Визначення походження дітей

При пред'явленні позову про оспорювання батьківства особа, яка записана як батько дитини (позивач), вимагає, щоб суд визнав відсутність споріднених правовідносин між ним та дитиною, батьком якої він записаний. Предметом цього позову, відповідно, є вимога про визнання судом відсутності споріднених правовідносин між особою, яка записана батьком дитини, та дитиною. У даному випадку має місце негативний позов про визнання, оскільки позивач просить суд визнати відсутність споріднених правовідносин між ним і дитиною, такий позов про визнання у теорії цивільного процесу визнають заперечним (негативним). Відповідачем у даному позові є дитина, батьком якої записаний позивач. Інтереси дитини, до якої пред'явлений вказаний позов, представлятиме її матір, опікун, піклувальник, які діятимуть від імені дитини (ст. 39 ЦПК України). У разі задоволення судом позову про оспорювання батьківства (материнства) на підставі рішення суду з актового запису про народження дитини виключається запис про батька (матір) дитини Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. N 96/5 // Офіційний Вісник України. - 2011. - № 4 (частина 1, 2). - Ст. 238..

СК України також закріплює певні межі оспорювання батьківства, але вони значно розширені у порівнянні з Кодексом про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 р. У ч. 3, 4 ст. 136 СК України встановлені межі у часі щодо можливості оспорювання батьківства. Так, оспорювання батьківства можливе тільки з моменту народження дитини й досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства може бути здійснене протягом цього часу лише у разі, якщо дитина є живою. Смерть дитини, батьком якої записана особа, позбавляє її права оспорювати своє батьківство. Також не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч. 1 ст. 123 СК України. Слід зазначити, що для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»..

Оспорювання батьківства можливе також і з боку інших осіб, а саме: спадкоємців особи, яка записана батьком дитини (ст. 137 СК України) та матері дитини, відповідно щодо батьківства свого чоловіка (ст. 138 СК України). У першому випадку ст. 137 СК України передбачена можливість оспорювання батьківства й після смерті особи, записаної батьком дитини. Якщо така особа померла до народження дитини, оспорити батьківство мають право спадкоємці цієї особи за умови подання нею за життя заяви нотаріусу про невизнання свого батьківства. У другому випадку, у ст. 138 СК України, передбачається, що жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши при цьому позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. В цьому випадку, як і при вимозі особи, записаної батьком дитини, про оспорювання свого батьківства, має місце заперечний (негативний) позов про визнання. У ч. 2 ця стаття передбачає, що вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини за актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Таке обмеження встановлене ч. 2 ст. 138 СК України щодо задоволення вимоги матері про оспорювання батьківства свого чоловіка не відповідає загальному положенню СК України, згідно з яким підставою визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, забрані відповідно до правил ЦПК. Тому, якщо мати дитини зуміє надати докази, що дадуть підставу суду зробити висновок, що її чоловік не є батьком дитини, то такий позов має бути задоволений незалежно від подання іншою особою заяви про своє батьківство. Але можна зробити припущення, що захищаючи інтереси дитини, законодавець саме для цього і встановлює обов'язкову вимогу щодо пред'явлення позову в даному випадку.

Оспорити материнство має право жінка, яка записана матір'ю дитини. Причини оспорювання материнства жінкою, яка записана матір'ю, можуть бути різними: небажання виховувати чужу дитину, складнощі у відносинах з оточуючими з приводу утримання та виховання дитини тощо. Проте вони не мають ніякого юридичного значення Харитонов Є.О., Голубєва Н.Ю. Цивільне та сімейне право України: підруч.; К.: Правова єдність, 2009. - С. 921.. Отже, оспорювання материнства є можливим у двох випадках. По-перше, як все зазначалося, жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити материнство, звернувшись до суду із вимогою про виключення відомостей про неї як матір з актового запису про народження дитини. Предметом доказування у цьому випадку буде факт відсутності кровного споріднення між жінкою, записаною матір'ю, та дитиною. Жінка, яка не визнає себе матір'ю дитини не повинна вказувати особу, яка є біологічною матір'ю дитини. Таким чином, оспорювання материнства можливе як у випадках, коли жінка не знала, що вона не є матір'ю дитини (наприклад, підміна дитини у пологовому будинку), та й у випадках, коли на момент реєстрації народження дитини вона була обізнана про це (запис матір'ю бабусі з метою приховати материнство неповнолітньої особи). По-друге, материнство жінки, яка записана матір дитини, може оспорити жінка, яка вважає себе справжньою матір'ю цієї дитини. При цьому в позові зазначаються одночасно дві вимоги: про невизнання материнства жінки, яка записана матір'ю дитини та про визнання свого материнства.

Законом також встановлені певні обмеження оспорювання материнства. Це зазначено у ч. 2 ст. 139 СК України. Так, не має права оспорювати материнство іншої жінки та вимагати визнання свого материнства сурогатна матір, тобто жінка, до організму якої було перенесено ембріон людини, зачатого подружжям (відповідно до українського законодавства чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (ч. 2 ст. 123 СК України), а також не може оспорювати материнство жінка, яка народила дитину після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (ч. 3 ст. 123 СК України). До вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини (ч. 3 ст. 139 СК України) Баранова Л.М., Борисова В.І., Жилінкова І.В. та ін. Сімейне право України: підручник/ за заг. ред. В.І. Борисової та І.В, Жилінкової - 4-те вид.; переробл. і допов. - Х.: Право, 2012. - С. 191..

Не є перешкодою для оспорювання батьківства (материнства) особою, яка не визнає себе батьком (матір'ю), стягнення з неї аліментів на дитину (ст. 140 СК України). Незалежно від способу виконання батьківського обов'язку по утриманню дитини особа має право оспорити своє батьківство (материнство). Отже, така особа теж може звернутися до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька (матері) дитини, тому що підставою стягнення аліментів є саме факт такого запису. У разі задоволення позовних вимог скасовується й підстава стягнення аліментів на дитину.

Кожна людина це завжди чиясь дитина. На жаль, у реальному житті батьки не завжди обізнані про біологічне походження своїх дітей або взагалі про існування дітей, які записані на їхнє прізвище, що спричинює наслідки юридичного характеру. У таких випадках батьки мають право заявити позов про оспорювання свого батьківства (материнства) та виключення відомостей про себе як батька (матері) дитини з актового запису про її народження. Таким чином, оспорювання батьківства (материнства) - це процес заперечення особою, яка записана батьком (матір'ю) дитини, факту її походження від нього (неї), шляхом звернення до суду з позовом про виключення запису про нього (неї) як батька (матері) з актового запису народження дитини.

Висновки

Мета курсової роботи досягнута шляхом реалізації поставлених завдань. У результаті проведеного дослідження по темі «Визначення походження дітей» можна зробити наступні висновки:

По-перше, зв'язок, який виникає між батьками та дітьми, включає як майнові, так і немайнові права та обов'язки. Будується він на кровному походженні дітей від своїх батьків. Але для виникнення відповідних прав та обов'язків необхідна наявність певного юридичного складу, який включає не лише кровну спорідненість, а й посвідчення цього юридичного факту органом реєстрації актів цивільного стану. У сімейному законодавстві чітко висвітлена презумпція шлюбного походження дитини, яка полягає в тому, що дитина зачата і народжена або лише народжена у шлюбі, походить від подружжя, що перебуває в цьому шлюбі. Така презумпція встановлена, перш за все, для спрощення процедури самої реєстрації походження дитини, а також з огляду на те, що зазвичай народження дитини у шлюбі не заперечується батьками, є цілком логічним і закономірним для шлюбних правовідносин.

По-друге, стосовно застосування допоміжних репродуктивних технологій, то нині в Україні існує потреба в належному правовому регулюванні допоміжних репродуктивних технологій. Чинним законодавством не регулюється низка важливих аспектів, а тому виникає потреба у прийнятті закону, який буде спрямований на визначення правових та організаційних основ застосування допоміжних репродуктивних технологій і забезпечення прав громадян при їх застосуванні.

По-третє, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та визначення її походження, шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях у присутності заявника.

По-четверте, визнання батьківства або материнства слід відрізняти від встановлення цього факту за рішенням суду. Наприклад, як вже зазначалося, визнання батьківства за рішенням суду (ст. 128 СК України) проводиться за наявності спору щодо особи, яка є батьком дитини. Ситуації, в яких батьківство визнається в судовому порядку, мають місце, коли чоловік не визнає себе батьком дитини й, навпаки, коли чоловік вважає себе батьком дитини, але цей факт оспорюється. Підставами такого визнання можуть слугувати будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (ч. 2 ст. 128 СК України). Тобто, визнання батьківства або материнства в суді здійснюється у порядку позовного провадження. У судовому порядку може також встановлюватися і факт батьківства або материнства. Ці справи, відповідно, розглядаються за правилами окремого провадження. Таким чином, встановлення факту батьківства або материнства в судовому порядку відрізняється від визнання цього ж факту за рішенням суду за наступними критеріями, по-перше, це відсутність спору щодо батьківства, материнства дитини та смерть фактичного батька або матері дитини.

І, нарешті, по-п'яте, оспорювання батьківства (материнства) - це процес заперечення особою, яка записана батьком (матір'ю) дитини, факту її походження від нього (неї), шляхом звернення до суду з позовом про виключення запису про нього (неї) як батька (матері) з актового запису народження дитини.

Таким чином, вивчивши та дослідивши визначення походження дітей в рамках даної курсової роботи можна зробити висновок про те, що закон охороняє і захищає права та інтереси дітей від будь-яких зазіхань. Цьому присвячені як норми Конституції України, так і інших законів. У ч. 1 ст. 52 Конституції України закріплено рівність дітей у свої правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Окрім цього, гарантії прав та інтересів дітей закріплено й в інших положення Конституції України, які визначають права та свободи людини незалежно від віку, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану та інших ознак. На такій основі мають ґрунтуватися й інші законодавчі акти України в сфері охорони та захисту прав та інтересів дітей. Як свідчить статистика, щорічно відділами державної реєстрації актів цивільного стану реєструється в середньому понад 500 тисяч народжень дітей. Законодавчі норми з питання державної реєстрації народження дитини та визначення її походження спрямовані, перш за все, на попередження шахрайства, уникнення можливої торгівлі дітьми та їх викрадення, саме тому визначення походження дитини та діяльність органів реєстрації актів цивільного стану з реєстрації актів відіграє досить важливу роль у сімейних та цивільних правовідносин.

Список використаних джерел

1. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 р. (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.). Конвенцію ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р.

2. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року (з наступними змінами та доповненнями) за № 435-IV// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - NN 40-44. - Ст. 356.

4. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року (з наступними змінами та доповненнями) за № 2947-III// Відомості Верховної Ради України. - 2002. - N 21-22. - Ст. 135.

5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року (з наступними змінами та доповненнями) за № 1618-IV// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492.

6. Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року (з наступними змінами та доповненнями) за № 2398-VI// Відомості Верховної Ради України. - 2010. - N 38. - Ст. 509.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

8. Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2013 р. № 787.

9. Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. N 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 р. N 3307/5).

10. Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. N 96/5 // Офіційний Вісник України. - 2011. - № 4 (частина 1, 2). - Ст. 238.

11. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. - 5-те вид., перероб. і допов./ за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К.: Юрінком Інтре, 2013. - Т. I - 832 с.

12. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України: пер. з рос./ С.В. Ківалов, Ю.С. Червоний, Г.С. Волосатий та ін.; за ред. Ю.С. Червоного. - К.; О.: Юрінком Інтер, 2008. - 504 с.

13. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар// Ромовська З.В. 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. - 568 с.

14. Сучасна правова енциклопедія/ О.В.Зайчук, О.Л.Копиленко, В.С.Ковальський [та ін.]; за заг. ред. О.В.Зайчука; Ін-т законодавства Верховної Ради України. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2013. - 408 с.

15. Антонюк О.В. Право на батьківство// Право України . - 10/2013 . - N10. - С. 126-143.

16. Баранова Л.М., Борисова В.І., Жилінкова І.В. та ін. Сімейне право України: підручник/ за заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової - 4-те вид.; переробл. і допов. - Х.: Право, 2012. - 322 с.

17. Вонсович В.І. Сімейні правовідносини, що виникають в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій// Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія». - 2012. - Вип. 1. - С. 60-67.

18. Ганкевич-Журавльова О.М. Про осіб, які мають право на пред'явлення позову про визнання батьківства// Актуальні проблеми держави і права - 2012 . - Вип. 66. - С. 394-401.

19. Дзера О.В., Кузнєцова Н.С., Майданик Р.А. Цивільне право України. Загальна частина: підручник - 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 976 с.

20. Зілковська Л.М. Законні інтереси дитини в сімейному праві і законодавстві України// Науково-практичний журнал «Часопис цивілістики», Одеса 2010. -Вип. 9. - С. 22-25.

21. Ієвіня О.В. Застосування презумпцій та фікції в регулювання сімейних вілносин// Нотаріат для вас., 2011 - № 11 С. 29-33.

22. Красицька Л.В. Визначення походження дитини при застосуванні форм репродуктивної медицини за законодавством України// Підприємництво, господарство і право. Щомісячний науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2004. №7 С. 31-33.

23. Мироненко В.П. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Вирішення спорів про місце проживання дитини// Нотаріат для вас. - 2010. - №5 С. 43.

24. Харитонов Є.О., Голубєва Н.Ю. Цивільне та сімейне право України: підруч.; К.: Правова єдність, 2009. - 968 с.

25. Харитонов Є.О. Сім'я як концепт сімейного законодавства// Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць, Одеса «Юридична література», 2011. - Вип. 58. С. 293-300.

26. Дзера О.В., Кузнєцова Н.С., Майданик Р.А. Цивільне право України. Загальна частина: підручник - 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2010.

27. Зразки заяв, що подаються для визнання батьківства

28. Встановлення походження дитини

29. Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар

30. Сурогатне материнство

31. Реєстрація народження та визначення походження дитини

Размещено на Allbest.ru