Особисті немайнові права авторів
Природа особистих немайнових прав авторів. Сутнісні, немайнові, невід'ємні від авторства й абсолютні права. Право авторства й право на авторське ім'я. Право на оприлюднення твору та його відкликання, захист репутації. Позитивні та негативні правомочності.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.02.2012 |
| Размер файла | 37,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- 1. Природа особистих немайнових прав
- 2. Ознаки особистих немайнових прав
- 3. Право авторства
- 4. Право на авторське ім'я
- 5. Право на оприлюднення твору та на його відкликання
- 6. Право на захист репутації автора
- Висновок
- Список використаної літератури
Вступ
Особисті немайнові права автора закріплюються ст.14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст.438 ЦКУ. Особисті немайнові права автора належать автору незалежно від майнових прав і зберігаються за автором у випадку поступки права на використання твору. До особистих немайнових прав належать:
1. Право визнаватися автором твору (право авторства) - це основне право, тому що тільки творець твору може вважатися його автором. Це право є абсолютним. Право авторства виникає незалежно від форми, призначення, достоїнства твору, воно не залежить від того, опублікований твір чи ні. Право авторства не потребує здійснення формальних дій, воно виникає із самого факту створення твору. Право авторства має безстроковий характер і може належати тільки самому автору. На підставі права авторства виникають усі інші авторські права.
2. Право використовувати або дозволяти використання твору під власним ім'ям, псевдонімом або анонімно. Право на ім'я - це засіб індивідуалізації особи - творця твору. Автор має право випустити твір під власним ім'ям, псевдонімом або анонімно. Право на ім'я реалізується автором у випадку використання твору іншими особами, коли він вступає у договірні відносини. Автор має право вимагати вказівки свого імені щораз при використанні твору, публічному виконанні, цитуванні та ін. Право на ім'я містить у собі можливість вимагати, щоб ім'я автора або його псевдонім не спотворювалися при використанні твору іншими особами.
3. Право на оприлюднення, включаючи право на відкликання. Право на оприлюднення - це така дія, яка здійснюється за згодою автора, що робить твір доступним для публіки шляхом його опублікування, публічного показу або виконання, передачі в ефір і т.д. Це юридична забезпеченість можливості публічного розголосу твору. Право на відкликання - це право відмовитися від раніше прийнятого рішення про опублікування твору. Однак закон передбачає умови про відшкодування збитків користувачеві, включаючи упущену вигоду.
4. Право на захист честі і репутації автора. Забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни в сам твір, його назву або в позначення імені автора. Забороняється без згоди автора супроводжувати твір ілюстраціями, передмовами, післямовами або якими-небудь поясненнями. Автор має право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. У разі смерті автора недоторканість твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутністю такої уповноваженої особи твір охороняється спадкоємцями а також іншими зацікавленими особами.
1. Природа особистих немайнових прав
Особисті немайнові права захищають зв'язок особи автора з його твором. Вони містять: право авторства; право на ім'я; право на оприлюднення, включаючи право на відкликання; право на захист репутації автора.
Зазначені правомочності зазвичай поділяють на дві категорії: позитивні та негативні.
Позитивними правомочностями є право на оприлюднення, у тому числі право на відкликання. Вони вимагають, щоб правоволодар прийняв рішення або виступив з ініціативою: опублікувати твір, змінити його, вилучити його з обігу.
Негативними, або захисними, правомочностями є право авторства, право на ім'я, право на захист репутації автора. Ці правомочності називають негативними, оскільки вони зводяться до права перешкоджати вчиненню дій або до вимоги утриматися від дій, звернених до пасивних суб'єктів. Вони мають захисний характер, оскільки навіть після смерті автора та по тому, як твір стає суспільним надбанням, дозволяють діяти на підставі особистого немайнового права для захисту індивідуальності та недоторканності результатів інтелектуальної творчості.
2. Ознаки особистих немайнових прав
Особисті немайнові права автора є сутнісними, немайновими, невід'ємними від авторства й абсолютними.
Вони є сутнісними, бо дорівнюють мінімуму прав, набутих через факт створення твору, без яких авторство втрачає сенс. Вони не є вродженими, оскільки належать не всім людям, а тільки тим, хто є автором.
Вони є немайновими, оскільки їх не можна оцінити у грошовому еквіваленті, навіть якщо це і відбувається опосередковано як компенсація за порушення моральних прав.
Вони, будучи породженням автора, нерозривно пов'язані з особою творця. Автор зберігає їх за собою протягом життя навіть у тих випадках, коли йдеться про твори, щодо яких закінчився строк охорони (обчислюваний із моменту створення або публікації). По смерті автора деякі з його прерогатив (негативні права, а також право на посмертне оприлюднення творів) захищають його спадкоємці або призначені для цього особи.
Вони є абсолютними, бо їх захищають від усіх і кожного (егgа оmnеs) у тому розумінні, що їхній володілець може застосовувати їх до третіх осіб, включаючи особу, яка одержала виключні майнові права на твір.
Особисті немайнові права є невідчужуваними, і від них не можна відмовитися. Будь-яке передання авторських прав може стосуватися лише майнових прав.
Особисті немайнові права:
не можуть бути об'єктом вилучення, примусового виконання або експропріації;
не підпадають під дію строку позовної давності;
не можуть стати суб'єктом суброгації (частково доповнення до старого закону), оскільки випливають з факту авторства. У принципі є необмеженим строк їхньої дії.
3. Право авторства
Право авторства - право визнаватися, вважатися автором твору. Воно охороняє глибинний зв'язок між автором і плодом його діяльності.
Право авторства є основоположним у комплексі особистих немайнових прав автора. У Бернській конвенції його сформульовано так:
особисте немайнове право автор
"Незалежно від майнових прав автора і навіть після відступлення цих прав він має право вимагати визнання свого авторства на твір".
До змісту права авторства входить право особи не тільки вважатися творцем твору, а й вимагати посилання на автора при використанні останнього. Серед іншого право авторства передбачає право автора захищати себе, якщо він зазнає нападів.
Право авторства зберігається в особи незалежно від форми, призначення та цінності твору, а також від того, випущено твір у світ чи ні.
Право авторства є правовим відображенням фактичної роботи автора над створенням твору. Воно свідчить не про те, що особа має певний набір прав, а про те, що ця особа є творцем твору. Право авторства є специфічним правом, яке належить тільки творцеві твору.
Практичною реалізацією права авторства зазвичай є право автора вимагати зазначення його імені при використанні твору. Без права авторства неможливо здійснити право на авторське ім'я.
Право авторства можна розглядати як потенційну можливість творця твору в будь-який момент визначити себе як автора твору. Таким чином особа одержує можливість визнання її в суспільстві як автора, від того часу, як вона заявить про свій зв'язок із твором.
Особа, яка порушила право авторства, як правило, одночасно порушує й інші права автора, у першу чергу право на використання твору. Ось характерний приклад. У 1944 р. К. надіслала оповідання до редакції журналу "Новий мир", але це оповідання не було опубліковане. У 1977 р.К. випадково дізналася, що її оповідання було надруковане в 1961 р. у збірнику оповідань одного покійного письменника. К. звернулася до суду з вимогою визнати її автором оповідання та виплатити гонорар за його використання. Суд, переконавшись за допомогою експертизи, що оповідання не належало перу покійного письменника, виніс рішення про визнання К. автором і зобов'язав видавництво виплатити їй винагороду за публікацію.
4. Право на авторське ім'я
Автору належить право використовувати або дозволяти використовувати створений ним твір під своїм справжнім іменем, псевдонімом або без позначення імені, тобто анонімно.
Право на ім'я надають з метою індивідуалізації осіб, які ство-рюють твори науки, літератури та мистецтва.
Автор реалізує право на ім'я у випадках використання його твору, коли вступає в договірні відносини з іншими особами й організаціями.
Автор має право вимагати зазначення свого імені кожного разу при виданні, публічному виконанні, трансляції по радіо, цитуванні та іншому використанні свого твору. Право на ім'я містить можливість вимагати, щоб ім'я автора (псевдонім) не зазнавало спотворень при його згадуванні особами, які використовують твір.
За відсутності особливої вказівки з боку автора твір позначають прізвищем, ім'ям, по батькові автора або прізвищем та ініціалами. Наполягання автора на зміні позначень цілком законні, бо є виявом його права на псевдонім. Твір може бути використаний і без позначення імені автора, тобто зі збереженням анонімності, що можливе за згодою автора.
Спосіб позначення імені автора слід визначати в авторському договорі при його укладанні. Після цього ні автор, ні користувач не мають права в односторонньому порядку змінити спосіб позначення імені автора.
Порядок проставляння імен співавторів визначає угода співавторів, користувачі мають дотримуватися його як одного з виявів авторського права на ім'я.
Якщо твір використовують під псевдонімом або анонімно, особи, яким відоме справжнє ім'я автора, не мають права без згоди автора розкрити його особу.
Автор може в будь-який час розкрити свій псевдонім або анонім.
Автор може мати кілька псевдонімів. Він може користуватися псевдонімом лише для деяких творів, а інші оприлюднювати під своїм власним іменем.
Якщо автор використав свої твори під псевдонімом або без позначення власного імені, так само зазначені твори слід використовувати після його смерті.
Питання про порушення права на ім'я розглядають у судовому порядку. Так, при виданні книжки "Катон, Варрон, Колумелла, Пліній про сільське господарство", що становила собою переклад творів римських авторів, не були зазначені автори перекладу. Суд зобов'язав видавництво опублікувати прізвища авторів перекладу в газеті. У цьому разі йшлося про порушення права на авторське ім'я.
У разі використання імені відомого автора як псевдоніма можна говорити про порушення особистих прав цього автора.
Неопублікований за життя автора твір слід оприлюднювати під псевдонімом, якщо є суттєві підстави вважати, що автор хотів опублікувати цей твір під цим псевдонімом (наприклад, якщо твори певного типу він завжди підписував певним псевдонімом). За відсутності спеціальної вказівки автора або суттєвих підстав твір слід опублікувати під справжнім іменем автора.
Окрема норма стосується підпису автора (автографа), з яким твір випущено у світ. З одного боку, підпис певною мірою пов'язаний з особою автора, дає можливість ідентифікувати її (наприклад, за допомогою експертизи). З іншого боку, визначити особу автора за підписом не завжди легко. Тому автограф автора не можна прирівнювати до зазначення справжнього імені або псевдоніма автора.
Ім'я автора при використанні твору зазначають завжди, незалежно від розташування використовуваного уривку у творі.
5. Право на оприлюднення твору та на його відкликання
Автору належить право оприлюднити або дозволити оприлюднити його твір у будь-якій формі, включаючи право на відкликання.
Під оприлюдненням твору закон розуміє здійснення за згодою автора дії, яка вперше робить твір доступним для загалу шляхом його опублікування, публічного показу або виконання, передачі в ефір або іншим способом.
Суть права на оприлюднення можна визначити як юридично забезпечену автору можливість публічного розголосу створеного ним твору.
Оприлюднити твір - значить забезпечити доступ до твору будь-яких третіх осіб. Автор може вважати свій твір недостатньо готовим, незрілим для представлення на суд публіки і тому має право не давати згоди на його оприлюднення.
Автор реалізує своє право на оприлюднення твору при укладанні договору про перше використання неоприлюдненого твору або при переданні роботодавцю службового твору. Одним зі способів реалізації права на оприлюднення є депонування рукопису в інформаційному центрі.
Твір, який складається з окремих частин, може бути оприлюднений лише частково. Оприлюднення елементів змісту твору, тобто теми, сюжету, анотації не є оприлюдненням самого твору. Так, публікацію автореферату дисертації не вважають випуском у світ самої дисертації, публікація анонсу кінофільму не є оприлюдненням кінофільму.
Твір вважають оприлюдненим, якщо дії щодо забезпечення доступу до твору широкого кола осіб здійснені за згодою автора (або самим автором і з його волі).
У праві на оприлюднення можна виділити два моменти: право на визначення остаточного вигляду, у якому буде опубліковано твір (надання йому об'єктивної форми), і право визначення способу, яким уперше буде відкрито доступ невизначеного кола осіб до твору.
Можливість автора визначити спосіб оприлюднення обмежена, коли йдеться про замовлений твір. У цьому разі автор може тільки встановити остаточну готовність твору, умови ж випуску у світ визначатиме відповідний договір.
Право на оприлюднення включає в себе право на відкликання, тобто право відмовитися від раніше прийнятого рішення про оприлюднення твору.
Право на відкликання може бути реалізоване в будь-який час, після того як автор дав згоду на оприлюднення свого твору (або оприлюднив свій твір).
Можливі дві ситуації. Перша має місце, коли автор дав згоду на оприлюднення свого твору, але він ще не був оприлюднений. У цьому разі автор повинен повідомити свого партнера за договором, що він відмовляється від даної раніше згоди на оприлюднення твору. При цьому жодної публічної заявки з боку автора не потрібно. Автор зобов'язаний відшкодувати збитки, якщо їх зазнав партнер, а також сплатити неустойку, передбачену договором.
Друга ситуація можлива тоді, коли твір уже було оприлюднено (за згодою автора або ним самим). У цьому разі для відкликання твору необхідне публічне оповіщення. Воно потрібне, щоб припинити бездоговірне використання твору, і в цьому разі автор має відшкодувати збитки своїм договірним партнерам.
Право відкликання не може бути застосоване автором, якщо його твір є службовим. Проте автор, який створив службовий твір, може вирішити не передавати його роботодавцеві. Якщо автор відшкодує роботодавцеві вартість затрачених при створенні твору матеріалів, наданих йому коштів, не можна буде примусити його передати свій твір роботодавцеві.
Із судової практики відомий такий приклад. Англійському художнику Віслеру одна дама замовила свій портрет. Портрет виявився напрочуд вдалим, і Віслер не захотів його віддавати, хоча роботу було замовлено та заздалегідь оплачено. Художник запевняв замовницю, що портрет не вдався і тому він залишив його у себе. Відбувся судовий процес, викликаний конфліктом, з одного боку, права власності (замовниця заплатила, портрет тепер мусить стати її власністю), з іншого - права автора на оприлюднення.
Французький Касаційний суд щодо справи Віслера постановив, що ніхто не може змусити автора оприлюднити свій твір, якщо він цього не хоче, зобов'язавши художника повернути замовниці сплачені нею кошти.
6. Право на захист репутації автора
Автору належить особисте немайнове право перешкоджати будь-якому спотворенню, зміні його твору або іншому посяганню, здатному зашкодити його честі та репутації.
Зміст цього права полягає в тому, що при виданні, публічному виконанні або іншому використанні твору заборонено без згоди автора вносити будь-які зміни до самого твору, його назви і, крім того, до позначення імені автора. Заборонено без згоди автора додавати до твору при його виданні ілюстрації, передмови, післямови, коментарі та будь-які пояснення.
Право на захист твору від спотворення виникає з моменту створення твору.
Зміни, які вносять до твору, слід погоджувати з автором. При підготовці видання твору редактор не погоджує кожну зміну з автором, але остаточний варіант твору має бути ним схвалений. Так, в одній із конфліктних справ сценаристи, ознайомившись із режисерським сценарієм, виявили в ньому переробки, на які не могли погодитися. Кіностудія звернулася до авторів із проханням не перешкоджати запуску режисерського сценарію у виробництво. Автори погодилися на випуск фільму за умови заміни своїх прізвищ псевдонімами. Студія зобов'язалася зазначити в титрах фільму псевдоніми авторів і вибачилася перед ними.
Може виникнути ряд питань, пов'язаних із використанням класичних творів або за особливих обставин (наприклад, використання відомих картин у рекламній продукції), або для створення сучасних модифікацій. У зарубіжній практиці питання про те, чи було завдано шкоди честі та репутації автора при використанні твору, віднесено до компетенції суду. Як приклад можна навести рішення Верховного суду Данії 1165/137. Одна з фірм грамплатівок записала музику романсу Ю. Свенсена "Венеціанська серенада", написаного в 1878-1880 роках, у ритмі сучасного танцю. Оригінальний текст романсу був замінений іншим (англійською мовою), пісню виконав популярний співак. Суд оштрафував винуватців і постановив знищити тираж грамплатівок.
Певне значення має для автора право контролювати окремі додатки до твору (коментарі, передмови, ілюстрації тощо), бо ідея і форма їх вираження можуть пов'язуватися в уяві читачів з особою автора твору. Прикладом може бути справа за позовом філософа XIX ст. Огюста Конта до книгопродавця Башльє. Конт заперечував проти передмови до шостого тому Соurs de philosophie positive, яка містила міркування Башльє негативного характеру, і вимагав знищення цієї передмови у всіх непроданих примірниках. Суд задовольнив позов Конта.
Іншого разу Чарлі Чаплін як кінорежисер заперечував проти внесення без його відома доповнень до його фільму (музичного супроводу). Паризький суд визнав, що зазначена музика "певним чином впливає на почуття глядача та здатна глибоко змінити його враження, тому слід задовольнити вимогу автора".
Право на захист репутації автора є дієвим засобом охорони його інтересів. Воно може бути застосоване при будь-якому порушенні авторського права, у тому числі спрямованого проти власника носія твору.
Висновок
Особисті немайнові права захищають зв'язок особи автора з його твором. Вони містять: право авторства; право на ім'я; право на оприлюднення, включаючи право на відкликання; право на захист репутації автора. Зазначені правомочності зазвичай поділяють на дві категорії: позитивні та негативні. Позитивними правомочностями є право на оприлюднення, у тому числі право на відкликання. Вони вимагають, щоб правоволодар прийняв рішення або виступив з ініціативою: опублікувати твір, змінити його, вилучити його з обігу. Негативними, або захисними, правомочностями є право авторства, право на ім'я, право на захист репутації автора. Ці правомочності називають негативними, оскільки вони зводяться до права перешкоджати вчиненню дій або до вимоги утриматися від дій, звернених до пасивних суб'єктів. Вони мають захисний характер, оскільки навіть після смерті автора та по тому, як твір стає суспільним надбанням, дозволяють діяти на підставі особистого немайнового права для захисту індивідуальності та недоторканності результатів інтелектуальної творчості.
Список використаної літератури
1. Конституція України. - К.: Юрінком Інтер, 1996.
2. Цивільний кодекс України // ВВР України. - 2003. - №40-44.
3. Закон України “Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. // ВВР України. - 1994. - №13.
4. Закон України “Про видавничу справу” від 5 червня 1997 р. // ВВР України. - 1997. - №32.
5. Авторське право і суміжні права / За ред.О. Святоцького і В. Дроб'язка. - К., 2000.
6. Афанасьєва К.О. Авторське право: Практ. посіб. - К.: Атіка, 2006.
7. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навч. посіб. - Вид.2-ге, перероб. і доповн. - К., 2006.
8. Дроб'язко В.С. Право інтелектуальної власності. - К., 2004.
9. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект. - Харків, 2002.
10. В.О. Потэхіна - Інтелектульна власність: Навч. пос. - К.: ЦУЛ, 2008.
11. В.Б. Юскаєв. "Інтелектуальна власність". Частина 2 С.: Видавництво СумДУ, 2010р.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Особисті немайнові та майнові права авторів і їх правонаступників, пов’язані зі створенням і використанням здобутків науки, літератури і мистецтва. Суб’єкти авторських відносин. Суб’єктивне авторське право, його зміст та межі. Поняття суміжних прав.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 11.02.2008Поняття і види результатів, що охороняються авторськими правами. Об’єкти та суб'єкти авторського права. Особисті немайнові права авторів. Майнові права авторів та особи, що має авторське право. Суміжні права. Захист авторського права і суміжних прав.
контрольная работа [53,4 K], добавлен 23.10.2007Поняття, зміст, класифікація особистих немайнових прав дитини. Комплексний аналіз чинного сімейного та цивільного законодавства України, яке регулює особисті немайнові права дітей. Шляхи удосконалення правового механізму регулювання інституту прав дітей.
дипломная работа [80,1 K], добавлен 10.10.2012Поняття авторського права. Творча інтелектуальна діяльність. Твори в Україні, на які поширюється авторське право. Правові умови для творчої діяльності. Захист особистих і майнових прав авторів. Літературні письмові твори наукового, практичного характеру.
реферат [26,7 K], добавлен 19.08.2010Права, що виникають у зв'язку з укладанням шлюбу. Загальна характеристика, види і мета регулювання особистих немайнових прав та обов'язків подружжя. Право на таємницю особистого життя подружжя, вибір місця проживання та припинення шлюбних відносин.
реферат [30,5 K], добавлен 14.11.2010Правоздатність та дієздатність фізичної особи. Поняття та ознаки особистих немайнових прав що забезпечують природне існування людини та соціальне буття громадян. Гарантія та загальні і спеціальні способи захисту прав у цивільному законодавстві України.
контрольная работа [21,1 K], добавлен 05.05.2015Захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту).
статья [13,7 K], добавлен 11.09.2017Висвітлення особливостей правової регламентації відносин, що виникають у процесі створення і використання об'єктів авторського права. Виключні права та межі здійснення авторських прав, строки чинності й способи їх захисту. Особисті немайнові права автора.
курсовая работа [91,6 K], добавлен 02.02.2015Окремі особисті немайнові права вищого навчального закладу, їх зміст та законодавче врегулювання. Необхідність надання ВНЗ права на фірмове найменування. Право на ділову репутацію ВНЗ, що проявляється в боротьбі за вищі місця в рейтингах університетів.
статья [23,5 K], добавлен 17.08.2017Сім'я, родинність, свояцтво: поняття та юридичне значення. Система сімейного права в України. Підстави виникнення сімейних правовідносин. Шлюб і сім’я за сімейним законодавством. Особливості правового регулювання шлюбу. Особисті немайнові права подружжя.
шпаргалка [45,5 K], добавлен 08.12.2010
