Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Етика державної служби Китаю

Зміст

Вступ

1. Загальні відомості

2. Історична довідка

3. Форма правління і органи влади, які контролюють етичність

4. Законодавство про етику державної служби у КНР

5. Установи, які контролюють етику. Принципи притягнення до відповідальності

6. Історія китайського етикету

7. Діловий протокол

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Етика державної служби будь-якої країни тісно пов'язана із культурними та історичними особливостями тієї країни, оскільки вся вона ґрунтується на традиційних уявлення та релігійних віруваннях. Китаю в даному випадку не є винятком. Протягом всього часу етичні принципи змінювалися разом із зміною соціально-політичних інститутів та нових викликів часу. Звичайно, що теперішній Китай та його етичні особливості значно інші ніж були декілька століть тому, проте той факт, що вони еволюціонували не означає, що вони змінилися кардинально, можна навіть стверджувати, що вони просто вдосконалилися та увібрали в себе інноваційні особливості нового часу.

Мета нашої роботи - розкрити основні принципи етики державної служби Китаю. Для досягнення даної мети ми ставимо перед собою наступні завдання:

- здійснити загальну характеристику країни Китаю;

- простежити історичні умови розвитку Китайської Народної Республіки;

- дослідити особливості державної служби у даній країні;

- проаналізувати законодавство про етичні принципи державної служби Китаю;

- визначити особливості ділового протоколу у Китаї.

1. Загальні відомості

Назва держави: Китайська Народна Республіка

Столиця: Пекін (13,6 мільйонів жителів

Загальна площа: 9.596.960 кв.км.

Місцезнаходження: Східна Азія

Прикордонні держави: Афганістан, Бутан, Бірма, Індія, Казахстан, Північна Корея, Лаос, Киргизстан, Монголія, Непал, Пакистан, Росія, Таджикистан, В'єтнам

Населення: 1.338.613.000 (1-е місце в світі) (2010)

Основні етнічні групи: китайці - 91%, 55 інших національностей

Державна мова: китайська (мандарин)

Релігії: конфуціанство, даосизм, буддизм, іслам, християнські концесії

Державний устрій: соціалістична республіка

Конституція: 1982 р., поправки 1988, 1993, 1999 і 2004 рр..

Адміністративно-територіальний поділ: 23 провінції, 4 міста центрального підпорядкування, 5 автономних районів і 2 особливих адміністративних райони

Грошова одиниця: юань $ 1 = 8 юанів (2006), $ 1 = 6.7935 юанів (09.2010)

Валовий національний продукт: $ 2,2 трильйона (2005), $ 4,9 трлн. (2009)

Річний приріст: 9,9% (2005), 11,1% (2009)

Експорт: $ 593 млрд (2004), $ 1,2 трлн. (2009)

Імпорт: $ 561,4 мільярда (2004), $ 1,01 трлн. (2009)

Рівень безробіття: близько 10% (офіційні дані - 4,2%)

2. Історична довідка

Китай є країною, чия історія - одна з найдавніших у світі. Всі народи, які населяють Китай спільно створили велику культуру і славні традиції.

Після 1840 року Китай поступово перетворювався на напівколоніальну і напівфеодальну країну. Народ Китаю вів невпинну героїчну боротьбу за національну незалежність і визволення, за демократію і свободу.

У двадцятому столітті в Китаї сталися історичні зміни величезного значення.

Революція 1911 року під керівництвом Сунь Ят Сена знищила феодальну монархію і дала життя Китайській республіці. Але історична місія китайського народу - повалення імперіалізму і феодалізму - залишалася невиконаною.

Пройшовши складний шлях тривалих і запеклих боїв, як зі зброєю в руках, так і використовуючи неозброєні методи боротьби, китайські народи під керівництвом Комуністичної партії Китаю на чолі з її лідером Мао Цзедуном в 1949 році, повалили владу імперіалізму, феодалізму і капіталізму, здобувши велику перемогу в новій революції і створивши Китайську Народну Республіку. Після заснування Китайської Народної Республіки, було завершено соціалістичне перетворення приватної власності на засоби виробництва.

Після утворення в грудні 1949 КНР було прийнято чотири Конституції (1954, 1975, 1978 і 1982).

Нині діюча Конституція КНР розроблена на основі всенародного обговорення. Вона офіційно оприлюднена і прийнята до виконання після затвердження на п'ятій сесії ВЗНП 5-го скликання 4 грудня 1982 року. У ній збережено основні принципи першої Конституції 1954 року, при цьому особливу увагу приділено узагальненню досвіду розвитку соціалізму в Китаї та засвоєного світового досвіду. Конституція враховує реальну ситуацію і виходить з перспектив розвитку країни. Ось чому в певному сенсі вона є Конституцією з китайською специфікою, що відповідає вимогам політичного, економічного і культурного розвитку країни в новий період соціалістичної модернізації.

3. Форма правління і органи влади, які контролюють етичність

Відповідно до Конституції Китайської Народної Республіки (грудень 1982), КНР - соціалістична держава демократичної диктатури народу.

Згідно з Конституцією КНР в Китаї на центральному рівні є шість владних структур: Всекитайські Збори народних представників і його Постійний Комітет, Голова КНР, Державна Рада, Центральна Військова Рада, Верховний Народний Суд і Верховна Народна Прокуратура.

Голова КНР, Державна Рада, Центральна Військова Рада, Верховний Народний Суд і Верховна Народна Прокуратура утворюються Всекитайським Зборами народних представників і підзвітні йому і його Постійному Комітету.

Вищий орган державної влади - однопалатні Всекитайські збори народних представників (ВЗНП), що складається з 2979 депутатів, обраних регіональними зборами народних представників строком на 5 років. Сесії ВЗНП скликаються на щорічній основі. У зв'язку із великою кількістю депутатів в період між сесіями функції ВЗНП виконує обраний із числа делегатів постійний комітет (близько 150 осіб).

До виборів допускаються тільки депутати від Комуністичної партії Китаю і восьми так званих демократичних партій, що входять до Народної політичної консультативної ради Китаю (НПКРК).

КНР поділяється на 22 провінції (влада країни розглядає Тайвань як двадцять третю провінцію країни), 5 автономних районів, 4 міста центрального підпорядкування і 2 спеціальних автономних райони (Гонконг і Макао). Власні органи законодавчої влади діють на території Сянгана (Гонконгу) і Макао. Провінції та автономні райони діляться на округи, автономні округи та аймаки, які складаються з повітів, автономних повітів, міст окружного підпорядкування, міських районів, хошунів, автономних хошунів і т.д. Повіти і автономні повіти включають волості, автономні волості і селища. Депутати зборів народних представників (СНП) селищ, волостей, міських районів, міст без районного поділу, повітів і автономних повітів обираються населенням і трудовими колективами строком на 3 роки. Депутати СНП провінцій, автономних районів, міст центрального підпорядкування, автономних округів і міст з районним поділом обираються нижчестоящими СНП строком на 5 років. У зборах повітового рівня та вище створюються постійні комітети.

Державні адміністративні органи на місцях - місцеві народні уряди, відповідальні перед місцевими СНП і вищестоящими державними органами.

Низовими масовими організаціями самоврядування (їх налічується понад 950 тис.) є виборні комітети міського і сільського населення. Їх утворюють за місцем проживання місцеві народні уряди.

Китайська дипломатія в другій половині XX ст. зазнала значних змін. З відсталої країни Китай перетворився в ядерну державу з мільярдним населенням, з потужною промисловістю. “Культурна революція” завдала серйозного удару по іміджу КНР і дипломатії. Більше 40 китайських послів було відкликано з-за кордону, іноземні дипломати в Пекіні зазнали принижень і образ, “червона гвардія” навіть фізично розправилася з кожним із них. На радянське й англійське посольства було вчинено напад.

У 1971 році уряд Китаю приніс свої вибачення країнам, які постраждали у роки “культурної революції”, компенсував збитки, завдані посольствам, отримав місце в Раді Безпеки.

У зв'язку з тим, що остаточні рішення приймаються, як правило, керівниками країни, то без їхнього схвалення жодна зміна відносин неможлива. Разом з тим, керівники Китаю рахуються з думкою дипломатів, учених. У китайській делегації, як правило, багато експертів, наприклад, експерт із фінансових питань, технічних тощо. У результаті чисельність делегації виявляється досить великою.

Самі китайці відстоюють свої позиції дуже суворо і роблять вчинки тільки тоді, коли переговори зайшли в глухий кут. Вони вміло використовують помилки, допущені партнерами

Іноземні дипломати, що працювали в Китаї, поважають високий професіоналізм китайського керівництва. Відомий американський дипломат Дж. Кеннан у своїх мемуарах писав, що в “індивідуальному плані китайці найрозумніші люди серед всіх народів світу”.

4. Законодавство про етику державних службовців у КНР

Конституція Китайської Народної Республіки

Згідно статті 27 Конституції всі державні органи здійснюють принцип скорочення, систему службової відповідальності, систему підготовки та атестації працівників, неухильно підвищують якість та ефективність роботи, борються з бюрократизмом.

Всі державні органи та державні службовці повинні спиратися на народ, постійно підтримувати тісні зв'язки з народом, прислухатися до думок і пропозицій народних мас, перебувати під їхнім контролем, віддавати всі сили служінню народові.

Відповідно до статті 41 громадяни Китайської Народної Республіки мають право звертатися з критикою або пропозиціями на адресу будь-яких державних органів чи державних службовців; мають право звертатися у відповідні державні органи з скаргами, звинуваченнями або заявами з приводу порушення закону чи службового обов'язку будь-яким державним органом або державним службовцем. Проте неприпустимо обумовлювати і паплюжити людей, фальсифікуючи або підтасовуючи факти.

Відповідні державні органи повинні розглядати скарги, звинувачення і заяви громадян шляхом перевірки фактів і несуть відповідальність за їх вирішення. Ніхто не може чинити тиск на громадян і мстити їм.

Особи, які зазнали збитків у результаті посягання на громадянські права з боку державних органів і державних службовців, мають право на отримання компенсації відповідно до закону.

Кримінальний Кодекс Китайської Народної Республіки (Глава V)

Цей Кодекс (стаття 93) називає державними службовцями службовців, які присвятили себе державній службі в державних установах.

Службовці, які присвятили себе державній службі в державних компаніях, підприємствах, організаціях, народних колективах; службовці державних установ, компаній, підприємств, організацій, яких призначають на роботу в недержавні компанії, підприємства, організації, громадські об'єднання, а також і інші службовці, які згідно законом присвятили себе державній службі, також вважаються державними службовцями.

Тимчасове положення про державних службовців

Створення сучасної системи державної служби належить до 1 жовтня 1993 р., коли було введено в дію Тимчасове положення про державних службовців, прийняте Постійним бюро Держради п'ятьма місяцями раніше.

Розробка і прийняття Тимчасового положення про державних службовців з'явилися важливим кроком у створенні регулярної системи державної служби в КНР.

До державних службовців віднесені працівники адміністративних органів усіх ступенів за винятком робітників і обслуговуючого персоналу. Державні службовці виділені тепер із загальної категорії “кадри” (шаньбу), і до них віднесені тільки особи, що займають посади в адміністративному апараті.

Встановлено ранжирування співробітників державних адміністративних органів, причому ранги пов'язуються із заняттям певних постів, 1-й ранг у Прем'єра Держради, 2-3-й - в його заступників і членів Держради, 3-4-й - у міністрів і глав адміністрацій провінційного рівня і т.д. Табель про ранги замикають діловоди (10 -15-й ранги). Посади держслужбовців розділені на керівні і не керівні. Останні перераховані в Тимчасовому положенні.

Нова система державної служби є і важливим етапом переходу від загального централізованого розподілу кадрів до зарахування в штати адміністративних органів шляхом екзаменаційного відбору. В даний час іспити здають лише кандидати на не керівні посади. Вперше зараховуються на посади державні службовці проходять річний випробувальний термін, протягом якого вони також проходять курс навчання практичній роботі.

У районах національної автономії і відомствах у справах національностей при зарахуванні на державну службу надається пріоритет претендентам з національних меншин (ч. 2 ст. 13 Тимчасового положення).

Нова система державної служби передбачає регулярні атестації державних службовців. Передбачені поточні та підсумкові атестації за результатами року.

Система державних службовців.

Державний службовець - це працівник адміністративних органів держави, відповідно до закону здійснює державну адміністративну владу, виконуючий державну службу; сюди не входить обслуговуючий персонал. У поняття державного службовця входять також працівники інших одиниць, які виконують державні адміністративні функції та займаються адміністративно-управлінською діяльністю, виняток становить обслуговуючий персонал.

Права державного службовця. Державного службовця не може бути усунено, понижено в посаді, звільнено або піддано адміністративному стягненню без правового обгрунтування і встановленої законом процедури; він наділений правом, необхідним для виконання своїх обов'язків; має право на трудові доходи і користується правом на страхування та пільги; має право на участь у підготовчих курсах; право критики та внесення пропозицій; право на апеляцію і подачу скарги; право на відставку відповідно до закону, а також інші права, встановлені в Конституції і законах.

Обов'язки державного службовця дотримуватися Конституції, законів і постанов; виконувати свої обов'язки згідно з законом, постановами та політики держави, всіма силами служити народу; захищати безпеку країни, відстоювати честь та інтереси держави; бути вірним службовому обов'язку і підкорятися наказам; охороняти державні та службові таємниці; бути справедливими, чесними і безкорисливими, виконувати інші обов'язки, передбачені в Конституції та законодавчих актах.

В основному є 6 типів кадрів: керівні працівники та співробітники державних органів; партійні функціонери КПК, керівники та співробітники апарату демократичних партій; військовослужбовці дійсної служби, які займають посади командира взводу і вище; керівники і співробітники суспільно-політичних і масових організацій; кадри-фахівці різних профілів; управлінські працівники державних підприємств і установ

Посади держслужбовців діляться на керівні та некерівні.

Керівні посади: Керівними посадами вважаються посади в державних адміністративних органах різних ступенів, яким надано функції організації, винесення рішень та інструкцій, вони включають 10 категорій від заступника начальника відділення до прем'єра.

Не керівні посади маються на увазі посади в адміністративних органах різних ступенів, яким не надано функції організації, винесення рішень та інструкцій, в їх число входять діловод, референт, заступник головного референта, головний референт, помічник інспектора, інспектор.

Існує 15 розрядів держслужбовців.

Етичні правила і норми поведінки державних службовців регулюються і такими нормативно-правовими актами: Закон КНР “Про працю”, Норми і правила “Про роботу з добору та призначення на посади керівних кадрових працівників партійних і державних органів”, Закон КНР “Про державних службовців” (2005 р.)

5. Установи, які контролюють етику. Принципи притягнення до відповідальності

Одним із найважливіших напрямків адаптації нинішньої політичної системи КНР до нових реалій сьогодення визначена розробка і запровадження у всій країні системи державної служби. Створення системи державної служби з китайською специфікою є важливою частиною реформи політичної системи в країні. Вона має на меті зробити органи влади різних ступенів ефективними і дієвими згідно з потребами соціалістичної ринкової економіки, здатними служити народові. Державні службовці повинні бути справедливими, чесними і непідкупними, захищати корінні інтереси широких мас.

Китайські реформатори спробували реалізувати антикорупційний потенціал реформи раціоналізуючого типу, який полягає в зміні системи відбору і просування персоналу, впровадження системи оцінки та ротації кадрів, а також у регламентації конфлікту інтересів китайських чиновників.

Протягом усієї політичної історії Китаю основоположним принципом управління був принцип особистої влади, тому змінити погляди, переконання і поведінку людей в цьому відношенні вкрай складно. Сімейність, або непотизм, вважаються однією з головних причин повсюдного зловживання владою серед посадових осіб в уряді Китаю. Для протидії корупції у “Тимчасове положення про державних службовців” були включені наступні заборони:

- якщо держслужбовці є чоловіком і дружиною або перебувають у відносинах кровного споріднення по прямій лінії або по бічній лінії в межах трьох поколінь, то їм не можна в одному і тому ж закладі займати посади, що знаходяться в підпорядкуванні одна до одної;

- одному з таких осіб в рамках державної служби також не можна здійснювати контрольну, ревізійну, кадрову, фінансову діяльність у тих установах, в яких інша особа займає керівну посаду;

- посадова особа не має права розглядати справи своїх родичів;

- зазвичай не можна призначати держслужбовців на керівні посади в місцевих народних урядах, якщо вони родом з цієї місцевості.

Крім того, ст. 31 Тимчасового положення заборонила держслужбовцям займатися торгівлею, підприємництвом і брати участь в іншій діяльності, що приносить прибуток.

В розділі “Дисципліна” для держслужбовців запроваджується система суворих заборон і обмежень (всього 14 пунктів), серед яких найважливіші такі:

- поширювати чутки, які завдають шкоди престижу уряду;

- організовувати або брати участь у нелегальних організаціях, антиурядових акціях та страйках;

- протидіяти рішенням і наказам вищих органів;

- зловживати владою, завдавати шкоди громадським інтересам;

- розголошувати державну і службову таємницю;

- завдавати шкоди престижу та інтересам держави у міжнародній сфері;

- затискати критику і зводити рахунки;

- брати участь у крадіжках, хабарництві, корупції, використовувати службове становище з метою одержання вигоди для себе та інших осіб;

- розбазарювати державні та громадські кошти;

- брати участь у комерційній діяльності, створенні підприємств і компаній та в іншій діяльності, пов'язаній з одержанням прибутку.

За вчинення дій, що порушують встановлені заборони і обмеження, але не становлять злочину, до держслужбовця застосовуються різні види адміністративних стягнень від попередження до усунення з посади і звільнення з держслужби. Термін дії адміністративного стягнення від півроку до двох років.

У процесі становлення системи держслужби керівництво країни пильну увагу приділяє питанню створення комплексу дієвих обмежень для держслужбовців. Зокрема ЦК КПК і Центральна комісія з перевірки дисципліни, Держрада і Міністерство кадрів КНР схвалили такі директиви і правила:

- “Положення про розподіл і використання автомобілів у партійних і урядових органах”, яким заборонено використання розкішних імпортних машин, придбаних в обхід встановленого порядку (лише в Пекіні під таку категорію підпало близько 250 автомобілів);

- “Правила реєстрації подарунків, що одержуються працівниками партійних і урядових установ при контактах всередині країни”. Вони не допускають одержання подарунків, які можуть вплинути на чесне виконання чиновниками своїх службових обов'язків. В разі, коли подарунок все ж таки одержано, його належить реєструвати і здати у відповідне відомство;

- “Правила декларування доходів керівних кадрових працівників партдержустанов нарівні повіту (відділу) і вище”. Вони зобов'язують двічі протягом року подавати до вищих інстанцій декларації про доходи, включаючи зарплату, преміальні, субсидії, допомогу та решту видів доходу.

Партія здійснює управління кадрами управління кадрами з боку партії є основоположною системою Комуністичної партії Китаю в кадровій політиці, це передбачає, що:

- Центральний Комітет КПК виробляє та проводить у єдиному порядку кадрову політику;

- парткоми КПК різних ступенів в межах своїх повноважень і компетенції безпосередньо керують керівними кадрами певної інстанції, а також висувають кадрових працівників на важливі пости в державні органи;

- парткоми відповідальні за нагляд і контроль за станом виконання кадрової роботи;

- основна структура управління кадрами ділиться на три категорії: по відділах, по інстанціях і за типами

Структура управління державними службовцями Органи управління державними службовцями є організаціями, через які держава, виходячи з потреб управління справами держслужбовців, завідує відповідно до закону такими справами, як призначення, тестування, підвищення, оклад, зсув, вихід на пенсію держслужбовців. Структура управління держслужбовцями складається з Управління кадрів при Держраді, управлінь кадрів, заснованих всередині комітетів і комісій, органів безпосереднього підпорядкування та апарату Держради, кадрових відділів при місцевих урядах повіту і вище, а також у підпорядкованих їм органа.

Органи комплексного управління - це багатофункціональні органи управління держслужбовцями, засновані на Центральних і місцевих урядах різних ступенів; їхні повноваження не обмежуються відомствами якоїсь певної ступені, в їх компетенцію входить управління справами, а не конкретними особами, їх управління носить загальний і непрямий характер.

Основні функції органів комплексного управління:

- виробляти норми управління держслужбовцями;

- здійснювати професійне керівництво кадровими органами урядових відомств відповідною та нижчої ступені;

- займатися міжвідомчої і міжрайонної координацією з деяких питань управління;

- в межах своїх повноважень здійснювати право розгляду та затвердження;

- здійснювати нагляд за роботою з управління держслужбовцями.

Відомчі органи управління. Маються на увазі кадрові органи, засновані всередині різних відомств. Відомчі органи управління підпорядковуються главі адміністрації даного відомства і несуть відповідальність перед ним, одночасно з цим вони підпорядковуються професійному керівництву і нагляду з боку кадрових управлінь відповідного уряду, виконують в даному відомстві обов'язки управління держслужбовцями. Їх основними функціями є: право прийому на роботу; право тестування; право нагородження та покарання; право підвищення і пониження по службі; право призначення і зняття з посади; право звільнення; інші права у справах кадрів.

Нагородження. Нагородження бувають наступних видів: заохочення, заслуга третього ступеня, заслуга другого ступеня, заслуга першого ступеня, присвоєння почесного звання. Нагороджуваним особам видаються певна премія, подарунки або підвищення по службі, збільшення окладу.

Дисципліна і покарання. Державні службовці, які порушують дисципліни піддаються адміністративному стягненню. Адміністративне стягнення ділиться на 6 видів: попередження, догана, сувора догана, пониження в посаді, відсторонення від посади, виняток. Особам, відстороненим від посади, одночасно знижується розряд і службовий оклад.

Підвищення та пониження в посаді, обмін і відведення. Підвищення та зниження. Підвищення включає: підвищення по стажу, шляхом іспитів і за заслуги. Ті державні службовці, які роблять помітні успіхи в роботі або мають видатні заслуги, можуть отримати підвищення, минаючи мірою, незалежно від стажу або інших обмежень. Однак згідно з постановою такі випадки мають бути представлені на затвердження у відповідні органи.

Зниження по службі. Зниження проводиться в тих випадках, коли після річного тестування державний службовець визнаний не справився зі службовими обов'язками або якщо він не підходить до нинішньої своїй посаді і не придатний для переміщення на іншу посаду того ж розряду; коли в результаті переміщень у відомстві або скорочення керівних посад деяких особам доводиться змінити свою посаду на нижчу; коли держслужбовець сам просить про зниження і наводить достатньо обгрунтувань і його прохання задоволена; коли держслужбовець допустив помилки в роботі і не може залишатися на колишній посаді.

Основою створеного в Китаї механізму боротьби з хабарництвом є Центральна комісія Комуністичної партії Китаю з перевірки дисципліни, яка діє в країні з грудня 1978 року. У 2007 році було створено Державне управління з попередження корупції, головою якого була призначена міністр контролю Ма Вень. У завдання відомства входять вивчення причин виникнення корупції, аналіз методів її знищення, контроль над використанням чиновниками владних повноважень, вивчення чинного законодавства з метою виключення з нього лазівок, що дозволяють адміністраторам хабарникам уникати покарання. Останнє для Китаю має особливе значення. Корупція тут часом набуває настільки химерні форми, що спричиняє здивування навіть досвідчених слідчих. Саме тому Держрада КНР розповсюдив циркуляр, що забороняє чиновникам отримувати біржові акції “у якості подарунків”, “купувати будинки і автомобілі за дивно низькою ціною”, “відмивати хабарі через азартні ігри” і домовлятися про влаштування на добре оплачувану роботу після відставки. Одним із способів боротьби з корупцією, на практиці підтвердив свою ефективність, є ротація кадрів у всіх органах влади Китаю. Також у рамках активізованою кампанії по боротьбі з корупцією посилено контроль за провінційним ланкою партійного і державного апарату, обмежена надмірна самостійність і політичну вагу провінційних еліт, які були поставлені у більш жорсткі умови необхідності дотримуватися лінії центру.

6. Історія китайського етикету

У Китаї етикет має давню історію, яка бере свій початок від священних ритуалів глибокої давнини. Повсякденне життя стародавніх народів визначалася складною системою заборон, табу та необхідних дій, що мали магічне значення. Поступово з ускладненням суспільної структури і утворенням держави численні магічні ритуали були уніфіковані і поступово перетворені в певну систему.

У Китаї засновником вчення про “чи” (“ритуали” або “етикет”) вважається Конфуцій (551-479 роки до н.е). Сам мудрець не створював нових ритуалів. Він бачив своє завдання лише в тому, щоб “вивчати і любити старовину”. Дбайливе ставлення до традиції, акуратність, дотримання належних правил і ритуалів і стало основою його етичного вчення.

Конфуціанство дуже чітко і жорстко визначало місце людини в суспільстві. Конфуцій говорив: “правитель повинен бути правителем, підданий - підданим, батько - батьком, син - сином”. Нижчий на соціальній драбині, як і молодший член сім'ї, повинен був сумлінно виконувати свої обов'язки, з повагою ставитися і служити вищестоящому, а вищим, у свою чергу, повинен бути справедливий до того, хто залежить від нього, і піклуватися про її благо подібно до батька.

У цьому і полягали обов'язки “благородного мужа”. “Шляхетний чоловік” повинен був вести себе гідно, тобто не порушуючи прийнятих правил і стародавніх ритуалів. Недбалість в одязі, головному уборі, їжі, спілкуванні з людьми була неприпустима. Відмінності в одязі, поведінці і навіть у зовнішньому вигляді житла обумовлювалися становищем людини у становій і чиновницької ієрархії і були суворо регламентовані. За “нешанобливе” поведінку нерідко карали смертю. Так, принц царства Чжао Пін'юань-цзюнь (3 ст. до н.е.), що вважався зразком гідної поведінки, відрубав голову своїй наложниці, яка наважився сміятися над кульгавим.

Протягом довгої історії Китаю змінювалися інтер'єри жител, стилі одягу, зачіски, проте зберігалася непорушність конфуціанської моралі і принципів взаємовідносин у суспільстві, освячених традицією і підтримуваних офіційною владою.

Після Сіньхайської революції (1911- 1912 роки), коли впала монархія в особі іноземної (маньчжурської) династії Цин, в суспільстві посилився рух “за нову культуру”. Тим не менш консервативні тенденції в суспільстві все-таки зберегли сильні позиції, що було обумовлено не тільки тим, що в країні переважало сільське населення, особливо дотримуються традицій, а й тим, що велика частина освічених людей була вихована у дусі конфуціанської моралі і традиційних цінностей. Найбільш сильна зміна традиційної етики, як і всієї системи взаємовідносин у суспільстві, відбулося в результаті Культурної революції (травень 1966 - жовтень 1976).

Нині етикет сучасних китайців дуже сильно відрізняється від тієї складної системи, яка існувала в традиційному суспільстві. Конфуціанська мораль і жорстка вертикальна структура відносин між людьми відійшли в минуле. Разом з ними перестав дотримуватися і конфуціанський ритуал. Спілкування, норми поведінки, одяг стали більш безпосередніми і перестали залежати від суспільної ієрархії. Жінки отримали повну рівноправність з чоловіками. Разом з тим збереглося повагу до старших, знання і любов до національної культури, історії, літературі.

Традиційний одяг китайців мінялася залежно від епохи і була різною для знатних і простолюдинів. В давнину відмінність в одязі в залежності від положення в чиновницькій ієрархії визначалося п'ять типів одягу: одяг Сина Неба (імператора), одяг правителів васальних князівств, одяг їх міністрів, одяг аристократів двох рангів. Необхідною деталлю одягу був головний убір, який також залежав від рангу. Знімати головний убір навіть у приміщенні було неприпустимо. Також неприпустимим вважалося оголювати і будь-яку частину тіла. Взуття було необхідною частиною туалету, ходіння босоніж поза домом було непристойним, однак при вході в приміщення взуття знімалося. Носіння взуття та головного убору вважалося відмітними ознаками китайця і китайської культури, що виділяють їх серед варварів, які жили навколо. Таке ж символічне значення мала і зачіска. У давнину китайські чоловіки і жінки не стригли волосся, а клали їх у складні зачіски. Пізніше навіть виникла традиція: коли підстригали волосся або нігті, їх складали в особливий скриньку на збереження.

Чоловічий офіційний костюм ділився на три основні категорії за зовнішнім виглядом: бяньфу - народне вбрання, що складалося з халата до колін і спідниці до щиколоток, чанпао - довгий халат від плечей до п'ят (чанпао носили також і жінки) і шеньі -- схоже на бяньфу, але обидві частини зшиті разом.

Після Сіньхайської революції поряд з європейським костюмом поширюється і так звана суньятсеновка (Чжуньшань чжуан). Цей тип одягу складається з френча і штанів. Саме він був найбільш відомий після революції 1949 р. Однак в останні роки більша частина китайців носить європейський одяг.

7. Діловий протокол

китай державний службовець етика

Протокол це сукупність правил поведінки, норм і традицій на офіційних і неофіційних зустрічах. Це форма ієрархічного порядку, вираз гарних манер у відношенні між партнерами з різних країн.

Ієрархія існує в будь-якому організованому суспільстві. Складність відношень між різноманітними соціальними групами зобов'язує додержуватися певних правил, без яких гармонічне існування людей було б неможливим.

Протокол визначає методи, рамки, поведінку й етикет - усе, що необхідно для забезпечення кожного учасника процесу спілкування відповідного йому місця і поваги. Дотримання протоколу тільки формальність, але вона свідчить про повагу.

Якщо ваша поїздка до Китаю є не тільки розважальною подорожжю, але і носить діловий характер, не зайвим буде ознайомитися з деякими правилами бізнес етикету країни, адже від того, яке враження про себе ви залишите, може залежати доля комерційного проекту або переговорів.

В першу чергу слід пам'ятати про те, що китайські бізнесмени вважають за краще будувати ділові відносини не безпосередньо, а через посередників з тим, щоб упевнитися в надійності вашої компанії. Посередник в цьому випадку виступає як гарант операції і вашого поручителя. Китайці нерідко користується послугами посередників, через яких ставлять уточнюючі питання або погоджують деталі операції, вважаючи за краще не робити це безпосередньо.

Перед прибуттям до Китаю варто відправити матеріали, написані на китайській мові, які міститимуть опис Вашої компанії, її історію, і літературу про ваші продукти і послуги (буклети, рекламні проспекти або брошури).

Ділові відносини будуються тут переважно формально і не припускають ближчого контакту - походів в ресторан, сауну або інші заклади.

Будьте терплячі. Багато часу і сил при узгодженні різних питань віднімає величезний бюрократичний апарат Китаю.

Китайці бачать в іноземцях, перш за все, представників компаній, а не особи. Тому основний упор варто робити не наявне спілкування і спроби сподобатися співбесідникові, а на чіткий виклад суті справи.

Ваше положення або ранг має надзвичайно важливе значення для ведення бізнесу в Китаї. Тому у разі відповідальних переговорів на досить високому рівні переважно їхати керівникові компанії, а не заступникові або помічникові.

Китайські бізнесмени віддають перевагу особистим зустрічам, а не листуванню або телефонним переговорам.

Ресторани, кафе, театри і нічні клуби не признаються тут як місце для ділових зустрічей. У Китаї бізнес і особисте спілкування чітко розмежовані, тому постарайтеся бути обережні, щоб не переплести одне з іншим.

Про важливу ділову зустріч необхідно домовлятися наперед - за два-три місяці, бажано у письмовій формі.

Якщо у вас ще не налагоджені тісні партнерські контакти з китайською компанією, бажано скористатися послугами посередника, який би організував офіційне представлення вашої фірми.

Після того, як домовленість про зустріч досягнута, відповідно до китайського ділового етикету, ви повинні надати потенційному партнерові повну інформацію про свою компанію і викласти бажаний результат зустрічі.

Ви повинні прибути на зустріч вчасно або небагато раніше. У Китаї пунктуальність - це символ чесноти. Запізнившись, ви можете образити ділових партнерів, отже результат переговорів буде не на вашу користь.

Заздалегідь варто погоджувати з приймаючою стороною порядок денний зустрічі для того, щоб у ваших китайських колег була можливість обговорити технічні моменти на внутрішній нараді.

Діловий стиль одягу в Китаї досить невибагливий - чоловіки зазвичай носять консервативні ділові костюми темних тонів, а жінки, окрім костюмів можуть одягнути строгі плаття. Жіноче взуття не повинне бути на високих підборах, також варто уникати яскравих квітів на одязі.

Звернення в Китаї

Звернення Ви (нин) вживається набагато рідше, ніж у європейських мовах, переважно по відношенню до літніх або малознайомим людям. В основному, при розмові використовується ні (що, зазвичай, перекладається як ти, проте за своїми функціями не є повним аналогом відповідного російської чи, наприклад, французького особистого займенника). Особливу повагу до співрозмовника може також підкреслювати вживання по відношенню до другої особи замість особового займенника звернення пан (пані) плюс прізвище. Звернення товариш (плюс прізвище або ім'я разом) застосовується китайцями в особливо урочистій обстановці, а також при зверненні до партійного функціонерові КПК, між бійцями Народно-визвольної Армії. Звертаються до співрозмовника або на прізвище та ім'я разом, чи пан (пані) плюс прізвище, що залежить від ступеня близькості відносин. Особисте ім'я у китайців пишеться після прізвища і складається з одного або двох складів.Звернення тільки по імені можливе лише між близькими друзями (за умови не дуже сильних відмінностей у віці) або родичами.

Зустріч і привітання в Китаї

Зустрічаючись, китайці вітають один одного словами, іноді легким кивком голови. За старих часів існував складний церемоніал, що включав уклін, складання разом рук, положення їх на пояс. Рукостискання за західним зразком застосовується на офіційних зустрічах з іноземними делегаціями, на прийомах і т. д.

При зустрічі обмінюються рукостисканнями китайці можуть вклонитися або кивнути головою замість рукостискання, хоча рукостискання зараз поширене практично повсюдно серед китайців. Китайці, на відміну від японців, кланяються від плечей, а не від пояса.

Знайомство

У китайців людей представляють дуже формально, в досить суворій і офіційно витриманою формі.

При поданні китайці можуть не посміхатися, навіть якщо має місце жарт чи легкий гумор, так як вони навчені не виявляти своїх емоцій у відкритій формі в незнайомій обстановці.

Якщо вас представляють групі китайців - вони можуть вітати вас оплесками. Слід поаплодувати у відповідь.

Дотримання субординації і повага до старших

Старшим за віком віддається ініціатива у привітанні

Вітайте більш старшого з начальників, близьких за рангом, якщо китайці не виділили спеціально найстаршого з них.

В групі китайці зазвичай вишиковуються в лінію за рангом і за віком - з найголовним або найстаршим на чолі лінії.

Імена

Використовуйте в розмові тільки прізвище і офіційну посаду китайця, до тих пір поки він спеціально не попросить називати його по імені.

Дуже небажано використовувати при спілкуванні з китайцем його імені до тих пір, поки у вас вже не встановляться стабільні дружні (партнерські) відносини з ним.

Зазвичай в китайському імені прізвище ставиться на перше місце і складається з одного, рідше двох ієрогліфів (складів). За прізвищем слід двоскладові (рідше - односкладове) ім'я.

Наприклад: “Ден Сяопін” - “Ден” - прізвище, "Сяопін" - ім'я, “Си-ма Сяньжу” - “Си-ма” - прізвище, “Сунжу” - ім'я. “Ма Хун” - “Ма” - прізвище, “Хун” - ім'я.

Ніколи не звертайтеся до китайця тільки на прізвище, наприклад “Ден”. З прізвищем обов'язково повинні використовуватися сполучні слова: титул (“президент”, “граф” тощо) або посаду (“директор”, “голова” тощо) або звернення (“пан”, “товариш” і пр.)

Лише близькі друзі чи родичі зазвичай звертаються до китайця по його імені: наприклад до “Ма Хуну” звертаються просто як “Хун”.Навіть якщо ви дізналися що в китайській імені прізвище а що ім'я, запитали чи можна до нього звертатися “просто на ім'я” і отримали позитивну відповідь - таке звернення може сильно образити китайця, особливо не звиклого до “простоті” і фамілярності іноземців.Зазвичай, для того щоб уникнути цього явища, китайці часто спілкуються з іноземцями беруть собі “імпортні” імена: Джон Ву, Тімоті Ванг, Вася Чжан, Ірина Лі.

Подання вашого імені. Працюючи з китайцями, постарайтеся переробити своє ім'я на як можна більш корото і зручно для вимови (відповідно - і для запам'ятовування) китайцями. Якщо ви так не зробите, то китайці будуть називати вам за очі своїми “зручними” кличками.

Навіть відносно нескладне ім'я, що містить понад три склади, може стати причиною переінакшення його у вас за спиною. Заздалегідь не подбавши про подання свого імені китайцям - ви можете отримати “ім'я” аж ніяк не за тією ознакою, яку Ви цінуєте в собі самі.

Представляючись китайцям - опускайте по батькові. Воно може викликати тільки плутанину. Китайці, представляючись офіційно, зазвичай дають всі свої титули цілком. Теж слід робити і іноземцям. Наприклад: кандидат технічних наук, кавалер Ордена Дружби Народів, директор науково-виробничої фірми “Парадигма”.

По можливості намагайтеся уникати звернення “товариш”, якщо звичайно не спілкуєтеся з партійними босами. Найпоширеніше в Китаї звернення - нейтральний “пан” / “пані”. Між собою китайці дуже часто використовують для опису іноземців нібито презирливе “лао вай” - “заморський диявол”. Не сприймайте це на власний рахунок - це всього лише архаїчна форма опису Некитайців. Вона вже не несе в собі ні презирства, ні образливих відтінків. Якщо іноземець вже добре знайомий китайцеві і сприймається ним як “своя людина”, з боку китайця може спостерігатися кілька поблажливе ставлення, яке відображає лише давню, що в'їлася в кров звичку китайців вважати себе “середині держави” та обраною нацією. На практиці це не загрожує іноземцю нічим небезпечним, особливо якщо останній сприймає “снобізм” китайців з гумором.

Професійні титули

Китайці дуже часто звертаються один до одного по посаді чи професійному титулу: “Директор Чжан”, “Мер Ван”, “Голова Мао”.Звернення “Сяоцзе” до жінок у сфері послуг (продавці, покоївки, касири) те саме що по-українськи “Дівчина”, безвідносно до віку.

Візитні картки. Картки слід друкувати українською з одного боку і на китайській з іншого. В іншому випадку, особливо будучи на виставках, ваші картки ризикують загубитися в купі “невпізнаних”. У крайньому випадку - краще використовувати картку на англійській мові.

Переконайтеся, що в картці використовується спрощене написання ієрогліфів китайською мовою, а не класичне складне, прийняте на Тайвані і в Гонконзі.

Якщо ви збираєтеся відвідати і КНР і Гонконг з Тайванем - попросіть перекладача заздалегідь помітити коробки з різними наборами карток.

Картками прийнято обмінюватися на початку зустрічі при поданні один одному. Власноручні виправлення і додавання на картці (наприклад - стільниковий телефон) не вважаються ознакою поганого тону.

За класичною китайською традицією візитну слід картку подавати і приймати ухвалено двома руками з легким поклоном (и) або нахилом голови. Ця традиція суцільно й поруч у Китаї вже не дотримується. Але дотримуються її люди завжди сприймаються з розумінням і повагою.

Правила ведення світської бесіди

Стандартне привітання в Китаї по відношенню до незнайомих звучить як “Ni hao?”, Що рівнозначно нейтральному “Здрастуйте”, у відповідь звичайно треба “Ni hao?”. Для того щоб підкреслити повагу до співрозмовника може використовуватися звернення “на Ви” - “Nin hao?”. Звернення “на Ви” в Китаї прийнято по відношенню до людей старшого віку або рангу (керівник), а також високого соціального стану (вчитель, поліцейський).

Після привітання Вас можуть запитати “Jinlai zenme yang?” (Як ви поживаєте?), “Shenti hao ma?” (Як Ваше здоров'я?), “Jiali zenyang?” (Як Ваша сім'я?), “Gong zuo mang ma?” (Як робота?), “Xuexi mang ma?” (Як навчання?) і т.д. Відповіді передбачаються прості типу “Hen hao” (Відмінно, дуже добре), “Hai xing” (Добре), “Mama huhu” (Непогано), “Jiu nayang” (Як зазвичай).

Один з поширених варіантів привітання звучить як “Ni chi fan le mei you?”, Що буквально означає питання про те, пообідали Ви вже, і походить від важливості прийому їжі в китайській культурі.У цілому таке явище як трапеза має більш виражене соціальне значення в Китаї, ніж на Заході, тому і їжа і кулінарні пристрасті - це завжди бажані теми для обговорення.

Іноді Ви можете бути збентежені або напружені досить прямими питаннями про Ваш сімейний стан, роботу, сім'ю. Не дивуйтеся, почувши такі прямі запитання, це китайська манера вести світський розмову. Іноді Вас навіть можуть запитати про Вашу зарплату, що незвично нам, але абсолютно нормально в Китаї. У цілому китайці розмовляють значно більш прямолінійно, і часом це може здатися безцеремонним, але пам'ятайте, що це відбувається через мовної різниці і не має наміру образити Вас.

У світській бесіді з малознайомою людиною бажано не піднімати обговорення політично орієнтованих тем таких як культурна революція, критика системи Мао, Тибетське і Тайванське питання, жорстоке поводження з тваринами.

Напевно Ви чули не раз про це - у Китаї дуже важливі такі поняття як “зберегти обличчя” або “втратити обличчя”. Китайці дуже пишаються своєю культурою, кухнею, традиціями. Поважайте це і намагайтеся не ставити китайця в скрутне становище, в якому він може втратити обличчя перед своїми співвітчизниками. Намагайтеся бути ввічливі, посміхайтеся. Китайці дуже сприйнятливі до Вашого поведінки і схильні відповідати тим же. Якщо Ви звертаєтеся з китайцем в зарозумілій або грубому тоні, Ви отримаєте у відповідь таке ж звернення.

Також прагніть залишатися спокійним, витриманим і доброзичливим в стресових ситуаціях. Злість і агресія тут неконструктивні і не допоможуть Вам у вирішенні проблеми. Навіть якщо Вас обдурили, постарайтеся вирішити проблему по можливості більш м'яко і гнучко: залишаючи можливість китайцеві зберегти обличчя, Ви досягнете своєї мети набагато швидше.

На закінчення ще кілька слів про терпимість. Деякі місцеві звички і звичаї можуть бути неприємними або важче переносяться, як наприклад повсюдне куріння або плювання на вулиці. Для місцевих жителів це природно, тому постарайтеся не дратуватися марно і приймати це як частина культури.

Візит в гості

У цілому китайці відомі своєю гостинністю, але запрошення іноземця в гості до свого будинку є проявом великої довіри. Якщо Ви отримали таке запрошення, слід висловити свою вдячність і точно відповісти, чи зможете Ви прибути чи ні. Якщо Ви зайняті в призначений час, слід висловити свій жаль і постаратися домовитися про інший час.

Мова тіла

Всі китайці дуже не люблять, коли до них торкаються незнайомі люди і іноземці. Жінки особливо відчувають практично фізіологічну неприязнь до тактильним знаків уваги з боку сторонніх чи малознайомих людей. Обійми, поплескування по спині, цілування, і взагалі будь-які інші форми тісних тілесних контактів можуть шокувати китайців.

Ніколи не показуйте на китайців вказівним пальцем. Для цього служить відкрита долоня внутрішньою стороною догори. Клацання пальцями вважаються дуже непристойним жестом.

Вважається вкрай непристойним і грубим класти ноги на стіл або стілець. Нічого не передавайте або не вказуйте на що-небудь ногами.

Вважається дуже негігієнічним сякатися в хустку і потім засовувати його собі назад у кишеню.

Люди однієї статі можуть прогулюватися, взявшись за руки. Це жест глибокої дружби і довіри. Китайці можуть шумно і швидко засмоктувати повітря через губи і зуби, висловлюючи тим самим утруднення або здивування, викликане зверненим до них питанням.

У Китаї прийнято обмінюватися подарунками з колегами по бізнесу. Чим більше угода - тим цінніші подарунки. Подарунки даруються наприкінці переговорів. Уникайте подарунків надмірно дорогих - щоб не поставити китайців у незручне становище. Дотримуйтеся принципу “золотої середини” при виборі подарунків. Корпоративні подарунки вручаються главі фірми або його заступнику. Даруйте подарунки завжди в тому ж порядку, в якому вони були вам представлені.

Ідучи в гості додому - завжди майте з собою невеликий сувенір для господині: коньяк (лікер), шоколад, тістечка (торт).

Ніколи не даруєте чотири речі. На діалекті “чотири” означає “смерть”.

Заборонені дари: зарубіжна валюта, монети. Не даруйте сир, навіть дуже рідкісних сортів. Китайці його не їдять. Столове вино західного типу у китайців не в пошані. Годинники настільні або настінні. Особливо не варто дарувати людям похилого віку. “Годинник” на деяких діалектах китайської мови звучать як “поховання”. Не даруйте фрукти, поки не станете з китайцями хорошими друзями. Дарувати фрукти малознайомим людям - образливо. Не можна дарувати зелених головних уборів. Це натяк на те, що хтось у родині зраджує своїй половині.

Вручаючи подарунок, тримайте його обома руками. У Китаї подарунки зазвичай не розгортають відразу після отримання. Обов'язково вручайте подарунок кожному. Або не вручайте зовсім. Можна дарувати подарунок групі. Зрілі китайці зазвичай спочатку відмовляються від подарунка. Потрібно просити прийняти подарунок вдруге.

Висновки

Узагальнивши подану інформацію, можна зробити наступні висновки.

В Китаї існують такі загальні правила поведінки і звичаї:

- З поздоровленнями або вітанням першим виступає найстарший з присутніх на зборах, дні народження або іншому заході.

- Рукостискання є найбільш поширеною формою вітання з іноземцями.

- Багато хто не встає під час вітання - це нормальна практика

- Китайці мають прекрасне відчуття гумору. Самокритика і уміння посміятися над самим собою - відмінна риса практично всіх корінних жителів Китаю.

Діловий протокол:

- Китайські бізнесмени вважають за краще будувати ділові відносини не безпосередньо, а через посередників.

- Перед прибуттям до Китаю варто відправити матеріали, написані на китайській мові

- Про важливу ділову зустріч необхідно домовлятися наперед - за два-три місяці, бажано у письмовій формі.

- Ви повинні прибути на зустріч вчасно або небагато раніше. У Китаї пунктуальність - це символ чесноти.

- На зустріч з китайськими партнерами одягайтеся скромно. Віддайте перевагу темним тонам. Костюм з краваткою необхідні лише на офіційних прийомах.

- Ваше рукостискання не повинно бути сильним. Також не слід трясти руку компаньйона. До речі, краще всього замінити рукостискання на традиційний в Китаї уклін.

- Старайтеся не торкатися партнера після рукостискання.

- Якщо вас представляють групі китайців - вони можуть вітати вас оплесками. Слід поаплодувати у відповідь.

- Китайцям імпонують скромні люди. Поводьтеся стримано, говоріть не дуже голосно.

- Звернення Ви (нин) вживається набагато рідше, ніж у європейських мовах, переважно по відношенню до літніх або малознайомим людям.

- Звертаються до співрозмовника або на прізвище та ім'я разом, чи пан (пані) плюс прізвище, що залежить від ступеня близькості відносин.

- Працюючи з китайцями, постарайтеся переробити своє ім'я на як можна більш коросто і зручно для вимови (відповідно - і для запам'ятовування) китайцями.

- Картки слід друкувати українською з одного боку і на китайською з іншого. Картками прийнято обмінюватися на початку зустрічі при поданні один одному. Власноручні виправлення і додавання на картці (наприклад - стільниковий телефон) не вважаються ознакою поганого тону. За класичною китайською традицією візитну слід картку подавати і приймати ухвалено двома руками з легким поклоном (и) або нахилом голови.

- Жителі Китаю надають велике значення встановленню дружніх неформальних відносин з іноземними колегами, тому вас напевно привітно запросять в ресторан або в гості.

- Ніхто з присутніх за столом не має права приступити до їжі, поки найважливіша персона не подасть знак. Якщо до столу подали суп, значить, трапеза наближається до кінця. За правилами китайського етикету гість повинен встати з-за столу першим.

- Оскільки для китайців дуже важливий “дух дружби” (як вони це називають), вам ставитимуть багато особистих питань.

- У Китаї прийнято обмінюватися подарунками з колегами по ділових відносинах. Чим більше угода - тим цінніші подарунки. Подарунки слід дарувати тільки після завершення справи.

Список використаних джерел

1.Абаев М. Чань-буддизм і культурно-психологічні традиції в середньовічному Китаї / Новосибірськ: Наука, 1989. 643 с.

2. Максим'як В., Нинюк М. Професійна етика державних службовців // Вісник державної служби України, № 2, 2003. С. 23 - 25.

3. Маслов А. Містерія Дао / М.: Сфера, 1996. 433 с.

4.Малявин В. Конфуцій / М.: Молода гвардія, 1992. 543 с.

5. Хьойзінга Й. Осінь Середньовіччя / М., 1988. 431 с.

6. Етика державної служби // Государственная служба. Проблеми професійної етики. Зарубіжний досвід. Реферативний бюллетень / М.: Вид-во РАГС, №2 (22), 2005. С. 43 - 49.