Діяльність відповідних осіб (слідчого та спеціалістів) з приводу початкового огляду трупа на місці його виявлення

Не є секретом, що при складанні описової частини протоколу будь-якої слідчої дії і протоколу слідчого огляду, зокрема, виникають визначені труднощі як у студентів під час практичних занять криміналістики, так і в осіб, що проводять розслідування скоєних злочинів. Ще в позаминулому столітті один з видних українських процесуалістів професор Харківського університету Владімиров Л .Є. і один з видатних піонерів криміналістики австрійський криміналіст Ганс Гросс помітили складність розглянутого питання. [13] Так, наприклад, Ганс Гросс підкреслював, що "Протокол огляду місця події є для слідчого, так сказати, спробним каменем його діяльності. Ніде не проявляється настільки ясно і повно, як саме при складанні протоколу огляду місця події, обдарованість судового слідчого, проникливість, логічність мислення й енергійне свідоме прагнення до мети з одного боку, і нездатність його роботи, відсутність самовпевненості і невпорядкованість спостережень з іншого боку". [16, 156]

Усе це відбувається тому, що кожен зроблений злочин індивідуальний і не подібний на інші. Тому індивідуальним є і зміст описової частини протоколу слідчого огляду, що і викликає в слідчого нерідко труднощі у визначенні головного, необхідного і підлягаючого опису в цьому протоколі. З метою полегшення роботи слідчого при проведенні слідчого огляду і забезпечення найбільш повного відображення в протоколі виявлених фактичних даних, можна визначити коло тих відомостей, опис яких обов'язково повинен мати місце в протоколі цієї слідчої дії, при розслідуванні визначених категорій злочинів.[48, 227]

Підбиття підсумків і оформлення результатів огляду місця виявлення трупа - важливий етап в роботі на місці події, і, як можна побачити, - спеціалісти відіграють в ньому вагоме місце.

На цьому етапі слідчий і інші учасники огляду аналізують зібрані дані, оцінюють наскільки повно їм вдалося вирішити поставлені завдання. В результаті такого аналізу можливо виявити упущення і виправити їх шляхом повторного огляду ключових об'єктів місця події. У більшості випадків доцільно провести повторний збіглий огляд місця події. З урахуванням досвіду вже оглянутого можна виявити раніше не відмічені важливі деталі або по-новому поглянути на раніше оглянуті ділянки місця події.

Розділ ІІІ. Огляд трупа на місці його виявлення за участю спеціаліста

На сучасному етапі огляд трупа на місці його виявлення - це слідча дія, яка проводиться слідчим чи іншою особою, що проводить розслідування, і обов'язково за участю спеціаліста в галузі судової медицини з метою попереднього зовнішнього дослідження трупа і виявлення ознак і їх фіксації в протоколі огляду місця події, які в майбутньому будуть сприяти встановленню особистості потерпілого, місця, терміна часу, обставин та причин настання смерті, а також для виявлення ознак, що можуть вказувати на можливого злочинця.

Своєчасне і якісне проведення огляду трупа на місці його виявлення може надати органам досудового слідства можливість вияснити сутність події, що відбулася, а у багатьох випадках отримати відомості про особистість потерпілого і злочинця, про мотиви вчинення злочину та інші фактичні дані. Результати цього виду слідчого огляду дозволяють слідчому оперативно сформулювати слідчі версії щодо події, яка відбулася і з метою наступного планування розслідування. У зв'язку з тим, що при проведенні огляду трупа на місці його виявлення - сам труп людини виступає специфічним і складним об'єктом попереднього дослідження. Як вже зазначалося, законодавець передбачив, що даний вид слідчого огляду в порядку ст. 192 КПК України повинен обов'язково проводитися за участю спеціаліста в галузі судової медицини. Тому участь спеціаліста в галузі судової медицини при проведенні зовнішнього огляду трупа людини на місці його виявлення не повинна бути самоціллю, а є дією, направленою на вирішення визначених питань загального судово-медичного характеру. Слід пам'ятати, що участь спеціаліста-медика не звільняє слідчого від обов'язку особисто вести огляд. Вся відповідальність за хід та результати огляду трупа лежить на ньому, так як факти, що срозслідуються і фіксуються при огляді не можуть бути відтворені при експертизі трупа в бюро судово-медичної експертизи.[36, 212].

Взаємовідносини між слідчим і спеціалістом в галузі судової медицини в процесі проведення огляду трупа на місці його виявлення визначаються ст.ст. 128', 192 КПК України та "Правилами роботи спеціаліста в галузі судової медицини при зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення (події)"[4, 249-256], які були прийняті ще за часів колишнього Радянського Союзу і діють в Україні до сьогоднішнього часу. Відповідно до зазначених Правил, прибуття спеціаліста в галузі судової медицини на місце виявлення трупа і його повернення на місце своєї роботи - в бюро судово-медичної експертизи, а також створення необхідних умов для роботи (освітлення, охорона порядку, технічна допомога при огляді трупа тощо) здійснюється органами досудового слідства, які проводять огляд місця події; на них також покладається обов'язок транспортування трупа в бюро судово-медичної експертизи.

На місце події спеціаліст в галузі судової медицини повинен прибути спорядженим необхідними засобами для успішного проведення огляду трупа. У нього повинні бути необхідні різноманітні засоби, прилади для попереднього дослідження трупних змін та суправітальних реакцій, інші необхідні засоби.[23, 210]

Для виїздів на місця виявлення трупів лікареві необхідно мати: фонендоскоп; термометри (ртутні, спиртові, електротермометри); динамометр для натискання на трупні плями; металевий стрижень для викликання ідіомускулярної пухлини; прилад для електророздратування скелетних м'язів; неврологічний молоток; розчин 1% пілокарпіну і атропіну; шприц і голки; хронометр; діагностичні довідкові матеріали; для вилучення слідів крові, волосся та інших речових доказів необхідні пробірки, паперові і поліетиленові пакети флакони, коробочки й інші види пакувальних засобів; наочні скла; пробірки; набори медичних інструментів; дезинфікуючі розчини (наприклад, 5% спиртовий розчин йоду); 10% водяний розчин аміаку, настійка валеріани, корвалол, бинти, вату, 3% розчиг перекису водню, реактив Воскобойникова, ємність для вод і інше. Крім того, в комплекті спеціаліста в галузі судової медицини повинні бути: халат, ковпак, рушник, мило, спирт, тальк, гумові рукавички, лінійка, рулетка, лупа, електричний ліхтар олівець для письма на склі та інші письмові прилади. [35, 17 - 18].

В Україні сьогодні випускаються спеціальні набори дл-спеціаліста в галузі судової медицини, зокрема, фірмою "ІНЖЕН", яка дислокується в м. Ніжин Чернігівської області комплектується так звана "Валіза для розслідування причин смерті ВРПС-1", а Науково-дослідним інститутом спецтехніки МВС України, який дислокується в Києві комплектується "Валіза спеціаліста в галузі судової медицини "НСМЕ-1".

Ці набори призначені для технічного забезпечення робіт спеціаліста в галузі судової медицини необхідними приладами, інструментами, матеріалами підчас огляду трупа на місці його виявлення, попереднього його дослідження з метою встановлення давності настання смерті та інших ознак.

Набори виконані на базі валізи-кейса з елементами кріплення, укладки на верхній кришці і ложементом у нижній частині валізи, який зберігає комплектуючі вироби і спеціальні технічні засоби від механічних пошкоджень. В комплекти входять:

· засоби для огляду трупа на місці його виявлення;

· засоби для встановлення давності настання смерті;

· засоби для фіксації і вилучення речових доказів біологічного характеру, що мають відношення до організму людини;

· засоби для документування результатів огляду трупа на місці його виявлення;

· допоміжні матеріали.

Основні габаритні розміри валізи 430 х 318 х 60 мм, вага комплекту - не більше 8 кг. [23, 119-120]

На місці виявлення трупа судовий медик виконує наступні дії:

· виявляє ознаки, що дозволяють судити про час настання смерті, характері і механізмі виникнення ушкоджень, та інші дані, що мають значення для слідчих дій;

· консультує слідчого з питань, пов'язаних з поверхневим оглядом трупа на місці його виявлення та подальшим проведенням судово-медичної експертизи;

· надає слідчому допомогу у виявленні слідів, схожих на кров, сперму або інші біологічні виділення людину, волосся, різних речовин, предметів, знарядь і інших об'єктів і сприяє їх вилученню;

· звертає увагу слідчого на всі особливості, які мають значення для даного випадку;

· дає пояснення слідчому з приводу виконуваних ним дій.

Відразу ж після прибуття на місце події судовий медик повинен перевіряти у людини наявність дихання і серцебиття. Найбільш точне дихання визначається за допомогою фонендоскопа в області яремної ямки на передній поверхні шиї в нижній її частині. Наявність сердечнососудістой діяльності перевіряють шляхом того, що промацує пульсації в зоні сонних артерій на лівій або правій стороні шиї, або в області інших крупних артерій, розташованих лизько до поверхні тіла. Необхідно впевнитися в тому, що все необхідне по врятуванню життя загиблого було зроблено і що допомогти загиблому вже неможливо. Особливо важливі такі дії судового медика в тих випадках, коли до нього на місці події медиків не було. Якщо ж до моменту його прибуття на місце події там була бригада швидкої медичної допомоги, то судовий медик лише констатує смерть. Для констатації смерті користуються орієнтуючими і достовірними, або абсолютними, ознаками смерті. До орієнтуючих ознак смерті відносять: пасивне нерухоме положення тіла, блідість покривів шкіри, відсутність свідомості, дихання, пульсу і серцебиття, відсутність чутливості на больові (укол, опік полум'ям сірника, який горить) і нюхові (прикладання до носу вати з нашатирним спиртом) подразнення, відсутність реакції зіниць на світло і рефлексу рогівки ока.

Як найбільш ранні ознаки смерті, що свідчать про необоротні процеси в центральній нервовій системі, необхідно вивчити наступні: ознака Белоглазова - при здавленні очного яблука з двох сторін у мертвої людини зіниця міняє свою форму, стає овальною або щелеподыбною замість округлого, у живого такого явища не спостерігається; рефлекси рогівки перевіряються шляхом дотику до рогівки ока краєм листа паперу або краєм шматочка тканини і ін., при цьому у живої людини спостерігається реакція зімкнення вік, у мертвого ця реакція відсутня; реакція зіниці на світло - у живої людини зіниця реагує на світло звуженням (для освітлення зіниці краще використовувати ліхтарик), у мертвої людини зіниця на світло не реагує.

При виявленні людей в стані переохолодження проведення вказаних вище тести буває складно. Показовий в цих випадках метод визначення температури в прямій кишці. Зниження цієї температури нижче +20°С є достовірною ознакою настання смерті.

Не визначивши у потерпілого достовірних ознак смерті або вививши хоч би слабкі ознаки життя, судовий медик, що прибув на місце події, зобов'язаний зробити всі зусилля для проведення реанімаційних заходів, продовжуючи їх до прибуття швидкої медичної допомоги.

Безпосередньо перед оглядом трупа необхідно оглянути місце біля трупа, зафіксувати видимі сліди навколо трупа або їх відсутність, забезпечити можливість вільного переміщення навколо трупа. Для цього необхыдно сфотографувати його. Практика показує, що краще, якщо фотографування трупа проводить фахівець-криміналіст за участю судового медика. В цьому випадку фотознімки будуть зроблені з потрібних напрямів і не будуть упущені важливі деталі. Фотографування слід проводити з чотирьох боків при природному освітленні, якщо природного освітлення недостатньо, то перевагу слід віддати фотографуванню при освітленні від постійних джерел світла в кількості не меншє двох. Гірший варіант, фотографування трупа з спалахом.

Але на жаль цей метод фотографування найчастіше і застосовується. Переважно фотографують на кольорові фотоматеріали. За наявності матеріальної можливості треба дублювати фотографування звичайними камерами на звичайні кольорові негативні матеріали, фотографуванням на матеріали фірми "Полароїд" з моментальним проявом. Також останнім часом набуло розповсюдження фотографування на цифрові фотокамери, що дозволяють вже на місці події мати результати фотофіксації трупа й інших об'єктів.

Перед фотографуванням трупа необхідно розмітити прилеглу до нього площу спеціальними маркіруючими і масштабуючими засобами (таблички з цифрами і буквами, стрілки, масштабні лінійки й ін.).

При огляді трупа на місці його виявлення (на місці події) судовий медик допомагає встановити, показати слідчому і сформулювати словесно для занесення в протокол наступну інформацію про труп (дана в тому порядку, в якому вона повинна бути отримана при огляді трупа):

1. Опис пози трупа, включаючи положення голови і кінцівок, а також взаєморозташування трупа і інших об'єктів місця події; слід зафіксувати позу трупа: загальне положення тіла, положення голови (на чому лежить потилиця, куди обернена особа), положення підборіддя (підняте, притиснутий до грудей, плеча), положення рук і ніг (кисті, ліктьові суглоби, пальці рук, положення тазостегнових суглобів, п'ят, шкарпеток); потрібно зафіксувати сліди, які можуть бути змінені або зовсім знищені в процесі подальшого огляду: запахи з рота, від одягу, потьоки крові, наявність яких-небудь предметів на трупі, між пальцями, в долонях.

Положення, тобто розташування трупа описують відносно найближчих нерухомих об'єктів - вхід, вікна, стіни, будинки, дерева і т.п.. Якщо трупу була надана неприродня поза за допомогою яких-небудь пристроїв, то вони також повинні бути досконало оглянуті та описані. [25, 557]

Якщо труп виявлено на відкритій місцевості, де немає поряд визначених орієнтирів, то фіксація трупа здійснюється за сторонами світу, використовуючи при цьому компас, який є в комплекті техніко-криміналістичних засобів слідчого і дані в градусах про орієнтири, які знаходяться на горизонті і отримані за допомогою компаса, переносяться на план-схему за допомогою транспортиру.

Опис трупа необхідно здійснювати таким чином, щоб в майбутньому при необхідності можна було реконструювати обстановку місця його виявлення.

Опис положення і пози трупа доповнюється оглядовою і вузловою фотозйомкою, яка набуває важливого значення особливо в тих випадках, коли поза трупа буває незвичною і тому важко піддається мовному опису.

2. Опис предметів, що знаходяться на трупі, безпосередньо біля його і під ним, включаючи стан поверхні, на якій труп знаходиться (ложе трупа).

За допомогою експерта при огляді трупа проводиться збір мікрочасток з рук та відкритих ділянок тіла, які могли мати контакт зі злочинцем, місцем скоєння злочину або місцем зберігання трупа. [15, 38]

Деякі предмети і об'єкти можуть бути виявлені зафіксованими в кисті трупа - ніж, пістолет, жмут волосся або декілька волосин тощо. Вони також повинні бути старанно оглянуті, описані і вилучені.

При описі необхідно зазначати точну назву виявленого предмета, його положення по відношенню до трупа (лежить на передній поверхні грудей, затиснений в пальцях правої руки, торкається зовнішньої поверхні лівого стегна тощо), наявність на предметі якого-небудь забруднення. В ході огляду необхідно дотримуватися обережності, щоб не порушити цілісність цих забруднень і не залишити додаткових, в тому числі і слідів своїх пальців.

3. Опис одягу, має істотне значення для встановлення особи трупа. Oдяг необхідно правильно і докладно охарактеризувати, використовуючи для цієї мети відповідні довідкові посібники. [12, 115 - 170; 39, 326- 340; 50, 123 -130]. Опис проводиться детально, включаючи його стан, забруднення, пошкодження, а також предмети, що знаходяться в кишенях, при цьому треба відзначити, що одяг не можна знімати, а можна тільки розстібати і зрушувати; зафіксувати положення і стан одягу на трупі, визначивши при цьому:

· що надіто на трупі;

· стан одягу (сира, суха, брудна, чиста);

· чи правильно надіті речі;

· чи зміщені частини туалету;

· чи не вивернули кишені;

· чи застебнутий одяг;

· які є ярлики й інші індивідуальні прикмети одягу;

· чи відповідає якість, ступень зносу і санітарний стан зовнішності потерпілого;

· чи є на взутті і одязі сліди пересування загиблого по місцю події, а також слідів волочіння;

· які пошкодження, що є на предметах одягу;

· чи є сліди носіння зброї (наявність слідів рушничного масла, характерна деформація кишені, сліди металізації);

· чи є на видимих частинах одягу пошкодження, які-небудь інші сліди;

· відповідність слідів крові на внутрішній поверхні одягу характеру пошкоджень.

Огляд і опис місцезнаходження і пози трупа, предметів на трупі і його верхнього одягу складають зміст статичної стадії огляду трупа на місці його виявлення. Ця стадія огляду закінчується складанням схеми місцеположення, пози трупа і фотозйомкою (орієнтуючою, оглядовою, а інколи вузловою і детальною. Вузлова і детальна фотозйомка виконується при наявності на трупі визначених ознак, які можуть мати значення для справи, що розслідується, наприклад, порізів одягу чи слідів вогнепального пошкодження одягу або ушкоджень на видимих частинах тіла, зокрема, на тій частині голови, яка візуально сприймається на момент статичної стадії огляду трупа тощо).

Описувати і фотографувати труп на місці його виявлення (так само, як і обстановку місця події взагалі) необхідно в тому положенні, в якому виявлені обставини спостерігалися в момент огляду. Діяти таким чином необхідно навіть в тому випадку, якщо буде встановлено, що обстановка місця події і положення трупа були змінені до приїзду слідчого і спеціаліста в галузі судової медицини.

Також потрібно провести точну “прив'язку” трупа на плані місця події (по частинах світу і азимуті, -якщо труп знаходиться на відкритій ділянці місцевості і щодо стін приміщення, якщо труп знаходиться усередині будівлі або поряд із стіною будівлі, споруди).

Відновлювати за свідченнями очевидців обстановку місця події і, зокрема, місцеположення і позу трупа, стан його одягу при початковому огляді місця події не можна. [23, 123]

Слід зазначити, що після огляду верхнього одягу переходять до попереднього дослідження й опису нижніх його шарів. "Правила роботи спеціаліста в галузі судової медицини при зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення рекомендують одяг з трупа не знімати, а тільки можна розстібати і піднімати" [35, 250]. Ця рекомендація відповідає практиці, що склалася.

Для огляду вмісту кишень, нижнього одягу приходиться змінювати початкове положення трупа і його одягу - отже, з цього моменту статична стадія огляду трупа на місці його виявлення переходить в динамічну.

Необхідно обережно витягнути вміст кишень одягу, враховуючи при цьому можливість зберігання предметів (як правило, цінностей і предметів, вилучених з цивільного обороту) під підкладкою одягу, в потайних кишенях, а також зберігання предметів в спеціальних поясах і нижній білизні. Якщо є необхідність в дослідженні мікронакладень, потрібно зняти і відповідним чином спакувати верхній одяг.

При проведенні нижніх шарів огляду одягу, щоб не переплутати той порядок розташування одягу який був на тілі трупа, одяг з тіла трупа повністю не знімається, а тільки розстібається і знімається спочатку, наприклад, з однієї руки чи ноги, описується як стан одягу, так і стан тієї частини тіла з якої одяг зняли, а потім навпаки, про що в протоколі огляду робиться відповідна позначка. Перевіряється також вміст кишень, де можуть бути виявлені документи, цінності та інші предмети, які, можливо, будуть мати доказове значення для справи, що розслідується.

Звичайно, у випадку необхідності слідчий може на місці події зняти з трупа будь-який предмет одягу і провести його попереднє дослідження.

Також слід зазначити, що при виявленні пошкоджень одягу або слідів зазначається їх локалізація, розміри, характер, їх відповідність пошкодженням на нижніх шарах одягу і ушкодженням на тілі трупа. У тих випадках, коли проводиться огляд трупа невідомої особи, одяг описується з більшою докладністю, з зазначенням особливих його прикмет, які можуть бути використані в якості початкового матеріалу для впізнання потерпілого. Вилучення одягу на місці події проводити недоцільно, оскільки можуть бути втрачені таким чином можливі нашарування мікрочасток, волосся та інших об'єктів і слідів, які можуть мати значення речових доказів. Крім опису одягу, необхідно провести оглядову, вузлову, а іноді і детальну фотозйомку положення одягу на тілі трупа. Це необхідно тому, що в динамічній стадії огляду трупа на місці його виявлення і при транспортуванні трупа в бюро судово-медичної експертизи початкове положення і стан одягу може бути порушено. [23, 127]

З метою збереження наявних нашарувань і забруднень окремі предмети одягу також бажано зняти з трупа і окремо їх упакувати. При цьому необхідно дотримуватися максимальної обережності, щоб нашарування (наприклад, забруднені відбитки малюнка протектора колеса автомобіля) не зруйнувалися. Інколи для цього приходиться розрізати одяг, про що необхідно зробити відповідний запис в протоколі огляду.

Після закінчення статичного огляду можна зробити припущення про характер події (вбивство, самогубство, нещасний випадок і т.д.), що відбулася, причини смерті, особі загиблого, знарядді злочину, причини появи тіла на місці події, а також визначити об'єкти, пов'язані з трупом, скласти уявлення про сліди, які повинні бути на тілі і одязі загиблого.

На наступному (динамічному) етапі з'ясовують:

1. Характеристики статі, віку, зовнішності людини (такі, як розвиток зовнішніх статевих ознак, вираженість зморшок, складок, стан видимих зубів, статура, ознаки зовнішності, індивідуальні особливості будови тіла та ін..

Опис ознак зовнішності трупа складається за методом словесного портрету, який використовується з метою фіксації зовнішнього вигляду як живої людини, так і неопізнаних трупів. Однак при цьому необхідно враховувати особливості, обумовлені зміною зовнішнього вигляду людини в результаті настання смерті. Ці зміни пов'язані з ранніми і пізніми трупними явищами.

При описі ознак зовнішності трупа, насамперед, указується стать, потім його антропологічний тип. вік на вигляд, ріст (довжина тіла), характер статури.

Антропологічний тип можна вірогідно визначити лише стосовно до однієї з трьох великих рас (європоїд, монголоїд, негроїд). Ці раси досить різко відрізняються між собою за ознаками зовнішності. Так, для європо'ідів властиві світла шкіра, високий ніс. широко розкриті очі, пряме м'яке волосся, гусний третинний волосяний покрив. Для негроїдів - темна шкіра; дуже широкий, втиснений у перенісся, але виступаючий ніс; товсті губи, кучеряве волосся. Для монголоїдів - смаглява шкіра; велике плоске обличчя; плоский, частіше широкий ніс: вузькі очі з набряклими повіками і епікантусом; пряме тверде волосся. Віднесення ж людини до більш дрібних антропологічних груп складно і доступно тільки спеціалісту-антропологу.

Вік визначається приблизно, з урахуванням загального виду зовнішності трупа, розвитку вторинних статевих ознак, стану волосяного покриву і шкіри, характеру і ступеня виразності зморщок [19, 7], терміну появи і зміни зубів [14, 121].

При визначенні віку за станом волосяного покриву можна використовувати такі ознаки, як посивіння й облисіння. Терміни посивіння залежать від багатьох причин. Звичайно окреме сиве волосся можна знайти у віці 35 років, але посивіння може наступити і раніше. Таке посивіння називається передчасним. Воно буває частіше в чоловіків і може бути загальним і місцевим. Причиною його є деякі захворювання.

Визначеної залежності між облисінням і віком ще не установлено. Однак утворення глибоких лобових, лобовотім'яних. залисин верху голови частіше зустрічається в людей старше 30 років.

У різні вікові періоди на шкірі особи в результаті її часткового висихання і зміни еластичності появляються зморшки і складки.

Вікові зміни шкіри спостерігаються і на інших частинах тіла. Як правило, у віці після 50 років шкірний покрив стає сухим, атрофічним, а в 60 - 65 років спостерігається зроговіння епідерміса, шкіра стає блискучою і сухою. [9, 53]

Говорячи про визначення віку за зовнішнім виглядом людини, необхідно зазначити, що вік визначається не по одній групі ознак, а по всій їхній сукупності. Крім того, не можна називати визначену цифру прожитих років, а варто вказувати віковий період, інтервал (наприклад, 30 - 35 років).[48, 231]

Також існують певні правила для вимірювання зросту померлого (довжини тіла), При цьому вимірювання проводиться при положенні тіла лежачи, руки трупа повинні бути витягнуті уздовж тіла, ноги випрямлені, головний убір і взуття зняті. Вимірювання проводиться в сантиметрах від найбільшого виступу тім'яної частини голови до підошви ніг. Але трапляються випадки, коли тіло вирівняти неможливо при сильно вираженому трупному задубінні, наприклад, якщо труп замерз чи обгорів («поза боксера»), голова, шия, тулуб, ноги заміряться або окремо, або необхідне положення досягається перерізанням сухожиль, що робить спеціаліст-судовий медик. Якщо виявлено розчленований труп, то довжина тіла вимірюється після додавання всіх його частин.

При вимірюванні росту трупа варто мати на увазі, що посмертно довжина тіла збільшується на 1 - 2 сантиметри. [9, 44]

При складанні опису статури відзначається його характер: гладке, повне, середнє, сухорляве.

Далі приводиться опис обличчя. Посмертні зміни ознак обличчя залежать від біологічних особливостей організму, віку, стану здоров'я, що передує настанню смерті, її причин, метеорологічних, кліматичних умов, у яких знаходиться труп.

Насамперед визначається, форма обличчя. Тут необхідно враховувати, що в результаті посмертних змій м'яких тканин обличчя його форма може відрізнятися від прижиттєвої. Тому, оцінюючи форму обличчя, варто орієнтуватися на форму черепа. Необхідно також стежити, щоб рот був закритий, для чого нижня щелепа закріплюється в прикусі.

Чоло характеризується по висоті, ширині, нахилу. Звертається увага на лінію росту волосся, ступінь виразності лобових бугрів і надбрівних дуг. Трупні явища істотно не змінюють ознак цього елемента обличчя.

Характеризуючи в описі ознаки брів, варто пам'ятати, що в результаті гниття змінюється їхнє положення, випадає волосся. У таких випадках контур і напрямок брів визначаються за положенням верхнього краю орбіт очей. В описі брів необхідно відзначати їхню асиметрію, а також особливості (наприклад, брови зрослися, рунисті, сиві).

Складаючи опис очей трупа, треба мати на увазі, що вірогідно можна визначити тільки положення щілини очей. Воно визначається шляхом проведення умовної прямої лінії від слізного горбка до слізної лунки. Колір райдужної оболонки очей відповідає прижиттєвому тільки в перші 5 - 6 годин після настання смерті, але іноді помутніння роговиці ока виникає через 2 - 3 години. Помутніння роговиці в дітей розвивається швидше, ніж у дорослих. У випадку, якщо труп знаходиться у воді, то при її температурі 18 - 20" С колір райдужних оболонок зберігається до 4 місяців. Якщо вода проточна і її температура 6 - 8° С. то колір добре розрізняється протягом 7 місяців. [19, 9]

При складанні опису носа відзначаються такі ознаки, як контур його спинки, довжина і ширина, а також виступання носа, положення його основи і характер перенісся (високе чи низьке). Ніс відносно довго зберігає свої прижиттєві характеристики, тому що складається, головним чином, з кісток і хрящів. Якщо ж в області носа є ушкодження чи якщо труп лежав вниз обличчям, то ознаки носа можна визначити промацуванням кісткової частини носа і за допомогою рентгенознімка. У процесі гниття ніс може роздуватися, змінюючи свої ознаки.

Область рота теж сильно піддається посмертним змінам. При її характеристиці необхідно враховувати будову зубного апарата, з яким вона має співвідношення. Гак. виступання верхньої чи нижньої губи в основному визначається характером прикусу. При нормальному прикусі (верхній ряд передніх зубів трохи висунутий над нижнім) верхня губа виступає над нижньою. Чим більше відстань між верхнім і нижнім рядами зубів, тим більше виступання верхньої губи над нижньою. У процесі гниття губи вивертаються, лопається тканина, зникає контур слизуватої частини губ. Довжина ротової щілини визначається відстанню між малими корінними зубами. Висота слизуватої частини губ приблизно визначається висотою емалі різців. Важливими прикметами можуть бути особливості зубів і зубних протезів.

Фіксувати ознаки підборідної частини складно, тому що м'язи нижньої щелепи, порушені посмертними змінами, багато в чому визначають стан цієї частини обличчя. Тому в скрутних випадках необхідно враховувати рельєф нижньої щелепи, що визначає контури м'якої тканини підборіддя.

При складанні опису вуха треба особливо ретельно фіксувати деталі їхньої будови, тому що ознаки вушних раковин залишаються найбільш стабільними і при великих гнильних змінах тканин трупа. Так, у результаті зсуву м'яких тканин, газоутворення може змінити відтопиреність вушних раковин, однак, їхня будова зберігається.

Ознаки шиї вказуються лише у випадку їхнього відхилення від норми, тобто відзначається шия довга, коротка, товста, тонка. Ці ознаки можна вірогідно визначити в тому випадку, якщо посмертні явища виражені слабко.

При характеристиці рук і ніг відзначаються їхні розміри, форма, вигляд, особливості будови, прижиттєві ушкодження, мозолі і т.ін.

В описі волосяного покриву вказується колір волосся, їхня довжина в сантиметрах. Волосся голови вимірюється за довжиною на різних ділянках (чоло, тім'я, скроня, потилиця). Характер зачіски на трупі звичайно не визначається. Фіксується довжина волосся вусів і бороди, іноді їхній фасон. [23, 133-134]

Важливе значення для встановлення особи мають особливі прикмети - татуювання, бородавки, різні плями, фляки, шрами, сліди поранень, хірургічних операцій, переломів і деформацій кісток, суглобів, різні аномалії і патологічні особливості. До особливих прикмет відносяться також пороки розвитку (дефекти носа, губ, піднебіння, вух; пальців, що зрослися, відсутні, надлишкові), інші фізичні недоліки (протези, скривлення хребта, укорочення чи зменшення товщини кінцівок, клишоногість, плоскостопість), різні патологічні процеси (пухлини, виразки, свищі, грижі, екземи, набряки і т. ін.). Серед особливих прикмет важливе місце займають татуювання, що часто виявляються на трупах. Татуювання спостерігаються в осіб, які раніше знаходилися в місцях позбавлення волі, чи свідчать про належність до визначеної професії (моряки далекого плавання, військовослужбовці), рідше мають інший характер. Татуювання спостерігаються практично на всіх частинах тіла, частіше на кінцівках і грудях.

Професійні татуювання являють собою малюнки кораблів, якорів, зброї, цифр, що відображають роки військової служби, часто з відповідними географічними назвами. При оглядах кистей рук, на фалангах іноді виявляються виколоті імена, рік народження.

До найбільш розповсюджених татуювань в осіб, що знаходилися в місцях позбавлення волі, відносяться зображення агресивного характеру, спрямовані в адресу працівників міліції, виправно-трудових установ, засуджених-активістів. що припинили злочинну діяльність, жінок, які порушили вірність. Прикладами таких татуювань є голови хижих тварин (барса, тигра, рисі) з вискаленою пащею, зображення черепів і кістяків, могильних хрестів, трун, кинджалів. Шести- і восьмикутні зірки, виколоті в області ключиць, плечових і колінних суглобів свідчать про вірність злочинним традиціям і «законам». [12, 71 - 112]

До татуювань кримінального характеру відносяться і рідко зустрічаються в даний час еротичні, що представляють собою малюнки і написи на нижній частині живота, статевих органах, сідницях.

Особливу групу складають татуювання, пов'язані з відбуванням терміну покарання, так звані «пам'ятні» (дати, що вказують час перебування у ВТУ, її номер, інформація географічного характеру). Такі тексти часто комбінуються з зображенням тюремних ґрат, смолоскипів і розміщуються на передпліччях і зап'ястях,

Іноді зустрічаються татуювання прикрашального характеру - художні татуювання (копії з картин, зображення квітів, дерев, лицарських турнірів, фантастичних сюжетів, портрети людей і т. ін.).

Татуювання добре зберігаються навіть на шкірі, яка була піддана гниттю. При підозрі на наявність татуювання на гнилостно зміненому трупі варто обережно видалити зеленовате надшкір'я, що відшаровується і за допомогою лупи вивчити татуювання, що відкрилося, і описати його.

Знайшовши татуювання, точно відзначають у протоколі його локалізацію, розміри, колір, зміст, сфотографувавши його до цього масштабним методом. [35, 178 - 179]

Певну специфіка є при огляді трупа немовляти, в процесі якого в протоколі необхідно вказати:

· стать;

· довжину тіла;

· окружність голови;

· вагу;

· стан пуповини (перев'язана вона чи ні, обірваний чи обрізаний її кінець, чи з'єднаний він з послідом і т.ін.), наявність чи відсутність сироподібного змащення, наявність на голові родової пухлини;

· чи немає кляпа в-роті дитини;

· чи немає ознак утоплення немовляти;

· чи є на трупі одяг, чи загорнений він у який-небудь матеріал, особливості цих предметів. [32, 212 - 225; 35, 19 - 37; 40, 241 - 244; 44, 36 - 72; 50, 11-14]

2. Стан ділянок поверхні тіла, включаючи природні отвори, слизисті поверхні та ін.. Слід пам'ятати,що деякі знаряддя травми можуть знаходитися в природній отворах тіла або в тілі трупа (кляп в роті, ніж в рані тощо). Необхідно пам'ятати, що вилучення таких знарядь, які фіксуються в ушкодженнях або природних отворах тіла, заборонено. їх необхідно залишати в тому стані, в якому вони були виявлені, забезпечив збереженість при транспортуванні трупа в бюро судово-медичної експертизи, наприклад, шляхом закріплення липкою стрічкою. Бажано також зберегти петлі на шиї, на зв'язаних кінцівках, хоча в "Правилах роботи спеціаліста в галузі судової медицини при зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення" [14, 253] рекомендується про можливе зняття петлі з шиї шляхом її розрізання (але ні в якому разі не шляхом розв'язування вузла). Всі вузли, виявлені на місці події, повинні бути збережені, так як за їх особливостями нерідко встановлюється професія злочинця.

3. Наявність і стан ранніх трупних явищ (ступінь охолоджування закритих і відкритих ділянок тіла; температуру тіла, зміряну термометром; наявність, розташування, колір, фазу розвитку трупних плям, визначену за допомогою натискання на них відповідно до методики; ступінь розвитку того, що трупного заклякнуло в різних групах м'язів; наявність і проявлення підсихання ділянок тіла).

Як правило (якщо немає явних ознак розкладання), при огляді трупа в першу чергу необхідно виконати дії по встановленню часу настання смерті. Слід врахувати, що помутніння рогівок і підсихання білкових оболонок очей може наступити через 10-15 хвилин після смерті, хоча зазвичай ці явища наступають через 2-3 години після смерті.

Зазвичай, при температурі 15+18°С:

· обличчя і шкыра рук стають холодними на дотик через 2 години;

· температура тіла після настання смерті залишається постійною протягом 1+1,5 годин і далі знижується приблизно на 1°С у годину (якщо труп знаходиться в одязі);

· температура тіла починає дорівнювати температурі навколишнього середовища по закінчення 20-24 годин з моменту настання смерті;

· те, що трупне заклякнуло починається через 6 годин з того, що заклякли м'язи нижньої щелепи, повне заклякання наступає через 15-18 годин і проходить через три доби з моменту настання смерті (за наявності деяких захворювань або смерті від отруєння певними отрутами, заклякання наступає набагато швидше).

Через 2 - 4 години після смерті на трупі починають появлятися плями. Якщо труп лежить обличчям вниз, то на обличчі й інших частинах тіла, які знаходяться знизу, утворюється скупчення крові, що і додає шкірним покривам спочатку слабке синювате фарбування, яке поступово підсилюється і переходить у синьо-багряний колір.

Трупні плями перш за все можуть свідчити про переміщення трупа на місті події (зміна його пози). Практика показує, що ці плями можуть зникати і утворюватись на інших частинах тіла лише протягом перштих 6-8 годин після смерті. Після спливу 10-12 годин трупні плями вже не зникають, а лише частково зміщуються, до кінця перших суток після смерті вони вже не змінюють свого місцезнаходження. Предмети, на яких лежить труп, відбиваються на ньому і вигляді білих плям або рельєфних слідів у результаті здавлення сосудів, які й перешкоджають відтоку крові. Тому на таких ділянках відсутні трупні плями. При цьому слід мати на увазі, що подібні відбитки можуть залишати і предмети, які знаходяться в кішенях померлого. Необхідно також досконало дослідити ложе трупа та спів ставити рельєф з віттисками на тілі. У випадку, коли знайдені розбіжності, це може свідчити про його переміщення. Також признакоми зміни пози трупа є порушення трупного окаменіння, а також деякі інші сліди на тілі: шкірні ссадна посмертного походження, кров'яні полоси і т. д.. [25, 557-561]

М'язове одубіння починає появлятися через 2 - 4 години після настання смерті і розвивається у визначеній послідовності за нисхідною лінією. Воно появляється в жувальних м'язах, через 6 - 8 годин повністю охоплює всі м'язи тіла, свого найвищого розвитку досягає до кінця доби і зберігається до двох діб, а з третьої доби одубіння починає закінчуватися. Задубіння виражається у своєрідній зміні мускулатури трупа у вигляді ущільнення м'язів. Воно часто фіксує тіло в тім положенні, у якому людину спостигла смерть, наприклад, невластивий даній людині вираз обличчя, відкритий рот, прикушений язик.

Фіксуються ознаки висихання (плями Лароше, висихання червоної облямівки губ, передньої поверхні мошонки). Висихання настає в результаті випару рідини з поверхні шкіри. Починається воно в місцях ушкодження епідерміса і там, де епідерміс відсутній (слизуваті частини губ, роговиці і сполучні оболонки очей). Шкіра трупів новонароджених дітей підсихає швидше, ніж у дорослих, тому що в них більш тонкий шар епідерміса і велика площа поверхні шкіри в порівнянні з їхньою вагою. Губи в трупів, висихаючи, стають щільніші і темніші. Блискуча роговиця очей після настання смерті починає тьмяніти, стає мутною і непрозорою. [23, 132]

4. Наявність і вираженість певніх явищ у тканинах, таких, як електрозбудливість м'язів, реакція м'язів на механічну дію зіничні реакції. Тобто відзначаються явища переживання тканин: реакція м'язів скелету на механічне або електричне подразнення (реакція м'язів обличчя і зіниці на дії струму), зінична проба на введення 1% розчину пи- локарпіну або атропіну в передню камеру ока; ці реакції викори- стовуються в перші 9-10 годин після смерті. Досліджується стан очей: положення повік, рухомість яблук очей, ознака Білоглазова, стан рогівки (прозорість, мутність, тьмяність).Для оцінки постмортальних термінів за станом рогівки і злущування її клітин робляться відбитки з рогівки, які просушуються і відправляються в судово-медичну лабораторію для вивчення. Такі дослідження проводяться у випадках, коли невідомо час настання смерті.

5. Наявність і вираженість пізніх трупних явищ, таких, як гниття, муміфікація, жировіск, та ін.. Наявність і характер запахів від трупа.

Унаслідок пізніх трупних явищ відбуваються більш значні зміни ознак зовнішності, і, у першу чергу, в результаті процесу гниття. При звичайних умовах гнильні зміни починають ставати помітними через 3 - 4 дні. Вони проявляються у вигляді своєрідного зеленуватого забарвлення шкірних покривів спочатку на животі, потім на тулубі, зовнішніх статевих органах, верхніх і нижніх кінцівках, на обличчі в області шиї і, нарешті, весь труп стає брудно-зеленого кольору.

Одночасно зі зміною кольору шкірних покривів спостерігається більш-менш рівномірне збільшення обсягу трупа через скупчення гнильних газів. Обличчя роздувається, шия стає товстою. Роздуті віки прикривають очні яблука. Губи трохи вивертаються, стовщуються.

Гнильні зміни супроводжуються утворенням на верхньому шарі шкіри міхурів, наповнених брудно-червонуватої (кров'янистої) рідиною. Коли міхурі лопаються, то поверхневі шари шкіри відокремлюються у вигляді тонкої плівки. У результаті цього можуть зникати такі особливі прикмети, як родимки, шрами, татуювання. Волосся на голові й інших частинах тіла в цей період легко відокремлюється. Розвиток гниття залежить від ряду причин (пори року, місця перебування трупа - на відкритому повітрі, у приміщенні, у воді, у землі і т.ін.).

Коли сухе повітря має вільний і достатні доступ до трупа, то він швидко втрачає вологу, життєдіяльність мікроорганізмів пригнічується. З цієї причини м'які тканини частин трупа не гниють, а шкіра при цьому висихає і стає темно - коричневою, твердою, деформується крупними зморшками.

Природно, що трупи осіб з нищою масою тіла муміфікуються легше і швидше. В сутки на 1 кг ваги труп втрачає при звичайних умовах 7,7 грамм своєї ваги за рахунок втрати вологи (Кноблох Э., 1960), та в умовах, які сприяють муміфікації, втрата вологи проходить швидше. У відповідних умовах повна муміфікація трупа дорослої людини проходить не менше ніж за півроку. Проте остаточні висновки відносно часу смерті по ступеню муміфікації робити неможна. Іноді тонка шкіра при висиханні розтріскується, особливо у місцях, де мало підшкірного жиру, наприклад на голові. Ззовні цей дефект можна прийняти за ушкодження нанесені механічною дією. Тому роблячи умовиводи на місці події необхідно бути уважним.

Що стосується жировоску, то він утворюється в результаті омилення жиру трупа, що знаходиться у вологому середовищі без доступу повітря: у воді, в занадто вологому грунті. Гниття при таких умовах зупиняється на початкових стадіях: м'які тканини та внутрішні органи тривалий час зберігаються, перетворюючись в м'яку, в'язку речовину, а сам труп має стійкий сморід. Швидкість утворення жировоску, в першу чергу, залежить від температури середовища, в якому знаходиться труп. Чим вища температура, тим швидше утворюється жировіск. [23, 132]

Також визкачається наявність ентомофауни, її вид, стадії роз- витку (яйця, личинки, лялечки, зріла муха). Оскільки визначені некробіози і комахи розвиваються у визначений термін часу доби, або сезону, значення цих даних може бути використано при встановленні давності смерті. При виявленні мух на різних стадіях розвитку, комахи на поверхні трупа або ложа трупа (на поверхні або глибині грунту), кожен вид поміщають в окрему ємність з широким горлом, закритим марлею і негайно відправляють ентомологам. При відсутності швидкого транспортування проб на судово-ентомологічну експертизу матеріал повинен бути законсервований в етиловому спирті.

В усіх випадках, у тому числі й у випадку, коли пізні трупні явища зайшли далеко, складання опису трупа здійснюється слідчим за допомогою спеціаліста в області судової медицини.

6. Наявність пошкоджень на трупі, їх локалізацію, характеристики й іншу інформацію про них, яку можна отримати при огляді на місці виявлення трупа.

При наявності на поверхні тіла трупа тілесних ушкоджень, зазначається: їх анатомічна локалізація, форма, розмір, характер країв та інші особливості; наявність на поверхні одягу чи тіла трупа або біля нього слідів, схожих на кров, виділення організму людини та інших слідів, їх характер, локалізація, форма, напрямок, відстань від трупа і предметів, що оточують, а при розташуванні на вертикальних поверхнях стін, дерев тощо - їх висота від поверхні підлоги чи землі.

При виявленні переломів кісток зазначається локалізація патологічної рухомості, наявність кріплення кісткових уламків, деформації частин тіла за рахунок вдавлювання кісток, укорочення кінцівок. В протоколі огляду необхідно зазначити стан шкіри в місці перелому (наявність садин, синців, поранень). Якщо перелом відкритий і із рани виступають кісткові уламки, то необхідно описати їх особливості.

При виявленні поранень заборонено проводити їх зондування, обмивання водою або видалення крові, яка встигла засохнути з країв іншими способами щоб уникнути можливості втрати речових доказів, які знаходяться в місці ушкодження. Якщо в місці поранення будуть виявлені різні сторонні тіла, включення, мікрочастки, які вільно лежать, вони фотографуються, описуються, вилучаються і передаються слідчому для їх упакування і прилучення до справи, що розслідується у якості речових доказів. Виявлені в ушкодженнях знаряддя і предмети не вилучаються, а тільки фотографуються і описуються в протоколі огляду місця події, після чого залишаються в тому самому положення, забезпечується їх зберігання при транспортуванні трупа в бюро судово-медичної експертизи [38, 85 - 112].

Якщо на трупі ушкоджень не виявлено, то необхідно пам'ятати, що деякі види насильницької смерті можуть не залишати слідів, видимих при проведенні початкового зовнішнього огляду трупа на місці його виявлення, наприклад, ураження електричним струмом, отруєння тощо.

7. Виявляти і при нагоді передавати слідчому для залучення як речові докази різні об'єкти, які знаходятся в пошкодженнях і природних отворах трупа, при цьому слабо прикріплені до трупа і можуть бути загублені при його переміщенні або транспортуванні.

Необхідно зазначити, що для з'ясування вище перелічиних обставин на початку динамічного огляду труп перевертається або укладається на бік. Після чого уважно послідовно оглядають приховані раніше частини тіла:

· волосисту частину голови, обличчя, очі;

· порожнини рота і носа, вух;

· шию, руки, кисті, пальці;

· грудну клітку, молочні залози, живіт;

· спину, сідниці, крижі, ноги;

· статеві органи, задній прохід і шкіру навколо нього.

Для зручності огляду частини одягу знімають або підводять, спускають. Під час огляду потрібно зафіксувати особливості, локалізацію і розташування всіх видимих пошкоджень, що є на трупі. Описуються вигляд, форма, розмір; зяє чи ні рана; чи підноситься пошкодження над рівнем шкіри, покрито чи ні скориночкою, її колір, чи є набряклість і почервоніння навколо пошкодження, характер країв і кінців раневого каналу (видима глибина; колір видимих внутрішніх органів; дно рани; чи продовжується кровотеча). Описуються також вигляд і колір синців (багрово-синій, зеленуватий, жовтуватий).

Особливу увагу потрібно звертати на наявність атипових для даної ситуації пошкоджень (вогнепальна рана у загиблого в ДТП, садно на шиї або стангуляционная борозна у того, хто застрелився і т.д.).

8. Огляд ложе трупа (ложе трупа - поверхня, на якій труп було виявлено). Може бути проведено його огляд і опис на етапі динамічної стадії огляду трупа на місці його виявлення, після обережного переміщення (перенесення, перевертання) трупа з місця його початкового розташування. При перенесенні трупа необхідно слідкувати, щоб із одягу і тіла трупа не випали і не були загублені які-небудь предмети - куля, ніж тощо. На цьому етапі, після опису ушкоджень на тілі трупа, в обов'язковому порядку вивчається ложе трупа, яке уявляє собою три зони - контактуючу з трупом поверхню, зону проекції (проекція силуету) і зону розтікання трупних виділень. Огляд ложа трупа несе корисну інформацію (наявність слідів нашарування, предметів, личинок або лялечок мух, комах, зміни кольору рослин тощо) навіть у тому випадку, якщо труп було перенесено на інше місце до прибуття оперативно-слідчої групи.

При описі ложа трупа зазначають характер поверхні (дерев'яна підлога, диван-ліжко, рихлий сніг тощо), наявність відбитку тіла трупа, забруднень і яких-небудь предметів під трупом.

Якщо труп виявлено на відкритій місцевості влітку або восени, то під ним можна виявити поблідлі, пожовклі із-за втрати хлорофілу зелені частини рослин. Це свідчить про те, що на одному місці труп лежав не менше 6 - 8 днів. Через 15-20 днів стається повна загибель рослин. Вони гинуть особливо швидко у випадку розвитку на трупі личинок мух (на 7-й день від початку їх розвитку), причому не тільки безпосередньо під трупом, але й на всій площі розтікання продуктів розкладення трупа. В теплу пору року в ложе трупа і в грунті під ним (на глибині до 15 - 20 см) можуть бути виявлені комахи, їх личинки і лялечки, які повинні бути зібрані і упаковані в пробірки.

Якщо під трупом виявлені сліди крові, то необхідно визначити глибину її проникнення в грунт, сніг тощо.

Інколи до місця виявлення трупа підходять сліди волочіння тіла людини у вигляді смуг різної форми, ширини та глибини. Вони можуть бути безперервними і переривистими, на м'якій поверхні - втисненими, на верхній - поверхневими. В смузі волочіння можуть бути виявлені кров, частки одягу трупа і предмети, які могли випасти із кишень його одягу. Поряд зі смугою волочіння тіла можуть бути виявлені сліди босих ніг людини чи взуття.

Виявлені сліди волочіння тіла людини описує слідчий сам, якщо ж у смузі волочіння буде виявлено сліди крові, то описувати їх в протоколі огляду місця події слідчому допомагає спеціаліст в Зовнішній огляд трупа на місці його виявлення закінчується пошуком слідів біологічного походження (кров, сперма, кал, слина, волосся тощо), їх фіксацією, вилученням і відповідною упаковкою. [18, 5-8]

В процесі проведення огляду трупа спеціаліст в галузі судової медицини звертає увагу слідчого на всі особливості, які можуть мати значення для даного випадку, консультує слідчого з питань, які пов'язані з зовнішнім оглядом трупа на місці його виявлення і наступним проведенням судово-медичної експертизи і надає слідчому пояснення з приводу дій, які він виконує.

За допомогою фахівця, потрібно спробувати визначити причину смерті, прижиттєві пошкодженння, характер знаряддя (зброї), яким були заподіяні пошкодження. Необхідно орієнтування встановити, чи відповідають сліди крові (калюжі, потечи і т.д.), події, що є на місці, характеру пошкоджень, чи указують виявлені пошкодження на боротьбу потерпілого із злочинцем, чи могли утворитися пошкодження від удару тіла об предмети, події, що знаходяться на місці, при падінні тіла.

Після закінчення огляду, труп належить акуратно упакувати в спеціальні мішок з поліетиленової плівки (при їх відсутності - загорнути в щільну поліетиленову плівку) і направити в морг.

При остаточному оформленні протоколу огляду місця події, спеціаліст в галузі судової медицини допомагає слідчому внести відомості про техніко-криміналістичні засоби, які використовувалися останнім при проведенні тих чи інших попередніх досліджень або маніпуляцій, умовах і порядку їх використання в процесі огляду трупа на місці його виявлення [5, 566 - 568; 26, 339 - 342; 27, 467 - 472; 29, 31 - 38; 41, 271 - 275; 422, 378 - 385].

Після відправлення трупа в бюро судово-медичної експертизи, про що в протоколі огляду місця події слідчим обов'язково зазначається його належність і місце дислокації (назва обласного чи районного центру) слідчий за активною участю спеціаліста в галузі судової медицини проводить співставлення результатів, отриманих при проведенні огляду трупа, з загальною обстановкою місця події. Це співставлення є важливим етапом роботи слідчого на місці події і воно може бути проведено й раніше (до відправлення трупа в бюро судово-медичної експертизи але після закінчення його огляду), так як воно допомагає максимально повно вияснити окремі важливі обставини події.