Розробка операційної системи на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Курсова робота

з дисципліни “Операційний менеджмент”

на тему:

“Розробка операційної системи на підприємстві ”

Зміст

Вступ

1. Характеристика існуючого виробництва підприємства

1.1 Характеристика виду діяльності підприємства

1.2 Виробнича структура підприємства

1.3 Технологічний процес виробництва продукції

2. Оптимізація виробничої структури підприємства

2.1 Розробка виробничої програми

2.2 Обґрунтування виробничого процесу

2.3 Організація допоміжного виробництва

2.4 Організація обслуговуючих підрозділів

2.5 Розрахунок чисельності працівників

2.6 Побудова оптимізованої виробничої структури підприємства

3. Складання технологічної документації

3.1 Складання технологічних процесів

3.2 Розробка технологічної карти

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Все більша насиченість сучасних ринків, постійно зростаюча конкуренція призвели до необхідності переглянути традиційні уявлення про управління як жорстко заданий перелік функцій спрямованих на створення "споживчих характеристик" в товарній продукції і значно розширити тлумачення цього поняття.

Виробництво матеріальних благ і послуг становить основу життя і розвитку будь-якого суспільства. Воно не тільки забезпечує людей необхідними споживчими благами, а і є рушієм технічного прогресу й розвитку людини.

Перехід до ринкової системи господарювання тісно пов'язаний з виникненням і поширенням самостійної, ініціативної діяльності суб'єктів економічних відносин, спрямованих на виробництво продукції, надання різноманітних послуг з метою одержання прибутку. Рухливий і динамічний підприємницький сектор сприяє вирішенню низки соціально-економічних проблем, розширенню можливості працевлаштування, повнішого задоволення потреб споживачів.

Підприємницька діяльність у кожній країні має певні особливості, що визначаються політичними, соціальними, економічними, правовими та іншими умовами. Ці особливості мають враховувати підприємці та фахівці у своїй зовнішньоекономічній діяльності, зокрема при підготовці виходу підприємства на ринок.

Об'єктом вивчення даної роботи є підприємство - товаровиробник , як основа первинна ланка народного господарства. Підприємство не може ефективно функціонувати без належного управління, або менеджменту.

Операційний менеджмент - це діяльність, пов'язана з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем на основі яких виробляється основна продукція чи послуга підприємства

Отже, об'єктом моєї курсової роботи є ТОВ „Пром-Буд” , яке займається виробництвом меблів.

Розділ І. Характеристика існуючого виробничого підприємства

1.1 Характеристика виду діяльності ТОВ „Пром-Буд”

Згідно з Ст. 80 ГКУ товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Товариство з обмеженою відповідальністю створене в 2004р., Товариство створене двома засновниками: Павленко М.О. та Ткачом П.Ю. Виконавчий директор підприємства - Павленко М.О.

Адреса: 35314, Україна, м. Рівне, вул. Соборна, 18

Основною метою діяльності товариства є одержання прибутку через здійснення підприємницької діяльності дозволеної чинним законодавством та задоволення суспільних потреб в товарах народного споживання, продукції виробничо-технічного та іншого призначення, роботах і послугах.

Основними видами діяльності товариства є :

1. загальне будівництво (нові роботи, роботи з заміни, реконструкція та відновлення)

2. діяльність у сфері архітектури, інженерна та технічна діяльність пов'язана з будівництвом;

3. роздрібна та оптова торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту;

4. автомобільні та пасажирські перевезення;

5. діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Управління будівельним підприємством здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання яких здійснюється відповідно до Статуту. Посадовими особами органів управління товариством визнаються: директор та голова ревізійної комісії. Вищим органом товариства є збори учасників або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів пропорційно розміру їх часток у статутному фонді. Виконавчий орган, що здійснює керівництво поточною діяльністю товариства є директор. Директор обирається на посаду на зборах учасників. Контроль за діяльністю директора товариства здійснюється ревізійною комісією, яка складається з засновників товариства.

В своїй діяльності товариство керується наступними нормативними документами:

1. Господарський кодекс (Ст. 80);

2. Цивільний кодекс (СТ. 140, Ст. 141, ч.2 Ст. 144, Ст. 145);

3. Митний кодекс;

4. ЗУ «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р., № 1576-ХІІ (Ст. 50, 52, 63);

5. ЗУ «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності», від 01.06.2000р., № 1757-ІІІ;

6. ЗУ «Про патентування деяких видів господарської діяльності», від 23.03.1996, № 98/96-ВР;

7. ЗУ «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990р., № 507-ХІІ;

8. ЗУ «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993р., № 3356-ХІІ;

9. ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995р., № 108/95-ВР;

10. Статут підприємства

Отже, загальну характеристику можна зобразити у вигляді таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Загальна характеристика інженерно-будівельної компанії

№ п/п	Параметр, який характеризується	Зміст та особливості
1	Форма підприємства	Товариство з обмеженою відповідальністю
2	Профіль	Надання послуг
3	Види діяльності	Загальне будівництво, діяльність у сфері архітектури, інженерна та технічна діяльність
4	Форма власності	Колективна власність

1.2 Виробнича структура підприємства

Виробничий процес розглядається як сукупність основних, допоміжних та обслуговуючих процесів виробничого призначення. На будь якому підприємстві розрізняють основні, допоміжні, побічні цехи і обслуговуючі господарства. Їх склад, а також форма виробничих зв'язків між ними прийнято називати виробничою структурою підприємства.

Формою організації елементів підприємства як системи є його структура. Структура будь-якого підприємства відображає упорядковане розташування його елементів і форму їхнього взаємозв'язку, перетворюючи діючу структуру в систему.

Організаційна структура необхідна для управління різноманітними видами діяльності підприємства, а аналіз переваг і недоліків різних підходів до побудови системи управління дає змогу зробити правильний вибір на користь конкретної організаційної структури з урахуванням стану ринку і стратегії підприємства. Залежно від двох основних типів умов діяльності підприємства (стабільних і мінливих) ефективними є два типи організаційної структури управління: традиційна - механістична й органічна -- ринкова.

До найважливіших характеристик організаційної структури належать: кількість ланок; ієрархічність (кількість щаблів або рівнів); чіткість розмежування функцій, повноважень і відповідальності по вертикалі й горизонталі в системі управління.

Виробнича структура підприємства формується при створенні, а також в результаті безперервно здійснюваного в майбутньому процесу виробництва. Вона визначається великою сукупністю факторів, основними з яких є: спеціалізації підрозділів підприємства тощо конструктивні і технологічні особливості продукції; об'єми випуску по кожному виду продукції, форми спеціалізації виробничих підрозділів визначають конкретний склад технологічно та предметно спеціалізованих дільниць підприємства, їх розміщення і виробничі зв'язки між ними, що є важливим фактором формування виробничої структури.

Структура підприємства - це логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних областей, які побудовані в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації.

Виробнича структура - це групування конкретних завдань у межах виробничих підрозділів (цехів, дільниць), які між собою пов'язані єдиним технологічним ланцюгом.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Організаційна структура управління ТОВ „Пром-Буд”

На підприємстві добре виражений демократичний стиль керівництва, що характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень, оцінка роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників.

1.3 Технологічний процес виробництва продукції

Основу діяльності підприємства складає виробничий процес.

Виробничим процесом називають сукупність дій пов'язаних з програмуванням, науково-технічними і конструкторськими розробленнями, проектуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродуктів) та готової продукції, її випробуванням, пакуванням, обліком та зберіганням, ремонтом обладнання тощо.

Будь яку технологію можна уявити, як сукупність технологічних процесів.

Технологічним процесом називається логічно упорядкований набір послідовних завершених ланок переробки сировини, матеріалів у проміжну або кінцеву продукцію з наявними властивостями.

Технологічні процеси постійно вдосконалюють. Це зумовлено тим, що продукцію, яку виробляють на підприємстві, періодично поліпшують.

В ТП проміжними ланками є стадії та операції. Технологічні процеси відображають у вигляді текстових описів та графічних зображень (схем).

Основними складовими технологічних процесів є технологічні операції, кожну з яких розглядають як окремий технологічний процес.

Технологічною операцією називають закінчену частину технологічного процесу, яку виконують на одному робочому місці (праці) один або кілька працівників (робітників) над одним або кількома об'єктами, які одночасно обробляються.

При наданні послуг ТОВ ?Пром-Буд? , можна виділити наступні технологічні процеси:

1) складання плану проведення робіт ;

2) аналіз місцевості проведення виробництва ;

3) підготовка креслень для будівництва;

4) забезпечення сировиною і матеріалами;

5) підготовка обладнання ;

6) початок будівництва ;

7) контроль за виконанням робіт ;

8) завершальна стадія будівництва ;

Технологічний процес являє собою засіб, який використовується для досягнення мети діяльності підприємства.

Розділ II. Оптимізація виробничої структури

2.1 Розробка виробничої програми

Виробнича програма визначає кількість продукції певного асортименту, що виготовляє підприємство. Вона складається з врахуванням особливостей продукції, на якій спеціалізується підприємство, і обґрунтовується виробничою потужністю виробника.

Виробнича програма - це максимально можливий випуск продукції певного асортименту в кількісному співвідношенні, який може здійснювати виробник за певний період часу при встановленому режиму роботи, повному використанні площ і всіх засобів виробництва при раціональній організації праці і виробництва.

Потужність - це максимально можливий випуск продукції певного асортименту в к-му співвідношенні, який може здійснити виробник за певний період часу при встановленому режимі роботи, повному використанні площ і всіх засобів виробництва, при раціональній організації праці і виробництва .

Таблиця 2.1 Баланс робочого часу на 2010 рік

Назва показників	Відсоток від номін. фонду	Кількість днів
1. Загальна кількість календарних днів	-	365
2. Кількість неробочих днів 2.1. святкових 2.2. вихідних	- - -	113 9 104
3. Кількість календарних робочих днів (номінальний фонд робочого часу)	100	252
4. Невиходи на роботу, всього: 4.1. чергові і додаткові відпустки 4.2. відпустки по вагітності 4.3. виконання державних обов'язків 4.4. через хворобу 4.5. навчання 4.6. неявка з дозволу адміністрації 4.7. прогули 4.8. простої (з різних причин)	18 7 1 1 3 2 2 1 1	46 17 3 3 7 5 5 3 3
5. Корисний фонд робочого часу	82	206

Висновки: Корисний фонд робочого часу на підприємстві становить 206 днів, тобто 82 %, це пов'язане з невиходами на роботу, які становлять 46 днів, тобто 18 % та кількістю календарних робочих днів, що становлять 252 дні.

Використовуючи величину корисного фонду робочого часу, визначаємо значення виробничої потужності по кожному виду обладнання (Таблиця 2.), а також в цілому по підприємству за формулою:

М= Ф_к · N_обл де,

М - потужність певного виду обладнання, год.;

Ф_к - факт. час роботи обладнання протягом розрахункового періоду, год.;

N_обл - кількість одиниць певного виду обладнання на підприємстві, шт.

М_{ливарне}= 1648 · 29 =47792 станко-год.;

М_{металоріжуче}= 1648 · 28 =46144 станко-год.;

М_{штампове}= 1648 · 20 =32960 станко-год.;

М_{електрозварювальне}= 1648 · 26 = 42848 станко-год.;

М_{ковальне}= 1648 · 57 = 93936 станко-год.

Фактичний час роботи обладнання протягом розрахункового періоду розраховується за формулою:

Ф_к= К_кф. · Т де,

К_ф - корисний фонд робочого часу в днях;

Т - тривалість робочої зміни, год.

Ф_к= 206_. · 8 год. = 1648

Таблиця 2.2 Розрахунок виробничої потужності підприємства

№ п/п	Види обладнання	Кількість обладнання, Nобл.,шт.	Виробнича потужність в умовних од., станко-год.(М)
1.	Ливарне	29	47792
2.	Металоріжуче	28	46144
3.	Штапове	20	32960
4.	Електрозварювальне	26	42848
5.	Ковальне	57	93936
6.	ВСЬОГО	160	263680

Висновки: Величина виробничої потужності підприємства становить 263680 станко - год. Тобто, ливарне становить - 47792, металоріжуче - 46144, штампове - 32960, електрозварювальне - 42848, ковальне - 93936.

Визначаємо можливу кількість виготовлення продукції за асортиментом (Таблиця 3, додаток 1.), використовуючи норму витрат станко-годин на виготовлення одиниці продукції певного виду в такій послідовності:

- визначаємо величину потужності за видами обладнання, що необхідно для виготовлення мінімальної кількості продукції певного асортименту за формулою:

М_min= H · N_min де,

Н - норма станко-год. на одиницю певного виду продукції;

N_min - мінімальна кількість продукції певного виду.

§ розрахуємо залишок потужності за всіма видами обладнання:

?М= М - М_min

- визначимо потреби в потужності на виготовлення одиниці всіх видів продукції:

М_i= H

- визначимо на скільки одиниць всіх видів продукції можна випустити більше:

N_max= ?М/ М_i

- визначимо найменшу величину додаткової кількості продукції і збільшимо мінімальну кількість продукції на цю величину. Визначаємо необхідну потужність для такої кількості і асортименту продукції:

М_max=H · (N_max+N_min)

- визначаємо вільний залишок потужності по кожному виду обладнання:

?М'= М-М_mах

Всі підрахунки зведені у таблицю 3,

Вид обладнання	Вир. потуж-ність, верстато-год, М	Норми витрат, верстато-год на од., Н	Вит-ти потуж-ності на мін. об'єм пр-ції, верстато-год, Мmin	Залишок потужності, верстатогод, ?М	Вит-ти потужності на виготовлення всіх видів продукції, верстато-год,	Кількість продукції понад план, од,	Вит-ти потужності на макс. об'єм пр-ції, верстато-год,	Вільний залишок потужності, верстато-год,
		A	B	C	D	E
		23	32	22	49	43
		Н1	Н2	Н3	Н4	Н5			Мj	N max	Мmax	?М'
ливарне	47792	133	150	185	144	135	24790	23002	747	30	47200	592
металоріжуче	46144	40	20	43	35	28	5425	40719	166	245	10405	35739
ковальне	32960	64	78	146	70	96	14738	18222	454	40	28358	4602
штамповочне	42848	40	56	71	45	67	9360	33488	279	120	17730	25118
електрозварювальне	93936	174	229	226	180	215	34367	59569	1024	58	65087	28849

Таблиця 2.3 Розрахунок виробничої програми пі

Висновки: Вузьке місце на підприємстві становить 30 одиниць, тобто це є найменша кількість обладнання, яку виготовляє підприємство. Щоб покращити ситуацію потрібно, зменшити залишок виробничої потужності, тобто зробити так щоб вона використовувалася повною мірою, тоді кількість продукції, тобто «вузьке» місце збільшиться.

Отже, виробнича програма підприємства виглядатиме наступним чином (таблиця 4)

Таблиця 2.4 Виробнича програма підприємства

Вид продукції	Мінімальна кількість продукції, од.	Можлива кількість продукції, од.	Максимальна кількість продукції, од.
А	23	63	86
В	32	72	104
С	22	62	84
D	49	89	138
Е	43	43	86
Cума	169	329	498

Висновок: З виробничої програми видно що можна збільшити виготовлення продукції всіх видів , а саме : А - на 23 од. , В - 32, C- 22, D - 49 , E - 43 . Оптимізувати виробничу програму можна шляхом, зменшення залишку виробничої потужності. Ефективність використання виробничої потужності підприємства досить висока.

2.2 Обґрунтування виробничого процесу

Виробничий процес - це процес перетворення сировини в готову продукцію. Він складається з множини технологічних і нетехнологічних операцій.

Технологічні операції являють собою безпосередню зміну сировини - направлені на виготовлення продукції. Їх сукупність утворює технологічний процес виробництва.

Нетехнологічні операції являють собою необхідні за техніко-організаційними причинами перерви в технологічному процесі. Сюди відносять час на внутрішнє транспортування сировини і продуктивний час внутрішньо змінних і між змінних перерв, час технічного контролю та інше.

Технологічний процес виробництва

Технологічний процес - це основна частина виробничого процесу, яка об'єднує методи виготовлення продукції шляхом зміни стану, властивостей, форм і розмірів матеріалів, сировини і напівфабрикатів. Кожен технологічний процес представляється у вигляді технологічної схеми, в якій спосіб виробництва викладається у формі послідовного опису технологічних операцій, які проходять на певному обладнанні.

Розробку технологічного процесу починають з аналізу деталей, які входять у виробничу програму для виявлення повторюваності і технологічної надійності.

Деталі об'єднують у групи за особливостями конструкції, матеріалами заготовки, габаритними розмірами, точністю обробки. Для кожної виділеної групи існують типові, поопераційні технологічні карти.

Розраховуємо складові частини продукції і групування деталей (таблиці 5).

Таблиця 2.5 Специфіка складових частин виробів за рухом

Групи складових частин виробів	Питомі витрати на одиницю продукції	Загальні витрати на виробничу програму, одиниць	Всього на вироб. програму, од.
	A	B	C	D	E	A	B	C	D	E
Деталі кріплення	230	289	497	407	265	19780	30056	41748	56166	22790	29183
Симетричні і обертання	74	214	136	88	51	6364	22256	11424	12144	4386	56574
Корпусні	1	1	1	1	1	86	104	84	138	86	498
Площинні	20	323	47	24	11	1720	33592	3948	3312	946	43518
Фігурні	115	11	46	27	13	9890	1144	3864	3726	1118	19742

Рис.2. Загальна технологічна схема виробничого процесу

Вибір типу виробництва

Таблиця 2.6 Залежність типу виробництва від річного обсягу випуску (од) і маси деталей в (кг.)

Маса деталей, кг	Тип виробництва
	одиничне	серійне	масове
< 1,0	<1000	1000...100000	>100000
1...5	<500	500...75000	>75000
5...10	<300	300...50000	>50000
> 10	<200	200...25000	>25000

Визначаємо тип виробництва кожної групи складових частин виробів в табл.7, використовуючи дані нормативної таблиці (табл.6).

Таблиця 2.7 Типи виробництва кожної групи деталей

Групи складових частин виробів	Маса деталі, кг	Загальна кількість на виробничу програму, од.	Тип виробництва
Деталі кріплення	0,7	170540	Масове
Симетричні і обертання	3,6	56574	Серійне
Корпусні	900	498	Серійне
Площинні	26	43518	Масове
Фігурні	14	19742	Серійне

Висновки: після встановлення типу виробництва для кожної групи складових частин, вони є такими: для групи площинні, воно є масовим , а для інших воно буде серійним .

Масове виробництво характеризується неперервним випуском одиничної продукції протягом тривалого проміжку часу на окремі робочі місця, постійно виконують одинакові технологічні операції.

Переваги:

· збільшення пропускної здатності робочих місць;

· можливість використання праці робітників низької кваліфікації;

· значне підвищення продуктивності праці в результаті чіткого закріплення за робочими місцями певних виробничих операцій.

Недоліки:

· складність переходу на інший вид продукції через специфічність обладнання.

Серійне виробництво ознаки: обробка виробів партіями з певною регулярністю після чого обладнання переналагоджується на інший виріб.

Переваги:

· повне використання обладнання;

· використання універсального обладнання і спеціалізованих пристосувань;

· швидке перенесення виробництва.

Недоліки:

· скритість розробки технологічного процесу при узгодженні технологічних операцій на окремих робочих місцях.

Одиничне виробництво ознаки: застосування при широкій номенклатурі виробів і відповідальності чи нерегулярності, повторювальності виробництва.

Проводимо вибір виду сполучення технологічних операцій. .

Вибір виду сполучення виробничих операцій

Проводимо вибір виду сполучення технологічних операцій.

Існує 3 види технологічних операцій:

Ш Послідовний

Ш Паралельний

Ш Паралельно-послідовний

Вид сполучення технологічних операцій визначається типом виробництва.

В умовах масового виробництва застосовують паралельний вид руху виробів для чого технологічні операції погоджуються по кратності. Тривалість технологічного циклу при цьому становитиме:

Т_дк = 247 + (43518-1)* 84 = 3655675/3600 = 1015 год.;

Т_пд = 77 + (170540 - 1)* 22 = 3751935/3600 = 1042 год

n - кількість виробів в партії, од.;

- час виконання всіх операцій з одною деталлю, сек.

t_гол - тривалість головної операції, секунд.

В умовах серійного виробництва застосовують змішаний вид руху виробів. Тривалість технологічного циклу становитиме:

Т_кд= 132+ (56574-1)*(94 - 38) = 3168276/3600 = 880 год.;

Т_фд= 483+ (498-1)*(355 - 128) = 113529/3600 = 31 год.

Т_сдо = 282+ (19742-1)*(215 - 67) = 2922098/3600 = 812 год.

, - відповідно сума довгих і коротких операцій, секунд.

Розрахунок тривалості технологічного процесу по кожній групі складових частин виробів вносимо в таблиці 8.

Таблиця 2.8 Визначення тривалості технологічного циклу виготовлення виробів

Групи складових частин виробів	Тривалість технологічних операцій, секунд	Тривалість технологічного циклу
	1	2	3	4	5	год.	дні
Корпусні деталі	13	6	22	18	18	1042	66
Симетричні і обертання	41	17	24	21	29	880	110
Корпусні	72	50	191	92	78	31	4
Площинні	84	21	47	21	74	1015	127
Фігурні	36	26	89	41	90	812	102

Розрахунок тривалості виробничого циклу

При розрахунку тривалості виробничого циклу вважається, що виробничий цикл - це проміжок часу від моменту запуску сировини чи матеріалів у виробництво до повного виготовлення і здачі продукції. Виробничий цикл складається з робочого періоду і періоду перетворення.

Робочий період включає час технологічних операцій, підготовчо-заготівельних робіт, природних процесів, технічного контролю, транспортування матеріалів в процесі обробки.

Період перерв складається з часу між змінних і міжопераційних перерв.

Тривалість виробничого циклу визначається для одного виробу чи партії виробів за формулою:

Т_ц = ?t_тех + ?t_п-з + ?t_зб + ?t_пр + ?t_к + ?t_тр + ?t_мз + ?t_мо

?t_тех - сума часу технологічних операцій;

?t_п-з - сума часу підготовчо-заготівельних процесів;

?t_зб - сума часу збірних процесів;

?t_пр - сума часу природних процесів;

?t_к - сума часу технічного контролю;

?t_тр - сума часу на транспортування напівфабрикатів;

?t_мз - сума часу міжзмінних перерв у виробництві;

?t_мо - сума часу міжопераційних перерв у виробництві.

Розрахунок тривалості виробничого циклу проводиться для всієї виробничої програми. Для цього розраховуємо складові тривалості виробничого циклу кожного виду виробу. Тривалість технологічних операцій розподіляємо виходячи з їх загальної кількості на виготовлення певної групи виробів і питомих витрат на одиницю виробу (використовуємо таблицю 2.5.).

Значення інших складових умовно приймемо:

?t_п-з = 0,2 • ?t_тех ?t_тр = 0,1 • ?t_тех

?t_зб = 0,3 • ?t_тех ?t_мз = 0,6 • ?t_тех

?t_пр = 0,05 • ?t_тех ?t_мо = 0,4 • ?t_тех

?t_к = 0,05 • ?t_тех Розрахунки проведемо в таблиці 9.

Таблиця 2.9 Розрахунки тривалості виробничого циклу

Вид продукту	Тривалість основного технологічного процесу, год	?tтех	?tп-з	?tзб	?tпр	?tк	?tтр	?tмз	?tмо	Тривалість циклу
	Деталі кріплення	Симетричні деталі обертання	Корпусні деталі	Площинні деталі	Фігурні деталі									год	дні
A	357	99	5	40	407	908	182	273	45	45	91	545	363	2453	307
B	543	346	6	783	47	1726	345	518	86	86	173	1036	690	4660	583
C	754	178	5	92	159	1188	238	356	59	59	119	713	475	3207	401
D	1014	189	9	77	153	1442	288	433	72	72	144	865	577	3894	487
E	412	68	5	22	46	553	111	166	28	28	55	332	221	1494	187
?	3080	880	31	1015	812	5818	1164	1745,3	290,9	290,9	581,8	3491	2327	15707,8	1963

З таблиці бачимо, що загальна тривалість виробничого циклу становить 1507,8 год. або 1963 дні. Сума технологічних операцій складає 5818 год. по всіх видах продукції.

Далі будуємо графік таким чином, щоб календарні терміни приблизно дорівнює корисному фонду робочого часу.

Висновок: управління виробничою підсистемою пов'язано з вирішенням основних завдань, які стоять перед виробничими підрозділами підприємства, зокрема: управління самого виробництва, тобто плануванням асортименту продукції, плануванням виробничих процесів, технологією виконання цих процесів, які безпосередньо пов`язані з виробництвом.

Виробничий процес передбачає наявність технічної підсистеми, яка включає систему підготовки виробництва (конструкторські розробки, складання виробничих планів) та саме виробництво.

Виробництво передбачає процес перетворення предметів праці за допомогою засобів виробництва та працівників у готову продукцію.

Виконання виробничої програми для виробу А становить 307 днів, для виробу В --583 днів, для С -- 401 днів, для D - 487 днів, для Е - 187 днів.

Використовуючи узагальнену таблицю класифікації поточних ліній, коротко характеризуємо поточні лінії, які забезпечують виробництво продукції виду A, B, C, D, E.

Таблиця 10 Класифікація поточних ліній

Ознаки поточної лінії	Різновиди поточних ліній
	Одно предметні	Багатопредметні
Ступінь спеціалізації	Постійно-поточні однометрові	Постійно-поточні багатометрові	Змінно-поточні багатометрові
Ступінь перервності	Неперервні	Частково-перервні	Перервні
Спосіб підтримки ритму	Регламентований	Вільний	Змінний
Характер руху предметів	Неперервний	Пульсуючий	Періодичний
Місце виконання операції	На конвеєрі	На робочому місці	На робочому місці
Ступі синхронізації	З повною синхронізацією	Зі змінною синхронізацією	Без синхронізації

2.3 Організація допоміжного виробництва

Організація ремонтного господарства

Ремонтне господарство підприємства призначене для виконання сукупності робіт з технічного обслуговування обладнання для запобігання передчасному спрацюванню машин і механізмів, своєчасному ремонту і модернізації обладнання для забезпечення робочої готовності обладнання. Організація ремонту і обслуговування обладнання опирається на систему планово-попереджувального ремонту, зміст якої заключається в проведенні міжремонтного обслуговування, оглядів, малих середніх і капітальних ремонтів з певною послідовністю і періодичністю.

В залежності від розмірів і серійності основного виробництва, складу і особливостей обладнання ремонтне господарство може функціонувати за централізованою, децентралізованою чи рухомою формою організації. Централізована форма організації зосереджує в одному централізованому підрозділі (ремонтний цех) всіх видів ремонтів. Застосовується для

невеликих підприємств з кількістю обладнання до 600 одиниць. Децентралізована форма організації передбачає створення в кожному виробничому підрозділі ремонтного господарства, яке виконує всі види ремонту обладнання, тільки певного виробничого підрозділу. Застосування такої форми доцільно в умовах специфічного виробництва чи у випадку суттєвих відмінностей технологічних процесів виробничих підрозділів, що потребує різного обладнання для їх виконання. Рухома форма організації пов'язана з виїздом згідно встановлених строків на місце ремонту, а планування, підготовка, облік ремонтних робіт і виготовлення запасних частин здійснюється централізованим підрозділом. Застосування такої форми доцільно на підприємствах, де виробничі підрозділи значно віддалені один від одного.

Виходячи з наявної кількості виробничого обладнання приймають форму організації ремонтного господарства. Згідно даних умов нашому підприємству відповідає централізована форма організації ремонтного господарства. В загальному випадку при такій формі організації ремонтний цех складатиметься з таких дільниць:

- заготівельна; - демонтажна; - механічна;	- слюсарно-збірна; - ковальна; - випробувальна;	- термічна; - зварочна; - фарбувальна.

Розрахунок обсягів ремонтних робіт розраховуємо у таблиці 11.

Таблиця 2.11 Розрахунок обсягів ремонтних робіт

Вид робіт	Працеємність ремонтної одиниці кожного виду обладнання, люд-год.	Загальна працеємність, люд-год.
	Ливарне	металоріжуче	Ковальне	штамповочне	зварювальне
Кількість ремонтних одиниць	408	96	180	336	960	-
1.Слюсарні	2,1	13,5	41,1	69	1,2	33887
2.Станочні	-	4,2	12,6	21	-	9439
3.Зварні	-	1,2	3,3	4,5	-	2221
4.Наладочні	0,9	1,5	5,4	7,2	-	3902
5.Жестяні	-	-	-	2,4	-	806

Таким чином з таблиці видно, що необхідно створити слюсарну дільницю, оскільки саме тут найбільша працеємність, яка складає 33887 людино-годин. І тому слюсарні роботи потребують великих затрат часу на виготовлення продукції.

Організація інструментального господарства

Інструментальне господарство призначене для забезпечення основного виробництва інструментами, приладами, вимірювальною технікою і т.д. необхідність створення інструментального господарства існує на кожному підприємстві, хоча його роль в різних галузях промисловості інша, в залежності від характеру використання інструменту. До виробничих функцій інструментального господарства входять:

a проектування і виготовлення інструменту;

a отримання готового стандартизованого інструменту;

a зберігання і видача інструменту у виробництво;

a ремонт в відновлення інструменту;

a заточка ріжучого інструменту.

Для виконання перерахованих задач і ефективного забезпечення основного виробництва інструментальне господарство повинно складатися з таких підрозділів:

1. інструментальна група;

2. конструкторське бюро;

3. інструментальний склад;

4. інструментальний цех;

5. цехові спеціалізовані склади;

6. цехові інструментально-роздаточні комори.

2.4 Організація обслуговуючих підрозділів

Організація енергетичного господарства

Задачами енергетичного господарства є:

1) підбір енергоносія для повного задоволення потреб технологічного процесу та дотримання економічних норм і вимог;

2) створення енергетичного балансу підприємства;

3) безперебійне постачання внутрішніх споживачів підприємства;

4) економічне функціонування енергетичного обладнання;

5) систематизована економія енергоресурсів.

До складу енергогосподарства входять:

a) силове господарство: котельні, компресорні парові та повітряні мережі, водопостачання, каналізація;

b) газове господарство: газові мережі, кисневі та ацетиленові станції, холодильні установки, промислова вентиляція;

c) електросилове господарство: підстанції, електричні мережі, трансформаторні дільниці;

d) електроремонтні майстерні;

e) зв'язок.

Таблиця 2.12 Розрахунок енерговитрат на виробничу програму

Вид продукції	Виробнича програма, од	Питомі витрати	Загальні витрати
		Пар, кКал	Електроенергія, тис. кВт	вода, м3	Пар, кКал	Електроенергія, тис. кВт	вода, м3
A	86	0,23	8,9	6,1	19,78	765,4	524,6
B	104	0,34	12,9	2,7	35,36	1341,6	280,8
C	84	0,17	12,6	6,2	14,28	1058,4	520,8
D	138	0,16	7,2	5,3	22,08	993,6	731,4
E	86	0,25	13,1	1,6	21,5	1126,6	137,6
Сума	-	-	-	-	113	5285,6	2195,2

Отже, енерговитрати залежать від кількості виготовленої продукції та від її виду, а так як на підприємстві виготовляються різні види продукції, то відповідно, що енерговитрати для них будуть різні.

Виходячи з питомих витрат доцільно створити такі дільниці електросилову, теплосилову, водопостачання та зв'язку. Зі створенням даних дільниць підприємство може заощадити деякі кошти, які воно або переплачує або навпаки. Ці дільниці також полегшать роботу працюючих, так як воно забезпечить процес виробництва необхідними видами енергії.

Організація транспортного господарства

Транспортне господарство призначене для безперебійного постачання вантажів до складів, зберігання вантажів під час транспортування, а також переміщення сировини і матеріалів до робочих місць. В процесі функціонування транспортне господарство передбачає вирішення таких задач:

1) створення чіткої системи внутрішнього транспортування вантажів відповідно до організаційного рівня виробничого процесу;

2) визначення потреб ресурсів для запланованого функціонування внутрішнього транспорту;

3) погодження виробничих і транспортних задач.

Транспорт за призначення поділяється на:

зовнішній;

міжцеховий;

внутрішньо цеховий.

Сфери застосування окремих видів транспорту наведемо в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 Сфери застосування транспортних засобів

Вид транспортного засобу	Дальність транспортування
1. Універсальні автомобілі і автомобілі самоскиди	понад 2000 м
2. Автомобілі тягачі і електротягачі	400-2000 м
3. Автонавантажувачі і електронавантажувачі	150-400 м

Використовуючи дані таблиці і конкретні умови виробництва вибираємо вид міжцехового транспорту і розраховуємо кількість транспортних засобів для забезпечення вимог виробництва.

Розрахунок їх кількості для річного обсягу перевезень проведемо в такій послідовності:

визначимо час руху протягом одного рейсу:

, (хв.)

де, l - дальність транспортування, м; (1000 м)

V - швидкість транспортування, м/год.; (7,4 м/год)

t_руху = (1000*60)/(7,4*1000) = 8 хв

визначимо тривалість рейсу:

, (хв.)

t_{вант - розв.} - тривалість вантажно - розвантажувальних робіт, хв.(36 хв.)

t_рейсу = 8 +36 = 44 (хв.)

визначимо кількість рейсів, які може зробити погружчик за одну робочу зміну:

де, Ф_t - фактичний час роботи протягом зміни, год.

К_р = (8*60)/44= 11(рейсів)

визначимо обсяг продукції, що перевезе один погружчик:

Q_од = К_р • q

де, q - середня вантажопідйомність за один рейс, кг.

Q_од = 11*125 = 1375 (кг.)

визначимо загальну кількість погружчиків:

(чол.);

К = 10099/1375 = 7(чол.)

де, Q_зм - обсяг перевезень за одну робочу зміну, кг.

Q_зм =

Q_зм =2080150,5/206 = 10099(кг.)

де, Q_р - обсяг перевезень на всю виробничу програму за рік, кг.

Розрахунок обсягу перевезень на всю виробничу програму проведемо в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14 Розрахунок обсягу перевезень міжцеховим транспортом

Складові деталі виробів	Загальна кількість на виробничу програму, од.	Маса деталі, кг	Річний обсяг перевезень, кг
1. Деталі кріплення	29183	0,7	20428,1
2. Симетричні деталі обертання	56574	3,6	203666,4
3. Корпусні деталі	498	900	448200
4. Площинні деталі	43518	26	1131468
5. Фігурні деталі	19742	14	276388
Загалом	-	-	2080150,5

Отже, провівши певні обрахунки варто сказати наступне, що на виконання даної операції необхідно 7 працівників, які досить добре вкладаються в свою зміну. Йому необхідно використовувати переважно автомобілі та електротягачі. Але загальний річний обсяг перевезень для 11 перевезень при цьому складає 2080150,5 кг.

Організація складського господарства

Складське господарство призначене для прийому, переробки, зберігання і видачі матеріалів та готових виробів. Площа складського господарства залежить від масштабів і організації виробництва, рівня спеціалізації і кооперування, номенклатури матеріалів і виробів, умов матеріально-технічного постачання. Складське господарство в загальному вигляді утворюється:

? склади матеріально-технічного забезпечення (центральний матеріальний склад, склад інструментів, склад ремонтно-будівельних матеріалів, склад обладнання, склад паливно-мастильних матеріалів, склад лісоматеріалів);

? склади основного технічного призначення (склад сировини, склад матеріалів, склад напівфабрикатів і комплектуючих виробів, склад готової продукції та інші);

? спеціалізовані склади - склади, що потребують спеціальних умов зберігання.

Розрахунок площі складу готової продукції (для всієї виробничої програми) проводимо в таблиці 15:

F_ск =

F_к = (G * H_з * в * б) / T * H_в де,

F_ск - загальна площа складу, м²;

F_к - корисна площа складу, м²;

г - коефіцієнт, що враховує проходи;

G - виробнича програма, од;

H_з - норма запасу, днів;

T - термін реалізації продукції, днів;

H_в - норма вкладання, од/м²;

б - коефіцієнт нерівності надходження;

в - коефіцієнт нерівності реалізації.

Таблиця 2.15 Розрахунок загальної площі складу готової продукції

Вид продукції	G	T	H3	б	в	Hв	Fк	г	Fск
А	86	40	10	1,1	1,3	0,8	38	0,5	77
B	104	12				0,5	248		496
C	84	20				0,4	150		300
D	138	20				1	99		197
E	86	10				0,6	205		410
Сума	-	-	-	-	-	-	740	-	1480

Провівши наступні обрахунки, можна зробити наступні висновки, що загальна площа, яку займають всі види продукції складає 1480 метрів квадратних. Слід відмітити, що саме металургійне обладнання на даному складі займає найбільшу площу серед інших видів обладнання і становить 496 квадратних метра, а найменшу площу займає штампувальне - 197 метра квадратного.

2.5 Розрахунок чисельності працівників

виробничий працівник технологічна документація

Розрахунок кількісного складу працівників підприємства проводиться згідно функціонального розподілу праці за такими категоріями:

1. робітники;

2. інженерно - технічні робітники та службовці;

3. молодший обслуговуючий персонал.

Розрахунок чисельності робітників проводиться окремо для основного (табл. 16), допоміжного і обслуговуючого виробництва:

де, Ч_рм - кількість робочих місць, які обслуговуються даною групою робітників;

Ч_од - число робочих місць, які обслуговуються даним робітником;

Р_н - процент невиходів і втрат робочого часу у відсотках від номінального фонду робочого часу.

Таблиця 2.16 Розрахунок чисельності основних робітників

Найменування обладнання	Кількість обладнання, од. (Чрн)	Норма обслуговування одиниці обладнання (Чод)	Відсоток втрати робочого часу (Рн)	Кількість робітників (Ч0)
Ливарне	29	1	18	5
Метало ріжуче	28	5		1
Ковальне	20	3		1
Штамповочне	26	2		2
Електрозварювальне	57	1		10
Сума			-	19

З таблиці бачимо, що на кожне найменування продукції відповідає певна кількість робітників. Загальна кількість на всі 5 видів обладнання необхідна у 19 чоловіків, але при цьому варто відмітити, що все-таки питому частку робітників складає саме електрозварювальне обладнання. Ця кількість обумовлена більш всього роботою, яка виконується на цьому обладнанні.

Чисельність допоміжних робітників визначається діленням загальних потреб (людино-годин) на корисний фонд роботи одного робітника:

Чд = 50255/1648 = 30 чол.

де, N - кількість випуску виробів;

n - працеємність технологічних операцій;

t - кількість видів робіт;

Ф_к - корисний фонд робочого часу.

Розрахунок кількості допоміжних робітників інструментального господарства:

Ч_і = 1,5 • Ч_д

Чі = 1,5 * 30 = 45 (чол.)

Розрахунок чисельності обслуговуючих робітників проводиться в основному за кількістю робочих місць, що обслуговуються і нормами їх обслуговування. В даній роботі чисельність робітників енергетичного і транспортного господарств приймається умовно:

Ч_е = 0,1 • Ч_о

Ч_е = 0,1 * 19 = 2 (чол.)

Ч_т = 0,2 • Ч_о

Ч_т = 0,2 * 19 = 4 (чол.)

Визначимо загальну чисельність робітників по підприємству:

Ч = Ч_о + Ч_д + Ч_і + Ч_е +Ч_т

Ч = 19 + 30 +45 + 2 + 4 = 100 (чол.)

Провівши ряд обрахунків, ми визначили загальну кількість робітників по підприємству, що складає 100 чоловік, але при цьому і визначили необхідну кількість робітників при різних видах господарств. Так, наприклад, для інструментного господарства - 45 робітників необхідно для виробництва певного виду продукції, для транспортного - 4 чоловік, для енергетичного - 2 чоловік.

2.6 Побудова оптимізованої виробничої структури підприємства

Структуру підприємства утворюють підрозділи підприємства, їх взаємозв'язок в процесі випуску продукції і обслуговування колективу, кількість, склад, співвідношення за чисельністю робітників, зайнятої площі і територіальне їх розміщення.

Виробнича структура являє собою форму організації виробничого процесу і знаходить свій вираз в розмірах підприємства, в кількості і складі філіалів, цехів, служб, в кількості і розміщенні дільниць, робочих місць всередині цехів.

Первинною ділянкою виробничої структури є робоче місце. Робоче місце - це частина виробничої площі обладнаної комплексом знарядь праці, за допомогою яких один або група робітників виконують певну частину виробничого процесу по перетворенню сировини і матеріалів у готовий продукт, або по обслуговуванню процесу виробництва.

Робочі місця зв'язані між собою певним виробничим процесом по виготовленню деякої частини готового продукту або які виконують однакові операції об'єднуються у виробничу дільницю. Виробничі ділянки можуть об'єднуватись в цехи або просто формувати виробничі дільниці.

Цех - це виробничий адміністративно-відокремлений підрозділ підприємства, в якому виготовляється продукція (або її частини) чи виконується певна стадія виробництва, в результаті якої створюється напівфабрикат, який використовується на цьому або на іншому підприємстві.

Кількість ступенів виробничої структури залежить від масштабів виробництва, кількості однотипних робочих місць і складності управління виробничим процесом. В залежності від частини виробничого процесу виробничі підрозділи поділяються на підрозділи основного виробництва, підрозділи допоміжного виробництва, підрозділи обслуговуючого виробництва.

Побудуємо виробничу структуру підприємства для реалізації розробленої виробничої програми підрозділами різного призначення.

Кількість підрозділів основного виробництва була обґрунтована в розділі 2, вони можуть будуватися за технологічним, предметним або змішаним принципом.

Технологічний принцип представляє собою побудову цехів і виробничих підрозділів за технологічною однорідністю і застосовуються в умовах випуску продукції широкого асортименту.

Предметний принцип представляє собою спеціалізацію виробничого підрозділу на виробах обмеженого асортименту, а внутрішні підрозділи спеціалізуються на випуску складових частин виробів. (Виробнича структура наведена в додатку 2)

Розділ ІІІ. Складання технологічної карти

3.1 Різання як основний процес обробної стадії виробництва

Будь-який виробничий процес складається з таких основних стадій: заготівельна, обробна, складальна, оздоблювальна. У обробній стадії виробництва понад 80% всіх заготовок піддаються обробці шляхом різання. Тому, як приклад, розглянемо основні відомості про процес різання.

Різання - це процес відокремлення шару матеріалу із заготовки за допомогою ріжучого інструменту під дією відповідних сил.

Інструмент, за допомогою якого зрізують шар металу (припуск (h)), називається різальним. Найпростішим різальним інструментом є однолезові стругальні та токарні різці. Всякий різець можна розглядати як клин. На оброблюваній циліндричній заготовці при зніманні з неї стружки розрізняють такі поверхні: оброблювану, оброблену і поверхню різання.

Оброблена поверхня утворюється завдяки зняттю стружки.

Поверхня різання утворюється безпосередньо різальною кромкою.

Для обробки заготовок на металорізальному верстаті потрібно дваосновні рухи: рух різання (головний) і рух подачі (допоміжний).

Рухом різання називається такий рух, при якому відділяється стружка. При рухові подачі різальна кромка інструмента врізується в оброблюваний матеріал. Деталі при обертанні здійснюють головний рух, а різці - допоміжний.

Всі металорізальні верстати за рухом різання поділяються на верстати з обертальним головним рухом (токарні, фрезерні, шліфувальні, свердлильні) і на верстати з поступальним головним рухом (стругальні, довбальні, плоскошліфувальні і протяжні).

За рухом подачі верстати поділяються на верстати з прямолінійною подачею (токарні, свердлильні, фрезерні) і верстати з коловою подачею (зуборізні).

Швидкість різання (v) - величина переміщення заготовки відносно різальної кромки інструмента за одну хвилину в напрямі головного руху. Швидкість різання на токарних верстатах визначається:

де D - діаметр оброблюваної поверхні, мм;

n - швидкість обертання заготовки, об/хв:

.

Подачею (S) називається величина переміщення різця за один оберт заготовки (мм/об.).

В залежності від напряму, в якому переміщується різець стосовно осі обертання оброблюваної заготовки, розрізняють поздовжню подачу - паралельно осі обертання, і похилу подачу під певним кутом до осі обертання (при обточуванні конічних поверхонь).

Глибиною різання (t) називається товщина шару металу, який знімається різцем за один прохід. При повздовжньому обточуванні циліндричних поверхонь припуск визначається:

де h - припуск (при чистовій обробці h = 0,5... 2 мм);

D₁ - діаметр оброблюваної поверхні, мм;

D₂ - діаметр обробленої поверхні, мм.

Сили та потужність різання.

Щоб зняти стружку із заготовки, треба подолати сили зчеплення частинок металу, а також сили тертя, які виникають між поверхнями різця і стружки.

3.2 Проектування технологічних процесів

Технологічна документація

Технологічна документація призначена для регламентації технологічного процесу виробництва. Вона складається з декількох окремих документів певної форми. Цю документацію на заводі розробляють у відділі головного технолога. Детальну технологічну документацію розробляють лише на вироби масового виробництва.

Основними формами технологічної документації механічної обробки є маршрутна карта, операційна карта, технологічна карта механічної обробки, зведена карта технологічного процесу, специфікація оснащення і карта змін технологічного процесу.

Маршрутна карта складається на механічну обробку кожної деталі окремо на всіх робочих місцях або верстатах. В ній в технологічній послідовності запитують операції, які належить виконувати, вказують типи і марки верстатів, записують назву робочого і вимірювального інструмента; вказують розміри, до яких треба обробити деталь, розряд роботи і норму часу на кожну операцію.

Операційна карта є основним документом і складається на кожну операцію окремо. В операційну карту записують всі установки, переходи і проходи, точно вказують режим обробки, робочий і вимірювальний інструменти, способи контролю, час на виконання окремих елементів операції.

Технологічна карта - складається при розробці укрупненого технологічного процесу на деталь. В цю карту не записують режиму різання чи іншої обробки. Вона використовується при поодиноких і дрібносерійних виробництвах, а також для перспективного планування.

Зведена карта технологічного процесу складається на підставі маршрутних і операційних карт. В неї записують всі дані операційних карт в порядку проходження цехів.

Карта змін складається окремо як додаток до зведеної технологічної карти. Іноді всі зміни заносять в спеціальну графу зведеної карти.

Основи проектування технологічного процесу

Проектування є: проектним і виробничим.

Проектне проектування технологічних процесів полягає в розроблені технології виробництва на нові види продукції або для нових цехів і заводів, які споруджуються. В цьому випадку враховують найновіші досягнення науки і техніки, вибирають найновіші типи верстатів та оснащення.

Виробниче проектування технологічних процесів полягає в розробленні технології з обрахуванням наявного устаткування з метою найбільш доцільного його використання при даних розмірах виробничого завдання.

Для розробки технологічного процесу виготовлення виробу або деталі потрібно мати креслення заготовки, програму випуску продукції паспорти верстатів, специфікацію ріжучих і вимірювальних інструментів. Технологічний процес складається в такій послідовності:

розробляти структуру процесу механічної обробки, поділивши його на операції, встановлення (позиції), переходи, проходи;

вибрати первинну установчу базу та інші бази;

вибрати операційні розміри, допуски і припуски;

вибрати оптимальні режими різання;

встановити послідовність переходів і операцій;

провести технічне нормування з метою встановлення часу, потрібного для обробки;

звести технологічний процес в карту;

проаналізувати його техніко-економічні показники (завантаження устаткування, витрати енергії, інструментів, собівартість продукції тощо);

звести в технологічний процес необхідні корективи.

Технологічне нормування. Норма часу.

Одним з важливих засобів підвищення продуктивності праці є технічне формування. Основним завданням технічного нормування є встановлення прогресивних технічно обґрунтованих норм часу або норм виробітку.

Нормою часу називається час, який дається робітнику на виконання певної операції.

Технічно обґрунтованою нормою часу називається час потрібний для виконання заданої операції при умові повного використання всіх можливостей верстата, інструмента, передового досвіду, повного і раціонального використання часу при найдоцільнішій побудові технологічного процесу.

Обсяг роботи, який дається робітнику на одиницю часу, називається нормою виробітку.

Структура норм часу

Технічна норма часу на виготовлення партії деталей складається з підготовчо-заключного часу і штучного часу.

Підготовчо-заключний час - це час, потрібний для ознайомлення із завданням, кресленням, операційною картою, для підготовки робочого місця, верстата і пристроїв та завдання готових виробів. Якщо весь час поділити на кількість деталей, які потрібно обробити, то матимемо підготовчо-заключний час на одну деталь. Підготовчо-заключний час затрачається один раз для виготовлення всієї партії.

Штучний час складається з основного і допоміжного часу обслуговування робочого місця та часу на перерви і відпочинок та особисті справи.

Основний технологічний час (машинний) при обробці на верстаті - це час, протягом якого з оброблювальної деталі зрізують стружку.