Повноваження влади як фундаментальний принцип організації і діяльності державного апарату

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Згідно з статтею 102 конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Глава держави користуються правом недоторканності на час виконання повноважень.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України,його повноваження достроково в разі відставки; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; усунення з поста в порядку імпічменту; смерті.

Інститут президентства є одним з головних елементів у системі державного управління.

Інститут президентства є гарантом суверенітету, національної незалежності, територіальної цілісності та безпеки держави.



4. Система «стримувань і противаг» як складова поділу державної влади. Її особливості, обумовлені формою державного правління

4.1Загальна характеристика системи «стримувати і противаг», завдання і засоби системи

Незалежність і самостійність гілок державної влади є відносною,оскільки реальне функціонування єдиного державно-владного механізму відбувається на основі принципів її поділу та передбачає наявність системи стримувань та противаг,яка є умовою реалізації принципу поділу влади. Поява системи стримувань і противаг пов'язана, з активізацією держави у сфері управління суспільними процесами, які без повсякденного співробітництва гілок державної влади було б важко здійснювати.[44.] Вона виступає надійним засобом усунення негативних явищ, які виникають під час організації та функціонування державної влади, за її допомогою якої відбувається взаємодія різних гілок влади в процесі вирішення ними загальнодержавних питань. Практична реалізація ідеї стримувань і противаг пов'язується з необхідністю не тільки запобігти надмірній концентрації влади, а й забезпечити стабільність і сталість в діяльності державних інститутів, слугувати кращій їх організації та злагодженості, подолання можливого протистояння та конфронтації всередині державного механізму.

Система стримувань і противаг має такі основні завдання:

1.Забезпечити розподіл гілок влади і наділити їх інструментами взаємного контролю і стримування,щоб ні одна з гілок не могла підкорити собі іншу;

2.Ускладнити процес прийняття стратегічно значущих рішень ,збільшити час прийняття таких рішень і приєднати в цей процес широке народне представництво,щоб виключити спонтанність і непродуманість в діях влади,а також виключити можливість впливу зацікавлених зовнішніх сил на процес прийняття рішення ;

3.Забезпечити єдність демократичної влади і служіння держави спільним цілям і завданням народу;

4.Стримування,протидія,урівноваження гілок влади;

5. Підкореня всіх гілок влади єдиним цілям.

Тобто,дана система покликана обмежити державну владу таким чином,щоб керівництво країни ,від імені народу,не могло зловживати владою або прийняти помилкове рішення..

Основними засобами стримувань та противаг є:

-- Конституція

-- повноваження гілок влади ,їх перелік в Конституції,чіткий однозначний розподіл повноважень між гілками

-- процес і правила формування органу влади,виборчий процес.

-- прописаний процес взаємодії гілок влади між собою і наділення їх інструментами взаємного контролю та протидії:

а)право доступу до інформації,аудиту,отримання звіту про діяльність;

б)утвердження на посаді вищих державних діячів,суддів;

в) процедура ратифікації угод;

г)право накладання вета;

д)право призначення на посаду;

е)право звільнення з посади;

- народний контроль:

а) прозорість діяльності влади;

б)ЗМІ;

в)підзвітність і підконтрольність усіх гілок влади;

е)участь в державному управлінні - референдум,народні комісії;

д)суспільне обговорення законопроектів;

є)теледебати;

ж)можливість здійснювати народну ініціативу на національному рівні[35.]

Модель механізмів стримувань і противаг, прийнята у політичній практиці демократичних країн, забезпечує:

— розподіл повноважень між органами державної влади;

-- відносну самостійність ключових органів державної влади під час здійснення їхніх повноважень;

-- надання відповідних контрольних повноважень кожній гілці влади

4.2 Застосування системи стримувань і противаг в різних формах правління

І парламентським, і змішаним формам правління однаково властиві такі складові системи стримувань і противаг

-- здійснення повноважень глави держави і глави уряду різними особами в усіх країнах-членах ЄС та в Україні;

-- різні строки повноважень ключових органів державної влади -Ірландія, Нідерланди, Франція, ФРН, Польща ;

-- формування уряду відбувається як результат спільних дій парламенту і глави держави в межах здійснення їхніх установчих повноважень. В країнах-членах ЄС, залежно від форми правління, розрізняють два основних типи процедури формування уряду:

-- глава держави призначає главу уряду і за пропозицією останнього - інших членів уряду, у багатьох країнах наступним етапом формування уряду є представлення парламенту складу уряду і урядової програми з метою отримати вотум довіри [38.с.66.]

-- парламент призначає главу уряду за пропозицією глави держави з одночасним голосуванням за програму діяльності уряду, після цього президент країни за пропозицією глави уряду призначає членів уряду --Угорщина, Естонія;[39.с.192]

-- політична відповідальність уряду перед парламентом;

— право глави держави розпустити парламент;

-- двопалатна структура парламенту як у федеративних державах, так і у багатьох унітарних за типом державно-територіального устрою країнах;

-- процедура імпічменту щодо президента -Італія, Польща, Франція, Португалія, Україна,та інших вищих посадових осіб -Франція, Польща;

-- повноваження органів конституційної юрисдикції щодо контролю за дотриманням принципу поділу влади -Австрія, Болгарія, Іспанія, ФРН, Італія, Португалія, Польща[ 26.с.75-76]

Серед характерних ознак системи стримувань і противаг, притаманних лише парламентським республікам виокремлюють такі:

-- обмеженість повноважень глави держави у сфері виконавчої влади;

-- надання реальної компетенції в цій сфері уряду та його главі -ФРН, Італія, Австрія, Чехія, Словаччина, Угорщина );

Фактично номінальний характер права президента країни розпускати парламент - право президента країни розпустити парламент реалізується, зазвичай, за пропозицією прем'єр-міністра

Системі стримувань і противаг за змішаної форми правління притаманні такі специфічні риси:

-- обрання як президента країни, так парламенту прямими загальними виборами;

— право президента розпустити парламент ;

-- широке коло спільних повноважень президента та парламенту країни, передусім установчих (формування уряду, судової гілки влади ;

-- право промульгації законів та право відкладального вето президента країни;

-- контрасигнування актів президента країни главою уряду або профільним міністром;

-- підписання актів уряду президентом країни (Франція, Португалія, Фінляндія);



4.3 Світова практика застосування системи стримувань та противаг

США є непоганим прикладом институціоналізації системи стримувань та противаг в державному управлінні президентської республіки. В Конституціїї закріплений принцип розподілу влади і перелік повноважень кожної гілки влади. Конгрес при набрані 2/3 голосів обох паат може пропонувати зміни та поправки до Контитуції. Для зміни Конституції поправки повинні пройти ратифікацію ѕ штатів.

США використовує різноманітні інструменти стримувань - наприклад, право вета. Воно надене Президенту-представнику виконавчої влади,він може наклати його на законопроекти Конгресу- законодавчою владою. Але це право не абсолютне,у випадку набору законопроектом після повернення в Конгрес 2/3 голосів обох палат,закон може вступити в силу не дивлячись на вето Президента

Система стримувань і противаг прописана і в питаннях міжнародних угод, всі угоди підписані Президентом ,повинні пройти процедуру ратифікації Конгресом. Так як Конгрес двохпалатний в середині Парламенту також застосовується система стримувань і противаг. Система розділяє функції палат - законотворчість,імпічмент відносяться до завдань нижньої палати,контрольні функції і кадрові питання відносяться до компетенції верхньої палати.

Своєрідна система стримувань і противаг у Швеції, там вона втілюється через громадянський контроль державної машини. Конституція Швеції складається з Актів і містить перелік політичних і громадянських прав і свобод. За внесення змін до конституції,якщо вони направлені на обмеження конституційних прав і свобод, повинни проголосувати не менше 5/6 всіх депутатів парламенту. Будь-які поправки до конституції повинні пройти народний референдум, після чого у випадку прийняття народом,поправки повинні пройти ратифікацію наступним скликанням депутатів парламенту.

Ще в 1908 році у Швеції був введений незалежний від королівської влади інститут уповноважених,парламентський омбудсмен,який здійснював нагляд за судами і адміністративними органами,захищаючи інтереси простих людей від порушення закону.

Механізм стримування у Швеції побудований на абсолютному контролі парламентом діяльності керівництва і судів,а також на забезпечені прозорості їх діяльності перед суспільством. При цьому керівництву надана певна самостійність в призначенні вищих державних посадовців,суддів,внесення законопроектів в парламент. Проте в сфері зовнішніх відносин все таки необхідне погодження з парлементом.

4.4 Моделі поділу державної влади

Відповідно до конфігурації відносин між вищими органами держави виявляються відмінності між сучасними формами правління, які відзначаються такими моделями поділу державної влади:

-- «жорсткий» поділ влади -притаманний президентським республікам;

-- «м'який» поділ влади -парламентські республіки та парламентські монархії;

-- «змішаний» поділ влади -республіки зі змішаними формами правління[12с.76] «М'яка» модель поділу влади - та модель поділу ,де різниця між законодавчою й виконавчою владою не має суттєвого значення, оскільки тією й іншою володіє партія парламентської більшості, лідер якої одночасно керує урядом і контролює цю більшість. Реальний поділ державної влади тут відбувається всередині парламенту між сформованим партією чи коаліцією партій парламентської більшості урядом та опозицією. «Жорстка» модель поділу влади --поділ влади, який характеризується формальною ізольованістю кожної з її гілок і відсутністю між ними тісних функціональних відносин «Змішана модель поділу влади» -- як і в президентській республіці, тут главу держави обирають на загальних виборах. У деяких випадках він наділений значними повноваженнями у сфері виконавчої влади або навіть очолює її. З іншого боку, як і в парламентарній республіці, суб'єктами виконавчої влади є прем'єр-міністр і уряд в цілому, які несуть відповідальність перед представницьким органом. У наші дні змішані республіканські форми правління є досить поширеними: тільки в Європі їх мають Австрія, Болгарія, Ірландія, Ісландія, Македонія, Польща, Румунія, Словенія, Фінляндія, Франція і Хорватія.



5. Модель поділу державної влади та система стримувань і противаг за Конституцією України 1996 р.

5.1.Характеристика законодавчої,виконавчої і судової гілок влади згідно з Конституцією України

Згідно з ст. 6 Конституції України: «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України»[20.ст.6КУ] Таким чином, Конституція України закріп лює не тільки сам принцип розподілу влади, а передбачає також дію системи стримувань і противаг, спрямовану на забезпечення оптимальної діяльності апарату державної влади.

Також, Стаття 5 Конституції визначає, що: « Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування»[20.ст.5КУ][31.]

Згідно Статтею 75. Конституції України: « Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України[20.ст.75КУ][32.]

До повноважень Верховної Ради України належать:

- внесення змін до Конституції України;

- визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

- призначення виборів Президента України;

- усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту);

- розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

- затвердження бюджету і внесення змін до нього;

- оголошення за поданням Президента стану війни і укладення миру;

- прийняття рішення про використання Збройних Сил та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

- надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра України.

Верховна Рада здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України входять до її компетенції. Серед них - затвердження загальної структури і визначення функцій Збройних Сил, Служби Безпеки України, інших військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ. Вона також ухвалює рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення до інших держав підрозділів Збройних Сил України та про допуск військових формувань інших держав на територію України.

Основними організаційно-правовими формами діяльності Верховної Ради є сесії та засідання

Голова Верховної Ради:

- веде її засідання;

- організовує підготовку питань на розгляд Верховної Ради;

- керує діяльністю апарату Верховної Ради;

- представляє парламент у зовнішніх зносинах;

- підписує акти Верховної Ради.

Статті 113 і 114 Конституції України визначають систему виконавчих органів України.

«Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.»[20.ст113.КУ][15.]

Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, «Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри»[20.ст.114КУ].

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (уряд). Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом і Верховною Радою, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді у межах, передбачених Конституцією.

Кабінет Міністрів забезпечує:

- державний суверенітет і економічну самостійність;

- здійснення її внутрішньої і зовнішньої політики;

- виконання Конституції і законів, актів Президента;

- проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

- підготовку проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження Верховною Радою;

До складу Кабінету Міністрів входять Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри.

Прем'єр-міністр призначається Президентом за згодою Верховної Ради. Інші члени Уряду призначають Президентом за поданнам Прем'єр-міністра.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.[6.1.с.55]

Судова гілка влади визначена статтею 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.[ 33.]

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.[34.]

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.» Судова влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів - судів.

Поняття судової влади містить два основні компоненти:

-- цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи -- суди;

-- ці органи наділені тільки їм притаманними повноваженнями.

Судову владу реалізують через:

-- здійснення правосуддя;

— конституційний контроль;

-- контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;

— формування органів суддівського самоврядування;

-- роз'яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

-- утворення державної судової адміністрації.

Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов'язані з розглядом справ. Це організаційні та інформаційно-аналітичні дії -- узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації.

Судову владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно - розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.

Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.[17.] Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Сучасна модель організації державної влади в Україні пройшла еволюцію від монократичної форми, яка була притаманна радянській моделі державності, транзитом до перехідної змішаної форм, які поєднували в собі парламентаризм і президенціалізм. Після набуття незалежності Україною спорадичні і несистемні зміни до Конституції колишньої УРСР 1978 р. відображали досить дивну суміш елементів радянської та ліберально-демократичної форм організації публічної влади, яка містила в собі значний конфліктний потенціал між Верховною Радою і нововведеним інститутом Президента. Гостре протистояння між Президентом і Верховною Радою та деякі інші політичні фактори стали перепоною для прийняття нової Конституції України, внаслідок чого було досягнуто компроміс у вигляді Конституційного Договору від 1995 р., яким фактично встановлювалося суперпрезидентська форма правління із притаманними їй надмірним перерозподілом владних повноважень на користь глави держави - Президента. Частково проблему легітимності Конституційного Договору було забезпечено прийняттям 28 червня 1996 р. нової Конституції України, яка визначила президентсько-парламентську форму правління.

У контексті організації публічної влади Конституція України 1996 р. запозичила значне число елементів Конституції V Французької республіки: президенту надавалися значні повноваження, він забезпечував належне функціонування органів публічної влади та додержання Конституції і міжнародних договорів.

Задумка засновників Конституції України 1996 р. полягала в тому що президенціалізм дасть змогу мобілізувати інтелектуальну еліту країни для проведення рішучих і корінних реформ, спираючись на професійну бюрократію на засадах безсторонності і наближеності до громадян. Адже сенсом заснування та функціонування будь-якої влади у суспільстві є забезпечення рівного доступу кожного громадянина до суспільних благ.

Водночас Конституція України 1996 р. заклала дуалізм виконавчої влади, за якого Президент загалом домінує у процесі формування Кабінету Міністрів, який несе відповідальність як перед главою держави, так і перед парламентом.[ 27с.3-11]

8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила закон на основі проекту Симоненка--Медведчука про зміни до Конституції ,який передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років[15]. Закон набув чинності самостійно з 1 січня 2006 року.

Після приходу до влади Віктора Януковича і Партії Регіонів 1жовтня 2010 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та прийняття. Згідно з рішенням КС, відповідний закон № 2222 втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення. Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року та звернувся до органів державної влади з вимогою невідкладно привести українське законодавство у відповідність до Основного Закону в редакції від 28 червня 1996 року.

Конституційна модернізація, яка була втілена 8 грудня 2004 р. лише розбалансувала систему президенціалізму в Україні, оскільки не зачепила його в істотних елементах, однак поглибила конфліктний потенціал, оскільки було внесено диференціацію у формування уряду як з боку Президента, так з боку парламентської більшості.

5.2 Противаги і стримування гілок влади в Україні

Противаги і стримування парламенту:

-- особливий порядок прийняття законів; ускладнену функцію внесення змін до Конституції: внесення змін до першого, третього і тринадцятого розділів вимагає затвердження всеукраїнським референдумом, призначеним Президентом [20.ст.156 КУ];

-- окремі положення Конституції України зовсім не можуть бути предметом перегляду[20.ст. 157 КУ].

-- наділення певних органів спеціальними повноваженнями щодо стримування влади Верховної Ради:

Противаги Президенту:

З боку Верховної Ради:

а)вона наділена правом усунення Президента з поста в порядку особливої процедури (імпічменту) в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину [ 20.п.10 ст.85; ст. 111 КУ];

б)вона може подолати вето Президента на прийнятий закон двотретинною більшістю від свого конституційного складу [ч.4 ст.94 КУ];

в)має право направляти запити Президентові на вимогу народних депутатів, 1-го чи групи, або комітету Верховної Ради, попередньо підтриману не менш як однією третиною від її конституційного складу [п.34 ст.85 КУ];

г)затверджує Державний бюджет, у якому містяться й розміри видатків на утримання Президента та його апарату [20.п.4 ст. 85 КУ];

д)визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, яких повинен дотримуватись у своїй діяльності глава держави [20.п.5 ст. 85 КУ].

З боку Кабінету Міністрів засоби впливу на Президента, враховуючи форму правління в Україні, є обмеженими.

Зі сторони Конституційного Суду противаги Президенту і Верховній Раді, виражаються в праві визнання актів глави держави неконституційними [20.ч.2 п.1 ст. 150; ст.152 КУ].

Противаги Кабінету Міністрів

Стримування зі сторони Верховної Ради:

а)парламент розглядає і приймає рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів [ 20.ч.11 ст.85 КУ];

б)він дає згоду на призначення Президентом Прем'єр-міністра [20.ч.12 ст.85 КУ];

в)парламент здійснює контроль за діяльністю Уряду відповідно до Конституції [ 20.ст.85 КУ];

г)Верховна Рада вправі висловити недовіру Кабінетові Міністрів, що веде до його відставки [ 20.ст. 87 КУ].

Зі сторони Президента:

а)призначає, за згодою Верховної Ради [20.п.12 ст.85; п.9 ст. 106 КУ]Прем'єр-міністра, і припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку;

б)призначає членів Кабінету Міністрів та припиняє їхні повноваження на цих посадах[20.п.10 ст. 106КУ];

в)може скасовувати акти Уряду, в тому числі з мотивів доцільності [ 20.п.16 ст.106 КУ].

Конституційний Суд має право визнати постанову, розпорядження чи інший нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів неконституційним [20.ч.3 п.1 ст. 150; ст.152 КУ].

Верховна Рада України може висловити недовіру Кабінету Міністрів України.

Органи судової влади постановою законних та обґрунтованих, рішень та вироків, шляхом застосування чинного законодавства на основі принципу рівності всіх перед законом та трибуналом, стримують інші гілки влади від зловживань. При реалізації своєї компетенції органи виконавчої та законодавчої влади повинні діяти в межах закону та наданих їм повноважень, щоб не відчути на собі дієвість судової влади.

Визначення та закріплення в Конституції України системи стримувань і противаг як засобу організації державної влади ще не означає, що існує вироблений та випробуваний на практиці дійовий механізм функціонування цієї . Нестабільність її в Україні визначається такими факторами, як: нетривала практика застосування норм Конституції України 1996 р.; складний економічний, політичний та соціальний стан в країні; протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади; боротьба між численними політичними партіями; малий досвід діяльності вперше створених державних органів; недосконалість правової системи України ;невідповідність значної кількості законів Конституції 1996 р.. Тому в сучасний період достатньо актуальною є проблема ретельного аналізу норм Конституції, які визначають стримування і противаги державної влади.



Висновки

Проаналізувавши та дослідивши поняття і сутність державного апарату та принципи його організації і діяльності, формування ідей і теорій поділу державної влади, розглянувши характеристики трьох основних гілок влади- законодавчої, виконавчої та судової, а також системи «стримувань та противаг» і моделей поділу державної влади можна зробити такі висновки:
Головним інститутом,який уособлює та представляє державу,є державний апарат. Державний апарат являє собою систему органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави, досягаються різноманітні цілі та завдання держави. Він є важливим складовим елементом будь-якої держави, що забезпечує управління державними і громадськими справами.

Державний апарат - це сукупність державних органів,їх ланок і підрозділів,уповноважених безпосередньо здійснювати державну владу та управління,що спираються у своїй діяльності на можливість застосування примусу.

Важливим і невід'ємним елементом структури державного апарату є орган держави

Державний орган -- це структурний первинний елемент апарату держави, створений державою чи обраний безпосередньо народом внутрішньо організований колектив державних службовців, які наділені державно-владними повноваженнями та необхідними матеріально-технічними засобами для виконання завдань і функцій держави
Поділ влади є однією з основних рис сучасної правової демократичної держави. Він є - основоположним принципом, відповідно до якого в демократичній правовій державі мають співіснувати самостійні галузі державної влади - законодавча, виконавча, судова, кожна з яких здійснюється незалежними один від одного органами, що перебувають у стані стримування і взаємного контролю.

Розвиток терії поділу влади розпочали античні мислителі Арістотель, Платон, Полібій.

У період Середньовіччя цією теорією займався Марсилій Падуанський. У період Нового часу свої концепції теорії поділу влади висували такі відомі вчен, як Д. Локк,Ш. Монтеск*є, Ж.Ж. Руссо, І.Кант, Ф.Гегель. Свого практичного втілення Теорія поділу влади набула в Конституції США 1787року.

За системою,яка була закріплена в Конституції США законодавча,виконавча і судова влада розділені не тільки організаційно,але й формально і повністю незалежні одна від одної. В той же час кожна з гілок влади наділена повноваженнями, що надають їй можливість контролювати і обмежувати інші гілки.

Законодавча влада -- це відокремлена гілка влади, делегована народом своїм представникам у парламенті, що надає їм виключне право приймати закони.

Парламент - єдиний представницький орган народу і єдиний законодавчий орган, який цілком або частково створює інші вищі органи держави, визначає основи внутрішньої і зовнішньої політики держави і бере участь у її здійсненні, контролює діяльність інших вищих органів і посадових осіб.

Виконавча влада -- підзаконна гілка державної влади, що має універсальний характер, спрямована на виконання законів та інших актів законодавчої влади шляхом здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень. Виконавча влада здійснюється урядом.

Судова влада -- це відокремлена гілка влади, що має виняткові повноваження на здійснення правосуддя.

Незалежність і самостійність гілок державної влади є відносною,оскільки реальне функціонування єдиного державно-владного механізму відбувається на основі приципів її поділу та передбачає наявність системи стримувань та противаг. Ніхто, крім судових органів, не має права здійснювати правосуддя. Суди при здійсненні правосуддя не залежать від будь-яких органів та осіб, мають керуватися тільки законом

Незалежність і самостійність гілок державної влади є відносною,оскільки реальне функціонування єдиного державно-владного механізму відбувається на основі приципів її поділу та передбачає наявність системи стримувань та противаг

Система стримувань і противаг озброєна власними засобами і містить складові,що відповідають різним формам правління. Існує три моделі механізму поділу влади- «жорстка», що притаманна президентським республікам,»м*яка»,що притаманна парламентським республікам, і «змішана» -що,притаманна республікам зі змішаними формами правління. Модель організації державної влади в Україні пройшла еволюцію від монократичної форми, яка була притаманна радянській моделі державності, транзитом до перехідної змішаної форм, які поєднували в собі парламентаризм і президенціалізм.

Будь-який орган влади представляє Україну як державу як всередині країни, так і ззовні. Державний орган діє за дорученням держави, яка законодавчо визначає правовий статус кожного з цих органів. Державно-владні повноваження, що закріплюються у компетенції відповідних державних органів, визначаються на основі встановлених законом чи іншим правовим актом предметів відання, прав і обов'язків, які необхідні їм для виконання їхньої діяльності. Компетенція цих органів визначається Конституцією України, законами України, нормативними указами Президента України, окремими постановами Кабінету.

Система органів державної влади побудованою за принципом розподілу влади, єдина система органів державної влади складається передусім із органів трьох видів. Згідно із ст. 6 Конституції України, розрізняють органи законодавчої, виконавчої і судової влади.

Законодавчу владу в Україні представляє Верховна Рада України, яка формується шляхом вільних і демократичних виборів. Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

- Виконавчу владою в Україні є Президент України і Кабінет Міністрів. Основні функції і повноваження Президента визначаються Конституцією України. За Конституцією Президент є главою держави і виступає від її імені. Згідно з Конституцією, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи і контролюючи їх діяльність. Функціонування та вибори членів Кабінету Міністрів регулюється відповідно до закону України «Про Кабінет Міністрів».

- Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами згідно із Конституцією України .Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону. Проект Концепції судово-правової реформи, розроблений на підставі нової Конституції України, передбачає таку систему судів загальної юрисдикції: місцеві суди -- районні суди, апеляційні суди, вищі суди, Веровний Суд України. Діяльність органів правосуддя регулюється законом України «Про судоустрій та статус суддів» Задумка засновників Конституції України 1996 р. полягала в тому що президенціалізм дасть змогу мобілізувати інтелектуальну еліту країни для проведення рішучих і корінних реформ, спираючись на професійну бюрократію на засадах безсторонності і наближеності до громадян. Адже сенсом заснування та функціонування будь-якої влади у суспільстві є забезпечення рівного доступу кожного громадянина до суспільних благ. Водночас Конституція України 1996 р. заклала дуалізм виконавчої влади, за якого Президент загалом домінує у процесі формування Кабінету Міністрів, який несе відповідальність як перед главою держави, так і перед парламентом.

Визначення та закріплення в Конституції України системи стримувань і противаг як засобу організації державної влади ще не означає, що існує вироблений та випробуваний на практиці дійовий механізм функціонування цієї системи.

Через складний економічний, політичний та соціальний стан в країні; протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади; боротьба у між численними політичними партіями; малий досвід діяльності вперше створених державних органів та недосконалість правової системи України і невідповідність значної кількості законів Конституції 1996 року на сьогодні є актуальною є проблема ретельного аналізу норм Конституції, які визначають стримування і противаги державної влади в Україні.

повноваження державний апарат розділення влада



Список використаної літератури

1. Абашмадзе B.C. Учение о разделении государственной власти и его критика :Тбилиси: "Сабчото Сакартвело"-1972.с.165

2Абдулаев М.И. Учение Канта о праве и государстве.//Правоведение. -1998. -№ 3. -С. 148

3. Азаркин Н.М. Политико-правовое учение Монтескье: Автореферат кандидатской диссертации.: Москва, // «Правоведение» № 1 - 1982.

4.Бабенко К.А. Конституційне закріплення принципу поділу державної влади як фундамент формування системи політико-правової взаємодії органів державної влади// Бюлетень Міністерства юстиції України. №1.--2009р.

5.Библиотетарь.ру -электронная библиотека // проблемы теории государства и права,вопросы и ответы [Електронний ресурс]. - Режим доступу: -http://www .bibliotekar.ru/teoria-gosudarstva-i-prava-4/82.htm
6.Болдырева Р.С Разделение властей: теоретико-правовые аспекты. Диссертация .канд. юрид. наук: 12.10.01:- Москва., 1998. - 164 c.- 458с.

6.1.Ващенко К.О., В. О. Корнієнка-заг.редакція Політологія для вчителя : навч. посібн. для студ. Педагогічних ВНЗ - К. : Вид-во іменіМ. П. Драгоманова, 2011. - 406 с

7. Вікіпедія : стаття Марсилій Падуанський [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B4%D1%83%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9
8.Вікіпедія: стаття «Розподіл державної влади» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8#.D0.9C.D0.BE.D0.B4.D0.B5.D0.BB.D1.96_.D0.BF.D0.BE.D0.B4.D1.96.D0.BB.D1.83_.D0.B4.D0.B5.D1.80.D0.B6.D0.B0.D0.B2.D0.BD.D0.BE.D1.97_.D0.B2.D0.BB.D0.B0.D0.B4.D0.B8
9.Ведєрніков Ю.А., В. С. Грегул Теорія держави і права: Навч. посіб.. -- 4те вид., доп. і переробл. -- Київ.: Центр навчальної літератури, 2005. -- 224 с.

10.Дзьобань О.П. Теоретичні основи поділу та взаємодії влади (історико - філософський аспект) //Бюл. Мін-ва юстиції України. - 2004.» №11С.66

11.Электронная библиотека правоведа Студилова: Учение Г. Гегеля о государстве и праве -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.studylaw.narod.ru/ippu/ippu_10_2.htm
12.. 24]. . Энтин Л. М. Разделение властей: опыт современных государств [Текст] / Энтин Л. М. -- М. : Юрид. лит., 1995. -- 176 с.

1310)ЗайчукВ.О., Н.М. Оніщенко «Теорія держави і права. Академічний курс»: Підручник (2-ге видання, доп.) / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - Київ.: Юрінком Інтер, 2008. - 688 с.

14Закон України № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України»

15.Закон У країни№ 742-VII від 21.02.2014

16.Закон України «Про державну службу» стаття 3.

17.Закон України «Про судоустрій і статус суддів»

18. Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського. - К.: Веселка, 1993.

19. Кокошкин Ф.Ф. «Лекции по общему государству и праву»- 2-е издание.: Москва- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dugward.ru/library/kokoshkin/kokoshkin_lekcii_po_obchemu_gos_pravu.html#633

20. Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30. -- Ст. 141.
21. Кириченко В.М., Куракін О.М.Теорія держави і права: модульний курс.: навч. посібник. / Київ. --: Центр навчальної літератури, 2010 -- 264с
22.Локк Джон. Два трактати про врядування / Джон Лок; [пер. з англ. О. Терех, Р.Димирець]. - К.: Основи, 2001. - 865 с.

23. Лук*янов Д.В.,С.П.Погребняк,В.С. Смородинський,Г.О. Христова Теорія держави і права:посібник для підготовки до державних іспитів/; за ред..О.В.Петришина. --2-ге вид.,допов.ізмінене. --Харків.:Право,2013. --208с.

24.Маймескулов Л.М. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН:[ Підручник для студентів вищих навчальних закладів.За редакцією професора Л. М. Маймескулова] -Харків.« -Право» -2011р. -847с.25..Монтескье Ш., Под общ. ред.: Баскин М.П.:Избранные произведения,в 2-х томах:Москва,Госполитиздат--1955 . - 799с.

26. Овсепян Ж. И. Судебный конституционный контроль в зарубежных cтранах. Правовая защита конституций / Ростовский гос. ун-т. -- Ростов н/Д. : Литера-Д, 1992. -- 318с.
27.Оніщук Микола д.ю.н.Президент Інституту правової політики Інформаційно-аналітичний бюлетень «КОНСТИТУЦІЙНА АСАМБЛЕЯ: політико-правові аспекти діяльності». -№4. -2012

28.Прозорова Н.С. Теория “разделения властей” и современное буржуазное государство. :Москва // Советское государство и право -№ 9,1974. -с.556.

29.Радник-український юридичний портал:Загальна характеристика, функції та принципи діяльності органів законодавчої, виконавчої та судової влади: -[Електронний ресурс]. - Режим доступу - http://radnuk.info/pidrychnuku/teoriua-prava/38-tsvik/159-s-4-----------.html

30.Ребкало В. А. Шахов, Е. А. Афонін та ін.]; за заг. ред. В. А. Ребкала, М. М. Логунової, В. А. Шахова Система стримувань і противаг усфері державно-управлінських відносин: . - Київ.: НАДУ, 2008. - 72 с.

31..Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008}))
32.Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2002 від 17.10.2002
33. РішенняхКонституційного Суду № 9-зп від 25.12.97, № 8-рп/2002 від 07.05.2002, № 15-рп/2002 від 09.07.2002, № 3-рп/2012 від 25.01.2012}

34. Рішення Конституційного Суду № 8-рп/2002 від 07.05.2002
35. Сало І. С. Механізми стримувань та противаг у політичних системах країн ЄС та в Україні / І. С. Сало // Стратегічні пріоритети. - 2009. - № 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/book/StrPryor/11_2009/10.pdf.

36. Сатышев. В. Е. Генезис теории разделения властей. -- Тр. ВЮЗИ, т. 22, ч. 2. М., 1971, с. 61--88с 586.с

37. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. -- Харків: Консум, 2001. -- 656 с.

38. Шаповал В. М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. - К., «Програма Л», 1995.136 с];

39. Чиркин В.Е. (отв.ред.). Сравнительное конституционное право / РАН; Институт государства и права -- М. : Изд. фирма «Манускрипт», 1996. -- 729с.

40. Цвік М.В,О.В.Петришин,Л.В.Авраменко та ін Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів ]/ М; За ред.. д-ра юрид. Наук,проф..,акад. АПрН України М.В.Цвіка, д-ра юрид. Наук,проф..,акад. АПрН України О.В.Петришина. -- Харків:Право,2009. -- 584с.

41. Юридическая компания Ампаро: Разделение властей как признак правового государства- статья.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk-amparo.ru/amparo00074.html
42.CENTER YF : РАЗДЕЛЕНИЕ ВЛАСТЕЙ: статья [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.center-yf.ru/data/stat/Razdelenie-vlastei.php
43.SMARTPOLITIC Жан-Жак Руссо о законодательной и исполнительной власти- статья[Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.smartpolitic.ru/smapos-878-1.html
44.PRAVOZNAVEC.COM.UA-електронна бібліотека юридичної літератури. Стаття СИСТЕМА СТРИМУВАНЬ І ПРОТИВАГ ЯК ЗАСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: ФРИЦЬКИЙ Ю.О, Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pravoznavec.com.ua/period/article/4072/%D4

Размещено на Allbest.ru