Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ В ПРОМИСЛОВОМУ БІЗНЕСІ
• 1.1 Управління інноваціями як передумова інноваційного розвитку підприємства
• 1.2 Особливості підходів до інноваційної діяльності залежно від напрямів бізнесу підприємства
• 1.3 Показники ефективності інноваційної діяльності
• РОЗДІЛ 2. ПЛАНУВАННЯ ТА АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ЖИТОМИРСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД»
• 2.1 Загальна характеристика бізнесу ВАТ «Житомирський маслозавод»
• 2.2 Управління виробничими інноваціями підприємства
• 2.3 Аналіз ефективності інноваційної діяльності на підприємстві
• РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ НА НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ПЛАНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПАТ «ЖИТОМИРСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД»
• 3.1 Напрями удосконалення планування інноваційної діяльності на підприємстві
• 3.2 Економічне обґрунтування напрямів планування інноваційного розвитку підприємства
• 3.3 Вплив запропонованих заходів
• ВИСНОВОК
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
• ДОДАТОК
• ВСТУП
• Сьогодні зайве переконувати громадськість у необхідності активізації в Україні інноваційної діяльності, так само, як непотрібною є констатація того, що за попередні роки економічних реформ не було створено необхідних умов для інноваційного розвитку вітчизняної економіки, освоєння нових високих технологій, зміцнення інтелектуального потенціалу українського суспільства.
• Сучасний ринок діє за допомогою нововведень, а інноваційне прискорення є основою його стійкого розвитку. Існуюча ж несприятливість нашою економікою науково-технічного прогресу, зростаюче технологічне відставання від розвинутих європейських країн, низька конкурентоспроможність багатьох підприємств і галузей сповільнює темпи входження України у світове господарство.
• Сутність інноваційного шляху розвитку полягає у системному здійсненні структурних технологічних змін, постійному впровадженню нових чи нарощенні діючих потужностей підприємств або їх перепрофілюванні через інноваційної діяльності. На шляху розбудови інноваційної моделі розвитку економіки у підприємницькому секторі треба долати найсерйозніші труднощі. Водночас, підприємництво закономірно є одним із наймогутніших факторів інноваційного розвитку. До цього спонукає підприємницький інтерес.
• Активна діяльність на ринку - це сьогодні наріжний камінь економічного розвитку підприємства. Ринок як сфера товарообміну завжди динамічний, вкрай нестійкий та вимогливий до своєї клієнтури. В даний час життєво важливими для успіху підприємства стають знання потреб кінцевого споживача, уміння гнучко реагувати на всі його вимоги, а також плодовитість підприємницької ініціативи з боку персоналу та керівників.
• Харчова промисловість належить до стратегічно важливих галузей народного господарства, як України в цілому, так і Житомирської області зокрема. Забезпечуючи продовольчу безпеку країни, вона є головною переробною базою сільського господарства й основним джерелом забезпечення споживчого ринку продовольством. Випуск конкурентоспроможної продукції можливий тільки на основі використання сучасних технологій, а також здійснення інноваційної діяльності на харчових підприємствах.
• Незважаючи на підвищений інтерес науковців до проблеми пошуку способів активізації інноваційний процесів на промислових підприємствах та підвищення на цій основі їх ефективності функціонування, вона залишається ще не достатньо розкритою, особливо за урахування реального стану галузі в умовах транзитивних процесів в Україні.
• Теоретичним підґрунтям у дослідженні проблеми розвитку інноваційної сфери стали праці зарубіжних вчених-економістів Х.Барнета, П.Друкера, Е.Менсвілда, Г.Менша, Б.Санто, Р.Солоу, Б.Твісса, Е.Тоффлера, В.-Д.Хартмана, Е. фон Хіппеля, Й.-А.Шумпетера.
• Вагомий внесок у дослідження особливостей інноваційних процесів в Україні зробили відомі українські вчені В. Александрова, О. Алимов, В. Андрійчук, Ю. Бажал, Л. Безчасний, В.Беседін, П. Бєлєнький, А. Гальчинський, В. Геєць, Г. Добров, М. Долішній, А.3аїнчковський, Л.Кістерський, Д. Крисанов, О. Лапко, Б. Малицький, Ю. Ніколенко, Ю. Пахомов, І. Продіус, Д. Стеченко, А. Сухоруков, В. Трегобчук, Д. Черваньов, А. Юзефович, М. Якубовський та інші.
• Наведені міркування щодо проблеми стабільного розвитку харчової промисловості й зумовили актуальність обраної теми дослідження. Актуальність проблеми, її наукове і практичне значення й зумовили мету, завдання, структуру, логіку та зміст дослідження.
• Об'єктом дослідження роботи виступає процес здійснення інноваційної діяльності підприємства ПАТ «Житомирський маслозавод».
• Предмет дослідження - науково-теоретичні, методичні і практичні засади формування механізму управління інноваціями діяльності ПАТ «Житомирський маслозавод».
• Метою даної роботи є розробка основних напрямків удосконалення управління інноваційною діяльністю в умовах ПАТ «Житомирський маслозавод». На основі оцінки та аналізу показників фінансово-господарської діяльності ПАТ «Житомирський маслозавод» пропонується виявити слабкі та сильні сторони підприємства з метою визначення стратегічних напрямків інноваційного розвитку всього підприємства.
• Завданням даної роботи є: 1) оволодіння теоретичними аспектами управління інноваційною діяльності підприємства та процесом створення нової продукції; 2) характеристика та аналіз стану інноваційної діяльності ВАТ «Житомирський маслозавод»; 3) розробка заходів щодо удосконалення управління інноваційною діяльністю підприємства на прикладі ПАТ «Житомирський маслозавод».
• Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення наукового дослідження становлять методичну базу для посилення управління інноваційною діяльністю у такій традиційній галузі, як молочна промисловість, і створюють більш сприятливі умови для зростання обсягів конкурентоспроможної продукції на внутрішніх ринках, її виходу на зарубіжні ринки та залучення іноземного інвестора в цю галузь.
• Безпосередньо рекомендації щодо необхідності використання та створення якісно нових інноваційних товарів використані на ПАТ «Житомирський маслозавод». Отримані результати можуть бути використані не лише на даному підприємстві, але й підприємцями харчової галузі в цілому, а також іншими виробниками.
• РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ В ПРОМИСЛОВОМУ БІЗНЕСІ

1.1 Управління інноваціями як передумова інноваційного розвитку підприємства

У наш час результати інноваційної діяльності, ініційованої прискоренням темпів науково-технічного прогресу, істотно позначаються на всіх аспектах розвитку людського суспільства, змінюють саме середовище життя і діяльності людини, способи забезпечення його існування і розвитку.

З погляду конкретних підприємств інноваційну діяльність необхідно розглядати як один з основних засобів їхньої адаптації до постійних змін умов зовнішнього середовища.

Інноваційна діяльність (інноваційний процес) означає процес створення, впровадження і поширення інновацій.

Сутністю інновацій і інноваційної діяльності є зміни, які розглядаються як джерело доходу.

Лінгвістичне тлумачення поняття «інновації» - це нововведення, новизна, новина (відчувається наявність результату); зміна, оновлення, відновлення (відчувається наявність процесу). Філософське тлумачення зводиться до акцентування уваги на нових знаннях і вирішенні протиріч.

Психологи, перш за все, розглядають конфлікти, способи їх вирішення та синергетичні ефекти, яких досягають команди ін новаторів.

У технічних науках увага приділяється технологічній проблемі змін принципово нових технологій.

В економіці фіксується не тільки процес упровадження, але й широкомасштабне рентабельне використання нововведення [6;c.214].

Російський вчений В.Г.Мединський існуючі визначення інновацій як економічної категорії систематизував таким чином: як процес, як система, як зміна, як результат. Для більш наочного подання матеріалу основні трактування сутності поняття «інновації» наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Варіанти визначення поняття «інновації»

Автор	Визначення поняття «інновації»	Зауваження
Інновація як система
Й.Шумпетер	Зміни з метою впровадження і використання нових видів товарів споживання, нових виробничих і транспортних засобів, ринків та форм організації в промисловості.	Не враховані можливість використання нових видів сировини та внесення змін і якісний та кількісний склад кадрів. Не забезпечена обов'язковість підвищення ефективності, не розглянуті інновації, які можна віднести до соціальної сфери.
М.І.Лапін	Конструювання нових способів та продуктів… У більш широкому філософському розумінні - це функція розвитку культури як сукупності життєдіяльності людини. Нововведення є цілісна, внутрішньо суперечлива та динамічна система.	Не підкреслено особливості інновації та виробництва.
Інновація як зміна
Л.О.Водачек	Цільова зміна у функціонуванні підприємства як системи (кількісна, якісна, в будь-якій сфері діяльності підприємства).	А також: нова сировина, нові види товарів і послуг, нові ринки збуту та ефект від внесення змін.
Ю.В.Яковець	Якісні зміни у виробництві, які можуть відноситись як до техніки і технології, так і до форм організації виробництва і управління.	Не визначено отримання ефекту від упровадження інновації.
Ф.Валента	Зміна в первісній структурі виробничого механізму, тобто перехід від його внутрішньої структури до нового стану: стосується продукції, технології, засобів виробництва, професійної, кваліфікаційної структури робочої сили, організації; зміни з позитивними і негативними соціально-економічними наслідками.	Не враховано можливість використання нових видів сировини, нових ринків збуту. Відзначення ймовірність негативних наслідків, що позбавляють інновацію сенсу.
Інновація як процес
Б.Твісс	Процес нововведення як передача наукового або технічного знання «безпосередньо у сферу потреб споживача; продукт при цьому перетворюється в носій технології».	Не розглянуті організаційно-управлінські, соціальні та інші інновації. Не зазначено отримання нових або поліпшених продуктів.
Х.Хауштайн	Упровадження в практику, здійснення та використання ідеї, пропозиції, науково-дослідного рішення, моделі.	Не простежено рух ідей до ринку. Не розглянуто можливість зміни у структурі організації виробництва, у складі кадрів, обов'язкову ефективність прийнятої ідеї.
Т.Брайан	Процес, в якому інтелектуальний товар - винахід, інформація, ноу-хау або ідея - здобуває економічний зміст.	Необхідно зазначити, що обов'язковим є позитивний ефект, втілений у новому або поліпшеному товарі, а також те, що ідея має бути реалізованою на ринку.
Б.Санто	Суспільний, технічний. Економічний процес, практичне використання ідей, винаходів, які приводять до створення кращих за своїми якостями виробів, технологій, орієнтованих на економічну вигоду, прибуток, додатковий дохід: охоплює весь спектр видів діяльності від досліджень і розробок до маркетингу.	Не враховані виробничі кадри, виробничі і транспортні засоби, структура виробництва.
В.Раппопорт	Практичне здійснення якісно нових рішень, сутність стратегії та змісту стратегії підприємства.	Не визначено можливість використання інновацій.
В,Г.Мединський Л.Г.Шаршукова	Суспільний, технічний економічний процес, що приводить до створення кращих за своїми властивостями товарів (продуктів, послуг) і технологій шляхом практичного використання нововведень.	Товари мають бути реалізовані на ринку та бути конкурентоспроможними.
С.В.Валдайцев	Освоєння нової продуктової лінії, заснованої на спеціально розробленій оригінальній технології, яка здатна вивести на ринок продукт, що задовольняє не забезпеченні існуючою пропозицією потреби.	Не зазначені організаційно-управлінські, соціальні, інформаційні інновації, не внесені зміни в склад кадрів і структуру виробництва.
Інновація як результат
А.Левінсон	Результат, підсумок попередньо проведеної наукової, практичної, організаційної роботи.	Не підкреслено необхідність отримання ефекту, отримання нових або поліпшених продуктів. Не враховано можливість використання нових видів сировини, нових ринків збуту.
С.Бешелєв Ф.Гурвич	Як власне реалізований в суспільному виробництві науковий або технічний результат, так і процес його використання.	Інновації - це особливий інструмент підприємництва. Не враховано отримання ефекту.
Р.А.Фатхутдінов	Кінцевий результат упровадження нововведення з метою зміни об'єкта управління і отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або інших видів ефекту.	Не враховано отримання нових або удосконалених конкурентоспроможних товарів, послуг, технологій.
Е.О.Уткін	Об'єкт, який упроваджений у виробництво в результаті проведення наукового дослідження або відкриття, якісно відмінний від попереднього аналога; характеризується більш високим технологічним рівнем, новими споживчими якостями товару або послугами в порівнянні з попереднім продуктом; виробнича, організаційна, фінансова, науково-дослідна, навчальна та інші сфери, що забезпечують економію затрат або умови економії.	Не прослідковано вихід «об'єкта» на ринок.
С.М.Ілляшенко О.В.Прокопенко	Кінцевий результат діяльності по створенню і використанню нововведень, втілених у вигляді удосконалених або нових товарів (виробів або послуг), технологій їх виробництва, методів управління на всіх стадіях виробництва і збуту товарів, які сприяють розвитку та підвищенню ефективності функціонування підприємств.	Не зазначено інновації, які можна віднести до соціальної сфери і, як наслідок, їх упровадження - отримання соціального ефекту.
Закон України «Про інноваційну діяльність» № 40-IV від 04.07.2002	Новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технологія, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.	Слід врахувати можливість упровадження нових видів сировини, зміни в складі кадрів, які приведуть до отримання ефекту.

Аналіз існуючих визначень поняття «інновація» дозволяє зробити деякі висновки про необхідність відповідності їх встановленим вимогам:

· Спрямованість інновацій на досягнення економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або інших видів ефекту, що, у свою чергу, підвищить ефективність функціонування підприємства, яке їх упроваджує;

· Охоплення всіх сфер діяльності підприємства (організаційно-технічної, економічної, виробничої, соціальної, технологічної, екологічної і т.д.);

· Спрямованість на створення конкурентоспроможних товарів і послуг, які б задовольняли потреби споживачів.

Під інновацією слід розуміти кінцевий результат діяльності по створенню і використанню нововведень, втілених у вигляді удосконалених чи нових товарів (виробів чи послуг), технологій їх виробництва, методів управління на всіх стадіях виробництва і збуту товарів, що сприяють розвитку і підвищенню ефективності функціонування підприємств, які їх використовують [6;c.217].

Інновації класифікуються за такими ознаками:

· За сферами діяльності (характеру застосування): технологічні, виробничі, економічні, торгові (збутові), соціальні, управлінські;

· За технологічними параметрами: продуктові (нові продукти), процеси (нові технології, методи керування, організаційні форми і т.п.);

· Залежно від глибини змін, що вносяться: радикальні (піонерні). Ординарні (винаходи, нові рішення), що поліпшують чи модифікують (модернізації);

· За ступенем новизни: нові для підприємства, нові для галузі, нові для країни, нові для світового ринку;

· За адресатом інновацій: для виробництва, для споживача, для суспільства в цілому.

У загальному випадку виділяють два типи ринкових стратегій функціонування суб'єктів господарювання: стабілізаційні (збереження досягнутого рівня виробництва, частки ринку тощо) і розвиваючі (розширення виробництва, частки ринку, збільшення прибутку і т.п.). Однак, як свідчить практика, перші можуть принести тільки тимчасовий успіх і не можуть забезпечити тривалого виживання підприємств на ринку відповідно до їх місії і прийнятої мотивації бізнесу.

Загалом розвиток суб'єктів господарської діяльності й економіки країни в цілому можна забезпечити різними шляхами.

Екстенсивний - передбачає розширення обсягів виробництва і збуту продукції; відбувається в умовах ненасиченого ринку, при відсутності гострої конкуренції, в умовах відносної стабільності середовища господарювання; пов'язаний зі зростаючими витратами ресурсів.

У наш час у більшості регіонів світу даний підхід практично вичерпав себе через те, що наявні ринки вже заповнені товарами [6;c.221].

Інтенсивний науково-технічний - передбачає використання досягнень науки і техніки для удосконалення конструкцій і технологій виробництва традиційних (модернізованих) продуктів з метою зниження собівартості їх виробництва, підвищення якості, а в підсумку - підвищення конкурентоспроможності.

Перехід на цей шлях розвитку відбувається в міру насичення ринків, вичерпання дефіцитних ресурсів, зростання конкуренції товаровиробників.

Інноваційний науково-технічний - передбачає безперервне оновлення асортименту продукції і технологій виробництва, удосконалення системи управління виробництвом і збутом.

Інноваційний розвиток визначають як процес господарювання, що спирається на безупинні пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства у мінливих умовах зовнішнього середовища у рамках обраної місії та прийнятої мотивації діяльності і який пов'язаний з модифікацією існуючих і формування нових ринків збуту.

Процес інноваційного розвитку необхідно розглядати, насамперед, з позицій конкретного суб'єкта господарської діяльності, тобто з позицій конкретного підприємства, що здійснює господарську діяльність (виробничо-збутову діяльність) у взаємодії з постачальниками вихідної сировини і матеріалів, конкурентами, торговими і збутовими посередниками, споживачами і та ін., у конкретних економічних, політичних, екологічних, правових та інших умовах.

При цьому така взаємодія має імовірнісний характер і не піддається однозначній оцінці.

Підприємство, що стало на інноваційний шлях розвитку, повинне функціонувати згідно з такими принципами:

· Адаптивності - прагнення до підтримання певного балансу зовнішніх і внутрішніх можливостей розвитку (внутрішніх спонукальних мотивів діяльності суб'єкта господарювання і зовнішніх, що генеруються ринковим середовищем);

· Динамічності - динамічне приведення у відповідальність цілей і спонукальних мотивів (стимулів) діяльності підприємства (у тому числі його власників, менеджерів, фахівців, працівників);

· Самоорганізації - самостійне забезпечення підтримання умов функціонування, тобто самопідтримка обміну ресурсами (інформаційними, матеріальними, фінансовими) між елементами виробничо-збутової системи підприємства, а також між підприємством і зовнішнім середовищем;

· Саморегуляції - коригування системи управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства відповідно до змін умов функціонування;

· Саморозвитку - самостійне забезпечення умов тривалого виживання і розвитку підприємства (відповідно до його місії і прийнятої мотивації діяльності).

За цими принципами має функціонувати і система управління інноваційним розвитком суб'єктом господарської діяльності [6;c.243].

Управління інноваційним розвитком орієнтоване на досягнення визначених цілей (завоювання більшої частки ринку, збільшення прибутку в поточному періоді чи в перспективі, забезпечення високих темпів сталого економічного розвитку і т. ін.) в умовах конкурентного середовища, коли цілі інших господарюючих суб'єктів можуть з ними не збігатися (і, як правило, не збігаються). Це протиріччя слід належним чином враховувати, узгоджуючи намічені цілі з можливостями їхнього досягнення.

1.2 Особливості підходів до інноваційної діяльності залежно від напрямів бізнесу підприємства

інноваційний виробничий бізнес

Важливим напрямком інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність - головне джерело процесу розширеного відтворення. Інноваційна діяльність спрямована, в першу чергу, на подолання технічного відставання, переорієнтацію виробничого потенціалу на створення конкурентоспроможних промислових виробництв, розвиток яких залежить від рівня сприйнятливих підприємств до нововведень.

Еволюція дозволяє максимально реалізовувати потенціал, що закладений в ідеї існуючого продукту, і підготувати умови для переходу до нових ідей. Тому суспільству для стійкого та динамічного розвитку потрібно поєднання маркетингового (еволюційного) та винахідницького (революційного) напрямів [14;c.45].

Інноваційна діяльність - це процес із стратегічного маркетингу, НДВКР, організаційно-технологічної підготовки виробництва, виробництва та оформлення нововведень, їх впровадження (або перетворення в інновацію) і розповсюдження в інші сфери (дифузія).

Під інноваційною діяльністю також розуміють процес створення, впровадження та поширення інновацій. Інноваційна діяльність, як правило, спрямована на практичне використання результатів науково-технічної діяльності та наявного інтелектуального потенціалу з метою отримання або поліпшення матеріального чи інтелектуального продукту, способу його виготовлення і задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах та послугах, удосконалення соціального, інформаційного обслуговування.

Д. Кокорін в інноваційній діяльності підкреслює роль творчого характеру праці у взаємодії суб'єкта з навколишнім світом, усвідомлення суперечностей у цій системі, з чого випливає мета діяльності. Тобто інноваційна діяльність виступає засобом подолання суперечностей, що виникають як між соціальним суб'єктом та зовнішнім середовищем, яке формує нові суспільні потреби, так і в процесі розвитку власне суспільного виробництва.

Особливої уваги заслуговує інноваційна діяльність, яка спрямована на створення нових засобів виробництва і в процесі їх використання не зникає, а є основою подальшого зростання суспільного багатства. Специфіка інноваційної діяльності пов'язана з довгостроковим характером отримання результатів, підвищеним ризиком, непередбачуваністю результатів, потенційно високими прибутками. Крім того, інноваційна діяльність означає відмову від укорінених схем організації, вона не може покладатися ні на одну з форм стандартизації [14;c.51].

Традиційно з часів промислової революції головним напрямом розвитку підприємницьких структур було зниження витрат виробництва, основою формою конкуренції була цінова. Відомий американський економіст П. Самуельсон відзначив, що виробники можуть вистояти в конкуренції і підвищити до максимуму свої прибутки, тільки знижуючи до мінімуму витрат за рахунок упровадження найбільш ефективних методів виробництва. Цю точку зору поділяють багато вітчизняних товаровиробників (як виробів, так і послуг).

Однак в останні десятиліття у світовій і в останні роки у вітчизняній економіці як доповнення до традиційних чинників, що визначають позиції підприємства на ринку (висока ефективність виробництва, здатність і стійкість до цінової конкуренції), з'явилися нові, і їх значимість постійно зростає. Не враховувати їх уже неможливо.

Необхідність коригування традиційних поглядів щодо напрямів і шляхів розвитку вітчизняних підприємств визначається такими факторами.

1. В умовах відсутності дефіциту товарів і наявності гострої конкуренції виробників безглуздо випускати продукцію, навіть ефективну у виробництві і технічно досконалу, але таку, що не відповідає потребам і запитам споживачів, переваг якої ніхто за межами підприємства-виробника не оцінив. Слід зазначити, що значна кількість товарів, які реалізуються в Україні, є неякісними, а іноді і взагалі неприйнятними для використання.

2. Як показує досвід зарубіжних і вітчизняних виробників, спроби шукати шляхи розвитку тільки за рахунок зниження витрат виробництва і просування на ринку традиційної, часто застарілої продукції, є безперспективними і спричинюють значні збитки чи банкрутство.

3. Прискорення темпів НТП призводить до швидкого оновлення асортименту продукції. У цих умовах на розробку заходів щодо зниження витрат виробництва і їх виконання може просто не бути часу, оскільки за швидкого оновлення продукції основними конкурентами вироби зійдуть з ринку раніше, ніж будуть реалізовані ці заходи. Тобто, не слід займатися нескінченним удосконаленням давно відомих, традиційних товарів. Досвід успішно працюючих на ринку вітчизняних і іноземних товаровиробників показує, що своїм успіхом вони зобов'язані переважно номенклатурній політиці, постійному оновленню номенклатури продукції відповідно до змін ситуації на ринку [14;c.57].

4. Зниження цін з метою підвищення конкурентоспроможності (особливо застосування агресивних цінових стратегій) здатне підштовхнути конкурентів до різних відповідних заходів, на які адекватної відповіді може і не бути.

5. Процеси ринкової трансформації економіки, що відбуваються в Україні, викликають різкі зміни потреб і запитів споживачів, характеризуються різким зростанням диференціації запитів, яке викликане розшаруванням споживачів за рівнем доходів. А це, у свою чергу, зумовлює зростання спеціалізації і зниження серійності виробництва багатьох товарів.

6. Спостерігаються різкі зміни пропорцій між витратами на виробництво продукції і витрати на її збут на користь останніх, і ця тенденція все посилюється.

7.Підприємницькі структури економічно розвинених країн усе більше обирають інноваційний шлях розвитку, частка інновацій (нових технологій, нових продуктів, способів їх реалізації, організації виробництва і збуту) у загальному обсязі отримуваного прибутку неухильно зростає.

8. Зростаючий ступінь відкритості економіки України і ріст інтегральних процесів у світовій економіці, а також викликане цим зростання конкуренції з боку закордонних товаровиробників, ставлять вітчизняні підприємства перед необхідністю адаптації своєї діяльності відповідно до умов господарювання, які докорінно змінилися і продовжують змінюватися, зважаючи при цьому на світові тенденції розвитку.

У цих випадках однією з основних складових тривалого виживання і розвитку вітчизняних суб'єктів підприємницької (господарської) діяльності стає здатність запропонувати, розробити, виготовити, вивести на ринок і просування на ньому товари з новими споживчими якостями, товари, орієнтовані на задоволення існуючих потреб, але новими нетрадиційними способами, або ж товари, що призначені для задоволення нових (у тому числі принципово нових) потреб (у ряді випадків ці потреби цілеспрямовано формують).

В ідеалі це повинні бути не просто товари, а комплекси, які включають: товар, передпродажний сервіс, консультації і навчання споживача (в основному для технічно складних чи принципово нових виробів), гарантії заміни товару чи навіть повернення товару виробнику (продавцю), якщо він не сподобався споживачу, і багато чого іншого.

Природно, усе це вимагає принципово нових підходів до підготовки, управління й організації виробництва, організації постачання і збуту, підходів, які ґрунтуються на всебічному маркетинговому багатофакторному аналізі кон'юнктури ринку, прогнозуванні напрямів і темпів її розвитку, у тому числі під дією факторів НТП, для використання результатів аналізу в практичній діяльності.

Метою такого аналізу є виявлення існуючих ринкових можливостей інноваційного розвитку, вибір оптимальних варіантів, щодо наявного потенціалу конкретного суб'єкта господарської діяльності і зовнішніх умов, визначення цільових ділянок ринку (сегментів чи ніш) для реалізації вибраних варіантів, або формування нового цільового ринку [14;c.59].

В процесі інноваційної діяльності підприємства поєднуються різні матеріальні, нематеріальні й трудові ресурси, між якими існують певні зв'язки. Підприємство є багатоелементним утворенням і ділиться на елементи (підрозділи системи).

Залежно від об'єктів управління можна виділити підсистеми управління: НДДКР, виробничими процесами, матеріально-технічними ресурсами, персоналом тощо. До таких підсистем відноситься й управління витратами.

Сутність управління в загальному підході полягає в досягненні підприємством його мети при мінімальному використанні ресурсів і максимальній ефективності виходу інноваційного продукту.

На думку автора, Капітана І.Б.(за аналогією з визначенням Р.А.Фатхутдінова), система підприємства, яка реалізує інноваційну діяльність, складається з:

- зовнішнього оточення, що має вхід - компоненти, які входять у систему (сировина, матеріали, устаткування, кадри, документи, інформація тощо), вихід - інноваційна продукція, яка випускається підприємством як системою, зв'язки із зовнішнім середовищем та зворотній зв'язок;

- внутрішньої структури - сукупності взаємозалежних компонентів, які забезпечують процес впливу суб'єкта управління на об'єкт і досягнення цілей інноваційної діяльності системи.

Загалом, для цілей аналізу інноваційного потенціалу підприємства, на нашу думку, його варто розділити на чотири категорії, характеристики яких подані у таблиці 1.2.

Як свідчить світовий досвід, основним шляхом стимулювання інноваційної активності є встановлення пільг щодо оподаткування підприємств з урахуванням їхньої галузевої диференціації та чіткої цільової спрямованості залежно від цілей і завдань державної інвестиційної політики.

Таблиця 1.2. Характеристика категорій інноваційного потенціалу

Категорія потенціалу	Характеристика категорії інноваційного потенціалу підприємства
Базовий потенціал	Забезпечує можливість реалізації інноваційної діяльності, досягнення цілей, створення економічних цінностей та одержання прибутків від діяльності. Базовий потенціал пов'язаний з конкурентними перевагами підприємства. підтримка і розвиток його на рівні відповідності інноваційній активності дають змогу одержати стійку конкурентну перевагу на ринку.
Прихований потенціал	Активи, що не мають конкретної переваги на сучасному етапі, але можуть набути ознак базових коштів (кадровий потенціал, накопичений досвід роботи тощо). Якщо прихований потенціал досягає певного рівня, він може бути реалізований у вигляді нового напряму бізнесу, удосконалення продукції або процесів поліпшення тощо.
Збитковий потенціал	Виявляється у споживанні ресурсів без прибутку від діяльності (при нераціональній структурі можуть виникати витрати на дублювання функцій).
Пересічний потенціал	Активи, що забезпечують використання інших складових потенціалу (ефективна система збуту, система управління фінансами).

Законом України «Про інноваційну діяльність» встановлено особливості оподаткування інноваційної діяльності, зокрема, передбачено, що 50% суми податку на прибуток, одержаного від виконання інноваційних проектів, залишається в розпорядженні підприємств. Ці кошти зараховуватимуться на їхні спеціальні рахунки з подальшим використанням лише для фінансування інноваційної науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідницько-експериментальних баз [39;c.165].

Порівнюючи механізм дій податкового кредиту в зарубіжних країнах з механізмом реалізації пільгового оподаткування прибутку від інноваційної діяльності в Україні, можна помітити певну відмінність.

У розвинених країнах підприємство отримує право скористатися податковим кредитом після здійснення ним витрат на інноваційну діяльність, тоді як в Україні підприємство, зареєструвавши інноваційний проект, спочатку отримує право на пільгу з оподаткування прибутку, а вже згодом здійснює витрати на інноваційну діяльність.

Отже, завданнями активізації інноваційної діяльності у промисловості на сучасному етапі розвитку економіки України можна вважати такі:

- розробку і запровадження механізму наданнях пільг промисловим підприємствам, що впроваджують і реалізують інноваційну продукцію;

- поширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів зі знижкою кредитної ставки.

Реалізація запропонованих напрямків активізації інноваційної діяльності в Україні дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні і залучені зовнішні інвестиції і інноваційну діяльність.

1.3 Показники ефективності інноваційної діяльності

Враховуючи розглянуті аспекти поняття «ефективність», її, на наш розсуд, можна трактувати як кількісну характеристику об'єкта (проекту, програми, процесу та ін.), що відображає його кінцеву результативність і розкриває міру повноти та якості досягнення поставлених цілей за допомогою системи показників.

З урахуванням цього, під ефективністю інноваційної діяльності підприємства варто розуміти кількісне вираження її результативності за допомогою системи показників, які характеризують відношення результатів інноваційної діяльності та витрат на її здійснення.

Варто зазначити, що в сучасних умовах, у вітчизняній економічній літературі, практично немає єдиних і науково-обґрунтованих методичних підходів до оцінювання ефективності інноваційної діяльності промислових підприємств.

На наш погляд, під оцінкою ефективності інноваційної діяльності підприємства, потрібно розуміти функцію управління, спрямовану на вивчення стану, тенденцій розвитку, об'єктивну оцінку результатів інноваційної діяльності та розроблення на цій основі рекомендацій щодо подальшого підвищення рівня її ефективності.

Метою оцінки ефективності інноваційної діяльності є комплексний аналіз ефективності інноваційної діяльності та її впливу на найважливіші показники діяльності підприємства, визначення доцільності й оптимальних варіантів реалізації нововведень, оперативне коригування параметрів інноваційних проектів та підтримка стратегічних інноваційних рішень.

Відповідно до рекомендацій Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), у закордонній практиці застосовуються такі показники оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства: чистий дисконтований дохід; внутрішня норма прибутку або коефіцієнт дисконтування, проста норма прибутку; проста норма прибутку на акціонерний капітал; коефіцієнт фінансової автономності проекту; коефіцієнт поточної ліквідності; термін окупності інвестицій, спрямованих на реалізацію інноваційного проекту.

Оцінювати ефективність інноваційної діяльності можна за такими напрямами:

1. Оцінювання економічної ефективності нововведення стосовно підприємства (як саме воно забезпечує конкурентоспроможність, прибуток та фінансову стабільність підприємства).

2. Оцінювання ефективності управління інноваційною діяльністю стосовно забезпечення неперервності інноваційного процесу й досягнення кінцевої мети отримання новинок (продукту, технологій), що відповідають вимогам ринку.

3. Урахування фактора часу (здатність отримувати необхідні результати за визначений його проміжок).

Економічна ефективність від запровадження нововведення характеризується обсягом додатково отриманого прибутку, для цього обчислюють показник річного економічного ефекту (Ер):

EP = C1?C2 + EH K1? K2 (1.1)

де: С1 та С2 - собівартість продукції (послуг) до нововведення та після нього відповідно; Ен - нормативний коефіцієнт ефективності; К1 і К2 - капіталовкладення, необхідні для виготовлення продукції (послуг) відповідно до і після нововведення.

Цю формулу використовують для розрахунку економічної ефективності, оскільки вона виражає співвідношення між зміною собівартості продукції (послуг) та зміною обсягу капіталовкладень для її виготовлення до і після нововведення. Від того, наскільки об'єктивно та всебічно не оцінено, залежать терміни повернення вкладеного капіталу і темпи розвитку підприємства.

Відсутність комплексного підходу до розроблення показників оцінки ефективності інноваційної діяльності, чіткої системи показників, їх багатозначність і різноплановість у практиці розроблення, а загалом і старі методики ефективності інноваційної діяльності не задовольняють вимог сучасної ринкової економіки.

Саме тому потрібні нові методики, які дадуть змогу не тільки визначити комплексну систему показників оцінки ефективності інноваційної діяльності, а й будуть гарантом успішної реалізації вибраної інноваційної стратегії розвитку підприємства.

Для удосконалення оцінки ефективності інноваційної діяльності промислових підприємств, вважаємо за необхідне доповнити рекомендований ЮНІДО перелік показників:

По-перше, коефіцієнтом ефективності інвестування інноваційної діяльності підприємства (Ке.і.), який пропонуємо визначати за формулою:

К(е.і) = Д інд / В інд (1.2)

де: ін.д. Д - доходи від інноваційної діяльності; Він.д. - витрати інвестиційних ресурсів спрямованих на здійснення інноваційної діяльності.

Цей показник надасть змогу керівництву підприємства встановити кількість отриманого доходу від інноваційної продукції в розрахунку на одну гривню інвестиційних ресурсів, спрямованих на здійснення інноваційної діяльності.

По-друге, для оцінювання ефективності інноваційної діяльності, на наш погляд, доцільно використовувати окремі часткові показники, зокрема частки прибутку, отриманого від здійснення інноваційної діяльності (ЧПін.д) в загальному обсязі прибутку підприємства, який матиме такий вигляд:

ЧП інд = Пінд. / ЗП (1.3)

Пін.д. - прибуток підприємства від інноваційної діяльності; ЗП - загальний прибуток підприємства.

Ми вважаємо, що визначення цих показників дасть змогу керівництву підприємства зробити відповідні висновки щодо розвиненості та масштабів інноваційної діяльності на підприємстві з метою їх порівняння з аналогічними показниками інших підприємств відповідної галузі чи регіону і прийняття обґрунтованих інноваційних рішень щодо можливостей і перспектив інноваційного розвитку промислових підприємств.

РОЗДІЛ 2. ПЛАНУВАННЯ ТА АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ЖИТОМИРСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД»

2.1 Загальна характеристика бізнесу ВАТ «Житомирський маслозавод»

«Житомирський маслозавод» було створено у 1981 році задля задоволення потреб області в молочній продукції. Згодом продукція підприємства набула популярності в інших регіонах України та за її межами. До 1976 року на території діючого маслозаводу знаходився «Житомирський м'ясокомбінат». З 1976 по 1981 роки відбулась реконструкція приміщень заводу. Починаючи з 1981 року, поетапно були введені в дію цехи по виробництву масла тваринного, сухого знежиреного молока, морозива.

В 1996 році «Житомирський маслозавод» шляхом приватизації був реформований у ПАТ «Житомирський маслозавод». На цьому етапі приватизації було викуплено 75% акцій, в тому числі членами колективу - 51%. Працівники підприємства приділяють особливу увагу тим видам продукції, які користуються попитом на ринку споживання і потребують високої технології і якості виробляємої продукції.

ПАТ «Житомирський маслозавод» за період існування завоював авторитет і популярність продукції в Росії - другому за величиною після українського ринку збуту, країнах Прибалтики, Чехії, Японії, Франції, Швейцарії, Німеччині, Польщі, Ірландії, Таїланді та Англії.

Підприємство створене з метою найефективнішого використання майна акціонерів шляхом спільної діяльності щодо впровадження нових, прогресивних технологій, форм організації виробництва та оплата праці, залучення іноземних інвестицій, насичення споживчого ринку та задоволення потреб населення продукцією.

Основними напрямками діяльності підприємства є:

* виробництво молочної продукції та іншої продукції, яку виробляє підприємство та її реалізація;

* оптова та роздрібна торгівля продукцією і товарами, що виробляється на підприємстві в межах України та за кордоном;

* здійснення зовнішньоекономічної діяльності згідно з чинним законодавством України;

Також підприємство здійснює:

* відкриття магазинів для реалізації товарів на Україні та за кордоном,

* відкриття згідно з чинним законодавством України, філій і представництв, необхідних для виконання виробничо-комерційної діяльності, як в межах України так і за її кордоном;

* виконання будівельно-монтажних, транспортних та інших послуг на замовлення населеній, підприємств, організацій та установ;

* торгівельно - посередницькі послуги;

* проведення бартерних і лізингових операцій;

* випуск, реалізація та придбання цінних паперів згідно з чинним законодавством України.

Метою діяльності Товариства є:

всебічне забезпечення споживачів якісною і конкурентоспроможною молочною продукцією широкого асортименту;

- надання послуг населенню;

- комерційна та інвестиційна діяльність і отримання прибутку для забезпечення інтересів трудового колективу, акціонерів Товариства;

Система управління якістю - сертифікована та розповсюджується на всі процеси крім фінансів, впроваджуються системи НАССР та управління навколишнім середовищем відповідно до ДСТУ 14001-97.

Фінансові ресурси підприємства формуються за рахунок надходжень від реалізації продукції, робіт послуг, а також доходів від інших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством. Підприємство самостійно визначає структуру джерел фінансування, вирішує питання розподілу й використання фінансів, керуючись Статутом і чинним законодавством. З доходів одержаних акціонерним товариством, відшкодовуються матеріальні витрати, витрати на оплату праці, плату процентів за кредит, страхових внесків, податків, платежів в бюджет. Прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства, використовується в його власних інтересах - для створення дольового, страхового, тощо фондів на розвиток підприємства.

Основними конкурентами підприємства в межах Житомирської області є: ПАТ «Житомирський молокозавод» - «Фаворит», Дзержинський маслозавод, Бердичівський маслозавод, Мартинівський маслозавод (Червоноармійський район), Поромівський маслозавод (Володар-Волинський район), Галіївський маслозавод (Чуднівський район).

Основними виробниками-конкурентами за межами області є: «Полтавський маслозавод», «АПВТ - Фірма Ласка» (м. Кіровоград), «Львівський холодокомбінат», фірма «Мушкетер» (м. Дніпропетровськ), «Троянда-Експрес» (м.Луцьк), «Лисичанський холодокомбінат», «Київський холодокомбінат №2» та інші виробники молочної продукції в Україні.

Основним видом сировини, що використовується на заводі є молоко, яке постачається з таких районів Житомирської області як Андрусівський, Брусиловський, Чуднівський, Малинський, Романівський, Любарський, Барановський, Овруцький, Попельнянський, Черняхівський та інші. Але при потребі, особливо взимку, коли удої молока зменшуються, існує необхідність закуповувати молоко і в інших областях, сусідніх Житомирській.

Оскільки ПАТ «Житомирський маслозавод» в основному являється сезонним підприємством (коефіцієнт завантаженості підприємства влітку становить 100%), тому кількість працюючих влітку дещо відрізняється від кількості працюючих взимку.

Постійний склад працюючих становить 1170 робітників, а починаючи з березня завод набирає ще 400 осіб, які працюють до вересня - листопада, так як в цей період попит на морозиво (сезонну продукцію) різко підвищується. З постійних робітників інженерно-технічні працівники складають 105 чоловік.

У процесі пошуку своєї ніші на ринку підприємство випускало різні види молочної продукції в залежності від позитивної чи негативної реакції споживачів, не рідко вдаючись навіть до експериментів, так за останні 3 роки «Житомирський маслозавод» випускав такі види продукції: морозиво, сирки солодкі в глазурі, вершкове масло, сухе і цільне молоко, торти з морозива, йогурти ті ін. На даний момент на підприємстві випускається 140 видів морозива, молоко, йогурт, кефір, масло, сухе молоко, сметана.

Але все ж таки пріоритетними видами продукції, що випускає завод, є - морозиво, масло, та сухе знежирене молоко. Основна частина споживачів незбираномолочної продукції: молока, кефіру, ряжанки, сметани, вершків, сиру, йогурту є Житомир, Житомирська та Вінницька області.

Продукція підприємства, насамперед, насичує місцевий ринок, тобто Житомир і Житомирську область. Продукція під торговою маркою «Рудь» широко відома не тільки в усіх куточках України, але й Америці, Англії, Болгарії, Голландії, Ізраїлі, Німеччині, Польщі, в країнах Прибалтики, Росії, Чехії, Філіппінах, Японії та ін. Дилери підприємства забезпечують збут 80% продукції, що виробляється в ряді міст.

Такими містами, приміром, є Івано-Франківськ, Львів, Луцьк, Рівне, Миколаїв, Вінниця, Сімферополь, Одеса, Київ, Тернопіль, Хмельницький, Полтава, Чернівці й ін. Збут інших 20% продукції відбувається через торгівельну мережу та фірмову торгівлю у м. Житомирі.

2.2 Управління виробничими інноваціями підприємства

Раціональна організація праці персоналу в період створення нового продукту ґрунтується на принципах і методах, розроблених у рамках таких наукових дисциплін, як економіка праці, управління персоналом, соціологія, економічна кібернетика, інформаційні технології, психологія Творчості й ін.

Успіх нової продукції на ринку більш ніж на 60% визначається на стадії її створення. З ростом наукоємності продукції збільшується значимість цієї стадії в життєвому циклі. На практиці більшість видів високотехнологічної продукції постійно допрацьовується і модернізується, у результаті відбувається зміна їхніх споживчих властивостей. Існує ціла гама виробів, що послідовно заміщають один одного в процесі удосконалювання первісної моделі.

У результаті аналізу виявляється здатність підприємства створювати в оптимальний термін такі види виробів, що досить повно задовольняють потреби відповідних груп закордонних і вітчизняних потенційних покупців. При цьому витрати на створення виробів знаходяться в економічно виправданих межах і окуповуються при їхньому продажі.

В основі стратегії впровадження на ринок нової продукції лежить визначення цілі і завдань маркетингової діяльності підприємства, а також способи їх досягнення. Для досягнення таких результатів підприємство здійснює: безупинне розширення номенклатури й асортименту продукції, що випускається; підвищення якості виготовлених виробів і поліпшення їх споживчих властивостей; у своєму складі має добре розвинуті структурні підрозділи.

Розглядаючи загальну структуру доходу підприємства від реалізації нових видів морозива у 2015 р.(табл.2.1) можна зазначити позитивний результат внаслідок реалізації такого виду морозива як «Ріжок», яке має найбільшу питому вагу в обсязі реалізації морозива -9,67%,

Таблиця 2.1. Структура обсягів реалізації нових видів морозива на ПАТ «Житомирський маслозавод» за 2013-2015 рік

Асортимент морозива	2013 р.	2014 р.	2015 р.
	т	питома вага, %	т	питома вага, %	т	питома вага, %
Стакани
цитринка	-	-	66,20	1,86	28,70	0,55
пустун, вишня	-	-	218,00	6,12	466,40	8,88
забава	433,00	18,44	279,20	7,84	200,60	3,82
сюрприз	202,40	8,62	80,50	2,26	55,70	1,06
пустун, абрикос	-	-	187,70	5,27	417,10	7,94
люкс з родзинками	1525,70	64,99	758,90	21,31	559,90	10,66
пустун.персик	-		161,00	4,52	99,70	7,61
пустун.шок.соус	-	-	5,20	0,15	69,90	1,33
пустун, со сгущ.	-	-	-	-	256,30	4,88
Брикети
пломбір з крапл.	-	-	203,10	5,70	370,10	7,04
ваниль	-	-	-	-	2,00	0,04
Глазурь
забава	124,70	5,31	115,40	3,24	115,80	2,20
шоколадний	-	-	117,50	3,30	135.60	2,58
йогурт-полунидя	-	-	0,10	0,00	42,50	0,81
кокос	-	-	29,80	0,84	-	-
каштан	-	-	31,20	0,88	3,50	0,07
Хрещатик	-	-	39,00	1,10	4,20	0,08
білочка	-	-	23,10	0,65	5,80	0,11
Сімейне
шоколадне	28,90	1,23	14,30	0,40	8,50	0,16
пломбір з шок.крап.	-	-	-	-	1,90	0,04
дует клюква	5,00	0,21	16,20	0,45	4,50	0,09
Ромео
вишня	-	-	2,30	0,06	19,30	0,37
карамель	-	-	2,50	0,07	21,40	0,41
ваниль-полуниця	-	-	-	-	11,90	0,23
виноград	-	-	-	-	15,40	0,29
дарунок-горіх	5,50	0,23	1,90	0,05	2,90	0,06
дарунок родзинки	5,20	0,22	1,50	0,04	1,40	0,03
дарунок апельсин	-	-	-	-	2,90	0,06
Відра
мармелад	-	-	1,90	0,05	12,80	0,24
серпантин смородина	-	-	1,80	0,05	64,80	1,23
серпантин апельсин	-	-	-	-	14,20	0,27
серпантин тутті	-	-	-	-	20,00	0,38
серпантин ківі					16,20	0,31
Імперія
джем			462,50	12,99	608,00	11,57
класік	11,40	0,49	315,50	8,86	2.04,00	3,88
карамель	5,20	0,22	206,50	5,80	100,20	1,91
золотий шоколад	-		11,70	0,33	87,20	1,66
горіх	-	-	97,90	2,75	48,20	0,92
мигдаль	-	-	78,40	2,20	104,20	1,98
виноград	-	-	-	-	76,70	1,46
Торти
серденько	0,70	0,03	21,50	0,60	18,30	0,35
голівуд	-	-	1,40	0,04	14,10	0,27
орхідея апельсин	-	-	1,70	0,05	14,10	0,27
симфонія	-	-	-	-	14,00	0,27
фламінго	-	-	-	-	15,80	0,30
орхідея суниця	-	-	-	-	6,00	0,11
танго	-	-	-	-	10,60	0,20
тортуфо	-	-	-	-	2,00	0,04
Ріжок
ріжок абрикос	-	-	-	-	356,10	6,78
ріжок ожина	-	-	-	-	62,00	1,18
ексклюзив-карамель	-	-	-	-	12,00	0,23
ексклюзив-ваніль	-	-	-	-	78,00	1,48
Рулет
суниця	-	-	-	-	11,70	0,22
шоколад	-	-	-	-	15,60	0,30
апельсин	-	-	-	-	12,20	0,23
по всіх видах разом	2347,70	100,00	3561,20	100,00	5254,00	100,00

Таблиця 2.2. Ранжування нових видів морозива ПАТ «Житомирський маслозавод» за рівнем доходу від реалізації, тис. грн., 2013 рік

Асортимент морозива	Рівень доходу від реалізації
Стакани люкс з родзинками	8508,4
Стакани забава	2440,5
Стакани сюрприз	1143,6
Глазурь забава	908,2
Сімейне шоколадне	144,3
Імперія класік	123,2
Ромео дарунок-горіх	6І7,8
Ромео дарунок родзинки	63,8
Імперія карамель	55,9
Торти серденько	5,2
Разом	12552,7

Розглядаючи показники таблиці 2.2, можна зробити висновок, що у 2013 р. приоритетними видами морозива, які принесли найбільший дохід від реалізації нових видів морозива стали морозиво «Стакани люкс з родзинками» - 8508,4 тис. грн., «Стакани забава» - 2440,5 тис.грн., та морозиво «Стакани сюрприз» - 1143,6 тис.грн., трохи менший дохід у цьому році був від сортів морозива «Глазур забава» і «Ромео дарунок-горіх», що склав - 908,2 тис. грн., 617,8 тис.грн. відповідно. Також можна спостерігати поступове збільшення доходу від морозива преміум-сегмента «Імперія класік» - 123,2 тис.грн. та «Імперія карамель» - 55,9 тис.грн., не досить високий рівень доходу від реалізації цих видів морозива пояснюється невисокою купівельною здатністю більшої частини населення регіонів України.

Аналізуючи дані таблиці 2.3 видно, що у 2014 р. значного успіху досягли впровадження та реалізація таких новинок, як «Імперія Джем», «Брикети пломбір з крапл.» та «Стакани пустун. вишня» рівень доходу від

Таблиця 2.3. Ранжування нових видів морозива ПАТ «Житомирський маслозавод» за рівнем доходу від реалізації, тис. грн., 2014 рік

Асортимент морозива	Рівень доходу від реалізації
Імперія Джем	5693,7
Брикети пломбір з крапл.+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++	1300,1
Стакани пустун.вишня	1214
Імперія горіх	1083,9
Стакани пустун, абрикос	1045,1
Глазурь Шоколадний	989,7
Імперія мигдаль	909,3
Стакани пустун, персик	896,8
Глазурь Хрещатик	390,7
Глазурь каштан	312,3
Глазурь білочка	231,5
Глазурь кокос	216,7
Імперія золотий шоколад	145
Ромео вишня	19,7
Відра мармелад	16,6
Відра серпантин смородина	15,8
Торти орхідея апельсин	14,5
Торти голівуд	13,1
Вагове імперія	7,9
Глазурь йогурт-полуниця	1,6
Разом	14935,8

Розглядаючи інноваційну політику ПАТ «Житомирський маслозавод» в напрямку удосконалення вже існуючого асортименту морозива можна відмітити, що впровадження на ринок нових сортів морозива має наступний позитивний результат для підприємства: за підсумками та результатами роботи інноваційної групи загальний доход від впровадження нових видів продукції склав 11335,2 тис. грн. у 2015 р.(табл.2.4).

Таблиця 2.4 Ранжування нових видів морозива ВАТ «Житомирський маслозавод» за рівнем доходу від реалізації, тис. грн., 2015 рік