Зовнішні прояви корпоративної культури

Відповідно до графічної моделі здоров'я доцільно подати разом з культурою і здоровим способом життя (рис.19).

Схема демонструє нерозривну єдність тіла і духу людини, а також одну із найважливіших вимог системного підходу -- врахування середовища.

Якщо використовувати згадане глобальне визначення здоров'я, предмети валеології та корпоративної культури значною мірою перетинаються (див. рис. 19). Справді, духовний стан пов'язаний з цінностями людини, сенсом його життя та діяльності, до соціального стану входить питання про колективізм і соціально-психологічний клімат.

Високий рівень корпоративної культури вимагає об'єднання членів організації за спільністю їх цілей. Прагнення до максимальної ефективності такої корпорації передбачає два основних шляхи зміни організації. Перший -- прямий, коли організація має можливість формувати свою структуру винятково шляхом залучення «придатних» членів і звільнення від «небажаних». Другий шлях засновано на уявленнях еволюції організації як системи, що саморозвивається і самонавчається. В останньому випадку зростає значимість управління процесами ефективного розвитку організації і використання для цього принципів управління корпоративною культурою організації, у тому числі формування здорового способу життя співробітників (див. рис.19).

Рис.19. Системна модель здоров'я інваліда з позицій валеології та корпоративної культури

Серед методів формування індивіда тією ж мірою, що і навчання, використовується виховання: фізичне та психічне. Особлива увага приділяється інтелекту, творчості. Взаємозв'язок творчості та фізичної культури дотепер було досліджено недостатньо, хоча для такого аналізу є серйозні підстави.

Здоров'я людини -- результат складної взаємодії соціальних, та біологічних факторів, а також факторів середовища (Robbins, 1980). Вважають, що вплив різних чинників на стан здоров'я такий:

- спадковість -- 20%;

- навколишнє середовище -- 20%;

- рівень медичної допомоги -- 10%;

- спосіб життя -- 50%.

Під здоровим способом життя розуміють систему харчування, відпочинку, занять фізкультурою і спортом, психологічного розвантаження, режиму дня, які сприяють зміцненню фізичного та психічного здоров'я індивіда, його самореалізації як особистості.

Ці дані, на думку російських вчених, мають такий вигляд:

- людський фактор -- 25% (фізичне здоров'я -- 10%, психічне здоров'я -- 15%);

- екологічний фактор -- 25% (екзоекологія -- 10%, ендоеко-логія -- 15%);

- соціально-педагогічний фактор -- 40% (спосіб життя, матеріальні умови праці та побуту -- 15%, поведінка, спосіб життя, звички -- 25%);

- медичний фактор -- 10%.

Рівень матеріального достатку без сумніву значно впливає на спосіб життя. Результати досліджень свідчать про те, що збереження і зміцнення здоров'я можливе тільки за умови задоволення основних потреб. Не випадково перші етапи підвищення показників середньої тривалості життя у розвинених країнах були прямо пов'язані з економічним зростанням та поліпшенням добробуту людей. Зараз в економічно розвинених країнах 6-10-кратна різниця у доходах на душу населення крайніх у соціально-економічному плані його груп спричиняє 3-4-кратну різницю у показниках здоров'я. Особи з меншими доходами частіше хворіють, рідше вдаються до профілактичної допомоги, мають більш вищі показники смертності. Групи населення з високим доходом частіше використовують профілактичні види медичної допомоги. Однак при досягненні певного матеріального достатку (доходи середнього класу) на здоров'я населення в цілому і кожної конкретної людини, у першу чергу, починають впливати не стільки матеріальні можливості, скільки характер їх використання в інтересах здоров'я. Останнє значно залежить від рівня освіти. При порівнянні однакових віково-статевих груп виявлено, що смертність осіб з високим рівнем освіти в 1,5-4 рази нижча, ніж у групах з більш низьким рівнем освіти. Переконливими є також дані про різницю в середній тривалості життя. Вважається, що більша тривалість життя осіб з вищим рівнем освіти пов'язана, у першу чергу, з більш раціональними стереотипами поведінки і, крім того, з видом роботи. Освіта матері прямо впливає на рівень дитячої смертності; у крайніх випадках (університет, незакінчена середня школа, неписьменні) показники смертності новонароджених різняться більш ніж у 4 рази.

Досягнення людини тільки у сфері матеріальної культури не можуть дати відчуття повного щастя. Це лише фон, а саме щастя будується на основі пізнання самого себе та інших, поглиблення і розширення зв'язків між людьми, самореалізації за рахунок підвищення рівня соціально-психологічної культури.

Відомо, що для того, аби бути задоволеним життям, необхідне здоров'я. Зміцнення здоров'я колективу (стратегічна ціль) через удосконалення психологічної складової спирається на утвердження і застосування принципів самопсихогігієни (тактична ціль).

До задач аутопсихогігієни можна зарахувати такі:

- підвищення рівня психологічної грамотності (компетенції) особистості;

- підвищення рівня соціальної компетенції (рівня культури спілкування);

- визначення шляхів і умов самореалізації особистості;

- визначення і ствердження моральної (духовної) позиції особистості.

Створюючи можливі умови для саморозвитку і самореалізації особистості, тим самим створюють оптимальні передумови для виконання людиною цілей і задач, які є головною складовою розуміння і реалізації сенсу життя.

Фундаментальною установкою на шляху розвитку особистості є самовдосконалення. При цьому багато фахівців намагаються знайти раціональний підхід до розробки принципів та критеріїв формування здорового способу життя. Загальні для людства критерії сформулював Л.Г. Матрос (1992 р.) [55]:

- забезпечення стабільного миру, виключення страху війни;

- розробка і реалізація засобів правового захисту охорони здоров'я людини;

- висока моральність, заснована на гуманізмі, взаємовідпо-відальності, співробітництві всіх держав стосовно всебічного розвитку населення своєї країни і всього людства;

- міжнародне співробітництво у протидії негативним пове-дінковим факторам;

- розробка і реалізація загальнопланетарних принципів медичної експертизи при створенні нових промислових комплексів, освоєнні нових видів енергії, використанні атомної енергії, хімії у сільському господарстві, харчовій промисловості;

- розробка загальних принципів природокористування і охорони природи;

- проведення в рамках ВООЗ загальнопланетарних конференцій «Здоров'я людини як індикатор соціального розвитку».

Інтенсивна м'язова робота сприяє зняттю напруги. Рухова активність попереджує старечу атрофію м'язів, тренує серцево-судинну систему, яка після фізичних навантажень може витримувати стресові ситуації.

Доведено, що люди, які активно займаються розумовою працею, і в 60 мислять так само ясно, як і в 30. Лікарі давно прийшли до висновку, що лікувати потрібно не хворобу, а хворого. І піддається більш успішному лікуванню і реабілітації той, хто володіє достатніми розумовими здібностями. Чим ефективніше буде працювати розум кожного, тим кращий результат розвитку особистості, її вклад у корпоративну і загальну культуру. Однак більшість батьків, працівників дошкільних та шкільних ланок освіти, сузів та вузів вважає, що ця якість сама по собі розвивається і функціонує в міру засвоєння навчальних програм і виховних планів.

Далеко не буденними стають питання, що для цього потрібно робити, заради чого, як, якими засобами, з якого і по який час, які можна очікувати результати, коли потрібно активізувати найбільшою мірою процес формування здатності мислити та розуму людини.

Кожна нормально виношена дитина обдарована розумом від природи. Тому наші діди і прадіди говорили, що виховувати дитину треба, поки вона «лежить впоперек ослона».

Розвиток інтелекту починається з народження дитини, багато в чому залежить від сім'ї, працівників дошкільних навчальних закладів, школи і вузів, вимагає застосування спеціальних методик.

Контент-аналіз здорового способу життя містить більше двадцяти складових його специфічних характеристик, які у сукупності визначають здоров'я і здоровий спосіб життєдіяльності людини, його фізичне, психічне і соціальне благополуччя. До них належать: лікарський і педагогічний контроль, самоконтроль і техніка безпеки; санітарно-гігієнічні умови; екологічна освіта і виховання; правова захищеність і юридична грамотність; раціональне харчування; мотивації; загартовування, самоосвіта і самовиховання; фізична і розумова праця; але з напруженістю, що не перевищує певний граничний рівень, фізична культура і спорт; фактори природи і рекреація; матеріально-економічна основа; людський фактор спілкування.

Оскільки валеологія -- це прикладна наука, то має величезне значення виявлення конкретних методів управління комплексом особистісних якостей людини, які впливають на його здоровий спосіб життя. Особливо актуально це для студентів вузів, які після навчання стануть членами виробничого чи іншого колективу, що має свою корпоративну культуру.

З позицій валеології та корпоративної культури вивчалося здоров'я студентів інженерно-економічного факультету ДДМА.

У вузі раз на рік проводиться держтестування і оцінюється в балах витривалість, сила, швидкість й спритність. Результати тестування показують, що гарним здоров'ям (4-5 балів) володіють тільки 47% студентів, що, звичайно, не може вважатися задовільним.

З іншого боку, показник здоров'я, встановлений зазначеним способом, не є достатньо інформативним для оцінювання корпоративної культури. Як уже зазначалося, здоров'я взагалі, і фізичне зокрема, формується з дитинства і частково закладається генетично. Погане здоров'я сучасних студентів значною мірою зумовлюється недоліками харчування, різноманітними стресами й іншими причинами.

Звичайні заняття фізкультурою за програмою міністерства не можуть істотно виправити ситуацію, що склалася. Крім інших причин, це пов'язано з недостатньою кількістю годин, виділених на фізвиховання, починаючи з 3-го курсу. Так, у розкладі планується одна пара на тиждень; разом з тим вважається, що кожному учню і студенту потрібно забезпечити не менше 8-10 годин на тиждень рухової активності.

Фахівці, які займаються психологією фізичного виховання і спорту, відзначають, що мотивація відвідування й активної участі у обов'язкових заняттях з фізкультури для старшокласників і студентів не є високою. Це зумовлено тим, що вони змушені займатися не тими видами спорту, які їх цікавлять, не завжди переконані, що ці заняття для них корисні, почувають себе ніяково, якщо їх результати істотно нижчі за результати однолітків, часто не мають змоги прийняти душ після занять і т.д. Сильні емоції, збудження після занять фізкультурою за спостереженнями психологів часто заважають продуктивному засвоєнню матеріалу на заняттях, які передбачені розкладом після фізкультури.

Аналіз ефективності обов'язкових занять з фізкультури в час, передбачений розкладом між іншими заняттями, дозволив деяким фахівцям зробити висновок: для зміцнення здоров'я і виховання здорового способу життя школярів та студентів головним видом спортивних занять повинні бути регулярні тренування у другій половині дня з урахуванням індивідуальних можливостей і бажань.

Можна припустити, що фізичну культуру організації, прагнення вести здоровий спосіб життя відображає певна кількість студентів, які є членами абонементних груп, тому що бажання займатися виявляє сам студент, він же визначає вид спорту, а оплата за заняття невелика (10 грн. за місяць). У ДДМА є секції атлетичної гімнастики, баскетболу, великого і настільного тенісу, каланетики й ін.

Встановлено, що наявність сильнішого, ніж у інших людей, прагнення до досягнення цілей ініціює заняття у абонементних групах.

Швидше за все, існує і зворотна дія: заняття у секціях впливають на зазначену цінність -- сприяють розвитку здатності ставити перед собою та реалізовувати певні цілі. Так, анкетний аналіз показує, що для студентів спеціальності «Технологія машинобудування» середня значимість цінності «досягнення цілей» складала 8,7 бала, а для тих з них, які займалися в абонементних групах -- 9,7 бала.

Деякі автори підкреслюють, що валеологія -- це наука насамперед про особистісне зростання. Виходячи з цих позицій, необхідно шукати взаємозв'язок між особистісними якостями людини та її фізичним здоров'ям. Як раніше було відзначено в книзі, головні показники особистісного зростання або згідно використовуваної термінології -- особистісного розвитку, -- це прагнення до самореалізації та досягнення поставлених цілей. Факторний аналіз показує, що трудовий тип, який відповідає найвищим значенням цих показників, -- це «майстер». Для нього також властиве прагнення до досконалості у роботі, до придбання знань, до творчості. Серед людей, які належать до цього типу, багато бажаючих вести здоровий спосіб життя.

У зв'язку із згаданими результатами розпочатих досліджень необхідно розвивати прагнення до здорового способу життя через позитивну зміну ціннісних орієнтацій студентів.

Варто враховувати велику роль емоцій, духу здорової конкуренції у спортивній роботі. Тому необхідні постійні олімпіади, чемпіонати, змагання, конкурси, причому головним показником повинна бути не кількість майстрів спорту, спортсменів високих розрядів, а масовий характер змагань і всієї спортивної роботи -- змагань між групами, гуртожитками, кафедрами і т.д.

Оскільки найважливішим принципом всіх провідних компаній світу є «повага до кожного співробітника», а найважливішою цінністю співробітника є його здоров'я, передові фірми розвинутих країн світу приділяють постійну увагу зміцненню здоров'я працівників фірми. Прийнявши визначення здоров'я таким, як його дає Всесвітня організація охорони здоров'я, варто забезпечити стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя співробітника. Тому, крім рівня зарплати, який перевищує встановлений мінімум, розробляються програми поведінкового напрямку, психо-профілактичного характеру, профілактики серцево-судинних захворювань і т.д. Серед поведінкових програм великого поширення набули заходи для раціонального харчування, боротьби зі стресами, з палінням та іншими шкідливими для здоров'я звичками. Для прикладу можна назвати програми «Джонсон і Джонсон», «Здоров'я заради життя» [19], «Здорове серце», «Життя -- будь у ньому», «Триммінг 130» та інші.

У корпоративних ЗМІ створюється образ позитивного героя -- ділової й разом з тим спортивної людини, яка має високі досягнення у якому-небудь виді спорту. Імідж усієї компанії формується як імідж найбільш спортивної фірми даного профілю, для працівників якої характерними є фізичне здоров'я та спортивний дух (4-а особливість нового підходу).

Фірми виділяють значні кошти на створення тренажерних залів, кімнат психологічного відпочинку і проведення оздоровчих та лікувально-профілактичних заходів. Широко практикуються різні види спортивних змагань. Наприклад, у кожній філії Міжнародної компанії з авіадоставки посилок DHL, яка працює більше 15 років у Росії, є своя футбольна команда, а у Голландії щорічно проводиться чемпіонат команд компанії. Чоловіків-«футболістів» супроводжує жіноча група підтримки, яка виконує свою оригінальну спортивну програму. У спортивних змаганнях як таких немає нічого особливого, але їх відмінність від звичайних змагань -- розмах, масовість, участь у змаганнях співробітників різного віку, оплата тренерів, спортивних приміщень, поїздок корпорацією. Все це забезпечує кожному співробітнику можливість підтримки здоров'я, психологічної розрядки. Дуже важливо, щоб у колективних договорах, які укладаються між трудовим колективом і адміністрацією або правлінням акціонерного товариства, містився розділ про спортивно-оздоровчу роботу, пропаганду і реалізацію здорового способу життя співробітників.

Зміцнення здоров'я і розвиток здорового способу життя повинні стати важливим компонентом національної ідеї, причому заходи у цій сфері повинні не тільки мати державну чи регіональну підтримку, але, перш за все, мають здійснюватися за рахунок підприємств, навчальних закладів та інших організацій. Природно, що всі спортивні заходи треба звільнити від оподатковування.

Таким чином, обов'язковою частиною роботи з розвитку КК повинні бути заходи для зміцнення здоров'я співробітників або тих, хто навчається. Такі заходи мають 5 особливостей:

1. Переважна участь підприємств і організацій з певним доходом у розвитку й оплаті масової спортивно-оздоровчої роботи.

2. Мотивація занять фізкультурою і здорового способу життя шляхом зміни ціннісних орієнтацій.

3. Створення ЗМІ образу позитивного героя -- ділової і разом з тим спортивної людини, іміджу компанії як організації зі спортивним стилем діяльності.

4. Масовість змагань і фізкультурної роботи у цілому.

5. Навчання фізичній культурі школярів та студентів переважно у другій половині дня (поза розкладом) з вільним вибором видів спорту і часу занять.



Висновки

На основі виконаної дипломної роботи можливо зробити такі висновки:

1. Символи -- це невід'ємна частина культури, у тому числі і корпоративної. Вони зберігають ірраціональну глибину й спадковість явищ культури, у концентрованому виді містять уявлення людини про місію організації, її ідеологію, можливості та особливості. Тому необхідно приділяти першочергову увагу створенню прапора, гімну організації, використанню своєї мови знаків і кольорів.

2. Для кожної організації треба розробити фірмовий стиль (концепція дизайну) -- цілісність, яка передбачає єдині кольорографічні й дизайнерські рішення, шрифти та інші стилеутворюючі фактори.

3. Елементи фірмового стилю: товарний знак, емблема, фірмовий колір, фірмові особливості дизайну продукції, зовнішній вигляд будівель та інтер'єр приміщень, фірмовий одяг, елементи діловодства та інші -- мають великий психологічний вплив, причому багато хто з них несе функціональне навантаження. Однак ці елементи не є повноцінними, якщо вони не відображають системи символів і змістів, ціннісних орієнтацій організації.

4. Ритуали, церемонії, ювілеї, свята є важливим інструментом корпоративної культури. Вони повинні бути продуманими як цілісна система, з одного боку, виховання, а з іншого боку -- задоволення потреб співробітників.

5. Історія виникнення і розвитку організації, її основні герої та міфи складають важливу частину корпоративної культури. Вони відповідають потребам, людей у спадкових пріоритетах фірми, містять приклади для наслідування, віру в те, що організація є особливою, певною мірою легендарною.

6. Турбота про здоров'я кожного співробітника є невід'ємною частиною корпоративної культури. При цьому здоров'я відповідно до формулювання ВООЗ слід розуміти як стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя. Організація повинна планувати роботу з пропаганди і реалізації здорового способу життя співробітників.

7. Фізичний і духовний компоненти здоров'я взаємопов'язані. Великий вплив на формування здорового способу життя мають цінності особистісного росту. У свою чергу здоровий спосіб життя сприяє особистісному зростанні.

8. Раціональний підхід до фізкультурної роботи і розвитку здорового способу життя серед учнів та студентів має такі особливості:

1) організацію й оплату всіх зазначених заходів переважно підприємством, навчальною чи іншою організацією;

2) мотивацію занять фізкультурою через коректування ціннісних орієнтацій;

3) створення ЗМІ образу позитивного героя -- ділової і водночас спортивної людини, іміджу компанії або вузу як організації зі спортивним стилем діяльності;

4) масовість змагань і всіх спортивних заходів;

5) навчання і тренування вільно обраному виду спорту в другій половині дня поза розкладом.



Список використаних джерел

1. Азгальдов Г.Г., Райхман Э.П. О квалиметрии. -- М.: Изд.-во стандартов, 1973. -- 172 с.

2. Андреева Г.М. Социальная психология: Учеб. для вузов. -- М: Аспект-пресс, 1999. -- 367 с.

3. Ансофф Н. Новая корпоративная стратегия. -- СПб.: Питер, 1999.-- 416 с.

4. Аоки М. Фирма в японской экономике / Пер. с англ. -- СПб.: Лениздат, 1995. -- 431 с.

5. Афонин А.С. Основы мотивации труда. -- К.: МЗУУП, 1993. -- 304 с.

6. Бердяев Н.А. Смысл истории. -- М.: Мысль, 1990. -- 175 с.

7. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового завета канонические/ В русск. пер. -- К.: Укр. библейск. об-во, 1996. -- 1272 с.

8. Брехман И.И. Введение в валеологию -- науку о здоровье. -- Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1987. -- 125 с.

9. Вебер М. Избранные произведения / Пер. с нем. -- М.: Прогресс, 1990.-- 880 с.

10. Вейлл Питер. Искусство менеджмента / Пер. с англ. -- М.: Новости, 1993. -- 224 с.

11. Виханский О.С, Наумов A.M. Менеджмент: Учеб. -- 3-е изд. -- М.: Гардарика, 1998. -- 528 с.

12. Всеобщее управление качеством: Учеб. для вузов / О.П. Глуд-кин, Н.М. Горбунов, А.И. Гуров, Ю.В. Зорин; Под ред. О.П. Глудкина. -- М.: Радио и связь, 1999. -- 600 с.

13. Гвишиани Д.М. Организация и управление. -- 3-е изд., пере-раб. -- М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1998. -- 332 с.

14. Гегель Г.В.Ф. Философия религии: В 2 т. / Общ. ред. и вступ, ст. А.В. Гулыги; Пер. с нем. М.И.Левиной. -- Т.1. -- М.: Мысль, 1975.-- 532 с.

15. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учеб. -- М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. -- 384 с.

16. Гительман Л.Д. Преобразующий менеджмент. Лидерам реорганизации и консультантам по управлению: Учеб. пособие. -- М.: Дело, 1999. -- 496 с.

17. Грабченко А.И. Современные тенденции развития машиностроительного производства и подготовка специалистов // Резание и инструмент. -- Харьков: ХГПУ, 1995-1996 гг. -- С. 236-244.

18. Грачев М.В. Управление трудом (теория и практика капиталистического хозяйствования). -- М.: Наука, 1977. -- 103 с.

19. Гурвич И. Социальная психология здоровья. -- СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1999.-- 102 с.

20. Дворянкин A.M., Половинкин А.И., Соболев А.Н. Методы синтеза технологических решений. -- М.: Наука, 1977. -- 103 с.

21. Деловой этикет. -- К.: Альтерпресс, 2000. -- 232 с.

22. Джефкінс Френк. Реклама / Доповн. і ред. Даніела Ядіна; Пер. з англ. -- К.: Знання, 2001. -- 455 с.

23. Джонс Дж. К. Методы проектирования / Пер. с англ. -- 2-е изд., доп. -- М.: Мир, 1986. -- 326 с.

24. Дмитренко Г. Факторы богатства и бедности. Концепция ант-ропосоциального управления переходным обществом // Персонал. -- 1998. -- №1. -- С. 7-11.

25. Дмитренко Г.А. Стратегический менеджмент: целевое управление персоналом организации: Учеб. пособие. -- К.: МАУП,

1998. -- 187 с.

26. Добрынин А.И., Дятлов С.А., Цыренова Е.Д. Человеческий капитал в транзитной экономике: формирование, оценка, эффективность использования. -- СПб.: Наука, 1998. -- 309 с.

27. Егоршин А.П. Управление персоналом. -- Н.Новгород: НИМБ, 1997. -- 607 с.

28. Ермолаев О.Ю. Математическая статистика для психологов: Учебник. -- М.: Флинта, 2003. -- 336 с.

29. Ерышев А.А. Религиоведение: Учеб. пособие. -- К.: МАУП,

1999. -- 208 с.

30. Ивин А.А. Введение в философию истории. -- М.: Владос, 1997.-- 288 с.

31. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. -- СПб.: Питер, 2002. -- 512 с.

32. История и культурология: Учеб. пособие для студентов вузов. -- 2-е изд. / Н.В. Шишова, Т.В. Акулич, М.И. Бойко и др.; Под ред. Н.В. Шишовой. -- М.: Логос, 2000. -- 456 с.

33. Камерон К., Куинн Р. Диагностика и изменение организационной культуры / Пер. с англ. -- СПб.: Питер, 2001. -- 320 с.

34. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы / Пер. с англ. -- М.: Экономика, 1991. -- 240 с..

35. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей / Пер. с англ. -- Л.: Лениздат, 1992. -- 708 с.

36. Катульский Е. Мотивация на рынке труда // Вопросы экономики. -- 1997. -- №2. -- С. 92-101.

37. Кіпень В., Коржів Г. Викладачі вузів: соціологічний портрет. -- Донецьк: ДНУ: ПП «Істро», 2001. -- 198 с.

38. Козелецкий Ю. Человек многомерный: Психологическое эссе. -- К.: Лыбидь, 1991. -- 288 с.

39. Колесников Г. Стратегическое управление и организационная культура // персонал. -- 2000. -- №3. -- С. 40-46.

40. Коллинз Д, Поррас А. Основные ценности или дальновидность Вашей компании // Персонал. -- 1998 -- №1 _

С. 92-100.

41. Колот A.M. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 1998. -- 224 с.

42. Комаров Е. Миссия фирмы «Сони» // Управление персоналом. -- 1999. --№12. -- С. 42-46.

43. Кричевский Р.Л. Если Вы руководитель: Элементы психологии менеджмента в повседневной работе. -- 2-е изд., доп. и пе-рераб. -- М.: Дело, 1996. -- 384 с.

44. Крюкова Е. Лозунги как квинтэссенция миссии фирмы // Управление персоналом. -- 1999. -- №12. -- С. 37-39.

45. Культурология: Учеб. пособие / Составитель и отв. ред. А.А. Радуги. -- М.: Центр, 2001. -- 304 с.

46. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. -- М.: Политиздат, 1982. -- 304 с.

47. Леонтьев Д.А. Методика изучения ценностных ориентации. -- М.: Смысл, 1992. -- 17 с.

48. Ломов Б.Ф. Вопросы общей педагогической и инженерной психологии. -- М.: Педагогика, 1991. -- 296 с.

49. Магун В. Трудовые ценности работающего населения // Вопросы экономики. -- 1996. -- №1. -- С. 47-62.

50. Майминас Е. Российский социально-экономический генотип // Вопросы экономики. -- 1991. -- №1. -- С. 131-141.

51. Малахів В. Етика: Курс лекцій. -- К.: Либідь, 1996. -- 304 с.

52. Маркс К. Капитал. Т.1 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. -- 2-е изд. -- Т. 23.

53. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 3 т. / Пер. с англ. -- М.: Прогресс, 1993. -- Т.1. -- 415 с.

54. Маслоу А. Психология бытия / Пер. с англ. -- М.: Рефл-бук-К.: Ваклер, 1997.-- 304 с.

55. Матрос Л.Г. Социальные аспекты проблемы здоровья/ Отв.ред. Бородин Ю.И.; Рос.акад.спец.наук. Президиум Сиб.отд-ния. -- Новосибирск: Наука, 1992. -- 158 с.

56. Методы сбора информации в социологических исследованиях. -- Кн. 1. Социологический опрос / Отв. ред. ВТ. Андреен-ков, Ю.Н. Толстова. -- М.: Наука, 1987. -- 232 с.

57. Мильнер Б. Управление знаниями -- вызов XXI века // Вопросы экономики. -- 1999. -- №9. -- С. 108-118.

58. Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. / Отв.ред. С.А.Токарев. -- М.: Сов.энциклопедия, 1991. -- ТІ, А-К. -- 671 с.

59. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України, №33. -- 23.04.02. -- С. 4-6. (63/)

60. Нейсбит Дж., Эбедин П. Перестройка корпорации: Реферат // США -- экономика, политика, идеология. -- 1986. -- №12. -- С. 71-80. (64)

61. Немов Р.С. Психология: Учеб.: В 3 кн. -- М.: Владос, 1997-1998. -- Кн.1. -- 688 с; Кн. 2. -- 608 с; Кн. 3. -- 632 с.

62. Нестеренко О.И. Краткая энциклопедия дизайна. -- М.: Мол. гвардия, 1994. -- 315 с.

63. Норберт Том. Управление изменениями // Проблемы теории и практики управления. -- 1998. -- №1. -- С. 52-57.

64. Осипова А.А. Общая психокоррекция. -- М.: Сфера, 2000.-- 512 с.

65. Паккард Д. Завоевание пространства: Как это делается у нас в Хьюлет Паккард / Пер. с англ. -- СПб.: Азбука-Терра, 1997.-- 208 с.

66. Петрушин В.И., Петрушина Н.В. Валеология: Учеб.пособие. -- М.: Гардарики, 2002. -- 432 с.

67. Питере Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления (опыт лучших компаний) / Пер. с англ. -- М.: Прогресс, 1986. -- 23 с.

68. Похлебкин В.В. Международная символика и эмблематика. -- М.: Междунар. отношения, 1989. -- 301 с.

69. Практикум по социально-психологическому тренингу / Под ред. Б.Д. Парыгина. -- СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. -- 352 с.

70. Пригожий А.И. Современная социология организаций. -- М., 1995

71. Пронников В.А., Ладанов И.Д. Управление персоналом в Японии: Очерки. -- М.: Наука, 1989. -- 207 с.

72. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. -- М: Политиздат, 1990. -- 494 с.

73. Психология: Учеб. / Отв. ред. А.А. Крылов. -- М.: Проспект,

1999. -- 584 с.

74. Психотерапевтическая энциклопедия / Под ред. Б.Д. Карвасар-ского. -- СПб.: Питер, 1999. -- 752 с.

75. Радугин А.А., Радугин К.А. Введение в менеджмент: социология организаций и управление. -- Воронеж: Гос. арх.: Строит, акад: Высш. шк. предприним., 1995. -- 194 с.

76. Ромат Е.В. Реклама. -- К.: Харьков: НВФ «Студцентр»,

2000. -- 480 с.

77. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. -- М.: Прогресс, 1990. -- 368 с.

78. Рюттенгер Р. Культура предпринимательства. -- М., 1992.

79. Седун С. Миссия профессионала (Работник в роли философа. Рассуждения консультанта по созданию индивидуальной профессиональной миссии) // Управление персоналом. -- 1999. -- №12.-- С. 53-56.

80. Сковорода Г.С. Сочинения. Т. 1-2. -- М.: 1973.

81. Сенин И.Г. Опросник терминальных ценностей. / НПЦ «Психодиагностика». -- Ярославль: Содействие, 1991. -- 19 с.

82. Смоленцева А.Ю. Организационный подход в изучении проблем вуза (зарубежный опыт) // Социс. -- 1999. -- №6. -- С. 83-88.

83. Сологуб Е.Б. Генетика и спорт. -- Л: СПбГАФК им. П.Ф.Лес-гафта, 1998.-- 41 с.

84. Соціологія: Короткий енциклопедичний словник / Уклад В.І. Волович, В.І. Тарасенко, М.В. Захарченко та ін.; Під заг. ред. В.І. Воловича. -- К.: Укр. центр духовн. культури, 1998. -- 736 с.

85. Соціологія: Підруч. / За ред. В.П. Андрущенка, МЛ. Горлача. -- К.: Харків, 1998. -- 624 с.

86. Спивак В.А. Корпоративная культура. -- СПб.: Питер,

2001. -- 352 с.

87. Спиркин А.Г. Философия: Учеб. -- М.: Гардарики, 1999. -- 816 с.

88. Стоуньер Т. Информационное богатство: профиль постиндустриальной экономики // Новая технократическая волна на Западе. -- М.: Прогресс, 1986. -- С. 391-409.

89. Татеиси К. Вечный дух предпринимательства: Практическая психология бизнесмена. -- К.: Укринтур, 1992. -- 204 с.

90. Теория проектирования инструмента и его информационное обеспечение, маркетинг, квалиметрия, надежность и оптимизация / Г.Л. Хает, B.C. Гузенко, Л.Г. Хает и др.; Под общ. ред. Г.Л. Хаета. -- Краматорск: ДГМА, 1994. -- 370 с.

91. Техники консультирования и психотерапии. Тексты / Ред.-сост. У.С. Сахакиан. Пер. с англ. -- М.: АпрельПресс, ЭКСМО-Пресс, 2000. -- 624 с.

92. Тоффлер А. Будущее труда // Новая технократическая волна на западе. -- М.: Прогресс, 1986. -- С. 250-275.

93. Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадрового менеджмента. -- М.: Дело, 1995. -- 336 с.

94. Удальцова М.В. Социология управления: Учеб. пособие. -- М.: ИНФРА-М, 1998. -- 144 с.

95. Устинов А.Г., Юров И.П. Эстетика труда и производства. -- М.: Высш. школа, 1988. -- 118 с.

96. Филипенко А. Цивилизационные детерминанты украинской экономической модели // Экономика Украины. -- 1994. -- №4.-- С. 11-19.

97. Философский энциклопедический словарь. -- М.: ИНФРА-М, 2000. -- 576 с.

98. Фоли Джон. Энциклопедия знаков и символов. -- М.: ВЕЧЕ-АСТ, 1996.-- 432 с.

99. Франкл В. Человек в поисках смысла: Сборник. -- М.: Прогресс, 1990.-- 368 с.

100. Фромм Э. Бегство от свободы/ Пер. с англ.; Общ. ред. П.С. Гу-ревича. -- М.: Прогресс, 1990. -- 272 с.

101. Хает ГЛ., Еськов А.Л. Введение в теорию проектирования технологических систем и управления трудом станочника. -- Краматорск: ДГМА, 1998. -- 102 с.

102. Хает Г.Л., Еськов А.Л. Управление мотивацией труда и оптимизация его среды. -- Донецк: Ин-т экон. пром-сти НАН Украины, 2000. -- 553 с.

103. Хает Г.Л., Медведева О.А. Корпоративная культура и ценности человека. -- Краматорск: ДГМА, 2001. -- 267 с.

104. Хает Л.Г., Солодухова ОТ., Бондаренко ИТ. Структура и взаимосвязь трудовых ценностей промышленных рабочих // Продуктивність. -- 1999. -- №3. -- С. 42-45.

105.Хекхаузен X. Мотивация и деятельность / Пер. с нем. -- М.: Педагогика, 1986, -- Т. 1. -- 408 с; Т.2. -- 392 с.

106.Шейнина Е.Я. Энциклопедия символов. -- М.: Торсинг, 2001. -- 580 с.

107.Щекин Г.В. Как эффективно управлять людьми: психология кадрового менеджмента. -- К.: МАУП, 1999. -- 400 с.

108. Энциклика его святейшества папы Иоанна Павла II о человеческом труде. -- К.: Ин-т праксеологии, 1991. -- 62 с.

109. Энциклопедический словарь по культурологии / Под общ. ред.

A. А. Радугина. -- М.: Центр, 1997. -- 478 с.

110.Юнг К.Г. Психологические типы / Пер. с нем.; Под общ. ред.

B. В. Зеленского. -- Минск: ООО «Попурри», 1998. -- 656 с.

111. Юнг. К.Г. Бог и бессознательное. -- М.: Олимп: ООО «АСТ-ЛТД»; 1998.-- 480 с.

112. Ялом И. Теория и практика групповой психотерапии. -- СПб.: Питер, 2000. -- 640 с.

113.Яременко А., Балакирева О., Мищенко М. Рейтинг вузов // Персонал. -- 2000. -- №2. -- С. 78-85.

114.Яценко ТС, Кмит Я.М., Мошенская Л.В. Психоаналитическая интерпретация комплекса тематических психорисунков (глубиннопсихологический аспект). -- М.: СИП РИА, 2000. -- 194 с.