Менеджмент експортно-імпортних операцій

- між країною позивача і країною відповідача має діяти міжурядова угода про взаєморозрахунки (конверсією однієї національної валюти в іншу);

- позовна заява має бути скерована до суду лише через міністерства юстиції обох країн;

- між обома країнами має бути укладена угода про взаємне визнання судових рішень, що дає можливість зробити обов'язковим виконання рішення суду однієї країни в іншій;

- мито має бути сплачено у національній валюті, а позов оформлено відповідно до чинного у цій країні законодавства.

У випадках виникнення складностей, проблем або сумнівів щодо правильності рішення суду іншої країни суб'єкт ЗЕД має право звертатися за роз'ясненнями до Вищого арбітражного суду своєї країни.

У підсумковій частині контракту за домовленістю сторін можуть визначатися додаткові умови: гарантії якості, умови залучання субвиконавців контракту, агентів, перевізників, умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, страхування, порядок сплати податків, мита, зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту контракт починає діяти, мова угоди, та ін.

Після перелічення усіх умов контракту вказуються повні юридичні адреси, повні поштові та платіжні реквізити (номер рахунка, назва та адреса банку) контрагентів. Контракт засвідчується підписами уповноважених представників і печатками.

Контракт вважається виконаним, коли сторонами виконано належним чином усі умови, зафіксовані у контракті.

Етап V. Пошук перевізника та оптимального шляху та способу доставки товару. При виборі перевізника беруться до уваги вартість перевезення, терміновість, вимоги до підготовки митних документів, надійності перевізника, або специфіки даного товару. Існує безліч варіантів вибору перевізника в залежності від пріоритету цих факторів.

Етап VI. Процес купівлі-продажу та постачання товару. На цьому етапі імпортер отримує рахунок від іноземного постачальника та робить оплату. Відстеження товару на його шляху до імпортера.

На цьому етапі велике значення як у процесі імпорту, так і експорту має використання логістичних ланок на шляху від постачальника до клієнта. Основним завданням логістики є створення інтегрованої ефективної системи регулювання матеріальних інформаційних потоків, що забезпечує високу якість постачання продукції. З виконанням цього завдання найтісніше поєднується вирішення таких проблем [6, c. 405]:

· відповідність матеріальних та інформаційних потоків;

· контроль за матеріальним потоком і передача даних про нього в єдиний центр;

· визначення стратегії й технології фізичного переміщення товарів;

· розробка способів управління операціями руху товарів;

· подолання розбіжностей між наміченими цілями та можливостями закупівлі і виробництва (продажу).

Етап VII. Підготовка всіх необхідних документів для митного оформлення та очищення товару від імпортного мита. Підготовка специфікацій, митних декларацій, інших необхідних документів зі сторони митного брокера та сам процес митного очищення.

Етап VIII. Продаж товару покупцеві, або посереднику чи агенту із продажу підприємства. Продаж споживачам як усередині країни, так і зарубіжним споживачам. Треба зауважити, що імпортне постачання може бути як не посередньо клієнту (якщо він розташований на значній відстані від фірми-імпортера та має можливість здійснювати митне очищування товару), так і фірмі-імпортеру.

Етап IX. Зворотний зв'язок із покупцем та контроль імпортної стратегії. Отримання інформації від клієнта стосовно якості товару та вироблення стратегії на подальшу діяльність. На цьому етапі відбувається контроль імпортної діяльності підприємства.

Імпортуючи товари в іншу країну, фірма повинна досконало знати роботу митниці. Коли товар прибуває до порту призначення, імпортер зобов'язаний заповнити на митні документи, в яких вказуються приблизна вартість і митна категорія вантажу. Існує понад 10 тис. митних категорій товарів, і майже 60% із них можуть тлумачитися неоднозначно, тобто конкретна партія товарів може бути віднесена більш ніж до однієї категорії. Потім митниця досліджує товар на предмет можливих обмежень. Після цього може бути сплачене мито, і товар буде пропущений у країну. Розмір мита залежить від країни походження товару, його типу та інших чинників.

Брокер чи якийсь інший консультант з імпорту може допомогти імпортеру звести до мінімуму мито, для чого він:

- обмежує відповідальність імпортера, правильно вказуючи країну походження товару. Оскільки розмір мита на імпортні товари часто залежить від характеру товару і країни походження, можна допомогти зниження розмірів мита, якщо правильно зазначити країну походження товару;

- оцінює товари так, що вони потрапляють до категорії, на яку поширюється більш сприятливий митний режим. Різні категорії продукції обкладаються різними митами. Наприклад, мито на готові вироби значно вище, ніж на деталі та компоненти;

- визначає категорію так, що вона підпадає під знижки. Наприклад, експортери можуть використовувати імпортовані деталі й компоненти, за які вони сплачують імпортне мито, у своєму виробничому процесі. Знижка дає їм можливість відшкодувати до 99% мита, сплаченого за імпортні товари, що включають ці імпортні комплектуючи;

- домагається відстрочки сплати податку, використовуючи митні склади і вільні зони для зовнішньої торгівлі. Фірми не зобов'язані сплачувати мита на імпортні товари, що знаходяться на зберіганні на митних складах або зонах для зовнішній торгівлі, поки їх не направляють у країну для збуту чи використання у виробничому процесі. Це дає можливість компанії зберігати товари, але не сплачувати мито негайно після їх прибуття в країну.

Іноді імпортовані товари негайно відправляються на експорт, використовуються для складання проміжних компонентів чи кінцевої продукції, що потім експортується. Такий різновид дій може дозволити компанії цілком або частково відшкодувати (за рахунок знижок) будь які імпортні мита.

1.5 Висновки до розділу 1

Експортно-імпортна діяльність в Україні - це діяльність, що побудована на взаєминах між суб'єктом господарювання України й іноземним суб'єктом господарської діяльності й може проводитися як на території України, так і за її межами.

На сьогоднішній день у чинність проведення активної міждержавної інтеграційної політики питання про легальне ведення бізнесу як усередині держави, так і за його межами має досить животрепетний характер. Успішність ведення справи на 50% залежить від того, як до нього підготуватися.

Перед тим, як приступити до здійснення зовнішньоекономічної діяльності, потенційному менеджерові ЗЕД варто не тільки ознайомитися з географічним розташуванням тієї закордонної держави, з якою він планує налагодити партнерський контракт, але й скрупульозно вивчити законодавство в сфері зовнішньоекономічних відносин такої держави. Більш того, не менш важливо також проаналізувати ситуацію в Україні відносно здійснення операцій ЗЕД у тім сегменті господарювання, що йому цікавий.

Українське законодавство характеризується швидкоплинними змінами відносно фіскальної політики. Як показує практика, в імпортерів і експортерів часто виникають питання відносно податків (наприклад, як ПДВ) у частині їхнього нарахування, сплати, стягнення, відшкодування. Крім цього, донині проблемним є процедура митного оформлення вантажів і здійснення митних платежів. Однак ці питання є лише малою частиною тієї інформації, що суб'єктові підприємництва треба вивчити при організації зовнішньоекономічної діяльності.

У наступному розділі ми розглянемо як вирішують питання імпортного постачання електронних компонентів в Україну на прикладі підприємства ТОВ «СЕА Електронікс».

2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІМПОРТНО-ЕКСПОРТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «СЕА Електронікс»

2.1 Характеристика техніко-економічного стану підприємства

Компанія ТОВ «СЕА Електронікс» займається поставкою й оптовим продажем електронних компонентів, електротехнічного й паяльного устаткування. Фірма заснована в 1990 році у формі приватного підприємства. Основними продуктами фірми ТОВ «СЕА Електронікс» є такі:

– електронні компоненти (активні - резистори, модеми, трансформатори, конденсатори, тиристори, термістори; пасивні - реле, коннектори, електронні планки, електронні рейки, плати, акумулятори, та ін.);

– паяльне обладнання (спеціальні промислові паяльники, припої, та ін. );

– світлофори та світлодіодне обладнання;

– вимірювальне обладнання (осцилографи, та ін.)

– електротехнічне обладнання (електрощитові установки, кабельно-провідникове обладнання);

– промислові комп'ютери (LCD-монітори, програмне забезпечення для промислових комп'ютерів та комплектуючі);

– аудіо-відеотехніка (мікрофони, акустичне та відео-обладнання).

Головна місія фірми - ефективне впровадження продуктів високих технологій у виробничі підприємства України та за допомогою імпортного постачання їх не посередньо від виробника або від прямих представників.

Найголовніша стратегічна мета керівництва - стати лідером у продажу електронних продуктів високих технологій відомих фірм світу. Цієї мети керівництво досягає за рахунок ефективної взаємодії із виробниками, досвіді робити 16 років на ринку електронних компонентів, розвинутому митному відділу та відділу ЗЕД, та стратегічного співробітництва із підприємствами-клієнтами.

Фірма є дистриб'ютором багатьох європейських брендів, таких, як «Tyco Electronics», «Hitano», «International Rectifier», «IXYS Semiconductor», «Uni-Ohm», «Figaro», «Hameg», «Vishay», «FIS», «TDK», «Caliber», «ST Microelectronics», «Samsung Electromechanics», «ATE Electronics», «Wago», «Hitano», «Beha», «Molex», «ATC Ceramics», «Cooper Tools», «CHINT», «Chauvin Arnoux», «LeCroy», та ін.

Зараз фірма має свої філії в Москві й у Німеччині, у інших містах України (Донецьку, Харкові, та у Львові). Але у інших містах України представництва лише набирають обороту.

Також фірма має своє видавництво «Радіоаматор», яке займається розкриттям та розробкою питань електронних розробок в Україні.

На рис.2.1. зображені доля ринку, які фірма займає у різних сегментах ринку. Із діаграми ми можемо побачити, що фірма має досить високе становище на ринку електронних компонентів в Україні.

Рис 2.1. Ринкова доля фірми у різних сегментах ринку

Найбільшу частку ринку фірма займає на ринку електронних компонентів (активних та пасивних). Найслабкішу долю ринку фірма займає на ринку паяльного обладнання.

Зробимо оцінку сильних та слабких сторін компанії та її зовнішніх можливостей та загроз (таблиця 2.1) за допомогою SWOT- аналізу (Strength, Weakness, Opportunities, Threats - відповідно сильні сторони, слабкі сторони, можливості, загрози).

Табл. 2.1. SWOT-аналіз підприємства ТОВ «СЕА Електронікс»

Сильні сторони	Слабкі сторони
· підприємство має досвід 16 років на ринку імпортних поставок електронних комплектуючих; · широка географія постачання продукції; · має висококваліфікований персонал, · свій відділ ЗЕД та митний відділ; · своє видавництво; · партнерські взаємовідносини із багатьма постачальниками, яки надають можливість доступу до прогресивних технологій та своєчасного постачання товарів.	· занадто високі витрати порівняно до конкурентів; · безсистемність у постачаннях; · конфлікти між відділами; · низька вмотивованість персоналу; · відносно високі ціни порівняно із деякими конкурентами; · нестача фінансових коштів для здійснення стратегічних ініціатив; · велика доля залишків нереалізованої продукції на складі.
Можливості	Загрози
· обслуговування нових груп споживачів завдяки новім сегментам ринку електротехнічної продукції та аудіо-відео компонент-тів; · використання нових технологій у систе-мі імпортних закупівель, пошук більш дешевих логістичних систем та перевізників; · нові можливості завоювання незасвоєних часток ринку конкурентів; · стратегічне партнерство із постачальни-ками у спільних проектах, спільна маркетингова та рекламно-виставкова діяльність по просуненню на ринок нових товарів та технологій; · горизонтальна та вертикальна інтеграція міжнародних підрозділів у Німеччині та у Росії.	· зниження купівельного попиту, загроза закриття стратегічних підприємств-спо-живачів; · звеличення цін на ринку сировини та комплектуючих; · ввід нових імпортних обмежень, які підвищують витрати компанії; · зростаюча конкуренція на ринку веде до зниження прибутковості діяльності компанії й змушує до постійної боротьби для того, щоб проникнути на нові сегменти ринку. Зростають витрати на дослідження ринку й рекламну діяльність, хоча рентабельність такої діяльності знижується з року у рік; · тиск зі сторони постачальників, які вимагають дотримуватись умов контрактів та закуповувати великі партії.

Фірма хоча і займає одне із перших місць за продажем електронних компонентів в Україні, та відстає у поставці електротехнічного, паяльного обладнання, та промислових комп'ютерів. Також ведуться роботи по постачанню аудіо-відео обладнання, в якому фірма не має доки досить досвіду.

Не вистачає компетенції в дешевій і швидкій поставці електротехнічних компонентів, не вироблені доки постійні логістичні канали. Крім того, продукт досить специфічний і потребує вивчення як ринку постачальників, так і споживачів.

Існуючи проблеми в постачальників можуть послужити проблемою в поставці даного компонента вчасно. Крім того, існуюча система оплати менеджерів по логістиці - тверда ставка - не мотивує їх до прояву ініціативи.

Конкуренція. Український ринок широко представлений такими широковідомими конкурентами, як „Філур Електронікс”, „VD Mais”, „АВС”, „3TEK” та інші. Зростаюча конкуренція на ринку веде до зниження прибутковості діяльності компанії й змушує до постійної боротьби для того, щоб проникнути на нові сегменти ринку. Зростають витрати на дослідження ринку й рекламну діяльність, хоча рентабельність такої діяльності знижується з року у рік. Також фірма програє деяким фірмам у ціні на продукцію та швидкості постачання.

Для визначення конкурентоспроможності підприємства по порівняльним ознакам можна використати опитування думки споживача, яке було проведено відділом продаж підприємства. Дослідницька група з відділу дослідила думку більш 300 споживачів та вияснила головні споживацькі сподівання. Для визначення рівня конкурентоспроможності оцінку проводили по декілька показникам (таблиця 1, додаток Б). Оцінка конкурентоспроможності визначається по формулі [9, с. 238]:

(2.1)

де - ринкова вартість бізнесу, i - індекс КФУ, n - кількість КФУ, - вага (ступінь важливості) i - го КФУ, - значення i - го КФУ; КФУ - ключові фактори успіху.

Спершу формуються ключові фактори успіху (КФУ). Потім максимальні значення цих показників приймаються за 1, а решта діляться на це максимальне значення. При цьому, при вимірі показників ціни максимальне значення приймає та фірма, чиї показники найменші (додаток 2).

Другим шагом одержанні показники підносимо у квадрат. Потім множимо одержані показники на ваговий коефіцієнт, який показує значимість цього параметра в загальному об'ємі вагомих показників. Скористуємося при цьому формулою [9, с. 239]:

(2.2)

де - величина відповідних вагових показників;

- одержані рейтингові оцінки.

Одержав суми множень одержаних вагових коефіцієнтів та оцінок по кожній фірмі ми визначаємо лідерів споживацьких переваг. Таблиця 2.2 показує значення одержаних показників.

Таблиця 2.2. Результати порівняльної рейтингової оцінки споживацьких переваг

Підприємство	Підсумковий показник	Місце
„VD Mais”	0,90	I
ТОВ „Віаком”	0,78	II
ТОВ «СЕА Електронікс»	0,77	III
„Філур Електрик”	0,74	IV
„3TEK”	0,73	V
„АВС”	0,61	VI

Отже, по результатам рейтингового оцінювання лідерами споживацького сподівання є „VD Mais” та „ТОВ „Віаком”. Третє та четверте місця відповідно належать ТОВ «СЕА Електронікс» та „Філур Електрик”. Отже досліджуване підприємство програє за показниками ціни та строку постачання, але має досить великий рівень складу та досить якісну продукцію, що постачається.

Клієнти. Клієнти фірми - промислові підприємства України, Росії, та частково Германії. Зростаючий ринок постачальників електронних компонентів постійно вимагає зниження цін і строків поставок. Зростаючі ціни на сировину ведуть до того, що деяких постійних клієнтів доводиться втримувати за допомогою зниження норми рентабельності продукції.

Крім того, зниження попиту зі сторони стратегічно важливих партнерів, загальне погіршення економічної ситуації в Україні, криза неплатежів можуть в подальшому послужити серйозною проблемою.

Перевізники. Компанія використовує безліч каналів постачання електронних компонентів:

Ю авіа перевезення (TNT, FedEx, UPS, DHL, Hellmann, та ін.) - використовуються при перевезенні товарів незначної ваги, коли найголовнішим критерієм є швидкість постачання та неможливість використання інших способів перевезення (США, Канада, та деякі європейські країни) - більш ніж 40% від загальної маси перевезень;

Ю авто перевезення (Hellmann, Raben, Kuehne&Nagel, та ін.) - використовуються, коли можливо зекономити за рахунок масштабу та коли строк постачання не є більш-менш критичним - 8% від загальної маси перевезень;

Ю морське перевезення (Hellmann, Raben, Kuehne&Nagel, DHL та ін.) - використовується при перевезенні значних багажів, коли можливо зекономити за рахунок масштабу та коли неможливо використовувати інші перевезення завдяки дуже великим вартостям перевезення - 40% від загальної суми перевезень (використовується при постачанні електронних компонентів із Китаю та Тайваню);

Ю поштові перевезення - (EMS, Укрпошта, Canadian Post Service, та ін.) - 2% від загальної вартості постачання - при незначних за вагою перевезеннях та коли термін постачання не є критичним. Цей спосіб постачання є найбільш економним (у декілька разів дешевше ніж авіа - та авто перевезення) але має декілька вад:

§ обмеженість у вазі посилки - до 10 кг.;

§ не всі країни мають поштовий сервіс для використання у постачанні, а якщо й мають, то не мають договору із перевізниками, і тому не досить охоче використовують цей сервіс;

§ дуже великий строк у порівнянні із авіа - та автоперевезеннями;

§ фірма не має договору із поштовими службами і тому не може робити замовлення зі своєї сторони;

§ більш ризикований у плані втрати.

Із вищезазначеними перевізниками компанія має партнерські відносини. Але постійне зростання тарифів перевезення вимушує компанію до постійного пошуку нових шляхів постачання та нових перевізників.

Постачальники. Більше половини з компаній-постачальників розташовані у Китаю. Тому існує певний ризик у постачанні із цього регіону та у якості товарів. Крім того постійний зріст цін на сировину змушує фірму постійно шукати нові шляхи постачання та нових постачальників. Більш того, стратегічно важливі постачальники фірми примушують виконувати певні умови дистриб'юторських контрактів.

Наприклад, такі ключові закордонні фірми-виробники, „Hitano”, „International Rectifier”, „Vishay”, „ST Microelectronics”, та „Molex” потребують постійного підтримання належного рівня складів, що в умовах нестабільного та неплатоспроможного попиту може призвести до накопичування складів та погіршення ситуації із зворотністю оборотних коштів. Такі виробники, як „Tyco Electronics”, „IXYS Semiconductor”, „Wago”, та ін. встановлюють обмеження щодо регіону дистрибуції та обмежують свободу діяльності.

Організація шукає форми взаємовигідного й продуктивного співробітництва зі споживачами й постачальниками на основі стратегічного партнерства. Після того, як належні зв'язки встановлені, особливого значення набуває моніторинг динаміки розвитку відносин і їхнє збереження.

2.2 Структура ТОВ «СЕА ЕЛЕКТРОНІКС»” та організація її управління

Головний офіс фірми розташований у Києві. Фірма має два підрозділи - «SEA Electronics GmbH» у Німеччині та „СЕА Росія” у Росії. На рис. 2.2. вказана продуктова структура із міжнародними відділеннями.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2. Продуктова структура підприємства із міжнародними підрозділами

Така структура має певні переваги з позицій логістичного ланцюга - скорочення витрат за рахунок консолідації вантажів у німецькій та російський філіях. Також така структура допомагає у вирішенні деяких фінансових розрахунках, та полегшує роботу головної фірми та її філій.

Фірма є приватним підприємством із централізованим керуванням, рішення здебільшого приймаються вищим керівництвом без узгодження з менеджерським складом. Менеджерський состав має консультативну роль у системі прийняття рішень.

Головна фірма має також розподіл за функціональними підрозділами, тобто крім продуктової структури фірма має також розподіл за функціональними підрозділами (рис. 2.3).

Традиційні блоки компанії - це відділи продаж, відділ ЗЕД та постачання, митний відділ, фінансовий відділ, та митний відділ.

Персонал фірми „СЕА” у Києві складається із 100 персон:

Ю відділ маркетингу та продаж - 27 персон, із них: електронні компоненти - 17 менеджерів; вимірювальне обладнання - 3 менеджера; промислові комп'ютери - 2 персони; електротехнічне обладнання - 3 персони; паяльне обладнання - 2 персони.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.3. Функціональна структура фірми «СЕА Україна»

Ю відділ імпорту та логістики - 10 персон, розподілені за регіонами та групами товарів (північна Америка та Канада, Європа (окремий менеджер на активні та на пасивні елементи та електротехніку), Азія (окремий менеджер на активні та пасивні елементи), окрім того є менеджер, який займається постачанням із України та Росії (крізь мережу інших дистриб'юторів з метою скорочення строку на доставку та величини партії);

Ю митний відділ - 5 персон, (три митних брокера, розподілені за митними пунктами (Бориспіль, FedEx, TNT, UPS, Укрпошта, EMS, та ін.), а також два декларанта);

Ю відділ якості та технічної підтримки - 8 персон (технічні спеціалісти, відповідальні за якість продукції та бренд-менеджери, відповідальні за підтримку у технічних та комерційних питаннях);

Ю склад - 11 персон (у тому числі начальник складу, обслуговуючий персонал та два водія);

Ю служба охорони - 3 чоловіка;

Ю секретарі - 3 персони, відповідальні за вхідну та вихідну документацію та дзвінки.

Ю фінансовий відділ - 6 персон, у тому числі: головний бухгалтер, бухгалтер по ЗЕД (відповідальний по розрахункам із закордонними партнерами), бухгалтер по взаємостосункам із покупцями, молодші бухгалтери по первинній документації;

Ю видавничий дім ”Радіоаматор” - 10 персон. Сфера діяльності - випуск журналів „Радіоаматор”, ”Радіокомпоненти”, „Електрик” - журналів, які займаються проблематикою високотехнологічних розробок у різних галузях народного господарства; випуск тематичної рекламної продукції, каталогів продукції, брошур для участі у виставках, та ін.;

Ю відділ IT - технологічної підтримки - 4 персони (відповідальні за внутрішню базу даних, за інформаційну підтримку та безпеку електронної кореспонденції, а також за розробку власної web- сторінки у мережі Internet - www.sea.com.ua);

Ю виробництво - 13 персон - окремий підрозділ, який займається виробництвом осцилографів, джерел живлення, світлофорів та контролерів, бездротових GSM мікропроцесорів та лічильників електроенергії.

Така структура має класичний вид. Конкретні характеристики і риси діяльності відповідають найбільш важливим напрямам діяльності усієї організації.

Зробимо більш детальний аналіз скалярного ланцюга делегування повноважень організаційної структури (рис. 2.4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.4. Скалярний ланцюг делегування повноважень

Накази стосовно усіх напрямків діяльності надходять від генерального директора. Комерційний директор розподіляє повноваження через начальників відділів продаж, ЗЕД, фінансового відділу, митного відділу та начальнику складу. Далі по скалярному ланцюгу повноважень начальники відділів розподіляють повноваження до персоналу відділів. Це класична схема розподілу повноважень із централізованим керуванням.

За такої структури при всіх перевагах існує декілька недоліків. Найбільший недолік - у взаємостосунках між підрозділами. Наприклад, між відділом ЗЕД та між відділом продаж, відділом продаж та складом, відділом ЗЕД та складом, митним відділом, та відділом ЗЕД.

Деякі менеджери по продажах роблять замовлення, обґрунтовуючись тільки на попит, не ґрунтуючись на можливості поставки даних компонентів. Виникає парадокс між необхідністю поставки даного компонента і його вартістю.

Крім того, труднощі у поставці деяких компонентів полягають у тому, що пропоновані класиками-теоретиками менеджменту математичні формули й необхідні розрахунки, не можуть бути застосовані у зв'язку з тим, що попит деяких клієнтів не можна завчасно спрогнозувати.

Доповнимо аналіз структури підприємства фінансовим аналізом за допомогою аналізу балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, та аналізу фінансових коефіцієнтів.

2.3 Аналіз фінансово-господарського стану ТОВ „СЕА Електронікс”

У табл. 2.2. наданий скорочений баланс ТОВ „СЕА Електронікс” за три роки.

Табл.2.3. Баланс ТОВ „СЕА Електронікс”

АКТИВ	01.01.2007 тис. грн.	01.01.2008 тис. грн.	01.01.2009 тис. грн.
І. Необоротні активи:	308120	262206	250360
Будівля, споруди (початкова вартість)	430420	394920	394920
Накопичена амортизація	145300	155714	167560
Будівля, споруди (залишкова вартість)	285120	239206	227360
Інвестиції	23000	23000	23000
ІІ. Оборотні активи:	507500	593788	964137
Грошові кошти та їх еквіваленти	45300	71007	72893
Ринкові цінні папери	24200	54200	14200
Дебіторська заборгованість	243000	291648	616504
Товарно-матеріальні засоби	195000	176933	260540
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	12000	11000	10000
Баланс	827620	866994	1224497
ПАСИВ	01.01.2007 тис. грн.	01.01.2008 тис. грн.	01.01.2009 тис. грн.
І. Власний капітал:	322000	395092	420318
Статутний капітал	240000	240000	240000
Додатковий вкладений капітал	12000	12000	12000
Нерозподілений прибуток	70000	143092	168318
ІІ. Довгострокові зобов'язання	120000	115000	110000
Довгостроковий банківський кредит	40000	35000	30000
Інші довгострокові зобов'язання	80000	80000	80000
ІІІ. Короткострокові зобов'язання	385620	356902	694179
Кредиторська заборгованість	324000	139019	448707
Векселі до видачі	25600	37600	32600
Нараховані зобов'язання	21200	133672	187632
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	5000	5000	5000
Податкова заборгованість	9820	41611	20240
Баланс	827620	866994	1224497

Насамперед по балансу підприємства видно, що це торгівельне підприємство: в оборотних активах відсутня стаття недовершеного виробництва й готової продукції. Також по великій частці дебіторської заборгованості видно, що це підприємство оптової торгівлі.

Проаналізуємо зміну величини статей балансу за допомогою горизонтального аналізу балансу (додаток 3).

Як видно з підрахунків відбувався зріст активу на 393,74 тис. грн. у 2007 (4,8%) та на 3575,03 тис. грн. (41,2%) у 2008 роках. Це відбулося за рахунок приросту оборотних активів на 862,88 тис. грн. або 17,0% у 2007 та на 3703,79 тис. грн. (62,4%) у 2008 році і зменшення вартості необоротних активів на 459,14 тис. грн. або на 14,9% у 2007 та на 118,46 тис. грн. або на 4,25% у 2008 році.

Збільшення величини оборотних коштів відбулося головним чином за рахунок збільшення всіх статей оборотних коштів в 2008 році.

Внаслідок вдалих продажів у підприємства за період вдвічі звеличилась величина нерозподіленого прибутку й зменшилась величина кредиторської заборгованості. В 2008 році зріст необоротних активів відбувся за рахунок збільшення дебіторської заборгованості.

Цього року також відбувається збільшення товарно-матеріальних запасів при одночасному зменшенні коштів, що може свідчити про погіршення продажів та завантаження складів, у зв'язку із чим підприємство змушене пропонувати клієнтам товари в кредит.

У таблиці 2.4. вказана величина матеріальних запасів за 2008 рік. Отже як бачимо, найбільша частина запасів перепадає на активні та пасивні електронні компоненти.

Табл. 2.4. Структура матеріальних запасів за 2008 рік

Група товарів	Річний обсяг запасів, тис. грн.	Частка у річному обсязі, %
Активні електронні компоненти	1195,88	45,9
Пасивні електронні компоненти	693,04	26,6
Вимірювальне обладнання	294,41	11,3
Промислові комп'ютери	343,91	13,2
Паяльне устаткування	78,16	3,0
Всього	2605,40	100

Як видно з додатка 3 збільшення товарних запасів привело до збільшення частки собівартості в загальній долі витрат фірми.

Недолік грошових ресурсів підприємство компенсує вдвічі збільшуючи кредиторську заборгованість. У наслідок цього у структурі фірми відбулося зменшення частки власного капіталу й збільшення частини зобов'язань.

Зменшення величини необоротних активів відбулося за рахунок їх переоцінки.

Величина передплачених видатків, яка складала на 01.01.2007 року 120 тис. грн. щороку зменшується у наслідок щорічного списання на собівартість проданих товарів на суму 10 тис. грн.

У табл. 2.5 наданий звіт про фінансові результати ТОВ „СЕА Електронікс”.

Табл. 2.5. Звіт про фінансові результати ТОВ „СЕА Електронікс”

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ	01.01.2008 тис. грн.	01.01.2009 тис. грн.
Виручка	24304,00	26804,50
Собівартість продукції	19976,01	21976,76
Валовий прибуток	3985,85	4540,69
Адміністративні затрати	1336,72	1876,32
Маркетингові затрати	1458,24	2144,36
Операційний прибуток	1190,89	520,01
Прибуток/збиток від продаж активів	73,00	43,60
Дивіденди одержані	5,00	34,00
Прибуток до сплати процентів та податків	1268,89	597,61
Відсотки по довгостроковому кредиті банку	112,00	98,00
Відсотки по іншому довгостроковому боргу	15,00	15,00
Прибуток до податку на прибуток	1141,89	484,61
Податок на прибуток	285,47	121,15
Чистий прибуток	856,42	363,46
Нерозподілений прибуток на початок періоду	700,00	1430,92
Чистий прибуток за період	856,42	363,46
Чистий прибуток у розпорядженні власників	1556,42	1794,38
Грошові дивіденди власникам підприємства	382,10	326,49
Нерозподілений прибуток на кінець періоду	1174,32	1467,89
ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ	01.01.2008 тис. грн.	01.01.2009 тис. грн.
Матеріальні затрати	12818,75	13638,36
Оплата прямої праці	3159,52	3752,63
Амортизація	342,14	287,05
Виробничі накладні витрати	3655,60	4298,72
Разом	19976,01	21976,76

Величина нарахованих зобов'язань на 01.01.2008 року збільшилася більш ніж у 5 разів (530,53%). Швидше за все, це пов'язано зі зростанням заборгованості у виплаті відсотків і дивідендів, а також зі зростанням заборгованості в заробітній платі, збільшеній за рік чисельності персоналу й розбіжністю границь облікового циклу й календарних дат виплат персоналу. На 01.01.2009 року стан більш-менш стабілізується, хоча спостерігається зріст.

З додатку 4 видно, що збільшення собівартості відбулося меншими темпами, ніж приріст виручки (10,02% проти 10,29%), що посприяло збільшенню валового доходу на 13,92%. За рік величина операційного прибутку знизилася на 670,88 тис. грн. або 229,01% (структурна зміна -2,96%).

Така зміна в першу чергу зв'язана зі звеличенням адміністративних витрат на 539,60 тис. грн., або на 40,37% (структурна зміна - 1,5%), та маркетингових витрат на 686,12 тис. грн., або 47,05% (структурна зміна - 2,0%), при тому, що валовий прибуток звеличився всього на 554,84 тис. грн., або на 13,92%.

Керівництву підприємства варто дуже уважно поставитися до зміни цих двох показників. Зрослі адміністративні витрати можуть свідчити про неефективну роботу менеджменту підприємства, або про роздутий управлінський апарат. Зрослі маркетингові витрати можуть у свою чергу свідчити про неефективність рекламно-пропагандистської діяльності.

Збиток від інвестиційної діяльності (від переоцінки активів) також збільшив тяжке становище, яке не зміг навіть поліпшити прибуток від фінансової діяльності (дивіденди отримані).

У наслідок цих негативних змін відбулося зниження чистого прибутку на 492,96 тис. грн. або на 235,63% (зміна в структурі -2,17%). Норма розподілу прибутку зменшилася. Якщо на 01.01.2008 вона становила 24,55%, то на 01.01.2009 вона стала становити 18,19%.

Аналізуючи другий розділ звіту можливо бачити, що за 2008 рік відбувся структурний зріст витрат на оплату праці й виробничих накладних витрат та зменшення матеріальних витрат та амортизації. Операційним менеджерам варто приділити особливу увагу на зниження цих двох параметрів.

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про надходження й вибуття коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної й фінансової. Хоча кожне підприємство має характерні риси, але будь-яка його діяльність може бути віднесена до одного із зазначених видів.

Операційна діяльність -- це основна діяльність підприємства з виробництва продукції (робіт, послуг) і торгівлі покупними товарами, а також будь-яке допоміжне виробництво, що обслуговує основну діяльність. Інвестиційна діяльність -- це операції підприємства по придбанню й продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів. Фінансова діяльність -- це сукупність операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного або позикового капіталу.

Чисті надходження й видатки коштів за звітний період визначають як алгебраїчну суму відповідно надходжень і видатків у результаті операційної, інвестиційної й фінансової діяльності.

При корегуванні статей оборотних коштів віднімаємо їх приріст за період із чистого прибутку, а їх зменшення за період - додаємо до чистого прибутку. При коректуванні короткострокових зобов'язань їхнє збільшення за період додаємо до чистого прибутку.

Зменшення інвестиційної й фінансової діяльності додаємо до чистого прибутку, а приріст - віднімаємо із чистого прибутку.

Амортизаційні витрати входять у витрати підприємства за звітний період, але вони не пов'язані з грошовими платежами, і їхня величина повинна бути додана до чистого прибутку при коректуванні її в чистий грошовий потік від операційної діяльності.

Як видно з табл. 2.6, основна частина коштів отримана підприємством за рахунок його основної діяльності: чистого прибутку, амортизації, зменшення величини товарно-матеріальних запасів у 2007 році та ринкових цінних паперів і збільшення величини кредиторської заборгованості у 2008 році, нарахуваннях зобов'язань і заборгованості по податках.

Також збільшенню чистого грошового потоку сприяла інвестиційна діяльність.

Зменшенню коштів сприяло збільшення дебіторської заборгованості, товарно-матеріальних засобів (у 2008 році), погашення кредитів і дивіденди, виплачені власникам.

Табл. 2.6. Горизонтальний аналіз звіту про рух грошових коштів фірми „СЄА”

1. Кошти від основної діяльності:	01.01.2008 Сума, тис. грн.	01.01.2009 Сума, тис. грн.	Абсолютні зміни	Відносні зміни, %
Чистий прибуток	856,42	363,46	-492,96	-57,56
Амортизація	104,14	118,46	14,32	13,75
Грошові потоки за рахунок зміни оборотних коштів
Ринкові цінні папери	-300,00	400,00	700,00	233,33
Дебіторська заборгованість	-486,48	-3248,56	-2762,08	-567,77
Товарно-матеріальні засоби	180,67	-836,07	-1016,74	-562,76
Витрати майбутніх періодів	10,00	10,00	0,00	0,00
Грошові потоки за рахунок зміни короткострокових зобов'язань
Кредиторська заборгованість	-1849,81	3096,88	4946,69	267,42
Векселі до видачі	120,00	35,46	-84,54	-70,45
Нараховані зобов'язання	1124,72	539,60	-585,12	-52,02
Поточна частина довгострокового боргу	-	-	-	-
Заборгованість по податках	317,91	-213,71	-531,62	-167,22
РАЗОМ кошти від основної діяльності:	77,57	265,51	187,95	242,30
2. Кошти від інвестиційної діяльності:
Придбання/продаж основних коштів	459,14	118,46	-340,68	-74,20
РАЗОМ кошти від інвестиційної діяльності:	459,14	118,46	-340,68	-74,20
3. Кошти від фінансової діяльності:
Одержання довгострокового кредиту	-	-	-	-
Дивіденди одержані	5,00	34,00	29,00	580,00
Погашення кредитів	-50,00	-50,00	0,00	0,00
Дивіденди виплачені	-382,10	-326,49	55,62	-14,56
РАЗОМ кошти від фінансової діяльності	-427,10	-342,49	84,62	19,81
РАЗОМ чиста зміна коштів за період	109,61	41,49	-68,12	-62,15

Аналізуючи табл. 2.6 можливо побачити, що результуючий грошовий потік зменшився на 68,12 тис. грн. або на 62,15%%. Таке зниження стало головним чином результатом зменшення величини проданих активів (інвестиційної діяльності підприємства) на 340,68 тис. грн. або на 74,20%.

Положення трохи стабілізувало збільшення коштів від основної діяльності на 187,95 тис. грн. або на 240,30% і коштів від фінансової діяльності на 84,62 тис. грн. або на 19,81%.

У цілому таку діяльність не можливо назвати позитивною, тому, що значну частину грошового припливу становлять кошти від продажу активів і нарахованих зобов'язань.

Для більш детального розгляду діяльності підприємства аналіз господарської діяльності підприємства за допомогою аналізу балансу, аналізу звіту про фінансові результати й звіту про рух грошових коштів слід доповнити аналізом за допомогою фінансових коефіцієнтів.

Основні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства: коефіцієнти ліквідності (поточної платоспроможності); коефіцієнти платоспроможності (структури капіталу); показники ділової активності (оборотності); показники рентабельності (прибутковості).

Коефіцієнти ліквідності відображають здатність підприємства вчасно оплатити свою короткострокову заборгованість, мобілізувавши ліквідні активи. Розраховують ці коефіцієнти залежно від терміновості погашення боргу:

Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності або коефіцієнт покриття (Current Ratio) - це відношення оборотних активів до короткострокових зобов'язань. Цей показник має намір показати захищеність власників текучих боргових зобов'язань від загрози відмови від платежу.

Аналізуючи табл. 2.7 треба сказати, що показники лишаються у нормі загальноприйнятих міжнародних стандартів (від 1 до 2, іноді до 3). У 2005 році спостерігалося найвище значення показника.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - найбільш жорстка оцінка ліквідності, має допущення, що дебіторська заборгованість також не може бути погашеною вчасно задля задоволення потреб короткострокових кредиторів. Міжнародна норма цього показника - 0,2 - 0,25. Як ми бачимо, значення цього показника у перший та останній рік значно нище норми.

Коефіцієнт термінової ліквідності (“Acid test” (Quick ratio)) - це більш жорстка оцінка ліквідності підприємства, що показує відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення + чиста дебіторська заборгованість) до короткострокових зобов'язань. За останні два роки значення цього коефіцієнта знаходиться на рівні міжнародних стандартів (1 та вище).

Табл. 2.7. Коефіцієнти ліквідності „СЕА Електронікс”

Показник	на 01.01.2007	на 01.01.2008	Зміна показника	на 01.01.2009	Зміна показника
Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності = (Оборотні кошти (активи) / короткострокові зобов'язання)	1,32	1,66	0,35	1,39	-0,27
Коефіцієнт термінової ліквідності = (Грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення + чиста дебіторська заборгованість) / короткострокові зобов'язання)	0,81	1,17	0,36	1,01	-0,15
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (= Грошові кошти / Короткострокові зобов'язання)	0,18	0,35	0,17	0,13	-0,23
Чистий (функціонуючий) капітал (= Оборотні кошти - короткострокові зобов'язання), тис. грн.	1 218,80	2 368,86	1150,06	2 699,58	330,72

Чистий (функціонуючий) капітал або власні оборотні кошти - показує частину коштів, приналежних підприємству в його поточних активах та є однією із характеристик фінансової стійкості. Цей показник у підприємства з року в рок збільшується.

Існують також додаткові коефіцієнти в оцінці ліквідності та платоспроможності - це коефіцієнт маневровості власних оборотних коштів та коефіцієнт покриття запасів (табл. 2.8).

Коефіцієнт маневровості власних оборотних коштів - показує яка частина власних оборотних коштів (функціонуючого капіталу) приходиться на найбільш мобільну частину текучих активів - грошові кошти. Зменшення цього показника показує на уповільнення погашення дебіторської заборгованості або на більш жорсткі умови товарного кредиту зі сторони постачальників та підрядників.

Коефіцієнт покриття запасів - характеризує ту частину запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Як бачимо, значення цього показника та значення більш м'якого показника (коефіцієнта покриття запасів нормальними джерелами покриття) достатньо великі (більш ніж міжнародний стандарт, який дорівнює 0,5).

Табл. 2.8. Показники маневровості та покриття „СЕА Електронікс”

Показник	на 01.01.2007	на 01.01.2008	Зміна показника	на 01.01.2009	Зміна показника
Коефіцієнт маневровості власних зворотних коштів (= Грошові кошти / функціонуючий капітал)	0,37	0,30	-0,07	0,27	-0,03
Ккоефіцієнт покриття запасів (= Чистий капітал / Запаси)	0,63	1,34	0,71	1,04	-0,30
Коефіцієнт покриття запасів нормальними джерелами покриття (= Чистий капітал + короткострокові зобов'язання / Запаси))	2,60	3,36	0,75	3,13	-0,22

Таким чином ми бачимо, що підприємство досить непогано справляється із короткостроковими зобов'язаннями. Хоча існує занадто мале значення показника абсолютної ліквідності, та керівництво це частково компенсує балансуванням дебіторською та кредиторською заборгованістю.

Коефіцієнти ділової активності (Activity ratios) ще відомі як коефіцієнти оборотності (Efficiency or turnover ratios) показують ефективність користування фірмою своїми активами.

Коефіцієнт оборотності активів (Assets turnover ratio - ATR) або коефіцієнт трансформації - відношення виручки від реалізації до середньорічної величини активів - характеризує ефективність використання фірмою усіх ресурсів, показує скільки разів за рік відбувається повний цикл виробництва та обороту.

На початок 2008 року маємо такі дані:

ATR = обороту

Період обороту = днів

На початок 2009 року:

ATR = обороту

Період обороту = дні.

Як бачимо, показник оборотності зменшився, а період обороту звеличився, що негативно характеризує діяльність підприємства у цілому.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Receivable turnover ratio - RTR) дозволяє виявити структуру та стан дебіторської заборгованості. Він вираховується як відношення виручки від реалізації до середньорічної величини дебіторської заборгованості.

На початок 2008 року маємо такі дані:

RTR = обороту.

Період обороту = день.

На початок 2009 року:

RTR = обороту.

Період обороту = дні.

Показник оборотності зменшився, а період обороту звеличився, що негативно характеризує діяльність підприємства у відношенні до дебіторів. Але частково звеличившийся обсяг виручки пояснює це - підприємство звеличило обсяг продаж за рахунок продаж у кредит.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Payable turnover ratio - PTR) - відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості кредиторської заборгованості; показує, скільки підприємству треба оборотів для покриття виставлених їй рахунків.

На початок 2008 року маємо такі данні:

PTR = обороту.

Період обороту = дні.

На початок 2009 року маємо такі данні:

PTR = обороту

Період обороту = днів.

Відносне зменшення показника дебіторської заборгованості дорівнює 1,54 , а відносне зменшення показника кредиторської заборгованості дорівнює 1,15 . Порівняння цих двох показників показує, за рахунок чого підприємство частково компенсує звеличившийся показник дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів (Inventory turnover ratio - ITR) розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості запасів.

На початок 2008 року маємо такі дані:

ITR = обороту.

Період обороту = дні.

На початок 2009 року маємо:

ITR = обороту

Період обороту = днів.

Зменшення оборотності запасів негативно позначається на діяльності підприємства і приводить до звеличення нереалізованої продукції та завантаження складів.

Тривалість операційного циклу (Commitment of cash for purchases - CCP) - тривалість часу від закупок та матеріалів, які необхідні підприємству до одержання коштів за вироблений товар. Розраховується даний показник наступним чином (у днях):

CCP = ITR + RTR (2.1)

На початок 2008 року:

ITR = 34 + 41 = 75 днів.

На початок 2009 року:

ITR = 37 + 62 = 99 днів.

Тривалість фінансового циклу або обороту грошових коштів (Cash cycle) - тривалість часу між фактичною оплатою закупок сировини та матеріалів та отриманням грошових коштів в оплату за реалізовані товари. Він розраховується:

CC = ITR + RTR - PTR (2.2)

На початок 2008 року:	На початок 2009 року:
ITR = 74 - 43 = 31 день.	ITR = 86 - 49 = 37 днів.

Звеличення операційного та фінансового циклу свідчить про той негативний факт, що потреба в поточних активах звеличилась за рахунок зрослих товарно-матеріальних коштів та дебіторської заборгованості.

Коефіцієнти рентабельності показують, наскільки прибуткова діяльність підприємства. Ці коефіцієнти розраховуються як відношення одержаного прибутку до затрачених коштів, або як відношення одержаного прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Рентабельність активів (ROA - Return on Assets) розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів. Цей показник показує, скільки треба було власнику грошових одиниць, щоб отримати одиницю чистого прибутку, незалежно від джерела одержання цих коштів.

На початок 2008 року маємо такі дані:

ROA =

На початок 2009 року:

ROA =

Отже бачимо, значення цього показника значно знизилося та свідчить про погіршання конкурентоспроможності підприємства. Але для більш повного аналізу треба мати дані інших підприємств у галузі.

Рентабельність реалізації (PRS - Profitability in Relation to Sales) - розраховується як відношення валового доходу до виручки. Цей показник показує ефективність поточної діяльності підприємства та обґрунтованість його цінової політики.

На початок 2008 року маємо такі дані:

PRS =

На початок 2009 року маємо:

PRS =

Невелике звеличення цього показника свідчить на стійкість його цінової політики. Для більш детального аналізу використовують коефіцієнт чистої рентабельності реалізації (NPM - Net Profit Margin), який розраховується як відношення чистого прибутку до виручки.

На початок 2008 року маємо такі дані:

NPM =

На початок 2009 року:

NPM =

Погіршення коефіцієнта чистої реалізації відбулось переважно за рахунок зростання адміністративних та маркетингових затрат.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Return on Equity - ROE) дозволяє виявити ефективність використання капіталу. Вираховується як відношення чистого прибутку до середньорічної суми власного капіталу.

На початок 2008 року маємо такі дані:

ROE =

На початок 2009 року:

ROE =

На таке зниження більш за все мало владу зниження операційного прибутку. Керівництво має зробити такі висновки: якщо на початок 2007 року кожна вкладена гривня приносила 24 копійки, то на початок 2008 року - всього 9 копійок.

Метод Du Pont Company - допоміжний метод за допомогою якого доходність активів вичислюється за допомогою наступної формули:

За 2007 рік:	10,11 = 3,52 х 2,87
За 2008 рік:	3,48 = 1,36 х 2,56

Як варіант можливо вирахувати рентабельність власного капіталу:

(2.3)

На 01.01.2008 : 23,89 = 3,52 х 2,87 х = 3,52 х 2,87 х 2,36

На 01.01.2009: 8,91 = 1,36 х 2,56 х = 1,36 х 2,56 х 2,56

За допомогою цього методу можливо побачити за рахунок чого зменшилась величина доходності активів. Ми можемо бачити, що ця величина зменшилася здебільшого за рахунок зменшення доходності реалізації, а також в менший мірі за рахунок оборотності активів.

Показники структури капіталу показують захищеність інтересів кредиторів та інвесторів, маючих довгострокові вкладення у фірму. Коефіцієнт власності характеризує частку власного капіталу в структурі капіталу підприємства. Як свідчать дані табл. 2.9 найліпший показник був на початок 2008 року, найгірший - на початок 2009 року.

Табл. 2.9. Показники структури капіталу підприємства „СЕА”

Показник	на 01.01.2007	на 01.01.2008	Зміна показника	на 01.01.2009	Зміна показника
1. Коефіцієнт власності (= власний капітал / підсумок балансу)	0,47	0,54	0,06	0,40	-0,14
3. Коефіцієнт заборгованості (= заборгованість / підсумок балансу)	0,53	0,46	-0,06	0,60	0,14
2. Коефіцієнт фінансової залежності (= заборгованість / власний капітал)	1,11	0,86	-0,25	1,50	0,63
4. Плече фінансового важеля (= загальна заборгованість - кредиторська заборгованість / власний капітал)	0,28	0,57	0,28	0,58	0,02
5. Коефіцієнт захищеності кредиторів (= Прибуток до сплати відсотків та податків / відсотки за кредит)	х	9,99	х	5,29	-4,70
6. Відношення заборго-ваності до капіталізації (= довгострокова заборгова-ність / довгострокова за-боргованість + власний ка-пітал)	0,11	0,09	-0,02	0,08	-0,01

Коефіцієнт заборгованості (Debt-to-Total Assets Ratio) - показник, зворотний попередньому показнику. У останній рік значення цього показника досягло найгіршого значення.

Коефіцієнт фінансової залежності характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик. Високий рівень (вище за 1) показує потенційну загрозу появи дефіциту грошових коштів та загрози банкрутства. Як бачимо із показань таблиці 2.9, підприємство у 2007 році поставило свою діяльність у дуже небезпечне становище.

Плече фінансового важеля - більш жорсткий показник, який виключає кредиторську заборгованість із загальної частки заборгованості. Цей показник у підприємства також має дуже низьке значення.

Коефіцієнт захищеності кредиторів (або покриття процента) характеризує рівень захищеності кредиторів від невиплати відсотків за кредит. Він розраховується як відношення суми чистого прибутку до сплати відсотків по кредитам та податку на прибуток до суми виплат по виплаті відсотків за кредит. Цей показник майже вдвічі зменшився, що дуже погано характеризує діяльність підприємства.

Відношення заборгованості до капіталізації (Long-term-debt-to-total-capitalization ratio) - показник, який показує відношення довгострокової заборгованості до суми довгострокової заборгованості та власного капіталу. Цей показник розкриває найбільш критичну картину риску підприємства при використанні залучених коштів. У підприємства цей показник зменшується за рахунок звеличення суми власного показника.

Норма виплачених дивідендів - указує, яка частина чистого прибутку була відрахована на виплату дивідендів. Розраховується він як відношення суми грошових виплат власникам до чистого прибутку у розпорядженні власників.

(2.5)

Для „СЕА” маємо такі показники на 01.01.2008 року:

На 01.01.2009 року частка виплачених дивідендів змінюється:

Отже переважну долю прибутку підприємство реінвестує на розвиток підприємства. За рік відбулося змінення показника норми дивіденду. Частково доля виплачених дивідендів зменшилася по ваді зменшеного чистого прибутку.

Отже, як ми вже відзначали, підприємство має проблеми з урахуванням товарно-виробничих запасів, дебіторської заборгованості, у наслідок чого зросла доля кредиторської заборгованості, та більші проблеми з урахуванням адміністративних та маркетингових витрат, слід чого постійно бракує грошових коштів.

2.4 Висновки до розділу 2

Отже, як ми вже відзначали, підприємство має проблеми з урахуванням товарно-виробничих запасів, дебіторської заборгованості, у наслідок чого зросла доля кредиторської заборгованості, та більші проблеми з урахуванням адміністративних та маркетингових витрат, слід чого постійно бракує грошових коштів.