Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

Факультет менеджменту, логістики та туризму

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Менеджмент організації"

на тему: "Організаційна структура підприємства"

Виконала:

Студентка 5 курсу групи МО-1-1м

Напрямку підготовки "Менеджмент"

Тонкошкурова Ю.Ю.

Керівник: Мороз Т.М.

м. Київ - 2019 рік

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Організаційна структура, її сутність і характеристика
• 1.1 Поняття організаційної структури підприємства
• 1.2 Види й типи організаційних структур та умови їх ефективного застосування
• 1.3 Принципи побудови організаційної структури
• Розділ 2. Визначення основних техніко-економічних показаників
• 2.1 Загальна характеристика ПАТ "АТП-13058"
• 2.2 Правила перевезення холодольників
• 2.3 Визначення кількості управлінців за функціональними напрямками і функціями
• 2.3.1 Визначення основних техніко-експлуатаційних показників використання рухомого складу
• 2.3.2 Розрахунок програми з технічного обслуговування і поточного ремонту
• 2.3.3 Розрахунок кількості ремонтних робітників
• 2.3.4 Розрахунок необхідної кількості водіїв
• 2.3.5 Визначення кількості управлінців і службовців
• Розділ 3. Формування організаційної структури ПАТ "АТП-13058"
• 3.1 Розподіл працівників за структурними підрозділами
• 3.2 Побудова організаційної структури
• Висновки та пропозиції
• Перелік посилань
• Додатки


Вступ

Підвищення ефективності роботи підприємства в значній мірі визначається організованістю системи управління, яка залежить від чіткої структури підприємства і діяльності всіх її елементів у напрямку обраної мети.

По суті всяка продуктивна людська діяльність носить організаційний характер. Це означає, що всяку людську діяльність - технічну, громадську, пізнавальну, художню - можна розглядати як деякий матеріал організаційного досвіду і досліджувати з організаційної точки зору. Моя курсова робота присвячена саме цьому, тобто дослідженню структури організації та оцінці використання того чи іншого типу організаційної структури для вирішення поставленого перед нами завдання.

Організаційна структура управління - це форма поділу праці, що закріплює певні функції управління за відповідними структурними підрозділами апарата управління. У широкому розумінні задача менеджерів полягає в тому, щоб обрати ту організаційну структуру, яка найкраще відповідає цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, що впливають на неї. Найкраща структура - це та, яка найкращим чином дозволяє підприємству ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників і таким чином задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей із високою ефективністю.

Актуальність обраної мною теми визначається необхідністю розгляду теоретичних положень для розробки практичних рекомендацій для реалізації механізму формування та розвитку організаційної структури управління підприємством в умовах невизначеності, що забезпечує підвищення ефективності функціонування підприємства в цілому.

Розділ 1. Організаційна структура, її сутність і характеристика

1.1 Поняття організаційної структури підприємства

Будь-яка організація складається з елементів (відділів служб, груп, окремих виконавців), їхніх ролей і відносин, визначених ієрархією (рівнями управління по вертикалі), поліархією (горизонтальною координацією діяльності працівників одного ієрархічного рівня або положення), писаними і неписаними правилами (кодексами) поведінки.

Структура - це внутрішня будова будь-якої системи, склад, взаємозв'язок і взаємодія її складових елементів, що забезпечує збереження основних властивостей і організованість цієї системи.

Організаційна структура - це сукупність і взаємозв'язок усіх служб і підрозділів, що здійснюють свою діяльність на підставі поділу і кооперації праці. Вона служить основою структури управління.

Структура управління підприємства - це упорядкований склад усіх взаємопов'язаних структур і окремих працівників системи управління, що діють на підставі поділу і кооперації управлінської праці. У ній відображаються підрозділи, служби та працівники апарату управління, зв'язки і відносини між ними.

Структура управління є організаційною базою системи управління, ефективним механізмом саморегулювання і координації діяльності працівників. Вона організаційно закріплює управлінські функції за працівниками, служить мережею каналів по яких рухаються потоки інформації.[1]

Свій конкретний вираз структура управління знаходить у структурній схемі, штатному розписі, положеннях про підрозділи, у посадових інструкціях керівників і спеціалістів.

Фактори формування структури управління поділяються на зовнішні й внутрішні.

До зовнішніх факторів належать: розвиток міжгосподарських зв'язків, система виробничо-технічного обслуговування підприємств; форми торгового, медичного й культурно-побутового обслуговування населення, система державного управління підприємствами та ін.

До внутрішніх факторів відносять: природні умови, спеціалізація і концентрація виробництва, розмір підприємства, кількість і розміри населених пунктів, розміщення їх на території, наявність і стан доріг та засобів зв'язку, рівень механізації виробничих процесів, забезпеченості кадрами і рівень їхньої кваліфікації тощо.

Сформована система управління повніша забезпечувати раціональне використання землі, техніки, трудових та інших ресурсів. Структуру управління по горизонталі формують ланки, по вертикалі - ступені управління.

Ланки управління - це організаційно відособлені структурні підрозділи (служби, відділи, групи, сектори), що виконують одну або декілька функцій управління.

Ступені управління - це сукупність ланок управління, шо знаходяться па одному рівні і відображають послідовність підпорядкування знизу до верху.

Сукупність ланок управління (структурних підрозділів), об'єднаних за ознакою подібності виконуваних функцій, утворює службу управління (економічну, консалтингову тощо).

Вертикальні управлінські відносини - це відносини субординації між вищими і нижчими ланками системи управління (вертикальні зв'язки до низу) або функціональні відносини між спеціалістами вищого і нижчого рівнів управління, а також між функціональними ланками управління і керівниками середньої ланки.[3]

Горизонтальні зв'язки розглядаються як службові (професійні) відносини між ланками (працівниками) одного рівня господарської ієрархії.

Організаційна структура повинна відповідати певним вимогам:

1. Адаптивність (здатність організаційної структури пристосовуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі).

2. Гнучкість, динамізм (здатність швидко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій).

3. Адекватність (постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи).

4. Спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки).

5. Оптимальність (налагодження раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління).

6. Оперативність (недопущення безповоротних змін у керованій системі під час прийняття рішення).

7. Надійність (гарантованість достовірності передачі інформації).

8. Економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації).

9. Простота (зрозумілість для персоналу і, як наслідок, легкість пристосування до цієї форми управління та активна участь у досягненні цілей організації).

1.2 Види й типи організаційних структур та умови їх ефективного застосування

У теорії управління існує такі типи структур управління: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, програмно- цільова, матрична й дивізіонна.

1. Лінійна структура управління. У лінійній структурі керівники наділяються повноваженнями вирішувати будь-які питання, що виникають у процесі діяльності його підлеглих. На верхівці ієрархії знаходиться директор, якому безпосередньо підпорядковуються заступники, котрим у свою чергу, підпорядковуються групи працівників. Керівник делегує заступникам права керівництва роботою підлеглих їм працівниках.

Делегування повноважень - це передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Під відповідальністю розуміють зобов'язання вирішувати поставлені завдання і відповідати за якість їх виконання. Проте відповідальність не може бути делегована навіть при передачі завдань підлеглому, відповідає за їх виконання керівник.

Повноваження - це обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля підлеглих на виконання певних завдань. Серед повноважень розрізняють: рекомендаційні, обов'язкове узгодження; функціональні, лінійні в управлінському апараті. Так, педагогічній раді, що є дорадчим органом, делегуються повноваження, пов'язані з обговоренням шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, проте її рішення не є обов'язковими, а носять рекомендаційний характер.

У загальношкільному управлінні можна виділити кілька рівнів лінійного управління, які виступають як ієрархічна система. Виший рівень цієї системи забезпечує директор, відповідно до посадової інструкції (див. додаток А). Як єдиноначальник, він здійснює безпосередню управлінську діяльність, а саме: забезпечує добір і розстановку кадрів, здійснює внутрішньошкільний контроль, надає допомогу учнівському колективу, організовує роботу з батьками, звітує про роботу школи тощо. Другий рівень управління здійснюють заступники директора, які реалізують управлінські рішення. Третій рівень управління реалізують учителі, вихователі, класні керівники, методичні об'єднання, громадські організації. Учитель займає центральне місце в системі управління, оскільки він найближче знаходиться до учнів і через його працю реалізуються управлінські рішення директора школи. Четвертий рівень управління становить учнівський колектив (учнівські організації). [5]

Переваги лінійної структури управління: єдність і чіткість розпорядництва, яке виключає дублювання функцій, суперечливість і неузгодженість; підвищується відповідальність керівника за результати діяльності керованого ним підрозділу; оперативність прийняття рішень. Недоліки лінійної структури управління: високі вимоги до керівника, який повинен мати різноманітні знання і досвід управління підлеглими; численні контакти з підлеглими, вищими й суміжними організаціями, перевантаження інформацією.

У лінійній структурі все замкнене на керівникові, він повинен швидко переключатися на вирішення різних за типом завдань, що примушує його відчувати значне навантаження.

2. Функціональна структура управління передбачає виконання окремих спеціальних функцій або окремих виконавців, а виконавець по окремим питанням підпорядковується декільком функціональним керівникам

Переваги функціональної структури управління: висока компетентність спеціалістів, які відповідають за виконання конкретних функцій; розширення можливостей лінійних керівників в оперативному управлінні школою завдяки їх звільненню від виконання питань функціональної діяльності.

Недоліки функціональної структури управління: недостатня координація дій між працівниками функціональних підрозділів; труднощі підтримки постійних взаємозв'язків між різними функціональними підрозділами; збільшення часу прийняття рішень у зв'язку з їх узгодженнями зі спеціалістами; ієрархія у взаємовідносинах між різними службами; зниження відповідальності виконавців за роботу, оскільки кожний з них має вказівки від декількох керівників функціональних підрозділів; виникнення дублювання і неузгодженості вказівок і розпоряджень, які надаються лінійними керівниками зверху.

3. Лінійно-функціональна структура управління об'єднує переваги обох структур. У цій структурі паралельно з ієрархією лінійного керівництва існують функціональні підрозділи, які спеціалізуються на виконанні визначених видів управлінської діяльності й спроможні приймати рішення відносно вузького кола спеціальних питань. Роль функціональних підрозділів у системі управління школою виконують педагогічна рада, методичні об'єднання, рада класних керівників та інші. Ці підрозділи приймають обов'язкові для всіх членів педагогічного колективу рішення тільки з тих питань, які стосуються їх компетенції.

Переваги лінійно-функціональних структур полягають у тому, що через їх вузьку спеціалізацію вони дозволяють якісно вирішувати певні проблеми й висувають менші вимоги до різнобічної підготовки керівників і виконавців. Але під час нестабільної ситуації, коли необхідно узгоджувати свої рішення з іншими підструктурами управління, такі структури стають малоефективним. Іншим недоліком лінійно-функціональних структур є той факт, що функціональна диференціація призводить до втрати загальної мети управління, вона опиняється поза зором її функціональних структур. Кожен підрозділ бачить тільки свою частину роботи, і на керівника полягає обов'язок бачення всієї системи управління навчальним закладом взагалі, й лише він стає носієм загальної мети.

4. Програмно-цільова структура управління складається в школі з тимчасових творчих колективів для виконання окремих програм або вирішення конкретних проблем. Створення творчих колективів не порушує цілісності існуючої структури управління, а органічно вписуються до її складу. Переваги програмно-цільової структури: забезпечення системного наукового управління; оперативна переорієнтація діяльності у відповідності вимог суспільства; організація роботи спеціалістів по цільовим програмам.

5. Матрична структура управління створюється шляхом суміщення лінійної і програмно-цільової, і є сучасним ефективним типом структур. Управління окремими сферами діяльності в школі здійснюється за лінійною структурою, а управління програмами, проектами, темами за програмно- цільовою структурою (по горизонталі).

Переваги матричної структури: залучення керівників і спеціалістів до активної творчої діяльності по удосконаленню навчально-виховного процесу; розподіл функцій управління між керівниками відповідальними за високі кінцеві результати й повне використання ресурсів; значна активізація діяльності працівників апарату управління.

Створення матричної структури управління школою доцільно у випадках при освоєнні складних технологій і швидкого реагування в проблемних ситуаціях.[2]

6. Дивізіонна структура управління використовується в розвинутих країнах, в основу якої покладений принцип оцінки діяльності кожного функціонального структурного підрозділу по кінцевому результату. Дивізіонна структура управління передбачає делегування окремих управлінських функцій на нижчі органи управління, які фактично самостійні у виборі різних управлінських рішень, за винятком фінансових і матеріальних. організаційний управлінець експлуатаційний

Фактори, що впливають на структуру системи управління. Побудова структури системи управління школою залежить від її розмірів, від характеру освітньої системи, від інновацій, що впроваджуються в навчальному закладі і їх інтенсивності, від стабільності оточуючого середовища.

Чим більший навчальний заклад, тим більше в його організаційній структурі може бути рівнів, більш різноманітним - склад органів управління, більш широкою - спеціалізація та делеговані повноваження, значну роль відіграють вертикальні та горизонтальні механізми координації зв'язків між підрозділами. Варіативність, інтегрованість, індивідуалізація навчально-виховного процесу теж вагомо впливають на організаційну структуру навчального закладу.

1.3 Принципи побудови організаційної структури

Структура управління характеризується багатьма якостями, які важко формалізуються (повноваження працівників, їх відповідальність, відносини між ними тощо). З цієї причини при побудові структури управління необхідно додержуватися відповідних принципів. Чим складніший об'єкт управління, тим більш значну роль у формуванні його структури відіграють принципи управління, яким вона повинна відповідати. [6]

Розглянемо основні принципи побудови структури управління.

Демократичний принцип управління передбачає правильне співвідношення централізації і децентралізації прийняття рішень, які сприяють розподілу стратегічних і поточних задач. У відповідності з цим принципом структуру управління необхідно удосконалювати до такої стадії, при якій забезпечуватиметься принцип єдиноначальності та персональна відповідальність за ведення справ.

Принцип системного підходу вимагає формування сукупності управлінських рішень, які реалізують всі цілі функціонування підприємства.

Принцип управляємості передбачає фіксоване співвідношення кількості керівників і підлеглих. При формуванні апарату управління необхідно прагнути до оптимальності цього співвідношення. Важливо розподілити управлінські рішення за рівнями, які повинні передбачати раціональну ступінь завантаження керівника, який приймає рішення. Якщо завантаження керівника перевищує допустимі норми, то різко знижується дієвість і оперативність управління.

Принцип відповідності суб'єкта і об'єкта управління передбачає що структура управління повинна будуватися, виходячи із особливостей об'єкта управління. Склад підрозділів, характер взаємозв'язків між ними визначається специфікою функціонування як окремих структурних ланок, так і системи в цілому.

Принцип адаптації полягає в тому, що до побудови структури управління висуваються вимоги гнучкості, адаптивності, здатності швидко реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища. Важливе значення набуває удосконалення інформаційного забезпечення управлінської діяльності.

Принцип спеціалізації передбачає забезпечення технологічного поділу праці при формуванні структурних підрозділів.

Принцип централізації означає, що при проектуванні структури управління необхідно об'єднувати управлінські роботи з повторюючим характером операцій, однорідністю прийомів і методів виконання. Принцип централізації вимагає скорочення рівнів управління.

Принцип професійної регламентації передбачає групування функціональних ланок на кожному організаційному рівні таким чином, щоб кожна ланка працювала на досягнення конкретних цілей і несла повну відповідальність за якість виконання своїх функцій. Вирішальне значення набуває розподіл робіт між спеціалістами, які повинні приймати рішення на основі своєї компетенції. У зв'язку з цим, проектувати структуру управління необхідно не абстрактно, а з урахуванням ділових якостей керівників і спеціалістів різних рівнів.

Принцип правової регламентації передбачає проектування структури управління таким чином, щоб забезпечити додержання всіх рішень і постанов вищестоячих органів в частині розподілу обов'язків і персональної відповідальності. Правовий аспект при формуванні підрозділів управління відображує умови і порядок функціонування даного підрозділу, а також ступінь його значущості і самостійності.

Принцип економічності полягає в тому, що необхідний ефект повинен досягатися при мінімальних витратах на управлінський апарат, економному витрачанні трудових, матеріальних і фінансових ресурсів виробництва.



Розділ 2. Визначення основних техніко-економічних показаників

2.1 Загальна характеристика ПАТ "АТП-13058"

Протягом 40 років ПАТ "АТП 13058" займається перевезеннями вантажів для замовників, як по Києву і області, так і по Україні і Європі.

Автопідприємство займає площу близько 9 га. Територія обладнана комплексом приміщень для проведення ремонту та обслуговування рухомого складу, а так само відкритою асфальтування майданчиком для стоянки 400 автомобілів і 250 причепів і напівпричепів.

Автопідприємство повністю забезпечене електроенергією, водопостачанням, каналізацією та газофіковано. Оснащено власною автономною котельнею, телефонним та комп'ютерним зв'язком.

АТП 13058 є Дійсним членом АсМАП України і зареєстровано під №42.

Заборгованості перед АсМАП України і порушень правил міжнародних перевезень вантажів за ВАТ "АТП 13058" немає.

Основним видом діяльності АТП 13058 є перевезення різних видів вантажу по:

- м. Києві;

- Україні;

- країнам СНД;

- Західній Європі.

АТП 13058 здійснює:

- перевезення різних видів вантажів бортовими автомобілями, автомобілями-самоскидами;

- контейнерні перевезення;

- перевезення цукрових буряків та іншої с / г продукції в період збирання врожаю;

- вивезення снігу в зимовий період.

А також надає послуги з:

- технічного обслуговування;

- ремонту;

- діагностиці;

- зварюванні;

- мийці;

- стоянці вантажних і легкових автомобілів.

Перевагами підприємства є:

- географічне положення - один з центральних районів Київської області, поблизу від основних замовників та пунктів доставки продукції;

- великий парк різноманітного автотранспорту, у тому числі спеціалізованого;

- наявність необхідної виробничої бази для технічного обслуговування та ремонту рухомого склад.

2.2 Правила перевезення холодольників

За завданням до курсової роботи об'єктом перевезення є - холодильники.

Холодильники від заводу-виробника вже знаходиться у стандартної спеціальній упаковці. Це можуть бути картонні коробки, всередині яких вироби ущільнені пінопластом та упаковані пухирчастої плівкою. Таке пакування забезпечує максимальну безпеку техніки, від яких би то не було ушкоджень у ході перенесення, навантаженні, транспортуванні, розвантаженні.

Холодильник слід встановлювати до бортів автомобілів, потім зв'язати кріпильними ремінцями, але тільки з м'яких матеріалів. При такому способі кріплень можна уникнути будь-яких падінь або пошкоджень при транспортуванні. Холодильники їх перевозяться в положенні стоячи. При горизонтальній постановці не потрібно класти холодильник на варіатор або трубки, оскільки це може привести до пошкодження компресора агрегату.

Перевезення холодильників здійснюється у універсальних контейнерах. Вантаж у контейнері розміщується відправником так, щоб унеможливити переміщення його всередині контейнера при перевезенні, а навантаження на підлогу та тиск на стіни контейнера були рівномірними.

Двері контейнера повинні вільно закриватися і відкриватися, для чого при розміщенні вантажу потрібно залишати вільний простір від 3 до 5 см між вантажем та дверима.

Вантаж у контейнері закріплюється упорними брусками, щитами (у дверному отворі контейнера), розпорними рамками із дощок розмірами не менше ніж 20х 100 мм.

Завантаження контейнера допускається не вище його вантажопідйомності, яка визначається як різниця між масою брутто контейнера та масою його тари, зазначеними на трафареті.

Розміщення контейнерів на рухомому складі здійснюється згідно з правилами розміщення та кріплення вантажів.

Після завантаження вантажу відправник повинен закрити та запломбувати контейнер.



2.3 Визначення кількості управлінців за функціональними напрямками і функціями

Для розрахунку кількості управлінців необхідно виконати ряд попередніх розрахунків:

· визначити основні техніко-експлуатаційні показники використання рухомого складу;

· розрахувати програму і трудомісткість робіт з ТО і ПР РС;

· розрахувати кількість ремонтних і допоміжних робітників;

· розрахувати кількість водіїв.

2.3.1 Визначення основних техніко-експлуатаційних показників використання рухомого складу

З використанням нормативних документів і виду вантажу, що перевозиться, вибирається конкретна модель рухомого складу тих марок, що визначені завданням на курсову роботу. Для кожної визначеної моделі РС визначається ряд основних техніко-експлуатаційних показників використання рухомого складу.

В данній курсовій роботі для перевезення було обрано автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 313 (Рис. 2.1), вантажопід'ємністю - 1,5 т.

Рис. 2.1 Mercedes-Benz Sprinter 313



Перевезення здійснюється на відстань у 20 км від кар'єру у місті Києві від складу заводу холодильників Nord до точки їх продажу.

Навантаження здійснюється механізованим способом за допомогою навантажувача SANY SRSC45H1 (Рис. 2.2.). Попередньо навантажений у контейнер вантаж, переміщується навантажувачем на автомобільж. Час навантаження та розвантаження контейнера на автомобіль - 2,1 хвилини за 1 підйом. Вантажопід'ємність крану - 1,5т.

Рис. 2.2 Навантажувач SANY SRSC45H1

Кількість автомобіле-днів у господарстві за рік визначається за формулою:

(2.3.1)

де, А_сс - середньосписочна кількість автомобілів за рік;

Д_к - 365 кількість календарних днів за рік.

Автомобіледні роботи (АД_р) та автомобіле-години роботи (АГ_р) рухомого складу визначаються за формулами:



, (2.3.2)

(2.3.3)

де, - коефіцієнт випуску парку;

- час автомобіля у наряді, год.;

Середній час простою автомобіля під завантаженням - розвантаженням за поїздку (транспортний цикл) (t_пр) обчислюється з формулою:

(2.3.4)

- нормативний час простою автомобіля під завантаженням-розвантаженням дорівнює 2.1 хвилини. Навантаження-розвантаження вантажу здійснюються механізованим способом - автокраном.

К - коефіцієнт залежно від класу вантажу.

Оскільки вантажопідйомність автомобіля 1,5 т, тип вантажу - холодильники, то = 0,65 що означає, що вантаж відноситься до ІІІ-го класу, то К=1,66.

Середньодобовий пробіг рухомого складу АТП (L_сд) визначається за формулою:

(2.3.5)

де, - експлуатаційна швидкість, км/г;

- коефіцієнт використання пробігу;

l_нї - середня довжина поїздки з вантажем, км;

t_пр - час простою під завантаженням-розвантаженням за поїздку, год.

Загальний пробіг автомобілів (L_заг):

(2.3.6)

Кількість циклів, необхідних для виконання заданого об'єму перевезень (n_ц):

(2.3.7)

2.3.2 Розрахунок програми з технічного обслуговування і поточного ремонту

Розрахунок програм з технічного обслуговування (ТО) і трудомісткості робіт поточного ремонту рухомого складу (ПР РС) проводиться шляхом розрахунку у програмі ТО та ПР кількості щоденних обслуговувань (ЩО), кількості ТО-1 та ТО-2 на рік за такими формулами:

, (2.3.8)

, (2.3.9)

, (2.3.10)



де: N_ТО-2, N_ТО-1, N_що - відповідно кількість ТО-2, ТО-1, ЩО за рік;

- нормативний пробіг до ТО-1, який дорівнює 4 000 км;

- нормативний пробіг до ТО-2, який дорівнює 16 000 км

Розрахунок річної трудомісткості ЩО, ТО-1, ТО-2 і ПР виконується з використанням нормативної трудомісткості:

, (2.3.11)

, (2.3.12)

, (2.3.13)

, (2.3.14)

, (2.3.15)

, (2.3.16)

У цьому випадку: Т_що, Т_то-1, Т_то-2, Т_пр, Т_тор, Т_доп - відповідно, річна трудомісткість ЩО, ТО-1, ТО-2, ПР, ТО+ПР допоміжних робіт; К_д - частка допоміжних робіт в Т_тор (К_д = 0,2, , , ,)



2.3.3 Розрахунок кількості ремонтних робітників

Необхідна кількість ремонтних робітників (основних і допоміжних) (N_рр) для виконання робочої програми робіт з ТО і ПР рухомого складу визначається виходячи з річної трудомісткості цих робіт і річного часу одного робітника (Ф_рч):

(2.3.17)

де, Ф_рч - фонд робочого часу одного робітника за рік, год.;

=1,05 - коефіцієнт, що враховує підвищення продуктивності праці.

Річний фонд робочого часу:

(2.3.18)

У цьому випадку: Д_к=365 - кількість календарних днів за рік;

- відповідно кількість вихідних днів (104 дні), святкових (6 днів), відпусток (18 дні), невиходів на роботу у зв'язку з виконанням державних обов'язків (виходячи з розрахунку - 3 день), днів хвороби(виходячи з розрахунку - 4 днів); t_зм - час зміни (8 год при п'ятиденному робочому тижні), Д_впр - кількість передсвяткових та передвихідних днів; Т_с=1,0 год.

2.3.4 Розрахунок необхідної кількості водіїв

Для розрахунку необхідної кількості водіїв визначається трудомісткість транспортної роботи, що виконується ():



(2.3.19)

У цьому випадку:

- витрати часу на роботу на лінії;

- витрати часу на нульові пробіги;

- витрати підготовчо-заключного часу.

Витрати часу на роботу на лінії, обчислюються по формулі:

(2.3.20)

У цьому випадку:

- час руху автомобіля, год;

- час простою під завантаженням розвантаженням, год.

Витрати часу на нульовий пробіг, обчислюється по формулі:

(2.3.21)

У цьому випадку: - даний нульовий пробіг (приймаємо за 3), км.

Витрати часу на підготовчо-заключні роботи, обчислюється по формулі:

Необхідна кількість водіїв розраховується за формулою:

(2.3.22)

- кількість водіїв;

- річний фонд робочого часу водія (приймаємо за 2000 год);

- кількість водіїв, які приймають участь у виконанні робіт по ТО-2 та поточного ремонту складу.

2.3.5 Визначення кількості управлінців і службовців

Для обчислення кількості працівників знадобляться такі показники:

- списочна кількість автомобілів;

- коефіцієнт випуску парку;

- загальна кількість працюючих в АТП (без поточного ремонту та службовців)

- час у наряді, год;

- кількість ремонтних робітників.

1. Загальне керівництво

(2.3.23)

Приймаємо на роботу 1 управлінця.

2. Техніко-експлуатаційне планування

(2.3.24)

Приймаємо на роботу 3-х управлінців.

3. Організація праці та заробітної плати

(2.3.25)

Приймаємо на роботу 1-го управлінця.

4. Бухгалтерський облік і фінансова діяльність

(2.3.26)

Приймаємо на роботу 5-х управлінців.

5. Матеріально-технічне постачання

(2.3.27)

Приймаємо на роботу 1-го управлінця.

6. Управління кадрами

(2.3.28)

Приймаємо на роботу 2-х управлінців.

7. Діловодство та господарське обслуговування

(2.3.29)

Приймаємо на роботу 1-го управлінця.

8. Експлуатаційна служба

(2.3.30)

Приймаємо на роботу 3-х управлінців.

9. Технічна служба

(2.3.31)

Приймаємо на роботу 6-х управлінців.

Розраховані данні можна привести у вигляді таблиці 2.2

Таблиця 2.2. Кількість працівників по відділам

Назва відділу	Вийшло по разрахункам	Приймаємо на роботу
Загальне керівництво	0.6	1
Техніко-експлуатаційне планування	2,6	3
Організація праці та заробітної плати	1,4	1
Бухгалтерський облік і фінансова діяльність	4.6	5
Матеріально-технічне постачання	0,1	1
Управління кадрами	1,6	2
Діловодство та господарське обслуговування	1,1	1
Експлуатаційна служба	2,6	3
Технічна служба	6,1	6
Загалом	26



Розділ 3. Формування організаційної структури ПАТ "АТП-13058"

3.1 Розподіл працівників за структурними підрозділами

Відповідно до проведених розрахунків можна зробити висновок, що деякі відділи треба ліквідувати, а деякі об'єднати між собою.

Функції відділу організації праці та заробітної плати перекладаємо на бухгалтерію, а функції діловодства на бюро кадрів, таким чином економлячи трудові та фінансові ресурси. Технічний, експлуатаційний, ремонтний відділи та склад об'єднуємо у техніко-експлуатаційну службу. Кількість працівників по структурним підрозділам можна переглянути у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Розподіл працівників за структурними підрозділами

Назва структурного підрозділу	Кількість працюючих
1	2
1. Виконавчий директор - директор 1.1 Бухгалтерія 1.2 Бюро кадрів	1 4 2
2. Служба перевезень - начальник відділу експлуатації 1.1 Відділ перевезень 1.2 Автоколона №1	1 2 2
3. Техніко-експлуатаційна служба - головний інженер 2.1 Технічний відділ 2.2 Експлуатаційний відділ 2.2 Ремонтні майстерні 2.3 Склад	2 6 2 3 2
Загальна кількість працюючих	26

Робота кожного спеціаліста визначається посадовими інструкціями, наданими у Додатках до цієї курсової роботи. Обов'язки деяких з них наведені нижче.

Директор автотранспортного підприємства виконує наступні обов'язки: керує відповідно до чинного законодавства виробничо-господарською і фінансово-економічною діяльністю автотранспортного підприємства, несучи всю повноту відповідальності за наслідки прийнятих рішень, схоронність і ефективне використання майна автотранспортного підприємства, а також за фінансово-господарські результати його діяльності; організує роботу й ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів і виробничих одиниць, направляє їх діяльність на розвиток і удосконалювання діяльності автотранспортного підприємства з урахуванням соціальних і ринкових пріоритетів, підвищення ефективності роботи автотранспортного підприємства, ріст обсягів збуту автотранспортних послуг і збільшення прибутку, якості і конкурентноздатності послуг, що надаються, їх відповідність світовим стандартам з метою завоювання вітчизняного і закордонного ринку і задоволення потреб населення й організацій в автотранспортних послугах.

Для виконання покладених на нього функцій бухгалтер зобов'язаний: вести облік розрахунків з покупцями, документальне оформлення і відображення в відомостях, оформляти розхідні накладні на отримання товару, правильно відображати в картотеці по покупцях всі операції пов`язані з рухом товару і розрахунками, забезпечувати достовірність даних по дебіторській та кредиторській заборгованості по покупцях, робити розноску виписок банку в складській програмі по контрагентах по головному підприємству, оформлювати податкові накладні по приходу коштів на розрахунковий рахунок.

Менеджер (управитель) по роботі з персоналом виконує такі обов'язки: організовує роботу із забезпечення персоналом відповідно до загальних цілей розвитку підприємства, установи, організації та конкретних напрямів кадрової політики з метою найефективнішого використання, оновлення та поповнення персоналу; забезпечує роботу з укомплектування підприємства, установи, організації працівниками потрібних професій, спеціальностей згідно з кваліфікаційними рівнями і профілем отриманої ними підготовки та діловими якостями з урахуванням можливостей максимальної реалізації трудового потенціалу кожного працівника; веде облік особового складу підприємства, його підрозділів згідно з уніфікованими формами первинної облікової документації; очолює роботу з організації навчання персоналу, підготовки та підвищення кваліфікації, а також мотивації ділової кар'єри працівників.

Головний інженер виконує наступні обов'язки: забезпечує постійне підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво продукції, робіт (послуг), їх високу якість, довговічність згідно з державними стандартами, технічними умовами і вимогами конструювання, раціональне використання виробничих фондів і всіх видів ресурсів; керує розробкою перспективних планів розвитку підприємства, реконструкції та модернізації, заходів щодо запобігання шкідливому впливу виробництва на навколишнє середовище, дбайливого використання природних ресурсів, створення сприятливих і безпечних умов праці і високої культури виробництва.

3.2 Побудова організаційної структури

Підприємство складається із структурних підрозділів, що очолюються їх керівниками та підлеглих представнику правління. Організаційна структура даного підприємства повністю відповідає вимогам, що виконуються та може забезпечити нормальну роботу підприємства в умовах ринкової конкуренції. На теперішній момент у структурі підприємства представлені наступні основні напрямки (рис. 3.1)

Організаційна структура підприємства створена для досягнення організаційних цілей і в міру зміни цих цілей, або умов їхньої реалізації (стан зовнішнього середовища), може і повинна перетерплювати зміни з метою недопущення зниження ефективності організації. Структура управління відображає об'єктивно складні відносини в границях певної виробничої системи, що визначає склад, взаємодію і підпорядкованість складових її елементів з розподілом по вертикалі функцій, обов'язків.

Рис. 3.1 Організаційна структура ПАТ "АТП-13058"

На підприємстві існує лінійна структура управління. У лінійній структурі керівники наділяються повноваженнями вирішувати будь-які питання, що виникають у процесі діяльності його підлеглих. На верхівці ієрархії знаходиться директор АТП, якому безпосередньо підпорядковуються заступники, котрим у свою чергу, підпорядковуються групи працівників. Керівник делегує заступникам права керівництва роботою підлеглих їм працівниках.



Висновки та пропозиції

У курсовій роботі викладені теоретичні засади та практичні аспекти удосконалення організаційних структур управління підприємством у ринковій економіці, проведено аналіз організаційної структури управління підприємством.

Організаційна структура - це сукупність і взаємозв'язок усіх служб і підрозділів, що здійснюють свою діяльність на підставі поділу і кооперації праці. Вона служить основою структури управління. Структура управління є організаційною базою системи управління, ефективним механізмом саморегулювання і координації діяльності працівників. Вона організаційно закріплює управлінські функції за працівниками, служить мережею каналів по яких рухаються потоки інформації.

На підприємстві ПАТ "АТП-13058" наявна лінійна організаційна структура. Для удосконалення роботи підприємства я пропоную провести заміна структур механічного типу на адаптивні.

Таким чином, проект з удосконалення організаційної структури у ПАТ "АТП-13058" передбачає:

1) глобальне організаційне нововведення - адаптивну проектно-матричну організаційну структуру управління;

2) створення департаменту стратегії, який буде займатися стратегічним плануванням;

3) введення в штат організації посади директора відділу з управління персоналом.

Реалізація даних заходів сприятиме досягненню стратегічних цілей підприємства. Довгостроковою стратегічної метою є лідерство на місцевому ринку транспортних послуг; короткостроковій стратегічною метою є підвищення прибутковості діяльності підприємства. Перераховані заходи з організаційного розвитку підприємства відображають тактичні дії відповідно стратегії диверсифікації послуг.

Перелік посилань

1. Гевко І.Б. Методи прийняття управлінських рішень: Підручник. - К: Кондор, 2009. - 187с.

2. Герчикова H.H. Менеджмент: Учебник-3е изд. перераб. и доп. - M.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 501с.

3. Діденко В.М. Менеджмент: Підручник. - К.: Кондор, 2008. - 584с.

4. Завадський И.С. Менеджмент: Management. - У 3т. - Т. 1-3-вид., доп. - К.: Вид-во Свроп. ун-ту - 2001. - 542с.

8. Колпаков В.М. Теория и практика управленческих решений: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 256с.

9. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. Вид. 2-ге, без змін І В.М. Данюк, В.М. Петюх, СО. Цимбалюк та ін.; За заг. ред. В.М. Да-нюка, В.М. Петюха. - К.: КНЕУ, 2006. - 398с.

10. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР.

11. Маркіна І. А. Методологічні питання ефективності управління // Фінанси України. - 2000. - №6. - с. 24 - 32.

12. Мискон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента. - М.: Дело. -1992.

13. Немцов В.Д. та інші Менеджмент організацій: Навч. пос. К.: УВПК. -"ЕксОБ". - 2001.



Додаток А. Посадова інструкція директора автотранспортного підприємства

I. Загальні положення

1.1 Дана посадова інструкція визначає функціональні обов'язки, права і відповідальність директора автотранспортного підприємства.

1.2 Директор автотранспортного підприємства відноситься до категорії керівників.

1.3 Директор автотранспортного підприємства призначається на посаду і звільняється з посади в установленому чинним трудовим законодавством порядку.

1.4 Посадове підпорядкування:

Пряме підпорядкування	засновнику(ам) автотранспортного підприємства
Додаткове підпорядкування	___
Віддає розпорядження	співробітникам автотранспортного підприємства
Працівника заміщає	заступник директора
Працівник заміщає	___

II. Кваліфікаційні вимоги до директора автотранспортного підприємства:

Освіта*	вища професійна
Досвід роботи	не менш 5 років
Знання	Статут автомобільного транспорту; законодавчі і нормативні правові акти, що регламентують виробничо-господарську і фінансово-економічну діяльність автотранспортного підприємства, постанови регіональних і місцевих органів державної влади і керування, що визначають пріоритетні напрямки розвитку економіки й автотранспортної галузі; методичні і нормативні матеріали інших органів, що стосуються діяльності автотранспортного підприємства; профіль, спеціалізацію й особливості структури автотранспортного підприємства; перспективи технічного, економічного і соціального розвитку автотранспортної галузі і підприємства; виробничі потужності і кадрові ресурси автотранспортного підприємства; технологію виробництва продукції автотранспортного підприємства; податкове й екологічне законодавство; порядок складання й узгодження бізнес-планів виробничо-господарської і фінансово-економічної діяльності автотранспортного підприємства; методи господарювання і керування автотранспортного підприємства; систему економічних індикаторів, що дозволяють автотранспортному підприємству визначати своє положення на ринку і розробляти програми виходу на нові ринки збуту автотранспортних послуг; порядок укладення і виконання господарських і фінансових договорів; кон'юнктуру ринку автотранспортних послуг; керування економікою і фінансами автотранспортного підприємства; організацію виробництва і праці; порядок розробки і укладення галузевих тарифних угод, колективних договорів і регулювання соціально-трудових відносин; трудове законодавство; правила і норми охорони праці;
Навички	роботи зі спеціальності
Додаткові вимоги	---

III. Документи, які регламентують діяльність директора автотранспортного підприємства

3.1 Зовнішні документи:

Законодавчі і нормативні акти стосовно роботи, що виконується.

3.2 Внутрішні документи:

Статут підприємства, Положення про автотранспортне підприємство, Посадова інструкція директора автотранспортного підприємства, Правила внутрішнього трудового розпорядку.

IV. Посадові обов'язки директора автотранспортного підприємства

Директор автотранспортного підприємства:

4.1 Керує відповідно до чинного законодавства виробничо-господарською і фінансово-економічною діяльністю автотранспортного підприємства, несучи всю повноту відповідальності за наслідки прийнятих рішень, схоронність і ефективне використання майна автотранспортного підприємства, а також за фінансово-господарські результати його діяльності.

4.2. Організує роботу й ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів і виробничих одиниць, направляє їх діяльність на розвиток і удосконалювання діяльності автотранспортного підприємства з урахуванням соціальних і ринкових пріоритетів, підвищення ефективності роботи автотранспортного підприємства, ріст обсягів збуту автотранспортних послуг і збільшення прибутку, якості і конкурентноздатності послуг, що надаються, їх відповідність світовим стандартам з метою завоювання вітчизняного і закордонного ринку і задоволення потреб населення й організацій в автотранспортних послугах.

4.3. Забезпечує виконання автотранспортним підприємством усіх зобов'язань перед регіональним і місцевим бюджетами, державними позабюджетними соціальними фондами, постачальниками, замовниками і кредиторами, включаючи установи банку, а також господарських і трудових договорів (контрактів і бізнес-планів).

4.4. Організує виробничо-господарську діяльність на основі широкого використання новітньої техніки і технологій, прогресивних форм керування й організації праці, науково-обгрунтованих нормативів матеріальних, фінансових і трудових витрат, вивчення кон'юнктури ринку автотранспортних послуг і передового досвіду (вітчизняного і закордонного) з метою всілякого підвищення технічного рівня і якості автотранспортних послуг, їх економічної ефективності, раціонального використання виробничих резервів і ощадливої витрати усіх видів ресурсів.

4.5. Вживає заходи по забезпеченню автотранспортного підприємства кваліфікованими кадрами, раціональному використанню і розвитку їх професійних знань і досвіду, створенню безпечних і сприятливих для життя і здоров'я умов праці, по дотриманню вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.

4.6. Забезпечує правильне сполучення економічних і адміністративних методів керівництва, єдиноначальності і колегіальності в обговоренні і рішенні питань, моральних і матеріальних стимулів підвищення ефективності виробництва, застосування принципу матеріальної зацікавленості і відповідальності кожного працівника за доручену йому справу і результати роботи всього колективу, виплату заробітної плати у встановлений термін.

4.7. Разом із трудовими колективами і профспілковими організаціями забезпечує на основі принципів соціального партнерства розробку, укладення і виконання колективного договору, дотримання трудової дисципліни, сприяє розвитку трудової мотивації, ініціативи й активності робітників та службовців підприємства.

4.8. Вирішує питання, що стосуються фінансово-економічної і виробничо-господарської діяльності автотранспортного підприємства, у межах наданих йому законодавством прав, доручає ведення окремих напрямків діяльності іншим посадовим особам - заступникам директора, керівникам виробничих одиниць і філій автотранспортного підприємства, а також функціональних і виробничих підрозділів.

4.9. Забезпечує дотримання законності в діяльності автотранспортного підприємства і здійсненні його господарсько-економічних зв'язків, використання правових засобів для фінансового керування і функціонування в ринкових умовах, зміцнення договірної і фінансової дисципліни, регулювання соціально-трудових відносин, забезпечення інвестиційної привабливості автотранспортного підприємства з метою підтримки і розширення масштабів підприємницької діяльності.

4.10. Захищає майнові інтереси в суді, арбітражі, органах державної влади і керування.

V. Права директора автотранспортного підприємства

Директор автотранспортного підприємства має право:

5.1. Діяти від імені відділу, представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з іншими структурними підрозділами підприємства, організаціями й органами державної влади.

5.2. Здійснювати взаємодії з керівниками (співробітниками) усіх (окремих) структурних підрозділів підприємства.

5.3. Знайомитися з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються діяльності очоленого ним структурного підрозділу.

5.4. Вносити на розгляд керівництва пропозиції по поліпшенню діяльності підприємства і очоленого ним структурного підрозділу зокрема.

5.5. Брати участь у підготовці проектів наказів, інструкцій, указівок, а також кошторисів, договорів і інших документів, зв'язаних з діяльністю структурного підрозділу.

5.6. У межах своєї компетенції підписувати і візувати документи.

5.7. Самостійно вести листування зі структурними підрозділами підприємства, а також іншими організаціями з питань, що входять у його компетенцію.

5.8. Подавати пропозиції директору підприємства про залучення до матеріальної і дисциплінарної відповідальності посадових осіб очоленого ним структурного підрозділу за результатами перевірок.

VI. Відповідальність директора автотранспортного підприємства

Директор автотранспортного підприємства несе відповідає:

6.1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених даною посадовою інструкцією, - у межах, визначених чинним трудовим законодавством України.

6.2. За правопорушення, здійснені в процесі виконання своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України.

6.3. За причинені матеріальні втрати - в межах, визначених чинним трудовим і цивільним законодавством України.

VII. Умови роботи директора автотранспортного підприємства

Режим роботи директора автотранспортного підприємства визначається згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, встановленими на підприємстві.

VIII. Умови оплати праці директора автотранспортного підприємства

Умови оплати праці директора автотранспортного підприємства визначаються згідно з Положенням про оплату праці персоналу.

IX.Кінцеві положення

9.1 Дана Посадова інструкція складена в двох екземплярах, один із яких зберігається у Підприємства, інший - у працівника.

9.2 Задачі, Обов'язки, Права і Відповідальність можуть бути уточнені відповідно до зміни Структури, Задач і Функцій структурного підрозділу і робочого місця.

9.3 Зміни і доповнення до даної Посадової інструкції вносяться наказом генерального директора підприємства.



Додаток Б. Посадова інструкція головного інженера

I. Загальні положення

1. Головний інженер належить до професійної групи "Керівники".

2. Головний інженер є першим заступником керівника підприємства і несе відповідальність за результати та ефективність виробничої діяльності підприємства.

3. Призначення на посаду головного інженера та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю.

4. Головний інженер безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.

5. Головний інженер здійснює керівництво технічними службами підприємства.

6. Кваліфікаційні вимоги: - Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня не менше 5 років.

7. Головний інженер повинен знати:

- Закони, постанови, укази, розпорядження, рішення та інші нормативно-правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування, які регулюють діяльність підприємства.

- Профіль, спеціалізацію і особливості структури підприємства.

- Перспективи технічного, економічного та соціального розвитку галузі і підприємства.

- Виробничі потужності підприємства.

- Технологію виробництва продукції.

- Порядок розробки і затвердження планів виробничо-господарської діяльності.

- Методи господарювання і управління підприємством.

- Порядок укладання і виконання господарських договорів.

- Вітчизняні і світові досягнення науки і техніки відповідно до галузі виробництва та досвід передових підприємств.

- Менеджмент, маркетинг, економіку, організацію виробництва, праці і управління, законодавство України в галузі науково-технічної політики.

8. За відсутності головного інженера його обов'язки виконує заступник (за відсутності останнього - особа, призначена у відповідному порядку), який набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов'язків.

9. _______________________________________________________

10._______________________________________________________

II. Завдання та обов'язки

Головний інженер:

1. Визначає науково-технічну політику, перспективи розвитку підприємства і шляхи реалізації комплексних програм з усіх напрямів удосконалення, реструктуризації, реконструкції і технічного переозброєння виробництва, його спеціалізації та кооперування.