Поняття диверсифікації діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Введення

Актуальність теми

Підприємства різних галузей в умовах глобалізації світової економіки, пов'язаної з взаємопроникненням технологій та капіталів, проводять диверсифікацію власної господарсько-фінансової діяльності. Ефективність її здійснення безпосередньо залежить від своєчасної орієнтації на види товарів, робіт, послуг, які мають попит і є або наближаються до рівня конкурентоспроможності. Питання стратегії розвитку передбачають розробку методики отримання, обробки і представлення інформації, пов'язаної з освоєнням нових технологій, видів продукції, ринків та інших видів і напрямків діяльності, а також з виявленням закономірностей щодо визначення мотивації диверсифікації як стратегії розвитку компанії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій:

Наукові розробки українських та зарубіжних вчених В. Андрійчука, Дж. Уелса, Є. Есінара, М. Горта, М. Міньковський присвячені окремому питанню дослідження диверсифікаційних процесів на прикладі окремих підприємств і регіонів. Перспективи і проблеми, пов'язані зі своєчасністю диверсифікації окремих областей і економіки держави в цілому, є актуальними і потребують більш глибоких дослідженнях.

1. Поняття диверсифікації діяльності підприємства

Проведені дослідження стану ефективності економіки нашої держави в 2006 р. показали тенденцію відставання від рівня виробництва попереднього року в декількох областях народного господарства. Як показав аналіз статистичних даних, зниження темпів приросту виробництва продукції в промисловості складає за 2006 р. - 2,9%, за підсумками 2006 р. - 0,6%.

За підсумками 2006 р. в розрізі підрозділів промисловості спостерігається скорочення обсягів виробництва в:

- Виробництві коксу і продуктів нафтопереробки - на 19%;

- Металургії і обробці металів - на 4%;

- Хімічної та нафтохімічної промисловості - на 2,7%;

- Легкої промисловості - на2,1%;

- Обробної промисловості - на1,8%.

У галузях економіки України за 2006 р., порівняно з 2005 р., відбулося зниження темпівв:

- Будівельної діяльності - виконані роботи на 0,2%;

- Транспорті - вантажообіг на 3,6%;

- Гуртової торгівлі - на 5,4%.

Промислове виробництво, будівельна діяльність, транспорт та оптова торгівля є найбільш істотними складовими формування економіки будь-якої країни. Саме тому від результатів їх діяльності залежать майбутні макроекономічні показники економічних досягнень держави.

У світовій економіці використовуються різні підходи до активізації діяльності суб'єктів господарювання, в тому числі широко використовується диверсифікація.

Економічна категорія "диверсифікація" в різних джерелах трактується по-різному. Термін "диверсифікація" (від латині, dіversus - різний, facere - робити) означає:

1) різноманіття, різнобічний розвиток;

2) проникнення спеціалізованих фірм (промислових, транспортних, будівельних) до інших областей виробництва, сфери послуг і т.п.; в процесі диверсифікації виникають багатогалузеві комплекси;

3) розширення асортиментів виготовлення виробів, надання послуг. Отже, диверсифікація трактується як:

1) володіння найрізноманітніших фінансовими активами, кожен з яких має різний рівень ризику, з метою зниження загальної ступеня ризику портфеля в цілому;

2) загальна ділова практика, спрямована на розширення номенклатури товарів і послуг та / або географічної території для того, щоб зосередити ризик і зменшити залежність від циклічності бізнесу. Також поняття "диверсифікація" визначається як:

1) збільшення кількості виробництв і номенклатури товарів (послуг), що виробляються окремими підприємствами в нових для них сферах;

2) розширення асортименту, зміна виду продукції, яка виробляється підприємством, фірмою, освоєння нових видів виробництв з метою підвищення ефективності виробництва, отримання економічної вигоди, попередження банкрутства. Таку диверсифікацію називають диверсифікацією виробництва; розподіл вкладень в економіку або кредитування грошовими капіталами між різними об'єктами з метою зниження ризику втрат і в надії одержати більш високий дохід. Таку диверсифікацію називають диверсифікацією кредитів;

3) розширення форм діяльності, видів продукції, фінансових інструментів з метою мінімізації господарських ризиків, а також виживання підприємств у сучасних ринкових умовах; множинність; різноманітність; різнобічність [3];

4) новий напрямок діяльності компанії, пов'язане з наявними напрямками бізнесу (наприклад, у виробництві, маркетингу, матеріальному забезпеченні або технології), який збільшує дохід від оптимізації портфеля, реструктуризації, передачі і розподілу ресурсів.

Передумовою диверсифікаційних політики є нерівномірність розвитку галузей економіки держави, падіння норми прибутку, зниження рівня впроваджень науково-технічного прогресу, недоліки в системі оподаткування, невідповідність структури виробництва структурі приватного сектора.

Аналіз статистичних даних за два місяці поточного року показує наявність певних ознак у розвитку окремих галузей економіки як передумови диверсифікації. У промисловості при загальному скороченні обсягів виробництва спостерігається зростання в:

- Виробництві електроенергії - на 9,0%;

- Машинобудуванні - на 8,6%;

- Харчової промисловості - на 8,0%;

- Виробництві дерева та виробів з неї - на 3,7%. У сільськогосподарському виробництві за аналізований період, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, наявний зростання обсягів виробництва в цілому на 3,6%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - на 18,0%, при скороченні у господарствах населення на 4,0%. Отже, в економіці України можливе формування диверсифікаційних політики щодо таких мотиваційних факторів:

- Техніко-технологічних;

- Економічних;

- Фінансових;

- Соціальних,

- Стратегічних

Диверсифікація діяльності підприємства полягає у створенні різноманітності бізнесу підприємства шляхом входження підприємства на нові сектори ринку і розширення галузевого діапазону його діяльності.

Диверсифікація може торкатися такі аспекти:

* продуктів (продукції);

* пунктів продажу продуктів фірми;

* споживачів і постачальників;

* засобів фінансування;

* технологій;

* баз НДіДКР.

Основними напрямами диверсифікації підприємства в стратегічному контексті його бізнесу є диверсифікація продукції та ринку.

Диверсифікація продукції полягає у впровадженні нових або таких виробів, які виробляються на основі застосування нових, раніше не використовуваних підприємством, технологій.

Диверсифікація ринку полягає у входженні підприємства на нові ринки або на нові сегменти того ринку, на якому воно досі діяло:

* коли спостерігається стагнація (застій) ринку (має місце тиск з боку конкурентів на традиційну сферу діяльності підприємства, застарілий характер виробничого портфеля, падіння попиту або майже монопольна позиція);

* має місце перевищення запасу капіталу і виникає потреба для експансії;

* коли підприємство не в змозі досягти отримання додаткового прибутку шляхом експансії в традиційному бізнесі (наприклад, коли немає сенсу або неможливе подальше розширення частки підприємств на ринку).

Диверсифікацію застосовують для того, щоб:

*досягтиз більшення фінансової синергії;

*стабілізувати доходи;

*зменшити оперативний ризик;

* збільшити кредитні можливості (одержання позик);

*забезпечити зростання;

*використовувати резерви;

* пристосуватися до потреб клієнтів;

*змінити профіль підприємства.

Основними сценаріями диверсифікованого розвитку підприємства є:

- Концентрична диверсифікація ґрунтується на виробництві нових продуктів на базі існуючого бізнесу. Діюче виробництво зберігається, а нове виникає, виходячи з можливостей, закладених: в освоєному ринку, в технології, які використовується; у відходах існуючого виробництва (організація виробництва на основі відходів);

- Горизонтальна диверсифікація допускає розвиток на традиційному, освоєному (існуючому) ринку діяльності фірми за рахунок освоєння випуску нової (зазвичай, супутньої основному продукту) продукції, яка вимагає технологій, відмінних від тієї, яка використовується при виробництві основного продукту;

- Конгломеративна диверсифікація полягає в тому, що фірма розвивається за рахунок виробництва нових продуктів технологічно не пов'язаних з традиційним бізнесом фірми (традиційними продуктами фірми) і які будуть реалізовуватися на нових ринках;

- Вертикальна диверсифікація полягає в тому, що фірма звертається або до більш ранніх (вертикальна диверсифікація назад), або до наступних стадій діяльності (вертикальна диверсифікація вперед).

Обґрунтування необхідності і можливості диверсифікації діяльності підприємства на перспективу відбувається за допомогою відповідної, вказаним сценаріям диверсифікації, стратегії.

Диверсифікація - створення нових продуктів і висування їх на нові ринки.

Найбільш витратна і ризикована стратегія

Диверсифікація може бути:

- Горизонтальна - розширення товарної палітри відбувається за рахунок нових продуктів, які, однак, ще знаходяться в певному зв'язку зі старими продуктами, наприклад, для їх виготовлення використовується те ж обладнання і схожі технології, використовуються наявні системи збуту, обслуговуються схожі ринки

- Вертикальна - розширення товарної палітри за рахунок освоєння попередніх або наступних ступенів виробництва або збуту (наприклад, компанія, що виробляє одяг, починає виробляти тканини або відкриває мережу власних магазинів одягу)

- Концентрична (латеральна) диверсифікація - виробництво абсолютно нових для компанії продуктів і вихід з ними на абсолютно нові для неї ринки, компанія повністю виходить за рамки своєї галузі. Це, в свою чергу, самий витратний і ризикований вид диверсифікованості.

диверсифікація стратегія бізнес ринок

2. Стратегії диверсифікації діяльності підприємства

Диверсифікація (від лат. Diversificatio-зміна, різноманітність) - це поширення господарської діяльності на нові сфери (розширення асортименту вироблених виробів, видів надаваних послуг, географічної сфери діяльності і т. д.). У вузькому сенсі слова під диверсифікацією розуміється проникнення підприємств в галузі, які не мають прямої виробничої зв'язку або функціональної залежності від основної їх діяльності. В результаті диверсифікації підприємства перетворюються в складні багатогалузеві комплекси або конгломерати.

В сучасних умовах найбільш ефективною стратегією розвитку для великих підприємств є стратегія диверсифікації. Суть її в тому, що діяльність різноманітних підрозділів підприємства організовується в різних областях, що підсилює його конкурентні позиції. Підприємства, особливо працюючі в стратегічно важливих для економіки країни галузях, повинні формувати власні фінансові механізми та інструменти, виходячи з особливостей як кожного контракту, так і конкретних умов ринкового середовища: законодавчої бази, кон'юнктури ринку та інших факторів. Якісно розроблені та реалізовані механізми фінансової стратегії, як правило, забезпечують синергічний ефект: сформовані в результаті пільги та преференції для підприємства ведуть в кінцевому рахунку, до більш великому сумарному результату для економіки держави в цілому (платежі до бюджету на всіх рівнях, зайнятість працівників підприємства , розвиток потенціалу підприємства).

Основною метою диверсифікації підприємства, найбільш часто використовуваної в практиці, є створення цінностей для акціонерів. При проведенні диверсифікації з метою підвищення прибутковості акцій корпоративна стратегія повинна передбачати більший ефект, ніж просто розподіл ризику за рахунок інвестування капіталу в різні галузі. Проблема створення додаткової цінності акцій вимагає серйозного розгляду і оцінок (прогнозу) до прийняття рішення про диверсифікацію. Для цих цілей можуть використовуватися наступні критерії: критерій привабливості нової галузі, критерій «витрати на входження» і критерій додаткових вигод.

Після прийняття рішення про диверсифікацію підприємства можуть бути обрані різні шляхи його реалізації. У практиці диверсифікації підприємств використовуються наступні стратегії:

1) стратегія входження в нову галузь (в нові сфери діяльності);

2) стратегії диверсифікації в родинні галузі;

3) стратегії диверсифікації в неспоріднені галузі;

4) стратегії згортання (продажу) та ліквідації;

5) стратегії реструктуризації, відновлення та економії; Стратегія диверсифікованого розвитку реалізується в тому випадку, коли фірми не можуть розвиватися на даному ринку з даним продуктом в даній області.

Основні економічні фактори, які обумовлюють вибір даної стратегії, наступні (тобто, коли обирають даний вид стратегії розвитку підприємства):

- Коли ринки насичені даним продуктом або коли настає стадія "виходу" життєвого циклу продукту і попит на нього різко падає;

- Коли фірма володіє вільним грошовим засобом, який можна зручно вкласти в інші сфери бізнесу;

- Коли новий бізнес, в об'єднанні з існуючим, може принести фірмі синергетичний ефект (наприклад, за рахунок кооперації ");

- Коли подальший розвиток певного (одного) бізнесу фірми стримується антимонопольним законодавством;

- Коли відбувається скорочення податкових платежів (від диверсифікації) для бізнесу;

- Коли виникає спрощення виходу на світовий ринок (за рахунок диверсифікації);

- При кращому використанні кадрового потенціалу.

Існують такі основні види стратегії диверсифікації діяльності:

1. Стратегії концентричній диверсифікації їх обирають тоді, коли підприємство має намір розвиватися в напрямку нових, але все-таки подібний традиційних царин товарів, ринків або послуг. Такі стратегії передбачають можливість застосування подібних технологій і каналів розповсюдження.

2. Стратегії конгломеративної диверсифікації характеризують намір підприємства долучитися до господарської діяльності в нових сферах, з новими технологіями виробництва. Ці самі важкі в здійсненні стратегії і їх успішна реалізація вимагає від підприємств, щоб вони володіли, по-перше, виробничими потужностями, по-друге, фінансовими ресурсами, по-третє, знаннями у сфері керівництва. А однією з форм зменшення ризику цього виду диверсифікації є створення спільних підприємств.

3. Стратегії горизонтальної диверсифікації полягають у тому, що підприємство має намір займатися певною діяльністю в таких секторах, де можна використовувати вже існуючі канали розповсюдження, рекламу, позицію на ринку, щоб забезпечити успіх новим виробам (наприклад, автомобілі - мотоцикли, телевізори - музичні центри).

4. Стратегії вертикальної диверсифікації полягають у тому, що фірма має намір звернутися або до більш раннім стадіям діяльності, наприклад, до виготовлення сировини, під вузлів, або упаковки (вертикальна диверсифікація назад), або до наступних стадій діяльності, наприклад, від виробництва сировини (бавовна) до виробництва готової продукції (одяг), від виробництва певної продукції до гуртової чи роздрібної торгівлі.

Певною мірою вертикальна диверсифікація аналогічна вертикальної інтеграції.

Фірми, які диверсифікують свою діяльність, набувають холдингову структуру. А практика показує, що помірний рівень диверсифікації сприяє покращенню економічних результатів, а надмірний ріст диверсифікації приводить до зниження рентабельності фірми. Слід також зазначити, що, як показує аналіз стратегій розвитку провідних зарубіжних компаній, останнім часом багато великих компаній СІЛА та Західної Європи відмовилися від конгломеративної структури (стратегії), розпродали непрофільні підприємства і сконцентрували увагу на основній діяльності, тобто, реалізували стратегію скорочення бізнесу. Стратегія конгломеративної диверсифікації нині переважає серед підприємств більшості країн економічного буму: Південної Кореї, Індії, Бразилії, а також в Японії.

Висновки

Диверсифікація діяльності підприємства полягає у створенні різноманітності бізнесу підприємства шляхом входження підприємства на нові сектори ринку. Все більш очевидним стає те, що головною характерною рисою нових систем внутрішньофірмового управління повинна стати орієнтація на довгострокову перспективу, проведення фундаментальних досліджень, диверсифікацію операцій, інноваційну діяльність, максимальне використання творчої активності персоналу. Децентралізація, скорочення рівнів в апараті управління, просування працівників та їх оплата в залежності від реальних результатів стануть основними напрямами змін в апараті управління.

У сучасних ринкових умовах неможливо уявити діяльність підприємства без наявності стратегії. Стратегію можна визначити як систему способів діяльності для досягнення мети підприємства. Складання стратегії вимагає ретельного аналізу як зовнішньої, так і внутрішньо середовища підприємства.

Стратегія розпадається на безліч конкурентоспроможних дій та підходів до бізнесу, від яких залежить успішне управління фірмою.

Безумовно, той факт, що у підприємства є стратегія, дуже важливий, але на цьому можна поставити крапку, оскільки необхідно з'ясувати, наскільки ефективна наявна стратегія. У загальному сенсі діагностика стратегії - це аналіз плану управління фірмою, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей. Необхідно аналізувати стратегію, щоб визначити, у вірному напрямку розвивається підприємство, і приймати обґрунтовані рішення для стабілізації діяльності.

Вибір конкретного напрямку зміни стратегії означає, що з усіх можливих шляхів коригування стратегії, що відкривалися перед підприємством, вирішено вибрати один напрям, яке найбільше підходить для підприємства. Без аналізу стратегії немає вірного плану дій, немає найбільш оптимального шляху досягнення поставлених цілей.

Аналіз стратегії підприємства охоплює всі функції і підрозділи: постачання, виробництво, фінанси, маркетинг, кадри, наукові дослідження і розробки. Кожному визначена певна роль у цьому аналізі. Нові дії та підходи покажуть можливі шляхи зміни і перетворення поточної стратегії.

Література:

1. Лунев В.Л. Тактика и стратегия управления фирмой: Учебное пособие.- М.: Финпресс, НГАЭиУ, 1997. - 356 с.

2. Стратегическое планирование / Под ред.Уткина Э.А. - М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 1998. - 440 с.

3. Экономическая стратегия фирмы: Учебное пособие / Под ред. А.П. Градова. - 2-е изд., испр. и доп. - СПб.: Специальная литература, 1999. -589 с.

4. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. - М.: Рус. делов. лит-ра, 1998.

Размещено на Allbest.ru