїв) у натурі, потребують відповідних землевпорядних заходів із визначення прав власників земельних часток при спільному їх використанні.

Розробляючи пропозиції щодо визначення прав власників земе­льних часток при спільному використанні земель на різному праві, враховують:

- наявність, розміщення і площі земельних масивів, які є влас­ністю сільськогосподарських підприємств як юридичних осіб;

- наявність розміщення і площі земельних ділянок сільськогос­подарських угідь, які перебувають у власності громадян, та форми їх використання сільськогосподарським підприємством, фермерсь­ким господарством;

- наявність, розміщення і площі земельних ділянок, орендова­них у органів виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- наявність, розміщення і площі земельних ділянок, які є на праві спільної власності (колишня колективна) власників земель­них часток (паїв), у тому числі зайнятих об'єктами нерухомого майна.

Проект складають на основі погоджених і затверджених у вста­новленому порядку результатів інвентаризації земель, унаслідок якої уточнюють розміри земельних часток. У подальшому формують і розміщують масиви земель, які є власністю юридичної особи, розміщують земельні ділянки, що перебувають у власності громадян. Уточнюють розміри земельних часток відповідно до чинного законодавства.

Земельні масиви, що є власністю юридичної особи, формують і розміщують у такий спосіб.

На підставі проведеного аналізу фактичного використання земе­льних часток установлюють площу сільськогосподарських угідь, що є власністю сільськогосподарської організації як юридичної особи, тобто площу земельних часток, внесених у статутний (складовий) капітал або пайовий фонд і викуплених у власність сільськогоспо­дарською організацією, подарованих сільськогосподарській органі­зації. Зазначені площі сільськогосподарських угідь зараховують до неподільного фонду, який не підлягає поділу на земельні частки.

Ці земельні ділянки доцільно сформувати і розмістити єдиним масивом з обліком економічної і господарської доцільності (розташування тваринницьких ферм, виробничих центрів, місць проживання членів (учасників) сільськогосподарської організації, ринків збуту, транспортних магістралей тощо).

У цей масив бажано залучати землі, використання яких має ви­значальне значення в забезпеченні основних напрямів його виробничої діяльності.

Щоб не зачіпати інтересів інших власників земельних часток, площу земельного масиву, що відводиться, потрібно формувати з урахуванням якісної оцінки земель, а саме: кількість балів земель­ного масиву, що відводиться, має бути не більшою від загальної кількості переданих земельних часток (паїв).

Межі земельного масиву встановлюють з урахуванням його ком­пактного розміщення, по можливості поєднуючи з існуючими межа­ми позасівозмінних масивів, полів і робочих ділянок з чітко вира­женими на місцевості природними і штучними межами (річками, струмками, каналами, дорогами, лісосмугами тощо).

На підставі даних формування земельного масиву, який є влас­ністю сільськогосподарського підприємства як юридичної особи і внесений до неподільного фонду, складають реєстр земельних діля­нок (контурів) сільськогосподарських угідь. Одночасно вказують площі несільськогосподарських угідь, що рекомендуються до пере­дачі сільськогосподарському підприємству.

Земельні масиви, що перебувають у власності громадян, розмі­щують з урахуванням сформованих форм правових взаємин влас­ників земельних часток із сільськогосподарським підприємством, площі земельних угідь, переданих для використання сільськогоспо­дарському підприємству на тому чи іншому праві, місця проживан­ня громадян, забезпечуючи створення компактних масивів сільсь­когосподарських угідь.

Земельні ділянки, що відповідають земельним часткам, право користування якими внесено в статутний капітал підприємства, до­цільно формувати єдиним масивом. Розміщують їх компактно із земельним масивом сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності сільськогосподарського підприємства.

Сільськогосподарські угіддя, які сільськогосподарське підприєм­ство використовує на умовах оренди, варто розміщувати з ураху­ванням термінів оренди.

Якщо в складі землекористування є сільськогосподарські угіддя, передані під час приватизації земель органами місцевого самовря­дування в оренду сільськогосподарському підприємству, то потрібно визначити місце розташування цих земельних ділянок.

Розробляючи проектні пропозиції, слід також ураховувати поба­жання власників земельних часток щодо розпорядження ними піс­ля закінчення терміну правових відносин із сільськогосподарським підприємством.

Якщо до моменту розроблення проектних пропозицій щодо впо­рядкування землекористування сільськогосподарського підприємст­ва виникає потреба у виділенні земельних ділянок для організації селянських господарств власників земельних часток, то ці питання також розглядають, а їх відповідне рішення відображають у проекті землеустрою.

Власність на несільськогосподарські угіддя має бути оформлена відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Конкретні види і площі несільськогосподарських угідь можуть бути передані у власність громадянам за рішеннями органів вико­навчої влади або місцевого самоврядування.

Несільськогосподарські угіддя передають у власність з ураху­ванням:

- побажань громадян і юридичних осіб;

- розміщення їх продуктивних земель;

- побажань суміжних землекористувачів;

- природно-екологічного значення і доцільного господарського використання цих земель;

- створення територіальних умов для формування раціонально­го землекористування.

Межі переданих у власність сільськогосподарських і несільсько­господарських угідь доцільно поєднувати з чітко вираженими на місцевості природними і штучними межами (річками, струмками, каналами, дорогами, лісосмугами тощо).

Вкраплені в ділянки продуктивних земель контури несільського­сподарських угідь, як правило, передають повністю власникам сіль­ськогосподарських угідь, усередині яких вони знаходяться.

Якщо на суміжні несільськогосподарські угіддя претендують кі­лька громадян і юридичних осіб, то ці угіддя розподіляють між ни­ми пропорційно площі сільськогосподарських угідь, переданих у власність, з урахуванням господарської доцільності і взаємної домо­вленості.

Якщо громадяни і юридичні особи не побажали одержати у влас­ність несільськогосподарські угіддя, то розробляють пропозиції що­до зарахування їх до земель запасу, лісового або водного фонду, ін­ших категорій.

Несільськогосподарські угіддя (ліси, річки, водойми, міжсільські дороги, земельні ділянки під об'єктами історії і культури, території загального користування та ін.), які за своїми природно-екологіч­ними умовами або правовим статусом не можуть бути передані у власність громадянам і юридичним особам, заносять до земель від­повідних категорій.

Розглядаючи питання про передачу земель, які займають міжго­сподарські і внутрішньогосподарські дороги, установлюють їх при­належність, правовий статус, склад об'єктів, що вони обслуговують. Значну частину доріг, розташованих на території сільськогосподар­ських підприємств, використовують переважно садівничі товариства та інші організації, що не оформили земельне відведення і права на їх влаштування. На основі проведеного аналізу встановлюють їх приналежність і правовий статус (передають у власність сільського­сподарським підприємствам, оформляють відведення землі відпо­відним організаціям тощо).

При розробленні пропозицій, пов'язаних з освоєнням несільськогосподарських угідь для виробництва сільськогосподарської продукції, за укрупненими показниками визначають види, обсяги і вартість культуртехнічних робіт з освоєння цих земель у різні види продуктивних земель із зазначенням частки фінансування за рахунок коштів громадянина (юридичної особи) і органів місцевого самоврядування.

Результати проведених робіт, пов'язаних із передачею несільськогосподарських угідь у власність, відображають: