Застосування лікарської рослинної сировини при лікуванні себореї

Акнесан(Acnesan)

Складлікарського засобу: маргаритка багаторічна, сірка очищена, трийодид миш'яку, вапняна сірчана печінка по Ганнеману, туя західна, чистотіл великий, беладона звичайна, спирт етиловий 30%.

Лікарська форма.Краплі гомеопатичніфл 25мл .

Фармакологічна група. Гомеопатичний засіб, застосовуються при дерматологічних захворюваннях.

Фармакологічна дія.Застосовується для лікування себореї, вульгарних вугрів і інших дерматозів, пов'язаних з порушенням секреції сальних залоз. Сприяє розсмоктуванню ущільнених ділянок шкіри.

Показання до застосування. Застосовується при вугрових висипах; фурункульоз; дерматит; шкірні захворювання, супроводжувані гіперемією і сверблячкою.

Протипоказання. Даних немає.

Особливості застосування. Даних немає.

Спосіб застосування.Приймають по 1 краплі 4 рази на день. Краплю розчиняють у невеликій кількості кип'яченої води кімнатної температури і випивають. Для дітей і дорослих дозування однакове. Тривалість лікування становить 6-8 тижнів. При необхідності лікування можна повторити через 3 місяці.

Передозування. Даних немає.

Побічні ефекти.Можливі алергічні реакції на компоненти препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Даних немає.

Умови та термін зберігання. В захищеному від світла місці, при температурі 15-25 °C. Термін придатності - 2 роки.

Псорілен.

Склад лікарського засобу: 1 таблеткамістить:

екстракт котячого кігтя (Uncariatomentosa), 2% алкалоїдів 33,3 мг;

дегліцирризированний екстракт кореня солодки (Glycyrrhizaglabra) 83,3 мг;

масло насіння льону (Linumusitatissimum) 42 мг;

олія насіння гарбуза (Cucumbitapepo) 8,3 мг;

бразильський горіх (Bertolettiaexcelsa) 8,3 мг;

листя портулаку (Portulacaoleracea) 8,3 мг;

корінь дудника китайського (Angelicasinensis) 8,3 мг;

насіння фенхелю (Foeniculumvulgare) 8,3 мг;

квіти ромашки лікарської (Matricariachamomilla) 8,3 мг;

трава шоломниці широколистого (Scutellarialatifolia) 8,3 мг;

екстракт насіння грейпфрута (Citrusparadisi) 8,3 мг;

корінь лопуха великого (Arctiumlappa) 8,3 мг;

перець кайенский (Capsicumannuum) 8,3 мг;

екстракт молочного будяка 80% силімарин (Silibummarianum) 42 мг;

кора білої верби (Salixalba) 33 мг;

листя піретруму дівочого (Tanacetumpartenium) 16,7 мг;

листя малини (Rubusidaeus) 8,3 мг;

трава коров'яку скипетровидного (Verbascumthapsus) 8,3 мг;

квітки алтеї (Althaeaofficinalis) 16,7 мг;

вітамін Е (d-альфа-токоферол) 14,1 мг; кальцію цитрат 417 мг; цинк аминохелат 8,4 мг.

Лікарська форма. Крем 75мл для тіла .

Алкой ТОВ

207.20 руб.

Фармакотерапевтична група. Гомеопатичний засіб, що застосовується при дерматологічних захворюваннях

Фармакологічні властивості. Комплексний гомеопатичний препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до складу препарату.

Показання до застосування. Псоріаз, себорея, гіперемія, лущення та свербіж шкіри. Протипоказання. Гіперчутливість.

Особливості застосування. Немає даних. Спосіб застосування. В якості дієтичної добавки до їжі приймати по 2 таблетки 3 рази на день під час їжі. Під час вагітності і лактації перед прийомом добавки слід проконсультуватися з лікарем. Передозування. Немає даних.

Побічні ефекти. Алергічні реакції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Немає даних.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці, при температурі 15-25 °С.

себорея шкіра дерматит епідерміс

8. Опис лікарських рослин, що є найбільш актуальними для лікування себореї

Хрін звичайний

Armoraciarusticana

Хренобыкновенный



Поширення. Походженняхрону звичайного невідоме. По всій території України його культивують як пряно-смакову рослину.

Хімічний склад. Корені хрону містять вітаміни:

С- 250 мг %B1

В2PP

вуглеводи: пентозани - 3%, сахарозу - 1,5% C12H22O11, глюкозу C6H12O6, галактозу, арабінозу C5H10O5, ксилолу C6H4(СН3)2, полісахариди, галактуронову кислоту



;

тіоглікозиди: синігрин,C10H 16O9S 2NK•H 2 Oглюконастурціїн;

флаваноїди

,

сапоніни, гірчичну олію (0,15-0,21%), мінеральні солі азоту(7,9 мг%),калію (579 мг%), кальцію (119 мг%), магнію (35,8 мг%), заліза (2,03 мг%), міді (0,14 мг%), фосфору (70 мг%),сірки (212 мг%), хлору (18,9 мг%).

Фармакологічні властивості. Лікувальні властивості хрону пояснюються подразнюючими й стимулюючими властивостями гірчичної олії, яка збуджує апетит, посилює секрецію залоз шлунково-кишкового тракту. В медичній практиці сік, кашку або настій з коренів хрону призначають при гіпациднихгастритах, дискінезіях жовчних шляхів за гіпокінетичним типом, функціональних дуоденостазах і атонії кишечника та як сечогінний засіб при набряках різного походження (окрім тих, що пов'язані з нирковою патологією). Є позитивний досвід лікування настоєм хрону вірусного гепатиту, що супроводиться жовтяницею.У народній медицині, крім того ,сік, кашку або настій з коренів хрону використовують при каменях у сечовому міхурі, від подагри, і ревматизму, при недокрів'ї, як профілактичний засіб від грипу та як протицинготний засіб. У суміші з медом хрін використовують при кропивниці й себореї, в останньому випадку рекомендується й настойка коренів на вині), а в суміші з кислим молоком - при цукровому діабеті й легких формах гіпертонічної хвороби. Використовують хрін і як зовнішній засіб: свіжий сік використовують при гніздовій плішивості ( щодня 1-2 рази на день ділянки облисіння змащують соком і натирають до порожевіння шкіри цих ділянок) і гнійному отиті ( закапують у вухо); водним розчином соку полощуть ротову порожнину і горло при стоматитах, ангінах і фарингітах; кашкою роблять розтирання при радикулітах,міозитах, бронхітах і пневмоніях; настій використовують для примочок і компресів при піодерміях, гнійних ранах і виразках, для обмивання обличчя проти пігментних плям і веснянок.

Лікарські форми і застосування.ВНУТРІШНЬО - настій ( 1 столова ложка тертого хрону на 400 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по чверті склянки 4 рази на день до їди; 500 г тертого хрону заливають 1 л окропу, настоюють 24 години у щільно закритій посудині, проціджують і одержаний настій вживають по четвертій склянки 3-4 рази в день до їди при вірусному гепатиті з жовтяницею ( курс лікування - 7 днів); тертий хрін з медом ( готують у співвідношенні 4:5) по столовій ложці 3 рази на день до їди; настойку кореня хрону на вині( готують у співвідношенні 1:4) по 1 столовій ложці 2 рази на день до їди;тертий хрін з кислим молоком(готують у співвідношенні 1:10) по 1 столовій ложці 3 рази на день до їди; настойку кореня хрону на вині або пиві( 1 чайна ложка хрону на 200 мл вина або пива) по 1 чайній ложці 3 рази на день протягом тривалого часу.

БЕРЕЗА БОРОДАВЧАСТА

Betulapendula, синонім -- Вetula. Verrucosa;

береза повисла;

береза бородавчатая.



Поширення. Росте в лісових і лісостепових районах, у Степу -- по долинах річок, утворюючи чисті й змішані з іншими породами насадження. Розводять у садах і парках.

Хімічний склад. Кора, бруньки і листки містять ефірну олію, сапоніни, дубильні речовини, смоли, аскорбінову

й нікотинову кислоти тощо. До складу ефірної олії входять бетулен, бетулол, бетуленова кислота, нафталін, барвники та інші сполуки. Окрім цього, в бруньках і листках є флавоноїди

,



Каротин

і гіперозид. В березовому соку є цукри (2 %), дубильні й ароматичні речовини, яблучна кислота

,

сполуки заліза, кальцію і магнію.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати проявляють сечогінні, жовчогінні. протиспазматичні, протизапальні,ранозагоювальні, антивірусні, антифунгальні, глистогінні й проти паразигарні властивості. Вони регулюють обмін речовин, функцію травного тракту й жіночих статевих органів. Березовий сік виявляє й загальнозміцнюючу дію. Галенові препарати бруньок і листя вживають при гіпо- й авітамінозі, при набряках (особливо серцевого походження), атеріосклерозі, виразці шлунка, при хронічних хворобах нирок і запаленнях сечового міхура, нирковокам'яній хворобі, як протиспастичний (при спазмах кишок та інших гладеньком'язових органів), жовчогінний (у комплексній терапії захворювань печінки) та як відхаркувальний (при ларингітах, бронхітах і трахеїтах) засіб.

Настій листя використовують і при легких формах холециститу і холецистоангіохоліту, при альбумінурії, сечокислому діатезі, як загальнозміцнюючий засіб і як засіб, що виявляє дермотонічну дію при вуграх, себореї, інфекційних грибкових тріщинах куточків рота, мокнучій екземі.

Березовий сік виявляє сечогінну й відхаркувальну дію, сприяє виведенню з організму шкідливих речовин, допомагає при серцевих набряках. Його використовують у комплексній терапії при нирковокам'яній хворобі, як загальнозміцнюючий та кровоочисний засіб при втратах крові, порушенні обміну речовин, при хворобах шкіри, дихальних шляхів і при хворобах, що супроводяться високою температурою тіла.

Ефективним є використання препаратів берези бородавчастої в акушерсько-гінекологічній практиці: настій листя вживають при гіпоменструальному синдромі, при набряках вагітних, нефропатії, клімактеричних неврозах; відвар бруньок-- при нефропатії; настойку листя і березовий сік -- як загальнозміцнюючий засіб при анемії в післяпологовий період і при клімактеричних неврозах. При зовнішньому застосуванні препарати широко використовують у дерматології й косметиці, при невралгічних болях, міозитах, артритах, ревматизмі, хронічних гнійних ранах, трофічних виразках, пролежнях, саднах тощо.

У народній медицині препарати з листя і бруньок використовують при бронхіті, гіперацидному гастриті та виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах, набряках і подагрі. Відвар або настойка бруньок, крім того, вважаються ефективними засобами при хронічній діареї та глистяній інвазії (аскаридами і гостриками). Препарати з бруньок і листя, а також свіжий березовий сік вживають у народі в усіх випадках, коли необхідне загальне оздоровлення й поліпшення обміну речовин в організмі. Використання березових віників у парильнях лазень вважається корисним при болях у суглобах, подагрі й радикулітах, а також при простудних і шкірних захворюваннях.

ДУБ ЗВИЧАЙНИЙ

Quruercusrobur;

дуб обыкновенный.



Поширення. Утворює чисті насадження або росте в суміші з іншими породами майже по всій території України (у Степу -- головним чином по долинах річок).

Хімічний склад. Кора містить катехінові таніни (0,4 % ),

вільну галову

елагову кислоти, галотаніни (10--20%),

кверцетин

флобафен, смоли, пектинові речовини (6 % ), цукри (левулін та інші), білки, слиз, крохмаль та мінеральні речовини. В жолудях с крохмаль (40 % ), дубильні речовини (5--8 % ), жирна олія (5%), цукри, ефірна олія, білки і кверцит. Гали містять чималу кількість таніну.

Фармакологічні властивості і використання. Кору дуба звичайного використовують як протизапальний, в'яжучий і протигнильний засіб при запаленнях слизової оболонки рота, глотки і гортані, при гінгівіті, стоматиті, пародонтозі, флюсі, гастриті, при шлункових кровотечах, проносі, ентериті й хворобах печінки та селезінки, при рахіті, випадінні прямої кишки й туберкульозі, при захворюваннях лімфатичних вузлів, захворюваннях шкіри (екзема, себореї, тріщини, відмороження, опіки тощо), а також при отруєнні грибами, алкалоїдами та солями міді, свинцю й олова. В гінекологічній практиці відвар кори використовують для спринцювань при шийкових і піхвових білях, вульвовагініті й виразковому кольпіті; внутрішньо приймають при надмірних місячних. Відваром галів лікують опіки. Жолуді використовують при захворюваннях травного каналу, а також як сурогат кави. Кору дуба широко використовують і у ветеринарії.

КРОПИВА ДВОДОМНА

Urticadioica;

кропива велика;

крапивадвудомная.

Поширення. Кропива дводомна росте по всій території України на трохи вологих місцях серед чагарників, у лісах, біля парканів, уздовж доріг, по засмічених місцях, де багато нітратів.

Хімічний склад. Листя кропиви дводомної містить глікозид уртицин, дубильні речовини (понад 2 % ), каротиноїди :каротин, ксантофіл



,

ксантофілепоксид, віолак-сантин,

хлорофіл (до 5%) вітамін С

,,,

органічні кислоти, мікро- і макроелементи (кремній, залізо -- 41 мг% , мідь -- 1,3 мг% , марганець -- 8,2 мг%, бор -- 4,3 мг% , титан -- 2,7 мг% , нікель-- 0,03 мг%).

У свіжому листі, крім того, є значна кількість вітаміну К1

.

В корінні кропиви є таніниалкалоїд нікотин

,



вітамін С

Внасінні-- жирна олія (16--33%.), головною складовою частиною якої є лінолева кислота (73,6 % )

.

Фармакологічні властивості і використання. Кропива дводомна має кровоспинні, сечогінні та загальнозміцнюючі властивості, виявляє слабку жовчогінну дію.Гемостатичні властивості пов'язані з наявністю в рослині значної кількості філохінону (вітамін К!), який впливає на синтез протромбіну в печінці. Діуретичний ефект залежить від флавоноїдів та органічних кислот (гліколоваі гліцеринова). Загальнозміцнюючі властивості пояснюються наявністю значної кількості хлорофілу, який, як встановлено експериментально, виявля стимулюючу й тонізуючу дію, активізує основний обмін речовин, посилює діяльність серцево-судинної системи і дихального центру, стимулює грануляцію та епітелізацію уражених тканин. Крім того, препарати з кропиви дводомної збільшують кількість еритроцитів і нормалізують склад крові (кровотворна дія заліза), зменшують кількість цукру в крові, виявляють протизапальну дію, підвищують регенерацію слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, мають судинозвужувальний вплив, сприяють нормалізації порушеного менструального циклу. Хімічний склад кропиви дає змогу віднести її й до вітамінних засобів. Застосовують кропиву переважно як кровоспинний засіб (при легеневих, кишкових, маткових, гемороїдальних та інших кровотечах). Поряд з цим препарати з листя кропиви є ефективним засобом при атеросклерозі, залізодефіцитній анемії, холециститах, гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, розладах травлення, цукровому діабеті, гіповітамінозі та гіпогалактії. Як сечогінний засіб препарати кропиви показані при нирковокам'яній хворобі, асциті, набряках і ревматизмі. Кропива дводомна входить до складу шлункових чаїв, проносних чаїв і вітамінних чаїв, до складу препарату алахол, який використовують при гепатитах, холециститах і хронічних запорах. До складу лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя рослини. Препарати з кропиви дводомної застосовують у дерматології й косметиці. Всередину настій з листя кропиви вживають при комплексному лікуванні вугрів. Відваром листя на розведеному водою оцті миють голову при круговій або гніздовій плішивості, себореї, облисінні, передчасному посивінні. В разі облисіння й передчасного посивіння терапевтичний ефект можна посилити одночасним прийманням всередину настою з листя кропиви. Свіжим соком лікують рани, варикозні виразки й запрілості.

ЛАТАТТЯ БІЛЕ

Nymphaeaalba;

лілія водяна біла;

кувшинкабелая.



Поширення. Трапляється по всій території України в стоячих та повільно текучих водах.

Хімічний склад. Кореневища містять алкалоїд німфеїн, дубильні речовини ( до 10%), крохмаль ( до 20%), листя - флаваноїди (8-С-B-D-глюкопіранозид лютеолін, мірицитрин), дубильні речовини, щавлеву кислоту

,

пелюстки квіток - флаваноїди (глікозиди кемпферолу і кварцетину), карденолід німфалід, насіння - дубильні речовини ( 1,1%), карденолід німфалід, крохмаль ( до 47%), жирну олію.

Фармакологічні властивості і використання. В науковій медицині кореневища використовують як сировину для приготування мікстури за прописом Здренко, яку вживають при папілома тозі сечового міхура, антацидному гастриті та виразці шлунка. В народній медицині рослину використовують для лікування різних захворювань, у тому числі й пухлин різної етіології. Відвар з кореневища п'ють при хворобах нирок і сечового міхура, як кровоспинний, в'яжучий та гіпотензивний засіб, а при випаданні волосся ним миють голову. Подрібнене свіже кореневище використовують замість гірчичників при невралгії та міальгії. Порошком з кореневищ присипають гнійні рани, всередину його приймають при поносах. Настойку з листя вживають при нирковокам'яній хворобі, а свіже листя прикладають до запальних вогнищ на шкірі. Широко використовуються препарати з квіток рослин. Всередину настій пелюсток приймають при лихоманці, безсонні, підвищеній нервовій і статевій збудливості, болісних полюціях, маткових кровотечах і білях, а настойку вживають при недокрів'ї, нервових і серцевих захворюваннях. Настойку пелюсток використовуютьяк косметичний засіб при вуграх, себореї; для розтирань при бронхіальній астмі, радикуліті та ревматизмі. Припарки з пелюсток використовують як болетамувальний засіб при невралгія і міальгіях. Підсмажене насіння відоме як сурогат кави. З сухих кореневищ одержують борошно, яке після вимочування у воді й дальшого сушіння використовують для приготування різних страв. Свіжі, вимочені у воді кореневища можна їсти вареними або смаженими.

ЛОПУХ СПРАВЖІНЙ

Arctiumlappa;

лопух большой.

Поширення. Лопух справжній росте по всій території України на городах, у садах, по смітниках, поблизу житла, біля доріг, по берегах річок і струмків, у лісах.

Хімічний склад. Коріння лопуха справжнього містить дубильні й гіркі речовини, слиз, флавоноїдиситостерин і стигмастерин, ефірну (до 0,17%) і жирну олії, інулін (до 45 % )



,

лимонна

,

Яблучна

,

глікозид арктиїн, який при гідролізі розщеплюється на лактон арктигенін і глюкозу; листя -- флаваноїди антоціани

,

органічні кислоти, ефірну олію, дубильні речовини, слизи,

аскорбінову кислоту (до 350 мг%)

;

плоди - глікозид арктиїн, сесквітерпенові лактони та жирну олію.

Фармакологічні властивості І використання. Препарати коріння лопуха мають діуретичні, жовчогінні, дезинфікуючі й потогінні властивості; вони стимулюють утворення протеолітичних ферментів і поліпшують інсуліно- утворюючу функцію підшлункової залози, збільшують кількість глікогену в печінці, активно впливають на обмін речовин. Усередину відвар коріння лопуха дають при хворобах обміну речовин (подагра, суглобовий ревматизм, ниркові й жовчні камені, цукровий діабет); при захворюваннях шкіри (нагноєння й шкірні висипи на ґрунті скрофульозу. фурункули, сверблячка, вугри); при гастритах і виразковій хворобі шлунка, хронічних запорах, геморої, набряках, рахіті й затримці менструацій. Порошок кореня лопуха приймають усередину при подагрі. Корінь лопуха входить до складу потогінних чаїв. Настій листя лопуха п'ють при порушенні функціональної діяльності шлунка та при гарячкових станах, а настій плодів при запорах. Широко застосовують лопух і як зовнішній засіб. Настій коріння на прованській олії використовують під назвою «реп'яхова олія» для лікування кругової або гніздової плішивості (уражені ділянки змащують на ніч), висівковидного лишаю обличчя (вогнища лишаю змащують 1 раз на день протягом двох тижнів), себореї, облисіння (проводять щоденні втирання), для стимулювання росту волосся (залежно від жирності шкіри і волосся втирання проводять через день або 1--2 рази на день). Настойкою коріння на міцній горілці змащують ділянки тіла, уражені круговою або гніздовою плішивістю та червоними вуграми (запалення сальних залоз). Відвар коріння застосовують для компресів при себореї (збільшене виділення сальних залоз), а настій листя -- для компресів при екземі, лишаях, виразках та гнійних ранах. У разі запалення сальних залоз і себореї терапевтичний ефект можна посилити одночасним прийманням відвару коріння лопуха всередину. Потовчене свіже листя лопуха прикладають до ран, твердих пухлин і подагричних вузлів. Свіжим соком із листя лікують рани і рак шкіри. Свіже коріння лопуха використовують у гомеопатії. До складу лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя лопуха. Молоде листя кладуть і в борщ як овочі, а зварені й очищені від шкірки черешки листя у салати і вінегрети. Їстівним є й молоде коріння лопуха. Його споживають печеним або підсмаженим як замінник картоплі. Використовують коріння лопуха і як сурогат кави. Для цього його ріжуть на маленькі кусочки, сушать і підсмажують у духовці.

МИЛЬНЯНКА ЛІКАРСЬКА

Saponariaofficinalis;

мильний корінь, собаче мило, мильна трава;

мьільнянкалекарственная.

Поширення. Мильнянка лікарська росте по всій території України на піскуватих луках, узліссях, серед чагарників, особливо в долинах річок, біля будинків і шляхів.

Хімічний склад. Коріння мильнянки містить до 20 % тритерпенових сапонінів, у тому числі сапонізиди А, В, С та О, агліконами яких є гіпсогенін або гіпсогенінова кислота. У листі рослини є флавоновий глікозид сапонарин і аскорбінова кислота (до 1 % )



.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати мильнянки лікарської посилюють видільні функції слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і травного каналу, розріджують густе мокротиння і слизисті виділення, полегшують відхаркування, виявляють потогінну, жовчогінну й діуретичну дії, сприяють виведенню з організму токсичних продуктів обміну (як тих, що утворюються під час нормальних метаболічних процесів, так і тих, що утворюються при хворобливих змінах у різних органах), тобто виявляють кровоочисну дію (термін «кровоочисна дія» запозичений з народної медицини, наукова медицина не визнає, але в галузі фітотерапії користується ним за відсутністю кращого). Крім того, препарати мильнянки зв'язують холестерол і тим протидіють утворенню каменів жовчного міхура, полегшують всмоктування в травному каналі багатьох складових їжі й лікарських речовин завдяки зниженню поверхневого натягу травних соків та прискоренню емульгації жирів, мають протинабрякові властивості, прискорюють процес гоєння післяопераційних ран. Застосування мильнянки лікарської показане при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів, особливо при запаленнях трахеї та при бронхітах, коли є сухий кашель і утруднене відкашлювання. Як допоміжний засіб її використовують при бронхіальній астмі, силікозі, інтоксикації організму внаслідок бактеріальної інфекції, літіазах, жовтяниці, захворюваннях селезінки, дерматозах та подагрі. Слід пам'ятати, що препарати мильнянки протипоказані при кровотечах з травного каналу, при гострих катарах шлунка і кишечника, безпосередньо після операцій на кишечнику, жовчних і сечових шляхах. Передозування препаратів спричинює подразнення шлунка і кишечника, озноб, сухість у роті, частковий параліч язика, нудоту, блювання, сонливість, кривавий пронос, непритомність і судинний колапс. Як зовнішній засіб рослину використовують при себореї, лупі та випаданні волосся.

В гомеопатії мильнянку використовують дуже рідко (при апатії, відчутті натиснення на око, повільному пульсі).

ЧАСНИК ГОРОДНІЙ

Alliumsativum;

чеснокпосевной.

Поширення. Первинний ареал часнику -- Середня Азія. По всій території України його культивують як овочеву рослину.

Хімічний склад. В цибулинах часнику є глікозид аліїн і інші сірковмісні речовини (S-метил-, S- етил-, S-бутил-, S-алкілцистеїнсульфоксиди, S-метилцистеїн і ін.), ефірна олія (до 0,4% ), фітостерини,

вітаміни : С--10 мг% В1 - 0,08 мг%

, ,

В2 -- 0,08 мг% В6 - 0,60 мг%

, ,

нікотинова кислота -- 1,2 мг%

,

органічні кислоти, вуглеводи, полісахарид інулін, жирна олія (сліди). До складу ефірної олії входять органічні сполуки сірки (алкілпохідні цистеїну, дивінілеульфіди, алілвінілсульфок-сид). Мінеральний склад часнику характерний наявністю значних кількостей калію, кальцію, натрію, магнію, фосфору, заліза, марганцю, цинку, йоду, міді.

Фармакологічні властивості і використання. Часник городній стимулює виділення шлункового соку і жовчі, посилює перистальтику кишок, знижує анормальну і сприяє розвитку нормальної кишкової флори, згубно діє на гостриків, розширює кровоносні судини, знижує кров'яний тиск, збільшує амплітуду і сповільнює ритм серцевих скорочень, підвищує діурез, сприяє розрідженню густих мокрот при бронхітах, посилює менструації, підвищує статеву активність. Пероральне застосування часнику показане при відсутності апетиту, порушенні травлення, катарі шлунка і кишечника (особливо інфекційного походження), поносі, підвищеному тиску крові, атеросклерозі, при клімактеричних неврозах, що супроводжуються головними болями і безсонням. Крім того, часник вважається добрим профілактичним засобом від цинги, грипу, дизентерії і тифу. Як «кровоочисний» засіб його вживають при фурункулах і висипках на шкірі. Позитивний ефект одержують при лікуванні часником свинцевих отруєнь. Існують достовірні статистичні дані про те, що в країнах, де часник систематично вживають у їжу, відносно низька захворюваність на рак. Препарат алохол, у складі якого є сухий екстракт часнику, застосовують при хронічному гепатиті, холангіті, холециститі і хронічному атонічному запорі. Настойку часнику, яка є у продажу в аптеках, призначають всередину для пригнічення процесів гниття і бродіння в кишечнику, при атонії кишечника і колітах, при гіпертонії і атеросклерозі. Свіжий часник і виготовлені з нього препарати протипоказані при захворюваннях нирок. При зовнішньому застосуванні рослини спостерігається протистоцидний, бактерицидний, фунгіцидний, болезаспокійливий, протисверблячий, протисеборейний, кератолітичний і депігментуючий ефект. Розтерті на кашку цибулини часнику використову¬ють для лікування гнійних ран, мікозів, трихомонаднихкольпітів, корости, гніздової плішивості, себореї голови, для стимулювання росту волосся, для інгаляцій з метою профілактики грипу та для виганяння гостриків (вводять з водою або молоком в клізмах).

АЛТЕЯ ЛІКАРСЬКА

Althaeaofficinalis;

проскурняк, гордовля, папурник, слизник;

алтей лекарственный .



Поширення. Росте по всій території України на вологих луках по берегах річок, стариць, озер і ставків, по чагарниках, на заболочених та солонцюватих місцях.

Хімічний склад. Корені містять слиз (близько 35 % ), крохмаль (37%), цукор (8%), аспарагін (2%)

,

бетаїн (4%), жирну олію (1,7%), пектини (16%). Листя і квітки містять незначну кількість слизу і ефірної олії, в плодах є жирна олія (12 % ).

Фармакологічні властивості і використання. Препарати виявляють протизапальну, пом'якшувальну, відхаркувальну та захисну обволікаючу дію на слизову оболонку шлунка, сприяють тривалішому впливові призначуваних разом з ними інших лікарських речовин, уповільнюючи всмоктування їх. У науковій і народній медицині алтею лікарську приймають всередину у вигляді відвару або холодного настою коріння при захворюваннях органів дихання (хронічні бронхіти, трахеїти, ларингіти, бронхопневмонії, бронхіальна астма, коклюш) та шлунково-кишкового тракту (катаральні стани стравохода, гастрити, ентероколіти, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, особливо супроводжувана проносами). Настій і екстракт, крім того, використовують внутрішньо при лікуванні екземи і псоріазу. В народній медицині відвар коріння внутрішньо вживають при запаленні сечового міхура, болісному мимовільному сечовиділенні, диспепсії у дітей, запальних процесах у нирках; зовнішньо -- для полоскання ротової порожнини, горла, промивання очей при запаленні повік, для клізм при діареї, а також як протизапальний і пом'якшувальний засіб у вигляді припарок. Відвар коріння А. л. у молоці використовують при туберкульозі легень. Авіценна пропонував відвар з коріння, листя і насіння алтеї як пом'якшувальний засіб при плевритах, каменях у сечовому міхурі і навіть при пухлинах. Коріння алтеї використовують для приготування пілюльної маси та як слизистий продукт у дієтичному харчуванні. В зарубіжній практиці при лікуванні захворювань горла, легень і травного тракту нарівні з коренями використовують і листя та квітки алтеї. Корінь алтеї лікарської входить до складу грудних чаїв.

ЧЕРЕДА ТРИРОЗДІЛЬНА

Bidenstripartite;

причепа, собачі реп'яхи, чорнобривець болотяний;

череда трехраздельная.

Поширення. Череда трироздільна росте по всій території України по вологих місцях, на болотах, біля струмків, в канавах.

Хімічний склад. Трава череди містить флавоноїди (лютеолін-D-глюкопіранозид, бутеїн, сульфуретин, D-глюкопіранозидбутеїну), конденсовані дубильні речовини (до 6,5 % ), червоний флобафен, каротин, кумарин

,



аскорбінову кислоту (60--70 мг% )

,

ефірну олію (сліди), слиз, аміни, гіркоти, ?-лактони, мікроелементи (зокрема, марганець).

Фармакологічні властивості і використання. Настій трави череди виявляє сечогінну, потогінну, жовчогінну і бактерицидну дію, поліпшує травлення, нормалізує порушений обмін речовин. Масляні екстракти трави череди мають протизапальні і ранозагоювальні властивості. Експериментами на тваринах встановлено, що настойка череди при внутрішньовенному

введенні виявляє седативну дію, знижує артеріальний тиск, збільшує амплітуду серцевих скорочень, дещо посилює скорочення гладком'язових органів. Як засіб, що покращує обмін речовин, настій трави череди вживають при різних діатезах, що супроводжуються кропив'яним висипом, при скрофульозі, нейродермітах, себорейних ураженнях шкіри голови, артритах, подагрі; як потогінний засіб -- при простудних захворюваннях; як сечогінний засіб -- при захворюваннях сечостатевих органів; як вітамінний засіб -- при хворобах легень, виразкових процесах на шкірі та виразкових колітах. Для профілактики скрофульозу дітей купають без мила у ванні з відвару трави череди 1 раз на тиждень. Для лікування скрофульозу, крім ванн, які роблять 3 рази на тиждень, дітям призначають настій із 10 г трави на 200 мл води по пів чайної ложки 3 рази на день щодня. При лікуванні псоріазу дорослим призначають відвар із 25--20 г трави на 200 мл води по 2--3 столові ложки 3 рази на день і зовнішньо 2,5--3 %-ну мазь із екстракту череди (готують на 70 % спирті у співвідношенні 1:1) на суміші (порівну) вазеліну з ланоліном, яку втирають у шкіру 1 раз на день. Відваром промивають раки, протирають шкіру для надання їй еластчності, знищення вугрів і прищів. В гінекології відвар трави використовують для ванночок і мікроклізм при запальних захворюваннях жіночих статевих органів. Потовчене листя череди прикладають до ран і виразок. Протипоказань до призначення препаратів череди не виявлено.

Чемериця Лобелієва

Veratrumlobelianum;

чемерицаЛобеля.

Поширення. Чемериця Лобелієва росте на вологих лісистих луках, на вологих місцях по узліссях та по чагарниках на Поліссі і в лісостепових районах; від підніжжя до зони криволісся в Карпатах; по долинах річок у лівобережному злаково-луковому Степу. Хімічний склад. Кореневища і корені чемериці містять суму алкалоїдів (кореневища- до 1,3%, корені - до 2,4%), дубильні речовини, смоли, цукри та пігменти.

Фармакологічні властивості і використання. При загальній дії на організм алкалоїди чемериці збуджують, а потім пригнічують соматичний і вегетативний відділи нервової системи, розширюють кровоносні судини, збільшують силу скорочень серцевого м'яза, сповільнюють ритм серця, посилюють скорочення м'язів кишечника. В деяких зарубіжних країнах алкалоїди чемериці використовують для лікування тяжких форм гіпертонії ( препарати тенсатрин, вералес та інші). Великі дози чемериці викликають пронос і блювання, що може закінчитись клонікотонічною судомою, парестезією, колапсом і смертю. При зовнішньому застосуванні препарати чемериці виявляють болезаспокійливу подразнювальну і інсектицидну дію. Зважуючи на це настойку чемериці використовують як ефективний болетамувальний засіб при невралгія, артриті і ревматизмі (роблять розтирання). Як радикальний анти паразитний засіб у боротьбі з головними, лобковими і одежними вошами, коростою тощо.Застосовують відвар чемериці(змочують волосисті та уражені коростою ділянки тіла, дезінфікують білизну) або мазь із коріння чемериці і плодів дудника лісового (втирають у тіло).Згущений відвар кореневищ і коренів чемериці на винному оцті використовують як засіб, що допомагає при себореї голови і покращує ріст волосся (змочують волосисту частину голови через день). Як дезінфікуючий засіб використовують і порошок з кореневищ і коренів чемериці ( пересипають білизну) В гомеопатії застосовують настойку з висушених кореневищ і коренів чемериці.



Висновок

При себореї спостерігається не тільки підвищується або знижується секреторная функція сальних залоз, а й змінюється хімічний склад шкірного сала. Виникає при порушенні в організмі гормональної рівноваги в період статевого дозрівання або у новонароджених. Відхилення у складі секрета призводить до пригнічення його бактерицидних властивостей і створює сприятливі умови для розмноження в сальних залозах різноманітної мікрофлори.

Розрізняють жирну, суху і змішані форми себореї. Жирна себорея локалізується на лобі, крилах носа, підборідді, волосистій частини голови. Суха себорея вражає переважно волосистий покрив голови, бороду, вуса, брови, вії, кінчики волосся обламуються, з'являється лупа, шкіра обличчя - суха, лущиться, з'являється неприємне відчуття її стягування.

Лікування себореї проводить лікар - дерматолог.Лікування себореї починається зі з'ясування причини хвороби, необхідне проведення комплексного обстеження хворого з метою виключення серйозних супутніх захворювань: дисбактеріозу, цукрового діабету та інших патологій щитоподібної залози.

Лікування, перш за все, має бути спрямована на усунення факторів, що впливають на розвиток себореї. Необхідно нормалізувати роботу печінки, шлунково-кишкового тракту, пролікувати хронічні захворювання.

Необхідно дотримуватися білкову дієту з обмеженням вуглеводів (хліба, шоколаду, цукру, цукерок, меду, варення), гострої пряної їжі. У раціон харчування добре включити відварне м'ясо, кисломолочні продукти, а також овочі та фрукти.

При стиханні гострих запальних явищ хворим (крім пацієнтів з епілепсією, травмами голови і пухлинами) лікуючий лікар може призначити фізіотерапевтичні процедури: масаж голови - дарсонвалізацію (УВЧ-струми) протягом 7-10 хвилин курсом до 10-15 процедур.

При себореї необхідний раціональний догляд за шкірою (умивання вранці і увечері гарячою водою з милом, ополіскування холодною водою, протирання шкіри протягом дня 1-2% саліциловим спиртом, молоком Відаля, при пересушування шкіри - креми "Ідеал", "Ромашка" ).

Корисні регулярні заняття фізкультурою, прогулянки, достатній сон.

При лікуванні себореї є ефективними фітопрепаратиКалендіт - Е і Аліпак. Оскільки себорея (етіологія і патогенез) є недостатньо вивчена ,то і на фармацевтичному ринку фітопрепаратів для її лікування є мала кількість. Проте відомо багато рослин, які застосовують при себореї (лопух, хрін, часник, кропива і інші). Здебільшого ці рослини використовують в народній медицині.



Список використаної літератури

1.Енциклопедичний довідник лікарських рослин. За редакцією академіка АН УРСР А.М. Грозінського, Київ, 1991

2.В.Я. Артюнов. Болезни волос.,Москва, «Знания»,1979. С.17-20.

3. Л.Д. Калюжна. Захворювання волосся ( Методично-учбовий посібник), Київ,2004. С.44-46

4.Г.Ф. Білокрицька. Хвороби шкіри обличчя, слизових оболонок ротової порожнини та червоної облямівки губ. Київ, Грамота, 2007. С.120-121

5.http://www.dermatolog4you.ru/stat/lvov/seboreja_lvov.html

6. ru.wikipedia.org/wiki/

7. http://med-lit.org.ua/

9. http://www.alternativa-mc.ru/seboreya

10.http://www.dermato-log.ru/seborea.php

11.http://www.medkurs.ru/dermvenereol/skinvenereol/section3173/26559.html

12. http://fitoapteka.org/herbs-ch/1243-veratrum-lobelianum

13.http://medinfa.ru/drug/1/235/

14.http://www.ortho.ru/agents/Skin/Psorilen_AH.htm

15.http://uk.wikipedia.org/wiki/

16.http://www.polismed.ru/sebor-post001.html

17.http://www.medeffect.ru/derma/neoplasms-0012.shtml

18.www.farsipharm.com.ua/.../kalendit_naruzhnogo-primenenija.html

19.http://www.piluli.kharkov.ua/drugs/drug/2482/

Размещено на Allbest.ru