Договір купівлі-продажу по українському законодавству

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Загальна характеристика договорів купівлі-продажу

1.1. Сторони договору купівлі-продажу

1.2 Основні права і обов'язки продавця та покупця

2. Предмет та умови договорів купівлі-продажу, правові наслідки їх порушення

2.1 Кількість, асортимент, комплектність, тара та упаковка

2.2 Передача, зберігання, якість

2.3 Ціна, оплата, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, його страхування

3. Укладання договорів купівлі-продажу, їх форма

3.1 Особливості договору контрактації сільськогосподарської продукції

3.2 Особливості договору міни

3.3 Особливості договору поставки, договору про постачання енергетичних та інших ресурсів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні, глобалізації світової економіки та розширення інтеграції України у світові економічні процеси відчувається значна потреба українського суспільства у забезпеченні стійких та ефективних гарантій прав й інтересів учасників товарообігу, а також здійснення їх належного захисту. Щодня створюється широка гама споживчих вартостей (товарів і послуг), найрізноманітніших за характером, місцем, часом і обсягами споживання. Спільним для більшості з них є те, що основна маса новостворених товарів і послуг скеровується на товарний ринок для їхньої оцінки шляхом співвідношення попиту і пропозиції з метою подальшої реалізації (продажу). Найважливішою формою товарного обміну між виробниками, власниками, споживачами є договір купівлі-продажу, який виник з часу введення в обіг грошей. За своєю юридичною природою він є складною і гнучкою правовою формою, в яку можуть перетворюватися різні за своїм характером майнові правовідносини. Цей договір розглядається «…як родове поняття відносно різних видів договорів, характерних не лише для роздрібної, але й оптової торгівлі, яка стає в Україні домінуючою сферою товарно-грошового обігу».

Актуальність даної роботи заключається в тому, що в даний час в нашій країні все більше підприємств і підприємців йдуть з «тіньової економіки» у легальний бізнес і намагаються закріпити свої взаємини договірним, законним шляхом, залучаючи державу як гаранта виконання всіх умов договору. Тому законотворча діяльність державного апарату має наповнюватися абсолютно новим конкретним змістом, пов'язаним з повсякденним економічною діяльністю підприємств і громадян, а саме: з законодавчо затвердженої можливістю захисту і забезпечення інтересів конкретних учасників.

Мета даної курсової роботи - розглянути правову сутність, особливості договорів купівлі - продажу (форми, ціни і т.д.) та правові наслідки порушення сторонами зобов'язань. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- дати загальну характеристику договорів купівлі-продажу, визначивши поняття, ознаки, суть, природу та зміст договірних зобов'язань;

- проаналізувати обов'язки сторін за договорами купівлі-продажу;

- визначити предмет та умови договорів купівлі-продажу, правові наслідки їх порушення;

- встановити принципи укладання та виконання таких зобов'язань;

- дати загальну характеристику окремих видів договорів купівлі-продажу.

Предметом дослідження курсової роботи є теоретичні положення, висловлені різними вченими і правознавцями з питань регулювання правовідносин у сфері купівлі-продажу, а також нормативно-правова база, що регулює відносини між учасниками за договором купівлі-продажу. Об'єктом аналізу роботи є нормативно-правова база, що регламентує правові відносини у сфері купівлі-продажу, Цивільний кодекс України, чинні закони та підзаконні акти, а також теоретична база, розроблена провідними сучасними вченими - правознавцями України, як-то: Довгертом А.С, Дзерою О.В, Кузнєцовою Н.С, Луць В.В, Мусіякою В.Л, Підопригорою О.А., Кругловою Н.Ю, Апопієм І.В. та іншими.

При написанні даної роботи використовувалися Конституція України, чинні закони та інші нормативно-правові акти, а також підручники з цивільного права, навчальні посібники та монографії.

1. Загальна характеристика договорів купівлі-продажу

Товарний ринок в організаційному аспекті поділений на оптовий (гуртовий) і роздрібний (споживчий) ринки. Під оптовою торгівлею слід розуміти сферу підприємницької діяльності щодо купівлі-продажу товарів народного споживання, продукції виробничого призначення, засобів виробництва, сировини для подальшого їх перепродажу або використання у професійній діяльності, формування системи договірних зв'язків і відносин, організації товаропросування та товаропостачання роздрібної мережі й виробничих підприємств.

Оскільки договір купівлі-продажу є родовим поняттям відносно окремих видів договорів, то їх можна систематизувати і об'єднати у дві групи:

- договір оптової купівлі-продажу;

- договір роздрібної купівлі-продажу.

Договори купівлі-продажу (оптової, роздрібної торгівлі) - це угоди про те, що одна сторона (продавець) зобов'язується передати товар і перенести право власності на іншу сторону (покупця), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього вартість (ціну).

Товарно-грошовий обмін у формі купівлі - продажу в сфері оптової торгівлі опосередковується базовими договорами (поставки, контрактації, поставки для державних потреб, міни). Специфічними (нетиповими) договорами оптової купівлі-продажу є договори купівлі-продажу на біржах, аукціонах, оптових продовольчих ринках, конкурсних торгах, виставках-ярмарках тощо. Крім того в сфері торгівельного посередництва використовують агентські, дистриб'юторські, консигнаційні, інші види договорів, які носять допоміжний характер в процесі оптової купівлі-продажу.

Для договору оптової купівлі-продажу є такі характерні для цивільного права особливості:

- укладається з підприємницькою метою;

- суб'єктами договірних відносин виступають підприємці;

- об'єктом купівлі - продажу виступають порівняно великі партії товару;

- момент укладання договору не співпадає з моментом виконання договірних зобов'язань;

- розрахунки між контрагентами проводяться за посередництвом банків і, як правило, у безготівковій формі.

В цілому договір оптової купівлі-продажу має самостійне значення в опосередкуванні товарно-грошових відносин і правовому регулюванні оптового обороту і відповідає загальним засадам Цивільного законодавства. Тому ряд вчених юристів обґрунтовано пропонують законодавчо закріпити договір оптової купівлі-продажу у Цивільному Кодексі України за аналогією з договором роздрібної купівлі-продажу. Це дозволить більш чітко відмежувати загальні і специфічні норми правового регулювання складних договірних відносин в оптовій торгівлі у Цивільному та Господарському Кодексах України.

За загальним правилом істотними в договорах купівлі-продажу є лише дві умови: найменування товару та його кількість. Умова про ціну в договорах оптової купівлі - продажу в торгівлі не являється істотною. Виняток складає договір контрактації, аукціонний контракт, договір поставки для державних потреб і біржовий договір на реальний товар. Умови про якість, комплектність, асортимент товару, тару і упаковку тощо є звичайними. Строки в договорі є теж звичайною умовою, проте для біржових договорів на реальний товар, договорів поставки для державних потреб та договорів, зі змісту яких випливає, що недодержання певного терміну тягне за собою втрату інтересу покупця до договору, умова про строки є істотною.

Специфіка розрахунків за договором оптової купівлі - продажу полягає перш за все в тому, що усі платежі за товари здійснюються у безготівковому вигляді, тобто за посередництвом банків. Останнім часом появились нові форми розрахунків, які, на жаль, ще майже законодавчо не забезпечені, що є причиною низької розрахункової дисципліни суб'єктів договору, а тому було б доцільно розробити і прийняти Закон України « Про електронні розрахунки», який повинен врегулювати: організаційно-правові засади функціонування та вимоги до електронних платіжних систем, види засобів розрахунків, гарантії, захищеність електронних платежів, правове положення суб'єктів, що забезпечуюють електронні платежі.

Відповідальність за порушення зобов'язань за договором купівлі-продажу в оптовій торгівлі споживчими товарами встановлена законом.

Форми реалізації відповідальності: стягнення неустойки, відшкодування збитків, сплата процентів за користування чужими грошовими коштами та інші. Крім майнової відповідальності, законодавством передбачені й інші несприятливі для боржника наслідки, що полягають у наділенні кредитора правом вживати заходів, в тому числі і шляхом подання вимог в суд, спрямованих на досягнення певних результатів, таких як: заходів, направлених на виконання боржником або за його рахунок зобов'язання в натурі, зміни чи розірвання договору і відшкодування збитків, зменшення ціни, застосування заходів оперативного впливу : відмова від виконання зобов'язання, призупинення виконання зобов'язання, відмови від товару при неналежному виконанні зобов'язання розпорядитися наявним в нього майном боржника. Підстави звільнення від відповідальності за договором оптової купівлі-продажу об'єднують в собі непереборну силу (природні і стихійні явища (землетруси, повені, пожежі, тайфуни, різкі температурні коливання, що призвели до загибелі урожаю) та деякі обставини суспільного життя (військові дії, епідемії, національні і галузеві забастовки), а також включення правових актів державних органів, що змінюють оподаткування, мито, запроваджують нові обмеження, актів заборонного характеру в поняття “непереборна сила”) і юридичний форс-мажор (юридична неможливість виконання сторонами своїх зобов'язань внаслідок дії актів державних органів,наприклад, у зв'язку з вилученням речі з обігу).

Роздрібна торгівля - вид торгівлі, де підприємства або особи, які зайняті закупівлею невеликих партій товару у підприємств-виробників чи в гуртовій торгівлі для подальшого перепродажу кінцевим споживачам для особистого, сімейного чи побутового використання. Роздрібна торгівля є кінцевою станцією каналів товароруху.

За договором роздрібної купівлі-продажу одна сторона (продавець - юридична особа або фізична особа - підприємець, які здійснюють торговельну діяльність), зобов'язується передати другій стороні (покупцеві - фізична або юридична особа) товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його (ст. 698 ЦК). Предметом цього договору являється товар (істотна умова). У разі продажу товарів у кредит значення істотної умови набуває ще й строк повернення кредиту. Спеціальне правове регулювання договору роздрібної купівлі-продажу здійснює §2 гл. 54 ЦК, а до відносин за участю покупця -- фізичної особи, крім того, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Договір купівлі-продажу є : а) публічним (продавець може висловити пропозицію укласти договір у вигляді так званої публічної оферти: - пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, якщо вона містить усі істотні умови договору; - виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу незалежно від того, чи вказано ціну та інші істотні умови договору, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу (ст. 699 ЦК);

б) двостороннім (взаємне виникнення у кожної із сторін прав і обов'язків). в) консенсуальним (права і обов'язки у сторін виникають з моменту досягнення ними згоди щодо істотних умов договору); г) реальним (передача товару продавцем є підставою для укладення договору купівлі-продажу); д) відплатним (при набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві обумовлену в договорі ціну).

До джерел правового регулювання договорів купівлі-продажу належать:

а) Цивільний та Земельний Кодекси України; б) Закони України (надалі - ЗУ); в) Постанови Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ); г) Інші підзаконні нормативно-правові акти;

д) Міжнародні договори України в сфері торгівлі;

е) Звичай, зокрема, звичай ділового обороту;

є) Судовий прецедент; ж) Договір (наприклад - попередній договір.)

1.1 Сторони договору купівлі-продажу

Сторонами договору купівлі-продажу можуть виступати будь-які учасники цивільних відносин у межах встановленої дієздатності (продавці і покупці), тобто:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- держава Україна;

- Автономна Республіка Крим;

- територіальні громади;

- іноземні держави;

- інші суб'єкти цивільного права.

Продавцем може бути дієздатна як фізична особа (людина), так і юридична (підприємство, установа, організація), держава. Приймати рішення про відчуження майна має право лише власник, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцю не тільки саме майно, але й право власності на нього. Однак у деяких випадках законодавством передбачається, що право розпорядження майном може належати і не власнику. Зокрема, у законодавстві існує поняття примусового продажу, підставами для якого можуть бути продаж описаного у боржника майна, продаж заставленого майна тощо. В укладенні договору купівлі-продажу не обов'язково брати участь власникові. Він може здійснити свої права через представника. Якщо в договорі купівлі-продажу продавцем виступає підприємство, установа, організація, вони повинні мати статус юридичної особи, а угоди, які вони укладають, не повинні суперечити цілям їх діяльності, передбаченим в установчих документах.

Покупцем може бути дієздатна як фізична особа (людина) так і юридична (підприємство, установа, організація), держава.

В окремих, передбачених законодавством, випадках принцип свободи договору може бути обмежений, якщо договір укладається без дозволу органу державної влади. Наприклад, «…батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання» (I.1. 5, ч.3 ст.17)

Законом передбачено обмеження щодо можливості продажу майна, яке стало власністю осіб внаслідок прийняття спадщини, якщо спадкодавцем є особа, що оголошена померлою. Так, відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати (продавати, дарити і т.п.) протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини

Для окремих договорів купівлі-продажу закон встановив спеціальні вимоги щодо його сторін (в окремих випадках обмежив коло осіб, що можуть виступати сторонами договору): - за договором роздрібної купівлі - продажу (ч. 1 ст. 698 ЦК), та за договором поставки (ч. 1. ст. 712 ЦК) продавцем може бути особа, що здійснює підприємницьку діяльність; - продавцем цінних паперів можуть бути господарські товариства, для яких операції на фондовому ринку є виключним видом діяльності, а також банками (I.1.6, ч. 1 ст. 17), - покупці продукції для державних потреб (головні розпорядники коштів державного бюджету, державні замовники : Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи) (I.1. 7, ч. 3 ст. 1)

Не можуть бути стороною договору купівлі-продажу:

- покупці - іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи та іноземні держави за договорами купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення (ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України), крім продавців вказаних земель, якщо вони отримали їх у спадщину (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України);

- продавці і покупці, які не мають спеціального дозвілу - ліцензії на зайняття діяльністю, пов'язаною з обігом речей, обмежених у цивільному обороті (I.1. 8, ст. 2, ст. 6);

- продавці товарів, заборонених законодавством до ввезення, вивезення та транзиту через територію України. (I. 2.5, п. 8);

- продавці товарів за кодами згідно з митним тарифом. (I.1. 9, Р. 4, Гр. 27);

- продавці та покупці по контрактам купівлі-продажі товарів однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін. (I.1.10, ст. 15);

- продавець-співвласник майна без згоди інших власників майна. (ст. 361 ЦК),

Продавцем товару може виступати і не власник, а інша особа особа (ч. 1 ст. 362, ст. 658 ЦК), тобто у випадках примусового відчудження - продажі майна з публічних торгів (продаж не залежно від волі власника, що забезпечується силою державного примусу). (I.1.11, п.1 ст.58)

Згідно ст. 659 ЦК перед тим, як заключити договір купівлі - продажу, продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб (не являються стороною договору, але мають певні права щодо боржника та (або) кредитора) на товар, що продається (форма такого повідомлення (усно чи письмово) законом не встановлена).

У випадку неповідомлення продавцем покупця про права третіх осіб покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.(ст. 659 ЦК) За рішенням суду товар може бути вилучений у покупця, а продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки (якщо покупець доведе суду, що він не знав або не міг знати про наявність права третьої особи на куплений товар). Такий договір купівлі - продажу являється нікчемним (ст.661 ЦК).

Правові наслідки купівлі майна у продавця, який не мав законних підстав на його відчуження, визначаються в залежності від того, чи є покупець добросовісним набувачем чи ні (ст. ст. 387 - 390 ЦК). Якщо покупець придбав товар не у власника, він набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (у разі купівлі товару в порядку примусового продажу або "інших випадків" встановлених цією нормою). Власник також не має права вимагати повернення товару і у тому випадку, якщо його продавцем виступає комісіонер, якого власник уповноважив укласти договір купівлі-продажу у якості продавця.

Особа, яка знала або могла знати, що вона володіє майном не законно, є недобросовісним набувачем (ч. 1 ст. 390 ЦК). Якщо покупець придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, він є добросовісним набувачем (ч. 1 ст. 388 ЦК).

1.2 Основні права і обов'язки продавця та покупця

За суб'єктом прав та обов'язків у договорах купівлі-продажу, їх можна поділити на:

- права та обов'язки продавця;

- права та обов'язки покупця.

Права продавця:

- на отримання оплати за товар;

- на отримання попередньої оплати товару;

- на відмову від договору та повернення проданого товару, якщо покупець прострочив платіж;

- інші. Обов'язки продавця:

- передати товар покупцеві у власність. (передача може здійснюватися або шляхом безпосереднього вручення, або здачею товару для перевезення чи пересиланням органам транспорту або пошти);

- передати покупцеві необхідні документи на товар, які передбачені законом чи договором;

- забезпечити виникнення у покупця права власності на товар;

- інформувати покупця про недоліки речі;

- попередити покупця про права третіх осіб, тобто про так звані юридичні недоліки речі;

- зберігати продану річ в тих випадках, коли право власності переходить до покупця до її передачі;

- виступити на боці покупця, якщо треті особи звернулися до покупця з позовом про витребування речі.

До специфічних обов'язків продавця за договором законодавець відносить обов'язки: а) «Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання…. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації «. (ст. 700 ЦК);

б). Передати товар покупцеві належної якості. «У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

- вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

- вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

- вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми « (ст. 708 ЦК).

Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару -- протягом 14 днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. Якщо необхідного товару немає, вимога покупця про заміну товару підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені строки неможливо, покупець на свій вибір має право пред'явити продавцеві або виготовлювачу інші вимоги відповідно до ст. 708 ЦК. Причому, згідно з ч. 5 ст. 709 ЦК, за кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.

У статті 710 ЦК закріплено правила щодо відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни та повернення товару неналежної якості.

Підставами звільнення продавця (виготовлювача) від обов'язку задовольнити вимоги покупців є:

- порушення покупцем правил користування товаром або його зберігання;

- дії третіх осіб;

- непереборна сила.

Відповідно до ст. 707 ЦК « покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару неналежної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем. Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму. Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця.»

Права покупця: - на отримання у власність товару:

- на перевірку додержання продавцем умов договору купівлі-продажу;

- на належну якість товару;

- інші.

Обов'язки покупця:

- сплатити обумовлену грошову суму за товар;

- вчинити дії, необхідні для забезпечення передачі товару (надати відвантажувальні реквізити, оформити довіреність представнику тощо);

- прийняти товар або забезпечити зберігання товару, який покупець відмовився прийняти;

- оглянути товар і перевірити його якісні і кількісні характеристики;

- притягнути продавця до справи, якщо треті особи звернулися з позовом про витребування речі;

- застрахувати товар, якщо цей обов'язок передбачений для нього договором.

Спільними обов'язками сторін є відшкодування збитків, які виникли у контрагента у зв'язку з неналежним виконанням договору, затримкою виконання або відмовою..

2. Предмет та умови договорів купівлі-продажу, правові наслідки їх порушення

Зміст договору купівлі-продажу становлять його умови.

Істотними умовами договору купівлі-продажу, визначеними ЦК, є умови про:

- предмет;

- кількість товару (ст. 669 ЦК);

- ціна по договору купівлі-продажу товару у кредит (ст. 695 ЦК).

Асортимент, якість, комплектність, тара та упаковка, ціна, оплата, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження та страхування товару не являються істотними умовами договору купівлі-продажу, якщо сторони не передбачать цього в договорі. У разі відсутності в договорі вказаних умов продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. В силу положень ч. 2 ст. 638 ЦК істотні умови договору можуть встановлюватися іншими законами або якщо щодо них за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Так, відповідно до ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України істотними для договорів купівлі-продажу земельних ділянок (різновидом яких є договори купівлі-продажу) являються:

- назва сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

- вид угоди;

- предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

- документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

- відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

- відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

- договірна ціна;

- зобов'язання сторін.

Предметом договору купівлі - продажу може бути товар:

- товар наявний, який є у продавця на момент укладення договору;

- товар набутий, який буде створений (придбаний,) продавцем у майбутньому.

Товаром являються:

- продукція (будь-які вироби (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб);

- роботи (діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб);

- послуги (діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб);

- матеріально-технічні ресурси (сировина, матеріали, паливо, енергія, комплектуючі вироби тощо, які в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню.);

- майнові права (будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (I.1.14, п.10 ст.1, I.1.15, абз. 3 ч. II ст. 3).

Можливість відчуження окремих майнових прав прямо передбачена актами законодавства., «…Договір купівлі-продажу дозволу, укладений між організатором і переможцем аукціону, за яким організатор аукціону надає дозвіл його переможцю, а переможець сплачує організаторові аукціону погоджену під час торгів ціну дозволу». (I. 2.7, п. 2)

Немайнові права, зв'язані з майновими, регулюються авторським правом та правом промислової власності (патентним правом), предмет яких складається з майнових та зв'язаних з ними немайнових відносин. Право промислової власності разом із авторським правом та суміжними правами утворюють систему права інтелектуальної власності. Авторське право, суміжні права та право промислової власності оперують спільними термінами (авторство, новизна, заборона несанкціонованого використання і т.п.) і мають спільні механізми реалізації і захисту прав. «…Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються законом

Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється не договором купівлі-продажу, а авторським договором». (I.1.16, ч. 1 ст. 31)

Україна приєдналася до Договору про патентне право, прийнятого 1 червня 2000 року у м. Женева (I.1.17)

- немайнові права, зв'язані з майновими (немайнові права, зв'язані з майновими, регулюються авторським правом та правом промислової власності (патентним правом), предмет яких складається з майнових та зв'язаних з ними немайнових відносин). (I.1. 14. ст.1.1, п.10 - поняття «товар»).

Важливою характеристикою предмету договору купівлі - продажу є те, що на момент укладення договору товар повинен бути наявним у продавця або бути створеним (набутим) продавцем у майбутньому і про це зазначено у договорі.

Судова практика свідчить про те, що договір купівлі-продажу товару, якого на момент укладення договору не існувало і щодо якого не було зобов'язання продавця створити (набути) його у майбутньому, визнається судом недійсним на підставі ст. 215 ЦК. Законодавство визначає певні вимоги, яким має відповідати предмет договору купівлі-продажу.

Умовами договору купівлі - продажу повинні бути про кількість, асортимент, якість, гарантії якості, строк придатності, комплектність, доставка, зберігання проданого товару, тара та упаковка, ціна оплата, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження, страхування товару. Так, відповідно до ст. 673 ЦК продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, а у разі відсутності в договорі умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразкам та (або) опису. Якщо ж законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам або вимогам про підвищену якість товару, якщо це було обумовлено договором.

Законодавством визначаються певні вимоги до деяких речей і благ, які не можуть бути предметом договору купівлі-продажу, або являються обмеженими в обігу. Так, предметом договору купівлі - продажу не можуть бути: - не матеріальні блага, оскільки вони звичайно є атрибутами, що індивідуалізують особистість їх носія, а тому в принципі не можуть відчужуватися. Допустима оплатна передача лише прав на деякі нематеріальні блага, наприклад, за договором комерційної концесії, але не самих благ. Так, можна передати право використання прізвища з комерційною метою, але при цьому людина так і буде носити це прізвище, тобто не відбудеться його відчуження. - речі, вилучені з цивільного обороту; Відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК такі речі мають бути прямо встановлені у законі.

Так, законом заборонено обіг особливо небезпечних наркотичних засобів і психотропних речовин, які включені до відповідних списків наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.(I. 2.6, списки N 1 і N 2 таблиці І); - предмети, обмежені в обігу.

Купівля-продаж речей, обмежених в обігу, можлива, якщо вона не порушує їх спеціального правового режиму. Сторонами такого договору можуть бути лише учасники обороту, які мають спеціальний дозвіл на зайняття діяльністю, пов'язаною з обігом речей, обмежених у цивільному обороті Це : зброя, боєприпаси,вибухові речовини і засоби вибуху, бойові отруйні речовини, наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби, протиградові установки, державні еталони одиниць фізичних величин, спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, вогнепальна мисливська зброя, газові пістолети і револьвери та деякі види пневматичної зброї; об'єкти, що перебувають на державному обліку як пам'ятки історії і культури; радіоактивні речовини (ці види майна можуть бути придбані лише за наявності відповідного дозволу органів внутрішніх справ, Міністерства культури, державних органів з ядерної та радіаційної безпеки, тощо). (I. 2. 2.) Законодавство визначає певні вимоги, яким має відповідати предмет договору купівлі-продажу Як було відмічено, за загальним правилом істотними в договорах купівлі - продажу є лише дві умови: найменування товару та його кількість. Умова про ціну в договорах купівлі-продажу не являється істотною. Виняток складає лише договір контрактації, аукціонний контракт, договір поставки для державних потреб і біржовий договір на реальний товар.

Умовами договору купівлі - продажу по бажанню сторін, якщо інше не встановлено законом, можуть бути і про асортимент, якість, гарантії якості, строк придатності, комплектність, доставка, зберігання проданого товару, тара та упаковка, ціна, оплата, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження, страхування товару.

2.1 Кількість, асортимент, комплектність, тара та упаковка

Істотною умовою договору купівлі - продажу являється кількість товару, яка досягається сторонами під час укладення договору (ст. 669 ЦК), і позначається цифрами та (або) прописом.. Одиницею виміру можуть бути міри ваги (кілограми), об'єму (літри), довжини (метри), площі (квадратні метри) Кількість товару може визначатися поштучно, або у грошовому виразі, а кількість спожитої електроенергії - за показами лічильника. Мають місце випадки, коли кількість деяких товарів (зернових, цукру, олії) визначаються з певною похибкою (1 тис. літрів олії +/- 0,3 %). (I.1. 18).

В житті бувають випадки, коли продавець,, передає покупцеві товар або в меншій, або в більшій кількості, порушуючи свої зобов'язання по договору купівлі - продажу. Правові наслідки такого порушення :

а) У випадку передачі меншої кількості товару, ніж передбачено договором, покупець має право:

- вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або - відмовитися від переданого товару та його оплати;

- якщо товар вже оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Сторони можуть укласти додаткову угоду до первинного договору, якою встановити обов'язок покупця оплатити товар у фактично одержаній кількості.

б) У випадку передачі більшої кількості товару, ніж передбачено договором, покупець зобов'язаний: - попередити про це продавця (форма і строки не встановлені).

Після отримання такого повідомлення продавець має право: - розпорядитися товаром у розумний строк. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право: - прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо ж покупець прийняв товар у більшій кількості, ніж це передбачено договором, він повинен: додатково оплатити товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору. Сторони можуть укласти додаткову угоду до договору, якою встановити іншу ціну на надлишок товару. (ст.670 ЦК)

Умова про асортимент (інакше - товарна номенклатура) не є істотною для договору купівлі-продажу. Асортимент, як правило, оформляється як додаток (специфікація) до договору у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками. При укладенні договору може зазначатися кількість кожного товару із асортиментної групи. Якщо ж сторони не погодили асортимент товару у договорі, то «…продавець має право передати покупцеві товар в асортименті, виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору» (ч. 2 ст. 671 ЦК) Так, наприклад, продавцеві відомо, що покупець хотів би придбати партію жіночих шуб із соболиного хутра, середніх розмірів. Продавець у такому випадку може або самостійно запропонувати покупцеві асортимент товару, виходячи із відомих йому потреб останнього. Якщо продавець не може або не бажає самостійно визначати асортимент товару, він може відмовитися від виконання договору. Для окремих договорів купівлі-продажу законодавець встановлює можливість для продавця передавати покупцеві інший товар, ніж передбачено договором. Так, у випадку укладення договору купівлі-продажу на відстані (укладений за допомогою засобів дистанційного зв'язку: поштою,тощо) продавець може використовувати стандартну умову у договорі про можливість заміни товару в разі його відсутності іншим товаром. (I. 2.15.)

«При виконанні прийнятого замовлення суб'єкт господарювання не має права вносити зміни до асортименту товарів і змінювати ціни на них без узгодження зі споживачем. У разі неможливості виконання договору через відсутність замовленого товару суб'єкт господарювання повинен негайно повідомити про це споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.

Суб'єкт господарювання може використовувати стандартну умову у договорі про можливість заміни товару в разі його відсутності іншим товаром. Така умова вважатиметься справедливою, якщо:

1) інший товар відповідає меті використання замовленого товару;

2) має таку ж або кращу якість;

3) його ціна не перевищує ціни замовленого товару.

Про наявність такої умови у договорі споживач повинен бути повідомлений перед укладенням договору …» (. I. 2.16)

Якщо продавець товару порушить свій обов'язок щодо передачі предмета договору покупцеві не у тому асортименті, який зазначався у договорі купівлі-продажу, то наступають такі правові наслідки (стаття 672 ЦК):

а) Якщо порушення договірної умови про асортимент виявилося у тому, що продавець передав покупцеві товар, асортимент якого в цілому не відповідає умовам договору купівлі-продажу, то покупець має право:

- відмовитися від прийняття та оплати товару, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 690 ЦК;

- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми, якщо товар вже оплачений;

б) Якщо порушення договору виявилися у передачі продавцем частини товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір реалізувати одне із наступних прав:

- прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

- відмовитися від усього товару;

- вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

- прийняти весь товар.

При відмові від прийняття усього або частини товару покупець повинен дотриматися вимог ч. 1 ст. 690 ЦК. Повернення товару продавцю здійснюється за рахунок останнього (ч. 3 ст. 690 ЦК). Здійснення права на відмову від товару надає покупцеві можливість відмовитися від його оплати, а якщо товар вже оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Аналогічне право виникає у покупця, який вирішив скористатися правом на заміну частини товару на такий, що відповідає умовам договору.

Реалізація покупцем прав залежить і від виконання ним обов'язку щодо повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, покладеного на нього ст. 688 ЦК.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Неповідомлення продавця у розумний строк після його одержання товару про свою відмову від нього означає прийняття товару покупцем з оплатою за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Комплектність товару (сукупність окремих частин (комплектуючих виробів) єдиної речі) - це така єдність складових частин виробу, яка забезпечує можливість використання його за прямим призначенням. Комплектність визначається стандартами, технічними умовами, прейскурантом, а при відсутності в них вказівок про це - договором купівлі-продажу. Комплектність товару може бути визначена у договорі шляхом перерахування складових частин (комплектуючих виробів або вузлів, агрегатів) речі, що підлягає передачі, або шляхом вказівки у договорі на державний чи галузевий стандарт, стандарт науково-технічних та інженерних товариств і спілок, технічні умови, стандарти підприємств, що визначають комплектність товару. Якщо при укладенні договору сторони посилаються на відповідний нормативний документ зі стандартизації, то це означає, що вимоги цих документів є договірними умовами. Якщо комплектність товару визначається договором купівлі-продажу, вона повинна бути охарактеризована шляхом перерахування необхідних складових частин продукції (товарів), приладів тощо. Все, що входить до комплекту, оплачується за встановленою на продукцію ціною. Запасні частини, приладдя тощо, що не входять до комплекту, оплачуються окремо. Від комплектності товару слід відрізняти комплект товару. Комплект товару -- це визначений договором купівлі-продажу певний набір товарів, кожен з яких може функціонувати самостійно. При передачі товару продавець повинен передати покупцеві весь набір, оскільки договором зазначені товари вказані як комплект (ст. 683 ЦК). За таких обставин зобов'язання продавця є виконаним з моменту передання усього товару, включеного до комплекту. Як правило, передача всіх складових частин комплекту повинна провадитися одночасно. Але при наявності згоди між сторонами передача окремих частин товару може бути здійснена у певний строк, зазначений у договорі купівлі-продажу. Зобов'язання продавця вважаються виконаними належним чином, якщо остання частина комплекту була передана покупцю у строк, встановлений договором, в іншому випадку -- продавець несе відповідальність за правилами, встановленими ЦК.

«У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:

- пропорційного зменшення ціни;

- доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором;

- вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;

- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми. Ці наслідки застосовуються також у разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товару (ст. 683 ЦК), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.» (ст.684 ЦК).

Якщо покупець скористається правом на відмову від договору, то відповідно до ч. I ст. 651 ЦК договір є розірваним. В свою чергу це означає, що зобов'язання сторін за ним припиняються (ч. II ст. 653 ЦК).

Передання покупцю некомплектного товару є порушенням договірних зобов'язань продавця. Договором або законом можуть бути передбачені й інші правові наслідки таких дій продавця: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. (ст. 611 ЦК) Для окремих різновидів договору купівлі-продажу правові наслідки передання некомплектного товару встановлюються спеціальним законодавством. Так, покупець за договором роздрібної купівлі-продажу «…у разі виявлення невідповідності товарів умовам продажу (даним, зазначеним у розрахунковому документі), некомплектних або товарів неналежної якості споживач може відмовитися від прийняття цих товарів. У цьому разі оформляється акт, у якому зазначаються причини відмови. На підставі акта суб'єкт господарювання повинен доставити споживачеві товари без недоліків або повернути вартість товарів та послуг. Витрати, пов'язані із заміною товарів, здійснюються за рахунок суб'єкта господарювання. У разі неякісного складання та установки товарів споживач може вимагати безкоштовного усунення недоліків.» (I. 2.17.) Особливості заміни товару за договорами роздрібної купівлі-продажу встановлені ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

Покупець за договором поставки у випадку одержання некомплектних товарів має право вимагати від постачальника (виробника) доукомплектування їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або заміни комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару. Важливим також є те, що прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності (ч. III, IV ст. 270 ГК).

Регулювання заміни товару за договорами купівлі-продажу сільськогосподарських машин здійснюється Законом України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин".

«Машини повинні поставлятися комплектними. Відповідальність за комплектність машин несуть головне підприємство-виробник та продавець незалежно від того, які підприємства-суміжники виготовляють окремі вузли й агрегати машин. Якщо комплектність не визначена стандартами, технічними умовами, вона може визначатися договором. Договором може передбачатися постачання машин з додатковими складовими частинами або без окремих, не потрібних покупцеві частин, що включені до комплекту машини.

Виробник при зміні конструкції машини (модернізації) повідомляє про це продавців і покупців « (I.1.19. ч. 4 ст.18).

Вимоги державних стандартів, стандартів підприємств та інших нормативних документів із стандартизації до комплектності товару є рекомендаційними.

«Договорами можуть передбачатися підвищені порівняно із стандартами, технічними умовами чи іншою документацією вимоги щодо якості машин, а також щодо їх комплектності.» (I.1.19. ч.3 ст.18).

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) упаковці, (які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства), якщо інше не встановлено договором, або не випливає із суті зобов'язання (крім товарів, які за своїм характером не потребують тари та (або) упакування) звичайним для нього способом, а за відсутності такого способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки (ст. 685 ЦК). Відповідно до Інструкції про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за кількістю фасованого товару в упаковках (ПМУ 17 - 2000) тара - це основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару. Вирізняють також споживчу тару, тобто ту, що надходить до споживача з товаром і не призначена для транспортування товару. «Упаковка - технічний засіб чи комплекс засобів з розміщеним у ньому товаром, який забезпечує захист товару від пошкоджень та втрат у процесі його обігу, а довкілля - від забруднень… Під процесом обігу розуміють транспортування, зберігання та продаж товару.» (I. 2.18. ст.2) Відповідно до вимог стандартів, технічних умов або договору купівлі-продажу продавець (виробник) повинен маркувати товари, які він реалізовує. Тара, пакувальні і в'язальні матеріали багаторазового використання, засоби пакетування, спеціалізовані контейнери підлягають поверненню продавцю.. Умовами договору купівлі-продажу можуть бути встановлені певні вимоги щодо тари та (або) упаковки товару, що є предметом договору.

В такому випадку продавець зобов'язаний передати товар у точній відповідності з умовами договору. Продавець не може відступити від встановлених умов щодо тари та (або) упаковки і не може нав'язувати покупцеві гірші умови порівняно із встановленими. Обов'язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування (ч.1 ст. 685 ЦК). Продавець звільняється від цього обов'язку лише у тому випадку, якщо договір купівлі-продажу прямо передбачає, що продавець не зобов'язаний упакувати чи затарити товар або якщо це випливає із суті зобов'язання. Виключення складають товари, характер яких не вимагає застосування тари і чи упаковки (наприклад, земельна ділянка, житловий будинок).

Сторони можуть встановити у договорі вимоги, які ставляться до тари та упаковки шляхом перерахування таких вимог або шляхом вказівки державного стандарту, стандарту підприємства та інших нормативних документів із стандартизації, що встановлюють вимоги, яким повинна відповідати тара та упаковка, відповідного товару. « Товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки (ч.2 ст. 685 ЦК).

«Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства» (ч.3 ст. 685 ЦК).

Згідно закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів". «Розлив горілки та лікеро-горілчаних виробів здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив горілки та лікеро-горілчаних виробів з вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше» (I.1.20.ст. 11).

Закон України "Про молоко та молочні продукти" регламентує, що «тара та упаковка для молочної сировини та молочних продуктів повинні бути виготовлені з матеріалів, дозволених для використання центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Пакування та маркування молочної сировини та молочних продуктів здійснюються відповідно до законодавства України… Забороняється відокремлення процесу пакування молочних продуктів від технологічного циклу виробництва продукції (крім пакування масла, сиру, сухих молочних продуктів атестованими структурними підрозділами одного переробного підприємства або атестованими переробними підприємствами, що входять до складу одного об'єднання». (I.1.21, ст.5).

Згідно Наказу Міністерства економіки України («Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами») «при зберіганні товари побутової хімії розміщують окремо за групами, видами з урахуванням їх особливих властивостей... Товари, які мають підвищену пожежну небезпеку (аерозольні упаковки, лаки, розчинники, нітроемалі, клеючі матеріали тощо), зберігають у герметичній тарі окремо від інших товарів у спеціально пристосованих приміщеннях. Окремо від інших товарів зберігають отрутохімікати…» (I. 2.17., п.9 Глави 6).

В окремих випадках чинним законодавством України передбачені вимоги щодо маркування тари та чи упаковки товару. Так Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами вказують що «маркуванню підлягають телерадіотовари і тара, яка використовується для їх зберігання. Маркування передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву, клас і модель виробу, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску. Індивідуальна упаковка повинна містити такі маркувальні дані: найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, назву товару, колір корпусу виробу, попереджувальні знаки, дату випуску, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар» (I. 2.17. п.2 Глава 5).