Експертиза в кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

КАФЕДРА КРИМІНАЛІСТИКИ

КУРСОВА РОБОТА

з Криміналістики

на тему «Експертиза в кримінальному провадженні»

м. Харків 2013 рік



План

Вступ

Поняття експертизи в кримінальному провадженні її види та значення

Система судово-експертних установ в Україні

Підготовка матеріалів і формулювання питань експерту

Види зразків і тактика їх отримання для проведення експертизи

Процесуальні й організаційні засади залучення експерта і проведення експертиз

Оцінка і використання висновку експерта у кримінальному процесі

Висновок

Використана література

Додатки

експертиза кримінальна зразок висновок



Вступ

На моє переконання, судова експертиза є комплексним правовим інститутом, використання можливостей якого органами досудового розслідування допомагає підвищити ефективність його діяльності. застосування вказаної форми спеціальних знань дає можливість встановити обставини вчиненого кримінального проступку. У зв`язку з цим дослідження положень зазначеного інституту має важливе як теоретичне, так і практичне значення.

Україна встає на шлях до реформування і це зумовлює необхідність подальшого розвитку демократичних інституцій, а також правових механізмів забезпечення охорони прав та законних інтересів людини. Особливе місце у вирішенні цих завдань відводиться системі правоохоронних органів.

Подолання певних труднощів, пов'язаних з негативною тенденцією зростання рівня злочинності, а особливо під час здійснення реформування кримінальної юстиції, її адаптування до нових умов, набуття нею більш організованого характеру ставить перед наукою, законодавчою та правоохоронною практикою завдання щодо розробки та реалізації нових, більш ефективних засобів боротьби зі злочинністю. Одним із пріоритетних завдань криміналістики є удосконалення процесу розкриття та розслідування злочинів з урахуванням рівня злочинності, підвищення її організованості, та технічного забезпечення. За таких умов важливого значення набуває постановка та вирішення завдань з розробки наукових положень та рекомендацій відповідно до науково технічного прогресу. На мою думку, використання спеціальних знань допомагає встановлювати об'єктивну істину. Експертиза значною мірою підвищує надійність і доказову силу зібраних у справи матеріалів, забезпечую встановлення об'єктивної істини.



Поняття експертизи в кримінальному провадженні її види та значення

Науково-технічний прогрес суттєво впливає на сфери діяльності людини. Майже щодня вчені роблять наукові відкриття які знаходять своє застосування в практиці. Але в цьому є позитивні й негативні моменти. Наприклад, розглянемо позитивний бік, це допомагає ефективно боротися зі злочинністю так і навпаки - злочинцям відкриває нові способи вчинення злочинів.

Одними з головних принципів судової влади, на моє переконання, є справедливість, об'єктивність. І судова експертиза допомагає дотримуватись цих принципів, адже розслідування і розкриття злочинів, а потім і судовий розгляд - це процес доказування, який повинен розвиватися й удосконалюватися. Доказування спрямоване на встановлення фактів про події минулого, а також відомості як потрапляють до слідчого у вигляді інформації. Це потребує спеціальних знань, які допомагають виявити, зафіксувати дослідити, інтерпретувати. Без спеціальних знань експертів це важко було б зробити, фактично неможливо.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Залучення експерта та проведення експертизи - це слідча дія, яка являє собою особливу, передбачену законом форму одержання нових знань, що мають особливе значення для кримінального провадження, за допомогою проведення досліджень особами, які володіють спеціальними знаннями в галузі науки, техніки, мистецтві, ремеслі.

Сутність експертизи полягає у проведенні експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду на основі його спеціальних знань самостійного дослідження, необхідного для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження, що знаходить своє відображення у висновку експерта.[6]

Важливо розмежовувати поняття експертизи та консультацією спеціаліста. Як зазначено у коментарі до ст. 71 КПК України, спеціаліст - це учасник кримінального провадження, який незаінтересований у результатах кримінального провадження і володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування та судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок у галузі науки, техніки, мистецтва і ремесла.

У межах передбачених законом, спеціаліст сприяє роботі з доказами, звертає увагу на окремі обставини і дає пояснення щодо спеціальних питань, а також може сам ставити запитання і робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням, вилученням та дослідженням доказів.

Спеціаліст на основі своїх спеціальних знань може проводити попереднє дослідження предметів і документів з метою виявлення ознак і властивостей, які мають доказове значення, проте такі предмети й документи можуть у подальшому бути направлені на експертизу, тому їх не можна пошкодити.

Консультації спеціаліста можуть використовуватись при формулюванні запитань експерту, розробки слідчих версій та плану розслідування. Спеціаліст, надаючи пояснення, консультації, не повинен виходити за межі своєї компетенції, не підміняти при цьому експерта і не встановлювати нових фактів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Варто додати, що пояснення і заяви спеціаліста відрізняються від висновку експертизи чи пояснення експерта тим, що вони не є джерелом доказів в силу ч. 2 ст. 84 КПК України, і суд не може посилатися у вироку як на докази.[6]

Експертом може бути будь-яка особа об'єктивна й незаінтересована у результатах кримінального провадження особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями і навичками, має право відповідно до ЗУ «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань. Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про судову експертизу» - судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Оскільки в ст. 4 ЗУ «Про судову експертизу» відображується гарантії незалежності й правильності висновку, то варто зазначити ті обставини за яких можливо отримати об'єктивну інформацію. А саме:

Заборонено втручатися в проведення судової експертизи;

Матеріальне й соціальне забезпечення і умов для праці експерта;

Кримінальна відповідальність судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та необґрунтовану відмову від виконання своїх прямих обов'язків.

Також в цій статті йдеться й про таку річ як існування установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду. Згоден, але частково, забігаючи наперед, в системі експертних установ є науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при МВС. Згідно п. 1 Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України ( затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України09.08.2012 № 691) цитую: «Експертна служба Міністерства внутрішніх справ України (далі - Експертна служба) є системою державних спеціалізованих установ, яка відповідно до Законів України ,,Про судову експертизу” та ,,Про міліцію” здійснює судово-експертну діяльність, забезпечує участь спеціалістів в оперативно-розшукових заходах, слідчих та інших процесуальних діях і належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України». А також і ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», де законодавець тлумачить поняття «органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність» - у статті 5, а саме: «Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією;…» Отже коли слідчий, під час кримінального провадження, призначає експертизу і направляє її в НДЕКЦ, а НДЕКЦ проводить експертизу, то виходить, що порушується принцип незалежності судового експерта і автоматично нівелюється його неупередженість.

Визначаючи види експертиз, на мою думку, потрібно виходити з ретроспективи. Так наприклад, Ароцкер Л. Е. в своїй праці «Сущность криминалистической экспертизы» демонструє класифікацію з підвидами:

Криміналістичне вивчення документів.

Криміналістична експертиза почерку (почеркознавча експертиза).

Техніко-криміналістична експертиза.

1.Трасологічна експертиза.

Механоскопічна трасологічна експертиза.

Гомеоскопична трасологічна експертиза.

Криміналістична експертиза тварин.

Транспортно-трасологічна експертиза слідів тварин.

Трасологічна експертиза ідентифікації цілого за частинами.

1.Криміналістична експертиза зброї та боєприпасів.

1.Криміналічтичне встановлення особи за зовнішніми ознаками.(авт. переклад)

На думку Е. Р. Россинской в клас традиційних криміналістичних експертиз входять наступні роди та види експертиз:

Почерковедческая экспертиза.

Технико-криминалистическая экспертиза документов.

Автороведческая экспертиза.

Трасологическая экспертиза:

дактилоскопическая экспертиза (экспертиза следов рук);

трасологическая экспертиза следов ног и обуви;

трасологическая экспертиза следов зубов, губ и ногтей;

трасологическая экспертиза следов орудий и инструментов (меха-носкопическая экспертиза)

трасологическая экспертиза запирающих механизмов и сигнальных устройств;

транспортно-трасологическая экспертиза.

Экспертиза восстановления уничтоженных маркировочных обозначений.

Фототехническая экспертиза.

Портретная экспертиза.

Фоноскопическая экспертиза.

Баллистическая экспертиза.

Экспертиза холодного оружия [10]

На думку Шляхова О. Р., систему судової експертизи можна поділити на різні рівні:

Класи, які поділяються на

Роди, такі як

Види, які диференціюються на

Різновиди (або групи).

Він виділяв дев'ять класів судових експертиз и надав більш детальну (по родам та видам) класифікацію опираючись на вищезгадану субординацію.

І. Судово-медичні та психофізіологічні експертизи. Відносяться такі (в якості родових): судово-медичні, судово-психіатричні, судово-психологічні.

ІІ. Криміналістичні експертизи. Такі як: судово-почеркознавчі, судово-технічна експертиза документів, судово-трасологічні, судово-балістичні.

ІІІ. Судові інженерно-транспортні експертизи. Відносяться такі: судово-автотехнічні (автодорожні), авіаційно-технічні, залізнична технічна.

IV. Судова бухгалтерія та фінансово-економічні. Такі як: найпоширеніші бухгалтерські експертизи.

V. Судова інженерно-технологічна експертиза. Відносяться такі: технічно-матеріалознавчі ( для визначення відповідності якості продукції, відповідності стандартам, технічним умовам, товарознавчі)

VI. Судово-технічна. Такі як: експертизи техніки безпеки, будівельно-технічні, пожежно-технічні.

VII. Судова сільськогосподарська. Відносяться такі: агротехнічні, агробіологічні, ґрунтознавчі (сільськогосподарська характеристика).

VIII. Судово-екологічна. Проводиться комплексно з іншими.

IX. Судово-біологічна. Даний клас пов'язаний з VIII та І.

Дана класифікація не є універсальною, а лише полегшує пошук місця для проведення експертизи і покликана бути корисною.[7 ]

На сьогоднішній день в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (Затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 № 53/5) в загальних положеннях наводиться перелік експертиз, а саме:

криміналістична: почеркознавча та авторознавча; технічна експертиза документів; балістична; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; експертиза голограм; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів; наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин); біологічна.

Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна (оціночно-будівельна); земельно-технічна (оціночно-земельна); пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; телекомунікаційна. Поряд із вказаними видами інженерно-технічних експертиз експертними установами можуть проводитись також інші їх види (підвиди) та комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань, у тому числі авіаційного та водного транспорту.

Економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.

Товарознавча: машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; автотоварознавча; транспортно-товарознавча.

Експертиза у сфері інтелектуальної власності: літературних та художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності.

Психологічна.

Мистецтвознавча.

Екологічна.

З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики експертними установами організовується проведення інших видів експертизи (крім судово-медичної та судово-психіатричної).

А також:

Первинною є експертиза, коли об'єкт досліджується вперше.

Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах. [інструкція]

Експертиза у відділах судово-медичної експертизи трупів виконується з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних пошкоджень, часу настання смерті та вирішення питань, що були поставлені перед експертом, а також вирішення інших питань, які належать до компетенції даного виду судово-медичної експертизи. Експерт не має права визначати рід насильницької смерті (вбивство або самогубство), особливу жорстокість позбавлення життя людини й інші обставини, що вимагають правової оцінки та юридичної класифікації.

Відповідно до п.2 ч.2 ст 242 КПК України обов'язково призначається експертиза для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень. Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з КК, КПК, Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Для визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності, призначається судово-психічна експертиза.

Судово-психічна експертиза може проводитися амбулаторно (у тому числі посмертно), стаціонарно, а також у судовому засіданні.

Підставою для обов'язкового призначення і проведення судової експертизи з метою встановлення віку особи є або відсутність документа, який посвідчує її особу, або наявність документа, що викликає сумнів у достовірності відомостей, що в ньому містяться.

Закон передбачає необхідність встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливе питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості. Судово-медичну експертизу для визначення віку особи проводять у бюро судово-медичних експертиз.

Слідчий або прокурор зобов'язаний обов'язково звернутися до експерта для проведення експертизи щодо встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 КК.[6]



Система судово-експертних установ в Україні

Відповідно до статті 7 ЗУ «Про судову експертизу» - судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. 

До державних спеціалізованих установ належать: 

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; 

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; 

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. 

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. 

Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Згідно Додатку №1 до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень Перелік регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України. Роглянемо його

Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз.

Дніпропетровська і Запорізька області.

Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз.

Донецька і Луганська області.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.

м. Київ, Вінницька, Житомирська, Київська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська і Чернігівська області.

Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз.

Автономна Республіка Крим.

Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз.

Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська і Чернівецька області.

Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз.

Кіровоградська, Миколаївська, Одеська і Херсонська області.

Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Полтавська, Сумська, Харківська області та м. Севастополь.

Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

Зона обслуговування поширюється на всі регіони.

На прикладі Статуту Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (Затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 18 вересня 2012 № 1375/5) можна побачити, що Інститут займається не тільки проведенням судових експертиз, а й науковою діяльністю, наприклад вивчає й узагальнює досягнення світової науки, досягнень судової експертизи та зарубіжжя, влаштовує конференції, симпозіуми. Можемо зробити висновок, що експертні установи займаються не тільки проведенням судової експертизи, а й науково-методологічною діяльністю, яка дозволяє проводити експертизи на найвищому рівні.

Згідно Інструкції про проведення судово-медичної експертизи (Затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. N 6) система судово-медичної служби України складається з:

Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автономна Республіка Крим).

Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій.

До складу Республіканського та обласних бюро судово-медичної експертизи входять також міські (міст обласного підпорядкування) і районні (міжрайонні) відділення. Бюро судово-медичної експертизи проводять узагальнення судово-експертної практики, атестацію судово-медичних експертів і здійснюють такі основні види судово-медичної експертизи: експертизу трупів, експертизу потерпілих та обвинувачених, експертизу речових доказів (методами судово-медичної криміналістики, гістології, імунології, токсикології, цитології).

Науково-методичне керівництво системою здійснює Головне бюро судово-медичної експертизи, начальник якого обіймає також посаду Головного судово-медичного експерта Міністерства охорони здоров'я України. [11]

Проведення судово-медичних експертиз може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається МОЗ України.

Фахівці державних установ судово-медичної експертизи повинні мати вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з проведення судово-медичних експертиз та отримати сертифікат на звання судово-медичного експерта.

Без додаткового узгодження з особою, що призначила експертизу, до участі в проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедр судової медицини, фахівці закладів охорони здоров'я та інших відомств.

Як фахівці судово-медичні експерти можуть залучатися у встановленому законом порядку до участі в початкових та інших слідчих діях: огляду трупів на місці події (знайдення), ексгумації, вилучення зразків та інших.

Систему судово-психіатричних установ становлять Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та психології (у якому є відділ судово-психіатричних експертиз), центри судово-психіатричних експертиз (у Києві та Донецьку), відділення амбулаторних і стаціонарних судово-психіатричних експертиз, які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень або диспансерів. Судово-психіатричні заклади, у свою чергу, підрозділяються на заклади із звичайним, посиленим і суворим наглядом. Єдиний науково-методичний центр у мережі судово-психіатричних установ відсутній. Обов'язки Головного судово-психіатричного експерта Міністерства охорони здоров'я України «за сумісництвом» покладено на керівника Київського міського центру судово-психіатричних експертиз. Експертизу в експертній установі (підрозділі) виконує лікар - судово-психіатричний експерт одноособово або у складі амбулаторних чи стаціонарних судово-психіатричних експертних комісій.

Склад комісій затверджується наказом керівника експертної установи. Основними відомчими нормативно-правовими актами щодо проведення судово-психіатричних експертиз є Порядок проведення судово-психіатричної експертизи та Порядок проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи в психіатричних закладах осіб, які утримуються під вартою, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8жовтня 2001р. №397.[11]

Перейдемо системи установ Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України. В Положенні про Експертну службу МВС (Затвердженої Наказом МВС України 09.08.2012 № 691) регламентовано, що вона складається з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, експертно-криміналістичних підрозділів при головних управліннях, управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті. До завдань Експертної служби входить: провадження науково-дослідної діяльності у сфері судово-експертного і техніко-криміналістичного забезпечення, здійснює пошук, експертний огляд, розрядження, транспортування та знешкодження вибухових пристроїв і вибухових речовин (далі - спеціальні вибухотехнічні роботи), проведення судової експертизи в кримінальних, адміністративних, цивільних та господарських справах, а також досліджень у позасудовому провадженні за матеріалами оперативно-розшукової діяльності та інших процесуальних дій, виконання інших робіт у межах своєї компетенції. Відповідно до законодавства забезпечує функціонування криміналістичних обліків Експертної служби. У межах компетенції, визначеної законодавством, метрологічне забезпечення техніко-криміналістичних засобів, організація їх обслуговування та ремонту. Забезпечує участь спеціалістів Експертної служби в оперативно-розшукових заходах, слідчих та інших процесуальних діях.

До наступної групи суб'єктів судово-експертної діяльності входить структура експертної служби Міністерства оборони України, яка включає: Центр судових експертиз Міністерства оборони України (головна установа, що здійснює науково-методичні функції) та судово-медичні лабораторії за напрямками оперативного командування Збройних Сил України.

Основними видами судових експертиз, які проводяться в експертних службах Міністерства оборони України, є судово-медичні, криміналістичні та автотехнічні. Відомчими нормативно-правовими актами, що регулюють судово-експертну діяльність служби, є Інструкція з організації судової експертизи у Збройних Силах України від 1 лютого 2002 р., Положення про Центр судових експертиз Міністерства оборони України та Положення про судово-медичні лабораторії Оперативного командування Збройних Сил України.

Ще одна група суб'єктів судово-експертної діяльності - експертні підрозділи Служби безпеки України, до яких належать: Експертно-криміналістична служба Центрального Управління Служби безпеки України та експертно-криміналістичні групи в регіональних органах Служби безпеки України. Основні види судових експертиз, які проводять ці експертні підрозділи, - криміналістичні, експертиза спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації, судово-біологічні, вибухово-технічні, експертизи з питань збереження державної таємниці. Відомчі нормативно правові акти, що регулюють діяльність експертних служб Служби безпеки України, не опубліковані.

До наступної групи суб'єктів судово-експертної діяльності входять експертні підрозділи Державної прикордонної служби. Одне з основних завдань цієї експертної служби - криміналістична експертиза паспортних документів, які згідно із законодавством використовуються під час перетинання державного кордону України. [11]

На думку Хомутенко О.В., в системі експертних установ є чинники які ставлять під сумнів результати експертиз, оскільки в ЗУ «Про судову експертизу» зазначено, що однією з гарантій незалежності діяльності експерта є «…існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду…» однак, НДЕКЦ і слідчі кадри міліції підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України. Заінтересованість у проведенні експертиз саме в цих установах може слугувати ознакою впливу.

А.П. Заєць зазначав: «У 2003 році під час розгляду ВРУ законопроекту «Про внесення змін до Закону України про судову експертизу» народні депутати внесли пропозицію щодо ліквідації судово-експертних служб МВС, Міноборони та СБУ як таких, що організовані при відомствах, котрі проводять дізнання й досудове слідство».

Погоджуючись з Хомутенко О.В., вважаю актуальним питання щодо переліку суб'єктів експертної діяльності з метою вдосконалення ЗУ «Про судову експертизу».



Підготовка матеріалів і формулювання запитань експерту

Важливим моментом залишається підготовка мета ріалів до експертизи, оскільки від цього також залежить якість проведеної експертизи і як наслідок розслідування злочину, доля людини.

 Вилучення об'єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об'єктів, відібранні зразків.

Об'єкти дослідження надсилаються в експертну установу (експертові) в упаковці, яка забезпечує їх збереження, та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо.

Для відібрання зразків орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), може залучити спеціаліста.

Якщо в матеріалах справи є дані про особливості виявлення, вилучення, зберігання об'єкта дослідження або про інші обставини, що могли вплинути на його властивості та ознаки, про них слід зазначити в документі про призначення експертизи (залучення експерта) та надіслати засвідчені належним чином копії протоколів процесуальних дій в експертну установу (експертові). Ці положення зазначені в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.

Під час роботи зі слідами відображеннями зовнішньої форми об'єктв або їх сатин, розташованими на поверхні інших предметів, належить дотримуватися наступних загальних правил: бажано вилучити разом з предметом, на якому він утворений; якщо слід утворений на малоцінному громіздкому предметі і частина цього предмета зі слідом може бути віддалена від нього без істотного збитку, необхідно вилучити частину; за неможливості вилучення предмета або його частини зі слідом останній відокремлюється із застосуванням технічних засобів і способів фіксації. Так одержують плоскі або об'ємні копії, проводиться масштабна фотозйомка слідів, нашарування зіскрібається зі слідоносія.

Речові докази повинні бути правильно упаковані, а з урахуванням їх особливостей обирається відповідний спосіб транспортування. Якість упакування об'єктів і спосіб транспортування. Якість упакування об'єктів і спосіб транспортування визначають можливість вирішення поставлених експертові запитань.

Наприклад згідно п. п 4.3 - 4.7 Науково- методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затверджених наказом Мінюсту від 08.10.1998 року №53/5 визначено порядок підготовки речових доказів для проведення балістичної експертизи. Експертові з урахуванням характеру питання надаються: зброя, усі патрони, гільзи, кулі, шрот, пижі, які приєднані до справи як речові докази, порівняльні матеріали, предмети зі слідами пострілу.

Усі надані об'єкти повинні мати на упаковці або на прикріплених до них бирках індивідуальні позначки (найменування, кількість, місця виявлення, наприклад: "шрот, що вилучений з трупа A., 4 шротини"). На предметах з пошкодженнями мають бути орієнтувальні позначки (зовнішній, внутрішній бік; верх, низ тощо). Зброю, яка направляється на експертизу, необхідно розрядити. Якщо прийомами, які звичайно застосовуються, розрядити її неможливо, то частини ударно-спускового механізму приводяться в положення, яке унеможливлює випадковий постріл. На упаковці мають бути зроблені попереджувальні написи. Речові докази упаковуються окремо. При цьому повинен бути забезпечений захист їх від забруднення, пошкоджень та взаємного контакту у процесі транспортування. Дульний зріз зброї закривається чистою білою тканиною і обв'язується. Вогнепальна зброя та боєприпаси надаються на експертизу органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), особисто або його (її) представником. Їх пересилка поштою не допускається.

Якщо об'єкти знаходяться у вологому стані, то загальним правилом є необхідність їх дослідження у висушеному вигляді. Зразки рідин узяті на предмет-носій висушують при кімнатній температурі, подалі від нагрівальних приборів, прямих сонячних променів. Це забезпечує схоронність властивостей об'єктів.

Речові докази та інші об'єкти повинні направлятися тільки в упакованому вигляді. Винятком із цього правила є громіздкі предмети, транспортні засоби тощо. Залежно від природи об'єкта як упаковка може бути вибрана: паперовий пакет, поліетиленовий пакет, скляна або полімерна тара, тканина.

Якщо дослідженню піддаються кілька об'єктів, то їх окремо упаковують, а потім поміщають в одну зовнішню упаковку.

Упакування зразків порівняння повинно проводитися окремо від речових доказів і контрольних зразків. Також окремо упаковуються зразки, вилучені з різних місць, зразки, вилучені навіть із одного місця, але такі, що мають різну зовнішню будову або розрізняються за іншими ознаками.

Упаковані окремо зразки, що мають відношення до однієї справи, як правило, поміщають в спільну тару - пакети із щільного паперу, картонні коробки, тощо.

На кожній упаковці має бути напис із вказівкою виду об'єкта, кількості, дати, часу, місця і способи одержання зразків, характер предмета носія, засвідчений підписами і печаткою органу розслідування.

Не рекомендується упаковувати біологічні зразки в м'який папір, що залишає на об'єкті значну кількість волокон, а також поліетилен , оскільки зберігаючи вологу, ці синтетичні умови для загнивання і втрати об'єктами своїх властивостей. Небажано закріплювати виявлені мікрооб'єкти на липкій стрічці, оскільки це призводить до того що значна частина об'єкта залишається на стрічці.

Речові докази та інші об'єкти належить упаковувати і транспортувати таким чином, щоб уникнути знищення або необоротну зміну їх властивостей. Зазначена вимога спрямована на збереження об'єктів у незмінному вигляді з моменту вилучення або огляду до моменту дослідження їх експертом.

Об'єкти на яких передбачається наявність пально-мастильних, інших легколетких матеріалів, треба поміщати в герметичну упаковку, яка перешкоджає випару летких компонентів. Крім того полімерні матеріали застосовують також як додаткову захисну або контрольну упаковку. [8]

Дуже важливим залишається і той факт, що хоч і експерт має право виходити за рамки завданих питань при дослідженні об'єкта, але це виключно правило, а не обов'язок - експерт може тільки досліджувати об'єкт згідно питань поставлених перед ним. Тому слідчий повинен вміти формулювати питання експерту.

Запитання, сформульовані в постанові, повинні, по-перше чітко визначати завдання експерту і, по-друге, точно вказувати об'єкт, який необхідно піддати дослідженню.

Запитання не повинні виходити за межі спеціальних знань експерта, якому доручається проведення експертизи.

Запитання повинні бути чіткими, визначеними, щоб виключати їх неоднозначне тлумачення.

Запитання в постанові бажано групувати за об'єктами дослідження.

Взаємозалежні запитання перераховуються в логічній послідовності для того щоб позитивні відповіді на перші з них могли використатися при вирішенні наступних, а при негативній відповіді не було необхідності вирішувати інші.

Не слід ставити запитання відповіді на які не вимагають спеціальних знань, а також довідкового характеру та правового характеру.

Припустимі питання експерту пов'язані з виконанням вимог чи спеціальних правил. Наприклад: правила техніки безпеки, правила пожежної безпеки. Вони ставляться з метою визначення можливої і належної поведінки.

Експерт не вправі порушувати самостійно питання пов'язані щодо порушення спеціальних правил, оскільки таке формулювання включає вольовий момент конкретної особи, визначення якого не входить до компетенції експерта.

Перелік питань повинен бути повним у тій, мірі, в якій експертним шляхом необхідно встановити всі факти, що цікавлять слідчого, обставини справи. Не слід задавати всі питання, що відносяться до предмета призначуваної експертизи, зрізних довідників. Необхідно ставити тільки ті запитання, які необхідні для встановлення обставин справи.

Вимоги до запитань, що відносяться до вирішення ідентифікаційних завдань.

При постановці завдання про встановлення тотожності завжди необхідно чітко виділити об'єкт ідентифікації і зазначити його в запитанні.

Якщо необхідно ототожнити конкретне джерело походження об'єктів, то його потрібно виділити з матеріальної обстановки виходячи з конкретних обставин справи, що розслідується.

Питання про ідентифікацію об'єкта за слідами відображеннями має стандартну структуру наступного виду: (вказати механізм утворення сліду) + (вказати слід на предметі слідоносії) + (вказати об'єкт, що перевіряється)

Наприклад:

Утворений слід пальця на склі рукою гр. Л.?

Структура запитання при ототожненні цілого за відділеними від нього частинами наступна: Чи становили раніше єдине ціле (вказати сліди злочину або речові докази) і (вказати об'єкт, що перевіряється)?

Наприклад:

Чи становили раніше єдине ціле аркуш паперу, виявлений на місці події, і блокнот вилучений у гр. Т.?

У деяких ситуаціях для правильної кваліфікації злочинного діяння необхідно встановити належність виявленого або вилученого предмета, речовини, прямо зазначеної в диспозиції статті КК України як предмет злочину. Тоді в запитаннях необхідно вказати найменування вказаної множини.

При розслідуванні злочинів слідчим може бути висунута версія про наявність на поверхні тих або інших об'єктів яких-небудь часток нашарувань. Тому в таких ситуаціях слідчому, варто висунути версію про природу предметів, які при контакті із представленим об'єктом могли залишити частину своєї речовини, і вказати їх як мету пошуку.[8]

Види зразків і тактика їх отримання для проведення експертизи

Крім речових доказів, які виявлені на місці події і направляються на експертне дослідження, експерту бувають необхідні інші пов'язані з розслідуваною подією об'єкти, які використовуються для вирішення поставлених завдань. Ці об'єкти іменуються зразками для експертного дослідження.

Одним з об'єктів експертного дослідження є речовий доказ, який зберіг слід злочину у вигляді відображення властивостей шуканого об'єкта або у вигляді частки, що відокремилася від нього.

Зразки порівняння - це матеріальні джерела інформації, що відображають властивості об'єктів, які перевіряються, або самі ці об'єкти. Об'єктами що перевіряються і від яких відбираються зразки порівняння, можуть бути речові докази, живі люди і трупи, документи. Якщо сліди злочину виникають у процесі і при обставинах розслідуваної події, то порівняльні зразки є продуктом цілеспрямованої діяльності слідчого.

Зразки порівняння є носіями різних властивостей об'єкта, що перевіряється. Залежно від властивостей, які відображаються, зразки для порівняльного дослідження можуть бути підрозділені на чотири види.

Зразки, що відображають особливості зовнішньої будови об'єкта. Наприклад, спеціально виготовлені експериментальні зразки слідів застосування знаряддя злому (лома) , кліше печатки, штампа, знаряддя травми.

Зразки, що відображають склад і структуру об'єкта. За своїм походженням і способом одержання - це частина самого об'єкта, що перевіряється, або частина групи однорідних об'єктів. Прикладом зразків першої групи є зразки ґрунту з ділянки місцевості, на якій було вчинено злочин. До другої відносяться, наприклад, зразки дробу, виявленого і вилученого в домоволодінні підозрюваного. При проведенні деяких експертиз відбираються не зразки, а проби. Наприклад, якщо було вилучено велику кількість наркотичної рослинної речовини, то експертизи підлягають не тільки кілька зразків з різних ділянок рослинної маси, але й середня маса, відібрана з різної глибини і різних місць. Аналогічні проби відбираються при дослідженні харчових продуктів, ґрунту, пально-мастильних матеріалів, тощо.

Зразки, що відображають функціональні особливості об'єкта або механізму утворення його слідів. До функціональних властивостей людини відносяться набуті нею навички, у тому числі професійні. Зразками, що відбивають зазначені навички, є зразки почерку, петлі та вузли, тощо.

Зразки, що відображають одночасно кілька характеристик об'єкта-оригіналу. Наприклад, зразок тексту, виконаний на матричному принтері відображає властивості вбудованого програмного забезпечення, що впливає на формування знаків, особливості зовнішньої будови голок, що характеризуються формою крапок, склад фарбника.

Зразки для порівняльного дослідження із процесуального статусу розділяються на види залежно від часу виникнення і способу залучення до сфери кримінального судочинства.

Вільні зразки. Виникають до порушення кримінальної справи поза зв'язком зі вчиненим злочином і його розслідуванням. До вільних відносяться рукописні матеріали особистої переписки або службові документи (зразки почерку); документи з машинописним текстом, фото- або рентгенівські зображення, дріб, форма, зразки виробів, матеріалу, тощо. Вилучення вільних зразків для порівняльного дослідження здійснюється слідчим і відбувається в рамках таких слідчих дій, як обшук, огляд місця події, огляд трупа, Процедура відбору зразків відображається в протоколі слідчої дії.

Умовно-вільні зразки. Виникають після порушення кримінальної справи, але не у зв'язку з підготовкою матеріалів для проведення експертизи. До умовно-вільних зразків відносяться, наприклад, підпис, рукописний запис у протоколі допиту, письмового пояснення, скарзі, інших документах, виконаних обвинуваченим, підозрюваним під час провадження у справі, а також іншого роду об'єктах.

Експериментальні зразки. Ці зразки одержують після порушення справи у зв'язку із призначенням і проведенням судової експертизи. Експериментальні зразків зразки можуть відбирати два суб'єкти слідчий і судовий експерт. Експерт, якому доручено проведення експертизи, самостійно відбирає зразки при проведенні експертного дослідження. У цьому випадку в ході експертного експерименту відбираються зразки від представлених на експертизу об'єктів, які перевіряються (наприклад, одержання експериментальних гільз при стрілянні з рушниці влученої у підозрюваного). Якщо одержання зразків є частиною виконуваних експертом досліджень із використанням наданих на судову експертизу об'єктів, то будь-якої окремої постанові слідчого не потрібно. У ході досліджень експерт самостійно визначає перелік і обсяг використовуваних ним спеціальних методів і засобів дослідження, він управі вилучати для наступного порівняльного дослідження частину представленого в його розпорядження об'єкта, наприклад, зразки крові, ґрунту тощо. Експерт вправі на власний розсуд обмежитися дослідженням частини об'єкта, якщо це забезпечує вирішення поставлених запитань, а також він може виготовляти копії речових доказів, експериментальні зразки-ушкодження і таке інше.

Самостійне одержання зразків експертом не вимагає окремого процесуального оформлення. Як і весь хід експертного дослідження, відомості про вилучення зразків у процесі проведення експертизи фіксуються в одному процесуальному документі - висновку експерта.[8]

Одержання зразків - це процесуальна дія передбачена ст. 245 КПК України, що проводиться на підставі клопотання сторони кримінального провадження або за дорученням суду.

Питання про відібрання зразків із речей і документів пд. час досудового розслідування вирішує слідчий суддя на підставі клопотання сторін кримінального провадження про тимчасовий доступ до речей та документів. Клопотання слідчого має бути погоджено з прокурором.

Зміст клопотання, перелік речей і документів, доступ до яких заборонено, процесуальний порядок розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, зміст ухвали слідчого судді порядок її виконання передбачені 160 - 166 статтями КПК України. [6]

Важливим є також те, що неправильний відбір проб може призвести до неточних, не відповідаючи дійсності висновкам експерта.

Біологічні зразки для проведення експертизи відбираються за правилами, установленими для проведення освідування особи. Відібрання біологічних зразків у особи здійснюється на підставі постанови прокурора та за необхідністю за участю судово-медичного експерта або лікаря. Якщо відібрання біологічних зразків супроводжується оголенням особи, то відповідні маніпуляції здійснюються особами тієї ж статті, за винятком його проведення лікарем за згодою особи, у якої зразки відбираються.

Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при відібранні біологічних зразків особи іншої статті, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу.

Перед початком відібрання біологічних зразків особі пред'являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно віддати біологічні зразки.

При відібранні біологічних зразків не допускаються дії, які принижують честь гідність особи або є небезпечними для її здоров'я.

У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки сторона кримінального провадження має звернутися з клопотанням про відібрання біологічних зразків до слідчого судді чии суду. Клопотання розглядається в порядку, передбаченому ст. ст. 160-166 КПК України. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя чи суд дозволяє слідчому, прокурору здійснити відбирання біологічних зразків примусово або зобов'язує їх примусово відібрати зразки, якщо клопотання було подано стороною захисту.

Особі, у якої примусово відбираються біологічні зразки для експертизи, надається копія протоколу відібрання зразків.

Шляхом слідчого освідування може бути з'ясовано, чи є на тілі даної особи: а) особливі прикмети, які саме і їх локалізація (шрами, татуювання, дефекти статури, родимі плями, рубці, відсутність певна частини тіла); б) які-небудь пошкодження, сліди злочину та їх локалізація; в) частинки тих або інших речовин; г) ознаки професійної приналежності. [6]

Крім зразків порівняння, що відбирають від живих людей, слідчий вправі відібрати зразки від предметів, які неможливо вилучити і направити експерту на дослідження. Як зразки порівняння можуть виступати відбитки печаток і штампів установ, зразки води з місця виявлення трупів при припущенні про смерть від утоплення, проби золи з місця спалення трупа, фото і рентгенівські знімки тіла невпізнаного трупа та інше.

Вимоги для зразків для порівняння. Незалежно від часу виникнення і форми відображення властивостей об'єкта, що перевіряється, зразки повинні задовольняти ряду вимог, недотримання яких унеможливлює проведення експертного дослідження.

Безсумнівність походження зразків. Означає ту обставину, що в процесі розслідування повинно бути точно встановлено, що зразки порівняння відображають властивості конкретних певних осіб або предметів. Особливо важливо дотримуватись цієї вимоги при вилученні вільних зразків у ході виїмки або обшуку. Походження зразка від об'єкта, що перевіряється, повинно бути процесуально засвідчене слідчим.

Необхідна кількість (репрезентативність) зразків. Кількісні параметри зразків: число, маса, обсяг, розміри - повинні забезпечити повноцінне експертне дослідження. Залежно від безпосереднього об'єкта дослідження, тобто властивостей об'єктів, експертні методики висувають різні вимоги до кількості порівняльного матеріалу. Однак у кожному разі зразки порівняння мають відображати достатню для ідентифікації сукупність ознак об'єкта, що перевіряється. Так, для проведення почеркознавчої експертизи варто надати зразки рукописного тексту особи не менш ніж на 10 аркушах, ґрунтознавчу експертизу направляють порівняльні зразки ґрунту з різних місць перевіюваної ділянки місцевості вагою до 200 грамів. Недостатня кількість зразків іноді не дозволяє експерту вірогідно вирішити питання про тотожність, що тягне направлення клопотання про надання додаткових матеріалів.

Недостатня якість зразків. Відзначена вимога спрямована на представлення зразків, придатних для дослідження. Так, відбитки печаток, відбитки пальців рук і інших предметів з стійкою формою повинні бути чіткими, насиченими, не змазаними, для того щоб забезпечити передачу окремих ознак зовнішньої будови об'єктів, зразки почерку повинні відображати всі варіанти почерку перевіюваної особи; зразки рослинних об'єктів необхідно направляти на експертизу просушеними для запобігання гниття; зразки-предмети (дріб, гільзи, зброя, інше), вилучені у різних осіб, повинні міститися в різних упаковках, мати бирки з написами та інше. Незадовільна якість зразків не дозволяє навіть приступити до ідентифікаційного дослідження, що є причиною направлення експертом повідомлення про неможливість надання висновку.

Зіставність зразків. Зразки порівняння повинні бути близькі за механізмом утворення, походженням зі слідами злочину. Зміст зазначеної вимоги полягає в усуненні розходжень між слідами злочину і зразками порівняння, які не обумовленні дійсною різницею властивостей порівнюваних об'єктів. Ця вимога забезпечується одержанням зразків порівняння, максимально наближених до слідів злочину за часом або механізмом (способом, умовами) виникнення. Так, якщо досліджуваний документ - речовий доказ виконаний олівцем на картоні, то експериментальні зразки почерку повинні відбиратися від особи у вигляді рукописних текстів, виконаних олівцем того ж кольору і твердості на картоні. Дотримання цієї вимоги обумовлено необхідністю виключити вплив сторонніх факторів, які перешкоджають правильній оцінці експертом ознак, що розрізняються, порівнюваних об'єктів, встановлених у процесі експертного дослідження.

Основним правилом одержання порівнянних експериментальних зразків є створення умов слідоутворення, максимально близьких до тих, які мали місці в момент утворення самого об'єкта дослідження. У той же час одержання порівняльних зразків самим експертом не завжди забезпечує відтворення умов, що відповідають механізму слідоутворення, який мав місце в момент розслідуваного злочину, а значить, і одержання адекватних експериментальних зразків. Насамперед труднощі виникають, коли йдеться про динамічні сліди, які відображають не тільки будову предметів, але й особливості звичної, навичкової, у тому числі професійної, діяльності конкретної особи (злочинця). У цих випадках експерт варіює умови одержання зразків до максимальної їх подібності з досліджуваними об'єктами.