Практичне вивчення метрології, стандартизації і контролю якості

70

ЗМІСТ

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

Лабораторна робота № 1 Вивчення системи одиничних показників якості промислової продукції

Лабораторна робота № 2 Дослідження показників якості продукції

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3 Вивчення порядку роботи з нормативними документами (база, вибір за їх назвою, тематикою, типи)

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4 Складання технічних умов на продукцію, процес, послугу

ЛАБОРАТОРНа РОБОТА № 5 Вивчення порядку сертифікації продукції, вибір і опис схеми сертифікації

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6 Розроблення основоположних документів системи управління якістю

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7 Вивчення порядку сертифікації системи управління якістю на виробництві

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8 Акустичний контроль якості виробів і конструкцій

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9 Електричний контроль якості виробів і конструкцій

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10 Магнітний контроль якості виробів і конструкцій

лабораторна робота № 11Радіаційний контроль якості

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ І РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання забезпечення якості продукції в умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності є домінуючою економічною проблемою для всіх країн світу. Успіх організації чи підприємства на зовнішньому або внутрішньому ринку цілком залежить від якості їх продукції, робіт чи послуг. Без докорінного поліпшення якості продукції не може бути ефективно вирішена жодна значна наукова, виробнича чи соціальна проблема.

Підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна. Економічні перетворення, що відбуваються в Україні, необхідність інтеграції її промисловості у світову систему, торгівельні інтереси, вимоги екології і безпеки вимагають принципово нового відношення до якості. З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, навпаки, вирішувати її традиційними методами контролю якості готової продукції неможливо. Тому, як основний засіб створення конкурентоспроможної продукції розглядаються саме системи менеджменту якості.

Все вищезазначене викликає гостру потребу в кваліфікованих спеціалістах в сфері управління якістю. Якими б досконалими не були виробництво, технологія чи система управління, за всім цим стоїть людина з її бажанням чи небажанням, умінням чи невмінням працювати якісно.

У промислово розвинених країнах світу навчанню методам управління якістю приділяється значна увага. Широко розвинене навчання у вищих учбових закладах, існують інститути з підвищення кваліфікації спеціалістів, аспірантури для підготовки спеціалістів вищої кваліфікації. Крім того зацікавленість у підвищенні кваліфікації персоналу виявляють самі фірми і організації, з цією метою витрачаються значні кошти. На фірмах розробляються самостійні програми з навчання, які поєднують теоретичні і практичні аспекти якості. На багатьох мовах видається література з питань якості і систем управління якістю, в якій висвітлюються усі новітні досягнення і зміни в цій сфері. Створюються умови, за яких мати високу кваліфікацію і постійно її підвищувати вважається дуже престижно.

Метою стандартизації є створення оптимальних умов життєдіяльності людини. Саме тому таким важливим у цьому плані є взаєморозуміння й співпраця всіх зацікавлених сторін - розробників стандартів, їх прямих і непрямих користувачів і суспільства загалом.

Основні цілі стандартизації були сформовані Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) і були спрямовані на вирішення проблем за чотирма напрямками:

1) максимальна економія ресурсів на всіх етапах життєвого циклу продукції і в процесі товарообміну;

2) захист інтересів споживача через стабільне забезпечення заданого рівня якості на всіх етапах життєвого циклу продукції і послуг;

3) безпека праці, охорона здоров'я населення і захист довкілля;

4) спілкування і порозуміння між зацікавленими сторонами.

Важливим елементом у системах управління якістю випробів і конструкцій є стандартизація - нормотворча діяльність, яка находить найбільш раціональні норми, а потім закріплює їх у нормативних документах типу стандартів, інструкцій, методик і вимог до розроблення продукції, тобто це комплекс засобів, які встановлюють відповідність стандартам.

Курс “Основи метрології, стандартизації і контролю якості” призначений для підготовки спеціалістів насамперед, в сфері якості і систем управління якістю. Передбачається, що менеджер з якості - це професіонал широкого профілю, який володіє основами стандартизації, сертифікації і випробувань продукції, основами управління і маркетингу, запасом економічних знань і питаннями бухгалтерського обліку. Крім того він повинен володіти методами математичної статистики, принципами сучасного управління якістю, знати законодавчу і нормативну базу якості.

Тривалість лабораторних занять, згідно робочого плану 30 аудиторних годин, наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 - Тривалість лабораторних робіт

Номер лабораторної роботи	Кількість годин
Лабораторна робота № 1 Лабораторна робота № 2 Лабораторна робота № 3 Лабораторна робота № 4 Лабораторна робота № 5 Лабораторна робота № 6 Лабораторна робота № 7 Лабораторна робота № 8 Лабораторна робота № 9 Лабораторна робота № 10 Лабораторна робота № 11	2 4 2 4 4 2 4 2 2 2 2

Для студентів напряму підготовки «Нафтогазова справа» з Частини 1- лабораторні роботи № 1 по № 6, а з Частини 2 - лабораторні роботи № 1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 8, № 9,

№ 11. Загальна кількість - 36 год.

А для студентів напряму підготовки «Зварювання» з Частини 1 - лабораторні роботи № 4 по № 8, а з Частини 2 - лабораторні роботи № 4 і № 6. Загальна кількість - 18 год.

ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

На першому занятті викладач повідомляє студентам план виконання лабораторних робіт, кількість балів за лабораторні роботи, строки їх виконання і захист, рекомендує їм необхідну літературу, знайомить з прийнятою методикою проведення робіт, а також з дією різних технічних засобів.

Окрім того, на першому занятті особисто викладачем проводиться інструктаж з техніки безпеки. Після проведення інструктажу студенти обов'язково підтверджують підписами знайомство з правилами техніки безпеки і зобов'язання не порушувати встановлені правила у спеціальному журналі.

Перед виконанням кожної лабораторної роботи викладач опитує студентів, із змістом самої роботи, так із методикою її виконання. Непідготовлені студенти не допускаються до виконання лабораторної роботи, а вивчають в аудиторії не засвоєний ними матеріал з рекомендованої літератури. Окрім того, до виконання лабораторної не допускаються студенти, які не мають належним чином оформленого протоколу перед виконанням роботи.

Після дозволу на виконання лабораторної роботи студент виконує її згідно з планом проведення. Якщо в процесі роботи обладнання працює неправильно, він зобов'язаний знайти причину і усунути її, дотримуючись правил техніки безпеки. Після виконання лабораторної роботи експериментальні дані, отримані під час виконання роботи, підписуються викладачем.

Захист протоколів лабораторних робіт проводиться на лабораторних заняттях, консультаціях, під час самостійної роботи студентів, під контролем викладача.

Протоколи усіх робіт зберігаються у студента до виконання останньої роботи, після чого доповнюються загальною анотацією, змістом і резюме. Протоколи робіт можуть використовуватись студентом під час підготовки до заліку, після чого вони здаються викладачеві.

Протоколи лабораторних робіт оформляються в зошиті і повинні включати в себе титульний лист, мету роботи, короткі теоретичні відомості, хід роботи, результати експериментальних досліджень, необхідні розрахунки і графіки, висновки з роботи. Бажаним є використання обчислювальної техніки для опрацювання результатів експериментальних досліджень.

Лабораторна робота № 1

1 Вивчення системи одиничних показників якості промислової продукції

Мета заняття: вивчення номенклатури показників якості промислової продукції. Набуття навичок класифікації і визначення одиничних показників якості продукції.

Прилади і обладнання: нормативні документи на прилади і обладнання, персональний комп'ютер.

Тривалість: 2 год.

Основні теоретичні положення

Якість продукції - сукупність властивостей і характеристик продукції або послуги, які надають їм здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби (ІСО 8402-86 Якість. Словник).

Кожен показник якості, як кількісна характеристика однієї із властивостей об'єкта, який повинен відображати здатність цього об'єкта задовольняти суспільні потреби в конкретних умовах. Таким чином, під час формування (введення) будь-якого показника якості необхідно враховувати наступні компоненти якості:

- суспільна потреба;

- конкретні умови;

- об'єкт;

- ступінь задоволення потреби.

Показник якості повинен давати відповідь на питання: якою мірою даний об'єкт (явище) має властивість (здатність) задовольняти суспільну потребу (інтерес, цінність)?

Номенклатура показників якості

Для того щоб оцінити рівень якості, необхідно використовувати відповідну номенклатуру показників. Показники якості поділяються на такі групи:

1) Показники призначення характеризують властивості продукції (послуг), що визначають основні функції, для виконання яких вона призначена, і що обумовлюють область її застосування.

Група поділена на чотири підгрупи:

- класифікаційні показники;

- показники функціональні і технічної ефективності;

- конструктивні показники;

- показники складу і структури.

2) Показники надійності характеризують властивості безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності і зберігання.

Група поділена на чотири підгрупи:

- показники безвідмовності;

- показники довговічності;

- показники ремонтопридатності;

- показники зберігання.

3) Показники технологічності характеризують сукупність властивостей конструкції продукції, що визначає її пристосованість до досягнення оптимальних витрат під час виробництва, експлуатації і ремонту для заданих показників якості продукції, обсягу її випуску і умов виконання робіт.

4) Показники уніфікації характеризує ступінь використання в продукції стандартизованих виробів і рівень уніфікації складових частин виробів.

5) Патентно-правові показники характеризують патентний захист і патентну чистоту продукції, вони важливі для визначення її конкурентоспроможності.

6) Ергономічні показники характеризують систему «людина - виріб» (або «Людина - машина») з позицій людини, як би дають їй «людський вимір», і враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей людини, що проявляються у виробничих і побутових процесах.

Група поділяється на наступні підгрупи:

- антропометричні;

- гігієнічні;

- фізіологічні та психофізичні;

- психологічні.

Гігієнічні показники визначають відповідність виробу гігієнічним умовам життєдіяльності і працездатність людини. Сюди відносять показники рівнів: освітленості, температури, вологості, тиску і т. д.

7) Естетичні показники характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання.

Ця група включає наступні підгрупи показників:

- інформаційної виразності;

- раціональної форми;

- цілісності композиції;

- досконалості виробничого виконання і стабільність товарного ряду.

Показники інформаційної виразності визначають здатність виробу виражати своєю формою естетичне уявлення і культурні норми, що склалися в суспільстві. У цю підгрупу входять показники: знаковості, оригінальності; стильової відповідності; відповідності моді.

Показники цілісності композиції визначають єдність частин і цілого, ефективність використання професійно-художніх засобів, для створення повноцінного композиційного рішення, обмежений взаємозв'язок елементів форми виробу і його узгодженість з ансамблем інших виробів.

8) Показники транспортабельності - характеризують властивості продукції, до переміщенням в просторі, що не супроводжується її використанням або споживанням. До показників транспортабельності відносяться:

- середня трудомісткість підготовки одиниці продукції до транспортування;

- середня вартість пакування продукції;

- середня вартість перевезення одиниці продукції на один кілометр шляху;

- середня тривалість розвантаження продукції тощо.

9) Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, що виникають під час споживання продукції або її експлуатації.

10) Показники безпеки характеризують властивості продукції, що обумовлюють безпеку людини під час споживання чи використання продукції. До цієї групи відносять:

- ймовірність безпечної роботи людини протягом певного часу;

- час спрацювання захисних пристроїв опору ізоляції струмовідних частин.

11) Економічні показники характеризують витрати на розроблення, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції.

Характеристики показників якості

Основними характеристиками показників якості є кількісна і якісна характеристика. Показники якості мають розмірність або можуть бути безрозмірними. Кількісною характеристикою показника якості є їх розмір, який потрібно відрізняти від значення - вираження розміру в певних одиницях. Якісною характеристикою показника якості є розмірність. Якщо показник якості є безрозмірним, то кількісною характеристикою є бал. Значення показників якості можуть бути, як абсолютними, так і відносними. Абсолютні значення мають розмірність, а відносні - безрозмірні.

Показники якості поділяються на одиничні і комплексні. Одиничні показники відносяться до однієї з властивостей продукції, що визначають якість, а комплексні - відразу до декількох.

Порядок виконання роботи

1) Вибрати об'єкт експертизи із заданого переліку (табл. 1.1).

2) Сформувати одиничні показники якості.

3) Визначити міри показників якості (в одиницях фізичних величин або у безрозмірних одиницях, балах)

4) Результати оформити у вигляді табл.1.2 і зробити висновки.

Таблиця 1. 1 - Типові об'єкти експертизи

Об'єкти експертизи
Бензин автомобільний Дизельне паливо Нафта сира Годинник наручний Вольтметр Магнітофон Папір ксеросний Телевізор Радіоприймач	Насос Тостер Холодильник Велосипед Миючий засіб Бурильна труба Комп'ютер Двигун Принтер	Сканер Телефон Кондиціонер Фен Стіл Крісло Манометр Диск Калькулятор

Таблиця 1. 2- Оформлення результатів

Номер показника	Одиничні показники якості	Міри

Запитання до самоконтролю

1.1) Які існують основні ряди показників якості продукції?

1.2) Чому показники призначення продукції важливіші, ніж економічні показники?

1.3) Яким чином встановлюються безрозмірні показники якості продукції?

Лабораторна робота № 2

2 Дослідження показників якості продукції

Мета заняття: ознайомлення з теоретичним прогнозуванням результатів контролю якості. Набуття навичок з чисельних задач розрахунку показників якості продукції

Прилади і обладнання: нормативні документи на прилади і обладнання, персональний комп'ютер.

Тривалість: 4 год.

Основні теоретичні відомості

Відповідно до ГОСТ 15467 якість продукції - сукупність характеристик продукції, що зумовлюють її придатність задовольняти встановлені і передбачені потреби.

Будь-яка міра якості повинна допомогти нам дати відповіді на наступні запитання:

1) Чи відповідають параметри виробу вимогам споживачів?

2) Чи відповідає виріб усім нормативним і юридичним документам?

3) Чи переважає виріб товари-конкуренти?

Метою цієї роботи є оцінка рівня якості продукції. У нашому випадку будемо оцінювати рівень якості холодильних агрегатів різних моделей.

Рівень якості продукції - це будь-яка кількісна оцінка, отримана шляхом порівняння спостережуваних значень із заданими.

Опис об'єкту дослідження і технологічних особливостей

Відповідно з метою роботи слід виконати оцінювання якості наступних моделей холодильних агрегатів: A, B, C, D, E. Їх технічні характеристики (одиничні показники якості) наведені в табл. 2.1

Всі розглянуті моделі холодильних агрегатів призначені для зберігання продуктів в охолодженому і замороженому стані, приготування харчового льоду і охолодження напоїв у побуті. Конструкція холодильних агрегатів постійно вдосконалюється, тому аналізовані моделі мають відмінності в технічних характеристиках, дизайні і зручності використання.

Таблиця № 2. 1 - Одиничні показники якості

Модель холодильного агрегату	Висота, мм	Ширина, мм	Довжина, мм	Вага, кг	Кількість льоду за 1 год., кг	По тужність, Вт	Витрата електроенергії за 1добу, кВт/добу	Потужність заморожування, кг/добу
А	1280	590	620	100	0,04	160	1,2	4
В	1230	590	610	69	0,05	150	1,4	5,2
С	1450	580	600	67	0,05	135	1,5	4,5
D	1455	570	600	73	0,05	140	1,48	4,5
E	1050	580	600	70	0,06	160	1,6	5

Наприклад, холодильний агрегат моделі D у порівнянні з іншими моделями має ряд елементів комфортності:

- можливість перенавішування дверей на протилежне відкривання;

- можливість перестановки полиць і бар'єрів по висоті з інтервалом 50мм;

- обмеження кута відкривання дверей холодильної камери;

- наявність автоматичного танення випарника холодильної камери і видаленні талої води за межі холодильника з подальшим випаровуванням.

До всіх моделей холодильних агрегатів встановлюються однакові вимоги з техніки безпеки, виробники подають відповідні рекомендації відповідно до догляду за холодильним агрегатом, а також правила його зберігання.

Оцінка рівня якості продукції

Оцінювання рівня якості продукції, зокрема холодильних агрегатів, будемо здійснювати методами, прийнятими в кваліметрії.

Кваліметрія - наукова дисципліна, що вивчає методологію і проблеми комплексного кількісного оцінювання якості об'єктів будь-якої природи. Кваліметрія поділяється на теоретичну і прикладну. У даній роботі будемо спиратися на прикладну кваліметрію, що розробляє методи кількісної оцінки якості для конкретних видів об'єктів. Під час оцінювання рівня якості однорідної продукції використовуються два кваліметричних методи: диференційний і комплексний. Диференційним називається метод, заснований на порівнянні одиничних показників якості розглянутого зразка продукції з такими ж показниками якості базового зразка. Базове значення показника якості продукції - це значення показника якості продукції, прийняте за основу під час порівняльної оцінки її якості. Вибір базового зразка здійснюється залежно від мети оцінки рівня якості розглянутих зразків. У разі, коли метою оцінки є прийняття рішення за результатами випробувань відповідно до нормативно-технічного документу, згідно з яким оцінювана продукція виробляється тоді, як базові показники використовуються показники даного стандарту. Якщо необхідно оцінити якість з точки зору споживача, то базовим є найбільш конкурентоспроможний зразок з розглянутих.

Використовуються два методи порівняння показників якості продукції:

1) За кваліметричною шкалою інтервалів, коли з i-го значення показника, що розглядається продукції р_i віднімається i-те значення показника якості базового зразка р_iб.

2) За кваліметричною шкалою відносин, в цьому випадку визначають показники якості:

К₀ К₀ = р_i / р_{i баз} , (2.1)

К₀ = р_{i баз} / р_i , (2.2)

де р_i - значення i-го показника якості оцінюваної продукції;

р_{i баз} - значення i-го базового показника;

i - кількість показників якості продукції.

Вибирають ту формулу, під час якої збільшення відносного показника відповідає підвищенню якості продукції. Відносні значення показників якості не повинні відрізнятися від одиниці в обидві сторони більш, ніж на 20 % (0,8 <K_i <1,2), оскільки в цих межах вплив зміни дійсного значення показника р_i на величину відносної зміни показника К_i буде приблизно однаковим під час використання формули (2.1) або (2.2). Далі точки наносять в системі координат: за віссю абсцис - значення показника р_i, за віссю ординат - оцінки показника К_i; визначають тенденцію зміни залежності в інтервалі між головними точками і будують графік. Під час використання обчислювальних машин криві необхідно апроксимувати адекватними аналітичними функціями. В даній роботі оцінювання рівня якості холодильників диференційним методом проведемо за допомогою кваліметричної шкали відношень. Як базову модель оберемо холодильний агрегат моделі Е. Викорис-товуючи формули (2.1) і (2.2), визначимо значення відносних показників якості чотирьох моделей холодильників, що залишились (табл. 2.2).

Таблиця 2. 2 - Відносні значення показників якості

Модель холодильного агрегату	Висота, мм	Шири на, мм	Довжина, мм	Вага, кг	Кількість льоду за 1год., кг	По тужність, Вт	Витрата електроенергії за 1добу, кВт/добу	Потужність заморожування, кг/добу
А	1,15	0,96	0,97	0,8	1,5	1	0,8	1,25
В	1,1	0,96	0,98	0,98	1,2	0,93	0,87	1,2
С	1,25	1	1	0,96	1,2	0,84	0,97	1,1
D	1,3	0,98	1	0,95	1,2	0,87	0,93	1,1

За допомогою отриманих відносних значень показників якості можемо побудувати графік, за допомогою якого оцінимо, яка з представлених моделей холодильних агрегатів є найкращою за порівняннями показників якості. Висновок: з графіків і таблиці видно, що частина значень відносних показників якості більше одиниці, а частина - менше, тому не можна однозначно оцінити рівень якості продукції тобто не можна визначити кращу модель. Отже, диференціальний метод оцінювання не підходить. Комплексний метод оцінки рівня якості продукції здійснюється з використанням комплексних (узагальнених) показників якості. Слід звернути увагу, що комплексна оцінка не дає уявлення про окремі властивості продукції; комплексні показники можна отримувати за різного поєднання одиничних показників. Тому комплексні показники повинні доповнювати, а не заміняти окремі показники якості. Комплексний показник характеризує сукупність взаємопов'язаних властивостей (складна властивість) з усієї безлічі властивостей, що утворюють якість продукції і виражається одним числом, що дозволяє на практиці порівнювати велику кількість показників якість продукції з такою ж кількістю базових показників. Він відображає таку сукупність властивостей продукції, за якою прийнято рішення оцінювати якість продукції. Комплексні показники визначають для усіченого і ієрархічного «дерев» властивостей якості. З точки зору оцінювання якості, якість представляють у вигляді ієрархічної структури «дерев властивостей». На самому низькому (нульовому) рівні «ієрархічного дерева властивостей» знаходиться якість, як узагальнена комплексна властивість продукції, на самому верхньому - прості одиничні властивості. Побудову «ієрархічного дерева якості» починають зі складання переліку одиничних показників якості (одиничних властивостей), які можуть виявитися істотними для розв'язуваної задачі оцінювання якості. У «дерево властивостей» не слід включати показники, що знаходяться в функціональній залежності з іншими показниками «дерева». Вибір одиничних показників якості обґрунтовують. Після складання списку показників, їх об'єднують у групи за характерними властивостями: призначення, технологічності, безпеки і інші. Розрахунок комплексного показника якості передбачає визначення коефіцієнтів вагомості. Комплексними показниками якості є головні, інтегральні і середньозважені. Коли це можливо, для оцінки використовується головний показник, який найбільш повно відображає основне призначення продукції.

Експертний метод ранжування

Коефіцієнти вагомості показників якості, що потрібні для визначення комплексних показників якості, визначаються експертними методом ранжування.

Експертні методи застосовуються під час вирішення наступних завдань:формулювання і уточнення мети оцінки якості продукції; розроблення класифікації продукції і споживачів; побудова ієрархічної структурної схеми показників якості;визначення коефіцієнтів вагомості показників; визначення базових значень показників і інші. Застосування експертного методу передбачає дотримання наступних умов:

- експертна оцінка проводиться у разі неможливості використання більш об'єктивних методів для вирішення питання;

- думки експертів повинні бути незалежними;

- формулювання питань, поставлених перед експертами, повинна виключати можливість різного тлумачення;

- експерти повинні бути компетентні в розв'язуваних питаннях;

- кількість експертів повинна бути оптимальною;

- відповіді експертів повинні бути однозначними і забезпечувати можливість їх математичної обробки. До недоліків експертного методу слід віднести властивий йому суб'єктивізм, а також явище конформізму - вплив переважаючого у групі судження на думку експерта. Сутність експертного методу ранжування. Ранжування припускає розстановку об'єктів вимірювань або показників якості в порядку їх уподобання або важливості. Для цього експертам пропонують проранжувати параметри в порядку зростання важливості, тобто мінімальний ранг а_ij = 1 отримує найменш важливий показник, наступний, найменш важливий з решти, отримує ранг а_ij = 2 і так далі. Найбільш важливому показнику присвоюється ранг N. Часто в процесі експертного опитування виникає ситуація, коли експерт не може провести чіткого розмежування між двома або кількома членами ряду. У такому випадку вводяться «зв'язані ранги». Ступінь узгодженості експертів (коефіцієнт конкордації W) визначається за результатами ранжирування.

Проведемо експертне опитування ранжування одиничних показників якості холодильних агегатів за допомогою експертної групи, що складається з п'яти чоловік. Таким чином, визначивши вагомості показників якості холодильних агрегатів.

Коефіцієнт вагомості q_i визначають за формулою:

q_i = а_і / У a_i, (2.3)

де а_і - сума балів, присвоєних усіма експертами за i-тим показником якості; У a_i - сума балів, присвоєних усіма експертами за всіма показниками.

Ступінь узгодженості думок експертів характеризується коефіцієнтом конкордації W. Істотність значення W встановлюють за допомогою критерію ч²_w (розподіл Пірсона).

Коефіцієнт конкордації W обчислюється за формулою:

(2.4)

де S - сума квадратів відхилень суми рангів кожного об'єкта експертизи від середньоарифметичного значення рангів; n - число експертів; m - число показників якості.

Таблиця 2. 3 - Результати експертного опитування

Холодильні агрегати	Показники якості	Номер експерта	Сума балів	qi
		1	2	3	4	5
1	Висота	3	3	1	2	5	14	0,08
2	Ширина	2	2	4	3	7	18	0,1
3	Довжина	1	1	5	4	4	15	0,083
4	Вага	4	5	2	1	1	13	0,072
5	Отримання льоду за 1 год.	5	4	3	5	2	19	0,11
6	Потужність	8	8	7	8	6	37	0,21
7	Витрата електроенергії за добу	7	7	6	7	8	35	0,19
8	Потужність заморожування	6	6	8	6	3	29	0,16
Всього: 180

Коефіцієнт конкордації може набувати значення від 0 (за відсутності узгодженості) до 1 (за повної одностайності). Якщо коефіцієнт конкордації має недостатньо високе значення, то з експертами проводяться тренування і обговорюють результати і аналізують помилки. Підвищення узгодженості в експертній групі може бути досягнуто за рахунок ретельного відпрацювання анкет опитування експертів, які складаються з пояснювальних записок і карт опитування експертів. Пояснювальна записка роз'яснює порядок проведення експертної оцінки якості продукції і визначає правила заповнення картки опитування. Карта опитування містить набір звернених до експерта питань про якість продукції Істотність значення W встановлюють за допомогою критерію:

Значення ч²_w порівнюють з табличним під час заданого рівня значущості б = 0,05 і числі ступенів свободи f = m - 1. Під час ч²_w більше ч²_а (f) ступінь узгодженості між експертами не викликає сумніву. Визначаємо коефіцієнт конкордації W =0,6. Значення критерію ч²_w = 22. Табличним значенням ч² , а під час числа ступенів свободи f = m -1 = 8 - 1 = 7 є ч²_а = =14,067. Отже, ч²_w більше ч²_а (f) і ступінь узгодженості між експертами не викликає сумніву. Підраховуємо значення комплексних показників якості для оцінюваних моделей холодильних агергатів за формулою: К = У М_j К_j, де М_j - вагомість показника якості, а К_j - відносний показник якості.

Таблиця 2. 4 - Комплексні показники якості

Моделі холодильних агрегатів	Показники якості
A B C D E	156,3 147,6 150,6 157,3 162,5

Висновок: На підставі розрахунку комплексних показників якості різних моделей холодильних агрегатів, можна зробити висновок, що з представлених моделей холодильних, агрегатів кращою з оцінюваних показниками якості є Е. Найгіршою моделлю, на підставі розрахунку, є В.

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ роботи

1) Провести розрахунки одиничних показників якості продукції, обраної в роботі № 1, побудувати відповідні графіки, зробити висновки.

2) Побудувати ієрархічне дерево показників якості.

3) Провести процедуру визначення коефіцієнтів вагомості в групах.

4) Результати оформити у вигляді табл. 2.1-2.4.

5) Розрахувати співвідношення ціна/якість для виробів і зробити висновки.

ЗАПИТАННЯ ДО САМОКОНТРОЛЮ

2.1) Що таке одиничні і комплексні показники якості?

2.2) Що таке кваліметрія і її методи?

2.3) Способи оцінювання показників якості.

2.4) Способи ранжування і розрахунку комплексного показника якості?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

3 Вивчення порядку роботи з нормативними документами (база, вибір за їх назвою, тематикою, типи)

Мета заняття: ознайомитися з класифікатором і вказівником державних стандартів. Набути навиків у пошуку стандартів за допомогою бібліографічних джерел.

Прилади і обладнання: нормативні документи, персональний комп'ютер.

Тривалість: 2 год.

Основні теоретичні положення

Стандарти відіграють важливу роль для суспільства взагалі, забезпечуючи певний рівень якості, безпеки виробів і послуг для споживачів. Суспільство має потребу в одержанні товарів і послуг, які пропонують високий рівень виконання і відсутність ризику для життя, здоров'я і навколишнього середовища. Для досягнення цього розробляються стандарти, які містять вимоги щодо безпеки і якості продукції, методів випробувань, певних систем класифікації, термінів і визначень, управління якістю і екологією.

Стандарти забезпечують доступ до світових ринків і підтримують якість. Вони становлять найбільш прийнятний компроміс між вимогами якості під час імпортування товарів і інтересами країн, що експортують ці товари. Очевидно, що вироби, які відповідають загальновизнаним стандартам, можуть бути більш легко продані покупцям і мати більш високу ціну на світовому ринку. Стандарти, таким чином, закладають основи для розвитку і зростання виробництва, експорту продукції і водночас відповідають інтересам країн, що імпортують і експортують.

Класифікатор стандартів - це документ, призначений для побудови каталогів, вказівників міждержавних, національних стандартів і інших нормативних документів, які відносяться до стандартизації, що містяться у базах даних, бібліотеках і т.д.

Міжнародні стандарти є ефективним інструментом усунення технічних бар'єрів в торгівлі (рис.3.1). Стандартизація - це потужний інструмент для отримання доступу на ринки.

В умовах глобалізації світової економіки і посилення конкуренції застосування міжнародних стандартів на продукцію і процедур оцінки її відповідності (випробувань, контролю, сертифікації, акредитації), а також впровадження передових методів управління якістю і екологією є єдино можливою мовою ведення сучасного бізнесу. Саме такий підхід дозволяє успішно долати існуючі технічні бар'єри в міжнародній торгівлі.

Рисунок 3. 1 - Класифікація вимогів стандартів

Порядок виконання роботи

1) Ознайомитися і вивчити класифікацію стандартів за допомогою класифікатора - електронної бази даних за розділами заданими викладачем. Під час цього слід звернути увагу на принцип поділу стандартів на групи і підгрупи.

2) Вирішити завдання, видане викладачем, за відомою позначкою документа, визначити його найменування, розділ, групу і підгрупу, термін чинності, чи внесені зміни. Заповнити табл. 3.1.

Таблиця 3. 1 - Параметри нормативних документів

Номер нормативного документа	Найменування	Розділ	Група	Підгрупа	Дата внесення змін

3) Визначити вид стандартів, виданих викладачем. Заповнити табл. 3.2

Таблиця 3. 2 - Види стандартів

Номер нормативного документа	Об'єкт стандартизації	Область розповсюдження	Вид документа

Запитання до самоконтролю

3.1) Які нормативні документи існують у сфері стандартизації?

3.2) Що таке класифікатор стандартів, для чого він використовується?

3.3) Які види стандартів Ви знаєте?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

4 Складання технічних умов на продукцію, процес, послугу

Мета заняття: вивчення вимог нормативних документів щодо правил побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття і позначання технічних умов. Набуття навичок розробляння технічних умов на продукцію.

Прилади і обладнання: нормативні документи, персональний комп'ютер.

Тривалість: 4 год.

Основні теоретичні положення

Технічні умови (ТУ) - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати продукція, процеси і послуги.

ТУ розробляють їх власники ініціативно або на замовлення, якщо:

- нема національних стандартів на розроблювану про-дукцію;

- потрібно конкретизувати, доповнити або підвищити вимоги чинних стандартів на дану продукцію, розширення асортименту (в таких ТУ мають бути лише вимоги, які відмінні від установлених цими стандартами, не повторюючи вже регламентованих норм і положень).

ТУ розробляють на:

- один конкретний вид продукції;

- декілька однорідних видів продукції - групу однорідної продукції (групові ТУ).

Побудова і викладання ТУ:

На даний час в Україні діють наступні основоположні документи, що встановлюють правила розробляння, погодження і реєстрації технічних умов:

- ДСТУ 1.3:2004 „Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття і позначення технічних умов”;

- ДСТУ 1.6:2004 „Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів”;

- ДСТУ-Н 4486:2005 „Система конструкторської документації. Настанови щодо типової побудови технічних умов”;

- ГОСТ 2.114-95 „ЕСКД. Технические условия”.

Позначання ТУ:

У позначенні ТУ має бути:

- індекс документа - «ТУ»;

- скорочена назва держави - «У» ;

- код продукції за ДК 016 (три перші знаки);

- код підприємства (організації) - власника ТУ згідно з «Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України» (ЄДРПОУ) (вісім знаків);

- порядковий реєстраційний номер, що його надає власник ТУ (три знаки);

- рік прийняття (чотири знаки) для ТУ, прийнятих вперше чи на заміну чинних ТУ - через двокрапку.

Приклад:

ТУ У 27.1-21926977-001:2004

Термін чинності ТУ:

ТУ затверджують, зазвичай, без обмеження строку чин-ності.

Обмеження строку чинності встановлюють, за потреби, погодивши це із замовником (споживачем), або на письмово обґрунтовану вимогу органу держнагляду.

Строк чинності ТУ на харчові продукти і продовольчу сировину встановлюють не більше ніж 5 років.

Погодження ТУ:

Відповідно до вимог ДСТУ 1.3:2006:

- з Держбудом України підлягають погодженню ТУ на продукцію будівельного призначення;

- з центральним органом виконавчої влади з питань транспорту погоджують ТУ на конструкцію транспортних засобів, на продукцію для транспортної галузі і на транспортні послуги;

- з центральним органом виконавчої влади, на який, згідно з чинним законодавством, покладено контролювання за безпекою колісних транспортних засобів і дорожнього руху додатково погоджують ТУ на конструкцію дорожніх транспортних засобів, на послуги щодо переобладнування транспортних засобів;

- з центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики погоджують ТУ на продукцію, яку виробляють з використанням брухту: кольорових металів і їх сплавів, легованих чорних металів і феросплавів;

- з Державним підприємством „Український державний центр радіочастот” підлягають погодженню ТУ на радіоелектронні засоби і випромінювальні пристрої.

Законодавством України також регламентується погодження технічних умов. Відповідно до Закону України „Про охорону праці” технічні умови на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці. Погодження ТУ на пожежонебезпечні технологічні процеси і продукцію з органами державного пожежного нагляду вимагає Закон України „Про пожежну безпеку”.

Відповідно до вимог Закону України "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" ст.11:

- усі технічні умови підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі.

У табл. 4.1 наведено вимоги до розділів технічних умов.

Комплект ТУ на реєстрацію:

Технічні умови (зміну до ТУ) подають на реєстрування із супровідним листом підприємства-розробника продукції чи підприємства-власника ТУ у трьох примірниках (оригінал і два дублікати), не пізніше 6 міс після прийняття ТУ разом з такими документами:

- копіями документів про погодження, в тому числі органами державного нагляду, якщо це погодження встановлено чинними технічними регламентами і законодавством (якщо нема погоджувальних підписів у ТУ, завірених печаткою органу чи установи);

- каталожною картою продукції у двох примірниках;

- копією контракту (ліцензії) на застосування для ТУ іноземних фірм.

Таблиця 4. 1- Вимоги до розділів технічних умов

Види ТУ	ТУ на будь-яку продукцію	ТУ на продукцію, що є складниками конструкторської документації
Основоположні НД, що регламентують вимоги до побудови	ДСТУ 1.3:2004 ДСТУ 1.5:2003	ДСТУ 1.3:2004 ГОСТ 2.114-95 ДСТУ-Н 4486:2005
Розділи ТУ	- сфера застосування; - нормативні посилання; - технічні вимоги (класифікація, параметри й розміри, основні показники і характеристики, вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів, комплектність, маркування, пакування); - вимоги безпеки; - вимоги охорони довкілля, утилізація; - правила приймання; - методи контролювання (випробування, аналізу, вимірювання); - транспортування і зберігання; - правила експлуатування, ремонту; - гарантії виробника.	- вступна частина - технічні вимоги (основні параметри і (чи) розміри, основні показники (характеристики, властивості) функціональної призначенності; вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів, складових частин виробу, елементів конструкції; комплектність постачання; маркування; пакування); - вимоги безпеки; - вимоги охорони довкілля, утилізація; - правила приймання; - транспортування і зберігання; - правила експлуатування, ремонту; - гарантії виробника; - перелік НД, на які є посилання в ТУ (оформлюють, як додаток А до технічних умов).

Порядок виконання роботи

1) Вибрати об'єкт стандартизації для побудови технічних умов із заданого переліку (табл. 4.1).

2) Сформувати основні технічні вимоги до об'єкта стандартизації (показники якості).

3) Визначити показники безпеки і охорони довкілля.

4) Розробити проект технічних умов відповідно до вимог НД (ДСТУ 1.3:2004, ДСТУ-Н 4486:2005) та керуючись матеріали цих методичних вказівок (додаток А).

Запитання до самоконтролю

4.1) Що таке технічні умови?

4.2) У яких випадках розробляють технічні умови?

4.3) Який термін чинності технічних умов?

4.4) Які основні розділи загалом повинні бути в технічних умовах?

ЛАБОРАТОРНа РОБОТА № 5

5 Вивчення порядку сертифікації продукції, вибір і опис схеми сертифікації

Мета заняття: вивчення порядку проходження сертифікації продукції. Набуття навичок з вибору оптимальної схеми сертифікації і її опису.

Прилади і обладнання: нормативні документи, персональний комп'ютер.

Тривалість: 4 год.

Основні теоретичні положення

Система сертифікації УкрСЕПРО (далі - Система) - державна система сертифікації продукції на Україні, призначена для проведення обов'язкової і добровільної сертифікації продукції (процесів, послуг).

Основні принципи, структура і правила Системи регламентовані в ДСТУ 3410.

В Системі здійснюються наступні види діяльності:

- сертифікація продукції (процесів, послуг);

- сертифікація систем управління якістю;

- сертифікація систем управління навколишнім середовищем;

- сертифікація систем управління безпекою харчових продуктів;

- атестація виробництв;

- атестація аудиторів із сертифікації.

Загальне керівництво Системою, організація і координація робіт із сертифікації здійснюються національним органом України із сертифікації - спеціально уповноваженим центральним органом виконавської влади, яким є Державний комітет України із питань технічного регулювання і споживчої політики.

Сертифікація в Системі передбачає підтвердження третьою стороною показників (характеристик) продукції (процесів, послуг) на основі випробувань, обстеження, атестації виробництва і оцінки СУЯ.

Сертифікацію продукції ділять на обов'язкову і добровільну.

Обов'язкову сертифікацію проводять на відповідність вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами України і нормативних документів, включених у Перелік продукції, належній обов'язковій сертифікації на Україні, який затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавської влади у сфері підтвердження відповідності.

Добровільну сертифікацію проводять в порядку, визначеному договором між замовником (виробником, постачальником) і органом із сертифікації. Під час цього підтверджується відповідність продукції (товарів, послуг) заявленим вимогам.

Системою окремо передбачена сертифікація продукції, що імпортується. Сертифікація такої продукції відповідно до ДСТУ 3417 проводиться за тими ж процедурами, що і вітчизняної. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується, здійснюється шляхом укладення міжнародної угоди про визнання результатів сертифікації і оформлення відповідного свідоцтва про визнання.

Під час обов'язкової сертифікації, перевірці підлягають наступні групи показників:

- безпеки;

- сумісності і взаємозамінності;

- енерго- і ресурсозберігання;

- впливи на охорону навколишнього середовища.

Органи із сертифікації продукції призначаються національним органом України із сертифікації. Вимоги до органу із сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3411. Орган із сертифікації продукції виконує наступні основні функції:

- здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції відповідно до правил Системи;

- видає сертифікати відповідності на продукцію і атестати виробництв.

Випробувальні лабораторії (центри), яким доручають проведення сертифікаційних випробувань, виконують такі основні функції:

- за дорученням органу із сертифікації випробовують продукцію, що підлягає сертифікації, і видають протоколи випробувань;

- беруть участь за пропозицією органу із сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, а за дорученням національного органу України із сертифікації - в проведенні інспекційного контролю. Вимоги до випробувальних лабораторій (центрів) встановлені ДСТУ 3412.

Роботи із сертифікації в Системі проводяться органами із сертифікації відповідно до вимог Системи з урахуванням правил діючих міжнародних систем сертифікації. Основні вимоги щодо порядку проведення сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3413.

Основі етапи проведення сертифікації

- подача і розгляд заявки на сертифікацію продукції;

- аналіз наданої документації;

- ухвалення рішення про заявку з вказівкою схеми (моделі сертифікації);

- обстеження виробництва;

- атестація виробництва продукції, що сертифікується, оцінка системи управління якістю або сертифікація системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;

- добір і ідентифікація зразків продукції і їхніх випробувань;

- аналіз отриманих результатів і ухвалення рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;

- видача сертифіката відповідності, висновок ліцензійної угоди і занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи;

- визнання сертифіката відповідності, виданого закордонним органом;

- технічний нагляд за сертифікованою продукцією;

- інформація про результати робіт із сертифікації.

Схеми (моделі), які використовуються під час обов'язкової сертифікації продукції, визначає орган із сертифікації. Під час цього враховуються особливості виробництва, випробувань, поставки і використовування конкретної продукції, можливі витрати заявника. Види схем сертифікації наведені в (Додатку Г).

Схеми (моделі), використовувані під час обов'язкової сертифікації, визначає орган із сертифікації.

Під час вибору схеми сертифікації враховуються особливості виробництва, випробувань, постачання і використання конкретної продукції, можливі витрати заявника. Обрані схеми вказуються в документі, що визначає порядок проведення сертифікації конкретної продукції.

Схему, застосовувану під час добровільної сертифікації, вибирає сам заявник за згодою органу із сертифікації.

Порядок виконання роботи

1) Отримати у викладача завдання на лабораторну роботу (підприємство і продукцію).

2) Вибрати і обґрунтувати найбільш оптимальну схему проходження сертифікації відповідно до виданого завдання.

3) Описати схему сертифікації і оформити звіт.

Запитання до самоконтролю

5.1) Які основні цілі сертифікації продукції?

5.2) Які основні етапи сертифікації продукції відповідно до вимог стандарту ДСТУ 3413-1996?

5.3) Які існують схеми (моделі) сертифікації в системі УкрСЕПРО?

5.4) Якими документами може бути підтверджений факт сертифікації продукції?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

6. Розроблення основоположних документів системи управління якістю

Мета заняття: вивчення загальних засад розроблення системи управління якістю на підприємствах різних форм власності. Набуття навичок розроблення основоположних документів системи управління якістю (СУЯ).

Прилади і обладнання: нормативні документи, персональний комп'ютер.

Тривалість: 2 год.

Основні теоретичні положення

Останніми роками велике значення придбала добровільна сертифікація СУЯ підприємств на відповідність вимогам міжнародних стандартів серії ISO 9000. Дані стандарти встановлюють вимоги до процесів управління якістю на підприємствах. В основу стандартів ISO 9000 встановлено вісім принципів менеджменту якості - рис. 6.1.

Рисунок 6. 1 - Принципи управління якістю

Розглянемо етапи впровадження системи управління якістю:

1) прийняття рішення щодо впровадження системи управління якістю;

2) розподіл відповідальності і повноважень у межах організації під час розроблення і впровадження СУЯ;

3) залучення сторонніх організацій (консультантів) до розроблення і впровадження СУЯ;

4) навчання персоналу у сфері управління якістю;

5) ведення в дію СУЯ;

6) ознайомлення персоналу з вимогами документації СУЯ;

7) внутрішній аудит СУЯ.

Прийняття рішення щодо впровадження системи управління якістю

Рішення щодо початку робіт з розроблення і впровадження на підприємстві (в організації) системи управління якістю відповідно до вимог національного стандарту ДСТУ ISO 9001-2001 (який ідентичний міжнародному стандарту ISO 9001:2000), має бути рішенням найвищого керівництва підприємства (організації).

Прийняте рішення доцільно оформити наказом підприємства, в якому слід чітко викласти мету впровадження системи управління якістю, призначити представника керівництва, відповідального за створення, впровадження і функціонування системи управління якістю, затвердити персональний склад робочої групи, яка безпосередньо здійснюватиме роботу з розроблення і впровадження системи управління якістю. Інформація про прийняте рішення має бути доведена до всіх працівників.

Розподіл відповідальності і повноважень у межах організації під час розроблення і впровадження СУЯ

Згідно із вимогами стандарту ДСТУ ISO 9001 найвище керівництво організації зобов'язане:

- довести до всіх рівнів в організації важливість задоволення вимог замовника, а також відповідних законодавчих і нормативних вимог;

- сформулювати політику у сфері якості;

- забезпечити встановлення цілей у сфері якості;

- проводити періодичне аналізування системи управління якістю з погляду її результативності і можливостей поліпшення;

- забезпечувати розроблення, впровадження і функціонування СУЯ всіма необхідними ресурсами;

- призначити представника керівництва, відповідального за:

а) забезпечення встановлення, впровадження і підтримання процесів, необхідних для системи управління якістю;

б) звітування перед найвищим керівництвом про функціонування системи управління якістю і про потребу її поліпшення;

в) забезпечення обізнаності з вимогами замовника в межах організації.

- забезпечити встановлення в організації належних процесів інформування про політику, вимоги, цілі і досягнення у сфері якості.

Залучення сторонніх організацій (консультантів) до розроблення і впровадження СУЯ

Нижче наведено перелік питань, до яких доцільно залучати консультантів:

- інформування найвищого керівництва про вимоги до СУЯ;

- обстеження системи управління якістю організації;

- ідентифікація процесів, встановлення взаємозв'язків між ними, документування і впровадження СУЯ;

- проведення внутрішніх аудитів (хоча підготовка внутрішніх аудиторів може бути проведена і сторонніми організаціями, наприклад, у відповідних навчальних центрах);

- підготовка СУЯ до сертифікації.

Основне завдання консультанта - навчити персонал самостійно розробляти документацію і впроваджувати СУЯ на своєму робочому місці, вирішувати свої проблеми і використовувати нові можливості для поліпшення своєї діяльності.

Навчання персоналу у сфері управління якістю

Навчання персоналу в системі управління якістю необхідне для того, щоб персонал підприємства знав і розумів:

- вимоги законодавчих і нормативних документів з управління якістю;

- основні поняття з управління якістю;

- організацію і структуру СУЯ на підприємстві;

- вимоги СУЯ;

- свою відповідальність і обов'язки щодо постійного поліпшення продукції і задоволення вимог замовника.

Рекомендується диференційований підхід до навчання у сфері управління якістю різних категорій персоналу:

- найвищого керівництва підприємства;

- керівників підрозділів, інженерно-технічного персоналу підприємства;

- персоналу підприємства, задіяного безпосередньо у виробництві, інфраструктурній діяльності, обслуговуванні або наданні послуг;

- персоналу підприємства, який залучається (чи який передбачається залучати) до внутрішніх перевірок чи аудитів.

Введення в дію СУЯ

Для введення в дію системи управління якістю необхідно затвердити розроблену документацію СУЯ. Затвердження, як правило, здійснює перший керівник організації.

У загальному випадку дата затвердження документа і дата введення його в дію можуть не співпадати.

Визначаючи дату введення документа в дію слід, зокрема, враховувати час, необхідний для його тиражування і надання всім користувачам, а також для підготовки до впровадження всіх встановлених у ньому вимог.

Затверджувати документацію СУЯ слід лише після її погодження всіма зацікавленими посадовими особами. Один із можливих підходів до визначення кола осіб, з якими необхідно погоджувати окремі документи, розроблені в межах СУЯ. Було б логічним і доцільним, якби вся документація СУЯ в обов'язковому порядку погоджувалася із представником керівництва, відповідального за СУЯ. Перелік посадових осіб, з якими необхідно погоджувати окремі документи СУЯ, слід визначати, виходячи зі змісту документа.

Якщо в документі містяться вимоги до певних структурних підрозділів чи посадових осіб, керівники відповідних підрозділів мають погодити цей документ. Перелік осіб, які погоджують документацію СУЯ (а також зміни до неї), має бути регламентований в обов'язковій методиці з управління документацією або в Настанові з якості.