Система органів прокуратури США

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

Контрольна робота

з навчальної дисципліни: «Судові та правоохоронні органи України»

на тему: «Прокуратура США»

Донецьк, 2013

ВСТУП

Актуальність. На сучасному етапі українського державотворення однією з найважливіших тенденцій розвитку правової системи України є її відкритість для взаємодії з іноземними державами та міжнародним правом, вивчення та використання новітніх правових концепцій, доктрин, ідей, загальновизнаних міжнародних принципів, норм, стандартів. Забезпечення верховенства права, що є ознакою правової держави, може бути дотримано в державі лише за умови активної діяльності її правоохоронних органів. Забезпечення верховенства права та закону залежить від багатьох умов і, перш за все, від якості самої нормативної основи діяльності правоохоронних органів взагалі та прокуратури зокрема. Відтак значний інтерес викликають аспекти системи органів та повноважень прокуратури Сполучених Штатів Америки.

Питання організації і діяльності прокуратури США як предмет фахового дослідження в юридичній науці пострадянського простору викликала інтерес С. Бостана, В. Власіхіна, О. Зайчука, М. Мичка, М. Ніколайчика, В. Нора, М. Пєшкова, Б. Тищика та інших авторитетних дослідників.

Метою дослідження є аналіз системи органів та повноважень прокуратури США, прогнозування можливого реформування органів прокуратури України за прикладом органів прокуратури США.

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання: дослідити систему органів прокуратури США, вивчити повноваження прокуратури США; висвітлити можливі шляхи реформування органів прокуратури України за прикладом органів прокуратури США.

СИСТЕМА ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ США

У сьогоденні система прокуратури США відображає історично сформовані принципи федералізму, оскільки вона складається з двох відносно автономних підсистем - федеральної прокуратури та прокуратури окремих штатів. Систему федеральної прокуратури становлять Генеральний прокурор США, його заступники та підзвітні йому окружні (державні) прокурори, що представляють його інтереси на місцевому рівні [1, с. 10]. Прокуратура штатів організована дещо складніше, оскільки кожен штат має свої особливості. Усі штати мають своїх генеральних прокурорів, наприклад, специфікою прокуратури штату Іллінойс є те, що проміжною ланкою є прокурори графств (місцеві прокурори), а низовою - муніципальні прокурори [2, с. 374].

Так, наприклад, чинна у даний час конституція штату Іллінойс 1970 р., яка вступила в дію з 1 липня 1971 р., в частині організації прокуратури продублювала більшість норм, встановлених Конституцією 1870 р. У розд. 15 ст. 5 Конституції 1970 р. зазначалось: «генеральний прокурор є посадовою особою штату з правових питань і здійснює повноваження, передбачені законом». У розд. 19 ст. 6 цього ж нормативно-правового акту вказано, що з 1972 р. генеральний прокурор (аторней штату) обирається кожним графством на чотирирічний термін; цю посаду можуть зайняти особи, які є громадянами США та мають адвокатську ліцензію штату Іллінойс. Під час засідання Конституційного конвенту 1970 р. між його учасниками виникла дискусія щодо визначення повноважень прокуратури з огляду на положення загального права та включення їх у конституційний перелік повноважень прокурора. Проте чинним залишився перелік, аналогічний Конституції 1870 р. Американські правознавці Дж. Брейден і Р. Кон пропонували у цьому контексті слідувати зразкам Конституції Іллінойса 1818 р., проектуючи статті про прокуратуру із бланкетними диспозиціями, оскільки це, за їх переконанням, надало би правовому інституту прокуратури більшої гнучкості та при потребі давало би можливість більш динамічно та доцільно розподіляти повноваження в структурі виконавчої влади штату [2, с. 376].

У Сполучених Штатах Америки існує дві посадові особи, що мають статус, аналогічний прокурорському. Перша із них - Генеральний атторней США, який призначається на посаду Президентом США і затверджується на посаді Сенатом США. В силу того, що Генеральний атторней є одночасно міністром юстиції США [3], він входить до системи гілки виконавчої влади.

Друга посадова особа, яка має статус прокурора, - «незалежний прокурор». На відміну від Генерального атторнея «незалежний прокурор» здебільшого належить до гілки судової влади [4, с. 8].

Таким чином, система прокуратури США складається з федеральної прокуратури та прокуратури окремих штатів, також існують дві посадові особи, що мають статус, аналогічний прокурорському - Генеральний атторней США (що належить до виконавчої влади) та «незалежний прокурор» (судова гілка влади).

Повноваження прокуратури США

У світовій прокурорській практиці склались три основні функціональні моделі прокуратури: з домінуючою функцією - кримінальне переслідування (США, Франція, Німеччина, Італія); з домінуючою функцією - нагляд за законністю (КНР, Куба, В'єтнам, Російська Федерація); змішана функціональна модель, що зводиться до наявності двох вказаних основних функцій (країни пострадянського простору) [5, с. 81].

Більш ефективною, як вказує аналіз світової практики, є діяльність монофункціональних прокурорських систем, а особливо прокуратур з домінуючою функцією кримінального переслідування. Кримінальне переслідування тут слід розглядати як діяльність з порушення кримінальної справи, встановлення та затримання особи й застосування щодо неї запобіжних заходів, пред'явлення обвинувачення, складання обвинувального висновку, направлення справи до суду та підтримання державного обвинувачення в суді [6, с. 18].

Наприклад, у штаті Іллінойс практика правових відносин і виклики останньої чверті ХХ ст. спричинили ріст повноважень прокуратури штату. Так, органи прокуратури в Іллінойсі розпочали нагляд за дотриманням господарськими організаціями законодавства про охорону довкілля; припиняли публічні заходи, які посягали на громадський порядок; захищали права споживачів; відстоювали інтереси громадян у судових позовах до автодорожніх служб; відсуджували компенсацію за надання неякісної медичної допомоги та порушували кримінальні справи проти недобросовісних лікарів [2, с. 375].

Судовим переслідуванням економічних злочинів у США головним чином займається Прокуратура США, яка підпорядкована Міністерству юстиції [7, с. 14].

Якщо виникає будь-яка справа, що потребує судового розгляду, слідчий зобов'язаний запросити консультацію в Прокуратурі США з приводу надання необхідних доказів. Крім цього, агентства з розслідування фінансових злочинів дуже часто співпрацюють, обмінюючись інформацією та надаючи одне одному послуги своїх експертів [8, с. 38].

У США прокурор є центральною фігурою в управлінні кримінальним судочинством, оскільки приймає найбільш важливі рішення щодо його провадження. Перед прокурором стоїть завдання правової оцінки та кваліфікації фактів, представлених поліцією. Крім того, у процесі обвинувачення особи прокурор має зібрати широке коло доказів, взяти до уваги ступінь шкоди, заподіяної злочином, визначити відповідне покарання щодо конкретного злочину або особи злочинця [9, с. 38].

В ідеалі будь-яка особа, обвинувачена у вчиненні злочину, в США має право на справедливий і швидкий суд (день у суді). Сутність приписів законодавства така, що держава має довести провину поза всякими розумними сумнівами, обвинувачений має право бути судимим судом присяжних - своїх однолітків, і неупереджені судді мусять ретельно зважити на всі факти під час винесення вироку.

Проте реальність від цього ідеалу кримінального судочинства значно відрізняється. У переважній кількості випадків для обвинуваченого «день в суді» - кілька хвилин, які полягають у визнанні своєї вини. Тобто у США діє складна система суду присяжних, і лише 10% обвинувачених отримують право її використовувати. Для більшості ж правосуддя здійснюється шляхом укладення угод про визнання вини в обмін на обіцянку зниження розміру покарання або застосування більш м'якого покарання [10, с. 116]. Головну функцію у цій системі виконують саме органи прокуратури.

Найсуттєвішою особливістю прокурорських повноважень у США є їх дискреційність, тобто наявність повноважень прокурора, які він застосовує на власний розсуд. При правильному їх використанні такі повноваження значно сприяють здійсненню правосуддя, проте створюють і великий потенціал для зловживання зі сторони обвинувачення [11, с. 475].

Система кримінального судочинства у США дедалі більше тяжіє до угоди про визнання вини як до способу вирішення кримінальних справ. Кримінальне переслідування та угоди про визнання вини лежать в основі влади прокурора у США. Перший формальний обов'язок прокурора - визначити, чи потрібно особу обвинувачувати у вчиненні злочину, і якщо так, яке звинувачення потрібно пред'явити. Втім, не владні повноваження у сфері кримінального переслідування роблять прокурорську систему США центральним елементом у здійсненні судочинства, а швидше владні повноваження щодо звільнення від переслідування, навіть за умов достатності доказів для нього [10, с. 117].

Угода про визнання вини - це договір з державою, зміст якого полягає у тому, що обвинувачений визнає себе винним у менш тяжкому злочині, відмовляється від суду присяжних, від інших процесуальних прав та отримує менше покарання, уникаючи судового розгляду в повному обсязі та за більш тяжким обвинуваченням, згідно з яким йому загрожує можливість присудження суворішого покарання [10, с. 118].

Угода про визнання вини укладається між обвинувачуваним і прокурором. Прокурори ж сьогодні у США мають більше ніж коли-небудь важелів, щоб змусити обвинувачуваного укласти таку угоду. Такими важелями, зокрема, виступають: велика диференціація покарання; обвинувачення особи у вчиненні декількох злочинів одночасно; обвинувачення особи у вчиненні злочину без належних доказів (прокурорська тактика ведення переговорів); необмежена можливість зняття обвинувачення, що недостатньо підтверджене доказами, на більш пізніх етапах кримінального переслідування. Вказані повноваження прокурора дають йому невичерпну можливість впливу на обвинуваченого під час ведення переговорів з приводу укладення угоди про визнання вини. При цьому захист має досить обмежений доступ до матеріалів кримінальної справи на етапі переговорів і не в змозі перевірити реальний потенціал обвинувачення. Додатковий важіль впливу є у прокурора щодо осіб, які мають певну кількість судимостей, і тих, які вчинили злочин за обставин, що обтяжують покарання [10, с. 118].

Очевидно, що угода про визнання вини є домінуючим інститутом кримінального процесу у США, не елементом, доповненням до системи кримінального правосуддя, а власне є цією системою. Аналізуючи її ефективність, слід виділити основні переваги та недоліки.

Для обвинувачуваного перевагами укладення угоди про визнання вини є: звільнення від кримінального переслідування; уникнення невизначеності суду; кримінальна відповідальність за менш тяжкий злочин; у деяких випадках - застосування альтернативного або зниження покарання.

Переваги угоди про визнання вини для прокурора: дає змогу уникнути судових витрат; знижує навантаження прокуратури (знімає тягар переслідування чи доказування вини «поза всякими розумними сумнівами»); робить свій внесок в ефективність системи кримінального правосуддя (понад 90% cправ вирішуються в ході переговорів з прокурором); є доречною, коли потерпілий хоче уникнути публічного суду; усуває перспективу подальших апеляцій; забезпечує елемент визначеності.

Проте угода про визнання вини має і низку недоліків, до яких належать наступні: веде до маніпулювання судовою системою й можливості уникнути дотримання правових та конституційних принципів; створює потенціал для зловживання владою з боку прокурорів і суддів; сприяє зниженню ролі захисника, який може віддати перевагу своїм власним інтересам, а не інтересам обвинуваченого; призводить до того, що правопорушники отримують м'яке покарання; збільшує ризик судової помилки; найбільшого тиску зазнають обвинувачені, які можуть бути невинними [10, с. 119].

Таким чином, інститут прокуратури у США наділений значним обсягом повноважень у сфері кримінального правосуддя, зокрема, щодо укладання з обвинуваченим угоди про визнання вини, що з точки зору принципів справедливості та рівності є невиправданим і створює можливу проблему зловживань з боку прокурора. Проте така прокурорська система є ефективною у боротьбі зі злочинністю, у тому числі організованою, у забезпеченні повного та своєчасного розкриття злочинів, економії державних ресурсів.

Реформування органів прокуратури України за прикладом органів прокуратури США

Заслуговує в Україні на увагу проблема внутрішньої автономії головної ланки прокуратури міської і районної прокуратури. Весь тягар прокурорської роботи фактично несуть саме ці структури. Тому роль підрядної організації, в якості якої сьогодні діє районна (міська) прокуратура, виконуючи в ocновномy вказівки генеральної і обласної прокуратур, не відповідає демократичним принципам. Більше того - така ситуація душить будь-яку ініціативу знизу. Практичні працівники знають, що немає тижня, а іноді й дня, щоб у районі не побували у порядку контролю два-три представники із обласного апарату, а паралельно, майже щоденно, не йшли вказівки і розпорядження зі структурних підрозділів іншої ланки. Така організація роботи склалася ще з радянських часів [12, с. 13].

Натомість територіальні прокурори США обходяться без керівних вказівок вищестоящих прокуратур. Наприклад, у США всі три рівні прокуратури (Генеральний прокурор США, Генеральні прокурори штатів, прокурори округів) незалежні. Гарантією незалежності генерального прокурора штату і окружного прокурора є їх обрання безпосередньо населенням. Генеральних прокурорів штатів та окружних прокурорів обирає населення. Але всі три рівні прокуратури США абсолютно незалежні один від одного, кожна має свої окремі повноваження [12, с. 14].

Таким чином, оскільки незалежність прокурора є невід'ємною ознакою правової держави, то слід відмовитися від нинішніх відносин вертикальної підпорядкованості органів прокуратури як від рудименту радянської епохи і надати районному (міському) прокурору максимальної автономії за прикладом органів прокуратури США, де органи прокурати зі своїми визначеними повноваженнями незалежні один від одного.

ВИСНОВКИ

прокуратура юстиція вина угода

На підставі проведеного дослідження, були зроблені наступні висновки:

Система прокуратури США складається з федеральної прокуратури та прокуратури окремих штатів, також існують дві посадові особи, що мають статус, аналогічний прокурорському - Генеральний атторней США (що належить до виконавчої влади) та «незалежний прокурор» (судова гілка влади).

Інститут прокуратури у США наділений значним обсягом повноважень у сфері кримінального правосуддя, зокрема, щодо укладання з обвинуваченим угоди про визнання вини, що з точки зору принципів справедливості та рівності є невиправданим і створює можливу проблему зловживань з боку прокурора. Проте така прокурорська система є ефективною у боротьбі зі злочинністю, у тому числі організованою, у забезпеченні повного та своєчасного розкриття злочинів, економії державних ресурсів.

Оскільки незалежність прокурора є невід'ємною ознакою правової держави, то слід відмовитися від нинішніх відносин вертикальної підпорядкованості органів прокуратури як від рудименту радянської епохи і надати районному (міському) прокурору максимальної автономії за прикладом органів прокуратури США, де органи прокурати зі своїми визначеними повноваженнями незалежні один від одного.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Хододницький Н.І. Становлення та розвиток інституту прокуратури в штаті Ілліноїс (США) / Н.І. Холодницький // Митна справа. - 2013. - № 2. - С. 374-379.

2. Литвак О., Шумський П. Проблеми реформування органів прокуратури / О. Литвак, П. Шумський // Митна справа. - 2013. - № 2. - С. 5-12.

3. Резнік О. Функціональна модель прокуратури (поняття і різновиди) / О. Резнік // Вісник прокуратури. - 2008. - № 3 (81). - С. 81-83.

4. Садченко М.М. Фінансовий контроль за доходами протиправного походження та суб'єкти розслідування фінансових правопорушень у зарубіжних країнах / М.М. Садченко // Держава та регіони. Серія: Право. - 2012. - № 3. - С. 12-19.

5. Верченко Л.С. Система та компетенція правоохоронних органів США, які протидіють організованій злочинності / Л.С. Верченко // Право і суспільство. - 2009. - № 5. - С. 141-147.

6. Кравчук В. Угода про визнання вини як засіб підвищення ефективності діяльності прокуратури у сфері кримінального процесу / В. Кравчук // Вісник Національної Академії Прокуратури України. - 2011. - № 1. - С. 115-120.

7. Стукаленко В.А. Роль прокурорського нагляду щодо забезпечення законності у діяльності державних органів: досвід провідних країн світу / В.А. Стукаленко // Митна справа. - 2012. - № 6. - С. 474-480.

8. Гвоздецький В.Д., Невмержицький Є.В. Правоохоронні органи як суб'єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції: проблеми реформування / В.Д. Гвоздецький, Є.В. Невмержицький // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2012. - № 1. - С. 11-25.

Размещено на Allbest.ru