Захист учасників кримінального провадження в Сполучених Штатах Америки: організаційний аспект

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Захист учасників кримінального провадження в Сполучених Штатах Америки: організаційний аспект

Гречин Є.Є.

Доктор юридичних наук,

професор Національна академія СБ України

Анотація

кримінальний судочинство америка право

У статті розглядається захист прав людини в кримінальному процесі. Важливим проявом гарантованого державою захисту конституційних прав на життя, свободу, гідність є забезпечення безпеки її громадян у сфері кримінального судочинства. Аналіз практичних заходів щодо реально ефективного забезпечення основних прав учасників кримінального провадження набуває виняткового значення з огляду на значне загострення криміногенної ситуації в Україні.

Ключові слова: кримінальне впровадження, організаційний аспект, кримінал, конституційні права.

Abstract

PROTECTING PARTICIPANTS IN CRIMINAL PROCEEDINGS IN THE US ORGANIZATIONAL ASPECT

Grechin E.E. doctor of Law, professor The National Academy of Security Service of Ukraine

The article deals with the protection of human rights in the criminal process. An important manifestation of guaranteed constitutional rights to life, liberty, dignity is the security of its citizens in criminal proceedings. Analysis of real practical measures for the effective provision of basic rights of the criminal proceedings becomes paramount importance given the significant aggravation of the crime situation in Ukraine.

Keywords. criminal implementation and organizational aspect, criminal and constitutional law.

Постановка проблеми. Захист прав людини в кримінальному процесі можливий лише в контексті кримінально-процесуальної політики, що упроваджується відповідними інститутами держави і виступає частиною загальної правової ідеології демократичної держави. Важливим проявом гарантованого державою захисту конституційних прав на життя, свободу, гідність є забезпечення безпеки її громадян у сфері кримінального судочинства. Аналіз практичних заходів щодо реально ефективного забезпечення основних прав учасників кримінального провадження набуває виняткового значення з огляду на значне загострення криміногенної ситуації в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Цілком слушною видається думка, що незважаючи на актуальність та складність зазначеної теми, науковий інтерес до її дослідження навряд чи можна вважати достатнім для потреб практичних працівників. У вітчизняній юриспруденції мали місце поодинокі намагання комплексного її дослідження на монографічному рівні, зокрема В.С. Зеленецьким та М.В. Куркіним. Ця проблематика відображена в положеннях дисертаційних досліджень, а також у статтях і тезах наукових повідомлень, зокрема в публікаціях О.М. Гогуся, П.В. Діхтієвського, М.І. Костіна та деяких інших авторів [1].

Проблеми забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства набувають особливого значення під час здійснення протидії розслідуванню з боку організованої злочинної групи (або організації). У цьому напрямі деякі вчені справедливо відзначають, що загрозу безпеці суб'єктів кримінального процесу найбільш часто створює не одна особа, а декілька осіб, тобто цілком певна злочинна група [2, с 333].

Виклад основного матеріалу. Г. Рибікова виходить з того, що незважаючи на те, що в Україні останнім часом здійснюється реформування усіх сфер життєдіяльності держави (в тому числі і сфери кримінального судочинства), спостерігається значне розширення і приведення національного законодавства щодо забезпечення безпеки учасників кримінального провадження у відповідність з європейськими та міжнародними нормами, все ж нашій державі, на нашу думку, слід перейняти досвід зарубіжних країн в зазначеній сфері, зокрема, щодо впровадження програм захисту свідків та інших учасників кримінального процесу, які стали б дієвим засобом підвищення ефективності протидії злочинності, давали б правоохоронним органам розширені повноваження зі створення спеціальних умов для забезпечення безпеки осіб, які є учасниками провадження, та співпрацюючи із правоохоронними органами, надаючи їм необхідну інформацію ризикують життям [3, с.118-119]. Поряд з цим, перебудова кримінального процесу України відповідно до європейських стандартів вимагає не лише вдосконалення діяльності органів слідства, прокуратури, адвокатури, суду, але й розширення, дотримання та захисту процесуальних прав учасників процесу [4, с. 60].

На думку В. Касько, для цілей забезпечення безпеки важливими мають бути не формальний процесуальний статус особи, форма дачі нею показань чи надання доказів, а функція особи як такої,що володіє важливою інформацією для певного кримінального провадження. Міжнародний досвід свідчить про те, що особи, які володіють важливою для кримінального провадження інформацією, можуть бути розбиті на три основні категорії: особи, які співпрацюють з органами юстиції (підозрювані, обвинувачені, підсудні, засуджені, які висловили бажання дати викривальні показання чи докази); потерпілі; інші категорії свідків (заявник, свідок-очевидець, таємний агент, свідок-експерт тощо) [5, с.15].

Н. Краснікова зазначає, що на жаль, у нашій країні відсутні приклади успішного захисту свідків із застосуванням комплексу заходів, визначених законом. Відсутні і дані про витрачені на вказані цілі кошти. Нам необхідно глибоко вивчити успішний досвід зарубіжних країн у галузі захисту учасників кримінального судочинства, інплементувати його до національного законодавства і вирішити основну проблему, яка полягає у відсутності національної програми захисту свідків та фінансування затратного механізму цієї програми. Зазначене має стати предметом подальших наукових розвідок цієї тематики [6,с.94].

До створення Програми захисту свідків у США ця функція покладалася на федеральну правоохоронну агенцію, яка відкрила справу для судового провадження. Якщо свідку ФБР щось загрожувало, саме ФБР мало захистити його. На жаль, більшість агенцій не мали ані ресурсів, ані навичок для виконання цього завдання, а ті агенції, які пропонували захист, надавали його лише на короткий термін, і захист припинявся одразу після одержання свідчень від свідка. У 1966 році Комісія президента Ліндона Джонсона з розслідувань злочинів відреагувала на проблему захисту свідків, передавши цю відповідальність Службі маршалів США. Це було нелегке завдання для агенції, яка переважно займалася безпекою судів та усієї судової системи. Зусилля, спрямовані на захист свідків, були витрачені марно, оскільки Комісія з розслідувань злочинів не мала повноважень щодо видатків.

На початку свого існування для захисту свідків було створено цілий ряд так званих «безпечних будинків», розташованих по всій країні. До кожного свідка приставляли окремого маршала, який мав забезпечити цілодобову охорону в такому будинку, поки свідок не надасть свідчення на суді [7]. Цей метод виявився недалекоглядним, оскільки для свідка захист і безпека залишаються проблемою на протязі всього життя. Без належної кількості персоналу та коштів ця програма потребувала радикальних змін.

Спеціальна Федеральна Програма захисту свідків, які виступають в судах зі свідченнями щодо небезпечних злочинців почала діяти в США, починаючи з 1971 року (WITSEK Witness Protection Programin the Organized Crime Act of 1970) [ 8 ]. У 1970 році Конгрес ухвалив Закон про контроль за організованою злочинністю [9]. Розділ V цього Закону надавав генеральному прокурору право виділяти кошти на захист свідків, які брали участь в «судових переслідуваннях організованої злочинності». Служба маршалів офіційно одержала зобов'язання щодо розробки ефективної програми захисту свідків. У 1984 році даний розділ було анульовано, оскільки він забезпечував захист лише свідків організованої злочинності у федеральних провадженнях. Тепер, після значного доповнення, Закон дозволяв захистити осіб, які свідчили проти інших осіб, звинувачених у інших серйозних злочинах як не лише у федеральних провадженнях, включаючи організовану злочинність, рекет, злочини, пов'язані з торгівлею наркотиками та інші серйозні злочини. Закон також забезпечив захист для свідків у штатних провадженнях, за характером схожих на провадження, які охоплювалися федеральним законодавством.

Головним своєрідним девізом програми WITSEC, який було неодноразово підтверджено Службою маршалів став наступний: «Правдиве свідчення дорівнює довічному захисту». Свідки та їх сім'ї, прийняті до програми, одержують відповідний захист, нові документи, переселяються до іншого міста США та мають фінансову допомогу, поки не почнуть забезпечувати себе. Люди без професійних навичок можуть пройти відповідне навчання та отримати допомогу у пошуках роботи. На решту питань стосовно програми дається стандартна відповідь: «Служба маршалів США не підтверджує та не заперечує...».

Відповідальним за прийняття до Програми захисту свідків є спеціальне управління (ОЕО) при Департаменті юстиції, яке укомплектоване не агентами, а професійними юристами. Федеральні агенти та прокурори не мають права робити заяви чи надавати свідкам обіцянки щодо прийняття, фінансування, захисту чи інших послуг Програми захисту свідків. Заяви чи домовленості, включаючи ті, які входять до договорів про визнання вини стосовно цієї програми, не санкціонуються та не виконуються без відповідного затвердження юристів ОЕО. Від дня прийняття рішення, що життя свідка може бути у небезпеці, до дня його фактичного виступу на суді може минути декілька років. Дуже ймовірно, що свідок може передумати за цей час, особливо якщо дізнається, що тягар програми захисту свідків занадто важкий для нього. Щоб переконатися у вчасності та відповідності кожної заяви на введення свідка до Програми, свідок повинен (до прийняття до Програми) або з'явитися перед Великим журі присяжних та надати свідчення, або у будь-який інший спосіб підтвердити своє зобов'язання щодо надання свідчень на суді. Ця вимога стосується зобов'язання свідка щодо надання свідчень та має забезпечити доступність свідка і його свідчень на момент судового слухання. Також вимагається, щоб прокурор дійсно мав намір заслухати свідчення від такого свідка, і щоб його свідчення були важливими для успіху провадження [10]. Якщо свідок підтвердить своє зобов'язання свідчити, він вже не зможе передумати, відмовитися чи іншим чином змінити свою історію без серйозних правових наслідків.

Хоча надання свідчень у кримінальній справі може загрожувати життю свідка, перед ухваленням рішення про прийняття до програми захисту необхідно обов'язково провести оцінку рівня загрози. Свідок необов'язково має одержувати погрози, щоб дійти до цього етапу процедури прийняття. Якщо злочинець або кримінальна організація, проти яких свідчить ця особа, має репутацію та схильність до насильства, або оперативна інформація, отримана від інших інформаторів чи записів розмов, показують ймовірність нападу на свідка з боку організації, свідок та його сім'я одержують рекомендацію про прийняття до програми WITSEC.

Перш ніж дозволити будь-якому свідку потрапити до програми захисту, Управління ОЕО проводить психологічне тестування та оцінку кожного перспективного свідка та всіх повнолітніх (від 18 років та старше) членів його сім'ї, які також вимагають захисту. Така перевірка дозволяє більш-менш визначити, чи становить така особа загрозу при переселенні в іншу спільноту. Якщо свідок та його сім'я проходять первинну психологічну перевірку, починається процедура оцінки ризиків. Необхідно обов'язково оцінити потенційний ризик, який цей свідок може становити для нової спільноти мешканців. Усі учасники програми WITSEC проходять ретельне обстеження, перш ніж їх допускають до участі у програмі, включаючи повну психологічну оцінку та розгляд цінності свідка для зазначеного провадження, оцінку характеру загрози життю свідка та потенційний ризик для нової спільноти. Свідка приймають до програми тільки після того, як посадова особа правоохоронних органів вирішить, що цей свідок задовольняє вимоги програми, а необхідність у його захисті переважає над будь-якими ризиками для громадськості. Серед зазначених спеціалістів, які ухвалюють рішення, є працівники ФБР або іншої правоохоронної агенції, яка займається розслідуваннями відповідних злочинів; прокурор округу, в якому відбувається провадження, представник Служби маршалів та Управління ОЕО, яке керує програмою WITSEC.

Якщо свідок пройде попередню психологічну оцінку, а також оцінку загрози і ризику, він сам та члени його сім'ї повинні укласти відповідний меморандум про порозуміння з урядом. Цей документ містить вимоги до свідка після його введення в Програму. За допомогою цього меморандуму уряд може натиснути на свідка, коли йдеться про його виключення з програми. Меморандум містить наступне:

- згода особи, якщо це свідок чи потенційний свідок, на надання свідчень та інформації всім відповідним правоохоронним органам на всіх відповідних провадженнях;

- згода особи не вчиняти жодних інших злочинів;

- згода особи вживати всіх необхідних заходів, щоб уникнути розголошення та викриття іншими особами;

- згода особи дотримуватися усіх правових зобов'язань та рішень у цивільних провадженнях, ухвалених проти цієї особи;

- згода особи співпрацювати та в розумних обсягах виконувати всі вимоги правоохоронців і працівників уряду, які забезпечують захист згідно з цим документом;

- згода особи призначити іншу особу, яка виступатиме її агентом в ході провадження;

- згода особи скласти заяву під присягою про всі невиконані правові зобов'язання, включаючи зобов'язання з опіки над дитиною та права відвідування;

- згода особи на розголошення будь-яких зобов'язань щодо умовного звільнення чи звільнення під чесне слово, а якщо особа має умовне звільнення чи звільнення під чесне слово згідно з законодавством штату погодитися на федеральне спостереження.

З 1988 року всі захищені свідки зазвичай проходять формальні процедури у Центрі безпеки та орієнтування (Safe Site and Orientation Center), секретній локації, розташованій у Вашингтоні.

З організаційної точки зору Програма має три рівні управління: штаб-квартира Служби маршалів, дев'ять регіональних офісів та Муніципальні підрозділи, в яких працює інспектор з безпеки свідків, що надає допомогу та виступає консультантом для місцевих маршалів з питань охорони свідків. Інспектори мають у своєму розпорядженні 150 заступників маршалів США, які виконують регіональні повсякденні завдання програми WITSEC [11]. Після прибуття свідка до центру спеціальна група експертів з безпеки зі штаб-квартири Служби маршалів починає процедуру визначення нового місця проживання для свідка. Це рішення ухвалюється після докладного допиту, під час якого збирається та оцінюється вся необхідна інформація про свідка. Нове місце проживання учасника залежить від етнічного походження свідка, попереднього місця проживання та місць, які він часто відвідував, будь-яких медичних чи навчальних вимог для нього та його сім'ї, можливості працевлаштування та місця, де Служба маршалів зможе найкраще обслуговувати свідка. Після вибору міста учасникам надаються матеріали про їх новий дім. Їх також вчать, як створити історію прикриття. Поки вони перебувають у Центрі орієнтування, інспектори проводять другий етап психологічної експертизи, а також направляють їх на медогляд. До процесу підготовки також входять консультації й обговорення проблем переселення. Центр надає учасникам можливість розпочати процедуру одержання нових ідентифікаційних документів та посвідчень особи, починаючи з вибору нового імені. Єдиним обмеженням є те, що нове ім'я не повинно містити попереднє прізвище або будь-яке прізвище, що можна асоціювати з минулим життям (наприклад, дівоче прізвище бабусі).

Свідки одержують щомісячне утримання («стипендію»), поки не влаштуються на роботу чи не стануть фінансово незалежними іншим шляхом. Щомісячні платежі базуються на показниках вартості життя Міністерства праці. Утримання припиняється через 6 місяців після першого платежу. Є положення про подовження утримання на 90 днів через обставини, які знаходяться поза межами контролю учасника програми. Служба маршалів відповідає тільки за первинне працевлаштування свідка після переїзду. Якщо свідок має поважну причину для неприйняття першої пропозиції, йому надається ще одна. Служба маршалів має мережу з понад 300 працедавців по всій країні, які приймають на роботу учасників програми захисту свідків. Для людей, які не мають жодних професійних навичок, організовуються навчальні курси. Учасники програми також можуть самостійно займатися своєю кар'єрою. Програма допомагала учасникам засновувати власний бізнес. Єдине, що може припинити виплати «стипендії» це небажання працювати взагалі. Однак від учасника вимагають якомога швидше стати фінансово самостійним після введення до програми. Внутрішній регламент пояснює, що свідка за жодних обставин не вважають таким, що «має право» на утримання, поки він не надасть відповідні свідчення. На перших етапах переїзду інспектор двічі на тиждень відвідує свідка та дзвонить йому щодня. Якщо у свідка є якісь проблеми, він може дзвонити інспектору цілодобово.

Учасники програми мають право на грошову винагороду від агенції, яка контролює їх діяльність. Наприклад, якщо інформатор допоміг уряду захопити майно вартістю 1 млн. доларів, він має право на винагороду. Однак справи про конфіскацію тягнуться досить довго, а свідка вже переселили на нове місце. Штаб-квартира агенції, яка виплачує винагороду, повинна направити платіж через Управління ОЕО та Службу маршалів для подальшого розподілу коштів. Виписування урядового чека на велику суму може скомпрометувати нову особу свідка. Через все вищезазначене винагорода часто сплачується у готівковій формі через штабквартиру Служби маршалів.

Інформатори, які потрапляють до програми захисту свідків та починають нове життя, іноді повертаються до інформаторських послуг. Вони також можуть повторно увійти до програми WITSEC у разі необхідності. Управління по боротьбі з наркотиками завжди розглядало введення в програму WITSEC як довічне, після чого інформатора вже не використовують. Заборона поширюється і на всіх членів сім'ї, які змушені переїхати в результаті співпраці інформатора з органами. Посібник агентів Управління по боротьбі з наркотиками зазначає, що Департамент юстиції може анулювати цю заборону. Управління ОЕО не забороняє використання захищеного свідка як інформатора. Воно визнає «тривалі відносини» між свідком та департаментом. Втім, перш ніж використовувати захищеного свідка, переміщену в результаті співпраці свідка особу чи колишнього захищеного свідка як інформатора, необхідно отримати дозвіл ОЕО.

Меморандум про порозуміння, підписаний свідком у Центрі безпеки та орієнтування, містить умови, яких учасники програми мають дотримуватися у повсякденному житті. Найперші з них це не вчиняти жодних злочинів та вживати всіх необхідних заходів для уникнення виявлення чи розголошення. Офіційно програма WITSEC не допускає порушень: як тільки воно відбувається, особа виключається з програми.

Виходячи з останнього опублікованого звіту Служби генерального інспектора за 2013 рік [12], колишні відомі або підозрювані терористи, прийняті до програми, надали безцінну допомогу Сполученим Штатам та іноземним урядам в ідентифікації та знешкодженні терористичних організацій, а також у підриві терористичних планів. Серед інших розслідувань та судових проваджень, учасники програми WITSEC забезпечили значну співпрацю та свідчення про наступні події: план підриву Всесвітнього торгового центру у 1993 році та переслідування «сліпого шейха», спроба підриву федеральної будівлі Альфреда II Мюррея у місті Оклахома у 1995 році, спроба підриву Посольства Східної Африки у 1998 році, терористична змова «Міленіум» у 2000 році, спроба закласти вибухівку у міжнародному аеропорту імені Джона Кеннеді у 2007 році, а також план підриву шахіда в нью-йоркському метро у 2009 році. Кожне з цих проваджень завершилося засудженням осіб, відповідальних за скоєння чи спробу скоєння терористичних атак проти громадян США.У липні 2012 року Служба маршалів доповіла, що їй не вдалося знайти двох колишніх учасників WITSEC, ідентифікованих як відомих чи підозрюваних терористів. Виходячи з розслідування, маршали дійшли висновку, що один з них напевно, а другий ймовірно перебував поза межами Сполучених Штатів, після чого слідство було передано Службі генерального інспектора.

Інформатори-іноземці, яким загрожує небезпека через їх співпрацю та свідчення, мають право на значні міграційні пільги. На додачу до базового захисту за програмою WITSEC, переселення та нових документів, особи, що не є громадянами США, одержують секретну візу S-5 (щороку таких віз видається лише 200). Інформатори з терористичних кіл з-за кордону зазвичай стоять першими у надзвичайно елітній черзі на одержання віз. Їм видається віза S-6 (щороку їх видається лише 50). Обидві візи виявилися надзвичайно цінним інструментом вербування інформаторів. Візи S-5 та S-6 дозволяють кожному члену сім'ї інформатора теж одержати візу.

Висновки. Департамент юстиції використовує програму WITSEC як крайній засіб. Однак є чимало причин, з яких багато інформаторів та свідків не можуть або не хочуть увійти до програми. Деякі агенції пропонують альтернативні заходи захисту за допомогою менш формального переселення, аніж те, що вимагається програмою WITSEC. Управління по боротьбі з наркотиками пропонує фінансову допомогу для переселення своїх інформаторів, яка виділяється з внутрішнього бюджету витрат Управління. Версія Програми захисту свідків ЦРУ керується надзвичайно секретним підрозділом, який називається Національним центром операцій переселення (МЯОС). Цей центр сприяє процесам надання фальшивих документів, резюме, довідок та проводить переселення перебіжчиків. На відміну від WITSEC, перебіжчикам дозволяється обрати собі місце проживання.

Про ефективність Програми свідчить той факт, що з моменту упровадження нею скористалися понад 7000 осіб, жоден з яких не був викритий і не постраждав. Окрім того, понад 90% всіх підозрюваних, на яких направлялися свідчення, визнані судами винними у вчинені тяжких злочинів і отримали тривалі терміни ув'язнення.

Список використаної літератури

1. Середа Г. Загальна характеристика забезпечення безпеки суб'єктів кримінального судочинства та роль прокурора в його здійсненні [Електронний ресурс] / Г. Середа. Режим доступу: http://vuzlib.eom/content/view/1450/111/.

2. Шепітько В.Ю. Проблеми забезпечення безпеки учасників кримінального процесу при розслідуванні злочинів, які вчиняються організованими групами / В.Ю. Шепітько, Б.В. Щур // Науковий вісник Львівської комерційної академії. Серія : Юридична. 2015. Вип. 2. С. 326-335. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvlkau 2015 2 34.

3. Рибікова Г.В. Актуальні питання забезпечення безпеки учасників кримінального провадження / Г.В. Рибікова, А.С. Смітюх // Новітні кримінально-правові дослідження 2016 : зб. наук. пр. / відп. ред. О. В. Козаченко. Миколаїв : Іліон, 2016. С. 116-120.

4. Ромців О.Г. Особливості подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.lp.edu.ua/sites/default/files/dissertation/20 16/1604Мк romtsiv o.i.pdf.

5. Касько В.В. Забезпечення безпеки учасників кримінального провадження щодо торгівлі людьми / В.В. Касько, А.М. Орлеан. К.: «ВАІТЕ». 2012. 50 с.

6. Краснікова Н. А. Процесуальні аспекти забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві / Н.А. Краснікова // Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. 2015. Вип. 1.С. 9095.

7. Commentary on WITSEC by Gerald Shur, senior associate director, Office of Enforcement Operations, U.S. Department of Justice. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.justice.gov/criminal-oeo. Witness Security Program. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.justice.gov/usam/usam-9-21000-witnesssecurity.

8. PublicLaw. No. 91452, TitleIX, 84 Stat, 922 (1970) (Codifiedat 18USC 1976). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://uscode.house.gov/statutes/pl/91/452.pdf.

9. U.S. Marshals Service Administration o f the Witness Security Program,March 2005, Office of the Inspector General. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://oig.justice.gov/reports/usms.htm.

10. USMS, Administration of the Witness Security Program, U.S. Department of Justice, Office of the Inspector General, Executive Summary, March 2005. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https ://oig.justice. gov/reports/USMS/a05usms/.

11. Interim Report on the Department o f Justice Handling of Known or Suspected Terrorists Admitted into the Federal Witness Security Program,U.S. Department of Justice Audit Division, Report 13-23, May 2013.

Размещено на Аllbеst.ru