Війна в творчості сучасних письменників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна

на тему: «Війна в творчості сучасних письменників»



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. СТИЛІСТИЧНІ РЕСУРСИ ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1.1 Сучасна українська поезія та її значення в суспільстві

1.2 Війна в творчості сучасних українських письменників

ВИСНОВОК ДО 1 РОЗДІЛУ

Розділ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНІ-СТИЛІСТИЧНІ ТИПИ ЛЕКСИКИ ТА ЇХ ФУНКЦІЯ І ВІРШАХ Б. ГУМЕНЮКА

2.1 Борис Гуменюк "Вірші з війни" - історія написання збірки, характеристика збірки

2.2 Стилістичне навантаження синонімів та антонімів

2.3 Стилістичне навантаження іншомовної лексики у збірці

2.4 Лексико-семантичні групи слів(про зброю, назви військових

ВИСНОВОК ДО 2 РОЗДУЛУ

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Із початком війни в Україні, а саме на східній частині країни - це Донецька, Луганська обл. зумовили відповідне розширення горизонту в українській літературі, а також нових і ще невідомих авторів, які описують події, що відбуваються за лаштунками мирного життя. Ми спостерігаємо кожен день на новини із зони бойових дій, правда, сьогодні можна дізнатися про події на Східній частині України не тільки з інформаційних випусків, а й з книг. Вони написані людьми, які були там і бачили на власні очі весь жах того, що відбувається. Книги розповідають не лише про гібридну війну, але й про героїзм і зраду, любов і ненависть, страждання і радість тощо. Книги про сучасне сприйняття подій, які до цього українці чули від своїх дідусів та бабусь, і які стали реальністю в певній мірі, війна дає можливість осмислити події сьогодення, пробуджує національну свідомість, патріотизм.

У більшостях армій передових країн світу значна увага приділяється саморозвитку військовослужбовців всіх категорій, а саме читання книг. Крім них визначеної програми підготовки кожен військовослужбовець повинен самостійно розвиватися. До прикладу, для новобранців створено рекомендаційний список для обов'язкових читання. В майбутньому із здобуванням вищого чину, для кожного патріота та майстра військової справи з'являється список нагальних вдосконалень відповідно до звання та рангу. Читання все-таки має бути однією з ключових частин освіченості бійців. Адже, саме це допомагає воїнам глибше опановувати військову професію, готує до прийняття важких рішень у майбутньому, спираючись на досвід минулого. гуменюк українська поезія війна

Актуальність дослідження обумовлена потребою індивідуального аналізу особливостей поетичної унікальності творчості Бориса Гуменюка.

Мета курсової роботи полягає в аналізі творчості Бориса Гуменюка, дослідженні поетичної спадщини

Завдання дослідження:

· Охарактеризувати значення сучасної української поезії та її значення в суспільстві.

· Розглянути основні елементи вираження війни в творчості сучасних українських письменників

· Проаналізувати історію написання збірки Бориса Гуменюка - "Вірші з війни".

· Описати стилістичне навантаження синонімів та антонімів.

· Описати стилістичне навантаження іншомовної лексики у збірці "Вірші з війни".

· Охарактеризувати лексико-семантичні групи слів(про зброю, назви військових)

· Зробити підсумки дослідження.

Об'єкт дослідження: поезії Бориса Гуменюка.

Предмет дослідження: вираження війни в творчості сучасних письменників.

Методи дослідження: використано методи огляду, систематизації, узагальнення. В процесі дослідження творчості Б. Гуменюка було використано такі літературознавчі методи: біографічний, психологічний, порівняння, критичний аналіз, узагальнення та абстрагування.

.Теоретико-методологічну базу роботи становлять праці Б. Гуменюка, в особливості поетичні твори.

Практичне цінність праці відображає детальний аналіз віршів Б. Гуменюка, який можуть використовувати у процесі досліджень сучасної української літератури, а також при інших літературознавчих дослідження, конференція, лекціях.

Обсяг і структура роботи: ця кваліфікаційна робота налічує вступ, два розділи, підрозділи, висновки та списку використаних джерел.



РОЗДІЛ 1. СТИЛІСТИЧНІ РЕСУРСИ ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1.1 Значення стилів у сучасній українській поезії

Поезія як жанр літератури є дуже важливою для сучасного суспільства, тому що вона дає нам змогу розуміти світ навколо нас і насолоджуватися ним. Сила поезії полягає в її здатності висвітлити світ «збоку», так, що правда підкрадається до нас. У цьому немає сумнівів. Нас поезія вчить, як жити. У поезії слова нанизуються разом, щоб сформувати звуки, зображення та поняття, які можуть бути надто складними чи абстрактними, щоб їх можна було чітко пояснити.

Сьогоднішня поезія еволюціонувала у формі та функціях завдяки силі образів і метафор, суть її наміру все ще можна знайти в здатності поетів обговорювати людський стан. Поезія була головним джерелом полегшення для багатьох екзистенційних дилем людства, викопуючи думки зсередини. Поезія може дати нам спосіб співпереживати один одному, якщо ми дозволимо це і приймемо це. Поезія за своєю безпосередністю є порадником, який дозволяє нам зрозуміти один одного. Відводить нас від ненависті до любові, від образи до справедливості та співчуття.

Написання віршів дає можливість думати, візуалізувати та дивуватися; незалежно від того, розповідає про щоденний досвід чи просто пише смішні вірші. Немає обмежень щодо того, про що може бути вірш. У той час як романи та оповідання також часто розглядаються як методи споглядання, поезія є зовсім іншим. «До вступу із читачами в діалог, сучасний автор має дещо спільні погляди на речі, … тому це значить, автор приймає ту близьку ідею світу творів»[1, с. 126].

Щоб краще пояснити точку зору багатьох, поезія може розширювати кордони або використовувати особистий досвід. Він проливає світло на прекрасне і потворне і намагається розглянути роль обох. Колись вірші писалися відповідно до досить суворих законів метра та рими, і кожна спільнота мала власні правила. Поезія отримала власне свято з цих та кількох інших причин. ЮНЕСКО проголосила «Всесвітній день поезії» в листопаді 1999 року, який відзначатиметься щороку 21 березня. Організація визнала важливу роль поезії в мистецтві та культурі в усьому світі та з часом. Поезія, мабуть, є найдавнішим типом літератури, і походження самої писемності, ймовірно, передує їй. Поеми, головним чином епічні поеми, що розповідають про стародавні міфи, є найдавнішими письмовими рукописами, які ми маємо.

Спосіб написання віршів постійно змінюється, і залежно від поета в творчості відслідковуються різні думки, які наводять на відповідні значення, що їх розшифровує читач, дані твори можуть бути абсолютно різним. Більше благо - це читати й писати вірші; переваги якого полягають у відновленні та формуванні світу, більш пов'язаного та люблячого.

Більшість людей вважають, що поезія сама по собі є мовою, чим вона певною мірою є; простий вірш може залучати почуття, емоції та уяву читача. У віршах є момент, щоб зупинитися та поміркувати про те, що може бути рідкісним, але цінним явищем у сучасному світі. Читання віршів може змінити те, як людина бачить світ і те, якою вона виглядає собою.

Всесвітній день поезії - це можливість познайомити дітей та студентів з поезією в класах. Це час, коли класи, пов'язані з поезією, зайняті уроками, на яких учні вивчають поетів і дізнаються про різні форми поезії. У книжкових магазинах, кафе, коледжах і школах поетів можна запросити почитати та поділитися своїми творами з аудиторією.

За совами відомого дослідника Я. Поліщука, більшість художніх текстів поєднують у собі велику кількість документальних свідчень, які в свою чергу надають тексту справжньої переконливості та цілісності. У вторах нон-фікшн вагомо уникаються елементи сухої документалістики, збагачуються привнесенням в художніх текстах». [20, с. 104].

Із опису стилістичного розуміння маркованої лексики, вагомо зауважити, що в сучасних дослідженнях її прийнято класифікувати по різному, адже, сталого варіанту до підходу класифікації немає. Отож, зазвичай в працях вчені виділяють нейтральну лексику та забарвлену лексику. До таких суджень відносимо вчених, котрі займалися дослідженнями лексики укладаючи підручники та лінгвістичні словники, такі як:

1). І. Г. Чередниченко,

2). А. П. Коваль,

3). І. Мацько,

4). С. Я. Єрмоленко,

5). А. П. Грищенко,

6. О. Д. Пономарів.

Якщо звертатися до лінгвістичного словника української мови, то відповідно стилістично забарвлена лексика - це «слова, що несуть на собі відбиток різних функціональних та експресивних стилів» [3, с. 175]. О. Д. Пономарів вважав, що в основу функцій стилів варто відносити наступні аспекти:

1. книжна мова;

2. розмовна мова;

3. просторічна лексика;

4. термінологія,

5. професіоналізми,

6. жаргонізми,

7. арготизми,

8. діалектизми» [30, с. 71].

Науковці та мовознавці вважали, що виділення важливих стилістично забарвлених елементів є вкрай важливою можливістю, адже для кожного стилю властива певна, або ж специфічно-стала норма, що регулює використання мовних одиниць [3, с. 176].

Стосовно категорійних ознак функціональності стилів науковці С. Я. Єрмоленко, С. Ґайда зазначали, що вид мовного мислення і ключові принципи організації мовних одиниць мають вагоме значення[12, с. 11], а індивідуальна специфіка мовної особистості творця виражається завдяки вище вказаним елементам.

Серед вагомих праць різних стильових класифікацій у сучасному українському мовознавстві важливу роль відіграє поетична мова. Поетичною мовою властиво називати декілька основних мовних феноменів:

“1) віршова мова поезії;

2) художня мова літератури із основною функцією, що характеризує естетику;

3) мовно виражальні засоби, де система орієнтована на здобуття відповідного ефекту вищого стилю, а саме відмінного від буденного мовлення ” [13].

У поетичній мові присутня така якість вираження, як нанизування слів, дане явище відбувається для того, щоб виразити та відтворити ідейний задум, що сам по собі є складним або ж абстрактним [6, с. 18-20]. Якщо взяти до уваги психологічний аспект, то більшість письменників послуговуються ключовими способами вираження деталей, до яких входять: нюх, зір, смак, дотик чи слух. В поезії всі ці відчуття характеризують картину сприйняття поета.

В розгляді поетичних елементів мови простежуємо естетичні та емоційні сприйняття навколишнього світу. У мові вбачаємо лінгвопоетику, де зображається відповідна система уставлених законів, що відповідають тенденціям до оновлення та розширення традиційних засобів, схем, активізується індивідуальна авторська подача деталей. З поміж багатьох елементів поетичного тексту вчений та лінгвіст - С. Єрмоленко виділяє три ключові аспекти, що чітко характеризують поетичну мову:

а) лінгвопоетика та стилістика;

б) історія української літературної мови;

в) взаємоскоординованість словника літературного та поетичного[14, с. 113].

Для повноцінного людського життя вадливо, щоб був культурний розвиток особистості, адже важливою є здатність виступати маркером етнічної картини світу, вбирати культурологічні ідеали та збагачувати уяву, відображати й культурні надбання широкого спектру семіотичних систем, основною з яких є мовна. [12, с. 468].

1.2 Війна в творчості сучасних українських письменників

В епоху міжусобних конфліктів та негараздів серед світових пануючих держав, велику кількість даних та інформації людина черпала із спостереження за розвитком держав та їхніх персон правління. Війна, у поширеному розумінні, конфлікт між політичними групами, що включає військові дії значної тривалості та масштабу. При використанні соціальних наук додаються певні кваліфікації. Соціологи зазвичай застосовують цей термін до таких конфліктів, лише якщо вони ініційовані та ведуться відповідно до суспільно визнаних форм. Вони розглядають війну як інститут, визнаний звичаєм або законом. Військові автори зазвичай обмежують цей термін військовими діями, у яких ворогуючі групи мають достатньо рівні сили, щоб на деякий час результат був невизначеним. Збройні конфлікти могутніх держав з ізольованими і безправними народами зазвичай називають пацифікаціями, військовими експедиціями або дослідженнями; з малими державами вони називаються інтервенціями або репресаліями; і з внутрішніми групами, повстаннями чи повстаннями. Такі інциденти, якщо опір є досить сильним або тривалим, можуть досягти масштабів, які дають їм право називатися «війною».

У всі часи війна була важливою темою аналізу. У другій половині 20 століття, після двох світових воєн і в тіні ядерного, біологічного та хімічного голокосту, на цю тему було написано більше, ніж будь-коли раніше. Спроби зрозуміти природу війни, сформулювати певну теорію її причин, ведення та запобігання мають велике значення, оскільки теорія формує людські очікування та визначає людську поведінку. Різні школи теоретиків, як правило, усвідомлюють глибокий вплив, який вони можуть справляти на життя, і їхні твори зазвичай містять сильний нормативний елемент, оскільки, коли їх приймають політики, їхні ідеї можуть набувати характеристик самоздійснюваних пророцтв [28].

Аналіз війни можна розділити на кілька категорій. Часто виділяють філософський, політичний, економічний, технологічний, правовий, соціологічний, психологічний підходи. Ці відмінності вказують на різні фокуси інтересів і різні аналітичні категорії, які використовує теоретик, але більшість фактичних теорій є змішаними, оскільки війна є надзвичайно складним соціальним явищем, яке не можна пояснити жодним одним фактором або за допомогою якогось окремого підходу.

Відображаючи зміни в міжнародній системі, теорії війни пройшли кілька етапів протягом останніх трьох століть. Після припинення релігійних війн, приблизно в середині 17 століття, війни велися за інтереси окремих суверенів і були обмежені як за своїми цілями, так і за своїм масштабом. Мистецтво маневру стало вирішальним, і аналіз війни був сформульований відповідно до стратегій.

Сучасні теорії причин війни приблизно поділяються на дві основні школи. Одна пояснює війну певними вродженими біологічними та психологічними факторами або мотивами, інша пояснює її певними соціальними відносинами та інститутами. Обидві школи включають оптимістів і песимістів щодо можливості запобігання війні [29].

В багатьох демократичних державах військовослужбовці посідають в суспільстві провідне місце пошани та честі, адже їхня мужність та герої відображають любов до народу та людей, чиї території оберігає армія. Більшості армійських службовців, а саме посадовим особам, особам зі званнями та важливими обов'язками, прийнято значну увагу приділяти саморозвитку, насамперед читанню різноманітної літератури. В умовах цифрових технологій це не легко дається, проте службовець завжди може переглянути електронний варіант книги, якщо не бажає читати паперову. До прикладу, новобранцям часто пропонують створений рекомендований список для обов'язкового читання. Відповідно до майбутнього просування кар'єрними сходинками кожен військовослужбовець отримує новий обов'язковий список, що відповідає посаді та специфіці діяльності у військовому оточенні. Читання має бути ключовою частинкою інтелектуального розвитку кожного військовослужбовця, позаяк, під час читання осягаються нові знання, нові ідеї, нові навички та нові методи вдосконалення своїх найкращих якостей в ролі воїна. що покращує професію військового.

Пропонуючи свій «reading list» для військовослужбовців сухопутних військ найпотужніших збройних сил світу, відомий генерал свого часу зазначав, що: «Самопізнання, дисципліна і вдосконалене навчання та мислення відіграють складову інтелектуального розвитку кожного військового. Адже, професія вимагає щоденно слідувати важким графікам, пошукам нових ідей, що створює в свою чергу виклик індивіду. В часи коли армія тренує своїх військових фізично, не слід забувати про вдосконалення розумових здібностей, які потребують практики та повторення, потребують критичного мислення, яке гарно спрацьовує під час прочитання книг» [5, с. 15].

Від початку існування людства таке явище як - війна, конфлікт, ворожнеча, спостерігаються вже багато тисячоліть. Серед значних особливостей культури українців є вільна і непереборна жага волі, котра продовж віків міцнішала і закарбовувалася для нас протягом багатьох віків. Майже усі галузі наукової думки людей та здорове суспільство сформовані на філософії, соціології, правознавстві, історії, психології, тим самим стосовно створення теорій щодо природи війни, наслідків виникнення війн та усіх доступних механізмів їхнього попередження або припинення. [15].

Власне, багато століть поспіль стилістичне виділення концепту «війни» було об'єктом наукових лінгвістичних досліджень, проте і досі залишається в центрі уваги багатьох вчених, лінгвістів, поетів, політиків та філософів. Вагомі підтвердження таких зацікавлень спостерігаємо в працях відомих мовознавців, а саме: Дж. Андерхіла, С. Богдан, Л. Брославської, Л. Венедиктової та ін.

У злочинному тероризмі росії проти України важко не перелічити багатьох якостей, які характеризують нашу армію, вона дала поштовх для створення літератури, котра показала відлуння боротьби предків, що боролися багато років поспіль вигризаючи свободу і вільне життя. Вагома частина літератури створювалася безпосередньо учасниками бойових дій. Солдати, омандири, добровольці та волонтери переживали не одну жахливу ніч під час обстрілів, рятуючи мирне населення від загарбника. Читаючи праці О. Забужко, С. Прохасько, Б. Гуменюка та інших бачимо, що сучасна українська література відроджує актуальну тематику поневолення та боротьби, боротьби якої зазнала вся українська історія.

Отож, аналізуючи більшість творчих здобутків сучасних письменників, варто класифікувати літературу за її тематикою та стилем. Однією з небагатьох є спроба класифікації Ганни Скоріної, бібліотекарки, чий ентузіазм дозволив втілити в життя проєкт «Книги про війну», де описуються чи не єдині в Україні списки авторів, відстежуються нові видання про події війни. Свого часу у випуску інформаційного агентства МОУ АрміяInform жінка зауважила, що в списку військової літератури про АТО (ООС) є близько 500 книг, де 120 було написано виключно військовослужбовцями. Ці дані було оприлюднено в 2018 році, а зараз їхня кількість вагомо налічує більші цифри. Серед авторів так званої «Ветеранської прози» є і професіонали, що пишуть вже багато років поспіль, а також й початківці письменники, журналісти, волонтери, аматори. Військові, котрі почали під час війни заслуговують особливою пошани [27].

Через значні пережиті потрясіння, стреси, психологічні травами, нестерпні картини, авторів даних творчих здобутків можна охарактеризувати людьми, що пробудили нові почуття, гострі лінійні сюжети, спонукані до творчості небайдужих та, найважливіше, талановитих, відкривають багато талантів. Війна надихнула на написання власних книжок тих, хто раніше навіть і не думав про перо.

Серед вагомих праць налічуються такі:

1. «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону «Донбас»» Ігоря Михайлишина,

2. «Пехота» Мартіна Бреста,

3. «Грязь» Сергія Сергійовича,

4. «Воєнний Щоденник 2014- 2015» Олександра Мамулая,

5. «Іловайський щоденник» Романа Зіненка,

6. «Життя P.S.» Валерії Бурлакової,

7. «Це наша правда» Андрія Кириченка,

8. «АТО Байки» Микити Кащинського

9. «Вірші з війни» Б. Гуменюка та інші.



ВИСНОВОК ДО 1 РОЗДІЛУ

В умовах палких міжусобних політичних та економічних конфліктів, більшість людей змушені жити в психологічному та емоційному стресі. Для полегшення життя в суспільстві повному жорстокості людям допомагає поезія, поезія допомагає змістити фокус із неприємних спогадів на внутрішні поривання, які письменник виписує на папері. В поезії формують як світові шедеври, так і звичайні твори чиїх авторів світ міг би ніколи не побачити, якщо б не певні обставини.

Стильове розмаїття творчості сучасних письменників вражає новими формами та подачею інформації, де часто спостерігаємо інтертекстуальні елементи. Проте, є й нові погляди на життя та буденні речі, на які інколи ми не звертаємо власну увагу. Так до прикладу - тема війни, яка відображається в генах столітніх війн нашого народу вкарбувалася на багато поколінь, проте інколи з роками наша пам'ять відкидає усю серйозність таких спогадів, але події 2014 року змінили бачення українців до кардинального рівня, власне, порушення теми війни сучасними письменниками, показує нам ті жорстокі, душевні, фізичні рани, котрі відчували наші предки. Ті рани відображаються в поезії сучасних митців та філософів, в кожному публічному медіа, книзі, так чи інакше згадуються трагічні деталі, відмінність полягає лиш в подачі інформації, стильовій манері автора, додаванні нових елементів світосприйняття.

Отже, в першому розділі було розглянуто деталі стилістичного увиразнення поетичних творів, розглянуто та коротко охарактеризовано тенденції творчого прояву написання поезії на тему війни, яка вже багато років зачіпає серця кожного українця та українки.



РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНІ-СТИЛІСТИЧНІ ТИПИ ЛЕКСИКИ ТА ЇХ ФУНКЦІЯ І ВІРШАХ Б. ГУМЕНЮКА

2.1 Борис Гуменюк "Вірші з війни" - історія написання збірки, характеристика збірки

У сучасній українській поезії поетична мова має багато барв та особливостей. До кількості авторів, що характеризуються за тематикою та стилями також відносимо тих, котрі в жорстоких умовах сьогодення пишуть про війну, про агресію сусіда, яка завдала удару всім українця. І позаяк, мотивами запеклої боротьби народів виразно бачимо у ліриці не тільки сучасної української мови, а й класики, та варто зазначити, що актуальність дана не втрачається, ба більше - про це свідчить одночасність появи збірок Сергія Жадана «Життя Марії» (2015), Любові Якимчук «Абрикоси Донбасу» (2015), Дмитра Лазуткіна «Червона книга» (2015). Найвідомішою постаттю варто відзначити українського військового та справжнього героя - Бориса Гуменюка.

Війна на Сході зачепила багатьох, і часто у стрічках соцмереж, у радіоефірі, у пресі можна знайти вірші, присвячені цим подіям. Та ніхто з нас, тих, що сидять у мирному тилу, насправді не уявляє, що таке війна, як там нашим хлопцям насправді. Лише у віршах самих бійців можна побачити, зрозуміти хоч трохи їхні героїчні будні. Як воно є, а не як уявляється в теплому тилу.

«Вірші з війни» Б. Гуменюка для багатьох вперше відкрили цю реальність. Збірка побачила світ у 2014 р. Згодом, у 2015 році, з'явилося друге видання. Ці вірші - справжні. Вірші з війни, якої офіційно немає, яка заховалася під кроткою абревіатурою А Т О . [10]Автор за правди приголомшливий поет, свої перші вірші писав під обстрілами в окопі, де бачимо всю реальність вражаючих історій та деталей таких здавалося інколи різних характерами людей, чиї долі в постійній небезпеці. Фронтові поезії - унікальні, перш за все, їхня особливість в зображення справжнього болю. Кожне слово разить читача наче куля, і людина проживає всі емоції разом з автором. Катарсис відображається від початку і до кінця.

Збірку Б. Гуменюка «Вірші з війни» визнано найкращою книгою 2014 - 2015 рр. на військову тематику, поезію перекладають різноманітними мовами, номіновано на Шевченківську премію.

В біографії автора бачимо, що доля наділила письменника патріотизмом і відчайдушністю ще з дитинства, адже поет народився на Тернопільщині, де завжди підтримується дух та свобода українського народу. Там, де росіяни називають людей - Бандерівцями, і при одному тільки слові відчувають страх та відчай. Борис Гуменюк (як його прозвали в боях «Кармелюк») - є бійцем, що добровільно пішов на службу, в бувалі часи мав честь бути заступником командира батареї ОУН, званий поет, філософ, а також частково прозаїк. В лавах за боротьбу незалежного громадянина доводилося автору брати активну участь у лавах протистояння на майдані, в 2013-2014 р.

За свою творчість письменник брав участь у «Українські книги - українським тюрмам», мав честь проводити координацію в проєкті «Інша література», на разі Борис входить до членів Національної спілки письменників України. З серпня 2015 року - автор є головою Української військової організації.

В формі віршування автора простежуємо незвичність - чи то верлібр, «вільний вірш», чи то вірш у прозі. Збірка ця займає серед української творчості про війну важливе місце. Збірка «Вірші з війни» цікава адже вперше висвітлює справжні події Східної частини України, Б. Гуменюка вважають чи не одним із кращих авторів вільного віршу, його праці досліджують критики, літературознавці, називаючи його творчість віршем у прозі, білим віршем, поезією в прозі.

У розглянутому тексті поєднуються декілька планів словесно-образно відображається суспільно-політична діяльність, зміни якої відбувалися ще в 2014 р.

Перше - це індивідуальна філософія війни та людини, адже людина перебуває як на війні, так і поза нею. В даному випадку розглядається публіцистичне уявлення з точки зору під соціальних цінностей, суб'єктивних реалістичних подій.

Друге, що привертає нашу увагу - вербальні химерні, сюрреалістичні копії того, що бачимо в асоціативно-образних проявах автора, все це є досвідом автора, де простежуються деталі та глибинні почуття, пережиті моральні та емоційні травмуючі ситуації. У другому семантико-стилістичному плані актуальні, як підкреслює В. В. Мяленко: «Психологічні моделі опрацювання тяжких подій та досвіду моральної поведінки людини ми вбачаємо а прожитих деталях, спогадах, які часто відображають болючі травми душі» [3, с. 124].

У фрагментах лінгвостилістичного аналізу бачимо важливі рефлексі досвіду учасника бойових дій, своєрідну взаємодію трьох емоційно-психологічних аспектів: суб'єктність, рефлективність і травмованість - котрі вирізняють сприйняття військових реалій та вербалізацію їхніх лінгвокогнітивних моделей.

Зображення військових мотивів у ліричній творчості автора Б. Гуменюка часто мають відповідний зв'язок з типовими або ж нетиповими видами асоціацій та образів:

1) «Війна - як особистість («воїн», «ворог») - природнє і мальовниче оточення асоціюється переважно або з живими або із неживими, і відображає частково смуток;

2) «Життя - свого роду відображення надважкого лиха, яке слугує кожному до пори призначеною смертю. Масова та групова травмованість має стилістичне вираження в вигляді певної опори, адже уставлені прототипи та реалії життя, сприйняття емоцій, розуміння людської долі віображається вже багато років через чуттєвість читача та його емоційне співчуття, які зачіпають усі рецептори людини.

Співчуття зазвичай супроводжується різного типу ефектом:

1). Суха реакція, яка відображається аналізом подій та явищ, і слугує людині прикладом для роздумів.

2). Реакція зору, коли людина бачить текст, і уявляє в повній мірі картини, які в момент написання відбувалися з автором.

3). Слухова реакція, під час читання відбувається міркування про

Сам текст, і про зміст, а ще про ритм, мелодику.

Читання і відтворення уставлених метафор та порівнянь, гіпербол та епітетів дозволяє поєднувати сакралізацію духовного світу людини із буденним, використовуючи лексику іншомовного походження, поєднувати реальні мотиви та міфічні барви нашої історії.

Звичність бачення мистецтва в навколишніх речах змушує людину забувати про досконале походження багатьох джерел майбутніх шедеврів. Для палкого розуміння мистецтва багато поколінь вчених та теоретиків брали за ключові аспекти його збагачення всю культурну спадщину людства, в нашому випадку життєвий досвід, трагічні обставини, але воєвничі та духовні цінності, які зароджені в жилах справжніх українців. Поезія вмістила в себе різноманіття концепцій та поєднань різних або подібних деталей. В своїй довершеній формі мистецтво поезії завдячує багатьом галузям минулого наших предків. Для черпання і натхнення історій та образів яких - зверталися провідні митці, філософи, поети, музиканти, архітектори, скульптори.

В пошуках передачі переживань споглядаємо, як Б. Гуменюку вдається знаходити саме таку подачу форми, котра задіює усі почуття та наводить на роздуми. В наведених прикладах рядків навіть незворушна людина може сприйняти всі ідеї та відчуття новим чином. До прикладу сюди гарно та влучно підходить цитата відомого філософа німецької школи - Фрідріха Ніцше, де атор говорить про красу та долю мистецтва в житті людини так зворушливо, і точно, як ніхто інший: «Мистецтво передбачає собою велику цінність, та цінність буває більшою аніж істина, а це означає, що мистецтво якнайкраще близьке до дійсності, себто до життя, аніж істинне, те, що мало змогу постати і змиритить із тим, що є».

Змальовування життєвого полотна, душевних мук та страждань, і цілком протилежних їм - радості, гумору, завзяття, любові, цим можемо завдячувати письменнику Б. Гуменюку. В його творчості водночас є рух, котрий завершує всі ці характеристика, та до того зображає стан людського існування поза межами сучасного цивілізованого століття, де всі події здаються видумкою, адже цивілізоване суспільство, яке має владу, гроші, славу, блага, та й будь-які інші щедроти, що ними наділив людей Бог, не може перебувати в подіях війни, де проблема супротивника не впирається в жодні з рамок розумних меж. Борисові Гуменюку за працею пера пощастило здобути вміння та талан перетворювати звичне почуття в чар мови, в сильну мантру слова, яка лунає в такі складні для України часи. В суворій жорстокості існування світу об'єкти споглядань постають в поезії автора не як примари, а як відчутна частина реальності. Моріс Мерло-Понті вважав ознаками поезії декілька важливих речей, а саме: владу помилок, адже вони немов розрізають цілісний сувій тканини, котрий в житті поєднує нас із минулим, тим самим розміщується поміж нас немов береги океану.

До ще однієї вагомої риси автора зараховуємо вміння знаходити певні естетико-споглядальні ідеї, у такий спосіб читачам на рівні тактильному і чуттєвому випадає нагода прочитати вірші. Дана особливість пов'язана із особливостями стильотворчості автора, а саме - тремендизму, який свого часу був поширений за поширенням іспанського автора Каміли Хосе Сели. Відповідні елементи даного стилю простежуємо в збірці Б. Гуменюка, де вкотре читачам трапляється картина світу та її увиразнена суть, що соціально-політичне життя в Україні в суті своїй антилюдське, коли автор показує соціальну безпросвітність людей, які опинилися сам-на-сам зі своїм горем, викинуті на узбіччя життя.

А тому творчість автора широко поширена з-поміж критиків та літературознавців, зокрема Патра Кралюка, який чи не з перших вирішив поділитися власним глибоким почуттям враження від творчості Б. Гуменюка.: “Дана невеличка книжечка доволі довго затримує. І на його думку змушує переглянути свої погляди на життя, подивитися з новим баченням на всесвіт. [20].

До того ж завдяки великій підтримці небайдужих варто зазначити, що гостросюжетність книги це певне амплуа письменника. А й доля.

Експерти та літературознавці тепло відгукуються про книгу. В ній ми можемо побачити змістову твердість духу. Дана збірка першого видання зображує частково пафос, частково помірість, чутливі відтінки і яскраві образи, що надихають своєю зрозумілістю, і захоплюють зворушливістю[19].

За словами письменника Олега Соловея, цю збірку варто було б вважати новаторською, адже багато попередніх праць не завжди досягали того високого рівня майстерності, що вдалося зобразити автору, сюжет збірки Бориса Гуменюка поєднує в собі духовні риси, фольклорну спадщину, історичні дані, відгомін релігії і звісно ж політичні мотиви. [24]. О. Соловей вважає також, що по части творчість Б. Гуменюка є й віртуозною. В книзі бачимо як прямі відкриті вислови так і зашифрований посил а саме “напівпрозорість”, що робит її цікавою з точки зору дослідження мистецтва літератури. Олег зазначає: “Саме таке письмо і варто визначати як віртуозне, поготів, якщо пам'ятати про контекст сьогодення. Мабуть, саме такі от тексти переживуть цю війну й будуть вивчатися нащадками сьогоднішніх героїв” [24].

Доволі витончено сприймають інші письменники збірку Гуменюка, до прикладу відома українська письменниця та мисткиня Жанна Куява в одній із свої статей висловилася власним поглядом про збірочку, де вважає, що автора варто цінувати перш за все за його мужність та відвагу, за велику відданість своїй країні та нації, за чесність та порядність, гуманне поводження бійця навіть за найскладніших обставин. Так письменниця надає автору деяких характерних рис виключно європейського характеру, а саме вважає написання праці Гуменюка лицарсько-романтичним явищем. Де опоетизований автор відображає усі лицарські якості щирого воїна [21].

Глибока концептуальність та нове бачення на творчість Б. Гуменюка пропонується критиком та літературознавцем Тарасом Пастухом. Опонуючи Олегові Солов'ю, він описує тотожні жанрові деталі, майже всієї збірки, де розповідає про верлібр та його поетичну природу. Він також зауважив свіжість автора у подачі та концепції контрастів художніх деталей, які використовує автор. На думку літературознавця у творчості письменника Б. Гуменюка присутні нотки спонтанності та та певного бачення життєвого шляху за відповідною формулою: «…ефект «прямого зображення» із експресивним естетично-смисловим промовлянням того, що власне і становить предмет репрезентації» [22]. Така риса письменника дає підставу вважати, що традиційно автор може поєднувати різні риси інтертекстуальності з репрезентацією дійсності.

Під інтертекстуальністю розглядають наявність зв'язків між текстами. Серед теоретиків, які стояли біля витоків методологічних засад дослідження інтертекстуальності, варто виділити таких науковців: Тома Мітчела, Гранта Скотта і Джеймса Хеффермана. Вчені дали два визначення інтертекстуальності: екфрасис та іконотекст. Екфразис був визначений Томом Мітчелом, Грантом Скоттом і Джеймсом Хефферманом як «словесне представлення візуальної репрезентації», тоді як Девід Керрієр розглядає це термін як «вербальне відтворення візуального мистецтва» [6, с. 10].

Усе, що можна сказати про життєздатний текст, який задовольняє широку та тривалу читацьку аудиторію, полягає в тому, що вона представляє вигідне поєднання інтертекстів із літературою [9].

Повертаючись до того, як інтертекстуальність впливає на літературну еволюцію, можна стверджувати, що література, на відміну від еволюції, не є випадковою. Інтертекстуальність - це інструмент, яким користуються письменники. Однак багато аспектів інтертекстуальності дозволяє переосмислити літературу в еволюційних термінах. По-перше, літературну матрицю як опорний простір для читання текстів можна розглядати як універсальну точку походження літературних творів. Текст стає унікальним настільки, наскільки він представляє новий варіант інтертекстів.

Інтертекстуальність підриває телеологію літературного канону. Всі роботи в літератури мають спільне джерело живлення - літературну матрицю, а всі тексти дозволяють читати всі інші тексти. Існує припущення, що всі тексти мають єдине походження. Інтертекстуальність не є критерієм ідеального за формою і змістом тексту, але є ознакою насиченого у смисловому відношенні твору. Як і біологічний успіх, літературний успіх - це питання прийому, лише для тих творів, які резонують потужно з багатьма людьми. Р. Барт писав: якщо текст не взаємодіє з літературою матриці, якщо її інтертексти недоступні, то це не може бути свідомим читанням (інтерпретацією). Якщо текст нечитабельний, то він не буде успішний. Отже, життєздатність тексту обумовлена здатністю спілкування автора з читачами через інтертекстуальні елементи.

Що ж до жанрового контексту, то збірка сподобалася й літературознавцеві Ярославові Поліщуку. Автор зауважив, що до широкого поширення популяризації книги «Вірші з війни» сприяли як актуальні події в країні, так сама постать Бориса, адже воїн має багато досвіду і не менше талановитих рис. [9, с. 6].

Та, однак щодо композиції збірки, то критик вважає, що вона не цілком віра, адже досягається завдяки чергуванню віршових форм, і постає як фрагментарна, із відповідною почерговісю форм, розщепленням суб'єкта мовлення на ліричного героя і наратора. В продовження критик зазначеє, що образність книги Б. Гуменюка варто характеризувати за такими ознаками:

1). Фольклорна риса,

2). Романтичну риса,

3). Християнсько-релігійна риса,

4). Екзистенціально-філософська риса традицій.

Розмірковуючи про діалоги із Тарасом Пастухом, котрий підкреслює “реаліті-формат” книги, Ярослав Поліщук звертає увагу на певні побажання письменника: «піднестися над побутом заради того, щоб побачити Людину» [9, с. 10], а саме говорить про ідеальність зображуваних явищ. Мабуть за таким способом художнього підсумування характеризується головна риса автора, де критик озвучив декілька запитань - « описані візії війни доволі спростовані для глибоких і тонких рефлексій над мілітарною темою, що слід шукати, певно, інших авторів та творів». [9, с. 10]

Борис Гуменюк презентував в книзі текстовий матеріалу, що має фіксований рядок, відображає дійсність через емоції, переживання, роздуми суб'єкта мовлення.

В новелістичній збірці бачимо різноманітні епістоли, до прикладу: «Сиджу на березі моря…», де усі добровольці намагаються писати лис-подяку нашому народові. Згодом цього листа знайдуть на заплямованому листку паперу, просякнутого не тільки вадливими словами, а й біллю, і можливо той солдат більш не побачить ні тих рядків, ні людей, котрі гуртом надиктовували щирі і вдячні слова своїм близьким людям. В кишені бійця, якого поранив снайпер знайшли той листок, і від автора дізнаємося, що такі тяжкі та потужні речі відбуваються з солдатами часто, але особливо беруть за душу, тож Борис пише: «…розірвав мені душу. То нехай і вам розірве» [2]). Наступною новелою вирізняється частина репортажу, де за певними елементами бачимо аспекти чи то казковості чи то заміток. В репортажі текст описується як драматичний та багатослівний «Час на війні..», діалог цикл розмов із «Кармелюком» , алегорія з відтінком апокаліптики «Оце ж приїздять…» - із «філологічним ухилом»: про виключне право небагатьох обраних писати вірші [2]), «анекдот» «Сидимо в бліндажі…» - з акупунктом «побачити - і спалити Москву»[2]). Хоча люди в зонах бойових дій по всьому світу сильно постраждали в сучасних війнах, вони твердо вірять, що війна повинна мати межі. В збірці Б. Гуменюка бачимо деталі таких меж, де малі епічні форми гармонійно вписуються в поетичний контекст збірки верлібрів своєю художністю.

Прикметно, що герої збірки, зазнаючи внутрішніх трансформацій під впливом війни, починають свідомо обирати шлях воїна (який на рівні колективного несвідомого «воскресає» та через «кров загиблих воїнів / перетікає в жили») шлях справедливості та боротьби.

Творчий доробок Б. Гуменюка дає підстави замислитися над багатьма речима, особливо над формою вираження тексту. Буквена, числова й цифрова інформація є соціальними за своєю природою. Вони відображають глибокий досвід особистості.

2.2 Стилістичне навантаження синонімів та антонімів

Стилістичні навантаження у поетичній мові Гуменюка можна вважати підпорядкованими ліричному прояву мислення. Їх варто розглядати як цілісні фрагменти відповідних образів. В даному контексті завдяки семантиці та відповідним наголошенням тематика війни відображається завдяки стилю. Вірші групуються довкола асоціацій, образів, парадигм, в яких тематика війни взаємопов'язана з лініями «вояка - людина», «смерть - життя», речі відносні - речі справжні». З огляду на структуру це самостійні означальні словосполучення, підрядні означальні речення, епітети-перифрази, епітети як прикладки, епітети у складі метафор (зокрема й метонімій), компаративних зворотів.

Стосовно визначення - війна автор змальовує суб'єктне сприйняття змагання зброєю, в рядках віршів та зброя відображається по різному.

Опція воїна, борця, який потрібен соціуму, поки він на полі бою, спричинює посилення соціальної оцінки у «Віршах». Для керівництва, для статистики вчорашні не-воїни означені офіційним кліше - цивільні мешканці, де бачимо спільні синоніми (Природно коли гинуть сотні і тисячі / Цивільних мешканців / Бо це природно коли цивільні мешканці / Гинуть на війні). Саме родичі загиблих змушені після втрати синів і дочок апелювати про підтримку до влади, яка здобула саркастично-іронічну оцінку з ознаками `ворожість', `байдужість': Б'ється головою до високих порогів / Добрим людям клямки обціловує / Дайте хоч яку копійку родині … [10]

У центрі предметного світу війни - ЗБРОЯ. Характерно, що та сама структура динамічної та конкретночуттєвої оцінки кулі, гранати - через епітет у складі порівняння: А кулі літають з такою смертельною швидкістю / Наче випущені з арбалета залізні птахи; Кулі прилетіли з по той бік війни / Наче злі шершні; Чотири ручних гранати які крадькома / визирали з підсумка / Гранатометника Макса з Луганська / Коли почули таке поховалися в підсумок / наче злякані кошенята. [10]

У поезії Б. Гуменюка не можна не помітити таку особливість - активність синонімів де їхня актуалізація пов'язана із суб'єктивізацією ліричних оповідей, єднанням ліричного «я», «ми» та «я» поета-воїна. Стилістично акцентовані: свій (Той хто повторює тезу про слово / Ще й переконує мене взяти його гаслом на свій щит; Одягаю свою першу кевларову каску; Приміряю свій перший бронежилет; Не дбає про риму / Коли пише смс-повідомлення своїй дівчині; Навіть якщо ти не бачив обличчя свого ворога) [10].

фізичними ознаками: Нехай вони запам'ятають наші гарячі губи / Наш гарячий подих / Наші палкі обійми / Нехай вони не торкаються нашого холодного чола / Наших холодних вуст. / Не віддавайте нас дітям / Нехай діти запам'ятають наші теплі очі / Наші теплі посмішки

часовими циклічними та фізичними ознаками (життя -- весна, смерть -- зима: що переможе?): Скоро сніг / Буду чекати весни / Будемо чекати весну / Побачимо що буде весною [10].

Асоціації з образом смерті описується в рядках автора за допомогою перифраз, метафор, внутрішніх форм, в яких наявний семантичний елемнт:: Стеля обвалилася в хаті / Не могла сама довше її тримати / В один день усі троє вкрились небом / В один день усі троє стали небом. [10]

Окрім багатьох наявних асоціацій, систем образів, Б. Гуменюк зауважує всій акцент на сталих фразах до прикладу: смерть може сміятися, смерть може бути беззубою, до смерті можна підносити обличчя. Ці рядки притаманні новелі «П'ятої ротації»). Даних відступів у ліриці автора споглядаємо чимало.

В віршах Б. Гуменюка також присутні синоніми, антоніми, що сворюють додатковий зв'язок. Вони характеризують чіткість мілітарної, суспільної , політичної, історичної картини світу. Поезія актуалізує конкретно-чуттєвий зміст, семантичне наповнення концептів війна, людина («воїн», «ворог») - природа («жива» і «нежива»), життя - смерть. А також архетипових, міфологічних, фольклорно-казкових, химерносюрреалістичних, книжних і розмовних, не оминаючи субкультурних, ознак буття, що їх вербалізує поетове мовомислення. Для індивідуального стилю поета характерна структурна різноманітність, яка бере участь у створенні суб'єктивізованих ліричних та розлогих контекстів.

2.3 Стилістичне навантаження іншомовної лексики у збірці

Сучасні вчені, досліджуючи художній ідіостиль, зазначають, що його опис залежить від художньо-образного аналізу твору і від того, з якими позамовними явищами дійсності співвідносяться ці одиниці [10, с. 39].

Особливе зацікавлення викликає вивчення семантики, структури та функціонування системи тропів у тексті. Через художньо-образне вживання слів створюється емоційна, експресивно насичена, художня оповідь [10, с. 40].

О. Пономарів, свого часу зазначив, що в словах іншомовного походження криється шлях покращення лексики будь-якої мови світу, проте, вважав, також запозичену лексику важливою лиш в момент коли мова не має свого лексичного тлумачення для терміну чи поняття. Його також вважали прибічником В. Самійленка, який свого часу вважав, що не варто оминати іншомовну лексику, однак і не потрібно брати в нашу мову без міри. Адже дуже часто люди (особливо журналісти), замість пошуку українського відповідника в далеко не бідній мові, надання лексемі нового значення, позичають чуже [23]. Уживання іншомовних слів у рекламі досліджувала О. Гурко. Однією з причин їх посиленого використання вона вважає уникнення в деяких випадках зайвої описовості. Серед лексичних ознак процесу запозичення науковець виділяє необхідність розуміння тих чи інших назв, термінів, які охоплюють економічну чи політичну сфери суспільної діяльності. Головною ж функцією запозичень вона вважає інформативність. У підсумку дослідниця зазначає: «...іншомовний вплив на українську мову за останні два десятиріччя набагато більший та інтенсивніший, ніж був раніше» [17].

Під час аналізу мовотворчості письменника визначаються індивідуальні риси, з'ясовуються естетичні закономірності, притаманні слову в художньому мовленні взагалі. Добір мовних зображальних засобів та їх використання в контексті художнього твору, з'ясування естетичної функції мовного матеріалу окреслюють ідіостиль автора.

Попри те, що всі твори Б. Гуменюка, зібрані під обкладинкою «Вірші з віни», написані про війну, про загальноармійські особливості служби: побут і настрої артбатареї, про стосунки бійців з місцевими жителями, командуванням та між собою, письменникові вдалося досягти ефекту присутності, тобто створити ілюзію участі читача в усіх мандрах, пригодах, пошуках та експериментах.

Як стверджує В. Кононенко, пропущені через мовну практику митця концепти «здебільшого суттєво розширюють межі свого смислового потенціалу», «здобуваючи все нові й нові нашарування, поповнюючи фіксовані значення», унаслідок «смисл концепту стає мінливим, перемінним у своїх реалізаціях, таким, що часом допускає неоднозначні тлумачення». [4].

Запозичення

1. …Бачу сон… Ромашкове поле

У ромашках - квіткою ти

А у нас тут поле бою

А у нас тут блокпости… [10, с. 4]

Блокпости

2. …Слова візерунки долі

Слід хреста на моїм плечі

Три самотні зозулі в полі

Кують не роки а мечі… [10, с. 4]

Меч

3. … Ніч ввійшла крізь броню в БеТееРі

Ніч гірка як причасне вино

Ніч розлилась як кров на папері

Але в кожної ночі є дно [10, с. 4]

Броня

4. …Наш блокпост чимось схожий на церкву

А окоп - мабуть на вівтар

«Хочу сина твого у жертву»

- Знову просить Старий Вівчар… [10, с. 4]

Вівтар

5. …Юнак із містечка Чортків що на Тернопільщині

(У нього немає імені - тим паче літературного -

І з питань безпеки ми не можемо назвати

навіть його псевдо) … [10, с. 5]

Псевдо

6. Автомат ревнує юнака до дівчини

Хлопець ще не навчився розуміти складну мову

Мовчазних автоматів

Однак загадкова мова кохання

йому теж незнайома

(Він ще не пробував нею говорити)

На саму лише згадку про любов

У нього червоніють вуха [10, с. 6]

Автомат

7. …тихо як меч самурая

Щоразу глибше заходить йому в душу

І тільки дівчина розуміє як сильно він її кохає

Хоча юнак ні разу не обмовився про любов

Азов

Азов

Азов [10, с. 6].

Самурай

8. …РПГ кулемет автомати СВД каски бронежилети

Лежали акуратно складені в траві під деревом

Хлопчаки реготали

вилазили одне одному на плечі

Вимащували соком перестиглих ягід

руки і обличчя [2, с. 8].

Кулемет

9. Десь за обрієм запрацювали чотири міномети

Кумедно так «раз-два-три» «раз»

Наче юнак стукає умовним сигналом

у вікно до дівчини [10, с. 8].

Міномети

10. …Місяць у нього

це горло крупнокаліберної гармати

А море - це розплавлене олово

Чому воно солоне?

Тому що у ньому наші сльози піт сеча і кров -

Воно протікає крізь нас [10, с. 10]

Гармати

10. …Усе - сьогодні війни не буде -

Так сказали по телевізору

На цілих три доби зупиняється війна

Телевізор [10, с. 10].

11. які крадькома визирали з підсумка

Гранатометника Макса з Луганська

Коли почули таке поховалися в підсумок

наче злякані кошенята [10, с. 11]

Фанати

12… Ви пробували зупинити швидкісний потяг

Поклавши на рейки монету?

Ви казали сонцю: постій отут не рухайся

У мене сьогодні ще так багато справ?

Ви благали жінку яка зібралася народжувати:

Дорогу замело повитуха запізнюється почекай ще три

дні? [10, с. 11]

Монета

13. …Мабуть на тому боці не знайшлося

химерного чотового

Який розносить химерні новини що війни немає

Або ж вони дивляться інші програми…[10, с. 11]

Програми

14. Спиною чую - наближається чота. З полігону. Втомлені. В

морі скупатися - і знову на вишкіл, хоча цього разу, може, і в бій.

Тут усім у бій хочеться…[10, с. 13]

Полігон

15. …Коли копаєш землю

Коли щодня копаєш окоп чи траншею

Пригорщами вигрібаєш

цю дорогу й ненависну землю

Кожна друга пригорща засипається тобі в душу

Вона скрипить у тебе на зубах

Ти ламаєш до неї нігті.. [10, с. 17]

Траншея

16… Він був занадто юний щоб розуміти

Що його руки мріє виліпити кожен скульптор

Його руки мріє оспівати кожен поет

У таких руках мріє опинитися кожна жінка

Тому що у нього руки чоловіка воїна

Бога війни.. [10, с. 20]

Скульптор

17. Коли Марійка з'явилася

в розташуванні батальйону

Її зустріли радісними вигуками і свистом

Наче олімпійську чемпіонку з гімнастики

Яка зібрала все золото

Наче кінозірку яка отримала Оскар і що там ще.. [10, с. 20]

Батальйону

18. ..Залишки хліба печива цукру кави

І всього того що дісталося горобцям

Як військові трофеї

І вже ніколи не буде потрібне загиблим…[10, с. 22]

Трофеї

19. У мене є земляк

Я бачу його в бінокль

Він дивиться на мене через оптику

Дивно якось так...[10, с. 27]

Бінокль



2.4 Лексико-семантичні групи слів(про зброю, назви військових)

Від поетичних текстів людство черпає знання, досвід та роздуми, у творчості українських авторів ті знання проходять хоч і в важкий спосіб, та часто дивують своєю досконалість. Б. Гуменюк в свої\х працях дозволяє читачеві задуматися про важливість не тільки матеріальних, духовних речей, а й про формування мовної культури. Його роздуми пов'язуються із образами та алюзіями, відтворюються і перебігають наче річка в потоці думок. Відображення двох головних елементів слугують опорою:

1). Перший елемент - це індивідуальність авторської думки, де є відображення, подій поза війною, уставленнні цінності, соціологічні ситуації, реальістичність.

2). Другий елемент - це відтворення химерних вербальних копій, які активізують асоціації, образи, збільшують уяву, описують ті травми, котрі пережив поет: поранення, втрата крові, страх, страждання, біль, контузія.

В увазі до другого елементу семантико-стилістичного плану актуальна, бо, відома психологиня Вікторія Володимирівна Мяленко вважає: «Психологічні стратегії опрацювання травматичного досвіду суспільства ми визначаємо як колективний феномен переживання подій, які інтерпретуються як травматичні» [3, с. 124].