Організація управлінської праці на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Інститут вищої кваліфікації

Кафедра економіки, менеджменту та маркетингу

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент»

на тему

Організація управлінської праці на підприємстві

Слухачки 3-го року навчання

Центру післядипломної освіти

та магістерських програм ОКР «магістр»

професійного спрямування

«Менеджмент організацій на ринку товарів і послуг»

Годованюк Марії Олександрівни

Науковий керівник

кандидат економічних наук, доцент

Шклярук Катерина Семенівна

Київ 2014



ВСТУП

Актуальність теми. Під час становлення і розвитку ринкових відносин будь-який суб'єкт господарювання змушений функціонувати та розвиватися в умовах нестабільного зовнішнього середовища (значна конкуренція, коливання попиту та пропозиції, вільне ціноутворення тощо), тоді як внутрішні умови його життєдіяльності перебувають у відносно стабільному стані.

Природно виникає необхідність адаптації внутрішніх умов діяльності підприємства до зовнішніх факторів, що динамічно змінюються. Це обумовлює вибір процесу цілеспрямованої структуризації способів виконання робіт і приведення структури управління у відповідність із принципами розподілу праці, чіткого функціонального визначення, розмежування повноважень і контролю за виконанням рішень.

Структура управління виступає формою організації управлінської праці, яка відіграє особливу роль у діяльності кожного підприємства. Безпосередньо не створюючи матеріальних благ або послуг, управлінський персонал суттєво впливає на всі чинники виробництва (матеріальні, фінансово-економічні, людські, інформаційні та ін.), приймає важливі управлінські рішення для досягнення найбільших обсягів виробництва за найменших витрат.

Ефективна організація управлінської праці є важливим завданням менеджерів усіх рівнів, оскільки забезпечує успішне функціонування, динамічний розвиток і стійке становище підприємства на ринку. Вона сприяє економії часу на виготовлення одиниці продукції, раціональному використанню засобів і предметів праці, що підвищує її продуктивність, знижує собівартість продукції, збільшує рентабельність виробництва.

Крім того, правильна організація управлінської праці істотно впливає на обґрунтований розподіл обов'язків усередині управлінського апарату, впровадження технічних і організаційних нововведень на підприємстві тощо.

Отже, вивчення питань організації управлінської праці та визначення шляхів її вдосконалення в умовах конкретного підприємства має без сумніву актуальне і важливе значення.

Варто зазначити, що розгляду певних аспектів організації управлінської праці та пошуку шляхів підвищення її ефективності присвячені дослідження ряду вітчизняних економістів, зокрема, Л.В. Балабанової, М.Д. Виноградського, М.М. Єрмошенка, Г.В. Осовської, Л.І. Скібіцької, А.В. Шегди та інших.

Аналіз наукової літератури, публікацій і досліджень фахівців економічної науки свідчить, що зазначена вище проблематика потребує подальшого опрацювання з урахуванням особливостей функціонування вітчизняних підприємств у сучасних умовах розвитку економіки.

Метою цієї курсової роботи є узагальнення і систематизація теоретичних основ організації управлінської праці, дослідження її ефективності на конкретному вітчизняному підприємстві (на прикладі ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс», м. Київ), визначення шляхів удосконалення організації управлінської праці на цьому підприємстві в сучасних економічних умовах.

Для досягнення мети курсової роботи було вирішено такі завдання:

· з'ясувати сутність та особливості управлінської праці;

· розглянути зміст і основні напрямки наукової організації управлінської праці;

· уточнити основи організаційно-правової регламентації управлінської праці на підприємстві;

· дослідити організацію управлінської праці в ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» та її вплив на економічну діяльність цього підприємства;

· визначити шляхи вдосконалення організації управлінської праці на досліджуваному підприємстві.

Об'єктом дослідження є управлінська діяльність у ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс».

Предмет дослідження - організація управлінської праці в ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» та шляхи її вдосконалення.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному:

· на основі аналізу різнопланових джерел узагальнено та систематизовано теоретичні основи управлінської праці на підприємстві;

· на основі аналізу організації управлінської праці на конкретному підприємстві запропоновано шляхи її вдосконалення в сучасних умовах трансформації економіки.

Методологічною основою проведеного дослідження стала сукупність таких методів пізнання економічних процесів і явищ, як: системний підхід (полягає у розгляді об'єкта дослідження як системи, що об'єднує певну множину взаємодіючих елементів в єдине ціле); метод індукції та дедукції (полягає у забезпеченні діалектичного зв'язку часткового, загального і окремого в об'єкті дослідження); метод узагальнення (для узагальнення і систематизації теоретичних основ організації управлінської праці); метод аналізу і синтезу (для дослідження системи організації управлінської праці на певному підприємстві); статистичний і порівняльний методи економічного аналізу (для аналізу впливу організації управлінської праці на економічну діяльність досліджуваного підприємства) та інші.

Запропоновані автором курсової роботи шляхи вдосконалення організації управлінської праці в ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» сприятимуть зростанню мотивації менеджерів усіх рівнів управління до продуктивної діяльності, що позитивним чином позначиться на підвищенні ефективності функціонування підприємства, зростанні показників його прибутковості та фінансової стійкості. Після конструктивної апробації запропоновані пропозиції можуть бути запроваджені на інших вітчизняних підприємствах.

Результати проведеного дослідження створюють певну основу для подальшого розвитку теоретичних і прикладних питань удосконалення організації та мотивації праці управлінського персоналу; можуть бути використані при розробці корпоративної політики менеджменту, спрямованої на забезпечення найбільших обсягів виробництва з одночасною мінімізацію витрат на управлінську і виробничу діяльність підприємства.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ

ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Сутність та особливості управлінської праці

В умовах ринкової економіки кожний суб'єкт господарювання самостійно розробляє стратегію свого розвитку, ухвалює відповідні рішення, застосовує необхідні для їх реалізації засоби, наймає працівників, вирішує багато структурних питань (у т.ч. зі створення, злиття чи ліквідації підприємства, реорганізації його організаційної структури управління і виробництва) тощо. Це вимагає значного розширення сфери управління, яке у ході розподілу, спеціалізації та кооперації суспільної праці виокремилося в специфічний вид людської діяльності [8].

Управлінська діяльність являє особою сукупність скоординованих дій і заходів, спрямованих на досягнення певних цілей у межах підприємства. Важливою формою управлінської діяльності, крім пізнання і спілкування, є управлінська праця, яка безпосередньо не створює певних матеріальних благ, але здійснює суттєвий регульований вплив на процес виробництва, забезпечуючи необхідні умови для його розвитку. Продуктом управлінської праці є управлінські рішення, а не товари і послуги. Участь у створенні певних споживчих вартостей відбувається опосередковано, через працю інших осіб.

В сучасній економічній літературі існує чимало підходів до визначення сутності управлінської праці, найбільш поширеними з яких є такі [11]:

Ш управлінська праця як вид людської діяльності, в якій відображається реальна взаємодія об'єктивних і суб'єктивних факторів суспільної діяльності індивідів;

Ш управлінська праця як вид суспільної праці, що забезпечує цілеспрямовану і скоординовану діяльність кожного окремого учасника спільного трудового процесу та трудового колективу підприємства в цілому;

Ш управлінська праця як специфічний вид розумової діяльності із забезпечення ефективної роботи керованої системи, що вимагає від виконавців значних нервово-психологічних зусиль та активізації психологічних процесів;

Ш управлінська праця як невід'ємна складова процесу управління, спрямованого на координацію спільних зусиль трудового колективу для досягнення запланованих результатів діяльності підприємства;

Ш управлінська праця як творча трудова діяльність адміністративно-управлінського персоналу, що пов'язана з координацією та регулюванням діяльності підлеглих шляхом перетворення інформації в управлінські рішення.

Враховуючи зазначене, на думку автора, під управлінською працею на підприємстві слід розуміти організовану, планомірну, зі значним творчим наповненням і високим рівнем розумових навантажень, трудову діяльність адміністративно-управлінського персоналу з виконання функцій управління, підготовки і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення цілеспрямованої, скоординованої та ефективної діяльності трудового колективу для досягнення запланованих результатів діяльності підприємства.

До основних змістовних елементів управлінської праці на підприємстві належать:

· мета - координація спільних зусиль трудового колективу підприємства і забезпечення погоджених дій кожного його члена, спрямованих на досягнення конкретних запланованих результатів;

· суб'єкт - адміністративно-управлінський персонал підприємства;

· об'єкт - працівники підприємства та відносини, що складаються в процесі виконання ними певних функцій;

· предмет - інформація про об'єкт управління, внутрішнє і зовнішнє середовище функціонування підприємства;

· засоби - організаційна та обчислювальна техніка для отримання, фіксації, передавання та опрацювання інформації;

· результат - управлінські рішення та управлінський вплив, що активізує трудову діяльність всіх категорій персоналу на підприємстві [19].

Управлінська праця характеризується вирішенням широкого кола завдань (організаційних, економічних, технічних, соціально-психологічних, правових та ін.), інформативністю, фрагментарністю і насиченістю дій (особливо короткочасних), великою питомою вагою творчих і розумових операцій, значним зовнішнім втручанням, широкою мережею контактів, переважанням мовного (усного) спілкування з оточуючими.

В економічній науці виділяють такі функціональні складові управлінської праці за характером розумових навантажень (рис. 1.2, дод. 2):

¦ евристична - має виражений творчий характер, полягає в дослідженні та аналізі різних проблем функціонування підприємства, виконанні аналітичних і конструктивних операцій, спрямованих на розробку і ухвалення необхідних управлінських рішень (розробка та аналіз виконання планів господарської діяльності підприємства, визначення напрямів удосконалення якості продукції, технології, організації виробництва, вирішення соціальних проблем тощо);

¦ адміністративна - має виражений адміністративний характер, полягає у виконанні комплексу розпорядчих, координаційних, контрольних і службово-комунікативних операцій щодо забезпечення безпосереднього управління трудовою діяльністю та поведінкою персоналу підприємства, координації діяльності окремих працівників і трудового колективу в цілому;

¦ операторська - має інформаційно-технічний характер, полягає у виконанні комплексу стереотипних операцій (документаційних, первинно-облікових, комунікативно-технічних, обчислювально-логічних), необхідних для інформаційного забезпечення процесу управління [3].

Організація управлінської праці ґрунтується на розробці комплексу регламентів, що визначають місце і роль кожного структурного підрозділу та кожного працівника підприємства в системі управління, порядок взаємозв'язків між ними, способи контактів із зовнішнім середовищем тощо.

Ефективність організації управлінської праці значною мірою залежить від рівня знань, досвіду, індивідуальних здібностей (аналітичних, технічних, організаційних, комунікативних та ін.), особистих психологічних і морально-етичних якостей адміністративно-управлінського персоналу підприємств.

Залежно від співвідношення функціональних складових управлінської праці та характеру участі в процесі управління адміністративно-управлінський персонал поділяють на 3 основні категорії: керівники (лінійні, функціональні), спеціалісти та технічні виконавці (службовці).

Найменування посад керівників залежить від об'єкта управління, спеціалістів - від характеру функцій або сфери діяльності, технічних виконавців - від видів робіт [13].

В управлінській праці керівників за характером розумових навантажень переважають евристична та адміністративна складові. Керівники підприємства визначають мету і напрями його діяльності, здійснюють підбір і розстановку кадрів, забезпечують координацію діяльності очолюваних підрозділів тощо. Лінійні керівники (директор підприємства, начальники цехів і дільниць, майстри, бригадири та ін.) ухвалюють найбільш важливі управлінські рішення і організовують їх виконання, а функціональні керівники (головні спеціалісти, начальники відділів, служб, бюро, груп, секторів та ін.) готують лінійним керівникам рекомендації для ухвалення необхідних управлінських рішень.

В управлінській праці спеціалістів за характером розумових навантажень переважає евристична складова з деякими елементами операторської. Спеціалісти (інженери, економісти, фінансисти, аналітики, юристи та ін.) здійснюють підготовку пропозицій та проектів рішень з виробничих, технічних, економічних і соціальних питань для ухвалення управлінських рішень керівниками, забезпечують розробку та впровадження ефективних форм і методів організації управління, виробництва, праці тощо.

В управлінській праці технічних виконавців (службовців) за характером розумових навантажень переважає операторська складова.

Технічні виконавці (секретарі, архіваріуси, обліковці, оператори, касири та ін.) здійснюють різні заходи, спрямовані на забезпечення діяльності керівників і спеціалістів (прийом, первинну обробку і передачу інформації, розмножувальні роботи, оформлення і зберігання документів тощо) [18].

Залежно від ієрархічних рівнів управління серед керівників виділяють менеджерів вищого, середнього та низового рівнів (рис. 1.3, дод. 3):

v менеджери вищого рівня становлять відносно малу групу керівників (голова ради директорів, президент компанії, директор підприємства та ін.), які визначають мету, загальну стратегію і політику діяльності підприємства, офіційно представляють його інтереси, взаємодіють із зовнішнім середовищем, ухвалюють такі рішення, як вкладання інвестицій у дослідження і розробки, придбання обладнання, будівництво нових виробничих будівель і споруд тощо;

v менеджери середнього рівня на будь-якому підприємстві становлять найбільш чисельну групу керівників (керівники функціональних підрозділів, виробничі менеджери, операційні менеджери та ін.), які відповідають за впровадження політики функціонування підприємства і планів, розроблених менеджерами вищого рівня, а також за координацію та нагляд за діяльністю менеджерів низового рівня;

v менеджери низового рівня (майстри, бригадири, контролери, координатори та ін.) координують і наглядають за діяльністю безпосередніх виконавців [10].

Управлінська праця менеджерів передбачає розподіл функцій, повноважень і відповідальності.

Крім традиційних функцій управління, до яких належать планування, організація, координація, мотивація і контроль, у процесі управлінської праці менеджери здійснюють також виконавчу та ряд спеціальних функцій: представницьку, експертно-консультативну, адміністративну, інноваційну, комунікативно-регулюючу, виховну, дисциплінарну та ін. (рис. 1.4, дод. 4).

На здійснення виконавчих і спеціальних функцій менеджери вищого рівня витрачають близько 10% робочого часу, менеджери середнього рівня - близько 50%, менеджери низового рівня - близько 70% [6].

Від рівня менеджерів залежить питома вага виконання ними стратегічних, тактичних і оперативних завдань (табл. 1.5, дод. 5). Так, у менеджерів вищого рівня домінують стратегічні завдання (60%), у менеджерів середнього рівня - тактичні завдання (50%), у менеджерів низового рівня - оперативні завдання (65%) [5].

Управлінську працю менеджерів класифікують, як правило, за такими основними критеріями:

_ за змістовною спрямованістю: комплексна, економічна, комерційна, технічна, кадрова, технологічна та ін.;

_ за характером ініціативи: з власної ініціативи, з ініціативи підлеглих, із зовнішньої ініціативи;

_ за періодом: перспективна, поточна;

_ за предметом діяльності: дії з фіксованою інформацією, ділові контакти;

_ за періодичністю: регулярна, нерегулярна;

_ за фіксованістю у часі: жорстко фіксована, обмежено фіксована, нефіксована;

_ за терміновістю: термінова, нетермінова;

_ за важливістю: важлива, менш важлива [14].

Обсяг і зміст управлінської праці менеджерів визначається виконуваними ними управлінськими ролями (певними наборами дій і правил поведінки), які поділяються на три основні групи: міжособистісні (головний керівник, лідер, сполучна ланка), інформаційні (приймач інформації, розповсюджувач інформації, представник інформації) та ролі з ухвалення рішень (підприємець, ліквідатор порушень, розподілювач ресурсів, ведучий переговори).

Отже, управлінська праця являє собою вид трудової діяльності щодо здійснення адміністративно-управлінським персоналом функцій управління на підприємстві. Істотна особливість управлінської праці полягає в тому, що вона пов'язана з перетворенням у продукт праці такого специфічного предмета праці, як інформація. Виробнича ж праця перетворює у продукт споживання такі предмети праці, як природні ресурси, сировина, паливо, матеріали тощо. Управлінська праця характеризується також вираженим творчим характером, суттєвим переважанням у трудовому процесі елементів розумової діяльності, докладанням чималих нервово-психологічних зусиль.

Для досягнення належної ефективності та продуктивності управлінська праця, як і будь яка інша, має бути організована з наукової точки зору. Тобто визначального значення набуває наукова організація управлінської праці.

1.2 Зміст і основні напрямки наукової організації управлінської праці

Науковою вважається така організація управлінської праці, яка заснована на використанні досягнень науки і передового досвіду, прогресивних форм господарювання, застосування технічних засобів, створюючи тим самим умови для більш ефективного використання матеріальних та трудових ресурсів, безперервного підвищення продуктивності праці, збереження здоров'я і стійкої працездатності працівників [2].

Впровадження наукової організації управлінської праці на підприємстві передбачає вирішення економічних, соціальних і психофізіологічних завдань.

Економічні завдання наукової організації праці спрямовані на приведення трудової діяльності персоналу підприємства до системи, яка забезпечує досягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов цієї діяльності та рівня відповідальності, прискорення темпів зростання продуктивності суспільної праці й прибутку підприємства.

До основних економічних завдань наукової організації праці належать:

· зростання продуктивності праці;

· ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів;

· використання прогресивних методів і прийомів праці, скорочення або повна ліквідація витрат робочого часу;

· створення сприятливих умов праці;

· підвищення рівня нормування праці [12].

Соціальні завдання наукової організації праці спрямовані на виховання в процесі трудової діяльності людини, для якої справедливо оплачувана творча праця є першою життєвою потребою і самореалізацією, що здатні задовольнити всі інші мотиваційні потреби.

До основних соціальних завдань наукової організації праці належать:

· всебічний розвиток і самореалізація людини в процесі праці;

· виховання свідомого ставлення до праці;

· розвиток творчої активності та ініціативи;

· підвищення освітнього рівня і ділової кваліфікації персоналу;

· перетворення праці в життєву потребу.

Психофізіологічні завдання наукової організації праці спрямовані на створення більш сприятливих виробничих умов, які забезпечують збереження в процесі праці здоров'я і стійкої працездатності працівників.

До основних психофізіологічних завдань наукової організації праці належать:

· забезпечення умов для збереження життя і здоров'я, стійкої працездатності персоналу в процесі праці;

· підвищення змістовності та привабливості праці, полегшення умов її виконання [20].

Економічні, соціальні та психофізіологічні завдання наукової організації праці тісно пов'язані між собою. Наукова організація праці дає найкращий результат лише тоді, коли її застосування носить комплексний характер по всьому підприємству загалом.

Основу наукової організації управлінської праці становлять певні принципи, найбільш суттєві з яких такі:

¦ комплексність - полягає у розвитку наукової організації праці за сукупністю напрямків, з урахуванням усіх аспектів управлінської діяльності (організаційного, правового, економічного, технічного, психофізіологічного, соціального та ін.);

¦ системність - полягає у взаємному узгодженні всіх напрямків розгляду об'єкту управління та усунення протиріч між ними, забезпеченні взаємозв'язку виробництва і управління, механізації та автоматизації процесів управлінської діяльності в інтересах ефективного функціонування всієї системи організації праці;

¦ спеціалізація - полягає у закріпленні за кожним структурним підрозділом підприємства (всередині підрозділу - за кожним працівником) певних функцій, робіт і операцій з покладанням на них повної відповідальності за кінцеві результати їх діяльності в процесі управління;

¦ регламентація - полягає у встановленні та дотриманні певних правил, положень, інструкцій та інших нормативних документів, що засновані на об'єктивних закономірностях розвитку системи управління;

¦ стабільність - полягає у постійності виконуваних функцій і способів їх здійснення структурою управлінського апарату (зміна змісту і складу виконуваних функцій обумовлюється об'єктивно необхідними потребами і відбувається суто на науковій основі);

¦ цілеспрямована творчість - полягає у необхідності досягнення двох взаємозалежних цілей: забезпечення творчого підходу при проектуванні та впровадженні передових прийомів праці й максимальне використання творчого потенціалу адміністративно-управлінського персоналу у його повсякденній діяльності [15].

Кожен із згаданих принципів має самостійне значення, але разом вони доповнюють один одного, розкриваючи різні засоби загального підходу до організації управлінської праці. Поряд з цими принципами слід керуватися також економічними і соціальними вимогами, такими як економія часу, мотивація і розподіл праці.

Наукова організація управлінської праці здійснюється за такими основними напрямками, які мають відповідний зміст:

Ш вдосконалення форм розподілу та кооперації управлінської праці, раціональне використання управлінських кадрів (підбір і розстановка кадрів; розподіл функцій і кооперування обов'язків, організація творчої праці та ін.);

Ш покращення організації та якості обслуговування робочих місць управлінських кадрів (планування та раціональна організація робочих місць з дотриманням економічних, ергономічних і естетичних вимог, своєчасне та якісне обслуговування робочих місць тощо);

Ш поліпшення умов і забезпечення сприятливого режиму управлінської праці (оптимальне використання робочого часу, формування здорового морально-психологічного клімату в колективі, забезпечення належних психофізіологічних, санітарно-гігієнічних і естетичних умов праці та ін.);

Ш впровадження передових методів і прийомів управлінської праці (планування особистої праці, вивчення, відбір та застосування передових методів і прийомів праці тощо);

Ш вдосконалення нормування та стимулювання управлінської праці (розширення сфери застосування норм праці, їх обґрунтованість і підвищення якості, модернізація управлінських матеріалів, застосування в оплаті праці диференційованих показників, забезпечення оптимального співвідношення матеріальних і моральних стимулів та ін.);

Ш покращення підготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів (поліпшення якості підготовки кадрів, широке використання систем підвищення кваліфікації, тренування і відпрацювання техніки особистої праці, вдосконалення самоосвіти тощо);

Ш вдосконалення технічного забезпечення, механізація і автоматизація управлінської праці (забезпечення управлінських кадрів сучасними технічними засобами, розробка на їх основі організаційних проектів і систем комплексної механізації та автоматизації процесів реалізації всіх функцій управління);

Ш виховання свідомого і творчого ставлення до управлінської праці (зміцнення дисципліни праці, підвищення її продуктивності, заохочення управлінських кадрів до активної, плодотворної участі у науково-практичній роботі та суспільній діяльності тощо) [14].

Отже, наукова організація управлінської праці являє собою процес внесення в існуючу організацію праці добутих наукою та практикою вдосконалень для підвищення її загальної продуктивності. Така організація управлінської праці забезпечує обґрунтований і чіткий розподіл обов'язків усередині управлінського апарату, істотно впливає на методи та строки впровадження технічних і організаційних нововведень, забезпечуючи стабільність функціонування підприємства в умовах ринкових відносин.

Важливе значення в організації управлінської праці має її організаційно-правова регламентація, яка сприяє підвищенню організованості, надійності, якості та культури менеджменту.

1.3 Організаційно-правова регламентація управлінської праці на підприємстві

Ефективний менеджмент підприємства передбачає чітку організаційно-правову регламентацію управлінської праці. Сутність такої регламентації полягає у встановленні певних регламентів - сукупності обов'язкових для виконання правил, положень та інструкцій, що визначають зміст і порядок організації управлінської праці, місце управління в системі суспільного виробництва та на кожному рівні ієрархії менеджменту [9].

Основоположним регламентом підприємства є його статут. Всі інші регламенти (правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про структурні підрозділи, посадові інструкції персоналу та ін.) розробляються на основі статуту підприємства і державних законодавчих актів.

Статут підприємства є установчим нормативним актом, який визначає правовий стан, склад, структуру, сферу діяльності, способи управління і контролю, порядок утворення майна і розподілу прибутку підприємства, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання. У статуті підприємства визначається його точне найменування і місцезнаходження, власник або засновник, основна місія та цілі діяльності, органи управління і порядок їх формування, повноваження трудового колективу та його виборних органів, джерела і порядок утворення майна, умови реорганізації та припинення існування підприємства.

Правила внутрішнього трудового розпорядку визначають трудовий розпорядок на підприємстві та регламентують організацію праці й умови перебування на його території, порядок прийняття і звільнення персоналу, основні права та обов'язки працівників і адміністрації, робочий час та порядок його використання, час відпочинку, види заохочень і стягнень, підстави та порядок їх застосування. Всі питання, пов'язані з правилами внутрішнього трудового розпорядку, вирішуються адміністрацією підприємства в межах наданих їй прав, а у випадках, передбачених чинним законодавством - разом або за погодженням з профспілками.

Важливою умовою ефективного функціонування системи менеджменту підприємства є розробка положень про структурні підрозділи. Положення про структурні підрозділи підприємства розробляють керівники цих підрозділів або робочі групи спеціалістів у галузі управління, трудового права та відповідного напрямку діяльності підприємства. У кожному положенні про структурний підрозділ визначаються мета, функції, завдання, склад і структура цього підрозділу, ступінь його організаційної та виробничої самостійності, права і відповідальність, характер взаємовідносин з іншими підрозділами підприємства тощо. Відсутність на підприємстві положень про структурні підрозділи може призвести до дублювання функцій і завдань, необґрунтованого збільшення обсягу управлінської праці внаслідок виконання зайвих управлінських операцій, або навпаки - до ситуації, коли певні функції та завдання ніхто не виконує [7].

Раціональна організація управлінської праці передбачає чітке дотримання правила, за яким кожний учасник трудової діяльності точно знає окреслене коло та обсяг своїх обов'язків, встановлених для постійного виконання або на визначений термін. Система управління підприємством повинна мати тверду регламентацію посадових обов'язків управлінських працівників, що дозволяє досягти суворої субординації у функціональних зв'язках і підпорядкованості.

У структурі зайнятості управлінських працівників основну питому вагу займають щоденно повторювані операції або операції з трохи більшою циклічністю, тобто всі виконувані операції можуть бути чітко регламентовані та включені до посадових інструкцій працівників. Посадові інструкції повинні відповідати вимогам раціональної структури управління та відображати об'єктивні вимоги до рівня знань і кваліфікації працівників. Однак на кожного працівника бажано покладати обов'язки не більше, ніж він спроможний виконати за своїм розумовим розвитком і здібностями.

В основу розробки посадових інструкцій для всіх ланок апарату управління лягають розроблені та прийняті положення про структурні підрозділи підприємства. Посадові інструкції адміністративно-управлінського персоналу покликані забезпечувати дотримання принципу єдиноначальності та персональної відповідальності за керівництво дорученою ділянкою роботи, органічний зв'язок підрозділів підприємства, чітку систему підпорядкованості та супідрядності. Посадові інструкції працівників включають, як правило, такі розділи: загальні положення (визначається підпорядкованість працівника, порядок призначення на посаду, рівень кваліфікаційних вимог тощо); функції та посадові обов'язки працівника; права працівника; взаємовідносини за посадою; відповідальність за невиконання покладених на працівника посадових обов'язків і невикористання наданих прав.

Посадові інструкції працівників мають розкривати особливості виконання трудової діяльності за займаною відповідно до трудового договору посадою, функціональні зв'язки з суміжними посадами, рекомендувати прогресивні способи виконання певних операцій і робіт, вказувати можливості застосування організаційної та обчислювальної техніки.

Розподіл функцій і відповідальності здійснюється за певними правилами: кожен керівник (менеджер) визначає обсяг завдань, які він виконуватиме сам, і обсяг завдань, які він передаватиме для виконання підлеглим, з урахуванням об'єктивних виробничих умов і кваліфікації кадрів. При цьому керівник оцінює кожного виконавця за здібностями виконувати покладені на нього завдання та визначає ризик, пов'язаний з передачею певних обов'язків на нижчі ступені виконання.

Розподіляючи права і обов'язки, керівник повинен спрямовувати трудову діяльність на розв'язання визначених завдань, надаючи підлеглим необхідну самостійність. Практика переконує, що надто сувора регламентація праці є недоцільною, бо вона стримує ініціативу і старанність виконавців. Підвищення самостійності, творчості та відповідальності працівників одночасно з висококваліфікованою організацією управління підприємством дає можливість істотно підвищити ефективність управлінської праці [4].

Крім того, між обов'язками, правами і відповідальністю у посадових інструкціях працівників має бути дотримане правильне співвідношення: з одного боку, значні права при недостатній відповідальності створюють передумови для адміністративного свавілля та інших необдуманих дій, з іншого боку - велика відповідальність при незначних правах робить працівників безсилими, не дозволяє успішно виконувати покладені на них посадові обов'язки.

Звісно, справа не лише у тому, щоб розробити науково обґрунтовані посадові інструкції, а й домогтися обов'язкового дотримання їх у практичній діяльності. Тільки за таких умов можна буде уникнути втручання працівників у справи один одного, забезпечити високу продуктивність праці кожного із них.

Крім перелічених регламентних документів, доцільно розробляти і використовувати програми (алгоритми) управління, стандарти на управлінські функції і процедури згідно з особливостями кожного підприємства. Наприклад, при прийнятті працівника на роботу доречно передбачити процедуру введення його в посаду, зміст якої залежить від характеру трудових функцій та включає операції ознайомлення зі статутом підприємства, функціями і завданнями структурного підрозділу, змістом посадової інструкції, системою зв'язків виконавців по вертикалі й горизонталі, інформаційним забезпеченням та іншими умовами виконання посадових обов'язків [11].

Розроблені на підприємстві правила, положення, інструкції, стандарти та інші регламентні документи не повинні містити надмірні приписи, обмежувати свободу відділів, служб і конкретних виконавців. На відміну від технічних, у соціальних системах необхідно досягати не максимальної, а раціональної впорядкованості, за якої введення управлінської діяльності в певні рамки не призвело б до зниження ініціативи і самостійності працівників, бюрократизації апарату управління.

Отже, у процесі управління трудовою діяльністю і практиці регулювання трудових відносин на підприємстві надзвичайно важливою є організаційно-правова регламентація управлінської праці, чітко формалізований опис функцій, посадових обов'язків, прав та відповідальності адміністративно-управлінського персоналу.

ефективність економіка праця управлінський



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ В ТОВ «АВТОЦЕНТР «ЄВРОПА-СЕРВІС»

2.1 Загальна характеристика та аналіз структури ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Європа-Сервіс» (далі - ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс») є суб'єктом малого підприємництва, який здійснює технічне обслуговування і ремонт автомобілів. Підприємство входить до мережі автосервісного комплексу «Автоцентр «Європа».

ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» було засноване у 2010 році. Незважаючи на відносно нетривалий період свого існування, воно являє собою компанію, в якій динамічно і гармонійно поєднуються сучасне діагностично-ремонтне обладнання та колектив працівників з необхідною освітою, кваліфікацією, досвідом роботи, достатніми знаннями щодо особливостей будови, технічного обслуговування і ремонту автомобілів іноземного та вітчизняного виробництва.

Юридична та фактична адреси підприємства: 03680, м. Київ, вул. Кайсарова, 2. Код ЄДРПОУ - 38129614.

ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» здійснює такі види економічної діяльності:

· технічне обслуговування та ремонт автомобілів: ремонт двигунів, механічних і автоматичних коробок перемикання передач; комп'ютерна діагностика та ремонт електрообладнання, електронних і паливних систем; кузовні роботи з перевіркою геометрії електронною вимірювальною системою; ремонт гідравлічних і пневматичних підвісок; діагностика рульових систем, ремонт рейок і насосів гідропідсилювача; ремонт ходових частин, регулювання розвал-сходження коліс; локальне і повне фарбування, професійна поліровка кузовів; заміна масел і авторідин; монтажно-рихтувальні роботи;

· оснащення автомобілів додатковим обладнанням: встановлення сигналізації; тонування, тюнінг, шумоізоляція; встановлення газобалонного обладнання тощо;

· надання автомобільних послуг: хімчистка салонів і мийка автомобілів; шиномонтаж; послуги евакуатора [22].

Структуру ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» розглянемо в трьох ракурсах: загальна структура, виробнича структура, організаційна структура управління.

Загальну структуру ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» становлять адміністрація підприємства та комплекс виробничих підрозділів. Загальна структура підприємства характеризується взаємозв'язками і співвідношеннями між цими підрозділами за розміром зайнятих площ, чисельністю працівників і пропускною здатністю.

В адміністрацію входять: керівництво, секретаріат, корпоративний відділ, відділ по роботі з клієнтами, фінансовий відділ, бухгалтерія, відділ кадрів, служба охорони праці, господарський відділ. До виробничих підрозділів належать: ремонтно-механічний, агрегатно-ремонтний та кузовний цехи; розбірно-мийна, інструментальна та електро-ремонтна дільниці; склад інструментів і устаткування, склад запчастин.

Штатна чисельність персоналу підприємства становить 50 чол., з них: адміністрація - 13 чол., виробничі підрозділи - 37 чол.

Виробнича структура ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» є формою організації виробничого процесу та визначає розмір підприємства, кількість і склад виробничих підрозділів (цехів, допоміжних дільниць, складів), які прямо або опосередковано беруть участь у виробничому процесі, а також сукупність виробничих дільниць і робочих місць усередині цехів. Виробничу структуру підприємства становлять: основні підрозділи - цехи, допоміжні підрозділи - допоміжні дільниці та обслуговуючі підрозділи - склади. Основною структурною виробничою одиницею підприємства є цех - відособлена в технологічному та адміністративному відношенні ланка, що виконує певну закінчену стадію вироблення продукту.

Тобто досліджуване підприємство має цехову виробничу структуру, основними рівнями якої є: цех - виробнича дільниця - робочі місця.

За формою спеціалізації виробничих підрозділів підприємство має змішану (предметно-технологічну) виробничу структуру: виробничі підрозділи підприємства спеціалізуються як на виконанні повного циклу робіт з технічного обслуговування і ремонту різних типів автомобілів, так й на виконанні певних частин технологічних процесів або окремих стадій виробничих процесів [16].

Цехи (ремонтно-механічний, агрегатно-ремонтний, кузовний) пов'язані з безпосереднім виконанням основних технологічних процесів виробництва і випуском готової продукції.

Ремонтно-механічний цех займається виконанням комплексу операцій (контрольно-діагностичних, розбірно-збірних, регулювальних, змащувальних, кріпильних та ін.) з технічного обслуговування та ремонту систем і механізмів автомобілів. До його складу входять 3 виробничі дільниці (по 4 робочих місця у кожній).

Агрегатно-ремонтний цех займається виконанням робіт з ремонту агрегатів, вузлів і деталей автомобільних двигунів, генераторів та ін. До його складу входять 2 виробничі дільниці (по 3 робочих місця у кожній).

Кузовний цех займається виконанням комплексу операцій (зварювальних, рихтувальних, фарбувальних, відновлення геометрії кузова та ін.) з ремонту кабіни, кузова та оперення автомобілів. До його складу входять 2 виробничі дільниці (по 3 робочих місця у кожній).

Допоміжні дільниці (розбірно-мийна, інструментальна, електроремонтна) виконують місію забезпечення нормальної та безперебійної роботи цехів основного виробництва. У кожній з цих дільниць передбачено по 2 робочих місця.

Склади (інструментів і устаткування, запчастин) виконують місію обслуговування основного та допоміжного виробництва. У кожному із складів передбачено по 1 робочому місцю.

Виробнича структура підприємства перебуває в процесі постійного розвитку під впливом удосконалення техніки, технології, форм організації виробничих процесів та інших чинників. Вона є не дуже розгалуженою, що забезпечує її раціоналізацію та кращу керованість.

Організаційна структура управління ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» визначає склад, підлеглість та взаємодію органів управління і управлінських ланок підприємства (рис. 2.4, дод. 9), призначена забезпечувати ефективну діяльність адміністративно-управлінського персоналу. Вона безпосередньо пов'язана з виробничою структурою підприємства, враховує трудомісткість і ступінь складності управлінської праці.

До органів управління належать адміністрація підприємства (керівництво підприємства, функціональні управлінські підрозділи) та апарат управління виробничих підрозділів. Штатна чисельність адміністративно-управлінського персоналу підприємства налічує 20 чол. (40% від загальної чисельності персоналу), з них: адміністрація - 13 чол. (26%), апарат управління виробничих підрозділів - 7 чол. (14%). Нині всі управлінські посади є укомплектованими.

Керівництво представлено директором підприємства, який несе повну відповідальність за його діяльність, та заступником директора-начальником СТО, який координує, скеровує і контролює діяльність виробничих підрозділів. Функціональні підрозділи адміністрації (секретаріат, корпоративний відділ, відділ по роботі з клієнтами, фінансовий відділ, бухгалтерія, відділ кадрів, служба охорони праці, господарський відділ) забезпечують виконання певних функцій стратегічного, тактичного і поточного управління підприємством. Кожний функціональний підрозділ адміністрації очолюється відповідним начальником (начальником відділу, служби), безпосередньо підпорядковується директору підприємства, а в процесі діяльності взаємодіє з іншими лінійними керівниками (начальниками цехів, майстрами, начальниками складів) [21].

Організаційна структура управління підприємством характеризується наявністю 4-х управлінських ланок: директор підприємства - заступник директора-начальник СТО - начальник цеху - майстер. Всі начальники цехів безпосередньо підпорядковані заступнику директора-начальнику СТО, відповідають за діяльність підлеглих підрозділів та виконують функції з технологічного і господарського керівництва ними. Схожу місію виконує майстер допоміжних дільниць, якому підпорядковані всі допоміжні дільниці підприємства (розбірно-мийна, інструментальна, електроремонтна). В структурі ремонтно-механічного цеху існує посада майстра цеху, який безпосередньо підпорядкований начальникові цеху. Він є керівником та організатором виробництва і праці у виробничих дільницях цеху.

Начальники складів (комірники) підпорядковані заступнику директора-начальнику СТО, здійснюють операції (прийняття, облік, зберігання, видача та списання запчастин, інструментів і устаткування) з обслуговування цехів та допоміжних дільниць за заявками відповідних керівників.

Отже, на досліджуваному підприємстві застосовується організаційна структура управління механістичного (ієрархічного) типу, яка характеризується наявністю жорсткого ієрархічного розподілу влади, формалізацією правил і процедур, централізованим прийняттям рішень. З множини існуючих видів організаційних структур управління цього типу на підприємстві прийнято до застосування лінійно-функціональну організаційну структуру управління, яка базується на розподілі повноважень та відповідальності за функціями управління, а також на прийнятті рішень по вертикалі. Управління на підприємстві організується за лінійною схемою, функціональні підрозділи адміністрації лише допомагають лінійним керівникам вирішувати поставлені завдання. Лінійні керівники виробничих підрозділів не є підлеглими керівникам функціональних підрозділів адміністрації. Лінійно-функціональна організаційна структура управління має як переваги, так й недоліки.

Серед основних переваг такої організаційної структури необхідно зазначити: швидку реалізацію управлінських рішень, високу спеціалізацію управлінського процесу (призводить до підвищення ефективності роботи функціональних служб), можливість маневрування ресурсами; серед основних недоліків слід відмітити: уповільнення процесу підготовки та прийняття управлінських рішень, недостатність злагодженості в роботі функціональних підрозділів адміністрації підприємства.

2.2 Дослідження організації управлінської праці в ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс»

Організація управлінської праці в ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» являє собою сукупність правил службової поведінки в апараті управління, спрямованих на виконання поточних і перспективних завдань керівниками, спеціалістами та іншими управлінськими працівниками відповідно до діючих на підприємстві регламентних документів.

До регламентних документів, що забезпечують організаційно-правову регламентацію управлінської праці на досліджуваному підприємстві, належать: статут ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» [16], правила внутрішнього трудового розпорядку, штатний розпис, положення про структурні підрозділи, посадові інструкції всіх категорій персоналу та ін.

У ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» організація управлінської праці включає такі основні напрямки (компоненти):

· розподіл і кооперація управлінської праці в рамках керуючої системи та кожної її ланки;

· підбір і розстановка управлінських кадрів, підвищення рівня їх кваліфікації;

· облаштування та оснащення робочих місць управлінських кадрів, створення комфортних умов управлінської праці;

· технічне забезпечення, механізація і автоматизація управлінської праці;

· здійснення управлінського процесу у всіх ланках управління, впровадження передових методів і прийомів управлінської праці;

· нормування та стимулювання управлінської праці;

· зміцнення дисципліни управлінської праці, розвиток свідомого ставлення до неї.

Основу розподілу управлінської праці на підприємстві становить розмежування діяльності адміністративно-управлінського персоналу в процесі виконання функцій управління, а основу кооперації управлінської праці - спільна участь управлінських кадрів в одному або декількох пов'язаних між собою процесах виконання окремих функцій управління.

На досліджуваному підприємстві застосовуються три основні види розподілу управлінської праці: функціональний, ієрархічний і професійно-кваліфікаційний. Функціональний розподіл управлінської праці полягає у розмежуванні діяльності управлінських працівників залежно від основних виконуваних функцій, ієрархічний - у розмежуванні діяльності за рівнями ієрархії управління, професійно-кваліфікаційний - у розмежуванні діяльності з урахуванням кваліфікації, стажу роботи та особистих здібностей управлінських працівників. Професійно-кваліфікаційний розподіл управлінської праці відображається в тарифних розрядах і відповідних тарифних коефіцієнтах.

Розподіл управлінської праці тісно пов'язаний з її кооперацією, яка сприяє більш раціональному використанню робочого часу і підвищенню продуктивності праці. На даному підприємстві застосовується як проста, так й складна кооперація управлінської праці, при чому частка складної кооперації збільшується в міру зростання складності вирішуваних адміністративно-управлінським персоналом завдань.

При одночасному виконанні двох або більше видів завдань, завершення яких обумовлено єдиним терміном, застосовується паралельна кооперація, а в інших випадках - послідовна кооперація управлінської праці. З урахуванням практичної доцільності застосовувані види кооперації управлінської праці мають постійний або епізодичний характер.

У ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» приділяють певну увагу питанням підбору і розстановки управлінських кадрів, підвищенню рівня їх кваліфікації. Процедура підбору і розстановки адміністративно-управлінського персоналу на підприємстві включає такі операції: визначення числа вакантних управлінських посад, формування кваліфікаційних вимог до кандидатів, збирання інформації про кандидатів, порівняння ділових і особистих якостей кандидатів для визначення кращого з них, укладення трудового договору з кращим кандидатом та зарахування його на відповідну посаду згідно зі штатним розписом підприємства.

Разом з тим, слід відмітити деяку недосконалість існуючої організаційної структури управління підприємством, яка має високий рівень централізації. Директору підприємства безпосередньо підпорядковано 8 відділів і служб, що певним чином обмежує його можливості займатися стратегічними питаннями розвитку підприємства. Завеликою є штатна чисельність адміністративно-управлінського персоналу - 40% від загальної чисельності працівників підприємства. При цьому в агрегатно-ремонтному та кузовному цехах адміністративно-управлінський персонал представлений лише начальниками цехів (посад майстрів або начальників виробничих дільниць не передбачено).

Підвищення кваліфікації управлінських кадрів здійснюється планомірно як за рахунок підприємства (організація протягом року участі адміністративно-управлінського персоналу у тематичних постійно діючих і короткострокових семінарах, конференціях та тренінгах на базі вищих навчальних закладів), так й за рахунок систематичної самоосвіти працівників.

Немаловажне значення в організації управлінської праці мають облаштування та оснащення робочих місць управлінських кадрів, створення комфортних умов управлінської праці. Загальною вимогою раціонального облаштування та оснащення робочих місць управлінських працівників є створення максимальної зручності для здійснення їх діяльності, вивільнення від нераціональних переміщень і рухів, економія витрат робочої сили на виконувану працю.

Робочі місця директора підприємства, заступника директора-начальника СТО, посадових осіб секретаріату, бухгалтерії, відділів і служб обладнані в окремих кабінетах адміністративного корпусу, а робочі місця начальників цехів, майстрів і начальників складів - в окремих приміщеннях на території виробничого корпусу. При плануванні та оснащенні службових кабінетів враховуються функціональні, гігієнічні, психофізіологічні та естетичні вимоги.

Для кабінетів управлінських працівників використовуються добре освітлені приміщення висотою 3,25 м, площею 12-40 м2, переважно квадратної форми. Для оздоблення стін у цих кабінетах використовуються шпалери і фарби з кольорами, які сприятливо впливають на нервову систему та поліпшують освітлення (салатовим, блакитним, бежевим, світло-жовтим та ін.). Меблі, обладнання і знаряддя праці для кабінетів управлінських працівників добираються з урахуванням змісту, характеру та особливостей виконуваної роботи, розміщуються в місцях їх зручного використання. У службових кабінетах розміщено багато кімнатних і декоративних рослин. Більшість кабінетів оснащені кондиціонерами, сонцезахисними жалюзі, вентиляторами тощо.

На підприємстві належним чином вирішуються питання технічного забезпечення, механізації та автоматизації управлінської праці. Всі робочі місця управлінських працівників оснащені комунікаційними (стаціонарні та мобільні телефони, факси), електронними (персональні комп'ютери або ноутбуки), друкуючими (принтери), розмножувальними (сканери), обчислювальними (калькулятори) засобами оргтехніки. Робочі місця секретаря та бухгалтера, крім того, оснащені ксероксами, а кімната для службових нарад - мультимедійним проектором.

Для підвищення ефективності управлінського процесу у всіх ланках управління в ТОВ «Автоцентр «Європа-Сервіс» впроваджуються передові методи управлінської праці, які можна поділити на три групи: економічні, соціально-психологічні, організаційні. Через економічні методи управлінської праці реалізуються матеріальні інтереси участі адміністративно-управлінського персоналу в організаційно-виробничих процесах за рахунок товарно-грошових відносин, через соціально-психологічні методи - мотиви соціальної поведінки управлінських кадрів, через організаційні методи - мотиви примусового характеру, організаційних відносин та адміністративної влади.