Правовий статус Служби Безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет

ім. Павла Тичини

кафедра « Всесвітньої історії та правознавства»

ІНДЗ

На тему:

« Правовий статус Служби Безпеки України »

Виконала

Студентка

Писаренко Людмила

1 курс, 3 група ФСПО

Умань 2014 р.

Зміст

1. Заснування Служби безпеки України.

2. Голова СБ України.

3. Визначення правового статусу.

4. Правовий статус Служби безпеки України.

5. Список використаної літератури.

1. Заснування Служби безпеки України

Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України одразу постало питання про ліквідацію в республіці радянської системи органів державної безпеки і створення нових державних інституцій, покликаних захистити її суверенітет та вирішувати інші завдання у сфері забезпечення національної безпеки.

Одним із перших кроків на цьому шляху стало створення комісії з розроблення Концепції органів державної безпеки України. Враховуючи її напрацювання, а також роботу Комісії Верховної Ради по реорганізації органів державної безпеки, 20 вересня 1991 року парламент ухвалив постанову "Про створення Служби національної безпеки України" (СНБ України). Цією ж постановою ліквідовано Комітет державної безпеки УРСР.

На початковому етапі побудови цього органу було призначено керівництво Служби та її основних структурних підрозділів. Протягом вересня 1991 року - лютого 1992 року розроблено і затверджено штати підрозділів центрального апарату Служби, СНБ Кримської АРСР, регіональних органів, органів військової контррозвідки та Інституту підготовки кадрів СНБ України. Далі розпочалося комплектування їх особового складу, який прийняв присягу на вірність Українському народу.

Діяльність особового складу СНБ України спрямовувалась на вирішення найважливіших питань державної безпеки й інформаційно-аналітичного забезпечення керівництва країни.

Водночас швидкими темпами розв'язувалися організаційно-штатні завдання, створювалася нормативно-правова база для розгортання повноцінної оперативно-службової діяльності. Поряд з правовим забезпеченням складався й такий важливий напрям діяльності, як робота з особовим складом, комплектування спецслужби. Головним вектором кадрової політики з перших днів стало прагнення до створення сплаву оперативного досвіду й енергії молодості в колективі однодумців, споріднених духом і патріотичними почуттями, об'єднаних спільною метою служити Українському народові, захищати інтереси особи, суспільства, держави від протиправних посягань, виявлення і припинення яких віднесено законом до компетенції Служби безпеки. У національну спецслужбу прийшли люди зі щирим бажанням чесно і самовіддано працювати на благо суверенної України.

У період з листопада 1991-го по лютий 1992 року, завдяки спільній із профільним комітетом парламенту копіткій роботі, у складі Служби були створене Головне управління розвідки, Головне управління контррозвідки, Управління „К” (боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю), низка інших основних та допоміжних підрозділів (інформаційно-аналітичний, слідчий, оперативно-технічний, урядового зв'язку, військово-медичний, мобілізаційний, оперативного документування, міжнародних зв'язків, роботи з особовим складом, громадських зв'язків, інспекторських тощо), Інститут підготовки кадрів СНБ України, а також управління СНБ України в областях і Служба національної безпеки Кримської АРСР (нині - Головне управління СБУ в АР Крим).

У грудні 1991 року відповідно до Указу Президента України розпочалося створення системи органів і підрозділів військової контррозвідки СНБ-СБ України. Таким чином розв'язувалася проблема забезпечення державної безпеки у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах та інших військових формуваннях України.

25 березня 1992 року Верховна Рада прийняла Закон "Про Службу безпеки України", і подальша розбудова Служби відбувалась на достатньо чіткому правовому підґрунті.

2. Голова СБ України

24 лютого 2014 року Верховна Рада України призначила Валентина Наливайченка Головою Служби безпеки України. За відповідну постанову проголосувало 333 народні депутати.

Виступаючи з парламентської трибуни, Наливайченко наголосив:

"Маємо зупинити дві ключові загрози для нашої держави.

1.Все, що загрожує безпеці людини, дитини у кожному куточку нашої держави.

2.Ключова загроза - це розбалансованість і не координованість усієї правоохоронної системи, яка, на жаль, розвалена і поки не відповідає критеріям законності.

Саме над подоланням цих загроз я працюватиму і звітуватиму перед кожним народним депутатом, перед кожним громадянином України".

З 28 лютого 2014 року, згідно Указу Президента України № 173/2014, входить до складу Ради національної безпеки і оборони України.

Валентин Наливайченко народився 8 червня 1966 року у Запоріжжі. З відзнакою закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

3. Визначення правового статусу

Правовий статус -- становище того чи іншого суб'єкта в правовій реальності, що відображається у його взаєминах з суспільством і державою.

Правовим статусом наділені, наприклад, особа взагалі, члени парламенту, державні службовці.

В залежності від суб'єкта, його правовий статус наповнюється тими чи іншими елементами.

Можна говорити і про правовий статус об'єктів -- землі, органів місцевого самоврядування, адвокатури тощо.

4.Правовий статус Служби безпеки України

Правове положення Служби безпеки України (СБУ) визначене Законом України "Про службу безпеки України" від 25 березня 1992 року.

Закон закріплює, що СБУ - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Він підпорядкований Президенту України і підконтрольний Верховній Раді України.

На СБУ покладається захист:

1. державного суверенітету;

2. конституційного ладу;

3. економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України;

4. законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Правову основу діяльності СБУ становлять:

а) Конституція України;

б) закони України: '

Ш "Про службу безпеки України";

Ш "Про оперативно-розшукову діяльність";

Ш "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю";

в) міжнародно-правові акти, ратифіковані Верховною Радою України;

г) інші законодавчі акти України.

СБУ здійснює свою діяльність на основі принципів:

1) законності;

2) поваги до прав та гідності особи;

3) відповідальності перед народом України;

4) позапартійності;

5) в оперативно-службовій діяльності - поєднання єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації.

Систему СБУ складають:

- Центральне Управління СБУ;

- регіональні органи СБУ;

- Служба безпеки Автономної республіки Крим;

- органи військової контррозвідки;

- військові формування СБУ";

- навчальні, науково-дослідницькі органи СБУ;

- інші підрозділи та установи СБУ.

Центральне Управління СБУ відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів СБУ.

До його складу входять апарат Голови СБУ та функціональні підрозділи:

1. розвідки;

2. контррозвідки;

3. військової контррозвідки;

4. захисту національної державності;

5. боротьби з корупцією і організованою злочинною приступністю;

6. інформаційно-аналітичний;

7. оперативно-технічний;

8. оперативного документування;

9. слідчий;

10. урядового зв'язку;

11. по роботі з особовим складом;

12. адміністративно-господарський;

13. фінансовий;

14. військово-медичний та інші, згідно з організаційною структурою СБУ.

У межах своєї компетенції Центральне управління СБУ вносить Президенту України пропозиції про видання актів з питань збереження державної таємниці, обов'язкових для виконання органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

З метою ефективного виконання завдань СБУ, створюються її регіональні органи:

- обласні управління СБУ;

- районні, міжрайонні та міські підрозділи СБУ.

Розміщення і компетенція вказаних органів може не збагатися з адміністративно-територіальним поділом України, Органи і підрозділи СБУ можуть створюватись на окремих державних стратегічних об'єктах і територіях, у військових формуваннях. У своїй оперативно-службовій діяльності органи СБУ є незалежними від органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових осіб/ партій і рухів.

СБУ взаємодіє з Управлінням охорони вищих посадових осіб України, правоохоронними та митними органами України в порядку і на засадах визначених законами, указами Президента України та прийнятими на їх основі актами СБУ і відповідного відомства, а також може встановлювати контакти з органами безпеки іноземних держав і взаємодіяти з ними на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів та угод.

СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов'язана:

Ш здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами держаної влади та управління України внутрішньої та зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково технічного прогресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною безпекою України;

Ш здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном;

Ш виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції СБУ, проводити дізнання і досудове слідство у цих справах, розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів;

Ш здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України;

Ш забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань;

Ш здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території України, енергетики, транспорту, зв'язку, а також важливих об'єктів інших галузей господарства;

Ш брати участь у розробці і здійсненні заходів щодо захисту державних таємниць України, сприяти у порядку, передбаченому законодавством підприємствам, установам, організаціям, та підприємствам у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України;

Ш здійснювати інші обов'язки, повний перелік яких закріплено у ст. 24 Закону України "Про службу безпеки України".

СБУ, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право:

1. Вимагати від громадян та посадових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень СБУ, перевіряти у зв'язку з цим документи, які посвідчують '6с особу, а також проводити огляд осіб, їх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховування речових доказів злочинної діяльності;

2. Подавати органам державного управління обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки України, в тому числі про припинення роботи, пов'язаної з державними таємницями, яка виконується з порушенням встановлених правил;

3. Одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу СБУ від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об'єднань, дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватися з цією метою службовою документацією і звітністю;

4. Входити у порядку, погодженому з адміністрацією підприємств, установ та організацій і командуванням військових частин, на їх територію та в службові приміщення;

5. Мати слідчі ізолятори для тримання осіб, взятих під варту та затриманих органами СБУ;

6. Використовувати з наступним відшкодуванням витрат та збитків.

7. Транспортні засоби, які належать підприємствам, установам і організаціям, військовим частинам і громадянам, для проїзду до місця події, припинення злочинів, переслідування та затримання осіб, які підозрюються в їх вчиненні, доставки до лікувальних установ осіб, що потребують термінової медичної допомоги;

8. Виключно при безпосередньому припиненні злочинів, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції СБУ, переслідування осіб, що підозрюються в їх вчиненні, заходити в жилі, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки та оглядати їх з наступним повідомленням прокурора протягом 24 годин;

10. Інші права, перелік яких закріплено в ст. 25 Закону України "Про службу безпеки України".

Кадри СБУ складають:

· співробітники - військовослужбовці;

· працівники, які уклали трудовий договір із СБУ;

· військовослужбовці строкової служби.

До органів СБУ приймаються на конкурсній основі громадяни України здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати службові обов'язки.

Кількісний склад співробітників СБУ визначається Президентом України за поданням Голови СБУ, виходячи з потреб надійного захисту державної безпеки України, в межах встановленого бюджету.

Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників СБУ. Законні вимоги співробітників СБУ при виконанні ними службових обов'язків є обов'язковими для громадян і посадових осіб.

Нагляд за додержанням і застосуванням законів Службою безпеки України здійснює Генеральний прокурор України та уповноважені ним прокурори.

служба безпека україна правовий

5.Список використаної літератури

1. Сайт СБ України http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=86696&cat_id=86695

2. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР.

3. Закон України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р. № 2229-XII.

4. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. - Х., 1998. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru