Конкурентоспроможність продукції: поняття, чинники, що впливають на рівень, підходи до оцінювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний транспортний університет

Контрольна робота

З дисципліни: «Маркетинг»

на тему: «Конкурентоспроможність продукції: поняття, чинники, що впливають на рівень, підходи до оцінювання»

Студентки

Пасенюк Ю.О.

Київ - 2014

Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітніших об'єктів: проектно-конструкторської документації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми (підприємства, організації), галузі, регіону, країни в цілому.

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства -- це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкуренто-спроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкуренто-спроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов'язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації.

Беручи загалом, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:

* конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

* можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;

* розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

* очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;

* визначальні параметри продукції основних конкурентів;

* найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;

* термін окупності сукупних витрат, зв'язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

Конкурентоспроможність можна розуміти як здатність витримувати конкуренцію, протистояти конкуренції.

Конкурентоспроможність товару - вирішальний фактор його комерційного успіху на розвиненому конкурентному ринку. Це багатоаспектне поняття, що означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки по своїм якісним, технічним, економічним, естетичним характеристиках, але і по комерційних і інших умов його реалізації (ціна, терміни постачання, канали збуту, сервіс, реклама).

Конкурентоспроможність будь-якого товару може бути визначена тільки в результаті його порівняння з іншим товаром і, отже, є відносним показником. Вона відображає відмінність даного товару від товару-конкурента за ступенем задоволення конкретної потреби. Для того щоб з'ясувати конкурентоспроможність будь-якого товару, необхідно не просто порівняти його з іншими товарами за ступенем їх відповідності конкретній потребі, але і врахувати при цьому витрати споживача на купівлю та подальше використання для задоволення своєї потреби.

Звідси - під конкурентоспроможністю розуміється комплекс споживчих і вартісних характеристик товару, які його перевагу для споживача в порівнянні з аналогічними товарами інших вітчизняних і зарубіжних підприємств.

Будь-який товар, що знаходиться на ринку, фактично проходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: кожен покупець купує той товар, який максимально задовольняє його особисті потреби, а вся сукупність покупців - той товар, який найбільш повно відповідає суспільним потребам, ніж конкуруючі з ним товари .

Тому конкурентоспроможність (тобто можливість комерційно вигідного збуту на конкурентному ринку) товару можна визначити тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентоспроможність - поняття відносне, чітко прив'язане до конкретного ринку і часу продажу. І оскільки в кожного покупця є свій індивідуальний критерій оцінки задоволення власних потреб, конкурентноздатність здобуває ще й індивідуальний відтінок.

Щоб задовольнити свою потребу, покупцеві недостатньо придбати товар. Якщо це технічно досить складний виріб, то покупцеві доведеться нести витрати по експлуатації (платити за паливо, мастило, запасні частини, ремонт), оплачувати (якщо це товар виробничого призначення) працю обслуговуючого персоналу, витрачати гроші на його навчання, страхування і т.д. Таким чином, витрати покупця складаються з двох частин: витрат на купівлю (ціна товару) і витрат, пов'язаних зі споживанням, називаних ціною споживання.

Ціна споживання звичайно значно вище продажної ціни тому найбільш конкурентоспроможний НЕ той товар, який пропонують за мінімальною ціною на ринку, а той, у якого мінімальна ціна споживання за весь термін його служби у споживача.

Однак цей економічний показник при всій його важливості не вичерпує повністю поняття конкурентоспроможності. Число параметрів конкурентоспроможності залежить від виду та складності виробу в технічному та експлуатаційному відносинах, а також від необхідної точності оцінки, мети дослідження та інших зовнішніх факторів.

Нарешті, конкурентноздатність визначається тільки тими властивостями, які представляють помітний інтерес для покупця. Всі характеристики вироби, що виходять за рамки цих інтересів, розглядаються при оцінці конкурентноздатності як не мають до неї відношення в даних конкретних умовах.

Перевищення норм, стандартів і правил (якщо тільки воно не викликано майбутнім підвищенням державних і інших вимог) не тільки не поліпшує конкурентноздатність виробу, але, навпаки, нерідко знижує її, оскільки веде до зростання ціни, не збільшуючи з погляду покупця споживчої цінності, у силу чого представляється йому марним.

Для оцінки конкурентоспроможності важливо мати на увазі, що на сучасному ринку фірми намагаються продавати не окремі товари, а весь комплекс пов'язаних з товаром послуг, важливих для покупця, так що він оцінює конкурентоспроможність із зовсім нових, більш прийнятних для нього і більш важких для виробника позицій .

Конкурентоспроможність товару повинна бути ключовим моментом ухвалення рішення про розширення і створення нових виробничих потужностей. Витрати на проектування нового товару, як уже було показано, в кілька разів нижча від вартості обладнання, налагодження технології, організації збутової мережі тощо

Тому випуск неконкурентоспроможного товару, який не дозволяє розгорнути його масовий продаж, здатний принести багатомільйонні збитки (що, до речі, нерідко бувало у практиці нашої промисловості, яка намагалася вийти на зовнішній ринок з тими чи іншими виробами).

Вивчення конкурентоспроможності товару повинно вестися безупинно і систематично, у тісній прив'язці до фаз його життєвого циклу, щоб вчасно уловлювати момент початку зниження показника конкурентноздатності і прийняти відповідні попереджувальні рішення (наприклад, зняти виріб з виробництва, модернізувати його, перевести на інший сектор ринку). При цьому виходить із того, що випуск підприємством нового продукту перш ніж старий вичерпав можливості підтримки своєї конкурентоспроможності, звичайно економічно недоцільний.

Разом з тим будь-який товар після виходу на ринок починає поступово витрачати свій потенціал конкурентноздатності. Такий процесс можна сповільнити і навіть тимчасово затримати, але зупинити - неможливо. Тому новий виріб проектується за графіком, що забезпечує йому вихід на ринок до моменту значної втрати конкурентноздатності колишнім виробом. Інакше кажучи, конкурентоспроможність нових товарів повинна бути випереджальною і досить довгостроковою.

При цьому особливу увагу слід приділяти не стільки поліпшення технічних параметрів виробу, хоча вони і важливі, скільки зниження ціни споживання.

Світова практика знає чимало прикладів, коли саме цей параметр ставав вирішальним, хоча новий товар продавався за істотно більш високою початковою ціною.

Дуже ефективно використовують параметр конкурентоспроможності для реклами своїх товарів авіабудівні фірми. Багато хто з них пропонують потенційному покупцеві спеціальний аналіз, який враховує всю наявну в авіакомпанії техніку, маршрути, завантаження літаків і перспективи розвитку авіасполучень, демонструючи, наскільки вигідніше буде замінити стару техніку нової (з точки зору зростання прибутків).

У практичній діяльності і в теоретичних пошуках нерідко ставиться знак рівності між якістю і конкурентоспроможністю або взагалі не робиться розходжень між ними. Мають місце також суперечки щодо того, яке з двох понять ширше. Постараємося відповісти на ці питання.

Якість, так само як і його поняття, пройшло багатовіковий шлях розвитку. Якість розвивалося в міру того, як розвивалися, урізноманітнювалися і множилися громадські потреби і зростали можливості виробництва для їх задоволення. Особливо динамічно процес розвитку і зміни сутності якості, його параметрів відбувався в останні десятиліття, коли швидко змінювалися саме поняття якості, вимоги і підходи до нього. Найбільш інтенсивно цей процес протікав, зокрема, в Японії, що стала в 70-80-х роках фактично світовим лідером у визначенні рівня якості за багатьма видами товарів.

Перший рівень - "відповідність стандарту". Якість оцінюється як відповідне або ні вимогам стандарту (або іншого документа на виготовлення продукту - технічні умови, договір і т.п.).

Другий рівень - "відповідність використання". Продукт повинен задовольняти не тільки обов'язковим вимогам стандартів, але й експлуатаційним вимогам, щоб користуватися попитом на ринку.

Третій рівень - "відповідність фактичним вимогам ринку". В ідеальному варіанті це означає виконання вимог покупців про високу якість і низькою ціною товару.

Четвертий рівень - "відповідність латентним (прихованим, неочевидним) потребам". Перевагу у покупців отримують товари, які мають на додаток до інших споживчими властивостями, що задовольняють потреби, які у споживачів носили неявний, малоосознаваемий ними характер.

Такий же шлях, як Японія, але з деяким відставанням у часі проходять й інші розвинені країни з ринковою економікою. В умовах конкурентного середовища виробники у своїй діяльності не можуть не слідувати цим вимогам підвищення рівня якості. Подібну еволюцію якості належить пройти в міру становлення цивілізованого ринку російським виробникам і споживачам.

Якість виступає як головний чинник конкурентоспроможності товару, складаючи його "стрижень". У принципі низькоякісний товар має і низькою конкурентоспроможністю, так само як і товар високої якості - це конкурентний або висококонкурентний товар. Наявні на практиці виключення в цьому відношенні лише підтверджують загальні положення.

Центральне місце, займане якістю і конкурентоспроможністю в товарній і в цілому в ринковій політиці, визначає їх місце в стратегії маркетингу та практичної маркетингової діяльності. І оскільки маркетинг ставить у центр уваги споживача, вся робота підприємства, що використовує принципи і методи маркетингу, спрямована на підпорядкування виробництва інтересам споживача.

У силу цього проблеми якості та конкурентоспроможності в маркетингу носять не поточний, тактичний, а довготривалий, стратегічний характер. Звідси і довгострокове прогнозування обсягу і характеру потреб, перспективного технічного рівня і якості продукції націлене на: виявлення можливих вимог до асортименту і якості виробів на перспективний період їх виробництва та споживання; визначення науково-технічних і економічних можливостей задоволення вимог споживача; встановлення асортименту і показників якості при розробці перспективних видів продукції.

Висока якість і конкурентоспроможність продукції забезпечуються всією системою маркетингу - від конструювання, досвідченого і серійного виробництва до збуту і сервісу експлуатованих виробів, включаючи в числі інших засоби і методи управління і контролю якості, способи транспортування і зберігання, установку (монтаж) і післяпродажне обслуговування.

Параметри, що визначають конкурентоспроможність:

Для того щоб товар був прийнятним для покупця, він повинен володіти набором певних характеристик. Існують наступні основні параметри, що характеризують конкурентоспроможність товару:

1. Технічні параметри. Вони включають:

а) параметри призначення - властивості товару, що визначають області застосування і функції, які він призначений виконувати (наприклад, металообробка, перевезення вантажів, обробка сільгосппродукції);

б) ергономічні параметри, що характеризують відповідність товару властивостям людського організму в процесі виконання трудових операцій;

в) конструктивні параметри, що відображають конструктивно-технологічні рішення, притаманні даних виробів і забезпечують певні властивості товарів (надійність, довговічність і т.п.);

г) естетичні параметри, що характеризують зовнішнє сприйняття товару.

2. Нормативні параметри. Вони характеризують властивості товару, що регламентуються обов'язковими нормами стандартів на ринку, де його, передбачається продавати. У разі невідповідності товару діючим обов'язковим нормам він, не може використовуватися для задоволення існуючої потреби.

3. Економічні параметри. Вони пов'язані з витратами покупця на продукцію. До них належать: ціна товару, витрати на транспортування і зберігання, монтаж та налагодження, а також усі поточні експлуатаційні: витрати - витрати на всі види ремонту, навчання персоналу і т.д.

Прагнучи до придбання товару, найбільшою мірою відповідного потреби, покупець в той же час надає великого значення всім затратам, які будуть з цим пов'язані. Для нього купівля товару означає лише вихідний пункт задоволення потреби протягом певного періоду. Для багатьох видів товарів реалізація корисного ефекту (корисних властивостей товару) досягається в ході експлуатації, пов'язаної з додатковими витратами - на ремонт, регулювання, витрата енергоресурсів, допоміжних матеріалів і т.д. Таким чином, при задоволенні потреби покупець несе витрати як з придбання товару, так і за його споживання, В цілому ці витрати являють собою суму, звану ціною споживання.

4. Організаційні параметри. Вони включають:

а) систему знижок;

б) умови платежів і поставок;

в) комплектність поставки;

г) строки та умови гарантій і т.д.

У більшості випадків розрахункові способи оцінки конкурентоспроможності товару містять дві групи характеристик: технічні показники якості та економічні параметри, іноді застосовують і нормативні параметри.

Після вибору виробу, для якого проводиться оцінка, на основі вивчення ринку і вимог покупців визначається перелік технічних, нормативних, економічних і організаційних параметрів, що підлягають дослідженню.

Потім здійснюється порівняння по кожній з груп параметрів. Суть цього порівняння - з'ясувати, наскільки кожен параметр товару близький до параметра гіпотетичного вироби, який задовольняє дану потребу на 100%. Інструментом порівняння тут є одиничний параметричний показник - відношення величини параметра реального виробу до величини параметра гіпотетичного виробу.

На основі одиничних показників проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають відмінність між аналізованим товаром у кількісній формі виражають відмінність між аналізованим товаром і потребою, тобто дозволяють судити про ступінь її задоволення. Потім проводиться розрахунок інтегрального показника, що представляє собою чисельну характеристику, конкурентоспроможності аналізованого товару по всіх групах параметрів.

Зупинимося докладніше на основних моментах аналізу конкурентоспроможності. Його основа - постійне вивчення ринку як до початку програми створення виробу, так і в ході її реалізації. Головне завдання такого дослідження - виділення й аналіз тієї групи факторів, які впливають на формування cпрoca в певному сегменті.

Будь-яке виріб володіє комплексом властивостей, що визначають ступінь його при придатності до використання в конкретних умовах. Для того, щоб об'єктивно оцінити конкурентоспроможність свого товару, виробник повинен при аналізі використовувати ті самі критерії, якими оперує споживач. Тільки в такому випадку можна чекати, що оцінка, дана товару виробником, збігається з думкою покупця. Однак для виробника це питання стоїть трохи ширше, перш за все він повинен оцінити принципову можливість реалізації свого товару на даному ринку, тобто рівень нормативних параметрів.

Визначення принципової можливості починається, з оцінки патентної чистоти, яка відображає ступінь втілення у виробі науково-технічних рішень, які не підпадають під дію патентів, виданих в країні споживача. Однак такий пара метр дозволяє судити лише про наявність чи відсутність перешкод для реалізації товару і не визначає сам рівень його споживчих властивостей з точки зору покупця. Якщо у виробі є складові частини, що не володіють патентною частотою, то подальший аналіз конкурентоспроможності доцільно проводити лише після розробки заходів, спрямованих на забезпечення патентної чистоти.

Потім з'ясовується відповідність параметрів аналізованого товару обов'язковим нормам. У випадку невідповідності їм товар не може використовуватися для УД9влетворенія існуючої потреби. Отже, якщо хоча б один з нормативних параметрів виробу не відповідає рівню, написаним діючими нормами, то товар неконкурентоспроможний незалежно від результатів порівняння за іншими параметрами.

Облік нормативних параметрів при оцінці конкурентоспроможності проводиться за допомогою показника, який приймає лише два значення: 1 і 0. Якщо товар не відповідає нормам, то показник дорівнює 1, якщо не відповідає, то він дорівнює 0.

З технічними параметрами пов'язаний перший крок споживача до покупки товару, що полягає у відборі вироби як потенційного "кандидата" на придбання. Цей крок може відбутися, якщо аналіз параметрів товару показує, що він задовольняє існуючу потребу і може принести необхідний корисний ефект. Якщо споживач не знайде на ринку товару, що повністю відповідає потреби, він буде змушений скорегувати свої вимоги з урахуванням існуючої пропозиції. Природно, що при цьому споживач перш за все відкине самі, з його точки зору, несуттєві вимоги і буде коригувати їх до тих пір, поки вони не збігаються з набором технічних параметрів, принаймні, в одного з пропонованих товарів.

Як правило, оцінка конкурентоспроможності товару здійснюється диференційним, комплексним або змішаним методом.

· Диференціальний метод заснований на використанні одиничних параметрів аналізованого товару і бази порівняння і їх зіставленні.

Якщо при оцінці за технічними та економічними характеристиками базові значення встановлені нормативно-технічною документацією або договорами, то одиничний показник може бути менше або дорівнює 1. У випадку, коли аналізований товар має характеристику, значення якої перевищує потреби, зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага, одиничний показник по даному параметру не може мати значення більше 1 і при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин: 1 або фактичне значення цього показника .

При оцінці за нормативними параметрами одиничний показник приймає лише два значення: 1 або 0. Якщо аналізований товар відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо мет, то показник

У більшості випадків диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованого товару або наявності у неї недоліків в порівнянні з товаром-аналогом. Він не враховує впливу кожного параметра на перевагу споживача при виборі товару. Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінки конкурентоспроможності.

· Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності товару грунтується на застосуванні комплексних показників або зіставленні питомих корисних ефектів аналізованого товару і зразка.

Комплексний показник за технічними параметрами представляє собою суму творів технічних параметрів і їх вагомість. Для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі використовують експертні оцінки, засновані на результатах маркетингових досліджень. Цей комплексний показник характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі по всьому набору технічних параметрів. Чим він вищий, тим в цілому повніше задовольняються запити споживачів.

Розрахунок комплексного показника за економічними параметрами проводиться на основі визначення повних витрат споживача на придбання і експлуатацію товару.

Повні витрати споживача визначаються як сума одноразових витрат на придбання продукції і витрат на її експлуатацію за період служби. Величина терміну служби для виробів промислового призначення приймається рівною амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення оцінка терміну служби повинна проводитися на основі відомостей про фактичні терміни служби аналогічних виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу.

· Змішаний метод оцінки конкурентоспроможності товару являє собою поєднання диференціального та комплексного методів. При змішаному методі використовується частина параметрів, розрахованих диференціальним методом, і частина параметрів, розрахованих комплексним методом. конкурентоспроможність економічний комерційний

Наведені методи оцінки конкурентоспроможності товару є загальновживаними і часто зустрічаються у вітчизняній літературі. Їм притаманний ряд обмежень. Слід зазначити, що з їх допомогою розраховується конкурентоспроможність одного об'єкту щодо іншого, а не рівень конкурентоспроможності об'єкта взагалі. Неможливо оцінити ступінь впливу на конкурентоспроможність товару факторів, що не піддаються кількісній оцінці. Існує певна складність вибору бази порівняння, особливо, у випадках, коли в якості такої необхідно прийняти кращий і існуючих зразків. Для цього треба або попередньо порівнювати зразки між собою, або здійснити інтуїтивний вибір. Можна брати в якості бази порівняння лідера з продажів, але ін формація про нього часто труднособіраема, особливо коли мова йде товари широкого споживання, які поширюються на багатьох каналах збуту.

Істотний недолік цих методів полягає також у тому, що споживчі властивості товару і їх набір визначаються без урахування думки споживача. Відповідно до них передбачається, що поліпшення будь-який з характеристик товару автоматично підвищує його конкурентоспроможність. Проте поліпшення характеристик товар у порівнянні з базовим зразком не завжди гарантує появу конкурентних переваг, оскільки в реальному житті вирішальна роль в оцінці переваг чи недоліків товару належить споживачу.

Слід також враховувати, що споживачі на ринку не виступають єдиним цілим - вони по-різному реагують навіть на один і той же товар. Це має значення при оцінці конкурентоспроможності товарів, У ряді випадків для оцінки конкурентної позиції окремих товарів на ринках використовують матричний метод. Для цього застосовують два показники: якість і ціну.

Рекомендується таку оцінку здійснювати в такій послідовності:

1. Аналізовані товари та товари головних конкурентів на досліджуваному ринку оцінюються за двома критеріями: інтегральним показником, що характеризує рівень споживчих властивостей товару, і ціною. У випадку, коли є обмежене число провідних показників, можливе використання окремих показників якості і ціни.

2. Всі досліджувані товари наносяться на полі матриці: "якість-ціна". У разі необхідності можна використовувати і третю координату - обсяг реалізації (радіус кола).

3. Для всієї сукупності аналізованих товарів визначається середнє значення показника, що характеризує рівень споживчих властивостей товару, і ціни. Потім проводяться лінії, що характеризують ці середні значення.

4. Подібна процедура здійснюється для всіх найважливіших ринків.

5. Визначається гострота конкурентної боротьби на окремих ринках і на сукупному ринку за ступенем концентрації товарів організацій-конкурентів у різних квадрантах матриці.

6. Коригується виробничо-збутова політика організації з точки зору якості та ціни продукції, що випускається. Ринокзбуту визначається виходячи з принципу перевагу діяльності на ринках, де гострота конкурентної боротьби найменша.

Конкурентоспроможність продукції (послуги) залежить від ряду чинників, що впливають на пріоритетність вибору і визначають обсяг їх реалізації на певному ринку:

- техніко-економічних чинників, які залежать від продуктивності і інтенсивності праці, витрат виробництва, наукоємності продукції - якість, продажна ціна і витрати на експлуатацію (використання) або споживання продукції (послуги;

- комерційних чинників, які визначають умови реалізації товарів на конкретному ринку - кон'юнктура ринку (гострота конкуренції, співвідношення між попитом і пропозицією даного товару, національні та регіональні особливості ринку, що впливають на формуванняплатоспроможного попиту на дану продукцію або послугу.); сервіс, що надається (наявність ділерсько-дистреб'юторських пунктіввиробника і станцій обслуговування в регіоні покупця, якість технічного обслуговування, ремонту і інших послуг, що надаються); реклама (наявність і дієвість реклами і інших засобів дії на споживача з метою формування попиту); імідж фірми (популярність торгової марки, репутація фірми, компанії, країни);

- нормативно-правових чинників, які відображають вимоги технічної, екологічної і морально-етичної безпеки використання товару на даному ринку, патентно-правові вимоги (патентна чистота і патентний захист); у разі невідповідності товару діючим нормам і вимогам стандартів і законодавства.

Список використаної літератури

1. Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник. / І.В. Багрова, Н.І. Редіна, В.Є. Власик, О.О. Гетьман. - К.: ЦНЛ, 2006. - 580 с.

2. Вілевич А.М., Максимець О.В. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - Л.: Афіша, 2004 р. - 140 с.

3. Герасимчук В.Т. Маркетинг: теорія та практика: Навчальний посібник -Київ: Вища школа, 2004. -- 327 с.

Размещено на Allbest.ru