Ліквідація надзвичайних ситуацій з викидом аміаку

В результаті прогнозу визначаються:

· глибина зони зараження - Г, км.;

· площа зони хімічного зараження - S, км2;

· час випарювання розлитих НХР - _вип, год;

· час підходу хмари НХР до жилих будинків - _підх, год.;

· можливі втрати серед населення міста - N_чол.

1. Головними характеристиками аміаку NH₃ є молярна маса - 17,03 кг/кмоль; густина в скрапленому стані 681,4 кг/м³; граничнодопустима концентрація 0,02 мг/л; летальна концентрація при вдиханні на протязі 5-10 хв. 3,5 мг/л; концентраційні межи поширення полум'я 15-28 %; температура самоспалахування 650 ^оС.

2. Визначаємо кількості аміаку, що може витекти з конденсаторів

т, (4.2.1)

де _р - щільність НХР у скрапленому або стиснутому стані, кг/м³;

V_НХР - об'єм сховища, м³;

3. Товщина шару рідини для НХР -- h при розливі вільно на поверхні, що підстилає, приймається рівної 0,05 м.

4. Визначаємо еквівалентну кількість газу у первинній хмарі

т, (4.2.2)

де k₁ = 0.01 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР;

k₃ = 0,04 - коефіцієнт, який дорівнює відношенню порогової токсодози НХР;

k₅ =1 - коефіцієнт, враховуючий ступінь вертикальної стійкості атмосфери;

k₇ = 1 - коефіцієнт, враховуючий вплив температури повітря, швидкість випарювання та розповсюдження НХР;

G - кількість розлитої речовини.

4. Визначаємо еквівалентну кількість газу у вторинній хмарі

(4.2.3)

т(4.2.4),

де k₂ = 0,025 - коефіцієнт, який враховує випарювання НХР при відсутності вітру та температурі +20°С;

k₄ =1 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру;

k₅ =1 - коефіцієнт, що враховує стан атмосфери - ступінь вертикальної стійкості повітря, при інверсії;

k₆ = 1 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув від початку аварії (вважаємо, що пройшло менше 1 часу після початку аварії) ;

h - товщина шару розлитої рідини;

- густина пару.

5. Визначаємо час випарювання розлитого аміаку:

с = 2.7 хв.= 0.045 години. (4.2.5)

6. Визначення глибину зони хімічного зараження первинною хмарою.

Глибину зони хімічного зараження первинною хмарою визначаємо методом лінійної інтерполяції. Визначаємо глибину зони можливого зараження НХР при фіксованої еквівалентної кількості НХР, близьких до еквівалентної кількості газу у первинній хмарі G_е1 :

G_е1 = 0,00109 т;

G₁ =0,01 т - для якої Г_(0,01) = 0,38 км.;

G₂ =0,07 т - для якої Г _(0,07) = 1,19 км.;

(4.2.6)

7. Визначення глибину зони хімічного зараження вторинною хмарою.

Для G_е2 = 0,07 т глибина зони Г₂ = Г _(0,07) = 1,16 км.

8. Визначення глибини зони зараження при спільній дії первинної та вторинної хмари:

км, (4.2.7)

де Г^/ та Г^// відповідно найбільший та найменший з розмірів Г₁ та Г₂

9. Визначаємо глибину переносу хмари аміаку за 4 години, виходячи з стану інверсії (). Швидкість вітру v = 1 м/с або 3,6 км/год. Швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря

км/год, (4.2.8)

км, (4.2.8)

10. Остання глибина

км,(4.2.9)

11. Визначення можливої площі зони хімічного ураження;

км², (4.2.10)

де f_o - кутові розміри зони можливого ураження f_o = 180.

12. Визначення фактичної зони зараження

(4.2.11)

12. Визначаємо час підходу зараженої хмари до найближчих будинків:

(4.2.12)

де L?0,2 км - відстань від джерела зараження до найближчих будинків

що приблизно дорівнюється 2 хвилинам.

13. Прогнозування можливих втрат людей:

N? S_ф · Р_нас=0,1187100= 11 чоловік, (4.2.13)

де S_ф - площа фактичної зони зараження, км²; Р_нас?100 - щільність населення в зоні поразки, чол/м2.

Така кількість може мати місце у випадку, коли все населення знаходиться на свіжому повітрі, не має засобів захисту і не організована його евакуація. При цьому необхідно враховувати, що структура втрат людей у вогнищі поразки рекомендується розраховувати наступним чином:

* 25% - поразки людей легкого ступеня;

* 35% - поразки людей середнього і важкого ступеня;

* 40% - поразки людей зі смертельним результатом.

Тобто, якщо не організувати термінову евакуацію населення (а для цього достатньо буде мати 1-2 автобуси), можна очікувати, що отруєння легкого ступеню можуть отримати 5-6 чоловік, отруєння середнього та важкого ступеню (яким потрібна госпіталізація) можуть отримати 7-8 чоловік, а отруєння, що приведуть до загибелі людей, можуть отримати 8-9 чоловік.

13. Розрахунок розмірів вибухонебезпечної зони.

* визначення густоти пару:

 кг/м³. (4.2.14)

* визначення радіусу вибухонебезпечної зони:

.(4.2.15)

Висновок: У разі аварії, пов'язаної з витіканням рідинного аміаку обсягом 0.204 м³ може утворитися зона хімічного зараження глибиною більше 1 кілометра, площа якої складе 2,81 км². У загазовану зону може потрапити населення міста. Всього може отруїтися більше 10 чоловік. Крім того може утворитися вибухонебезпечна зона з радіусом 3.45 м.

4.3 Розрахунок сил та засобів для ліквідації джерела аварії та зупинення зони зараження

Завданням пожежно-рятувальних підрозділів під час ліквідації аварій з викидом НХР є обмеження зони хімічного зараження за допомогою водяних завіс які встановлюються на шляху розповсюдження хмари отруйних речовин. Для визначення необхідної кількості сил та засобів потрібно визначити. Приймаємо що аварія виникла о 19:00 після закінчення робочого дня. Аварія була виявлена відразу. На вході з центрального входу охорона вже вимкнуло електропостачання для попередження ураження електричним струмом при проведені аварійно-рятувальних робіт. Відразу по прибуттю перше відділення СДПЧ-50 слід встановити на ПГ-31, друге відділення на ПГ-31. По прибуттю відділення ПДПЧ-8 встановлюється на ПГ-3 біля горводоканалу, ПДПЧ-25 в резерв оскільки водопостачання, яке знаходиться на території підприємства неможливе для використання, так як техніку при аваріях з викидом аміаку, необхідно розміщувати на відстані не ближче 150 метрів від межі пролитого рідкого аміаку за вітром. Спершу від розгалудження, особовим складом першого відділення СДПЧ-50 подається ланкою ГДЗС ствол "А" з насадкоми НРТ-10 на осадження хмари, визначається площа пожежі, яка виникла в приміщенні цеху. Друге відділення подає магістральну. По прибуттю двух відділеннь ПДПЧ-8 та ПДПЧ-25-1, ланками ГЗДС подається дві завіси, стволами "А" з насадками ВР від розгалуження 1-го відділення СДПЧ-50

1. Витрати води для нейтралізації 1 тони аміаку.

Об'ємну розчинність (R_v) при заданої температурі визначаємо методом лінійної інтерполяції. Приймаємо температуру води у водопровідній мережі 10°С. Визначаємо розчинність аміаку при температурі 0 та 96 ^оС.

t_ф = 10 ^оС ;

t₁ = 0 ^оС - для якої R₁ = 89,9.;

t₂ = 96 ^оС - для якої R₂ = 7,4.;

(4.3.1)

мл(4.3.2)

Витрати води для нейтралізації 1 тони аміаку

(4.3.3)

Тобто для розчинення до безпечної концентрації 1т аміаку потрібно 2 т води, в нашому випадку в наслідок розгерметизації стався витік 0,400 т аміаку тому для розчинення до безпечної концентрації потрібно 0,800 т води

2. швидкість випарювання:

(4.3.4)

3. Потрібні витрати води для нейтралізації аміаку якій випарюється

(4.3.5)

4. Потрібна кількість стволів для створення водної завіси:

.(4.3.6)

Тобто, для постановки водяної завіси на шляху розповсюдження хмари аміаку достатньо подати один ствол "А" з турбінною насадкою НРТ - 10.

5. Потрібна кількість особового складу:

(4.3.7)

Висновки: Оскільки витік аміаку становить 0.4 тони, тому для постановки водної завіси потрібно подати 2 стволa "А" з насадком ВР, та на безпосередне осадження хмари ствол "А" з розпилювачем НРТ - 10. Для забезпечення роботи потрібно 3 відділення на основніх пожежних автомобілях.

4.4 Розрахунок сил та засобів для ліквідації пожежі

В місті Чугуєві розташована одна пожежно-рятувальна частина, а саме СДПЧ-50. ТОВ " Чугуїв-продукт" розміщений в районі виїзду СДПЧ-50. Оскільки цєй об'єкт з наявністю СДОР, то в разі пожежі для її ліквідації виїжджають пожежні частини по 3-му номеру виклику.

За даним номером виклику виїжджають дві автоцистерни СДПЧ-50, по одній автоцистерні з: СДПЧ-47 м. Вовчанськ, СДПЧ-58 м, Зміїв, ППЧ-24, м. Печеніги, ПДПЧ-8 м. Харків, ПДПЧ-25 м. Харків, В\ч А 2563, та спецтехніка згідно розкладу виїзду пожежних частин гарнізону.

СДПЧ-50 розташована на відстані 0,8 кілометра від підприємства. Отже на місце пожежі вона прибуде першою, і відповідно, начальник караулу буде КГП до прибуття старшого начальника , або до прибуття чергової зміни ОКЦ.

Приймаємо що пожежа виникла о 13:00 під час робочого дня, була виявлена відразу. На вході з центрального входу охорона вже вимкнуло електропостачання для попередження ураження електричним струмом при проведені аварійно-рятувальних робіт. Відразу по прибуттю перше відділення СДПЧ-50 слід встановити на ПГ-1, друге відділення на ПГ-2. По прибуттю відділення ПДПЧ-8 встановлюється на Спершу від розгалудження, особовим складом першого відділення СДПЧ-50 подається ланкою ГДЗС ствол "А", визначається площа пожежі, яка виникла в приміщенні цеху. Друге відділення подає магістральну. По прибуттю двух відділеннь ПДПЧ-8 та ПДПЧ-25-1, ланками ГЗДС прокладує рообочі лвнії а від розгалуження 2-го відділення СДПЧ-50 на захист будівельних конструкцій цеху та даху.

Визначаємо час вільного розвитку пожежі та час прибуття пожежних підрозділів

_приб. = _вияв. + _спов. + _зб. +_сл.; (4.4.1)

-де: _приб - час прибуття першого аварійно_-рятувального підрозділу;

_спов - час сповіщення (3 хв.);

_зб. - час збору особового складу (1 хв.);

_сл - час слідування до місця пожежі;

_вияв -час виявлення (2хв.).

Час слідування визначається по формулі:

; (4.4.2)

ДеL- довжина шляху слідування = 0,8 км;

V- середня швидкість руху пожежних автомобілів , приймаємо її 40 км/год

; (4.3.3)

Звідси ,час вільного розвитку дорівнює:

_приб = 3+ 2+ 1+ 2= 8 хв; (4.3.4)

Визначимо час вільного розвитку пожежі до моменту подачі першого ствола:

_віл=_приб+_б/р (4.3.5)

- де _б/р - це час бойового розгортання (3хв.)

_віл=5+4=11 хв.

Розрахуємо можливий радіус розповсюдження пожежі за час вільного розвитку до вводу сил та засобів за формулою:

(4.3.6)

де V_{л -}лінійна швидкість розповсюдження полум'я, яка для холодильників згідно посібника КГП дорівнює 1,1 м/хв.

м.

Звідси: R=6,6 м.

Визначимо площу пожежі на час розвитку 11в, враховуючи, що в нас приміщення має розміри 96х48х12 , пожежа матиме кругову форму :

Визначаємо наступні параметри пожежі:

Площа пожежі буде дорівнювати:

(4.3.7)

м²

Отже, на час вільного розвитку пожежі ми матимемо наступні параметри. Пожежа буде мати секторну форму поширення , тому що не встигне дійти до стінок приміщення. Виходячи з цього пожежа не пошириться на інші приміщення:

Розраховуємо параметри гасіння:

Оскільки на гасіння пожежі приїдуть автомобілі марки АЦ-40(130)63Б , то для гасіння будуть використані стволи марки "А", з глибиною гасіння 5 м., звідси площа гасіння буде :

(4.5)

м².

Інтенсивність подачі вогнегасної речовини рівна:

І_г=0,15 л/(с*м²);

Визначимо витрати води на гасіння:

(4.3.8)

л/с.

Виходячи з того з будуть подаватись стволи "А" витратою 7,4 л/с.

Визначимо необхідну кількість стволів на гасіння пожежі:

(4.3.9)

_ст.А

Визначимо фактичні витрати на гасіння пожежі

(4.3.10)

л/с

Визначаємо потрібну витрату води на захист:

За данніх умов враховуючи об'ємно планувальні рішення цеху доцільно подати на охолодження 3 ствола марки "А", два на охолодження констуктивних елементів, та один на охолодження покрівлі.

Визначемо фактичну витрату води на захист:

(4.3.11)

л/с

Визначємо фактичну витрату води на пожежі:

(4.3.12)

л/с

Визначаємо кількість потрібного особовоо складу:

(4.3.13)

чол.

Визначаємо кількість відділень

(4.3.14)

віділень на АЦ

Визначаємо максимальну відстань подачі вогнегасних засобів при даних умовах:

(4.3.15)

де H_.- напір на насосі, приймаємо його рівним 90.

H_п. - напір на стволі, приймаємо його рівним 50.

Z_м.- підйом місцевості.

Z_р. - підйом приладу (ствола )

S - опір лінії.

S = 0.015

Q - витрата води в найбільш навантаженій лінії.

=75 м.

Звідси видно в певних ситуаціях можливо встановлювати автоцистерну на цей гідрант.

При пожежі обов'язково слід залучати інші оперативні служби міста, а саме швидку медичну допомогу, службу міськенерго та міськводоканал. Та разом із тим ,як проводиться гасіння слід перевірити чи на 100 % була проведена евакуація, в разі якщо ні - то обирається перший вирішальний напрямок.

Таким чином, для гасіння даної пожежі необхідно прибуття 1-го відділення. З огляду на необхідну кількість сил і засобів на гасіння пожежі на даний об'єкт подається автоматичний виклик "Пожежа-3". В разі справності ПК можна на захист подати ствол від нього, якщо ні то потрібно буде тягнути ще одну лінію на один ствол.

4.4 Першочергові заходи основних суб'єктів реагування в разі виникнення аварії на хімічно небезпечному об'єкті з викидом (виливом) хімічних небезпечних речовин

Чугуївський районий відділ МНС України в Харківській області:

- разом з силами УМВС в області, швидкої допомоги, які прибули на місце аварії, організовує евакуацію персоналу об'єкту та населення, яке потрапило в зону ураження в безпечне місце;

- направляє до місця аварії сили та засоби пожежно-рятувальної служби;

- уточнити найменування і кількість НХР, залучити до роботи спеціалістів, які добре знають властивості речовини;

- організувати осадження хмари НХР шляхом подачі розпилених струменів та водяних завіс;

- для керівництва проведення першочергових рятувальних робіт на місце аварії до прибуття керівника з ліквідації НС призначається начальник чергової зміни оперативно-координаційного центру УМНС в області;

- проводиться оцінка можливої обстановка внаслідок аварії з викидом (виливом) хімічних небезпечних речовин та визначаються сили та засоби для проведення аварійно-рятувальних та аварійно-технічних робіт;

- визначаються сили та засоби суб'єктів реагування для проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт у місці аварії;

- за пропозиціями УМНС в області рішенням Начальника цивільного захисту приводяться в повну готовність сили та засоби установ, організацій та підприємств, які можуть залучатися до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в разі аварії з викидом (виливом) хімічних небезпечних речовин:

- здійснюється координація дій місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій щодо тимчасового розміщення евакуйованого населення з небезпечної зони та організація його життєзабезпечення;

- визначається ступень впливу наслідків аварії на роботу прилеглих об'єктів, перелік проведення необхідних заходів по зменшенню збитків і втрат та недопущення негативного впливу аварії на функціонування даних об'єктів;

- визначається необхідність залучення додаткових сил та засобів у разі суттєвого погіршення обстановки.

Чугуївський райвідділ МВС України в Харківській області:

- спільно з пожежно-рятувальними підрозділами УМНС в області, які прибули на місце аварії пов'язаної з викидом (виливом) небезпечних хімічних речовин проводять евакуацію персоналу об'єкту та населення з небезпечної зони;

- проведення оповіщення населення, яке мешкає в зоні можливого ураження;

- проводиться оточення місце аварії;

- організовується охорона громадського порядку з метою недопущення сторонніх осіб в небезпечну зону;

- забезпечення безперешкодного руху автотранспорту, який приймає участь в ліквідації НС та її наслідків;

- організація поіменного обліку постраждалих;

- охорона державного та приватного майна, будівель, транспорту в населеному пункті, в якому проведена тимчасова евакуація населення;

- проведення оперативно-слідчих дій.

Чгуївський відділ ДАЇ УМВС України в Харківській області:

- організувати об'їзд або припинення руху учасників дорожнього руху;

- організувати оточення зони аварії і евакуацію людей з цієї зони;

- по закінченню ліквідації аварії та про можливість подальшого руху транспорту доповісти в чергову частину.

Чугуївське районе управління охорони здоров'я:

- направлення на місце аварії бригади швидкої медичної допомоги;

- направлення на місце аварії оперативної групи для оцінки обстановки та розробки пропозицій щодо подальших дій у разі погіршення обстановки;

- приведення в готовність додаткових сил Державної служби медицини катастроф;

- огляд і оцінка ступеня уражених, сортування уражених, надання їм першої медичної допомоги;

- створення у безпечному місці пункту збору уражених;

- направлення постраждалих до стаціонарних медичних закладів;

- організація (при необхідності) судово-медичної експертизи.

Чугуївська района санітарно-епідемічна станція:

- перевірка та аналіз первинної інформації про обстановку, що склалося і прогнозування її розвитку;

- прибуття до місця виникнення аварії пов'язаної з викидом (виливом) НХР представників санітарно-епідемічної служби;

- проведення відповідних досліджень, щодо визначення концентрації парів небезпечних хімічних речовин на відповідній території;

- визначення ступеня небезпеки, яка загрожує учасникам ліквідації наслідків аварії на персонал об'єкту та населення, яке потрапило в зону ураження;

- проведення санітарно-епідеміологічних заходів щодо забезпечення аварійно-рятувальних робіт.

Районе управління екології природних ресурсів Чугуївського району:

- перевірка та аналіз первинної інформації про обстановку, що склалося і прогнозування її розвитку;

- прибуття на місце виникнення аварії пов'язаної з викидом (виливом) НХР представників регіональної екологічної інспекції;

- інформування та налагодження взаємодії з іншими учасниками ліквідації аварії;

- проведення в межах компетенції необхідних досліджень з метою прогнозування розповсюдження зони ураження з прогнозування розповсюдження зони ураження та вплив її на навколишнє середовище;

- методичне забезпечення управління та контроль за екологічно обґрунтованим проведенням робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

- інформування через оперативно-чергові служби, Міністерство охорони навколишнього середовища України про надзвичайну ситуацію пов'язану з викидом (виливом) небезпечних хімічних речовин.

Раойне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Чугуївської районої державної адміністрації:

- направляє на місце виникнення надзвичайної ситуації мобільну оперативну групу;

- аналізує первинну інформацію про обстановку і прогнозує розвиток ситуації в разі загрози або виникнення аварії на хімічно небезпечному об'єкті;

- планує та проводить евакуаційні заходи для населення, яке знаходиться в зоні можливого хімічного ураження;

- проводить оповіщення населення, яке проживає в зоні можливого хімічного ураження;

- забезпечує евакуйоване населення предметами першої медичної необхідності;

- узагальнення даних щодо матеріальних збитків і відпрацювання пропозицій та механізму по їх компенсації.

4.5 Заходи з безпеки праці при ведені бойових дій

Гасіння пожеж необхідно організовувати та здійснювати у відповідності з вимогами Бойового статуту державної пожежної охорони для забезпечення безпеки проведення робіт.

З метою забезпечення умов безпеки праці особовим складом при гасінні пожежі та ліквідації наслідків аварій керівним та начальницьким складом пожежно-рятувальної служби повинен:

· здійснювати заходи направлені на максимальне забезпечення умов безпеки праці;

· проводити інструктаж з правил безпеки праці в складних умовах всього особового, що залучається до гасіння пожежі;

· здійснювати безперервний контроль особисто та через начальників за діями особового складу, зміною обстановки на пожежі;

· надавати швидку медичну допомогу потерпілим.

При проведенні розвідки пожежі:

Склад розвідки та її екіпіровка в залежності від обстановки на пожежі визначаються у відповідності з вимогами Бойового статуту пожежної охорони.

Під час проведення розвідки пожежі відділення, яке здійснює розвідку повинна:

· рухатись один за одним, оцінювати стан будівельних конструкцій та можливість швидкого розповсюдження пожежі, запам'ятовувати пройдений шлях;

· відкривати двері з обережністю, захищатися ними від можливого викиду вогню;

· рухатись в приміщенні, як правило, вздовж капітальних стін чи стін з вікнами;

· входити в приміщення, де є електроустановки високої напруги, апарати під високим тиском, вибухонебезпечні речовини, тільки після узгодження з адміністрацією об'єкту.

Під час бойового розгортання.

Перед відданням команди на бойове розгортання керівник гасіння пожежі повинен:

· вказати безпечні місця встановлення пожежної техніки; при цьому пожежні автомобілі встановлюються на безпечні відстані від будівель, споруд та інших об'єктів, котрі можуть обрушуватися;

· визначити та вказати особовому складу найбільш безпечні місця та короткі шляхи прокладання рукавних ліній;

· постійно слідкувати за виконанням заходів безпечного проведення робіт під час розгортання;

· визначити та встановити єдині сигнали для сповіщення про небезпеку та сповіщувати про них весь особовий склад, котрий працює на пожежі;

· кришку колодязя пожежного гідранта необхідно відкривати за допомогою спеціального гака чи лома, при цьому необхідно попереджати травмування рук та ніг.

Під час гасіння пожежі:

Під час гасіння пожежі кожний працівник повинен слідкувати за зміною обстановки, поведінкою будівельних конструкцій, станом технологічного обладнання і, у випадку виникнення небезпеки, швидко шляхом встановленого сигналу попередити всіх працюючих на небезпечній ділянці і КГП для забезпечення швидкого відходу особового складу в безпечні місця.

При роботі на висоті необхідно використовувати страхові пристрої, котрі виключають можливість падіння осіб, котрі працюють.

При цьому слід:

· для роботи зі стволами направити не менше 2-х чоловік;

· забороняється залишати ствол без нагляду, навіть після припинення подачі води, а також знаходження особового складу на покритті, котре провисло і на ділянках перекриття з признаками горіння;

· електричні мережі та установки під напругою більше 220 В відключають представники енергослужби;

· при гасінні пожежі підтримувати постійний зв'язок з інженерно-інспекторським персоналом;

· не допускати с копичення особового складу в небезпечних зонах.

4.6 Рекомендації діям персоналу і населенню у надзвичайних ситуаціях

У разі виробничої аварії, витоку його при зберіганні чи транспортуванні утворюються зони хімічного зараження і осередки ураження. Про наявність в повітрі аміаку можна дізнатися за допомогою приладів: УГ-2, портативного газоаналізатора „Компас", „ПАХ", „Хоббіт", „Сирена - 2", „Дозор" та ін.

Найпростішим засобом індивідуального захисту є ватно-марльова пов'язка, змочена 5% розчином лимонної кислоти. При низьких концентраціях (до 3000 мг/м³ захищають респіратори РПГ-67 КД, РУ-60м КД, патрон захисний універсальний (ПЗУ-К). надійно захищають цивільні фільтруючі протигази ГП-5, ГП-7 з додатковими патронами ДПГ-1, ДПГ-3, промислові протигази з патроном марки кд.

Викликає у людини сильний кашель, задуху, сльозотечу, серцебиття, прискорений пульс, печію, сверблячку, різь в очах. У високих концентраціях збуджує центральну нервову систему і викликає судороги., може бути набряк гортані і легенів і навіть смерть.

Перша допомога: ураженого винести на свіже повітря, забезпечити тепло і спокій, зробити інгаляцію киснем, або теплою водяною парою. Шкіру і очі промити водою, змастити вазеліном чи олією. При необхідності зробити штучне дихання і евакуювати до лікарні.

Необхідні дії: провести оповіщення, ізолювати небезпечну зону, захистити органи дихання, провести термінову евакуацію дотримуватись заходів пожежної безпеки, рухатись, перпендикулярно напрямку вітру, не допускати сторонніх, терміново вивести сторонніх, терміново вивести людей до безпечної зони (тунелі, низини, нижні поверхи будівель).

4.6.1 Рекомендації кгп, нт, нш при гасінні пожеж з наявністю СДОР

У приміщеннях (на ділянках) , де застосовуються чи можуть виділятись СДОР, робота особового складуздійснюється в спеціальних захисних комплектах (залежно від типу ОР), ізолюючих (фільтруючих , що застосовуються для робітників і службовців даного об'єкту) протигазах і спеціальному гумовому взутті. Для зниження концентрації пари необхідно зрошувати об'єм приміщень (ділянок) розпиленою водою.

1.1Захист особового складу і техніки, що працюють на ділянках сильного теплового випромінювання , забезпечується водяними завісами (екранами), які створюються за допомогою стволів розпилювачів.

1.2Під час гасіння пожеж на об'єктах з наявністю СДОР зобов'язаний з'ясувати у адміністрації об'єкта властивості речовин (матеріалів), що зберігаються, місця (секції) їх зберігання, намітити заходи щодо забезпечення безпеки особового складу, який залучено до роботи на пожежі. При цьому:

всі працівники мають бути забезпечені індівидуальними засобами захисту органів дихання та зору ;

наступ на вогонь треба вести з навітряного боку ;

залучення членів ДПД і громадян до розбирання споруд і євакуації матеріальних цінностей з об'єкту де відбувалось ліквідація аварії, можливо тільки за узгодженням з адміністрацією об'єкта , яка зобов'язана забеспечити їх необхідними захистними засобами і проінструктувати про заходи безпеки під час проведення робіт.

1.3 При гасінні пожеж у будівлях і приміщеннях з наявністю хімічноактивних речовин необхідно з'ясувати у адміністрації об'єкту їх властивості , при цьому забороняється використовувати ВР, які вступаючи в реакцію з цими речовинами викликають вибух , спалах тощо.

1.4 Після закінчення робіт особового складу, який брав участь у бойових діях, має пройти санітарну обробку, здійснити дегазацію техніки і пройти профілактичний медичний огляд.

1.5. Організація пошуку та евакуації постраждалих

При розшуку постраждалих потрібно керуватися наступними правилами:

постраждалих слід шукати на робочих місцях, шляхах евакуації, на території починаючи з місць розташованих поблизу від джерела аварії за вітром;

якщо речовина, що вийшла важче повітря, то особливу увагу слід надавати нижче розташованим поверхам будівель та підвалам, а також заниженим ділянкам території;

якщо речовина легше за повітря, то відповідно верхнім;

використовувати відомості про кількість робочих які знаходилися на об'єкті, а також можливих місцях їх знаходження;

по мірі відшукання постраждалі евакуюються з небезпечної зони найкоротшим шляхом до пункту прийому.

1.6. НШ:

Локалізація зони хімічного зараження:

Полягає в припиненні розповсюдження отруйної речовини в навколишньому середовищі - це досягається наступним чином

зменшенням швидкості випарювання за рахунок ізоляції шару НХР ПМП (ефективно для тих НХР які не розчинюються, або погано розчинюються водою), а також звязуючими матеріалами (піском, ґрунтом тощо) з наступним видаленням;

зменшення концентрації НХР у вторинній хмарі за допомогою водяних завіс з розпилених струменів, які встановлюються на шляху розповсюдження хмари, або розпиленням за допомогою димовсмоктувачів;

нейтралізацією розлитого НХР за рахунок подання нейтралізуючих речовин (наприклад кислота нейтралізується лужним розчином).

1.6.1. Ліквідація джерела зараження:

Полягає в припиненні потрапляння НХР в навколишнє середовище це досягається:

· перекриттям засувок на трубопроводах по яким подається речовина;

· перекачуванням НХР з пошкоджених ємностей в резервні;

· відновленням герметичності пошкоджених ємностей за допомогою бандажів, затискачів, пробок та інше.

1.7. НТ:

· Забезпечення безперебійної подачі води для осадження хмари НХР:

· Забезпечення у разі необхідності подачі нейтралізуючих речовин у місце розливу.

· Організація безперебійного зв'язку.

· Облік особового складу якій працює в небезпечній зоні.

· Організація санітарної обробки особового складу та дегазації техніки.

· Створення резерву засобів захисту органів дихання та шкіри.

· Визначення припустимого часу роботи в небезпечній зоні особового складу та організація своєчасної заміни.

· Створення резерву пожежно-технічного обладнання.

4.6.2 Оцінка масштабів аварійної ситуації та прогнозування її розвитку

2.1. Першим етапом оцінки масштабів аврійної ситуації являється утворення оперативного штабу на пожежі з включенням в його склад представників об'єкта та спеціальних служб. Після формування штаба начальник штаба своїм розпорядженням повинен призначити відповідальну особу для забезпечення безпеки проведення робіт по ліквідації аварії.

2.2. Оперативний штаб під керівництвом керівника гасіння пожежі (КГП) проводить збір інформації про масштаби аварійної ситуації:

2.2.1.по оперативним документам;

2.2.2.безпосередньо в процесі вивчення (розвідки) об'єкта аварії від співробітників штабу та інженерно-технічного персоналу об'єкта, від ггромадян, спостерігавших виникнення та розвиток аврійної ситуації в цілому чи на окремих етапах.

2.3. Для оцінки масштабів аварійної ситуації (пожежі) КГП повинен мати достовірні дані про:

2.3.1. загальну кількість СДОР, викинутого зіз обладнання (апарата, транспортного засобу, трубопроводу і т.п.);

2.3.2. площу та характер розливу;

2.3.3. метеорологічні обставини (температура повітря, швидкість та напрямок вітру, ступені вертикальної устойчивості повітря);

2.3.4. можливі способи припинення викиду СДОР, можливі площі розливу;

2.3.5. топографічну характеристику місцевості в районі аварії, наявність водоймищ, будівель та споруд, характеристику грунту і т.ін.;

2.3.6. наявність на об'єкті спеціальних засобів для проведення інженерних заходів для обмеження зони зараження та можливість їх використання;

2.3.7. наявність населених пунктів та інших об'єктів з перебуванням людей на шляху пересування отруйної хмари.

2.4 На підставі отриманих даних та використовуючи методику прогнозування масштабів заражених отруйними засобами при аваріях на хімічно-небезпечних об'єктах та транспорті, складається прогноз розвитку аварійної ситуації шляхом визначення зовнішніх меж (масштабів) зони зараження та змінення їх з часом, для прийняття рішення про:

2.4.1. засіб впливу на СДОР (збільшення або зниження інтенсивності його випаровування);

2.4.2. евакуацію обслуговуючого персоналу об'єктів та мешканців населених пунктів із зони зараження;

2.4.3. необхідність залучення додаткових сил та засобів, спеціальної техніки, потрібної для ліквідації аварійної ситуації;

2.4.4. безпечне розташування прибуваючих сил та засобів, визначення маршрутів прямування в зараженій зоні;

2.4.5. необхідність забезпечення особового складу спеціальними засобами захисту та створення їх резерва з урахуванням тривалості та виду робіт;

2.4.6. необхідність залучення медичної служби, формувань цивільної оборони, служб МВС для охорони району аварії, підтримання громадського порядку, проведення евакуації населення та об'єктів із зони зараження.

4.6.3 Задачі розвідки пожежі (аварії) на об'єктах з наявністю СДОР

3.1. При розвідці пожежі (аварії), крім виконання основних задач, визначених БСПО, необхідно встановити:

3.1.1. наявність та місце знаходження речовин, здатних при контакті з водою отримувати вибухові з'єднання та сильнодіючі отруйні речовини, різноманітні по вражаючій дії, здатні збільшити масштаб аварії;

3.1.2. наявність на об'єкті спеціальних засобів гасіння, локалізації отруйної хмари, засобів захисту особового складу та можливості їх використання;

3.1.3. наявність на об'єкті спеціальних засобів для проведення інженерних заходів для обмеження зони зараження і можливості їх використання;

3.1.4. наявність в зоні зараження технологічних установок, швидка зупинка та обезструмлення яких неможливе по умовам технологічного процесу.

4.6.4 Гасіння первинних осередків СДОР

4.1. Роботи по гасінню проводяться тільки після виконання вказівки п.6.2. даних рекомендацій.

4.2. Гасіння палаючого СДОР в першочергових осередках виконується тільки в тих випадках коли:

4.2.1. перешкоджає рятуванню потерпілих або евакуації людей;

4.2.2. перешкоджає проведенню робіт по ліквідації наслідків аварії;

4.2.3. створює загрозу ускладнення обстановки або сприяє розповсюдженню пожежі на інші об'єкти;

4.3. Гасіння факельного горіння СДОР не проводиться до закінчення його надходження та одночасного прийняття мір по захисту обладнання та матеріалів в зоні теплової дії факела.

4.4. При можливих випадках пожеж на об'єктах, розташованих безпосередньо близько до ємкостей зберігання СДОР, необхідно забезпечити їх охолодження. Інтенсивність подачі води повинна бути не меньше 0.2л\с на 1 метр периметра ємкості.

4.5. Пожежні автомобілі необхідно встановлювати не ближче 150м від межі розлитого СДОР з навітряної сторони.

4.6.5 Припинення надходження СДОР на аварійні ділянки та локалізація проливів

5.1. Припинення надходження СДОР в зону аварії може досягатися наступними способами:

5.1.1. перекриття ліній надходження СДОР до аварійного обладнання за допомогою запірної арматури;

5.1.2. відключення аварійної дільниці магістрального трубопроводу за допомогою закриття засувок, припинення його подачі насосами;

5.1.3. перекачкою СДОР із аварійної в резервну ємкість.

5.2. Локалізація проливів СДОР забезпечується:

5.2.1. відведення СДОР в відкриті котловани з послідуючою перекачкою в резервні ємкості;

5.2.2. влаштуванням обвалування, яке призупиняє розтікання;

5.2.3. поглинання пористими засобами при невеликих проливах.

4.6.6 Обмеження розповсюдження отруйної хмари

6.1. Обмеження розповсюдження отруйної хмари забезпечується:

6.1.1. припиненням надходження СДОР в зону аварії;

6.1.2. локалізацією проливів СДОР;

6.1.3.призупиненням процесу випаровування;

6.1.4. розсіюванням хмари з застосуванням сильних повітряних струменів, для утворення яких можуть бути використані повітряні машини типу ПМП-3, автомобілі газоводяного гасіння АГВГ-100, АГВГ-200 (без подачі води);

6.1.5. утворення теплових завіс за допомогою перегрітого пару за його наявності на підприємстві;

6.1.6. випалюванням проливу СДОР при додатку ЛЗР;

6.1.7. Установкою навколо місця аварії сильних газових горілок;

6.1.8. водяними завісами для осадження СДОР.

4.6.7 Забезпечення безпеки особового складу

7.1. При поведенні робіт по ліквідації аврій (пожеж) з наявністю СДОР особовий склад повинен дотримуватись Правил безпеки праці в ДПО та Настанови по ГДЗС.

7.2. КГП має право приймати рішення на проведення робіт по гасінню пожежі або ліквідації наслідків аварії після:

7.2.1. оцінки масштабів аварійної ситуації та прогнозування її розвитку;

7.2.2. отриманні інструктажу та письмового дозволу від посадової особи, в веденні якої знаходиться об'єкт;

7.2.3. забезпечення особового складу спеціальними засобами захисту та надання першої допомоги потерпілим від СДОР;

7.2.4. узгодження маршрутів руху, бойових позицій та порядку розгортання бойових одиниць;

7.2.5. відключення електросилових установок, розташованих в зоні аварії та ізоляції інших можливих джерел самозапалення сумішей СДОР;

7.3. При проведенні оперативних дій необхідно враховувати, що з підвітряної сторони на ділянці від 50 до 100м видимого фронту хмари утворюється зона високої концентрації СДОР, яка визиває швидке задушення.

7.4. Для проведення робіт в зоні великої концентрації СДОР залучається мінімальна кількість особового складу.

7.5. Маршрут слідування робочих груп не повинен проходити через зони з пролитими СДОР. Робота в такій зоні не допускається.

7.6. Вхід в заражену зону повинен проводитись тільки через КПП, якими керують особи середнього та старшого начальницького складу.

7.7. При проведенні бойових дій в зараженій зоні начальник БД (сектора) повинен вести облік перебування бойових розрахунків в зараженій зоні, роблячи відмітку в спеціальному журналі.

7.8. Для екстреного визначення наявності СДОР в повітрі можуть бути використані назоаналізатори УГ-2 (м.Черкаси).

7.9. Всі працівники повинні мати індивідуальні засоби захисту.

7.10. Для захисту органів дихання при ліквідації аварій (пожеж) з наявністю СДОР необхідно використовувати ізолюючі протигази.

7.11. Запас кисню (повітря) для виходу із зони визначати маючі дані прогнозу розповсюдження отруйної хмари.

7.12. Маючи на увазі агресивні взаємодії СДОР з іншими матеріалами та речовинами, необхідно забезпечити постійний контроль за індивідуальними засобами захисту. При появі корозії на металевих елементах дихальних апаратів повинні прийматися міри по негайному виводу особового складу із зони зараження.

7.13. При роботі в зараженій зоні груп на автотехніці, ресурс засобів захисту органів дихання повинен розраховуватись, виходячи з виходу групи із зони своїм ходом при відмові в роботі техніки.

7.14. Для роботи в зараженій зоні при температурі навколишнього середовища від мінус 50 до плюс 40⁰С можна використовувати захисні костюми вітчизняного виробництва типу КІО-2, КІО-2М, ІК-АЖ або аналогічні зарубіжних фірм: Елеборг (Швеція), Есидмастер (США).

7.15. Дезактивація особового складу повинна проводитись в слідуючому порядку:

7.15.1. особовий склад виводиться на раніше заплановану, добре провітрювану площадку і становиться в одну шеренгу обличчям до напрямку вітру;

7.15.2. звільняється від одягу а потім від ізолюючих протигазів;

7.15.3. дезактивація особового складу повинна проводитись в приміщенні з температурним режимом, відповідаючим санітарно-гігієнічним нормам, встановленим для приміщень гігієни особового складу.

7.15.4. шкіряний покров миється проточною водою з використанням миючих засобів;

7.15.5. спецодяг підлягає дезактивації шляхом промивки зовнішньої сторони проточною водою, а внутрішньої - продувкою повітрям.

4.6.8 Надання першої медичноі допомоги

8.1. Якщо відбулося ураження особового складу СДОР, необхідно негайно викликати медичну допомогу.

8.2. При отруєнні парами СДОР в першу чергу необхідно:

8.2.1. потерпілого необхідно негайно евакуювати із зони зараження обличчям до напрямку руху повітря;

8.2.2. зняти заражений одяг та засоби індивідуального захисту;

8.2.3. при легкій формі отруєння дати тепле молоко з харчовою содою;

8.2.4. при тяжкій формі отруєння дати вдихати кисень з кисневої подушки;

8.3. При удушливому стані та спазмі голосової щілини потерпілого забезпечити теплою водяною інгаляцією 6% розчину харчової соди, покласти на область грудної клітини теплу грілку;

8.4. При отруєнні чи зупинці дихання до прибуття медичної допомоги необхідно негайно провести штучне дихання "рот в рот" без стискання грудної клітини.

8.5. При попаданні СДОР в очі необхідно:

8.5.1. негайно тривалістю 15-20 хвилин промивати іх чистою проточною водою;

8.5.2. закапати в очі від 1 до 2-х крапель 2% розчину новокаїну або 5% розчин дикаіна, а також 0.25% розчин левоміцетіну або іншого антибіотика з послідуючим введенням в крн'юктивальний мішок стерильного вазелинового або персикового масла;

8.5.3. потерпілому надіти темні окуляри.

8.6. При подразненні слизової оболонки верхніх дихальних шляхів необхідно:

8.6.1. прополоскати ніс та рот водою;

8.6.2. провести інгаляцію 2% розчином гідрокарбонату натрію, а також 10% розчину ментолу в хлороформі;

8.6.3. забезпечити тепле пиття.

8.7. При попаданні СДОР на незахищені ділянки шкіряного покрову необхідно:

8.7.1. змити його струмом води;

8.7.2. для подальшої обробки уражених ділянок шкіри застосувати мило або слабкий (0.5-1%) луги.

4.7 Захист навколишнього середовища від наслідків ліквідації надзвичайних ситуацій пожежі

Людство несе колосальні матеріальні і моральні втрати. У багатьох розвинутих країнах щорічні втрати від пожеж складають близько 0,3 % валового національного продукту. Пожежі стають все більш складними для гасіння, негативно впливають на навколишнє середовище, тому що безупинно і швидко росте концентрація матеріальних цінностей на одиницю площі. У невеликій країні одна велика пожежа може дестабілізувати всю економіку. Тому дбайливе відношення до природи з урахуванням потреб у ній не тільки сьогодення, але і майбутніх поколінь повинне бути одним з основних принципів економічної політики будь-якої держави. Добробут людей багато в чому залежить від екологічної свідомості людей, їхньої поінформованості, активності, бажання особисто брати участь у практичній роботі.

Зараз необхідно вести цілеспрямоване екологічне виховання, що представляє собою засвоєння людиною особливої екологічної моралі, етики відносин людини і природи.

Пожежна охорона сьогодні - це одна з основних сил, використовуваних для усунення наслідків екологічних катастроф, викликаних пожежами, витоком пожежонебезпечних, токсичних, корозійно-активних, забруднюючих воду, повітря і ґрунт речовин, тобто захист навколишнього середовища, є невід'ємною частиною роботи пожежних.

Удосконалювання функцій пожежної охорони по захисту людини і навколишнього середовища від природних і антропогенних пожеж і їхніх наслідків є одним з напрямків комплексного виховання екологічної моралі в майбутнього покоління.

Екологічне утворення і виховання містять у собі формування наукової системи знань про взаємодію суспільства і природи.

Основна задача протипожежного захисту - це забезпечення безпеки людини при впливі на нього численних небезпечних факторів пожежі.

Майбутнім керівникам пожежної охорони у своїй повсякденній діяльності прийдеться зштовхнутися з екологічними задачами і проблемами. Кожна людина повинна глибоко усвідомити об'єктивну необхідність оптимізації взаємодії суспільства і природи, тобто повинний бути найбільш підготовлений у цій області.

Формування світогляду майбутніх керівників в області охорони навколишнього середовища багато в чому залежить від викладачів пожежно-технічних навчальних закладів. Незважаючи на маючі місце тенденції соціально-екологічних кризових явищ у задачу викладачів повинні входити пошуки оптимістичних рішень взаємодії суспільства і природи. На це повинно бути націлене і формування світогляду.

Одна з важливих проблем професійної підготовки інженерних кадрів пожежної охорони це екологізація утворення.

Стратегічним напрямком комплексного екологічного виховання в пожежній охороні в даний час є цілеспрямоване прищеплювання екологічної культури. Сучасний інженер пожежної безпеки повинний:

мати визначені теоретичні знання в області екології;

вміти оцінювати шкідливі впливи можливих небезпечних факторів природних і антропогенних пожеж на навколишнє середовище і людину;

прагнути у своїй практичній діяльності по профілактиці і гасінню пожеж обмежити ці впливи.

Десятки тисяч щорічних пожеж в Україні й екологічній ситуації, що створилася в дійсний час, жадають від керівників пожежної охорони рішення ряду проблем наукового, технічного. екологічного і соціального характеру.

Знайти ефективні способи і засоби захисту природного середовища від руйнування, у тому числі і від несприятливих впливів пожеж,--найважливіша загальнодержавна задача. Головним напрямком екологічної політики України в даний час є дбайливе відношення і збереження природи з урахуванням потреб у ній не тільки сьогодення, але і майбутнього поколінь. Один зі шляхів запобігання руйнування природного середовища - суспільна й індивідуальна екологічна свідомість. Предметом відображення екологічної свідомості виступає система "суспільство - природа".

У системі сукупностей людської діяльності визначене місце займає пожежна охорона.

Діяльність пожежної охорони різноманітна і містить у собі питання попередження і гасіння пожеж, а також ліквідацію наслідків від пожеж і зниження їхнього впливу на навколишнє середовище. Досвід останнього років показує, що пожежна охорона не рідко виступає як основну силу, використовуваної для усунення наслідків екологічних катастроф, тобто захист навколишнього середовища є невід'ємною частиною роботи пожежних. При гасінні пожеж вони повинні вміти оцінити імовірність небажаних екологічних наслідків як пожежі, так і своєї діяльності.

Крім заходів щодо ліквідації пожеж і забруднення навколишнього середовища необхідні профілактичні міри, що сприяють збереженню цього середовища при впливі пожежі.

Один з методів зниження розміру наслідків великих аварій і пожеж є, профілактична робота державного пожежного нагляду (ДПН) по скороченню кількості збережених і використовуваних у виробництві небезпечних речовин. Технологічний процес і умови збереження змінюються таким чином, щоб обмежити збиток від вибухів і пожеж і запобігти витоку токсичних компонентів, обмежити вплив небезпечних факторів пожеж і вибухів.

Серед мір профілактичного характеру найбільш перспективні економічні. До таких заходів можна віднести сертифікацію продукції підприємств і пожежо-небезпечних матеріалів. відшкодування винуватцем пожежі заподіяного природі збитку, установлення граничних нормативних величин у сфері охорони навколишнього середовища.

Економічні заходи впливу повинні спонукувати підприємства вживати дієвих заходів по виключенню аварійних ситуацій, що приводять до пожежі.

На підставі викладеного вище висновок про те, що в своїй діяльності пожежна охорона здатна поліпшити стан навколишнього середовища, очевидний.

Велику роль у рішенні цих питань, безсумнівно, грає удосконалювання екологічного виховання майбутніх керівників пожежної охорони. Тільки сукупна органічна єдність екологічного утворення і виховання здатна забезпечити формування екологічних переконань без яких сьогодні немислима реалізація практичної роботи з гармонізації взаємин між природним середовищем і суспільством.

Під екологічним вихованням необхідно розуміти частину комплексного виховання, покликаного озброювати особистість науковими представленнями про закон взаємодії природи і суспільства і спонукувати її забезпечувати практичну діяльність з урахуванням цих знань.

Мету екологічного виховання особового складу пожежної охорони можна визначити в такий спосіб:

-- удосконалення знань особового складу в системі взаємозв'язків між природою і суспільством і глобальними проблемами сучасності;

-- озброєння особового складу конкретними рекомендаціями, спрямованими на оптимізацію відносин у системі "пожежна безпека -- природне середовище";

-- формування здібностей, без яких неможлива реалізація знань н навичок у практичній діяльності пожежної охорони.

Головною метою екологічного виховання є забезпечення підготовки висококваліфікованого фахівця пожежної справи, що володіє розумінням важливості збереження якості навколишнього середовища для сьогоднішнього і майбутнього поколінь, усвідомлення проблем розвитку науки і техніки, з одного боку і збереженням якості середовища, з іншої, прищеплювання особовому складу екологічного мислення і здатності вирішувати організаційні і пожежно-профілактичні задачі, здійснювати гасіння пожеж без збитку для навколишнього середовища.

5. Основні заходи по забезпеченню захисту

5.1 Характеристика аміаку, вплив НХР на організм людини

Аміак (N113) - токсичний безбарвний газ із різким запахом 4 класу небезпеки (ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1 -005-85).

Назва показника	Величина
Молекулярний вага	18
Температура кипіння при атмосферному тиску	-33,34°С
Щільність рідкого аміаку	680 кг/мол
Теплота згоряння	18645,5 кдж/кг
Щільність парів аміаку	0,687 кг/м3
Схована теплота пароутворення	23 кдж/кг

Аміак (NH₃) - газ з характерним гострим запахом. При температурі 10⁰С та тискові 6,5 . 10⁵Па перетворюється у рідину з температурою кипіння 33,0⁰С. Температура спалаху аміаку дорівнює 2⁰С, а температура самоспалахування - 650⁰С. У суміші з повітрям аміак утворює вибухонебезпечні концентрації в межах 13-28% за об`ємом. Ступінь токсичності - 4. Хімічна формула - NH_3. Молекулярна вага - 17,031, легше повітря. Температура кипіння Т_кип= -33.4 °С, щільність по повітрю-0,597, коефіцієнт дифузії газу в повітрі 0,198 см²/с, теплота згоряння 316,5 кДж/моль; температура самозапалювання Т_сз= 780 °С, НКМІШ ц_н=15%, ВКМПП ц_в =28%, енергія запалювання 680 МДж, максимальний тиск вибуху 588 кПа. Водяний розчин аміаку відомий як нашатирний спирт.

При виході в атмосферу інтенсивно випаровується (дихає) і прохолоджує навколишнє середовище. Теплота паротворення 341 кал/гр.

При розливі утворює зону хімічного зараження.

У таблиці 2.1. представлені дані по впливу на організм людини різних концентрацій аміаку в повітрі.

Таблиця 5.1. Характер дії аміаку на людину

Концентрація у повітрі, мг/м3	Дія
0,1 - 4,5	Мінімально діюча концентрація
0,50-0,55	Поріг нюхового відчуття
3	Вдихання на протязі 8 годин приводить до зменшення утилізації кисню і тенденцію зменшення пульсу
40-80	Різке роздратування очей, верхніх дихальних шляхів, аж до рефлекторної затримки подиху, головний біль
70-100	При короткочасному вдиханні роздратування в носі і порожнині рота
490	Роздратування очей при короткочасному впливі
250	Можна витримати, хоча і з працею на протязі години
1200	При короткочасному вдиханні кашель, можливий набряк легень
70-140	Робота можлива
140-210	Робота скрутна
350-700	Робота неможлива, концентрації можуть виявитися небезпечними для життя
1500-2700	Смертельно для людини при експозиції 0,5-1 година

Поріг сприйняття - 0,037 мг/л. Подразнення відчувається при 0,1 мг/л. Гранично допустима середньодобова концентрація у населених пунктах - 0,0002 мг/л, а у робочій зоні - 0,02 мг/л. При охолодженні до - 33,4?С перетворюється в рідину, так і перевозиться. Відноситься до 4 класу небезпеки.

Високі концентрації аміаку викликають рясну сльозотечу і біль в очах, сильні приступи кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювоту, затримку сечі. Важке отруєння протікає на тлі різкого зменшення легеневої вентиляції, гострої емфіземи, збільшення печінки, ацидозу й ін. Уже через кілька хвилин після масованого впливу аміаку настає м'язова слабість з підвищеною рефлекторною збудливістю, титанічні судороги; різко знижується поріг слуху, унаслідок чого сильний звук викликає новий приступ судорог. Порушуються обмінні процеси в корі головного мозку, значно зменшується здатність тканин утилізувати кисень аміак володіє також курареподобною дією.

Після дій дуже високих концентрацій постраждалі іноді сильно порушені, знаходяться в стані буйного марення, не здатні стояти. Спостерігаються різкі розлади подиху і кровообігу; у найближчі годинник (іноді в перші хвилини) після отруєння може наступити смерть від серцевої слабості або зупинки подиху у фазі вдиху при спазмі голосової щілини. Частіше смерть настає через кілька годин або днів після нещасливого випадку від набряку гортані або легень. У ряді випадків причиною загибелі є запалення бронхів або легень. Можливий хімічний опік очей і верхніх дихальних шляхів.